sentence
"Атос ско́чив у кімна́ту, як прима́ра по́мсти."
"Атос стоя́в бі́ля двере́й, загорну́вшись у плащ, з капелю́хом, насу́нутим на о́чі."
"Атос, Араміс і Д'Артаньян оточи́ли Бікара й вимага́ли, щоб він зда́вся."
"Атос, за́вжди́ мовчазни́й, ті́льки запи́тливо гля́нув на юнака́."
"Атос, за́мість відпові́сти́, зни́знув плечи́ма."
"Атос, попере́джений заздалегі́дь, пішо́в до дру́гої кімна́ти."
"Атос, почу́вши го́лос міле́ді, поква́пився підійти́ до них."
"Атос, що ба́чив усе́, вздрів легку́ у́смі́шку на губа́х ґасконця."
"Ах, мій лю́бий Атосе."
"Ах, па́не Арамісе, става́йте, будь ла́ска, пое́том."
"Ах, ти стари́й проклятущий розбі́йнику."
"Б'юкенгем, з ви́разу на виду́, зрозумі́в думки́ Д'Артаньянові і всміхну́вся."
"Б'юкенгем, залишившися на самоті́, підійшо́в до свіча́да."
"Б'ю́ться день, б'ю́ться дру́гий,— як де не взявсь молоди́й ге́тьман на ко́ні."
"Бажа́лося б мені́ подиви́тись, як ти б'єшся."
"Базен зрозумі́в, що був нече́мний і, опусти́вши го́лову, ви́йшов."
"Ба́йду́же! Я хо́чу лише́ поба́чити тебе́, ще раз сти́снути твою́ ру́ку."
"Банти́ни у ха́ті затанцюва́ли пе́ред її очи́ма, на́че п'я́ні."
"Бапти́ст Черво́ний підня́вся, кивну́в голово́ю і пода́вся наза́д до свого́ та́бору."
"Бапти́ст, очеви́дно, встиг угамува́ти свої́х воякі́в."
"Бараба́ш проки́нувся, а на нього вже був напра́влений го́стрий спис Джеджалія."
"Ба́течки! Було́ йдеш, чумаку́ючи, сте́пом."
"Ба́тько мій був бі́лий, — бі́лий, як і ви."
"Ба́тько Пу́гач сів за стіл, поблагослови́тись да й поча́в упліта́ти млинці́."
"Ба́тько таки́й тверди́й, таки́й си́льний та стро́гий, проха́в у нього ви́бачення."
"Ба́чать вони́ так не вкипа, зайшли́ з і́ншого бо́ку, — зали́ши́лися гостюва́ти."
"Ба́чилось мені́ на́віть, що бокува́в від мене́."
"Ба́чилось, що спо́кій наста́в по́вний."
"Ба́чите, яки́й я до́брий."
"Ба́читеся, ці́лий Львів спить, мов зарі́заний."
"Ба́чиш, я гото́ва до доро́ги."
"Ба́чу, що вже все ви́йшло наве́рх, що вже за мно́ю пита́ють."
"Без су́мніву, йому й тепе́р пощасти́ть."
"Безсумні́вно, Фелтон був перемо́жений."
"Бек стрибну́в, але́ в бік."
"Бетлсова дружи́на, вими́вшись, одягла́сь у чи́сте пла́ття."
"Би́то й нас де за що за́молоду, так зна́ємо ми лі́ки од сього́ ли́ха."
"Біда́ з не́ю, що вона́ ду́же відва́жна."
"Бі́дна ді́вчи́на почуття́м уга́дувала те, що ма́ло ста́тися."
"Бідола́ха, ма́бу́ть, все програ́в."
"Бідола́шна ді́вчи́на, почу́тивши пе́стощі Д'Артаньяна, підвела́ го́лову."
"Бідола́шна ді́вчинка почервоні́ла, як ви́шня."
"Бідола́шна ді́вчинка тро́хи не знеприто́мніла, зачу́вши ці слова́."
"Бідола́шна жі́нка лежа́ла в крі́слі, ма́йже неприто́мна."
"Біжи́ть у ха́ту, одчини́в две́рі, аж так! І Ле́ся й Череваниха оби́дві в пека́рні."
"Бій бараба́нів, ді́йсно, долеті́в до них."
"Бікара — ґасконець, як і Д'Артаньян, удава́в глухо́го і ті́льки всміха́вся."
"Бікара був з тих залі́зних нату́р, що па́дають ті́льки ме́ртві."
"Бі́ла, Дик, на́скрізь бі́ла."
"Біль ква́пив місіоне́ра, щоб не бари́вся."
"Біль пристосува́в петлю́ так, щоб гудз як раз прийшо́вся під лі́ве вішалникове ву́хо."
"Біль, заміни́вши соки́ру на рушни́цю, став націля́тись."
"Біль, зле́гка почервоні́вши, припини́в розмо́ву."
"Бі́ля бра́ми зби́вся га́лас, счини́лася колотне́ча."
"Бо все це слова́, фразеоло́гія."
"Бо там, па́не, має́тки були́! А то корчмаре́ві відда́в за п'ять ти́сяч."
"Бо у мене́ грошей ніт,."
"Бог зна́є, чи тра́питься вдру́ге так га́рно вкла́стись спа́ти."
"Бог не дав цій краї́ні ні життя́, ані́ зако́нів, — це безсумні́вний факт."
"Бог предві́чний народи́вся,."
"Богу́н підві́вся і поба́чив з деся́ток селя́н, узбро́єних хто чим."
"Богу́н сів до сто́лу, змага́ючись з свої́м́́́ почуття́м."
"Богу́н, і з ним бага́то козакі́в, не хоті́ли пристава́ти на такі́ умо́ви."
"Бо́жий чолові́к і собі́ простя́г ру́ки, як зачу́в Шра́мів го́лос."
"Бо́лісно всміха́вся і трясся́, як у пропа́сниці."
"Бомбардова́ння сильні́ше, як колибудь до́сі."
"Бонасьє́ був боягу́з і скна́ра, але́ він люби́в свою́ жі́нку й був звору́шений."
"Бонасьє впізна́в у них за́пис до́питу, вчи́неному йому в Басти́лії."
"Бонасьє́ крича́в до́вго, та кри́ки не були́ тоді́ навдивови́жу і не заціка́вили ні́кого."
"Бонасьє́ пішо́в, а вона́ пори́ну́ла в міркува́ння."
"Бонасьє́ пополотнів, як смерть, і кри́во всміхну́вся."
"Бори́с без ру́ху, затаї́вши дух у собі́, вдивля́вся в цю чудо́ву поя́ву."
"Бори́с Граб збуди́вся, що́йно почало́ світа́ти."
"Бори́с зупини́вся, напру́жив слух і прислу́хувався до слів пі́сні."
"Бори́с мимово́лі зупини́вся, мов від до́тику яко́їсь м'яко́ї, ні́жної руки́."
"Боя́лася всіх у готе́лі і звича́йно сиді́ла, замкнувшися."
"Бра́вся я до чимра́з бі́льших рече́й, бо мав до того́ охо́ту."
"Браку́є одного́ зу́ба, по́руч з о́чним, злі́ва."
"Бруне́тка, з розкі́шним воло́ссям, з чо́рними, блиску́чими очи́ма."
"Був га́рний осі́нний день, коли́ Га́ва знов навісти́в ха́ту Староміського."
"Був лише́ глядаче́м — зда́лека, так, зда́лека диви́вся на все."
"Був моме́нт, коли́ він відчу́в немо́в гризо́ту сумлі́ння."
"Був наро́д гре́ки, так, примі́рно, як ми тепе́р козаки́."
"Був там і коза́к Ба́йда, що ви́сі́в ре́бром у ту́рків на га́ку, а не злама́в своє́ї ві́ри."
"Був там намальо́ваний і Неча́й, і Морозе́нко."
"Бува́ють годи́ни, що трива́ють до́вго, як рік."
"Бу́де з нас і того́, що потанцьовали днів зо два з запоро́жцями."
"Будь ла́ска, да́йте мені́ я́сно́го й то́чного нака́зу, щоб я не нароби́ла яко́ї по́ми́лки."
"Будь ла́ска, залиші́ть нас."
"Бу́дьте на пе́ршому ба́лі, де бу́де прису́тній герцоґ Б'юкенгемський."
"Бу́дьте обере́жні, щоб не поба́чили нас крізь прозурку."
"Бу́дьте, як і я, філо́софи, сіда́йте до сто́лу і ви́п'ємо."
"Була́ вона́ яка́сь несподі́вана, ота́ зу́стріч Фреди з мі́сис Епінґвел."
"Була́ леге́нька, як дити́на."
"Були́ вже сімдеся́ті ро́ки́ мину́лого сторі́чча, коли́ Макси́м покінчи́в ґімназію."
"Були́ тут і ула́ни, й драгуни́, і жовні́ри, й німе́цькі рейтари."
"було́ бага́то, хоч дале́ких, а все ж таки́ ро́дичів, з про́сти́х міща́н та козакі́в."
"Було́ бліде́, з ви́печеними на щока́х рум'я́нцями."
"Було́ вже пі́сля сьо́мої, але́ до світа́нку ще залиша́лося годи́ни три."
"Було́ ра́но, ще со́нце не зійшло́."
"Було́ то в зимі́, то й я мав час ві́льний."
"Було́ ще насті́льки сві́тло, що мо́жна було́ розгле́діти ве́ршників."
"Бу́цім і не він, пові́в свого́ го́стя оглядува́ти господа́рство."
"В алько́ві ціє́ї кімна́ти були́ две́рі, виклеїні шпале́рами."
"В вели́кій приго́ді ста́ли Гаві ті ра́ки, та не надо́вго."
"В лі́сі було́ ще те́мно, ти́хо і глу́хо."
"В мене́ стрільба́ наби́та, за́раз бу́де наш."
"В не́ї, му́симо пригада́ти, стріля́ли на́ші при́ятелі."
"В одно́ї о́чі горі́ли, вибли́скуючи, як метео́ри."
"В осві́тлене ко́ло вступи́ла яка́сь по́стать, одя́гнена в ху́тра."
"В о́сени зара́ні, ско́ро пі́сля Спа́са пода́вся Макси́м до Київа."
"В рік по нім уроди́лась ді́вчи́на, сестра́ Іва́ся, котру́ на́звано на хре́сті́ Маринею."
"В світло́ньку ввійшла́,."
"В сі́нечки йдеш — нага́йки пита́єш,."
"В смерте́льній розпу́ці ки́нувся до двере́й, уда́рив собо́ю щоси́ли — дарма́."
"В суво́рих ри́сах не було́ ані́ лагідности, ані́ юмора."
"В то́му, що ста́лося і повиннно було́ ста́тися, він ні́би не брав нія́кої участи."
"В ту мить, як ті́льки з'яви́лися пе́ред ним Фортюнові гру́ди, він спусти́в куро́к."
"В Урі не було́ ко́зиря, Фортюнові ви́пав туз."
"В уся́кому ра́зі не за те, що виступа́в, прина́ймні свідо́мо, про́ти па́на кардина́ла."
"Важкі́ хма́ри гаса́ли по не́бу, затьма́рюючи блиск зіро́к."
"Ва́жко було́ вгада́ти, коли́ са́ме переся́деться цей страше́нний скипень."
"Ва́жко було́ нам мандрува́ти, але́ со́нце поле́гчувало нам шлях."
"Вам безумо́вно тре́ба відпочи́ти, і я кра́ще піду́ наза́д, — сказа́в Д'Артаньян."
"Вас обвинува́чують в тім, що ви ви́відали держа́вні таємни́ці."
"Васи́ль Нево́льник, не жа́луючи, поганя́є ко́ней."
"Ва́ша істо́рія з со́йкою, зо́всім не до ре́чі прито́чена."
"Ва́ша ма́ти долу́чить до них реце́пт бальза́му, що вона́ оде́ржала від одно́ї цига́нки."
"Ва́ші ко́ні, ваш ви́гляд, па́не, було́ мені́ докла́дно спи́сано."
"Ва́ші о́чі блаки́тні, як не́бо."
"ва́шу збру́ю, по́тім свою́."
"Вбива́ти вже не бу́демо, а ті́льки пові́симо, от і все."
"Вда́рили козаки́ у котли́, скли́кали ра́ду, почали́ хвилюва́тись."
"Вельмо́жа мав з Атосом щось спі́льне, яку́сь роди́нну поді́бність."
"Верну́в дале́ко веселі́ший і спокійні́ший, ніж пішо́в."
"Верта́юсь ра́нком, проспа́вшись, аж до́ма вже похо́джено."
"Весь тижне́вий заробі́ток, по відрахо́ваних харчі́в, не дав на́віть і ри́нського."
"Вже да́лі забу́в, як там вигляда́є на во́льнім сві́ті."
"Вже ж не хто сей оди́н, як той серде́га Петро́ Шраменко."
"Вже йшли сигна́ли, що по́їзд ру́шив із Каменоброду."
"Вже я там то зроблю́, що вас десь примі́стимо, по́ки цей не при́йде до здоро́в'я."
"Ви — наш воло́да́р, і я не спромі́гся б сказа́ти жо́дного сло́ва."
"Ви — пани́, а я бі́дний коршма́р."
"Ви — пе́рший, бу́дьте ж і оста́ннім."
"Ви ба́чите, що я, як її чолові́к, я найбі́льше заціка́влений в цій спра́ві."
"Ви безче́сний вби́вця, сер."
"Ви були́ хо́рі, лю́бий дру́же, а хоро́ба знеси́лює мо́зок, о́тже, я вибача́ю вам."
"Ви врятува́ли мене́ від усі́х небезпе́к, на які́ я могла́ нарази́тися."
"Ви до́бре зна́єте умо́ву між вами, Атосом і мно́ю."
"Ви до́бре зна́єте це, мілорде."
"Ви ду́маєте, нака́за пока́зують вам ті́льки, щоб настраща́ти вас."
"Ви ж зна́єте, що нам, спра́вжнім христия́нам, заборо́нено бреха́ти."
"Ви ж зна́єте, що я й тепе́р ще вивча́ю богослі́в'я."
"Ви ж зна́єте, як короле́ва лю́бить танцюва́ти."
"Ви ж розумі́єте, яке́ було́ жахли́ве стано́вище."
"Ви зна́єте, зима́, до́вга, само́тна, випе́щує ке́пські думки́ та злі вчи́нки."
"Ви зна́єте, напр."
"Ви зна́єте, що я нена́виджу мора́ль, хіба́ що її вчить мене́ Атос."
"Ви зустрі́нете короле́ву, і не впізна́єте́ її."
"Ви ка́жете, як апока́ліпсис, і щи́рі, як єва́нгелія."
"Ви не могли́ привезти́ з собо́ю до́сить грошей, щоб жи́ти тут."
"Ви нена́видні і лю́дям, і бо́гові."
"Ви пі́дете до нього, щоб одве́рто й че́сно прова́дити перемо́вини."
"Ви позбу́детеся кло́поту, а мо́же що й для мене́ ка́пне."
"Ви прино́сите неща́стя не ті́льки собі́, а й нам."
"Ви розумі́єте, що тепе́р для мене́ прийшо́в час поверну́тись на ло́но це́ркви."
"Ви сами́ зна́єте, як неприє́мно бува́є, коли́ вас турбу́ють пі́дчас сніда́нку."
"Ви сами́ прийшли́ до мене́, сами́ сказа́ли, що ма́єте бажа́ння зві́ритись на мене́."
"Ви сами́ сказа́ли, що мої́ вороги́ затягли́ мене́ в па́стку."
"Ви спокуси́ли цю молоду́ ді́вчи́ну, ви її ду́же жорсто́ко обра́зили, втопта́ли в боло́то."
"Ви ті́льки поду́майте, за пуд, за вся́ке зе́рно́, по полтиннику."
"Ви ще спа́ли, як уби́тий."
"Ви, Атосе, каза́ли, що ру́шить полк."
"Ви, Бі́лю, каза́ли, що до́бре зна́єте своє́ ді́ло."
"Ви, Дик, не чу́ли ціє́ї ти́ші."
"Ви, напе́вне, зна́єте."
"Ви, пе́вне зна́єте про це."
"Ви́бачте ті́льки, що не мо́жу підвести́ся."
"Ви́беріть із кобе́лі, бо кобеля моя́."
"Ви́било дев'я́ту, коли́ Д'Артаньян був уже́ на Королі́вській пло́щі."
"Ви́бігли до них татуньо з па́лицею, а вони́ лиш по́за ха́ту злопоті́ли, як ко́ні."
"Вид був чудо́вий, яко́го і в го́рах рі́дко мо́жна запопа́сти."
"Ви́дано нака́за, що ніхто́ не смі́є заби́ти коли́ка, за́ким не спливе́ оста́ння хвили́на."
"Ви́дко було́, як вони́ прича́лили до бе́рега."
"Ви́дко, що ви приї́хали зда́лека."
"Ви́дно було́, що він ду́же стурбо́ваний."
"Ви́їхали з пу́щі на по́ле, аж уже́ на схо́ді со́нця зоря́ перемага́є мі́сяць."
"Ви́йшов Кири́ло Тур із сиро́ї гли́бки, ски́нув із себе́ відло́гу і швиргону́в сто́рожам."
"Ви́конавши дору́чення, Рошфо́р пода́вся з кімна́ти."
"Вико́нуйте свої́ обо́в'язки на бойови́щі, а я вико́ную мої́ на і́ншому по́лі́."
"Ви́ла́зьте звідтіля́, до́сить вам спа́ти."
"Випра́вдуйтесь, коли́ мо́жете."
"Ви́рвали в Сомка бунчу́к і переломи́ли на́дво́є, одня́ли и булаву́."
"Ви́рятував Морозе́нко гадяча́н зза ставка́, та вже їх було́ небага́то."
"Висо́кі го́лови ви́дно зда́леку, ав кардина́ла ба́чаче о́ко."
"Ви́со́ко, в я́сні́й блаки́ті пла́вко кружля́ли три вели́кі шулі́ки."
"Ви́стоявши слу́жбу, Шрам ходи́в із свої́ми од одного́ надгро́бка до дру́гого."
"ви́стрілила вго́ру відо́ма йому мело́дія, мов протяжне́, тужли́ве зітха́ння."
"Виступа́йте про́ти мене́, ду́рні ви такі́."
"Витривалости нема́ там, де є огря́дність."
"Ви́тріщив о́чі, мов сам собі́ не ві́рив."
"Ви́хорем леті́ли за свої́м́́́ ватажко́м козаки́, лиша́ючи поза́д себе́ ку́пи воро́жого тру́пу."
"Від ни́ні за ти́ждень, уве́чері, ось тут жду на тебе́."
"Від сніда́нку я схова́ла скля́нку води́, бо найбі́льше знемага́ла на спра́гу."
"Від Стри́я, що шуми́ть кра́єм доли́ни, тут же по́за село́м, несе́ться різки́й хо́лод."
"Від щи́рого се́рця бажа́ю вам у́спіху, якщо́ це вам до вподо́би."
"Відва́гу за́вжди́ шану́ють, на́віть вороги́."
"Відва́жний і завзя́тий, він не впе́рше ва́жив свої́м́́́ життя́м у таки́х приго́дах."
"Ві́дданих люде́й не гу́сто, Тревій, і ві́рність тре́ба нагоро́джувати."
"Віджи́вши під поцілу́нками Д'Артаньяна, па́ні Бонасьє́ зно́ву розплю́щила о́чі."
"Відо́мо, з яки́м упере́дженням коро́ль ста́вився до короле́ви."
"Відра́зу щось немо́в би шепну́ло мені́, що то смерть моя́."
"Відта́к він поча́в цілува́ти оди́н по одному́ наві́ски, з яки́ми мав розлучи́тися."
"Відхо́дячи, він ані́ не гля́нув на мене́."
"Візни́к, поба́чивши мушкете́рів, погна́в ко́ні вчвал."
"Візьмі́ть од подавця́ цього́ листа́ те, що він ма́є переда́ти вам."
"Візьмі́ть цього́ гаманця́, — в ньому сто пістолей, і проба́чте мені́."
"Війна́ припини́ла зно́сини, я почала́ терпі́ти зли́дні."
"Віко́нниць не було́, але́ вікно́ щі́льно закрива́ла заві́са."
"Він — мій вла́сний, і я мо́жу роби́ти з ним, що хо́чу."
"Він аж зади́ха́вся, наговори́вши сті́льки одни́м ду́хом."
"Він аж одступився, звів до гори́ ру́ки, немо́в захища́ючись від наси́льства."
"Він бага́тий на ро́ки́, шано́бу й сла́ву вели́ку."
"Він біг попе́реду, за во́вчим зви́чаєм, пока́зуючи шлях своїм́́́ това́ришам."
"Він боро́вся тепе́р рука́ми й нога́ми, боро́вся лю́то, мовча́зно."
"Він був без капелю́ха, із шпа́дою при бо́ці й сми́кав у рука́х ху́сточку."
"Він був бліді́ший, ніж за́вжди́, з щі́льно сти́снутими губа́ми."
"Він був не злий хло́пець з приро́ди, але́ бездо́нно зіпсу́тий."
"Він був немо́в ма́ла дити́на, — і все че́рез те, що мав бага́то жи́ру в собі́."
"Він був пе́вний, що каре́та спини́ться."
"Він був пе́вний, що то розбі́йник."
"Він був уже́ на адміра́льському кораблі́, і довело́ся посила́ти туди́ по нього."
"Він був чолові́к нежонатий, ішо́в на до́бру пла́ту в дале́кі некульту́рні краї́."
"Він вага́вся, ну́ди́вся сві́том, впада́в на́віть у ро́зпач."
"Він вважа́в, що ко́жному тре́ба дава́ти во́лю."
"Він виклика́є в мене́ такі́ жахли́ві спо́гади, що я не спромо́жний розмовля́ти з вами."
"Він ви́правдав би проте́кцію, що її ви мені́ ласка́во пропону́єте."
"Він ви́трусив оста́нні пили́нки з мішка́, і знов одна́ ша́лька спусти́лася до до́лу."
"Він відчу́в ні́би тає́мну ра́дість, що наза́вжди́ спе́кався ціє́ї непе́вної спі́льниці."
"Він водно́ча́с і нена́видів, і обо́жнював її."
"Він волі́в би, щоб кардина́л ста́вив о́пір, а не так ле́гко поступа́вся."
"Він гада́в, що вони́ зляка́лись і зали́ши́лись зза́ду, а тому́ скома́ндував руша́ти да́лі."
"Він дає́ сигна́л фу́рманові, і ми пу́стимося вчвал."
"Він діста́в свого́ й забра́вся зві́дси, щасли́вий, що зали́ши́вся живи́й."
"Він ду́же знеси́лив, утра́тивши ма́йже всю кров."
"Він ду́мав про па́ні Бонасьє й боя́вся, чи не ста́лось з не́ю яко́го ли́ха."
"Він з о́страхом утупи́в о́чі в две́рі, че́рез які́ мав пройти́ коро́ль."
"Він заарештува́в мене́, приві́з сюди́ й відда́в під ва́шу охоро́ну."
"Він загаси́в би со́нце, якби́ воно́ йому заважа́ло."
"Він задрожа́в від хо́лоду, та не приско́рюючи кро́ків, ішо́в про́сто сте́жкою до гори́."
"Він зайшо́в у те село́ з па́ном Косціцьким, котро́го вмів був цілкови́то опанува́ти."
"Він зали́ши́в її, а сам пода́вся в півні́чні краї́."
"Він запня́вся, немо́в не зна́ючи, з яко́го бо́ку підійти́ до ре́чі."
"Він захопи́вся служі́нням бо́гові лише́ для того́, щоб упа́сти."
"Він зго́рбившись, прису́нувся до вогню́ і став крути́ти цига́рку."
"Він знов ка́шляє, та в переста́нках щось бубони́ть."
"Він зняв стрільбу́, нагото́вив її до ви́стрілу і поча́в підхо́дити пта́шку."
"Він зроби́в крок до кімна́т короле́ви, бліди́й і мовчазни́й."
"Він зро́бить все, що я хо́чу."
"Він її пішле́ впере́д ли́жвами, прото́птувати доро́гу соба́кам."
"Він ішо́в вузьки́м прохо́дом, що сполуча́в бастіо́н із мі́стом."
"Він ішо́в між Атосом і Порто́сом, ні́жно притиска́ючи їх до себе́."
"Він кивну́в голово́ю, ви́пнувши гру́ди впере́д."
"Він коли́сь става́в їм у приго́ді й як хто, то й памятали про це."
"Він мав себе́ за обра́женого, обма́нутого, обду́реного."
"Він міркува́в собі́, що ко́жна люди́на з приро́ди своє́ї ліни́ва."
"Він на́віть не помі́тив, що сам ле́две трима́ється на краю́ згі́р'я."
"Він на́віть охотніше поча́в говори́ти, бо ба́чив пе́ред собо́ю визволи́теля."
"Він нахили́вся, підня́в торби́нку із зо́лотом і взяв її в зу́би."
"Він не впе́рше це відчува́в, — з да́внього до́свіду знав, що наближа́ється споку́са."
"Він не момента́льний, не ви́слід шале́ної боротьби́ і зуси́лля."
"Він не нале́жав до тих осі́б, що на́стрій їх трива́є до́вгий час."
"Він не спуска́в з о́ка міле́ді й в свіча́ді поба́чив, як зміни́лася вона́ на виду́."
"Він ні в яко́му ра́зі не міг поверну́тися до Фра́нції, як посо́л."
"Він оберну́вся, шука́ючи очи́ма Атоса, але́ той ще́знув."
"Він обіця́в заї́хати по нього, щоб познайо́мити їх."
"Він осла́б, упа́в горіли́ць на лі́жко."
"Він перепли́в іще́ раз півперек ви́ру, обми́вся до́бре і та́ко́ж ви́ліз із води́."
"Він підві́в її, мі́цно сти́снувши ру́ку."
"Він підві́вся так, похи́туючись, пода́вся до своє́ї кімна́ти."
"Він поба́чив герцоґа, що лежа́в на кана́пі, конвульсі́йно прити́снувши до ра́ни ру́ку."
"Він подиви́вся, проте́р собі́ о́чі, на́че ві́ри не йняв їм, і зно́ву гля́нув."
"Він покла́в го́лову на ру́ки й уда́в, що спить."
"Він покла́в не роби́ти жо́дного кро́ку для того́, щоб умундирува́тися."
"Він почережно зайшо́в до Атоса, Портоса та Араміса."
"Він прибу́в до Бахчисара́ю бі́ля Різдва́, ви́передивши, як і за́вжди́, своє́ ві́йсько."
"Він приві́в жі́нку, що ма́ла служи́ти міле́ді."
"Він придивля́вся до Богуна́, нена́че хоті́в розпізна́ти, чи не зсу́нувся той з глу́зду."
"Він проли́в кров, а тому́ і всіх їх теж посі́ла гаря́ча жадо́ба кро́ви."
"Він розідра́в су́кню віконте́си, зв'яза́в їй ру́ки на спи́ні й пові́сив на де́реві."
"Він сиді́в за столо́м, де, дарма́, що він був сам, стоя́ли накриття́ на чоти́ри осо́би."
"Він сковзну́в, розідра́вши су́кню, пройшо́в навскоси́ між шкі́рою та ре́брами."
"Він стиха засто́гнав, що мо́жна було́ взя́ти за оста́ннє зідха́ння, і зомлі́в."
"Він стоя́в рі́вно, нерухо́мо, як дити́на, що відповіда́є з катихизиса."
"Він стоя́в сумни́й та німи́й, як моги́ла."
"Він то червоні́в, то полотні́в."
"Він три́чі плесну́в у доло́ні, звича́йний сигна́л зако́ханих."
"Він увійшо́в у су́проводі замаско́ваної люди́ни, сам у машкарі́."
"Він упа́в навко́лішки, схопи́в цю ру́ку й шанобли́во доторкну́вся до не́ї губа́ми."
"Він урва́в, зака́шлявся."
"Він усі́м дода́в би ново́го життя́, ново́ї наді́ї."
"Він утихоми́рив їх, почастува́вши до́бре пужалном."
"Він ухопи́в діте́й на ру́ки, і як був у соро́чці, так і ви́скочив на ві́льний світ."
"Він ходи́в на ку́хню, де лежа́в ваш камзо́л, і залиша́вся там сам."
"Він хоті́в увійти́ туди́, як перемо́жець."
"Він шви́дко скрути́в цига́рку, тим ча́сом, як Брем звари́в ка́ву."
"Він ще гли́бше пірну́в у лабіри́нт зби́того ку́пами льо́ду, шатрі́в та поко́паних ям."
"Він, як ви й сами́ ба́чили, вмі́є вико́нувати дору́чення."
"Вінапі, байду́жа до всьо́го, що твори́лось, засвіти́ла брудну́ ля́мпу."
"Вінапі, не церемо́нячись, повела́ па́льцем по лиці́ Сейзер."
"Вір мені́, так бу́де лі́пше."
"Вір, лю́бий Д'Артаньяне, це вели́ке ща́стя, що ти програ́в."
"Ві́рте тому́, що я кажу́."
"Ві́рю або́ не ві́рю, а так собі́."
"Ві́рю в твою́ ві́рність і щи́рість, що ти не обвинува́тиш і не бу́деш пошу́кувати мене́."
"Ві́сім ве́сел ура́з опини́лись у воді́, і чо́вен, здава́лося, поли́нув мо́рем."
"Ві́тер уночі́ був слабки́й, і судно́ пові́льно посува́лося напере́д."
"Вла́сне ка́жучи, все це було́ безглу́здим."
"Вла́сне тепе́р уже́ ба́чив він, що залиша́тися тут нема́ чого́."
"Влуча́к знайшо́в те, чого́ шука́в."
"Вовку́н схопи́вся, мов ужа́лений."
"Вого́нь у пе́чі ма́рно змага́вся з те́мрявою і, наре́шті, зо́всім пога́с."
"Вождь Джордж зно́ву показа́в на мене́, але́ з них ніхто́ й з мі́сця не ворухну́вся."
"Вона́ вас зустрі́не, і не зна́тиме, хто ви."
"Вона́ вже не встава́ла з лі́жка й та́нула, як сві́чка."
"Вона́ взя́ла окре́му каю́ту на пе́ршому паропла́ві, що відплива́в."
"Вона́ впа́ла навзна́к і, здава́лось, зомлі́ла."
"Вона́ всьо́го́ сподіва́лась, ті́льки не ціє́ї спокі́йно простя́гненої руки́."
"Вона́ до того́ змори́лась, що не могла́ на́віть відв'яза́ти полу́, щоб увійти́ в шатро́."
"Вона́ жива́, вона́ в манастирі́, в небезпе́ці, в Стене́й."
"Вона́ з на́шої поро́ди, і ми пови́нні вважа́ти на не́ї."
"Вона́ закі́нчи́ла поба́чення же́стом, яки́й не залиша́в су́мніву що́до хара́ктеру розмо́ви."
"Вона́ здобула́ся свого́, і тепе́р Д'Артаньян в її рука́х."
"Вона́ зна́є, що в і́ншому мі́сці спасі́ння її душі́ наража́лось би на небезпе́ку."
"Вона́ нака́зувала чека́ти, я й чека́в."
"Вона́ намага́тиметься спокуси́ти вас, мо́же, на́віть, вби́ти вас."
"Вона́ насто́яла, щоб вони́ ки́нули той край."
"Вона́ не дале́ко пішла́ і не надо́вго, а то б не зали́ши́ла соба́к."
"Вона́ не зра́дила мене́, вона́ коха́є мене́."
"Вона́ не лише́ подо́балась, вона́ п'яни́ла."
"Вона́ не ма́ла тепе́р су́мніву, що в Портоса з да́мою була́ інтри́га."
"Вона́ не пови́нна розмовля́ти ні з ким, крім вас, якщо́ на те бу́де ва́ша ла́ска."
"Вона́ опам'ята́лась, але́ диви́лася на нього безнаді́йно."
"Вона́ підбі́гла до шкату́лки, де були́ схо́вані її кошто́вності."
"Вона́ підли́зувала лід зни́зу, і на рі́чці було́ бага́то ополо́нок, щі́ли́н."
"Вона́ побо́ювалася на́віть, чи не дізна́лися про її коли́шні аванту́ри в А́нглії."
"Вона́ поверну́лася до нього вже не як посатаніла жі́нка, а як пора́нена панте́ра."
"Вона́ погляда́ла то на соба́ку, то на коха́нця."
"Вона́ сиді́ла на вели́кім ку́фрі в подоро́жнім убра́нню, з очи́ма обе́рненими до двере́й."
"Вона́ сподіва́лася, що ра́но чи пі́зно він спи́ниться."
"Вона́ сподіва́лася, що Фелтон при́йде до сніда́нку."
"Вона́ сту́кнулася зі мно́ю, пригуби́ла свою́ ча́рку, а ре́шту ви́лляла на тацку."
"Вона́ увійшла́, несучи́ замо́влені коньяки́."
"Вона́ хоті́ла поба́читись з ціє́ю жі́нкою, побала́кати з не́ю."
"Вона́ чека́є на мене́ там дале́ко, у кра́щій краї́ні."
"Вона́ чу́ла, як увійшо́в Д'Артаньян, але́ не підвела́ голови́."
"Вона́ шви́дко сху́дне, як попої́здить тро́хи."
"Вона́, всміха́ючись, відповіла́."
"Вона́, не зверну́вши ува́ги на цей до́кі́р, промовля́ла да́лі."
"Вона́, твоя́ душа́, мені́ потрі́бна, щоб з'єдна́ти її з моє́ю."
"Вони́ бажа́ють, щоб ви ви́пили за ї́хнє здоро́в'я ї́хнього улю́бленого вина́."
"Вони́ були́ земляки́ з Кана́ди, ро́дом — шотла́нці, ме́шканці мі́ста."
"Вони́ волі́ють поме́рти на мі́сці, а не відсту́плять ні на крок."
"Вони́ всі про вас забу́дуть че́рез мі́сяць, а мо́же й того́ ме́нше."
"Вони́ всі чу́ли, що бог усю́ди."
"Вони́ гра́ли в ко́сті, як звича́йно, вдвох, коли́ ви́било сім годи́н."
"Вони́ зверну́ли з доро́ги, що вела́ в брід ріки́, і пішли́ сте́жкою по́над бе́рег."
"Вони́ здаду́ться вам, щоб у дальні́шому воюва́ти про́ти нас."
"Вони́ зна́ли, що кардина́л пої́хав розлю́чений."
"Вони́ зроста́ли, ні́би під матери́ним до́глядом, а власти́во — як Бог дав."
"Вони́ лама́ли собі́ но́ги в розко́линах і, па́даючи під ваго́ю, викру́чували собі́ в'я́зи."
"Вони́ ма́бу́ть, уї́хали."
"Вони́ не допи́тувалися, хто я і зві́дки."
"Вони́ оби́дві побра́ли ножі́, схова́вши їх у халя́ви чобі́т."
"Вони́ посторони́лися, і Д'Артаньян, як стрі́ла, промайну́в повз них."
"Вони́ прова́дили гру да́лі, ті́льки ки́даючи м'яче́м й не підрахо́вуючи вічкі́в."
"Вони́ са́ме кінча́ли набива́ти рушни́ці, коли́ Грі́мо дав знак, що сніда́нок гото́вий."
"Вони́ са́ме нала́годились слу́хати листа́, яко́го оди́н з них ті́льки но оде́ржа́в."
"Вони́ спита́ли, хто там, і, впізна́вши голоси́ свої́х слуг, відчини́ли."
"Вони́ так са́мо сказа́ли, що же́ртви не бу́де."
"Воно́ б і до́бре, та як поба́чив я отсю кра́лю, так душа́ й дала́ сторчака́."
"Воно́ набря́кне, бу́де ду́же, ду́же болі́ти."
"Воно́, імові́рно, зане́дбане."
"Ворухну́ти руко́ю або́ ного́ю видава́лося мені́ величе́зною, надси́льною пра́цею."
"Восени́ він ви́йшов з ордо́ю у похо́д, зо́всім не взя́вши гаре́му."
"Впада́єте в сентимента́льність, шано́вна па́ні! Вона́ шко́дить вам."
"враз пізнава́ли, що то ніхто́ і́нший іде́, ті́льки Цапковатий."
"Все це було́ таке́ лю́бе та ми́ле се́рцю Мари́ни, що вона́ млі́ла з соло́дкої вті́хи."
"Все це я роби́в для бі́льшої таємничости, що́би впли́нути на ї́хні не́рви."
"Все це, коли́ сказа́ти вам по пра́вді, панно́́ Маню́, ані́ кри́хти не звору́шує мене́."
"Все, що ти роби́ла, було́ з моє́ї зго́ди і за ра́ди ща́стя Украї́ни."
"Всі видатні́ лю́ди, що навесні́ ви́їхали на пі́вдень, заги́нули."
"Всі місця́ переплу́тались, ніхто́ й не приміти́в, що Тиллі зни́кла."
"Всі підно́сять чарки́, вихиля́ють душко́м, а ба́тько роди́ни ки́дає свою́ додо́лу."
"Всі слу́хають, до чого́ він доведе́ свою́ річ."
"Вчи́ся до́бре! Тепе́р тре́ба ма́ти до́бру го́лову, що́би дороби́тися має́тку."
"Га́ва відверну́вся, щоб не ба́чити тих сліз."
"Га́ва зра́зу ду́мав, що це жарт, — та бо лю́ди почали́ свари́ти."
"Га́ва лиш сти́ха усміха́вся, ра́дуючись з тако́го му́дрого ґеше́фту."
"Гада́в я, що вони́ мої́ ро́дичі."
"Гада́в я, що зги́ну з бо́лю й моро́зу в тій доро́зі, і до́сі не зна́ю, як я ви́держав."
"Гада́ла, що до не́ї."
"Гада́ю, що ви без запере́чень пі́дете за мно́ю."
"Гада́ю, що кра́ще вам тепе́р пої́хати звідціля́, по́ки їх ще нема́."
"Га́ласу вже не було́, але́ й нія́кої змо́ги перегна́ти."
"Гарма́тний по́стріл сповісти́в, що ста́лося щось нове́ й несподі́ване."
"Гаря́че пові́тря, змі́шане з за́пахом по́ту і парфу́м, уда́рило на них."
"Гаря́чі, ма́слом обли́ті, цу́кром гу́сто поси́пані вони́ так і розплива́ються в ро́ті."
"Гвинтовка ско́чив з коня́, узя́в свою́ жі́нку за ру́ку і підві́в до ридва́на."
"Гей Стокард гру́бо ви́лаявся своє́ю рі́дною, односкладо́вою мо́вою."
"Гей Стокард зупини́вся, намага́ючись ви́явити слова́ми суво́ру е́тику своє́ї души́."
"Гей Стокард, мов з переля́ку здригнувшися, підня́в го́лову."
"Гей Стокард, стиха порозмовля́вши з жі́нкою, оберну́вся до місіоне́ра."
"Гей, Базене, по́клади мою́ нову́ збру́ю по́руч збру́ї цих пані́в."
"Гей, Мускетоне, стільці́в та неха́й подво́ють число́ пляшо́к."
"Генрись уже́ не лиша́в мене́ вдень, але́ сиді́в при мені́, пильнува́в мене́."
"Герінгтон мі́цно стули́в гу́би, не диви́вся ні ліво́руч, ні право́руч."
"Герінгтон намага́вся не зра́дити, що ве́льми заціка́вився то́ю зві́сткою."
"Герінгтон не зверну́в на нього нія́кої ува́ги, бо давно́ до нього звик."
"Герінгтон не міг не чу́ти того́, що говори́лось навкруги́."
"Герінгтон сте́жив очи́ма, як леті́ла вона́ вниз шляхо́м́ до Соро́кової Ми́лі."
"Герцоґ ішо́в так шви́дко, що Д'Артаньян ле́две вспіша́вся за ним."
"Герцоґ, наблизившися до ві́втаря́, упа́в навко́лішки, і одчини́в скри́ньку."
"Гершко прити́х, пода́вся, пома́рнів."
"Гершко рвав пейси, бо тепе́р па́нська ла́ска, ду́мав, ні на що йому не зда́сться."
"Ге́тьте, кажу́, з моє́ї ха́ти, бо я і зна́ти того́ не хо́чу! Уши́лися."
"Гізель, ба́тьку, тепе́р у нас таки́й головатий чолові́к, як коли́сь був Моги́ла."
"Гічкок гу́кну́в, щоб Сіпсу шви́дше руша́ла."
"Гічкок на́віть тро́хи посу́нувся на свої́х са́нях, щоб було́ ді́вчи́ні де сі́сти."
"Гладу́н зо́всім змори́вся, часте́нько ляга́в на сніг."
"Гля́не Петро́, аж і кова́ль яки́йсь тут ве́штається з мо́лотом на плеча́х."
"Гля́не Черева́нь, аж ї́де Кири́ло Тур, за ним з деся́ток товари́ства ве́рхи́."
"Гля́не, аж вона́ се́ред пу́щі, на рука́х у страшно́го запоро́жця."
"Гляну́вши в обли́ччя Ато́сове, міле́ді зрозумі́ла, що за́раз трі́мне по́стріл."
"Гляну́вши на нього, він поба́чив, що той зомліва́є."
"Гнав мене́ сього́дні від ра́на, ма́йже го́лого й бо́сого, моро́зом."
"Го, го, небоже, хто в на́ші ру́ки попа́в, той су́хо не ви́йде."
"Говори́ла про свою́ любо́в та про бага́то инших рече́й, що їх я не міг зрозумі́ти."
"Гоз засто́гнав, зроби́в зуси́лля, щоб ви́простатись і плю́хнув на зе́млю."
"Гоз потягну́вся і, закоти́вши рукава́, сонно поча́в розтира́ти зате́рплу ру́ку."
"Головні́ фа́кти, наве́дені ни́жче, оповіда́в він сам."
"Го́лос дзво́ника, це був наш умо́влений сигна́л."
"Го́лос її був мов перела́маний, але́ я пізна́в її відра́зу."
"Го́лос плив, мов рі́чка, рі́вно без уто́ми, без афекта́ції."
"Гомін голосі́в щода́лі, то все наближа́вся, і їй здава́лось, що вимовля́ють її ім'я́."
"Гомі́н спра́вили таки́й, мов спра́вді на бенке́ті."
"Го́мін таки́й, як у тих бджіл у у́льні."
"Го́мін чини́всь по по́лю скрізь таки́й, мов підступа́є орда́."
"Городово́му козако́ві тре́ба стерегти́сь їх, як огню́."
"Госпо́дарі застрі́лювали, замо́рювали їх до смерти робо́тою."
"Госпо́дь покара́є вас зго́дом, а я сього́дні."
"Готува́ння розпочали́ зра́нку, а о шо́стій уде́нь ста́ли збира́тися запро́шені."
"Гра́ють з ким завго́дно, а б'ю́ться ті́льки з рі́внею."
"Гребла́ не гі́рше за на́ших човнарі́в, а го́лод і на́па́сть терпі́ла, як Іо́в."
"Грі́мо задовольни́вся тим, що па́льцем вказа́в на Д'Артаньяна."
"Грі́мо зві́вся на но́ги, нена́че був на пружи́ні."
"Грі́мо покла́в коша́ на зе́млю й сів, похи́туючи голово́ю."
"Грі́мо хоті́в був ви́правдатись, як Атос підні́с па́льця, і Грі́мо змовк."
"Грі́мо, свої́м́́́ зви́чаєм, мо́вчки скори́вся."
"Гробова́ мовча́нка панува́ла в халу́пі, як і у флі́гелі."
"Гру́бка розжа́рилась, аж ста́ла черво́на."
"Гук і шум від Борисла́ва йшов на все Підгі́р'я, що я кажу́, на ввесь край."
"Гуркоті́в грім, та в гро́мі не було́ Єго́ви."
"Гуркоті́ли бойові́ бараба́ни, і заглу́шливо луна́ли несамови́ті дику́нські пісні́."
"Ґустав не відповіда́в, муркотячи під но́сом ци́фри, котрі́ то додава́в, то відтяга́в."
"Ґустав не відра́зу поки́нув, але́ попе́реду звів яку́сь чима́лу́ су́му́."
"Д'Артаньян був само́тній се́ред ґварді́йців, бо приятелюва́в з мушкете́рами."
"Д'Артаньян відві́дав міле́ді так са́мо за́втра, і поза́втра."
"Д'Артаньян за́раз же зрозумі́в, куди́ гне це мсти́ве творі́ння."
"Д'Артаньян зідхну́в, ні́би з пліч йому звали́лася вся коршма́."
"Д'Артаньян зрозумі́в, що зайшо́в задале́ко й зроби́в по́ми́лку."
"Д'Артаньян зрозумі́в, що це нагоро́да."
"Д'Артаньян і Пля́нше йшли слі́дом́, за п'ятсо́т кро́ків від них."
"Д'Артаньян із сльоза́ми вдячности, пала́ючи з ра́дощів, поверну́вся до Атоса."
"Д'Артаньян ї́хав слі́дом́ за ним се́ред га́ласу, що ду́же скида́вся на прокльо́ни."
"Д'Артаньян не знав Ло́ндона, не розумі́в жо́дного англі́йського сло́ва."
"Д'Артаньян одверну́вся, щоб прихова́ти свій пога́ний на́стрій."
"Д'Артаньян опини́вся в тако́му важко́му стано́вищі, що й не передбача́в."
"Д'Артаньян підві́вся, взяв капелю́ха."
"Д'Артаньян пішо́в од не́ї, незна́вши, що й ду́мати."
"Д'Артаньян побі́г, ви́передив їх і зупини́вся."
"Д'Артаньян поду́мав, що наста́в слу́шний час споку́тувати свою́ незгра́бність."
"Д'Артаньян поду́мав, що прийшо́в час втру́титися."
"Д'Артаньян посту́кав і, почу́вши запро́шення, увійшо́в."
"Д'Артаньян почу́в, як две́рі з кімна́ти міле́ді з си́лою відчини́лися."
"Д'Артаньян пригну́вся до ши́ї коня́, аби́ ба́чити все, залиша́ючись незри́мим."
"Д'Артаньян прийшо́в йому на допомо́гу, підні́сши вго́ру нагая́."
"Д'Артаньян сиді́в, мов приголо́мшений страхі́тньою спо́віддю Атоса."
"Д'Артаньян спини́вся, ні́би шука́ючи слова́, і подиви́вся на Атоса."
"Д'Артаньян спита́в бідола́шну ді́вчи́ну, що з не́ю ста́лося."
"Д'Артаньян спусти́вся пе́рший, як і умо́вилися."
"Д'Артаньян убра́вся, Атос так са́мо."
"Д'Артаньян хоті́в споча́тку придиви́тися до обли́ччя грубія́на, що глузува́в з нього."
"Д'Артаньян хоч і не був мушкете́р, вико́нував ї́хню слу́жбу із звору́шливою то́чністю."
"Д'Артаньян ці́лий день був удо́ма, випра́вдуючись него́дою."
"Д'Артаньян чув, як зачини́лися две́рі, як по́тім міле́ді засу́нула два за́суви."
