language
stringlengths 2
9
| page_url
stringlengths 25
757
| image_url
stringlengths 54
738
| page_title
stringlengths 1
239
| section_title
stringlengths 1
674
⌀ | hierarchical_section_title
stringlengths 1
1.2k
⌀ | caption_reference_description
stringlengths 1
15.6k
⌀ | caption_attribution_description
stringlengths 1
47.4k
⌀ | caption_alt_text_description
stringlengths 1
2.08k
⌀ | mime_type
stringclasses 7
values | original_height
int32 100
25.5k
| original_width
int32 100
46.6k
| is_main_image
bool 1
class | attribution_passes_lang_id
bool 1
class | page_changed_recently
bool 1
class | context_page_description
stringlengths 1
2.87k
⌀ | context_section_description
stringlengths 1
4.1k
⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
hu
|
https://hu.wikipedia.org/wiki/Neulette
|
Neulette
| null |
Neulette
| null |
Français : Église de Neulette
| null |
image/jpeg
| 950
| 1,267
| true
| true
| true
|
Neulette település Franciaországban, Pas-de-Calais megyében. Neulette Éclimeux, Incourt, Noyelles-lès-Humières és Willeman községekkel határos.
|
Neulette település Franciaországban, Pas-de-Calais megyében. Neulette Éclimeux, Incourt, Noyelles-lès-Humières és Willeman községekkel határos.
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Holtgast
|
Holtgast
| null |
Holtgast
| null |
Deutsch: Luftbilder von der Nordseeküste 2013-05: Teiche bei Strengeweg 25, Holtgast-Utgast
|
ilustracja
|
image/jpeg
| 1,727
| 2,600
| true
| true
| true
|
Holtgast – miejscowość i gmina w Niemczech, w kraju związkowym Dolna Saksonia, w powiecie Wittmund, wchodzi w skład gminy zbiorowej Esens.
|
Holtgast – miejscowość i gmina w Niemczech, w kraju związkowym Dolna Saksonia, w powiecie Wittmund, wchodzi w skład gminy zbiorowej Esens.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/B._B._King
|
B. B. King
|
Lucille
|
B. B. King / Leben / Lucille
|
B. B. King bei einem Konzert in Deauville, Frankreich, Juli 1989
|
Français : Le bluesman américain B. B. King en concert à Deauville (Normandie, France) en 1989.Español: El músico de blues americano B.B. King en un concierto en Deauvile (Normandía, Francia) en 1989
| null |
image/jpeg
| 2,526
| 3,713
| true
| true
| true
|
B. B. King, geboren als Riley B. King, war einer der einflussreichsten Blues-Gitarristen und -Sänger und einer der „drei Kings des elektrischen Blues“, neben Albert King und Freddie King. Er beeinflusste Generationen von Rock- und Bluesmusikern. Seine Schallplatten wurden mit insgesamt 15 Grammys ausgezeichnet. Das „B. B.“ in seinem Namen steht für Blues Boy, was wiederum eine Verkürzung von Beale Street Blues Boy ist, seinem Pseudonym als Moderator beim Radiosender WDIA.
|
B. B. King spielte ein Gibson-Gitarrenmodell, dem er ab den 1950er Jahren den Kosenamen „Lucille“ gab. Der Grund dafür lag in einem Erlebnis, das er 1949 in einem Musikclub im US-Bundesstaat Arkansas hatte: Bei einem Konzert kam es zu einem Brand. Der bereits geflüchtete King lief zurück, um seine Gitarre zu retten. Als er erfuhr, dass der Brand entstanden war, als zwei Männer sich um eine Frau namens Lucille gestritten hatten, benannte er die Gitarre nach dieser. Das sollte ihn daran erinnern, so etwas nie wieder zu tun.
Eine Besonderheit in der Bauart von Kings Gibson ES-335-Gitarre liegt darin, dass sie zwar halbresonant ist, aber keine charakteristischen F-Löcher hat. Außerdem verfügt das Modell über eine erweiterte Klangregelung namens Varitone-Drehschalter. Seit 1999 bewarb B. B. King auch ein anderes von Gibson konstruiertes Modell, die Little Lucille.
Gegenüber der Presse erklärte King einmal: „Abgesehen von richtigem Sex mit einer richtigen Frau gibt es nichts, was mir solch eine innere Ruhe gibt wie Lucille.“ Er soll insgesamt sechzehn Exemplare des Gitarrenmodells besessen haben. Einige seiner Gitarren sind auch im Delta Blues Museum in Clarksdale, Mississippi, ausgestellt.
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Polskie_Towarzystwo_Kobiet_w_Matematyce
|
Polskie Towarzystwo Kobiet w Matematyce
| null |
Polskie Towarzystwo Kobiet w Matematyce
| null |
English: This is the logo of Polish Woman in Mathematics society: https://ptkwm.org.pl/en-gb/
|
Ilustracja
|
image/png
| 150
| 150
| true
| true
| true
|
Polskie Towarzystwo Kobiet w Matematyce – stowarzyszenie o celach niezarobkowych zrzeszające osoby związane z matematyką.
Jego cele to:
a. upowszechnianie matematyki i nauk pokrewnych, podnoszenie ogólnego poziomu wiedzy matematycznej w społeczeństwie oraz popieranie rozwoju matematyki w Polsce;
b. zabieganie o prawo do równych szans i możliwości oraz równego traktowania kobiet aktywnych w dziedzinie nauk matematycznych;
c. dbałość o upowszechnianie wyników naukowych uzyskanych przez kobiety w naukach matematycznych;
d. wykorzystywanie wiedzy eksperckiej w celu wspierania kobiet w matematyce;
e. ochrona praw i pozycji kobiet pracujących w dziedzinie nauk matematycznych;
f. motywowanie kobiet do budowania aktywnej kariery w dziedzinie nauk matematycznych oraz wspieranie ich w realizacji kariery zawodowej;
g. organizowanie spotkań kobiet o podobnych zainteresowaniach naukowych;hułatwianie kobietom komunikacji naukowej w dziedzinie nauk matematycznych;
i. reprezentowanie środowiska PTKM w społeczeństwie, wobec organów państwowych, samorządowych, a także innych organizacji publicznych i prywatnych w kraju oraz za granicą;
|
Polskie Towarzystwo Kobiet w Matematyce (PTKM) – stowarzyszenie o celach niezarobkowych zrzeszające osoby związane z matematyką.
Jego cele to :
a. upowszechnianie matematyki i nauk pokrewnych, podnoszenie ogólnego poziomu wiedzy matematycznej w społeczeństwie oraz popieranie rozwoju matematyki w Polsce;
b. zabieganie o prawo do równych szans i możliwości oraz równego traktowania kobiet aktywnych w dziedzinie nauk matematycznych;
c. dbałość o upowszechnianie wyników naukowych (osiągnięć) uzyskanych przez kobiety w naukach matematycznych;
d. wykorzystywanie wiedzy eksperckiej w celu wspierania kobiet w matematyce;
e. ochrona praw i pozycji kobiet pracujących w dziedzinie nauk matematycznych;
f. motywowanie kobiet do budowania aktywnej kariery w dziedzinie nauk matematycznych oraz wspieranie ich w realizacji kariery zawodowej;
g. organizowanie spotkań kobiet o podobnych zainteresowaniach naukowych;h)ułatwianie kobietom komunikacji naukowej w dziedzinie nauk matematycznych;
i. reprezentowanie środowiska PTKM w społeczeństwie, wobec organów państwowych, samorządowych, a także innych organizacji publicznych i prywatnych w kraju oraz za granicą;
j. współpraca z międzynarodowymi organizacjami matematycznymi skupiającymi kobiety.
(ze statutu PTKM)
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Lodron
|
Lodron
|
Lodron di Castel Romano e Lodron lagarini o di Castellano e di Castelnuovo-Noarna di Nogaredo
|
Lodron / Storia / Paride il Grande con i figli Giorgio e Pietro / Lodron di Castel Romano e Lodron lagarini o di Castellano e di Castelnuovo-Noarna di Nogaredo
|
Castelnuovo di Noarna. Stemma del conte Paride di Lodron, posto sulla porta-torre
|
Italiano: Stemma del conte Paride di Lodron, posto sulla porta-torre
| null |
image/jpeg
| 4,640
| 3,496
| true
| true
| true
|
Lodron, a volte riportato come Lodrone, è il cognome di una famiglia nobile trentina, originaria della piana di Storo, in Valle del Chiese a nord del lago d'Idro. I primi documenti che ne attestano la storia risalgono alla fine del 1100, anche se leggende del passato parlavano di un Silvestro di Lodron partecipante alla prima crociata del 1099.
Dalla piana di Storo, i Lodron estendono il loro dominio a Pieve di Bono con Castel Romano, in Val Vestino a Magasa e in Val Rendena. Nel 1452 ottengono il titolo e la dignità di conti dell'Impero e l'amministrazione della Contea di Lodrone. In quel secolo, nel 1456, i Lodron estendono la loro presenza e influenza in Vallagarina, impossessandosi, mano armata, dei castelli di Castelnuovo-Noarna di Nogaredo e di Castellano strappandoli alla famiglia dei Castelbarco. Il loro dominio si arricchì inoltre di possedimenti nel Bresciano con il feudo di Cimbergo, in Valcamonica, e proprietà a Concesio, in Val Trompia e nel Veronese. Successivamente la Casata sposta i centri dei propri interessi in terra austriaca, dove nel Seicento Paride Lodron di Nogaredo Castellano e Castelnuovo Noarna diventa arcivescovo di Salisburgo.
|
I due fratelli Giorgio e Pietro si divisero le proprietà in modo che i feudi lagarini di Castelnuovo-Nogaredo e di Castellano, recentemente acquisiti, assieme all'avito Castel Romano nelle Giudicarie sono di proprietà del solo Pietro Lodron. Suo figlio Martino ed i sei figli dell'altro suo figlio, Paride, poi si dividono le proprietà in modo che al primo rimane Castel Romano ed ai figli di Paride i due feudi lagarini. In seguito, circa 1530, i due feudi lagarini sono così divisi: a Nicolò e Giov.Francesco il feudo di Castelnuovo e ad Agostino ed Andrea il feudo di Castellano. Alessandro è prete a Pomarolo ed il sesto fratello Antonio è probabilmente deceduto non comparendo nella divisione.
Il Feudo di Castellano passò a Felice, Antonio ed Agostino figli di Agostino, Andrea morì senza lasciare prole legittima. Felice si sposò, ebbe figli ma morirono in tenera età, Agostino morì trentenne di ritorno dalle Puglie, ultimo della linea di Castellano fu Antonio Lodron di Castellano, canonico e preposito del capitolo e presidente della camera del principato di Salisburgo. Antonio lasciò il Feudo di Castellano a Nicolò Lodron di Castelnuovo-Noarna di Nogaredo che divenne il nuovo signore di Castellano.
Nicolò Maria Lodron fu investito del feudo di Castelnuovo nel 1532; da questi passò al figlio Paride Lodron e all'altro figlio Gasparo avuto in seconde nozze. Paride ebbe Nicolò Lodron (1549-1621 sposato con Dorothea Welsperg. Loro figlio primogenito fu Paride Lodron (1586-1653), che fu principe arcivescovo di Salisburgo dal 1619 al 1653, altro loro figlio era Cristoforo padre a sua volta di Francesco e Paride. Quest'ultimo Paride, morto nel 1703, fu l'ultimo dei Lodron lagarini.
Paride, principe vescovo di Salisburgo, dotò la sua famiglia di immense ricchezze. Istituì il "maggiorasco della primogenitura Lodron" assegnandolo a suo fratello Cristoforo (possedimenti feudali che sarebbero passati in eredità al solo primogenito di questi); nel 1653 istituì la "secondogenitura lodroniana" per il secondo figlio del fratello.
L'arcivescovo chiamò inoltre Sebastiano Bartolomeo e Francesco Antonio Lodron, due fratelli del ramo bresciano di Concesio, come vescovi della diocesi di Gurk (sottoposta al Principato arcivescovile di Salisburgo) in Carinzia, reggenti l'uno dopo l'altro dal 1630 al 1652.
Nel 1703 il ramo lagarino o di "Castelnuovo" Noarna e Castellano si estinse e i possedimenti della famiglia passarono ai Lodron delle Giudicarie discendenti da Giorgio, fratello di Pietro (1400-1485) da cui nacque il ramo lagarino dei Lodron.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Liste_des_sites_historiques_du_Japon_(Osaka)
|
Liste des sites historiques du Japon (Osaka)
|
Sites historiques préfectoraux
|
Liste des sites historiques du Japon (Osaka) / Sites historiques préfectoraux
| null |
日本語: 壺井八幡宮 所在地=大阪府羽曳野市壺井605-2 Tsuboi Hachimangu, Habikino, Osaka, Japan
| null |
image/jpeg
| 768
| 1,024
| true
| true
| true
|
Cette liste présente les sites historiques du Japon situés dans la préfecture urbaine d'Ōsaka.
|
Soixante-sept sites ont été désignés comme étant d'importance préfectorale.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Lohr_Industrie
|
Lohr Industrie
|
Lohr Railway System
|
Lohr Industrie / Hauptgeschäftsfelder / Lohr Railway System
|
Lohr Transportwaggon
|
French Modalohr combined transport wagon in Train Capital exhibition (Paris-2003)
| null |
image/jpeg
| 904
| 1,254
| true
| true
| true
|
Lohr Industrie S.A. mit Sitz in Hangenbieten bei Straßburg ist ein Hersteller von Verkehrstechnik, insbesondere Autotransporthänger und Autotransporter sowie Nahverkehrssysteme.
|
Mit geeigneten Niederflur-Doppelwagen entwickelte Lohr Industrie ein Konzept zum schnellen Umschlag von Containern, Wechselaufbauten und Sattelaufliegern zwischen Straße und Schiene (auch unter dem Namen Modalohr vermarktet). Bei Spezialwagen, die mit Standard-Drehgestellen ausgerüstet sind, kann die Ladefläche aus der Gleisachse schräg ausgeschwenkt werden. So ist es einer Zugmaschine möglich, den Auflieger über eine niedriggelegene Rampe direkt auf dem Plateau abzustellen, das anschließend wieder in die Längsposition gedreht wird. Die Wartungskosten beim Lohr Konzept konnten im Vergleich zum bisherigen System der Rollenden Landstraße (RoLa) für Niederflurwagen erheblich gesenkt werden.
