target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
ци «Єк дужя?. | чи «Як дужа?. |
Тай перестала голов боліти. | Та й перестала голова боліти. |
Хоть єк він уже вірно служив мандаторови, то однако про це й слівцем йиму ни писнув, тай нікому си ни пофалив. | Хоч як він уже вірно служив мандаторові, однак про це й слівцем йому не писнув, та й нікому. |
У хаті світла ни було, лиш палахкотіла кучєрєва ватра у печі. | У хаті світла не було, лиш палахкотіла кучерява ватра в печі. |
У стріліню він ніколи ни хєбив. | У стрільбі він ніколи не хибив. |
Помав гадку й у хаті, аби чєлідь доста напекла кукуців та наробила сирені колачики й налагодила писанок дітві, єк мут в живні дні приходити до них гріти діда. | Нагадав у хаті, аби жінки вдосталь напекли кукуців, наробили сирних калачиків і налагодили писанок дітям, які в живні дні приходитимуть до них гріти «діда». |
Нима віри нікому, навіть ни можна вірити й рідній дитині, а ни токма вір чюжій. | Нема віри нікому, навіть не можна вірити й рідній дитині, не те що чужій. |
Але Иванчік ни требував йиго фальбов, пишов чістити йиму кріс. | Але Иванчік не потребував його хвальби, пішов чистити йому кріс. |
А Иванчікови аж си нидобре зробило вид того пугукання. | А Иванчікові аж недобре зробилося від того пугукання. |
Хоть видів Иванчік, шо йиго Єлена вироб’єла на него, тай чув, єк викрикувала, то тим він ни требував тай ни забувавси на то, бо аж упрівав, так говкав та прррукав на ничісту силу, спераючі її та роб’єчі протів неї обертин. | Хоч видів Иванчік, що його Єлена виробляла на нього, та й чув, як викрикувала, проте не переймався цим і не зважав на це, бо аж упрівав — так говкав та тпр-р-рукав на нечисту силу, зупиняючи її й роблячи проти неї обертин. |
Але кликати голосно, аби був хтос війшов з хати йиго обронити вид котюги, то боєвси, аби на голос вночі йиго ни вселепилоси шош ничісте з клику. | Але кликати голосно, аби хтось вийшов із хати його обронити від собаки, боявся, аби на голос вночі не вчепилося до нього щось нечисте з того поклику. |
Лесьо куражив вильми вогонь, згрібаючі на ватришшє нидогарки форосту, мерви, листя та буришини. | Лесьо сполохував вилами вогонь, згрібаючи на ватрище недогарки хворосту, мерви, листя й картоплиння. |
Ни мав навіть чім плюнути. | Не мав навіть чим плюнути. |
Шкиндя цілий тиждень оперед Илів лагодивси на толоку, бо хотів, аби в него й того року була така грімка толока на кішню, єк завжде. | Шкиндя цілий тиждень перед Іллею готувався до толоки, бо хотів, аби в нього й того року була така грімка толока на кішню, як завжди. |
Шумей був так само гоноровий чоловік, страшна пумфа. | Шумей був так само гоноровий чоловік, страшна цяця. |
Визнаєтси злодійшєна. | Розкриється злодійство. |
А єкби був посмів хтос шош йиму ирчі, то грузь би був завів з того тай пропало єк у дим, бо він прото, бувало, здуфално співав: «Бог високо, цар далеко, аж коло майдана, А я роб’ю, шо я хочу, сіда-річок дана». | А якби був посмів хтось щось йому сказати, то стер би його на порох, та й пропало, як у дим, адже він, бувало, гонорово співав: Бог високо, цар далеко, аж коло майдана, А я роблю, що я хочу, сіда-ріда-дана. |
Довгий, нахєлєючі свою пелехату голов так д’Шкинди, шо майже своє вухо приклав д’йиго ротови, слухав уважно, шо він йиму шепотів у вухо. | Довгий, нахиляючи свою пелехату голову до Шкинді так, що майже вухо приклав до його рота, слухав уважно, що він йому шепотів. |
