author stringclasses 757
values | author_url stringclasses 757
values | poem_name stringlengths 1 98 | poem_url stringlengths 49 53 | context_author stringclasses 757
values | context_poem_name stringlengths 1 98 | context_poem stringlengths 0 88.2k |
|---|---|---|---|---|---|---|
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Перші кроки | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16149 | Іван Андрусяк | Перші кроки | Є у Стефи топи-топи,
в них Стефуся топа, топа,
лиш сестричку за дві ручки
хап!
Ця земля така твердюча,
як по ній топ-топати?
Відпущу сестрички руці –
упаду на попу.
От я виросту ще трішки,
попід стіл піду я пішки,
і котище
за хвостище
хап!
Принесу сестричці кицю,
будем разом гладити.
Лиш навчи мене сестричко,
як іти... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | По інерції крик по інерції постріл з лука... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16364 | Іван Андрусяк | По інерції крик по інерції постріл з лука... | по інерції крик по інерції постріл з лука
хутірне зазимів'я перетяте полудою ґанку
і розпука як гроно як грижа як гра розпука
перед ранком життя опустошена перед ранком
де сідати навхрест в позолочений млин вечері
в ретушований простір обвислої горлом їжі
розривати потвору ковтаючи кожен череп
пересадкою шкіри тихцем в... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | По чорних схилах як зоря повзуча... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16208 | Іван Андрусяк | По чорних схилах як зоря повзуча... | по чорних схилах як зоря повзуча
острогів календарна суєта
зламати хліб немов зламати учня
щоб з нонпареля голос вилітав
щоб плакала по темних ебонітах
форель у партитурі забобон
щоб засвітився танець дядька віта
червоним і коричневим обом
а пастка лиш розторгнення поразки
на два сліди чотири забуття
просвічує просочує... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Повернення в ґалапаґос | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16197 | Іван Андрусяк | Повернення в ґалапаґос | 1.
ошалілий комівояжер
на блідій долоні короваю
вибирає з двох великих жертв
ту котра пелюстки обриває
лементом зачаєним – ад'ю! —
по столу почаївської площі
він піде у лаю – малаю
скуштувати в реготі всеношнім
відспіває магнетичний хор
на пастелізовані тополі
половінь вдягне йому капор
аби він возрадувавсь в капорі... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Повернення на схід — вершина цих казок... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16209 | Іван Андрусяк | Повернення на схід — вершина цих казок... | повернення на схід — вершина цих казок
їх серпантинний біг вповільнено а й досі
на вимогу бика згортається бузок
і квилить навздогін стара параска осінь
меж зламаних бажань колишеться як змій
нірванний листопад нічного банування
прощання — дотик шкла до вилинялих вій
і течія вікон і терція овальна
івасик без гусей і пр... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Поволі — так дозволено було... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16231 | Іван Андрусяк | Поволі — так дозволено було... | поволі — так дозволено було —
земля й вода мінялися місцями
і ти не знав оракули чи грами
тобі прогнозували западло
верстав як тать історію судин
мажорних крил розтрощене суцвіття
немовби залишаючись один
на ціле неголене підборіддя
викреслював закони вороття
в потребу жити як потребу прози
щоб деревіло в затінку життя... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Повторюю тричі прирослі до неба слова... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16319 | Іван Андрусяк | повторюю тричі прирослі до неба слова... | повторюю тричі прирослі до неба слова.
їх мало би бути утричі – як мінімум – більше,
але тільки віршам дано заперечувать вірші,
як першим прочанам покоїтись у головах.
не слово було попід шепотом наприкінці,
навколішки сонцю, яке нахилилось деревам.
до лева і змія приносили змія і лева,
і сльози, як лози, фальцетили в... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Погляд дерева покруч — за ласку дарують дукати... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16210 | Іван Андрусяк | Погляд дерева покруч — за ласку дарують дукати... | погляд дерева покруч — за ласку дарують дукати
за труну самота за вогонь чикатіловський сплін
причаїлась задуха в легенях маленької хати
де ночуємо порізно Він або я або Він
облітають лані благально доліплені з воску
крига слів розкололась бо там уже інший ґазда
ми плекаємо зустріч під білими нігтями мозку
та сліди під... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Подячна молитва з докором | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16287 | Іван Андрусяк | Подячна молитва з докором | Ти не сотворив мене сліпим
дякую Тобі Господи
Ти не сотворив мене горбатим
дякую Тобі Господи
Ти не сотворив мене сином алкоголіка
дякую Тобі Господи
Ти не вразив мене водянкою мозку
дякую Тобі Господи
Ти не сотворив мене гаркавим калікою ліліпутом епілептиком гермафродитом конем мохом і ніякою іншою флорою і ф... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Поема води | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16171 | Іван Андрусяк | Поема води | 1.
