language
stringlengths 2
9
| page_url
stringlengths 25
757
| image_url
stringlengths 54
738
| page_title
stringlengths 1
239
| section_title
stringlengths 1
674
⌀ | hierarchical_section_title
stringlengths 1
1.2k
⌀ | caption_reference_description
stringlengths 1
15.6k
⌀ | caption_attribution_description
stringlengths 1
47.4k
⌀ | caption_alt_text_description
stringlengths 1
2.08k
⌀ | mime_type
stringclasses 7
values | original_height
int32 100
25.5k
| original_width
int32 100
46.6k
| is_main_image
bool 1
class | attribution_passes_lang_id
bool 1
class | page_changed_recently
bool 1
class | context_page_description
stringlengths 1
2.87k
⌀ | context_section_description
stringlengths 1
4.1k
⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D1%80%D1%94%D1%88%D0%BA%D1%96%D0%BD_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Арєшкін Петро Іванович
|
Архітектурні споруди
|
Арєшкін Петро Іванович / Архітектурні споруди
| null |
Українська: Плавальний басейн «Спартак», Харків, вул. Клочківська, 47 This is a photo of a monument in Ukraine, number: 63-101-2561
| null |
image/jpeg
| 3,456
| 4,608
| true
| true
| true
|
Петро Іванович Арєшкін — український радянський архітектор.
|
Залізничні вокзали в Кременчуку (1945) та Ромодані (1946);
В Харкові:
житлові будинки на площі Тевелєва, №2—4 (у співавторстві з Б. Клейном; 1952—1953
Інститут монокристалів (1954);
художні майстерні (1955);
закритий плавальний басейн «Спартак» (1967—1968).
Будував також у Волгограді та інших містах.
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Hermenegildo_Guterres
|
Hermenegildo Guterres
| null |
Hermenegildo Guterres
| null |
English: Azulejo - Train station of Rio Tinto - Portugal Português: Azulejo - Estação de Rio Tinto - Portugal
| null |
image/jpeg
| 672
| 428
| true
| true
| true
|
Hermenegildo Guterres, também designado como Mendo Guterres ou Ermígio Guterre, filho de Guterre e sua esposa Elvira, foi uma figura importante da nobreza portucalense dos século IX e século X. Foi dono de vastas propriedades na Galiza e no condado portucalense. Membro da Cúria régia do rei Afonso III das Astúrias, foi repovoador e conde de Coimbra, Porto e de Tui. Sua filha Elvira foi rainha consorte pelo seu casamento com o rei Ordonho II de Leão.
|
Hermenegildo Guterres (c. 842-depois de maio de 912), também designado como Mendo Guterres ou Ermígio Guterre, filho de Guterre e sua esposa Elvira, foi uma figura importante da nobreza portucalense dos século IX e século X. Foi dono de vastas propriedades na Galiza e no condado portucalense. Membro da Cúria régia do rei Afonso III das Astúrias, foi repovoador e conde de Coimbra, Porto e de Tui. Sua filha Elvira foi rainha consorte pelo seu casamento com o rei Ordonho II de Leão.
|
|
sk
|
https://sk.wikipedia.org/wiki/Plan%C3%A9ta
|
Planéta
|
Exoplanéty
|
Planéta / Exoplanéty
|
Umelcova predstava trojitého západu "slnka" na planéte HD 188753 Ab
|
English: Artist's conception of the three suns and the newly discovered Jupiter-sized planet from the perspective of a hypothetical moon orbiting the planet. The large yellow sun is already halfway over the horizon. The orange and red suns are still visible in the sky. This artist's animation shows the view from a hypothetical moon in orbit around the first known planet to reside in a tight-knit triple-star system. HD 188753 Ab is a gas giant planet, about 1.14 times the mass of Jupiter, with an orbital period of 3.3 days discovered using the Keck I telescope atop Mauna Kea in Hawaii, and zips around a single star that is orbited by a nearby pair of pirouetting stars. Because the stars in this triple system are bunched together, sunsets on the planet -- or on any moons that might exist around the planet -- would be spectacular. This rambunctious stellar family is called HD 188753 and is located 149 light-years away in the constellation Cygnus. In this movie, sunset is seen through the tenuous atmosphere of a hot, baked hypothetical moon. As the suns dip below the horizon, the gas giant comes into view. The moon's landscape remains illuminated by sunlight reflected off the planet. Both the planet and moon would be so hot that even in shadow their surfaces would glow. The suns' colors and sizes reflect their masses, temperatures and distances to the planet. For example, the first star shown setting over the horizon is the closest, most massive and hottest of the trio, so it is depicted as large and white. The second star is farther away, less massive and cooler than the first, appearing smaller and yellow. The final star is at the same distance as the second, but it is still less massive and cooler, appearing even smaller and orange-red in color. Our Sun is a bit cooler than the hottest star of the system. The graph in figure 1 shows the "wobble" of a star being tugged on by the planet called HD 188753 Ab. The planet was discovered via the radial velocity technique, in which a planet's presence is inferred by the motion, or wobble, it causes in its parent star. Stellar motion is plotted here as changes in velocity (y-axis) versus time (x-axis). Unlike most planetary wobbles, this one comes from a star that is circled by a nearby pair of stars. In other words, the planet orbits a single star that is part of a close-knit triple-star system. Because the starlight from this cramped bunch blends together, the task of sifting through the light to find the planet's signature was more difficult. This challenge was overcome with the help of detailed models of the triple-star system's light. Data from those models resulted in precise velocity measurements of the star circled by HD 188753 Ab. Note: The size of the Full-Res TIFF for the still image is 3200 samples x 2400 lines.
| null |
image/jpeg
| 2,400
| 3,200
| true
| true
| true
|
Planéta alebo obežnica je približne guľaté teleso značného objemu, ktorého hmotnosť je menšia ako 80 MJ. Buď putuje vesmírom samostatne, alebo obieha na obežnej dráhe okolo hviezdy, pričom však zároveň neobieha okolo iného telesa. Pre planétu tiež musí platiť, že vyčistila okolie svojej dráhy od ďalších telies a produkuje veľmi málo alebo žiadnu energiu prostredníctvom termojadrovej reakcie. Celoplošne nevyžaruje vlastné svetlo a svieti iba odrazeným svetlom hviezdy.
V slnečnej sústave poznáme osem planét. Sú to Merkúr, Venuša, Zem, Mars, Jupiter, Saturn, Urán a Neptún. Všetky obiehajú okolo Slnka rovnakým smerom a približne v jednej rovine. Ich fyzikálne vlastnosti, ako napr. hustota veľkosť a chemické zloženie, sú veľmi rôznorodé. Na základe týchto veličín ich možno rozdeliť na dve veľké skupiny: terestriálne a joviálne. V deväťdesiatych rokoch dvadsiateho storočia boli objavené prvé planéty, ktoré neobiehajú Slnko, ale iné hviezdy. Takéto planéty sa nazývajú extrasolárne. Extrasolárnych planét je v súčasnosti známych už vyše 4 200.
Planéty môžu mať vlastné prirodzené obežnice. Pokiaľ ide o väčšie telesá, nazývajú sa mesiace.
|
Pred rokom 1990 bolo známych len deväť planét, všetky v našej slnečnej sústave; v súčasnosti (január 2007) je ich známych 209 a všetky novoobjavené sú planéty mimo našej slnečnej sústavy. Nazývajú sa exoplanéty. Väčšina exoplanét, ktoré boli objavené, majú hmotnosť väčšiu alebo porovnateľnú s plynnými obrami v slnečnej sústave.
Dosiaľ sa nám nepodarilo ani jednu z nich priamo pozorovať iba odlíšiť ju od materskej hviezdy, prípadne pozorovať spektroskopicky. Väčšinu z nich vedci vytušili na základe charakteristických zmien ich materskej hviezdy (napr. mierne kmitanie pôsobením gravitácie exoplanéty), iné identifikovali, keď prechádzali pred svojimi hviezdami, čím hviezda na chvíľu zoslabla v jasnosti.
Výnimku tvoria tri planéty obiehajúce vyhasnutú hviezdu alebo zvyšok supernovy zvaný pulzar, ktorých hmotnosť je porovnateľná so Zemou; a planéta obiehajúca μ Arae s hmotnosťou približne 14-krát väčšou ako je hmotnosť Zeme. Boli objavené aj mohutné extrasolárne planéty, ktoré neobiehajú nijakú hviezdu. Podarilo sa pozorovať ich napríklad vo Veľkej hmlovine v Orióne. Takýmto telesám sa hovorí osamotené planéty.
Nie je jasné, či sa budú novoobjavené planéty podobať plynným obrom našej slnečnej sústavy alebo či budú úplne iného typu, ktorý v našej slnečnej sústave nie je známy. Obzvlášť niektoré novoobjavené planéty, známe ako horúce Jupitery, obiehajú v extrémnej blízkosti ich materských hviezd po takmer kružnicových obežných dráhach. Dostávajú preto oveľa viac hviezdnej radiácie než plynné obry našej slnečnej sústavy. Vzniká tak otázka, či ide o ten istý typ planét.
Národná agentúra pre letectvo a vesmír Spojených štátov (NASA) má v plnom prúde projekt na vyvinutie umelého satelitu na hľadanie planét pozemského typu (angl. Terrestrial Planet Finder), ktorý bude schopný nachádzať planéty veľkosti Zeme. Frekvencia výskytu takýchto planét je jednou z premenných v Drakeovej rovnici, ktorá odhaduje počet inteligentných, komunikujúcich civilizácií existujúcich v našej Galaxii.
V súčasnosti nastal podľa amerického Národného úradu pre letectvo a vesmír posun, pretože svetlo z dvoch priamo pozorovaných planét zaznamenal Spitzerov vesmírny ďalekohľad, ktorý skúmal ich infračervené žiarenie.
Obe planéty patria k tzv. typu „horúceho Jupitera“ – čo sú obrie plynné planéty veľkosťou podobné Jupiteru. Na rozdiel od neho obiehajú svoju hviezdu omnoho v menšej vzdialenosti, než Jupiter obieha Slnko.
Takéto blízke obežné dráhy znamenajú, že planéty pohlcujú množstvo energie svojej hviezdy a vysielajú späť do vesmíru množstvo infračerveného svetla. Vo viditeľnom svetle by planétu nebolo možné pozorovať, pretože by ju úplne pohltilo svetlo jej blízkej hviezdy.
Objav vedcom poskytne spôsob, ako sa dozvedieť viac o teplote, atmosfére a orbite planét, ktoré sú od nás vzdialené stovky svetelných rokov.
Existuje minimálne množstvo kmitania, ktoré je súčasná technika schopná zachytiť. Môžeme zachytiť len planéty, ktoré sú dostatočne veľké a obiehajú v značnej blízkosti materskej hviezdy tak, že túto hviezdu rozkmitajú aspoň na minimálnu zachytiteľnú úroveň. Časom, ako sa budú zlepšovať ďalekohľady, stane sa možným zachytiť v súčasnosti hypotetické menšie a vzdialenejšie planéty.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Kauai
|
Kauai
|
Towns and communities
|
Kauai / Towns and communities
|
Anahola Bay is a snorkeling and swimming beach with clear pools and a long coral reef.
|
English: Anahola Bay is a snorkeling and swimming beach with clear pools and a long coral reef.
| null |
image/jpeg
| 2,848
| 4,288
| true
| true
| true
|
Kauaʻi, anglicized as Kauai, is geologically the second oldest of the main Hawaiian Islands. With an area of 562.3 square miles, it is the fourth-largest of these islands and the 21st largest island in the United States. Known also as the "Garden Isle", Kauaʻi lies 105 miles across the Kauaʻi Channel, northwest of Oʻahu. This island is the site of Waimea Canyon State Park.
The United States Census Bureau defines Kauaʻi as census tracts 401 through 409 of Kauai County, Hawaiʻi, which comprises all of the county except for the islands of Kaʻula, Lehua and Niʻihau. The 2010 United States Census population of the island was 66,921. The most populous town was Kapaʻa.
|
The town of Līhuʻe, on the island's southeastern coast, is the seat of Kauaʻi County and the second largest town on the island. Kapaʻa, on the "Coconut Coast" (site of an old coconut plantation) about 6 miles (9.7 km) north of Līhuʻe, has a population of over 10,000, or about 50% greater than Līhuʻe. Princeville, on the island's north side, was once the capital of Kauaʻi.
Communities on Kauaʻi range in population from the roughly 10,000 people in Kapaʻa to tiny hamlets. The list below lists the larger or more notable of those from the northernmost end of Hawaii Route 560 to the western terminus of Hawaii Route 50:
Haʻena State Park
Wainiha
Hanalei
Princeville
Kalihiwai
Kilauea
Anahola
Kapaʻa (largest town by population on Kauaʻi)
Wailua
Hanamāʻulu
Līhuʻe (second-largest by population)
Poʻipū
Kōloa
Lāwaʻi
Kalāheo
ʻEleʻele
Hanapēpe
Kaumakani
Waimea
Kekaha
|
|
bs
|
https://bs.wikipedia.org/wiki/Vitez_(op%C4%87ina)
|
Vitez (općina)
|
HVO
|
Vitez (općina) / Historija / Republika Bosna i Hercegovina / Vojne jedinice / HVO
|
Grb 3. gardijska motorizirana brigada Jastrebovi
| null | null |
image/svg+xml
| 316
| 301
| true
| true
| true
|
Vitez je naseljeno mjesto i sjedište istoimene općine u Srednjobosanskom kantonu Federacije Bosne i Hercegovine u centralnom dijelu doline rijeke Lašve.
|
Od 1992. godine do 1993. godine u Vitezu je bilo sjedište Operativne zone Srednja Bosna sa 8.750 vojnika, čiji je zapovjednik bio pukovnik Tihomir Blaškić, a sastojale se od 8 pješačkih brigada i jedne bojne vojne policije (kasnije nazvanom Jokeri). Osim ovih jedinica na području Viteza djelovale su paravojne grupe sastavljene uglavnom od kriminalaca, kao Alfe i Žuti, koje su obavljale specijalne diverzantske zadatke. U Vitezu je između oktobra 1992. i februara 1993. brigadom HVO-a "Stjepan Tomašević", koja je pokrivala općine Novi Travnik i Vitez i bila stacionirana u Novom Travniku zapovjedao Živko Totić, a njegov zamjenik bio je Mario Čerkez. Dio brigade u Vitezu brojao je oko 60-120 vojnika. Dana 24. marta 1993. Živko Totić osnovao je od dijelova brigade "Stjepan Tomašević" Vitešku brigadu HVO, a zapovjednik je postao Mario Čerkez. Brigada se sastojala od više bataljona, te nekoliko jedinica specijalne namjene (kao npr. Vitezovi - mada je kontrolu nad jedinicom imao isključivo Darko Kraljević). Brigada je imala između 240-270 vojnika. Ove dvije jedinice pripadale su Operativnoj grupi 1 u čijem su sastavu bile i jedinice: Brigada ''Stjepan Tomašević'' iz Novog Travnika, Brigada HVO ''Frankopan'' iz Guče Gore, Brigada HVO ''Jure Francetić'' iz Zenice, 2. zenička brigada HVO i Travnička brigada HVO, koje su povremeno učestvovale u sukobima u okolini Viteza. Kasnijom reorganizacijom HVO-a osnovana je 3. gardijska motorizirana brigada ''Jastrebovi'' i 92. domobranska pukovnija.
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%84%D0%B5%D1%80%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BC%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA
|
Сферический многогранник
|
Примеры
|
Сферический многогранник / Примеры
| null |
Spherical polyhedron
| null |
image/png
| 859
| 856
| true
| true
| true
|
Сферический многогранник или сферическая мозаика — это тa мозаика на сфере, в которой поверхность разделена большими дугами на ограниченные области, называемые сферическими многоугольниками. Большая часть теории симметричных многогранников использует сферические многогранники.
Наиболее известным примером сферического многогранника служит футбольный мяч, который можно понимать как усечённый икосаэдр.
Некоторые «несобственные» многогранники, такие как осоэдры и их двойственные диэдры, существуют только как сферические многогранники и не имеют аналогов с плоскими гранями. В таблице с примерами ниже {2, 6} — осоэдр, а — {6, 2} двойственный ему диэдр.
|
Все правильные, полуправильные многогранники и их двойственные можно спроектировать на сферу как мозаику. В таблице ниже указаны символы Шлефли {p, q} и схема вершинной фигуры a.b.c. …:
|
|
da
|
https://da.wikipedia.org/wiki/Carl_Schurz
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/ca/Bronx_Yankee_and_Park.jpg
|
Carl Schurz
|
Otium og død
|
Carl Schurz / Otium og død
|
Da en statue for den tyske digter Heinrich Heine blev mødt af antisemitiske kontroverser i Tyskland, bidrog Schurz's indsats til at den blev flyttet over Atlanten til New York.[11]
|
Dansk: Monument over Heinrich Heine i New York English: Loreley fountain and Yankee Stadium
| null |
image/jpeg
| 600
| 800
| true
| true
| true
|
Carl Schurz var en tysk revolutionær, en amerikansk statsmand og reformator og general i den amerikanske borgerkrig. Han var også en dygtig journalist, avisredaktør og taler og blev som den første tyskfødte amerikaner i 1869 valgt til Senatet.
Hans kone, Margarethe Schurz, og hendes søster, Bertha von Ronge, var med til at få indført børnehaver i De Forenede Stater. I sine senere år var Schurz måske den mest prominente uafhængige politiker i amerikansk politik, kendt for sin principfasthed, upartiskhed og sin moralske samvittighed.
Han er kendt for at have sagt: "Mit land, i ret og uret. Hvis ret, skal det forblive ret, hvis uret skal det rettes". Mange gader, skoler og parker er opkaldt efter ham herunder Carl Schurz Park i New York.
|
Efter at have trukket sig tilbage i 1881 flyttede Schurz til New York, og fra sommeren 1881 til efteråret 1883 var han chefredaktør og en af ejerne af New York Evening Post. I 1884 var han en af lederne i den uafhængige bevægelse mod nominering af James Blaine til præsident og for valget af Grover Cleveland. Fra 1888 til 1892 var han overordnet repræsentant for Hamburg American Steamship Company i Amerika.
I 1892 fulgte han George William Curtis som præsident for National Civil Service Reform League og fortsatte på denne post til 1901. Han fulgte Curtis som lederskribent i Harper's Weekly i 1892–1898 og støttede aktivt en valgreform. I 1895 talte han for Fusion anti-Tammany Hall lovgivningen i New York. Han var imod William Jennings Bryan ved præsidentvalget i 1896 og talte for "sound money" og ikke inden for rammerne af det Republikanske parti. Omvendt støttede han Bryan ved valget i 1900 på grund af sine antiimperialistiske standpunkter, hvilket også førte til hans medlemskab af American Anti-Imperialist League. Ved præsidentvalget i 1904 støttede han Alton B. Parker, den Demokratiske kandidat.
Carl Schurz boede i et sommerhus i Northwest Bay ved Lake George i New York, som var bygget af hans gode ven Abraham Jacobi.
Gennem hele sit liv tøvede Schurz aldrig med at sige sin mening og var kendt af højt placerede politikere som Lincoln og Johnson for sine hyppige breve fyldt med vitriol. På grund af hans skarpt formulerede taler og ledere og hans dybfølte overbevisninger, var han en helt for sine støtter, men ildeset af sine kritikere. Han havde stærke bånd til immigrantsamfundet. Han fortalte på Verdensudstillingne i Chicago i 1893 en gruppe tyske immigranter, hvordan han forventede at de skulle passe ind i det amerikanske samfund:
Jeg har altid været tilhænger af en sund amerikanisering, men det betyder ikke en total afvisning af vor tyske arv. Vores karakter bør tage det bedste af det, som er amerikansk og kombinerede det med det bedste af det som er tysk. Ved at gøre det, kan vi bedst tjene det amerikanske folk og deres civilisation.
Schurz udgav en række skrifter, herunder en bind taler (1865), en fremragende biografi om Henry Clay (1887), essay om Abraham Lincoln (1899) og Charles Sumner (posthumt 1951), og hans Reminiscences (posthumt, 1907–09). I sine senere år skrev han sine erindringer.
Schurz døde i New York og ligger begravet på Sleepy Hollow Cemetery, New York.
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Babworth
|
Babworth
|
History
|
Babworth / History
|
Chesterfield Canal, Babworth
|
English: Lock 55, Forest Locks
| null |
image/jpeg
| 480
| 640
| true
| true
| true
|
Babworth is a village and civil parish in the Bassetlaw district of Nottinghamshire, England, about 1½ miles west of Retford. According to the 2001 census the parish had a population of 1,329, including Ranby and rising to 1,687 at the 2011 Census. In addition to the village of Babworth the parish also includes Ranby.
|
Prior to 1066 (the Norman Conquest) Babworth (Babvrde) is known to have belonged substantially to Earl Tosti and was part of the king's manor of Bodmeschell. Tax was paid for six and a half bovats of land. It is also said that Ulmer also held two and a half borate.
After the Norman Conquest, Roger de Busli bought the whole of it and delivered it "by feudal tenure" to Goisfrid. In the Domesday Book it is certified to be one carucate and a half, with a border; pasture wood two quarents long, and one broad, which before the Conquest had been valued at 40s but afterwards was valued at 10s.
According to Nomina Villarum, by 1316 the Earl of Lancaster, and Robert de Saundeby, are certified to have been the lords of it. In 1355, nearly the whole of Babworth became the property of Sir Thomas de Grendon, who sold it in 1368 to Sir William Trusbutt. It was later inherited by Trussbutt's son, Sir Robert, who sold the manor "with its appurtenances" to Sir Richard de Willoughby, of Wollaton. Later it became the property of the Earl of Shrewsbury and Lord Cavendish, and in the 18th century it was purchased by Sir Gervas Elwes, and lastly by John Simpson.
Piercy describes Babworth in the early 19th century as follows:
"The parish, which contains the hamlets of Great, and Little Morton, Morton Grange, and Ranby, contains nearly 6000 acres, of excellent forest land, mostly inclosed. The whole of the land in Babworth is the property of the Hon. J. B. Simpson, which he has in his own occupation, and upon which he has erected a steward’s house, and farming buildings, upon a large scale."
|
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/%E9%87%91%E9%A0%AD%E9%98%BF%E5%8D%97%E9%AD%9A
|
金頭阿南魚
| null |
金頭阿南魚
| null |
English: Image title: Red tailed wrasse fish (Anampses chrysocephalus) underwater labrus mixtus Image from Public domain images website, http://www.public-domain-image.com/full-image/fauna-animals-public-domain-images-pictures/fishes-public-domain-images-pictures/red-tailed-wrasse-fish-underwater-labrus-mixtus.jpg.html
| null |
image/jpeg
| 1,502
| 2,268
| true
| true
| true
|
金头阿南鱼，为辐鳍鱼纲鲈形目隆头鱼亚目隆头鱼科的其中一种。
|
金头阿南鱼，为辐鳍鱼纲鲈形目隆头鱼亚目隆头鱼科的其中一种。
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Ladainha
|
Ladainha
| null |
Ladainha
| null |
Português: Pedra da Marta Rocha em Ladainha, Vale do Mucuri- MG. Símbolo e ponto turístico da cidade.
| null |
image/jpeg
| 1,491
| 1,558
| true
| true
| true
|
Ladainha es un municipio brasileño del estado de Minas Gerais. Su población estimada en 2006 era de 15.267 habitantes con un área de 865.
Localizado en el Valle del Mucuri, Ladainha llama la atención por la exuberancia de sus bosques, excepcionalmente preservados alrededor de la ciudad, por las cascadas y por la enorme piedra conocida como "Marta Roca", que se levanta del bosque y es visible de todos los puntos de la ciudad. El municipio alberga, desde 2006 una reserva indígena maxacali con cerca de 200 habitantes.
|
Ladainha es un municipio brasileño del estado de Minas Gerais. Su población estimada en 2006 era de 15.267 habitantes con un área de 865(km²) (fuente: IBGE).
