author stringclasses 757
values | author_url stringclasses 757
values | poem_name stringlengths 1 98 | poem_url stringlengths 49 53 | context_author stringclasses 757
values | context_poem_name stringlengths 1 98 | context_poem stringlengths 0 88.2k |
|---|---|---|---|---|---|---|
Авдикович Орест | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=431 | Гуси | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=12956 | Орест Авдикович | Гуси | У гостинній бавилися розмовою три добре знайомі особи.
Обі панночки торочили свою звичайну, мляву розмову, мололи дрібними язичками, як на коловороті, закрашували забаву штучними, але пустими дотепами, перекидалися за-мітними поглядами, переплітали невинну розмову більше або менше невинними сплетнями.
Він сидів набоц... |
Авдикович Орест | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=431 | До місяця | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=12955 | Орест Авдикович | До місяця | ДО МІСЯЦЯ
Було вже десь поза північ, а він молотив на тоці збіжжя до місяця. Дужими грудьми втягав свіже повітря теплої ночі, а ціпом махав з такою силою, як коли би хотів за один раз змолотити усе своє збіжжя і проголосити світові свою славу — доброго й ревного господаря.
З хати вийшла його жінка. Станула в сінях на... |
Авдикович Орест | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=431 | Така... дурна справа | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=12957 | Орест Авдикович | Така... дурна справа | ТАКА... ДУРНА СПРАВА
Було вже досить пізно вночі, а він усе ще сидів при столі над купою актів, читав і сліпав, думав і злостився, курив одно цигаро по другім і спльовував набік ізпересердя, і знов сердився.
— Чорт бери таку дурну справу! Борони, та не знати як? Доказ провини наглядний. Ще й сам нині майже признався ... |
Александров Володимир | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=914 | Ти несись, мій спів, з мольбою… | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=27400 | Володимир Александров | Ти несись, мій спів, з мольбою… | Ти несись, мій спів, з мольбою,
В небо відлітай.
І на тихую розмову
Вийди, мила в гай.
А в гаю гримить, стихає
Пісня солов'я,
Тож він милу викликає,
Молить, як і я. |
Алчанова Олена | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=874 | Час для всього (уривок) | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=26881 | Олена Алчанова | Час для всього (уривок) | Увага! Ви читаєте уривок з твору (ознайомчий фрагмент). Купуйте книжку на сайті видавництва Ранок.
#1
— НУДНО? — ПОРЯД ІЗ СОНЕЮ СІЛА ЯКАСЬ ЖІНКА. Підхопила довге русяве волосся, яке спадало на плечі, і спритно закрутила гульку.
Соня озирнулася — у класі крім неї й незнайомки нікого не було. За вікном панувала урочис... |
Алчевська Христина | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=439 | Асан і Зейнеп | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=12968 | Христина Алчевська | Асан і Зейнеп | АСАН І ЗЕЙНЕП
Шкіц І
Гарячий кримський полудень. Море синє-синє; воно все тремтить і переливається, грає тисячами барв... Чинари й тінисті орішники якось замліли від палючого сонця; вони всі скупчились над холодним струмочком, ніби чекають чогось... Маненька татарва, з голими ніжками, бігає, підкотивши штани, вздовж ... |
Алчевська Христина | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=439 | Вишневий цвіт (збірка) | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=17620 | Христина Алчевська | Вишневий цвіт (збірка) | АЛЧЕВСЬКА ХРИСТИНА
Збірка"Вишневий цвіт"
_____________________________________________
Я мріяла тихо про казку чудову,
Я ждала, що сонце мені засія.
Даремно! Не сонце заблисло, а сльози,
Укрилася хмарами юність моя...
О цвіте мій білий, що смутку діждався,
О милий спокою надій молодих!
Лютуючи, вихор з тебе насміявс... |
Алчевська Христина | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=439 | Пісня життя (збірка) | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=17621 | Христина Алчевська | Пісня життя (збірка) | АЛЧЕВСЬКА ХРИСТИНА
Збірка "Пісня життя"
_____________________________________________
ДО ХЛЕБОРОБКИ
Коли б не наш народ убогий,
Що серцю вістку подає,
Коли б не ти, моя селянко,
І слово теплее твоє,
Я занедбала б милу ліру
І більш не стала вже співать:
У "друзів" стратила я віру,
Не хочу їх своїми звать,
Не хочу жи... |
Алчевська Христина | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=439 | Сонце з-за хмар (збірка) | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=17622 | Христина Алчевська | Сонце з-за хмар (збірка) | АЛЧЕВСЬКА ХРИСТИНА
Збірка"Сонце з-за хмар"
_____________________________________________
МОЇ ДУМИ
Мої думи най будуть дощем по весні,
Теплим подихом щастя за горем...
Ген у далечі в'ються весняні пісні,
І витають, і ллються над морем!..
Мої співи най будять зорю і тепло
Там, де сонця нема і просвіти,
Щоб побільше тр... |
Аміт Еміль | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=606 | Все менше сили. Все жорстокіш бій... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=26563 | Еміль Аміт | Все менше сили. Все жорстокіш бій... | Переклад О. Гончаренка
Все менше сили. Все жорстокіш бій.
І нікуди нам звідси відступати.
Аскерів мало на передовій.
Жінок, дітей і стариків – багато.
Тримався я так вперто, як зумів…
Я намагався чесно зло відвести…
У ворога є зброї – до зубів.
У ворога – ні совісті, ні честі.
Він, клятий, тричі й мертвого убє,
щоб во... |
Аміт Еміль | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=606 | Ніхто не забутий, ніщо не забуте | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=17154 | Еміль Аміт | Ніхто не забутий, ніщо не забуте | Подається російською мовою!
НИКТО НЕ ЗАБЫТ, НИЧТО НЕ ЗАБЫТО.