*
і цей рубець
до серця мурахи
де крихітка теплого меду
в згустку смоли
ти відпустила його у сад
ти знала висохнуть крильця на сонці
ворсинками вкриються пальці
скорчені для тятиви
і тільки з кмину
сочилась живиця
тонка
як приручений світ у печері
і цей рубець
під крилом кажана
стрілу вигойдує
*
хризантема і він
пом... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Поет | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16288 | Іван Андрусяк | Поет | тужить над долею світу
від 10 до 13.20
об 11.10
іде до кльозету
розстібає ширінку
застібає ширінку
вертається
і "апять"
тужить над долею світу |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Поети втікають від знуджених полчищ... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16232 | Іван Андрусяк | Поети втікають від знуджених полчищ... | Толікові Дністровому
поети втікають від знуджених полчищ
їм втомлені кості ніхто не полоще
заладили знову останні чи перші
на голій долоні червоні черешні
губата подушка вкривається потом
блукає по світу глобальна скорбота
і вірить не вірить і любить не любить
що в кожного слова покусані губи
поети повинні шукати ґяура... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Покірно розпашіла пуща злаків... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16365 | Іван Андрусяк | Покірно розпашіла пуща злаків... | Руслані Сироватській
покірно розпашіла пуща злаків
на тлі зими
дими над містом сірі і ніякі
а все дими
торгуючись над формою і змістом
де туск і грим
рослинко ти готова відповісти
як пахне дим
яка сльоза просочиться з обочі
туга як віск
яка покара привидів і збочень
цю душу їсть
яких пісків хурделиця різдвяна
русло мес... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Потворні дощ покора і спасіння... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16366 | Іван Андрусяк | Потворні дощ покора і спасіння... | потворні дощ покора і спасіння
потворний сад де вигуки і зграї
і самота що лузає насіння
над тілом молодого самурая
і вершники що обрані з півсвіта
місити гній коронного узвозу
чотири дні немов чотири літа
напружено змагаються за розум
бо зрада це лише початок вірша
і обереги котяться мов крила
біліє живота стареча ніш... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Предтеча | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16246 | Іван Андрусяк | Предтеча | 1.
набридло дертися в пресвітери
бо на пораненій горі
виписують дражливі літери
архістратиги комарі
а інші версії заказані
тому ховайся в рукавах
бо крізь твоє гебрейське казання
зростає прерійна трава
і не зітхнути цими горами
і не розгледіти з вікон
як над окрушинами хворими
витає прерійний дракон
2.
може здатись на ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Пригода | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16151 | Іван Андрусяк | Пригода | Киця Аліса
на дуба залізла.
Дуб: прусь!
Гілка: хрусь!
Киця Дуба ніжно: кусь!
Ще й хвостом по дубі: лусь!
…От марми-и-иза! |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Про користь читання | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16138 | Іван Андрусяк | Про користь читання | За сьогодні сіра мишка
з’їла вже четверту книжку,
а така ж мала –
майже як була.
Докоряє миша-мама:
– Не читала ти їх, мабуть,
а без цього ти
не будеш рости.
Це, дитинко, знають всі
миші й навіть люди:
не читаєш, а їси –
користі не буде. |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Проживемо цю ніч як собаки на мерзлих плотах... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16367 | Іван Андрусяк | Проживемо цю ніч як собаки на мерзлих плотах... | проживемо цю ніч як собаки на мерзлих плотах
порозбризкуєм тіні по колу — на кого цей жереб
вибирай собі хату де піниться морок і страх
а тоді розливай свою муку по синіх фужерах
тільки напис івритом на стелі або на землі
що стіна не поможе і місяць з вікна не настане
ниточками підвішені плаття жінки кораблі
розпорошен... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Промінь, що відбувся від стіни... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16320 | Іван Андрусяк | промінь, що відбувся від стіни... | промінь, що відбувся від стіни.
ліс, що перерізаний навпромінь.
під червоний комин звірини
набуло відваги в цьому домі.
день місили теплий і масний,
стіни від порога городили,
і здавалось, що жили вони
в тому, що надточували жили.
та комусь одному за поріг
досить було вийти на світанку,
як зі стелі обривався сніг,
ві... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16186 | Іван Андрусяк | проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу... | проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу
місце скрипу води оповите нічийним дощем
споконвічна гора з-під каміння просочує брагу
а до кого та брага до кого та спрага тече
на покатих прогалинах висяться тіні мужичі
ідол мозку липкий витирати крило об штани
був ти падким на простір так само як падким на звичай
тільк... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Простацький силогізм | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16289 | Іван Андрусяк | Простацький силогізм | запусто не дістанеш нічого путнього
захід сонця запусто
значить захід туфта
але щоби обригати кльозет класної ресторації
треба заплатити за горілку
ergo
кльозет є кайф
а захід сонця ні
та я вам скажу все це бридня
що захід сонця
а що виходок в нічнім ресторані
принципової різниці не бачу |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Прощай Гаутамо я нині до замку дійшов... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16187 | Іван Андрусяк | прощай гаутамо я нині до замку дійшов... | прощай гаутамо я нині до замку дійшов
корона спітніла на лобі опалому в дріж
на босих дорогах знайдеться мій ликавий шов
на горлі старому відчиниться лаковий ніж
я знидів шукати – є вищі за слово думки
в провальному сіні яке приросло до межі
та назви жінок поза мною несли як вінки
потворні поети мої довголюбі вужі
ми... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Прощання смислу — вирок і пророцтво... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16233 | Іван Андрусяк | Прощання смислу — вирок і пророцтво... | прощання смислу — вирок і пророцтво
словам не доторкнутися до слів
допоки губи вимочивши оцтом
не заговориш: істина — в землі
її прозорих крил тонка рослина
ще проростає зрошена в собі
а ти живеш допоки біль нахлине
прокинешся — на те вона і біль
і погляду розтуленим огромом
зриваєш листя кроплених дощів
не знаючи що с... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Рис твоїх до шкла не завернути... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16188 | Іван Андрусяк | рис твоїх до шкла не завернути... | рис твоїх до шкла не завернути
це відбиток а життя тонке
у скутарі крику гони скель
чути а не видко – і не чути
міниться парує (шелест шкла)
трав'яніє тихий подих шкіри
я збирався жити кличу звіра
шелестить – а то земля прийшла |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Родина Бабаїв | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16132 | Іван Андрусяк | Родина Бабаїв | Бабай грозиться бабаю:
– Ото по попі надаю!
Відповіда йому бабай:
– Ти тільки спробуй надавай!
А бабаїха: – От якби
обом потріпати чуби!
А бабаята, бабаята
як узялися лупцювати –
по чім попало, чим знайдуть
тузають, буцають, деруть,
гамселять, грьопають – ого! –
по два, по три на одного!