Localizado en el Valle del Mucuri, Ladainha llama la atención por la exuberancia de sus bosques, excepcionalmente preservados alrededor de la ciudad, por las cascadas y por la enorme piedra conocida como "Marta Roca", que se levanta del bosque y es visible de todos los puntos de la ciudad. El municipio alberga, desde 2006 una reserva indígena maxacali con cerca de 200 habitantes.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Kreis_L%C3%B6bau
|
Kreis Löbau
| null |
Kreis Löbau
| null |
Kreis Löbau
| null |
image/png
| 2,036
| 1,500
| true
| true
| true
|
Der Kreis Löbau war von 1952 bis 1990 eine Verwaltungseinheit im Bezirk Dresden der Deutschen Demokratischen Republik. Von 1990 bis 1994 war er als Landkreis Löbau eine Verwaltungseinheit im Freistaat Sachsen. Sein Gebiet liegt heute im Landkreis Görlitz in Sachsen. Der Sitz der Kreisverwaltung befand sich in Löbau.
|
Der Kreis Löbau war von 1952 bis 1990 eine Verwaltungseinheit im Bezirk Dresden der Deutschen Demokratischen Republik. Von 1990 bis 1994 war er als Landkreis Löbau eine Verwaltungseinheit im Freistaat Sachsen. Sein Gebiet liegt heute im Landkreis Görlitz in Sachsen. Der Sitz der Kreisverwaltung befand sich in Löbau.
|
|
eo
|
https://eo.wikipedia.org/wiki/Amrita_S%C3%A9rgil
|
Amrita Sérgil
|
Elektitaj pentraĵoj
|
Amrita Sérgil / Elektitaj pentraĵoj
| null |
English: Klarra Szepessy
| null |
image/jpeg
| 2,686
| 1,704
| true
| true
| true
|
Amrita Sérgil, estis la plej granda moderna barata feminisma pentristo naskiĝinta en Hungario. Ŝia origina persona nomo estis Dalma, ŝia onklo estis Ervin Baktay.
Dalma Sérgil naskiĝis la 30-an de januaro 1913 en Budapeŝto, ŝi mortis la 5-an de decembro 1941 en Lahore.
| null |
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%91%E3%83%BC%E3%82%B7%E3%83%BC%E3%83%BB%E3%83%94%E3%83%AB%E3%83%81%E3%83%A3%E3%83%BC
|
パーシー・ピルチャー
| null |
パーシー・ピルチャー
|
事故の地に立つモニュメント
|
English: Monument at the point where aviation pioneer Percy Pilcher crashed his glider leading to his death. the monument is located in a field just east of Stanford Hall in Leicestershire.
| null |
image/jpeg
| 468
| 640
| true
| true
| true
|
パーシー・シンクレア・ピルチャーはイギリスの発明家、航空のパイオニアである。動力航空機の開発中にグライダーの事故で没した。世界初の有人動力飛行の成功者になったかもしれない人物である。
イングランド西部のバースに生まれた。1880年から7年間イギリス海軍に務めた後、グラスゴーの造船所の見習いとなった。1891年にグラスゴー大学の講師の助手を務め、航空に関する関心をもった。バットという名の、ハンググライダーを造り、1895年に初めて飛行した。その年の暮、ドイツにおけるグライダーのエキスパートであるオットー・リリエンタールと会った。さらに「ビートル」と「ガル」と名づけた2種類のグライダーを造った後、1897年リリエンタールの作品に基づいた「ホーク」という名前のグライダーで250mを飛んで、当時のグライダーの世界記録を立てた。
ピルチャーは動力飛行を視野に入れて、4馬力のエンジンを搭載した三葉機を開発した。しかしながら三葉機の製作のために大きい負債を負い、開発の完成のためにはスポンサーを必要とした。1899年9月30日に三葉機は完成し、観客とスポンサーになりそうな客を招いて、デモ飛行をスタンフォードホールの近くの草原で行なおうとしたが、その数日前にエンジンのクランクシャフトが破損してしまっていた。ピルチャーは観客を失望させまいとして、そのかわりにグライダーの「ホーク」で飛ぶことにした。当日は荒天で雨が降っていたが、ピルチャーは午後4時に飛行可能な天候になったと判断し、飛行に踏み切った。しかし、飛行中に尾部が折れ10mの高さから地上に落ちて負傷し、その2日後死亡した。彼の三葉機は飛ばされることはなかった。ピルチャーはロンドンのブロンプトン墓地に葬られている。
ピルチャーの飛行機の設計図は長年にわたって行方不明になり、彼の名前もわずかに関心を抱く人を除いて忘れられていた。飛行実験から100年を期に失われた業績を探す試みがなされ、アメリカの個人のコレクションに残されていたピルチャーの書簡が発見された。これによってピルチャーのデザインの基礎と全体の方向性を考察することが可能になった。
当時の他の飛行機研究者と異なり、ピルチャーは翼状の形を持つ物体がどのように揚力を発生させるのかを計算していた。しかし、当時は十分な数学的手法が発見されるよりもずっと以前であったため、多くの要素がまだ欠けたものであった。とりわけ、ピルチャーはエンジンと飛行機自体、およびそれに乗る人間の体重を支えて浮上可能な翼のデザインに苦労を重ねた。翼の部分を大きくすると重量が増えてより多くの揚力が必要になり、さらに大きな翼が必要になるという悪循環に陥ったからである。
その突破口は、アメリカの飛行機研究家であったオクターヴ・シャヌートからの書簡によってもたらされた。
|
パーシー・シンクレア・ピルチャー（Percy Sinclair Pilcher 、1866年1月 - 1899年10月2日）はイギリスの発明家、航空のパイオニアである。動力航空機の開発中にグライダーの事故で没した。世界初の有人動力飛行の成功者になったかもしれない人物である。
イングランド西部のバースに生まれた。1880年から7年間イギリス海軍に務めた後、グラスゴーの造船所の見習いとなった。1891年にグラスゴー大学の講師の助手を務め、航空に関する関心をもった。バットという名の、ハンググライダーを造り、1895年に初めて飛行した。その年の暮、ドイツにおけるグライダーのエキスパートであるオットー・リリエンタールと会った。さらに「ビートル」（The Beetle ）と「ガル」（The Gull ）と名づけた2種類のグライダーを造った後、1897年リリエンタールの作品に基づいた「ホーク」（The Hawk ）という名前のグライダーで250mを飛んで、当時のグライダーの世界記録を立てた。
ピルチャーは動力飛行を視野に入れて、4馬力のエンジンを搭載した三葉機を開発した。しかしながら三葉機の製作のために大きい負債を負い、開発の完成のためにはスポンサーを必要とした。1899年9月30日に三葉機は完成し、観客とスポンサーになりそうな客を招いて、デモ飛行をスタンフォードホールの近くの草原で行なおうとしたが、その数日前にエンジンのクランクシャフトが破損してしまっていた。ピルチャーは観客を失望させまいとして、そのかわりにグライダーの「ホーク」で飛ぶことにした。当日は荒天で雨が降っていたが、ピルチャーは午後4時に飛行可能な天候になったと判断し、飛行に踏み切った。しかし、飛行中に尾部が折れ10mの高さから地上に落ちて負傷し、その2日後死亡した。彼の三葉機は飛ばされることはなかった。ピルチャーはロンドンのブロンプトン墓地に葬られている。
ピルチャーの飛行機の設計図は長年にわたって行方不明になり、彼の名前もわずかに関心を抱く人を除いて忘れられていた。飛行実験から100年を期に失われた業績を探す試みがなされ、アメリカの個人のコレクションに残されていたピルチャーの書簡が発見された。これによってピルチャーのデザインの基礎と全体の方向性を考察することが可能になった。
当時の他の飛行機研究者と異なり、ピルチャーは翼状の形を持つ物体がどのように揚力を発生させるのかを計算していた。しかし、当時は十分な数学的手法が発見されるよりもずっと以前であったため、多くの要素がまだ欠けたものであった。とりわけ、ピルチャーはエンジンと飛行機自体、およびそれに乗る人間の体重を支えて浮上可能な翼のデザインに苦労を重ねた。翼の部分を大きくすると重量が増えてより多くの揚力が必要になり、さらに大きな翼が必要になるという悪循環に陥ったからである。
その突破口は、アメリカの飛行機研究家であったオクターヴ・シャヌートからの書簡によってもたらされた。それは、小さくて軽い翼を積み重ねる方法で、今日複葉機や三葉機として知られる形である。これにより、翼自体の重さを余分に増加させることなく、はるかに多くの揚力を得ることができた。
2003年にBBC2テレビの『ホライズン』シリーズの依頼を受けて、クランフィールド大学の航空工学部門で調査が行われ、ピルチャーの設計の飛行機が飛行できた可能性が示された。複製機が造られ、いくつかの問題点を解決した後、1分28秒の持続的な飛行ができた。これはライト兄弟の初飛行よりもはるかに長い。さらにライト兄弟の初飛行が25ノット以上の安定した風速が必要であったのに比べて、無風で飛行ができた。
|
|
ta
|
https://ta.wikipedia.org/wiki/%E0%AE%AA%E0%AE%BF%E0%AE%B3%E0%AF%8D%E0%AE%B3%E0%AF%88
|
பிள்ளை
| null |
பிள்ளை
|
2 வது நூற்றாண்டின் ரோமானிய கலைப்படைப்பு: சிறுவர்கள் விளையாடிக் கொண்டிருந்த பந்து விளையாட்டுக்கள்.
|
English: Children playing ball games, detail. Marble, Roman artwork of the second quarter of the 2nd century AD. Provenance unknown. Français : Enfants jouant à la balle, détail. Marbre, œuvre romaine du deuxième quartier du IIe siècle apr. J.-C. Provenance inconnue.
| null |
image/jpeg
| 2,120
| 3,775
| true
| true
| true
|
உயிரியல் ரீதியாக, ஒரு பிள்ளை அல்லது பிள்ளைப் பருவம் என்பது மனிதனின் பிறப்புக்கும், பருவமடைந்த நிலைக்கும் இடையேயுள்ள ஒரு வளர்ச்சி நிலை ஆகும். இது ஆண், பெண் ஆகிய இரு பாலருக்கும் பொதுவானதாகும். இதனை, குழந்தைக்கும், பருவமடைந்த நிலைக்கும் இடையிலான வளர்ச்சி நிலை எனவும் குறிப்பிடலாம். குழந்தை, பிள்ளை ஆகிய இரு சொற்களும் சரியான வரயறையின்றிப் பயன்படுத்தப்படுகின்றன.
பிள்ளைகள் தங்கள் பெற்றோருடன் எந்த வயதிலும் மகன்களாகவும் அல்லது மகள்களாகவும் வாழ்கின்றனர். இவர்கள், ஒரு குலத்திலோ, அல்லது ஒரு குழுவிலோ, அல்லது ஒரு இனத்திலோ, அல்லது ஒரு மதத்திலோ உறுப்பினராக இருப்பர். குழந்தை என்றால் பிறக்காத மற்றும் கரு நிலையில் உள்ள சிசுவையும் குறிப்பதாக சில ஆங்கில வரையறைகள் பதிவுசெய்கின்றன.
ஐக்கிய நாடுகள் அவையினால் முற்படுத்தப்பட்ட குழந்தைகள் உரிமைகளுக்கான உடன்படிக்கையின்படி, குழந்தை எனப்படுவது, 18 வயதுக்குக் குறைவான ஒரு மனிதர் ஆகும். இக்கருத்து 194 நாடுகள் பங்கு கொண்ட மாநாட்டில், 192 நாடுகளால் ஏற்றுக்கொண்டு உறுதி செய்யப்பட்டுள்ளது.
|
உயிரியல் ரீதியாக, ஒரு பிள்ளை அல்லது பிள்ளைப் பருவம் என்பது மனிதனின் பிறப்புக்கும், பருவமடைந்த நிலைக்கும் இடையேயுள்ள ஒரு வளர்ச்சி நிலை ஆகும். இது ஆண், பெண் ஆகிய இரு பாலருக்கும் பொதுவானதாகும். இதனை, குழந்தைக்கும் (infant), பருவமடைந்த நிலைக்கும் இடையிலான வளர்ச்சி நிலை எனவும் குறிப்பிடலாம். குழந்தை, பிள்ளை ஆகிய இரு சொற்களும் சரியான வரயறையின்றிப் பயன்படுத்தப்படுகின்றன.
பிள்ளைகள் தங்கள் பெற்றோருடன் எந்த வயதிலும் மகன்களாகவும் அல்லது மகள்களாகவும் வாழ்கின்றனர். இவர்கள், ஒரு குலத்திலோ, அல்லது ஒரு குழுவிலோ, அல்லது ஒரு இனத்திலோ, அல்லது ஒரு மதத்திலோ உறுப்பினராக இருப்பர். குழந்தை என்றால் பிறக்காத மற்றும் கரு நிலையில் உள்ள சிசுவையும் குறிப்பதாக சில ஆங்கில வரையறைகள் பதிவுசெய்கின்றன.
ஐக்கிய நாடுகள் அவையினால் முற்படுத்தப்பட்ட குழந்தைகள் உரிமைகளுக்கான உடன்படிக்கையின்படி, குழந்தை எனப்படுவது, 18 வயதுக்குக் குறைவான ஒரு மனிதர் ஆகும். இக்கருத்து 194 நாடுகள் பங்கு கொண்ட மாநாட்டில், 192 நாடுகளால் ஏற்றுக்கொண்டு உறுதி செய்யப்பட்டுள்ளது.
|
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Saltsj%C3%B6banan
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/c9/Saltsj%C3%B6banan_Saltsj%C3%B6baden_station_%C3%A4ldre_vykort.jpg
|
Saltsjöbanan
|
Historiska bilder
|
Saltsjöbanan / Historiska bilder
| null |
Saltsjöbadens stationshus Saltsjöbanan
| null |
image/jpeg
| 519
| 752
| true
| true
| true
|
Saltsjöbanan är en cirka 18,6 kilometer lång järnväg som går mellan Slussen i Stockholms innerstad och Saltsjöbaden i Nacka kommun. Banan har 18 stationer och hållplatser och trafikeras av Storstockholms Lokaltrafik med linjerna 25 och 26. På grund av arbeten med nya Slussen är Saltsjöbanan avstängd på sträckan mellan Slussen och Henriksdal från sommaren 2016. Den beräknas återöppnas 2025.
En vanlig vintervardag görs 19 000 resor med Saltsjöbanan.
Följande stationer finns vid Saltsjöbanans linje 25: Slussen, Henriksdal, Sickla, Nacka, Saltsjö-Järla, Lillängen, Storängen, Saltsjö-Duvnäs, Östervik, Fisksätra, Igelboda, Neglinge, Ringvägen och Saltsjöbaden och vid linje 26: Igelboda, Tippen, Tattby, Erstaviksbadet och Solsidan.
Följande stationer är nedlagda: Stadsgården, Fåfängan, Dockans lastplats, Snörom, Lännerstasundet, Vinterbrinken, Pålnäsviken och Dalaröbryggan. Vid Saltsjöbadens station fanns fram till 2004 även ett grenspår med stoppbock strax före den tidigare ändhållplatsen Dalaröbryggan. Spåret revs upp i samband med bygget av nya bostadshus.
| null |
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Lamarque_(Gironde)
|
Lamarque (Gironde)
|
Sehenswürdigkeiten
|
Lamarque (Gironde) / Sehenswürdigkeiten
| null |
Français : Église de Lamarque
| null |
image/jpeg
| 5,496
| 3,664
| true
| true
| true
|
Lamarque ist eine französische Gemeinde im Département Gironde in der Region Nouvelle-Aquitaine mit 1.308 Einwohnern. Sie gehört zum Arrondissement Lesparre-Médoc und zum Kanton Le Sud-Médoc.
|
Kirche Saint-Seurin aus dem 19. Jahrhundert (siehe auch: Liste der Monuments historiques in Lamarque (Gironde))
Schloss Lamarque, ursprünglich als Burganlage im 11./12. Jahrhundert erbaut, im 17. Jahrhundert umgebaut
Flusshafen von Lamarque, 1934 angelegt
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Collection_des_cent
|
Collection des cent
|
Artistes par séries
|
Collection des cent / Artistes par séries
|
La numéro 11 signée Mucha, l'une des plus appréciées.
|
Français : Carte postale illustrée par Alfons Mucha, Collection des cent n° 11.
| null |
image/jpeg
| 919
| 600
| true
| true
| true
|
La Collection des cent est une collection de cartes postales illustrées en couleur, vendues à partir de novembre 1901 sous pochettes et réunissant des compositions originales d'artistes, comme Alfons Mucha ou Jacques Villon. La collection annonçait 10 pochettes de 10 cartes, soit 100 cartes en tout, avec une parution tous les 15 jours. Apparemment, il n'y eut que 9 séries. Ces cartes artistiques françaises sont très recherchées car elles font partie des premières du genre et sont un témoignage de l'iconographie et des imaginaires au début des années 1900.
|
Il existe 98 cartes dans la collection : 90 cartes annoncées et diffusées en pochettes, auxquelles il faut ajouter des primes (souvent érotiques). Chaque pochette est imprimée sur un papier de couleur différente, portant un motif particulier imprimé en trichromie. Les noms d'artistes sont parfois écorchés : l'orthographe exacte a parfois ici pu être rétablie. Après la 62ᵉ carte, la numérotation disparaît progressivement.
Série 1 (« Rose blanche »)
2a - Louis Morin
2b - Louis Morin (prime)
3 - Steinlen
4 - Louis Borgex
5 - Sem
6 - Louis-Auguste Girardot
7 - Charles Léandre
7 [1 ?] - Luc-Olivier Merson
8 - Henri Boutet
9 - Eugène Cadel
10 - Louis Grégoire
Série 2 (« Plume de paon »)
11a - Alfons Mucha
11b - Mucha (prime)
12 - Caran d'Ache
13 - Léon Lebègue
14 - Gil Baer
15 - Guy Bonnet
16 - Eugène Grasset
17a - Bac
17b - F. Bac (prime)
18a - Richard Ranft
18b - Léon Lebègue (prime)
19 - Jacques Wély
20 - Léopold Lelée
Série 3 (« Trèfle rose »)
21 - Willette
22 - Albert Guillaume
23 - Jacques Villon
24 - Henry Chapront (1876-1965)
25 - Camille Boiry (1871-1954)
26 - Adolphe Giraldon
27 - René Péan
28 - Charles Henrida
29 - Alfred Le Petit
30 - Charles Jean Auguste Escudier
Série 4 (« Clématites bleues »)
31 - Gorguet
32 - Georges Dola (Edmond Vernier dit, 1872-1950)
33 - Gaston Noury
34 - Paul Jouve
35 - Jules Chéret
36 - Arsène Cadiou (-1906)
37 - Georges Conrad
38 - E. Flament
39 - Paul Guignebault
40 - Léonce Burret
Série 5 (« Glycine blanche »)
41 - M.-P. Verneuil
42 - Paul Follot
43 - Lepetit fils
44 - C. Varé
45 - Henri Héran
46 - Charles Guérin
47 - Paul Adolphe Kauffmann
48 - Emil Causé
49 - Lubin de Beauvais
50 - Jean Tild (1875-1960)
Série 6 (« Cormier »)
51 - George Auriol
52 - Arsène Herbinier
53 - Fernand Fernel
54 - Casse
55 - David Widhopff
56 - G. Bigot
57 - Léon Gambey (1883-1914)
58a - Louis Malteste
58b - Georges Riom (1877-1969)
59 - Georges Delaw
60 - V. Chentesais
Série 7 (« Hirondelles »)
61 - Alfred Paris (1846-1908)
62 - Maurice Marodon
Étienne Dinet
Hermann-Paul
65 - Charles Huard
66a - Roberto Lewis
[66]b - Roberto Lewis (prime)
Chivot
F. Frog
Kosa
Bernard Naudin
Série 8 (« Marguerites »)
Lem
63 - Louis Vallet
Xavier Gosé [Gossé]
Auguste Roubille
Jacques Baseilhac
Jules Grün
Georges Meunier
Lucien Métivet
Jehan Testevuide
Henry Mirande
Série 9 (« Mimosa »)
Orens (1879-1965)
Albert Robida
Jossot
73 - Eugène de Barberiis
Henry Gerbault
Leonetto Cappiello
L. Espinasse
Henri-Gabriel Ibels
Marcel Jacquier
Louis Le Rivérend
Vogel (prime)
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Ole_Jacob_Broch
|
Ole Jacob Broch
| null |
Ole Jacob Broch
|
Ole Jacob Broch.
|
English: Norwegian scientist and politician Ole Jacob Broch. Engraving. Norsk bokmål: Den norske vitenskapsmannen og politikeren Ole Jacob Broch. Stikk.
| null |
image/png
| 1,319
| 1,091
| true
| true
| true
|
Ole Jakob Broch was een Noors wiskundige, natuurkundige, econoom en politicus.
Broch was de zoon van de oorlogscommissaris Johan Jørgen Broch en Jensine Laurentze Bentzen.
Hij toonde reeds op jonge leeftijd een grote aanleg voor wiskunde. Na het afronden van zijn studies in Christiania, reisde hij in het buitenland. Mede als gevolg van studies in Parijs, Berlijn en Königsberg ontwikkelde hij ook een interesse ook voor de optica en de statistiek.
|
Ole Jakob Broch (Fredrikstad, 14 januari 1818 - 5 februari 1889) was een Noors wiskundige, natuurkundige, econoom en politicus.
Broch was de zoon van de oorlogscommissaris Johan Jørgen Broch (1791-1860) en Jensine Laurentze Bentzen (1790-1877).
Hij toonde reeds op jonge leeftijd een grote aanleg voor wiskunde. Na het afronden van zijn studies in Christiania (het huidige Oslo), reisde hij in het buitenland. Mede als gevolg van studies in Parijs, Berlijn en Königsberg ontwikkelde hij ook een interesse ook voor de optica en de statistiek.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_British_Railways_shed_codes
|
List of British Railways shed codes
|
Locomotive allocations
|
List of British Railways shed codes / Locomotive allocations
|
An 82F (Bath S&D) plate on the smokebox of 9F 92212
|
English: The smokebox of a British railways 9F class 2-10-0 steam locomotive. The three identification plates are (from top to bottom) '92212', the locomotive's number; '82F' its shed plate showing it is allocated to Bath S&D Depot; and 'SC' showing that it is self-cleaning.
| null |
image/jpeg
| 768
| 1,024
| true
| true
| true
|
British Railways shed codes were used to identify the engine sheds that its locomotives and multiple units were allocated to for maintenance purposes. The former London, Midland and Scottish Railway alpha-numeric system was extended to cover all regions and used until replaced by alphabetic codes in 1973.
|
Each steam locomotive was allocated to a particular shed and an oval, cast metal plate (usually 4 ⁵⁄₈ in × 7 ¹⁄₂ in (120 mm × 190 mm)) with the depot code was bolted to the smokebox on the front of the locomotive. When a locomotive was reallocated to a different shed the plate was taken off and replaced with one from the new shed. Locomotives moved between a parent depot and its sub-sheds did not need this change as they shared the same code.
With the introduction of diesel and electric motive power the system of allocation became changed. Main line locomotives were capable of operating greater distances between servicing and, very often, depots only held the equipment and spare parts for servicing a limited range of locomotive classes. This resulted in them being allocated to a smaller number of depots and reallocations became less common. For instance, the 74 Western Region Class 52 diesel-hydraulics were only ever allocated to six depots and were eventually all based to just one (Laira) rather than spread around more than 60 depots on the region, although they could often be found at many of these others. This meant that many depots only had allocations of shunting locomotives, and some locomotives did not carry allocation plates. Those that did had them in a variety of positions: Class 42s on the underframe below the cab but near-identical Class 43s on the front next to the left buffer; after 1967 the code was generally painted on the bodywork near the cab door.
On the London Midland Region, from June 1968 until 1973 main line diesel locomotives were given a divisional allocation in which locomotives were allocated to a nominal district, although in practice the locomotives received major attention at the principal depot in the Division. For example, locomotives in the D01 London (Western) Division were effectively based at principal depot Willesden. Other divisions were D02 Birmingham Division (Tyseley), D05 Stoke-on-Trent Division (Crewe), D08 Liverpool Division (Allerton), D09 Manchester Division (Longsight), D10 Preston Division (Lostock Hall), D14 London (Midland) Division (Cricklewood Depot), D16 Nottingham Division (Toton).