Воспоминания
По утрам обычно мать будила меня ласковым голосом, прикасаясь к плечу. В этот раз подняла рывком и поставила на ноги. Я никак не мог проснуться, ноги подгибались, но она вновь ставила меня, что-то бессвязно и ласково говорила со слезами в гол... |
Аміт Еміль | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=606 | Оленяче джерело | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=17153 | Еміль Аміт | Оленяче джерело | ОЛЕНЯЧЕ ДЖЕРЕЛО
— Баба*, ти дуже не переживай, — сказала йому дочка Лейля. — Мама скоро вернеться, погостює пару днів, скучить і вернеться.
Вона підійшла до батька, обняла його і зазирнула в печальні очі. По телевізору вже інший виконавець співав веселу пісню, але в Бекірових вухах усе ще звучала пісня про маму…
У с... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Без шкіри — на вітрі | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=12713 | Емма Андієвська | Без шкіри — на вітрі | Без шкіри — на вітрі
Пустеля — колоратура
З ацитиленовим кар'єром смерти.
Щораз розпеченіші кола
Нескінченної повивальні.
На щаблях прискореного розпаду
Самі бані, куби
Й паралелепіпеди.
Всесвіт — відірваний ґудзик,
Що знову — в сміттярку хаосу.
Ні прихистку, ні слова,
Ні калюжі питної води.
Світанок. Вечір. Світанок.
... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Будівничі | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1941 | Емма Андієвська | Будівничі | На карб кожного будівничого з вищим покликанням припадає плянування міста, хоча це не завжди втілюється в життя через брак коштів, несприятливий збіг обставин або через відмінність поглядів архітекта і його помічників, що завжди облягають будівничих і допомагають або ускладнюють, а то й гальмують здійснення їхніх проек... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Вітри Азії | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=12712 | Емма Андієвська | Вітри Азії | Вітри Азії
Колони з базальту. Фасади палаців
На перехресті. Й вітри,
Які супроводжують кочовиків,
Що випалюють культури
Правом сильного.
Циклопічні мури, вкриті зображенням
Богині плодючості
Як віє вітер
В колонах, серцях, пам'яті!
Ніколи нічому не вчаться
Ні народи, ні одиниці.
Єдиний Ти, Невимовний,
Що пануєш
Від від... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Говорюща риба | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1943 | Емма Андієвська | Говорюща риба | Казка
У великих водах, що існують від віків, серед табунів мовчазної риби у шанованих риб'ячою громадою батьків, народилася балакуща риба. Спочатку, коли риба була маленькою, засмучені батьки сподівалися, що з віком, як їхня дитина вбиватиметься в луску, це мине, як минають дитячі хвороби, але час ішов, риба ставала в... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Джалапіта | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1940 | Емма Андієвська | Джалапіта | Мене вже тінь ножа вбиває, — сказав Джалапіта, — а ти з ножем хочеш на мене кинутись.
Джалапіта живиться хмарами, і лапи у нього хмари, і руки у нього хмари, тому кожного разу у нього інше ім'я.
Джалапіта універсальний. Він кожен з існуючих предметів і людей, але він не вони, він Джалапіта. Коли дві тисячі років тому... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Захід | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1936 | Емма Андієвська | Захід | Збігають дні, й нічого вже не треба.
Струхлявіли бажання, мов колоди.
Сокирами — все ближче — з бганок літа —
Мисливці люті — й на всі кутні — дрібно.
Ще око вирізняє куби, ромби,
Що укладаються драбинками мелодій.
Душа — потойбік неладу і ладу.
Та плівка — тоншає — й водночас, ніби грубне.
Єдине слово — й за стіну —... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Захід сонця | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1937 | Емма Андієвська | Захід сонця | По небу — скільки зору, — ходить швайка, —
Із дір — серпанок — фіялковий цукор,
Серед якого — одна жовта цівка
Майбутніх катаклізмів, гніву й воєн.
Підсліпуватий легіт ледве віє —
Й намул копитний, який бруком цока,
Спорудами витягується, заки —
В мішок без вікон — дідуся Морфея.
На перехрестях пуп буття шаткують,
Що —... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Зима з весняним ухилом | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1938 | Емма Андієвська | Зима з весняним ухилом | Як заливає барва непорочна
Мости, алеї, крани будівельні.
Свідомість меншає, — ледь-ледь — пташиним волом, —
Лише — поріг, — і тіло стане зрячим,
Й за океанами — обтяжливе, незручне. —
Крізь речі — сила, яка так навально. —
Грунти буття не знають уповільнень. —
Й на гребенях вогню мигливий речник
Тих вимірів, що в се... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про бика й метелика | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4467 | Емма Андієвська | Казка про бика й метелика | Колись у корови, що, як й інші, випасувалася на соковитих луках доброго господаря, знайшлося теля, якому судилося стати крилатим биком.
Звісно, поки теля ще смоктало вим'я коров'ячої неньки і йому з кожним стрибком заносило наперед задні ноги, воно, як і решта його чотирикопитих ровесників, тлумилося разом із чередою,... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про блискавку | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4468 | Емма Андієвська | Казка про блискавку | Колись в одному зі світів, що виникають і поринають в небуття з веління Всевишнього, Чоловік, який заховався від грози в найближчу печеру, чекаючи заки мине злива, побачив, що повз нього летить сліпуча могутня блискавка, і це його так вразило, бо він ніколи зблизька не спостерігав такого дива, що він, мимоволі забувши ... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про гадюку й орла, або невдячного приятеля | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4469 | Емма Андієвська | Казка про гадюку й орла, або невдячного приятеля | Коли ще кожне створіння на землі щотижня ходило звітувати Творцеві про свої діла, якось нагодилося, що на скелі, на якій тварини чекали на Божу аудієнцію, де надто довго просторікувала стоніжка, орел і гадюка перекинулися кількома словами, із тих слів сама собою виснувалася розмова, під час якої орел зачудувався розумо... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про Галайла | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4470 | Емма Андієвська | Казка про Галайла | Лежав колись сумний чоловік і думав про невтішне, аж те, що він думав, втілилося й сказало:
— Я Галайло. Від цієї миті я твій пан, все, що я скажу, ти муситимеш виконувати, і за непослух я суворо каратиму.