Преці я ни вид сегодне літую з людсков худобов полонинами, тай вже ни з одним ватагом я пас вівці. | Адже я не вперше літую з людською худобою полонинами та й уже не з одним ватагом пас вівці. |
Єк уздрів, шо з йиго роботи ни будет нієкого діла, закопав тоту миску, разом из зґардов серед хати у земню. | Коли збагнув, що з його роботи не буде ніякого діла, закопав ту миску разом зі зґардою серед хати в землю. |
Але Иванчік ни був такий квапний борше бічі їм си клонити, хоть видів, шо вни на него бочілиси, єк б’ючі воли тай через то зачіналаси мижи ними шораз то завзєтійшя тай отвертійшя борба над стрілецтвом. | Але Иванчік не був такий квапний підпорядковуватися їм, хоч і бачив, що вони на нього стріляли оком, як б’ючі воли, та й через те почалася між ними щораз завзятіша й одвертіша боротьба над стрілецтвом. |
Тай и в стаї горіла велика ватра, бо ватаг, депутат, старший вівчєр та богато мішєнників допізна керекорили при ватрі в стаї. | Та й у стаї горіла велика ватра, бо ватаг, депутат, старший вівчар і багато господарів допізна гомоніли при ватрі в стаї. |
Гадкував, шо Олексій может йиго ганьбити, шо він гей завелику боротьбу зчепив з Шкиндев та Довгим. | Гадкував, що Олексій може його ганьбити, що він занадто велику боротьбу зчепив зі Шкиндею й Довгим. |
Вна, обносічі йиго навкола три рази на спаню мертвов кістков, так була дуже умертвила в сні, шо він аж тогди прошумавси, єк зачєла вна шкрептати йиму ножем долони на руках. | Вона, обносячи довкола нього, сонного, тричі мертвою кісткою, так була дуже умертвила його в сні, що він аж тоді прокинувся, коли почала вона шкребти йому ножем долоні на руках. |
Гадали з добров долев їх дружити, а ни иковс бідов їм світ запитувати. | Гадали з доброю долею їх здружити, а не якоюсь бідою їм світ запирати. |
Він зачєв си хєтро усміхати, розказуючі про свої фіґлі з нев: «Але про то, єк, бувало, закортит мнє кудас побічі, то мусів смих си з хати вид неї вимотати єк ни силов, то фіґлями», — засмієвси. | Він почав хитро усміхатися, розказуючи про свої фіґлі з нею: «Але попри те, якщо, бувало, закортить мені кудись побігти, то мусив із хати від неї вимітатись якщо не силою, то фіґлями, — засміявся. |
Тай я ни лиш з Процем знакомиця, бо я й з другимим такими, єк Процьо, то знакомий», — засмієвси гордо. | Та й не лиш із Процем, а й з іншими такими, як Процьо, — засміявся гордо. |
Ані ни повінчував: «На многа літ из законом Божим». | Ані не повіншував: «На многая літ із причастям Божим». |
Шо ми у вас пили, шо ми у вас їли, шо би вам си бжьоли роїли. | Що ми у вас пили, що ми у вас їли, щоби вам ся бджоли роїли. |
Там лежит у склових скринях намочена в оливі до слушного чєсу уся Довбушева зброя. | Там лежить у скляних скринях змазана в оливі до слушного часу вся Довбушева зброя. |
А йиго колис живі, проникливі в кожду душу очі, єк догораюча ватра, потухали. | А його колись живі, проникливі в кожну душу очі, як догораюча ватра, згасали. |
Надворі, єк уздрів Штола ровту майже из самих бабий, то з устиду видразу си витверезив. | Надворі, коли побачив Штола роту майже із самих жінок, то із сорому відразу протверезів. |