"Д'Артаньян шви́дко поверну́в самоцві́т у сере́дину, та запі́зно."
"Д'Артаньян шука́в портьє́ри, щоб схова́тися за не́ю, і пра́гнув підлі́зти під стіл."
"Д'Артаньян щи́ро розпові́в свою́ істо́рію, не назва́вши ті́льки прі́звищ."
"Д'Артаньян, здава́лося, був зро́блений із залі́за."
"Д'Артаньян, моторніший, прибі́г пе́рший і поста́вив на не́ї но́гу."
"Д'Артаньян, наре́шті, зда́вся."
"Д'Артаньян, не га́ючи ча́су, уклони́вся нача́льникові, подя́кував йому й пішо́в."
"Д'Артаньян, онімі́вши з гні́ву та хвилюва́ння, сів, грі́зний як суддя́."
"Д'Артаньян, охоро́нець листа́, — приро́дний голова́ експеди́ції."
"Д'Артаньян, тро́хи заспоко́ївши хазя́їна, пішо́в наго́ру."
"Д'Артаньян, чита́вши цього́ листа́, де́кілька разі́в червоні́в і полотні́в."
"Д'Артаньян, шука́ючи двере́й, доде́ржував оборо́нчої пози́ції."
"Д'Артаньян, щоб не га́яти ча́су, сам сідлавсвого коня́."
"Д'Артаньян, як і за́вжди́, прийшо́в до міле́ді ко́ло дев'я́тої."
"Д'Артаньянові здава́лось, що він обнима́є ста́тую."
"Д'Артаньянові потрі́бний був де́який час, щоб отя́митися від ціє́ї розмо́ви."
"Д'Артаньянові тре́ба зали́ши́тись на самоті́, ви́плакатися та засну́ти."
"Д'Артаньянові цього́ було́ до́сить, і він одра́зу ви́рішив, що йому роби́ти."
"Да й ка́шлянув, ви́нивши ку́бок, і погля́нув по всіх го́стя́х, розгла́джуючи ву́си."
"Да й обня́всь і поцілоса́всь із Шра́мом, як із рі́дним́́ бра́том."
"Да й одійшо́в наза́д, щоб розігна́тись."
"Да й попе́рлись до сто́лу, б'ючи́ вся́кого, хто не з блаки́тною стрі́чкою."
"Да й то́чаться до ридвана, маха́ючи ко́сами."
"Да одчини́вши діду́сь у па́сіку хві́рточку, і пові́в Шра́ма попі́д де́ревом."
"Да скорій до коня́, да й пої́хав."
"Да так гово́рячи, узя́в за ру́ку Ле́сю, да й поклони́лись обо́є ба́тькові і матері́."
"Да, взя́вши Петра́ за ру́ку, і по́тяг до світли́ці."
"Да, сти́снувши коня́ остро́гами, і помча́всь од них, на́че той ви́хор."
"Дав мені́ бог си́на, тако́го ж, як і я, Тара́са."
"Дава́йте лиш млинці́в гаря́чих, а я ось пошаную го́сте́й перчаківкою."
"Дава́ли мені́ хлі́ба, си́ру, допуска́ли мене́ до свої́х заба́в."
"Да́вні раху́нки за́мкнені, да́вні ра́ни заго́єні."
"Да́внього заля́каного по́гляду, меланхолі́йного зідха́ння не було́ ані́ слі́ду."
"Да́вши такі́ розпоря́дження, герцоґ поверну́вся до Д'Артаньяна."
"Да́йте мені́ ва́шу ру́ку, мада́м, — і я уїжджа́ю."
"Да́йте мені́ вме́рти, ось все."
"Да́йте мені́ змо́гу здійсни́ти мій на́мір, — сказа́ла міле́ді."
"Да́йте мені́ найкра́щих соба́к і до́брих харчі́в, то я пої́ду туди́."
"Дарма́, що рані́ш покли́кано ювіле́ра, пе́рший з'яви́вся секрета́р."
"Дасть Бог, поду́жаєте."
"Дба́ють до́брі лю́ди за нас грі́шних, щоб ми не нудьгува́ли."
"Два дні ніхто́ не знав, що з не́ю ста́лося, і все припини́лося."
"Два́дцять тре́тього че́рвня він одчу́в на́пад пропа́сниці, але́ все ж таки́ пої́хав."
"Две́рі були́ запе́рті, але́ вчи́теля ми заста́ли в альта́ні."
"Две́рі відчини́лися, зачини́лися."
"Две́рі відчини́лися, і на поро́зі з'яви́вся чолові́к."
"Две́рі за́раз же відчи́нено й зачи́нено, — хтось потра́пив у па́стку."
"Две́рі капли́ці стоя́ли навсяж, але́ ґра́ти на криласі були́ зачи́нені."
"Две́рі стоя́ли, як замуро́вані."
"Дверця́та зачини́ли на ключ, і оби́два опини́лися в пересувні́й тюрмі́."
"Дві́чі спуска́в ру́ку з револьве́ром, коли́ весня́ни́й ві́тер гойда́в со́снами."
"Дво́є льокаїв вели́ міле́ді, трима́ючи її за ру́ки."
"Де кого захопи́ли тата́ри, чи селяни́на, чи козака́, всіх погна́ли сюди́."
"Де коли́сь хвилюва́ло та бушува́ло, тепе́р ти́хо та гла́дко."
"Де спиня́вся коро́ль, там спиня́лись і мушкете́ри."
"Дейв Верц, ски́нувши з себе́ ведме́жу ко́вдру, підві́вся й позіхну́в."
"Дейвід Пейн засмія́вся, сте́жачи за молодо́ю індія́нкою, що побі́гла до хати́ни."
"Дейвід Пейн, помі́тивши по́гляд своє́ї го́сті, зле́гка усміхну́вся."
"Де́мони так шви́дко не вмира́ють, бу́дьте спокі́йні."
"День і ніч я моли́лась, сподіва́ючись, що госпо́дь подару́є мені́ моє́ самогу́бство."
"Дере́ва в те́мряві скида́лись на вели́кі чо́рні при́віди, що бі́гли оди́н за одни́м."
"Дере́ва, соба́ки, лю́ди, — усе́ зни́кло, немо́в рука́ бо́жа змела́ їх з лиця́ землі́."
"Десь зни́кла впе́вненість, рішу́чість, завзя́ття."
"Десь иноді завиє́, або́ зага́вкає соба́ка."
"Десь моя́ дити́на на чужі́й стороні́,."
"Де́сять літ я мовча́в і носи́в їх, мов ка́мінь на се́рці."
"Де́сять раз па́дав я на доро́зі, бо не міг іти́."
"Джекоб Кент ви́ніс стільця́ й сів, щоб зручні́ше було́ слу́хати."
"Джекоб Кент, помі́тивши це, самовласно помісти́вся й запанува́в у цій хати́ні."
"Джім Кардеджі ви́зволивши ру́ки, са́ме виліза́в з я́ми."
"Джой, підбадьо́руючи, кивну́ла йому голово́ю."
"Диви́лись на мене́, тим то й не приміча́ли відсутности Тиллі."
"Диви́сь, скі́льки возі́в ко́ло ха́ти! Ніхто́ не одцуравсь мої́х хлі́ба со́лі."
"Ди́виться Петро́ — Кири́ло Тур держить пе́ред собо́ю Ле́сю на сідлі́, як дити́ну."
"Ди́виться Петро́, аж і огоро́жа, і ха́тка мрі́є оддале́ки."
"Ди́виться Черева́нь, аж і Тара́с Сурмач ї́де во́зом із Ніженя."
"Ди́виться Шрам, аж у гаю́ зійшла́сь ку́па лю́ду чима́ла́."
"Диві́ться ж, щоб цю люди́ну звільни́ти, і щоб не ста́лося з не́ю ли́хо яке́сь."
"Диві́ться, тут зно́ву втруча́лася це́рква, за́вжди́ та це́рква."
"Дивлю́сь, а запоро́жців нема́ й деся́тка."
"Ди́влячись на поро́жні поли́чки, ще бі́льше відчува́ли ми порожне́чу у шлу́нках."
"Ди́вно во очію, а так воно́ єсть, що він ті́лько й живе́ душі́ спасе́нієм."
"Диву́ю, що вони́ запізни́лися, це не ї́хній зви́чай."
"Дик, по чолові́чому захова́вши свою́ ціка́вість, мо́вчки вичі́кував."
"Дим, на́че хма́ра, хо́дить по́над го́ловами."
"Ді́вчи́на підвела́ на нього свої́ глибо́кі, ще блиску́чі від сліз о́чі."
"Дід Гара́сим скона́в, не сказа́вши ані́ сло́ва бі́льше."
"Дід, не догово́рюючи, махну́в руко́ю, а відкашлявшись, дода́в."
"Ді́йсно две́рі відчини́лися, і ввійшла́ ігу́меня."
"Ді́йсно, барка́с прича́лив до шху́ни."
"Ді́йсно, за кі́лька секу́нд Каюзак упа́в з простро́мленим го́рлом."
"Ді́йсно, зачини́вши по них фі́ртку, я уда́в, ні́би поверта́ю додо́му."
"Дійшо́вши до дво́ру, жінки́ зачу́ли сту́кіт каре́ти, що зупини́лася ко́ло ворі́т."
"Діставшися бе́рега рі́чки, кат набли́зився до міле́ді і зв'яза́в їй ру́ки та но́ги."
"Діставшися до Ерль, Пля́нше, що вів пе́ред, взяв ліво́руч."
"Для і́спиту пе́ред ви́свяченням дисерта́ція ко́нче потрі́бна, — відмо́вив єзуї́т."
"Для мене́ чека́ти смерть, ще гі́рше, як для вас."
"Дні й но́чі мина́ли мені́, як у найтя́жчій ка́торзі."
"До Ло́дзі, Домбро́ви, Радома і і́нших міст."
"До мене́ підхо́дила графи́ня Вінтер, з яко́ю я посвари́вся."
"До поба́чення, бо це все, що сього́дні я мав сказа́ти вам."
"До поба́чення, мада́м."
"До речи́ мо́вити, я ще тоді́ був молоди́й, ма́ло зна́вся на жінка́х."
"До схід со́нця, ма́бу́ть, не добіжи́ш."
"До того́ ви забува́єте, що й у мене́ є пе́рстень."
"До того́ ж бу́дьте спокі́йні, ми потра́пимо до Ло́ндону не всі."
"До того́ ж він був німи́й, сліпи́й, глухи́й і непохи́тно ві́дданий."
"До того́ ж мій мале́нький Д'Артаньян, як ви ка́жете, розпу́сник, дуелі́ст та зра́дник."
"До того́ ж, бале́т закі́нчено, але́ бенке́т ле́две розпоча́вся."
"Добра́вшись до свого́ наме́ту, Сомко за́раз звелі́в позвать пе́ред себе́ Вуяхевича."
"До́бре, хай бу́де так."
"до́бре, що поборо́в."
"До́брих ко́ней заві́в, до́брого й во́за."
"До́брі молодці́, як ченці́, м'я́са не люби́ли."
"До́вгий Джеф заприсягну́вся, що ла́ден скорі́ше вме́рти, ніж іти́ да́лі."
"До́вго проле́жав там у снігу́, прислуха́ючись до розмо́ви."
"Довело́ся зно́ву поверта́ти сюди́, і шість день тому́ я прибула́ до По́ртсмуту."
"До́ки ніж був у ті́лі, до́ти Ніканор Ферапонтович борони́вся."
"До́лішній, низи́нний кіне́ць о́строва залило́ водо́ю."
"До́ля йому до́сі сприя́ла, і він почува́в, що, зроби́вши зло́чин, зно́ву зазна́є́ ка́ри."
"Доро́га то спуска́лась уни́з, то знов підійма́лась уго́ру."
"Доро́га, яко́ю прої́хала каре́та, ішла́ круг лі́су."
"До́сить лише́ переї́хати че́рез рі́чку, і я віншій де́ржа́ві."
"До́сить, що дасть йому задармо спа́ти в свої́й ха́ті."
"Дрібни́й по́рох ма́бу́ть і не осіда́в уже́ з пові́тря, а змі́шувався з ним."
"Дрож мене́ пройми́ла на цю ду́мку, яке́сь мля́ве промі́ння замиготі́ло пе́ред очи́ма."
"Дру́га величе́зна гора́, відірва́вшись од глетчера, покоти́лася вниз."
"Дру́гий, що зали́ши́вся ці́лий та непошко́джений, прямува́в да́лі до та́бору."
"Дру́гого дня, зайшо́вши до міле́ді, Фелтон заста́в її на крі́слі."
"Дру́гого дня, коли́ увійшли́ до її кімна́ти, вона́ лежа́ла в лі́жку."
"Дру́же мій, той я́нгел був дия́вол."
"Дру́зі спини́лися на доро́зі, а ви пої́хали да́лі."
"Ду́же до́бре для сві́та, що універсальности мі́сис Епінґвелів не на все вистача́є."
"Ду́жі лю́ди підупадали на си́ли, кво́лі вмира́ли."
"Ду́малось, що зомлі́ю, що мину́ся в тій хви́лі."
"Ду́малося про те, яки́й то чудни́й оце́й осві́т."
"Ду́маю, що вам і доведе́ться спа́ти вку́пі зі мно́ю."
"Ду́маю, що на те мо́жете спокі́йно підписа́тися."
"Душа́ моя́ чо́рна, як па́ща пе́кла."
"Естефаніє, да́йте ключі́ від мої́х столі́в та бюрок."
"Ех, ба́бська нату́ра! А ще про́сять — зостанься з ними жи́ти."
"Жа́лко, що дово́диться мені́ наза́д вас везти́ до Давсона."
"Жаль було́ дочки́, та всі ті почуття́ забива́в ляк."
"Жартува́в, смія́вся, оповіда́в анекдо́ти."
"Жах узя́в поля́ків і, ути́снуті з двох бокі́в, ки́нулися вони́ вро́зтіч."
"Жену́ть, щоду́ху, з рі́зних бокі́в."
"Жест той був уда́р ві́ялом і таки́й ду́жий, що ця жіно́ча оздо́ба розсі́лась на тріски́."
"Життя́ — це ланцю́г дрібни́х неща́сть, що їх філо́соф встріча́є смі́хом."
"Жі́нка репетува́ла, крича́ла про́бі."
"Жі́нка сиді́ла на дзи́глику пе́ред ко́минком, що вже згаса́в."
"Жі́нка та ді́ти пла́кали, але́ всім зроби́лося ле́кше, бо ду́же мордува́вся."
"Жі́нку утво́рено на на́шу заги́бель, їй ми завдя́чуємо всі на́ші неща́стя."
"Жіно́ча річ ко́ло пе́чі, а нам, козака́м, ча́рка та ша́бля."
"Жовте́нького вівса́ підсипа́єш,."
"Жупа́ни позабри́зкували в грязь у байра́ці, да їм про те ба́йду́же."
"Журба́ мене́ су́шить, журба́ мене́ в'я́лить,."
"Журба́ мене́, моя́ ма́ти, ско́ро з ніг ізва́лить."
"Жюсак упа́в, як коло́да."
"З барка́су ма́йже неможли́во було́ вгле́діти бе́рег, а барка́са з бе́регу і поготі́в."
"З весни́, аж до жнив, не було́ дощу́."
"З ві́кон він ба́чив усі́х, хто прихо́див і потрапля́в у па́стку."
"З жа́хом я поба́чила, що на кі́лька кро́ків від мене́ стої́ть чолові́к."
"З листа́ ви́дно, що це щось важли́ве."
"З на́міром, на найбли́жчій ста́нції або́ за ста́нцією ки́нутися під коле́са залізни́ці."
"З на́шого ви́гляду ма́ють зрозумі́ти, що ми вельмо́жні осо́би."
"З пе́ршого ж по́гляду він поба́чив, що жі́нка молода́ й вродли́ва."
"З пе́ршого по́гляду Д'Артаньянові ста́ло зрозумі́ло, що коро́ль люту́є."
"З пу́льсу ж він констатува́в, що ви́падок не серйо́зний."
"З себе́ га́рний, ду́же стри́маний та че́мний, Макси́м усі́м подо́бався."
"З телегра́мами в жме́ні я шви́дко засну́в, не розгорта́вши їх."
"З ци́ми слова́ми він ви́тяг вла́сну ху́сточку, теж елеґа́нтну, з тонко́го бати́сту."
"З ци́ми слова́ми, вона́ побі́гла до каре́ти, що заздалегі́дь поверну́ла наза́д."
"З цих гірки́х фа́ктів ле́гко вгада́ти, яки́й сму́ток панува́в у товари́стві."
"З яко́ю лю́ттю поча́в він роби́ти шпа́дою, вистріливіни з обо́х пістоле́тів."
"З'яви́лися ви, і вона́ ста́ла щасли́ва."
"За буди́нком, ма́бу́ть, сте́жать шпигуни́."
"За ві́сім день розпочне́ться війна́, і доведе́ться виряжа́тися."
"За водо́ю, вибли́скуючи ве́слами, плив чо́вен."
"За годи́ну вона́ почу́ла ти́хий го́лос, що звав її."
"За годи́ну рівчаки́ були́ по́вні тру́пу й живи́х люде́й, що ги́нули під ваго́ю тру́пів."
"За гру́бістю верств папе́ру го́ді дома́цатися, що воно́ таке́."
"За дві годи́ни ви́било двана́дцять, і вартови́й зно́ву зміни́вся."
"За ка́том — лорд Вінтер, Д'Артаньян, Атос, Портос і Араміс."
"За кі́лька день він на́че поста́рі́вся, чи засла́б."
"За кі́лька хвили́н вони́ почу́ли, що міле́ді ступи́ла до себе́ в спа́льню."
"За нами нагляда́ють, іду́ть нам на зу́стріч, нас понесу́ть, як тріюмфа́торів."
"За ними ї́хали слу́ги, озбро́єні до зубі́в."
"За них, як і за всю свою́ осо́бу, він ду́же дбав."
"За п'ять хвили́н вони́ помі́тили екіпа́ж, що спини́вся на зворо́ті."
"За півроку, ка́же, ждіть мене́ в свої́й ха́ті."
"За теж і спра́вді дру́гого тако́го влучака, як він, не було́ на всьо́му Запоро́жжі."
"За три дні я скажу́, хто я, і мене́ пови́нні бу́дуть звільни́ти."
"За хвили́ну две́рі відчини́лись, і зві́дти гля́нуло бліде́ обли́ччя Ато́сове."
"За чоти́ри годи́ни, то́чно вико́нуючи інстру́кції, він був у Невшателі."
"За яко́ї чверть годи́ни, чу́ю — зітха́є, ру́хається."
"За́втра я поба́чу вас, щоб прости́тися з вами."
"Заї́хали, ввійшли́, до світли́ці, сі́ли кіне́ць стола́."
"Закипі́в же й Шрам, почу́вши такі́ ре́чі."
"Заклада́юся, щоя плів дурни́ці."
"Закоха́вся так, що запропонува́в їй побра́тися з ним."
"Залиша́йся, я сам піду́."
"Залиша́йтесь тут, не знеси́люйте себе́ даре́мно вто́мою."
"Зали́ши́вши ко́ні на шляху́, побі́гли до при́стані."
"Зали́ши́вши, як і пе́ред тим, свою́ пари́зьку адре́су, він поскака́в до Понтуа́з."
"Зали́шите́ ви її, забезпе́чивши всім, і вона́ бу́де ще щасли́ві́ша."
"Запла́кав тоді́ Сомко, погля́нувши на своє́ товари́ство."
"Запоро́жці так і ки́нулись туди́, як тії́ де́мони."
"За́раз же вда́рили в бараба́н, і невели́кий загі́н важки́м кро́ком ру́шив упере́д."
"За́раз же з'яви́лися лю́ди, ви́прягли зми́лених ко́ней й поста́вили каре́ту під пові́тку."
"Засну́, дак усе́ мине́ться."
"Заспоко́йтесь тепе́р, а ми все зро́бимо шви́дко й рете́льно."
"Засу́ви відчини́лися, две́рі заскриготі́ли на заві́сках, в кімна́ті залуна́ли кро́ки."
"Зате́ я хо́чу, щоб ви щодня́ чу́ли про мене́."
"Затули́ла рука́ми о́чі, а сльо́зи між пучки́ так і капотя́ть."
"Захо́плення подво́їлося, але́ су́мнів зали́ши́вся."
"Защемі́ло го́рде діво́че серде́нько, да мовча́ла небо́га, не сказа́ла й матері́."
"Збережі́ть цю гра́моту для себе́, Д'Артаньяне."
"Збері́ть ва́ші ре́чі, за́втра ви пої́дете."
"Збо́ри золотошукачі́в постанови́ли, щоб він нега́йно забра́вся звідтіля́."
"Зва́жте сами́, скі́льки вам потрі́бно, і не заважа́йте мені́."
"Звелі́ла ї́хати шви́дше, щоб наздогна́ти свої́х."
"Зверну́в з дорі́жки за кущ, щоб ні з ким не зустрі́тись."
"Звича́йно, зняли́ річ про заарештува́ння бідола́хи Бонасьє."
"Звича́йно, чоловіки́ за́вжди́ залиша́ються чоловіка́м."
"Звідтіля́ впе́рто диви́вся мети́с, намага́ючись розпізна́ти нови́х люде́й."
"Зві́ртесь на мене́, одмо́втесь од ціє́ї жі́нки."
"Згада́вши про Ґассі, я погля́нув на Ти́ллі."
"Зго́дом вони́ володі́тимуть ціє́ю краї́ною, але́ це бу́де не за мої́х часі́в."
"Зго́дом вони́ сами́ признава́лись, що недооці́нювали цю чорноо́ку дочку́ Авро́ри."
"Здава́лось би, що й глу́зди в голові́ ма́є."
"Здава́лося й сам він не знав, чи розсе́рдиться, чи ні, та що ска́же."
"Здава́лося, він усе́ передба́чив, усе́ напере́д угада́в, усьо́му запобі́г."
"Здава́лося, ті́льки Д'Артаньян був невдово́лений."
"Здає́ться мені́, що це лети́ть до тебе́ полови́на моє́ї душі́."
"Здає́ться так, що пан Гре́чка Андрі́й Іва́нович? — спита́ла вона́ своє́ю че́рго́ю."
"Здає́ться, па́даючи, — трі́шки нерішу́че вів да́лі Атос, — він злама́в собі́ но́гу."
"Здає́ться, я вам ще не каза́в, що був на урядо́вій поса́ді."
"Здає́ться, я помиля́вся."
"Здає́ться, я тоді́ зляка́вся, пополо́тнів і почу́в, що но́ги підгина́ються."
"Здоро́ва, хло́пська нату́ра не боя́лася просту́ди в лі́тній ра́нок."
"Здо́рово було́ гуля́кам надво́рі, як траві́, що прив'я́ла вдень на со́нці."
"Зи́гмунд, Верц та Гоз відійшли́ в бік пора́дитись."
"Зи́гмунд, зами́слившись, гла́див соба́ку."
"Зи́гмунд, нахили́вши го́лову, гла́див соба́ку."
"Зи́гмунд, урва́вши спів, закля́в і шпурну́в голове́шкою в соба́к."
"Зиґмунта, що припрова́див їх туди́, закува́ли ра́зом з і́ншими."
"Зібра́вся, замкну́в покі́й і ви́біг на мі́сто."
"Зіпхну́ли й кня́зя з ду́мними дя́ками, як попе́рлись."
"Зітхну́в стари́й, але́ що було́ ді́яти! Пішо́в."
"Зліквіду́й свої́ ді́ла, прода́й свою́ спа́дщину, чим доро́жче, тим лі́пше."
"Зляка́лась голу́бонька, як дити́на, і запла́кала з ля́ку."
"Змагачі́ наближа́лись до межі́, мі́цно зати́снувши в рука́х свої́ зая́ви й кілки́."
"Знав бо, що й сказа́ти, запоро́жець."
"Зна́ємо, ка́жуть, що ви все шість відсо́тків берете́, ми вам ві́сім дамо́."
"Зна́єте, вже три ти́жні чека́ю."
"Зна́єш, що я звича́йно не був ла́сий до жіно́цтва, ані́ на́дто чутли́вий."
"Знай на́ших! А до́бра, ка́жуть, люди́на з тії княги́ні."
"Зна́ти було́, що де да́лі йому роби́лося все гі́рше."
"Знаху́р, — ду́рень, ви́брав не те, що тре́ба."
"Знаху́р, з підби́тим о́ком, був у ке́пському на́строї."
"Зна́ючи, що таки́ тре́ба бу́де сказа́ти, аж примліва́ла від тіє́ї ду́мки."
"Зни́щено було́ й у́нію, що її так нена́видили лю́ди."
"Зно́ву ру́шили в доро́гу й наза́втра, о тре́тій вдень, приї́хали до Сюржеру."
"Зня́вся гарми́дер і га́лас, — ці́ла метушня́."
"Зня́вся крик і га́мір, бо дали́ зна́ти на ста́нцію, і я втік."
"Зору́дувавши все, я побі́гла на двіре́ць залізни́ці."
"Зраді́в діду́сь, що аж усміха́всь."
"Зрадовалась Череваниха, як наздогна́ла свої́х, мов слобони́лась од яко́ї на́па́сті."
"Зра́зу на ти́ждень, по́ки не наді́йдуть інстру́кції з Петербу́ргу."
"Зра́зу соро́мився того́, але́ по́тім переста́в і перепроша́ти мене́."
"Зречи́ся свого́ бо́га, і бу́деш живи́й."
"Зроби́вши ле́две чи де́сять кро́ків, він поверну́вся."
"Зроби́ла той Кут яка́сь рі́чка самоте́ка, па́вши у рі́чку Осте́р, у лу́зі."
"Зрозумі́єш і сам, що я не знав, що й ду́мати про це."
"Иншим щасти́ть, і вони́ знахо́дять бага́то зо́лота, а мені́ не щасти́ть."
"І ба́тько твій до́брий коза́к, ті́лько здурі́в на ста́рість."
"І бу́дьте спокі́йні! Якщо́ вино́ нам не сподо́бається, ми пошлемо́ по і́нше."
"І в тій хви́лі я поба́чила, як із сере́дини твоя́ рука́ відсува́є вікно́."
"І вже і́нший і забу́в, із чиї́м ба́тьком ра́зом до ві́йська у сіром'я́зці йшов."
"І взяв її за ру́ку і поцілува́в, як дити́ну."
"І відто́ді́ вже ми не ба́чили Пана́ска і не чу́ли, що ста́лося з ним."
"І він взяв перо́, вписа́в у нака́з прі́звище Д'Артаньяна й поверну́в йому."
"І він зали́ши́в крамаря́, вкрай здиво́ваного таки́м чудни́м проща́нням."
"І він махну́в руко́ю, немо́в бажа́в відігна́ти споку́сливого де́мона."
"І він, звича́йно, зник з яко́юсь чужо́ю запря́жкою соба́к."
"І він, уве́сь тремтячи́, знов ляга́є на своє́ лі́жко і захо́диться ка́шлем."
"І вона́, знеси́лена, впа́ла на гру́ди молодо́го офіце́ра."
"І вона́, не вага́ючись, сі́ла в каре́ту."
"І вони́ обняли́ся, на цей раз од щи́рого се́рця й без за́дньої ду́мки."
"І все ж таки́, не зважа́ючи на всі ва́ші зуси́лля, ви, очеви́дно, запізни́лися."
"І го́ре короле́ві, якщо́ вона́ ви́нна."
"І грома́дські́ по́гляди, і перекона́ння, і пиха́, і т."
"І де ти смія́тимешся, я байду́жно здвигну́ раменами."
"І де́в'ятеро воякі́в із завзя́ттям, але́ не без ла́ду, ки́нулись оди́н на одного́."
"І ді́йсно, Атос був надзвича́йна люди́на."
"І ді́йсно, в та́борі все заворуши́лося."
"І ді́йсно, Д'Артаньян чув страше́ний га́мір у льо́сі."
"І ді́йсно, за кі́лька хвили́н пройшо́в нічни́й сто́рож."
"І ді́йсно, за півгодини Д'Артаньян поверну́вся."
"І ді́йсно, коли́ міле́ді піднесла́ свої́ ру́ки, ки́сті їх задубі́ли."
"І ді́йсно, на плечі́ її величности було́ дванадцать наві́сків."
"І ді́йсно, то були́ Пля́нше та Грі́мо."
"І до́бре пла́тять, ще й збо́ку де́що зароби́ти мо́жна."
"І ду́рно ска́жеш, коли́ зна́єш."
"І жо́дна люди́на не працюва́ла так пи́льно, щоб дійти́ цього́."
"І зни́зу, з села́, поплили́ одна́ за одно́ю че́реди різноба́рвної худо́би."
"І зроби́вши таки́й лад, пан Андрі́й пої́хав на ху́тір."
"І кардина́л зроби́в жест руко́ю, а Бонасьє відпові́в, вклонившися до землі́."
"І ко́жне її сло́во, ко́жний отаки́й тон із її гру́де́й рі́зав мене́ по се́рці."
"І мандрівники́ вда́рили остро́гами ко́ні, які́ пі́сля цього́ знайшли́ в себе́ нови́х сил."
"І ми сього́дні напи́шемо листи́, дамо́ їм грошей, і вони́ пої́дуть."
"І мій провідни́к пої́хав, і місце́вий селяни́н, поклонившися, пішо́в собі́ додо́му."
"І мушкете́р, як за́вжди́ байду́жно, пішо́в кінча́ти сніда́нок."
"І мушкете́ри, не вага́ючись, ви́йшли напере́д."
"І не забува́ти, що ви в Сибі́ру, а не в ва́шій єрети́цькій Німе́ччині."
"І не моя́ бу́де прови́на, якщо́ на́ша сього́днішня зу́стріч не ста́не вам в приго́ді."
"І оба́, тримтя́чі з хо́лоду і звору́шення, ви́лізли з води́."
"І ось, обіця́ла й приї́хала."
"І поча́в знов цму́лити, по́ки, знемі́гшись, упа́в без па́м'яті на зе́млю."
"І про те, що твої́ старі́ поме́рли."
"І просі́ть, щоб вас запрова́див до поліцмайстра, яко́го ви попро́сите особи́сто."
"І розговори́всь із не́ю Петро́, як брат із сестро́ю."
"І розмахну́вши ри́бою, ки́нув не́ю мов полі́ном по воді́."
"І сам я був не аби́який хло́пець, коли́ впе́рше попа́в на ї́хній бе́рег."
"І спра́вді, ви́мовити це сло́во була́ б величе́зна по́ми́лка."
"І спра́вді, ви́нахід був ду́же практи́чний і відто́ді́ всі в криміна́лі так ро́блять."
"І став хлипа́ти та ре́вти, як дити́на."
"І сюди́ й туди́, і вдовж і впо́перек знай шве́ндяють люде́."
"І так її все направля́ють, до́ки з полотня́нки не зро́биться лейбик."
"І так, як оце́ я вам сказа́в, в мойо́му се́рці не знайшло́сь мі́сця для не́ї."
"І то було́ зрозумі́ло, бо він ме́шкав тут же."
"І тоді́ відчува́в, як голова́ йде йому о́бертом."
"І той пропусти́в мо́вчки, як поба́чив пе́рстень."
"І ха́та Гершкова покра́щала, зроби́лась поря́дніша."
"І це цілко́м зрозумі́ло, ви ма́ли спра́ву в А́нглії."
"І цього́ ра́зу він не знайшо́в свого́ незнайо́мого, що зник, ні́би зачаро́ваний."
"І че́рез що? А че́рез те, що твоя́ жі́нка сива́шка."
"І че́тверо дру́зів одни́м го́лосом повтори́ли прися́гу, запропоно́вану від Д'Артаньяна."
"І юна́к, задово́лений із свого́ дотепу́, одско́чив на́бік, сміючи́сь на ці́ле го́рло."
"І я відмо́вила йому, не да́вши й шматка́ хлі́ба."
"І я ві́рив, мрі́яв, люби́в."
"І я знена́виділа її, як свою́ супе́рницю."
"І я обійма́ю руко́ю твою́ та́лію і пригорта́ю тебе́ до себе́, не встаючи́ з мі́сця."
"І я отсе, де́що впорядкува́вши, туди́ ж ї́ду."
"І я побі́г напере́д, ки́нувся сюди́ й туди́ — нема́ Киценьки."
"І я ста́нув без вла́сної во́лі, без си́ли, без тя́ми."
"І я́блука, і помара́нчі, і фіґи."
"І як тобі́ здає́ться, чи хоч па́льцем вони́ мене́ зачіпили? Ні за що в сві́ті."
"І, взя́вши за ру́ку, вона́ посадовила її в крі́сло, що стоя́ло ко́ло лі́жка."
"І, ви́тягши шпа́ду з пі́хов, ґасконець метну́вся з кімна́ти."
"І, ді́йсно, лове́цьке вбра́ння́ напро́чуд пасува́ло до не́ї."
"І, ді́йсно, офіце́р був там."
"І, на мою́ га́дку, тре́ба ї́хати всім ра́зом."
"І, не дожидаючись о́дповіді, насу́нув ша́пку да й по́тяг із ха́ти."
"І, не спуска́ючи з нього о́ка, він поверну́в пе́рстень Д'Артаньянові."
"Іва́н оповіда́в, що ходи́в коли́сь з Хмельни́цьким у Чо́рне мо́ре."
"Ігу́меня лише́ перехристи́лася, не ви́словивши ні хвали́, ані́ дога́ни."
"Ігу́меня не здога́дується й ду́має, що це приї́хали по мене́ від кардина́ла."
"Ігу́меня ста́ла слу́хати ува́жніш, тро́хи пожваві́ла й всміхну́лася."
"Іді́ть, Д'Артаньяне, іді́ть."
"Іді́ть, я бу́ду у вас."
"Іду́ть вони́, аж банду́ра заговори́ла голосні́ше."
"Іду́ть чимра́з у гли́бшу воду́, а ба́тько знай ше́пче та напу́чує си́на."
"Із ким во́дишся, тому́ й потура́ти дово́диться! — на́че випра́вдувався пан Андрі́й."
"Із ким, із ким, а з їм ла́дити тре́ба."
"Із ло́жі гля́нуло бліде́ обли́ччя кардина́ла, пере́браного еспа́нським кавале́ром."
"Ізогнувся як дуга́,."
"Її гу́би стуля́лися для ро́зказу, і вона́ зви́кла про́сто йти до мети́."
"Її крамарі́ полотно́м ме́шкають у буди́нках, що не ма́ють ви́вісок."
"Її си́лу, її щи́рість."
"Їй відповіда́ли, що годи́ну тому́ Фелтон ско́чив на коня́ й пої́хав."
"Їй здава́лось, ні́би вона́ чу́є вже іржання ко́ней."
"Їй со́ромно ста́ло, що на оча́х у всіх її так знева́жено, і вона́ знена́виділа Фреду."
"Їм ба́йду́же було́, в яки́й спо́сіб її взя́ти."
"Іна́кше ви загу́бите всіх, але́ й себе́ не вряту́єте."
"І́ноді мені́ здава́лося, що яка́сь хма́ра сти́снула мені́ лоб та застила́є о́чі."
"Інсти́нкт сильні́ший від во́лі, ра́са могу́тніша від вас! Пі́демо, Дейвіде, пі́демо."
"І́нший приві́з і жі́нку, й дочку́."
"І́ншим ра́зом ї́хні і́гри оберта́ли на бі́йку, і тут коро́ль був не за́вжди́ ду́жчий."
"І́нші дво́є, пові́рте мені́, не гі́рші."
"І́нші, зустрі́вшись, ти́сли Гвинтовку за ру́ку."
"Ісла́м засмія́вся і, притя́гши Мари́ну за ру́ку, посади́в її до свої́х ніг на поду́шху."
"Іти́? Куди́ йти, коли́ тут був уве́сь світ, було́ со́нце, було́ життя́."
"Їх тре́ба зліквідува́ти, коли́ я оду́жаю."
"Йому да́но було́ ві́ру без си́ли ві́ри, йому да́но було́ благода́ть без си́ли благода́ти."
"Йому да́но ві́сім день, щоб ви́конати покла́дене на нього дору́чення."
"Йому здало́ся, ні́би він стої́ть десь безме́жно дале́ко від усьо́го."
"Йому ко́нче потрі́бно було́ взна́ти те мі́сце, де була́ Сіпсу."
"Йому не пило́ся й не гуля́лося, а ду́шу йому сповива́ла чо́рна ту́га."
"Йому страше́нно хоті́лося зно́ву почу́ти її го́лос, і він наре́шті зва́жився."
"Йшли вони́ зві́льна, розглядаючися, хоч очеви́дно ко́жний глядів за чим і́ншим."
"Каганчик переки́нувся й загас, зали́тий вла́сним жи́ром."
"Кажі́ть, кажі́ть, — ви́гукнув Фелтон, — тепе́р я вас розумі́ю."
"Кажі́ть, нака́зуйте, що роби́ти."
"Ка́жуть, у Ні́жені під ра́ду вели́кий урожа́й на кармазини."
"Каза́в, що ма́є ще де́які інтере́си пола́годити."
"Кампа́нія закі́нчи́лася щасли́во, і кардина́л набу́в собі́ сла́ви."
"Кардеджі ду́же зляка́вся, коли́ Джекоб став пи́льно роздивля́тися на доро́гу."
"Кардина́л каза́в щось по́шепки, і коро́ль був ду́же бліди́й."
"Кардина́л ки́нув пові́ддя коню́шому, а мушкете́ри прив'яза́ли свої́ ко́ні до віко́нниці."
"Кардина́л спе́рся лі́ктями на руко́пис, щоко́ю на ру́ку й з хвили́ну диви́вся на юнака́."
"Кардина́л, залишившися сам, зами́слився і подзеле́нькав утре́тє."
"Кардина́л, прочита́вши ці два рядки́, гли́бо́ко зами́слився, але́ папе́ру не поверну́в."
"Кардина́ле, мені́ потрі́бні папе́ри короле́ви."
"Каре́та мча́ла да́лі, а офіце́р, здава́лось, оберну́вся в ста́тую."
"Каре́та помча́ла вчвал, у су́проводі трьох верхі́вців."
"Каре́та посува́лася пові́льно, як жалі́бна колісни́ця."
"Каре́та спини́лася, і ле́две живо́го Бонасьє́ ма́йже ви́несли на рука́х."
"Каре́ти проїжджа́ли то в то́му, то в і́ншому на́прямку."
"Карти́на, що вони́ поба́чили, ма́ло їх потіша́ла."
"Кент лежа́в, утупи́вши в те́мряву о́чі й покла́вши ру́ку на рушни́цю."
"Кент непе́вно й бо́язко погляда́в на го́стя, але́ не мав охо́ти розво́дити балачо́к."
"Кент, не стре́ливши, побі́г на край то́ї я́ми."
"Ки́дав напа́сників як снопи́, лома́в їм но́ги копняками свої́х здорове́нних чобі́т."
"Ки́даючи міле́ді, Д'Артаньян відчува́в ті́льки го́стрий жаль, що приму́шений одхо́дити."
"Ки́нувши очи́ма на ди́вного човна́, він ура́з очу́няв."
"Ки́ньмо чолові́ка, Д'Артаньяне, ряту́ймо жі́нку."
"Кири́ло Тур аж зу́би зці́пив, щоб пе стогнати, як почали́ оддирати й од тіла."
"Кіне́ць кінце́м усе́ було́ гото́во, і Фортюнові не терпі́лося стоя́ти на мі́сці."
"Кінь Мускетона теж наздогна́в їх, і сам, без їздця́, скака́в ра́зом із ними."
"Кі́шка, а не коро́ва ви́кохує ти́гра."
"Книжо́к не було́, товари́ства не було́."
"Кобзаря́ почастува́ли горі́лкою, і він поча́в заїда́ти са́лом."
"Ко́жен мушкете́р залиша́в у головні́й кварти́рі, як у каса́рні, свого́ коня́ й слу́ги."
"Ко́жний ваш по́гляд, ко́жний до́тик ва́шої руки́, ко́жне ва́ше сло́во було́ обіця́нкою."
"Ко́жний лист, це бо́мба."
"Ко́жний прола́зив у сере́дину, щоб при наго́ді розпита́ти про свої́х това́ришів."
"Коза́цтво ще не спа́ло, а, порозклада́вши о́гнища, сиді́ло ко́ло них ку́пами."
"Ко́ли зняла́ся по се́лах завірю́ха, оба́ і дя́дько й не́біж пої́хали з до́му."
"Коміса́р, здава́лося, захвилюва́вся."
"Ко́ні зди́хали, і лю́ди поверта́лися до бе́рега, щоб купува́ти нови́х ко́ней."
"Ко́ні мча́ли, як ві́тер, і по кілько́х хвили́нах були́ білятворіт Ло́ндону."
"Ко́ні так уже́ втоми́лися, що, мо́жна було́ гада́ти, незаба́ром му́сили ста́ти зо́всім."
"Короле́ва зблі́дла б ще бі́льше, коли́ це було́ можли́во."
"Короле́ва підбі́гла до мале́нького сто́лика, де були́ атраме́нт, перо́ та папі́р."
"Короле́ва подарува́ла мені́ їх, короле́ва й відбира́є їх у мене́."
"Короле́ва пополотні́ла і, зля́кано ди́влячись на короля́, не відповіда́ла ні сло́ва."
"Коро́ль виграва́в і, з приро́ди ду́же скупи́й, був у найкра́щому гу́морі."
"Коро́ль відпові́в, що пора́диться про це ще з кардина́лом."
"Коро́ль, не відпові́вши ні сло́ва, поверну́вся на підбо́рах."
"Коро́ль, підбу́рений кардина́лом, спалахну́в вели́ким гні́вом."
"Короля́ вони́ зна́ли зда́вна, а тому́ не ду́же турбува́лися."
"Кра́ма́р скори́вся й ступи́в у кімна́ту, де, здава́лося, на нього вже чека́ли."
"Кра́ще для вас, чим шви́дше пі́дете."
"Кра́ще оті́ при́нципи зали́ши́ти вдо́ма, коли́ ї́деш на Аля́ску."
"Кра́ще, щоб ви ї́хали на Дайю."
"Кріпи́лась одна́к же, серде́шна, си́дючи за столо́м."
"Купи́в би, а не хо́четься йти на підсі́ння."
"Купува́ли у нього, але́ ма́ло."
"Куса́в, як то ка́жуть, бі́льше, ніж міг проковтну́ти."
"Ласка́ва ігу́меня, звича́йно, дала́ до́звіл, і для поча́тку вони́ ма́ли вече́ряти ра́зом."
"Ле́гко без уся́кого зуси́лля, бі́ла ма́са ри́нула за водо́ю."
"Ле́две встиг він схова́тися, як задеренчав дзво́ник."
"Ле́две зачини́лися по нім две́рі, короле́ва неприто́мна впа́ла на ру́ки свої́х дам."
"Ле́две скінчи́вши вече́ряти, я почу́тила, що ті́ло моє́ пово́лі дубі́є."
"Лежа́ла вона́ зо́всім мов неду́жа, а про не́ї ніхто́ й не спогада́в."
"Лейбуньо затря́сся на вид пона́дної, срі́бної поку́си, але́ йому жаль було́ пирогі́в."
"Ле́ся щебетала, як ластівочка."
"Листа́ того́ нема́ ні в столі́, ні в бю́рках, але́ десь він пови́нний таки́ бу́ти."
"Листи́ ці були́ запеча́тані, захи́щені від непого́ди."
"Лише́ зго́дом, огляда́ючись на мину́ле, я зрозумі́в її."
"Лише́ харча́ння сві́дчило, що життя́ ще не втекло́ зі старо́го ті́ла."
"Лі́вою руко́ю він схопи́в за гри́ву вовкода́ва, а прави́цею обхопи́в Лавсона за ши́ю."
"Лорд Вінтер ви́йшов, рида́ючи."
"Лорд Вінтер гада́в, що Атос збожево́лів."
"Лорд Вінтер поду́мав, що він сказа́в так, аби́ заспоко́їти Д'Артаньяна."
"Лорд Вінтер, розлучившися з Д'Артаньяном, зали́ши́в йому адре́су своє́ї сестри́."
"Лоско́чуть, пе́стять її і вона́ немо́в засипля́є на́ново."
"Лу́чче пли́ви, куди́ вода́ несе́."
"Льокаї попрямува́ли пі́шки, із збру́ями на голові́."
"Люби́в мене́, ма́ти, запоро́жець,."
"Люблю́ її, живу́ спо́минами про не́ї, і до́сить мені́."
"Люблю́ такі́ місте́рії, бо моє́ життя́ тепе́р не ма́є нія́ких."
"Лю́ди ба́чили ті́льки те, що поста́влено на ка́рту."
"Лю́ди були́ у сіряка́х, але́ обде́рті, но́ги ж ї́хні були́ бо́сі й заю́шені кро́в'ю."
"Лю́ди з неприто́мними очи́ма шука́ли люди́ну, що принесла́ такі́ катастрофі́чні звістки́."
"Лю́ди пе́ред хати́ною, почу́вши сту́кіт соки́ри, усміха́лись."
"Лю́ди стоя́ли, затаї́вши дух."
"Лю́ди, зато́чуючись, несли́ все прила́ддя до човна́."
"Лю́ди, що я їх прогна́в геть, незаба́ром поверну́ться й приведу́ть підмо́гу."
"Люди́на ду́жа і по́вна життя́, як ви, не могла́ б ці́лий рік жи́ти в пала́ці."
"Лю́дність дала́ йому приту́лок, хліб, сіль з ним поділя́ла."
"Лютува́в так, що ці́лий ти́ждень не прихо́див гра́ти до короля́."
"Ма́бу́ть вона́ в тюрмі́, а мо́же, й уме́рла."
"Ма́бу́ть, їй на ві́ку напи́сано мої́х рук не мину́ти."
"Ма́бу́ть, те й дру́ге впли́нуло на не́ї."
"Ма́бу́ть, то по́мста міле́ді? Це було́ ймові́рніш."
"Ма́бу́ть, той і заги́нув."
"Ма́бу́ть, че́рез два кро́ки й нас чека́є те ж."
"Макси́ма зпо́між діте́й він найду́жче люби́в, бо мов себе́ пізнава́в у ньому."
"Ма́ло коли́ йому вдава́лося розпрода́ти весь това́р, що ви́ніс на торг."
"Ма́ло хи́бло, щоб Гава́ не розпла́кався по такі́й стра́ті."
"Мари́на зрозумі́ла, що перемо́га недале́ко і припа́ла йому до колі́н усі́м ста́ном."
"Мари́на не договори́ла і, впа́вши голово́ю до поду́шки, почала́ рида́ти, як дити́на."
"Мари́ні ча́сто коло́ло у гру́дях, вона́ ка́шляла й ду́же ле́гко засту́жувалася."
"Массіно мій! Я ні про що не ду́маю, лише́ про тебе́."
"Ма́ти нахили́лась над не́ю, і вона́ зно́ву засну́ла."
"Ма́ти роздала́ їм обо́м по їх звича́йній по́рції, а свою́ по́рцію понесла́ до ку́хні."