А бабаїха і бабай
гукають... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Розмова | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16139 | Іван Андрусяк | Розмова | – Літак?
– Так!
– У вікні?
– Ні,
он там.
– Сам?
– Не сам,
із хмариною
темно-синьою.
– Так то ж місяць
небо місить,
хлібчик сонця пече.
– А хмара?
– Гаряча пара
від хлібця в небо тече. |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Розповідь ката | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16290 | Іван Андрусяк | Розповідь ката | найсмішніше те що вони дивуються
не один рік пожили серед блатних
мусили б хоч трохи розуміти звідки ноги ростуть
а тут не вірять
як то з мене будуть
здирати шкіру
не може бути щоб мені
викололи очі
вибачте це мене мають
спалити живцем
тоді жахаються
вилупивши очі белькочуть якусь нісенітницю
доки
раптом не пригадають
... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Саломея | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16198 | Іван Андрусяк | Саломея | поема
Ми цілу ніч садили сад,
який не розцвіте.
Тарас Девдюк
один
на кручу виходили
як листки по одному
і біліли дівчата в руках
і терпіли відбір
а коли закінчився
лиш я залишилась лежати
буркун волосатий
ти мав одинокі пальці
між ними
як між іконами хтось
прокладав погляди
і тремтів постом
але мама казали
що ти ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Саломея (поема) | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16205 | Іван Андрусяк | Саломея (поема) | Ми цілу ніч садили сад,
який не розцвіте.
Тарас Девдюк
один
на кручу виходили
як листки по одному
і біліли дівчата в руках
і терпіли відбір
а коли закінчився
лиш я залишилась лежати
буркун волосатий
ти мав одинокі пальці
між ними
як між іконами хтось
прокладав погляди
і тремтів постом
але мама казали
що ти не знаєш роз... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Святий Йосиф | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16291 | Іван Андрусяк | Святий Йосиф | з усіх католицьких святих
йосифа шаную найбільше
бо не був він ані мазохістом
ані жодим іншим збоченцем
а лиш фахівцем
скрізь зі своєю сокирою
бо без сокири
чувся калікою
і хоч було йому тяжко
виховувати дитину
про котру знав
що не була його сином
тільки бога
або ще когось
та коли утікали від поліції
ночами
крізь міраж... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Семимильні провини безсилі як крони дерев... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16189 | Іван Андрусяк | семимильні провини безсилі як крони дерев... | семимильні провини безсилі як крони дерев
їм замало повітря аби не зурочити простір
ти тікав не від них а від того хто їх забере
тільки див самоти відділяв перемогу від злості
знав що світу нема але досі чомусь відділяв
і причини нема а за наслідки мертві не встануть
голубим ореолом усе ще світилась земля
тільки танул... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Середньовічних полювань... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16252 | Іван Андрусяк | Середньовічних полювань... | середньовічних полювань
картате знамено
вже протрубив у ріг іван
готуйся звірино
а ти вполюй мене чи ні
я буду зайцем тут
у глечику в галичині
мої дуди ростуть… |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Середньовічні візії | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16247 | Іван Андрусяк | Середньовічні візії | 1.
допоки цих филистимлян
лисиці не усіх спалили
допоки крутиться земля
і меч архангела гаврила
подібен гострому хресту
пора не виходити з дому
тобі печернику старому
дано корону і фартух
і тліють єретицькі мощі
і голосно смієшся ти
лисиці також хрестоносці
коли штахетові щити
2.
о недоречна прадавня буколіка
казка при... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Синієш синім плачеш босим... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16190 | Іван Андрусяк | синієш синім плачеш босим... | синієш синім плачеш босим
дітей годуєш волохатих
допоки братися за розум
на припічку чужої хати
мирόм казали – так і нині
опока сиплеться із глини
і не чекаючи пришестя
життя триває проти шерсті
і з платонічної мороки
як з глини що зійшла і стала
шістнадцять олов'яних кроків
до вироку або до слави
вошивий замах на п... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Сірка на порох (уривок) | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=27846 | Іван Андрусяк | Сірка на порох (уривок) | Увага! Ви читаєте уривок з твору (ознайомчий фрагмент). Купуйте книжку від видавництва "Фонтан казок".
(Уривки)
Розділ І
Кіт Безсмертний і пес Журба
У двох величезних казанах тихо булькало землисте вариво — брудне, з іржавцем.
Сірка час від часу підкладала поліно туди, де прогоріло, і ворушила жар. Із-під казана т... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Складаю ці залякані слова.. | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16234 | Іван Андрусяк | Складаю ці залякані слова.. | складаю ці залякані слова
немов дитина кубики складає
задарма степ тікатиме з сенаю
його чекає та сама жорства
однакі мари у цієї мли
зійшло вікно і пельку мохом вкрило
а ти мені хоч дерева налий
лише такого щоб не говорило |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Сміхота | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16130 | Іван Андрусяк | Сміхота | Кіт коту котив м’яча –
і нявчав.
Кіт коту котив м’яча –
і мовчав.
Перестрілись два коти –
кіт кота перекотив.
М’яч спіткнувся об м’яча –
і його перенявчав.
Метушились, гнулись, пнулись,
і, нарешті, розминулись.
М’яч м’ячу котив м’яча –
і нявчав.
Кіт коту котив кота…
Сміхота! |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Собаче листування | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16135 | Іван Андрусяк | Собаче листування | Пес до пса
написав:
"У тебе, псе,
добре все?
Бо в мене в будці
миші шкребуться".
Відписав
пес до пса:
"У мене, псе,
чудово все.
Тобі ж, небоже,
кіт допоможе". |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Сокиру в руці не догледиш — вона не сама... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16372 | Іван Андрусяк | Сокиру в руці не догледиш — вона не сама... | сокиру в руці не догледиш – вона не сама,
їй ближче до неба на ідиш отари і трави.