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/L.A._Zombie
|
L.A. Zombie
| null |
L.A. Zombie
|
François Sagat in L.A. Zombie
|
francois sagat in BLAB LA ZOMBIE by ARNO ROCA
| null |
image/jpeg
| 1,024
| 683
| true
| true
| true
|
L.A. Zombie is een pornografische zombiefilm uit 2010. Schrijver en regisseur is Bruce LaBruce, de hoofdrolspeler is François Sagat.
|
L.A. Zombie is een (homo)pornografische zombiefilm uit 2010 . Schrijver en regisseur is Bruce LaBruce, de hoofdrolspeler is François Sagat.
|
|
no
|
https://no.wikipedia.org/wiki/Meraker_smelteverk
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/06/Mer%C3%A5ker_smelteverk_Kopper%C3%A5_01.jpg
|
Meraker smelteverk
| null |
Meraker smelteverk
|
Kraftstasjonen Meråker I, som produserte elektrisitet til verket fra 1915 til 1994. Foto: Cato Edvardsen (2011)
|
Norsk bokmål: Kraftverket til Meråker smelteverk i Kopperå, som produserte elektrisitet i perioden 1915 til 1994. Bygget er i dag en del av Industrimuseet i Kopperå, og inneholder generatorer, turbiner og andre gjenstander relevant til kraftproduksjonen.
| null |
image/jpeg
| 2,592
| 3,872
| true
| true
| true
|
Meraker smelteverk, senere kjent som Elkem Meråker var et smelteverk ved Kopperå i Meråker kommune i Trøndelag. Verket ble grunnlagt under navnet Meraker Brug og Carbidfabrik i 1898 av industrimannen Ole Haugan og produserte i begynnelsen kun karbid.
Fra 1928 til 1981 var smelteverket eid av Union Carbide Corporation, og med tiden produserte det både legeringer for fremstilling av silisiummetall og ferrosilisium. Fra 1981 og frem til juni 2006 var smelteverket en del av Elkem. Produksjonen i verkets siste 15 år var kun mikrosilika, som er tilsettingsstoff til blant annet betong, tannkrem og leppestifter. Sluttproduktene fra verket ble i stor grad transportert med Meråkerbanen til havnen ved Muruvik gjennom sidesporene fra Kopperå stasjon. Ved stengingen av verket var det 55 ansatte hos Elkem Meråker. Bygningsmassen er delvis revet, men flere store byggverk tilknyttet verket står i dag fortsatt igjen, blant annet kraftstasjonen Kopperå I, som var i drift fra 1915 til 1994.
|
Meraker smelteverk, senere kjent som Elkem Meråker var et smelteverk ved Kopperå i Meråker kommune i Trøndelag. Verket ble grunnlagt under navnet Meraker Brug og Carbidfabrik i 1898 av industrimannen Ole Haugan og produserte i begynnelsen kun karbid.
Fra 1928 til 1981 var smelteverket eid av Union Carbide Corporation, og med tiden produserte det både legeringer for fremstilling av silisiummetall og ferrosilisium. Fra 1981 og frem til juni 2006 var smelteverket en del av Elkem. Produksjonen i verkets siste 15 år var kun mikrosilika, som er tilsettingsstoff til blant annet betong, tannkrem og leppestifter. Sluttproduktene fra verket ble i stor grad transportert med Meråkerbanen til havnen ved Muruvik gjennom sidesporene fra Kopperå stasjon. Ved stengingen av verket var det 55 ansatte hos Elkem Meråker. Bygningsmassen er delvis revet, men flere store byggverk tilknyttet verket står i dag fortsatt igjen, blant annet kraftstasjonen Kopperå I, som var i drift fra 1915 til 1994.
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Aki_Hoshino
|
Aki Hoshino
| null |
Aki Hoshino
| null |
Yahoo x モバゲー 記者会見＠ヒルズ展望台
| null |
image/jpeg
| 4,272
| 2,848
| true
| true
| true
|
Aki Hoshino é uma ídolo japonesa. Hoshino já apareceu em várias revistas, tais como Sabra e programa de televisão. Em 2010, foi nomeada uma das "7 ídolos japonesas mais irresistivelmente bonita" pela versão tailandesa da revista masculina FHM.
|
Aki Hoshino (ほしの あき Hoshino Aki, nascida em 14 de março de 1977) é uma ídolo japonesa. Hoshino já apareceu em várias revistas, tais como Sabra e programa de televisão. Em 2010, foi nomeada uma das "7 ídolos japonesas mais irresistivelmente bonita" pela versão tailandesa da revista masculina FHM.
|
|
ko
|
https://ko.wikipedia.org/wiki/%EB%A7%88%EB%A6%B0%EB%9D%BC%EC%9D%B4%EB%84%88
|
마린라이너
|
현재 운행하는 열차
|
마린라이너 / 운행 열차 / 현재 운행하는 열차
| null |
日本語: JR西日本223系5000番台+JR四国5000系 快速「マリンライナー」（瀬戸大橋線）、岡山市南区
| null |
image/jpeg
| 797
| 1,200
| true
| true
| true
|
마린라이너는 서일본여객철도와 시코쿠여객철도가 오카야마 역 ~ 다카마쓰 역 간을 우노 선, 혼시비산 선, 요산 선을 경유하여 공동 운행하는 쾌속열차이다. JR 서일본의 일반공모로 결정되었다.
1988년 4월 10일에 세토대교 선 개통과 동시에 213계 전동차가 도입되었고 2003년 10월에 5000계, 223계 5000번대 차량이 도입되면서 213계 전동차 차량이 퇴역되었다. 산요 신칸센 정차 역인 오카야마에서 다카마쓰까지 운행하고 있다.
|
5000계
223계 5000번대
|
|
hu
|
https://hu.wikipedia.org/wiki/Baranya_megye
|
Baranya megye
|
Települései
|
Baranya megye / Települései
|
A pécsi megyeháza
| null | null |
image/jpeg
| 900
| 1,200
| true
| true
| true
|
Baranya megye Magyarország legdélebbi megyéje. A Dunántúl déli részén helyezkedik el. Északnyugatról Somogy megye határolja, északról Tolna megye, keletről Bács-Kiskun és a Duna, délről az országhatár és a Dráva. Székhelye Pécs.
|
Baranya településszerkezete leginkább Borsod-Abaúj-Zemplénéhez hasonlít, jellemzők rá a végletek: székhelye régióközpont, egyike az ország öt legnagyobb városának és három legnagyobb agglomerációjának, de a megye településeinek több mint kétharmada 500 lakosnál kisebb lélekszámú apró- vagy törpefalu. A megye lakosságának fele a megyeszékhelyen vagy közvetlen környezetében lakik. A népesség 22%-a ezer főnél kisebb lélekszámú településeken él.
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%83%D0%B7%D1%80%D0%BE%D0%BD
|
Вузрон
|
Фотогалерея
|
Вузрон / Фотогалерея
| null |
Français : Vouzeron (Cher ; France) ; intérieur de l'église.
| null |
image/jpeg
| 2,736
| 3,648
| true
| true
| true
|
Вузро́н — коммуна во Франции, находится в регионе Центр. Департамент — Шер. Входит в состав кантона Вьерзон-2. Округ коммуны — Вьерзон.
Код INSEE коммуны — 18290.
| null |
|
vi
|
https://vi.wikipedia.org/wiki/Ch%C3%B9a_B%E1%BB%95_%C4%90%C3%A0
|
Chùa Bổ Đà
| null |
Chùa Bổ Đà
|
Một góc chùa Bổ Đà
|
Tiếng Việt: Chùa Bổ Đà, hình chụp bởi Thành viên:Casablanca1911
| null |
image/jpeg
| 2,304
| 3,072
| true
| true
| true
|
Chùa Bổ Đà, còn được gọi là chùa Bổ, chùa Tam Giáo, chùa có tên chữ là Tứ Ân tự. Chùa toạ lạc trên ngọn núi Phượng Hoàng, bờ tả dòng sông Cầu, thuộc địa phận thôn Thượng Lát, xã Tiên Sơn, huyện Việt Yên, tỉnh Bắc Giang. Chùa nằm cách trung tâm thị trấn Bích Động khoảng 10 km về phía Tây, Chùa Bổ Đà là một trong những ngôi chùa độc đáo nhất vùng đất Kinh Bắc, là trung tâm Phật giáo lớn của dòng thiền Trúc Lâm Yên Tử. Chùa đã được công nhận là Di tích quốc gia đặc biệt năm 2016 và bộ kinh phật khắc trên gỗ thị lưu giữ trong chùa được đánh giá là cổ nhất của dòng thiền Lâm Tế, ...
Chùa Bổ là một trong những nơi còn giữ nguyên bản nét kiến trúc truyền thống Việt cổ. Chùa có kiến trúc độc đáo và khác biệt so với các ngôi chùa truyền thống ở miền Bắc Việt Nam, vườn tháp đẹp và lớn nhất Việt Nam, nhiều cổ vật có giá trị và kho tàng di sản Hán - Nôm phong phú. Đây cũng là nơi sơn thủy giao hòa, nhìn sông tựa núi, cảnh sắc, không gian nhuốm màu huyền thoại, xung quanh là đồi núi xóm làng bao bọc. Chùa thờ Tam giáo, trong đó có Quán Thế Âm Bồ Tát, Trúc Lâm Tam tổ, Khổng Tử...Các cuốn sách bằng tre, đá để lại vẫn lưu truyền đào tạo những người gia nhập phái Lâm Tế theo phong tục cũ.
|
Chùa Bổ Đà, còn được gọi là chùa Bổ, chùa Tam Giáo, chùa có tên chữ là Tứ Ân tự (四恩寺). Chùa toạ lạc trên ngọn núi Phượng Hoàng (Bổ Đà sơn), bờ tả dòng sông Cầu, thuộc địa phận thôn Thượng Lát, xã Tiên Sơn, huyện Việt Yên, tỉnh Bắc Giang (thời phong kiến là xã Tiên Lát, tổng Tiên Lát, huyện Yên Việt, phủ Bắc Hà, trấn Kinh Bắc xưa). Chùa nằm cách trung tâm thị trấn Bích Động khoảng 10 km về phía Tây, Chùa Bổ Đà là một trong những ngôi chùa độc đáo nhất vùng đất Kinh Bắc, là trung tâm Phật giáo lớn của dòng thiền Trúc Lâm Yên Tử. Chùa đã được công nhận là Di tích quốc gia đặc biệt năm 2016 và bộ kinh phật khắc trên gỗ thị lưu giữ trong chùa được đánh giá là cổ nhất của dòng thiền Lâm Tế,...
Chùa Bổ là một trong những nơi còn giữ nguyên bản nét kiến trúc truyền thống Việt cổ. Chùa có kiến trúc độc đáo và khác biệt so với các ngôi chùa truyền thống ở miền Bắc Việt Nam, vườn tháp đẹp và lớn nhất Việt Nam, nhiều cổ vật có giá trị và kho tàng di sản Hán - Nôm phong phú. Đây cũng là nơi sơn thủy giao hòa, nhìn sông tựa núi, cảnh sắc, không gian nhuốm màu huyền thoại, xung quanh là đồi núi xóm làng bao bọc. Chùa thờ Tam giáo, trong đó có Quán Thế Âm Bồ Tát, Trúc Lâm Tam tổ (gồm Trần Nhân Tông, Pháp Loa và Huyền Quang), Khổng Tử...Các cuốn sách bằng tre, đá để lại vẫn lưu truyền đào tạo những người gia nhập phái Lâm Tế (Sơn Môn Bồ Đà) theo phong tục cũ. Quần thể chùa Bổ Đà là một tập hợp di tích gồm: chùa cổ có tên là Bổ Đà sơn (gọi tắt là chùa Bổ Đà, chùa Bổ; còn gọi là chùa Quán Âm), chùa chính Tứ Ân, Am Tam Đức (xây dựng sau, vào thời Hậu Lê). Ngoài ra trên núi Bổ Đà còn có đền thờ Thạch tướng quân (tức Thạch Tướng Đại Vương - có công giúp vua Hùng thứ 16 chống giặc ngoại xâm).
Trụ trì hiện nay của nhà chùa là Đại đức Thích Tục Vinh (thế danh: Trương Lý Vinh), Ủy viên Ban Trị sự GHPGVN tỉnh Bắc Giang nhiệm kỳ V (2017-2022).
|
|
no
|
https://no.wikipedia.org/wiki/Ole_Robert_Reitan
|
Ole Robert Reitan
| null |
Ole Robert Reitan
|
Reitan i 2006
|
English: Ole Robert Reitan
| null |
image/jpeg
| 1,821
| 1,266
| true
| true
| true
|
Ole Robert Reitan er en norsk direktør og forretningsdrivende. Han har siden 2001 ledet dagligvarekjeden Rema 1000.
Reitan er utdannet ved Norges Markedshøyskole, og begynte i REMA 1000 i 1996. Han ble markedsdirektør i 1999, deretter administrerende direktør for Reitan Handel fra 2001 til 2005, som da omfattet både dagligvare og servicehandel. Som administrerende direktør for forretningsområdet REMA 1000 AS, styrer han REMA 1000 Norge, REMA 1000 Danmark og REMA Industrier AS.
Reitan er styremedlem i Reitangruppen AS.
Hans yngre bror er Magnus Reitan, administrerende direktør i Reitan Convenience.
|
Ole Robert Reitan (født 5. oktober 1971 i Trondheim) er en norsk direktør og forretningsdrivende. Han har siden 2001 ledet dagligvarekjeden Rema 1000.
Reitan er utdannet ved Norges Markedshøyskole, og begynte i REMA 1000 i 1996. Han ble markedsdirektør i 1999, deretter administrerende direktør for Reitan Handel fra 2001 til 2005, som da omfattet både dagligvare og servicehandel. Som administrerende direktør for forretningsområdet REMA 1000 AS, styrer han REMA 1000 Norge, REMA 1000 Danmark og REMA Industrier AS.
Reitan er styremedlem i Reitangruppen AS.
Hans yngre bror er Magnus Reitan, administrerende direktør i Reitan Convenience.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Kleine_Schmalfu%C3%9Fbeutelmaus
|
Kleine Schmalfußbeutelmaus
| null |
Kleine Schmalfußbeutelmaus
| null |
Common Dunnart caught in Wallum Heath, Munmorah SCA Central Coast NSW Australia
|
Kleine Schmalfußbeutelmaus
|
image/jpeg
| 481
| 367
| true
| true
| true
|
Die Kleine Schmalfußbeutelmaus ist eine Beutelsäugerart aus der Gattung der Schmalfuß-Beutelmäuse, die im Osten Australiens weit verbreitet ist.
|
Die Kleine Schmalfußbeutelmaus (Sminthopsis murina) ist eine Beutelsäugerart aus der Gattung der Schmalfuß-Beutelmäuse, die im Osten Australiens weit verbreitet ist.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Monuments_historiques_in_Autun
|
Liste der Monuments historiques in Autun
|
Liste der Bauwerke
|
Liste der Monuments historiques in Autun / Liste der Bauwerke
| null |
Français : Abbaye Saint-Jean-le-Grand d'Autun.
| null |
image/jpeg
| 4,585
| 7,323
| true
| true
| true
|
Die Liste der Monuments historiques in Autun führt die Monuments historiques in der französischen Stadt Autun auf.
| null |
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Audi_100_C1
|
Audi 100 C1
|
Allgemeines
|
Audi 100 C1 / Modellgeschichte / Allgemeines
| null |
Subject: Audi 100 Coupé S Author: Luc106 Date:April 6th, 2016 Event: Techno Classica 2016 Place/Country: Essen (Deutschland) I release all rights in the public domain.
| null |
image/jpeg
| 2,464
| 5,184
| true
| true
| true
|
Der Audi 100 C1 ist ein Pkw der oberen Mittelklasse der Auto Union GmbH. Das Fahrzeug mit längs eingebautem Vierzylinder-Reihenmotor und Frontantrieb wurde ab Oktober 1968 als viertürige Limousine gebaut, die zweitürige Version folgte im Oktober 1969. Die Fertigung des im September 1969 vorgestellten Audi 100 Coupé S begann im Juli 1970.
Während der Audi 100 C1 in Europa im Sommer 1976 vom Nachfolger Audi 100 C2 abgelöst wurde, lief die Produktion für den nordamerikanischen Markt noch bis März 1977 weiter. Insgesamt wurden 827.474 Fahrzeuge gebaut.
|
Die Entstehungsgeschichte dieses Autos gilt als ungewöhnlich. Im Wesentlichen dachten die Verantwortlichen bei Volkswagen in Wolfsburg, mit der Mitte der 1960er Jahre vom Konkurs bedrohten Daimler-Benz-Tochter Auto Union ein weiteres Montagewerk in Ingolstadt für den sich immer noch bestens verkaufenden VW Käfer erworben zu haben. Dort freie Kapazitäten wurden mit der Montage des VW Käfer ausgefüllt. Der sich schlecht verkaufende DKW F102 wurde überarbeitet und mit einem Viertaktmotor ausgerüstet. Mit diesem intern als „Audi F103“ bezeichneten Wagen entstand die Auto-Union-Marke Audi neu. Der Vorstandsvorsitzende Heinrich Nordhoff verfügte, dass in Ingolstadt keine neuen Modelle mehr entwickelt werden sollten.
Der bis 1963 bei Daimler-Benz tätige Ludwig Kraus glaubte indes nicht an die Zukunft des VW Käfer und entwickelte bei der Auto Union ohne Wissen des VW-Vorstands und größtenteils nach Feierabend ein neues Modell unter dem Namen Audi 100. Erst das fertige Auto wurde Nordhoff schließlich präsentiert. Beim Audi 100 wurde erstmals in der Entstehung eines Serienfahrzeuges unter Verwendung der Finite-Elemente-Methode eine computerberechnete Karosserie entwickelt. Geplant war, eine einmalige Auflage von 100.000 Fahrzeugen zu produzieren, doch die Nachfrage war so groß, dass bis Produktionsende 827.474 Fahrzeuge hergestellt wurden.
Die heimliche Entwicklung dieses Modells war letztlich der Grund, dass Audi als eigenständige Marke erhalten blieb. Audis moderne und gut verkäufliche Fahrzeuge retteten Anfang der 1970er-Jahre die mit Absatzproblemen kämpfende Volkswagenwerk AG. Diese hatte sich mit dem Käfer und dessen Derivaten bis zum VW 411 mit luftgekühltem Heckmotor technisch ins Abseits manövriert und war nur durch Rückgriff auf Entwicklungen der Konzerntochter Audi NSU (VW K 70 – 1970 und Audi 80 – 1972, ab 1973 auch als VW Passat) in der Lage, ihr Angebot in kurzer Zeit auf moderne Modelle mit wassergekühlten Frontmotoren und Frontantrieb umzustellen.
Zunächst waren alle Wagen mit Vierzylindermotoren von 1,8 l bis 1,9 l Hubraum versehen. Sie basierten auf dem von Mercedes übernommenen „Mitteldruckmotor“ des Audi F103, einer konventionellen Konstruktion mit seitlicher Nockenwelle und Stoßstangen, die zwar zuverlässig und sparsam, aber auch rau lief. 1974 ersetzte Audi den schwächsten der 1760-cm³-Motoren durch einen EA827-Motor mit 1588 cm³ und obenliegender Nockenwelle aus dem neuen Audi 80.
1971 wurde die Produktion des Audi 100 nach Neckarsulm in das ehemalige NSU-Werk verlegt.
Die Preisgestaltung beim Audi 100 der ersten Generation war durchaus ungewöhnlich: Von der Vorstellung im Oktober 1969 bis zum Januar 1972 war die zweitürige Limousine genauso teuer wie die viertürige. Mitunter merkten zeitgenössische Autoren an, dass „die Limousine mit zwei Türen selbst schon wie ein elegantes Coupé wirkt“; auch war der konstruktive Aufwand bei dem Zweitürer mit besonders großen Türen und großen hinteren Seitenteilen ungewöhnlich hoch, was die Preispolitik erklären könnte.
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Nederlands-Indi%C3%AB
|
Nederlands-Indië
| null |
Nederlands-Indië
| null |
Čeština: Nizozemská východní Indie. Deutsch: Niederländisch-Indien. Indonesien bei Erreichen der Unabhängigkeit 1949 (rot). English: Map of the Dutch East Indies showing the full extent of its boundaries in the early 20th century. Bahasa Indonesia: Peta Hindia Belanda menggambarkan teritorial terluas di awal abad ke 20. Esperanto: Nederlanda Hindio. Suomi: Alankomaiden Itä-Intian rajat 1900-luvun alussa. Frysk: Nederlânsk-Ynje. Hrvatski: Područje Nizozemske istočne Indije. 日本語: オランダ領東インドの領域. Jawa: Péta jajahan Hindhia-Walanda.
| null |
image/png
| 450
| 1,254
| true
| true
| true
|
Nederlands-Indië, ook bekend als Achter-Indië, Nederlands-Oost-Indië, Oost-Indië en Indië, of informeel als de Oost, was vanaf 1816 de gebruikte officiële benaming voor alle in de Indische Archipel door de Nederlandse staat gekoloniseerde gebieden die in de jaren twintig van de twintigste eeuw de omvang kregen van het huidige Indonesië. De indertijd gebruikte officiële schrijfwijze was Nederlandsch-Indië. In het Maleis luidde de naam Hindia-Belanda; de term " Indië" werd met Tanah Hindia weergegeven.
De Nederlandse aanwezigheid dateert van het eind van de 16e eeuw, kort voor de oprichting van de Vereenigde Oostindische Compagnie die onder meer op Java enkele bezittingen en in de Molukken een aantal eilanden bezat. Na de nationalisatie van de VOC in 1798 gingen die over op de toenmalige Bataafse Republiek. De naam 'Nederlands-Indië' kwam bij de VOC in de jaren 1620-1622 al voor, als 'Nederlandsch-India'. De naam Nederlandsch-Indië werd echter pas officieel op 19 augustus 1816.
|
Nederlands-Indië, ook bekend als Achter-Indië, Nederlands-Oost-Indië, Oost-Indië en Indië, of informeel als de Oost, was vanaf 1816 de gebruikte officiële benaming voor alle in de Indische Archipel door de Nederlandse staat gekoloniseerde gebieden die in de jaren twintig van de twintigste eeuw de omvang kregen van het huidige Indonesië. De indertijd gebruikte officiële schrijfwijze was Nederlandsch-Indië. In het Maleis luidde de naam Hindia-Belanda; de term "(Ons) Indië" werd met Tanah Hindia weergegeven.
De Nederlandse aanwezigheid dateert van het eind van de 16e eeuw, kort voor de oprichting van de Vereenigde Oostindische Compagnie (VOC) die onder meer op Java enkele bezittingen en in de Molukken een aantal eilanden bezat. Na de nationalisatie van de VOC in 1798 gingen die over op de toenmalige Bataafse Republiek. De naam 'Nederlands-Indië' kwam bij de VOC in de jaren 1620-1622 al voor, als 'Nederlandsch-India'. De naam Nederlandsch-Indië werd echter pas officieel op 19 augustus 1816.
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Kim_Rhodes
|
Kim Rhodes
| null |
Kim Rhodes
|
Kim Rhodes
|
Kim Rhodes-Carey Martin signing autographs
| null |
image/jpeg
| 1,200
| 1,254
| true
| true
| true
|
Kimberly "Kim" Rhodes è un'attrice statunitense.
|
Kimberly "Kim" Rhodes (Portland, 7 giugno 1969) è un'attrice statunitense.
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Bachhaus
|
Bachhaus
|
Impressie
|
Bachhaus / Impressie
| null |
English: Reconstructed library of Johann Sebastian Bach at the Bachhaus Eisenach.
| null |
image/jpeg
| 800
| 1,200
| true
| true
| true
|
Het Bachhaus is een museum in Eisenach in de Duitse deelstaat Thüringen. Het is gewijd aan de componist Johann Sebastian Bach die in Eisenach geboren werd.
Het Bachhaus werd in 1907 geopend door de Neue Bachgesellschaft. Er zijn permanente en tijdelijke exposities opgebouwd op een vloeroppervlak van 600 m². Er zijn woonvertrekken ingericht en er kan worden geluisterd naar de muziek die hij componeerde. Er wordt live muziek gespeeld op historische instrumenten, zoals een klavecimbel, clavichord, spinet en een huisorgel. In een tussenruimte is de bibliotheek van Bach geplaatst, met 51 titels verdeeld over 82 boekwerken. Het gaat hier om theologische werken uit zijn nalatenschap.