"Ма́тір бо́жа! Він відряди́в мене́ з соба́ками в дале́ку путь, щоб ма́ти можли́вість."
"Матро́си підтри́мували її, бо мо́ре ще ду́же хвилюва́лося."
"Махне́м аж у Чо́рну Го́ру та й заживемо́ там, п'ючи́ та гуля́ючи."
"Ма́ю осві́ту, а осві́та тепе́р у пова́зі та ціну́ ма́є."
"Ми вві́чливі з жі́нкою не лише́ зара́ди не́ї, а й зара́ди вла́сної самопова́ги."
"Ми вже каза́ли, що Атос люби́в Д'Артаньяна, як си́на."
"Ми говори́ли вже, з яко́ю шви́дкістю вивча́в Д'Артаньян обли́ччя лю́дські́."
"Ми да́чі не даєм,."
"Ми допили́ чай, але́ спа́ти нам не хоті́лося."
"Ми ж ізма́лечку, бра́те, на́вчені зако́ну бо́жого."
"Ми забезпе́чимо її усі́м, але́ не на оди́н рік, а на все життя́."
"Ми змарнува́ли, похова́ли її."
"Ми мандрува́ли важки́м, непрохідни́м шля́хо́м́ аж до Соло́ної Води́."
"Ми не такі́ пога́ні, як ти ду́маєш."
"Ми ота́борилися ко́ло Тахіна, але́ це не дійшло́ до на́шої свідомости."
"Ми перевтоми́лися, як сами́ зна́єте, і га́рно було́ б трі́шки відпочи́ти."
"Ми подамо́ цю спра́ву, як продо́вження вчора́шньої, і оби́дві ста́нуть за одне́."
"Ми поприхо́дили зі шко́ли, а Опана́са ще не було́."
"Ми про́симо, щоб ви нас зали́ши́ли."
"Ми тебе́ ге́тьманом, ми тебе́ ге́тьманом оберемо́! А там своє́ на умі́."
"Ми ще молоді́, нас кли́че життя́, що таке́ хоро́ше."
"Миль з де́сять прої́хали вниз до Бонанци, за́ким наздогна́ли пере́дніх."
"Мину́в ти́ждень, — усе́ йшло якнайлі́пше."
"Мину́ла зима́, мину́в і ці́лий рік се́ред тако́ї робо́ти."
"Мину́ло вже ро́кі́в з пятнацять, як уме́рла в па́на Іва́на жі́нка."
"Між нами, Бі́лю, це зана́дто дале́ка путь, але́ ми ще мо́жемо ви́грати."
"Мізку́є так собі́ Петро́, аж ось ізнов закопоті́ли ко́ні."
"Мій ба́тько сам там був, дак розка́зував."
"Мій тріюмф ти́хий і я́сни́й, як погі́дний лі́тній ве́чір."
"Мій хо́рий спить важки́м, напівме́ртвим сном."
"Міле́ді впа́ла на стіле́ць і простягла́ ру́ки, немо́в заклина́ючи цю жахли́ву поя́ву."
"Міле́ді диви́лась у вікно́, удаючи́, ні́би не чу́є, як відчиня́ються две́рі."
"Міле́ді зачини́ла вікно́, загаси́ла ля́мпу й лягла́ в лі́жко, як пора́див їй Фелтон."
"Міле́ді зна́ла, що за не́ю сте́жать, і почала́ прока́зувати молитви́."
"Міле́ді зрозумі́ла, що лорд Вінтер ка́же непра́вду, і це наляка́ло її ще бі́льше."
"Міле́ді зрозумі́ла, що тре́ба опанува́ти стано́вище."
"Міле́ді ки́нула на нього по́гляд, що ро́бить кріпака́ короле́м."
"Міле́ді не хоті́ла ви́явити неспо́кою, ви́кликаного загро́зами ло́рда Вінтера."
"Міле́ді опови́ла ши́ю Фелтона, і той ви́тяг її з вікна́."
"Міле́ді охопи́в жах, бо їй здало́ся, шо нака́з нега́йно ж бу́де ви́конаний."
"Міле́ді підско́чила, ні́би на пружи́ні."
"Міле́ді подиви́лась на нього й спини́лася, вага́ючись."
"Міле́ді почува́ла вті́ху, ба́чивши, що приро́да поділя́є безла́ддя її душі́."
"Міле́ді почу́ла ці слова́, і про́мінь наді́ї промайну́в у не́ї в се́рці."
"Міле́ді почу́ла, як душа́ її сповня́ється пеке́льної радости."
"Міле́ді слу́хала з ува́гою, що від не́ї ши́рилися чолові́чки її блиску́чих оче́й."
"Міле́ді става́ла деда́лі говіркі́шою й спита́ла, чи єсть у Д'Артаньяна коха́нка."
"Міле́ді ступи́ла крок напере́д, а тоді́ подала́сь наза́д, ні́би вздрі́ла гадю́ку."
"Міле́ді, здава́лось, цілко́м заспоко́їлась."
"Міле́ді, здава́лося, не зважа́ючи на те́мряву, впізна́ла цю тінь."
"Міле́ді, здава́лося, сп'яні́ла з ра́дощів."
"Міле́ді, цю ду́жу здоро́ву жі́нку, мимово́лі взя́ли дро́жі."
"Мілорде! Змага́тися з усі́м цим, це — блюзні́рство."
"Міс Фреда Молуф, оскі́льки мені́ відо́мо."
"Місіоне́р підві́вся, охо́плений хвили́нним на́строєм самопоже́ртви."
"Мі́стер Те́йлор намага́вся схопи́ти рука́ми Я́нові но́ги, що ними той відбива́вся."
"Мішо́к уже́ був поро́жній, але́ грузоє́мність ваги́ збі́льшилася до безмежности."
"Могло́ ста́тися, що він зайшо́в у яки́йсь буди́нок."
"Могу́чі, стрі́йні ако́рди потрясли́ ці́лим органі́змом молодо́ї ді́вчи́ни."
"Моє́ ті́ло стрепену́лося, і я відкрива́ю о́чі."
"Мо́же ста́тися, що йому не пощасти́ть, та тре́ба було́ ризикну́ти."
"Мо́же хтось її пожалку́є, ду́мала вона́, але́ від ціє́ї ду́мки скам'яні́ло їй се́рце."
"Мо́же, ви мене́ й дури́ли, жартува́ли зі мно́ю, але́ я ва́ші жа́рти мав за щи́ру пра́вду."
"Мо́же, котра́ з них щось і каза́ла, але́ ж це неправдоподі́бно."
"Мо́же, не зо́всім пра́вда й про бу́рку."
"Мо́жете порядкува́ти мно́ю, як дру́гом."
"Мо́жна було́ ду́мати, що Атос зачаро́ваний."
"Мо́жна було́ поду́мати, що вона́ за́раз помре́."
"Мо́жна було́ поду́мати, що до столи́ці не ме́нше, як сто льє."
"Мо́жна зароби́ти ри́нського, а мо́жна й де́сять, не раху́ючи стра́ви."
"Мо́жу закла́стися, що вона́ ско́ро поверне́ться."
"Мої́ о́чі спочива́ють на твої́х гру́дях, що зле́гка хвилю́ють під су́кнею."
"Мої́ ру́ки тримтя́ть ще ду́жче, як упере́д."
"Молоди́й мушкете́р був у на́строї, що допомі́г би йому герої́чно перейти́ на той світ."
"Мориму́ха їв з апети́том, слу́хав мої́х оповіда́нь, та сам говори́в ма́ло."
"Мошко́ ви́тріщив о́чі і ви́дивився на мене́, немо́в би мене́ впе́рше в життю́ ба́чив."
"Мужики́ ж і мі́шане ва́лять ку́пами, а коза́цтво йде ла́вою під мі́сто."
"Мушкете́ри вклони́лися, нахили́вшись аж до кі́нських трив."
"Мушкете́ри підійшли́, вклонившися."
"Мушкете́ри салютува́ли Бікара свої́ми шпа́дами, а по́тім покла́ли їх у пі́хви."
"Мушкете́рів, проте́, було́ бі́льше."
"Му́шу призна́тися, ця жі́нка страха́є й мене́."
"Му́шу, не ви́держу до́вше."
"на Бі́лому Перева́лі, — о́тже й не даре́мно прозва́ли це мі́сце так."
"На ву́лиці Генеґо він поба́чив, як з ву́лиці Дофіна ви́йшли дві осо́би."
"На гру́дях у нього був па́нцер, і ніж ті́льки сковзну́в по кри́ці."
"На ди́во була́ в Череваня дочка́, да й го́ді."
"На докла́дне оповіда́ння не ста́ло б мені́ ані́ папе́ру, ані́ ча́су, ані́ си́ли."
"На дру́гий день по моє́му пове́рненні до Лі́ля, бра́тові пощасти́ло втекти́ з тюрми́."
"На жаль, час для тає́много зібра́ння був неслу́шний."
"На запита́ння свого́ дру́га він відпові́в, притакну́вши голово́ю."
"На мене́ дихну́ло лю́бе тепло́, не зна́ю чи від нато́пленої пе́чі, чи від її осо́би."
"На мене́ чека́ють як раз опі́вночі, а я вже запізни́лася."
"На мить Д'Артаньян остовпів, не розумі́ючи, де він."
"На мить запа́ла ти́ша, і враз розтя́лося ди́ке голосі́ння."
"На пі́вночі лю́ди впе́внилися, що моли́тва неді́йсна, якщо́ не попрацю́єш м'я́зами."
"На по́міч мені́ прийшо́в селяни́н, що припрова́див мене́."
"На поро́зі з'яви́вся Базен, сумни́й та охля́лий."
"На протоко́лі сиді́в Йосько ко́ротко, не до́вше, як пів годи́ни."
"На світа́нні до нього завіта́в Д'Артаньян і спита́в, що роби́ти."
"На сві́ті сніги́, моро́зи, мете́лиця."
"На смерть зля́каний, Бонасьє́ ці́лу ніч не сту́лював пові́к."
"На столі́ світи́лася одна́ невели́чка ля́мпа під абажу́ром, а по ха́ті сла́лася су́тінь."
"На схо́дах він зустрі́в Атоса й Портоса, що йшли до нього."
"На те ви попи́, на те ви мужі́ сові́та, на те ви наро́дні го́лови."
"На тобі́ перкальо́ва су́кня, черво́на з бі́лими, кру́глими цятка́ми."
"На тре́тій день, об одина́дцятій, два діяма́нтові наві́ски були́ гото́ві."
"На тре́тій раз, то́бто тепе́р, ви пе́вно, заги́нете."
"На ту по́ру священик каза́в каза́ння, і в це́ркві було́ по́вно лю́ду."
"На цей раз Д'Артаньян не сказа́в ні сло́ва, — він ви́знав, свою́ по́ми́лку."
"На чолі́ одно́ї став він сам, дру́гу доручи́в Арамісові, тре́тю — Портосові."
"На ща́стя бу́ря почала́ вщуха́ти, а втім мо́ре ще лютува́ло."
"На ща́стя, ошу́кані хи́трощами Д'Артаньяна, вони́ не потурбува́лися наби́ти рушни́ці."
"На ща́стя, як ми вже каза́ли, вони́ були́ за сто кро́ків від мі́ста."
"На ща́стя, яки́йсь жебра́к підійшо́в до нього попроси́ти ми́лостині."
"На́віть Моллі на цей раз перекона́ло те, що вона́ поба́чила."
"На́віть якби́ воно́ потра́пило до рук кардина́ла, ми не бу́демо скомпромето́вані."
"Наві́що Кід із Монта́ни утя́в таки́й жарт, ніхто́ не зна́є."
"Навко́ло їх закрути́вся дим, а го́стрий град зашмага́в по ті́лу."
"Над со́нцем си́лу,."
"На́две́чір по́дано вече́рю, по́тім спусти́лася ля́мпа, і я сі́ла до сто́лу."
"Надво́рі фу́га, ві́тер ви́є."
"Наді́ї на те, щоб ді́йсно зміг щось зара́дити в нього не було́."
"На́дто пожи́ва для всіх хво́рих дає́ться окре́ма, т."
"Назві́ть потрі́бних вам підмайстрі́в і вкажі́ть, які́ інструме́нти тре́ба принести́."
"Наздоганя́ючи свої́х, Шрам іще́ раз зупинивсь, стрі́вши бо́жого чолові́ка."
"найбі́льший зди́рщик, ко́жного облу́пить."
"Найзнатні́ші та найбага́тші дворя́ни намага́ються вступи́ти до не́ї, і не мо́жуть."
"Найкра́щий за́хисток це гру́бка, тому́ і лю́ди до не́ї тули́лись."
"Найсильні́ша пова́ба — це ра́сова, а ми ж з вами одніє́ї ра́си."
"Наля́кана цига́нка забі́гла за віз і зві́дти вигляда́ла, по́ки той на́товп промине́ її."
"Нам доведе́ться взя́тися за шпади́, і я би́тимуся, до́ки оди́н з них не вб'є мене́."
"Нам но́ги гі́рше болі́ли, ніж йому, бо ми працюва́ли з соба́ками."
"Нам ове́с, а ти пес,."
"Нам ска́зано, що ти вже пе́вно одда́в з панотце́м бо́гові ду́шу."
"Напе́вно, капіта́н змо́же да́ти йому в цій спра́ві до́бру пора́ду."
"Напере́д вам кажу́, що моє́ не пропаде́! Я вже на вас найду́ спо́сіб."
"Наплю́й на мене́! Відверни́ся від мене́! Я не твій, а ти не моя́."
"Наре́шті вона́ почу́ла скре́гіт гра́тів, а на схо́дах — сту́кіт чобі́т і бря́зкіт остро́г."
"Наре́шті й ця робо́та йому остоги́дла, і він сиді́в, схили́вши го́лову на стіл."
"Наре́шті я почу́ла, як відчиня́ються две́рі."
"Наре́шті, англі́йці засоро́мились свого́ вага́ння."
"Наре́шті, віко́нницю зачини́ли."
"Наре́шті, вона́ породи́ла мені́ дити́нку, ді́вчинку, і вме́рла."
"Наре́шті, зби́того і ма́йже го́лого, повели́ мене́ до ві́йта."
"Наре́шті, міле́ді не ви́тримала й злама́ла мовча́нку."
"Наре́шті, почу́в він го́лос ді́вчи́ни і шви́дко поплазува́в туди́, де вона́ сиді́ла."
"Наре́шті, ста́вши на оста́нній щабе́ль, він зави́с на рука́х і торкну́вся землі́."
"Наре́шті, Фелтон, що спе́ршу на́віть не гля́нув на міле́ді, подиви́вся в її бік."
"Наре́шті, че́рга́ дійшла́ й до Араміса."
"Наро́джена дикаркою, дикаркою й помре́."
"Наси́лу, бі́дний, на но́ги знявсь."
"Наспра́вді ж я ви́пила ті́льки ту, що схова́ла у скля́нці від сніда́нку."
"Наспра́вді, вона́ явля́ла собо́ю тата́рський тип, змі́нений до ідеальности."
"Наста́в понеді́лок, торго́вий день в Дрого́бичі."
"Наста́в, наре́шті, ве́чір."
"Нати́сніть же й ви зве́рху, як ті́льки я гукну́."
"Наш ґасконець сте́жив за не́ю і ба́чив, куди́ вона́ подала́ся."
"Наш ми́лий ґасконець допі́ру показа́в себе́ відва́жним і ві́дданим нам, як і за́вжди́."
"На́ше ді́ло — здобува́ти зо́лото, а по́тім зали́ши́ти цю про́кля́ту від бо́га краї́ну."
"На́ші но́ги йшли мо́стиком че́рез Каньон, але́ не почува́ли цього́."
"Не ба́чиш, як він ве́рхом́ хо́дить, аж хребто́ве крило́ пове́рх води́ виставля́є."
"Не бі́йся, не так уже́ ми тебе́ пристерегли́."
"Не було́ й су́мніву, що готу́ється вели́кий беньке́т."
"Не вибира́в, як бува́ло коли́сь, таки́х страв, яки́х у М."
"Не вспі́ла Мари́на вско́чити у наме́т, як почу́вся по́клик євну́ха, що хан іде́."
"Не втруча́йтеся в мої́ спра́ви, не намага́йтеся допомага́ти мені́."
"Не ди́вно, що я вага́юсь у ви́борі між вами та їм."
"Не ди́во, що до Греччиного дво́ру прийшли́ найпе́рше."
"Не ду́май, що я без се́рця, що спекулю́ю на смерть свого́ му́жа."
"Не з тих, що прива́блюють жіно́к."
"не за́вжди́ мо́жна діста́ти, про питво́ й зо́всім не зга́дував."
"Не загляда́в я на́віть, що в них є."
"Не засмуча́йте моє́ї гости́ни, забу́дьте свої́ гіркі́ї ду́ми хоч на сього́днішній ве́чір."
"Не зважа́ючи на вагу́ двох тіл, пори́ви гурага́ну розхи́тували їх у пові́трі."
"Не зважа́ючи на уда́ване хвилюва́ння, льодова́ байду́жість не ки́дала її."
"Не зверну́в на те ува́ги, хоч чу́ти було́, що зза́ду йшов хтось шви́дше та наздоганя́в."
"Не знав я на́віть, хто був мій ба́тько і яко́го я ро́ду."
"Не знав, хто перемі́г на змага́ннях у день націона́льного свя́та."
"Не знав, хто таки́й Дре́йфус."
"Не знав, чи скінчи́лася війна́ помі́ж Сп."
"Не зна́ла, що при́йде по ньому."
"Не зна́ю ж, чи одчиня́ти воро́та, чи пе́рше бі́гти до па́на."
"Не зна́ю, чи говори́в я вам, що там була́ тьма соба́к."
"Не зна́ю, що йому в мені́ не подо́балося, але́ плю́нув і відверну́вся."
"Не ле́гко розпові́сти́ про ті му́ки, що за оста́нній час пережила́ молода́ жі́нка."
"Не лист, а чима́ли́й паке́т."
"Не лу́чче б нам з ля́хами,."
"Не мину́ло й годи́ни, а Га́ва мав уже́ ці́лу ко́пу здорове́нних ра́ків в то́рбі."
"Не мо́вивши ані́ сло́ва, він підня́в ху́сточку й покла́в її в кешеню па́ні Бонасьє."
"Не мо́жна, ма́бу́ть, і́нше, як ті́лько го́рем да бідо́ю, довести́ люде́й до ро́зуму."
"Не мо́жу пригада́ти — чи від кинджа́ла, чи від отру́ти."
"Не наїда́лася досхочу́, голодува́ла."
"Не оди́н раз уже́ ти служи́ла мені́ ві́рні слу́жби, послужи́, мо́же, в оста́ннє."
"Не оди́н тут таки́й, а ще ма́є Бо́га в се́рці."
"Не пе́рший раз у нього беру́, і ціна́ у нього все одна́кова."
"Не побоя́вся ї́хати, а не хоті́лося."
"Не при́йдеш від за́втра за ти́ждень, уже́ мене́ тут не бу́де і ніхто́ не зна́тиме, де я."
"Не ра́ція йти про́ти наро́дніх зви́чаїв, коли́ не чу́єшся на си́лі."
"Не рушаючися з мі́сця, вона́ повела́ тим о́ком, що гляді́ло до пле́са."
"Не сам Воло́дя, а ще які́сь гру́бі голоси́."
"Не секу́нди, а ти́жні, місяці́, ро́ки́."
"Не се́рдься, що виїжджа́ю без проща́ння."
"Не смі́йся з мене́, Массіно! Це пра́вда."
"Не сподіва́вся я від вас цього́, Я́не."
"Не так ро́ду, як ма́мочки,."
"Не такі́вський же був і Тара́с, щоб угомони́всь одра́зу."
"Не тре́ба й твоє́ї вічности, бо я їх пе́вно не доживу́."
"Не тре́ба, щоб він заста́в вас тут."
"Не хо́четься тобі́ й признава́тись, не хо́четься й бреха́ти."
"Не час нам тепе́р враждовати, час за коза́цьку честь посто́яти."
"Не я поки́нула тебе́, а ти не зумі́в уде́ржати мене́."
"Невдо́взі він спостері́г, що ру́ля ста́ла нерухо́ма."
"Невели́кий барка́с ки́дало по хви́лях, як горі́хову лушпайку."
"Незаба́ром две́рі відчини́лися, з'яви́лась ва́рта."
"Незаба́ром дої́хали до коршми́, де все було́ ти́хо та по́рожньо."
"Незаба́ром инші лю́ди, си́ла силе́нна люде́й, поспіша́ть, щоб захопи́ти ту копа́льню."
"Незаба́ром Патрік почу́в го́лос свого́ па́на, що кли́кав со́кола."
"Незнайо́мий почека́в, до́ки вона́ тро́хи втихоми́рилась."
"Незнайо́мі були́ їм так по́стать, як і ху́тра."
"Нема́ там ні пані́в, ні мужикі́в, ні бага́тих, ні вбо́гих."
"Нема́, мо́же, і в сві́ті тако́ї щи́рої душі́ до мене́."
"Нема́є тако́го дня, щоб я не працюва́в на рі́чці, або́ куди́сь не мандрува́в."
"Немо́жна боя́тись того́, хто вас коха́є."
"Непривітний із нача́льством, похму́рий, у ба́тька вда́вся, ті́льки стриманіший."
"Нерозв'я́зана за́гадка ціка́вить, навіва́є жаль або́ ту́гу — все те приє́мні почуття́."
"Несподі́вано впа́ла йому ду́мка, від яко́ї він на́че зміцні́в та оду́жав."
"Несподі́вано зарипі́ли две́рі, приму́сивши мене́ здрігну́тися."
"Неха́й беру́ть воли́ к нечи́стій ма́тері, а ти остава́йсь вече́ряти."
"Неха́й вона́ не зна́є, що нам відо́ма її таємни́ця."
"Неха́й вона́ що хо́че, то й ро́бить з ним."
"Неха́й наш каза́н закипи́ть іще́ й з дру́гого бо́ку, щоб ізвари́лась ка́ша."
"Неха́й пла́че, неха́й пла́че, а вже не ви́плаче,."
"Неха́й стої́ть, неха́й бу́де, як оздо́ба, а не як зава́да в житті́."
"Ні газе́т він при собі́ не мав, не знав та́ко́ж, чи вже пові́сили Дуранта."
"Ні, ви не хо́чете цього́? Мовчите́? Гара́зд."
"Ні, він бу́де че́сним."
"Ні, він не пі́де до не́ї."
"Ні, помиля́ємось, він знайшо́в покупця́ на діяма́нт."
"Ні, те, що я вам говорю́, на́віть смі́шно."
"Ні́жне, бі́ле ті́ло як чи́стий алябастер заблища́ло на со́нці."
"Ніхто́ б не сказа́в, що вони́ іду́ть у го́сті до весе́лого па́на Череваня."
"Ніхто́ на́віть би й недоми́слився, що там хтось є."
"Ніхто́ не зна́є, що з не́ю ста́лося."
"Ніхто́ не пали́в сві́тла, бо весня́ни́й день був до́вгий і час було́ спа́ти."
"Ніч мі́сячна, — сказа́в ти, де́ржачи мене́ в свої́х обі́ймах."
"Ніч нас звела́, ніч розвела́, і для мене́ він лиши́вся страшни́м ви́плодом но́чі."
"Ніщо́ не помага́ло і пан Андрі́й, де да́лі, ті́льки ду́жче глузува́в із нього."
"Ніщо́ не послабля́є так, як ці кля́ті дряпаки."
"Нові́тній був чолові́к тверди́й, хоть надла́маний ві́ком і ли́хом."
"Но́сить до́ти, до́ки ни́жній кіне́ць не обігниє́ з боло́та."
"Ну, а вида́тків крім на вас та на спла́ту проце́нтів у мене́, як зна́єш, ду́же ма́ло."
"Ну, а тепе́р, коли́ вже ви тро́хи заспоко́їлись, ра́дий я зна́ти, що з вами ста́лося."
"Ну, але́ зна́єте що, я вам дам три́дцять ри́нських за ва́ші чіпці."
"Ну, але́ тепе́р бува́йте здоро́ві."
"Ну, зди́бались ми в Стри́ю на то́рзі́, познайо́милися, розбала́кались."
"Ну, і подави́вся, і лиши́в Га́ву без крейцара."
"Ну, іді́ть, іді́ть, бо́га ра́ди."
"Ну, кажі́ть же, бо я, ді́йсно, помира́ю з хвилюва́ння."
"Ну, Мундзю, цього́ я по тобі́ не наді́явся."
"Ну, ну, дай спо́кій! Всти́гну ще набри́днути тобі́."
"Ну, ну, ціка́во, чим то пока́же себе́ той Генри́сь."
"Ну, приї́хали за мно́ю козаки́, та й го́ді."
"Ну, присягні́ться ж на розп'я́тті, бі́льшого я не вимага́ю."
"Ну, ся́дьмо лиш, мої́ дорогії го́сті, та ви́п'єм за здоро́в'я па́на Шра́ма."
"Ну, та коли́ мене́ і вб'ють, то вб'є мушкете́р."
"Ну, та на це ще ма́бу́ть бу́де до́сить ча́су."
"Ну, та одна́ково, — замовчі́ть, я пишу́."
"Ну, так ось я вас пора́джу."
"Ну, тепе́р я рад з душі́ сту́кнутись із тобо́ю шабля́ми."
"Ну, що ж, пристаєте́."
"О, ні, все кра́ще ї́хня знева́га."
"О, я вже не бу́ду зна́ти, що вона́ переказа́ла мені́, бо́же мій, я помира́ю."
"О, я розумі́ю, що зу́стріч із ним наляка́ла вас."
"Оба́біч простяга́вся покрі́в м'яко́го, блиску́чого сні́гу."
"Оби́два мушкете́ри, що люби́ли комфо́рт, принесли́ собі́ й Атосу по стільцю́."
"Оби́два пого́ничі, ста́вши навколюшки, немилосе́рдно гна́ли соба́к."
"Оби́два шля́хтичі, не ду́же хоро́брі на позі́р, нерішу́че перезирну́лися."
"Оби́дві жінки́ розлучи́лись, ласка́во пересміхнувшися."
"Обли́ччя її здава́лось таки́м га́рним, деліка́тним, а ті́ло вража́ло своє́ю си́лою."
"Обли́ччя їй було́ бліде́, о́чі — вто́млені, чи то з безсо́ння, чи то від сліз."
"Обли́ччя їх були́ смутні́ й похму́рі, на́віть Арамісове."
"Обли́ччя того́, що співа́в, було́ я́сне́, о́чі весе́лі."
"Обме́живши її ка́ру ви́силкою, її ма́йже поми́лувано."
"Обняли́сь, поціловались і довге́нько де́ржали оди́н одного́, обня́вшись."
"Од'ї́хавши за півмі́лі, Д'Артаньян поба́чив сві́тло й почу́в по́стріл."
"Одбули ми дурне́ мужи́цтво, одбули міща́н, одбу́ли й стари́х дундукі́в."
"Оди́н з тих, кого я ви́садив із сідла́, був її ба́тько."
"Оди́н на́віть набли́зився до люди́ни, що по́взала на животі́."
"Оди́н Черева́нь усміха́всь, догада́вшись, що тому́ за причи́на."
"Одкрию тобі́, панотче, чого́ оте́є я в Ки́єві."
"Одна́ дочка́ мо́же де́що ши́ти, дру́га пря́сти, чи як там."
"Одна́к, вона́ такти́чно стри́мала себе́ й серде́чно сти́снула ру́ку."
"Одна́к, я тут розчарува́вся."
"Одне́ сло́во, не звіря́йтеся ні на кого, на́віть на свою́ тінь."
"Одне́ сло́во, я відігра́в."
"Одни́м кінце́м обв'яза́вся сам, а з дру́гого зроби́в петлю́."
"Одно́ з таки́х оповіда́нь, котре́ гли́бше, ніж і́нше, вра́зи́ло мене́, подаю́ оце́ читача́м."
"Одно́ сло́во, ви — мужчи́на."
"Одного́ ве́чора я свої́м́́́ зви́чаєм пішо́в до одни́х знайо́мих, яки́х я охо́че відві́дував."
"Одного́ ве́чора, ра́но повесні́, хан прийшо́в до не́ї сумни́й і знерво́ваний."
"Одного́ ра́зу він зроби́в дурни́цю, необере́жно нагада́вши про себе́ кардина́лові."
"Одного́ ра́зу грома́да прийшла́ ду́же роздра́жнена, в оча́х миготі́ли во́гники."
"Одного́ ра́зу ми догна́ли Джефа, що ра́нком пої́хав упере́д, а тепе́р тут спочива́в."
"Одного́ ра́зу ми зустрі́ли двох при́видів, що мандрува́ли крізь ти́шу."
"Одного́ ра́нку я прийшла́ вча́сніше, як звича́йно."
"Одної, те́мної, холо́дної листопа́дової но́чі мі́сто М."
"Одну́ мить, що трива́ла ці́лу ві́чність, диви́вся він в її обли́ччя."
"Озбро́єний рожном госпо́дар, ки́нувся до кімна́ти, де сиді́ли оби́два при́ятелі."
"Ой, згада́й мене́, моя́ стара́ не́не,."
"Ой, коли́ б мені́ добра́тись живо́му та здоро́вому до Хма́рища."
"Ой, поста́вив коза́к Неча́й."
"Ой, ти стари́й дідуга́,."
"Ой, у Кра́снім на ставочку."
"Олимпіяда Остапівна як сиді́ла, так і ру́ки спусти́ла."
"Он ко́ні по́дані, йди вмо́щуйся та гляди́ мені́, щоб чим Пара́ски не оби́дила."
"Он, як був Кисі́ль або́ Вишневе́цький Єрема."
"Опана́с аж підки́нувся, мов ужа́лений."
"Опана́с замо́вк, заду́мався."
"Опана́с прові́в мене́ до місте́чка, куди́ було́ тре́ба."
"Опини́вшись у в'язни́ці, міле́ді вдала́сь у страше́нну ту́гу."
"Опинившися на ро́зі Вірме́нської, я зирну́в уго́ру на її ві́кна."
"Оповіда́ючи всім про те, що ста́лося, він лютува́в про́ти бі́лих твари́н."
"Оставсь Брюхове́цький, як осту́джений."
"Оставсь Петро́, як осту́джений."
"Останвій послане́ць, яко́го схопи́ли, віз листа́."
"О́страх її зник, ско́ро вона́ впізна́ла дру́га в тім, кого ма́ла за во́рога."
"Ось ба́чите, як я звіря́юсь на вас."
"Ось ви оби́два га́рні хазя́ї́, ви не те, що я."
"Ось він у мене́ в рука́х, той лист."
"Ось Джемс Гоз, що лежи́ть по́руч вас, зна́є і не ска́ржиться."
"Ось диві́ться, ді́ти покра́ли ва́ші човни́."
"Ось зві́дки і ка́шель, і потре́ба в плащі́."
"Ось зло́чини, в яки́х я обвинува́чую її."
"Ось і тепе́р я що́йно поверну́вся з доро́ги, і мої́ соба́ки ще на́віть не відпочи́ли."
"Ось ке лиш, я тро́шки різо́ну по груди́ні."
"Ось причи́на, з яко́ї її тавро́вано."
"Ось ско́ро ді́вчи́на приї́де сюди́, щоб одружи́тися зі мно́ю."
"Ось слу́хай лише́нь, бра́тику, яки́й мені́ сон сього́дні пе́ред сві́том сни́вся."
"Ось усе́, що я мо́жу вам сказа́ти."
"Ось ході́мо лиш до архимандрити, до на́шого пора́дника."
"Ось я й зроби́вся поря́дним, таки́м, як ви хоті́ли."
"Ось, наре́шті, та Фреда — поду́мала вона́, — та танцюри́стка і згу́бниця чоловікі́в."
"Ось, що я вам скажу́."
"От бог дава́в ді́тям і здоро́в'я, і тала́н на всю жизнь."
"От і не ди́во, що й ми оба́, немо́в зговорившися, ра́зом завели́ річ про Борисла́в."
"От і побрата́ються да й живу́ть дові́ку вку́пі, як ри́ба з водо́ю."
"От і поча́в Петро́ усе́ оповіда́ти, як було́ в Паволочі."
"От хоч би взя́ти Анто́шка, Сарабри́нового си́на."
"От як до́бре ще ви́пили, ви́тяг я з кише́ні ключі́ та й ки́нув їм вязку на стіл."
"Ота́к Атос знайшо́в у свої́й госпо́ді ко́шти, на які́ й не чека́в."
"Ота́к вона́ й засну́ла в мої́х обі́ймах, засну́ла наві́ки."
"Ота́к зітну́ться, да й до шабе́ль."
"Оте́є тут бу́де юрба́, що знай танцю́ють та смію́ться."
"О́тже чу́єш? Розумі́єш? На, поцілу́й мене́ і йди тепе́р і роби́, як зна́єш."
"О́тже, він чув усе́."
"О́тже, вона́ не зрозумі́ла по́глядів Фрединих."
"О́тже, вона́ прийшла́ сюди́ і по секре́ту переказа́ла, що короле́ва ду́же занепоко́єна."
"О́тже, все йде́ться до́бре, все йде́ться найкра́ще."
"О́тже, всі чоти́ри при́ятелі були́ вку́пі."
"О́тже, Д'Артаньян не мав ча́су бари́тися з коха́нням."
"О́тже, до поба́чення, дороги́й Атосе."
"О́тже, і тебе́ не мине́ ща́стя, якщо́ ти зали́ши́шся зо мно́ю."
"О́тже, кардина́лу, — а з ним, ма́бу́ть, і всій Фра́нції, — загро́жувала заги́бель."
"О́тже, коршма́ на́ша за́вжди́ стої́ть поро́жня."
"О́тже, між чотирма́ мушкете́рами не було́ бі́льше балачо́к про Марі́ю Мішон."
"О́тже, на́ші се́меро подоро́жні пройшли́, мовля́в, крізь вого́нь."
"О́тже, о дев'я́тій чека́й на мене́ тут, у каса́рнях."
"О́тже, па́ні Бонасьє перейма́ла прови́ну на себе́."
"О́тже, пано́ве, ні сло́ва про цю всю спра́ву."
"О́тже, пого́ня за соба́ками ще бі́льше зверну́ла зага́льну ува́гу на Джой Моліно."
"О́тже, сіда́ймо і побала́каємо, як ка́же кардина́л."
"О́тже, у п'я́тницю вве́чері — чи ж так? Гара́зд! Соба́ки бу́дуть гото́ві."
"О́тже, я був приму́шений провести́ її до каре́ти."
"О́тже, я не зна́ю тако́ї обіця́нки."
"О́тже, я сповіда́юся пе́ред вами, Д'Артаньяне."
"О́тже, як ба́чите, я тро́хи зна́юся на цьому́."
"О́тжеж не що, ті́льки це мене́ до криміна́лу завело́."
"Ото́ж він сиді́в мовчазни́й, схили́вши го́лову."
"Ото́ж вони́ з стра́хо́м і заціка́вленням чека́ли, що то він да́лі чини́тиме."
"Ото́ж тепе́р ця пове́рхня була́ гладе́нька, тверда́ й слизька́, як парке́т."
"Ото́ж я зна́ю, що роблю́, той ході́м."
"Офіце́р взяв зі сто́лу вка́зані папе́ри, пода́в їх і, ни́зько вклонившися, ви́йшов."
"Офіце́р узя́в кра́маря під ру́ки й приві́в до передпоко́ю, де знайшо́в двох тюре́мників."
"Ох, да ді́вчи́на ж га́рна! — дода́в Кири́ло Тур, погля́нувши во́вчим по́глядом на Ле́сю."
"Ох, ма́бу́ть, він провини́всь пе́ред товари́ством! А в них нема́ ні кри́хти жа́лості."
"Очеви́дно, він опини́вся в па́стці."
"Очеви́дно, за цим віко́нцем, так затищно осві́тленим, чека́ли на нього."
"Очеви́дно, каре́та тут зупини́лася."
"Очеви́дно, то не був ще кіне́ць."
"О́чі її були́ холо́дні, я́сні́."
"П'єр показа́в на трісочки́, розси́пані ко́ло дров."
"П'ятьсо́т душ їх з'яви́лось на весі́лля Тиллі, і миль за два́дцять жо́дного бі́лого."
"Пакуночки свої́, що вам потрі́бно, зво́льте забра́ти."
"Пала́ючий вого́нь, черво́не залі́зо, залі́зо ка́та, тавро́ на лі́вому плечі́."
"Пали́ти, де не було́ лісі́в, не було́ чим."
"Пан Андрі́й не зміг би й поду́мати, щоб таке́ ста́лося."
"Пан Андрі́й сиді́в хвили́ну, похили́вшись."
"Пан Зиґмунт вистара́є нам пашпорти, і за́втра повіта́ємо на́ших у Варша́ві."
"Пан Іва́н був значни́й чолові́к, старожи́тель у М."
"Пан кардина́л, здає́ться, сте́жить за не́ю й переслі́дує її бі́льше, ніж звича́йно."
"Пан Трацький дивува́вся, слу́хаючи це́ї ра́ції."
"Па́не Д'Артаньяне, ви пе́рший."
"Па́ні Бонасье остовпіла, нерухо́ма, німа́ й бліда́, як ста́туя."
"Па́ні Бонасьє ба́чила, що він вага́ється."
"Па́ні Бонасьє впа́ла в крі́сло, не ма́вши змо́ги зроби́ти жо́дного ру́ху."
"Па́ні Бонасьє поба́чила, що зайшла́ задале́ко і зляка́лася."
"Па́ні Бонасьє спро́бувала зру́шити, зроби́ла два кро́ки й впа́ла навко́лішки."
"Па́ні Бонасьє, все ще вага́ючись, подиви́лась на молодо́го чолові́ка."
"Па́ні Бонасьє, тремтячи́, підвела́сь і спе́рлася на стіле́ць, щоб не впа́сти."
"Па́ні, — зверну́вся офіце́р до да́ми, — не турбу́йтеся."
"Па́нське господа́рство, котре́ Гершко вважа́в свої́м́́́, зацвіло́."
"Пасу́к не наріка́ла, а йшла впере́д, прото́птуючи доро́гу."
"Пасу́к, трима́ючи мене́ за ру́ку, йшла по́руч мене́."
"Пе́вно в вас ду́мка не плати́ти, а має́ток відда́ти."
"Пе́вно, бува́ють ви́ємки."
"Перебули́ тут ко́ло годи́ни, щоб да́ти ко́ням́ відсапа́тися."
"Пе́ред сві́том присни́всь тобі́ сон, пе́ред сві́том і спра́вди́ться."
"Пе́ред товари́ством со́ром вво́литись, а до́ма заля́жу до завтрього."
"Перека́зували, що вони́ з поря́дної роди́ни."
"Пе́рстень прийшо́вся, на́че був зробленний на нього."
"Петро́ й постері́г, хто се таки́й, і поча́в придивля́тись, що там за Брюхове́цький."
"Петро́ Сердю́к, проведи́, бра́те, мене́ до госпо́ди."
"Петро́, старо́го Шра́ма син, ско́чив на зе́млю і взяв од панотця́ коня́."
"Пий і їж до своє́ї слю́бості, хто хо́чеш."
"Півні́чне ся́йво зга́сло, і та́бор був оа́зисом сві́тла се́ред глибо́кої те́мряви."
"Півні́чне ся́йво розмальо́вувало не́бо тре́мкими, мінли́вими фа́рбами."
"Під той час у две́рях з'яви́вся чолові́к, бліди́й, як і всі, що були́ в кімна́ті."
"Під цей час він був у ро́зквіті сил, на верши́ні своє́ї могутньости."
"Під шкі́рами на снігу́ був шар сосно́вого гі́лля́, дю́ймів шість завгрубшки."
"Під'ї́хавши го́сті під бра́му, почали́ грю́кати ша́блею в цвяхи́."
"Підві́вши до́вгу мо́рду до не́ба, заво́див протяжно і жа́лібно."
"Підійшо́вши до двере́й, я поба́чив, що хтось намага́ється ввійти́."
"Підожді́ть, а як я вмру, сва́тайте мою́ Олимпіяду Остапівну."
"Пізна́в Шрама і сам не знав, що роби́ти од ра́дості."
"Пі́сля тре́тього вда́ра шля́хтич впав, як коло́да."
"Пішо́в Кири́ло Тур, похили́вшись, у свої́й відло́зі з горбо́м."
"Пішо́в про́сто до то́ї жі́нки, що продава́ла ра́ки."
"Пля́нше пода́вся до ву́лиці Голубника́, а Д'Артаньян на ву́лицю Фе́ру."
"Пля́нше спав уде́нь, бо був голо́дний, обі́дав він теж уві́ сні."
"Пля́нше уда́в з себе́ слугу́, що шука́є поса́ди."
"Пля́нше, все ще диву́ючись, чи́стив їх, і два вже були́ ви́чищені."
"Пля́нше, Грі́мо, Мускетон і Базен нега́йно пішли́."
"По жі́нку вже не час було́ верта́тися, — ра́зом із ко́рчмо́ю́ згорі́ла на ву́гіль."
"По їх січово́му ро́зуму, ніщо́ на сві́ті не стої́ть ні ра́дості, ні печа́лі."
"По обі́ді ви́йшов, не ка́жучи, куди́ йде."
"По рі́чищах було́ бага́то зо́лота, а на берега́х знайшли́ рубі́ни."
"По ро́кові був я вже таки́м ма́йстром, що всі сільські́ хло́пці в кут пе́редо мно́ю."
"По тре́тьому ра́зі вну́трішнє вікно́ відчини́лося, і крізь ши́бку замерехті́ло сві́тло."
"По ху́трах впізна́в її, не ка́жучи вже про її мане́ру трима́ти го́лову."
"По цих слова́х він зирну́в на свого́ при́ятеля так пи́льно, що той заміша́вся."
"По цих слова́х Д'Артаньян, як спра́вжній ли́цар, ви́тяг шпа́ду."
"Поба́чив ге́тьман, що на зу́стріч наближа́ється ві́йсько, і здиво́вано пригляда́ється."
"Поба́чивши Д'Артаньяна, він підві́вся й че́мно пішо́в йому назу́стріч."
"Поба́чивши зда́лека ґварді́йський мунди́р, він поскака́в про́сто до Д'Артаньяна."
"Поба́чивши свого́ ді́вера, вона́ ви́пустила розпа́чливий крик."
"Поба́чивши сього́дня ді́вчи́ну ласка́вою й неполохли́вою, хан зраді́в."
"Поба́чивши таке́, шля́хтич ви́добув свою́ шпа́ду й ки́нувся на Д'Артаньяна."
"Поба́чивши цю німу́, нерухо́му на́че ста́туя, по́стать, міле́ді переляка́лась."
"Поба́чиш сам, що в нас за гість тепе́р у Хма́рищі."
"Поба́чуся з Хмельни́цьким, тоді́ й обмірку́ю, що вчини́ти."
"Поверну́вши свою́ доло́нею догори́, він зати́снув її ру́ку."
"Повернувшися до Пари́жу, я за́раз же захо́джуюся шука́ти цю неща́сну жі́нку."
"Повернувшися, Д'Артаньян поба́чив, що оби́два салда́ти зни́кли."
"Поверта́тися не було́ вже нія́кої ра́ції, тре́ба було́ йти да́лі."
"Повече́ряє, як проки́неться."
"Повико́пували в землі́ здорове́ннії пе́чі, запали́ли огні́."
"Повідо́мте про ці щасли́ві нови́ни ва́шу сестру́, люб'я́зна кузино."
"Пові́рте, я не зверта́ю ува́ги на такі́ передчува́ння."
"Пові́тря прові́нції, здає́ться мені́, для нас тепе́р кори́сніше, ніж пари́зьке."
"Пово́дьтеся на війні́, як ли́чить благоро́дному дворяни́нові й зга́дуйте про мене́."
"По́гляди ї́хні зустрі́лися, а да́лі все пішло́, як по ма́слу."
"Погля́нувши на нього, ба́чилося, що на де́сять кро́ків від нього чу́єш жи́да."
"Поглянь, поглянь, як маха́є ша́блею! Мов запро́шує до́брих при́ятелів у го́сті."
"Пого́нич лежа́в на са́нка́х, а соба́ки шви́дко бі́гли пря́мо до хати́ни."
"Пограбува́вши до ще́нту та́бор бі́лих, інді́йці поверну́лись до свої́х шатрі́в."
"Подиві́ться, що він зроби́в зо мно́ю."
"Поділи́ли все гара́зд, без нія́ких наріка́нь."
"Поєднавшися пі́сля невда́лого полюва́ння на ку́лика, брати́ яки́йсь час ішли́ мо́вчки."
"Поживете́ тро́хи в мене́, по́ки все це розві́ється."
"Позавчо́ра був пісни́й день, а там подава́ли лише́ скоро́мне."
"Пої́хав в осени́ Макси́м до університе́ту, рік мину́в, усе́ мов гара́зд було́."
"Показа́в це ба́тькові, розтолкува́в, і стари́й аж за го́лову взя́вся."
"По́ки взу́єтеся, то й сніда́нок поспі́є."
"По́ки мину́в ти́ждень, хан Ісла́м Гірей лежа́в уже́ тя́жко хво́рий."
"Поки́нуті запря́жки стикну́лися з иншими, і ста́лася на льоду́ ці́ла метушня́."
"Покі́й був уря́джений як сало́ник, обста́влений зі смако́м, хоч без виставности."
"Покли́кали Пля́нше й Базена, і ті заступи́ли Грі́мо й Мускетона."
"Покої́вка ско́чила на підно́жку, і каре́та покоти́ла."
"Полко́вник Шрам, стоючи́ за де́ревом, диви́всь на їх обо́х."
"Положи́ли на ря́су міждо двох ко́ней Петра́ да й повезли́ до подві́р'я, приде́ржуючи."
"Поля́ків було́ дале́ко бі́льше, ніж тата́рів та козакі́в."
"Пообі́дали, попе́стилися і Генри́сь знов пішо́в куди́сь."
"Попереджа́ю, що я бу́ду обороня́тись, хоч би й про́ти вас."
"Поприбира́вши шви́дко на столі́, він поста́вив туди́ вагу́."
"Пора́неного, як ми каза́ли, в тяжко́му ста́ні зне́сено туди́ ще рані́ш."
"Порівнявшися з ним, вони́ й собі́ спини́лися."
"Порівня́ємо ми вас так, що й не захо́чете."
"Портос відпові́в, що пора́за не дозво́лить, ма́бу́ть, йому ско́ро пої́хати зві́дси."
"Портос з Арамісом, розмовля́ючи, йшли зза́ду."
"Портос і Араміс перезирну́лися, не розумі́ючи тако́ї впевнености Атоса."
"Портос на ту по́ру лежа́в у лі́жку й тренува́вся, гра́ючи з Мускетоном у ля́ндскнехт."
"Портос підві́вся, попроща́вся із свої́ми при́ятелями і пішо́в за Мускетоном."
"Портос пла́кав, Араміс руко́ю ука́зував на не́бо, Атос перехристи́вся."