стискаючи губи, вивищуєш в кутиках славу,
і тиша гіркава, як пава, по небу сплива.
судома не втримає знічену крихту держави,
що – тінь морова – з волохатих колін вирива.
губи її щиро, щоб жниця не стерла слова,
бо з губ золотистих уже т... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Сонна осінь з голубами янголів... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16321 | Іван Андрусяк | сонна осінь з голубами янголів... | сонна осінь з голубами янголів.
щось воно на денці тік то так.
я б тобі повірив би та я б тобі
хоч би якось, та подав би знак –
най би не бровою, то бровинкою,
най би розговівся і затих,
алебастровим цілунком викупив
від ламкої – в крапельку – води.
вітер заголив би небо лев'яче,
стер би з ока темних голубів.
хтось т... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Сплітаються пальці сплітаються очі і голови... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16168 | Іван Андрусяк | Сплітаються пальці сплітаються очі і голови... | сплітаються пальці сплітаються очі і голови
на стоптаний пляц виповзають картаті слова
а ми залишаємось голими голими голими
ключиця сідниця коліно кулак голова
ховаємо очі за висхлими бляклими плівками
ховаємо в жмені маленьких драґлистих синів
а ви не приходите згорблений відчаєм лікарю
лиш тихе тремтіння повільно по... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Справжня свиня | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16144 | Іван Андрусяк | Справжня свиня | Вже сім’я поснула вся,
лиш маленьке Порося
все блукає по росі,
щось шукає в спориші.
Каже: десь побіг на луг
мій найкращий в світі друг.
Не вернувся він і досі,
а у нього ж ніжки босі.
Розбудилась мама Цьоня,
кличе: йди до ліжка, доню.
Порося ж уперлось: ні,
не годиться так свині,
хай година перша, друга –
все одно ді... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Спроба молитви | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16206 | Іван Андрусяк | Спроба молитви | кров'ю покидаючи сліди
схрещуючи літери як лати
хоч на міліметр відсуди
тих кого не встигли покарати
меж мужичих випарів слина
треться об задихане ристалище
в хор симетрій впала сарана
забери усіх котрі зосталися
хто тримав за лейби дар гори
лист декору скручений в агонії
хоч на міліметр забери
з пальця призупинені пів... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Стефа і її Чакалка | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=6538 | Іван Андрусяк | Стефа і її Чакалка | Іван Андрусяк
СТЕФА І ЇЇ ЧАКАЛКА
1.
Стефа – сміхотунчик. Точнісінько як тато.
І мама, і сестричка,
і навіть бабуся
теж сміхотунчики.
Але Стефа – татійка.
Ось Ірця в садочку – вона мамійка. Коли її мами довго нема, вона плаче. І в лясельній групі плакала, і в молодшій, і в середній. Навіть у старшій іноді плаче,... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Стефан Яворський. 1709 | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16345 | Іван Андрусяк | Стефан яворський. 1709 | було Тобі, Господи, миром мене спокушати.
навздогадки глині уже не доскочиш спокус.
держава сьогодні тонка, як бджолиний укус,
і кара в долоні – як віршника томик ошатний.
до клоччя гіркого ця проповідь царству на мус.
петром на івана хіба хрестовиною жати.
тоненька вкраїна зміїться над овидом стятим,
та навіть ченцем... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Стільки крику в цих птахів... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16235 | Іван Андрусяк | Стільки крику в цих птахів... | стільки крику в цих птахів
що нікому й не повіриш
врятуватися зумів
тільки бог в одежі звіра
місто скресло з пелюшок
і нікого не сховало
перерізав греблю шов
та чомусь води замало
ніби прісна а проте
відмивається погано
бог прощатися прийде
і нікого не застане |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Страшна казка | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16142 | Іван Андрусяк | Страшна казка | У темному-темному лісі
жив темний-претемний ліс,
а в темнім-претемнім лісі
було дуже темно скрізь.
Там бігали темні вовчиська
і темних ловили зайців,
і там, не далеко й не близько,
жив дідько у чорнім яйці.
Той дідько був темний-претемний
і темні творив діла,
а в ньому іще темніша
чортяча душа жила.