Aan het museum is een tweede gebouw in moderne architectuur gebouwd dat in het voorjaar van 2007 werd opengesteld voor het publiek. In dit gebouw wordt de aandacht geheel gericht op de muziek van Bach. Aan de hand van originele geschriften kan de bezoeker hier de totstandkoming van muziekstukken volgen.
| null |
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Government_House_(Saskatchewan)
|
Government House (Saskatchewan)
| null |
Government House (Saskatchewan)
|
Government House main entrance
|
English: Government House, Regina
| null |
image/jpeg
| 329
| 480
| true
| true
| true
|
Government House, Regina, Saskatchewan, was constructed as a residence for the Lieutenant-Governor of the North-West Territories, whose territorial headquarters were in Regina until the provinces of Saskatchewan and Alberta were created out of the Territories in 1905 and Regina became the capital of Saskatchewan.
At that point Government House became the vice-regal residence of Saskatchewan, which it remained until 1944 when it was vacated until it was returned to official ceremonial use in 1984.
|
Government House, Regina, Saskatchewan, was constructed as a residence for the Lieutenant-Governor of the North-West Territories, whose territorial headquarters were in Regina until the provinces of Saskatchewan and Alberta were created out of the Territories in 1905 and Regina became the capital of Saskatchewan.
At that point Government House became the vice-regal residence of Saskatchewan, which it remained until 1944 when it was vacated until it was returned to official ceremonial use in 1984.
|
|
azb
|
https://azb.wikipedia.org/wiki/%D9%81%DB%8C%D8%AA%D9%88%D9%81%D9%84%D9%88%D9%86
|
فیتوفلون
| null |
فیتوفلون
|
فیتوفلون
|
chemical structure of phytofluene
| null |
image/png
| 949
| 1,509
| true
| true
| true
|
فیتوفلون بیر شیمیایی ماده.
|
فیتوفلون (اینگیلیسجه: Phytofluene) بیر شیمیایی ماده.
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/12th_Flying_Training_Wing
|
12th Flying Training Wing
|
Organizzazione
|
12th Flying Training Wing / Organizzazione
| null |
Emblem of the 306th Flying Training Group of the United States Air Force Original emblem approved on 6 Jan 1943; modified version approved on 21 Oct 2004.
| null |
image/png
| 898
| 910
| true
| true
| true
|
Il 12th Flying Training Wing è uno Stormo da addestramento dell'Air Education and Training Command, inquadrato nella Nineteenth Air Force. Il suo quartier generale è situato presso la Joint Base San Antonio-Randolph, in Texas.
|
Attualmente, al settembre 2017, lo stormo controlla:
12th Operations Group, codice visivo di coda RA
12th Operations Support Squadron
99th Flying Training Squadron - Equipaggiato con 17 T-1A Jayhawk, provvede all'addestramento dei piloti istruttori per questo tipo di velivolo
435th Fighter Training Squadron - Equipaggiato con T-38C Talon
558th Flying Training Squadron, provvede all'addestramento per i piloti di RPA - Equipaggiato con MQ-1B Predator
559th Flying Training Squadron - Equipaggiato con 38 T-6A Texan II, provvede all'addestramento dei piloti istruttori per questo tipo di velivolo
560th Flying Training Squadron - Equipaggiato con T-38C Talon, provvede all'addestramento dei piloti istruttori per caccia e bombardieri
12th Training Squadron
306th Flying Training Group, United States Air Force Academy, Colorado Springs, Colorado, codice visivo di coda AF
All'unità è associato il 70th Flying Training Squadron, 340th Flying Training Group, Air Force Reserve Command
1st Flying Training Squadron, Pueblo Municipal Airport, Colorado - Equipaggiato con Diamond DA-20 Eclipse
94th Flying Training Squadron - Equipaggiato con 24 alianti TG-15A e TG-16A e 5 aerei da traino Piper PA-18
98th Flying Training Squadron - Equipaggiato con 3 UV-18B Twin Otter, effettua l'addestramento con paracadute
557th Flying Training Squadron - Equipaggiato con 24 T-53A Kadet 2
306th Operations Support Squadron
479th Flying Training Group, Naval Air Station Pensacola, Florida, codice visivo di coda AP
479th Operations Support Squadron, ospita 2 simulatori T-1A, 3 simulatori T-6A e 18 simulatori T-25
479th Student Squadron
455th Flying Training Squadron - Equipaggiato con 22 T-6A Texan II
451st Flying Training Squadron - Equipaggiato con 21 T-1A Jayhawk
12th Maintenance Directorate
|
|
be
|
https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BC%D0%B1%D1%80%D1%8B%D0%B5%D0%B2%D1%8B%D1%8F
|
Умбрыевыя
| null |
Умбрыевыя
| null |
English: Umbra krameri photographed in Tiszafüred, river Tisza, Hungary.
| null |
image/jpeg
| 400
| 640
| true
| true
| true
|
У́мбрыевыя, Яўдошкавыя — сямейства рыб атрада шчупакападобных.
|
У́мбрыевыя, Яўдошкавыя (Umbridae) — сямейства рыб атрада шчупакападобных.
|
|
sk
|
https://sk.wikipedia.org/wiki/T%C3%BDni%C5%A1t%C4%9B_nad_Orlic%C3%AD
|
Týniště nad Orlicí
| null |
Týniště nad Orlicí
| null |
Čeština: Náměstí v Týništi nad Orlicí English: Town square in Týniště nad Orlicí (Czech Republic)
| null |
image/jpeg
| 1,536
| 2,048
| true
| true
| true
|
Týniště nad Orlicí je mesto v Česku v okrese Rychnov nad Kněžnou v Královohradeckom kraji. 1. januára 2012 tu žilo 6 266 obyvateľov, z toho 3 040 mužov a 3 226 žien, pričom priemerný vek v meste bol 41,8 roka.
|
Týniště nad Orlicí je mesto v Česku v okrese Rychnov nad Kněžnou v Královohradeckom kraji. 1. januára 2012 tu žilo 6 266 obyvateľov, z toho 3 040 mužov a 3 226 žien, pričom priemerný vek v meste bol 41,8 roka (muži 40,3 roka, ženy 43,1 roka).
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Lijst_van_onroerend_erfgoed_in_Bornem
|
Lijst van onroerend erfgoed in Bornem
|
Bouwkundig erfgoed
|
Lijst van onroerend erfgoed in Bornem / Bouwkundig erfgoed
| null |
Nederlands: Oud bakstenen paviljoentje in smalle achtertuin van recentere woning This is a photo of onroerend erfgoed number 1860
|
Tuinpaviljoen
|
image/jpeg
| 4,000
| 3,000
| true
| true
| true
|
Een overzicht van het onroerend erfgoed in de gemeente Bornem. Het onroerend erfgoed maakt deel uit van het cultureel erfgoed in België.
| null |
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/North_Point_(tunnelbanestation)
|
North Point (tunnelbanestation)
| null |
North Point (tunnelbanestation)
|
Spår 4
|
中文（繁體）: 港鐵北角站4號月台
| null |
image/jpeg
| 1,200
| 1,600
| true
| true
| true
|
North Point är en tunnelbanestation i Hongkongs tunnelbanenät, belägen i North Point, Östra Hongkongön i Hongkong.
|
North Point är en tunnelbanestation i Hongkongs tunnelbanenät, belägen i North Point, Östra Hongkongön i Hongkong.
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Solanocapsina
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7a/Solanocapsine-2D-skeletal.png
|
Solanocapsina
| null |
Solanocapsina
| null |
Structure of Solanocapsine
| null |
image/png
| 489
| 886
| true
| true
| true
|
La solanocapsina è un alcaloide steroideo presente nella ciliegia di Gerusalemme, una pianta delle Solanaceae.
|
La solanocapsina è un alcaloide steroideo presente nella ciliegia di Gerusalemme, una pianta delle Solanaceae.
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Sreng_(Fluss)
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/1a/Dangrek09.JPG
|
Sreng (Fluss)
| null |
Sreng (Fluss)
| null |
English: Dangrek Mountains
| null |
image/jpeg
| 319
| 1,200
| true
| true
| true
|
Der Sreng ist ein Fluss im Nordwesten Kambodschas. Er entspringt in den Hügeln des Dongrek-Gebirges in der Provinz Oddar Meanchey, durchfließt Anlong Veng, bildet nach dem kleinen See südöstlich des gleichnamigen Distriktshauptorts die Grenze zur Provinz Siem Reap und ab Khnang die Grenze zwischen den Provinzen Siem Reap und Banteay Meanchey, bevor er bei Peam Saima auf der Grenze zur Provinz Battambang in den Tonle-Sap-Zufluss Sangke mündet. Er hat mit 9.471 km² das zweitgrößte Einzugsgebiet der Flüsse rund um den Tonle-Sap-See, das eine jährliche Niederschlagsmenge von ca. 1.500 mm aufweist. Die durchschnittliche Abflussmenge des Flusses wird auf 9.732 m³/s geschätzt. Er ist nicht schiffbar, da er in der Trockenzeit austrocknet und in der Regenzeit seine Fließgeschwindigkeit zu hoch ist. Die wichtigsten Nebenflüsse des Sreng sind der Srang, der Tanat, der Ta Thlok und der Phlang.
Der Fluss ist Teil des Stung Sreng Water Resource Development Project.
|
Der Sreng (Stung Sreng, auch Stoĕng Sreng geschrieben) ist ein Fluss im Nordwesten Kambodschas. Er entspringt in den Hügeln des Dongrek-Gebirges in der Provinz Oddar Meanchey, durchfließt Anlong Veng, bildet nach dem kleinen See südöstlich des gleichnamigen Distriktshauptorts die Grenze zur Provinz Siem Reap und ab Khnang die Grenze zwischen den Provinzen Siem Reap und Banteay Meanchey, bevor er bei Peam Saima auf der Grenze zur Provinz Battambang in den Tonle-Sap-Zufluss Sangke mündet. Er hat mit 9.471 km² das zweitgrößte Einzugsgebiet der Flüsse rund um den Tonle-Sap-See, das eine jährliche Niederschlagsmenge von ca. 1.500 mm aufweist. Die durchschnittliche Abflussmenge des Flusses wird auf 9.732 m³/s geschätzt. Er ist nicht schiffbar, da er in der Trockenzeit austrocknet und in der Regenzeit seine Fließgeschwindigkeit zu hoch ist. Die wichtigsten Nebenflüsse des Sreng sind der Srang (auch Srong geschrieben), der Tanat, der Ta Thlok und der Phlang.
Der Fluss ist Teil des Stung Sreng Water Resource Development Project. Sobald es abgeschlossen ist, stehen in der Regenzeit 25.000 ha und in der Trockenzeit 3.750 ha landwirtschaftliche Nutzfläche in den Distrikten Chongkal (Provinz Oddar Meanchey), Srey Snom (Provinz Siem Reap) und Phnom Srok (Provinz Banteay Meanchey) sowie sauberes Wasser zur Verfügung, zudem werden Überflutungen vermindert.
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Statistiche_e_record_dell%27Associazione_Sportiva_Roma
|
Statistiche e record dell'Associazione Sportiva Roma
|
A livello internazionale
|
Statistiche e record dell'Associazione Sportiva Roma / Statistiche e record di squadra / Primati e piazzamenti / A livello internazionale
|
Roberto Pruzzo segna il gol dell'1-1 nella Finale della Coppa dei Campioni 1983-1984, giocata contro il Liverpool
|
Roma, stadio Olimpico, 30 maggio 1984. L'attaccante romanista Roberto Pruzzo (a destra) segna al 43' il gol del pareggio nella sfida tra Roma e Liverpool (1-1 d.t.s.; 5-3 d.c.r.) valevole per la finale della Coppa dei Campioni 1983-1984.
| null |
image/jpeg
| 1,080
| 1,631
| true
| true
| true
|
Nella presente pagina sono riportate le statistiche e i record dell'Associazione Sportiva Roma, società calcistica italiana per azioni con sede nella città di Roma.
|
La squadra ha partecipato ai tornei ufficiali dell'Union of European Football Associations (UEFA) 35 volte e alla Coppa delle Fiere sette. In ambito internazionale, la compagine affrontata il maggior numero di volte è il Real Madrid (nove scontri diretti). La formazione giallorossa ha disputato un totale di due finali in competizioni ufficiali a livello internazionale: una è stata giocata in Coppa dei Campioni (persa contro il Liverpool), una in Coppa UEFA (persa contro l'Inter). Ha partecipato ad una delle cinque finali tra due squadre italiane nella storia delle competizioni gestite dalla UEFA.
I Giallorossi sia il 10 aprile 2007 sia il 21 ottobre 2014 hanno subito le sconfitte più pesanti di una squadra italiana avvenuta nella fase finale della Champions League, venendo battuti per 1-7 dal Manchester Utd all'Old Trafford e dal Bayern Monaco allo stadio Olimpico di Roma. Tali sconfitte, però, non rappresentano il primato negativo per i Lupi nelle competizioni europee, la Roma è stata infatti superata per 0-8 negli ottavi di finale di Coppa dell'Europa Centrale 1935 dagli ungheresi del Ferencváros nell'incontro disputato a Budapest.
Il 10-1 inflitto ai turchi dell'Altay Izmir nella gara di ritorno, disputata all'Olimpico di Roma, per i sedicesimi della Coppa delle Fiere 1962-1963, rappresenta invece la vittoria più larga mai conseguita da un club italiano nelle competizioni europee, sia esse organizzate dall'UEFA o meno. Limitandosi alle sole coppe europee organizzate dall'UEFA, si segnala il 7 a 0 con il quale i Giallorossi si sono imposti al Gorica nella gara di ritorno, disputata a Roma, del primo turno della Coppa UEFA 2000-2001, e lo stesso punteggio incassato dai portoghesi del Vitória Setúbal nella gara di andata giocata a Roma, valevole per il prima turno della Coppa UEFA 1999-2000.
Nella classifica mondiale per club ("Club World Ranking"), stilata dall'International Federation of Football History & Statistics (IFFHS), l'organismo internazionale che si occupa delle statistiche riguardanti la storia del calcio, aggiornata al 2018, la Roma occupa il 38º posto.
Nel 1991 lo stesso organismo aveva assegnato alla Roma l'"IFFHS The World's Club Team for the Year", il titolo di "squadra mondiale dell'anno".
La Roma ha partecipato per 13 volte al girone autunnale delle coppe (Champions League ed Europa League), ottenendo la qualificazione in undici occasioni: nelle restanti due è stata invece eliminata, con un ripescaggio in Europa League nel 2014-2015. Limitandosi al più prestigioso torneo internazionale calcistico in Europa per squadre di club, i Lupi hanno conquistato le semifinali nella Coppa dei Campioni 1983-1984 (disputando poi la relativa finale) e nella Champions 2017-2018; nelle edizioni 2001-2002 e 2002-2003 della Champions ha superato anche una seconda fase sempre a gironi. I Capitolini hanno disputato per quattro volte i turni preliminari, con un bilancio di due qualificazioni e due eliminazioni (la seconda delle quali, nel 2016-2017, ha portato all'ammissione in Europa League).
Per quanto riguarda le competizioni giovanili, nel 1980 è stato conquistato il primo trofeo dalla Roma Primavera, il Blue Stars/FIFA Youth Cup, del quale ha vinto anche l'edizione 1983; da citare inoltre le tre vittorie al Torneo di Viareggio (1981, 1983, 1991) che pongono i Giallorossi all'ottavo posto per numero di edizioni vinte. Infine la sezione femminile nella stagione 2015-2016 ha vinto la Slovak Junior Cup.
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Corsano
|
Corsano
|
Chiesa di San Biagio
|
Corsano / Monumenti e luoghi d'interesse / Architetture religiose / Chiesa di San Biagio
| null |
Italiano: Chiesa parrocchiale di Corsano
| null |
image/jpeg
| 1,200
| 1,600
| true
| true
| true
|
Corsano è un comune italiano di 5 391 abitanti della provincia di Lecce in Puglia.
Situato nel versante orientale del Capo di Leuca, a 59 km dal capoluogo provinciale, include un breve tratto della costa del basso Salento. Fa parte del Consorzio Intercomunale Capo Santa Maria di Leuca, aderente al club dei borghi autentici d'Italia. Il comune è conosciuto per la produzione di cravatte artigianali.
|
L'attuale chiesa parrocchiale dedicata al protettore san Biagio fu inaugurata il 19 marzo 1967 alla presenza dell'allora arciprete parroco don Ernesto Valiani e di molte autorità, nonché dall'allora vescovo Mons. Ruotolo.
La costruzione presenta due volumi. Il primo, più in basso, ha la forma di un pentagono irregolare, mentre il secondo, che si innesta al centro, è di forma perfettamente esagonale. Tutta la struttura cementizia poggia su sei pilastri pentagonali situati ognuno ai vertici dell'esagono centrale. All'interno figurano tre altari, dei quali i due laterali ospitano il nuovo Tabernacolo del Sacramento e una statua della Madonna. Da notare infine le vetrate, due laterali e una centrale, eseguite in occasione del Giubileo del 2000 e il lampadario centrale a quattro cerchi concentrici con foglie di ulivo in oro.
|
|
da
|
https://da.wikipedia.org/wiki/Milan_Stankovi%C4%87
|
Milan Stanković
| null |
Milan Stanković
|
Milan Stanković i Oslo, 2010
|
Milan Stankovic in Oslo, Norway. Foto: Vincent Hasselg�rd, Aktiv I Oslo.no
| null |
image/jpeg
| 1,490
| 863
| true
| true
| true
|
Milan Stanković er en serbisk pop- og folkesanger.
I 2010 repræsenterede han Serbien ved Eurovision Song Contest 2010 i Oslo. Han kom videre til finalen fra 1. semifinale.
|
Milan Stanković (født 9. september 1987) er en serbisk pop- og folkesanger.
I 2010 repræsenterede han Serbien ved Eurovision Song Contest 2010 i Oslo. Han kom videre til finalen fra 1. semifinale.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Okinawa_Prefecture
|
Okinawa Prefecture
|
Major islands
|
Okinawa Prefecture / Geography / Major islands
|
The islands of Okinawa Prefecture
|
The location of islands in Okinawa.
| null |
image/png
| 478
| 900
| true
| true
| true
|
Okinawa Prefecture is a prefecture of Japan located on the Ryukyu Islands. Okinawa Prefecture has a population of 1,457,162 and has a geographic area of 2,280 km².
Naha is the capital and largest city of Okinawa Prefecture, with other major cities including Okinawa, Uruma, and Urasoe. Okinawa Prefecture encompasses two thirds of the Ryukyu Islands, including the Okinawa, Daitō and Sakishima groups, extending 1,000 kilometres southwest from the Satsunan Islands of Kagoshima Prefecture to Taiwan. Okinawa Prefecture's largest island, Okinawa Island, is the fifth-largest, smallest, and southernmost of the Japan's main islands and home to a majority of the population. Okinawa Prefecture's indigenous people is the Ryukyuan people, comprising the Okinawan, Miyako, Yaeyama and Yonaguni subgroups, and another Ryukyuan subgroup, the Amami people, live in the Amami Islands of Kagoshima Prefecture.
Okinawa Prefecture was ruled by the Ryukyu Kingdom from 1429 and unofficially annexed by Japan after the Invasion of Ryukyu in 1609. Okinawa Prefecture was officially founded in 1879 by the Empire of Japan after seven years as the Ryukyu Domain, the last domain of the Han system.
|
The islands comprising the prefecture are the southern two thirds of the archipelago of the Ryūkyū Islands (琉球諸島, Ryūkyū-shotō). Okinawa's inhabited islands are typically divided into three geographical archipelagos. From northeast to southwest:
Okinawa Islands (沖縄諸島, Okinawa Shotō)
Ie-jima
Kume-jima
Okinawa Island
Kerama Islands
Miyako Islands
Miyako-jima
Yaeyama Islands
Iriomote-jima
Ishigaki Island
Yonaguni
Senkaku Islands
Daitō Islands
Minamidaitōjima
Kitadaitōjima
Okidaitōjima
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Biston_betularia
|
Biston betularia
| null |
Biston betularia
| null |
Deutsch: Birkenspanner, Biston betularia English: Please report references to olei@despammed.com. Deutsch: Quellenangabe und Beleg an olei@despammed.com erbeten. Location: Dresden, Pohrsdorfer Weg (Saxony, Germany) Camera: Canon EOS 20D Lens: Canon EF 3.5/180L Focal Length: 180 mm Exposure: 1/250, f22 Film / Speed: ISO 100 Comment: Canon Flash 580EX
|
Biston betularia betularia morpha typica
|
image/jpeg
| 1,662
| 2,798
| true
| true
| true
|
Biston betularia é uma espécie de traça nocturna de zonas temperadas. A evolução de Biston betularia é muito usada por educadores como um exemplo de selecção natural.
|
Biston betularia é uma espécie de traça nocturna de zonas temperadas. A evolução de Biston betularia é muito usada por educadores como um exemplo de selecção natural.
|
|
arz
|
https://arz.wikipedia.org/wiki/%D9%85%D9%8A%D8%AA%D8%B4%D9%8A%D9%84_%D8%A8%D8%B1%D8%A7%DA%A4%D9%89
|
ميتشيل براڤى
| null |
ميتشيل براڤى
| null |
Deutsch: Michele Bravi live im New Age Club in Roncade am 13. März 2016 English: Michele Bravi live at New Age Club in Roncade on the 13th March, 2016 Italiano: Michele Bravi dal vivo al New Age Club a Roncade il 13 marzo 2016
| null |
image/jpeg
| 5,760
| 3,840
| true
| true
| true
|
الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
ميتشيل براڤى مغنى من ايطاليا.
|
الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
ميتشيل براڤى مغنى من ايطاليا.
|
|
ca
|
https://ca.wikipedia.org/wiki/Enrique_Dans
|
Enrique Dans
| null |
Enrique Dans
| null |
Enrique Dans y Juan Varela
| null |
image/jpeg
| 2,144
| 1,424
| true
| true
| true
|
Enrique Dans és un expert en tecnologies de la informació i professor de Sistemes de la Informació a la IE Business School des de l'any 1990.
Els seus interessos d'investigació se centren en els efectes de les noves tecnologies en persones i empreses. És col·laborador habitual en nombrosos diaris i revistes com El País, El Mundo, Público, ABC, Expansión, Cinco Días, Libertad Digital o PC Actual en temes relacionats amb Internet i les noves tecnologies. Des de 2003 escriu molt activament al seu blog. El seu blog va ser candidat a Millor Weblog en castellà als premis BOBs de 2006.
|
Enrique Dans (La Corunya, 14 de maig de 1965) és un expert en tecnologies de la informació i professor de Sistemes de la Informació a la IE Business School des de l'any 1990.
Els seus interessos d'investigació se centren en els efectes de les noves tecnologies en persones i empreses. És col·laborador habitual en nombrosos diaris i revistes com El País, El Mundo, Público, ABC, Expansión, Cinco Días, Libertad Digital o PC Actual en temes relacionats amb Internet i les noves tecnologies. Des de 2003 escriu molt activament al seu blog. El seu blog va ser candidat a Millor Weblog en castellà als premis BOBs de 2006.
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Discografia_de_Ashley_Tisdale
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/e9/Ashley_Tisdale_in_Scottsdale_1_cropped.png
|
Discografia de Ashley Tisdale
| null |
Discografia de Ashley Tisdale
| null |
English: Ashley Tisdale performing at the opening for the first Microsoft Store in Scottsdale, Arizona.
| null |
image/png
| 492
| 360
| true
| true
| true
|
A carreira musical de Ashley Tisdale, consiste de dois álbuns de estúdio, quatro trilhas sonoras, um DVD, dois EPs, nove videoclipes, sete singles, e sete singles promocionais.
Tisdale ficou mundialmente famosa ao interpretar Sharpay Evans na série de filmes musicais produzidos pela Disney, High School Musical. Com as canções "What I've Been Looking For" e "Bob to the Top", ela se tornou a primeira artista feminina a estrear com duas canções na Billboard Hot 100, simultaneamente. Depois do sucesso do primeiro filme, Ashley iniciou a sua carreira musical solo, duas gravadoras entraram na disputa por ela: a Warner Bros. Records e a Hollywood Records. Após algum tempo de negociação, ela optou pela Warner.
