Datasets:

---

LLMDH

/

OpenScience

like 0

Follow

LLM - Digital Humanities 16

ERROR: type should be string, got "https://doi.org/10.15407/econlaw.2019.02.047\nУДК 346.5 М.М. ДУТОВ, канд. юрид. наук, старш. наук. співроб. Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Київ, Україна\n orcid.org/0000-0002-4661-2833 М.М. ДУТОВ, канд. юрид. наук, старш. наук. співроб. Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Київ, Україна\n orcid.org/0000-0002-4661-2833 В.В. СИДОРЕНКО, канд. юрид. наук, старш. наук. співроб. Інститут економіко-правових досліджень НАН України, м. Київ, Україна\n orcid.org/0000-0002-2787-9102 ISSN 1681-6277. Економіка та право. № 2 (53), 2019\nродне енергетичне\nміжнародних норм\n© М.М. ДУТОВ, \n В.В. СИДОРЕНКО, 2019 © М.М. ДУТОВ, \n В.В. СИДОРЕНКО, 2019 https://doi.org/10.15407/econlaw.2019.02.047 https://doi.org/10.15407/econlaw.2019.02.047\nУДК 346.5 ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Проаналізовано основоположні принципи енергетичного законодавства, на яких \nґрунтується сучасне європейське та міжнародне енергетичне право. Шляхом ана-\nлізу положень європейських і міжнародних нормативно-правових документів ви-\nявлено сім основних принципів енергетичного законодавства, що мали вирішальний \nвплив на формування енергетичного права та є підґрунтям для фор мування май-\nбутніх норм енергетичного права Європейського Союзу та України. Ключові слова: енергетичне \nправо, енергетичне зако но-\nдавство, принципи законо-\nдавства, ресурсний сувере-\nнітет, енергетичні послуги, \nенергетична справедливість, \nклімат, природні ресурси. Ключові слова: енергетичне \nправо, енергетичне зако но-\nдавство, принципи законо-\nдавства, ресурсний сувере-\nнітет, енергетичні послуги, \nенергетична справедливість, \nклімат, природні ресурси. Вступ. Наукове визначення «енергетичного законодавства» та його \nзасадничих принципів, було сформовано в науковій літературі біль-\nше 20 років тому [1]. Але за минулий час енергетичне законодавство \nздолало чималий шлях у своєму еволюційному розвитку, зазнавши \nбагато змін і модернізацій, головним чином через приватизацію та \nлібералізацію енергетичних ринків у всьому світі, а також через ін-\nтернаціоналізацію та відповідні зміни на енергетичних ринках. Однак на відміну від таких інститутів, як, наприклад, законодав-\nство про захист навколишнього середовища, основні принципи енер-\nгетичного законодавства на міжнародному та європейському рівні \nдосі ще виділені науковцями. Відповідно, це призводить до відсут-\nності однакової законодавчої техніки під час створення та модерніза-\nції міжнародного, європейського та національного законодавства. Ураховуючи, що згідно з Угодою про асоціацію Україна до кінця \n2025 р. має наблизити своє законодавство до законодавства ЄС та \nімплементувати (транспонувати) у своє законодавство положення \nбільш ніж півсотні директив, регламентів і рішень, ґрунтовне знан-\nня принципів, на яких базується енергетичне законодавство Євро-\nпейського Союзу (що, у свою чергу, безпосередньо пов’язане з між-\nнародним енергетичним законодавством), є ключовим моментом \nдля розроблення та удосконалення концепції енергетичного зако-\nнодавства України, створення відповідного законодавства з ураху-\nванням необхідності наближення до законодавства ЄС. Метою статті є аналіз основоположних принципів енергетичного \nзаконодавства, на яких ґрунтується сучасне європейське та міжна-\nродне енергетичне право шляхом аналізу положень європейських і \nміжнародних нормативно-правових документів, які є підґрунтям для 47 М.М. ДУТОВ, В.В. СИДОРЕНКО формування майбутніх норм енергетичного \nправа ЄС та України. формування майбутніх норм енергетичного \nправа ЄС та України. постколоніальних державах і, за замовчуван-\nням, доходи урядів шляхом регулювання ви-\nробництва. Це поставило серйозні обмеження \nнаціонального суверенітету та доступності цих \nенергетичних ресурсів для відповідних країн. Результати дослідження. На еволюцію зако-\nнодавства у сфері енергетики впливає декілька \nчинників, одним із яких є «енергетична спра-\nведливість». ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Енергетична справедливість як \nпоняття має міждисциплінарний характер і \nнамагається дати відповіді на питання «що є \nправо?» і «яким воно має бути?». Це створює \nнеобхідність дослідити та визначити, якими \nмають бути керівні принципи енергетичного \nзаконодавства і роль права у розвитку кон-\nцепції енергетичної справедливості. Існує без-\nліч причин для визначення керівних прин ци-\nпів певної галузі знань. Для науковців у сфері \nенергетичного законодавства потреба у визна-\nченні керівних принципів є чіткою та зрозумі-\nлою. Оскільки це допоможе краще осмислити \nпроцес розробки та розвитку правового поля, \nщо формувалося поступово, у відповідь на різ-\nні геополітичні обставини і зростання еколо-\nгічності та обізнаності про витрати, що впли-\nвають на глобальне суспільство. Після Другої Світової війни, яка відзначала-\nся зростанням націоналізму в постколоніаль-\nному світі, багато колоніальних країн почали \nвимагати змін. Так само почало зростати втру-\nчання уряду в діяльність у сфері енергетики \nшляхом регулювання. Ця епоха відзначається \nстворенням Організації країн-експортерів наф-\nти (ОПЕК) та ухваленням кількох важливих \nрезолюцій ООН щодо постійного сувереніте ту \nнад природними ресурсами. Резолюція Гене-\nральної Асамблеї ООН 1962 р. визнала «не-\nвід’ємне право всіх держав вільно розпоряд-\nжатися своїми природними багатствами та \nресурсами відповідно до своїх національних \nінтересів» [2]. Резолюція Генеральної Асамблеї \nООН 3281 (XXIX) 1974 передбачає «Повний \nпостійний суверенітет кожної держави над її \nприродними ресурсами і всією економічною \nдіяльністю. З метою збереження цих ресурсів \nкожна держава має право здійснювати ефек-\nтивний контроль над ними та їх експлуатацію \nзасобами, придатними для її власної ситуації, \nвключаючи право на націоналізацію або пе ре-\nдачу власності своїм громадянам, це право є \nвираженням повного постійного суверенітету \nдержави. Жодна держава не може бути піддана \nекономічному, політичному чи будь-якому ін-\nшому примусу, щоб запобігти вільному і пов-\nному виконанню цього невід’ємного права». Попри досить тривале існування енерге-\nтичного законодавства, юридична наука ще не \nроз робила чіткої та обґрунтованої системи \nпринципів енергетичного законодавства. Для \nусунення цього слід виділити сім взаємо по-\nв’язаних керівних принципів, розроблених на \nпідставі аналізу практики та законодавства, \nнаведених і детально розглянутих нижче. Принципи енергетичного законодавства. Принципи енергетичного законодавства. 