Вона цю страшнющ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Стукач | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16292 | Іван Андрусяк | Стукач | …ав
…ив
…ів
…ав би
…ив би
…ів би
той того
той того
той того
товаріщ майор коли мій колєґа
стягнув гачі в кльозеті я завважив
що в нього задниця з бронзи |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Субота | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16293 | Іван Андрусяк | Субота | ах який колосальний вечір
море горілки море пива
а тоді борюкання
за кулісами раю
за ґратами кухні
поміж плюшевих штор
так витікає з мене
надмірна енергія
молодості
можливо
я міг би вилити її в щось інше
приміром написати кілька репортажів
про перспективи розвитку малих міст
але
мав я в дупі малі міста
мав я в дупі мал... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Сухі окрушини шкіри... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16322 | Іван Андрусяк | сухі окрушини шкіри... | сухі окрушини шкіри
струшує з пальців
майстер облич
довго
не дивлячись в дзеркало
миє руки
долоні
торкаючись одна одної
наливаються кров'ю
ще теплою |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Сховатись за віспу за спини за виступи... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16169 | Іван Андрусяк | Сховатись за віспу за спини за виступи... | сховатись за віспу за спини за виступи
обдерті сідниці стулити руками
чотири дороги спіткнулись об камінь
чотири дороги лишились обвислими
на п'яту під ранок усе забувається
застигле каміння бійниці порожні
під мурами світу стоять обірванці
вижебрують хліба в богів подорожніх |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Сьогодні час вимірюється в крилах... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16191 | Іван Андрусяк | сьогодні час вимірюється в крилах... | сьогодні час вимірюється в крилах
кого накриє тому й україна
не говори нікому моя мила
що нині тут не буде більше кіна
що на коні неначе на припоні
мовчать повз нас великі як бандери
ми наплодили дуже мало коней
тому по нас приходять батеери
ми мали час для страху і для сорому
крізь павутину вийти на простір
стару од... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Так буває вічно і ніколи... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16174 | Іван Андрусяк | Так буває вічно і ніколи... | так буває вічно і ніколи
сонний дим на землю опада
золотих хмарин ламкі околи
сонця кров солом'яно-руда
так перетинаються і терпнуть
ніби виливаються з юрби
голосів подаленілі верби
поцілунків темні голуби
так живуть як до життя прирослі
дні і ночі солоду і крил
і роса для них пелюстки носить
і осанну лебедить ковил
і ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Так вітражі кохаються — колись... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16368 | Іван Андрусяк | Так вітражі кохаються — колись... | так вітражі кохаються — колись
вуста закрию виторгую очі
і теплий погляд снігу на обочі
як мізансцена викотиться вниз
так з пастки п'ють вуаль або вино
чорніючи над лісом безпорадним
і дерево неначе доміно
заплутається в сітях аріядни
так виживаю мила — озарінь
весела маска кришиться додолу
і запах що вміщається в стод... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Такий конклав: ніхто не помирав... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16192 | Іван Андрусяк | такий конклав: ніхто не помирав... | такий конклав: ніхто не помирав
усі хто міг добралися уплав
а хто не вмів той дошукався броду
вода загусла як від слів коран
гірке повидло з непокритих ран
губилося на жовті нігті глоду
місцями простір лився через край
липким теплом відригувався чай
і спазми підкрадалися до горла
усі живі то нащо цей похід
короткий лі... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Такою зимою безкровно неначе потребою... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16236 | Іван Андрусяк | Такою зимою безкровно неначе потребою... | такою зимою безкровно неначе потребою
бажаєш розбити або навпаки замести
вкорочене небо ніким випадковим не гребує
коли замість тебе так лячно сухі храбусти
коли відступаючи правою з поля до озера
надіюсь повірити комусь такому як сам
ламкого дощу як покірну дещицю молозива
скрипучого сміху розплавити знічений сад
це т... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Текст для Andrea Loux | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16346 | Іван Андрусяк | Текст для andrea loux | кацапи, акы збїди.
ачей
не діждуться причинної облави.
ще путь безбрежна до косих очей
не достосує дотику, ні слави,
ні слабости: видіння versus млость.
викапують
і шкіряться крізь зуби,
що є остання згуба на погост,
а все одно остання або згуба.
це ж скільки розплодилось тих видінь,
аж прорізи давно не в'яжуть лика.... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Текст як відмазка — живеш і листаєш... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16175 | Іван Андрусяк | Текст як відмазка — живеш і листаєш... | РОМАНОВІ СКИБІ
текст як відмазка — живеш і листаєш
мнешся понуро з ноги до ноги
старість не радість
і радість не старість
все що зосталось
крила й борги
і не відріжу й не відворожу
і не поставлю слухати
де
вечір колише білу сторожу
і загорожу білу пряде
так і залишусь листом осиним
криком совиним привидом
чи
тим хто ро... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Ти деревам шептав... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16237 | Іван Андрусяк | Ти деревам шептав... | ти деревам шептав
що вони не такі як вони
слово ганив за те
що життя суєтою ославило
на погнутому тлі
кучерявої гущавини
бачив знуджену тінь
недобитого каменем авеля
означає живеш
упокоривши день як вину
не за страх а за млин
щоб крутити замріяне колесо
розтулити печеру
мечем зруйнувати стіну
і віддатися сну
дерев'яног... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Ти повільно шукав їх лялькових осель... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16323 | Іван Андрусяк | ти повільно шукав їх лялькових осель... | Сергієві Пантюку
Сергієві Пантюку
ти повільно шукав їх лялькових осель
поза межами лоскоту (ніч захмеліла),
і до ґречного тіла тулилось усе,
що хотіло тулитись до ґречного тіла.
лиш місцями, де шкалок до кістки приріс,
ворохобило тричі (заблизько до раю),
що немає нікого, хто б висадив ліс
там, де іншого лісу сьогодн... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Тонкого сну знакоме відображення... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16176 | Іван Андрусяк | Тонкого сну знакоме відображення... | тонкого сну знакоме відображення
на дні ріки — чи доживеш до дна
немов провини порскають ображено
ламкі комахи з білого човна
урізноводь —
любити і прощатися
урізноводь — ламати бильця слів
по котику по китиці по ратиці
по дотику рослини до землі
отак пророчі овиди збуваються
торкнешся сну і кола по воді
і біла піна рі... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Транскрипції максима березовського | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16347 | Іван Андрусяк | Транскрипції максима березовського | 1.
такі посходилися повені,
що й досі голосу повну.
але навіщось очі сховані
надсадно каламутять дно.
гірчання скочується високо –
туди, де залягли хоръ.
природа ділиться на висівки,
вони спливають догори.
долина прощею видзвонює.
іще б яка зоря зійшла!
невже це саме та гармонія?
чи омела?
чи омела…
2.
до зніче... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Третій сніг | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=22220 | Іван Андрусяк | Третій сніг | Іван Андрусяк
ТРЕТІЙ СНІГ
(уривок)
Перший сніг цього року випав дуже рано, ще на початку листопада. Він був мокрим, липким і свого запаху ще не мав.
Пахнув прілим листям, присохлими бур'янами й утомленим вітром, який завжди в лісі трохи розгублений, а часом і боязкий.