O seu álbum de estúdio de estreia, Headstrong, foi lançado em 6 de Fevereiro de 2007, estreou em 5º lugar na Billboard 200, vendendo 64 mil cópias em sua primeira semana. O álbum chegou a marca de 500 mil unidades em território americano, e recebeu o certificado de disco de ouro pela RIAA, também recebeu certificados de ouro na Argentina, Irlanda e Brasil.
|
A carreira musical de Ashley Tisdale, consiste de dois álbuns de estúdio, quatro trilhas sonoras, um DVD, dois EPs, nove videoclipes, sete singles, e sete singles promocionais.
Tisdale ficou mundialmente famosa ao interpretar Sharpay Evans na série de filmes musicais produzidos pela Disney, High School Musical. Com as canções "What I've Been Looking For" e "Bob to the Top", ela se tornou a primeira artista feminina a estrear com duas canções na Billboard Hot 100, simultaneamente. Depois do sucesso do primeiro filme, Ashley iniciou a sua carreira musical solo, duas gravadoras entraram na disputa por ela: a Warner Bros. Records e a Hollywood Records (que cuida da carreira musical dos atores da Disney). Após algum tempo de negociação, ela optou pela Warner.
O seu álbum de estúdio de estreia, Headstrong, foi lançado em 6 de Fevereiro de 2007, estreou em 5º lugar na Billboard 200, vendendo 64 mil cópias em sua primeira semana. O álbum chegou a marca de 500 mil unidades em território americano, e recebeu o certificado de disco de ouro pela RIAA, também recebeu certificados de ouro na Argentina, Irlanda e Brasil. O álbum teve quatro singles: "Be Good to Me" (2006), "He Said She Said" (2007), "Not Like That" (2008), e "Suddenly" (2008), dos quais, os dois primeiros entraram na Billboard Hot 100, atingindo os números oitenta, e cinquenta e oito, respectivamente. "He Said She Said" recebeu o certificado de disco de ouro pela RIAA, por vendas superiores a 500 mil cópias nos Estados Unidos.
O seu segundo álbum de estúdio, Guilty Pleasure, lançado mundialmente a 11 de Junho de 2009, estreou em 12ª posição da Billboard 200, vendendo 25 mil cópias em sua semana de lançamento. Alcançou a sétima colocação na Austrália, a nona na Alemanha e na Espanha, a décima segunda na Suíça, e a décima quinta no Canadá. O álbum gerou dois singles: "It's Alright, It's OK" (2009), e "Crank It Up". O primeiro teve um desempenho moderado, chegando na 99ª posição nos Estados Unidos. O segundo single foi lançado apenas em alguns países. Em 2018 Ashley anunciou que está em uma nova gravadora a "Big Noise" e está trabalhando em seu terceiro álbum de estúdio, que se chama "Symptoms", e está previsto para ser lançado no mesmo ano.
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Plaza_de_la_Rep%C3%BAblica_(Florencia)
|
Plaza de la República (Florencia)
|
Siglo XX y actualidad
|
Plaza de la República (Florencia) / Historia / Siglo XX y actualidad
| null |
English: Mercato Vecchio, now demolished Italiano: Mercato Vecchio in demolizione 1898 ca Identifier: whereghostswalkh00harl (find matches) Title: Where ghosts walk : the haunts of familiar characters in history and literature Year: 1898 (1890s) Authors: Harland, Marion, 1830-1922 Subjects: Publisher: New York : G. P. Putnam Contributing Library: University of California Libraries Digitizing Sponsor: MSN View Book Page: Book Viewer About This Book: Catalog Entry View All Images: All Images From Book Click here to view book online to see this illustration in context in a browseable online version of this book. Text Appearing Before Image: with his wifes name. In the disorder ofwits produced by the abrupt awakeningand the shock of the supernatural visita-tion, he cast one glance below, and see-ing the glimmer of white garments, criedout to the spirit to begone, shut thecasement in deadly terror, and fell tosaying his prayers, lest wood and stonemight not avail to exclude the bodilessintruder. Her father lived in the Mercato Vecchio.That most picturesque antique of Flor-ence has been demolished and swept awayby the besom of Sanitary Reform. We arenot at a loss, however, as to the site ofthe Amieri house. It was so near theChurch of S. Andrea that the terrifiedparent might have bethought himself ofthe comparative security from diabolicalintrusions afforded by the vicinity of thesanctuary. But one look from his iron-grated lattice at the shivering Thing thatcried to him in Ginevras voice to let herin, drove every thought from his mind ex-cept the frantic desire to exorcise the lyingdevil, or ghost. He shrieked to her to go Text Appearing After Image: The Ginevra Tale 155 away, and bolted his window against hersobs and entreaties. We return upon the imaginary trailleft by her bleeding feet over the roughstones, to the Via Caizaiolt, now one ofthe noisiest of the narrow throats ofFlorentine traffic,—on that night as stillas the tomb the deserted woman hadleft, and wellnigh as gloomy, a deepwell, between lofty houses whose pro-jecting eaves almost met above herhead. In the porch of S. Bartolommeo, an oldchurch even then, she laid her down, chilledto the bone and heart, spent and despair-ing, and prayed for death, as, a little whilebefore, she had prayed for strength tohold the life given back to her. Then, says the simple story, she re-membered her beloved Rondinelli, whohad always proved faithful to her. Remembered him ! What woman wholives and has ever loved and been loved,will believe that she had forgotten him forone instant after she knew that she was stillin the same world with him ? I have, never- 156 Where Ghosts Walk thele Note About Images Please note that these images are extracted from scanned page images that may have been digitally enhanced for readability - coloration and appearance of these illustrations may not perfectly resemble the original work.
| null |
image/jpeg
| 1,418
| 2,048
| true
| true
| true
|
La plaza de la República es una plaza porticada, situada en el Centro Histórico de Florencia, de forma rectangular, de unos 75 x 100 metros.
Es el resultado más conocido de la época del Risanamento, cuando el urbanismo de la ciudad fue redefinido como consecuencia de Firenze Capitale, el cambio de la capital del Reino de Italia de Turín a Florencia en 1865.
|
Algunos remarcables cambios se produjeron en el periodo de Entreguerras. En pleno periodo fascista, la estatua del rey fue desmontada y "exiliada" a la entrada del Parco delle Cascine, oficialmente con objeto de mejorar la circulación de la plaza, pero también con la intención de despejar el espacio para la celebración de los grandes actos en exaltación del régimen. No en vano, en 1938, la piazza fue recubierta de banderas nazis y fascistas para celebrar la visita de Adolf Hilter a Florencia.
En 1947, un año después de la proclamación de la República, la plaza recibió su nombre actual: Piazza de la Repubblica, si bien, entre los florentinos aún se la conoce popularmente como Piazza Vittorio. Nueve años después, la antigua Colonna dell'Abbondanza, que se había erigido en la vieja Piazza del Mercato, fue de nuevo instalada en la plaza.
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Xenon
|
Xenon
|
Causa primária do Detector
|
Xenon / Causa primária do Detector
|
Esboço do princípio de funcionamento de uma câmara dupla fase de xenônio (TPC)
|
Deutsch: XENON 2 phase TPC
| null |
image/jpeg
| 592
| 325
| true
| true
| true
|
XENON é um projeto de pesquisa de matéria escura operado no laboratório italiano de Gran Sasso, uma instalação de pesquisa subterrânea com experiências que visam detectar partículas de matéria escura.
|
A experiência XENON opera uma câmara de projeção de fase dupla (TPC), que utiliza um alvo de xenônio líquido com uma fase gasosa em cima. Duas matrizes de tubos Fotomultiplicadores, uma na parte superior do detector na fase gasosa (GXe) e uma na parte inferior da camada líquida (LXe), detectam cintilação e luz de eletroluminescência produzida quando partículas carregadas interagem no detector . Os campos eléctricos são aplicados em ambas, nas fases líquida e gasosa do detector.
|
|
iw
|
https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%90%D7%9E%D7%A8%D7%99%D7%A7%D7%9F_%D7%91%D7%99%D7%95%D7%98%D7%99
|
אמריקן ביוטי
|
תגובות לסרט
|
אמריקן ביוטי / תגובות לסרט
|
ורד אדום. מסמלי הסרט
| null | null |
image/jpeg
| 1,704
| 2,272
| true
| true
| true
|
אמריקן ביוטי הוא סרט דרמה משנת 1999 בבימויו של סם מנדס ובכיכובם של קווין ספייסי ואנט בנינג. הסרט אשר נכתב על ידי אלן בול עוסק באהבה, חופש, אושר, שחרור עצמי, אקזיסטנציאליזם ויופי. התפאורה היא אמריקה הפרוורית, ובמרכז העלילה משפחה אמריקנית טיפוסית. הסרט זכה בחמישה פרסי אוסקר, כולל: פרס הסרט הטוב ביותר.
|
"אמריקן ביוטי" זכה לאהבת המבקרים; "יצירת מופת בלתי שטחית, בוודאי הסרט הטוב של השנה, קלאסיקה של כל הזמנים" כותב רוד דרהר עבור הניו יורק פוסט. "מצחיק, מכאיב וגלוי לב באופן גס" כותב דסון תומסון עבור הוושינגטון פוסט. "ליהוק יוצא מן הכלל, הבמאי מנדס מוצא אמת ועומק בדרמה הפרברית" כותב אדוארד גוטמן עבור הסן פרנסיסקו כרוניקל. ספייסי, השחקן הראשי זכה גם הוא לביקורות מעולות; ג'י קאר כתב עבור הבוסטון גלוב: "ספייסי הוא כאוצר בדמות שנראה כאילו נתפרה עבורו". רוג'ר איברט כתב עבור השיקגו סאן טיימס: "ספייסי, שחקן המכיל אינטליגנציה בעיניו ובקולו, הבחירה הנכונה לגילום דמותו של לסטר ברנהם".
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E7%99%BD%E5%A3%81
|
白壁
|
白壁五丁目
|
白壁 / 施設 / 白壁五丁目
| null |
日本語: 敷島製パン株式会社本社（名古屋市東区白壁五丁目）
| null |
image/jpeg
| 3,072
| 2,304
| true
| true
| true
|
白壁は、愛知県名古屋市東区の地名。現行行政地名は白壁一丁目から白壁五丁目。住居表示一部実施地域。
以下において本項で扱う白壁一丁目から白壁五丁目までの町丁を個別に指す場合には、適宜「白壁」を省略し「○丁目」の形式で記述する。
|
ウィキメディア・コモンズには、白壁五丁目に関するカテゴリがあります。
名古屋市立東白壁小学校
敷島製パン本社・名古屋工場
名古屋東郵便局
ヤマナカ白壁フランテ
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%BA%D1%81%D0%BC%D0%B5%D1%82%D1%80
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f1/Lux_meter.jpg
|
Люксметр
| null |
Люксметр
|
Ещё один люксметр
|
Lux meter for measuring illuminance
| null |
image/jpeg
| 1,132
| 1,156
| true
| true
| true
|
Люксметр — переносной прибор для измерения освещённости, один из видов фотометров.
|
Люксметр (от лат. lux — «свет» и др.-греч. μετρέω «измеряю») — переносной прибор для измерения освещённости, один из видов фотометров.
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Pauleta
|
Pauleta
| null |
Pauleta
|
Pauleta (2011)
|
English: Pedro Pauleta at 2011 Legends CupРусский: Педру Паулета на Кубке Легенд 2011
| null |
image/jpeg
| 432
| 248
| true
| true
| true
|
Pauleta ist ein ehemaliger portugiesischer Fußballspieler. Er ist der erste portugiesische internationale Profi-Fußballspieler, der nie in der portugiesischen Primeira Liga gespielt hat.
|
Pauleta [pauˈletɐ] (* 28. April 1973 in Ponta Delgada, Azoren; eigentlich Pedro Miguel Carreiro Resendes) ist ein ehemaliger portugiesischer Fußballspieler. Er ist der erste portugiesische internationale Profi-Fußballspieler, der nie in der portugiesischen Primeira Liga gespielt hat.
|
|
sk
|
https://sk.wikipedia.org/wiki/Vila_doktora_Dvo%C5%99%C3%A1ka
|
Vila doktora Dvořáka
| null |
Vila doktora Dvořáka
| null |
English: Dvořák's villa in Bratislava, Slovakia. Functionalist building by Jindřich Merganc, 1933-34. Slovenčina: Dvořákova vila v Bratislave. Funkcionalistická budova, autor Jindřich Merganc, 1933-34. Français : Villa Dvořák à Bratislava, Slovqauie. Batiment fonctionaliste, auteur Jindřich Merganc, 1933-34. This media shows the protected monument with the number 101-131/1 (other) in the Slovak Republic. This media shows the protected monument with the number 101-131/2 (other) in the Slovak Republic.
| null |
image/jpeg
| 2,592
| 3,888
| true
| true
| true
|
Vila dr. Dvořáka a Zuzky Zgurišky na Mudroňovej ulici v bratislavskej mestskej časti Staré Mesto pochádza z roku 1934 a jej autorom je Jindřich Merganc.
Medzi domami, ktoré si postavili noví českí úradníci nad Bratislavou v čase prvej ČSR, zaujímala význačné miesto vila, ktorú Merganc navrhol pre právnika Jaroslava Dvořáka a jeho manželku, známu slovenskú medzivojnovú spisovateľku Zuzku Zgurišku. Obaja manželia boli spoločensky založení, mali množstvo kontaktov medzi bratislavskou i pražskou umeleckou inteligenciou. Navštevoval ich Jaroslav Seifert, Vladislav Vančura, Vladimír Clementis, Jozef Chrobák, Laco Novomeský a ďalší.
|
Vila dr. Dvořáka a Zuzky Zgurišky na Mudroňovej ulici v bratislavskej mestskej časti Staré Mesto pochádza z roku 1934 a jej autorom je Jindřich Merganc (* 7. júl 1889 – † 28. február 1974).
Medzi domami, ktoré si postavili noví českí úradníci nad Bratislavou v čase prvej ČSR, zaujímala význačné miesto vila, ktorú Merganc navrhol pre právnika Jaroslava Dvořáka a jeho manželku, známu slovenskú medzivojnovú spisovateľku Zuzku Zgurišku. Obaja manželia boli spoločensky založení, mali množstvo kontaktov medzi bratislavskou i pražskou umeleckou inteligenciou. Navštevoval ich Jaroslav Seifert, Vladislav Vančura, Vladimír Clementis, Jozef Chrobák, Laco Novomeský a ďalší.
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BA%D0%B2%D0%B5%D1%80_%D0%BF%D0%BE_%D0%B2%D1%83%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%96_%D0%92._%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B0
|
Сквер по вулиці В. Чорновола
|
Світлини
|
Сквер по вулиці В. Чорновола / Світлини
| null |
Українська: Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення «Сквер по вул. Чорновола» у м. Тернополі на вул. В'ячеслава Чорновола, між Театральним майданом та вул. Коперника. This is a photo of a natural heritage site in Ukraine, id: 61-101-5003
| null |
image/jpeg
| 4,288
| 2,848
| true
| true
| true
|
Сквер по вулиці Чорновола — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва місцевого значення в Тернополі.
| null |
|
sr
|
https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D0%B4%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%BA%D1%83%D1%9B%D0%B0_%D1%83_%D0%92%D1%80%D1%88%D1%86%D1%83
|
Градска кућа у Вршцу
| null |
Градска кућа у Вршцу
|
Градска кућа у Вршцу
|
Српски / srpski: Gradska kuća u Vršcu na Trgu pobede broj 1 This is a photo of Cultural Heritage site of Serbia number СК 1439
| null |
image/jpeg
| 3,012
| 4,547
| true
| true
| true
|
Градска кућа у Вршцу се налази на Тргу победе 1, подигнута је 1860. године за потребе администрације градског Магистрата. Представља споменик културе у категорији непокретних културних добара од великог значаја.
По сачуваној документацији градио ју је грађевинар Сигисмунд Килер, предузимач је био Франц Брандајс, план и предрачун израдио је Ц. К. Мерник, асистент и надзорни орган градње био је Виљем Бихер. Грађена је од тврдог материјала, са стилским обележјима неоготике, основом на три фронта – главном фасадом окренутом према Тргу победе и бочним крилима. Главна и бочна фасада према парку истих су решења, али је главна фасада асиметрична. Има наглашен централни ризалит са три улаза у приземном делу и балкон са декоративним готским конзолама и каменом оградом у спратном делу. Спрат ризалита главне и бочне фасаде издељен је плитким лизенама на три дела. Изнад средишњег дела налази се готски обликован забат са грбом града у кружном пољу, док бочни делови имају венац готских аркада и атику са готским преплетом. Прозори су правоугаоног облика, на угаоним ризалитима и средишњем делу централног ризалита удвојени.
|
Градска кућа у Вршцу (Магистрат) се налази на Тргу победе 1, подигнута је 1860. године за потребе администрације градског Магистрата. Представља споменик културе у категорији непокретних културних добара од великог значаја.
По сачуваној документацији градио ју је грађевинар Сигисмунд Килер, предузимач је био Франц Брандајс, план и предрачун израдио је Ц. К. Мерник, асистент и надзорни орган градње био је Виљем Бихер. Грађена је од тврдог материјала, са стилским обележјима неоготике, основом на три фронта – главном фасадом окренутом према Тргу победе и бочним крилима. Главна и бочна фасада према парку истих су решења, али је главна фасада асиметрична. Има наглашен централни ризалит са три улаза у приземном делу и балкон са декоративним готским конзолама и каменом оградом у спратном делу. Спрат ризалита главне и бочне фасаде издељен је плитким лизенама на три дела. Изнад средишњег дела налази се готски обликован забат са грбом града у кружном пољу, док бочни делови имају венац готских аркада и атику са готским преплетом. Прозори су правоугаоног облика, на угаоним ризалитима и средишњем делу централног ризалита удвојени.
У темеље зграде узидана је повеља и споменица на латинском, немачком и српском језику. У унутрашњости објекта, у главном холу приземља, на таваницама изнад степеништа и у свечаним салама на спрату, налази се сликана декорација настала крајем 19. века.
Данас се у згради налази Скупштина општине Вршац.
Конзерваторски радови рађени су 1987–1988, 1995, 2002–2003. и 2005. године.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Petrolkoks
|
Petrolkoks
| null |
Petrolkoks
|
Petrolkoks
|
English: Petroleum coke, close-up picture. Slovenščina: Petrolkoks (naftni koks)
| null |
image/jpeg
| 2,448
| 3,264
| true
| true
| true
|
Petrolkoks ist ein aus Erdöl gewonnener Feststoff, der ähnlich wie der aus Kohle hergestellte Koks hauptsächlich aus Kohlenstoff besteht.
Eine andere geläufige Bezeichnung ist Ölpellets.
|
Petrolkoks ist ein aus Erdöl gewonnener Feststoff, der ähnlich wie der aus Kohle hergestellte Koks hauptsächlich aus Kohlenstoff besteht.
Eine andere geläufige Bezeichnung ist Ölpellets.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_current_places_of_worship_in_Chichester_District
|
List of current places of worship in Chichester District
|
Current places of worship
|
List of current places of worship in Chichester District / Current places of worship
| null |
English: The Church of St Richard - Burton Park
| null |
image/jpeg
| 425
| 640
| true
| true
| true
|
As of 2020, there are more than 130 places of worship in the district of Chichester in the English county of West Sussex. Various Christian denominations are served, and there is also a large Buddhist monastery in Chithurst, one of the small villages which make up the largely rural area. The ancient city of Chichester, founded in Roman times and always the most populous settlement in the district, has been a centre of Christian worship since 1075, when its cathedral was built. However, nearby Selsey had its own cathedral 400 years earlier: Saint Wilfrid established an episcopal see there and used it as a base from which to convert Sussex to Christianity. Coastal erosion forced the bishopric to move inland to Chichester, and it has been the centre of the Anglican Diocese of Chichester ever since.
The majority of the district's residents identify themselves as Christian, and most villages have churches. These include tiny villages, such as Coates, Didling and the Mardens, four scattered farming communities. Churches that are still in use for public worship can also be found in the grounds of private country estates, as at Burton Park and Stansted Park.
| null |
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B0_%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%88%D0%B8%D1%80%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/42/Olivetti_M4_454_S_12.jpg
|
Карта расширения
|
Примеры
|
Карта расширения / Примеры
|
«Ёлочка» (сверху) — переходник, а не плата расширения
|
This file was uploaded with Commonist. Italiano: Olivetti modello M4 454 S
| null |
image/jpeg
| 3,264
| 2,448
| true
| true
| true
|
Карта расширения — вид компьютерных комплектующих: печатная плата, которую устанавливают в слот расширения материнской платы компьютерной системы с целью добавления дополнительных функций. Платы расширения, необходимые для подключения внешних устройств, могут также называться адаптерами или контроллерами этих устройств.
Слот расшире́ния — щелевой разъём, обычно в компьютере, соединённый с системной шиной и предназначенный для установки дополнительных модулей, расширяющих конфигурацию устройства.
Планка расширения — металлическая пластинка на заднем торце платы расширения, при помощи которых закрепляются на задней стенке системного блока в предусмотренных прямоугольных отверстиях выводы к внешним устройствам плат расширения, а также происходит закрепление самих плат расширения. Неиспользуемые отверстия закрываются планками-заглушками. Планка расширения может быть и без платы расширения и использоваться для установки дополнительных устройств или интерфейсов вывода, либо не иметь выводов и служить только для закрепления платы расширения.
Один край платы расширения оснащён контактами, точно соответствующими щелевому разъёму материнской платы.
|
К платам расширения относятся:
видеокарта — преобразует изображение, находящееся в памяти компьютера в видеосигнал для вывода на монитор. Современные видеокарты не ограничиваются простым выводом изображений. Они имеют графический процессор, который может производить дополнительную обработку, разгружая ЦПУ.
звуковая карта — производит преобразование звука из аналоговой формы в цифровую при записи, и из цифровой формы в аналоговую при воспроизведении. В настоящее время зачастую интегрирована в материнскую плату. Главная возможность звуковой карты — воспроизведение звука, например аудио- и видеофайлов, хранящихся на компьютере. Звуковая карта содержит в себе АЦП, ЦАП и цифровой сигнальный процессор, который производит вычисления. Профессиональные звуковые платы позволяют производить сложную обработку звука, имеют собственное ПЗУ.
сетевая карта — позволяет ПК взаимодействовать с другими устройствами сети (в настоящее время интегрированы на материнской плате). Сетевой адаптер вместе со своим драйвером выполняет две функции: приём и передача кадра. Обычно в клиентских ПК значительная часть работы перекладывается на драйвер, что позволяет удешевить адаптер, но загружает ЦПУ. Адаптеры, предназначенные для серверов, обычно оснащены собственными процессорами, которые выполняют большую часть работы по передаче кадров из оперативной памяти в сеть и обратно. В общем виде цепочка передачи кадров: оперативная память — адаптер — физический канал — адаптер — оперативная память.
Кроме того, в виде платы расширения может быть выполнен ТВ-тюнер, модем, плата видеозахвата, адаптер беспроводной (Wi-Fi) сети, контроллеры различных портов (COM, LPT, SATA, USB), диагностическая POST-карта.
Как правило, платой расширения не считается:
плата (мульти)контроллера,
плата форм-фактора компактного корпуса (ITX, CFX (Сompact Form Factor), LPX (Low Profile Form Factor), SFX (Small Form Factor), TFX (Thin Form Factor), FlexATX, Mini PCI), механически увеличивающая количество разъёмов (т. н. «ёлочка»).
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Montpellier_tramway
|
Montpellier tramway
|
Line 4
|
Montpellier tramway / Line 4
|
Tram operating for Line 4 with golden sunshine livery.
|
Deutsch: Details der Straßenbahnfahrzeuge der Linie 4 Français : Tram de Montpellier (Hérault) - Ligne 4 - Détails
| null |
image/jpeg
| 3,072
| 4,096
| true
| true
| true
|
The Montpellier tramway is a four-line tramway system in the city of Montpellier in Occitanie, France. The tramway is owned by the Montpellier Méditerranée Métropole, and is operated by the Transports de l'agglomération de Montpellier authority.
The first line opened in July 2000 and the second in December 2006. Lines 3 and 4 opened in April 2012 along with an extension of line 1 and a diversion of line 2. The western section of line 4 opened in July 2016, thus completing the loop it makes around the city.
|
In June 2009, plans for a fourth line were published. Line 4 was put into service on 7 April 2012. The line is a 9.2 km circular route and consists of 18 stations. It partially runs on parts of lines 1,2 and 3. It is expected to serve 14000 daily riders. 12 40m Alstom Citadis tram will ply the route. The livery for Line 4 reflects the sunshine of the Languedoc-Roussillon region. The livery was inspired from old engravings, with a blaze of gold set off by pearls, stones and jewels forms the backdrop for a series of architectural motifs borrowed from the Château du Peyrou and the Three Graces fountain, two nearby monuments.