Уна на тій нитці, шо нев шила вінок, то ни в’єзала ґудзи, аби в молодої по вінчєню борше си ни в’єзали діти, бо міркувала по ній, шо вна шє замолода до дітий. | Вона на тій нитці, що нею шила вінок, не в’язала ґудзів, аби в молодої по вінчанню довше не в’язалися діти, бо міркувала по ній, що вона ще замолода до дітей. |
Ніч була нивидка, хмарна, то наделеко ни міг пизнати тоти тумани. | Ніч була темна, хмарна, то не міг розпізнати ті тумани. |
Поклали в него навхрест штири писанці, тай заткали накривков. | Поклали в нього навхрест чотири писанки й закрили накривкою. |
Котрий музикант лихо играєт до колєди, то з ним раз-два колєдники позахрипают, шо витак лиш шепчют, а ни колєдуют. | Котрий музикант кепсько грає до коляди, то з ним швидко колядники позахрипають, що відтак лиш шепчуть, а не колядують. |
Молодиці та дівки таки цівкали у кождій хаті — чім прудче погуляти з колєдниками на колопні. | Молодиці та дівки аж цівкали в кожній хаті — аби швидше погуляти з колядниками на колопні. |
Сонце ни можна зниважєти. | Сонце не можна зневажати. |
Але лиш шкода було Иванчікового труду та заходу, бо ничіста сила й тої ночі так прибагнула на него, шо він ни заздрів, коли видцвила папороть. | Але шкода було Иванчікового труду та заходу, бо нечиста сила й тої ночі так улаштувала, що він не завважив, коли відцвіла папороть. |
Икос раз, єк Єлени ни було в хаті, то Джюнда зачєв з Иванчіком говорити про йиго слабість. | Якось раз, коли Єлени не було в хаті, Джюнда почав з Иванчіком говорити про його хворобу. |
Мало ноги ни поломив у високі хатєні пороги, утікаючі у хату. | Мало ноги не поломив об високі пороги, утікаючи в хату. |
Але ти ни трать надію, бо є шє в горах оден такий примівник, Процьо Дарадуда в Ґраблині, шо может тє вид неї злічіти цілком. | Але ти не втрачай надію, бо є ще в горах один такий примівник — Процьо Дарадуда в Ґраблині, він може тебе від неї вилікувати цілком. |
Минувси Юріштан тай йиго гонір. | Минувся Юриштан і його гонор. |
А єк би присіла всі пальці на обох руках, то навіки би зачінила свої діти, ни мала би їх уже ніколи. | А якби присіла всі пальці на обох руках, то навіки б зачинила своїх дітей, не мала би їх уже ніколи. |
Вінчєна матка здоймила вінок з голови из книгині, подаючі йиго на памнєтку, коли дівков була. | Вінчана матка зняла вінок із голови княгині, подаючи його на пам’ять, коли дівкою була. |
То було пизначно по йиго добродушним лици тай благих очєх. | То було помітно по його добродушному обличчю і благих очах. |
А для звеличіня йиго з добичов уломит пласточок фої з смереки, закєтичіт йиму крисаню. | А для звеличування його зі здобиччю зірве гілочку зі смереки, закитичить йому крисаню. |
Дарадуда зачєр знов кубку горівки, тай сміючіси, сказав: «Ива, я оттак люб’ю пити горівку прилогом з кубки, а ни слинити отак, єк ади слинит її моя стара порційков, на сто чьортів би була та перейшла, єка остудна та дурна». | Дарадуда зачерпнув знов келих горілки та й, сміючись, сказав: «Ива’, я отак люблю пити горілку прилогом із келиха, а не слинити отак, як, ади, слинить її моя стара порційкою, на сто чортів би була перейшла, яка паскудна та дурна». |
«Зроб’ю, але ни сам аді, — відповів ліниво Довгий, — мушу піти на тот бік, у Граблин, до Проця Дарадуди, а він аді зробит усе, шо треба, бо йиму то маха зробити хоть ике наслане, бо ни боїтси, тай умієт». | «Зроблю, але не сам, ади, — відповів ліниво Довгий, — мушу піти на той бік, у Граблин, до Проця Дарадуди, а він, ади, зробить усе, що треба, бо йому запросто зробити хоч яке наслання, бо не боїться та й уміє». |