Вибравшись ізранку зі своєї хатки на галявині ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Тризна острова втята в страх... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16193 | Іван Андрусяк | тризна острова втята в страх... | тризна острова втята в страх
знову з бруньок вилазять оси
і якийсь шолудивий птах
у сокири подушне просить
знову корчаться дні слуті
і жадота співає зрана
аспараґуса чорну тінь
під портретом ґудеріана
знову ялові павуки
обзиваються на приманку
консервованої руки
що відчинена до світанку
знову губи вусатих ям
заворуш... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Троянда для Піночета | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16199 | Іван Андрусяк | Троянда для піночета | я не доріс до розмови про плаху
сервус озерам які прогоріли
пане диктаторе осінь це бахур
що відгризає душу від тіла
краплю диктує – плодяться зливи
крону диктує – корінь зів'ється
курва, народ наш безмежно щасливий
в парнокопитному ворку провидця
може в якомусь темнім провансі
кулю зліпити можуть по троє
ми ж пережи... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Тут сон і сови. Солодко. Приходь... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16324 | Іван Андрусяк | тут сон і сови. солодко. приходь... | тут сон і сови. солодко. приходь.
на цілі води папороть і водь.
за чайками пливуть підбиті чайки.
вітрила, що приспущені навзрид,
витримують один-єдиний світ,
роздвоєний на кінчику нагайки.
тут майже мокро. майже відчуття,
присилені на кільчику життя,
присилувані майже відчувати,
що крик сови, що папороть, що плоть,
щ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Туфелька | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16294 | Іван Андрусяк | Туфелька | діти миліші ніж дорослі
тварини миліші ніж діти
кажеш якщо продовжувати
в тому ж дусі
мусиш дійти висновку
що наймиліша інфузорія туфелька
ну то й що
туфелька мені миліша
ніж ти сволото |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | У лузі | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16134 | Іван Андрусяк | У лузі | Цілий день пасуться в лузі
найулюбленіші друзі:
і корова
чорноброва,
і телиця
білолиця…
А бичок,
ко-ло-бо-чок,
тихо вклався на бочок.
Каже: – Я уже попас,
а тепер поспати час. |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Упоперек душі одні і ті ж овації... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16325 | Іван Андрусяк | упоперек душі одні і ті ж овації... | упоперек душі одні і ті ж овації,
киргизи в рушниках, вечеря і самум.
дописаний вінок зневажує Горація –
самому ж одягти хіба лише на глум.
пелюстки і листи в розлогому перетині,
їх рустикальна тінь вихлюпує в кумис.
і вітром не риплять віконниці веретяні,
і обруч золотий над стійбищем завис.
до піднебіння од прилипл... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Уроки мови | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16141 | Іван Андрусяк | Уроки мови | Прийшла до нас якось бабуся Яга,
яка не уміла казали "ага".
Виходило в неї "аґа" та "аґа",
як в гуски, яка розмовляє "ґа-ґа".
А ще зустрічався нам дідо Ягун,
він людської мови вчив бабу Ягу.
Вона ж не хотіла, хоч плач, а хоч скач,
і на паляницю казала "калач".
Така ото, дітки, пригода була,
допоки Яга в Кострому не в... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Усмішка горлом | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16295 | Іван Андрусяк | Усмішка горлом | це спів розрізаної шиї
фістула тиха але щира
впились червоним розімліли
пухнасті чорні груди ночі
це спів розрізанорї шиї
попід огризками дзеркал
співає як хлюпоче з крана
прибита ковдрою до рани
неначе парус голова
і ти повір їй бо вона
всміхається кривавим горлом |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Франко. 1916 | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16219 | Іван Андрусяк | Франко. 1916 | це небо ніби ґирґалиця з рук
розлазиться в потріскані судини
а ми його збирали і садили
на полі брані свій порожній звук
не молотом не ломом не кайлом
не помелом на коло вітрогону
ми просто утекли від забобону
в останнє недоступне ремесло
ми голосно вдягнули самоту
шахтарських брухтом завтрашньої маски
реґіно поверни м... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Функції поезії | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16296 | Іван Андрусяк | Функції поезії | поезія не може бути відірвана
від життя
моезія має служити життю
домашня господиня повинна
витерти
винести
вимести
витріпати
нагодувати
закупити
підлити
напалити
приготувати
вимити
сполоснути
випрати
випрасувати
пришити
залатати
порахувати пилюку
сміття
з-під ліжка
килим
дитину
продукти
вазони
в печі
обід
посуд
чашк... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Хвостики | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16148 | Іван Андрусяк | Хвостики | Хвостик хвостику привітно
трі-по-тів,
а від нього інший хвостик
дрі-бо-тів,
а Лізятко їх докупи
гре-бін-цем,
у кісочку посплітало –
та й усе! |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Хто хороший | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16128 | Іван Андрусяк | Хто хороший | Засинає бегемот,
позіхнувши на весь рот.
Біля нього моститься
ніжна бегемотиця,
й бегемотенята
полягали спати.
Лиш в сусідньому вольєрі
хижі зайчики не сплять
і зубаті пащі шкірять –
бегемота покусать…
Не повірили? Авжеж!
Бегемот хороший теж. |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Це дуплаве свято генералів... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16170 | Іван Андрусяк | Це дуплаве свято генералів... | це дуплаве свято генералів
нині тут забава навпаки
голови на плечах догорають
ніби розцяцьковані свічки
падають посоловілі звізди
в келихи з отруєним вином
господи тобі не все одно
випити чи знов на небо вішати
доливай і не важливо скільки
не доп'єм то най ковтає чорт
а солдати лазять по маківках
не запалених іще свічо... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Це звільнення — і ти його звели... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16373 | Іван Андрусяк | Це звільнення — і ти його звели... | це звільнення – і Ти його звели.