Line 4 makes an effective loop around the city since its last segment, at the west of the medieval city center (L'Écusson), is operational on 1 July 2016.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Fennsee_(Westhavelland)
|
Fennsee (Westhavelland)
| null |
Fennsee (Westhavelland)
|
Fennsee
|
Deutsch: Fennsee, Westhavelland, bei Ferchesar, nordöstlich von Rathenow
| null |
image/jpeg
| 420
| 560
| true
| true
| true
|
Der Fennsee ist ein See im Naturpark Westhavelland bei Ferchesar nordöstlich von Rathenow in Brandenburg; Schilder vor Ort bezeichnen das Gewässer auch als Fennteich. Er hat eine langgestreckte Gestalt von rund 500 Metern und liegt zwischen dem Hohennauener-Ferchesarer See und dem Trintsee am Südrand der „Ferchesarer Heide“. Der landschaftlich schön gelegene See ist von einem Wanderweg umgeben.
|
Der Fennsee ist ein See im Naturpark Westhavelland bei Ferchesar nordöstlich von Rathenow in Brandenburg; Schilder vor Ort bezeichnen das Gewässer auch als Fennteich. Er hat eine langgestreckte Gestalt von rund 500 Metern und liegt zwischen dem Hohennauener-Ferchesarer See und dem Trintsee am Südrand der „Ferchesarer Heide“. Der landschaftlich schön gelegene See ist von einem Wanderweg umgeben.
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D2%90%D1%8E%D0%B9%D0%BA%D0%B0%D0%BD
|
Ґюйкан
| null |
Ґюйкан
| null |
Español: Bandera del municipio de Güicán de la Sierra
|
Прапор
|
image/jpeg
| 1,127
| 1,670
| true
| true
| true
|
Ґюйкан — місто й муніципалітет у колумбійській провінції Ґутьєррес.
Поряд з містом розташований національний парк Ель-Кокуй.
|
Ґюйкан (ісп. Güicán) — місто й муніципалітет у колумбійській провінції Ґутьєррес (департамент Бояка).
Поряд з містом розташований національний парк Ель-Кокуй.
|
|
nn
|
https://nn.wikipedia.org/wiki/Tage
|
Tage
| null |
Tage
|
Tage Reedtz-Thott.
|
Dansk: Kjeld Thor Tage Otto Reedtz-Thott, (13. marts 1839 - 27. november 1923) var en dansk politiker. Konseilspræsident 7. august 1894 - 23. maj 1897.
| null |
image/jpeg
| 800
| 549
| true
| true
| true
|
Tage eller Thage er eit mannsnamn avleidd av det gammladdanske Taki. Det har norsk namnedag den 20. september og svensk den 3. august.
Namnet kjem frå verbet taka og kan tolkast som å visa til ein 'mottakar' eller 'overtakar'. Ei anna tolking er at det kan tyda 'uthaldande'.
Namnet har vore brukt i Skåne sidan 1400-talet, men blei først allmeint spreidd i Sverige frå 1900-talet. Der var det mykje brukt til og med 1930-talet, før bruken gjekk ned att.
|
Tage eller Thage er eit mannsnamn avleidd av det gammladdanske Taki. Det har norsk namnedag den 20. september og svensk den 3. august.
Namnet kjem frå verbet taka og kan tolkast som å visa til ein 'mottakar' eller 'overtakar'. Ei anna tolking er at det kan tyda 'uthaldande'.
Namnet har vore brukt i Skåne sidan 1400-talet, men blei først allmeint spreidd i Sverige frå 1900-talet. Der var det mykje brukt til og med 1930-talet, før bruken gjekk ned att.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Damaskus
|
Damaskus
| null |
Damaskus
| null |
English: Flag of Damascus (Syria) Español: Bandera de Damasco (Siria)
|
Flagge
|
image/png
| 324
| 216
| true
| true
| true
|
Damaskus, ist die Hauptstadt von Syrien und des Gouvernements Rif Dimaschq. Die Stadt hat offiziell 1.834.741 Einwohner, in der Agglomeration leben offiziell 2.831.738 Menschen. Inoffizielle Schätzungen gehen oft von einer wesentlich höheren Einwohnerzahl aus. Die Hauptstadt bildet ein eigenständiges Gouvernement. Es wird von einem Gouverneur regiert, der vom Innenminister ernannt wird.
Damaskus ist eine der ältesten kontinuierlich bewohnten Städte der Welt sowie ein kulturelles und religiöses Zentrum des Orients. In Syrien selbst wird Damaskus häufig الشام / aš-Šām genannt; in der restlichen arabischen Welt wird dieser Name oft für das Land Syrien verwendet. Historisch steht er für die gesamte Levante. Vom seit 2011 herrschenden Bürgerkrieg in Syrien ist auch Damaskus betroffen. Die Angaben im Artikel beziehen sich im Wesentlichen auf die Zeit vor Ausbruch des Krieges.
|
Damaskus [daˈmaskʊs] (arabisch دمشق Dimaschq, DMG Dimašq), (türkisch/osmanisch Şam, auch Dimaşk) ist die Hauptstadt von Syrien und des Gouvernements Rif Dimaschq (Umgebung von Damaskus). Die Stadt hat offiziell 1.834.741 Einwohner, in der Agglomeration leben offiziell 2.831.738 Menschen (Stand jeweils 1. Januar 2010). Inoffizielle Schätzungen gehen oft von einer wesentlich höheren Einwohnerzahl aus. Die Hauptstadt bildet ein eigenständiges Gouvernement. Es wird von einem Gouverneur regiert, der vom Innenminister ernannt wird.
Damaskus ist eine der ältesten kontinuierlich bewohnten Städte der Welt sowie ein kulturelles und religiöses Zentrum des Orients. In Syrien selbst wird Damaskus häufig الشام / aš-Šām genannt; in der restlichen arabischen Welt wird dieser Name oft für das Land Syrien verwendet. Historisch steht er für die gesamte Levante. Vom seit 2011 herrschenden Bürgerkrieg in Syrien ist auch Damaskus betroffen. Die Angaben im Artikel beziehen sich im Wesentlichen auf die Zeit vor Ausbruch des Krieges.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Humber
|
Humber
| null |
Humber
|
The Humber Estuary and Spurn Head looking north-east from over North Lincolnshire
|
English: Spurn Head, East Riding of Yorkshire, England.and the Humber Estuary looking North from over North Lincolnshire.
| null |
image/jpeg
| 714
| 1,024
| true
| true
| true
|
The Humber is a large tidal estuary on the east coast of Northern England. It is formed at Trent Falls, Faxfleet, by the confluence of the tidal rivers Ouse and Trent. From there to the North Sea, it forms part of the boundary between the East Riding of Yorkshire on the north bank and North Lincolnshire on the south bank. Although the Humber is an estuary from the point at which it is formed, many maps show it as the River Humber.
Below Trent Falls, the Humber passes the junction with the Market Weighton Canal on the north shore, the confluence of the River Ancholme on the south shore; between North Ferriby and South Ferriby and under the Humber Bridge; between Barton-upon-Humber on the south bank and Kingston upon Hull on the north bank, then meets the North Sea between Cleethorpes on the Lincolnshire side and the long and thin headland of Spurn Head to the north.
Ports on the Humber include the Port of Hull, the Port of Grimsby and the Port of Immingham; there are lesser ports at New Holland and North Killingholme Haven. The estuary is navigable for the largest of deep-sea vessels.
|
The Humber /ˈhʌmbər/ is a large tidal estuary on the east coast of Northern England. It is formed at Trent Falls, Faxfleet, by the confluence of the tidal rivers Ouse and Trent. From there to the North Sea, it forms part of the boundary between the East Riding of Yorkshire on the north bank and North Lincolnshire on the south bank. Although the Humber is an estuary from the point at which it is formed, many maps show it as the River Humber.
Below Trent Falls, the Humber passes the junction with the Market Weighton Canal on the north shore, the confluence of the River Ancholme on the south shore; between North Ferriby and South Ferriby and under the Humber Bridge; between Barton-upon-Humber on the south bank and Kingston upon Hull on the north bank (where the River Hull joins), then meets the North Sea between Cleethorpes on the Lincolnshire side and the long and thin headland of Spurn Head to the north.
Ports on the Humber include the Port of Hull, the Port of Grimsby and the Port of Immingham; there are lesser ports at New Holland and North Killingholme Haven. The estuary is navigable for the largest of deep-sea vessels. Inland connections for smaller craft are extensive but handle only a quarter of the goods traffic handled in the Thames.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Benedikt_Fontana_(Vogt)
|
Benedikt Fontana (Vogt)
|
Fontanas Heldenworte
|
Benedikt Fontana (Vogt) / Fontanas Heldenworte
|
Fontana-Denkmal in Chur
|
Denkmal Deutsch: de:Benedikt Fontana in Chur
| null |
image/jpeg
| 3,000
| 4,000
| true
| true
| true
|
Benedikt Fontana, rätoromanisch Benedetg Fontana war ein Vogt und Ministerialer und starb in der Schlacht an der Calven angeblich einen Märtyrertod.
|
Fontana wird in Graubünden als Nationalheld, vergleichbar mit Wilhelm Tell oder Arnold von Winkelried, verehrt. Seine letzten Worte sind der Inbegriff für Patriotismus und sind in zahlreichen Gedichten und Liedern vorzufinden. Doch gerade über diese Worte herrscht eine gewisse Unklarheit, denn über Fontanas Ableben war lange Zeit nichts zu finden.
Simon Lemnius war der erste Chronist der Fontanas Worte niederschrieb. Dieses auf Lateinisch verfasste Werk schrieb Lemnius kurz vor seinem Tod anno 1550. Demnach habe Fontana Folgendes gesagt: Socii vos, tendite contra vallum igens telis; hodie est, aut Raetia nunquam amplius extabit, patriam defendite dextra! Dies wurde später so übersetzt: «Gefährten! Erstürmt mir den Wall, der so grimmig mit Geschützen gespickt ist! Denn Rätien – heut oder nimmer – wird weiterbestehn, drum verteidigt in Treue die Heimat.»
Im Jahre 1570 veröffentlichte der Engadiner Humanist Ulrich Campell eine weitere Chronik über Fontana. Auch diese war auf Latein verfasst. Einzig Fontanas Heldenworte schrieb er im damaligen Engadinerromanisch nieder: Hei fraischgiamaing meis matts: cun mai ais par un huom da far; quai brichia guardad: u chia hoaz Grischuns e Ligias, u maa non plü! Dass Campell einzig dieses Zitat auf Rätoromanisch schrieb, zeigt, dass er diesen Worten grosse Bedeutung beimass. Die deutsche Übersetzung kann dem Abschnitt 2 (Heldentod) entnommen werden. Im Oberhalbsteinerromanisch – Fontanas Muttersprache – heisst es: Frestgamaintg anavant, mies mats! Ia sung angal en om, betg az starmante; oz Grischuns e las Leias u mai ple!
Während Lemnius’ lateinisches Zitat in der Bevölkerung eher wenig Anklang fand, wurde Campells romanisches Zitat zu einem Aufruf Bündnerischer Vaterlandsliebe. Und dies, gerade weil es auf Romanisch und nicht auf Lateinisch abgefasst war; so frei nach dem Motto: Unser Land, unsere Sprache!
Claudio Willi äussert sich eher kritisch zurückhaltend gegenüber den Worten aus Lemnius’ und Campells Chroniken, da die Herkunft genannter Zitate ungewiss ist. Zudem neigten Chronisten gelegentlich dazu, geschichtsträchtige Situationen durch geflügelte Zitate noch stärker zu dramatisieren.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Ligne_de_M%C3%A9zidon_%C3%A0_Trouville_-_Deauville
|
Ligne de Mézidon à Trouville - Deauville
|
Liste des infrastructures
|
Ligne de Mézidon à Trouville - Deauville / Liste des infrastructures
| null |
Bâtiment voyageurs de la gare de Dives - Cabourg rénové.
| null |
image/jpeg
| 2,000
| 3,000
| true
| true
| true
|
La ligne de Mézidon à Trouville-Deauville est une ligne de chemin de fer française partiellement déclassée qui reliait la gare de Mézidon à celle de Trouville - Deauville dans le département du Calvados en région Normandie.
Elle constitue la ligne 379 000 du réseau ferré national.
L'exploitation se limite aujourd'hui à une desserte estivale voyageurs entre Trouville - Deauville et Dives - Cabourg.
| null |
|
bg
|
https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B8_%D0%94%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%8A%D1%80_(%D0%9A%D0%B0%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D1%86%D0%B0)
|
Свети Димитър (Катраница)
| null |
Свети Димитър (Катраница)
| null |
English: Pirgi Katranitsa St Demetrius Church St Polemius
| null |
image/jpeg
| 2,592
| 1,944
| true
| true
| true
|
„Свети Димитър“ е възрожденска православна църква в кайлярското село Катраница, Гърция, част от Леринската, Преспанска и Еордейска епархия на Цариградската патриаршия, под управлението на Църквата на Гърция.
Църквата е построена в 1725 – 1726 година, след изграждането на другата голяма църква в Катраница „Света Параскева“, като катедрала на Мъгленската епископия. В църквата според преданието по време на турската власт функционира тайно училище. Църквата има ценни стенописи от времето на изграждането, които обаче пострадват от германците по време на Втората световна война, а по-късно от епитропите на църквата, които ги замазват, за да бъде тя изписана наново. В църквата са запазени и резбован иконостас и ценен амвон.
|
„Свети Димитър“ (на гръцки: Ιερός Ναός Αγίου Δημητρίου) е възрожденска православна църква в кайлярското село Катраница (Пирги), Гърция, част от Леринската, Преспанска и Еордейска епархия на Цариградската патриаршия, под управлението на Църквата на Гърция.
Църквата е построена в 1725 – 1726 година, след изграждането на другата голяма църква в Катраница „Света Параскева“, като катедрала на Мъгленската епископия. В църквата според преданието по време на турската власт функционира тайно училище. Църквата има ценни стенописи от времето на изграждането, които обаче пострадват от германците по време на Втората световна война, а по-късно от епитропите на църквата, които ги замазват, за да бъде тя изписана наново. В църквата са запазени и резбован иконостас и ценен амвон.
|
|
ko
|
https://ko.wikipedia.org/wiki/%EC%88%98%EC%9A%94%EC%A7%91%ED%9A%8C
|
수요집회
|
1000번째 수요시위
|
수요집회 / 역사 / 1000번째 수요시위
|
위안부 피해 할머니들의 이동수단인 희망승합차
|
한국어: 위안부 피해 할머니들을 위한 희망승합차
| null |
image/jpeg
| 3,000
| 4,000
| true
| true
| true
|
수요집회는 일본군 '위안부'의 문제 해결을 요구하는 집회이다. 공식 명칭은 일본군 성노예제 문제 해결을 위한 정기 수요시위이다. 대한민국 주재 일본 대사관 앞에서 매주 수요일에 열린다. 한국정신대문제대책협의회은 연중 집회 참가 인원을 5만여 명으로 추산했다. 1992년 1월에 시작된 이래 500회가 된 2002년 3월, 단일 주제로 개최된 집회로는 세계 최장 기간 집회 기록을 갱신하였으며 이 기록은 매주 갱신되고 있다.
|
2011년 12월 14일, 1000번째 수요시위가 있었다. 이 수요시위에는 길원옥, 김복동, 박옥선, 김순옥, 강일출 할머니 등 일본군 '위안부' 피해자 5명과 정대협 구성원 그리고 3000여 명의 시민들이 참여했다. 전 국무총리 한명숙, 한나라당 전 대표 정몽준, 한나라당 소속 국회의원 유정현·김성회, 민주당 최고위원정동영, 민주당 정책위의장 박영선, 민주당 전 원내대표 원혜영, 민주당 소속 국회의원 최영희·이미경·전현희, 민주당 소속 전 국회의원 정봉주, 통합진보당 공동 대표 이정희, 통일문제연구소 소장 백기완, 배우 김여진 등도 집회에 참석했다. 배우 권해효는 사회를 맡았다. 일본 정부의 반발이 있었지만, 일본군 '위안부' 소녀를 형상화한 '평화비' 제막식도 진행되었다. 1000회 수요시위를 기념해 대한민국 내 9개 지역 30개 도시, 세계 8개국 42개 도시 등에서 연대 행동도 이어졌다.
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Ssaki_krytycznie_zagro%C5%BCone
|
Ssaki krytycznie zagrożone
| null |
Ssaki krytycznie zagrożone
| null |
Deutsch: Riesiger Muntjak Muntiacus vuquangensis , Schädel, Coll. Museum Wiesbaden English: Giant muntjac Muntiacus vuquangensis , skull, Coll. Museum Wiesbaden
| null |
image/jpeg
| 2,480
| 3,420
| true
| true
| true
|
Ssaki krytycznie zagrożone – gatunki zwierząt zaliczanych do gromady ssaków uznane przez Międzynarodową Unię Ochrony Przyrody i Jej Zasobów za krytycznie zagrożone wyginięciem.
W Czerwonej Księdze IUCN
na 4856 zbadanych gatunków ssaków – spośród 5416 znanych nauce – 1093 gatunki uznano za zagrożone wyginięciem, co stanowi 23% z ogólnej liczby objętych analizą IUCN, z czego w poszczególnych kategoriach:
W kategorii CR znalazły się 203 gatunki. Liczebność wielu z nich nie jest znana ze względu na prowadzony – często podziemny – tryb życia. Niektóre gatunki poznano na podstawie zaledwie kilku, a nawet jednego odkrytego osobnika. W wielu przypadkach zasięg występowania populacji gatunku jest ograniczony do jednego, niewielkiego obszaru.
W wykazie nie uwzględniono podgatunków, np. lew klasyfikowany jest w kategorii VU, natomiast populacja podgatunku lew azjatycki licząca w 2005 ok. 360 osobników jest zaliczana do kategorii CR. Podobnie wygląda sytuacja niewielkiej populacji lamparta amurskiego i goryla górskiego.
Sortowanie alfabetyczne przyciskami w nagłówkach kolumn
|
Ssaki krytycznie zagrożone – gatunki zwierząt zaliczanych do gromady ssaków uznane przez Międzynarodową Unię Ochrony Przyrody i Jej Zasobów za krytycznie zagrożone wyginięciem.
W Czerwonej Księdze IUCN (edycja 2014)
na 4856 zbadanych gatunków ssaków (Mammalia) – spośród 5416 znanych nauce – 1093 gatunki uznano za zagrożone wyginięciem, co stanowi 23% z ogólnej liczby objętych analizą IUCN, z czego w poszczególnych kategoriach:
W kategorii CR (critically endangered) znalazły się 203 gatunki. Liczebność wielu z nich nie jest znana ze względu na prowadzony – często podziemny – tryb życia. Niektóre gatunki poznano na podstawie zaledwie kilku, a nawet jednego odkrytego osobnika. W wielu przypadkach zasięg występowania populacji gatunku jest ograniczony do jednego, niewielkiego obszaru.
W wykazie nie uwzględniono podgatunków, np. lew (Panthera leo) klasyfikowany jest w kategorii VU, natomiast populacja podgatunku lew azjatycki (Panthera leo persica) licząca w 2005 ok. 360 osobników jest zaliczana do kategorii CR. Podobnie wygląda sytuacja niewielkiej populacji lamparta amurskiego (Panthera pardus orientalis) i goryla górskiego (Gorilla beringei beringei).
Sortowanie alfabetyczne przyciskami w nagłówkach kolumn
|
|
fa
|
https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%B3%D8%A7%D9%84_%D9%86%D9%88%D8%A7%DB%8C_%D9%85%D9%88%D8%B3%DB%8C%D9%82%DB%8C_%D8%A7%DB%8C%D8%B1%D8%A7%D9%86
|
سال نوای موسیقی ایران
|
چهارمین سالنوای موسیقی ایران
|
سال نوای موسیقی ایران / چهارمین سالنوای موسیقی ایران
|
از راست: محمدعلی لقاء، محمدجواد ضرابیان، مهرآذین کاراندیش ٬رضا عالمی ٬تقی ضرابی و جاوید مجلسی در چهارمین سالنوای موسیقی ایران دوم آذر ۱۳۹۷ فرهنگسرای نیاوران تهران
|
فارسی: از راست: محمدعلی لقاء٬ محمدجواد ضرابیان٬ مهرآذین کاراندیش ٬رضا عالمی ٬تقی ضرابی و جاوید مجلسی در چهارمین سال نوای موسیقی ایران دوم آذر ۱۳۹۷ فرهنگسرای نیاوران تهران
| null |
image/jpeg
| 4,757
| 7,127
| true
| true
| true
|
سالنَوای موسیقیِ ایران نام مراسمی است که از سال ۱۳۹۴ با هدف نکوداشت و قدردانی از استادان موسیقی ایران برگزار میگردد. «سال نوای موسیقی ایران» به ابتکار و طراحی علی جعفریپویان، با مشارکت بنیاد آفرینشهای هنری نیاوران و با یاری موسیقیدانان ایرانی، هر سال برگزار میگردد.
|
چهارمین دورهٔ مراسم سالنوای موسیقی ایران روز جمعه دوم آذر ۱۳۹۷، با دبیری و مدیریت هنری علی جعفریپویان، مدیریت اجرایی محمدمهدی گورنگی و حضور هنرمندان موسیقی ایران، در تالار خلیج فارس بنیاد آفرینشهای هنری نیاوران برگزار شد.
این برنامه اختصاص داشت به نکوداشت هنرمندان:
«تقی ضرابی» (آهنگساز، رهبر ارکستر و مدرس موسیقی)
«محمدجواد ضرابیان» (آهنگساز و نوازندهٔ سنتور)
«رضا عالمی» (نوازنده ویلن و آهنگساز)
«مهرآذین کاراندیش» (مدرس مبانی و تئوری موسیقی)
«محمدعلی لقاء» (نوازنده و مدرس فلوت)
«جاوید مجلسی» (نوازنده و مدرس هورن و رهبر ارکستر)
در این مراسم تندیس «سال نوا» و لوح تقدیر به همراه هدایایی از طرف مشارکت کنندگان، توسط موسیقیدانانی همچون: میلاد کیایی، ناصر رحیمی، مینا افتاده، اسماعیل واثقی، محمد سریر، همایون رحیمیان، منوچهر صهبایی، هوشنگ کامکار، ارسلان کامکار، بیژن بیژنی، اسماعیل تهرانی، وارطان ساهاکیان و … به هنرمندان یاد شده اهداء شد.
بخش جنبی: قدردانی و اهداء تندیس و لوح یادبود به خانوادههای هنرمندان درگذشته: «ناصر چشمآذر» و «پیتر سلیمانیپور» همچنین رونمایی از تمبر یادبود چهارمین سالنوای موسیقی ایران، تمبر یادبود ناصر چشمآذر، تمبر یادبود پیتر سلیمانیپور و تقدیر از سیدعباس سجادی، مدیر بنیاد آفرینشهای هنری نیاوران از بخشهای جنبی چهارمین دوره سالنوای موسیقی ایران بود.
در این مراسم همچنین به شکل از پیش اعلام نشده از «پرویز بیات» نوازندهٔ کنترباس و موسیقیدان پیشکسوت تجلیل و لوح سالنوا به وی اهداء شد.
این برنامه با یاری ۲۰۰ موسیقیدان (آهنگساز، نوازنده، خواننده، مدرس، صدابردار، نویسنده، ناشر و …) برگزار گردید. در چهارمین سالنوای موسیقی ایران، حمایت دفتر منطقهای بینالمللی Global Understanding به عنوان یک کرسی یونسکو، از سال نوا اعلام شد.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Cynthia_Zukas
|
Cynthia Zukas
| null |
Cynthia Zukas
|
Cynthia Zukas at the Swedish Embassy breakfast with Zambian Wikipedians
|
English: Cynthia Zukas at the Swedish Embassy breakfast with Zambian Wikipedians
| null |
image/jpeg
| 3,120
| 4,160
| true
| true
| true
|
Cynthia Zukas is a Zambian painter; she received the Order of the British Empire in 2012.