То був дідів осидок. | То був дідів осідок. |
Він на стрілецтві изкрізь нер лісами, а навіть утинував у полонини тай туда, далеко в куєвах, строїв стрілецкі строї на дичєну. | Він на стрілецтві скрізь нипав лісами, навіть заходив у полонини й там, далеко в нетрях, улаштовував засади на дичину. |
Стоєв уперто на своїм так, єк стоїт на поли первовічний бук, шо наокола него буря й люде знишшіли всий йиго рід, а йиго одного ни годни знишшіти. | Стояв уперто на своєму так, як стоїть на полі первовічний бук, що довкола нього буря й люди знищили увесь його рід, а його одного не годні знищити. |
Страху їм ни було перед йковс тривогов, бо сохранив їх первовічний ліс, тай тимунь давні горєни шєнували тай зашшібали ліси. | Страху їм не було, бо оберігав їх первовічний ліс, тому давні горяни шанували й берегли ліси. |
Казували, шо він через гонір и чортови душу завдав, аби лиш поїхати на кождим, хто йиго почєпав. | Подейкували, що він через гонор і чортові душу продав, аби лиш поїхати на кожному, хто його зачіпав. |
— При цих словах хлопец знов махнув руков зловішшо в бік Чорногорий. | При цих словах хлопець знов махнув рукою зловіще в бік Чорногори. |
Майже виночювавси, ходічі наокола Шкиндівскої Кичіри, тай уводно на одно місце приходив. | Майже цілу ніч ходив круж Шкиндівської кичери та й увесь час на одне й те саме місце приходив. |
В оден чєс робив він то все, шо лиш хто йиму радив, аби си лиш збути бешшісти, лічівси вид неї. | Робив усе, що лиш хто йому радив, аби збутися нечисті, лікувався від неї. |
Нираз палко цулуючі йиго, шепотіла йиму у вухо на печі: «Иванчіку ти мій любий та солодкий, єк тє ни вижу, то розболаюси з туску за тобов. | Не раз, палко цілуючи його, шепотіла йому у вухо на печі: «Иванчіку ти мій любий і солодкий, коли тебе не бачу, то аж хворію з туску за тобою. |
Поучів Иванчіка, єк брати зілє в Чорногорах, бо казав, шо там є всєкі зіля, помичні на все, шо лиш хєбуєт чьоловікови в тілі, лиш треба си розуміти, котре зілє до чого приходит. | Повчив Иванчіка, як брати зілля в Чорногорах, бо казав, що там є всяке зілля, помічне на все, чого потребує тіло людини, лиш треба розуміти, котре до чого годиться. |
А витак на очєх своєї жінки й цілого народу все тото її фантє спалив, бо казав, шо вна вже нигідна бірше носити на своїм тілі то дороге убране, шо він був їй насправ’єв, бо уна продала своє тіло за трийціть сороківців. | А відтак на очах своєї жінки й усього люду весь той її одяг спалив, бо казав, що вона вже не гідна носити на своїм тілі дороге убрання, яке він був їй справив, бо вона продала своє тіло за тридцять сороківців. |
Він так си верг, шо навіть зострахє забув за свій кріс у викні. | Він так скинувся, що навіть зо страху забув про свій кріс у вікні. |
Я утихомиривси тогди, бо чюв ни вид одних старих людий, тай из казок знав, шо ничіста сила пануєт над світом тай маєт міць и путєрю до людий лиш до опівночі, доків перші кугути ни запіют, а витак над світом перемогаєт Божя сила, праведне Сонечько, єсна, свєта запашна днина. | Я втихомирився, бо чув не від одних старих людей, та й із казок знав, що нечиста сила панує над світом і має силу до людей лиш до опівночі, доки перші півні не запіють, а відтак над світом перемагає Божа сила, праведне Сонечко, ясна свята запашна днина. |