2002 wurde der Güterverkehr zwischen Aiton/Bourgneuf bei Chambéry in Frankreich und Orbassano bei Turin in Italien nach dem Modalohr-System eröffnet. 2007 ging die Verbindung von Perpignan nach Luxemburg als erster Teil einer Nord-Süd-Achse in Betrieb. In Deutschland wird eine Verbindung zwischen den Ostseehäfen (Lübeck oder Rostock) nach Frankfurt am Main oder Regensburg geplant.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Bodendenkm%C3%A4ler_in_Reichertshofen
|
Liste der Bodendenkmäler in Reichertshofen
|
Bodendenkmäler in Reichertshofen
|
Liste der Bodendenkmäler in Reichertshofen / Bodendenkmäler in Reichertshofen
| null |
Deutsch: Kath. Pfarrkirche St. Nikolaus in Hög, romanisch, Umgestaltung 18. Jahrhundert;This is a photograph of an architectural monument.It is on the list of cultural monuments of Bayern, no. D-1-86-147-14
|
Mittelalterliche und frühneuzeitliche Befunde
|
image/jpeg
| 1,000
| 1,500
| true
| true
| true
|
Auf dieser Seite sind die Bodendenkmäler des oberbayerischen Marktes Reichertshofen zusammengestellt. Diese Tabelle ist eine Teilliste der Liste der Bodendenkmäler in Bayern. Grundlage ist die Bayerische Denkmalliste, die auf Basis des Bayerischen Denkmalschutzgesetzes vom 1. Oktober 1973 erstmals erstellt wurde und seither durch das Bayerische Landesamt für Denkmalpflege geführt wird. Die folgenden Angaben ersetzen nicht die rechtsverbindliche Auskunft der Denkmalschutzbehörde.
| null |
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Ens_(Flevoland)
|
Ens (Flevoland)
|
Galerie
|
Ens (Flevoland) / Galerie
| null |
Nederlands: Gereformeerde Kerk: Overzicht westgevel met ingangsportaal en een lostaande toren met opengewerkte lantaarn (opmerking: Gefotografeerd voor Monumenten In Nederland Flevoland)
| null |
image/jpeg
| 1,200
| 1,200
| true
| true
| true
|
Ens est l'un des dix villages de la commune néerlandaise de Noordoostpolder, dans la province du Flevoland.
Il a été créé en 1946, le 1ᵉʳ janvier 2009, il comptait 3 104 habitants.
| null |
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/%C5%BBar%C5%82acz_czarnop%C5%82etwy
|
Żarłacz czarnopłetwy
|
Filogenetyka i ewolucja
|
Żarłacz czarnopłetwy / Filogenetyka i ewolucja
| null |
English: Blacktip shark (Carcharhinus limbatus)
| null |
image/jpeg
| 195
| 582
| true
| true
| true
|
Żarłacz czarnopłetwy – gatunek dużej drapieżnej ryby chrzęstoszkieletowej z rodziny żarłaczowatych. Występuje w tropikalnych wodach wszystkich oceanów. Najczęściej spotykany w pobliżu mulistych zatok, lagun, raf koralowych, estuariów oraz zalewisk namorzynowych. Zamieszkuje wody o głębokości zwykle nie przekraczającej 30 metrów, wzdłuż górnych krawędzi szelfów kontynentalnych, choć potrafi zejść na większą głębokość. Posiada wrzecionowaty korpus oraz wydłużoną, wąską głowę, o ostro zakończonym pysku ze stosunkowo dużym otworem gębowym. Cechą charakterystyczną tego gatunku są zęby o stosunkowo wąskich trzonach oraz ciemniejsze końcówki płetw. Osiąga maksymalnie 2,6 m przy wadze niemal 123 kg, choć zwykle dorosłe osobniki mierzą około 1,5 m długości.
Podobnie jak inne żarłaczowate, jest żyworodny. Kopulacja odbywa się za pomocną pterygopodium, narządu płciowego samca. Samica rodzi od 1 do 10 młodych co dwa lata. Ciąża trwa 10-12 miesięcy. Żarłacze czarnopłetwe mogą rozmnażać się za pomocą partenogenezy oraz krzyżować się z C. tilstoni.
|
W pracy dotyczącej badań filogenetycznych żarłaczowatych na podstawie cech morfologicznych, opublikowanej w 1982 roku, Jack Garrick uznał na podstawie kształtu zębów, stosunków wielkości oraz rozmieszczenia płetw, że żarłacz czarnopłetwy tworzy klad z Carcharhinus brevipinna i C. amblyrhynchoides. W 1988 roku Leonard Compagno, opierając się na fenetycznych badaniach, potwierdził to założenie, dołączając do tego kladu również C. leiodon i C. isodon. Analiza filogenetyczna na podstawie danych allozymowych, opublikowanych przez Gavina Naylora w 1992 roku, wskazuje, że gatunek ten jest taksonem siostrzanym do kladu, który tworzą C. porosus i C. sealei. Mine Dosay-Abkulut's w 2008 roku dzięki analizie rybosomalnego DNA wskazał, że C. limbatus jest najbliżej spokrewniony z C. acronotus. Założenie to uznał jednak za niepewne i wymagające dalszych badań. Z badań molekularnych czterech loci mitochondrialnych (COI, NADH-2, CytB, 16S RNA) oraz jednego locus jądrowego (Rag-1) wynika, że C. limbatus tworzy klad z C. amblyrhynchoides, siostrzany dla C. tilstoni i C. fitzroyensis.
Wcześniejsze badania Keeney'a i innych z 2006 roku dotyczące mitochondrialnego DNA ujawniły dwie odrębne linie rozwojowe w obrębie tego gatunku: jedną obejmującą osobniki zamieszkujące zachodni Atlantyk, drugą obejmującą populacje wschodniego Atlantyku i Indopacyfiku. Z danych tych wynika, że populacja indopacyficzna pochodzi od osobników zamieszkujących wschodni Atlantyk, podczas gdy populacja zachodnioatlantyczna została odizolowana od reszty przez rozszerzający się Atlantyk oraz powstanie Przesmyku Panamskiego. Żarłacze czarnopłetwe z tych dwóch regionów różnią się pod względem morfologii, ubarwienia oraz szczegółów cyklu życiowego. Analiza mitochondrialnego locus NADH-2 przeprowadzona w 2012 u 98 osobników C. limbatus potwierdza to założenie. Ponadto uznaje, że różnice powstałe na skutek izolacji obu populacji są wystarczająco wyraźne do wyodrębnienia dwóch gatunków: C. limbatus zamieszkującego obszar zachodniego Atlantyku oraz C. cf. limbatus występującego w wodach wschodniego Atlantyku oraz Indopacyfiku. Co więcej – wyniki te wskazują na bliższe pokrewieństwo C. limbatus z C. tilstoni oraz C. amblyrhynchoides niż C. cf. limbatus. Naylor i inni zasugerowali wskrzeszenie jednego z synonimów żarłacza czarnopłetwego – C. pleurotaenia (Bleeker, 1852) – w przypadku potwierdzenia ważności taksonu C. cf. limbatus. Skamieniałe zęby należące do tego gatunku, znalezione na obszarze stanów Delaware i Floryda, datowane są na wczesny miocen (23-16 Ma).
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/West_Midlands_Police
|
West Midlands Police
|
Photo gallery
|
West Midlands Police / Photo gallery
| null |
English: This photo shows members of our Firearms Unit training in a specially designed tactical house.
| null |
image/jpeg
| 680
| 1,024
| true
| true
| true
|
West Midlands Police is the territorial police force responsible for policing the metropolitan county of West Midlands in England.
Covering an area with nearly 2.9 million inhabitants, which includes the cities of Birmingham, Coventry, Wolverhampton and also the Black Country; the force is made up of 6,495 Police Officers. In 2014 there were 7,162 officers, 611 are from a BAME background, supported by 3,131 Police Staff, 188 Special Constables and 506 Police Community Support Officers – with these 10,884 employees, this makes it the third largest force in England and Wales behind the Metropolitan Police and Greater Manchester Police; and the fifth-largest force in the United Kingdom after Police Scotland and Police Service Northern Ireland.
The force is currently led by Chief Constable Dave Thompson. The force area is divided into ten Local Policing Units, each being served by four core policing teams – Response, Neighbourhood, Investigation and Community Action & Priority – with the support of a number of specialist crime teams.
| null |
|
be
|
https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0-%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D1%85%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%A0%D1%8D%D1%81%D0%BF%D1%83%D0%B1%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/fc/Sarsang_reservoir_P1090881.JPG
|
Нагорна-Карабахская Рэспубліка
|
Рэлігійны склад
|
Нагорна-Карабахская Рэспубліка / Насельніцтва / Рэлігійны склад
| null |
English: Sarsang reservoir from Drmbon village, Martakert region, Nagorno-Karabakh Republic (Republic of Azerbaijan) Русский: Сарсангское водохранилище, с. Дрмбон, Мартакертский район, НКР (Азербайджан)
| null |
image/jpeg
| 1,920
| 2,560
| true
| true
| true
|
Нагорна-Карабахская Рэспубліка — непрызнаная дзяржава, абвешчаная ў межах Нагорна-Карабахскай аўтаномнай вобласці і Шаўмянскага раёна Азербайджанскай ССР.
|
Пераважная большасць насельніцтва Нагорна-Карабахскай Рэспублікі з’яўляюцца вернікамі Армянскай Апостальскай царквы.
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/East_Midlands_Railway
|
East Midlands Railway
|
Current fleet
|
East Midlands Railway / Rolling stock / Current fleet
| null |
English: East Midlands Railway Intercity units 222016 - 222020 await the Melton Mowbray service at London St Pancras.
| null |
image/jpeg
| 3,456
| 5,184
| true
| true
| true
|
East Midlands Railway is a train operating company in England, owned by Abellio, and is the current operator of the East Midlands franchise.
| null |
|
is
|
https://is.wikipedia.org/wiki/K%C3%B3reu%C3%BEinur
|
Kóreuþinur
|
Myndir
|
Kóreuþinur / Myndir
| null |
Deutsch:  Korea-Tanne, Zapfen und SamenEnglish:  Korean Fir, cones and seedsFrançais :  Sapin de Corée, cônes et graines
| null |
image/jpeg
| 2,641
| 3,521
| true
| true
| true
|
Kóreuþinur er þintegund ættuð frá háfjöllum Suður Kóreu, einnig á eyjunni Jeju-do. Hann vex í 1,000 til 1,900metra hæð yfir sjávarmáli í tempruðum regnskógum með mikilli úrkomu og svölum, rökum sumrum og snjóþungum vetrum.
Þetta er lítið til meðalstórt sígrænt tré, 10 til 18 metra hátt með stofnþvermál að 0,7m, smærra og stundum runni við trjálínu. Börkurinn er sléttur með kvoðublöðrum og grábrúnn að lit. Barrið er útflatt, nálarlaga, 1 til 2 sm langt og 2 til 2.5mm breitt og 0.5mm þykkt, glansandi dökkgrænt að ofan, og með tvemur breiðum, hvítum loftaugarákum að neðan, og lítið eitt sýldum í endann. Staðsetning barrsins er í spíral á sprotanum, en hvert barr er breytilega undið neðst svo þau liggja að mestu til hvorrar hliðar sprotans eða ofantil, með færri undir. Sprotarnir eru grængráir í fyrstu, og þroskast í bleikgrátt, með gisinni fínni hæringu. Könglarnir eru 4 til 7sm langir og 1.5 til 2sm breiðir, dökkfjólubláir fyrir þroska; stoðblað köngulskeljanna eru löng græn eða gul, og birtast á milli köngulskeljanna í lokuðum könglinum. Vængjuð fræin losna þegar könglarnir sundrast við þroska 5–6 mánuðum eftir frjóvgun.
| null |
|
bg
|
https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%95%D1%80%D0%B8%D1%85_%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%8F_%D0%A0%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%80%D0%BA
|
Ерих Мария Ремарк
|
„На Западния фронт нищо ново“
|
Ерих Мария Ремарк / Биография / „На Западния фронт нищо ново“
|
Първото издание на
„На Западния фронт
нищо ново“ (1929)
|
Remarque, Erich Maria: Im Westen nichts Neues. Roman. Berlin: Propyläen 1929, 287 Seiten. Erstdruck mit Original-Verlagsumschlag (Wilpert/Gühring² 3)
| null |
image/jpeg
| 851
| 642
| true
| true
| true
|
Ерих Мария Ремарк е германски писател, един от най-известните автори на антивоенни романи.
|
През 1927 година Ремарк подновява литературната си дейност с романа „Спирка на хоризонта“ („Station am Horizont“), който публикува в подлистници в спортното списание „Sport im Bild“, за което работи. Той е публикуван като отделна книга едва през 1998 година.
За няколко седмици през 1927 година Ремарк създава романа, който ще му донесе световна слава – „На Западния фронт нищо ново“ („Im Westen nichts Neues“), но му отнема време да намери издател за книгата. Романът е публикуван през 1929 година и разказва за жестокостите на Първата световна война през погледа на един деветнадесетгодишен войник. Само до края на годината романът е преведен на двадесет и шест езика (също и на български – с три издания), а през 1930 година е филмиран в Съединените щати. Норвежкият писател Бьорн Бьорнсон поисква официално да се присъди на Ремарк Нобеловата награда.