навсмак слова, народжені з початого.
є книга трав, що рястом запечатана, –
її розтулять теплі губи слив.
по небу ближче до Твого Ім’я –
назвати Сина кожна птаха проситься.
промовлю: квітка, чую: мирроносиця,
нічого не промовлю: течія.
дозволь назвати: кетяги, траву,
ґердани, мислі, ви... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Це місто — господи — в траві по лікоть... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16374 | Іван Андрусяк | Це місто — господи — в траві по лікоть... | це місто – Господи – в траві по лікоть.
на білих вершників замало ліку.
тулитись крихтами на прю велику –
і міць колишеться в лимани рас.
чи стане голосу шаліти строго,
чи знову зважуся лише на стогін,
повіє приступом, і бухну в ноги.
altera pars
це місто – Господи – в душі по горло.
синці за вежами ячать начорно.
сло... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Це не вічне як птах і вода... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16238 | Іван Андрусяк | Це не вічне як птах і вода... | це не вічне як птах і вода
не дозволене мохом і реріхом
кучерявого сліду руда
просувається ламаним берегом
так повинно маліти життя
з попелюшки на унцію попелу
недоконане передчуття
ніби крик відрізаючи зопалу
так повинна прийти і піти
кожна лінія саду господнього
не довідавшись ти чи не ти
стерегти і не втратити жодно... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Це потреба бути — все одразу... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16369 | Іван Андрусяк | Це потреба бути — все одразу... | це потреба бути — все одразу
сплюснути розпечене лице
нидіти хворіти псоріазом
пахнути дешевим ялівцем
вибирати з кожного по жмені
солі порятунку і жінок
і стирати звивини шалені
доки не зачинено шинок
осене таке твоє ристалище
чорна і коричнева сльота
статися допоки все не сталося
здатися допоки самота
і не хлібом — с... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Це розріджене повітря не закінчиться ніколи... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16253 | Іван Андрусяк | Це розріджене повітря не закінчиться ніколи... | це розріджене повітря не закінчиться ніколи
ніби варвар в стійлі папи ні стояти ні втекти
люмпен вирвався на волю алебарди стали колом
з-під землі уже прозрілі повилазили кроти
це траяновій побіді так радіє поліс нині
ти видовище до тебе хліб роздали і вино
вовк повинен бути вбитим вовк повинен бути винен
вовк також ко... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16211 | Іван Андрусяк | Це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком... | Пам'яті Любові Дручків
це розчавлені арфи — есенція ладану з мороком
де на лобі кайлом поцілунок воскресе
заїжджають планети — одна за одною — по мокрому
і зшиває їх мізкі сумний потойбічний професор
це тікають в портрети огорнуті ковдрою прірви
де на струнах завис побілілий шматок язика
то Небесний Бухгалтер визбирує ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Цей час — як обростання хвилями... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16375 | Іван Андрусяк | Цей час — як обростання хвилями... | цей час – як обростання хвилями.
по колу ширяться тіла.
і лиш деревами похилими
відпочиває омела.
стікають крильцями до кореня
хіба мурахи золоті
і засинають, упокорені,
в непокорованій воді.
підеш по горло в темінь ликаву.
як дріж холодний по спині,
канонізовано великими
здаються кратери на дні.
опалені або відлама... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Ці тексти як жінки регочуть віддаються... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16194 | Іван Андрусяк | ці тексти як жінки регочуть віддаються... | ці тексти як жінки регочуть віддаються
виношують тремтять від дотику руки
а їхній чорний трон на паперовім блюдці
немов старий магніт притягує зірки
їм сниться по ночах шалений шов бетону
підземної стіни точйний барельєф
і місяць як кольє стискає плоть червону
і венам золотим розлитись не дає
ці тексти як жінки вони ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Цнота | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16297 | Іван Андрусяк | Цнота | пройшов крізь блакитну залу де пили вино
і крізь смараґдову де грали в покер
пройшов через жовту залу де палили опіум
і крізь чайну кімнату де жували пейот
заходив також до пурпурної кабіни
темної як труна
дійство у ній бридке і розкішне
аж після опівночі
наситившись кольорами по вінця
наважився вийти на вулицю
однак н... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Чакалка | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16131 | Іван Андрусяк | Чакалка | Хтось на кухні чавкає,
чавкає –
то, напевно, Чакалка,
Чакалка.
Баняком і чайником,
тарілками й чарками –
дзень!
трісь!
То напевно Чакалка,
голоднезна Чакалка
ВСЕ
їсть!
Що не здужає поїсти –
понесе в мішку до міста,
але й того, хто не спить,
може також прихопить.
Там, у темному мішку,
буде каша у горшку,
і повидло, і м... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Чакалка (збірка) | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=6544 | Іван Андрусяк | Чакалка (збірка) | ХТО ХОРОШИЙ
Засинає бегемот,
позіхнувши на весь рот.
Біля нього моститься
ніжна бегемотиця,
й бегемотенята
полягали спати.
Лиш в сусідньому вольєрі
хижі зайчики не сплять
і зубаті пащі шкірять –
бегемота покусать…
Не повірили? Авжеж!
Бегемот хороший теж.
КОЛЬОРОВІ ПРИКОЛИ
Два зелених крокодили
аж по дрова в ліс хо... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Чи то ти, чи то я... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16263 | Іван Андрусяк | Чи то ти, чи то я... | who are you, little i…
чи то ти, чи то я
(літ чи п'ять чи то шість)
озираєш з вікна
сонця схилену віть
золотий листопад
(відчуваєш: цей день
стане ніччю от-от
хай же диво гряде) |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Числа | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16348 | Іван Андрусяк | Числа | 1.