Єк моргнула на кичєри бровами, то уни си видразу зеліньов зазеленіли. | Моргнула на кичери бровами, й вони відразу зазеленіли. |
«Дєкую вам, панове колєдникове, за колєду. | «Дякую вам, панове колядникове, за коляду. |
Лиш голов йиго боліла. | Лиш голова боліла. |
Застелював голов та твар Иванчікови чілідинсков помітнов черленов запасков тай, палічі на тій запасці до трох раз по двайціть сім ленєних ґушечок, палив він Иванчікови до голови «ружу». | Укривав голову й обличчя Иванчікові жіночою червоною запаскою і, палячи на тій запасці тричі по двадцять сім лляних ґушечок, палив він Иванчікові до голови «ружу». |
А йик зачнет Шкиндя звертати єго з ниг, то він звернет Шкиндю. | А якщо почне Шкиндя звертати його з ніг, то він зверне Шкиндю. |
Лиш пудно з-пид стряпатих брів білим глипнув на него. | Лиш страшно з-під кострубатих брів білим глипнув на нього. |
А шо моїї верстви вже нима на світі, то и мині тєжко жити з молодшев верствов. | Оскільки моєї верстви вже нема на світі, то мені й тяжко жити з молодшою верствою. |
По тім, єк уни си крутили на воді, піли, гасли й утихомирєлиси, пизнавав дідо, шо йиму чінєт почінавники — добре ци зле діло. | З того, як вони крутилися на воді, сичали, гаснули й затихали, пізнавав дідо, що йому чинять починавники — добре чи зле діло. |
Накопав покритих вже новим зеленим лугом кицок земні. | Накопав покритих молодою зеленою травою пластів ґрунту. |
Ти гадаєш, шо я така дурна, єк тобі си здаєт?. | Ти гадаєш, що я така дурна, як тобі здається?. |
«Брате, шо я тепер можу говорити про годованців, єк я шє й сам у дєдика за слугу, а ни за ґазду. | «Брате, що я тепер можу говорити про годованців, як я ще й сам у батька за слугу, а не за ґазду. |
Пани ни жєлували горівки на то, аби утровити горівков горєн. | Пани не шкодували горілки на те, щоб труїти нею горян. |
То він — то буйними вітрами, то теплим дожьком тратив у найвишших полонинах дорешти сніги та заміть тай пускав на світ и там тоту весну. | Буйними вітрами чи теплим дощиком розтоплював у найвищих полонинах рештки снігу й заметів і пускав на світ і там весну. |
А дехто студеніший той сардак натєгав на плече, аби, розигрітому ходом з долини, ни застудитиси зверхи на полонині. | А дехто й сардак натягав на плечі, аби, розігрітий ходом із долини, не застудився вгорі на полонині. |
А тепер, єк йиго здибав, то погадав, шо в него зараз поворожит и тут, на дорозі. | А тепер, зустрівши його, погадав, що в нього зараз поворожить і тут, на дорозі. |
Йиму так моцно вдарила кров у голов, шо зразу аж кров було заперло в грудех. | Йому так потужно вдарила кров у голову, що аж дух перехопило. |
Иванчік перепужено глипав на дідика, а дідок нахилєвси д’Иванчікови та пошепки говорив йиму у вухо: «А шо я тобі казав? Видиш?. | Иванчік перелякано глипав на дідка, а дідок нахилявся до Иванчіка й пошепки говорив йому у вухо: «А що я тобі казав? Видиш?. |
«А ви по чьому це пизнаєте?» — запитавси, позераючі й собі на єсне небо, шо єло си пержити в баранковаті хмарки, єк прибрескле молоко, вурдічіси на ватрі. | «А з чого ви це пізнаєте?» — запитав я, позираючи й собі на ясне небо, на якому почали брижитися баранчасті хмарки так, як набрякає, вурдиться молоко на ватрі. |
«Но, та файна дівчєна. | «Но, то файна дівчина. |