В Германия обаче срещу писателя се надига враждебна вълна – националистическите кръгове го обвиняват в „литературно предателство към войника от Световната война“. Въпреки това Ремарк написва продължение на романа – „Обратният път“ (1931, „Der Weg zurück“). И тази книга е обругана в Германия и тогава писателят се установява в Швейцария, купувайки къща в Порто Ронко.
|
|
zh-TW
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/%E9%BB%83%E6%AF%93%E6%B0%91%E7%AB%8B%E6%B3%95%E6%9C%83%E6%93%B2%E8%95%89%E4%BA%8B%E4%BB%B6
|
黃毓民立法會擲蕉事件
| null |
黃毓民立法會擲蕉事件
|
社民連在擲蕉事件後把香蕉製成商品道具
|
English: League of Social Democrats
| null |
image/jpeg
| 2,248
| 4,000
| true
| true
| true
|
黃毓民立法會擲蕉事件是指2008年10月15日，香港行政長官曾蔭權在立法會會議廳宣讀新一份《施政報告》時發生的風波。
事件起因緣於曾蔭權宣讀有關生果金的部份時，贊同把金額劃一增加至每月$1000，但同時表示有需要考慮將來對70歲或以上的申請者引入某種形式的入息或資產審查，引起在場的兩名社民連議員陳偉業及黃毓民先後表達不滿，並打斷曾蔭權宣讀《施政報告》。其後兩位被請離場時，黃毓民突然向曾蔭權站立的主席檯前一次過投擲三隻香蕉以示憤怒。而事後在2008年10月24日，曾蔭權終因民意的反對，表示「理性討論給感性反應蓋過」，而取消了資產審查。
有部份人士認為這是香港有史以來在立法會的首宗「議會暴力」事件，事件成為香港政壇焦點，引起各界及市民熱烈討論，褒貶不一。事後引發了多個後續事件，包括有長者模仿黃毓民的擲蕉行為，企圖強行餵李卓人吃香蕉；中大學生爆反對潮，反對內部委任的「擲蕉」校董黃毓民；以及立法會開放日期間，有市民模仿黃毓民在場內派蕉，是次扔蕉風波引起各界市民熱烈討論，雖然有七十餘名市民投訴黃毓民在施政報告時投擲香蕉。這是香港在立法會的首宗以強硬手段衝擊政府權威事件，以強硬手段挑戰政府權威。MyRadio節目主持人蕭若元及譚志強認為此舉將為香港立法會開創先例，香港立法會「台灣化」，解決立法會一池死水，以及民主派長期被批評議會抗爭無效的局面。
|
黃毓民立法會擲蕉事件是指2008年10月15日，香港行政長官曾蔭權在立法會會議廳宣讀新一份《施政報告》時發生的風波。
事件起因緣於曾蔭權宣讀有關生果金（高齡津貼）的部份時，贊同把金額劃一增加至每月$1000，但同時表示有需要考慮將來對70歲或以上的申請者引入某種形式的入息或資產審查，引起在場的兩名社民連議員陳偉業及黃毓民先後表達不滿，並打斷曾蔭權宣讀《施政報告》。其後兩位被請離場時，黃毓民突然向曾蔭權站立的主席檯前一次過投擲三隻香蕉以示憤怒。而事後在2008年10月24日，曾蔭權終因民意的反對，表示「理性討論給感性反應蓋過」，而取消了資產審查。
有部份人士認為這是香港有史以來在立法會的首宗「議會暴力」事件，事件成為香港政壇焦點，引起各界及市民熱烈討論，褒貶不一。事後引發了多個後續事件，包括有長者模仿黃毓民的擲蕉行為，企圖強行餵李卓人吃香蕉（「食蕉」風波）；中大學生爆反對潮，反對內部委任的「擲蕉」校董黃毓民（「反蕉」風波）；以及立法會開放日期間，有市民模仿黃毓民在場內派蕉（「派蕉」風波），是次扔蕉風波（掟蕉風波）引起各界市民熱烈討論，雖然有七十餘名市民投訴黃毓民在施政報告時投擲香蕉。這是香港在立法會的首宗以強硬手段衝擊政府權威事件，以強硬手段挑戰政府權威。MyRadio節目主持人蕭若元及譚志強認為此舉將為香港立法會開創先例，香港立法會「台灣化」（各政黨在議會內以較強硬和肢體抗爭方式爭取權益），解決立法會一池死水，以及民主派長期被批評議會抗爭無效的局面。
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Sanktuarium_%C5%9Bw._Urszuli_Led%C3%B3chowskiej_w_Pniewach
|
Sanktuarium św. Urszuli Ledóchowskiej w Pniewach
|
Galeria
|
Sanktuarium św. Urszuli Ledóchowskiej w Pniewach / Galeria
| null |
Polski: Figura św. Urszuli Ledóchowskiej na dziedzińcu Sanktuarium English: Monument of St. Ursula Ledóchowska in the courtyard of the Sanctuary Deutsch: Statue der hl. Ursula Ledóchowska im Innenhof des Sanktuariums
| null |
image/jpeg
| 675
| 900
| true
| true
| true
|
Sanktuarium św. Urszuli Ledóchowskiej – znajduje się na terenie domu macierzystego Zgromadzenia Sióstr Urszulanek Serca Jezusa Konającego w Pniewach koło Poznania.
Związane jest z życiem i działalnością św. Urszuli Ledóchowskiej, która w 1920 roku osiedliła się w Pniewach z pierwszą wspólnotą nowo powstałej gałęzi urszulańskiej i z dziećmi z domu dziecka prowadzonego dotąd przez siostry w duńskim Aalborgu. W pierwszych latach swojego istnienia dom macierzysty nosił nazwę Zakład św. Olafa – ku czci fundatora, konsula Norwegii A. B. Stolt-Nielsena.
Sanktuarium jest miejscem pielgrzymkowym dla ludzi zainteresowanych życiem i działalnością św. Urszuli, jest miejscem modlitwy i wyciszenia.
| null |
|
bg
|
https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D1%81_%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8A%D0%BB%D1%81
|
Секс Пистълс
| null |
Секс Пистълс
|
Изпълнение на групата в Парадизо, Амстердам, на 6 януари 1977 г.
|
Sex Pistols perform in Paradiso, Amsterdam.
|
Изпълнение на групата в Парадизо, Амстердам, на 6 януари 1977 г.
|
image/jpeg
| 2,448
| 3,676
| true
| true
| true
|
Секс Пистълс е британска пънк група, създадена в Лондон през 1975 г. Те са единствената банда, която изцяло се отъждествява с пънк движението в Англия през първата половина на 70-те.
Съставът е „рожба“ на предприемчивия собственик на секс магазин Малкалм Макларан, продуцент на американската глем рок група Ню Йорк Долс. Макларъм вижда в пънка златна мина, ако се популяризира сред работническата класа на Лондон. Намира нужните младежи от тази прослойка, които се навъртат около магазина му. След тях забелязва и Джон Лайдън, бъдещия фронт-мен на състава, който носи тениска с надпис Аз мразя Пинк Флойд. Лайдън е поканен на прослушване и включен веднага в бандата, като Макларъм му дава прозвището Rotten. Продуцентът гради целия имидж и поведение на групата.
Секс Пистълс привличат вниманието на медиите и обществеността през 1976 г. с песента Anarchy in the U.K., която още в началото съдържа цялата „философия“ на пънк движението „Незабавно и веднага! Анархия! Аз съм анархист! Аз съм антихрист! Не зная какво искам, но зная как да го постигна - ще унищожавам всеки минувач, защото искам да бъде Анархия“.
|
Секс Пистълс (на английски: Sex Pistols) е британска пънк група, създадена в Лондон през 1975 г. Те са единствената банда, която изцяло се отъждествява с пънк движението в Англия през първата половина на 70-те.
Съставът е „рожба“ на предприемчивия собственик на секс магазин Малкалм Макларан, продуцент на американската глем рок група Ню Йорк Долс. Макларъм вижда в пънка златна мина, ако се популяризира сред работническата класа на Лондон. Намира нужните младежи от тази прослойка, които се навъртат около магазина му. След тях забелязва и Джон Лайдън, бъдещия фронт-мен на състава, който носи тениска с надпис Аз мразя Пинк Флойд (I Hate Pink Floyd). Лайдън е поканен на прослушване и включен веднага в бандата, като Макларъм му дава прозвището Rotten (Прогнил). Продуцентът гради целия имидж и поведение на групата.
Секс Пистълс привличат вниманието на медиите и обществеността през 1976 г. с песента Anarchy in the U.K., която още в началото съдържа цялата „философия“ на пънк движението „Незабавно и веднага! Анархия! Аз съм анархист! Аз съм антихрист! Не зная какво искам, но зная как да го постигна - ще унищожавам всеки минувач, защото искам да бъде Анархия“. Още една култова песен на състава, излязла в следващата година, е God Save The Queen, която директно е насочена срещу монархията и кралицата на Великобритания. След тях издават единствения си официален студиен албум Never Mind The Bollocks, Here's The Sex Pistols.
Групата просъществува значително кратко – три години, които са изпълнени със скандали и противоречия между Макларан и членовете. Съставът претърпява няколко промени. Глен Матлок, първия басист на групата, е заменен, защото „им напомнял за Бийтълс“. Впоследствие Матлок свири с тях на реюниъните им. През 1977 г. той е заменен от Сид Вишъс. Това обаче не поправя проблемите в състава. Фирмите, примамени от лесната печалба, една по една се оттеглят. Единственото турне на групата в САЩ е пълен провал. Между Ротън и Макларъм избухва конфликт, поради опитите на мениджера да пъдържа имиджа на бандата с нови скандали. Лайдън напуска през 1978 г. и основава пост-пънк проектът Пъблик Имидж Лимитид. Макларън прехвърля вниманието си върху Сид Вишъс, който обаче има проблеми с наркотиците. След като е обвинен в убийството на приятелката си, Вишъс умира от свръхдоза хероин през 1979 г.
За това кратко време Секс Пистълс успяват да се покрият със скандална слава и да станат едни от най-влиятелни групи за следващите вълни пънк музиката. Съставът е считан за една от емблемите на 70-те, въвеждайки нова мода на обличане, поведение и свирене на сцена.
От 1996 г. групата се събира няколко години подред за реюниан концерти, както и да презапишат стари техни хитове.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Berezhnytsia
|
Berezhnytsia
| null |
Berezhnytsia
| null |
Українська: Хоругва села Бережниця
|
Flag of Berezhnytsia
|
image/png
| 194
| 195
| true
| true
| true
|
Berezhnytsia is a village in Dubrovytsia Raion, Rivne Oblast, Ukraine. As of the year 2001, the community had 646 residents. Postal code — 34164. KOATUU code — 5621882001.
|
Berezhnytsia (Ukrainian: Бережниця) is a village in Dubrovytsia Raion, Rivne Oblast, Ukraine. As of the year 2001, the community had 646 residents. Postal code — 34164. KOATUU code — 5621882001.
|
|
ar
|
https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%AC%D8%A7%D8%A6%D8%B2%D8%A9_%D9%86%D9%88%D8%A8%D9%84_%D9%84%D9%84%D8%B3%D9%84%D8%A7%D9%85_2015
|
جائزة نوبل للسلام 2015
|
الترشيحات
|
جائزة نوبل للسلام 2015 / الترشيحات
|
توقع البعض فوز الكونغولي دينيس موكويجي لدورة في محاربة العنف الجنسي
|
Français : Denis Mukwege, né le 1er mars 1955 dans le Sud-Kivu (Congo belge)1, est un gynécologue et militant des droits de l'homme congolais.Prix Sakharov 2014Español: Denis Mukwege, nacido el 1 de marzo de 1955 en Kivu del Sur (Congo Belga) 1, es un ginecólogo congoleño y activista de derechos humanos. Premio Sájarov 2014English: Denis Mukwege, born March 1, 1955 in South Kivu (Belgian Congo) 1, is a Congolese gynecologist and human rights activist. Sakharov Prize 2014
| null |
image/jpeg
| 5,760
| 3,840
| true
| true
| true
|
في 9 أكتوبر 2015 أعلنت اللجنة النرويجية لجائزة نوبل بأوسلو، النرويج، فوز الرباعي الراعي للحوار الوطني بجائزة نوبل للسلام عام 2015 لإسهامهم في بناء المناخ الديموقراطي لتونس بعد ثورة الياسمين عام 2011. بلغت قيمة الجائزة 8 مليون كرونة سويدية.
تكونت اللجنة الرباعية للحوار الوطني عام 2013 وتضم أربع منظمات مجتمع مدني وهي:
منظمة الإتحاد التونسي العام.
الاتحاد التونسي للصناعة والتجارة والصناعات التقليدية.
الرابطة التونسية للدفاع عن حقوق الإنسان.
الهيئة الوطنية للمحامين بتونس.
جميع جوائز نوبل تمنح من اللجان السويدية ماعدا جائزة نوبل للسلام فتمنح من لجنة نوبل النرويجية. تمنح جائزة نوبل للسلام سنويا لأبرز الشخصيات التي قامت بأعمال توحيدية بين الأمم، إما بتقريب الأفكار السياسية، أو بتخفيض عدد مجندي الجيوش، أو بإقامة مؤتمرات السلام.
غنت التونسية آمال المثلوثي أغنية كلمتي حرة في مبنى قاعة مدينة أوسلو، النرويج. في 11 ديسمبر 2015.
|
تلقت لجنة نوبل للسلام بالنرويج في ذلك العام أكثر من 273 مرشح للجائزة. 68 منها كانت للمنظمات، 205 للأشخاص. وكان هذا ثاني أكبر عدد للترشيحات لينفرد عام 2014 بالصدارة برصيد 278 مرشح.
كالعادة تكهنت العديد من وسائل الإعلام عن شخصية الفائز لذلك العام. وبالرغم من ذلك كانت النتيجة مفاجأة للكثير. كان أغلب التوقعات أن تفوز المستشارة الألمانية أنجيلا ميركل بالجائزة بعد إستقبالها لأعداد هائلة من اللاجئين والمهاجرين بشكل عام وسوريا بشكل خاص إلى ألمانيا أثناء أزمة اللاجئين الأوروبية. في حين توقع البعض فوز كلا من وزير الخارجية الأمريكية جون كيري ووزير خارجية إيران محمد جواد ظريف لوصولهم إلى اتفاق سياسي في القضية النووية الإيرانية.
كما رشح البابا فرنسيس بابا الكنيسة الرومانية الكاثوليكية لمساعدته في إذابة الجليد في العلاقات بين الولايات المتحدة والرئيس الكولومبي خوان مانويل سانتوس وقوات الثورة الكولومبية المسلحة.
وأخيرا الكونغولي دينيس موكويجي لدورة في محاربة العنف الجنسي، وكان هذا هو الترشيح الثاني له.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Andrea_Soldi
|
Andrea Soldi
| null |
Andrea Soldi
|
Self-portrait (1743)
| null | null |
image/jpeg
| 668
| 533
| true
| true
| true
|
Andrea Soldi was an Italian portraitist active in Britain.
|
Andrea Soldi (1703–1771) was an Italian portraitist active in Britain.