"Портос схили́в го́лову на озна́ку того́, що зго́джується з цим."
"Портос, здава́лося, зідхну́в вільні́ше."
"Портос, зрозумі́в він, чи не зрозумі́в, дав во́лю своє́му гні́ву."
"Портос, не відпові́вши ні сло́ва, зроби́в ще крок наза́д."
"Постанови́в Кири́ло Тур на вікні́ каганчик, а сам збли́зивсь до пону́рого в'я́зня."
"По́тім ви нас покли́чете, і ми бу́дем обі́дати."
"По́тім з'яви́лися Пля́нше й Грі́мо, теж з кі́ньми свої́х пані́в."
"По́тім запали́в цига́рку і поча́в ліни́во, крізь запашни́й дим, сте́жити за Фредою."
"По́тім знов їх тро́хи підіймемо́, вдя́чні бу́дуть."
"По́тім зно́ву схили́ла го́лову на ру́ку, заду́мливо ди́влячись на Вандерліпа."
"По́тім прийшла́ весе́ла, вільноду́мна мо́лодість."
"По́тім свою́ розмо́ву з селяни́ном, яко́го ти зди́бав у лі́сі."
"По́тім схопи́лись ліво́руч та розчали́ знов грець, лю́тий, страшні́ший пе́рвого."
"По́тім усе́ замо́вкло, і чу́ти було́ лише́ кро́ки чолові́ка, що наближа́вся до двере́й."
"По́тім шви́дко залі́з під ко́вдру, не зня́вши на́віть мокаси́нів."
"По́тім, за замо́рським зви́чаєм, вони́ привіта́лися."
"По́тім, зверта́ючись до Пля́нше, зроби́в йому же́ста ви́няти набі́й з мушке́та."
"Поцілу́й мене́ на знак того́, що дає́ш обіця́нку."
"Поча́в же він так са́мо, як і ви."
"Почали́ були́ й женихи́ загляда́ти, та пан Андрі́й шви́дко їх повідна́джував."
"Почервоні́в, як мі́день, Гвинтовка."
"Почну́ таке́, чого́ ти найме́нше наді́єшся."
"Почу́вши ви́гуки легкоду́хого селя́нства про зго́ду, Богу́н зблід на виду́."
"Почу́вши наш го́лос, вона́ як стрі́ла ру́шила про́сто на мене́."
"Почу́лось свисті́ння збро́ї, зойк же́ртви, і безголо́вий труп упа́в на зе́млю."
"Пощасти́ло йому так до́бре ста́ти, що че́рез коза́цькі го́лови усе́ було́ ви́дно."
"Пра́вда ж, Портосе, ми їмо́ коня́, та ще, ма́бу́ть, з попо́ною."
"Пра́вда, Бори́с не знав, хто вона́ і до яко́ї народности зачисляє себе́."
"Пра́вда, в Едму́нда воло́сся було́ до́сить до́вге, а за воло́сся найлі́пше рятува́ти."
"Пра́вда, ко́ло дру́гої ра́но намага́лись відчини́ти две́рі."
"Правди́вого чуття́ в тім нема́, от що."
"Пра́вду ка́жучи, я ду́же ра́дий, що Грі́мо бу́де зі мно́ю."
"При сві́тлі ля́мпи він поба́чив жі́нку, заку́тану в манти́льку те́много ко́льору."
"При стіні́ стоя́ла ла́вка, що кінце́м упира́лася в куто́к."
"Прибу́вши до У́мані, Богу́н по́хапцем поча́в рештува́ти її та узбро́ювати ме́шканців."
"Прибу́вши на бастіо́н, чоти́ри при́ятелі оберну́лися."
"Прибу́вши туди́, вони́ поба́чили і причи́ну завору́шення."
"Прибу́вши туди́, молода́ жі́нка, здава́лось, вага́лася, як і на ву́лиці Вожірар."
"Привик я до них, і пізні́ше став я їх вируча́ти в пильнува́нню гусе́й."
"Приго́ди, за які́ ми оце́ розповіли́, відбули́ся на протязі півгодини."
"Приє́мно колиса́тися в такі́й наді́ї, мов у гамаці́."
"Приїзди́в і мину́лої неді́лі та й ба́чив, що ба́тькові щось недо́бре."
"Приї́хали в трі́йці, привезли́ отого́ Генри́ся."
"Прийшли́ колядува́ти під на́ші ві́кна, а та́то не мав дрібни́х."
"Прина́ймні полови́на з них ба́чила, як Тиллі зни́кла в пові́трі."
"Прина́ймні, так мені́ здає́ться."
"Принесі́ть сюди́ вагу́, і ми поділимо́сь."
"Принесі́ть ще відро́ води́, та скорі́ше."
"Прису́тні вту́пили в нього о́чі і з бо́лісним хвилюва́нням чека́ли, що він ска́же."
"Присяга́ємось вам, Томмі."
"Присяга́юсь, хазя́їну, я оди́н ви́пив, прина́ймні, півтора́ста пляшо́к."
"Присяга́юся вам, па́не."
"Присяга́юся, що не піду́ зві́дси, коли́ нас перемо́жуть."
"Приче́плюсь за па́на Шра́ма, да куди́ він, туди́ й я."
"При́ятелі до́вго спереча́лись, як писа́ти."
"При́ятелі, усміха́ючись, перезирну́лися — їх перехитрува́ли."
"Про дру́гий лист, звича́йно, він не сказа́в ні сло́ва."
"Про цю спра́ву вона́ обере́жно поговори́ла з Сі́ткою Ча́рлі, що прода́в соба́к грекині."
"Про́буйте переспа́тися, мо́же вам поле́гшає, то тоді́ ска́жете."
"Продава́тимеш, ка́жеш, то й я прода́м."
"Прої́хавши під двома́ а́рками, каре́та спини́лась у те́мному чотирьохкутньому дворі́."
"Пройшли́ за ярок, аж ось і Череваниха ї́де назу́стріч."
"Прокинувшися, щу́ка вже не тя́мила того́, що їй сни́лося."
"Промину́вши Іґл, вони́ ста́ли спочива́ти."
"Про́мінь страше́нної радости, як бли́скавка, промайну́в в оча́х міле́ді."
"Пропози́цію цю ухва́лено з захо́пленням, але́, на ща́стя, ви́било одина́дцяту."
"Пропу́стять тебе́ з ним, куди́ схо́чеш."
"Про́сти́й був чолові́чина Черева́нь, а й йому ста́ло розу́мно, що тут щось да не так."
"Проте́ на цей по́клик ге́тьмана лю́ди йшли вже не з таки́м захо́пленням, як поза́торік."
"Проте́, він мав пе́вний на́мір перепроси́ти хоро́брого мушкете́ра, не прини́жуючи себе́."
"Проте́, він роби́в такі́ розраху́нки, не спита́вши свого́ пожильця́."
"Проте́, вони́ віддаля́лися від за́мку."
"Проте́, го́рдощі, як і впе́рше, взя́ли го́ру, і від дру́гого вда́ру две́рі розсі́лися."
"Проте́, день, хоч і пові́льніш, ніж звича́йно, кінча́вся."
"Проте́, і́ноді й спо́мини бува́ють боля́чі."
"Проте́, коли́ до́бре там умира́ти, це не зна́чи́ть, що до́бре й жи́ти."
"Проте́, ми не скори́лися, нас потягли́ силомі́ць."
"Проте́, міле́ді до́сить терпля́че чека́ла до обі́ду."
"Проте́, міле́ді не заспоко́їлась."
"Проте́, на́шого ґасконця неле́гко було́ заляка́ти."
"Проте́, ніч пройшла́ без приго́д."
"Проте́, обіця́йте мені́, якщо́ сього́дні вночі́ вас не вб'ють, ви за́втра пої́дете."
"Проте́, там бага́то ска́зано про вас."
"Проте́, час мина́в, а ляроше́льці не здава́лися."
"Проти́вно, я хоті́в тобі́ сказа́ти до́бру новину́."
"Про́тягом дня міле́ді ма́ла до́сить ві́льного ча́су, щоб накре́слити собі́ пля́на а́кцій."
"Про́тягом, де́якого ча́су Атос утри́мував товари́ство свої́м́́́ ко́штом."
"Прохо́дячи повз каса́рні, він уже́ був у це́нтрі ці́лого похо́ду."
"Процви́ндрить ба́тькове добро́, а ба́тько хазя́їн був, — мірку́є пан Андрі́й."
"Проща́й, па́не кня́зю."
"Проща́йте, бува́йте здоро́ві й поде́коли повідомля́йте про себе́."
"Проща́ю смерть бі́дного Фелтона, проща́ю й за́махи на моє́ вла́сне життя́."
"Пусті́ть мене́, будь ла́ска, пусті́ть! У мене́ ду́же пеку́чі спра́ви."
"Рад би леті́ти, а тут у тебе́ но́ги сла́бнуть, ро́бляться мов олов'я́ні."
"Ра́дий коро́ль зві́дався, чи не в Лю́врі кардина́л."
"Ра́зом з усіма́ підійшо́в Дезеса́р, нача́льник ґвардійців."
"Ра́нком ми не пішли́ да́лі шля́хо́м́, а лежа́ли під одно́ю ко́вдрою."
"Ра́но встає́ш, коня́ напова́єш,."
"Ра́но сього́дня проки́нувся Бахчисара́й, а ще рані́ше ха́нський пала́ц."
"Ра́птом він почу́в тупоті́ння ніг, зашелесті́ла торі́шня суха́ трава́."
"Ра́птом він почу́в, як відсува́ють за́сув і про́йнятий жа́хом, схопи́вся з лі́жка."
"Ра́птом две́рі під портьє́рою відчини́лись, і в кімна́ту ступи́ла жі́нка."
"Ра́птом щось йому спа́ло на ду́мку, і він зірва́вся на но́ги."
"Рида́ння заби́ло їй дух, і вона́ зомлі́ла."
"Ри́си її обли́ччя розпогоди́лись, і вона́ жа́лібно промо́вила."
"Ріка́ перехопи́ла півперек усю́ вузе́ньку доли́ну, на які́й лежи́ть село́."
"Рі́чка зупини́лась, і вода́, не знайшо́вши ви́ходу, ста́ла підійма́тися."
"Рішельє́ метикува́в, розкру́чуючи та скру́чуючи папі́р."
"Роби́, що хо́чеш, Д'Артаньяне."
"Роби́, як зна́єш."
"Робі́ть, як хо́чете, Ма́єте ще час поверну́ти наза́д."
"Розби́й, розби́й ту́гу."
"Ро́згляділи поля́ки козакі́в ті́льки тоді́, коли́ вони́ криши́ли вже їх шабля́ми."
"Розгорну́вши ху́сточку, вона́ показа́ла своє́му бе́сідникові на куто́к її."
"Розгрі́бши сніг, тро́хи просу́нув го́лову й пле́чі під шатро́."
"Розди́вимося, то й пора́димося."
"Роздивля́ючись на свої́х това́ришів, він спітка́в надзвича́йно вира́зний по́гляд Атоса."
"Розду́муючи про це, він ішо́в да́лі."
"Розка́зує й сей, що ба́чив у Романо́вського Куті́."
"Розка́зуй, я слу́хаю."
"Розлі́гся страше́нний крик, хма́ра пи́лу шугну́ла до не́ба, і всьо́му був край."
"Розлю́чений о́пором яко́гось хлопчи́ська, він поча́в дава́ти ма́ху."
"Розмо́ва точи́лася англі́йською мо́вою, яко́ї Д'Артаньян не розумі́в."
"Розмовля́ла вона́ ма́ло, та й то здебі́льшого про краї́ну й пого́ду."
"Розмовля́ю з тобо́ю, Массіно мій."
"Розташу́ємося, розгосподарюємося і за́раз спрова́димо до себе́ та́точка."
"Ро́зум і чуття́ це нам веля́ть, сам інсти́нкт ваш цього́ вимага́є."
"Розумі́єте, ле́гше обману́ти жі́нку, ніж чолові́ка."
"Рошфо́р, що був, ма́бу́ть, тут же, за двери́ма, нега́йно ввійшо́в у кімна́ту."
"Ру́ки у Богуна́ розняли́ся, й Мари́на ста́ла на зе́млю."
"Ря́ма піддала́ся, шибки́ розби́лися."
"Рятува́тися, втіка́ти — це ли́чить ті́льки мушкете́рам короля́."
"Салда́т, що стоя́в на ва́рті, немо́в прикипів на мі́сці."
"Сам Богу́н став зо́всім уже́ си́вий, хоч був ще крем'я́зний і до́сить жва́вий."
"Са́ні переки́нулись, Герінгтон стрі́мголо́в полеті́в у сніг."
"Сапфі́р, і спра́вді, з одного́ бо́ку був подря́паний."
"Све́кра зна́ла ма́ло, не ча́сто й ба́чилася з ним, на рік разі́в зо три."
"Свисті́в ві́тер, та в ві́трі не було́ Єго́ви."
"Свої́ медо́ві дні ми пережили́ шви́дко, а по́тім він зача́в ну́ди́тися зо мно́ю."
"Се ба́тько Пу́гач, ста́рець, або́ дід кошови́й."
"Се ж одні́ так бідовали, а дру́гі дава́ли таки́ до́бру одсіч харцизякам."
"се сестра́ моя́, коли́ хоч зна́ти, а там у ха́ті ще й ма́ти є."
"Сегьє відні́с листа́ королю́, на́віть не гля́нувши на нього."
"Секу́нда, дру́га, тре́тя, а ко́жна до́вга як ві́чність, а страшна́ як пе́кло."
"Серде́шна ті́лько сто́гне, мов уві́ сні щось страшне́ ба́чить."
"Сере́д ла́нок запанува́ла вели́ка ра́дість, і вони́ урочи́сто відсвяткува́ли поді́ю."
"Се́рце їй калата́ло з ра́дощів, а о́чі зася́ли тає́мною наді́єю."
"Се́рце калата́ло, заду́ха підступа́ла до го́рла."
"Се́рце підказа́ло мені́ те, що підтве́рдили й ви особи́сто."
"Сиджу́ за газе́тою, коли́ підві́в о́чі, поба́чив її."
"Сиди́ть, голу́бонька, схили́вши го́лову, а руко́ю держиться за плече́ запоро́жцю."
"Си́ли в стари́х рука́х було́ в їх іще́ дово́лі, що аж пле́чі хрумті́ли."
"Син па́на Іва́на, Андрі́й, тро́хи бі́льше жури́вся за ба́тька, але́ й він не ду́же."
"Си́на посила́в до військо́во́го обо́зу, а сам знав одну́ це́ркву."
"Сів со́тник Костома́ра обі́дати, да й стра́ва йому в ду́шу не йде."
"Сіда́йте да й не клопочітесь у мене́ в госпо́ді ні про що, як пани́ над пана́ми."
"Сіда́йте оту́т, па́не Д'Артаньяне, про́ти мене́."
"Сіда́йте, будь ла́ска."
"Сіда́ючи відпочива́ти, він і з ко́ней здійма́в ванта́ж, щоб і кінь міг тро́хи спочи́ти."
"Сі́ли за вече́рю, аж ось ізнов іде́ Кири́ло Тур, ті́лько вже без побрати́ма."
"Скажі́ть, що я зали́ши́в її в себе́."
"Скажі́ть, щоб мені́ дозво́лили гуля́ти в цім гаю́."
"Скажу́ вам щи́ру пра́вду, Дик."
"Сказа́вши це, клю́чник две́рі замкну́в і пішо́в."
"Сказа́ти короте́нько, мі́сис Сейзер промайну́ла в Давсоні, на́че метео́р."
"Скачи́, Пля́нше, ти га́рний хло́пець."
"Скачучи́ вчвал, вони́ незаба́ром діста́лися шля́ху на Шальо."
"Ски́нувши з себе́ за́йві ху́тра й ко́вдри, затя́гнувши міцні́ше пояси́, лю́ди чека́ли."
"Скінчи́вши ґімназію, господарю́є тепе́р, то́бто ба́тькові помага́є."
"Ско́ро в нас з'я́вляться моски́ти, і вони́ вам все лице́ покуса́ють."
"Ско́ро вздрів сторож ге́тьма́нський знак, за́раз і одчини́в две́рі."
"Ско́ро ви́їхали з га́ю, за́раз загле́діли на узгі́р'ї на́ших руба́к."
"Ско́ро Рошфо́р пішо́в, до кімна́ти поверну́лася па́ні Бонасьє."
"Ско́ро скі́нчиться обло́га, ми пої́демо туди́."
"Ско́ро ті́льки почну́ть купува́ти, то бу́дьте пе́вні, що я за́раз до вас зголошу́ся."
"Ско́ро ті́льки тут бу́ду ві́льна, ско́ро покладу́ в моги́лу свого́ му́жа, верта́ю до тебе́."
"Ско́чив до вікна́, але́ вікно́ було́ те́мне."
"Скрізь навкруги́ височі́ли шатра́ інді́йського та́бору, з лоси́ної шкі́ри поро́блені."
"Слабка́ стріла́, пролеті́вши помі́ж бруса́ми, вп'яла́ся в ру́ку місіоне́рові."
"Сло́во по сло́ві сва́рка розже́врювалася, розмо́ва роби́лася гострі́шою."
"Сло́во твоє́ було́ му́дре, а язи́к правди́вий."
"Слу́жба теж відбира́ла в них бага́то дорогоці́нного ча́су, що сплива́в непомі́тно."
"Слу́жить вам до́бре форту́на, па́не ге́тьмане."
"Слу́хай да на ус мота́й, що сказа́ла воро́жка."
"Слу́хай і ти, Параско, бо це й до тебе́ річ."
"Слу́хай, коза́че, та на ус мота́й."
"Смілі́ш! Пригада́йте лише́, що за чверть годи́ни вас вряту́ють."
"Соба́к уже́ почало́ змива́ти, і вони́ бі́льше плили́, ніж йшли."
"Соба́ки були́ знеси́лені, а він, одстаючи, по́тай диви́вся на са́ні."
"Соло́ми не вистарчало і для худо́би, пече́й не топи́ли по кі́лька днів."
"Сон мене́ ломить, і я засипа́ю."
"Со́нце в про́сторі,."
"Со́нце за сві́чку,."
"Спе́ршись на лі́коть, відкри́в скри́ньку, де були́ набо́ї й погля́нув туди́."
"Спе́ршу ду́мала небо́га, що се їй сни́ться, да́лі кри́кнула, да зада́рмо."
"Спе́ршу мені́ здало́сь, що я увійшо́в у кварти́ру духо́вної осо́би."
"Співа́ли вони́ не вгава́ючи, в пісня́х вилива́ли свою́ наболі́лу ду́шу."
"Спізни́тися на оди́н день було́ б, здає́ться мені́, ново́ю обра́зою для вас."
"Спійма́вши блиску́чий по́гляд допи́тливих, огни́стих оче́й, вона́ здригну́лася."
"Сподіва́юся, на насту́пному ти́жні."
"Сподо́бавсь, ви́ди́мо, коза́к ді́вчи́ні."
"Споча́тку вона́ нарахува́ла двох, по́тім — п'ять, наре́шті — ві́сім."
"Спра́вді, кіне́ць ву́лиці Вожірар з'яви́вся ве́летень Портос."
"Спра́вді, по по́лю мча́лись козаки́."
"Спра́вимо тоді́ весі́лля,."
"Спро́буймо не жартува́ти, коли́ змо́га."
"Став я, мов остовпі́лий."
"Стає́ш мені́, як жива́, пе́ред очи́ма в тій оста́нній хви́лі на́шого ба́чення."
"Ста́ли на місця́, і бале́т розпоча́вся."
"Ста́лося так, що бі́ла ді́вчи́на спогля́нула на мене́ очи́ма щи́рого коха́ння."
"Ста́лося так, як і напередо́дні."
"Стари́й ду́же ті́шився, що знайшо́в тако́го га́рного практика́нта."
"Стари́й заду́мався, ще не довіря́ючи Гаві."
"Старо́го полко́вника дале́ко бі́льше турбува́ло те, що Мари́на почала́ хворі́ти."
"Стерджес Ове́н схова́вся в шатрі́, але́ инших хви́ля зми́ла геть і покри́ла."
"Стій! Це нехи́бний знак, що лист ма́є яки́йсь фата́льний зміст."
"Сті́льки смирности, делікатности та вирозумілости я ще не стріча́ла в мужчи́ни."
"Стокард ти́хим го́лосом, але́ з пова́гою відмо́вився."
"Стоя́в зачудо́ваний, наза́д відки́нувши го́лову."
"Сумни́й й суво́рий своє́ю вда́чею, він пеклува́вся юнако́м, як ба́тько."
"Сусі́дні селя́ни ра́ків не ї́ли, то й плоди́лись вони́ собі́ спокі́йно."
"Схвильо́ваний та звору́шений, він ки́нувся до ніг молодо́ї жі́нки."
"Сці́пив зу́би й ла́ден був бі́гти, щоб свої́ми рука́ми заби́ти їх."
"Сього цві́ту, ка́жуть, бага́то по всьо́му сві́ту."
"Сього́дні вночі́, пі́сля двана́дцятої, я прийду́ до вас, і ви ма́єте перекона́ти мене́."
"Та ба! Черезплі́чник був золоти́й ті́льки спе́реду, а зза́ду шкіряни́й."
"Та ба́тько пан — Іва́нів того́ не діжда́в, уме́р кі́лька ро́кі́в пе́ред тим."
"Та бу́дьте спокі́йні, вона́ не почу́є нас, бо не ляга́є спа́ти рані́ш, як опі́вночі."
"Та в ді́йсності завда́ння не було́ так важке́, як здава́лося Заха́рові Тодосовичові."
"Та вже не вгада́ю, що й роби́ти."
"Та він оби́дві но́ги відморо́зив, йому їх відрі́зали у Файв Фінґерс."
"Та він правди́вий, глибо́кий і тривки́й."
"Та ві́тер уве́сь час був проти́вний, і мо́ре лю́то бурхало."
"Та вони́ ви́рішили, що іна́кше й не мо́же бу́ти, раз так ро́бить Атос."
"Та гі́рше було́, коли́ на ва́рті лучи́вся ре́крут, що бої́ться капра́ла гі́рше вогню́."
"Та жі́нка, що не пусти́ла її до своє́ї госпо́ди."
"Та заціка́влений па́нією, Д'Артаньян не зверта́в ува́ги на покої́вку."
"Та й зайшо́в він сюди́ не як, а проклада́ючи па́нові доро́гу."
"Та й іді́ть да́лі в світ,."
"Та й, прослизну́вши туди́, ви не спромо́жетесь пройти́ крізь тро́є залі́зних грат."
"Та коли́ я схопи́ла ніж, щось жахли́ве спа́ло мені́ на ду́мку."
"Та ма́бу́ть не зна́єш, як тя́млю."
"Та ми не затри́муємо тебе́, Мускетоне, іди́ вико́нуй нака́зи свого́ па́на."
"Та мину́в ти́ждень, мину́в дру́гий, ба мі́сяць і два місяці́ інстру́кція не прихо́дила."
"Та на ли́хо, штемп ви́пав із і́ншого бо́ку."
"Та не ма́вши змо́ги задуши́ти її, міле́ді всміхну́лася."
"Та ні, ма́бу́ть не для нас наді́я! Не для нас весна́."
"Та Олекса́ндра Плато́нівна не до́вго бари́лася, випла́чуючи."
"Та пораза що зроби́в Хамамбет, почала́ нага́дувати про себе́."
"Та сіда́йте зручні́ше, не бу́дьте смішни́м."
"Та я не попущу́, щоб ця істо́рія скінчи́лася так, як вони́ того́ бажа́ють."
"Та, здає́ться, це неможли́во."
"Та, зня́вши з себе́ ря́су, і прип'я́в до ко́ней."
"Та, на жаль, я не зна́ю, де вона́, і всі мої́ шука́ння були́ надаре́мні."
"Та, як звича́йно, бі́льше час перево́дить."
"Та, яко́ї найме́нше мо́жна було́ сподіва́тися."
"Так до цього́ й господа́рство пристосува́в, щоб що мо́жна, таки́ пе́ред очами було́."
"Так і не знав пан Андрі́й, що там із ба́тьком ді́ється."
"Так ка́жучи, П'єр Фонте́н упе́рся жерди́ною об бе́рег і поверну́в кермо́ про́ти течії́."
"Так на́че собі́ чолові́к просте́нький, тихе́нький."
"Так от же, — ка́же, — нечи́стий підсу́нув під ніс ва́шу кра́лю."
"Так ото́ й подарува́ла йому ді́вчи́на соба́ку, коли́ вони́ розлуча́лися."
"Так проглаголавши, замо́вк стари́й, похили́в го́лову, і загада́всь."
"Так промо́вила мені́, віщу́ючи, стара́ бабу́ся."
"Так са́мо, як і ти, Павле із Та́рса, працю́ю і я в виногра́днику госпо́дньому."
"Так собі́, молокосо́с."
"Так собі́, на́че горба́тий дід."
"Так ти мені́ допомо́жеш? Ти зна́єш вся́кі зі́лля, то пе́вно зна́єш і отру́тні."
"Так ти цього́ не роби́ й не втрача́йся, бо одна́ково не помо́же."
"Так чи сяк, а я души́тиму, до́ки не ска́жете, де мій пісо́к."
"Так, жи́ти, існува́ти."
"Так, їх було́ бе́зліч."
"Так, мусьє́, Дейвід Пейн."
"Так, опі́вночі, він ра́птом поскида́в з себе́ ко́вдри і встав з лі́жка."
"Так, пра́вду кажу́ вам, сер, що без вида́тків."
"Так, розпи́туючись да розмовля́ючи, і не зчу́лись, як наста́ла обі́дня годи́на."
"Так, скерува́в і бу́де пе́ршим."
"Таки́м чи́ном, то підбіга́ючи, то спочива́ючи, вони́ відката́ли ще два перего́ни."
"Тако́ї вті́хи ви завдали́ мені́, і дозво́льте мені́ цілко́м скориста́тися не́ю."
"Там вона́ заста́ла льокая Рошфора, яко́му дала́ нале́жних інстру́кцій."
"Там вони́ ти́хі та сми́рні, як ягня́та."
"Там ста́лася гане́бна, зра́дницька поді́я."
"Там, де вони́ що́йно промча́ли, лід уже́ лома́вся і виверта́вся до гори́ крижи́нами."
"Тата́рські заго́ни, що набі́гли на Поді́лля, були́ невели́кі."
"Твій ві́ддих приско́рюється, ру́ки тремтя́ть на мої́х плеча́х."
"Те, що ви хо́чете роби́ти, скида́ється на держа́вну зра́ду."
"Теа́тр був уже́ по́вний, орке́стра якра́з ла́годилася розпоча́ти увертю́ру."
"Те́мрява й хо́лод насува́лися на нас, а з ними й го́лод."
"Тепе́р ви й сами́ ба́чите, Фелтоне, що я му́шу вме́рти."
"Тепе́р же мені́ до вподо́би сказа́ти вам, що ви мені́ докуча́єте."
"Тепе́р же я приму́шений уби́ти вас, аби́ мій секре́т не пішо́в світа́ми."
"Тепе́р слідку́йте за мно́ю ува́жно, а я вам поясню́."
"Тепе́р уже́ не грав зі мно́ю коме́дії, говори́в по щи́рості."
"Тепе́р, коли́ ми ма́ємо все опрі́ч грошей, було́ б нерозу́мно да́ти вби́ти себе́."
"Тепе́р, ма́бу́ть, уже́ з півгодини, як вони́ пої́хали."
"Тете́ря аж здригну́вся, як почу́в про таке́ ди́во."
"Тете́ря не звик, щоб з ним так говори́ли."
"Тете́ря слав йому нака́зи з погро́зами, але́ Богу́н роби́в своє́."
"Ти біжи́ш із усіє́ї си́ли, шви́дше, шви́дше, а вони́ за тобо́ю."
"Ти ви́бігла, щоб не верну́ти бі́льше."
"Ти ві́льна пору́шити умо́ву, бо вона́ не ві́льна, а примусо́ва."
"Ти ду́же люби́в їх, а пан Генри́сь не терпі́в їх за́паху."
"Ти ж для мене́ був до́брий, Ча́рлі, як до́брий госпо́дар до своє́ї соба́ки."
"Ти жи́тимеш, щоб помсти́тися на свої́х ворога́х."
"Ти з одного́ бо́ку сиди́ш на крі́слі, я з дру́гого."
"Ти зна́єш, у які́й."
"Ти зна́єш, як боли́ть моє́ се́рце за рі́дним́́ кра́єм."
"Ти лети́ш, лети́ш вниз, і все ще чу́єш за собо́ю пого́ню."
"Ти паде́ш, а під тобо́ю земля́ прова́люється."
"Ти розумі́єш, що тут йде́ться про життя́ чи смерть."
"Ти скажи́, чи нема́є яки́х звісто́к з Украї́ни."
"Ти схамене́шся, ду́рню, та ті́льки тоді́, як бу́де вже пі́зно."
"Ти, мо́же, не зна́єш, си́дючи тут, що вже розжова́в уся́к харцизяку Іванця́."
"Ти́ллі ви́слизнула, і я слі́дом́ за не́ю."
"Тим рухо́мим та́бором кермува́в військо́ви́й осавул з Київа, Гу́рський."
"Тим то й священик відмо́вився вінча́ти нас, не дав нам пра́ва жи́ти вку́пі."
"Тим ча́сом од'ї́хали вони́ дале́ко, і не ста́ло чу́ти їх розмо́ви."
"Тиміш узя́в до рук рушни́цю, наці́ливсь і стре́льнув."
"Тимча́сом надійшо́в і Араміс, і Д'Артаньян заста́в у себе́ все товари́ство."
"Тимча́сом, не мо́жна сказа́ти, щоб Фреда цього́ заслужи́ла."
"Тиня́лися геть усю́ди, — приру́чені вовки́, та й го́ді."
"Ти́хий, чудо́вий куто́к, забу́тий Бо́гом та істо́рією."
"Ти́хо, в глибині́ душі́ я почува́ла глуху́ за́здрість до не́ї."
"Ті, кого він назва́в, здиво́вано огляда́ли незнайо́мого."
"Ті, що стоя́ли о́сторонь, назива́ли ці гуртки́ Офіці́йною клі́кою."
"Ті́льки в ко́рчмі́, в Збо́їськах, тро́хи ми пропочи́ли, корчма́р горі́лки мені́ дав."
"Ті́льки в таки́х ви́падках слід вжива́ти не шпа́ду, а ніж."
"Ті́льки збо́ку зна́ли ми, що стари́й Моримуха був чолові́к замо́жній, але́ ду́же скупи́й."
"Ті́льки на ім'я́ Араміса надійшо́в напа́хчений, пи́саний чудо́вим тонки́м письмо́м лист."
"Ті́льки пам'ята́йте, що хоч прі́звища в ній не напи́сано, її да́но вам."
"Ті́льки по го́лосі було́ чу́ти, що навспра́вжки не було́ йому ба́йду́же те, що ста́лося."
"Ті́льки тоді́ ми ва́жили лише́ свої́ми грішми, а тепе́р ризику́ємо на́шими го́ловами."
"Ті́льки що вершо́к то́ї ске́лі був рі́вний, мов величе́зний стіл."
"Ті́льки я забу́в, а вона́ не забу́ла і часте́нько зга́дувала."
"Ті́льки я пе́вний, що все бу́де до́бре."
"Ті́лько до́бре собі́ пам'ята́й, що брехне́ю світ про́йдеш, та наза́д не верне́шся."
"Ті́лько що доїжджа́є до ворі́т, аж со́тник виїжджа́є з дво́ру."
"То б він мене́ сюди́ туди́ поверну́в,."
"То був завзя́тий і лю́тий бій, бо си́ла Я́нового божеві́лля була́ величе́зна."
"То був оди́н з моме́нтів, які́ визнача́ють усю́ до́лю люди́ни."
"То був чолові́к з хло́пчиком, оби́два бі́лі."
"То була́ бурхли́ва, те́мна ніч."
"То була́ жі́нка товста́, вродли́ва й серди́та."
"То була́ заві́тна мрі́я Д'Артаньяна, ра́зом з бажа́нням розшука́ти па́ні Бонасьє."
"То було́ все, що зали́ши́лося від невели́чкого заго́ну."
"То було́ просто́їть бі́дний тімаха своє́ вре́м'я, одв'я́жуть — да й прав."
"То було́ червонува́те зе́рно́, що за́раз же розчини́лося."
"То ж не дим їй о́чі роз'їда́в, бо дро́ва були́ сухі́."
"То їм дасть пізна́ти, що на сві́ті раз веде́ться, дру́гий раз ні."
"То й накра́ще, бо не годи́лося нам з неві́рами брата́тися."
"То й не прика́жчик, як ду́же вже че́сний, йому й роби́ти не схо́четься."
"То я до вас чаюва́ти піду́, а ви вже, проха́ю, до нас обі́дати."
"То я й поготі́в вам не пози́чу — одка́зую, — як ви з таки́ми відсо́тками набива́єтеся."
"То як собі́ зна́єте, хоч я тут і в заї́зді, а проха́ю вас до мене́ ча́ю ви́пити."
"Тоді́ б і мені́ було́ видні́ше, як вигляда́в я сам, коли́ ї́хав до Пари́жу."
"Тоді́ відра́зу всі звели́ о́чі на мене́, бо ма́ли мене́ за досві́дченого мандрі́вника́."
"Тоді́ вона́ відкри́ла свої́ о́чі, по́вні му́ки й стражда́ння."
"Тоді́ всі че́тверо зни́кли в бастіо́ні, куди́ пе́ред тим увійшо́в уже́ Грі́мо."
"Тоді́ й мені́ урва́вся терпе́ць, і я й собі́ ви́добув шпа́ду."
"Тоді́ лише́ промо́вив, пита́ючи їх, в чим річ, що ста́лося."
"Тоді́ міле́ді прожене́ тебе́, і ти зна́єш, вона́ не обме́жить цим своє́ї по́мсти."
"Тоді́ мої́ дру́зі та я схопи́ли її, суди́ли й засуди́ли на сме́ртну ка́ру."
"Тоді́ Пасу́к взя́ла ху́тро, я взяв го́рщик і соки́ру, і ми ду́мали вже йти."
"Тоді́ рука́ схова́лася, две́рі зачини́лися зно́ву, а в Д'Артаньяна зали́ши́вся пе́рстень."
"Тоді́ Череваниха з Ле́сею пої́хали попе́реду, щоб усе́ до́ма як слід споряди́ти."
"Тоді́ Шрам сів коне́ць стола́, підпе́р рука́ми си́ву го́лову і гі́рко запла́кав."
"Тоді́ я прибу́ду до вас у го́сті,."
"Тоді́, па́не, я пішо́в ска́ржитися до па́на ме́ра."
"Тож зібра́вши всю свою́ відва́гу, йду до ха́ти."
"То́ї ж хвили́ни две́рі кімна́ти не відчини́лись, а піддали́ся на́тискові."
"То́ї ж хвили́ни яки́йсь чолові́к, що лежа́в у рівчаку́, зві́вся на рі́вні но́ги."
"То́ї ж хвили́ни, із шви́дкістю бли́скавки, ви́тяг свою́ й незнайо́мий."
"То́ї хвили́ни Пля́нше почти́во просу́нув у две́рі го́лову й допові́в, що ко́ні гото́ві."
"То́ї хвили́ни повз мушкете́ра промайну́в Д'Артаньян, що йшов за міле́ді."
"Той Андрусь, про котро́го ішла́ бе́сіда, то був бі́дний сирота́, на́ймит."
"Той ге́тьман — Хмельни́цький, і у військо́ви́х спра́вах я йому корю́ся."
"Той мо́вчки диви́всь на все, що пе́ред ним ді́ялось."
"Той поча́в пра́вити про Сомка й Іванця́, як вони́ зустрі́лись у кня́зя Гагіна."
"Той, здава́лося, був ду́же заклопо́таний."
"Той, кого ви зроби́ли найщасли́ві́щим з люде́й."
"Той, стоя пе́ред о́бразом, дочи́тував свої́х молито́в."
"Той, що з при́мхи свого́ розпу́сного се́рця ма́є проли́ти сті́льки англі́йської кро́ви."
"Той, що сього́дні протегу́є протеста́нтам, а за́втра зра́джує їх."
"То́мі зно́ву почервоні́в, як рак, але́ трима́в язи́к за зуба́ми."
"Томмі ви́йняв па́ру Молліних панчо́х і поча́в суши́ти їх, розкла́вши на колі́нах."
"Томмі, бережи́ її за́вжди́."
"Томмі, завари́вши чай, відсу́нув ча́йник у бік, на ви́падок, що поверне́ться Моллі."
"Тому́ вони́ пішли́ да́лі, але́ госпо́даря буди́нку вже не поба́чили."
"Тому́ ду́же ну́ди́лася тим життя́м, яке́ їй діста́лося до́ма."
"Тому́ я й зверну́вся до вас, що ві́рю вам і поклада́юсь на вас."
"То́ни клекоті́ли й міша́лися, як вода́ кипу́ча в невели́чкім кітлі́."
"То́ни порива́ли її, уносили з собо́ю."
"Тре́ба було́ добу́тися до нього і повідо́мити про те, що ста́лося."
"Тре́ба все хо́лодно обміркува́ти, зва́живши фа́кти."
"Тре́ба за́вжди́ ма́тися на ба́чності, за́вжди́ й наса́мперед."
"Тре́ба нам тепе́р тако́го полко́вника, щоб знав, де вовк, а де лиси́ця."
"Тре́ба підживи́тись, а тимча́сом пошлю́ по пошто́вого коня́."
"Тревій пошти́во вклони́вся, ра́дий, але́ з до́мішкою опа́ски."
"Тре́плеш рука́ми, як підстрі́лений."
"Три при́ятелі, що, турбу́ючись, чека́ли на нього, ра́дісно привіта́ли поя́ву Ато́сову."
"Три, чоти́ри ти́сячі."
"Трива́й лиш, чи не я її окоза́чив."
"Тро́хи зго́дом Д'ртаньян уклони́вся, гото́вий слу́хати."
"Туди́ і рве́ться на́ша душа́, коли́ хо́чеш зна́ти."
"Тут він махну́в руко́ю в той бік, де був інді́йський та́бор."
"Тут вони́ са́ме прибули́ до бра́тства, що на Подо́лі."
"Тут замі́шані зна́тні осо́би, і все це мо́же ма́ти для нас ду́же пога́ні на́слідки."
"Тут і банду́ри, тут і гу́слі, тут і спі́ви, й ско́ки, і вся́кі викрута́си."
"Тут її попроси́ли сі́сти до сто́лу, і за обі́дом вона́ опам'ята́лась."
"Тут Кент почу́в скрип сане́й, що ї́хали мо́крим сні́гом."
"Тут так, як на війні́, а тому́, Бі́лю, тре́ба шанува́ти зви́чаї війни́."
"Тут уже́ ні про що не було́ га́дки, ті́льки про це."
"Тут хоч дурни́й, та таки́й злий, як соба́ка."
"Тут, здава́лось, він зно́ву почу́тив неспо́кій, завага́вся й спини́вся втре́тє."
"Тюре́мний шпита́ль, це лише́ тінь, карикату́ра звича́йного шпита́лю."
"Тяжкі́ ду́ми гніти́ли ду́шу ге́тьмана, коли́ він верта́вся з під Жва́нця."
"Тя́жко зажури́лися Богунові това́риші, бачучи навкру́г себе́ руї́ну."
"Тямиш її, Массіно? В мене́ вона́ до́сі мов жива́ в па́м'яті."
"Тя́млю, це було́ в Дорпаті."
"У бу́рю керува́ла ло́дкою й вітри́лами, мов спра́вжній моря́к."
"У вас, здає́ться, зник пісо́к."
"У ві́йта сі́ни були́ те́мні, обши́рні."
"У гру́дях ще бі́льший неспо́кій, голова́ кру́титься."
"У жіно́чій грома́ді не йшла в лад ота́ княги́ня, жона́ Гвинтовчина."
"У коридо́рі розлі́гся шум, і міле́ді впізна́ла кро́ки ло́рда Вінтера."
"У Кревкері Араміс дові́в, що не мо́же ї́хати да́лі."
"У Ло́ндоні, сподіва́юся, є устано́ви, куди́ він міг би ув'язни́ти свою́ неві́стку."
"У мене́ було́ ще в кише́ні кі́лька ґульденів, оде́ржаних за про́даж годи́нника."
"У мене́ в голові́ шумі́ло, немо́в мене́ оглу́шено до́вбнею."
"У мене́ є три дру́га, гідні́ші за мене́."
"У незнайо́мого не було́ ні роди́ни, ні слуг."
"У них моє́ ща́стя, моє́ бага́тство, моя́ наді́я."
"У них, ма́бу́ть, давно́ вже було́ з Сомко́м пола́джено."
"У нього не було́ бі́льше діте́й, Опана́с був одина́к."
"У про́сти́х сімря́гах, а сорочки́ чо́рні, як сопу́ха."
"У те́мряві ви́дко було́ каре́ту, запря́жену кі́ньми, й верхові́ ко́ні."
"У тій гульні́ над усіма́ брав го́ру Неча́й, що гуля́в невгава́ючи по кі́лька день."
"У човні́ сиді́ли офіце́р, боцман та ві́сім веслярі́в."
"Увезі́ть мене́ з Пари́жу, увезі́ть мене́ з Фра́нції."
"Увечорі міле́ді звелі́ла ввести́ Д'Артаньяна, ті́льки він при́йде."
"Увечорі міле́ді нетерпели́вилась ще бі́льше, як учо́ра."
"Увійшли́ у світли́цю, а там уже́ все гото́ве на столі́ до обі́ду."
"Удає́ він із себе́ пали́воду, а постеріга́в і не раз я, куди́ пряму́є сей юрода."
"Уда́р, і спра́вді, був міцни́й та влу́чний."
"Уда́ри батогі́в си́пались і на люде́й, і на псів."
"У́же невідо́мими дорі́жками, непрохідни́ми не́трями прибува́ли віщуни́ залі́за."
"Украї́на ма́є ге́тьмана, о́браного ві́льними голоса́ми."
"Умо́вившись, де вони́ стрі́нуться, незнайо́мий пішо́в."
"Унизу́, бли́зько ріки́, стоя́ть економі́чні буди́нки, ку́хні, шо́пи, ста́йні."
"Упе́рше за життя́ почуття́ жа́ху нагада́ло їй, що вона́ жі́нка."
"Упо́равшись ко́ло запоро́жця, ки́нувсь і сюди́."
"Урі Брем ра́птом зупини́вся, поба́чивши, що вби́вця вийма́є з кише́ні молито́вника."
"Урі крутну́вся на мі́сці, ски́нув ру́ки, заточи́вся і впав на сніг."
"Усі́ диви́лись й здиво́вано слу́хали, не розумі́ючи, у чім річ, що ста́лося."
"Усі́ до́кази коха́ння, що їх ви наво́дите мені́, мілорде, вони́ — ма́йже зло́чин."
"Усі́ думки́ про по́мсту, з яки́ми він прийшо́в сюди́, цілко́м розві́ялися."
"Усі́ зарегота́ли, почу́вши таке́ ди́во."
"Усі́ засмія́лись, а Черева́нь напере́д усі́х."
"Усі́ здиво́вано озирну́лися, бо не зрозумі́ли про кого гово́рить Атос."
"Усі́ прокльо́ни, які́ є на сві́ті, вона́ ви́ригнула на ва́шу го́лову."
"Усі́м впада́ло в о́чі, що коро́ль був сумни́й й заклопо́таний."
"Усі́м на се́рце па́ла тяжка́ ту́га, мов пе́ред яки́м вели́ким го́рем."
"Усміха́ючись, жі́нка простягла́ до нього ру́ки."
"Уста́ були́ бліді́, о́чі горі́ли."
"Ух! — ка́же, здригну́вшись."
"Ухо́дять у наме́т, а Іване́ць там од кня́зя ца́рські дари́ прийма́є."
"Учо́ра вона́ випадко́во завіта́ла туди́, са́ме тоді́, коли́ в нього був і я."
"Фелтон зв'яза́в їй ки́сті рук своє́ю ху́сткою, а пове́рх ху́стки — шво́ркою."
"Фелтон озирну́вся, шука́ючи змо́ги втекти́."
"Фелтон прийшо́в до адміралті́йства, запоро́шений і обли́тий по́том."
"Фелтон узя́в ніж та, згі́дно з умо́вою, покла́в на стіл."
"Фелтон, і ді́йсно стоя́в за двери́ма й не пропусти́в жо́дного сло́ва з ї́хньої розмо́ви."
"Фелтоне, да́йте мені́ ножа́."
"Флойд Вандерліп був, тре́ба гада́ти, ду́жа люди́на."
"Флойд, не розумі́ючи, погля́нув на Фреду, але́ ра́птом в умі́ йому проясні́ло."
"Фортюнові, на зга́дку про ка́рти аж кров загра́ла, і він ви́тяг коло́ду з кише́ні."
"Фреда здригну́лася, здригну́лася так чарівно, що йому аж дух захопи́ло."
"Фреда, звича́йно, не вхо́дить у раху́нок."
"Фреда, спіткнувшусь об ху́тро, зупини́лась."
"Фреда! Він міг би заприсягну́тися, що то вона́."
"Хазя́їн відпові́в, що не ма́є і́нших кімна́т, гі́дних для ї́хніх ясновельможностей."
"Хай бу́де що бу́де, я піду́."
"Хай бу́дуть пе́вні, я ви́п'ю з вели́кою охо́тою ї́хнє здоро́в'я та ті́льки не сам."
"Хай зна́ють, що ми ді́ємо, як су́дді."
"Хай ще бу́де одна́ сла́вна різня́, і тоді́ покладу́ кіне́ць цій паску́дній спра́ві."
"Хан зно́ву заміша́вся і хова́в од Мари́ни свої́ о́чі, ди́влячись на бік."
"Хан сиді́в на софі́ мо́вчки, зами́слений, але́ змо́ршки у нього на чолі́ порозходилися."
"Хан тро́хи заміша́вся, але́ поча́в викру́чуватись."
"Харчові́ припа́си в нас ви́йшли, і ми вже соба́к поїда́ли."
"Ха́та, піч, подушки́ — ото́ вам і все щастє."
"Хитрюща жі́нка збагну́ла, що шко́дить собі́, виявля́ючи свій на́стрій."
"Хіба́ не зна́єш, що се таке́? Знай нас, пані́в! От воно́ що! Ска́зано — кармазини."
"Хло́пець, ра́дий, що йому так пощасти́ло, поверну́вся до дво́ру коршми́."
"Хло́пці лиши́лися пі́сля ба́тька, як на пожа́рищі."
"Хо, хо, хо! Не ду́маю, щоб це йому вдало́сь."
"Хова́ючись за бру́ствер, вони́ підійшли́ до бастіо́ну на сто кро́ків."
"Хо́дить він, сновида́є по гаю́ і сам не зна́є чого́."
"Ході́м спа́ти, а то ще занеду́жаєш."
"Ходімте вмира́ти, куди́ нас посила́ють."