1. Принцип національного ресурсного су-\nверенітету. 2. Принцип доступу до сучасних енерге-\nтичних послуг. Крім того, принцип національного сувере-\nнітету був узгоджений як специфічний прин-\nцип у Стокгольмській та Ріо деклараціях 1972 \nта 1992 років відповідно (принцип № 21) [3]. На сьогодні постійний національний сувере-\nнітет над ресурсами визнається міжнародним \nправом, а його реалізація закріплюється у на-\nціональних конституціях. 3. Принцип енергетичної справедливості. 4. Принцип розумного, раціонального і ста-\nлого використання природних ресурсів. 5. ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Принцип захисту довкілля, здоров’я лю-\nдини та боротьби зі зміною клімату. 6. Енергетична безпека та принцип надійності. 7. Принцип стійкості. 6. Енергетична безпека та принцип надійності. ISSN 1681 6277 Economics and Law №2 (53) 2019\nПринцип доступу до сучасних енергетичних \nпослуг. Лише декілька десятиліть тому, зі знач-\nним запізненням, було визнано, що для забез-\nпечення сталого розвитку в суспільствах країн, \nщо розвиваються, звичайне населення має от-\nримати доступ до сучасної системи енергопос-\nтачання. Уперше це важливе питання було по-\nрушено у 1986 р., у Доповіді Міжнародної комі-\nсії з довкілля та розвитку (Доповідь Брундтланд) \n[4]. Широкого розголосу це питання набуло Принцип національного ресурсного суверені-\nтету. Принцип постійного суверенітету над \nприродними ресурсами тісно пов’язаний із \nенергетичними ресурсами. Обговорення суве-\nренітету над природними ресурсами, зокрема \nнафтою, виникло після закінчення колоніаль-\nного періоду. До цього міжнародні нафтові \nкомпанії контролювали розвідку і видобуток \nнафтових ресурсів у багатьох колоніальних і ISSN 1681-6277. Economics and Law. № 2 (53), 2019 48 Принципи енергетичного законодавства 2000 р. завдяки спільній доповіді Програми \nрозвитку ООН (ПРООН), Департаменту з еко-\nномічних та соціальних питань ООН (ДЕСП \nООН), Світової енергетичної ради, під назвою \n«Оцінка стану світової енергетики: енергопос-\nтачання та виклик стабільності». Доповідь за-\nкликала розпочати дії глобального масштабу \nзадля забезпечення загального доступу до сис-\nтеми енергопостачання та обґрунтувала існу-\nвання зв’язку між енергетикою та бідністю. Текст Доповіді 2000 р. був оновлений та до-\nповнений Доповіддю ПРООН 2004 р.[5]. Важливе значення цієї теми підтверджує і \nтой факт, що згідно з останньою міжнародною \nдоповіддю з цієї тематики — Доповіддю про \nреалізацію ЦСР 2016 р. — 40 % населення сві-\nту, яке проживає в країнах, що розвиваються, \nвсе ще використовує горючі корисні копа-\nлини, що забруднюють довкілля та завдають \nшкоди здоров’ю, для приготування їжі та га-\nзозабезпечення. Більшість цих людей живуть \nв Африці та Південній Азії. На сьогодні по-\nнад 65 % населення Субсахарської Африки не \nмають доступу до електроенергії [8]. Водночас у правовій площині світ продов-\nжує жваве обговорення чотирьох тем, по в’я-\nзаних між собою: «Енергопостачання» є необхіднішим за на-\nявність «традиційних джерел енергії», адже \nсуспільство потребує не існування самої енер-\nгетики (вона не має справжньої цінності), а \nскоріше зміни того стилю життя, що може за-\nбезпечити сучасне енергопостачання. Воно \nвиникає за умов поєднання експлуатації пер-\nвинних джерел енергії, технологій, пов’язаних \nіз енергетичною сферою, робочої сили, сиро-\nвини та інфраструктури. ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА № 2 (53), 2019 М.М. ДУТОВ, В.В. СИДОРЕНКО турна приналежність, а також забезпеченні то-\nлерантності та поваги до певних груп і місць. Сучасні прояви цієї проблеми полягають у не-\nповазі ділових кіл, зацікавлених в альтерна-\nтивній енергетиці, до місцевих фермерських \nгруп, що виступають проти вітрових електро-\nгенераторів, і у зневазі, ігноруванні та прини-\nженні ролі і значення противників атомних \nелектростанцій. Справедливість визнання має \nна меті забезпечити однакові умови участі усіх \nзацікавлених сторін в ухваленні рішень щодо \nенергетичних ініціатив. країн), і національних питань (таких як забез-\nпечення доступу бідних верств населення до \nсистеми енергопостачання або оголошення \nнезаконною насильницької ліквідації домівок \nі селищ з метою реалізації нових широко-\nмасштабних гідроенергетичних проектів). країн), і національних питань (таких як забез-\nпечення доступу бідних верств населення до \nсистеми енергопостачання або оголошення \nнезаконною насильницької ліквідації домівок \nі селищ з метою реалізації нових широко-\nмасштабних гідроенергетичних проектів). В основі зародження і діяльності руху енер-\nгетичної справедливості лежить таке ж філо-\nсофське підґрунтя, як і в більшості питань \nекологічної, атмосферної та кліматичної спра-\nведливості. Література з цієї тематики тради-\nційно виокремлює три ключові теми у сфері \nенергетичної справедливості: справедливість \nрозподілу, справедливість процедури та спра-\nведливість визнання [10]. Принцип розумного, раціонального і сталого \nвикористання природних ресурсів. Декларація \nРіо щодо навколишнього середовища та роз-\nвитку 1992 р. [12] містить такі поняття як «збе-\nреження», «стале управління», «найкраще, \nефективне та раціональне використання» або \n«зменшення і викоренення нераціональних \nсхем виробництва та споживання», викладені \nу Принципі 8. Проте ще до Стокгольмської \nдекларації 1972 р. [13] було включено принцип \n(№ 5), за яким невідновлювані природні ре-\nсурси мають використовуватися таким чином, \nщоб запобігти їх виснаженню в майбутньому і \nзабезпечити доступ усієї світової спільноти до \nздобутків від такого використання. Справедливість розподілу має на меті пере-\nконатися, що не лише знедолене та бідне на-\nселення страждає найбільше від реалізації \nенергетичних проектів на місцях, і що уряди \nдержав та судові органи влади всесторонньо \nрозглядають скарги та заперечення стосовно \nреалізації нових енергетичних проектів і вино-\nсять рішення, не допускаючи надмірного тиску \nз боку забудовників. Раніше заперечення спра-\nведливості розподілу траплялося у випадках, \nколи уряд ухвалював рішення щодо розмі-\nщення вітрових електрогенераторів, затверд-\nження проектів вугільних чи атомних електро-\nстанцій. Це є доказом того, що абсолютно усі \nверстви суспільства мають отримувати користь \nі нести однакові збитки від таких рішень. ISSN 1681-6277. Economics and Law. № 2 (53), 2019\nПринцип сталого використання також за-\nкріплено в меті Рамкової конвенції ООН про \nзміну клімату (РКЗК ООН) у ст. ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Послуги традиційних \nджерел енергії застосовуються лише для добу-\nвання вогню, шляхом спалення біомаси у фор-\nмі деревини, або призначені тільки для приго-\nтування їжі, обігріву або обслуговування тва-\nрин, що перевозять вантажі. На противагу їм, \nсучасне енергопостачання є необхідним для \nзабезпечення освітлення, охолодження, замо-\nрожування, екологічно чистого приготування \nстрав та обслуговування транспорту. • чи існує право доступу до енергопоста-\nчання в праві прав людини? • Якщо такого права не існує, то чи є інші \nстратегії в міжнародному праві, покликані за-\nбезпечити загальний доступ до енергопоста-\nчання? • Яку роль відіграє національне право дер-\nжави у просуванні та / або забезпеченні за-\nгального доступу до енергопостачання? • Чи може судова система вплинути на ви-\nрішення цього питання? Принцип енергетичної справедливості.Енер-\nгетична справедливість є моральним, філо-\nсофським та етнічним рухом, який виник у \nкінці ХХ — на початку ХХІ ст. і продовжує з \nкожним днем набувати більшої популярності. У публікаціях існують, наприклад, такі визна-\nчення енергетичної справедливості: це ство-\nрення системи глобального енергопостачан-\nня, що справедливо розподілятиме переваги \nта збитки енергопостачання, тобто такої сис-\nтеми, що сприятиме більшій участі держав і \nнеупередженості в ухваленні рішень стосов-\nно енергопостачання [9]. Порівняння Цілей розвитку тисячоліття Ге-\nнеральної Асамблеї ООН (ЦРТ), проголоше-\nних Тисячолітньою Декларацією 2000 р. [6], та \nЦілей сталого розвитку (ЦСР), також прого-\nлошених Генеральною Асамблеєю ООН у до-\nповіді «Перетворення нашого світу: Порядок \nденний у сфері сталого розвитку до 2030 року» \n[7], наочно демонструє, що світова спільнота з \nкожним днем усе більше визнає важливість за-\nгального доступу до системи енергопостачан-\nня. У першому випадку жодна з цілей не вио-\nкремлює важливість енергетичної сфери. На \nпротивагу цьому, ціль № 7 із переліку ЦСР \nповністю присвячена енергетичній тематиці: \n«За безпечити доступ всіх людей до прийнят-\nних за ціною, надійних, сталих і сучасних дже-\nрел енергії». Кожна ціль із переліку ЦСР міс-\nтить ряд завдань. Завдання 7.1. передбачає: \n«До 2030 року забезпечити загальний доступ \nдо недорогого, надійного та сучасного енерго-\nпостачання». Ця тема зі сфери соціальної справедливості \nвиходить далеко за межі впливу традиційного \nуряду та промислових ризиків, пов’язаних із \nенергобезпекою, економічним розвитком та \nтехнологіями, і має на меті розгляд питання \nморальності в ухваленні рішень. Вона стосу-\nється і міжнародних питань (таких як право \nлюдей із країн, що розвиваються, уникнути \n«капкану бідності», отримавши загальний до-\nступ до енергопостачання, та запобігти шкоді \nдовкіллю у результаті діяльності транснаціо-\nнальних енергетичних корпорацій або зне-\nшкодження ядерних відходів із розвинутих 49 ISSN 1681-6277. Економіка та право. ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА 2: «дозволити \nекосистемам здійснити природну адаптацію до \nзмін клімату, гарантувати безпеку вироб ниц-\nтва продовольства і сприяти забезпеченню по-\nдальшого економічного розвитку на сталій \nоснові», у ст. 3.4. «сприяти сталому розвитку… \nзахищати кліматичну систему від антропоген-\nних змін» і більш чітко в ст. 4 (г), де викладені \nзобов’язання Сторін «заохочувати збалансо-\nване управління, сприяти і співпрацювати за-\nдля збереження та покращення якості погли-\nначів та накопичувачів,… включаючи біома су, \nліси, океани та інші наземні, прибережні і \nморські екосистеми». Стаття 2 Кіотського \nпротоколу (1997) також передбачає, що для \nзменшення шкідливого впливу викидів в ат-\nмосферу система раціонального використан-\nня енергоресурсів прагне забезпечити необ-\nхідне просування принципів енергоефек тив-\nності, енергозбереження та використання \nвід новлюваних джерел енергії. Подібним чи-\nном Паризька кліматична угода (2015) ви знає \nпотребу просування ідей загального доступу Справедливість процедури передбачає од-\nнакову здатність усіх соціальних груп брати \nучасть у процесах ухвалення рішень щодо пи-\nтань, пов’язаних із певними енергетичними \nініціативами. Подібна практика вже існує у \nміжнародному екологічному праві та закріп-\nлена Орхуською