Уни Штолу изловили ниделеко Річьки, Єк зачєли пласувати — він запросив свічьки». | Вони Штолу ізловили недалеко Річки, Як почали пласувати — він попросив свічки. |
Тай шє доків він війшов з долин на верх д’хаті, то вже стріла зачєла си вертіти з голови йиму в бурлак. | Та й ще доки він вийшов із долин угору до хати, стріла почала вертітися з голови йому в борлак. |
Австрія шораз, то гірше все гачіла горєн. | Австрія щораз гірше напосідала на горян. |
Він мав пудну силу, прото фаливси людем бувало: «Пані Мурштудзію, шо схочю, то я то зробю. | Він мав страшну силу, хвалився людям, бувало: «Пані Мурштудзію, що захочу, те я й зроблю. |
Моторна та весела, єк гори в погоду. | Моторна й весела, як гори в погоду. |
Але гордий пан мандатор, аби показати людем свою силу, дав такий приказ, шо хто йшов дорогов, то протів двора мусів здоймати з голови шєпку ци крисаню тай мусів си клонити опередь мандаторії аж до земні так, єк би оперед Божим образом. | Але гордий пан мандатор, аби показати людям свою силу, дав такий наказ, що хто йшов дорогою — то навпроти двору мусив знімати з голови шапку чи крисаню і вклонятися перед мандаторією аж до землі так, як перед Божим образом. |
Зелена, голуба, блискуча, сива й чорна. | Зелена, голуба, блискуча, сива й чорна. |
Ціле житє йдет зо мнов на джюрджю. | Ціле життя йде зо мною на сварку. |
Навіть и йиго люба флоєра заніміла. | Навіть його люба флояра заніміла. |
Своїми руками з лісів повироб’єв він кішниці. | Власноруч із дерева повиробляв він кішниці. |
А на небі посувалиси купками хмари так ліниво, єк на полонині пасом вівці посуваютси у паши, приспирувані вівчєрями. | А на небі посувалися купками хмари так ліниво, як на полонині попасом вівці посуваються під наглядом вівчарів. |
А мішєники — то лиш по пару літрив давали вид вівці пастирям на поспив тай на глєг ватагови, та депутатови на силь для худоби. | А господарі лиш по кілька літрів давали від вівці пастирям «на постоли», та й на ґлєґ ватагові, та депутатові на сіль для худоби. |
«А тоти грабівники де?» — перепужено питали вирмене з-пид печі. | «А ті розбійники де?» — перелякано питали вірмени з-під печі. |
Мині си знов привиділо, шо вин шош попри себе кучював з хати у хороми. | Мені знову привиділося, що він щось попри себе вів із хати в хороми. |
«Та шош наловив, тай ни гей», — викручуючіси, говорив Иванчік, — «бо цися зима зразу ни була погідна полонинами на стрілецтво, бо западна була. | «Та трохи наловив, але не дуже, — викручуючись, говорив Иванчік, — бо ця зима зразу не була погідна в полонинах на стрілецтво, сніжна. |
Ни на земни. | Та й на землі. |
Тай тими кицками оперед сходом сонця затичів стовпи та дахи на ґраждах при всіх ходах на єго задвирє та загороду. | І тими пластами перед сходом сонця закитичив стовпи й дахи на ґраждах біля всіх ходів на своє подвір’я та в загороду. |
«Ойга! Шкода то й гадати, бо я добре знаю, шо нима кому», — упремо запоперечів Копил тай нинадійно запитавси: «А ти єк прийшов суда, то видівси з Дарадудов, хло’?». | «Ойга! Шкода то й гадати, бо я добре знаю, що нема кому, — вперто заперечив Копил та й несподівано запитав: — А ти, прийшовши сюди, бачився з Дарадудою, хло’?». |
Уни оба єкраз добігли протів коршми на попасі в Білоберезці. | Вони обидва саме добігли до корчми на попасі в Білоберезці. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.