— Стривай, стривай-но,— запротестував чоловік,— ти ж моє твориво, це було б надто дивно, якби я слухайся тебе, а... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про гуску, яку змушували нести прості яйця замість золотих | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4471 | Емма Андієвська | Казка про гуску, яку змушували нести прості яйця замість золотих | Колись так трапилося, що в одного господаря серед зграї добре вгодованих гусей одна гуска, яка нічим не відрізнялася від інших, почала раптом нести золоті яйця.
"В моєму зразковому господарстві я не терпітиму жодних неподобств,— попередив господар гусячу зграю,— бо кожне відхилення від природного стану речей рано чи п... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про двох пальців | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3123 | Емма Андієвська | Казка про двох пальців | Сталося це тоді, коли ще рука мала сім пальців, на небі оберталося сім планет, а кожній людині дано було сім доль. Тоді й сама рука, чувши себе молодою і сильною, не надто багато часу присвячувала вихованню своїх дітей-пальців особливо двох найменших, гадаючи, мовляв, час їх сам навчить й уговтає, нехай собі ростуть на... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про дракона, шевця, що не вмів дарувати заподіяної йому кривди, та інших | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4472 | Емма Андієвська | Казка про дракона, шевця, що не вмів дарувати заподіяної йому кривди, та інших | Якось трапилося, що до парку великого міста прилетів останній дракон умирати. Він був такий огидний, старий і немічний, що спочатку на нього ніхто не звернув уваги, гадаючи, що то ледачі поганці з навколишніх будинків, замість до сміттярки, викинули в кущі купу брудного лахміття. Зрештою, і сам дракон знав, що його вже... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про кулі зла | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4473 | Емма Андієвська | Казка про кулі зла | Колись однієї днини, коли рибалка, як завжди, виплив ловити рибу, нагло знялася страшна буря, яка кілька днів носила його по морю, заки на друзки потрощила його човен, а самого рибалку, ледве живого, викинула на безлюдний берег, до котрого йому досі ні разу не доводилося причалювати.
Коли ж потерпілий за деякий час пр... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про мандрівника | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4474 | Емма Андієвська | Казка про мандрівника | Був колись на світі чоловік, який став великим мандрівником, бо йому якось забаглося довідатися, чому все є таким, як воно є. Прокинувшися однієї ночі в повню, чого з ним доти ніколи не траплялося, він вихилився з вікна, аби подивитися, чому це так сяє навколо. А що вночі кожен предмет згортає своє нутро, зосереджуючис... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про пихатість | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4475 | Емма Андієвська | Казка про пихатість | Неподалік від морського берега існував колись пустир, де росли будяки й інші колючі рослини, куди вряди-годи заходив пастися шолудивий віслюк, якого господар тримав у чорному тілі, годуючи стусанами й лайкою. А що віслюка постійно долав голод, і він ніколи не міг подостатком наповнити свого шлунка, то невдовзі він поїв... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про рінину, подарунок моря | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4476 | Емма Андієвська | Казка про рінину, подарунок моря | Колись так сталося, що однієї погожої днини зневірений чоловік, якому від колиски ніколи не таланило в житті, втомившися битися навкулачки зі своєю лихою долею, вирішив покласти край своєму мізерному існуванню. А що в нього не знайшлося навіть неперегнилого мотузка, аби повіситися, бо щелепаті злидні, унадившися за ним... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про слимака | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4477 | Емма Андієвська | Казка про слимака | Простуючи якось крізь густий смерековий ліс, чоловік, який ще завидна поспішав дійти до хати, де пустять його на ночівлю й нагодують, зауважив на стежці довгого чорного слимака, що його він першої миті узяв був за гадюченя, яке щойно вилупилося. Чоловік обережно переступив через нього, аби ненароком не розчавити беззах... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про те, як заєць збирав податки з капусти | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4478 | Емма Андієвська | Казка про те, як заєць збирав податки з капусти | Одного разу, коли заєць лежав на піщаній дюні, з розпачем думаючи натще про марність життя й будь-якого починання й зважуючи, чи не ліпше накласти на себе руки, ніж отак злиденно животіти, до нього долинула тоненька цівочка запаху капусти, і заєць пригадав: там унизу, де піски межували зі скелями, на дні колишнього річ... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про упиреня, що живилося людською волею | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4479 | Емма Андієвська | Казка про упиреня, що живилося людською волею | Колись серед упирів знайшлося таке кволе, малесеньке й слабосиле упиреня, що батьки тяжко зажурилися, зважуючи, чи їхня довгоочікувана дитина взагалі будь-коли ступить у їхній слід, щоб продовжити славу й гідність упирячого роду. Адже упиреня, навіть коли прийшов час йому стати на ноги, виявилося не тільки надмір неміч... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про чоловіка, що заступав Усевишнього | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4480 | Емма Андієвська | Казка про чоловіка, що заступав Усевишнього | Якось один добрий чоловік прийшов до Всевишнього й сказав: "Великий Боже, я багато думав про Тебе і дійшов переконання: тепер, копи бідні й багаті мають узаконені вакації, Тобі чиниться найбільша кривда, бо Ти гаруєш від створення світу без перепочинку вдень і вночі. А що я Тебе люблю, мені Тебе невимовно шкода, і тому... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про чоловіка, який мав сумніви | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4481 | Емма Андієвська | Казка про чоловіка, який мав сумніви | Жив колись на світі чоловік, якого від народження долали сумніви. Хоч би й за що він брався, байдуже, чи заходжувався коло праці, а чи коло розваг, його опадали сумніви, і тієї ж миті праця ставала йому осоружною, а розваги кидали в розпач і тугу. Ніщо чоловіка не тішило, і саме існування здавалося надмірним тягарем, щ... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Казка про яян | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1146 | Емма Андієвська | Казка про яян | Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються.