на схилі вишньому прощається за всіх:
розмова мислима а мислі небагато
по волі вислуги його ділив екватор
а він залишився на впоминання їх
таки цілісіньким
бо все що на один
означене – розгорнеться собою
і винний задум і задуха волі
і навіть дим даруйте навіть дим
(знамення множиться:
його поміж знаменами
цей дим ... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Чия то ґою праща несповита... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16195 | Іван Андрусяк | чия то ґою праща несповита... | чия то ґою праща несповита
чия по світу лань пустелю п'є
нехай до жита докульгає свита
на неї в московита дружба є
не язиком то каменем прилиже
дізнатися чи зиждеться душа
а те що залишилося понєже
то братику схоластика й олжа
а свити свита справити не слічна
прокльон дається раз і поготів
провина – пуповина – каноні... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Чого мені далі чекати жінки і вода... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16370 | Іван Андрусяк | Чого мені далі чекати жінки і вода... | чого мені далі чекати жінки і вода
піски і дерева в руці череватого будди
і тихий коханець покірно іде по слідах
цитуючи коло за колом лукаві талмуди
і день вимиває розморені шпальти млина
гартоване мливо розсовує в білі тераси
і глина неначе дружина покірна й сумна
чужі кораблі вимальовує з іконостасу
чому я тоді забу... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Чого тобі, зимо: з полону ідемо... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16326 | Іван Андрусяк | чого тобі, зимо: з полону ідемо... | чого тобі, зимо: з полону ідемо.
подовшало розмов, як вигинів на карті.
окріпли ґражди слів у кутиках розмов,
як патетичний шов на тріснутій кокарді.
і притча з полину про листяну війну,
про мітки на стіні, обмочені у хвою, –
про трою, що її врятовано до сну,
аби на денці сну поруйнувати трою:
трояндову її – з дзерка... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Чотири сонети повільної смерті | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16160 | Іван Андрусяк | Чотири сонети повільної смерті | 1.
він нині не побачить паркана
він мусить вуха воском затуляти
іде вода у гості до теляти
така сама як небо та сумна
теля не хоче пити бо теля
ще не кохалось бо воно невинне
сп'яніле поміж запахів і звивин
воно блукає мозком коваля
тож ланцюга коваль не докує
до паркана не зможе присилити
ані теля ані життя своє
в куф... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Шевченко | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16248 | Іван Андрусяк | Шевченко | я зашкодив сатані і тепер діла пропащі
із кумедних валунів обізвався дикий пращур
перестріне на валу і гаркаво засміється
гляньте юному ослу чорна жриця віддається
я забуду прорости на задвірках сеї мови
де літаючи кроти будуть свідками єгови
де повітряні шари як модерні одаліски
де у прихистку чадри верховодять голі м... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Ще води солоні змели черепи росомах... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16327 | Іван Андрусяк | ще води солоні змели черепи росомах... | ще води солоні змели черепи росомах,
і глина червона просилася в труби і карцери.
ще змахом крила чи зусиллям розкритого панцира
вигойдував берег печеру, котра в головах.
ще невідь на кого блаженство і вигони літ.
причина зображення тихо змиває полотна.
обабіч безодні дорога знайтися не годна,
лиш богоугодна зоря ніби... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Що торговця у храмі зупинить вода... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16328 | Іван Андрусяк | що торговця у храмі зупинить вода... | що торговця у храмі зупинить вода,
що на денці долоні церковця руда,
що зникомі приходять сюди по слідах
невідталого крику, –
цьому віра віднадить, бо віра сліпа.
золотий поводир притуливсь до стовпа.
тільки голос його по камінню ступа
на вкраїну велику.
а нічийне каміння, хапке як вогонь,
язиком прилипає, пече батого... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Щокасте дитинча | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16146 | Іван Андрусяк | Щокасте дитинча | А щокасте дитинча
грало з кицею в м’яча.
М’яч до киці підкотило –
киця хвостиком відбила.
Дитинча щокасте,
ще й бурундучасте!
А щокасте дитинча
танцювало ча-ча-ча…
На животику у тата
дуже м’яко пострибати.
Дитинча щокасте,
ще й бурундучасте!
А щокасте дитинча
на столі знайшло ключа.
– Не дотягнусь ним до вічка.
Дом... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Я помираю вас. Така печаль... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16179 | Іван Андрусяк | Я помираю вас. Така печаль... | Я помираю вас. Така печаль.
Така зоря над віком перестане.
Говорить Бог: Прости мені, Іване,
прости мені за те, що я мовчав.
Я все прощу, бо нині я помер.
Я довго знав, що буду жити довше.
І чорний плащ облизує підошви,
і чорний місяць перерізав нерв.
Я все прощаю. Я запам'ятав,
в яку породу мозок цей залитий.
Вже оп... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Я себе посеред ікони на дерево проміняв... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16239 | Іван Андрусяк | Я себе посеред ікони на дерево проміняв... | я себе посеред ікони на дерево проміняв
і ніч прилипає до горла холодним вологим лезом
вони справді кожної ночі підбирають мені імена
і я прикриваю ними свій фіолетовий безум
легше терпіти муку вона виглядає старшою
її благородні стегна прикриті траурним шовком
я привітаю кожного кому дорога ця лажа
доки його в підземн... |
Андрусяк Іван | https://www.ukrlib.com.ua/books/author.php?id=357 | Я уявляв собі смерть не такою... | https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=16299 | Іван Андрусяк | Я уявляв собі смерть не такою... | я уявляв собі смерть не такою
наївно вірив
що нестямний орґазм страху
рвучко жбурне мене
поза межі болю
а насправді все чую
все бачу
але ж достоту мертвяк
ні застогнати
ні затремтіти
ані рухнутися
ніби просяклий страхом і терпінням
став персонажем баєчки
про доктора тульпа
і лиш доходяга студентик
длубається мені в моз... |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.