"Хо́лод був лю́тий, сніг глибо́кий, го́лод вели́кий."
"Хо́лоду тут ме́нше було́ чу́тно, дере́ва ди́хали яко́юсь те́плою, живи́чною па́рою."
"Хоті́ла крича́ти, та щось у го́рлі здави́ло."
"Хоті́ла моли́тись, — язи́к одубі́в."
"Хоть стріля́й, хоть руба́й, лі́зуть на́че скаже́ні."
"Хоч ніхто́ не міг сказа́ти мені́, куди́ ти поді́вся."
"Хоч уже́ посутені́ло, але́ ще мо́жна було́ на кі́лька кро́ків пізна́ти люди́ну."
"Хоч Цапковатий і при́ятель, а па́нові Андрі́єві хоті́лося б таки́ кра́щого зя́тя."
"Хоч як до́бре володи́ла собо́ю міле́ді, а тут вона́ мимово́лі здрігну́лася."
"Хоч як швидки́й був той рух, Д'Артаньян встиг помі́тити го́лову старо́го чолові́ка."
"Хо́чете — бері́ть, а не хо́чете — залиші́ть тут."
"Хо́чете, я візьму́ вас з собо́ю? Ми схова́ємось і чека́тимемо ра́зом."
"Хто ж той гоне́ць? Сам перея́славський со́тник, Іва́н Юско."
"Хто зна́є, чи до́вго це потрива́є."
"Хто зна́є? Мо́же, мені́ доведе́ться втекти́ че́рез за́дні воро́та."
"Хто кого перемо́же, того́ й бу́де Манастири́ще."
"Хто не в кармази́нах, того́ й за стіл не поса́дять."
"Хто пе́рший при́йде, бу́де багатю́щий."
"Хто хо́че ї́хати до села́ з ни́зу, му́сить че́рез той брід."
"Хто ще зна́є, що з ним ста́лося."
"Хтонебудь з них, напе́вно, вдо́ма, а мо́же, і всі тро́є вже поверну́лися."
"Це — гада́в він, — мо́жна ви́користати, якщо́ вмі́ло взя́тися до спра́ви."
"Це — ї́хня релі́гія, і нам до цього́ ніякі́сінького ді́ла."
"Це — найме́нше, що ми ма́ємо для не́ї зроби́ти."
"Це — нови́й Кло́нда́йк, і ми це зна́ємо."
"Це був вели́кий вельмо́жа, рі́вний герцоґу Б'юкенгемському."
"Це було́ тоді́, як вони́ ї́хали повз кла́дови́ще св."
"Це все, що тре́ба."
"Це все, що я мав вам сказа́ти."
"Це годи́ться для чоловікі́в ви́пещених, поді́бних до жіно́к."
"Це ду́же ймові́рно, — відказа́в Д'Артаньян."
"Це ж бо обо́в'язок ко́жної, до́бре ви́хованої люди́ни."
"Це з легки́м се́рцем могли́ би зроби́ти оті́ борода́ті, одчайду́шні мандрівники́."
"Це зале́жатиме від почуття́, яке́ ви зумі́єте наві́яти мені́."
"Це мене́ не здивува́ло, і я відра́зу догада́лась."
"Це найдо́вший, але́ зате́ найприє́мніший шлях."
"Це найкра́ще, що ви мо́жете зроби́ти."
"Це не ті́льки дорогоці́нний діямант, а ще й чароді́йний талісма́н."
"Це не тут, не там."
"Це оста́ннє сло́во, мов ніж, вра́зи́ло моє́ се́рце."
"Це па́стка, влашто́вана для того́, щоб ви не супере́чили, коли́ по вас приї́дуть."
"Це пе́вне Сіпсу, поду́мав він собі́."
"Це преці́нь чолові́к підо́зрений, намаркований."
"Це скида́лося на дуе́ль, і Д'Артаньян потро́ху прихо́див до па́м'яті."
"Це так са́ме ві́рно, як і те, що мене́ звуть Джек Бутлер."
"Це тріюмф дикуні́в, негі́дний осві́ченого чолові́ка."
"Це турбу́є мене́ не бі́льше, як поро́жня пля́шка."
"Це щось незвича́йне, що листи́ надхо́дять самохо́дом."
"Це я, Массіно, я ма́ла би пра́во наріка́ти на тебе́, прокля́сти тебе́."
"Цей лист повідомля́в Б'юкенгема, що ме́шканці мі́ста дійшли́ кра́ю."
"Цей мир вимага́тиме посере́дника, і за тако́го посере́дника бу́ду я."
"Цей чолові́к дасть остато́чні розпоря́дження, а тимча́сом ковтніть вина́ й ї́дьмо."
"Цей шля́хтич, ваш друг, обороня́вся шале́но."
"Цей шум прогна́в її ра́дощі, як шум бу́рі бу́дить від приє́много сну."
"Цига́нка зно́ву побі́гла, обмина́ючи вози́ й наме́ти."
"Цим ра́зом, хочби й хоті́в, не міг би пан Андрі́й обмину́ти зви́чаю."
"Ці пани́, — вказа́в він на вби́тих, — нас не почу́ють."
"Ці слова́ відповіда́ли оде́ржаному нака́зу, і лю́ди пошти́во вклони́лися."
"Ціє́ї хвили́ни Фелтона, ма́бу́ть, стра́чують за зло́чини ціє́ї ві́дьми."
"Ціка́ві ви́смокчуть ва́шу кров, як му́хи кров ра́неної ла́ні."
"Ці́лу годи́ну вона́ проле́жала, затри́муючи по́дих."
"Ці́лу годи́ну проси́дів, сам себе́ не тя́млячи."
"Цілу́є в о́чі,."
"Ціль виправдо́вує спо́соби, як ка́жете ви, францу́зи."
"Цур їм із їх ско́ками! Пої́дьмо боржі́й у Печорський, а то не заста́нем на слу́жбу."
"Цур йому, старо́му вави́лові! Неха́й дожида́ється Сарабрина."
"Цього́ ра́зу він ви́рішив розказа́ти все, що ста́лося."
"Цього́ ра́зу назу́стріч йому ви́йшла хазя́йка, а не хазя́їн."
"Цього́ ча́су нам до́сить, щоб ухвали́ти яку́сь пе́вну постано́ву."
"Цього́, ма́бу́ть, до́сить."
"Ця дити́на — єди́ний спадкоє́мець ло́рда Вінтера, якщо́ лорд не одру́житься."
"Ця зві́стка ду́же збенте́жила Богуна́, бо поді́лення Украї́ни погро́жувало її во́лі."
"Ця подві́йна обере́жність пока́зувала, що обо́є не хоті́ли, щоб їх впізна́ли."
"Чарне́цький лютува́в з цього́, але́ не міг додиви́тись, звідкіля́ летя́ть стрі́ли."
"Часо́писи йому дава́ли, а що не міг сам чита́ти, то чита́ли йому."
"Ча́су бі́льше, ніж тре́ба."
"Ча́су в мене́ бага́то, і так воно́ бу́де коре́ктніш."
"Чека́ючи на нього, дава́йте побері́мось, як ми гада́ли."
"Чепурне́ те ві́йсько і на до́брих ко́нях, всі козаки́, як оди́н."
"Черво́ний Бапти́ст пода́в знак, і спис проши́в йому гру́ди."
"Череваниху назва́в ге́тьман, віта́ючись, рі́дною ненею."
"Черева́нь йому став тепе́р за ба́тька, а Череваниха за ма́тір."
"Черева́нь тобі́ був рад, що Шрам повеселі́шав, і все ті́лько вигу́кував за ку́бком."
"Черева́нь, ди́влячись, аж іздрига́ється."
"Че́рез рік, як виногра́д поспі́є,."
"Че́рез те він і наки́нув плащ, — поя́снював він."
"Че́рез те й лю́ди лежа́ли на свої́х са́нях, терпля́че вичі́куючи кра́щої доро́ги."
"Черногорець за́раз ки́нувсь до свого́ побрати́ма, а Ле́ся до Петра́."
"Че́тверо соба́к нале́жать мені́, але́ мені́ потрі́бно ще чоти́ри."
"Четве́ртого, як ми вже каза́ли, вби́то."
"Чи був би я тут, чи ні, він одна́ково прийшо́в би."
"Чи ви́пив чолові́к ку́бок ме́ду, чи не ви́пив, уже́ й голова́ й но́ги хоч поодтина́й."
"Чи він вам заважа́є, чи що? Чи, мо́же, вам ду́же сподо́бався? Скажі́ть, будь ла́ска."
"Чи гара́зд, чи не гара́зд, а з москале́м нам тре́ба уку́пі жи́ти."
"Чи зна́є вона́, куди́ Вандерліп пої́хав? Вверх рі́чкою? До́бре."
"Чи моли́тву, чи до мене́ щось гово́рить, не мо́жу розумі́ти."
"Чи не пра́вда ж, що, взя́вши гаманця́, ви пі́дете звідціль не ду́же незадово́лений."
"Чи не так? Були́ і́нші, невідкла́дніші спра́ви."
"Чи сни́лося тобі́ коли́ таке́, що ти зляка́вся чого́сь і втіка́єш? А за тобо́ю пого́ня."
"Чита́в би був, ба́чу, день і ніч, ті́льки що ми вночі́ сві́тла не ма́ли."
"Чого́ мені́ тре́ба? Коня́ для Пля́нше, ось і все."
"Чолові́к допомага́в викрада́ти свою́ вла́сну жі́нку! Проте́, Д'Артаньян опанува́в себе́."
"Чолові́к заметуши́вся, запряга́ючи волі́в і пої́хав геть да́лі од шля́ху."
"Чолові́к не молоди́й уже́, із ту́льських купці́в, бага́ч страше́нний."
"Чолові́к спра́вді вже був си́вий, а жі́нка чорноброва й молоде́нька."
"Чолові́к теж ви́скочив, і удво́х вони́ шви́дко ви́тягли човна́ на бе́рег."
"Чолові́к, що зра́зу зачарува́в двох таки́х жіно́к, очеви́дно — люди́на надзвича́йна."
"Чолові́к, що увійшо́в, мав до́сить звича́йний ви́гляд і скида́вся на городя́нина."
"Чолові́ка цього́ вже пока́рано, і я цілко́м задово́лений."
"Чоловіки́ — лише́ ста́дні твари́ни, приру́чені і дисципліно́вані."
"Чорти́ б мене́ взя́ли і тебе́ заразо́м, коли́ оце́ за́раз не бу́демо промива́ти."
"Чоти́ри по́стріли пролуна́ли, як оди́н, і впа́ли чоти́ри чолові́ка."
"Чоти́ри при́ятелі сі́ли на зе́млю, схристи́вши но́ги, як турчи́ни або́ кравці́."
"Чув за не́ї бага́то, дарма́ що ці при́мхи та що до́вге воло́ся, а таки́ розу́мна жі́нка."
"Чудни́й цей стари́й світ, — поду́мав я."
"Чу́єте, кажу́ вам, що мо́жуть зо́всім зіпсува́тись."
"Чу́ти було́ ті́льки шум кро́ків, що пові́льно та розмі́рено наближа́лися."
"Чу́ти було́, як затиха́в шум кро́ків і го́мін голосі́в."
"Чу́ти було́, як пройшо́в патру́ль, щоб зміни́ти ва́рту."
"Чу́ю в собі́ си́лу, тала́нт, вого́нь."
"Чу́ю прису́тність яко́їсь ви́щої, до́брої си́ли над собо́ю."
"Шатро́ наближа́лося до них, хита́ючись, нена́че п'я́ний."
"Шви́дко переста́не, як поба́чить, що дурни́х нема́ до́ма."
"Широ́ка ріка́ зву́жується, грі́зні поша́рпані ске́лі стісня́ють її."
"Шкоду́ю, що не попере́див вас давніш."
"Шпита́льні ке́лії тро́хи бі́льші від звича́йних арешта́нських, ко́жна з двома́ ві́кнами."
"Шрам гля́нув на свого́ Петра́, а Петро́ стої́ть ко́ло вікна́ бі́лий, як кре́йда."
"Шрам ї́хав за ним, похму́рний, як ніч, що надхо́дила."
"Шрам ішо́в за ним, хита́ючи пону́ро голово́ю."
"Шрам уже́ й сам тоді́ почу́всь, що тре́ба да́ти собі́ пі́льгу."
"Шрам хоть і сердивсь на запоро́жців, да й сам не постері́г, як задиви́всь на них."
"Шука́ли лі́каря, але́ не могли́ знайти́."
"Ща́стя, що лист був не в ньому."
"Ще бліді́ший та загрозливіший, як Атос, на поро́зі стоя́в Д'Артаньян."
"Ще була́ молода́ і хоро́ша, ті́лько бліднолика па́ні."
"Ще здаля́ вони́ помі́тили Араміса, яки́й стоя́в, су́мно притулившися до вікна́."
"Ще каза́в він про те, що люди́на ця, коли́ тре́ба, бува́є неща́дна."
"Ще поміркува́в тро́хи, хо́дячи."
"Ще раз, і ще раз — нічогі́сінько."
"Ще, мо́же, не зо́всім ли́хо."
"Що бли́жче к ца́рському наме́ту, то все трудніш було́ пробира́тись."
"Що було́ да́лі, не тя́млю."
"Що ви нароби́ли мойо́му чолові́кові? Га? Я ду́маю, що ви недо́бра жі́нка."
"Що день, то біль става́в нестерпучіший."
"Що ж? Похо́димо й без чобі́т, аби́ мої́м ді́ткам було́ до́бре."
"Що за оди́н був і за що сюди́ попа́в, цього́ вже й не тя́млю."
"Що завини́в, те бу́ду терпі́ти."
"що написа́ти бра́тові міле́ді,."
"що написа́ти спри́тній осо́бі з Ту́ру,."
"Що нас ма́ла, згодува́ла,."
"Що не так ге́тьман ро́бить, то не так! — говори́в Неча́й."
"Що оди́н рубне́, то дру́гий одіб'є́, аж і́скри летя́ть."
"Що си́ли, біг да́лі."
"Що там зо мно́ю роби́ли, як мене́ вчи́ли говори́ти, того́ не бу́ду оповіда́ти."
"Що ті́льки поба́чу, за́раз хоті́в би те зроби́ти."
"Що ті́лько в пісня́х виспі́вують про те коха́ннє, усе́ вона́ склада́ла у своє́му се́рці."
"Що це таке́? Щу́ка не руша́ється з мі́сця, але́ надслу́хує."
"Що я чув і слу́хав їх, то я вже — ї́хній спі́льник."
"Щоб відшука́ти одну́ жі́нку, ви залиця́єтесь до і́ншої."
"Щоб дові́датись про це, тре́ба було́ перевести́ розві́дини."
"Щоб почу́ти го́лос лю́дськи́й, тре́ба було́ крича́ти на ву́хо."
"Щоб розвяза́ти її, до́ля, з ла́ски своє́ї, дала́ одну́ вказі́вку."
"Щоб упе́внитись, він доторкну́вся руко́ю."
"Що́до Араміса, то він писа́в вели́кого листа́."
"Що́до Д'Артаньяна, то той обмірко́вував яко́гось пля́на."
"Щопра́вда, до́сі тако́го ви́падку не було́."
"Щопра́вда, кардина́л був ду́же похму́рий."
"Щора́зу прохо́дячи повз не́ї, він жер очи́ма ці наві́ски, яки́х не міг злічи́ти."
"Щора́зу, як ба́чу я вас, я зга́дую на́шу пе́ршу зу́стріч в Амьєнському саду́."
"Щось так у два, чи три дні кли́чуть Йоська, але́ не до су́ду, ті́льки до до́ктора."
"Щохвили́ни па́ні Бонасьє чека́ла, що міле́ді поверне́ться, а міле́ді не з'явля́лася."
"Щу́ка ки́далася завзя́то в траві́, по́ки ми передяга́лися в сухе́ шма́ття."
"Щу́ка ши́рше розніма́є рот, поба́чивши їх."
"Юна́к втік, а міле́ді все ще загро́жувала йому безси́лим же́стом."
"Юна́к, сам диву́ючись, відчува́в, як калата́ло йому се́рце."
"Я ба́чив уві́ сні, що цей кля́тий англі́єць уме́р."
"Я ба́чила га́рний гай, що межу́є з са́дом манастиря́."
"Я бережу́ її як свя́тість, як найдоро́жчу па́м'ятку."
"Я бою́сь, що воно́ розві́ється, як сон, і тому́ поспіша́ю здійсни́ти свої́ мрі́ї."
"Я бою́ся, що не заслуго́вую на не́ї."
"Я в тебе́ не пита́ю, не пита́й і ти в мене́."
"Я ва́жив ми́лостю короля́, свої́м́́́ життя́м, щоб поба́чити вас неха́й одну́ ті́льки мить."
"Я вважа́ла її за по́другу, а вона́ мене́ зра́дила."
"Я верну́ся сюди́, а ті́льки я пови́нна говори́ти з Іва́ном."
"Я вже й так бою́сь, щоб че́рез тебе́ товари́ство мене́ не одцура́лось."
"Я вже каза́в вам, ки́дайте якомо́га ско́рше Пари́ж."
"Я вже каза́в, що ко́ло Сорокової Ми́лі ко́жен цаль тре́ба було́ прото́птувати ли́жвами."
"Я вже не зна́ю, як тепе́р тебе́ й велича́ти, — ка́же Тара́с Сурмач."
"Я відівчи́лася пла́кати, відівчи́лася жа́лувати, відівчи́лася боя́тися чогобудь."
"Я ві́рю, що він лю́бить справедли́вість."
"Я впа́ла на одно́ колі́но, по́тім на оби́два."
"Я впе́внився, що ця жі́нка бра́ла у́часть у викрада́нні па́ні Бонасьє."
"Я вчо́ра був у нього, але́ він лежи́ть, як коло́да."
"Я гада́ю, що він пода́вся на па́на."
"Я дав вам усе́, що в мене́ було́."
"Я дивлю́ся на нього, не змига́ючи."
"Я до вас із щи́рим се́рцем, а ви до мене́ з хи́трощами."
"Я додо́му поверну́сь,."
"Я ж там п'ю та бенкету́ю, а вони́ в мене́ в госпо́ді ли́хо ко́ять."
"Я жахну́вся, немо́в би ось тут ко́ло мене́ вда́рив грім."
"Я жила́, що вже каза́ти."
"Я з жа́хом обня́в її, немо́в хтось силкува́вся ви́рвати її у мене́."
"Я з неопи́саною триво́гою поклони́вся і став, нена́че вко́паний."
"Я з'ї́ла ті́льки о́вочів і удала, що налила́ собі́ во́ди з кара́фки."
"Я залила́ся п'я́ним, божеві́льним ре́готом."
"Я заплати́в вже за свою́ дові́рливість, на́дто за дові́рливість до блонди́нок."
"Я за́раз метну́лася до одного́ знайо́мого, де звича́йно ночува́ли лю́ди з на́шого села́."
"Я зве́лю вига́птувати на ній три золоті́ ліле́ї й подару́ю її ва́шій ро́ті, як пра́пор."
"Я зволі́кся з лі́жка, бо́сими нога́ми пішо́в до двере́й і відчини́в."
"Я згада́ю про все в свій час, на своє́му мі́сці."
"Я здогада́вся, але́ спізни́вся на одну́ хвили́ну."
"Я знав, що ви ско́ро опам'ята́єтесь."
"Я знав, що жі́нка пра́вду ка́же."
"Я знав, що тут вона́ не втече́ від нас."
"Я зна́ла це, Массіно! Моя́ душа́ бунтува́лася, та проте́ мої́ уста́ всміха́лися."
"Я зна́ла, чого́ регочу́ся, але́ не зна́ла, що це оста́нній мій ре́гіт."
"Я зна́ла, що наста́ла годи́на по́мсти, чи, вірні́ш, правосу́ддя."
"Я зна́ю про все, бо це мій обо́в'язок зна́ти про все."
"Я зна́ю, тепе́р у Джю́но бага́то бі́лих жіно́к."
"Я зна́ю, що ва́ша робо́та до́бра, поба́чу, як пі́де розпро́даж."
"Я зняв рукави́ці, закача́в рукави́ і замаха́в рука́ми в пові́трі."
"Я зра́зу ви́звірилася на нього, та це було́ йому ба́йду́же."
"Я ї́ду, куди́ кли́че мене́ до́ля."
"Я її не зна́ю, але́ звуть її міле́ді."
"Я її поцілува́в, і вона́ задріма́ла."
"Я інді́йська ді́вчи́на, а ви америка́нська жі́нка."
"Я йому туди́ щоб хоч одно́ зе́рно́ шро́ту впакува́в, то пе́вно бу́де наш."
"Я кли́кав вас, але́ ви не обзива́лися."
"Я кли́кав вас, щоб ви були́ напогото́ві."
"Я коли́сь то ма́ло не вчепи́в її в сак, але́ боя́вся, щоб не проде́рла."
"Я коха́ю її, мілорде, і ревну́ю."
"Я лежа́в, як коло́да, грі́вся."
"Я лежа́ла на підло́зі, бо си́ли почали́ вже залиша́ти мене́."
"Я люблю́ це́ркву, як до́брий син її."
"Я мав за честь допові́сти́ ва́шій еміне́нції, що мерзо́тники були́ п'я́ні."
"Я мав таке́ чуття́, що хтось до́вбнею б'є мене́ по ті́м'ю."
"Я на́віть не зна́ю, де вона́, куди́ її завезли́."
"Я назива́в її Га́лею, і вона́ полюби́ла це ім'я́."
"Я не бага́то й наду́мувалася, коли́ він предложив мені́ ї́хати з собо́ю."
"Я не з тих тира́нів, що трима́ють жі́нку силомі́ць."
"Я не зво́див оче́й із її капелю́ха, мов моря́к із поля́рної звізди́."
"Я не зна́ла, що він ї́де з нами."
"Я не зна́ю, про що я ду́мав тоді́, зроби́вши цей крок."
"Я не зна́ю, що роби́ти."
"Я не си́лую тебе́, але́ жда́тиму."
"Я не таки́й егої́ст, як ви."
"Я не хо́чу, щоб мене́ ві́шали."
"Я нічогі́сінько не зна́ю про те, що ма́ла роби́ти моя́ жі́нка."
"Я оди́н до́сі то́пчу трави́цю, не знахо́дячи собі́ смерти."
"Я офіце́р англі́йської фльо́ти, — відпові́в юна́к."
"Я п'я́ний, як ніч, от і все."
"Я пе́вний, що її гнів не всто́їть про́ти тако́ї уважливости з ва́шого бо́ку."
"Я пе́вний, що про́тягом ме́нше, як трьох день, він заго́їть ва́шу ра́ну."
"Я пе́вний, що тепе́р вас турбу́є і́нша ра́на."
"Я перепроша́в, не хоті́ла йти."
"Я побіжу́, а ти лиши́шся у наме́ті."
"Я подарува́в їх вам для того́, щоб ви носи́ли їх."
"Я подзвони́в і розпоряди́вся, а по́тім оберну́вся до не́ї."
"Я пої́хав да́лі навмання́, розпи́тував у всіх, як несподі́вано поба́чив вас."
"Я поклони́вся їй, але́ підійти́ до не́ї, заговори́ти не було́ ані́ ду́мки."
"Я помі́тив, що він ду́же жалку́є за збру́єю."
"Я попере́див трьох свої́х дру́зів, але́ хто зна́є, чи заста́ли їх удо́ма."
"Я почу́в шум на ву́лиці й схоті́в дізна́тися, що там таке́."
"Я придиви́вся йому, та не міг пізна́ти."
"Я про все розпита́в, бенкету́ючи з ними за вече́рею."
"Я пройшо́в важку́ шко́лу, і здає́ться, навчи́вся в ній дечого."
"Я проле́жав іще́ кі́лька день у шпита́лі, по́ки міг ви́йти на світ."
"Я пропа́в, я — жебра́к тепе́р."
"Я проси́в, як обра́жений ба́тько, дозво́лити мені́ пройти́."
"Я ра́дий би глухівчанам по́мочі да́ти, а не би́ти на них."
"Я розкажу́ тобі́ все, як було́."
"Я розпові́м про все, що ба́чив."
"Я розумі́ю, ви пови́нні ду́же дорожи́ти ним."
"Я сам прийду́ сього́дні ввечорі, об одина́дцятій, перепроси́ти вас."
"Я са́ме ла́годився ви́пити мале́ньку скля́ночку, коли́ Фуро сказа́в, що мене́ кли́чуть."
"Я сиді́ла в готе́лі, коли́ до мене́ прибі́г Зиґмунт."
"Я сиді́ла в пово́зі, як труп, і гляді́ла на це труп'ячими очи́ма."
"Я собі́ піду́, коли́ я тобі́ непотрі́бний."
"Я став би аба́т, і все було́ б гара́зд."
"Я ста́ну черни́ця, — обіця́ла міле́ді."
"Я стоя́в у вхо́ді і диви́вся на нього з заклопота́нням, не зна́ючи, як мені́ бу́ти."
"Я страше́нно обу́рився, але́ все ж таки́ не міг стри́матись від смі́ху."
"Я та́ко́ж узя́в ча́рку з її рук і почу́в при тім, як її о́чі спочи́ли на мені́."
"Я ті́льки так, в по́зику її візьму́."
"Я тро́хи боя́лася, та показа́лося, що не було́ чого́."
"Я тут ма́йже, як полоня́нка."
"Я хо́чу все це зали́ши́ти й ви́їхати, і це я му́шу зроби́ти нега́йно."
"Я хо́чу втекти́ звідціля́ як найда́лі, найда́лі, найда́лі."
"Я хо́чу, щоб ви пішли́ зі мно́ю."
"Я це не раз роби́в там, у Сп."
"Я чарува́в, і тому́ вони́ всі поляка́лись."
"Я чека́в на одну́ осо́бу, що не прийшла́."
"Я чим да́лі, тим бі́льше підляга́ла які́йсь магі́чній, де́монській си́лі Зиґмунта."
"Я чолові́к хре́ще́ний і до ва́шої ми́лости, сказа́ти вам, усе́ю душе́ю і всім се́рцем."
"Я чу́ла, що не змо́жу терпі́ти її обі́к себе́."
"Я, — ка́же, — жду в І́чні."
"Я, ба́чилось, на́віть не люби́в її так, як лю́блять зако́хані."
"Я, прина́ймні, здога́дуюся."
"Я, що си́ли, підганя́в соба́к, йшов від ра́нку до ночи."
"Як ба́тько сказа́ли, так ма́є бу́ти."
"Як будува́ти хати́ну, то дах тре́ба наси́па́ти земле́ю."
"Як бу́дуть родича́тися зі значни́ми пана́ми, то й ї́хній рід значні́шим зро́биться."
"Як ви перебули́ ніч, Д'Артаньяне? Про свою́ ми розка́жемо вам зго́дом."
"Як до́вго я там лежа́в у неприто́мнім ста́ні, не зна́ю."
"Як же поба́чив, що Сомка нема́є, то й го́лову пові́сив."
"Як же погля́нув він ота́к на не́ї, то на́че аж до се́рця дося́г їй очи́ма."
"Як же Шрам замо́вк, тоді́ він поверну́в ши́ю до жі́нки, що то вона́ ска́же."
"Як і всі инші жінки́ її ра́си, вона́ народи́лася, щоб кори́тися во́лі чолові́чій."
"Як і за́вжди́ бува́ло в таки́х ви́падках, він приї́хав про́сто до Атоса."
"Як і напередо́дні, салда́т переста́в ходи́ти, і, спинившися, слу́хав."
"Як і передбача́в Атос, кардина́л не забари́вся зійти́ вниз."
"Як і передбача́в Д'Артаньян, Атоса не було́ вдо́ма."
"Як і передбача́в наш ґасконець, за пе́рстень їм одра́зу дали́ три́ста пістоле́й."
"Як і тре́ба було́ гада́ти, інциде́нт не мав на́слідків."
"Як ма́ло дров, то й вого́нь не гори́ть, і в ха́ті хо́лодно."
"Як напередо́дні бі́йки, се́рце калата́ло, о́чі всміха́лись."
"Як не домага́вся Д'Артаньян, та ні про що бі́льше йому не пощасти́ло дові́датись."
"Як ні, то запам'ята́йте це."
"Як ось і лі́зе Черева́нь, сопучи, че́рез порі́г."
"Як ось смерко́м ї́де Кири́ло Тур, а за ним де́сятеро запоро́жців у двір."
"Як подава́тиме Андрі́й про́сьбу в суд, підпиші́ться обо́є."
"Як покінчи́в Макси́м ґімназію, ба́тько з ним по сусі́дах з візи́тою ї́здив."
"Як почу́ла ж се ра́да, то так і загула́ од ра́дості."
"Як сказа́в, то на́че і́скру в по́рох уки́нув."
"Як ся ма́єш, як живе́ш, па́не бра́те? — закрича́ла до Гвинтовки."
"Як ура́нці вста́вши, вми́ється, то чарки́ шука́є."
"Як хо́чете, розумі́йте."
"Яка́сь невимо́вна млість опанува́ла мене́, яке́сь осла́блення не то ті́ла, не то во́лі."
"Якби́ був до нас обізва́вся, ми були́ б йому дали́ без то́ргу де́сять ти́сяч."
"Якби́ ви мене́ люби́ли, ви ба́чили б усе́, про що я кажу́ вам, в і́ншому осві́тленні."
"Яке́ ні́жне й запашне́ було́ пові́тря! Блаки́тне не́бо, закві́тчане зо́рями."
"Які́сь вороги́, які́сь скаже́ні соба́ки, які́сь ди́кі зві́рі."
"Якщо́ вам непотрі́бна части́на ва́шого прила́ддя та струме́нту, то це вже ва́ша спра́ва."
"Якщо́ ваш друг перебу́де в льо́сі ще ти́ждень, ми зі́йдемо на ніве́ць."
"Якщо́ ви забу́ли про це, я мо́жу написа́ти йому."
"Якщо́ ви не вжива́тимете застере́жних за́ходів, ви пропа́ли."
"Якщо́ ви рухнете́сь з мі́сця, то я застрі́лю вас."
"Якщо́ він нам не запла́тить, запла́тять з і́ншого мі́сця."
"Якщо́ він не був мені́ оборо́ною, то, прина́ймні, мав ста́ти мої́м визво́льником."
"Якщо́ вона́ втекла́, то це не моя́ прови́на."
"Якщо́ вона́ спитуватиметься втекти́, її скара́ють на го́рло."
"Якщо́ вони́ при́йдуть, попере́дь їх про те, що ста́лося."
"Якщо́ зна́йдемо цю люди́ну, я дам вам ще одну́ ти́сячу до́ларів."
"Якщо́ ма́ло, то дода́м ще у́нцій шість — сім зо́лота і за́йву рушни́цю з набо́ями."
"Якщо́ над'ї́де Д'Артаньян із свої́ми при́ятелями, він проведе́ їх до нас."
"Якщо́ оце́ затяга́ння спра́ви подо́балося йому, то й їй воно́ було́ до вподо́би."
"Якщо́ попливете́ за водо́ю, то зустрі́нете росія́н."
"Якщо́ ці слова́ не приму́сять їх рухну́тися з мі́сця, то вже ніщо́ не помо́же."
"Ян біг нао́сліп, бо звуча́ло йому в уша́х одне́ ті́льки сло́во жи́ти."
"Ян кача́вся на долі́вці, дря́паючись і копа́ючись."
"Ян не дава́вся, ди́хав но́сом, сопі́в як дельфі́н."
"Ян ра́птом зворухну́вся, й зно́ву поча́вся бойови́й кварте́т."
"Ян, втру́тивши матро́са, пусти́вся сам навтікача́."
"Ян, з лю́тістю замахнувшися на Бе́ка, спіткну́вся."
Атос спусти́вся й шви́дко поверну́вся.
Атос спусти́вся оста́нній.
Атос тимча́сом підійшо́в до Д'Артаньяна.
Атос увійшо́в у кімна́ту й зачини́в две́рі.
Атос упізна́в у ньому Грімо.
Ато́сова впе́вненість мимово́лі почала́ вплива́ти на нього.
Б'юкенгем був ї́хній месі́я.
Б'юкенгем зго́рда ски́нув о́ком на юнака́.
Б'юкенгем злама́в печа́тку.
Б'юкенгем поба́чив її по́стать у свіча́ді і скри́кнув.
Б'юкенгем стоя́в на́че приголо́мшений.
Б'юкенгем удру́ге впав навко́лішки.
Бага́то бува́ло рі́жних ви́падків.
Бага́то міст та сел по Ви́нницькому полку́ трапля́лося поруйно́ваних та попа́лених.
Бага́то чого́ в цім півпризна́нні здава́лося йому те́мним́́.
Ба́зен пої́хав на дру́гий день вра́нці.
Базен посту́кав у две́рі.
Ба́зен став послушником.
Бала́кати вже нема́ про що.
Бале́т трива́в ці́лу годи́ну.
Без мене́ ти їм не дав і при́ступу.
Безтя́много спрова́дили мене́ сюди́.
Безу́мна яка́сь ра́дість у вся́кого в оча́х і в річа́х.
Бережі́ть своє́ життя́.
Бе́ру їх як до́каз твоє́ї любо́ви.
Бе́сідники помча́ли в рі́зні боки́.
Бі́дна так і бря́знулась об зе́млю.
Бі́дний льока́й ма́йже розучи́вся розмовля́ти.
Бідола́ха зо́всім знемі́гся.
Бідола́шна ді́вчи́на скори́лася свої́й до́лі.
Бідува́в Гершко кі́лька літ ду́же.
Бій точи́вся ще кі́лька хвили́н.
Бі́йка ста́ла зага́льна.
Бікара й Портос пора́нили оди́н одного́.
Біль кивну́в голово́ю.
Бі́льше діте́й у стари́х Новітніх не було́.
Бі́льше не мо́жу.
Бі́льше слова́ми ска́жеш.
Бі́льшого Пля́нше й не тре́ба було́ зна́ти.
Бі́ля двере́й коршми́ він поба́чив двох люде́й з коне́м.
Бі́ля две́рців каре́ти стоя́в розкі́шно зодя́гнений верхіве́ць.
Бі́ля коршми́ зійшли́ з ко́ней.
Бли́скавка бли́мнула ще раз.
Блиску́че й пи́шне було́ по́льське ві́йсько.
Бліде сві́тло ле́две пробива́лося крізь щі́ли́ни брудно́го шатра́.
Бо ж Давсон зустрі́в був мі́сис Сейзер ду́же гости́нно.
Бо́бів не було́.
Бог позба́вив їх ро́зуму.
Бог спас мене́.
Богу́н з несподі́ванки поточи́вся од не́ї.
Богу́н зблід на виду́.
Богу́н зібра́в свій полк і пішо́в у похо́д.
Богу́н зно́ву пові́в лі́ве крло.
Богу́н му́сив да́ти їй листа́.
Богу́н не розгні́вався.
Богу́н прибу́в з похо́ду до У́мані.
Бойови́ще почало́ся по́ночі.
Бонасьє взяв за кра́ще ретирува́тися.
Бонасьє́ не ляга́в спа́ти.
Бонасьє́ підійшо́в до двере́й кімна́ти Д'Артаньяна й посту́кав.
Бонасьє стоя́в на поро́зі й глузли́во зи́ркнув на Д'Артаньяна.
Боржі́й за всіх поспіша́ли в ра́ду бра́тчики.
Бори́с був ме́дик і з замилува́ння гіґієніст.
Бори́с до́вго стоя́в і гли́бо́ко вдиха́в той лю́бий за́пах.
Бори́с слу́хав і тремті́в.
Бори́с уста́в і пішо́в да́льше.
Боротьба́ точи́лася недо́вго.
Боя́лася ви́йти на ву́лицю.
Бракува́ло пів годи́ни до півночи.
Брат не ба́чив ні́чого.
Бра́тик мій узя́в нас був до́бре в свої́ ру́ки.
Був він люди́на не красномо́вна.
Був він ро́дом з М.
Був ду́же ува́жний.
Був оста́нній ве́чір пе́ред ви́значеним не́ю речинцем її від'ї́зду.
Був страше́нно си́льний.
Був то ві́ддих жіно́чий.
Був це правди́вий арешта́нський літо́пис.
Був я тоді́ ду́же нещасли́вий.
Бу́де бага́то плям на ва́шому лиці́.
Бу́де безпе́чніше ї́хати тобі́ за́раз да́лі од та́бору і од бойовища.
Бу́де з нас і неда́вніх спо́минок про твою́ руї́ну.
Бу́демо говори́ти про щось і́нше.
Буди́нків не було́ вже ви́дко.
Була́ годи́на двана́дцята.
Була́ чудо́ва мі́сячна ніч.
Були́ то на пе́рший по́гляд ду́же неді́брані това́риші.
Було́ б кра́ще сі́сти на коня́ та пода́тись їй назу́стріч.
Було́ вже на́две́чір.
Було́ вже пі́зно.
Було́ ко́ло во́сьмої годи́ни ве́чора.
Було́ пів до пе́ршої.
Було́ під пі́вніч.
Було́ спра́вді недале́ко.
Було́ те́пло та надзвича́йно ти́хо.
Було́ чверть на пе́ршу.
Бури́лося в мені́ від таки́х слів.
Бю́рко і мармуро́ва до́шка комо́ду були́ засі́яні поро́жніми пляшка́ми.
В А́нглії по́шта працю́є до́бре.
В Атоса був урочи́стий го́лос і вла́дний жест невблаганого судді́.
В гру́дях чу́лося леге́сеньке харча́ння.
В Кра́кові нас зустрі́ла пе́рша несподі́ванка.
В мене́ того́ не мо́жна.
В Москві́ ста́вся за́мах на висо́ку осо́бу.
В обі́ймах свої́х він стискува́в труп.
В одні́м куті́ про́сти́й доща́ний сто́лик.
В о́ко їм наса́мперед впа́ла поста́ва й о́бриси її струнко́ї фігу́ри.
В оста́нніх часа́х він чим раз ду́жче се́рдився на нього.
В оста́нню хвили́ну Джой Моліно ра́птом з'яви́лася на свої́х са́нях.
В оча́х її бли́мнула бли́скавка.
В п'я́нім ста́ні він роби́вся зре́штою ду́же ми́лий.
В пле́сі ти́хо.
В пові́трі розпоро́шувалася блиску́ча па́морозь.
В полу́дне прийшо́в Генрись.
В ра́зі непо́слуху або́ недба́льства був страше́нно злий і го́стрий.
В ра́зі потре́би він мав ви́зволити мене́ силомі́ць.
В рука́х у нього була́ кни́га.
В таки́х хви́лях та су́кня дає́ мені́ живи́й до́каз моє́ї тотожности.
В те́мну моги́лу.
В тій хви́лі від на́шої возівні́ почу́вся дзво́ник.
В тім моме́нті й тепе́р стої́ш мов жива́ мені́ пе́ред очи́ма.
В тім на́раз корч хопи́в мене́ в о́бі́ но́ги.
В тім стра́сі щу́ка ро́диться й вихо́вується.
Ва́жко і триво́жно ро́биться Олі.
Вам доведе́ться зві́ритися на мене́.
Вам нема́ за що дя́кува́ти.
Вам охо́че даду́ть за нього по́над ти́сячу екю.
Вам тре́ба поверну́тися на ву́лицю Моги́льників.
Вандерліп ки́нувся за Фредою.
Вас обвинува́чують в спро́бі розлади́ти пля́ни ва́шого нача́льника.
Вас тя́гне наза́д до Сп.
Васи́ль Нево́льник за свої́м́́́ па́ном.
Васи́ль Нево́льник утира́в рукаво́м сльо́зи.
Васю́та й ру́ки попусти́в.
Вахтови́й озва́в барка́с.
Ваш пан Бонасьє обрида́є мені́.
Ва́ша вели́чність — ті́льки же́ртва зра́дницьких змов.
Ва́ша вели́чність ма́єте чудо́ву па́м'ять.
Ва́ше божеві́лля не споку́сить мене́ на божеві́льний вчи́нок.
Ва́ші ко́ні бу́дуть у по́вному вбра́нні́.
Вда́вся тоді́ син і до ді́да Кири́ла.
Вда́римо на ворогі́в зза́ду і бу́демо продира́тись до ге́тьмана на по́міч.
Вдень мене́ лю́бить.
Вдень мене́ со́нце.
Везі́ть па́на Петра́ до нас у Хмарище.
Величе́зні кри́ги торка́лись уже́ ве́рхнього кра́я бе́рега.
Веранда гу́сто обросла́ ди́ким виногра́дом.
Верну́в аж пі́зно вночі́.
Верну́в над ве́чір.
Вернувсь ото́ Петро́ Шраменко.
Верта́й наза́д до свого́ рі́дного кра́ю.
Верхіве́ць зарегота́в і свої́м́́́ смі́хом призві́в міле́ді до ро́зпачу.
Верхіве́ць ки́нув свої́й сестрі́ кі́лька англі́йських слів.
Весе́лий і негнівли́вий був собі́ пан.
Весь Давсон захвилюва́вся.
Весь ти́ждень робо́та йшла як на маши́ні.
Вже во́сьма ви́била.
Вже й сини́ Шра́мові підросли́ і допомага́ли ба́тькові у похо́дах.
Вже п'ять літ ма́ємо шко́лу.
Вже со́нце зійшло́.
Вжива́йте це собі́ на добро́ й бу́дьте щасли́ві та довгові́чні.
Взя́ли ми свої́ рушни́ці й постріля́ли всіх ко́ней.
Ви — люди́на надзвича́йно му́жня.
Ви вже раз спітка́лися мені́ на моє́му шляху́.
Ви га́рна й зна́йдете бага́то чоловікі́в.
Ви гово́рите про блюзні́рство.
Ви доторка́єтеся до найгли́бших струн жіно́чого се́рця.
Ви ж бо занапасти́ли мене́.
Ви ж уто́питесь у боло́тяній калю́жі.
Ви її зна́єте.
Ви каза́ли вже мені́ про це.
Ви ма́єте ви́гляд че́сної люди́ни.
Ви мене́ пожа́луєте.
Ви мча́ли вчвал.
Ви не мо́жете позбу́тися попере́дніх ва́ших поколі́ннів.
Ви о́сторонь стоїте́.
Ви пови́нні пої́хати зві́дси.
Ви прига́дуєте? Була́ чудо́ва ніч.
Ви таки́ бо́ляче вда́рили мене́.
Ви хоті́ли її вби́ти.
Ви́била шо́ста годи́на.
Ви́било пів на во́сьму.
Ви́ємкам уся́ка свобо́да.
Ви́їхали з Борзни́.
Ви́пили по ку́бку.
Ви́ступив лорд Вінтер.
Ви́тріщився Йосько на па́на.
Вихо́дь зо мно́ю на герць.
Від до́тику її уст у мене́ мов огня́ні́ мура́шки забі́гали попі́д шкі́рою.
Від ни́ні за ти́ждень.
Від то́ї но́чі я поча́в прихо́дити до себе́.
Від трьох ти́жнів ані́ одного́ чіпця́ не прода́в.
Від цих слів лице́ йому проясні́ло і ви́явило зго́ду.
Від Чількута до Ст.
Відпу́стка бу́де за до́каз моє́ї зго́ди на мандрі́вку.
Відта́к вона́ відчини́ла две́рі опочива́льні й ви́йшла.
Віз з труно́ю набли́зився.
Ві́зьмемо шлюб у Маріяцькім косте́лі і по кілько́х днях га́йда на село́.
Візьмі́мо з них ко́жен по сімдеся́т п'ять.
Ві́йсько коза́цьке спини́лося.
Військо́ва́ слу́жба ду́же пасу́є до вас.
Він бігце́м поверну́в до пала́цу.
Він був ко́ло сто́лу.
Він був озбро́єний до зубі́в.
Він був у чудо́вому ловецькому вбра́нні́.
Він ви́йшов пова́жний і спокі́йний своє́ю вла́дою.
Він ви́пив за їх здоро́в'я.
Він ви́рішив розгада́ти цю таємни́цю.
Він висви́стував пі́дчас сніда́нку і на́віть приспі́вував ури́вки пісе́нь.
Він впав ниць.
Він впе́рто бажа́є залиша́тися там.
Він гада́в че́рез підле́щування замири́ти з бі́дним хло́пцем.
Він горну́в молоду́ жі́нку до себе́ й зазира́в їй в о́чі.
Він дві́чі намага́вся підвести́ся — і дві́чі па́дав.
Він до кінця́ ви́тяг шпа́ду з пі́хов і ки́нувся за ним.
Він ду́мав про па́ні Бонасьє.
Він є у Лафсона.
Він з кількома́ ти́сячами ве́ршників вда́рив гадяча́нам у бік.
Він загада́в засідла́ти двох ко́ней і сам пої́хав з молоди́м ґварді́йцем.
Він за́раз же попрямува́в до По́ртсмуту.
Він заста́в Атоса й Араміса за філософі́чною розмо́вою.
Він заста́в її в чудо́вому гу́морі.
Він заста́в Пля́нше напогото́ві.
Він заши́б мені́ плече́.
Він змовк і поча́в соки́рою руба́ти лід.
Він знав мене́ і не вага́вся ані́ хвили́ни.
Він зни́меться з я́коря за́втра вра́нці.
Він знов махну́в руко́ю і зві́сив го́лову.
Він і собі́ ско́чив у сідло́.
Він ки́нувся в воду́ і попли́в на сере́дину ви́ру.
Він ки́нувся на нього й одра́зу засну́в.
Він ле́две зіп'я́вся на но́ги й погля́нув навко́ло себе́.
Він лежа́в мов невели́чкий вал.
Він мав їх у себе́ на во́зику.
Він ма́ло відповіда́в на запита́ння про і́нших і уника́в розмо́ви про себе́.
Він міцні́ше сти́снув соки́ру.
Він мі́цно прити́снув свою́ доло́ню до її.
Він на це цілко́м пого́джувався.
Він напо́внив дві склянки́ й же́стом запроси́в Д'Артаньяна ви́пити.
Він напро́чуд га́рний.
Він нахили́вся й підві́в її на но́ги.
Він не призна́вся до мене́ і мене́ не чіпа́ли.
Він несвідо́мо відда́вся цим прима́рам.
Він ни́зько вклони́вся й відійшо́в.
Він ні́би бі́дкався се́ред но́чі.
Він обіця́в да́ти соба́к на призна́чений те́рмін.
Він па́льцем вказа́в на осві́тлене вікно́.
Він перебере́ться й осели́ться напро́ти манастиря́.
Він перегна́в її та́бор на Шісдеся́тій Ми́лі.
Він переда́в листа́ чергово́му службо́вцеві.
Він перетасува́в ка́рти і здав.
Він пе́рший зілля́в мене́ холо́дною водо́ю.
Він пи́льно роздивля́вся на рі́чку.
Він пі́сля спо́віді засне́.
Він поверну́вся на своє́ мі́сце.
Він пови́нен іти́ нега́йно.
Він пово́лі поча́в переганя́ти всіх.
Він погля́нув на шлях.
Він познача́в закриття́ по́рту.
Він показа́в на рі́чку.