Пастушок підійшов до ... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Куляста форма квітки... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=4482 | Емма Андієвська | Куляста форма квітки... | * * *
Куляста форма квітки
Між дощем і спекою.
Глиняна споруда з надбитою черепицею.
Стоять плакальниці у два ряди,
Над ними повітря з грозових голосівок.
Крізь голосівки, як крізь каналізаційні рури,
Пливе труна, лишаючи смужки світла.
Світ такий тісний, що не може
Вмістити найменшого спогаду.
Торфяні голоси зводять ... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Роман про добру людину | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1942 | Емма Андієвська | Роман про добру людину | Роман
Безмежна доброта — рідке явище. Доброті природа відпустила місця — лише як виняток з її правил. Добру людину нищать, затоптують, коли ж нема сили знищити — глузують, знущаються, і вона завжди гине. Але якби не народжувалася ця безмежно добра людина, яка нагадує нікчемним сотворінням про божественність людського ... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Хвиля | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=27390 | Емма Андієвська | Хвиля | Забуте ворухнулося і, як джміль, —
І раптом диво — ланцюги розкуто.
З доби, що — в пил, запущена ракета.
Вогнями — на все небо — серця мол.
Єдина мить, і світловий намул
Ледачу плоть — в всевиддя перекотить.
Життя, що досі — в затінку за кадром.
Наблизилося краєвидом з мальв, —
І несполучне — на всі боки — єдність.
Сві... |
Андієвська Емма | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=137 | Цар Едіп | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1939 | Емма Андієвська | Цар Едіп | Як зжерла все — за мить — моя провина
І — на півнеба — пащеку неситу.
І болю присмерк, й Евменід присутність,
Що — з мороку, як спалахи червоні,
І від землі — ледь вловне коливання.
Як звузивсь шлях — і спереду і ззаду,
І голосіння поглина безодня.
Камінням обернулись теревені,
Що вже по той бік нарікань і суму. —
Са... |
Андріяшик Роман | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=23 | Додому нема вороття | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1944 | Роман Андріяшик | Додому нема вороття | РОМАН
І
Півтораста пар коліс рубали гірське сутлиння. Коли дорога спиналася на перевал, колеса ледве крутилися і скрипіли на всю околицю. Відтак нова западина, липка зеленувата глина, важко відсапуються коні.
На підводах їхали в святковій гуцульській ноші: закосичені пір'їнами кресані, гаптовані кептарі, вогнисті га... |
Андріяшик Роман | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=23 | Люди зі страху | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1 | Роман Андріяшик | Люди зі страху | РОМАН
В ОБЛОЗІ
Книга перша
Чи я в батька не дитина була?
Чи я в батька не кохана була?
Взяли ж мене заміж дали
І світ мені зав'язали...
З народної пісні
І
— Як спалося? — запитала Левадиха.
Вона й очей не звела. Та можна не сумніватися — в якусь мить якимось хитромудрим способом встигла на мене зиркнути і наві... |
Андріяшик Роман | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=23 | Полтва | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1945 | Роман Андріяшик | Полтва | РОМАН
КНИГА ПЕРША
Глава І
Марта гортала потріпаний томик Поля Верлена. Книжка дісталася Марті після того, як Верлен "одсвітив" кільком поколінням львівських гімназистів; у ній бракувало сторінок, найкращі поезії з відповідними надписами на полях опинились у дівочих "пам'ятниках", і в томику, крім знаків окликів, под... |
Андріяшик Роман | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=23 | Сторонець | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1946 | Роман Андріяшик | Сторонець | РОМАН
Я люблю мою Русь-Україну,
Я вірю в її будучину
І в тій надії лиш живу й помру.
Юрій Федькович
Частина перша
Цей роман про Юрія Федьковича.
Ми не чинимо сваволі над життям поета. Ми лиш волею своєю свідомо беремо з його життя те, що важливим є для світу сьогодні, залишиться, можливо, надалі, бо у минулому люд... |
Андріяшик Роман | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=23 | Сховатись за віспу за спини за виступи… | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=27399 | Роман Андріяшик | Сховатись за віспу за спини за виступи… | сховатись за віспу за спини за виступи
обдерті сідниці стулити руками
чотири дороги спіткнулись об камінь
чотири дороги лишились обвислими
на п'яту під ранок усе забувається
застигле каміння бійниці порожні
під мурами світу стоять обірванці
вижебрують хліба в богів подорожніх |
Андріяшик Роман | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=23 | Три хрести | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=1947 | Роман Андріяшик | Три хрести | НЕЗАКІНЧЕНИЙ РОМАН
Обабіч Ісуса Христа римляни розіп'яли двох розбишак. Один повірив у благословення Спасителя і залишився жити, інший втратив надію і помер на хресті.
СЕРЕД ЧУЖИХ
Частина перша
Там, де Карпати, вивищуючись до Нижньодунайської низовини, загинаються на захід з височиною Бігор, розпростерлося мальовнич... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Ad hominem (поема) | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16349 | Іван Андрусяк | Ad hominem (поема) | 1.
причетно рубали ліс
виступали з полону як
пересушені храми а
корчі не сохли росли
далі росли ширше і
ширше і терпіти їх було
важче ніж сонцю
важче ніж
магомета
а тоді прийшли чорні
люди і дихали димом і
казки про змія горинича не
лякали навіть дітей бо
діти вмирали швидше ніж
народжувались казки
а то все погруддя
бі... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Amores | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16254 | Іван Андрусяк | Amores | 1.
твій малесенький голос
Прийшов на його ескапади
і захмелів
раптово
З гамором і веселощами квітно
Твій голос немов перестрибував через вогнище
Граційно перед моїми очима
Або ж миготливо обабіч
Глянула
нахабно і витончено
плаваючими долонями доторкнулась мене
Спопелила мене закружляла в яскравому танці
над
Над
Бліде с... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Impressions | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16255 | Іван Андрусяк | Impressions | 1.