конвенцією 1998 р. [11], але її \nзастосування подеколи відбувається з певни-\nми порушеннями. Це означає, що рішення \nможуть бути ухвалені без повного надання ін-\nформації постраждалим сторонам щодо від-\nповідних питань, а упередженість та політич-\nний тиск із боку впливових ділових кіл можуть \nсправляти вирішальний вплив під час розгля-\nду запропонованих енергетичних ініціатив. Нерівноцінний розподіл пільг на різні види \nенергоносіїв може також призвести до непра-\nвомірних рішень. Справедливість визнання полягає у розгляді \nвідмінних думок і точок зору суспільства на \nоснові таких критеріїв як стать, расова та куль- ISSN 1681-6277. Economics and Law. № 2 (53), 2019 50 Принципи енергетичного законодавства до системи сталої енергетики та використан-\nня альтернативних джерел енергії в країнах, \nщо розвиваються. ти нераціонального використання природних \nресурсів є чутливі питання життєвих циклів та \nподальшої долі планети. У 2015 р. Генеральна Асамблея ООН додала \nдо Цілей сталого розвитку 17-ту ціль, чим \nуперше з 2000 р. розширила перелік Цілей роз-\nвитку тисячоліття і зосередила увагу на пи-\nтаннях енергетики та безпосередньому вико-\nристанні природних ресурсів. Стале використання природних ресурсів ви-\nзнається вирішальним та життєво необхідним \nдля майбутнього економічного розвитку і вже \nперетворилося на головну тему в одній із семи \nпровідних ініціатив стратегії «Європа-2020» \n[15]. Ця Стратегія спрямована на підтримку \nзміни на користь ресурсоощадної та низько-\nвуглецевої економіки та зменшення залеж-\nності економічного розвитку від використан-\nня ресурсів та енергії. ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Стратегія наголошує, \nщо стале використання ресурсів здатне запо-\nбігти погіршенню стану навколишнього се-\nредовища, втраті біорізноманіття та нераціо-\nнальному використанню ресурсів. Мета, до якої повинне прагнути кожне сус-\nпільство та громада, полягає у доступній і чис-\nтій енергетиці (№ 7). Інші додаткові цілі, такі \nяк сталий розвиток міст та громад (№ 11), \nвідповідальне споживання та виробництво \n(№ 13) також прямо стосуються сталого вико-\nристання природних багатств. На рівні ЄС стале використання природ-\nних ресурсів вітають та упроваджують. Стат-\nтя 11 Договору про функціонування ЄС на го-\nло шує: «Вимоги щодо охорони довкілля по-\nвинні бути невід’ємною частиною визначення \nта реалізації політик та дій Союзу, зокрема з \nогляду на сприяння сталому розвитку». А еко-\nлогічна політика ЄС має сприяти прагненню \nзберігати, охороняти та покращувати зважене \nта раціональне використання природних ре-\nсурсів і подолати зміну клімату. Мета енерге-\nтичної політики ЄС, проголошена у ст. 194, \nполягає у «сприянні ефективному викорис-\nтанню енергії та енергозбереженню, а також \nрозвитку нових та відновлюваних форм енер-\nгії». Протягом багатьох років за допомогою \nнизки директив вдалося перетворити ці дек-\nларативні політичні цілі на реальні зобов’я-\nзання усіх держав сприяти ефективному вико-\nристанню сміття, водних ресурсів, відновлю-\nваних джерел енергії та енергоефективності. Деякі держави, як і ЄС, також ухвалили кон-\nституційні положення чи акти, що вимагають \nсталого використання природного середови-\nща та його ресурсів. Надалі усі зазначені міжнародні угоди та ре-\nзолюції визнають існування допустимих меж \nвикористання земельних, прісно вод них, мор-\nських та природних ресурсів, як що світове сус-\nпільство прагне уникнути непоправної шкоди. Твердження про те, що міжнародне право на-\nкладає на держави зви чаєвий обов’язок стало-\nго використання природніх ре сурсів, може зда-\nтися досить сумнівним, проте очевидним є те, \nщо воно проголошено головною метою усього \nсвітового співтовариства, важливість якого ви-\nзнають усе більше країн через право договорів. На болюче питання про розподіл та спільне \nвикористання деяких ресурсів було знайдено \nвідповідь: уведено практику заохочення існу-\nвання загального обо в’яз ку гарантувати збе-\nреження та стале ви ко рис тання відкритих мо-\nрів, глибоководної частини морів, Антаркти-\nди та Місяця [16], і визнано, що всі ці ресурси \nцілковито належать усьому людству. На болюче питання про розподіл та спільне \nвикористання деяких ресурсів було знайдено \nвідповідь: уведено практику заохочення існу-\nвання загального обо в’яз ку гарантувати збе-\nреження та стале ви ко рис тання відкритих мо-\nрів, глибоководної частини морів, Антаркти-\nди та Місяця [16], і визнано, що всі ці ресурси \nцілковито належать усьому людству. ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Органи контро-\nлю більше не можуть спиратися на їхню здат-\nність упроваджувати нормативні положення \nза фактом розгляду і вирішення конкретної \nпоточної проблеми, наприклад витоку нафти \nчи аварії на атомній електростанції. Натомість \nнормативні положення, орієнтовані на май-\nбутнє та на попередження можливих загроз, є \nнеобхідними для зменшення викидів вугле-\nкислого газу та спроб зупинити зміну клімату. Оскільки існує нагальна потреба, гострі пи-\nтання у відносинах між енергетикою та нав-\nколишнім середовищем мають бути ретельно \nвивчені та розглянуті, і що найважливіше — \nвирішені. Історично так склалося, що стриж-\nнем концепції традиційної енергетики є пи-\nтання економічного розвитку та зростання. Дешева, загальнодоступна та надійна енерге-\nтика була і залишається основною складовою \nчастиною будь-якої країни з розвинутою еко-\nномікою. Окрім доступної енергії на сьогодні \nенергетика, національна безпека та захист \nдов кілля є основними визначальними факто-\nрами будь-якої сучасної енергетичної політи-\nки. Усі форми виробництва енергії чинять \nшкідливий вплив: чи на навколишнє середо-\nвище, чи на стан здоров’я людини, чи на енер-\nгетичну безпеку та економіку. Ключовим мо-\nментом є те, що потрібно