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%9E%E3%83%8C%E3%82%A8%E3%83%AB%E3%83%BB%E3%83%87%E3%83%A9%E3%83%B3%E3%83%80
|
マヌエル・デランダ
| null |
マヌエル・デランダ
|
2011年撮影
|
English: Manuel De Landa talking at a lecture in Amsterdam in 2011
| null |
image/jpeg
| 612
| 612
| true
| true
| true
|
マヌエル・デランダは、メキシコ系アメリカ人の著述家、アーティスト、哲学者。1975年からニューヨークに住んでいる。スイスにあるヨーロッパ大学院大学で現代哲学と科学の教授を務める。プリンストン大学の兼任講師としてセミナーを開いており、都市を歴史的アクターとして捉え、それを理解する上で物質文化が重要であると強調している。スクール・オブ・ビジュアル・アーツで美術学士号、ヨーロッパ大学院大学からメディア・コミュニケーション学で博士号をそれぞれ取得している。
デランダは2004年から2012年までペンシルベニア大学デザイン学部建築学科で兼任講師を務めた。また、南カリフォルニア大学建築学部で客員教授として、春学期に2週間の集中講義を教え、自己組織化と都市性について講義した。コロンビア大学大学院建築学部計画・保存学科の兼任准教授として1995年から2006年まで教えた。クーパーユニオンのアーウィン・S・チャニン建築学部の兼任教授も務めた、現在、プラット・インスティテュート建築学部教授である。
|
マヌエル・デランダ（Manuel DeLanda, 1952年 - ）は、メキシコ系アメリカ人の著述家、アーティスト、哲学者。1975年からニューヨークに住んでいる。スイスにあるヨーロッパ大学院大学で現代哲学と科学の教授を務める。プリンストン大学の兼任講師としてセミナーを開いており、都市を歴史的アクターとして捉え、それを理解する上で物質文化が重要であると強調している。スクール・オブ・ビジュアル・アーツで美術学士号（1979年）、ヨーロッパ大学院大学からメディア・コミュニケーション学で博士号（2010年）をそれぞれ取得している。
デランダは2004年から2012年までペンシルベニア大学デザイン学部建築学科で兼任講師を務めた。また、南カリフォルニア大学建築学部で客員教授として、春学期に2週間の集中講義を教え、自己組織化と都市性について講義した。コロンビア大学大学院建築学部計画・保存学科の兼任准教授として1995年から2006年まで教えた。クーパーユニオンのアーウィン・S・チャニン建築学部の兼任教授も務めた、現在、プラット・インスティテュート建築学部教授である。
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%A9%E3%82%A4%E3%82%BF%E3%83%BC
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/02/100_Yen_lighter.JPG
|
ライター
|
ファッションとしてのライター
|
ライター / ファッションとしてのライター
|
使い捨てライター
|
Lighter, photo taken in Japan. This kind of Lighter is cheap priced and sometimes distributed free in sales promotion.
| null |
image/jpeg
| 928
| 1,040
| true
| true
| true
|
ライターとは火をつけるための装置である。その多くでは何らかの燃料を消費する燃焼式が主流であるが、電熱式もある。
近代以降よりさまざまな創意工夫が凝らされたライターが開発されてきた。ライターと、燃料やその他消耗品を組み合わせることで、簡便な着火を可能としている。
小型のものは、主にタバコに着火し喫煙するために、タバコと共に携帯して使われる。古くからある携帯機器であるため、さまざまな意匠を凝らした製品も多く、利用者の趣味性に応じてさまざまな製品が利用されている。
ガスコンロやストーブの奥まった場所にあるバーナーや花火などへの着火を目的とした柄の長いもの、仏壇のろうそく用の小さなもの、風のある戸外の墓参り時における線香着火を目的とした大型の風防を備えたものなど、用途に応じてさまざまに変化した製品が存在する。こと線香や業務用のコンロなど着火対象が明確な製品に関しては○○着火器などと呼ばれる製品群も存在する。
|
喫煙者は社会的な風潮から年々減少傾向にあるため、今日ではライターを持ち歩く人も減りつつある。
安価な使い捨てライターは、一般小売店の店頭販売価格が4個で税抜き100円程度からあるほか、日本国内においては喫茶店やバーなどのノベルティグッズとして、また煙草のカートン購入や新製品のプロモーションのための付加価値として、無料で入手する途は多い。
しかし、ファッションという点からみると財布やハンカチ以上に絶好の個性主張のできるアイテムにもなりうるため、百貨店の喫煙具売り場などでは多種多様なライターが販売されている。例えば、オイルライターでは高いブランド力を持ち着火とは直接関係のない装飾のバリエーションを幅広く展開してコレクターを生んでいる老舗メーカーがあったり、また男性向け・女性向け装身具の一種として洗練された装飾を備えた高級ガスライターもある。
他方、有償のライターの中には、実用性を追求したもの（例：着火性と防風性を高めたターボライター）や多機能化を図ったもの（例：LEDライト付き）もある。ちなみに、現在では多数のコレクターがいるジッポーのライターも、その登場時においては実用性を追求した（それ以前のライターに比べて大幅な防風性アップを果たした）製品であった。
|
ar
|
https://ar.wikipedia.org/wiki/%D9%82%D8%AF%D8%A7%D8%AF%D9%8A%D8%A7%D8%AA
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d3/Roborovski_Hamster_eating.jpg
|
قداديات
| null |
قداديات
| null |
English: A Roborovski Hamster eating
| null |
image/jpeg
| 1,504
| 2,256
| true
| true
| true
|
قداديات هي عائلة من القوارض تتبع فيلق الفأراويات. تشبه الفأر وتكثر تربية بعض أنواعه في دول أوروبا وأمريكا. يتميز بوجود جيوب في فمه لحفظ الطعام. تحوي هذه العائلة 5 أسر موجودة وأسرة واحدة منقرضة، ويوجد منها 112 جنساً و580 نوعاً.
|
قداديات (الاسم العلمي: Cricetidae) هي عائلة من القوارض تتبع فيلق الفأراويات. تشبه الفأر وتكثر تربية بعض أنواعه في دول أوروبا وأمريكا. يتميز بوجود جيوب في فمه لحفظ الطعام. تحوي هذه العائلة 5 أسر موجودة وأسرة واحدة منقرضة، ويوجد منها 112 جنساً و580 نوعاً.
|
el
|
https://el.wikipedia.org/wiki/%CE%9C%CF%80%CE%B1%CF%83%CE%AC%CF%81_%CE%9F%CF%85%CE%AC%CF%81%CE%BD%CF%84%CE%B1
|
Μπασάρ Ουάρντα
| null |
Μπασάρ Ουάρντα
| null |
English: Caldean Archbishop Bashar Matti Warda in Lodi, 14 may 2016 Italiano: L'arcivescovo Bashar Matti Warda a Lodi, 14 maggio 2016
| null |
image/jpeg
| 1,620
| 990
| true
| true
| true
|
Ο σεβασμιότατος Μπασάρ Ουάρντα. Γεννήθηκε στις 15 Ιουνίου 1969 είναι αρχιεπίσκοπος της Καθολικής Εκκλησίας Χαλδαίων, με έδρα στο Αρμπίλ του Ιράκ, όπου υποδείχθηκε στις 24 Μαΐου 2010, αντικαθιστώντας τον Γιακούμπ Ντένχα Σερ.;
|
Ο σεβασμιότατος Μπασάρ Ουάρντα (ιταλικά: Bashar Warda, αραβική: بشار متي وردة). Γεννήθηκε στις 15 Ιουνίου 1969) είναι αρχιεπίσκοπος της Καθολικής Εκκλησίας Χαλδαίων, με έδρα στο Αρμπίλ (Arbil) του Ιράκ, όπου υποδείχθηκε στις 24 Μαΐου 2010, αντικαθιστώντας τον Γιακούμπ Ντένχα Σερ (Yacoub Denha Scher).;
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%92%E3%83%AC_(%E3%83%8E%E3%83%AB%E3%83%88%E3%83%A9%E3%82%A4%E3%83%B3%EF%BC%9D%E3%83%B4%E3%82%A7%E3%82%B9%E3%83%88%E3%83%95%E3%82%A1%E3%83%BC%E3%83%AC%E3%83%B3)
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d3/Gro%C3%9Fes_Torfmoor_2.JPG
|
ヒレ (ノルトライン＝ヴェストファーレン)
|
建造物
|
ヒレ (ノルトライン＝ヴェストファーレン) / 文化と見所 / 建造物
|
グローセス・トルフモーア
|
Deutsch: Großes Torfmoor bei Lübbecke / Hille: Wiedervernässung
| null |
image/jpeg
| 1,536
| 2,048
| true
| true
| true
|
ヒレ は、ドイツ連邦共和国ノルトライン＝ヴェストファーレン州デトモルト行政管区のミンデン＝リュベッケ郡に属す町村である。この町は1973年にノルトライン＝ヴェストファーレン州の自治体新設に伴い、ミンデナー・ラント地方の9つの町村が合併して成立した。この町は地理上、北ドイツ低地に属しており、海抜45mの最低地点から251mの最高地点までの間に位置している。
|
風車の他に、各地区にはそれぞれ村の教会がある。教会は荒石、レンガ、木組みを用いたこの地方の様式で造られている。ヒレ地区には、かつて穀物の蒸留酒を製造していた蒸留所がある。その煙突の上にはコウノトリが営巣している。ヒレには旧エーンハウゼン家の城館があり、現在ではライムラース・ホーフとして知られている。
ヒレの教会は1523年建造でプロテスタント・ルター派への宗教改革がなされるまでの短い期間カトリックの教会堂であった。祭壇は、教会の東にあるのが普通なのだが、この教会では西側にある。この祭壇は18世紀の初めにエーエパール・フォン・エーンハウゼン/ポールマンによって作製されたものである。1954年から1955年の改修時に、1523年建設当時の天井画が発見された。教会の周囲には、かつての墓地の名残の墓石がいくつか遺されている。教会の外壁沿いに、16世紀のミンデン聖堂参事コンラート・フォン・アスヴェーデの墓石がある。教会近くの樹齢600年のボダイジュも一見の価値がある。
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Van_Schaeck_Mathonsingel_10
|
Van Schaeck Mathonsingel 10
| null |
Van Schaeck Mathonsingel 10
|
Van Schaeck Mathonsingel 10, tegenwoordig "Villa van Schaeck".
|
English: Building of the former N.C.S.V. Diogenes, a cultural student association from Nijmegen, the Netherlands Nederlands: Voormalig gebouw van N.C.S.V. Diogenes, een Nijmeegse culturele studentenvereniging en poppodium.
| null |
image/jpeg
| 4,032
| 3,024
| true
| true
| true
|
Het pand aan de Van Schaeck Mathonsingel 10 in Nijmegen dat tegenwoordig de Villa van Schaeck genoemd wordt, is een studentensociëteit die eigendom is van de Stichting Nijmeegs Universiteitsfonds. De Van Schaeck Mathonsingel is de verbinding tussen Station Nijmegen en het Keizer Karelplein.
De vrijstaande witte villa ligt in de 19e-eeuwse stadsuitleg, die op gemeentelijk niveau aangewezen is als beschermd stadsbeeld. Het pand is daarbinnen aangewezen als "stadsbeeldobject".
De villa was sinds de jaren 20 in het bezit van de Katholieke Universiteit Nijmegen en werd gebruikt voor onderwijsdoeleinden.
|
Het pand aan de Van Schaeck Mathonsingel 10 in Nijmegen dat tegenwoordig de Villa van Schaeck genoemd wordt, is een studentensociëteit die eigendom is van de Stichting Nijmeegs Universiteitsfonds (SNUF). De Van Schaeck Mathonsingel (vernoemd naar Franciscus Maria Amandus van Schaeck Mathon) is de verbinding tussen Station Nijmegen en het Keizer Karelplein.
De vrijstaande witte villa ligt in de 19e-eeuwse stadsuitleg, die op gemeentelijk niveau aangewezen is als beschermd stadsbeeld. Het pand is daarbinnen aangewezen als "stadsbeeldobject".
De villa was sinds de jaren 20 in het bezit van de Katholieke Universiteit Nijmegen en werd gebruikt voor onderwijsdoeleinden.
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Lijst_van_rijksmonumenten_in_De_Steeg
|
Lijst van rijksmonumenten in De Steeg
| null |
Lijst van rijksmonumenten in De Steeg
| null |
Nederlands: De brug met keermuren van kasteel Middachten te De Steeg. This is an image of rijksmonument number 515232
|
Landgoed Middachten: voorbrug met keermuren
|
image/jpeg
| 1,482
| 2,136
| true
| true
| true
|
De plaats De Steeg telt 68 inschrijvingen in het rijksmonumentenregister. Hieronder een overzicht.
|
De plaats De Steeg telt 68 inschrijvingen in het rijksmonumentenregister. Hieronder een overzicht.
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%97%E3%83%AC%EF%BC%9D%E3%82%B5%E3%83%B3%EF%BC%9D%E3%83%87%E3%82%A3%E3%83%87%E3%82%A3%E3%82%A8
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a3/Map_of_comune_of_Pr%C3%A9-Saint-Didier_%28region_Aosta_Valley%2C_Italy%29.svg
|
プレ＝サン＝ディディエ
| null |
プレ＝サン＝ディディエ
|
ヴァッレ・ダオスタ州におけるコムーネの領域
| null | null |
image/svg+xml
| 343
| 522
| true
| true
| true
|
プレ＝サン＝ディディエは、イタリア共和国ヴァッレ・ダオスタ州にある、人口約1000人の基礎自治体。
|
プレ＝サン＝ディディエ（フランス語: Pré-Saint-Didier）は、イタリア共和国ヴァッレ・ダオスタ州にある、人口約1000人の基礎自治体（コムーネ）。
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Wsp%C3%B3lnota_administracyjna_Schlotheim
|
Wspólnota administracyjna Schlotheim
| null |
Wspólnota administracyjna Schlotheim
| null |
Verwaltungsgemeinschaft Schlotheim in Thuringia - Unstrut-Hainich-Kreis
|
Położenie na mapie
|
image/png
| 299
| 299
| true
| true
| true
|
Wspólnota administracyjna Schlotheim – wspólnota administracyjna w Niemczech, w kraju związkowym Turyngia, w powiecie Unstrut-Hainich. Siedziba wspólnoty znajduje się w mieście Schlotheim.