Леді Мовчання
з чарівливої клітки
тіла
троянда
крізь розважливу
ніч
птахо
ю
(тендітно на
дивовижне темнаве обличчя
твій
запашний
голос сіється
крила
раптово в уні
сон
сонцю
жагучим болем краси світанку)
2.
небо срібним
дисонансом підправляє
барви
Квітня
в
хаосі скарбів банальних
наче міль воно повільно
вимахує криль... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Автопортрет з елементами розпачу | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16241 | Іван Андрусяк | Автопортрет з елементами розпачу | 1.
будувати себе одиноким кретином
на підмурках всеядности
гріх самоти
не возводить а спалює те що нести
не зміє народжена з ласки дитина
я повинен забути сльозу осетина
що тікає за вітром з воланням пусти
меж волокнами зради в щілині фестин
помирає остання моя палестина
лицар чести закутий во трунву нудьги
уклякаю на ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Аліса і комар | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16152 | Іван Андрусяк | Аліса і комар | Той комар – така потвора!
Так і шаста коло двору.
А як тільки лиш дівчатка
вийдуть з хатки погулятки,
він одразу: кусь!
Відганяти вийшов тато,
вийшла мама відганяти,
і одразу дві бабусі:
– Не роби дівчаткам кусі! –
А він далі: кусь!
Вийшла квочка, вийшли кури,
вийшов півнище похмурий,
і качки прийшли, і гуси:
– Не ро... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Банда грала навиліт і росяні коси губила... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16180 | Іван Андрусяк | банда грала навиліт і росяні коси губила... | Марині Брацило
Марині Брацило
банда грала навиліт і росяні коси губила
на колосся падучі викапував пристріт гіркий
що сьогодні чекає товаришу степ чи могила
чи поранена птаха припаде до гирла руки
що назавтра погоничу маки в губатих петлицях
тятива голубів побіліла до горла і вглиб
кусень хліба у торбі чепелик чужа м... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Богдан. Софійська площа. 2002 | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16331 | Іван Андрусяк | Богдан. Софійська площа. 2002 | місто майже таке, як хотілось його відлучити.
обезранені пальці судомно курличуть на схід.
відпочити б від неба, допоки покришиться лід
і облатки боліт відобразять зірки нарочито.
чи покажу миритись, чи може ладнати похід –
все одно їм корона, а іншим корони лічити.
недоперчений птах візантії, що звався учитель,
в том... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Буль і Ням | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16140 | Іван Андрусяк | Буль і Ням | На річці діти буль-буль-буль,
а бегемоти – ох.
У річці бегемотів нуль,
А діти буль за двох.
Бурчав найстарший бегемот:
– Цього не потерплю!
Не хочу я на річці от –
я буль-буль-буль люблю.
Сказало бегемотеня:
– Ви, дядечку, мовчіть.
Удень ми будем ням-ням-ням,
а буль-буль-буль вночі. |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | В брутально-білий часопростір... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16352 | Іван Андрусяк | В брутально-білий часопростір... | в брутально-білий часопростір
весна пручається — і все
дорога сполучає кості
недоруйнованих осель
і стеляться пробиті гнізда
крикливими птахами крил
що дочекатися над містом
на нас повинен тільки пил
за сонцем сховані квартали
собак і мух собак і риб
ми не розтанули ми стали
зубато просуватись вглиб
стійка відсутність ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | В оправі озера неначе... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16353 | Іван Андрусяк | В оправі озера неначе... | в оправі озера неначе
в чужій державі риби й риби
з обвалу піняться гарячі
нічних істот підшкірні глиби
і тінь пророцтва випадкова
з ламкої водорості ніби
з якоїсь донімої мови
задихано руйнує німби
і порскає в нудотний плин
безахисне волосся мозку
яка різниця нащо плив
важливий тільки проріз маски
дірки для ока і для ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Василь Герасим'юк. 2000 | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16332 | Іван Андрусяк | Василь Герасим'юк. 2000 | я маю знати кожного в лице –
дощів імущих і життя імущих, –
коли не звірина вертає з пущі,
а в китицях червоних деревце.
коли покару об траву не злущиш –
там гадина, що двійко маток сце.
ще внаджусь дерев'яним топірцем
застерегти їх душі невмирущі.
ще знаю їхні вина і жалі
здоймити, як невинних до купелі.
ще з цього ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Василь Романюк. 1995 | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16333 | Іван Андрусяк | Василь Романюк. 1995 | як тихо й довго сходяться на пласі
сповідники моїх ребристих плах.
ця самота – удар ногою в пах.
як лоскотно стікає кров по рясі.
вершителі, де за хоругву страх
у вишиваній скрився іпостасі…
з-поза млина молитви свинопасів
ще не поснули: глина на вустах.
не правив ними – пастор уночі
видющий тричі. він зове – і прісн... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Василь Стефаник. 1933 | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16334 | Іван Андрусяк | Василь Стефаник. 1933 | сказав би кому свою правду – на вітер чи так.
вона непомітна, їй майже не вкриєш очима.
солоні, як небо, ці пагорби знову гірчили
під ликавим плугом, що поре дорогу навзнак.
відваживши з пращі – якби там не жала, а жили –
півслова кривого на свій осоружний тартак, –
хіба пропече золотий до німоти первак
усе, що гризот... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вбивати правильно не так... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16305 | Іван Андрусяк | вбивати правильно не так... | вбивати правильно не так:
землі коричнева п'ята –
по горло в краплених полях
задикувалася земля…
слова однакові – згадай,
проказа рук така сама:
за одержавлений малай
хіба вхопитись обома.
любити правильно не так:
цей час, ця жимолость, цей знак
червоний з білої води –
не відведи, не відведи.