постійно аналізувати \nвплив повного «життєвого циклу» кожного \nджерела енергії. Проте у кожного правила \nможе бути виняток: горючі енергоносії мають \nочевидніші, численніші, тяжчі та довготри-\nваліші ризики за більшість альтернативних \nджерел енергії. Більше того, перехід із вуг ле-\nцевої економіки на низьковуглецеву є не ли-\nше питанням захисту навколишнього середо-\nвища, а й потребою вижити в майбутньому. Органи контролю енергетичної сфери по-\nвинні зрозуміти, що майбутнє енергетики та \nдовкілля передбачає наявність складних проб-\nлем, що мають міждисциплінарний харак тер, \nпов’язаний також із поглядами і досвідом різ-\nних поколінь та юрисдикціями, вони сповнені \nнаукової, технологічної, економічної і соці-\nальної невизначеності. До того ж зміна кліма-\nту не є черговою буденною проблемою, а ста-\nвить власні завдання для вирішення, такі як: \nбрак часу для віднайдення рішення; неспро-\nможність влади жодної держави вирішити цю \nпроблему самостійно; відкладання вирішення \nцієї проблеми зараз означатиме дедалі більшу \nвитрату ресурсів на це в майбутньому. Тим не \nменш, майбутнє потребує особливої уваги сьо-\nгодні, тому що зволікання вартуватиме силу \nгрошей і ресурсів. Центральним для розгляду \nпроблеми зміни клімату є питання визнання \nвзаємозв’язку між енергетикою та навколиш-\nнім середовищем і руйнівного впливу людини \nяк наслідку ігнорування цього зв’язку. З нерозривного зв’язку енергетики та нав-\nколишнього середовища випливає декілька \nважливих висновків. Перший полягає у тому, \nщо розробити політику використання чистої \nенергетики цілком можливо. ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Шоста Програма дій з охорони навколиш-\nнього середовища [14] демонструє конкретні \nприклади реалізації політики ЄС, де стале ви-\nкористання та управління ресурсами вважа-\nються однією з пріоритетних галузей. Вони \nпокликані підготувати «головну стратегію ста-\nлого використання та управління ресурсами…» \nі сприяти вживанню практичних заходів задля \nзменшення негативного впливу експлуатації \nприродних ресурсів на довкілля. Принцип захисту довкілля, здоров’я людини \nта боротьби зі зміною клімату. З точки зору \nфізики, енергетика та довкілля є складовими \nприродного паливного циклу. Екологічні на-\nслідки стають відчутними вже на початково-\nму етапі розвідування та видобування, потім \nна етапі обробки та транспортування, і наре-\nшті на етапах розповсюдження, споживання \nприродних ресурсів, що використовуються \nдля виробництва енергії, та на стадії утилізації \nїхніх залишкових продуктів. Таким чином, за- ISSN 1681-6277. Економіка та право. № 2 (53), 2019\nПриродні ресурси визначають як сукупність \nусіх сировинних ресурсів, включаючи енергію \nбіомас, гідро-, вітро-, геотермальну, сонячну \nенергетику та енергію припливів та відпливів. Особливо важливими темами у боротьбі про- 51 М.М. ДУТОВ, В.В. СИДОРЕНКО конодавство та політика у сфері енергетики та \nекологічне законодавство і політика не можуть \nвважатися окремими царинами регулювання. Особливо важливим є те, що феномен зміни \nклімату ускладнив проблеми навколишнього \nсередовища, пов’язані з енергетичною сфе-\nрою — сектор енергетики залишається го-\nловним забруднювачем довкілля вуглекислим \nгазом. До цих екологічних викликів належать \nпогіршення природних умов середовища та \nзростання кількості ризикових ситуацій та ка-\nтастроф, що загрожують населенню планети. комплексу. Другий і важливіший висновок \nполягає у тому, що сучасна та майбутня енер-\nгетична політики піддаються суттєвому впли-\nву зміни клімату та нерозривно пов’язані з \nнею. У той же час надзвичайно просто стверд-\nжувати, що використання чистої енергії в \nмайбутньому вже є найбільшою цінністю для \nсвітової спільноти; майбутнє з чистою енер-\nгетикою часто об’єднують та пов’язують із ви-\nрішенням питань змін клімату. Особливо важливим є те, що феномен зміни \nклімату ускладнив проблеми навколишнього \nсередовища, пов’язані з енергетичною сфе-\nрою — сектор енергетики залишається го-\nловним забруднювачем довкілля вуглекислим \nгазом. До цих екологічних викликів належать \nпогіршення природних умов середовища та \nзростання кількості ризикових ситуацій та ка-\nтастроф, що загрожують населенню планети. Зміна клімату має такі структурні характе-\nристики, за якими цю проблему було визнано \nнадзвичайно небезпечним викликом, що на-\nразі потребує нової форми регулювання; такої \nформи, що поєднуватиме законодавство та \nполітику у сфері енергетики з екологічними \nзаконодавством та політикою. ISSN 1681-6277. Economics and Law. № 2 (53), 2019 ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Політика вико-\nристання традиційної енергетики, що спира-\nлась на експлуатацію дешевих і загальнодос-\nтупних горючих копалин, тепер є несумісною \nз вимогами, що диктує нова система. Це озна-\nчає, що відновлювані, низьковуглецеві ре сур-\nси та енергоефективність набувають дедалі \nбільшого значення у структурі енергетичного Енергетична безпека та принцип надійності. Енергетична безпека є стрижнем будь-якої \nенергетичної політики і закріплена у низці за-\nконів та нормативних актів певної держави ISSN 1681-6277. Economics and Law. № 2 (53), 2019 52 Принципи енергетичного законодавства Значна відмінність між цими підсекторами \nполягає у тому, що кожен із них має особливі \nфізичні па раметри. Наприклад, паливо для \nтранспорту легко впізнати та зберігати. Елект-\nроенергію отримують різними способами, а її \nзберіган ня в найкращому випадку можливе \nпротягом нетривалого часу. Важливішим є те, \nщо система постачання електроенергії має бу-\nти весь час стабільною та доступною для всіх. Проте, незалежно від цих відмінностей, енер-\nгетика для двох підсекторів повинна бути на-\nдійною та доступною. Крім того, обидві сис-\nтеми повинні бути стійкими. Ураховуючи той \nфакт, що паливо для транспорту легко збері-\nгати та перевозити територією країни, тран-\nспортна система є відносно стійкою, на відмі-\nну від системи електропостачання. Фактично, \nна сьо годні стійкість є головним викликом \nпідсектору електропостачання, адже неспри-\nятливі та складні погодні умови зупиняють \nпостачання електроенергії, що призводить до \nзначних економічних витрат. Таким чином, \nмайбутнє енергетичної сфери залежить від за-\nбезпечення її стійкості. щодо енергетичної сфери. Її значення по в’я-\nзане із загальною важливістю енергетики для \nсуспільства. Концепція стосується двох зовсім \nрізних, проте пов’язаних між собою, цілей \nенергетичної політики. Вона звертає увагу на \nнадійність пропозиції, під якою зазвичай ро-\nзуміють довготривалу доступність енергії за \nприйнятною ціною. Більшість сучасних енер-\nгетичних політик держав додають до цього ви-\nзначення витрати на соціальне забезпечення \nта захист довкілля. Концепція стосується і на-\nдійності попиту, під яким розуміють довготри-\nвалу потребу в енергетичних ресурсах, що ви-\nробляє певна країна. Традиційно це стосується \nкраїн із великими запасами вуглеводневих ре-\nсурсів, але до цієї групи також належать і краї-\nни, що виробляють енергію за допомогою аль-\nтернативних джерел, наприклад, гідроенергія. Надійність пропозиції є певним чином уні-\nверсальною метою енергетичної політики, але \nїї практичне закріплення та втілення на рівні \nзаконодавства та політики певної держави без-\nпосередньо залежить від національних особ-\nливостей. Для країни чи регіону, що імпортує \nенергетичні ресурси, надійність пропозиції \nозначає, передовсім, надійність імпорту. ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА шкоди, запобігання руйнуванню, уникнення \nабо полегшення наслідків несприятливої си-\nтуації; розроблення варіантів для продовжен-\nня функціонування системи електропостачан-\nня під час настання несприятливої події; за-\nбезпечення швидкого повернення до звичного \nстану роботи після дестабілізації системи елек-\nтропостачання. Іншими словами, заходи щодо \nзабезпечення стійкості стосуються як можли-\nвого впливу на надійність такої системи, так і \nвпливу на її здатність швидше відновлювати \nфункціонування. шкоди, запобігання руйнуванню, уникнення \nабо полегшення наслідків несприятливої си-\nтуації; розроблення варіантів для продовжен-\nня функціонування системи електропостачан-\nня під час настання несприятливої події; за-\nбезпечення швидкого повернення до звичного \nстану роботи після дестабілізації системи елек-\nтропостачання. Іншими словами, заходи щодо \nзабезпечення стійкості стосуються як можли-\nвого впливу на надійність такої системи, так і \nвпливу на її здатність швидше відновлювати \nфункціонування. Для України, з огляду на початковий стан \nфор мування енергетичного законодавства, роз-\nроб ка системи принципів енергетичного за-\nконодавства та їх використання науков цями \nта практиками мають велике значення. Також \nце дасть змогу глибше зрозуміти цілі, завдання \nта принципи законодавства ЄС у сфері енер-\nгетики, що також зараз формується, і надасть \nможливість ефективніше провести гармоніза-\nцію за конодавства України з правовою сис-\nтемою ЄС з урахуванням недавно ух валених \nзмін до Конституції України, що закріплюють \nстратегічний курс України на членство в ЄС та \nНАТО [21]. Висновки. Виконаний аналіз принципів енер-\nгетичного законодавства дає підстави для вис-\nновку, що його гармонійний розвиток на між-\nнародному, європейському та національному \nрівні неможливий без ґрунтування такого зако-\nнодавства на чітко визначених, науково дове-\nдених і перевірених практикою принципів, що \nвстановлюють його системотвірні положення. Практика створення нормативно-правових \nактів у сфері енергетики, а також правозасто- СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ / REFERENCES 1. Adrian J. Bradbrook. Energy Law as an Academic Discipline. Journal of Energy & Natural Resources Law. 1996. Vol. 14. Iss. 2. P. 193-217. https://doi.org/10.1080/02646811.1996.11433062. 1. Adrian J. Bradbrook. Energy Law as an Academic Discipline. Journal of Energy & Natural Resources Law. 1996. Vol. 14. Iss. 2. P. 193-217. https://doi.org/10.1080/02646811.1996.11433062. p //\ng/\n/\n 2. General Assembly resolution 1803 (XVII) of 14 December 1962, \"Permanent sovereignty over natural resources\". URL: https://www.ohchr.org/Documents/ProfessionalInterest/resources.pdf [last accessed 10.02.2019]. p //\ng/\n/\n 2. General Assembly resolution 1803 (XVII) of 14 December 1962, \"Permanent sovereignty over natural resources\". URL: https://www.ohchr.org/Documents/ProfessionalInterest/resources.pdf [last accessed 10.02.2019]. 3. Declaration of the UN Conference on the Human Environment 1972 and Declaration of the UN Conference on the \nEnvironment and Development 1992. URL: http://legal.un.org/avl/pdf/ha/dunche/dunche_e.pdf [last accessed \n10.02.2019]. 3. Declaration of the UN Conference on the Human Environment 1972 and Declaration of the UN Conference on the \nEnvironment and Development 1992. URL: http://legal.un.org/avl/pdf/ha/dunche/dunche_e.pdf [last accessed \n10.02.2019]. ]\n 4. Report of the World Commission on Environment and Development \"Our Common Future\", UN Doc A/42/427 \n(1987). URL: https://digitallibrary.un.org/record/139811/files/A_42_427-EN.pdf [last accessed 10.02.2019]. ]\n 4. Report of the World Commission on Environment and Development \"Our Common Future\", UN Doc A/42/427 \n(1987). URL: https://digitallibrary.un.org/record/139811/files/A_42_427-EN.pdf [last accessed 10.02.2019]. //\n/\n/\n/\n/\n 5. World Energy Assessment Overview: 2004 Update / United Nations Development Programme. URL: https://www. undp.org/content/dam/aplaws/publication/en/publications/environment-energy/www-ee-library/sustainable-\nenergy/world-energy-assessment-overview-2004-update/World%20Energy%20Assessment%20Overview-2004%20\nUpdate.pdf [last accessed 10.02.2019]. 