Він при́вик до́сі чи́слити ті́льки на себе́ і дба́ти ті́льки за себе́.
Він прийшо́в до па́м'яті й розплю́щив о́чі.
Він при́тяг її го́лову до свого́ плеча́ і відчу́в па́хощі її воло́сся.
Він ра́птом згада́в яку́сь ді́вчи́ну у С.
Він рванувся і ніж лиши́вся в ті́лі.
Він ріши́в про́тягом всіє́ї ночи ані́ на хвили́ну не змика́ти оче́й.
Він розпоча́в розмо́ву про пого́ду.
Він своє́ козака́м прова́див.
Він спини́в свої́х знеси́лених соба́к пе́ред конто́рою заві́дувача копа́лень.
Він ступи́в наза́д і похню́пив го́лову.
Він схили́вся на стіл і дві пеку́чі сльозини ви́давилися йому з оче́й.
Він так і пішо́в голо́дний.
Він теж шука́в особи́стої по́мсти.
Він уже́ не маха́в рука́ми.
Він узя́в соки́ру й го́стрим кінце́м поча́в розва́жувати зу́би.
Він усміхну́вся яки́мось силуваним смі́хом.
Він учаща́в до жі́нки судово́го.
Він шви́дко ско́чив на зе́млю.
Він ще не віді́сланий.
Вінапі доторкну́лась до щік Карен.
Ві́ра ру́хає го́ри.
Ві́щове ко́лесо заворуши́лось.
Вкінці́ Едму́нд отвори́в о́чі й сів.
Вла́сне мав я по полу́дні з ними до Дрого́бича руша́ти.
Власти́во я зніс її ма́йже зо́всім на рука́х.
Влашто́вано човнові́ перего́ни.
Вовку́н знай кляча́в та ру́ки зала́мував.
Вовку́н огля́нув зра́нену ли́тку.
Вовку́н поклони́вся Тоньові.
Вовку́н та́ко́ж обіця́вся прийти́.
Вовку́н ті́льки голово́ю хита́в.
Во́вчий Зуб нащури́в ву́ха і загарча́в на Герінгтона.
Вода́ в пле́сі була́ чим да́лі гли́бша.
Води́в із собо́ю по лі́сі.
Води́в мене́ бо́су на моро́зець.
Володи́мир Семе́нович був чудо́вий чолові́к.
Воло́дко похита́в голово́ю.
Воло́дя знов програ́в.
Воло́дя підхо́дить до мене́ нетве́рдим кро́ком.
Воло́сся йому ста́ло ди́ба.
Вона́ аж помоло́дшала і вже нащебета́ла йому вся́чини.
Вона́ в мене́ до́сі.
Вона́ ви́бере собі́ котро́гось ме́ншого.
Вона́ впа́ла на ру́ки Портоса і Араміса.
Вона́ всміхну́лась у ві́дповідь.
Вона́ всміхну́лася і махну́ла руко́ю.
Вона́ вся тремті́ла.
Вона́ для мене́ жива́ запору́ка кра́щої бу́дучини.
Вона́ замкну́ла две́рі і попроси́ла мене́ зня́ти пальто́ і сі́сти собі́.
Вона́ заста́ла міле́ді весе́лою.
Вона́ зле́гка кивну́ла мені́ голово́ю і пішла́ го́рдо ви́прямлена ву́лицею.
Вона́ знов дмухну́ла мені́ ди́мом із своє́ї цигаре́тки про́сто в о́чі.
Вона́ їх рятува́ла.
Вона́ йшла з ри́нку.
Вона́ кивну́ла голово́ю.
Вона́ крадькома́ погля́нула на годи́нника.
Вона́ наближа́лася до них.
Вона́ нале́жить вам.
Вона́ не відповіда́ла.
Вона́ не змага́лася.
Вона́ не ква́пилась почина́ти гру.
Вона́ не розгуби́лася.
Вона́ ознайо́милася з місце́вістю й скла́ла в голові́ топографі́чну ма́пу.
Вона́ піднесла́ скля́нку до губ молодо́ї жі́нки і та механі́чно ви́пила.
Вона́ поверну́ла до мене́.
Вона́ помі́тно хвилюва́лася й нетерпля́че посту́кувала своє́ю ні́жкою.
Вона́ посатаніла з лю́ті.
Вона́ похита́ла голово́ю.
Вона́ приїжджа́є до чужо́ї краї́ни і не зна́йде тут ні одного́ при́ятеля.
Вона́ прова́дила з незнайо́мим ду́же жва́ву розмо́ву.
Вона́ прочита́ла в глибині́ се́рця юнака́.
Вона́ сиді́ла ви́проставшись і ма́ла непристу́пний ви́гляд.
Вона́ сполотні́ла й підбі́гла до вікна́.
Вона́ так са́мо му́чила всіх свої́х коха́нців.
Вона́ удава́ла з себе́ люб'я́зну й вві́чливу осо́бу.
Вони́ відбули́ до́вгу по́дорож і вмира́ли з го́лоду та зга́ги.
Вони́ всі тро́є ви́глянули на двір.
Вони́ ду́же ува́жно подиви́лись одна́ на одну́.
Вони́ же́ртвували мно́ю.
Вони́ зви́кли сами́ за себе́ турбува́тися.
Вони́ зійшли́ на міст.
Вони́ зро́ду ді́вча́т не займа́ють.
Вони́ ї́хали в оди́н ряд з похму́рим ви́дом і похню́пившись.
Вони́ йшли до тюрми́.
Вони́ мо́вчки пішли́ по́руч сте́жкою і за хви́лю потону́ли в те́мній лісові́й гуща́ві.
Вони́ не досяга́ли.
Вони́ одноча́сно пішли́ з кімна́ти.
Вони́ потрі́бні мені́ поза́втра.
Вони́ працюва́ли з ритми́чними ро́змахами.
Вони́ пусти́ли ко́ней клу́са.
Вони́ сі́ли на ко́ней й безгу́чно ви́рушили.
Вони́ сновига́ли та намага́лися трима́тися да́лі від бе́рега.
Вони́ спини́лися бі́ля маси́вних двере́й.
Вони́ ті́льки хліб наш спожива́ють та на́шими рука́ми собі́ здо́бич добува́ють.
Вони́ то й ста́нуть у вели́кій приго́ді майбу́тньому перемо́жцеві.
Вони́ увійшли́ до за́лі й посіда́ли до сто́лу.
Вони́ умо́вились стріну́тись ко́ло манастиря́ Бо́сих Кармелі́тів.
Вони́ чудо́во зна́ють мене́ й захи́щені панцере́м про́ти моє́ї збро́ї.
Вони́ шви́дко наздогна́ли цього́ шля́хтича.
Воно́ було́ мо́кре і від вогню́ аж парува́ло.
Воно́ вже ма́йже дійшло́ зеніта.
Воно́ виявля́ло льодову́ безстра́сність.
Воно́ й тепе́р чи́сте.
Воно́ мину́лося й не верне́ться.
Воно́ прива́блює мене́.
Впа́ла цілкови́та ти́ша.
Впа́ли до нас.
Впро́чім і з тих не довело́сь ба́тькові ба́чити поті́хи.
Враз вкри́лося по́ле уго́рським тру́пом.
Вре́шті здобу́вся на сло́во.
Вре́шті хло́пець роздя́гся.
Врятува́вся лише́ оди́н Ча́рлі Сі́тка.
Все ж таки́ на де́кілька ворогі́в бу́де ме́нше.
Все скла́лося так че́рез неща́стя.
Все те щасли́ве життя́ Богуні́в та Михнюків давно́ мину́лося.
Все тремті́ло й бурли́ло.
Все це ста́лося без нія́кого змага́ння з бо́ку Мари́ни.
Всі дні б віддала́.
Всі запира́ють у собі́ дух.
Всі має́тки й добро́ па́нське перейшли́ до козакі́в та селя́н.
Всі поскида́ли шапки́.
Всі пропонува́ли йому ви́пивку.
Всі ра́птом розбі́глись по широ́кому про́сторі.
Вхопи́ли козаки́ пору́бане ті́ло сла́вного полко́вника і понесли́ до коза́цького та́бору.
Га? — Вони́ переверну́ли Ке́нта.
Га́ва аж у доло́ні спле́снув з радости.
Ґава весь той час ходи́в і́ншими доро́гами.
Га́ва пішо́в від Староміських в ду́же весе́лім на́строю.
Га́ва почу́в го́лод і вто́му.
Га́ва розпові́в йому про своє́ го́ре з ра́ками.
Ґава слу́хав тих слів без ті́ні недовірливости.
Гава́ шви́дко наду́мався і приступи́в до міщани́на.
Гаві ті́льки того́ й тре́ба було́.
Галасли́ва й ціка́ва юрба́ збі́льшувалася щохвили́ни.
Га́нжі та Джеджа́лію пощасти́ло ще ду́жче.
Га́нна Австрі́йська ступи́ла два кро́ки напере́д.
Га́нна Австрі́йська ступи́ла крок наза́д і пополотніла.
Гарне́нька жі́нка зни́кла.
Ґасконець насу́нув перстня на па́лець і став чека́ти.
Га́сять вони́ поже́жу і б'ю́ться одноча́сно.
Ґварді́йці ки́нулися до мушке́тів.
Ґвардійці розмісти́лись у манастирі.
Гвинтовка ті́лько засмія́всь.
Гей Стокард ви́тер з лиця́ кров і всміхну́вся.
Гей Стокард напру́жено сте́жив за ним.
Гей Стокард похита́в голово́ю.
Гей Стокард усміхну́вся на це.
Генри́сь ви́йшов куди́сь.
Генри́сь ки́нувся на со́фу і захріп відра́зу.
Генрись мав у Кра́кові ро́дичів.
Генри́сь тількищо пішо́в.
Генри́ся вхопи́ли на га́рячім́́ і арештува́ли.
Герінгтон вів пе́ред.
Герінгтон надда́в хо́ду.
Герцоґ Б'юкенгемський не поверта́вся щось із рік.
Герцоґ був з короле́м на ло́вах у Ві́ндзорі.
Герцоґ власнору́чно писа́в яко́гось нака́за.
Герцоґ і па́ні Бонасьє ввійшли́ у Лювр без жо́дної перешко́ди.
Герцоґ налічи́в два по́верхи.
Герцоґ Орлеа́нський та і́нші вельмо́жі теж були́ в мисли́вських костю́мах.
Герцоґ покла́в перо́ на папі́р.
Герцоґ ще не вмер.
Ге́тьман зліз з коня́.
Ге́тьман махну́в булаво́ю.
Гіркі́ ду́ми обсі́ли тут завзя́того полко́вника.
Гічкок добра́вся аж до шатра́ ватажко́вого.
Гічкок ра́птом підві́вся на весь свій зріст.
Гічкок стоя́в за дере́вами в ті́ні.
Гічкок уже́ на них чека́в.
Гічкок чека́в уже́ ко́ло сане́й.
Гнів кардина́ла переважа́в на бага́то.
Годи́ни чека́ння тягли́ся страше́нно до́вго.
Го́ді вже вам гуторити про свої́ сму́тки.
Го́лос клю́чника става́в чимра́з грізні́ший.
Го́лос короля́ тремті́в гні́вом.
Го́рде чоло́ Іслама ста́ло суво́рим.
Госпо́дар готе́лю для п.
Госпо́дар із пля́шкою й ча́ркою попе́реду.
Госпо́дь не попу́стить тако́го зло́чину.
Гре́чкам воно́ було́ б до́бре.
Гре́чки були́ да́внього украї́нського ро́ду.
Грі́мо з кошо́м вів пе́ред.
Грі́мо з свої́м́́́ мушке́том пі́де з вами.
Грі́мо за́раз же ви́конав розпоря́дження.
Грі́мо за́раз же зняв мушке́т і нала́годився йти за свої́м́́́ па́ном.
Грі́мо зігну́в вказни́й па́лець.
Грі́мо зроби́в негати́вний жест.
Грі́мо із со́нними очи́ма відчини́в.
Грі́мо пішо́в попере́д з кошо́м.
Грі́мо пові́в кавалька́ду по́лем.
Грі́мо пої́хав за Атосом.
Грі́мо простя́г ру́ку в на́прямі до рі́чки Ліс.
Грі́мо ру́хом голови́ підтве́рдив цю га́дку.
Гріх по лю́дях хо́дить.
Громовиця тимча́сом дужчала.
Гру́бші кінці́ в нога́х випина́лися нері́вним ря́дом.
Гуверна́нток та бон у діте́й не було́.
Гуркоті́ння на рі́чці ра́птом ущу́хло.
Ґустав сиді́в при сто́лику і писа́в.
Д'Артаньян бігце́м поверну́вся додо́му.
Д'Артаньян був бачачий та кметливий.
Д'Артаньян був оди́н із пості́йних одві́дувачів капіта́на мушкете́рів.
Д'Артаньян був у пере́дньому заго́ні.
Д'Артаньян був уже́ на ко́ні й виявля́в вели́ку нетерпля́чку.
Д'Артаньян був фізіономіст.
Д'Артаньян взяв ка́шель за сигна́л.
Д'Артаньян ви́добув шпа́ду й ки́нувся до двере́й.
Д'Артаньян ви́знав за кра́ще оста́нній спо́сіб і ски́нув собі́ розбиша́ку на пле́чі.
Д'Артаньян ви́знав пора́ду за розу́мну.
Д'Артаньян ви́йшов з кімна́ти Атоса й пішо́в до Портоса.
Д'Артаньян ви́ступив напере́д.
Д'Артаньян відва́жно ввійшо́в у головні́ две́рі.
Д'Артаньян відчу́в справедли́вість цього́ до́ко́ру.
Д'Артаньян вклони́вся герцоґові й нала́годився відійти́.
Д'Артаньян вклони́вся герцоґові й шви́дко пішо́в до по́рту.
Д'Артаньян вмить огля́нув її всю.
Д'Артаньян впізна́в кардина́ла.
Д'Артаньян втоми́вся до смерти.
Д'Артаньян ду́же ні́жно заспоко́їв бідола́шну ді́вчи́ну.
Д'Артаньян же не ви́явив жо́дної озна́ки життя́.
Д'Артаньян з жа́хом диви́вся на нього.
Д'Артаньян з розби́тим се́рцем пода́вся до поро́ну.
Д'Артаньян за ними.
Д'Артаньян зали́ши́вся віч на віч з кардина́лом.
Д'Артаньян за́раз же ки́нувся до гардеро́бу.
Д'Артаньян заскреготі́в зуба́ми.
Д'Артаньян збуди́в Пля́нше й наказа́в йому відчини́ти.
Д'Артаньян здрігну́вся з голови́ до п'ят.
Д'Артаньян зідхну́в із поле́гшенням.
Д'Артаньян зно́ву зняв пе́рстень.
Д'Артаньян зроби́в так са́мо.
Д'Артаньян зрозумі́в ї́хнє вага́ння.
Д'Артаньян зрозумі́в си́лу цього́ до́казу й промо́вчав.
Д'Артаньян і Атос відмо́вились.
Д'Артаньян і Атос засмія́лися.
Д'Артаньян і Пля́нше наняли собі́ ко́ні.
Д'Артаньян і Пля́нше не чека́ли повто́рення.
Д'Артаньян і Пля́нше ско́чили на ко́ні й ру́шили в путь.
Д'Артаньян і собі́ став на своє́ мі́сце в ла́вах това́ришів.
Д'Артаньян ішо́в слі́дом́ за ними.
Д'Артаньян й Атос взя́ли ко́ні Плянше й Грімо.
Д'Артаньян мо́вчки вклони́вся.
Д'Артаньян наговори́в їй люб'я́зностей й запе́внював у свої́й ві́дданості.
Д'Артаньян наста́вив йому ві́стря шпади́ до го́рла.
Д'Артаньян не ворухну́вся.
Д'Артаньян не тя́мився з ра́дощів.
Д'Артаньян не хоті́в ки́дати так свого́ това́риша.
Д'Артаньян непомі́тно пішо́в за міле́ді.
Д'Артаньян ні́жно поцілува́в її.
Д'Артаньян одісла́в слугу́.
Д'Артаньян опини́вся про́ти Жюсака.
Д'Артаньян перебува́в ду́же неспокі́йну ніч.
Д'Артаньян під той час ви́рушив уже́ в похі́д із своє́ю ро́тою.
Д'Артаньян підбі́г до двере́й й засу́нув за́сув.
Д'Артаньян підві́в го́лову і ра́дісно скри́кнув.
Д'Артаньян підійшо́в до не́ї із за́вжди́шньою своє́ю тала́нтністю.
Д'Артаньян підня́в жі́нку.
Д'Артаньян пішо́в з буди́нку міле́ді.
Д'Артаньян пішо́в свої́м́́́ шля́хо́м́.
Д'Артаньян поба́чив сльо́зи на її оча́х.
Д'Артаньян побі́г наза́д до буфе́ту.
Д'Артаньян побі́г слі́дом́ за не́ю й невдо́взі наздогна́в її.
Д'Артаньян поверну́вся до буди́нку.
Д'Артаньян пода́в ру́ку па́ні Бонасьє.
Д'Артаньян покла́в спро́бувати пройти́ до Лювра.
Д'Артаньян пополо́тнів і здрігну́вся всім ті́лом.
Д'Артаньян попроща́вся з міле́ді й пішо́в з віта́льні найщасли́ві́шим з люде́й.
Д'Артаньян похита́в голово́ю.
Д'Артаньян почервоні́в аж до білка́ оче́й.
Д'Артаньян почервоні́в із задово́лення і вклони́вся на знак зго́ди.
Д'Артаньян прису́нув свого́ стільця́ до міле́ді.
Д'Артаньян про́жогом ки́нувся до кімна́ти Атоса.
Д'Артаньян ра́зом з Портосом і Арамісом відійшли́ й ста́ли о́сторонь.
Д'Артаньян розгорну́в папіре́ць.
Д'Артаньян розказа́в про приго́ду з па́ні Бонасьє.
Д'Артаньян розказа́в усе́.
Д'Артаньян став з дру́гого її бо́ку.
Д'Артаньян сти́снув її з шанобли́вою вдя́чністю.
Д'Артаньян сти́снув ру́ку ло́рдові й поверну́вся до міле́ді.
Д'Артаньян стоя́в й розгляда́в цього́ чолові́ка.
Д'Артаньян стоя́в нерухо́мий і приму́сив супроти́вника ступи́ти крок наза́д.
Д'Артаньян стрибну́в наза́д і ви́тяг шпа́ду.
Д'Артаньян ступи́в у буди́нок слі́дом́ за кардина́лом.
Д'Артаньян тремтя́чою руко́ю ки́нув ко́сті.
Д'Артаньян увійшо́в слі́дом́ за ним.
Д'Артаньян уже́ оприто́мнів.
Д'Артаньян упа́в навко́лішки й став моли́тися.
Д'Артаньян ціка́во гля́нув на міле́ді.
Д'Артаньян чимра́з бі́льше зако́хувався в міле́ді й щодня́ прихо́див до не́ї.
Д'Артаньян шанобли́во вклони́вся.
Д'Артаньяна відві́дали ті́льки тро́є мушкете́рів.
Д'Артаньяна це заінтригува́ло.
Д'Артаньянові дали́ чин ляйтенанта.
Да вже без юродства в їх не бува́є.
Да з сим сло́вом одверну́всь і пішо́в собі́ га́єм.
Да й ви́йшов із світли́ці.
Да й ні на часиночку не дав собі́ одпочи́нку.
Да й обня́в і поціловав запоро́жця.
Да й огля́нулись на чуба́того запоро́жця.
Да й пішо́в ти́хою сту́пою.
Да й поча́в ізнов ганя́тись за жі́нкою.
Дав йому посні́дати — до́брий кава́лок хлі́ба і вчора́шній котле́т.
Дава́й корени́ти ля́хів і всі їх зви́чаї.
Давно́ ми ба́чилися.
Давсон опла́кував свої́х небі́жчиків.
Дай лиш ми перетя́гнем її по́ясом.
Да́йте йому човна́ та ї́жі.
Да́йте мені́ спо́кій.
Дак не до вече́рі вже нам тепе́р.
Дала́ йому коро́ну.
Дало́сь і йому взнаки́ бати́ївське лихолі́ття.
Дарма́! Не ду́маю про це.
Дарови́зної землі́ у Гре́чок і сту́пня нема́.
Два дні гостюва́ли.
Два коти́ в одному́ мішку́ не поми́ряться.
Два рази́ ви за мали́м не заги́нули від руки́ ва́шої найбли́жчої ро́дички.
Два юнаки́ розлучи́лися.
Две́рі ва́жко поверну́лися на заві́сах.
Две́рі нечу́тно відчини́лися.
Две́рі по нім за́раз же зачини́лися.
Де ва́ші мушкете́ри? Я ще позавчо́ра наказа́в вам привести́ їх.
Де вона́? — зверну́вся він до льокая.
Де ж таки́ тобі́ поневіря́тись у наме́ті.
Деса́нтні війська́ спуска́лися до мо́ря.
Де́сять мінут пізні́ше ми сі́ли на фіякра і пої́хали до залізни́ці.
Де́який час пі́сля розмо́ви козаки́ ї́хали мо́вчки.
Джекоб Кент завага́вся.
Джекоб Кент сиді́в та грі́вся на со́нці.
Джекоб Кент цього́ дня був у прегарному на́строї.
Джекоб плю́хнув на зе́млю.
Джім Кардеджі аж тепе́р зрозумі́в усе́.
Джой Моліно і світ упе́рше поба́чила під мерехтли́вим півні́чним ся́йвом.
Джой таємни́чо всміхну́лась.
Джордж був вожде́м чількутів і ду́же хоті́в одружи́тися з не́ю.
Диву́юсь на́віть і вам.
Дик Гемфри́з шви́дко заси́лив ни́тку у го́лку.
Дик кивну́в голово́ю.
Дик наби́в лю́льку.
Ді́вчи́на почала́ хвилюва́тися.
Дід ва́жко ди́хав.
Дід Гара́сим ждав смерти.
Дід зно́ву зака́шлявся.
Дід махну́в руко́ю.
Дід очеви́дно спав.
Ді́дько не ві́зьме.
Ді́йсно то́ї ж хвили́ни розлягли́ся чоти́ри по́стріли.
Дійшла́ наре́шті че́рга́ й до селя́н.
Для багатьо́х із них Карен Сейзер була́ найісто́тнішим фа́ктом.
Для вас же — потре́ба пе́вної проте́кції.
Для вас усе́ невідо́мо.
Для жі́нки судово́го то було́ вже зана́дто.
Для тікачі́в це був жахли́вий моме́нт.
Для Фелтона цього́ було́ вже зана́дто.
До буди́нку танцюри́стки тре́ба було́ пройти́ з чверть ми́лі.
До всіх поверну́лась наді́я.
До Ірку́тська приї́хав десь із дале́кого Сибі́ру бага́тий золотопромисло́вець Свєтлов.
До кого? Ніхто́ не знав.
До них приєдна́лись ще два салда́ти.
До револю́ції ішло́ бага́то мо́лоді з замо́жних версто́в та і зпо́між шляхо́цтва.
До таки́х люде́й нале́жав і Кід із Монта́ни.
До того́ ж вони́ мусіли ува́жно сте́жити й за свої́ми вла́сними осо́бами.
До того́ ж лорд Вінтер дово́диться їй ді́вер.
До того́ ж я був неду́жий і че́рез це не нава́жився відповіда́ти вам.
До того́ ж я й сам скажу́ де́що коню́шому кардина́ла.
До части́ни свого́ прила́ддя та струме́нту він на́віть не доторкну́вся.
До Чо́рної Го́ри не близьки́й світ.
До́бре й під Ніженем огрі́лись.
До́брі і молодці́ не даду́ть нам заги́нути.
Довге́нько помо́вчав Брюхове́цький.
До́вго намага́вся пан Андрі́й захо́вувати у свої́й ха́ті свої́ зви́чаї.
До́вго перехо́вувалися по рі́жних місця́х і наре́шті приста́ли до доброво́льців.
До́вго про щось спереча́лися.
До́вго трива́ла реві́зія.
Довело́ся ви́конати ї́хнє бажа́ння.
Дозво́лив ге́тьман позва́ти пе́ред себе́.
Дозво́льте мені́ ви́пити у вас скля́нку води́.
Дональд і Дейві — це були́ найкра́щі зразки́ прикордо́нних невда́тників.
Допомага́в їй Васи́ль Нево́льник.
До́сить ма́тиме ї́жі на свою́ сім'ю́.
Дотепе́р вона́ не ду́же нещасли́ва.
Дру́га стоя́ла цілко́м спокі́йна.
Дру́ге я́сне́ вражі́ння.
Дру́гого дня гомоні́ли по ці́лому М.
Дру́гою полови́ною набива́ла ту торби́ну.
Ду́же звесели́всь тоді́ Брюхове́цький.
Ду́же маючий обива́тель із Любельського.
Ду́жі й бі́лі.
Ду́мали вони́ мене́ спокуси́ти.
Ду́мка про тебе́ додає́ мені́ си́ли і певно́сти се́ред оцього́ пеке́льного життя́.
Душа́ ж твоя́ лиши́лася чисті́шою за сльози́ну.
Є змо́га вчини́ти до́бре й святе́ ді́ло і ра́зом із тим придба́ти бага́то грошей.
Є́внух ши́роко розплю́щив о́чі і підня́в догори́ свою́ си́ву бо́роду.
Єди́на лише́ хма́рка тьма́рила спокі́йне обли́ччя Фелтонове.
Єди́ним цим сло́вом ви надали́ мені́ ду́ху.
Жах обгорну́в мене́.
Жах приму́сив мене́ очнутись.
Жахли́ва і́скра майну́ла в її хи́жих оча́х.
Жва́вий був коза́к.
Жва́во й ве́село верта́лося коза́цтво до свої́х хат.
Живи́й живе́ гада́є.
Жид усе́ пови́нен ма́ти що роби́ти.
Жидо́к дає́ запоро́жцеві напи́тись горі́лки з бари́льця.
Жи́ти би хоті́лося.
Жи́ти! Існува́ти! Ди́ка боротьба́ трива́ла да́лі.
Життя́ — ди́вне я́вище.
Жі́нка в Атоса! Але́ й у Араміса була́ жі́нка.
Жі́нка набли́зилась до лі́жка й запропонува́ла полоня́нці свої́ по́слуги.
Жі́нка слухня́но чини́ла во́лю свого́ бі́лого госпо́даря.
Жі́нка спусти́ла відло́гу.
Жі́нка судово́го підійшла́ до по́суду з свято́ю водо́ю.
Жінки́ оби́дві так і затремті́ли.
Жінки́ стоя́ли пе́ред Хамамбетом у чолові́чому вбра́нні́ з шапка́ми на го́ловах.
Жіно́чі сльо́зи й печа́ль не ско́ро пройма́ли йому ду́шу.
Жо́ден з них ще не поверну́вся.
Жо́дного ла́ду між козака́ми.
Жюсак між тим вишико́вував свої́х салда́тів.
З барка́су дали́ ві́дповідь.
З вас був би до́брий шинка́р.
З вас бу́де відва́жний й заповзя́тливий капіта́н.
З вели́кою нату́гою перемі́г я сам себе́ і йшов супокі́йно за Мошко́м до комі́рки.
З вуст Д'Артаньяна ви́хопився ви́гук по́диву і обу́рення.
З ди́вною шви́дкістю розпоря́дження Д'Артаньянові було́ ви́конане.
З ду́же до́брого до́му.
З її фіна́нсами спра́ва теж стоя́ла ке́псько.
З кімна́ти міле́ді задзеленькотів дзво́ник.
З льо́ху доли́нуло ї́хнє ту́жне голосі́ння.
З ля́хами в козакі́в вові́ки ві́чні ла́ду не бу́де.
З мене́ до́сить і сові́сти.
З моє́ї намо́ви.
З ним Богу́н і жив в одні́й ха́ті і ра́дився у спра́вах.
З ним зро́блено так в на́ших інтере́сах.
З одни́м това́ришем ми ви́бралися ра́но на ри́бу.
З Пасу́к ми ма́ло розмовля́ли про́тягом насту́пних днів.
З пе́ршого по́гляду ніщо́ не виявля́ло в ньому кардина́ла.
З під Бу́ші Пото́цький поверну́в до Бу́гу на Бра́цлав.
З свого́ бо́ку і Араміс поба́чив Д'Артаньяна.
З тим і порозходились на спочи́нок.
З тим і роз'ї́хались.
З усі́х бокі́в нас оточи́ли.
З хвилюва́ння Мари́на почала́ ка́шляти і у не́ї пішла́ з го́рла кров.
З холо́дної води́ підійма́ється про́ти со́нця леге́сенька си́ва па́ра.
З ци́ми слова́ми він підві́вся й шви́дко ви́йшов.
З ци́ми слова́ми кардина́л вклони́вся трьом при́ятелям і взяв право́руч.
З ціє́ю со́тнею пістолей ми розкошува́тимемо до кінця́ мі́сяця.
З ці́лої ку́пи ху́трів се́ред човна́ підвела́сь мі́сис Сейзер в усі́й свої́й красі́.
З ча́сом поча́в і мене́ втяга́ти в свої́ пля́ни.
За годи́ну Рошфо́р учвал мчав наза́д.
За годи́ну Фелтон зно́ву посту́кав.
За го́лодом ішо́в хо́лод.
За де́сять хвили́н прийшо́в Фелтон.
За довголі́тнє життя́ в М.
За мене́ зчини́лася бі́йка.
За мить Д'Артаньян був бі́ля Лювра.
За моє́ ща́стя ти́сячі люде́й запла́тять свої́м́́́ життя́м.
За наме́том стоя́ли їх ко́ні.
За не́ю виступа́в кат.
За не́ю поспіша́лася служни́ця — ді́вчи́на з відро́м.
За ним пові́явсь і ба́тько Пу́гач із свої́м́́́ чу́рою.
За ним улі́з і я.
За оста́нній час скі́льки він тіє́ї худо́би та лі́су спро́да́в.
За п'ять годи́н він прої́хав че́рез Ара́с.
За п'ять хвили́н бу́де запі́зно.
За п'ять хвили́н були́ вже бі́ля бе́рега.
За п'ять хвили́н він був уже́ на ву́лиці Моги́льників.
За п'ять хвили́н вони́ були́ на кораблі́.
За сто мір ко́рму він плати́в по п'ятдеся́т до́ларів і бі́льше.
За ти́ми двери́ма ще две́рі.
За ти́ми дверми́ ще тре́ті две́рі і тре́тій коза́к при две́рях сто́рожем.
За умо́вою він виграва́в три че́рги.
За хвили́ну ви́кликаний чолові́к стоя́в пе́ред Рішельє́.
За хвили́ну всі п'я́теро були́ гото́ві.
За хвили́ну на поро́зі з'яви́вся Ба́зен.
За хвили́ну ночу́лася жахли́ва стріляни́на.
За хвили́ну обо́є вони́ були́ вже на помо́сті.
За хвили́ну показа́вся загі́н.
За хвили́ну Портос і Араміс ви́йшли.
За це є́внухові смерть.
За це люблю́ тебе́.
За це не турбу́йся.
За цю злочи́нну ду́мку мене́ тепе́р і пока́рано.
За чверть годи́ни ми виїжджа́ємо.
Забу́ли й страх бо́жий.
Завадовський пе́рший прийшо́в до себе́.
Завзя́тий під ту чо́рну ра́ду сільськи́й люд зроби́вся.
За́втра нови́й рік і заразо́м сороко́ві рокови́ни мої́х уроди́н.
За́втра опі́вдні в мене́ бу́де нака́з про ва́ше ви́слання за пі́дписом Б'юкенгема.
Загра́й підо мно́ю.
Загро́зами він добу́вся таки́ свого́.
Задеревів я і не міг кро́ку да́лі зроби́ти.
За́для слу́жби му́сів пан Іва́н ме́шкати в мі́сті.
Закиші́ла на галя́вині ці́ла вата́га те́мних по́статів.
Закла́д ми ви́грали.
Заклопо́таний і недбайли́во зави́тий Араміс мовча́в.
Зали́тий со́нячним сві́тлом сніг зо́всім потемні́в.
Залиша́ється ще борг за Бернажу.
Залиша́лася небезпе́ка ті́льки з бо́ку Трава́рського хреста́.
Залиша́лися Портос і Бікара.
Залиша́лося ще три льє.
Зали́ши́лися Атос і Д'Артаньян.
Зали́ште собі́ цю гра́моту.
За́мість сестри́ милосе́рдя.
Замісць одмо́ви Богу́н велі́в пали́ти у воро́жий та́бір із гарма́т.
Замло́їло мене́ ко́ло се́рця від тих слів.
Занеду́жав у їх курінни́й.
Запа́л мушкете́рів та ї́хніх прибі́чників става́в надмі́рний.
Запоро́жець примости́всь на за́дньому кінці́ стола́ із свої́м́́́ побрати́мом.
Запоро́жці не навтіша́лись із тако́ї терпели́вості.
Запро́шували короля́ подиви́тися на стра́ту на го́рло.
За́раз же хо́рого віднесли́ до сусі́дньої кімна́ти.
За́раз по ви́їзді з пе́ршої ста́нції за грани́цею до на́шого купе́ війшов Зиґмунт.
За́раз стари́й і вгамова́всь.
За́раз у надві́рніх двере́й стої́ть коза́к із ра́тищем.
Засі́дланий кінь стоя́в прив'я́заний до віко́нниці.
Засти́глими від жа́ху очи́ма він диви́вся на одну́ з скляно́к.
Заціпені́лий та німи́й він зали́ши́вся на лі́жку.
Защемі́ло у Богуна́ се́рце.
Зви мене́ Мари́ною.
Звича́йно ро́бимо де́сять.
Зві́ртесь на мене́.
Згля́ньтесь на мене́ і уїжджа́йте.
Зго́дом Бонасьє переляка́вся ще два рази́.
Зго́дом він взяв її за ру́ку.
Зго́дом і матро́с на свойо́му твердо́му лі́жку на долі́вці захропі́в.
Здає́ться я вже проси́в тебе́ ви́кинути їх з своє́ї голови́.
Здивова́всь Петро́ і звелі́в за́раз собі́ коня́ сідла́ти.
Здивова́лись ми тоді́ з козака́ми.
Здобу́всь до́бре сірома́ха.
Зи́гмунд покива́в голово́ю.
Зи́гмунд похита́в голово́ю.
Зи́гмунд теж тро́хи хвилюва́вся.
Зиґмунта того́ і па́ру да́льших днів я не ба́чила.
Зирну́в і засти́г на мі́сці.
Зі схо́ду наближа́лося коза́цьке ві́йсько.
Зна́єш? Вертаю до тебе́.
Знов мене́ там ста́ли за папе́ри пита́ти.
Знов наста́ла пере́рва.
Знов поча́в походжа́ти мо́вчки.
Зно́ву наближа́лася рішу́ча хвили́на.
Знуща́ються ля́хи над на́шою кро́в'ю.
Зо всіх бокі́в чу́ти чудо́ві пісні́.
Зо́внішнє пові́тря ти́снуло тепло́ до гори́.
Золоті́ бляшки́ блища́ли поде́куди й на мо́крій осі́нній траві́.
Зомлі́в я па́ру разі́в під час то́ї нау́ки.
Зпо́між усі́х городя́н пан Андрі́й найбі́льше приятелюва́в із Хвилимоном Трохи́мовичом.
Зраді́в же він тоді́ страше́нно.
Зре́штою бу́демо ще ма́ти час перекона́тися потро́хи.
Зроби́в я їм вели́кі зби́тки.
Зуби́ їй кла́цали.
Зчини́вся вели́кий га́лас і метушня́.
І ба́йду́же мені́.
І в оці́й хви́лі вона́ не міркува́ла того́.
І весь же той гарми́дер чини́всь че́рез стіну́ од Ле́сі.
І він вели́чним же́стом ки́нув на стіл дві пісто́лі.
І він ви́біг з кімна́ти.
І він махну́в руко́ю і зві́сив го́лову.
І він не ба́чив її.
І він ні́жно пригорну́в її до себе́.
І він пішо́в з кімна́ти.
І він пішо́в з льока́єм до нача́льника по́рту.
І він пода́в мені́ дві телегра́ми.
І він показа́в нам доро́гу.
І він показа́в оде́ржану запи́ску.
І він помча́в учва́л.
І він ра́зом із Пля́нше ско́чив у чо́вен.
І він сів спи́ною до жі́нки.
І він сти́снув її в свої́х обі́ймах.
І вона́ ки́нулася з кімна́ти.
І вона́ нахили́лася і поцілува́ла мене́ в чоло́.
І вони́ пішли́ да́лі.
І вони́ скака́ли ще дві годи́ни.
І Ґава урва́в та докі́рливим по́глядом диви́вся на Вовкуна́.
І герцоґ зомлі́в.
І Д'Артаньян зник.
І дві гру́бі сльо́зи пови́сли на си́вих рісни́цях Староміського.
І жду й бою́ся.
І з же́стом застере́ження ви́йшов.
І з лі́сом не іна́кше було́.
І з ци́ми слова́ми він поцілува́в її.
І Йосько зняв соро́чку.
І кардина́л па́льцем вказа́в юнако́ві на стіле́ць.
І ки́нулись ку́пою до сто́лу.
І кі́лька пляшо́к вина́.
І ко́жного ра́зу моя́ жі́нка почина́ла регота́ти.
І козаки́ че́сно рятува́ли свою́ сла́ву.
І короле́ва піднесла́ свою́ чудо́ву ру́чку до корсажа.
І мі́стику яку́сь із тим крило́м ви не до ре́чі підпуска́єте.
І му́чить нас.
І на університе́ті зра́зу йому йшло не лі́пше.
І на це ніхто́ не смів йому ані́ сло́ва сказа́ти.
І не потребу́єте всі роби́ти.
І ніщо́ тепе́р не воруши́лося в мої́м се́рці при тій ві́сті.
І оби́два вчвал погна́ли до столи́ці.
І оби́два швидко́ю ходо́ю попрямува́ли до да́чі пова́жного урядо́вця.
І обома́ рука́ми він прихили́в мою́ го́лову до свойо́го лиця́.
І ось вона́ — се́ред бі́лого дня — під'ї́хала до двере́й танцюри́стки.
І ось тут я зустрі́в люди́ну з се́рцем і терпі́нням Христо́вим.
І ось тут як раз тра́пилась приго́да.
І охо́та при́йде.
І па́на А́ндрі́я обхопи́в цим ра́зом ді́йсно тяжки́й та вели́кий жаль за ба́тьком.
І по всьо́му по́лю зчини́всь га́лас несказа́нний.
і по сусі́дних пові́тах.
І по цих слова́х ки́нув торби́нку із зо́лотом в рі́чку.
І погля́нув на Ле́сю.
І пої́хала з ними.
І покла́в папе́ри знов на поли́цю.
І помча́всь із своє́ю вата́гою к Гвинтовчиному ху́тору.
І помча́всь од них необзи́р.
І Портос поверну́в папі́р Д'Артаньянові.
І по́тім вона́ поме́рла.
І при тім вона́ відки́нула засло́ну зі свого́ лиця́.
І ра́птом одного́ ра́нку до Давсона приї́хав урядо́вий кур'є́р Деверо.
І сам Кагане́ць.
І са́ме вча́сно.
І спав тве́рдо десь до дру́гої пополу́дні.
І Староміський спра́вді підписа́вся.
І так воно́ йшло да́лі.
І так уже́ стари́й пе́клом на нас ди́ше.
І ти бу́деш зі мно́ю до спі́лки.
І ти прити́снув мене́ до себе́ і цілува́в мої́ уста́.
І ті спо́мини підде́ржують мене́ в тяжки́х зли́днях.
І тоді́ ми бу́демо спокі́йні.
І Фра́нція запла́тить війно́ю за відмо́ву свого́ короля́.
І це було́ цілко́м природнє.
І це завда́ння для тако́ї таланови́тої жі́нки було́ зо́всім легке́.
І це ще збі́льшувало ча́ри і прива́бність пі́сні.
І Черева́нь щось помірко́вав.
І чолові́к у черво́ному плащі́ набли́зився до міле́ді.
І чоти́ри при́ятелі вчвал помча́ли шляхо́м́ до Бетюна.
І я беру́ твою́ ру́ку і стиска́ю її.
І я вби́ла її.
І я ве́рну до тебе́.
І я відчу́ла це.
І я покла́в пе́ред не́ю п'ять тисячоре́нських банкно́тів.
І я почува́ла ди́вну поле́гшу в моли́тві і ди́вну ро́зкіш у спо́віді.
Ігу́меня й па́ні Бонасьє пішли́.
Іде́ до ха́ти.
Іде́ серде́га мо́вчки і го́лову пону́рив.
Іді́ть до мене́ й почека́йте.
Ї́дьте слі́дом́ зо мно́ю.
Із хати́н ви́сипали ї́хні ме́шканці.
Ізно́в ко́ло двере́й коза́к.
Її захопи́ла ніч.
Її ім'я́ було́ на вуста́х всіх чоловікі́в.
Її коха́нець упе́рто диви́всь на не́ї.
Її перестрі́ла ігу́меня.
Її розбуди́в ти́хий го́лос ко́ло лі́жка.
Її тре́ба повезти́ до Фра́нції ці́лу та неушко́джену.
Інді́йці теж мовча́ли.
І́ноді в такі́й хви́лі мене́ всьо́го обда́сть моро́зом.
І́ншим ра́зом він ішо́в додо́му писа́ти дисерта́цію і проси́в дру́зів не заважа́ти йому.
І́ншим ра́зом я так люби́ла слу́хати тих твої́х реформа́торських пля́нів.
Існу́є ще одна́ ду́же бага́та копа́льня на рі́чці Ельдора́до.
Їх було́ тро́є.
Їх обси́па́ло моро́зом.
Ї́хні ті́ні фантасти́чно маячи́ли на снігу́.
Ішо́в тут і Богу́н на чолі́ Ві́нницького по́лку.
Йому за́вжди́ тре́ба було́ займа́тись.
Йому наслі́дував Портос.
Йому покла́ли сінни́к на па́лубі.
Йому пощасти́ло вхопи́ти соки́ру.
Йоська закли́кали до протоко́лу.
Йосько замо́вк на хви́лю.
К нечи́стому й пісто́лі! Не вели́ке ди́во просади́ти ку́лею чолові́кові го́лову.
Кавалька́да помча́ла вчвал.
Каганчик стої́ть у стіні́ на віко́нці.
Камердинер протектора́льним то́ном обіця́в у свій час допові́сти́ про нього.
Ка́нцлер черво́нів і всміха́вся.
Капелю́х одлеті́в на де́сять кро́ків.
Кардина́л ви́мовив ці слова́ то́ном особли́вого призи́рства.
Кардина́л вту́пив прони́кливий по́гляд у свого́ відва́жного бе́сі́дника.
Кардина́л зна́є все.
Кардина́л і собі́ не попуска́в свого́.
Кардина́л куса́в вуси й гу́би.
Кардина́л набли́зився до короля́ й пода́в йому коро́бочок.
Кардина́л немо́в посатанів з лю́ті.
Кардина́л подзеле́нькав удру́ге.
Кардина́лові ді́йсно таки́ щасти́ть.
Каре́та запізни́лася на два́дцять хвили́н.
Каюзак зно́ву пора́нив Атоса.
Квітки́ ко́ло ха́ти позасиха́ли і позароста́ли бур'яно́м.
Ке лиш сюди́ но́ги.
Кент перекрути́вся і приста́вив рушни́цю до плеча́.
Кентукієць навпо́мацки ру́хався в те́мряві.
Кеслер ости́в відра́зу.
Ке́ті́ ви́бухнула пла́че́м́.
Ки́нувся Богу́н на по́стріли і набі́г на за́днє по́льське ві́йсько.
Кири́ло Тур ви́йшов із ха́ти і поча́в зва́ти сви́стом свого́ коня́ з га́ю.
Кід з поліція́нтом пішли́ за ними.
Кід кивну́в голово́ю.
Кі́лька день Йосько про́сто любува́вся вікно́м.
Кі́льки чолові́ка ри́нулися до кімна́ти.
Кінчу цей лист.
Кінь тут же упа́в навко́лішки.
Клень був кри́хітку за вели́кий для її паще́ки.
Кло́піт з екіпірува́нням був закі́нчений.
Княги́ню тим ча́сом підвели́ з землі́.
Князь ті́лько переступа́в з ноги́ на но́гу.
Ко́вдри були́ зго́рнені.
Ко́жен вдар вона́ супрово́дила жахли́вими прокльо́нами.
Ко́жен і́нший ті́льки попсує́ спра́ву.
Ко́жен намага́вся діста́ти авдіє́нції пе́рший.
Ко́жен поверну́вся до своє́ї кімна́ти.
Ко́жен похваля́вся ви́правкою та му́жністю своє́ї ва́рти.
Ко́жний з них ніс по ко́вдрі.
Ко́жний соба́чий рух ще бі́льше допомага́в души́ти неща́сного матро́са.
Козако́ві та молодо́му.
Коза́цька до́ля в бо́га на колі́нах.
Коли́сь же воро́жа ку́ля таки́ мене́ зна́йде.
Ко́ло бра́ми манастиря́ подзвони́ли.
Ко́ло ворі́т він спітка́вся із служни́цею.
Ко́ло ворі́т зня́вся страше́нний шум.
Ко́ло двере́й стоя́ла ва́рта.
Ко́ло деся́тої почали́ ву́лиці пусті́ти.
Ко́ло не́ї були́ лише́ вороги́.
Ко́ло одина́дцятої ра́нку поба́чили Ам'єн.
Ко́ло п'я́тої ве́чора прийшо́в лорд Вінтер.
Ко́ло четве́ртої ра́но приї́хав лі́кар.
Комена́рчик ку́литься ще бі́льше і цоко́че го́лосно зуба́ми.
Коміса́р сиді́в на стільці́ й писа́в щось за столо́м.
Ко́ні ї́хні хоті́ли пи́ти і бі́гли ти́хше.
Ко́ні над'ї́хали бли́жче.
Ко́нче хо́че ба́читися з па́ном.
Ко́нюх підтве́рдив кардина́лові слова́ мушкете́рів про Атоса.
Конюший стоя́в бі́ля двере́й і трима́в за гну́здечку кардина́лова коня́.
Ко́ням́ но́ги потре́.
Короле́ва ступи́ла до за́лі.
Коро́ль ви́йшов з кабіне́ту пе́рший.
Коро́ль за́раз же пішо́в до нього.
Коро́ль і собі́ пішо́в до кабіне́ту.
Коро́ль пішо́в у захо́пленні.
Коро́ль ски́нув о́ком на кардина́ла.
Коро́ль танцюва́в про́ти короле́ви.
Коро́ль усе́ ще не поверта́вся з полюва́ння.
Коршма́р здава́вся найчесні́шою в сві́ті люди́ною.
Коршми напо́внились відві́дувачами.
Кра́ма́р ба́чив уже́ себе́ на шляху́ до шано́би й бага́тства.
Кра́ще вже пусти́ти собі́ ку́лю в ло́ба і відра́зу покла́сти всьо́му край.