із перестиглих трупом гір... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вели... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16257 | Іван Андрусяк | Вели... | a great…
вели
кий
і
де
Високий як суть
хто: його
одягнув (гори
розуміють
як) життя
як (тепер
із
є ди ним
солодким сонцем, із
мільйоном
полум'яних мільярдом
найменняток
тиша) небо; |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вередливі хмари | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16145 | Іван Андрусяк | Вередливі хмари | В білій-білій білоті
заметілить заметіль.
Всі замети замете,
а на ранок – щось не те!
Де замети? Ой! Нема…
Порозтанула зима,
розтеклася між калюжі.
Не хвилюйтесь, любі друзі.
Хмарка ось і хмарка ген,
є у них ще цілий день,
снігу встигнуть натрусити.
Тільки – треба попросити… |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вертеп | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16242 | Іван Андрусяк | Вертеп | 1.
його душа
бліда так само
не вміє очі відвести
від одержимої осанни
напівзабутих палестин
над ними червлять кучеряві
дими запічних веремій
над ними також —
боже мій! —
хрести виблискують триглаві
душа у пазусі таїть
ціанистого слова калій
а він на тятиві стоїть
неначе праведник на палі
2.
вистигне земля вчорашня
поро... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вимірювати запахом чи кроком... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16354 | Іван Андрусяк | Вимірювати запахом чи кроком... | вимірювати запахом чи кроком
своє безумство зважишся чи ні
шкалу ридань як пута за пророком
карби перегортають водяні
розсердитись не стане зволікань
втекти не встигнеш лишиться забути
та ж катові котрий таврує длань
ні грама не пролиється цикути
я постелю скорботу край чола
нехай живе обом на розговіння
казали що безу... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вирок поезії | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16243 | Іван Андрусяк | Вирок поезії | Андрієві Охрімовичу
я останній прозаїк блідих поколінь
я останній пророк мегаполісу
де червоною ниткою в календарі
інтроспекція власного голосу
де питають мене і питаюся я
а ніхто відповісти не пробує
де колеги від генія до холуя
замасковані чорною робою
розтроюджений мульками менталітет
патетична бравада липова
якщо к... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Витинання на схилах гробів... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16207 | Іван Андрусяк | Витинання на схилах гробів... | витинання на схилах гробів
все потроху — і місяць і віжки
птах на прив'язі до голубів
вибирає тварину пішки
неповторність потвори (не за гончарем) —
розгортання із білого в поле
я накрию тебе як сухий очерет
що колотиме а не вколе
розпромінення вальсу на двох і на трьох
(сепаратну зорю вітайте)
може вийде на всніжений ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Відпостити всю зиму замість мене... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16181 | Іван Андрусяк | відпостити всю зиму замість мене... | відпостити всю зиму замість мене
хіба зуміє ця челядинб
впаде звізда і оскоромить вени
зелений хрускіт теплого вина
питво солодке а провадить сушу
на рушникове листя тихо ша
таку плиткэ таку холодну душу
витравлює споряджена душа
їй несть числа і звір її неплодний
і висне дар над волосом її
челядині бракує обезводнен... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Відпугутькали перші провісники... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16303 | Іван Андрусяк | відпугутькали перші провісники... | відпугутькали перші провісники,
зарясніли дощі рятівні,
вітер сонно погойдує мізками
і полумисками вогнів;
згасли кратери листу сипучого,
мить згорталась, як вуж в комишах;
перебудемо чи перемучимо –
доки кришиться в пальцях душа;
доки верес не зайдеться вереском –
ще тріщить сухота на губах;
доки з римського мармуру... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Відуміння мовчати позначується мовчанням... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16304 | Іван Андрусяк | відуміння мовчати позначується мовчанням... | відуміння мовчати позначується мовчанням.
від чаїного крику у небі туга борозна.
ти покинув крізь землю свій тихий нічний почаїв
і тулився до серця, з якого зійшла вона –
ця країна в намисті, в корості, в капусті з хроном,
ця безлика ікона, де з вуст проступає шкло…
ти самим лише криком оновлюєш цю ікону,
і тоді розум... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вірність безжальна предвічного голосу... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16256 | Іван Андрусяк | Вірність безжальна предвічного голосу... | faithfully tinying at twilight voice…
вірність безжальна предвічного голосу
з тліну безмірного крекче судьба:
знову (у кожнім найменшому волосі)
безповоротність часу проступа
чистою правдою лиш особливе
серця терпіння в огромі страху;
кожного птаха мовчання згірдливе
хто відтерпіти згодиться в гріху
— зараз, відтятий в... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вісім днів із життя Бурундука | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=17532 | Іван Андрусяк | Вісім днів із життя Бурундука (уривок) | Увага! Ви читаєте ознайомчий фрагмент — невеличкий уривок з твору! Повний текст цього твору, на жаль, недоступний для читання на нашому сайті. Пошукайте, можливо цю книгу можна купити.Вісім днів із життя Бурундука
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ,
у якому забити гол виявляється не так просто, як здавалося
Усе, що я тобі розкажу, хай б... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вітер... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16161 | Іван Андрусяк | Вітер... | вітер
навздогад гортає
твоє волосся
так
як вогонь
сторінка за сторінкою
повільно пожирає
книгу
і мені тоді
дуже хочеться тебе
погладити
я навіть не боюся
обпекти пальці
боюся лишень
що в моїй долоні
залишиться дрібка
попелу |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вічними не будемо ніколи... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16172 | Іван Андрусяк | Вічними не будемо ніколи... | вічними не будемо ніколи
мертвими не станемо навіки
осінь як останню непокору
збережуть поети і каліки
дощ як перестояне мовчання
вкриють до зажмуреної жмені
тільки голоси немов прочани
сухо обійматимуть легені
тільки до корозії дозрілі
кашлем вириваючись понурим
будуть як мурахи жити в тілі
створюючи мову крізь фістул... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вкраїнські поети | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16154 | Іван Андрусяк | Вкраїнські поети | 1.