5. World Energy Assessment Overview: 2004 Update / United Nations Development Programme. URL: https://www. undp.org/content/dam/aplaws/publication/en/publications/environment-energy/www-ee-library/sustainable-\nenergy/world-energy-assessment-overview-2004-update/World%20Energy%20Assessment%20Overview-2004%20\nUpdate.pdf [last accessed 10.02.2019]. p\np\n[\n]\n 6. United Nations Millennium Declaration. Resolution adopted by the General Assembly, A/RES/55/2. URL: https://\nundocs.org/A/RES/55/2 [last accessed 15.02.2019]. p\np\n[\n]\n 6. United Nations Millennium Declaration. Resolution adopted by the General Assembly, A/RES/55/2. URL: https://\nundocs.org/A/RES/55/2 [last accessed 15.02.2019]. / /\n/\n/\n 7. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. Resolution adopted by the General Assem-\nbly on 25 September 2015. URL: http://www.un.org/en/development/desa/population/migration/generalassembly/\ndocs/globalcompact/A_RES_70_1_E.pdf [last accessed 15.02.2019]. 7. Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development. Resolution adopted by the General Assem-\nbly on 25 September 2015. URL: http://www.un.org/en/development/desa/population/migration/generalassembly/\ndocs/globalcompact/A_RES_70_1_E.pdf [last accessed 15.02.2019]. /g\np\n/ _\n_\n_ _\np\n[\n]\n 8. Goal 7: Ensure access to affordable, reliable, sustainable and modern energy for all. URL: http://unstats.un.org/\nsdgs/report/2016/goal-07/ [last accessed 15.02.2019]. g /\np\n/\n/g\n/ [\n]\n 9. Benjamin K. Sovacool, Raphael J. Heffron, Darren McCauley & Andreas Goldthau. ПРИНЦИПИ ЕНЕРГЕТИЧНОГО ЗАКОНОДАВСТВА Дер-\nжава чи регіон прагнуть досягти цього стану \nшляхом диверсифікації імпорту — за рахунок \nурізноманітнення джерел постачання, тран-\nспортних шляхів, необхідного і доцільного \nфінансування проектів імпортної інфраструк-\nтури, зобов’язань щодо зберігання ресурсів \nтощо. Це також призводить до виникнення за-\nцікавленості в альтернативних джерелах енер-\nгії, включаючи як нетрадиційні джерела нафти \nта газу, так і джерела відновлюваної енергії. Для країни, що виробляє енергетичні ресурси, \nнадійність пропозиції може мати різні прояви. У випадках, коли держава має змогу (хоча б \nчастково) самостійно забезпечити себе енер-\nгетичними ресурсами, надійність політики \nпропозиції не завжди базується на потребі \nмати стабільні джерела імпортних ресурсів, \nпроте спрямована на запобігання надмірному \nекспорту. Держава може досягти цього шляхом \nупровадження політики мінімізації експорту \nпаливно-енергетичних ресурсів [18, c. 527]. Національна академія наук США визначила \nстійкість як «здатність реагувати за планом, \nзберігати, відновлюватися від та успішно адап-\nтуватися до несприятливих подій» [19, c. 114]. Надзвичайно сильний шторм Сенді, ураган \nКатріна, навіть горіння гілки дерева були в \nзмозі зупинити постачання електроенергії, \nвиявивши таким чином уразливість системи \nелектропостачання. Наприклад, збитки від \nвідключення електроенергії на Східному узбе-\nрежжі США в 2003 р. обійшлися державі в \n4—10 млрд дол. [20]. Складні погодні умови \nвиникають дедалі частіше, що зазвичай по-\nв’язують із глобальним потеплінням. Це під-\nвищує важливість розробки такої політики в \nсфері енергетики, що здатна розуміти та ре а-\nгувати на виклики зміни клімату. Окрім теми зміни клімату, питання стійкос-\nті не оминули і протидію загрозам у сфері кі-\nбербезпеки. Наприклад, Міністерство енерге-\nтики США визнає, що система електропоста-\nчання перебуває в очевидній небезпеці через \nкібератаки, які фактично стаються дедалі час-\nтішими та вигадливішими [20]. Принцип стійкості. Енергетичний сектор \nекономіки можна умовно поділити на дві час-\nтини: транспортування ресурсів і вироб ництво \nелектроенергії, хоча горючі корисні копалини \nшироко використовують в обох підсекторах. Залежно від причини, якою можуть бути по-\nгодні катаклізми чи кібератака, працівники, \nщо обслуговують систему електропостачання, \nмають забезпечити її стійкість для мінімізації 53 ISSN 1681-6277. Економіка та право. № 2 (53), 2019 М.М. ДУТОВ, В.В. СИДОРЕНКО совна практика демонструють, що деякі прин-\nципи енергетичного законодавства вже роз-\nроблені та досить широко використовуються. Однак для формування ефективнішого зако-\nнодавства потрібно здійснити класифікацію \nтаких принципів на науковій основі з одно-\nчасним обґрунтуванням необхідності їх існу-\nвання. Саме цьому присвячено дану статтю. ISSN 1681-6277. Economics and Law. № 2 (53), 2019 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ / REFERENCES Energy decisions reframed as \njustice and ethical concerns. 2016. URL: http://sro.sussex.ac.uk/61327/ [last accessed 15.02.2019]. //\n/\n/\n10. McCauley, Darren & Heffron, Raphael & Stephan, Hannes & Jenkins, Kirsten. Advancing Energy Justice: The tri-\numvirate of tenets. International Energy Law Review. 2013. Vol. 32. P. 107-110. g\n11. Convention on Access to Information, Public Participation in Decision-Making and Access to Justice in Environ-\nmental Matters (Aarhus, Denmark, 25 June 1998). URL: https://treaties.un.org/doc/Treaties/1998/06/19980625%20\n08-35%20AM/Ch_XXVII_13p.pdf [last accessed 15.02.2019]. /\n_\n_\np p\n[\n]\n12. Rio Declaration on Environment and Development, adopted 14 June 1992. URL: http://www.unesco.org/\neducation/pdf/RIO_E.PDF [last accessed 15.02.2019]. 13. Declaration of the UN Conference on the Human Environment adopted in Stockholm, 16 June 1972. URL: http://\nwww.un.org/ga/search/view_doc.asp?symbol=A/CONF.48/14/REV.1 [last accessed 15.02.2019]. g/g /\n/\n_\np\ny\n/\n/\n/\n[\n]\n14. Decision No 1600/2002/EC of the European Parliament and of the Council of 22 July 2002 laying down the Sixth \nCommunity Environment Action Programme. Official Journal. 