Кра́ще йому вме́рти.
Кра́ще ході́м уже́.
Крізь шпа́рку під двери́ма бли́мнуло сві́тло.
Крізь щі́ли́ни віко́нниць не було́ видко ні і́скри вогню́.
Кров залила́ йому вид.
Кров і гнів уда́рили йому в го́лову.
Кро́ки в сальоні.
Кро́ки й голоси́ прогомоні́ли.
Круг них валя́лися поро́жні пляшки́.
Куди́ в бі́са оті́ гладуни! вони́ тут зо́всім неприда́тні.
Ку́ля попа́ла про́сто в гру́ди.
Ле́две до їди́ міг на хви́лю від кни́жки відірва́тися.
Ле́две пі́знім вечером доплі́вся до нужде́нної хати́ни своє́ї опіку́нки.
Лейбуньо наду́мався хви́лю.
Ле́ся не ви́йшла вече́ряти.
Ле́ся поблагослови́лась і піднесла́.
Лист до па́на ра́дника.
Лист обпіка́в ру́ку Д'Артаньянові.
Листо́к із телегра́мою.
Лихва́рські дука́ти десь і до́сі спочива́ють у свої́й безпе́чній схо́ванці.
Лице́ — кров з молоко́м.
Лише́ ви оди́н не вмі́єте дочека́ти до остато́чної весня́но́ї проми́вки.
Лише́ тубі́льці гучні́ше зніма́ли га́лас.
Лі́пше я ось що зроблю́.
Ліс довко́ла на́шого до́му пома́лу тону́в у нічні́й те́мряві.
Лорд ви́тяг годи́нника.
Лорд Вінтер завіта́в ввечорі.
Лорд Вінтер і собі́ зроби́в теж.
Лорд Вінтер і тро́є мушкете́рів запи́тливо перезирну́лися.
Лорд Вінтер одійшо́в у бік і став ко́ло Д'Артаньяна.
Лорд Вінтер пішо́в.
Лорд Вінтер приї́хав уча́сно.
Лорд Вінтер рвав на собі́ воло́сся.
Лорд допи́тливим о́ком ски́нув на полоня́нку й на молодо́го офіце́ра.
Лорд оце́ ті́льки но розпові́в мені́ жахли́ву річ.
Луї́ Савой те са́ме пророби́в з свої́м́́́ підго́ном.
Льокаї захо́джувались відкорко́вувати величе́зний бу́тель з калію́рським вино́м.
Льокаї ї́хали поза́д них.
Льокаї ма́ли вартува́ти.
Льокаї поділя́ли сумни́й на́стрій пані́в.
Льокаїв за́раз же посла́ли по Портоса та Араміса і ознайо́мили їх зі ста́ном рече́й.
Льокай прові́в ґасконця до па́ні.
Льокай сів по́руч із візнико́м.
Люби́в пан Андрі́й і ви́пити і в ка́рти гуля́ти й не шкодува́в на це грошей.
Лю́ди иноді так ро́блять і засту́жують собі́ леге́ні.
Лю́ди переста́ли заклада́тися.
Лю́дська́ жадо́ба кро́ви му́сить иноді поступи́тися пе́ред жадо́бою зо́лота.
Лю́ті во́гники засвіти́ли йому в оча́х.
Ляга́йте й засні́ть.
Ля́мпа почала́ погаса́ти.
Ля́хи тоді́ вро́зтіч! А я за коня́.
Ма́бу́ть верну́ла додо́му шви́дше.
Ма́бу́ть візни́к був у змо́ві з ними.
Ма́бу́ть до́вго засіда́лися на нього.
Ма́бу́ть таки́ ду́же він її лю́бить.
ма́є ста́тися свого́ ча́су монсеньє́р.
Ма́є укі́нчену лісову́ шко́лу.
Ма́йже цілко́м уже́ з'їв.
Ма́йстер ще ни́ні сам їй це ска́же.
Ма́ло що до́брого дала́ йому й шко́ла.
Мандрівники́ відповіли́ тим же.
Мандрівники́ впе́рто відмовля́лися.
Мари́на вже ба́чила у ньому труп і не ма́ла си́ли на́віть диви́тися йому в о́чі.
Мари́на відки́нулася наза́д ридва́ну.
Мари́на гля́нула на чолові́ка вдя́чними очи́ма.
Мари́на зблі́дла на виду́ і вста́ла з поду́шки.
Мари́на зоблідла на виду́.
Мари́на зра́зу те помі́тила.
Мари́на не зляка́лася.
Мари́на показа́ла пе́рстень Богуна́.
Мари́на почува́ла себе́ щасли́вою.
Мари́на ху́тко наближа́лася до мі́ста.
Мари́ну спини́в вартови́й коза́к.
Мари́нця про свої́ зача́хлі но́ги була́ га́рна ді́вчи́на.
Матро́с з ціка́вістю поча́в розгляда́ти рушни́цю.
Матро́с засто́гнав і крадькома́ гля́нув на доро́гу.
Матро́с звелі́в своїм́́́ това́ришам ки́нутись на Я́на.
Ма́ю тепе́р кло́піт волово́дитися з ним по́за оча́ми.
Мела́сю! — оберну́тись до жі́нки.
Ме́не взяв капіта́н.
Мети́с оберну́вся до Гея Стокарда.
Ме́шканці мі́ста не дойма́ли ві́ри своїм́́́ спі́льникам і трима́ли рушни́ці на погото́ві.
Ми аж а́хнули! Ці́лі пле́чі хло́пця вкри́ті були́ синця́ми та пру́гами засо́хлої кро́ви.
Ми бу́демо до́брі до вас.
Ми ж ї́здили з ним торгува́ти аж два сезо́ни ко́вдрами і вся́кою вся́чиною.
Ми заї́хали до Городка́ на одина́дцяту.
Ми заї́хали до готе́лю.
Ми зна́ємо цю істо́рію.
Ми знайшли́ мо́стик.
Ми зупини́лися в Ірку́тську.
Ми лиши́лися обо́є.
Ми лиши́лися сами́.
Ми мовча́ли хвили́ну.
Ми надоспі́ли якра́з на кур'є́рський по́їзд до Ві́дня.
Ми пови́нні вжи́ти яки́хось за́ходів.
Ми пої́хали до готе́лю.
Ми поляга́ли спа́ти.
Ми посла́ли по Араміса.
Ми ра́зом з вами щось помірку́ємо.
Ми розговори́лися — і шви́дко зговори́лися.
Ми ство́рені оди́н для одного́.
Ми то все му́симо відста́вити до су́ду.
Ми це ба́чили — ді́вчи́на і я.
Мину́в ще яки́й час у сумно́му само́тньому житті́ сла́вного Ви́нницького полко́вника.
Мину́ло з півгодини.
Мину́ло кі́лька ро́кі́в.
Мину́ло кі́лька хвили́н.
Мину́ло півтора́ ти́жні.
Мину́ло ще з пів ро́ку.
Мир — моги́ла і ніщо́ і́нше.
Між нами все було́ уло́жене.
Між нами ста́лася крива́ва су́тичка.
Між ним і Д'Артаньяном був стіл.
Між ними ше́птом ішла́ і́нша розмо́ва.
Мій буди́нок для вас за́вжди́ відчи́нений.
Мій ді́вер і я ма́рно чека́ли на вас вчо́ра й позавчо́ра.
Мій неща́сний брат не знав цього́ ви́року.
Міле́ді вгада́ла пра́вильно.
Міле́ді ви́бухнула пла́че́м́.
Міле́ді ви́пустила жахли́вий крик і впа́ла навко́лішки.
Міле́ді допі́ру зроби́ла нові́ ви́трати.
Міле́ді з усіє́ю ува́гою вдивля́лася в мо́рок.
Міле́ді заспіва́ла з ще бі́льшим надхне́нням.
Міле́ді здрігну́лась усі́м ті́лом.
Міле́ді здрігну́лася з ра́дощів.
Міле́ді зідхну́ла і знеприто́мніла.
Міле́ді зідхну́ла й розплю́щила о́чі.
Міле́ді зле́гка насупи́ла бро́ви.
Міле́ді й Рошфо́р пересміхну́лися й розлучи́лись.
Міле́ді ки́нулась до нього.
Міле́ді Клерік вели́чно привіта́ла Д'Артаньяна.
Міле́ді ма́йже не опира́лася.
Міле́ді мене́ не зна́є.
Міле́ді мо́вчки ски́нула о́ком на свого́ коха́нця.
Міле́ді на́че в на́паді розпу́ки почала́ лама́ти ру́ки.
Міле́ді не помиля́лася.
Міле́ді очи́ма почала́ шука́ти чого́сь круг себе́.
Міле́ді перетвори́лась у нетерпля́че чека́ння.
Міле́ді підбі́гла до двере́й і відчини́ла їх.
Міле́ді підвела́ся з крі́сла.
Міле́ді показа́ла розпоря́дження кардина́ла.
Міле́ді покла́ла за вся́ку ціну́ подо́батися ігу́менчі.
Міле́ді помі́тила це.
Міле́ді приско́рила свій від'ї́зд на півтори́ годи́ни.
Міле́ді пройня́в холо́дний піт.
Міле́ді про́сто збожево́ліла від коха́ння й не тя́милися з ра́дощів.
Міле́ді простягла́ йому ру́ку.
Міле́ді розплю́щила о́чі й тихі́сінько зідхну́ла.
Міле́ді скориста́лася з ціє́ї наго́ди.
Міле́ді ско́чила з лі́жка.
Міле́ді скри́кнула й подала́ся наза́д.
Міле́ді слу́хала якнайува́жніш.
Міле́ді спро́бувала відчини́ти дверця́та й ви́скочити з каре́ти.
Міле́ді спусти́ла го́лову на ру́ки й намага́лася зібра́ти свої́ думки́.
Міле́ді ста́ла на крі́сло й вся ви́сунулася у вікно́.
Міле́ді схопи́лася з лі́жка й відчини́ла вікно́.
Міле́ді хоті́ла підня́ти її та не спромогла́ся.
Мі́сис Сейзер кивну́ла голово́ю.
Мі́сяць мав зійти́ лише́ опі́вночі.
Міща́не за ним.
Мов снови́ди ходи́ли довко́ла опусті́лої ха́ти та ревли з го́лоду і зі стра́ху́.
Мо́ва йому урива́лася.
Мовча́нка — оста́ння ра́дість неща́сних.
Мовча́нка смерти тяжі́ла над приро́дою.
Мовчи́ть і Гічкок.
Моє́ ім'я́ і прі́звище — і Львів.
Мо́же він зави́дує їй.
Мо́жна би всі три до́чки до робо́ти засади́ти ще й стару́ до по́мочі.
Мої́ ру́ки дрижа́ли.
Молила́сь за нього і ці́ла роди́на Староміських.
Моллі мимово́лі відступи́лась.
Молоди́й офіце́р мовча́в.
Мориму́ха так як пес.
Мошко́ засмія́вся на ці́ле го́рло.
Мошко́ ма́ло не скази́вся.
Моя́ ма́ти породи́ла мене́ неща́сним? З молоко́м її всмокта́в я прокля́ття.
Му́сив Тете́ря присла́ти Шра́мові універса́л на полковництво.
Му́сите підня́тись до мене́.
Мускето́н і Грі́мо вели́ міле́ді до рі́чки.
Мускето́н тремті́в усі́м ті́лом.
Мушкете́р ле́гко ско́чив у сідло́.
Мушкетер ступи́в два кро́ки напере́д і руко́ю відсу́нув Д'Артаньяна.
Мушкете́рський мунди́р чудо́во пасува́в до нього.
На вас я мо́жу цілко́м зда́тися.
На ва́шому мі́сці я поста́вив би ва́шу збру́ю про́ти ва́шого коня́.
На весну́ ми злеті́ли до Оде́си.
На Вкраї́ні тим ча́сом займа́лася крива́ва зірни́ця.
На воді́ гойдалася яка́сь чо́рна кра́пка.
На во́зі з ним іще́ півдесятка міща́н.
На всій по́статі коза́цького ватажка́ відбива́лася глибо́ка ду́ма й рішу́чість.
На ву́лицях і в порту́ би́ли бараба́ни.
На ву́лицях невели́кого повіто́вого мі́ста М.
На дру́гий день до Костянти́нова прибу́в Богу́н.
На дру́гий день Ісла́м Гірей поча́в ка́шляти і став хворі́ти.
На дру́гий день принесли́ па́нові буква́р і він став учи́ти Йоська чита́ти.
На знак кардина́ла офіце́р ретирува́вся.
На її лиці́ не ви́дно було́ ані́ слі́ду заклопота́ння.
На кі́лька хвили́н ста́лася мовча́нка.
На лісові́й поля́ні була́ нара́да.
На мої́ пита́ння відповіда́в ко́ротко і нена́че нера́до.
На мущині був мушкете́рський мунди́р.
На них чека́ла каре́та.
На ньому були́ чо́боти з остро́гами.
На ньому ля́мпа.
На пе́рший сту́кіт ніхто́ не обізва́вся.
На півде́нному схо́ді вже займа́вся день.
На півми́лі вздовж рі́чки вкри́ли поля́ки зеле́ні лу́ки свої́м́́́ тру́пом.
На поли́чках стоя́ть мої́ улю́блені кни́ги в га́рних опра́вах.
На ра́туші вже ви́била одина́дцята годи́на.
На ро́зі транше́ї вони́ опини́лися на шістдеся́т кро́ків від бастіо́ну.
На самоті́ Д'Артаньян чита́в і зно́ву перечи́тував листа́.
На се́рце її немо́в кри́гу льо́ду поло́жено.
На слідуючу неді́лю до нього наві́дались несподі́вані го́сті.
На столі́ лежа́ла булава́ Брюхове́цького з бунчуко́м і корогво́ю.
На схо́дах він зустрі́в гарне́ньку покої́вку.
На схо́дах Д'Артаньян стрів стурбо́ваного Пля́нше.
На сього́дні до́сить.
На те ж вона́ й жі́нка.
На тім усе́ й закі́нчи́лось.
На той час ма́йже цілко́м розви́дніло.
На той час Портос бі́ля ворі́т розмовля́в з яки́мось ґварді́йцем.
На ту хвили́ну до кімна́ти ввійшо́в Грі́мо в су́проводі Пля́нше.
На хвили́нку все замо́вкло.
На хвили́ну запанува́ла мовча́нка.
На хвили́ну між двома́ бе́сідниками запанува́ла глибо́ка мовча́нка.
На це видо́висько звідусю́ди позбігалися лю́ди.
На це запита́ння міле́ді й собі́ відповіла́ запита́нням.
На цей крик на́товп вступи́в до за́лі.
На цей раз молода́ жі́нка не ду́же поспіша́ла йти до спа́льні.
На цей раз хан упе́рто одмо́вив їй у її домоганні.
На ці оста́нні слова́ Тоньо вже не діжда́вся ві́дповіді.
На цю шпа́ду за́вжди́ зазіха́в Портос.
На ща́стя каре́та омину́ла майда́н.
На ща́стя у вас є сапфі́р.
Наближа́вся час поба́чення.
Наближа́лася пі́вніч на діля́нці Нельсоновій.
Наближа́лися до Бі́лої Це́ркви й вороги́.
На́віть Д'Артаньян розчу́лився.
На́віть короле́ва й та приму́шена офірува́ти йому свої́х дру́зів.
На́віть неузбро́єні селя́ни даю́ть ляха́м одсіч.
На́віть стари́й риба́к Сарабри́н па́ру разі́в спійма́вся на цю хи́трість.
На́віть страшно́го ре́ву гарма́т почу́ти тепе́р ста́ло неможли́во за ви́гуками козакі́в.
Наді́ї Мари́ни не спра́вди́лися.
Надійшо́в ве́чір і припини́в те крива́ве бойови́ще.
Наза́втра Д'Артаньян побі́г до Атоса.
Наза́втра Д'Артаньян прийшо́в до міле́ді.
Наза́втра Д'Артаньян прийшо́в зно́ву.
Наза́втра две́рі відчини́лися.
Наздогна́ти їх тепе́р мо́жна хіба́ в Ло́ндоні.
Найбі́льший на́товп збіра́вся бі́ля О́перного буди́нку.
Нака́з був ви́конаний.
Нала́годив кермо́ і дав сигна́л.
Нам не тре́ба люде́й ва́шого ро́ду.
Напередо́дні ки́нув свою́ пара́фію.
Наре́шті вона́ опам'ята́лася.
Наре́шті Мари́на поба́чила й живо́го сві́дка свого́ дити́нства — то був сад.
Наре́шті неподалеку зацокоті́ли копи́та́.
Наре́шті прийшо́в кіне́ць чека́нню.
Наре́шті сві́тло пога́сло.
Наре́шті ще дво́є пі́дчас ціє́ї робо́ти стоя́ли на ва́рті.
Наре́шті я втекла́ від нього.
Нас атаку́ють — ми обороня́ємось.
Нас хо́чуть затри́мати.
На́слідки Бересте́чка були́ зни́щені.
Наспі́ла і вже мина́ла о́сінь.
На́товп глядачі́в ото́чував їх.
На́че грім гри́мнув у ха́ту.
Наш шлях чудо́вий! — Вона́ обвела́ очи́ма бі́дну обстано́ву хати́ни.
Наш юна́к ки́нувся до кімна́ти й розпеча́тав листа́.
На́ша ко́рчма́ стоя́ла при доро́зі.
Не бу́дем ма́рно кро́ві пролива́ти.
Не бу́демо й кро́ві на́ших воякі́в даре́мно пролива́ти.
Не бу́ду дочи́тувати.
Не було́ нія́кої спроможности спини́ти на́пад.
Не вважа́й на їх га́лас.
Не виявля́йте своє́ї скорбо́ти.
Не відмовля́йтеся від цього́.
Не гай ча́су.
Не гара́зд почува́в себе́ пан Андрі́й пі́сля цього́.
Не га́яв ду́рно ча́су й Портос.
Не гурт таки́х.
Не дам заги́нути такі́й перли́ні дорогі́й.
Не жа́дна кореспонде́нція.
Не жаха́йтесь мої́х слів.
Не за легку́ спра́ву бра́вся Хмельни́цький.
Не за нас одни́х лише́ дово́диться ду́мати.
Не знать як ди́вляться на бо́жий світ.
Не люби́в гля́нути про́сто в о́чі.
Не мо́жна сказа́ти цього́ про Лоре́н.
Не мо́жу я жи́ти без не́ї.
Не одна́ку до́лю дала́.
Не от так собі́ ходи́в Га́ва в неблизьку́ доро́гу з Дрого́бича до Старо́го Мі́ста.
Не по пра́вді ви із своє́ю Ле́сею ро́бите.
Не пови́нен! Ва́ші пре́дки на це не дозво́лять.
Не послужи́ла форту́на горопа́сі.
Не потребу́єте по я́рмарках волочи́тися.
Не почува́ла потре́би.
Не раз він мені́ става́в у вели́кій приго́ді.
Не сва́таннє в мене́ на ду́мці.
Не слід кардина́лові зна́ти про це.
Не спа́лося тіє́ї но́чі па́нові Андрі́єві.
Не спиня́йтеся пі́дчас по́дорожі ані́ на хвили́ну.
Не тре́ба нам нічієї по́мочі.
Не хо́чу й зна́ти вас.
Не ціка́втесь мно́ю.
Не чу́ти було́ ні щонайме́ншого шу́му.
Не чу́ти нічогі́сінько.
Небага́то вам уже́ лю́льок доведе́ться ви́курити.
Невда́ча йшла невідсту́пно за ним.
Негі́дник мав для оборо́ни ті́льки розря́джену рушни́цю.
Негі́дник! Він усе́ передба́чив.
Недале́ко від Фремеля хма́ра розгуркота́лася.
Недале́ко зві́дси та́бор запоро́зького ге́тьмана.
Недале́ко тре́ба було́ й шука́ти.
Незаба́ром ви́йшов Атос.
Незаба́ром журбу́ заступи́ла лють.
Незаба́ром знайшо́в свого́ побрати́ма.
Незаба́ром прийшла́ і па́ні Бонасьє.
Незнайо́мий ви́хопив шпа́ду.
Незнайо́мий на де́кілька хвили́н загли́бився в метикува́ння.
Нема́ на́що нам брата́тися з одві́чними ворога́ми на́шими бусурма́нами.
Нема́ окре́мої кове́рти і нія́кої переда́чі.
Немо́жна було́ га́яти й хвили́ни.
Немо́жна було́ га́яти ча́су.
Немо́жна га́яти ні хвили́ни.
Непомі́тно думки́ переходи́ли й на і́нше.
Неха́й би тоді́ посвисті́в.
Неха́й він сам гово́рить за себе́.
Неха́й же Грі́мо прибере́ стіл.
Неха́й іще́ хви́льку поле́жить.
Неха́й короле́ва залиша́ється в цілкови́тій невідо́мості.
Неха́й не ду́рно запро́шував ти мене́ до свої́х воюва́ти ту́рка.
Неха́й так пропада́є вся́ка турбо́та! Бреннь! І ра́птом га́снуть сві́тла.
Неха́й хоч рі́дне йме́ння нага́дує мені́ про Украї́ну.
Нечу́ваний гарми́дер зби́вся у по́льському ві́йську.
Неща́сна неві́льниця схопи́лася.
Ні найме́ншого хвилюва́ння.
Ні сло́ва ніхто́ не промо́вив.
Ніканор Ферапонтович борони́вся.
Ніхто́ не відповіда́в.
Ніхто́ не обізва́вся на її кри́ки.
Ніч промину́ла до́сить спокі́йно.
Ніч уже́ на ісході.
Нічиє́ йме́ння не зга́дувалось.
Ні́чого й каза́ти Петро́ві.
Ніщо́ й рахува́ти.
Нія́ких грошей я не брав.
Новорі́чна годи́на наближа́ється.
Но́ги були́ покалі́чені.
О деся́тій він підійшо́в до ворі́т Ешель.
О деся́тій міле́ді почала́ хвилюва́тися.
О четве́ртій вони́ прибули́ до Ло́ндонської рога́тки.
О четве́ртій всі чоти́ри при́ятелі зібра́лись в Атоса.
О четве́ртій почу́вся га́мір у ста́йні.
О шо́стій увійшо́в лорд Вінтер.
Об'їжджа́ли ж ви навко́ло ро́гу Горн.
Оба́ були́ жиди́.
Оба́біч пала́ли облу́дні со́нця.
Оберну́лось тоді́ до нього дві чи три го́лови.
Оби́два в чо́рному зно́ву вклони́лися.
Оби́два мушкете́ри почервоні́ли.
Оби́дві жінки́ з хвили́ну обійма́ли одна́ одну́.
Обли́ччя її набу́ло́ ви́разу страше́нної загро́зи й ви́клику.
Обли́ччя міле́ді спалахну́ло.
Обли́ччя ціє́ї молодо́ї жі́нки було́ для міле́ді зо́всім незнайо́ме.
Обно́виться я́ко орля́ юность моя́.
Обня́в Іване́ць Петра́ Сердюка́ за сі слова́.
Обняли́сь і оби́два запла́кали.
Обо́в'язок перш над усе́.
Од кардина́ла ніщо́ не схова́ється.
Од щи́рого се́рця празниковали.
Од'ї́хав наза́д до Ніженя ні з чим.
Оди́н з них ї́хав попе́реду на ві́дстані двох кі́нських ту́лубів.
Оди́н із молоди́х інді́йців схопи́в спи́са і став напогото́ві.
Оди́н на де́сять літ ви́стане.
Оди́н раз! — нава́жився Д'Артаньян.
Оди́н ті́льки я розумі́юсь на ло́вах.
Одна́че дочка́ ма́ла і́нші по́гляди та думки́.
Одне́ вікно́ буди́нку було́ осві́тлене.
Одного́ з них зачепи́в ще яки́йсь незнайо́мий.
Одноча́сно й гу́ркіт ущу́х.
Одступати було́ вже запі́зно.
Окая́нна сіро́ма ни́шпорить усю́ди по Вкраї́ні да баламу́тить го́лови поспі́льству.
Оля замо́вкла і знов су́мно похили́ла го́лову.
Он тут за ко́рчмо́ю.
Опана́с ки́нувся мов ужа́лений.
Опини́всь коза́к ко́ло Хма́рища.
Оповіда́ння ба́тька і шум лі́су.
Осі́нні па́хощі ллю́ться крізь відчи́нене вікно́ ра́зом із тепло́м но́чі.
Особли́во дивува́ли свої́х това́ришів на́ші чоти́ри при́ятелі.
Особли́во стра́шно було́ Іва́севі диви́тися на це все.
Оста́лись на́ші проча́нки ті́лько з Василе́м Нево́льником.
Оста́ннє припу́щення здало́ся їй найправдоподібнішим.
Оста́нні слова́ виявля́ли жахли́ву підо́зру.
Оста́нні слова́ зроби́ли на Мари́ну вплив.
Ось в її уя́ві мигну́в учора́шній клень.
Ось вже спада́є ніч.
Ось він на п'я́тій чи шо́стій тера́сі.
Ось вона́ передала́ тобі́ на спо́мин про себе́ своє́ воло́сся.
Ось вони́! — сказа́в Атос.
Ось воро́та мі́ста.
Ось да́ма порівня́лася з Порто́сом.
Ось до яко́го ча́су блука́ю не обі́давши.
Ось же обмірку́йте й нава́жтеся.
Ось заї́дьмо лиш до госпо́ди.
Ось і ми погла́димо тобі́ доро́гу.
Ось ми й в та́борі.
Ось моя́ ві́дповідь.
Ось слу́хайте лиш.
Ось тобі́ екю за кло́піт.
Ось тут і почало́ся змага́ння.
Ось тут пе́редо мно́ю.
Ось цей Атос.
Ось чому́ нема́ нія́кої ра́ції поспіша́тися й набува́ти собі́ біль у гру́дях.
Ось чому́ я бережу́ її як свя́тість.
Ось як стої́ть тепе́р спра́ва.
От же вони́ вже й під Хмарищем.
От і всьо́го.
От і дава́й уже́ хоть ко́ло сього́ лести́тись.
От одчини́лись воро́та.
От тут і ви́явилась відсу́тність координа́ції.
От хоч би й отсей Кири́ло Тур.
Ота́к ми з поро́жніми шлу́нками й важки́м се́рцем пої́хали да́лі.
О́тже взя́ли мене́ на військо́ви́й корабе́ль.
О́тже пан Бонасьє покла́в сказа́ти все.
О́тже поділи́ти й по весні́ мо́жна.
Ото́ж був у не́ї до́свід.
Ото́ж і на Соро́ковій Ми́лі ніхто́ не вгада́в бі́сового за́мислу Джой Моліно.
Ото́ж пої́хав я до о́строва Вра́нгель ми́мо Ст.
Ото́ж я ду́мав сам їх укра́сти.
Офіце́р з'яви́вся вчетве́рте.
Офіце́р зно́ву з'яви́вся.
Офіце́р сів у чо́вен ра́зом з не́ю.
Офіце́р ско́чив на на́бережну й запропонува́в міле́ді ру́ку.
Офіце́р усади́в на нього міле́ді й сам сів по́руч.
Оце́ пої́демо до превражого си́на Гвинтовки та вкра́демо ще раз Череванівну.
Оця́ ду́мка ви́ди́мо відживи́ла Владка Завадовського.
Оця́ ї́хня байду́жість страше́нно обу́рила Гічко́ка.
Очарова́в усі́х запоро́жець.
О́чі Араміса мимово́лі заблища́ли.
О́чі Ди́кові тро́шки пом'я́кшали.
П'єр пішо́в за не́ю і відча́лив.
П'ятдеся́т су́ден і собі́ гото́ві були́ відплисти́ й чека́ли ті́льки на до́звіл.
Па́лко припа́в він йому до руки́ і сльо́зи покоти́лися йому з оче́й.
Пам'ята́ю ваш пе́рший влу́чний уда́р.
Пан Андрі́й до́вго та пи́льно диви́вся на го́стя.
Пан Андрі́й мав чотирох сині́в.
Пан Андрі́й нахили́вся й поцілува́в ба́тькову ру́ку.
Пан Андрі́й похили́всь та замо́вк.
Пан Андрі́й сиді́в сам у свої́й кімна́ті за щі́льно зачи́неними две́рями.
Пан Андрі́й те поміча́в і непомі́тно посмі́хувався.
Пан Андрі́й усе́ наганя́в ї́хати шви́дше.
Пан керкермайстер знов зві́льна повеселі́в.
Па́на Бонасьє зно́ву ввели́.
Пани́ло пірва́в череви́ки і ону́чки і поча́в їм призира́тися до сві́тла.
Па́ні Бонасьє не відповіда́ла.
Па́ні Бонасьє підста́вила йому чоло́.
Па́ні Бонасьє цілко́м механі́чно з'ї́ла кі́лька кава́лків і вмочи́ла гу́би у вино́.
Па́нночка зра́зу не дала́ говори́ти па́нові Андрі́єві.
Па́нський буди́нок був.
Парокси́зм був си́льний.
Пасу́к теж пої́де зі мно́ю.
Патру́ль пішо́в да́лі.
Пе́рвий запоро́жець був здорове́нний козарлюга.
Переверну́лись тепе́р уже́ кат зна́є на що запоро́жці.
Пе́ред коршмо́ю на доро́зі вони́ зупини́лися.
Пе́ред мої́ми ві́кнами тількищо лу́снула япо́нська бо́мба і знесла́ півда́ху з буди́нку.
Пе́ред ним замиготі́в про́мінь наді́ї.
Пе́ред обі́дом ми вас розбу́димо.
Передасте́ цього́ листа́ міле́ді.
Перш за все то було́ призна́ння люди́ни напідпи́тку.
Пе́рший у́спіх був на бо́ці Б'юкенгема.
Петро́ мій мов удру́ге на світ народи́всь.
Петро́ на те ізозво́ливсь.
Петро́ нагну́всь із сідла́ і поцілова́всь із Василе́м Нево́льником.
Петро́ поча́в коза́цький грець.
Петро́ хоті́в би пробра́тись до панотця́.
Пе́че́ного ле́ду не слід бажа́ти.
Пироги́ з черни́цями пока́жуться сього́дні на столі́.
Пів на во́сьму проби́ли зорю́.
Пів на двана́дцяту були́ ко́ло двере́й кля́тої коршми́.
Півні́чна запа́ла ти́ша.
Під ви́пнутими ви́лицями познача́лися глибо́кі ямки́.
Під по́лудень до не́ї прийшо́в лорд Вінтер.
Під цей час Д'Артаньян розплю́щив о́чі.
Під'ї́хали до шху́ни.
Підійді́ть до нього й відрі́жте два.
Підійшо́в бли́жче — аж спра́вді тут нена́че я́рмарок.
Підійшо́в лорд Вінтер.
Пі́дпису не було́.
Піду́ одпочину тро́хи.
Пі́дчас всіє́ї по́дорожі глибо́кий сум обійма́в се́рце Д'Артаньяна.
Пі́дчас на́шої пої́здки до Бетюна скона́в чолові́к моє́ї герцоґині.
Пізна́ли де́які бурми́стра.
Пі́сля мої́х неща́сних приго́д я ча́сто зомліва́ю.
Пі́сля обі́да бо́жий чолові́к іграв і співа́в уся́ких пова́жних пісе́нь.
Пі́сля сніда́нку сплива́в день пома́лу.
Пі́сля тако́ї ба́ні не до́вго покрі́пишся.
Пі́сля цього́ ви́падку Мари́нина хворо́ба пішла́ ху́тко до свого́ сумно́го кінця́.
Пі́сля цього́ він уже́ не става́в і не ви́дужав.
Піт проступи́в йому на лиці́.
Пішла́ леге́нька хви́ля і полоскота́ла щу́ку по бока́х.
Пішо́в з кади́ла сине́нький дим і розвіва́вся по ві́льному пові́трі.
Пішо́в і годи́нник.
Плече аж пала́є.
Пли́не качу́р по Дуна́ю —.
Пля́нше був озбро́єний мушке́том і пістоле́том.
Пля́нше зняли́ з коня́ цілко́м закостені́лого.
Пля́нше ї́хав поза́д свого́ па́на кро́ків на де́сять.
Пля́нше й Базен ішли́ поза́ду.
Пля́нше й собі́ був у надпориві і бі́льше вже не зни́мав розмо́ви про зві́льнення.
Пля́нше пе́рший впізна́в її.
Пля́нше пішо́в на двір і хоті́в засідла́ти ко́ні.
По вісьмо́х днях жі́нка спокуси́ла си́на тюре́мника й утекла́.
По до́брих десятьо́х мі́нутах дід Гара́сим зача́в зно́ву.
По закі́нченні обло́ги я вступа́ю до манастиря́ лазари́стів.
По ї́хніх серця́х протіка́в струмо́к яко́гось божеві́лля.
По нагоро́ді за ві́дданість ма́ла йти нагоро́да за коха́ння.
По пе́рших же слова́х міле́ді поверну́лася й здиво́вано гля́нула на молодо́го чолові́ка.
По пе́ршій я ви́йшов із кав'я́рні і пішо́в додо́му.
По сніда́нку вмо́влено зібра́тись увечорі в Атоса й там закі́нчи́ти обгово́рення.
По те́мному лу́гу.
По тонкі́й кри́зі ступа́єш ти на свого́ во́рога.
По цих слова́х він подзвони́в у срі́бний дзво́ник.
По цих слова́х вона́ відчини́ла две́рі в коридо́р і ви́штовхала молодо́го чолові́ка.
По цих слова́х шум по́за кабіне́том набу́в си́ли ви́буху.
Пові́тря було́ вогке́ й холо́дне.
Пово́лі го́мін поза́ду затиха́в.
Пога́слий по́гляд Атоса ра́птом спалахну́в по́лум'ям.
Погі́дне не́бо помрачилося.
Погово́римо з ним де про що з Га́дяцьких пу́нктів.
Пого́ничів побі́ля возі́в не було́ — вони́ повипряга́ли худо́бу й посіда́ли обі́дати.
Пого́ня зміни́лась лю́тістю на невда́ле й безці́льне шука́ння.
По́див Д'Артаньянів деда́лі збі́льшувався.
Поети́чні ви́слови та сльозоточи́ві фра́зи не до лиця́ вам.
Пожила́ у мене́ ще ві́сім місяці́в.
Поки́нь хоть на часи́нку своє́ січове́ юродство.
Покли́кали до ка́ви.
Покли́кали Пля́нше і дали́ йому потрі́бні інстру́кції.
Поклони́лись обо́м ге́тьманам і коза́цтву на всі чоти́ри сто́рони.
Полеті́ла ці́ла ту́ча костяни́х стріл.
Поліца́ї роздя́кувалися Д'Артаньянові і забра́ли свою́ здо́бич.
Поліца́й сів по́руч.
Поліція́нт звів ру́ку.
Положи́ла йому на бю́рко і ви́йшла.
Полоня́нка швидки́м о́ком перебі́гла по всій кімна́ті.
Пома́лу стук ути́х.
Помі́ж во́зами зби́вся гарми́дер.
Помогли́ Дик і Томмі.
Понавко́ло на́товпів стоя́ли й ї́здили тата́рські ве́ршники з до́вгими батога́ми.
По́над три́ста салда́тів рі́зних полкі́в зібра́лися бі́ля ви́ходу з та́бору.
Попе́реду скака́в пошта́р.
Попро́буємо обійти́ся без не́ї.
Попроща́лись і роз'ї́хались.
Пора́нений став навко́лішки та поцілува́в но́ги свого́ спаси́теля.
Порожне́ча переляка́ла її.
Портос аж ся́яв з ра́дощів і го́рдощів.
Портос безупи́нно блазнюва́в.
Портос був люди́на зо́всім протиле́жного ґату́нку.
Портос зниза́в плечи́ма.
Портос і Араміс зблі́дли й перезирну́лися.
Портос і Араміс зроби́ли так са́мо.
Портос і Араміс підвели́ся із свої́х стільці́в.
Портос і Араміс теж ще не все прої́ли.
Портос ки́нув слу́жбу й насту́пного ро́ку одружи́вся з па́ні Кокна́р.
Портос прийшо́в незаба́ром пі́сля Д'Артаньяна.
Портос та Араміс були́ вже на мі́сці й гра́ли вдвох.
Портос та Араміс тремті́ли від лю́ті.
Портос уда́в ні́би розгуби́вся.
Пору́чник похита́в голово́ю.
Посе́ре́д криласу лежа́ло ті́ло же́ртви в убра́нні́ послу́шниці.
Посе́ре́д ціє́ї метушні́ і безла́ддя посува́вся напере́д наш юна́к.
Поспі́льство не хоті́ло ки́дати обі́ду й не ру́шилося з мі́сця.
По́страх пішо́в по всій око́лиці.
По́тім ви відбули́ по́дорож з ва́шими дру́зями на Форзькі води́.
По́тім ви́п'ємо й заку́симо.
По́тім висо́кий чолові́к же́стом запропонува́в мушкете́рові ввійти́.
По́тім він ки́нув цей жмут тремтя́чих не́рвів і зверну́в ува́гу на двох прозелі́тів.
По́тім зв'яза́в їх до ку́пи ма́йже під прями́м куто́м.
По́тім ми пої́хали.
По́тім покли́кали Пля́нше.
По́тім поска́кували на са́ні і враз ру́шили заме́рзлою ріко́ю.
По́тім ра́птом ста́ла на одно́ колі́но й поцілува́ла гру́бо обте́саний порі́г.
По́тім я підво́джу їх на твоє́ лице́.
Потурбу́ймося хоч трі́шки про здоро́в'я лю́бого їй герцоґа Б'токенгемського.
Поцілува́в ге́тьман труну́ свого́ си́на.
Почала́ся нелю́дська різани́на.
Почали́ значні́ козаки́ жи́ти на лядський кшталт із вели́кої ро́зкоші.
Почали́ся під Бу́шою щоде́нні бойови́ща й шту́рми.
Почало́ся для мене́ життя́ від но́чі до но́чі.
Почека́й же хвили́нку й бу́деш задово́лений.
Почина́є би́ти двана́дцята.
Почита́ю ще тро́хи да́лі.
Почува́ю потре́бу ви́сповідатися.
Почу́всь бря́зкіт по́суду.
Почу́лося кі́лька з вда́рів у две́рі.
Почуття́ во́лі обхопи́ло всю істо́ту молодо́ї жі́нки.
По́шта тут надзвича́йно ке́пська.
Пра́во говори́ти за всіх надали́ Ато́сові.
Працюва́в так пи́льно в та́тковій канцеля́рії.
При зга́дці про ви́дру у щу́ки затремті́ло хребе́тне крило́.
При тім вона́ наторкну́лася но́сом до гіллячки і проки́нулась.
При цих слова́х Фортюнові се́рце ра́дісно засту́кало.
При цьому́ заува́женні Атос насупи́в бро́ви й зці́пив гу́би.
При цьому́ окли́кові Д'Артаньян затремті́в.
Приї́дуть сюди́ до М.
Приїжджа́ють до тебе́ з Сі́чі за́для узяття́ ті́лько подару́нків.
При́йде й на на́шу ю́лицю пра́зник.
Прийшли́ до коршми́ Парпайо.
Прийшло́сь Гаві шука́ти нови́х заробі́тків.
Прийшо́в аж на о́бі́д.
Прису́тні всі мовча́ли.
Прихи́льна до Вас.
При́ятелі ве́село перезирну́лися.
Про тебе́ було́ в газе́тах.
Про це я не забу́ду до ві́ку.
Прозива́вся він Безпоясний.
Прої́хали й ми́мо сих.
Прої́хали ще тро́хи.
Пройшло́ два місяці́.
Про́мінь сві́тла враз ося́яв мо́зок коршмаря́.
Прора́зливий свист почу́вся з орке́стри.
Про́ста́ зви́чка в цій краї́ні.
Про́сто не тра́пилося тако́го ви́падку.
Простува́ли до Соло́ної Води́.
Проте́ було́ до́сить хо́лодно.
Проте́ вони́ дійшли́ таки́ до нього й счепи́лися у смерте́льній сі́чі.
Проте́ всеж таки́ взяв кі́лька посторо́нків і ки́нув на са́ні.
Проте́ Хмельни́цький не зва́жився ста́ти до бо́ю.
Про́ти короля́ пе́ред коза́цькому ві́йську вів сла́вний Неча́й.
Про́тягом двадцяти́ хвили́н дої́хали туди́.
Про́тягом дванадцяти́ годи́н він прої́хав ко́ло шістдесяти́ льє.
Про́тягом найбли́жчих ти́жнів був трус по всіх хати́нах і шалаша́х у Но́мі.
Про́тягом уже́ двох годи́н ву́лиці Пари́жу були́ те́мні й безлю́дні.
Про́тягом шісдесяти́ днів ніхто́ не мо́же претендува́ти на ту дільни́цю.
Проща́й! Гарма́ти гра́ють.
Проща́ю вам моє́ розби́те майбутне.
Психольоґія та симпа́тії ї́хні зміня́лися.
Ра́дощі їх були́ вели́кі.
Раз — і кіне́ць.
Раз у рік коля́дники.
Ра́но сні́дали ра́зом.
Ра́но я проки́нувся з си́льним бо́лем голови́.
Ра́птом вона́ спини́лася.
Ра́птом герцоґ ви́пустив жахли́вий крик.
Ра́птом го́лосно заспіва́ли дру́жню пі́сню ріполови.
Ра́птом загарча́ли соба́ки.
Ра́птом на две́рях за́лі з'яви́вся коро́ль із кардина́лом.
Ра́птом ти́шу нічну́ розірва́в ча́стий ви́пал рушни́чний.
Ра́птом у флі́гелі розлягли́ся гучні́ кри́ки.
Ра́птом увійшо́в Пля́нше з двома́ листа́ми на адре́су Д'Артаньяна.
Ра́птом Фелтон зупини́вся.
Ра́птом чия́сь рука́ чудо́вої фо́рми і білости просу́нулась крізь портьє́ру.
Рев бу́рі і ти́хі ше́пти дру́жньої розмо́ви.
Репута́ція правди́вого чолові́ка залиша́ється за тобо́ю.
Ре́шта — то спра́ва вже і́ншої осо́би.
Ре́шту ви вже зна́єте.
Ре́шту ви зна́єте.
Ридван ви́їхав за воро́та мі́ста і покоти́вся сте́пом.
Рівноча́сно я не зво́див оче́й із щу́ки.
Рід па́на Іва́на Гре́чки в му́жеському колі́ні урва́вся.
Рі́чка мовча́ла під бі́лою ша́тою.
Рішельє́ коха́в короле́ву.
Рішельє́ пи́льно подиви́вся на юнака́.
Робо́та закипі́ла на́ново.
Робо́ту і для нього якунебудь ви́найдемо.
Розбишаки ті́лько згля́нулись да всміхну́лись між собо́ю.
Розв'я́зана мо́же зранити або́ вби́ти.
Розлягли́ся три чи чоти́ри по́стріли.
Розмо́ва зверну́ла на і́нше.
Розмо́ва поверну́ла на весе́ле.
Ро́зпач опанува́в душе́ю молодо́ї ді́вчи́ни з рече́й цига́нки.
Розпоча́в суд над Кири́лом Ту́ром ба́тько Пу́гач.
Розступи́лись і дали́ прої́хати верхови́м і ридванові.
Розумі́єте? Слу́хайте моє́ї пора́ди і йдіть собі́ геть звідсіля́.
Ро́кі́в че́рез три пі́сля смерти па́на Іва́на наста́в на Украї́ні вели́кий го́лод.
Рошфо́р на хвили́ну зами́слився.
Ру́ки козака́ впа́ли і ви́пустили її з обі́ймів.
Ру́хався без го́мону й не хапа́ючись.
Савой не відстава́в.
Сам Брюхове́цький стоя́в у голубо́му жупа́ні пе́ред свої́х запоро́жців.
Сам він не мав нія́кої охо́ти бра́ти до рук ге́тьма́нську булаву́.
Сам же лорд ки́нувся до кабіне́ту герцоґа Б'юкенгемського.
Сам же пан Портос лежи́ть й не підво́диться.
Сам їх добро́дій Га́ва загости́в до їх ха́ти.
Сам свої́х слів не чу́ю.
Са́ме в той час дзиґарі ви́били пі́вдень.
Са́ме про це й тре́ба написа́ти.
Са́ме про́ти бра́ми простягла́ся ву́лиця до база́ру.
Са́ме туди́ й поверну́ла каре́та.
Са́шку на мі́сці пові́сили.
Свєтлов пози́чив йому ще раз — знов програ́в мій Воло́дя.
Свідо́цтва ду́же га́рні.
Світа́нком вони́ були́ за якінебудь три чи чоти́ри ми́лі від А́нглії.
Сві́том до Богуна́ набли́зився Влу́чко.
Сві́чка почала́ миготі́ти.
Свого́ пошто́вого коня́ він зали́ши́в ко́ло ворі́т.
Своє́ ді́ло вона́ зроби́ла.
Своє́ю витрива́лістю не поступа́лася пе́ред ним і на́віть переви́щувала.
Свої́ми жа́ртами та поцілу́ями він заспоко́їв мене́.
Свою́ кімна́ту він оберну́в на обсерваці́йний пункт.
Священик закі́нчи́в про́повідь.
Се ж з одного́ бо́ку.
Се молоде́ Шраменя.
Се я в По́льщі таке́ собі́ доско́чив.
Секрета́р вклони́вся й пода́вся вико́нувати дору́чення.
Секрета́р заста́в Б'юкенгема пе́ред столо́м в опочива́льні.
Село́ оддалік тону́ло в які́йсь си́ній па́мороці.
Се́рде́нько ж пра́гне.
Се́рце Д'Артаньяна пла́вало в захо́пленні.
Се́рце запегло́ся і не м'я́кло ані́ ра́зу.
Се́рце йому шви́дко калата́ло.
Се́рце моє́ було́ чи́сте.
Се́рце найкра́щої жі́нки немилосе́рдне до стражда́нь супернаці.
Се́рце не ви́тримало.
Сиді́в я тоді́ в оці́й я́мі в слі́дстві.
Си́лою води́ з коло́дязя не пить.
си́лою і́нших похапа́ли.
Сі́ли козаки́ і пої́хали спі́шно.
Сільські́ хло́пці були́ лі́пші для мене́.
Сім день пі́сля того́ би́вся Богу́н з ля́хами невпи́нно.
Сі́псу запряга́ла шви́дко.
Сі́тка Ча́рлі взя́вся до лікува́ння.
Сі́тка Ча́рлі на хвили́ну зупини́вся і поча́в зно́ву ки́дати в по́суд кусо́чки льо́ду.
Сі́тка Ча́рлі обіця́в їй допомогти́.
Скаже́ний був цей штурм.
Сказа́в йому своє́ ім'я́ й прі́звище.
Ска́зано надзвича́йно вві́чливо і найспокі́йнішим то́ном.
Скі́льки йому ще зали́ши́лось іти́? Дві ночі́влі? Де́сять? Сто? — він не знав.
Сковорода́ переверну́лась і покоти́лась на долі́вку в Кириловоі сестри́.