продихаєш від снігу
маленьке чорне око
уздриш
на солоному троні
сидить брова
а під оком
ходять панове в чорному
витаються
— слава — кому
— кому — слава
моляться
на кінчик носа
на жовту бородавку бюсту
мовляв
я так люблю
мою три крапки убогу
що
навіть
під бюстом
вологу висушу
а під бюстом в печерах
живуть зелені проч... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вода і дощ — істоти невмолимі... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16355 | Іван Андрусяк | Вода і дощ — істоти невмолимі... | вода і дощ — істоти невмолимі
жива їх сіль і мова їхня рання
потрапили такими молодими
оскомами на наші поїдання
заходьте в дім а в домі ні краплини
заходьте в сад надокучати осам
заходьте в дно насипано людини
по горло там по гору там по осінь
нас не минути пізно бути просто
стирати букви вгризені в каміння
коли ржаві... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Володимир свідзінський. 1941 | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16335 | Іван Андрусяк | Володимир свідзінський. 1941 | історія схожа на крапельку відьми,
спочитого в серці давно не дістане.
над вищим від листя приреченим станом
подібний до голосу внадиться: їдьмо
на станси промоклі, на темні каштани,
на сни, що зійшли покурить за ворітьми,
до снігу, що вміє означити притьма
надламану казку вечірнього тану…
заблизько ці люди, ці речі,... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вона і сніг темнаво золоті... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16306 | Іван Андрусяк | вона і сніг темнаво золоті... | вона і сніг темнаво золоті.
тонкі сліди її тонких життів
ще тихо проступають крізь окладень.
і скапує волосся по щоці,
і сльози – голуби на молоці –
уже давно притомніші від знади.
і передзим'я – тільки озирни –
прозорішає до озимини
і – майже біле крізь блакитну крону.
подивишся: там родимка нічна
витримує небесні пи... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вона — ріка, і це не перемелеться... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16371 | Іван Андрусяк | Вона — ріка, і це не перемелеться... | Олегові Солов’ю
вона – ріка, і це не перемелеться,
не перетреться, що вона – ріка:
під білі руці горнеться і стелиться,
і над овиддям горнім не зника,
над глинищем тривкої меланхолії,
над тугою, що млосна і туга, –
над берегом, що твориво спотворює
і твориво ж таки оберіга |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Вчусь ходити | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16268 | Іван Андрусяк | Вчусь ходити | подолати закон тяжіння
було нелегко
але думав що коли я нарешті стану на ноги
всі вхилятимуть передо мною голови
а вони — в морду
не розумію
але героїчно силкуюся зберегти рівновагу
дурень кажуть мені жалісливі
(найбільші негідники)
по життю треба повзати повзати
і тоді я лягаю долілиць
вип'ячую задницю вгору
і пробую ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Гамлет | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16269 | Іван Андрусяк | Гамлет | коли запіли треті півні
і помінялись вартові
принц гамлет по тугім коліні
рукою лагідно провів
він плащ одкинувши ласкає
точених м'язів барельєф
у замку пахне мертвяками
і принц зі смертю заграє
стовуха кожна потороча
кинжал тут тишу пристеріг
будити лихо принц не хоче
і в дзеркалі ховає сміх |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Геометричне | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=6545 | Іван Андрусяк | Геометричне | Прийшли до круга. Стали зусібіч.
І голови накрили прапорами.
І хтось завів нестямно довгу річ
про конуси і паралелограми.
А ми поволі падали в траву,
підклавши сон під голови патлаті.
І так виразно, ніби наяву,
у нас в очах світилися квадрати. |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Герметично зачинені вікна до пекла... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16155 | Іван Андрусяк | Герметично зачинені вікна до пекла... | Богданові Зузуку
Герметично зачинені вікна до пекла.
Завертаймо назад непокірний катрен.
Детективна історія Роберта Шеклі
виповзає на білі полотна арен.
Завиває сирена — швидка чи поліція?
По задвірках епохи скрадається тінь.
Простирадло небес заплямила полюція —
сперма хмар не потрапить у лоно богинь.
Кличмо тінь до с... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Гливка психіатрія домагань... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16216 | Іван Андрусяк | Гливка психіатрія домагань... | Гливка психіатрія домагань
не безконечна. Обсихають банти
розвішень наших. Безвісти прости.
Життя як розкурочений наган:
ні вцілити не здатне Божі ґранди,
ані в кишені жах його нести. |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Глиця з долоні повільно стирається потом... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16307 | Іван Андрусяк | глиця з долоні повільно стирається потом... | глиця з долоні повільно стирається потом,
крекче з корінням – як світ – іменами вперед.
осінь приходить і тихо питається, хто ти?
з горла осоту ображено сочиться мед.
майже загубиш цю землю в гірких зелепугах –
десь поміж них закотилась, почезла в траві…
жовті окрушини: стеляться оси над лугом,
тонко і довго літають, ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Гортанний — в захід — аспера... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16220 | Іван Андрусяк | Гортанний — в захід — аспера... | гортанний — в захід — аспера
перистий — в проріз — лист
від патоки до пастора
інкубуси сплелись
перетин слова з променем
вирощує церкви
горбатого до повені
виводять з голови
до негра як до пристрою
підключимося ще
населення не приросту
а простору рече
уже стирає курява
корону й ширину
і свастика накульгує
на ніженьку є... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Гортанні крики божевільних... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16156 | Іван Андрусяк | Гортанні крики божевільних... | Гортанні крики божевільних.
Сухотні стіни. Сивий страх.
І гостра музика весільна.
І запах спирту на губах.
Між ними — це не ти! — у танці
втолочуєш у землю біль.
Вельон на золотистій таці
несуть три дружки не тобі.
Це не вельон, а лікарняний,
слізьми крохмалений халат.
Не вір! Зірви квітастий бант,
неначе бинт ілюзій п... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Григорій Сковорода. 1773 | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16336 | Іван Андрусяк | Григорій сковорода. 1773 | зображення пилу стоїчно нагадує пил:
це майже потреба – приречену землю топтати.