2002. L 242. P. 0001-0015. 14. Decision No 1600/2002/EC of the European Parliament and of the Council of 22 July \nCommunity Environment Action Programme. Official Journal. 2002. L 242. P. 0001-001 54 Принципи енергетичного законодавства 15. EUROPE 2020. A strategy for smart, sustainable and inclusive growth: Communication from the Commission. URL: https://eur-lex.europa.eu/legal-content/EN/TXT/PDF/?uri=CELEX:52010DC2020&from=EN [last ac-\ncessed 15.02.2019]. ]\n16. Benjamin J. Richardson. Sustainable Development in International and National Law. Review of European, Com-\nparative & International Environmental Law. 2009. Vol.18. Iss. 1. P. 105-107. https://doi.org/10.1111/j.1467-9388. 2009.625_2.x. _\n17. Eduardo Pereira, Kim Talus. National Petroleum Supply Reservations: Background and Comparison. Journal of \nWorld Energy Law and Business. 2014. Vol. 7. Iss. 6. P. 527—537. https://doi.org/10.1093/jwelb/jwu023. 18. National Research Council. 2012. Disaster Resilience: A National Imperative. Washington, DC: The National Acad-\nemies Press. https://doi.org/10.17226/13457. 19. US-Canada Power System Outage Task Force, Final Report on the August 14, 2003 Blackout in the USA and Cana-\nda: Causes and Recommendations. 2014. URL: https://www.energy.gov/sites/prod/files/oeprod/Documentsand-\nMedia/BlackoutFinal-Web.pdf [last accessed 15.02.2019]. 20. US Department of Energy, Transforming the Nation’s Electricity System: The Second Installment of the Quad-\nrennial Energy Review. 2017. URL: https://www.energy.gov/sites/prod/files/2017/02/f34/Quadrennial%20Energy%\n20Review--Second%20Installment%20%28Full%20Report%29.pdf [last accessed 15.02.2019]. 21. On Amendments to the Constitution of Ukraine (Regarding the Strategic Course of the State on Acquiring Full-\nfledged Membership of Ukraine in the European Union and the North Atlantic Treaty Organization): Law of Uk-\nraine dated 02.07.2019 No. 2680-VIII. Holos Ukrainy. 2019. No. М.М. Dutov М.М. Dutov\nInstitute of Economic and Legal Researches of the NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine\norcid.org/0000-0002-4661-2833 Institute of Economic and Legal Researches of the NAS of Ukraine, Kyiv, Ukraine\norcid.org/0000-0002-2787-9102 СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ / REFERENCES 34 [Про внесення змін до Конституції України \n(щодо стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та \nв Організації Північноатлантичного договору): Закон України від 07.02.2019 № 2680-VIII. Голос України. 2019. № 34] [in Ukrainian]. Надійшла / Received17.02.2019 М.М. Дутов, В.В. Сидоренко ISSN 1681-6277. Економіка та право. № 2 (53), 2019 Keywords: Energy Law, energy legislation, principles of legislation, resource sovereignty, energy services, energy justice, \nclimate, natural resources. ПРИНЦИПЫ ЭНЕРГЕТИЧЕСКОГО ЗАКОНОДАТЕЛЬСТВА Проанализированы основные принципы энергетического законодательства, на которых основывается совре-\nменное европейское и международное энергетическое право. Путем анализа положений европейских и между-\nнародных нормативно-правовых документов выявлено семь основных принципов энергетического законода-\nтельства, которые имели решающее влияние на формирование энергетического права, а также составляют \nоснову формирования будущих норм энергетического права Европейского Союза и Украины. Ключевые слова: энергетическое право, энергетическое законодательство, принципы законодательства, ре-\nсурсный суверенитет, энергетические услуги, энергетическая справедливость, климат, природные ресурсы. PRINCIPLES OF ENERGY LEGISLATION It’s been over 20 years since the scholars could coin such term as Energy Law. The purpose of the present Article is to \nexamine what the nature of Energy Law is today, twenty years on. By means of analysis of the provisions of the regulatory \nand legal documents the seven core principles of the Energy Law were determined; they were crucial in the establishment \nof the Energy Law itself and also are the basis for development of its future principles. The purpose of this article is to analyze the fundamental principles of energy law, which are based on modern Euro-\npean and International Energy Law by analyzing the provisions of European and international regulatory documents, \nwhich are the basis for shaping the future norms of Energy Law of the European Union and Ukraine. The purpose of this article is to analyze the fundamental principles of energy law, which are based on modern Euro-\npean and International Energy Law by analyzing the provisions of European and international regulatory documents, \nwhich are the basis for shaping the future norms of Energy Law of the European Union and Ukraine. The two main targets to be pursued by the present article are intertwined and interdependent. The first is about develop-\nment of a concept for scholars and experts what the essence of Energy Law is and how it may be made comprehensible \nboth for the law specialists and specialists of other domains. The second target is to describe of the core principles frame-\nwork which influenced the establishment of the Energy Law and will play a pivotal role in its future development. It is \nsupposed the core principles framework should be the center for the Energy Law despite the absence of the unified legal \nregulatory document consolidating those principles. The present article will be definitely useful for the scholars and ex-\nperts engaged in the establishment of the Energy Law, its enhancement as well as its practical application and usage in the \ncourt practice. Keywords: Energy Law, energy legislation, principles of legislation, resource sovereignty, energy services, energy justice, \nclimate, natural resources. 55 ISSN 1681-6277. Економіка та право. № 2 (53), 2019"