Wspólnota administracyjna zrzesza osiem gmin, w tym jedną gminę miejską oraz siedem gmin wiejskich:
Bothenheilingen
Issersheilingen
Kleinwelsbach
Körner
Marolterode
Neunheilingen
Obermehler
Schlotheim
|
Wspólnota administracyjna Schlotheim (niem. Verwaltungsgemeinschaft Schlotheim) – wspólnota administracyjna w Niemczech, w kraju związkowym Turyngia, w powiecie Unstrut-Hainich. Siedziba wspólnoty znajduje się w mieście Schlotheim.
Wspólnota administracyjna zrzesza osiem gmin, w tym jedną gminę miejską (Stadt) oraz siedem gmin wiejskich:
Bothenheilingen
Issersheilingen
Kleinwelsbach
Körner
Marolterode
Neunheilingen
Obermehler
Schlotheim
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Bjarke_Ingels
|
Bjarke Ingels
|
Galería
|
Bjarke Ingels / Galería
| null |
English: This iPhone 6 photo of a building in Miami is loaded with effects. The project is Grove at Grand Bay in Coconut Grove.
| null |
image/jpeg
| 3,264
| 2,448
| true
| true
| true
|
Bjarke Ingels es un arquitecto danés. Dirige el estudio de arquitectura BIG Bjarke Ingels Group, fundado en 2006. Bjarke destaca por la búsqueda del equilibrio entre la arquitectura tradicional y la arquitectura vanguardista.
|
El 24 de julio de 2009, dio una charla en el prestigioso evento TED en Oxford.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Battle_of_the_Boyne
|
Battle of the Boyne
|
The battle
|
Battle of the Boyne / The battle
|
The Battle of the Boyne, painted by Benjamin West in 1778.
|
King William III at the Battle of the Boyne, 1 July 1690 (O. S.)
| null |
image/jpeg
| 428
| 600
| true
| true
| true
|
The Battle of the Boyne was a battle in 1690 between the forces of the deposed King James II of England and Ireland, VII of Scotland, versus those of King William III who, with his wife Queen Mary II, had acceded to the Crowns of England and Scotland in 1689. The battle took place across the River Boyne close to the town of Drogheda in the Kingdom of Ireland, modern-day Republic of Ireland, and resulted in a victory for William. This turned the tide in James's failed attempt to regain the British crown and ultimately aided in ensuring the continued Protestant ascendancy in Ireland.
The battle took place on 1 July 1690 O.S. William's forces defeated James's army, which consisted mostly of raw recruits. Although the Williamite War in Ireland continued until October 1691, James fled to France after the Boyne, never to return. The symbolic importance of this battle has made it one of the best-known battles in the history of the British Isles and a key part of the folklore of the Orange Order. Its commemoration today is principally by the Orange Order, which records the first commemorative parades as having been held in 1791.
|
William sailed from Hoylake in Cheshire, landing at Carrickfergus, County Antrim on 14 June O.S. and marched south, intending to take Dublin. He was heard to remark that "the place was worth fighting for". James chose to place his line of defence on the River Boyne, around 30 miles (48 km) from Dublin. The Williamites reached the Boyne on 29 June. The day before the battle, William himself had a narrow escape when he was wounded in the shoulder by Jacobite artillery while surveying the fords over which his troops would cross the Boyne.
The battle itself was fought on 1 July O.S. (11th N.S.), for control of a ford on the Boyne near Drogheda, about 2.5 kilometres (1.6 mi) northwest of the hamlet of Oldbridge (and about 1.5 kilometres (0.9 mi) west-northwest of the modern Boyne River Bridge). As a diversionary tactic, William sent about a quarter of his men under the cover of morning mist to cross the river at Roughgrange, about 4 kilometres (2.5 mi) west of Donore and about 6 miles (9.7 km) southwest of Oldbridge. The Duke of Schomberg's son, Meinhardt, led this crossing, which a small force of Irish dragoons in picquet under Neil O'Neill unsuccessfully opposed.
James, an inexperienced general, thought that he might be outflanked and sent a large part of his army, including his best French troops along with most of his artillery, to counter this move. What neither side had realised was that there was a deep, swampy ravine at Roughgrange. Because of this ravine, the opposing forces there could not engage each other, but literally sat out the battle as artillery engaged. The Williamite forces went on a long detour march which, later in the day, almost saw them cut off the Jacobite retreat at the village of Naul.
At the main ford near Oldbridge, William's infantry, led by the elite Dutch Blue Guards, forced their way across the river, using their superior firepower to slowly drive back the enemy foot soldiers, but were pinned down when the Jacobite cavalry, commanded by James II's son the James FitzJames, 1st Duke of Berwick, counter-attacked. Having secured the village of Oldbridge, some Williamite infantry tried to hold off successive Jacobite Irish cavalry attacks with disciplined volley fire, but were scattered and driven into the river, with the exception of the Blue Guards. William's second-in-command, the Duke of Schomberg, and George Walker were killed in this phase of the battle.
The Williamites were not able to resume their advance until their own horsemen managed to cross the river and, after being badly mauled, particularly the Huguenots, managed to hold off the Jacobite cavalry until the cavalry retired and regrouped at Donore, where they once again put up stiff resistance before retiring.
The Jacobites retired in good order. William had a chance to trap them as they retreated across the River Nanny at Duleek, but his troops were held up by a successful rear-guard action. The Dutch secretary of King William, Constantijn Huygens Jr., has given a good description (in Dutch) of the battle and its aftermath, including subsequent cruelties committed by the victorious soldiers.
The casualty figures of the battle were quite low for a battle of such a scale—of the 50,000 or so participants, about 2,000 died. 75% of the dead were Jacobites. William's army had far more wounded. At the time, most casualties of battles tended to be inflicted in the pursuit of an already-beaten enemy; this did not happen at the Boyne, as the counter-attacks of the skilled Jacobite cavalry screened the retreat of the rest of their army, and in addition William was always disinclined to endanger the person of James, since he was the father of his wife, Mary. The Jacobites were badly demoralised by the order to retreat, which lost them the battle. Many of the Irish infantrymen deserted, abandoning clothing in their escape. The Williamites triumphantly marched into Dublin two days after the battle. The Jacobite army abandoned the city and marched to Limerick, behind the River Shannon, where they were unsuccessfully besieged.
Soon after the battl
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Gmina_Jasie%C5%84_(wojew%C3%B3dztwo_rzeszowskie)
|
Gmina Jasień (województwo rzeszowskie)
| null |
Gmina Jasień (województwo rzeszowskie)
| null |
Polski: Mapa administracyjna powiatu ustrzyckiego (województwo rzeszowskie), stan z 1 stycznia 1952 roku, po przeprowadzeniu umowy o zamianie granic z 15 lutego 1951 roku
|
Położenie na mapie powiatu
|
image/png
| 1,000
| 516
| true
| true
| true
|
Gmina Jasień – dawna gmina wiejska istniejąca w latach 1952–1954 w woj. rzeszowskim. Siedzibą władz gminy był Jasień.
Jako gmina jednostkowa, gmina Jasień była częścią składową powiatu leskiego w woj. lwowskim. 1 sierpnia 1934 roku jednostka weszła w skład nowo utworzonej zbiorowej gminy Ustrzyki Dolne, której obszar wszedł po wojnie w struktury administracyjne ZSRR.
Jako gmina zbiorowa, gmina Jasień została utworzona dopiero 1 stycznia 1952 roku w woj. rzeszowskim, w nowo powstałym powiecie ustrzyckim, z części terenów nabytych od ZSRR w ramach umowy o zamianie granic z 1951 roku. W dniu 1 lipca 1952 gmina Jasień w dalszym ciągu nie została podzielona na gromady. 21 września 1953 roku do gminy Jasień przyłączono część obszaru gminy Łobozew.
Gmina została zniesiona 29 września 1954 roku wraz z reformą wprowadzającą gromady w miejsce gmin. Jednostki nie przywrócono 1 stycznia 1973 roku po reaktywowaniu gmin.
|
Gmina Jasień – dawna gmina wiejska istniejąca w latach 1952–1954 w woj. rzeszowskim (dzisiejsze woj. podkarpackie). Siedzibą władz gminy był Jasień (obecnie dzielnica Ustrzyk Dolnych).
Jako gmina jednostkowa, gmina Jasień była częścią składową powiatu leskiego w woj. lwowskim. 1 sierpnia 1934 roku jednostka weszła w skład nowo utworzonej zbiorowej gminy Ustrzyki Dolne (w tymże powiecie i województwie), której obszar wszedł po wojnie w struktury administracyjne ZSRR.
Jako gmina zbiorowa, gmina Jasień została utworzona dopiero 1 stycznia 1952 roku w woj. rzeszowskim, w nowo powstałym powiecie ustrzyckim, z części terenów nabytych od ZSRR w ramach umowy o zamianie granic z 1951 roku. W dniu 1 lipca 1952 gmina Jasień w dalszym ciągu nie została podzielona na gromady. 21 września 1953 roku do gminy Jasień przyłączono część obszaru gminy Łobozew.
Gmina została zniesiona 29 września 1954 roku wraz z reformą wprowadzającą gromady w miejsce gmin. Jednostki nie przywrócono 1 stycznia 1973 roku po reaktywowaniu gmin.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Panzer_61
|
Panzer 61
|
Historia y desarrollo
|
Panzer 61 / Historia y desarrollo
| null |
Deutsch: Schweizer Armee. Panzer 61. Im Einsatz bis 1995. Panzermuseum Thun. English: Swiss Army. Main battle tank 61. In use until 1995. Tank Museum Thun.
| null |
image/jpeg
| 2,036
| 3,528
| true
| true
| true
|
El Panzer 61 fue un tanque medio suizo de la Guerra Fría, el cual posteriormente fue re-clasificado como tanque de combate principal de segunda generación. El tanque pesaba 36,5 toneladas y era motorizado por un motor diésel de 630 hp, el cual le permitía alcanzar velocidades de 50 km/h. El armamento principal del Panzer 61 fue un cañón de 105 mm.
|
Durante la primera mitad de la década de 1950 el Ejército Suizo intentó comprar tanques modernos para reforzar sus fuerzas armadas, lo cual les fue imposible debido al estallido de la Guerra de Corea. Como solución parche, el Ejército Suizo compró a Francia algunos tanques ligeros AMX-13 y decidió desarrollar un tanque medio nacional.
El primer prototipo y los vehículos de producción fueron designados Panzer 58. El primer prototipo Panzer 58 montaba un cañón suizo de 90 mm con ánima rayada, el segundo Panzer 58 fue equipado con un Ordnance QF 20 pounder británico y el tercer prototipo, junto con el modelo de producción, fueron equipados con un Royal Ordnance L7 de 105mm con ánima rayada. El Panzer 58 era bastante similar a un modelo de preproducción del mejorado Panzer 61, y en 1961 el parlamento suizo aprobó la producción de 150 unidades de este blindado. Los vehículos fueron entregados entre 1965 y 1967, siendo producidos en Thun por Eidgenoessische Konstruktionswerkstaette (Hoy en día RUAG Land Systems).
Desde 1967 a 1994 (Cuando el último batallón de Panzer 61 fue re-equipado con tanques más modernos), los Panzer 61 fueron mejorados y se les reacondicionó con tecnología del Panzer 68, su sucesor. Entre otras mejoras, en la versión AA9 del Panzer 61 el cañón automático de 20 mm fue reemplazado con una ametralladora coaxial de 7.5 mm.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Tramways_des_Deux-S%C3%A8vres
|
Tramways des Deux-Sèvres
|
Matériel préservé
|
Tramways des Deux-Sèvres / Matériel roulant / Matériel préservé
| null |
Français : Voiture Horme-et-Buire N° ABf7 (1895) des Tramways des Deux-Sèvres dans le train inaugural du nouveau chemin de fer touristique
| null |
image/jpeg
| 480
| 640
| true
| true
| true
|
Le tramway des Deux-Sèvres est un ancien réseau de chemin de fer secondaire à voie métrique exploité par le département des Deux-Sèvres.
|
Locomotive 030, Blanc-Misseron n°3, préservée par le Musée des transports urbains, interurbains et ruraux.
Locotracteur Type C Brissonneau et Lotz N° LT1 (1937), construit avec des éléments de la locomotive 030, Blanc-Misseron n°16 (165/1896), préservé au MTVS et Classé MH (2002).
Voiture N° ABf7 (1895), Horme-et-Buire, préservée au Musée des tramways à vapeur et des chemins de fer secondaires français et Classé MH (2002).
Voiture de 2nde classe, préservée par l’association des amis du Petit Anjou
Une grue roulante Baume et Marpent, préservée par l'association des amis du Petit Anjou.
Un wagon tombereau Lf 351 Baume et Marpent de 1896, préservé par l'association des amis du Petit Anjou.
Un wagon plat Baume et Marpent, préservé par l'association des amis du Petit Anjou.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/FokI
|
FokI
| null |
FokI
|
Restriction endonuclease Fok1 bound to DNA PDB 1fok [1]
|
English: RESTRICTION ENDONUCLEASE FOKI BOUND TO DNA. PDB 1fok
| null |
image/png
| 400
| 400
| true
| true
| true
|
The enzyme Fok1, naturally found in Flavobacterium okeanokoites, is a bacterial type IIS restriction endonuclease consisting of an N-terminal DNA-binding domain and a non-specific DNA cleavage domain at the C-terminal. Once the protein is bound to duplex DNA via its DNA-binding domain at the 5'-GGATG-3' recognition site, the DNA cleavage domain is activated and cleaves, without further sequence specificity, the first strand 9 nucleotides downstream and the second strand 13 nucleotides upstream of the nearest nucleotide of the recognition site.