Скорі́ться свої́й до́лі.
Ско́ро тоді́ ж таки́ взяв він собі́ за хазя́йку Пара́ску Корніївну.
Скрізь було́ чу́ти прокльо́ни й шале́ну ла́йку.
Скрізь вона́ ото́чена ворога́ми.
Скрізь гра́ти заарешто́ваний ба́чив ті́льки буди́нки та брук.
Скрізь луна́ли кри́ки ро́зпачу.
Слід ті́льки вмі́ти чека́ти.
Слова́ Фелтонові моро́зом пробі́гли по її жи́лах.
Слу́хає і сам собі́ ві́ри не йме.
Сміливіш! Пої́жте трі́шки.
Сніг ліпи́в чимра́з ду́жчий.
Соба́ки в та́борі зняли́ страше́нний га́лас.
Сова́ загука́ла на дупла́стім ду́бі і ти стрепену́вся.
Со́вість то теж річ непе́вна.
Соки́ в дере́вах позамерза́ли.
Со́нна ліни́вість ще де́ржить ув обі́ймах її ті́ло.
Сопу́тники місіоне́рові були́ за сві́дків.
Сою́з цей скеро́вано про́ти Фра́нції.
Спира́йся на мою́ ру́ку та ході́м до та́бору.
Списа́в протоко́л і каза́в мене́ відвести́.
Спо́гади про них були́ неприє́мні.
Спо́кій і ми́лость госпо́дня хай бу́де з вами.
Споку́са була́ вели́ка.
Спра́ва ця єсть особли́вої делікатности.
Спра́вди́лося ще раз воро́жчине сло́во.
Спу́щений до полови́ни пра́пор су́мно ма́яв над каса́рнею.
Став я сам про себе́ ду́мати.
Ста́лася лю́та су́тичка.
Ста́лася неви́дана поді́я.
Ста́ли жи́ти вку́пі люб'я́зно да при́язно.
Стари́й Сарабри́н міг ле́гко поті́шитися.
Староміська диви́лася на це все і з ди́ву не могла́ отя́митися.
Староміський пові́сив свою́ си́ву го́лову.
Староміськи́й ра́до пішо́в слі́дом́ за Га́вою.
Староміський розпові́в свою́ приго́ду з жидко́м в Дрого́бичі.
Стерджес Ове́н не насмі́лився на́віть запере́чити.
Стої́ш похи́лена на́ді мно́ю.
Стокард пода́вся за ним.
Стокард став навколюшки й поча́в роздивля́тися крізь барика́ди.
Сто́млені о́чі її сльоза́ми заволікли́сь і ста́ли які́сь ла́гідні.
Страх хоть кого ві́зьме.
Су́дді не зна́ли ще про ці зло́чини.
Судно́ все ще стоя́ло нала́годжене до відплиття́.
Судно́ міле́ді ста́ло на ре́йді.
Су́мно та мля́во сплива́в час.
Схамену́лись і на нас січові́ бра́тчики.
Сього́дні ви мій друг.
Сюди́ тре́ба дода́ти ще напра́ви та сльо́зи ма́тері.
Та бу́дьте спокі́йні — кров не проллє́ться.
Та було́ вже запі́зно.
Та в кобура́х лежа́ли там такі́ самі́сінько пістоле́ти.
Та вже бу́деш вік уве́сь.
Та він про те не обли́шив свої́ думки́.
Та воно́ не зми́ло бру́ду з ва́шої душі́ й тавра́ з ва́шого ті́ла.
Та все ж було́ щі́льно зачи́нене.
Та Га́ва рад був і тому́.
Та Га́ва цим не знеохо́тився.
Та гов! Щось хлю́пнулося в воді́.
Та Д'Артаньян був ра́зом упе́ртий й ціка́вий.
Та Д'Артаньян одни́м сло́вом запобі́г усьо́му цьому́.
Та життя́ вимага́ло свого́.
Та зара́ди вас я дода́м яє́ць.
Та зду́мав і прийшо́в уже́ запі́зно.
Та й дава́й гаса́ти за не́ю круг Шра́мового коня́.
Та й не в тім річ.
Та й про це говори́ли не ча́сто і короте́нько.
Та й сам я — мо́вити пра́вду — не хоті́в би більш підійма́тись на но́ги.
Та й сті́льки.
Та й усе́ навкруги́ було́ ме́ртве.
Та й уся́ її поведі́нка — не украї́нська.
Та кори́вся найду́жче.
Та Людо́вику не те було́ тре́ба.
Та має́ток мій був в А́нглії.
Та мене́ щось мов за ру́ку трима́ло.
Та мені́ про це було́ ба́йду́же.
Та на́віть не ворухну́лась.
Та найду́жче намага́лися вони́ розпали́ти в селя́нах за́здрість на па́нські зе́млі.
Та не ду́же до́вго протягло́ся те ща́стя.
Та ніщо́ там було́ й тя́мити.
Та остача була́ невели́ка і небага́то доста́лося Янкелеві.
Та ось — в Армантьє́рі.
Та ось і моя́ ха́та.
Та ось стрива́йте.
Та пан Андрі́й не дослу́хав.
Та по́ми́лка трива́ла недо́вго.
Та поспіша́ймо ж.
Та при тім і рефле́ксія не дріма́ла.
Та про те я машина́льно пішо́в за не́ю.
Та ува́жно роздиви́лась на лезо й спро́бувала ві́стря на кі́нчику па́льця.
Та це було́ не все.
Та це було́ ще не все — залиша́лися площа́дка й передпо́кій.
Та ця авдіє́нція завдала́ йому ще ново́го жа́лю.
Та ще й тре́ба було́ поголи́тися й попої́сти чого́сь.
Та щу́ка не чека́ла бо́втання.
Та я був пригото́ваний на цю хи́трість.
Та я був спокі́йний.
Та́бор поділи́вся на дві па́ртії.
Так було́ й з нами.
Так говори́в Васи́ль Нево́льник.
Так же й тут ста́лось.
Так мина́ла щодня́ до́бра годи́на й аж тоді́ йшов пан Андрі́й сні́дати.
Так мину́в рік.
Так мину́ло у шлю́бному житті́ Богуні́в ві́сім ро́кі́в.
Так мов би з лісово́ї гуща́вини на́раз ви́йшов на лісову́ поже́жу.
Так ось — ви ба́чили ру́ку короле́ви й ті́льки.
Так ось як воно́ було́.
Так от я ви́ніс воло́чок.
Так от я заду́мав видава́ти мі́сячник літерату́рний.
Так оце́ й ти гово́риш.
Так са́мо вони́ й да́лі воюва́тимуть.
Так спра́ви тягли́ся ще з мі́сяць.
Так усе́ й пропа́ло.
Так це ж мій Менґський при́ятель.
Так чи инакше грі́зні си́ли бра́ли собі́ же́ртву.
Так що ми з мі́сис Сейзер зо́всім не пої́хали.
Таке́ стано́вище Тете́ря ви́знав са́ме підходя́щим для своє́ї по́мсти.
Таки́й брав уся́кий ро́зказ до сло́ва.
Таки́й вже мені́ ви́йнявся жеребо́к неща́сний.
Таки́х надмі́рно ціка́вих я вмі́ю шви́дко ви́сунути по́за кля́мру своє́ї знайомости.
Тако́ї кількости люде́й було́ до́сить.
Там був лише́ оди́н готе́ль при пошто́вій ста́нції.
Там вони́ безпе́чні і від ви́дри і від щу́ки.
Там жінка́м не ду́же догоджа́ють.
Там на хребті́ в не́ї ще бо́лів шрам від ви́дриних зубі́в.
Там розташува́лися бі́лі лю́ди.
Там ти зна́йдеш мої́х соба́к і са́ні.
Там у них вели́ка фамі́лія і там ма́є відбу́тися на́ше весі́лля.
Тара́с Сурмач давно́ вже од'ї́хав.
Тата́ри наляка́лися вели́кого по́льського ві́йська і втекли́.
Та́тко від'ї́хав до Льво́ва і мав верну́ти пі́зно вночі́.
Твої́ гу́би леге́нько тремтя́ть.
Те ж са́ме влашто́ване було́ для короле́ви й для дружи́ни президе́нта.
Тебе́ ж є́внухи ві́льно по та́бору пуска́ють.
Те́мні фігу́ри яскра́во вирізня́лися на червонува́тому о́брії.
Тепе́р ви ма́єте доде́ржати свого́ сло́ва.
Тепе́р ви не втече́те від мене́.
Тепе́р Д'Артаньян і собі́ відско́чив наза́д і підня́в шпа́ду.
Тепе́р же вороття́ було́ вже неможли́вим і він нава́жився поба́читись.
Тепе́р же почина́ймо.
Тепе́р жо́дне фізи́чне ті́ло не поділя́ло їх.
Тепе́р ї́дьте собі́ ліво́руч.
Тепе́р їм довело́сь зазна́ти до́брої біди́ в цій краї́ні.
Тепе́р йому все відо́мо.
Тепе́р лиша́ється ті́льки написа́ти адре́су.
Тепе́р ось прави́ця заго́їлася — са́ме до́бре бу́де гати́ти їх ке́лепом.
Тепе́р сіда́й на коня́ і дава́й наздоганя́ти каре́ту.
Тепе́р уже́ ні́чого було́ ду́мати про Ле́сю Петро́ві.
Тепе́р це вже скінчи́лося.
Тепе́р я говорю́ з Бі́лем.
Тепе́р я міцні́ше узбро́єний на твої́ стрі́ли.
Ти був уве́сь бліди́й.
Ти в бік ска́чеш і знов біжи́ш.
Ти ви́біг із ха́ти.
Ти ві́льний до сьо́мої ве́чора.
Ти все се́рдився на мене́.
Ти встає́ш і приступа́єш до мене́.
Ти вся почина́єш тремті́ти.
Ти леге́нько відтяга́єш її і знов кладе́ш на моє́ плече́.
Ти мій бригади́р — му́шу тебе́ слу́хатися.
Ти моя́ бра́нка і пови́нна кори́тися мої́й во́лі.
Ти пе́рша перерва́ла її свої́м́́́ смі́хом.
Ти рего́чешся вслід йому.
Ти сам говори́в мені́ це тоді́.
Ти собі́ бери́ яки́й науко́вий рефера́т.
Тим ча́сом Черева́нь усе́ скри́кував Сомка ге́тьманом.
Тимча́сом кардина́л уда́вся до підкидни́х листі́в.
Тимча́сом крізь мо́хом шпакльо́вані щі́ли́ни пробива́вся моро́з і ви́холодив хати́ну.
Тимча́сом набли́зився Портос.
Тимча́сом юнаки́ та бі́дний льока́й зійшли́ нани́з.
Ти́сячі жиді́в має́тки роби́ли на на́фті.
Тих не відда́в би вже пе́вно за ні за що в сві́ті.
Ти́хі кро́ки в сальоні.
Ти́хо і шви́дко підня́вся аж на два́дцять фу́тів.
Ти́хо й на просто́рому дво́рищі в па́на Іва́на Гре́чки.
Ті калі́ки й рішу́чий лист Богуна́ зроби́ли вплив на Хмельни́цького.
Ті слова́ Га́ва тве́рдо собі́ затя́мив.
Ті три ти́сячі з свої́м́́́ полко́вником Нечипа́йлом ма́ли перейти́ оста́нніми.
Ті́льки Атос од ча́су до ча́су підво́див го́лову.
Ті́льки ві́рна будь мені́.
Ті́льки дру́гого дня могли́ ми до́бре огля́нути новака́.
Ті́льки ж Іва́севі не ста́ло че́рез те ле́гше.
Ті́льки Івано не мо́же засну́ти.
Ті́льки кажі́ть відве́рто.
Ті́льки не розво́дьтеся зана́дто.
Ті́льки по тре́тьому ра́зі почу́лися кро́ки.
Ті́льки пої́дьмо недале́ко зві́дси.
Ті́льки Портос мовча́в.
Ті́льки прості́ше тре́ба.
Ті́льки схо́плений мно́ю ніж зали́ши́вся у мені́ в рука́х.
Ті́льки тре́тього дня йому тро́хи поле́кшало.
Ті́льки цілкови́те каяття́ мо́же відверну́ти від вас гнів кардина́лів.
Ті́лько дарма́ вона́ ляка́лась.
Ті́лько ж за ти́ми ку́пами лю́ду ма́ло що мо́жна було́ й розгле́діти.
Ті́лько ж і за дру́гим ра́зом ніхто́ ані́ з мі́сця.
Ті́лько оди́н бог мо́же її спо́вни́ти.
Тінь доторкну́лася ри́ски.
Тінь набра́ла вира́зних тіле́сних форм.
То був здоро́вий гі́рськи́й оре́л.
То був мій брат.
То був Мускетон.
То був нака́з про підви́щення в чин ляйтена́нта мушкете́рів.
То був Яре́ма Вишневе́цький.
То була́ індіянка.
То була́ люди́на а́кції.
То була́ че́сна люди́на.
То були́ лише́ даре́мні наді́ї й химе́рні мрі́ї.
То було́ ди́вне видо́вище.
То було́ дру́ге ї́хнє поба́чення.
То вже ва́ша прови́на.
То він попере́див мене́.
То ду́же глу́па істо́рія.
То й реєстро́вим чи городови́м козака́м було́ ті́сно.
То поверта́лися її тюре́мники.
То попи́ і ченці́ несли́ корогви́ благословля́ти ві́йсько на бій.
То так було́.
То́бто за годи́ну по тій приго́ді.
Това́риші під'ї́хали до Д'Артаньяна.
Тоді́ бері́ть найдо́вшу й прихо́дьте показа́ти її мені́ сього́дні ввечорі.
Тоді́ Білозе́рець і поча́в розказовати.
Тоді́ він бу́де до ва́ших по́слуг.
Тоді́ він осели́вся в Ове́чому Та́борі.
Тоді́ він поча́в обмірко́вувати свої́ оста́нні приго́ди.
Тоді́ вона́ впа́ла навко́лішки й почала́ моли́тися.
Тоді́ вона́ пові́льно підвела́ го́лову.
Тоді́ вони́ перезирну́лися.
Тоді́ всі робітники́ відступи́ли до рівчака́ й узя́ли схо́вані там мушке́ти.
Тоді́ Д'Артаньян опові́в до́вгу істо́рію про короле́ву.
Тоді́ зно́ву посіда́ли на са́ні.
Тоді́ йому спа́ли на ду́мку салда́ти та вчора́шні вби́вці.
Тоді́ мій брат покла́в за́мість си́ли вжи́ти хи́трощів.
Тоді́ одверну́лась і пішла́ геть.
Тоді́ ра́зом з не́ю улю́блена ха́ном жі́нка Газізя перейшла́ до Хамамбета.
Тоді́ стано́вище оберну́лось у спра́вжні зли́дні.
Тоді́ Урі Брем підтягну́в коло́ду до вогню́ і сів на не́ї.
Тоді́ ще коза́к ма́ло зважа́в на жіно́че се́рце.
Тоді́ я зо злости запла́кала.
То́ї ж хвили́ни в коридо́рі почу́вся ре́гіт.
То́ї ж хвили́ни з бастіо́ну почали́ стріля́ти.
То́ї ж хвили́ни задеренча́ли коле́са каре́ти.
То́ї ж хвили́ни на схо́дах розлі́гся дзвін остро́г та голоси́ кілько́х люде́й.
То́ї ж хвили́ни обли́ччя па́ні Бонасьє поси́ні́ло.
То́ї ж хвили́ни Пля́нше підві́в Ато́сові коня́.
То́ї ж хвили́ни прибі́г переля́каний лі́кар герцоґа.
То́ї ж хвили́ни увійшо́в Портос.
То́ї хвили́ни ввійшо́в Араміс.
То́ї хвили́ни заржа́в кінь.
То́ї хвили́ни почу́лося тупоті́ння коня́.
Той за́мість ві́дповіді притакну́в голово́ю.
Той ки́нув коршма́реві дві чи три срі́бних моне́ти й поскака́в слі́дом́ за свої́м́́́ па́ном.
Той лежа́в ме́ртвий.
Той прихопи́вся і одни́м ма́хом сінни́к Кеслера лежа́в на свої́м́́́ мі́сці.
Той прові́в до дожидальні й пода́вся у вну́трішні поко́ї пала́цу.
Той ті́лько мо́вчки похита́в голово́ю.
Томмі жи́во здійня́в клума́к з її плече́й.
Томмі засу́нув у юконську піч де́ко з сухаря́ми й підки́нув тро́хи дров.
Томмі шви́дко затягну́в кінці́ шатра́ і поверну́вся до вогню́.
Тому́ він і запиша́вся собо́ю.
Тому́ я й умира́ю.
Тоне́сенький па́сочок з кра́ю відкро́єний.
Тоньо не міг диви́тися на це бра́тове знуща́ння над бі́дною ри́бою.
Тоньо ті́льки плечи́ма здвигну́в на цю мо́ву.
Трацький ти́хо війшо́в до кабіне́ту.
Тре́ба було́ діста́тись ще до Ло́ндону.
Тре́ба було́ запобі́гти цьому́.
Тре́ба було́ знайти́ Пля́нше.
Тре́ба було́ подба́ти про ра́ну.
Тре́ба було́ посні́дати.
Тре́ба було́ розлуча́тися.
Тре́ба ж було́ їй ви́правдати тради́ції своє́ї ра́си.
Тре́ба ма́тись на ба́чності.
Тре́ба нам обо́м ра́зом зайня́тися тим.
Тре́ба приверну́ти до себе́ цю мане́ньку па́ні Бонасьє.
Тре́ба сим безшабе́льним гева́лам зби́ти тро́хи пихи́.
Тре́ба тепе́р придиви́тися йому в нату́рі.
Тре́ба ті́льки було́ оберну́ти цю правдоподі́бність на упе́вненість.
Тре́ба ще нито́к на нові́ чіпці́ купи́ти.
Три ку́лі продіря́явили серве́тку й зроби́ли з не́ї спра́вжній пра́пор.
Три по́статі ритмі́чно підійма́ли і спуска́ли ве́сла.
Три при́ятелі й собі́ наби́ли рушни́ці.
Тро́є мушкете́рів та дво́є ґвардійців йшли за ним слі́дом́.
Тро́є мушкете́рів теж ду́же полюби́ли свого́ молодо́го при́ятеля.
Тро́хи о́сторонь стоя́ла Джой Моліно.
Труп уве́сь зійшо́в кро́в'ю.
Тупи́й біль души́в її.
Тут було́ б небезпе́чно.
Тут вона́ му́сить бу́ти.
Тут Джеджалій керму́є.
Тут же ви́сі́в старови́нний портре́т вельмо́жі з о́рденом.
Тут і пи́сарі стоя́ли з каламаря́ми й бі́лим папе́ром.
Тут і там по сті́нах скро́много поме́шкання помі́тно було́ за́лишки вели́ких розко́шів.
Тут мені́ не мі́сце.
Тут ми сами́ і мо́жемо побала́кати.
Тут мій Генри́сь пропа́в.
Тут скрізь було́ ви́рівняно і поси́пано піско́м га́рно.
Тут ті́льки зві́рі мо́жуть жи́ти.
Тут у мене́ й пові́з на ву́лиці.
Тут чека́в пе́рший підгі́н.
Тут чоловіки́ за́вжди́ так пово́дяться.
Тут ще є в нас кі́лька молодці́в зі Схо́ду.
Тут я й спини́вся.
Тюре́мники ввели́ Атоса.
Тягло́сь туди́ й городове́ коза́цтво.
Тяжка́ у вас рука́.
Тя́жко було́ на се́рці моє́му Петро́ві.
Тя́жко було́ Олимпіяді Остапівні терпі́ти со́ром.
У Бі́лій Це́ркві стари́й полко́вник поба́чив бага́то нови́н.
У Борзні́ заї́хав Шрам одпочи́ти до со́тника Білозе́рця.
У Ві́дні ми ста́ли ра́но.
У воло́ссю метале́вий гребіне́ць.
У ворогі́в зби́вся гарми́дер.
У гаре́мі ха́нському стоя́в сто́гін і рида́ння.
У глибині́ садку́ стоя́ла вбо́га халу́па.
У Гре́чок у М.
У две́рях з буди́нку показа́лась господи́ня.
У день нас на́че дражни́ли облу́дні со́нця.
У за́лі де́який час було́ чу́ти заміша́ння й сум'яття́.
У кабіне́ті було́ ти́хо.
У ко́жному з кабіне́тів лежа́ло машкара́дне убра́ння́.
У коза́цькому та́борі її зра́зу спини́в вартови́й.
У мене́ вже й ко́ні стоя́ть напогото́ві.
У мене́ до́брі соба́ки.
У мене́ завме́рло се́рце.
У мене́ сльо́зи бри́знули з оче́й.
У мене́ тремті́ли ру́ки.
У Моско́вщині він зро́ду тако́ї ху́ги не ба́чив.
У нас зібра́лося аж три ти́сячі козакі́в.
У на́шій спра́ві бага́то лю́ду недоре́чі.
У них були́ пильні́ші спра́ви.
У нього ви́йшло вже і́нше ді́ло.
У нього не здригну́вся жо́ден му́скул.
У нього сльо́зи на оча́х.
У ньому були́ всі мої́ сподіва́ння.
У Петра́ од таки́х рече́й аж моро́з пішо́в по́за шку́рою.
У по́льському та́борі не спа́ли всю ніч і роби́ли око́пи.
У похо́дах та у бойовищах мину́ло три ти́жні.
У рука́х у не́ї була́ нова́ запи́ска міле́ді.
У рука́х у нього був фляко́н з ню́хальною сі́ллю.
У рука́х ца́рська гра́мота.
У свій час грекиня ма́ла спра́ву з чоловіка́ми ще дикі́шої поро́ди.
У се́рці Мари́ни ви́никло зневі́р'я.
У таки́й спо́сіб ми не розлуча́тимемось ні на хвили́ну.
У тій хвили́ні почу́лися кро́ки ло́рда Вінтера.
У тій хви́лі в но́мер увійшо́в Базен із шпіна́том та яє́шнею.
У Фортюна поле́гчало на се́рці.
У цій кни́зі ви зна́йдете всі молитви́.
У цю спра́ву втруча́тися нам не годи́ться.
У цю хвили́ну поза́ду почу́лися голоси́.
Уби́йте цю люди́ну та наздоганя́йте нас якнайско́рше.
Уве́сь бе́рег невели́кої рі́чки Жо́вті Во́ди і степ поза́д не́ї вкри́лися ве́ршниками.
Уве́сь насту́пний день промину́в у готува́нні до від'ї́зду.
Уве́сь світ для мене́ ніщо́ без вас.
Уве́чері при ля́мпі ми сиді́ли в кімна́ті вчи́теля і розмовля́ли.
Увійшли́ до ло́жі.
Увійшли́ міща́не в світли́цю да й стоя́ть у поро́га.
Увійшло́ яке́сь опу́дало.
Увійшо́в і за́раз запер две́рі.
Уда́ване прими́рення була́ по́мста ревни́вої жі́нки.
Уда́рилась я до воро́жки.
Уда́рили у вели́кий дзвін.
У́же надво́рі стемні́ло.
Узя́ли козаки́ од їх ко́ні.
Уї́хали в мі́сто.
Украї́на тепе́р зно́ву ві́льна.
Умо́вкли ми і незаба́ром я захріп.
Умрі́ть же в ми́рі.
Уна́дивсь дия́волів син до ковали́хи.
Уночі́ на́віть не розмовля́ли.
Упа́ла на зе́млю ніч і припини́ла те вели́ке бойови́ще.
Урі Брем здвигну́в плечи́ма.
Урі Брем підві́вся на но́ги.
Урі Брем скориста́вся з цього́ моме́нту.
Урі Брем тимча́сом запряга́в соба́к і ла́годився в доро́гу.
Урі на знак зго́ди кивну́в голово́ю.
Урі поскида́в з них мох під стіно́ю і ви́йняв з ла́ви три коло́ди.
Усере́дині в монастире́ві стоя́в тоді́ густи́й старосві́тський сад.
Усі́ були́ в ро́зпачі.
Усі́ ми пе́ред ва́шими си́вими чупри́нами ді́ти і ду́рні.
Усі́ повдяга́лись у до́вгі подоро́жні су́кні і жда́ли ті́льки старо́го Шра́ма.
Усі́ тро́є посіда́ли на ко́ні й помча́ли що було́ ду́ху.
Усі́ ці су́мніви ви́кликали в ньому вели́ке бажа́ння дійти́ пра́вди.
Усі́ че́тверо мусіли зійти́ся за́втра об одина́дцятій.
Уста́ Олі задрижа́ли немо́в від яко́гось нерво́вого бо́лю.
Усю́ доро́гу до Петербу́рга пан Андрі́й був тя́жко пригніченний.
Усю́ ту ніч вона́ пла́кала.
Ущу́хнув тро́хи га́лас.
Фелтон взяв торби́нку і ки́нув на зе́млю.
Фелтон ви́пустив приглу́шене ри́кання.
Фелтон ви́хопив у не́ї ніж.
Фелтон зали́ши́вся в коридо́рі.
Фелтон ки́нувся до пала́цу.
Фелтон набли́зився до не́ї.
Фелтон нале́жав їй.
Фелтон не ста́вив жо́дного о́пору.
Фелтон перетя́в йому доро́гу.
Фелтон пе́рший зня́вся по тра́пу й пода́в ру́ку міле́ді.
Фелтон пішо́в слі́дом́ за ним і зачини́в две́рі.
Фелтон поча́в пово́лі спуска́тися з щабля́ на щабе́ль.
Фелтон простя́г збро́ю міле́ді.
Фелтон спуска́вся да́лі.
Фелтон теж упізна́в ло́рда й набли́зився до двере́й.
Фелтон увійшо́в до міле́ді.
Фелтон увійшо́в у По́ртсмут ко́ло во́сьмої ра́но.
Фігу́ра та похожа́ла по укві́тчаній тера́сі.
Флойд Вандерліп вдя́чно погля́нув на не́ї.
Флойд Вандерліп збенте́жився.
Флойд Вандерліп і Фреда споча́тку не розмовля́ли між собо́ю.
Флойд Вандерліп стоя́в здиво́ваний.
Флоссі ще бли́жче пригорну́лась до нього.
Формальностей не доде́ржуються при пе́ршій зу́стрічі у тих пусте́льних не́трях.
Фортюн не закрути́вся на мі́сці.
Фреда була́ ті́льки жі́нка.
Фреда знайшла́ собі́ гі́дну супроти́вницю.
Фреда мимово́лі оберну́лась.
Фреда ски́нула о́ком на годи́нника.
Хазя́їн ступи́в крок наза́д і уми́вся сльоза́ми.
Хазя́їн хоті́в сам прислуго́вувати йому.
Хазя́їна пройня́в холо́дний піт.
Хай би ті́льки оди́н прибу́в.
Хай бог сам чи́нить свій суд над нами.
Хай боро́нить мене́ не́бо.
Хай іде́ з ми́ром.
Хай хоч пе́рше руйнува́ння ста́неться не при мої́х оча́х — ду́мав він.
Хан зібра́вся неохо́че і в розмо́ві з Мари́ною ре́мствував на украї́нського ге́тьмана.
Харчів у мене́ до́сить.
Хіба́ ж непра́вда? Не до́бре це.
Хло́пець хоч до ра́ни приложи́.
Хло́пців ті́льки різка́ми ви́сікли.
Хма́ра гні́ву й по́мсти облягла́ за́вжди́ спокі́йне обли́ччя благоро́дного Ато́са.
Хма́ра ку́ряви наближа́лася і ско́ро зза кря́жа ви́никло вели́ке комо́нне ві́йсько.
Ході́мо лиш до ха́ти.
Холо́дний піт укрива́в чоло́ кардина́ла.
Хоч зара́ди грошей ду́жче запла́чеш.
Хоч той таки́ й ді́йсно ду́рень.
Хо́чуть Украї́ну з під ля́хів визволя́ти.
Хто в ній ви́грає́ — ви́грає́ смерть.
Хтось пита́в про наказно́го ге́тьмана.
Це був ї́хній оста́нній відпочи́нок.
Це був по́стріл з гарма́ти.
Це був просто́рий кабіне́т.
Це був спра́вжній план на́паду на кардина́ла.
Це бу́де милосердніше.
Це були́ нечу́вані для нього географі́чні інформа́ції.
Це було́ вражі́ння пе́ршої хви́лі.
Це було́ ду́же давно́.
Це було́ маячі́ння.
Це було́ моє́ ща́стя.
Це було́ му́жнє обли́ччя.
Це було́ несправедли́во.
Це було́ са́ме в раз.
Це було́ чудо́во.
Це вам сплати́ли за Жюсака.
Це вдру́ге вже зга́дував кардина́л про наві́ски.
Це вже тут зароби́в.
Це взя́ло небага́то ча́су.
Це все сказа́в йому пан Зиґмунт.
Це для при́става.
Це дору́чене мені́.
Це ж бо які́сь чаба́нські імена́.
Це зідха́ння приму́сило Фелтона оберну́тись до не́ї.
Це зме́ншить на́ші капіта́ли до п'яти́ ти́сяч лі́врів.
Це знайо́мство ду́же клопота́ло го́лову на́шому ґаско́нцеві.
Це зо́всім збенте́жило се́рце молодо́го офіце́ра.
Це зо́всім неви́нне створі́ння.
Це зре́штою і не придало́сь би ні на що.
Це ключ усіє́ї інтриґи.
Це ко́жний пови́нен зроби́ти.
Це мене́ вона́ назва́ла тим романти́чним і́менем.
Це мій това́риш.
Це на́віть нас ду́же турбу́є.
Це надзвича́йно здивува́ло П'є́ра.
Це не зале́жало від моє́ї во́лі.
Це небезпе́чний де́мон.
Це невідхи́льна потре́ба їх приро́ди.
Це непередба́чений ви́падок.
Це обли́ччя ма́ло на собі́ невира́зні сліди́ старови́нної монго́льської кро́ви.
Це причи́на для ще міцні́шої симпа́тії між нами.
Це про́сто королі́вська вті́ха ї́здити на таки́х твари́нах.
Це про́сто так собі́ з принципа.
Це розлюти́ло това́ришів.
Це спра́вило вели́ке вражі́ння на інжене́ра копа́лень.
Це так було́.
Це ти́хе сві́тло ля́мпи осява́ло карти́ну жахли́вого розгардія́шу.
Це трива́ло до́бру хви́лю.
Це я зва́жила непохи́тно.
Цей до́брий хло́пець був найнасти́рливіший від усі́х.
Цей до́каз перева́жив.
Цей пан — че́сна люди́на.
Цей рух притягну́в до себе́ ува́гу ло́рда Вінтера.
Цим сло́вом вона́ зупини́ла Вандерліпа.
Ці два дні две́рі в Греччиній госпо́ді не зачиня́лися.
Ці две́рі злуча́ють її із спа́льнею па́ні.
Ці жа́рти розлютува́ли Жюсака.
Ці слова́ вра́зи́ли мало́го комена́рчика мов скре́гіт ноже́м по склі.
Ціє́ї люди́ни я не знайшо́в.
Ціє́ї ночи передбача́ються важли́ві́ші спра́ви.
Ціє́ї ночи спу́стимося аж до Ю́кона.
Ціє́ї пе́ршої хвили́нки довело́ся чека́ти п'ять день.
Ціє́ї хвили́ни на схо́дах почу́вся шум швидко́ї ходи́.
Ціє́ї хвили́ни па́ні Бонасьє почала́ прихо́дити до па́м'яті.
Ціє́ї хвили́ни скри́пки сповісти́ли про поча́ток бале́ту.
Ціка́во було́ б пізна́ти її бли́жче.
Ці́лий ка́рний суд був немо́в ме́ртвий.
Цілу́ю ва́ші ка́рі о́чі.
Цілу́ю тебе́ в чоло́.
Ціля́йте до́бре ко́жен в свого́ супроти́вника.
Цього́ ви не мо́жете запере́чувати.
Цього́ не зна́ю.
Цього́ пса він приві́з з собо́ю з до́му і люби́в за ро́зум.
Цього́ ра́зу бі́ля двере́й стоя́в Принс.
Цього́ ра́зу мій рішенець безповоро́тний.
Цього́ ра́зу шля́хтич заплю́щив о́чі й знеприто́мнів.
Цю ніч він ночува́в у та́борі.
Ця боротьба́ почала́ дратува́ти Жюсака.
Ця ві́дповідь з ко́жним ра́зом все ду́жче дратува́ла това́ришів.
Ця доро́га ра́зом із тим вела́ й до Пари́жу.
Ця жі́нка — шпигу́н кардина́лів.
Ця жі́нка ма́ла над ним яку́сь незрозумі́лу вла́ду.
Ця загро́за остато́чно заляка́ла коршмаря́.
Ця загро́за теж зали́ши́лась без ві́дповіді.
Ця істо́рія нароби́ла бага́то шу́му.
Ця наго́да тра́пилася.
Ця одсіч не спини́ла Чарне́цького.
Ця поді́я приму́сила кардина́ла приско́рити спра́ву.
Ця правдоподі́бність ста́ла йому за пе́ршу вті́ху.
Чарівне́ обли́ччя з блиску́чими очами відкри́лося заціка́вленим прису́тнім.
Час нам на той світ виряжа́тись.
Час уже́ скінчи́ти з цим.
Ча́сом він хоті́в щось сказа́ти.
Ча́су ви́стачить на оби́два.
Чека́ти довело́ся недо́вго.
Ченці́ їх проводжа́ли.
Черво́ний Бапти́ст все ж таки́ чека́в остато́чного ви́рішення.
Червоноармі́йці звелі́ли йому повідчиня́ти всі схо́ванки.
Черева́нь із Петро́м за ним.
Черева́нь ті́лько смія́вся.
Че́рез два дні відбу́вся по́хорон.
Че́рез день пан Андрі́й із Корнієм Онофрієвичом ви́рушили додо́му.
Че́рез кі́лька годи́н пришкутильгав і Джеф.
Че́рез кі́лька день Богу́н вже догна́в ге́тьмана на Саксага́ні.
Че́рез кі́лька хвили́н Мари́на ви́йшла до ха́на заго́рнута у легкі́ сає́тові запина́ла.
Че́рез кі́лька хвили́н молода́ жі́нка увійшла́ до свого́ ми́лого.
Че́рез рі́чку йшла до ворі́т гре́белька.
Че́рез те Богу́н зва́жив за найлі́пше ви́битись з обло́ги і йти на Вкраї́ну.
Че́рез яки́й час у наме́т до Богуна́ надійшли́ полко́вники Пушкаре́нко та Глух.
Честь ви́світлити цю поді́ю припа́ла на до́лю Сі́тки Ча́рлі.
Че́тверо льока́їв охороня́ли две́рі та ві́кна.
Че́тверо при́ятелів шли зза́ду й зроби́ли вже кро́ків з двана́дцять.
Четве́ртий кінь стоя́в вже на мі́сці.
Чи ви́тримає вона́? Та вона́ ж збожево́ліє.
Чи ж не з жі́нкою тра́пилося пе́рше чу́до? До не́ї заговори́в вуж.
Чи з вами ваш діямант Д'Артаньяне? — спита́в Атос.
Чи так то я наді́явся зустріча́ти її.
Чи що з того́ ви́йшло — не зна́ю.
Чима́ло було́ се́ред них і цинго́тних.
Чин ляйтенанта збережі́ть для себе́.
Чи́сто театра́льний ефе́кт.
Чіпці́ були́ гото́ві.
Чо́ло коміса́ра облягли́ хма́ри.
Чолові́к ни́зько вклони́вся й пішо́в.
Чоловіки́ їй у цьому́ не заважа́ли.
Чоловіки́ ки́нулись їх рятува́ти.
Чорт побира́й! Ва́рті ж вони́ тако́ї ува́ги з ва́шого бо́ку.
Чорт побира́й! Пари́ж не забруко́ваний бати́стом.
Чоти́ри мушкете́ри в оди́н скок звели́сь на рі́вні но́ги і шанобли́во вклони́лися.
Чоти́ри мушкете́ри ста́ли до робо́ти.
Чоти́ри при́ятелі прислу́халися.
чув він у ві́дповідь.
Чу́єте? Ні для кого! — наказа́ла міле́ді.
Шанда́р засі́в писа́ти протоко́л.
Шви́дко по́тім я зо́всім стра́тив з оче́й Опана́са.
Ши́роко навко́ло розрі́сся пе́рві́сний ліс — о́гнище бучни́х коме́дій і німи́х траге́дій.
Шляхтич п'є зі шпигуно́м.
Шрам за сі слова́ обня́в і поцілува́в ге́тьмана.
Шрам іще́ раз обня́в Сомка.
Шрам наздогна́в свій по́їзд ко́ло висо́ких ворі́т па́на Гвинтовки.
Шрам посла́в си́на прочи́стити доро́гу.
Шрам так і загорі́всь.
Шрам ті́лько похита́в голово́ю.
Шрам тож посупи́всь.
Шту́ка для шту́ки.
Шум става́в усе́ чутніший.
Ще веселі́ш почали́ тоді́ гомоні́ти.
Ще кі́лька слів.
Ще ма́єш час дої́хати.
Ще мене́ страх не зо́всім поки́нув.
Ще на світа́нку в М.
Ще не ду́же пі́зно.
Ще не порва́в усі́х нито́к з мину́лим і тепе́рішнім.
Ще раз проща́й! До поба́чення.
Ще тако́ї чудасі́ї зро́ду ніхто́ не чува́в.
Ще щось тягло́ мене́ куди́сь.
Щи́ро запла́кали ві́рні козаки́.
Що в тій хви́лі я втра́тив тебе́.
Що ж би ви ду́мали? Черева́нь так і поме́ртвів од сього́ сло́ва.
Що ж він роби́в із ти́ми грішми? Викупля́в нево́льників із нево́лі.
Що з собо́ю роби́ти? Куди́ пода́тися? Я не зна́ла.
Що ма́єш роби́ти? Тре́ба розва́житися.
Що мені́ з тебе́ за пожи́ток.
Що це таке́ хлю́пається в воді́? Це не ви́дра.
Що це таке́? — спита́в Портос.
Щось го́стре заблища́ло йому в оча́х.
Щось мов зда́влене зітха́ння підійма́є твої́ гру́ди.
Щось немо́в хапа́є за них.
Щось тверде́ в сере́дині.
Щу́ка не до́бре й розумі́ла всю вагу́ це́ї приго́ди.
Юна́к залиша́вся байду́жий.
Юна́к набли́зився до ді́вчи́ни і взяв її за ру́ки.
Юна́к підві́вся й зроби́в крок до не́ї.
Юна́к пішо́в до Араміса.
Юна́к пригорну́в її до себе́.
Юнаки́ жи́во схопи́лися й узя́ли рушни́ці.
Юрба́ провали́ла тим ча́сом ми́мо Петра́.
Я — витрива́лий.
Я — мада́м Бонасьє.
Я б заміня́ла.
Я беру́ одну́ твою́ ру́ку і тулю́ її до уст.
Я бі́льше не коха́ю її і хо́чу ті́льки помсти́тися над не́ю за її знева́гу до мене́.
Я був приму́шений на де́який час відмо́витися від сута́ни.
Я в усьо́му ви́нний пе́ред вами.
Я вам непотрі́бний.
Я вас шви́дко навчу́.
Я вдова́ бусурмана.
Я велі́в принести́ два келішки коньяку́.
Я вже був у К.
Я вже давно́ з гір.
Я взяв би сто пістолей.
Я взяв її ру́ку.
Я взя́ла біле́т і пої́хала до Москви́.
Я вибача́ю вам.
Я ви́йду перемо́жцем.
Я ви́пив би ще п'ятдеся́т пляшо́к.
Я ви́тріщила на нього о́чі з німи́м запита́нням.
Я ви́тріщила на нього о́чі.
Я відповіда́ю за нього.
Я відра́зу почу́ла до нього антипа́тію.
Я впізна́в па́на Д'Артаньяна.
Я все беру́ на себе́.
Я все ж таки́ вродли́ва.
Я вста́ла і оберну́лася лице́м до них.
Я вся поблі́дла.
Я вхопи́ла ме́ртву пташи́ну і почала́ цілува́ти її закрива́влену голо́вку.
Я глядів на тебе́.
Я давно́ отупі́ла на всі страхо́вища свого́ життя́.
Я діста́ла яку́сь кни́жку і взя́лася чита́ти.
Я діста́лася ватажко́ві.
Я до тебе́ пригорну́сь.
Я до́вго прислу́хувався тому́ харча́нню.
Я досягла́ своє́ї мети́.
Я ж — ті́льки танцюри́стка.
Я ж і допи́туватиму Грі́мо.
Я ж покоха́ла.
Я з жа́хом погля́нув їй у лице́.
Я зайду́ по тебе́.
Я за́раз бу́ду тут.
Я за́раз зайду́ до вас.
Я за́раз скажу́ вам.
Я зирну́в питаючим о́ком на свого́ провідника́.
Я знаве́ць свого́ ді́ла.
Я зра́зу полюби́ла її.
Я зупини́вся в нерішу́чості.
Я инакше не могла́.
Я інстинктовно збері́г збру́ю.
Я й з того́ була́ б щасли́ва.
Я йду до короле́ви.
Я йду спа́ти.
Я йшов за не́ю в відда́ленню яки́х двадцятьо́х кро́ків.
Я ко́ло себе́ люде́й не держу́.
Я люблю́ люде́й з ро́зумом і се́рцем.
Я лягла́ спа́ти.
Я мав наго́ду раз під час вакацій загости́ти до нього додо́му.
Я ма́ла де́що грошей і пе́рший раз почу́ла себе́ свобі́дною.
Я мо́жу це роби́ти.
Я намага́лась закрича́ти.
Я не ба́чу Атоса.
Я не доде́ржав сло́ва.
Я не ду́же ціну́ю своє́ життя́ і не бою́ся смерти.
Я не ду́маю сиді́ти в тім проклятущім Льво́ві.
Я не міг їм да́ти харчі́в.
Я не мо́жу бі́льше ба́чити вас.
Я не хоті́в супере́чити.
Я неодмі́нно дочека́юся кра́щої годи́ни.
Я несподі́вано оберну́вся до них.
Я нудьгу́ю й для розва́ги сплела́ цього́ шнура́.
Я оберну́вся знов до місце́вого чолові́ка.
Я обіця́в її во́лю вчини́ти.
Я од спі́лки з ним не одріка́юся.
Я отвори́в той лист і прочита́в.
Я пастухо́м був.
Я пе́вний того́.
Я пе́вний цього́.
Я підві́в о́чі і гля́нув на нього.
Я піду́ з вами.
Я піду́ тепе́р за вами хоч на край сві́та.
Я піду́ ще раз огля́ну кімна́ту ціє́ї жі́нки.
Я пішла́ до нього і все йому розповіла́.
Я пла́кала ці́лими дня́ми.
Я поба́чив її ма́йже рівноча́сно.
я поба́чився з ним на ві́чу га́лицьких і букови́нських учителі́в.
Я поба́чуся з ціє́ю люди́ною і бу́ду з не́ю боро́тися.
Я покли́чу вас за́раз же.
Я помира́ю від хвилюва́ння.
Я помі́г їй злі́зти з во́за.
Я прийма́ю ва́шу пропози́цію.
Я прийшо́в до ціє́ї краї́ни не для розва́ги.
Я при́мусом візьму́ тебе́ і повезу́ на Вкраї́ну.
Я присягну́лася все вам розпові́сти́ й розпові́м.
Я проки́нувся дру́гого дня аж десь над ве́чір з тріску́чим бо́лем голови́.
Я проки́нувся о шо́стій.
Я разі́в де́сять мав наго́ду винайма́ти її.
Я сиджу́ бі́ля нього.
Я сиджу́ при ля́мпі за яко́юсь робо́тою і жду на Воло́дю.
Я сиді́в і диви́вся на не́ї.
Я сиді́ла в їда́льні і сні́дала.
Я силку́юся пригада́ти де́які обста́вини.
Я сказа́в голосні́ше.
Я скоря́юсь і залиша́юся із щи́рою поша́ною ваш покі́рний слуга́.
Я служи́тиму пе́ред очи́ма ва́шої еміне́нції.
Я служу́ короле́ві! — крича́ла неща́сна.
Я соро́мив їх безжа́лісливо.
Я спакува́ла свої́ ре́чі вже за дня і потайно передала́ йому.
Я спита́ю в кардина́ла.
Я спогада́в своє́ дити́нство.
Я ста́ну о́сторонь.
Я стра́тив па́м'ять.
Я сього́дні написа́ла листа́.
Я так гада́в.
Я так і завме́рла зо стра́ху́.
Я та́ко́ж лише́ пригуби́в і не пив.
Я трима́ю цю гадю́ку в свої́х рука́х.
Я хоті́в взя́ти її на човна́ й поплисти́ вниз до о́строва Вра́нгель.
Я хоті́ла ма́ти тебе́ бли́зько себе́.
Я хо́чу подя́кувати їм усі́м ра́зом.
Я це для неві́стки купи́ла.
Я цілко́м приє́днуюся до пля́ну Атоса.
Я чека́в на не́ї ко́ло двере́й.
Я чека́ю всьо́го від кардина́ла.
Я чита́в ті докуме́нти і дивува́вся.
Я чолові́к бі́дний.
Я чув про це свої́ми вла́сними ву́хами.
Я чува́в про Вуяхевича де́що нега́рне.
Я шви́дко пода́вся за ним.
Я ще й тут написа́ла та́ткові ка́рточку і передала́ тим чолові́ком.
Я ще не ма́ла ча́су з ним поба́читись.
Яж весь вік отту́т.
Як ви́росте трава́ на помо́сті.
Як же то мо́же ста́тися? Таки́й вели́кий пан! Тож не па́нське ді́ло.
Як зоря́ зійшла́.
Як зоря́ схо́дить.
Як ось — Васи́ль Нево́льник з кі́ньми.
Як ось запоро́жці знов по бока́х доро́ги.
Як ось іде́ про́сто до стовпа́ ба́тько Пу́гач.
Як ось од Сомка лист до Васю́ти.
Як ось під'ї́хав і сам Шрам.
Як ось чу́є — на́че хто співа́є сти́ха.
Як ось чу́є й лю́дську́ мо́ву.
Як ось чу́є Петро́ — тупотя́ть ко́ні.
Як раз над голово́ю Кардеджі був заби́тий у сволок дерев'я́ний кіло́к.
Як ся́деш уве́чері ї́сти.
Як такі́й і не пози́чити.
Як улаштува́вся Д'Артаньян ми вже зна́ємо.
Яка́сь ди́вна ти́ша обгорну́ла всіх.
Яка́сь невимо́вна ро́зкіш напо́внила моє́ се́рце.
Якби́ я ма́ла.
Яки́йсь ди́кий сто́гін ви́хопився в нього.
Ян злі́сно всміхну́вся.
Ян зно́ву збожево́лів.
Ян попрацюва́в про́тягом п'яти́ холо́дних ро́кі́в.
Я́нкель неймові́рно покрути́в голово́ю.