Zukas was born in 1931 in Cape Town, South Africa. She went to school in South Africa, where she started her art career, and later went to London where she studied as an art teacher. In London she met Simon Zukas who she later married.
|
Cynthia Zukas is a Zambian painter; she received the Order of the British Empire in 2012.
Zukas was born in 1931 in Cape Town, South Africa. She went to school in South Africa, where she started her art career, and later went to London where she studied as an art teacher. In London she met Simon Zukas who she later married.
|
|
lb
|
https://lb.wikipedia.org/wiki/L%C3%ABscht_vun_de_Laureate_vum_Pr%C3%A4is_vun_der_Schweedescher_R%C3%A4ichsbank_fir_Ekonomie
|
Lëscht vun de Laureate vum Präis vun der Schweedescher Räichsbank fir Ekonomie
|
1991 – 2000
|
Lëscht vun de Laureate vum Präis vun der Schweedescher Räichsbank fir Ekonomie / 1991 – 2000
| null |
English: Robert William Fogel (July 1, 1926 - June 11, 2013) was an American economic historian and scientist, and winner (with Douglass North) of the 1993 Nobel Memorial Prize in Economic Sciences.
|
Robert Fogel
|
image/jpeg
| 2,794
| 1,863
| true
| true
| true
|
Dës Lëscht vun de Laureate vum Präis vun der Schweedescher Räichsbank fir Ekonomie ass en Deel vun de Referenztabellen.
| null |
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/960
|
960
| null |
960
| null |
This depicts Song Taizu (宋太祖, 927-976, reigned 960-976), personal name Zhao Kuangyin (趙匡胤), the first emperor of the Song dynasty. This painting has neither the painter's seal nor signature. However, a small label had been attached to a blank area at the arm rest with the three characters "Song Taizu" (宋太祖). It probably was added when the scroll was remounted in the Qing dynasty (1644-1911).
|
Song Taizu
|
image/jpeg
| 5,241
| 4,668
| true
| true
| true
|
4. Februar: Im Kaiserreich China kommt durch einen Staatsstreich der Generalfeldmarschall Song Taizu an die Macht und begründet die Song-Dynastie. Die Zeit der Fünf Dynastien und Zehn Reiche endet.
| null |
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Victor_Segoffin
|
Victor Segoffin
|
Obras
|
Victor Segoffin / Obras
| null |
English: Monument to José-Maria de Heredia (1842-1905), by Victor Segoffin, 1925. Jardin du Luxembourg, Paris - Close-up Français : Monument à José-Maria de Heredia (1842-1905), de Victor Segoffin, 1925. Jardin du Luxembourg, Paris - Gros plan
| null |
image/png
| 640
| 427
| true
| true
| true
|
Victor Joseph Jean Ambroise Segoffin es un escultor francés nacido en Toulouse en 1867 y fallecido en París en 1925.
|
La danza guerrera, 1903-1905, mármol, París, Museo de Orsay
Máscara de la Danza sagrada, 1905, bronce, París, Museo de Orsay (encargada para el Palacio del Elíseo tiene como escudo la Máscara de la danza profana)
José María de Heredia ,, miembro de la Academia Francesa, bronce, París, Jardín de Luxemburgo
Thérèse Combarieu, mármol, Toulouse, Museo de los Agustinos
Denise Combarieu, bronce, Toulouse, Museo de los Agustinos
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Ralph_George_Hawtrey
|
Ralph George Hawtrey
| null |
Ralph George Hawtrey
|
Ralph George Hawtrey
|
فارسی: اقتصاد دان انگلیسیEnglish: Ralph George HawtreyРусский: Ральф Джородж Хоутри
| null |
image/jpeg
| 214
| 164
| true
| true
| true
|
Sir Ralph George Hawtrey è stato un economista inglese, amico intimo di John Maynard Keynes.
|
Sir Ralph George Hawtrey (Slough, 22 novembre 1879 – Londra, 21 marzo 1975) è stato un economista inglese, amico intimo di John Maynard Keynes.
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Francisco_de_Assis
|
Francisco de Assis
|
A fundação da Ordem e primeiras obras
|
Francisco de Assis / Biografia / A fundação da Ordem e primeiras obras
|
Francisco e seus companheiros diante de Inocêncio III, 1297-1299. Basílica de São Francisco de Assis
|
Legend of St Francis
| null |
image/jpeg
| 926
| 784
| true
| true
| true
|
Giovanni di Pietro di Bernardone, mais conhecido como São Francisco de Assis, foi um frade católico da Itália. Depois de uma juventude irrequieta e mundana, voltou-se para uma vida religiosa de completa pobreza, fundando a ordem mendicante dos Frades Menores, mais conhecidos como Franciscanos, que renovaram o Catolicismo de seu tempo. Com o hábito da pregação itinerante, quando os religiosos de seu tempo costumavam fixar-se em mosteiros, e com sua crença de que o Evangelho devia ser seguido à risca, imitando-se a vida de Cristo, desenvolveu uma profunda identificação com os problemas de seus semelhantes e com a humanidade do próprio Cristo. Sua atitude foi original também quando afirmou a bondade e a maravilha da Criação num tempo em que o mundo era visto como essencialmente mau, quando se dedicou aos mais pobres dos pobres, e quando amou todas as criaturas chamando-as de irmãos. Alguns estudiosos afirmam que sua visão positiva da natureza e do homem, que impregnou a imaginação de toda a sociedade de sua época, foi uma das forças primeiras que levaram à formação da filosofia da Renascença.
|
Tomando ao pé da letra o que o crucifixo de São Damião ordenara, Francisco iniciou sua nova vida como pedreiro, ajudando a reconstruir diversas igrejas nos arredores de Assis - esta de São Damião, a de São Pedro e a da Porciúncula, que segundo São Boaventura era a que ele mais amava. Nela descobriu, em 1208 ou 1209, na leitura de uma passagem do evangelho de Mateus, as linhas gerais que orientaram sua vocação:
"Ide, disse o Salvador, e proclamai em todas as partes que o Reino do Céu está aberto. Vós recebestes gratuitamente; dai sem receber pagamento. Não leveis nem ouro, nem prata nem cobre em vossos cintos, nem um alforje, nem uma segunda túnica, nem sandálias, nem o cajado de viajante, pois o trabalhador merece ser sustentado. Em qualquer vila em que entrardes procurai alguma pessoa digna, e hospedai-vos com ela até partirdes. E quando entrardes em uma casa, saudai-a; se a casa for digna, desça sobre ela a vossa paz; mas, se não for digna, torne para vós a vossa paz."
Dessa forma, de devoto passou a ser missionário, e começou a pregação da palavra divina, fazendo seus primeiros conversos, entre eles Bernardo de Quintavalle, um rico burguês de Assis, que vendeu tudo o que tinha para dar aos pobres, Pietro Cattani, que foi mais tarde seu sucessor na Ordem, e o Irmão Giles. Nesse período inicial, segundo Celano, teve uma revelação do futuro brilhante de sua Ordem, e ao mesmo tempo das provações que estavam pela frente. Diz o cronista: "No começo desta nossa vida vamos encontrar alguns frutos doces e deliciosos. Depois serão oferecidos outros de menor sabor e doçura. No fim, serão dados alguns cheios de amargor, de que não poderemos viver, porque sua acidez será intragável para todos, apesar da aparência de frutos belos e cheirosos. Entretanto, como vos disse, o Senhor fará de nós um grande povo".
Tendo reunido mais um grupo de seguidores, dirigiu-se para Roma a fim de obter do papa a autorização da primeira Regra para a fundação de sua Ordem, a chamada Regra primitiva, que prescrevia uma pobreza absoluta para os monges e para a Ordem, em imitação literal da vida de Jesus Cristo e seus apóstolos conforme narrada nos Evangelhos, que não possuíam nada pessoalmente nem em comum. Segundo o cronista inglês Matthew Paris, lá chegando, sujos e vestidos pobremente, foram ridicularizados pela corte de Inocêncio III, que mandou não aborrecê-lo com sua Regra, considerada excessivamente rigorosa e impraticável, e que fosse pregar entre os porcos. Tendo-o feito num chiqueiro próximo, coberto de lama voltou para o papa, que refletindo um momento, decidiu recebê-los em uma audiência formal depois que se lavassem. Francisco e seus amigos se prepararam então para esse outro encontro conseguindo o apoio de prelados eminentes para a sua causa. Segundo os relatos antigos, nesse ínterim Inocêncio teve um sonho, onde viu a Basílica de São João de Latrão prestes a desabar, apenas sustentada por um pobre religioso, que ele interpretou como sendo Francisco. Com a recomendação favorável de alguns conselheiros e com o aviso recebido em sonho, Inocêncio finalmente autorizou a Regra, mas não por escrito, nem outorgou o estatuto de Ordem maior ao grupo, apenas permitiu que pregassem e dessem socorro moral às pessoas, mas acrescentando que se eles conseguissem frutos de seu trabalho, voltassem a ele para que sua situação fosse completamente regularizada. Alguns relatos antigos, como o deixado por Roger de Wendover, sugerem que Francisco e seus companheiros não ficaram completamente satisfeitos com o resultado de seu encontro com o papa, e em seu caminho de volta, ao pararem em Spoleto, parece ter havido uma crise entre o grupo. Alguns teriam se inclinado a abandonar a pregação para viverem como monges eremitas, desiludidos com a ostentação de luxo da corte papal. Também nessa ocasião parece ter ocorrido o célebre Sermão aos pássaros, mas os cronistas divergem na descrição do seu conteúdo. Para Wendover ele foi a manifestação da revolta de Francisco, que teria mandado as aves devorarem os poderosos, mas os que seguem a versão de Celano o referem como um
|
|
bn
|
https://bn.wikipedia.org/wiki/%E0%A6%96%E0%A6%BF%E0%A6%B0%E0%A7%8B_%E0%A6%A8%E0%A6%A6%E0%A7%80
|
খিরো নদী
| null |
খিরো নদী
| null |
English: Khiro River near Kashiganj Bazar, Trishal বাংলা: খিরো নদী, ত্রিশালের কাশীগঞ্জ বাজারের কাছে
|
খিরো নদী, ত্রিশালের কাশীগঞ্জ বাজারের কাছে
|
image/jpeg
| 3,864
| 5,152
| true
| true
| true
|
খিরো নদী বা খিরো নদী বাংলাদেশের উত্তর-কেন্দ্রীয় অঞ্চলের ময়মনসিংহ জেলার একটি নদী। নদীটির দৈর্ঘ্য ৪৫ কিলোমিটার, গড় প্রস্থ ৫৪ মিটার এবং নদীটির প্রকৃতি সর্পিলাকার। বাংলাদেশ পানি উন্নয়ন বোর্ড বা "পাউবো" কর্তৃক খিরো নদীর প্রদত্ত পরিচিতি নম্বর উত্তর-কেন্দ্রীয় অঞ্চলের নদী নং ১০।
|
খিরো নদী বা খিরো নদী (ত্রিশাল) বাংলাদেশের উত্তর-কেন্দ্রীয় অঞ্চলের ময়মনসিংহ জেলার একটি নদী। নদীটির দৈর্ঘ্য ৪৫ কিলোমিটার, গড় প্রস্থ ৫৪ মিটার এবং নদীটির প্রকৃতি সর্পিলাকার। বাংলাদেশ পানি উন্নয়ন বোর্ড বা "পাউবো" কর্তৃক খিরো নদীর প্রদত্ত পরিচিতি নম্বর উত্তর-কেন্দ্রীয় অঞ্চলের নদী নং ১০।
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Andy_Devine_(acteur_am%C3%A9ricain)
|
Andy Devine (acteur américain)
|
Au cinéma
|
Andy Devine (acteur américain) / Filmographie partielle / Au cinéma
|
Photo promotionnelle pour Under California Stars (1948)
De gauche à droite : Roy Rogers, Jane Frazee et Andy Devine
|
English: L. to R. : Roy Rogers, Jane Frazee, and Andy Devine in Under California Stars (1948) - publicity still (cropped)
| null |
image/jpeg
| 2,076
| 2,798
| true
| true
| true
|
Andy Devine est un acteur américain, né Andrew Vabre Devine à Flagstaff le 7 octobre 1905, mort d'une leucémie à Orange le 18 février 1977.
|
1928 : L'Âme d'une nation (We Americans), d'Edward Sloman
1928 : Naughty Baby de Mervyn LeRoy
1931 : Le Code criminel (The Criminal Code) d'Howard Hawks
1932 : Three Wise Girls de William Beaudine
1932 : Impatient Maiden de James Whale
1932 : Man wanted de William Dieterle
1932 : Le Revenant (The Man from Yesterday) de Berthold Viertel
1932 : Tom Brown of Culver de William Wyler
1933 : Doctor Bull de John Ford
1933 : The Cohens and Kellys in Trouble (en) de George Stevens
1933 : Horseplay d'Edward Sedgwick
1933 : Rose de minuit (Midnight Mary) de William A. Wellman
1933 : Chance at Heaven de William A. Seiter
1934 : L'Homme de quarante ans (Upperworld) de Roy Del Ruth
1934 : Stingaree de William A. Wellman
1934 : Let's talk it over de Kurt Neumann
1935 : La Fiesta de Santa Barbara de Louis Lewyn (court métrage)
1935 : La Jolie Batelière (The Farmer takes a Wife) de Victor Fleming
1935 : À travers l'orage d'Henry King
1935 : Coronado de Norman Z. McLeod
1936 : Roméo et Juliette (Romeo and Juliet) de George Cukor
1936 : La Petite Provinciale (Small Town Girl) de William A. Wellman
1936 : Mysterious crossing d'Arthur Lubin
1937 : Une étoile est née (A Star is born) de William A. Wellman
1937 : Après (The Road Black) de James Whale
1937 : L'Incendie de Chicago (In Old Chicago) d'Henry King
1937 : You're a Sweetheart de David Butler
1938 : Swing That Cheer de Harold D. Schuster
1938 : Dr. Rythm de Frank Tuttle
1938 : Yellow Jack de George B. Seitz
1938 : Les Hommes volants (Men with Wings) de William A. Wellman
1938 : The Storm, de Harold Young
1939 : La Chevauchée fantastique (Stagecoach) de John Ford
1939 : Mutinerie sur le Blackhawk (Mutiny on the Blackhawk) de Christy Cabanne
1939 : Never Say Die de Elliott Nugent
1940 : Little Old New York d'Henry King
1940 : Buck Benny rides again de Mark Sandrich
1940 : Torrid Zone de William Keighley
1940 : When the Daltons Rode de George Marshall
1940 : Trail of the Vigilantes d'Allan Dwan
1941 : La Belle Ensorceleuse (The Flame of New Orleans) de René Clair
1941 : Badlands of Dakota de Alfred E. Green
1942 : Top Sergeant de Christy Cabanne
1942 : Le Fruit vert (Between us Girls) de Henry Koster
1944 : Ali Baba et les Quarante Voleurs (Ali Baba and the Forty Thieves) d'Arthur Lubin
1944 : Bowery to Broadway de Charles Lamont
1945 : Soudan (Sudan) de John Rawlins
1945 : La Taverne du cheval rouge (Frontier Gal) de Charles Lamont
1946 : Le Passage du canyon (Canyon Passage) de Jacques Tourneur
1947 : La Belle Esclave (Slave Girl) de Charles Lamont
1948 : Old Los Angeles de Joseph Kane
1948 : Under California Stars de William Witney
1950 : The Traveling Saleswoman de Charles Reisner
1950 : Mon cow-boy adoré (Never a dull moment) de George Marshall
1952 : La Charge victorieuse (The Red Badge of Courage) de John Huston
1952 : La Femme aux revolvers (Montana Belle) d'Allan Dwan
1953 : Aventure dans le Grand Nord (Island in the Sky) de William A. Wellman
1957 : Le Tour du monde en quatre-vingts jours (Around the World in eighty Days) de Michael Anderson
1960 : Les Aventuriers du fleuve (The Adventures of Huckleberry Finn) de Michael Curtiz
1961 : Les Deux Cavaliers (Two Rode Together) de John Ford
1962 : L'Homme qui tua Liberty Valance (The Man who shot Liberty Valance) de John Ford
1962 : La Conquête de l'Ouest (How the West was won) d'Henry Hathaway, John Ford et George Marshall
1963 : Un monde fou, fou, fou, fou (It's a Mad Mad Mad Mad World) de Stanley Kramer
1967 : Le Ranch de l'injustice (The Ballad of Josie) d'Andrew V. McLaglen
1973 : Robin des Bois (Robin Hood), film d'animation de Wolfgang Reitherman (voix)
1976 : Won Ton Ton, le chien qui sauva Hollywood (Won Ton Ton, the Dog Who Saved Hollywood) de Michael Winner
1977 : The Mouse and his Child, film d'animation de Charles Swenson et Fred Wolf (voix)
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D1%83%D0%B2
|
Курманув
| null |
Курманув
| null |
English: Cerkiew in Kurmanów This is a photo of an object of cultural heritage inscribed in the registry of the Lublin Voivodeship with number A/405 z 11.06.1969. Polski: Cerkiew w Kurmanowie
| null |
image/jpeg
| 2,592
| 3,888
| true
| true
| true
|
Курманув — село в Польщі, у гміні Білопілля Холмського повіту Люблінського воєводства.
Населення — 142 особи.
У 1975-1998 роках село належало до Холмського воєводства.
|
Курманув (пол. Kurmanów) — село в Польщі, у гміні Білопілля Холмського повіту Люблінського воєводства.
Населення — 142 особи (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Холмського воєводства.
|
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/%E7%A9%86%E6%BB%95%E8%8C%A8
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/9a/Karte_Gemeinde_Muttenz_2007.png
|
穆滕茨
| null |
穆滕茨
|
穆滕茨市地图
|
English: Municipality Muttenz
| null |
image/png
| 1,346
| 1,476
| true
| true
| true
|
穆滕茨是瑞士联邦的城镇，位于该国北部，由巴塞尔乡村州负责管辖，面积为16.64平方公里，海拔高度291米，2017年12月31日人口为17,805人，其中四成居民信奉基督教。
|
穆滕茨（德语：Muttenz）是瑞士联邦的城镇，位于该国北部，由巴塞尔乡村州负责管辖，面积为16.64平方公里，海拔高度291米，2017年12月31日人口为17,805人，其中四成居民信奉基督教。
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/ZX_Interface_2
|
ZX Interface 2
| null |
ZX Interface 2
|
ZX Interface 2
|
ZX Interface 2
| null |
image/png
| 1,137
| 1,392
| true
| true
| true
|
ZX Interface 2 – zewnętrzny interfejs dla komputera ZX Spectrum dodający obsługę 2 dżojstików i cartridge. Sprzedawany przez producenta komputera brytyjską firmę Sinclair Research od roku 1983.
Podłączany do gniazda szyny rozszerzeń ZX Spectrum. Posiadał zdublowane gniazdo szyny, ale w przeciwieństwie do ZX Interface 1 nie posiadało ono wszystkich sygnałów i możliwe było podłączenie tylko drukarki ZX Printer.
Linie dżojstika mapowane były na klawiaturę, pierwszy na klawisze 6–0 a drugi na klawisze 1–5.
Maksymalna pojemność cartridge wynosiła 16 KiB.
Wydano tylko 10 gier na cartridge:
Jetpac
PSSST
Cookie
Tranz Am
Chess
Backgammon
Hungry Horace
Horace and the Spiders
Planetoids
Space Raiders
|
ZX Interface 2 – zewnętrzny interfejs dla komputera ZX Spectrum dodający obsługę 2 dżojstików i cartridge. Sprzedawany przez producenta komputera brytyjską firmę Sinclair Research od roku 1983.
Podłączany do gniazda szyny rozszerzeń ZX Spectrum. Posiadał zdublowane gniazdo szyny, ale w przeciwieństwie do ZX Interface 1 nie posiadało ono wszystkich sygnałów i możliwe było podłączenie tylko drukarki ZX Printer.
Linie dżojstika mapowane były na klawiaturę, pierwszy na klawisze 6–0 a drugi na klawisze 1–5.
Maksymalna pojemność cartridge wynosiła 16 KiB.
Wydano tylko 10 gier na cartridge:
Jetpac
PSSST
Cookie
Tranz Am
Chess
Backgammon
Hungry Horace
Horace and the Spiders
Planetoids
Space Raiders
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Andrea_Scala
|
Andrea Scala
|
Ville, chiese e teatri
|
Andrea Scala / Biografia / Attività di architetto / Ville, chiese e teatri
|
Il Teatro Accademia di Conegliano
|
Conegliano, Teatro Accademia (XIX secolo)
| null |
image/jpeg
| 1,200
| 1,600
| true
| true
| true
|
Andrea Scala è stato un architetto italiano.
|
Tra le opere più rappresentative c'è una villa veneta edificata a Pradamano, nella pianura friulana: Villa Giacomelli, realizzata nel 1852 per l'omonima famiglia, gioiello neoclassico.
Andrea Scala operò anche su alcuni edifici sacri; uno dei suoi lavori più importanti è il Duomo di Mortegliano, in provincia di Udine, grande struttura in stile neogotico.
Dopo aver abbandonato la commissione per la facciata di Santa Maria del Fiore, partecipò egli stesso al secondo e terzo concorso, proponendo un prospetto caratterizzato da un coronamento orizzontale su ogni navata, che tuttavia non incontrò i favori della critica.
Si ha notizia di ben ventiquattro teatri realizzati o ristrutturati dallo Scala, anche se di alcuni manca la documentazione: tra di essi si ricordano il Teatro l'Armonia di Trieste, il Teatro Accademia di Conegliano, Teatro delle Logge di Firenze, il Teatro Sociale di Treviso, il Teatro Manzoni di Milano, il Teatro Verdi di Pisa, il Teatro Massimo Vincenzo Bellini di Catania. Nel 1879 il Teatro Municipale di Bastia in alta Corsica.
Andrea Scala muore a Udine nel 1892.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Neopomacentrus_taeniurus
|
Neopomacentrus taeniurus
| null |
Neopomacentrus taeniurus
| null |
English: Glyphidodon cochinensis = Neopomacentrus taeniurus
| null |
image/jpeg
| 820
| 1,462
| true
| true
| true
|
Neopomacentrus taeniurus is a brackish and freshwater species of damselfish found in the western and central Indo-Pacific.
|
Neopomacentrus taeniurus (freshwater demoiselle) is a brackish and freshwater species of damselfish found in the western and central Indo-Pacific.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Liste_des_installations_de_l%27United_States_Air_Force
|
Liste des installations de l'United States Air Force
|
Air National Guard & Air Force Reserve
|
Liste des installations de l'United States Air Force / Air National Guard & Air Force Reserve
| null |
English: Emblem of the 107th Airlift Wing, a New York Air National Guard wing of the United States Air Force
| null |
image/jpeg
| 2,267
| 2,400
| true
| true
| true
|
Voici une liste des installations de la United States Air Force.
|
Les unités de l'Air National Guard sont des forces militaires de réserve reconnues par le gouvernement fédéral. Elles relèvent du gouverneur de leur État ou territoire (Porto Rico, Guam, Iles Vierges) ou du général commandant du district de Columbia. Chacune des 54 organisations de la Garde nationale aérienne est supervisée par l'adjudant général de l'État ou du territoire,
Les unités de l'Air Force Reserve sont alignées sous les Fourth Air Force (en), Tenth Air Force et Twenty-Second Air Force (en) de l'Air Force Reserve Command. Le commandement comprend des unités de chasse, de ravitaillement en vol et de transport aérien.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Traje_pasiego
|
Traje pasiego
|
Descripción
|
Traje pasiego / Descripción
| null |
Español: Vega de Pas en Cantabria, España. Museo de las Villas Pasiegas. Corizas.
| null |
image/jpeg
| 3,888
| 5,184
| true
| true
| true
|
El uso del traje pasiego tradicional se extendió por todo el territorio que comprende los valles Pasiegos en Cantabria, España. El traje utilizado por pasiegos y pasiegas para fiestas y ceremonias a lo largo de todo el siglo XIX se considera el mejor documentado de toda Cantabria. La vestimenta tanto femenina como masculina lleva consigo unos aditamentos inseparables sin los cuales no se concibe que el traje esté completo. Estos complementos son el «palanco» para el hombre y el «cuévano niñero» para la mujer.