Its molecular mass is 65.4 kDa, being composed of 587 amino acids.
|
The enzyme Fok1 (Fok-1), naturally found in Flavobacterium okeanokoites, is a bacterial type IIS restriction endonuclease consisting of an N-terminal DNA-binding domain and a non-specific DNA cleavage domain at the C-terminal. Once the protein is bound to duplex DNA via its DNA-binding domain at the 5'-GGATG-3' recognition site, the DNA cleavage domain is activated and cleaves, without further sequence specificity, the first strand 9 nucleotides downstream and the second strand 13 nucleotides upstream of the nearest nucleotide of the recognition site.
Its molecular mass is 65.4 kDa, being composed of 587 amino acids.
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Titolo_di_citt%C3%A0_in_Romania
|
Titolo di città in Romania
| null |
Titolo di città in Romania
| null |
English: Ion Irimescu Art Museum in Fălticeni, refurbished in 2012. This is a photo of a historic monument in județul Suceava, classified with number SV-II-m-B-05536
| null |
image/jpeg
| 1,944
| 2,592
| true
| true
| true
|
Lista di città e comuni della Romania ordinati in base ai censimenti del 2002 e del 2011.
La lista include sia municipiu che oraș.
|
Lista di città e comuni della Romania ordinati in base ai censimenti del 2002 e del 2011.
La lista include sia municipiu che oraș.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/1904_South_Dakota_gubernatorial_election
|
1904 South Dakota gubernatorial election
| null |
1904 South Dakota gubernatorial election
| null |
English: Samuel Harrison Elrod (May 1, 1856 – July 13, 1935) was the fifth Governor of South Dakota
| null |
image/jpeg
| 479
| 340
| true
| true
| true
|
The 1904 South Dakota gubernatorial election was held on November 8, 1904, to elect a Governor of South Dakota to a two-year term. The incumbent governor, Republican Charles N. Herreid, was unable to run again due to term limits.
Republican nominee Samuel H. Elrod was elected, defeating Democratic nominee Louis N. Crill, Socialist candidate Freeman Knowles, Prohibitionist candidate W. J. Edgar, and Populist candidate R. C. Warne.
|
The 1904 South Dakota gubernatorial election was held on November 8, 1904, to elect a Governor of South Dakota to a two-year term. The incumbent governor, Republican Charles N. Herreid, was unable to run again due to term limits.
Republican nominee Samuel H. Elrod was elected, defeating Democratic nominee Louis N. Crill, Socialist candidate Freeman Knowles, Prohibitionist candidate W. J. Edgar, and Populist candidate R. C. Warne.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Yusef_Mishleb
|
Yusef Mishleb
| null |
Yusef Mishleb
|
Yusef Mishleb
|
Depicted person:  Yusef Mishleb – Israeli general English: Major General Yusef Mishleb, Head of the Home Front Command, with Territorial Commander Citation, above the campaign ribbons from left to right for "Peace For Galilee" and Yom Kippur war. This order of wearing is incorrect and should be reversed. עברית: אלוף (מיל.) יוסף משלב.
| null |
image/jpeg
| 1,763
| 1,229
| true
| true
| true
|
Aluf Yusef Mishleb is a retired Druze general in the Israel Defense Forces serving last in the position as the Coordinator of Government Activities in the Territories. Mishleb retired in September 2008 after four years in the job and over 35 years in the Israel Defense Forces.
|
Aluf (Major General) Yusef Mishleb (sometimes spelled Yosef Mishlev) (Arabic: يوسف مشلب, Hebrew: יוסף מישלב; born 1952) is a retired Druze general in the Israel Defense Forces serving last in the position as the Coordinator of Government Activities in the Territories. Mishleb retired in September 2008 after four years in the job and over 35 years in the Israel Defense Forces.
|
|
cs
|
https://cs.wikipedia.org/wiki/Poho%C5%99%C3%AD_Santa_Cruz
|
Pohoří Santa Cruz
|
Galerie
|
Pohoří Santa Cruz / Galerie
| null |
Edit of Image:Fuzzy Freddy.jpg. Original description: I was lucky and had my telephoto lens (200mm) on the camera when he came for a visit. He's sporting his winter look. Here he is last spring when he was younger (same angle): www.flickr.com/photos/roblee/34957634/in/set-773976/ Freddy as a baby: www.flickr.com/photos/roblee/11655198/in/set-1357853/
| null |
image/jpeg
| 1,361
| 2,048
| true
| true
| true
|
Pohoří Santa Cruz leží na pobřeží Tichého oceánu v centrální části státu Kalifornie ve Spojených státech amerických. Tvoří hřeben podél sanfranciského poloostrova jižně od města San Francisco, odděluje Tichý oceán od sanfranciského zálivu, údolí Santa Clara a pokračuje na jih, kde hraničí s Monterey Bay a končí v Salinas Valley.
Nejvyšší bod v oblasti je Loma Prieta Peak s nadmořskou výškou 1154 m, kde bylo epicentrum zemětřesení z roku 1989. Mezi další významné vrcholy patří Mount Umunhum, Mount Bielawski, El Sombroso, Eagle Rock, Black Mountain a Sierra Morena.
| null |
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Caius_Avidius_Nigrinus
|
Caius Avidius Nigrinus
|
Famille
|
Caius Avidius Nigrinus / Famille
|
Les Avidii et les Ceionii de l'époque des Flaviens et des Antonins. Arbre non exhaustif.
|
Français : Famille des Avidii et des Ceionii de l'époque des Flaviens et des Antonins. Arbre non exhaustif.
| null |
image/png
| 475
| 1,154
| true
| true
| true
|
Caius Avidius Nigrinus est un sénateur et général romain des Iᵉʳ et IIᵉ siècles, consul suffect en 110 sous le règne de Trajan, dont il est un proche. Il est mis à mort au début du règne d'Hadrien en 118. Il est en outre le grand-père du futur empereur Lucius Aurelius Verus.
| null |
|
no
|
https://no.wikipedia.org/wiki/Paradishane
|
Paradishane
| null |
Paradishane
| null |
Green Junglefowl - Baluran NP - East Java_MG_7948
|
Paradishane
|
image/jpeg
| 755
| 815
| true
| true
| true
|
Paradishane kalles også paradishøns, grønn jungelhøne og javahøne og er en hønsefugl i fasanfamilien. Arten tilhører slekten jungelhøns og er monotypisk. Paradishane forekommer i lett kyst og innlandsskog på Java, Bali og mange av de mindre små Sundaøyer østover til øyene Flores, Sumba og Alor. Arten kan være én av stamfedrene til tamhøns.
|
Paradishane (Gallus varius) kalles også paradishøns, grønn jungelhøne og javahøne og er en hønsefugl i fasanfamilien (Phasianidae). Arten tilhører slekten jungelhøns (Gallus) og er monotypisk. Paradishane forekommer i lett kyst og innlandsskog på Java, Bali og mange av de mindre små Sundaøyer østover til øyene Flores, Sumba og Alor. Arten kan være én av stamfedrene til tamhøns.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Antonia_San_Juan
|
Antonia San Juan
|
Biografía
|
Antonia San Juan / Biografía
|
San Juan en los Premios Goya 2019
|
Español: Antonia San Juan en la alfombra roja de los Premios Goya celebrados en Sevilla en Febrero 2019
| null |
image/jpeg
| 4,725
| 3,150
| true
| true
| true
|
Antonia García San Juan, es una actriz, directora de cine, monologuista, guionista y productora española que saltó a la fama en 1999 al interpretar a Agrado en la película Todo sobre mi madre, de Pedro Almodóvar. Participó en la famosa serie de televisión La que se avecina dando vida a Estela Reynolds.
|
Con 21 años de edad, se trasladó a Madrid a trabajar, sobre todo en obras clásicas, aunque posteriormente trabajó en bares, pubs y otros locales donde interpretaba sus monólogos.
En 1999 obtuvo el papel de Agrado (una chica transexual) en la película Todo sobre mi madre, de Pedro Almodóvar, papel por el que ganó un gran reconocimiento, así como varios premios, entre ellos una nominación a los Premios Goya como revelación. Posteriormente desarrollo su actividad profesional como directora con varios cortometrajes y películas.
En 2006 realizó el pregón del Carnaval de Las Palmas de Gran Canaria, repitiendo en 2007 como encargada de presentar la Gala de la Reina y en 2010 como presentadora del concurso de la Gala Drag Queen. En 2009 expuso en Canarias una colección de dibujos.
En los años 2009 y 2010 se incorporó al elenco de La que se avecina durante la tercera y cuarta temporada representando a Estela Reynolds, papel por el que ganó gran popularidad. Posteriormente abandonó la serie por motivos económicos. Volvió a aparecer en la serie en el final de la sexta temporada, continuando en la séptima, y decidiendo luego abandonar la serie al creer terminado su personaje. Durante 2014 y 2015 participó como protagonista en Gym Tony, comedia de situación de Cuatro. También ha participado en el programa El club de la comedia, y llevando a escena producciones como Otras mujeres, Las que faltaban y Mi lucha (en clave de humor, sátira e ironía), con el respaldo de textos de Quim Monzó (1952-) y Terenci Moix (1942-2003). En 2011 protagonizó Lo mejor de Antonia San Juan, y en 2012 De cintura para abajo.
Como productora de teatro es dueña de la productora Trece Producciones, que compartía con su exesposo, Luis Miguel Seguí. También adquirió el Teatro Arlequín, de Madrid.
|
|
cs
|
https://cs.wikipedia.org/wiki/Valenciensk%C3%A1_krajka
|
Valencienská krajka
| null |
Valencienská krajka
|
Valencienská krajka z poloviny 18. století
|
English: Fig. 45.--Lappet of delicate Pillow-made Lace, Valenciennes, about 1750. The peculiarity of Valenciennes lace is the filmy cambric-like texture and the absence of any cordonnet to define the separate parts of the ornament such as is used in needlepoint lace of Alençon, and in pillow Mechlin and Brussels lace. Illustration from 1911 Encyclopædia Britannica, article Lace.
| null |
image/jpeg
| 1,260
| 427
| true
| true
| true
|
Valencienská krajka je paličkovaná textilie se vzory zhotovenými na síťovém podkladu s očky různých tvarů.
Od jiných krajek se odlišuje zejména vzory s plochým povrchem, bez reliéfů a bez obrysové niti. Vzory byly původně ve tvaru konvenčních listů a květin, později nahrazeny přirozenějšími květinovými motivy.
|
Valencienská krajka (angl.: Valenciennce lace, něm.: Valencienner Spitze) je paličkovaná textilie se vzory zhotovenými na síťovém podkladu (půdici) s očky různých tvarů.
Od jiných krajek se odlišuje zejména vzory s plochým povrchem, bez reliéfů a bez obrysové niti (kordonetu). Vzory byly původně ve tvaru konvenčních listů a květin, později nahrazeny přirozenějšími květinovými motivy.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Corey_Kluber
|
Corey Kluber
|
Cleveland Indians
|
Corey Kluber / Carrera profesional / Cleveland Indians
|
Kluber lanzando con los Indios en 2013.
|
Corey Kluber
| null |
image/jpeg
| 1,850
| 1,850
| true
| true
| true
|
Corey Scott Kluber es un lanzador estadounidense de béisbol profesional que juega para los Cleveland Indians de las Grandes Ligas. Debutó en 2011, estableciéndose en la rotación abridora del equipo en 2013, y lideró la Liga Americana en juegos ganados y ganó el Premio Cy Young en la temporada 2014 y en 2017.
|
El 31 de julio de 2010, Kluber fue traspasado a los Indios de Cleveland en un cambio entre tres equipos, en el que los Padres recibieron a Ryan Ludwick y los Cardenales de San Luis a Jake Westbrook y Nick Greenwood. Los Indios asignaron a Kluber a su filial de Clase AA, los Akron Aeros.
En 2011, fue añadido a la plantilla de 40 jugadores de los Indios, e inició la temporada con los Columbus Clippers de Clase AAA. Fue llamado a Grandes Ligas el 1 de septiembre, y debutó ese mismo día. En agosto de 2012, fue llamado nuevamente desde Columbus para tomar el lugar de Josh Tomlin en la rotación. Empezó el 2013 con Columbus, pero fue promovido cuando Brett Myers sufrió una lesión en el codo. A partir de entonces permaneció en Grandes Ligas, y terminó la temporada 2013 con marca de 11-5 y 3.85 de efectividad.
En 2014, fue nombrado Lanzador del Mes para septiembre. Culminó la campaña con marca de 18-9 y 2.44 de efectividad. Sus 18 victorias fueron el mayor registro de la liga empatado con Max Scherzer y Jered Weaver, mientras que su efectividad fue la tercera mejor. También ponchó a 269 bateadores en 235 ²⁄₃ entradas, solo detrás de los 271 de David Price. Aunque los Indios no clasificaron a postemporada, Kluber ganó el Premio Cy Young de la Liga Americana, superando a Félix Hernández de los Marineros de Seattle en una cerrada votación.
El 13 de mayo de 2015, Kluber ponchó a 18 bateadores en ocho entradas en blanco de labor, una marca en su carrera y del equipo, igualando lo hecho por Bob Feller el 2 de octubre de 1938. A pesar de registrar efectividad de 3.49 y 245 ponches, no recibió apoyo ofensivo de sus compañeros, por lo que terminó la campaña 2015 con marca perdedora de 9-16.
El 7 de julio de 2016, fue invitado al Juego de Estrellas en reemplazo del lesionado Marco Estrada. Finalizó la temporada 2016 con marca de 18-9, 3.14 de efectividad y 227 ponches en 215 entradas lanzadas. El 7 de noviembre fue anunciado como finalista al Premio Cy Young de la Liga Americana, junto a Justin Verlander y Rick Porcello.
En 2017, fue invitado por segunda vez de manera consecutiva al Juego de Estrellas, luego de ser reconocido como el Lanzador del Mes de junio en la Liga Americana, donde registró marca de 4-0 con 1.26 de efectividad en seis aperturas. Culminó la temporada con marca de 18-4 y efectividad de 2.25, líder de la Liga Americana en ambas estadísticas, por lo que fue galardonado con el segundo Premio Cy Young de su carrera.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Enric_Sagnier
|
Enric Sagnier
|
Barcelone
|
Enric Sagnier / Œuvres / Liste des principales œuvres / Barcelone
| null |
English: Sant Josep Oriol church, Barcelona. Català: Església de Sant Josep Oriol, obra d'Enric Sagnier, a Barcelona.
| null |
image/jpeg
| 768
| 576
| true
| true
| true
|
Enric Sagnier i Villavecchia, né le 21 mars 1858 à Barcelone et mort le 1ᵉʳ septembre 1931 dans cette même ville, est un architecte catalan.