окраїна листя така ідилійно картата,
аж місце розплати не в змозі проґавити крил.
земля, за яку осипається іній на латах,
коравіє глиця, стирається в небі ковил…
за куряву серця відважуєш тінь голови –
на денці жорстви – супокоєм в чотири... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Гуцули | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=6546 | Іван Андрусяк | Гуцули | Ми лишилися там, де осінній туман.
Нас ніколи нема. Нас давно вже не буде.
І Говерла-гора, і гора Піп-Іван
обернулися в будень,
у будень, у будень…
ПорозПисаний Камінь свавіллям імен,
за якими пітьма, за якими провалля.
Ми лишилися там, де простуджений день —
як розсерджений кальвін.
Нам кричить вже не горлом а раною... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Депресивний синдром | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16157 | Іван Андрусяк | Депресивний синдром | Оксані
1.
Жовтий вечір. Оранжеві свічі.
Кварта вицвілого вина.
Ти вина моя перша і вічна.
Ти єдина моя вина.
По дорозі безпечної долі,
по дорозі битого шкла
я несу тебе, вірну і голу,
не втираючи осінь з чола.
Ти мовчиш. Ти повинна мовчати.
З-під зачинених мертво очей
тихо сочиться страх дитинчати
і повільно по щічці т... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Держава, у якій зима подібна до... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16308 | Іван Андрусяк | держава, у якій зима подібна до... | держава, у якій зима подібна до
сухих волових жил, що пахнуть маскхалатами,
в румовищі опіль, у нервищі водойм
усіх переживе і свій окраєць братиме
губами обома:
за ягоду, за млость,
за тінь горобини, розчавлену об китиці…
ще б тіло привести, ще б збтілом укритися.
…ще б знати, що воно лиш затемна здалось |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Диктатор | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16270 | Іван Андрусяк | Диктатор | я диктатор і можу собі дозволити все
палити вішати мордувати
у всіх на очах ґвалтувати
найцнотливіших жінок і дівчат
дарувати повіям брильянтові забавки
тоді коли нарід жере коржики з висівок
говорити своїм міністрам
а поцілуйте мене точнісінько в задницю
і знімати штани посеред зали сойму
вони ж ідіоти лише радітимуть... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Димом теменним Андрійку... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16356 | Іван Андрусяк | Димом теменним андрійку... | Андрієві Кокотюсі
димом теменним андрійку
осінь і праліс і просто
вилити в проріз вікон
озера синій простір
листям стелити кволим
брами і брили змоклі
ободом ніби коливом
горлом ловити окрик
світом слутим андрійку
вернуться і наспіють
врізати під лінійку
звивисте тіло змія
покотом жити нині
зимне чоло накривши
місяць в... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Дискусія з поетом | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16271 | Іван Андрусяк | Дискусія з поетом | як передати запах в поезії…
це мабуть надто складно
але для того щоб вірш справді пахнув
і рима
і ритм
мусять буяти як медова поляна
а кожен вигин мелодики
має тремтіти як пелюстка троянди
що пропливає над садом
він говорив би так дуже довго
але я його перебив
винеси будь ласка он те відро
воно жахливо смердить сечею
м... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Діагноз Офелії | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16196 | Іван Андрусяк | Діагноз офелії | обліт завершених птахів
на полі батька або духа
червона сонця потерюха
згортається в несупокій
на горло саду покарай
на тінь зелену на карету
на золотих підніжках в лету
перегортається цей край
карбідом жовтого жалю
перегортає датська осінь
довкруж акустики доносів
хтось тихо виплюне люблю
хтось черепом означить пор... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Дівчина знає м'ясо зійшло з води.. | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16221 | Іван Андрусяк | Дівчина знає м'ясо зійшло з води.. | дівчина знає м'ясо зійшло з води
холод зайнявся за нами і вкрився бризом
холод як пава кигиче устань і йди
але щоночі зринає патруль над безом
мислимо вийти разом з кожного викупу
мислимо пити воду якої нема
хай забере мене з ночі ця біла вивірка
вона не поставить крапку над обома
крові сьогодні замало навіть для фабул... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Днинськи ця настояна вода... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16309 | Іван Андрусяк | днинськи ця настояна вода... | днинськи ця настояна вода
нас оберігала од лукавого.
час тікав, як риба із-під каменя,
з кожним кроком душу коротав.
я колись так само оступлюсь.
Боже, з ким помірятися б часом!
скроплюючи землю оком ласим,
хтось помітить первозданний туск
і воздасть, як літеру із пліч.
майже вічність маслаками світиться…
гляньте: ви... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Дно пекла | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16272 | Іван Андрусяк | Дно пекла | на дні пекла
люди квасять капутсу
і плодять дітей
кажуть холодно як у пеклі
або вчора був пекельний день
кажуть мусимо вирватися з цього пекла
і обдумують втечу ув інші виміри
у нові незнані прикрощі
хоч про це їх ніхто не просить
вони й самі цілком досвідчені
аби вірити що можливо розірвати коло
а могли б як ті старі ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Добра людина | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16273 | Іван Андрусяк | Добра людина | Мы рады б жить в согласье
и совете,
да обстоятельства не таковы
Бертольд Брехт
над річкою з вудкою
сидить добра людина
з синіми очима старої вівці
у вічній течії
в масному намулі хвиль
поплавок бринить тихше ніж серце
благословенна хвиля
яка не вертається
він тиха людина
в 17 років
зашнурований в цісарські строї
в альп... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Добрий психіатр | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16274 | Іван Андрусяк | Добрий психіатр | (вітроаеротерапія)
спочатку все було так
як я й сподівався
побої
льодяний душ
смердюча компанія натхненних
чорноробів з провінції
аж ось прийшов добрий психіатр
він не задавав зайвих питань
і не знущався
на довжелезних мотузках
про які ми могли тільки мріяти
він досхочу дозволив
літати понад городами
і нам було дуже до... |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.