Las mujeres jóvenes pasiegas cuya economía se apoyaba en el oficio de ama de cría llevaron sus típicas galas a Madrid y Barcelona —los dos lugares de más demanda— llamando la atención por su porte y elegancia de tal manera que el traje se convirtió en el uniforme de un ama de cría, compitiendo unas familias con otras en lujos de telas, arracadas, cadenas, collares y corales.
En un momento determinado el gentilicio «pasiega» llegó a ser sinónimo de ama de cría.
|
En cada uno de los tres valles pasiegos la mujer vegana, romerala y sanrocana portaba un traje con algunos detalles diferentes unos de otros. La vestimenta comenzaba con una camisa de tela de estopilla muy fina que cubría el cuerpo y llegaba hasta las corvas; estaba fruncida en el cuello donde se sujetaba por delante con dos moneditas de plata como se abrochan los gemelos. Sobre la camisa se ponía un corpiño muy ajustado. La falda consistía en un refajo de estameña —tejido de lana—, con franjas o pegotes de terciopelo. Por encima del refajo iba la saya de paño con muchos pliegues que daban bastante vuelo, que llegaba casi hasta los pies dejando ver unos centímetros de medias casi siempre de color azul. Por encima de esta vestimenta llevaban el delantal, casi tan largo como la falda, engalanado con franjas de terciopelo casi siempre. Encima del corpiño iba una chaquetilla abierta por delante, muy ajustada y corta hasta la cintura, con botonaduras de plata que se hacían a menudo con realines.
En los pies llevaban chapines —nombre que en Cantabria se daba a un tipo de paño para cubrir el pie— para protegerlos antes de calzar las chátaras o corizas, llamadas así las abarcas cuando estaban hechas de cuero de una sola pieza y eran muy escotadas, cubriendo la planta del pie y algo los laterales, muy parecidas a las vascas; estaban sujetas al empeine y al tobillo con unas correas finas y delgadas.
También adornaban el cuello y el pecho con corales o en su defecto cuentas de vidrio; las orejas se adornaban con las arracadas hechas de realines de plata como las botonaduras y los dedos de las manos con variadas sortijas. El peinado era otra característica de la mujer pasiega que dejaba crecer su cabellera a veces hasta los pies y muy frecuentemente hasta la altura de las rodillas. Peinaban esa gran mata de pelo con una trenza que se escapaba entre el pañuelo llamado bengala o que recogían rodeando la cabeza cuando llevaban a sus espaldas el cuévano niñero.
En el invierno añadían al calzado los barajones,
a modo de esquí o de patín, del tamaño de la albarca que se ajustaba a sus tarugos y que servían para caminar sobre la nieve. Se abrigaban con capas blancas con capucha llamadas capias o capillos, una prenda que se consideraba elemental y que se usaba siempre para las ceremonias y para ir a la iglesia.
Este traje pasiego que las aldeanas llevaban a las fiestas y bailes se adulteró y se exageró añadiendo puntillas y otros adornos cuando tomaron el oficio de amas de cría y tuvieron que amoldarse al gusto de la burguesía que les contrataba. Aumentaron los adornos en las telas y los aderezos.
Se cambiaron las estameñas por paños más lustrosos adornados con cintas de terciopelo y perifollos. Cambiaron el pañuelo tradicional de la cabeza por una especie de cucurucho y las chátaras por zapato escotado y con tacón. El escritor francés Teófilo Gautier describió lo que observó en uno de sus viajes por España sobre el traje de las pasiegas que se paseaban con las criaturas por el Paseo del Prado de Madrid:
Llevan una falda de paño rojo fruncida con gruesos pliegues y ribeteada con una ancha trencilla, un corpiño de terciopelo negro también ribeteado de oro, y tocado de madrás abigarrado de colores brillantes, todo ello acompañado de alhajas de plata y otros aderezos salvajes.
Théophile Gautier, Viaje a España, 1843
El traje de gala del hombre pasiego lleva una camisa con tirilla en el cuello a caja que se abrocha con dos realines de plata llamados tarines. El calzón o pantalón es de paño y se ajusta por debajo de la rodilla; unos botones de filigrana adornan los laterales de las perneras. Es un calzón de los llamados de trampa, es decir que llevan alzapón (o bragueta) que se sujeta con cuatro botones por lo general de monedas. Lleva dos chalecos superpuestos, el interior es blanco y abrochado y el de fuera es de terciopelo negro o de tapicería a cuadros. Por encima del calzón y el chaleco se coloca la faja o ceñidor, muy larga para que pueda dar varias vueltas a la cintura. Esa faja servía de bolsillo para guardar el pañuelo moque
|
|
zh-TW
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/%E9%AB%98%E7%A0%82%E5%B8%82
|
高砂市
|
鐵路
|
高砂市 / 交通 / 鐵路
| null |
山陽曽根駅。兵庫県高砂市にある山陽電気鉄道の駅。 駅舎を北東から撮影。
| null |
image/jpeg
| 1,664
| 2,496
| true
| true
| true
|
高砂市是位於日本兵庫縣南部，臨播磨灘的城市，加古川由轄區東南側流過，主要市區位於加古川河口西側的平原，北部區域則是山地，臨海區域則是工業區。
|
西日本旅客鐵道
山陽本線（JR神戶線）：（←加古川市） - 寶殿車站 - 曾根車站 - （姬路市→）
山陽新幹線：（←加古川市） - （通過轄區內但未設有車站） - （姬路市→）
山陽電氣鐵道
本線：（←加古川市） - 高砂車站 - 荒井車站 - 伊保車站 - 山陽曾根車站 - （姬路市） - （約150公尺路段再次通過高砂市轄區但未設有車站） - （姬路市）
過去還曾有日本國有鐵道高砂線由加古川市的加古川車站通往市內高砂町地區，但已於1984年停止營運。
|
|
ca
|
https://ca.wikipedia.org/wiki/Sheboygan
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a3/Downtown_Sheboygan_1.jpg
|
Sheboygan
| null |
Sheboygan
| null |
English: iPhone camera picture of downtown Sheboygan, Wisconsin, looking at N 8th Street and the US Bank building, taken from the top floor reading room of Mead Public Library.
| null |
image/jpeg
| 600
| 800
| true
| true
| true
|
Sheboygan és una població dels Estats Units a l'estat de Wisconsin. Segons el cens del 2000 tenia una població de 50.792 habitants.
|
Sheboygan és una població dels Estats Units a l'estat de Wisconsin. Segons el cens del 2000 tenia una població de 50.792 habitants.
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Toucheng
|
Toucheng
| null |
Toucheng
| null |
中文（台灣）: 頭城開蘭路街道商家林立
| null |
image/jpeg
| 1,944
| 2,592
| true
| true
| true
|
Le canton de Toucheng est un canton urbain de la côte nord de Taiwan. Il est administré comme une partie du comté de Yilan, province de la République de Chine. Les îles Diaoyu sont attachées au canton de Toucheng par la République de Chine.
|
Le canton de Toucheng (chinois: 頭城鎮; pinyin: Tóuchéng Zhèn) est un canton urbain de la côte nord de Taiwan. Il est administré comme une partie du comté de Yilan, province de la République de Chine. Les îles Diaoyu sont attachées au canton de Toucheng par la République de Chine.
|
|
sl
|
https://sl.wikipedia.org/wiki/Seznam_cerkva_v_Sloveniji_(A)
|
Seznam cerkva v Sloveniji (A)
|
Ana
|
Seznam cerkva v Sloveniji (A) / Ana
| null |
Slovenščina: Razglednica Batuj.
| null |
image/jpeg
| 702
| 1,057
| true
| true
| true
| null | null |
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/zh-sg/%E9%9B%80%E4%BB%94%E6%A9%8B
|
雀仔橋
| null |
雀仔橋
|
雀仔桥（图左）
|
前稱 西營盤醫院，1874年創立，俗稱 國家醫院，現稱 zh:西營盤賽馬會分科診所，位於皇后大道西130號，是香港第一所政府公立醫院。
| null |
image/jpeg
| 1,200
| 1,600
| true
| true
| true
|
雀仔桥是香港一条位于香港岛西营盘皇后大道西的行人桥，最早在1870年代已经存在，原本用作用海堤连接海员医院，在填海后至今仍保留于原址。
|
雀仔桥（英文意译：Bird Bridge）是香港一条位于香港岛西营盘皇后大道西的行人桥，最早在1870年代已经存在，原本用作用海堤连接海员医院（今西营盘赛马会分科诊所），在填海后至今仍保留于原址。
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Chicoreus
|
Chicoreus
|
Galeria de espécies do gênero Chicoreus
|
Chicoreus / Galeria de espécies do gênero Chicoreus
| null |
Chicoreus virgineus (Röding, 1798) English: Virgin Murex; Length 6.8 cm; Originating from India; Shell of own collection, therefore not geocoded. Dorsal, lateral (right side), ventral, back, and front view. Deutsch: Länge 6,8 cm; Herkunft: Indien.
| null |
image/jpeg
| 6,350
| 9,000
| true
| true
| true
|
Chicoreus é um gênero de moluscos gastrópodes marinhos, carnívoros, pertencentes à família Muricidae. Foi descrito por Pierre Denys de Montfort em 1810 como um subgênero de Murex e suas conchas, de espinhos curvos, bifurcados ou ramificados, ainda recebem o termo Murex como sua denominação vernácula; apresentando colorações variáveis, em tons de marrom, amarelo, vermelho, laranja, salmão e rosa, até o branco. Sua espécie-tipo é Chicoreus ramosus, do Indo-Pacífico e considerado um dos maiores representantes de seu gênero, atingindo dimensões de 20 a 30 centímetros.
Algumas espécies, com frágeis expansões em forma de leque, já estiveram colocadas no gênero Pterynotus. Outro gênero aparentado, Siratus, já esteve classificado como um subgênero de Chicoreus.
| null |
|
arz
|
https://arz.wikipedia.org/wiki/%D8%AC%D8%A8%D9%84_%D9%88%D9%8A%D8%AA%D9%8A%D8%B1%D8%B3%D9%BE%D9%8A%D8%AA%D8%B2%D9%8A%D9%86
|
جبل ويتيرسپيتزين
| null |
جبل ويتيرسپيتزين
| null |
English: In the background: Wetterwandeck, Östliche Wetterspitze, Mittlere Wetterspitze and Nördliche Wetterspitze. Deutsch: Zugspitzplatt mit Zugspitzbahnhof und Sonnalpin. Die Plattumrahmung im Hintergrund von links nach rechts: Wetterwandeck, Östliche Wetterspitze, Mittlere Wetterspitze und Nördliche Wetterspitze.
| null |
image/jpeg
| 1,146
| 1,758
| true
| true
| true
|
ويتيرسپيتزين هوا جبل فى النمسا و المانيا.
|
ويتيرسپيتزين هوا جبل فى النمسا و المانيا.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Reichsarbeitsdienst
|
Reichsarbeitsdienst
| null |
Reichsarbeitsdienst
|
RAD-Parade: „Der große Aufmarsch der 38.000 Arbeitsdienstmänner vor dem Führer auf dem Zeppelinfeld“, „Reichsparteitag der Arbeit“. Männer des RAD mit geschultertem Spaten vor Hitler im Auto, 6.–13. Sep. 1937
|
For documentary purposes the German Federal Archive often retained the original image captions, which may be erroneous, biased, obsolete or politically extreme. Nürnberg, Reichsparteitag, RAD-Parade Reichsparteitag 1937. Der große Aufmarsch der 38 000 Arbeitsdienstmänner vor dem Führer. a[uf].d[em]. Zeppelinfeld [Nürnberg.- Reichsparteitag der NSDAP, "Reichsparteitag der Arbeit", Parade von Männern des Reichsarbeitsdienstes mit geschultertem Spaten vor Adolf Hitler im Auto stehend, 6.-13. September 1937] Abgebildete Personen: Hitler, Adolf: Reichskanzler, Deutschland
| null |
image/jpeg
| 529
| 794
| true
| true
| true
|
Der Reichsarbeitsdienst war eine Organisation im nationalsozialistischen Deutschen Reich. Das Gesetz für den Reichsarbeitsdienst wurde am 26. Juni 1935 erlassen. § 1 lautete: „Alle jungen Deutschen beiderlei Geschlechts sind verpflichtet, ihrem Volk im Reichsarbeitsdienst zu dienen.“ § 3 lautete: „Der Führer und Reichskanzler bestimmt die Zahl der jährlich einzuberufenden Dienstpflichtigen und setzt die Dauer der Dienstzeit fest.“
Zunächst wurden junge Männer für sechs Monate zum Arbeitsdienst einberufen. Vom Beginn des Zweiten Weltkrieges an wurde der Reichsarbeitsdienst auf die weibliche Jugend ausgedehnt.
Der Reichsarbeitsdienst war ein Bestandteil der Wirtschaft im nationalsozialistischen Deutschland und ein Teil der Erziehung im Nationalsozialismus. Nach dem Attentat vom 20. Juli 1944 und dem daraufhin an die Waffen-SS übergebenen Kommando über das Ersatzheer wurde dem RAD die 6-wöchige militärische Grundausbildung am Gewehr übertragen, um die Ausbildungszeit bei der Truppe zu verkürzen. Sitz der Reichsleitung des Reichsarbeitsdienstes war Berlin-Grunewald.
|
Der Reichsarbeitsdienst (RAD) war eine Organisation im nationalsozialistischen Deutschen Reich. Das Gesetz für den Reichsarbeitsdienst wurde am 26. Juni 1935 erlassen. § 1 (2) lautete: „Alle jungen Deutschen beiderlei Geschlechts sind verpflichtet, ihrem Volk im Reichsarbeitsdienst zu dienen.“ § 3 (1) lautete: „Der Führer und Reichskanzler bestimmt die Zahl der jährlich einzuberufenden Dienstpflichtigen und setzt die Dauer der Dienstzeit fest.“
Zunächst wurden junge Männer (vor ihrem Wehrdienst) für sechs Monate zum Arbeitsdienst einberufen. Vom Beginn des Zweiten Weltkrieges an wurde der Reichsarbeitsdienst auf die weibliche Jugend ausgedehnt.
Der Reichsarbeitsdienst war ein Bestandteil der Wirtschaft im nationalsozialistischen Deutschland und ein Teil der Erziehung im Nationalsozialismus. Nach dem Attentat vom 20. Juli 1944 und dem daraufhin an die Waffen-SS übergebenen Kommando über das Ersatzheer wurde dem RAD die 6-wöchige militärische Grundausbildung am Gewehr übertragen, um die Ausbildungszeit bei der Truppe zu verkürzen. Sitz der Reichsleitung des Reichsarbeitsdienstes war Berlin-Grunewald.
|
|
en
|
https://simple.wikipedia.org/wiki/Grand_Duchess_Anastasia_Nikolaevna_of_Russia
|
Grand Duchess Anastasia Nikolaevna of Russia
|
Connection with Grigori Rasputin
|
Grand Duchess Anastasia Nikolaevna of Russia / Biography / Connection with Grigori Rasputin
|
Grand Duchess Anastasia in court dress in 1910.
|
Anastasia Nikolaevna (1901-1918)
| null |
image/jpeg
| 578
| 325
| true
| true
| true
|
Grand Duchess Anastasia Nikolaevna of Russia was the youngest daughter of Tsar Nicholas II of Russia and his wife Alexandra Fyodorovna. Anastasia was murdered with her family on 17 July 1918 by the Bolshevik secret police. She was a sister of Grand Duchess Olga, Grand Duchess Tatiana, Grand Duchess Maria, and Alexei Nikolaevich, Tsarevich of Russia.
During the years of Communist rule nobody knew where she was buried. This led to many stories that she could have escaped and still be alive. The bodies of the Tsar, Tsarina, and three daughters were found in a grave near Yekaterinburg in 1991; however, the bodies of Alexei Nikolaevich and one of his sisters were not there.
In January 2008, Russian scientists said that the remains of a young boy and woman found near Yekaterinburg in August 2007 might be the missing bodies. On 30 April 2008, Russian scientists used DNA testing to prove that they were the Tsarevich Alexei and his sister. In March 2009, the last results of the DNA testing were published by Dr. Michael Coble of the US Armed Forces DNA Identification Laboratory. This proved that all four Grand Duchesses were murdered.
Several women have claimed to have been Anastasia.
|
Her mother trusted Grigori Rasputin, a Russian peasant and wandering "holy man". She thought his prayers had saved her son when he was sick many times. Anastasia and her sisters were told to treat Rasputin as "Our Friend" and to tell him their secrets. In the autumn of 1907, Anastasia's aunt Grand Duchess Olga Alexandrovna of Russia went to the nursery with the Tsar to meet Rasputin. Anastasia, her sisters and brother Alexei were all wearing their long white nightgowns.
"All the children seemed to like him," Olga Alexandrovna said later. "They were completely at ease (comfortable) with him." Rasputin's friendship with the Imperial children can be seen in some of the messages he sent to them. In February 1909, Rasputin sent them a telegram, saying, "Love the whole of God's nature, the whole of His creation in particular this earth. The Mother of God was always occupied with flowers and needlework."
But in 1910, Sofia Ivanovna Tyutcheva told other people in the family that Rasputin was allowed to see the four girls when they were wearing their nightgowns. Rasputin's visits to the children were completely innocent, but the family was shocked and angry. Tyutcheva told Nicholas's sister, Grand Duchess Xenia Alexandrovna of Russia, that Rasputin visited and talked to the girls while they were getting ready for bed, and hugged and patted them. Tyutcheva said the children did not talk about Rasputin with her and kept his visits a secret. Tatiana wrote to her mother on 8 March 1910, that she was "so afr(aid) that S.I. (governess Sofia Ivanovna Tyutcheva) can speak ... about our friend something bad". Xenia wrote on 15 March 1910 that she did not understand "the attitude (behavior) of Alix and the children to that sinister Grigory". Nicholas asked Rasputin not to go into the nursery after that, and Alexandra later fired Tyutcheva.
In the spring of 1910, Maria Ivanovna Vishnyakova, a royal governess, said that Rasputin had raped her. The empress did not believe her, saying that "everything Rasputin does is holy". Grand Duchess Olga Alexandrovna was told that they had made an investigation to see if what Vishnyakova said was true, but that "they caught the young woman in bed with a Cossack of the Imperial Guard." Vishnyakova was kept from seeing Rasputin after she claimed that he raped her. She was fired in 1913.
But rumors still spread. People suggested that Rasputin had seduced the Tsarina and her four daughters. Rasputin had written warm, but completely innocent letters to the Tsarina and her four daughters. He released the letters, which made people gossip even more. "My dear, precious, only friend," wrote Anastasia. "How much I should like to see you again. You appeared to me today in a dream. I am always asking Mama when you will come ... I think of you always, my dear, because you are so good to me ..."
Soon after, pornographic cartoons were printed about Rasputin having relations with the Empress, her four daughters and Anna Vyrubovna. After the scandal, Nicholas asked Rasputin to leave St. Petersburg for a time. Rasputin went on a pilgrimage to Palestine. Alexandra was very angry at this. However, though the rumors continued, the imperial family continued to be friendly with Rasputin until he was murdered on 17 December 1916. "Our Friend is so contented (happy) with our girlies, says ... their souls have much developed," Alexandra wrote to Nicholas on December 6, 1916.
Later, A.A. Mordvinov reported in his memoirs that the four Grand Duchesses looked "cold and visibly terribly upset" by Rasputin's death. He added that they sat "huddled up closely together" on a sofa on the night they heard he was killed. Mordvinov remembered that they were sad and seemed to feel the beginning of great political troubles. Rasputin was buried with an icon signed on the back by Anastasia, her mother and her sisters. Anastasia went to his funeral on December 21, 1916. Her family planned to build a church over Rasputin's grave. After they were killed by the Bolsheviks, it was discovered Anastasia and her sisters were all wearing amulets with Ras
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Santos
|
Santos
| null |
Santos
|
Santos
|
Português: Montagem de fotos de Santos.
| null |
image/png
| 900
| 600
| true
| true
| true
|
Santos es un municipio ubicado en el litoral del Estado de São Paulo, en Brasil. Posee uno de los más grandes puertos de América, que constituye su principal actividad económica, además del turismo y el comercio. La ciudad es sede del Estado cada 13 de junio. Capital simbólica de São Paulo, sede además de diversas instituciones de enseñanza superior. Está considerada oficialmente como un balneario turístico. En esta ciudad están radicados el Santos Futebol Clube, célebre club de fútbol donde jugó Pelé toda su carrera profesional en Brasil, y la Portuguesa Santista.
La ciudad es conocida por proporcionar a sus residentes una excelente calidad de vida y tiene un índice de desarrollo humano de 0,871, según datos del Instituto Brasileño de Geografía y Estadística.
|
Santos es un municipio ubicado en el litoral del Estado de São Paulo, en Brasil. Posee uno de los más grandes puertos de América, que constituye su principal actividad económica, además del turismo y el comercio. La ciudad es sede del Estado cada 13 de junio. Capital simbólica de São Paulo, sede además de diversas instituciones de enseñanza superior. Está considerada oficialmente como un balneario turístico. En esta ciudad están radicados el Santos Futebol Clube, célebre club de fútbol donde jugó Pelé toda su carrera profesional en Brasil, y la Portuguesa Santista.
La ciudad es conocida por proporcionar a sus residentes una excelente calidad de vida y tiene un índice de desarrollo humano de 0,871 (2000), según datos del Instituto Brasileño de Geografía y Estadística (IBGE).
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%A1%D0%B0%D1%84%D1%80%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Квятковський Андрій Сафронович
|
Життєпис
|
Квятковський Андрій Сафронович / Життєпис
|
Могила Андрія Квятковського
|
Українська: Могила А. Квятковського. Личаківський цвинтар ,поле № 21.
| null |
image/jpeg
| 4,760
| 3,103
| true
| true
| true
|
Андрій Сафронович Квятковський — український журналіст, краєзнавець, громадський діяч і вікіпедист, один із засновників ще самвидавчої газети «Поступ», а пізніше перший головний редактор щоденного «Поступу». Редактор видання «Zbruč» з дня його заснування.
|
Закінчив технологічний факультет Львівського поліграфічного інституту ім. Івана Федорова (тепер Українська академія друкарства), де навчався у 1979—1985 рр., здобувши фах технолога поліграфічного виробництва.
Один із засновників громадської організації «Товариство Лева» (з 1987), ініціатор та організатор перших акцій з відновлення занедбаних могил Личаківського цвинтаря.
З 1989 р. — учасник громадської екологічно-культурологічної ініціативи із збереження екології Дністра. Один із засновників Унівської групи, створеної 2007 р. ініціативи з вироблення довготермінової стратегії для Львова.
Ще у радянській Україні долучився до створення незалежної преси. Працював у самвидавчому «Поступі» (січень — серпень 1991 р. — оглядач з питань історії та просвіти). Пізніше — один із редакторів «Post-Поступу» (серпень 1991 — березень 1993 р. — завідувач відділу політики).
Березень 1993 — червень 1995 рр. — головний редактор інформаційного аґентства «Пост-Інформ» у Львові.
Липень 1995 — лютий 1997 рр. — керівник інформаційно-аналітичного центру Міжнародний медіа центр «Інтерньюз».
Лютий — жовтень 1997 рр. — редактор Національної програми ринкових реформ.
Жовтень 1997 — лютий 1998 рр. — головний редактор щоденної газети «Поступ», м. Львів.
Працював також редактором на київських телеканалах СТБ (шеф-редактор програми «Вікна-новини» з березня 1998), 1+1, 5 канал та ICTV. З 2013 р. — редактор онлайн-видання Zbruč.eu.
Разом із Романом Ратушним (автором фотографій) написав книгу «Цвинтар на Личакові», яка витримала два видання (2001, 2009).
Зробив значний внесок до української Вікіпедії — починаючи з 2004 р. вніс понад 25 тис. редагувань, відредагував понад 15 тис. сторінок, започаткував 250 статей.
Захоплювався водним туризмом.
Помер 2 травня 2018 року. Причиною смерті став повторний інсульт. Парастас та чин похорону відбувся 4 травня у храмі Пресвятої Трійці на вул. Тершаковців, 11а. Похований на 21 полі Личаківського цвинтаря .
|
Subsets and Splits
Rainbow References in WIT
The query retrieves entries containing the word 'rainbow' in various fields, providing a basic search and limited context about where the term appears.