Bien qu'il ne soit pas aussi connu que ses contemporains Antoni Gaudí, Lluís Domènech i Montaner et Josep Puig i Cadafalch, il a été responsable d'un certain nombre de bâtiments historiques. Très prolifique, il pouvait réaliser de nombreux styles, parmi lesquels le néo-gothique, le néo-baroque et le modernisme. Il est admis en tant qu'architecte en 1882, et l'une de ses premières œuvres, en collaboration avec Josep Domènech i Estapà, a été le Palais de Justice de Barcelone.
Parmi d'autres bâtiments connus de lui à Barcelone figurent le bâtiment de la Caixa de Pensions dans la Via Laietana, le Nouveau Bureau des Douanes et l'église sur la colline de Tibidabo.
| null |
|
ca
|
https://ca.wikipedia.org/wiki/Sant_Cirgues
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/54/Map_commune_FR_insee_code_46255.png
|
Sant Cirgues
| null |
Sant Cirgues
| null |
Map commune FR insee code 46255.png
| null |
image/png
| 605
| 756
| true
| true
| true
|
Sant Cirgues és un municipi francès, situat al departament de l'Òlt i a la regió d'Occitània.
|
Sant Cirgues (en francès Saint-Cirgues) és un municipi francès, situat al departament de l'Òlt i a la regió d'Occitània.
|
eo
|
https://eo.wikipedia.org/wiki/Torteval-Quesnay
|
Torteval-Quesnay
| null |
Torteval-Quesnay
| null |
Français : Torteval-Quesnay (Normandie, France). L'église Notre-Dame de Quesnay-Guesnon.
| null |
image/jpeg
| 1,795
| 2,675
| true
| true
| true
|
Torteval-Quesnay estas malaperinta franca komunumo situanta en departemento Calvados, regiono Normandio.
Ĝi nun formas parton de Aurseulles.
|
Torteval-Quesnay estas malaperinta franca komunumo situanta en departemento Calvados, regiono Normandio.
Ĝi nun formas parton de Aurseulles.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Snyder,_New_York
|
Snyder, New York
|
Economy
|
Snyder, New York / Economy
| null |
English: Another LeBrun Road House in w:Amherst, New York
| null |
image/jpeg
| 2,304
| 3,072
| true
| true
| true
|
Snyder is a hamlet within the town of Amherst in Erie County, New York, United States that is part of the Buffalo – Niagara Falls metropolitan area. The hamlet was established in 1837. It was named for Michael Snyder, its first postmaster, who also operated a store at the corner of Harlem Road, which is also known as New York State Route 240, and Main Street, which is also known as New York State Route 5. The hamlet blossomed due to retail activity demand created along the Main Street transportation route between Buffalo and points to the east in the 19th and early 20th century.
As of 2009, the hamlet has several commercial districts, including a modest business district along Main Street that includes the original town focal point at Main Street and Harlem Road, and several educational institutions. The educational institutions are both public and private and range from kindergarten through college. The Snyder community has above-average affluence and education compared to the Buffalo region. The hamlet also hosts two structures listed on the National Register of Historic Places that serve as architectural artifacts of the early residential developments in the hamlet.
|
Snyder is an affluent and well-educated community in Metropolitan Buffalo. The residential population consists mostly of large single family homes on individual lots. The 2000 United States Census average household income of $87,700 ($130,203 today) far exceeds the Buffalo regional average of $57,400 ($85,218). The Snyder population declined from 14,294 to 13,875 while the number of households increased from 5,469 to 5,574 between the 1990 United States Census and the 2000 United States Census. During the decade the number of children age 5–17 and adults age 35–54 grew significantly while the young adults age 18–34 and adults over the age of 55 declined sharply. The number of housing units grew from 5,662 to 5,739. 1990 housing was 82.5% single-family housing. The busiest ATM in the entire Buffalo region is in Snyder.
The traditionally defined Snyder portion of Main Street had 180 businesses as of January 2002. The town has two theatres: Musical Fare Theater is a not for profit corporation on the Daemen College campus and Fisher-Towne Theater.
Starting in the 1950s zoning laws required that all new buildings be set back from the street and have private on-site parking. The 21st Century zoning laws date back to 1976.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Beaumont_(Gers)
|
Beaumont (Gers)
| null |
Beaumont (Gers)
| null |
Français : Vopillon (Gers) - Pont de l'Artigue vu de l'aval
| null |
image/jpeg
| 2,736
| 3,648
| true
| true
| true
|
Beaumont es una comuna francesa, situada en el departamento de Gers, en la región de Mediodía-Pirineos. Sus habitantes reciben el nombre, en francés, de beaumontois.
El puente de Artigue se encuentra incluido como parte del lugar Patrimonio de la Humanidad llamado «Caminos de Santiago de Compostela en Francia», sobre el Osse, pues forma parte de la Via Podiensis.
|
Beaumont es una comuna francesa, situada en el departamento de Gers, en la región de Mediodía-Pirineos. Sus habitantes reciben el nombre, en francés, de beaumontois.
El puente de Artigue se encuentra incluido como parte del lugar Patrimonio de la Humanidad llamado «Caminos de Santiago de Compostela en Francia» (Código 868-049), sobre el Osse, pues forma parte de la Via Podiensis.
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/40_%D0%BA%D0%BC_(%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D1%82%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0_%D0%91%D0%9C%D0%9E)
|
40 км (платформа БМО)
|
Иллюстрации
|
40 км (платформа БМО) / Иллюстрации
| null |
Русский: Вид с запада
| null |
image/jpeg
| 1,920
| 2,560
| true
| true
| true
|
40 км — остановочный пункт / пассажирская платформа Большого кольца МЖД на участке Дмитров / Яхрома — Пост 81 км. Расположена в Сергиево-Посадском районе Московской области.
Работают кольцевые маршруты электропоездов: Александров — Поварово III, Александров — Дмитров.
Платформа оборудована осветительными фонарями, имеется стенд с расписанием.
Рядом с платформой находится железнодорожный переезд, по которому Новоугличское шоссе пересекает Большое кольцо МЖД. Переезд оборудован светофорной сигнализацией. Шлагбаумов и барьеров-автоматов нет.
Платформа расположена на северо-западной окраине Сергиева Посада. Дорожный знак «начало населённого пункта Сергиев Посад» расположен непосредственно за переездом, находящимся рядом с платформой. Поблизости расположен вещевой рынок, а также конечная остановка «Вещевой рынок» городских автобусов Сергиева Посада. Некоторые маршруты автобусов и маршрутных такси останавливаются у остановки «Вещевой рынок», некоторые — у следующей остановки «ЦРБ». Непосредственно у самой платформы также есть автобусная остановка «Деулинский переезд», на которой останавливаются автобусы, следующие по Новоугличскому шоссе.
| null |
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%98%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%81%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE_%D0%93%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%B8
|
Искусство Германии
|
Немецкая гравюра эпохи Возрождения
|
Искусство Германии / Немецкая гравюра эпохи Возрождения
| null |
Deutsch: Eidgenössische Reisläufer und Dirne, 1524English: Swiss Mercenary and prostitute, 1524
| null |
image/jpeg
| 1,115
| 665
| true
| true
| true
|
Истоки искусства Германии берут своё начало в глубокой древности, когда германские племена пришли на земли Римской империи в эпоху крушения античного способа производства.
|
Ещё накануне эпохи возрождения немецкие ремесленники шли в авангарде книгопечатания и внедрения искусства гравюры. Этому способствовало широкое использование бумажных мельниц и наличие нового, дешевого материала для гравюр и книг — бумаги.
Господствующие позиции в искусстве возрождения немецких земель заняли живопись и гравюра, к тому же гравюра в творчестве некоторых немецких мастеров главенствовала. Немецкая архитектура XV—XVI вв. значительно уступала образцам Италии и имела провинциальный, вторичный характер. Она словно накапливала силы для будущей эпохи барокко, которая расцветёт в германских княжествах.
На значительную популярность немецкой гравюры повлияло несколько факторов -
обращение к ней ведущих мастеров
большие тиражи (создание сколь угодно количества отпечатков)
демократический характер гравюры в отличие от уникального, аристократического характера живописи
отражение актуальных тогдашних событий,
широкая тематика — от религиозных композиций до изображений крестьян, солдат, проституток
популяризация тогдашних мыслителей (портреты Лютера, Меланхтона и т. д.)
доступность и дешевизна.
Известные немецкие гравёры:
Мастер E. S.
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Lijst_van_personen_geboren_in_1903
|
Lijst van personen geboren in 1903
|
Januari
|
Lijst van personen geboren in 1903 / Januari
| null |
Deutsch: Boris Blacher 1922. Passfoto auf seinem russischen Abiturzeugnis
| null |
image/jpeg
| 367
| 300
| true
| true
| true
|
Dit is een lijst van personen die geboren zijn in 1903.
De inhoud van deze pagina is gebaseerd op gegevens in Wikidata. Als er onvolkomenheden in deze lijst zitten, gelieve dan aldaar de gegevens aan te passen. Achter iedere persoon is hiervoor een link aanwezig met de aanduiding bewerken.
Wijzigingen in Wikidata worden met enige regelmatigheid geautomatiseerd overgenomen naar deze pagina.
|
1 - Eltien Krijthe, Nederlandse landbouwkundige (overleden in 1945) bewerken
1 - Willem Nieuwenkamp, Nederlandse geoloog en academisch docent (overleden in 1979) bewerken
2 - Anton van Duinkerken, Nederlandse rector magnificus van de Radboud Universiteit Nijmegen, dichter, schrijver, literatuurhistoricus, kunsthistoricus, academisch docent en literatuurcriticus (overleden in 1968) bewerken
2 - Kane Tanaka, Japanse oudste mens, winkelier bewerken
3 - Charles Foulkes, Britse militair (overleden in 1969) bewerken
4 - Georg Elser, Duitse timmerman, schrijnwerker, verzetsstrijder en terrorist (overleden in 1945) bewerken
4 - Carroll Gibbons, Amerikaanse orkestleider, componist en dirigent (overleden in 1954) bewerken
4 - Piet Soer, Nederlandse piloot (overleden in 1935) bewerken
5 - Louis Kiebooms, Belgisch lid van de Kamer van volksvertegenwoordigers en advocaat (overleden in 1992) bewerken
5 - Leighton Lucas, Britse dirigent, componist, musicoloog en choreograaf (overleden in 1982) bewerken
5 - Ettore Meini, Italiaanse wielrenner (overleden in 1961) bewerken
6 - Boris Blacher, Duitse componist, musicoloog, librettist, academisch docent en schrijver (overleden in 1975) bewerken
6 - Friedrich Piket, Amerikaanse dirigent, musicoloog, componist en violist (overleden in 1974) bewerken
7 - Albrecht Haushofer, Duitse geopoliticus, diplomaat, auteur, academisch docent, schrijver, verzetsstrijder, dichter en geograaf (overleden in 1945) bewerken
7 - Hooley Smith, Canadese ijshockeyspeler (overleden in 1963) bewerken
8 - Igor Koertsjatov, natuurkundige, nucleair wetenschapper, academisch docent en politicus uit het Keizerrijk Rusland (overleden in 1960) bewerken
8 - Robert D. Webb, Amerikaanse filmproducent en filmregisseur (overleden in 1990) bewerken
9 - Maria Nagels, Belgische syndicalist en bestuurder (overleden in 1992) bewerken
10 - Flaminio Bertoni, Italiaanse beeldhouwer, architect, kunstschilder en ingenieur (overleden in 1964) bewerken
10 - Barbara Hepworth, Britse beeldhouwer en kunstschilder (overleden in 1975) bewerken
11 - Alan Paton, Zuid-Afrikaanse schrijver, autobiograaf, scenarioschrijver en politicus (overleden in 1988) bewerken
11 - Otto Hoogesteijn, Nederlandse zwemmer (overleden in 1966) bewerken
11 - Domenico Piemontesi, Italiaanse wielrenner (overleden in 1987) bewerken
11 - Ilse Weber, schrijver, componist, kinderboekenschrijver en dichter uit Oostenrijk-Hongarije (overleden in 1944) bewerken
13 - Ruth Harriet Louise, Amerikaanse fotograaf (overleden in 1940) bewerken
14 - Joris Diels, Belgische filmregisseur, acteur en toneelregisseur (overleden in 1992) bewerken
16 - Wilhelm Karl von Isenburg, Duitse genealoog en academisch docent (overleden in 1956) bewerken
17 - John Badcock, Britse roeier (overleden in 1976) bewerken
18 - Friedrich Franz Bauer, Duitse fotograaf (overleden in 1972) bewerken
18 - Berthold Goldschmidt, Britse componist, pianist en dirigent (overleden in 1996) bewerken
18 - Gladys Hooper, Britse pianist (overleden in 2016) bewerken
18 - Min Leibrook, Amerikaanse jazzmuzikant en saxofonist (overleden in 1943) bewerken
19 - Andrew Libano, Amerikaanse zeiler (overleden in 1935) bewerken
20 - Klaas van Beeck, Nederlandse componist, trompettist, saxofonist, orkestleider en arrangeur (overleden in 1979) bewerken
23 - Jorge Eliécer Gaitán, Colombiaanse politicus, academisch docent en advocaat (overleden in 1948) bewerken
23 - Gejus van der Meulen, Nederlandse voetballer en arts (overleden in 1972) bewerken
23 - Torahiko Miyahata, Japanse zwemmer (overleden in 1988) bewerken
25 - Hervey Cleckley, Amerikaanse psychiater en scenarioschrijver (overleden in 1984) bewerken
25 - Hermine Gerarda de Kempenaer, Nederlandse manager (overleden in 1997) bewerken
25 - Corry Lievens, Belgische schrijver (overleden in 1968) bewerken
25 - Henrik Scholte, Nederlandse schrijver (overleden in 1988) bewerken
26 - Maurice Delbouille, Belgische senator, taalkundige, academisch docent en romanist (overleden in 1984) bewerken
27 - John Eccles, Australische filosoof, neurowetenschapper, arts, professor, neuroloog en fysiolo
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E5%AE%89%E3%81%AE%E6%BB%9D
|
安の滝
| null |
安の滝
| null |
English: Yasu no Taki Falls in Kitaakita, Akita pref., Japan. 日本語: 安の滝。秋田県北秋田市阿仁。
| null |
image/jpeg
| 612
| 816
| true
| true
| true
|
安の滝は、秋田県北秋田市阿仁の中ノ又渓谷奥部に存在する落差約90メートルの滝。
|
安の滝（やすのたき）は、秋田県北秋田市阿仁の中ノ又渓谷奥部に存在する落差約90メートルの滝。
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Apeles
|
Apeles
|
Biografía
|
Apeles / Biografía
|
Alejandro el Grande visita a Apeles mientras está pintando a Campaspe. Cuadro de Giambattista Tiepolo.
| null | null |
image/jpeg
| 1,562
| 2,024
| true
| true
| true
|
Apeles fue uno de los más queridos y afamados pintores de la Edad Antigua.
Nació en Colofón, en el año 352 a. C.; y falleció en Cos el 308 a. C.
|
Se pensó, basándose en los escritos de Ovidio y de Plinio el Viejo, que habría nacido en Cos el año 352 a. C., aunque según Estrabón era de Éfeso y, según la Suda, habría nacido en Colofón. Fue discípulo del artista Pánfilo de Anfípolis en Sición. Apeles fue el pintor elegido por Alejandro Magno para perpetuar su imagen. Alejandro era consciente del poder de propaganda que puede tener el arte y supo muy bien controlar la reproducción de su efigie cuya realización sólo autorizó a tres artistas: un escultor, un orfebre y un pintor. Los biógrafos de Alejandro cuentan que éste tenía en gran aprecio al pintor y que visitaba con frecuencia su taller y se sometía a sus exigencias.
Las fuentes antiguas recogen varias leyendas en torno a este pintor. Plinio el Viejo dice que Alejandro, al ver un retrato de su concubina preferida, Campaspe, comprendió que Apeles estaba enamorado. En lugar de enfadarse, ya se conoce el carácter impetuoso de Alejandro, el rey ofreció su compañera al pintor. Alejandro, que se consideraba como un dios, estimaba tanto a Apeles y su arte que soportó varios comentarios fastidiosos por parte de este último. Se dice que Apeles, por ejemplo, hizo comprender a Alejandro que hablaba de pintura sin conocimiento y le dijo que hacía reír hasta a los ayudantes que preparaban sus colores. Esta escena fue representada en un grabado por Salvator Rosa.
|
|
sk
|
https://sk.wikipedia.org/wiki/Vznik_vesm%C3%ADru
|
Vznik vesmíru
|
Nepriehľadná éra
|
Vznik vesmíru / Priebeh Veľkého tresku / Nepriehľadná éra
|
Družica COBE
| null | null |
image/jpeg
| 620
| 516
| true
| true
| true
|
Vznik vesmíru začal podľa astronómov Veľkým treskom, tiež niekedy nazývaným aj Big Bang. Vo Veľkom tresku vzniklo všetko - priestor, energia, hmota a od tej chvíle začal plynúť i čas. Dovtedy neexistovalo nič, všetko sa podľa astronómov začalo Veľkým treskom.
|
Počas trvania nepriehľadnej éry, veľmi dlhého obdobia trvajúceho od 200-tej sekundy po 300 000 rokov veľký oceán častíc z elektrónov, protónov a jadier hélia spôsobil, že vesmír bol veľmi zahmlený. Na konci tohto obdobia nadobudol úctyhodnú veľkosť 100 mil. ly (svetelných rokov). Na konci tejto éry začína byť vesmír priehľadnejší z dôvodu vytvárania prvých atómov hélia, lítia, miestami i deutéria. Mohlo sa tak stať preto, lebo teplota konečne klesla na 2700 °C a tým sa znížilo pôsobenie fotónov, ktoré všetky pokusy o vznik atómov doteraz rozbíjali.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Southend_Airport_railway_station
|
Southend Airport railway station
| null |
Southend Airport railway station
|
The station in 2012
|
English: Airport station
| null |
image/jpeg
| 3,264
| 4,928
| true
| true
| true
|
Southend Airport railway station is on the Shenfield to Southend Line in the East of England, serving London Southend Airport, the village of Sutton and northern parts of Southend-on-Sea. It is 39 miles 44 chains down the line from London Liverpool Street and is situated between Rochford and Prittlewell. Train services provide an airport rail link between Southend Airport and Central London.
The station is managed by Stobart Rail but the trains serving it are operated by Greater Anglia. The Engineer's Line Reference for the line is SSV; the station's three-letter station code is SIA. The platforms have an operational length for 12-coach trains.
|
Southend Airport railway station is on the Shenfield to Southend Line in the East of England, serving London Southend Airport, the village of Sutton and northern parts of Southend-on-Sea. It is 39 miles 44 chains (63.65 km) down the line from London Liverpool Street and is situated between Rochford and Prittlewell. Train services provide an airport rail link between Southend Airport and Central London.
The station is managed by Stobart Rail (Stobart Aviation operates the airport) but the trains serving it are operated by Greater Anglia. The Engineer's Line Reference for the line is SSV; the station's three-letter station code is SIA. The platforms have an operational length for 12-coach trains.
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/InSight
|
InSight
|
Місце посадки
|
InSight / Місце посадки
|
Малюнок: посадка Фенікса , має бути аналогічна посадці InSight
|
English: An artist's rendition of the Phoenix Mars probe during landing. The sophisticated landing system on Phoenix allows the spacecraft to touch down within 10 kilometres (6.2 mi) of the targeted landing area. Thrusters are started when the lander is 570 metres (1,870 ft) above the surface. The navigation system is capable of detecting and avoiding hazards on the surface of Mars.
| null |
image/jpeg
| 4,800
| 5,200
| true
| true
| true
|
InSight — місія НАСА в рамках програми Discovery з доставки на Марс дослідного посадкового апарата для вивчення внутрішньої будови і складу Червоної планети, для кращого розуміння історії Землі і Сонячної системи. Запуск місії успішно здійснено 5 травня 2018, апарат успішно здійснив посадку 26 листопада 2018 року на рівнині Елізій, тоді ж відділиться сейсмометр і тепловий зонд. Також буде проведений радіоексперимент для вивчення внутрішньої структури Марса.
Спускний апарат виготовлений компанією Lockheed Martin, підрозділом Lockheed Martin Space Systems у 2010-х, запуск планувалось здійснити у березні 2016. Проте, через несправність одного з інструментів запуск було відкладено до 5 травня 2018.
Мета InSight — розмістити на поверхні Марса стаціонарний апарат, обладнаний сейсмометром і тепловим датчиком для вивчення ранньої геологічної еволюції планети. Це може надати нове розуміння щодо землеподібних планет — Меркурія, Венери, Землі, Марса та Місяця. Апарат використає технології попередньої станції — Фенікс, яка успішно здійснила приземлення на Марс у 2008, очікується, що кошти і ризик в цій місії будуть зменшені у порівнянні з місією Фенікс.
|
Наукові цілі InSight не пов'язані з будь-якими особливостями поверхні Марсу, тому посадкові майданчики обирались виходячи з практичних цілей. Кандидати мали бути біля екватору Марсу для забезпечення великої кількості сонячного світла для сонячних панелей цілий рік, низьку висоту для забезпечення достатнього атмосферного гальмування під час посадки. Поверхня має бути пласка (з незначним ухилом), вільна від каміння для зменшення складності посадки під час приземлення і достатньо м'який ґрунт для роботи теплового зонда. Оптимальний майданчик, який задовольняє всім цим вимогам — рівнина Елізій, інші 22 майданчики розміщені у цій місцевості. Лише два майданчика розташовані на необхідній висоті — Рівнина Ісіди і Долини Марінера, проте на них забагато каміння. До того ж у долині Марінера занадто крутий нахил, що може перешкодити безпечній посадці.
У вересні 2013 року кількість варіантів для посадки скоротилося до чотирьох найбільш безпечних з точки зору посадки: це в основному рівна місцевість з невеликою кількістю каменів і незначним ухилом. Всі посадкові місця знаходяться в північній півкулі Марса на рівнині Елізій. Кожен район посадки — еліпс довжиною в 130 кілометрів зі сходу на захід і 27 кілометрів — з півночі на південь. Місце посадки буде визначено за допомогою камер високої роздільної здатності зонда Mars Reconnaissance Orbiter.У березні 2017 науковці повідомили, що обрали місце посадки апарату. Воно розташоване у західній частині рівнини Елізій.Посадковий майданчик розташований у 600 км від місця роботи ровера «К'юріосіті» у кратері Ґейл
|
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Eucalyptus_cambageana
|
Eucalyptus cambageana
| null |
Eucalyptus cambageana
| null |
English: Eucalyptus cambageana
| null |
image/jpeg
| 3,780
| 2,386
| true
| true
| true
|
Eucalyptus cambageana är en myrtenväxtart som beskrevs av Joseph Henry Maiden. Eucalyptus cambageana ingår i släktet Eucalyptus och familjen myrtenväxter. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
|
Eucalyptus cambageana är en myrtenväxtart som beskrevs av Joseph Henry Maiden. Eucalyptus cambageana ingår i släktet Eucalyptus och familjen myrtenväxter. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Physaloptera
|
Physaloptera
|
Physaloptera spp. as human parasites
|
Physaloptera / Physaloptera spp. as human parasites
|
Physaloptera spp. eggs found in a grave of the Bronze Age in Iran
|
English: Figure 3 of paper: The six Physaloptera spp. eggs found in the soil sample. Note the embryos in A, B, D. Arrows in (B) show the considerable thickness of the egg shell. The diagnosis cannot be made with certainty for the egg in (C). Scale bars = 20 μm. Egg shows a hyalinized state of its content (E).
| null |
image/png
| 1,170
| 1,417
| true
| true
| true
|
Physaloptera is a genus of parasitic nematodes in the family Physalopteridae. Species include:
Physaloptera dilatata
Physaloptera dispar
Physaloptera hispida
Physaloptera losseni
Physaloptera maxillaris
Physaloptera murisbrasiliensis
Physaloptera ngoci
Physaloptera preputialis
Physaloptera retusa
Physaloptera rara
Undescribed or unidentified species have been found on the hispid cotton rat in the southern United States, the marsh rice rat in Florida, and Leontopithecus rosalia, Physalaemus soaresi, Cacajao calvus, and Lagothrix lagotricha in Brazil.
|
Most species utilize insects such as crickets, cockroaches, and beetles as intermediate hosts. Several species of Physaloptera can be parasites of primates and man. This rare disease is known as spiruridiasis.
Human infection is considered to be ancient; eggs of Physaloptera sp. were found in a grave of the Bronze Age in Iran.
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%B6_%D0%BC%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0
|
Монтаж медиаконтента
|
Базовые монтажные правила
|
Монтаж медиаконтента / Базовые монтажные правила
|
Монтажёр во время работы с киноплёнкой на монтажном столе
| null | null |
image/jpeg
| 798
| 524
| true
| true
| true
|
Монта́ж медиаконте́нта — творческий и технический процесс в кинематографе, на телевидении или звукозаписывающих студиях, позволяющий в результате соединения отдельных фрагментов исходных записей получить единое, композиционно цельное произведение. Аналогичная переработка видеозаписей на телевидении называется словом «видеомонта́ж», однако во всех отраслях медиа общепринят более короткий термин монта́ж. Монтаж является важнейшей частью кинематографического языка, способной придать повествованию выразительность и внятность минимальными средствами.
Теоретик кинематографа Лев Кулешов в 1917 году написал о монтаже:
Кроме межкадрового монтажа, получаемого склеиванием отдельных монтажных кадров в общую последовательность, в кино и на телевидении существует также понятие внутрикадрового монтажа.
Внутрикадровым монтажом называется композиционное построение внутри одного монтажного кадра, объединяющее происходящие в нём действия в единый мизанкадр. Это достигается организацией действия в кадре режиссёром и оператором, и не требует отдельной технологии, необходимой при межкадровом монтаже.
|
Монтаж любого видеоряда подчиняется некоторым законам, выработанным за годы развития кино- и телевизионного производства. Некоторые из этих законов считаются простейшими, но их нарушение приводит к искажённому восприятию происходящего на экране и потере ориентации зрителем. Например, при монтаже кадров, в которых движутся одни и те же персонажи или транспортные средства, направление их движения до и после склейки должно совпадать. Монтажные кадры, на которых объект снят с противоположной стороны и движется в обратном направлении, использовать нельзя. В противном случае у зрителя может возникнуть впечатление, что действия происходят в разных обстоятельствах. Тот же принцип относится к направлению съёмочного освещения, которое должно приблизительно совпадать в соседних кадрах одной сцены. В связи с этим, любая смена точки съёмки должна быть оправдана не только соображениями композиции кадров, но и соответствием логике повествования.
Таким же образом, монтаж диалога двух актёров предполагает, что на крупных планах, где они сняты отдельно друг от друга, их взгляд должен быть направлен в противоположные стороны, а перед лицом должно оставаться свободное пространство. При несоблюдении этого принципа, получившего название «правило 180 градусов» (на профессиональном жаргоне — «восьмёрка»), зритель будет дезориентирован, предполагая, что общение происходит с третьим лицом. Склейка эпизодов одной и той же сцены, снятых с незначительной разницей в крупности плана, также неприемлема, поскольку создаёт ощущение «скачка». Напротив, резкий переход от общего плана к крупному может разрушить ощущение единства места и времени действия. К тому же эффекту приводит резкая смена фона позади персонажей вследствие перемены точки съёмки. В монтируемых кадрах должны повторяться хотя бы некоторые ориентиры, подсказывающие зрителю, что события происходят там же. При несоответствии исходного материала всем этим требованиям принято говорить, что кадры «не монтируются».
Аналогичные правила относятся к монтажу кадров с панорамированием и снятых движущейся камерой. Ещё одним требованием монтажа является поддержание ощущения непрерывности действия, не допускающее пропуска его частей. Например, если в предыдущем кадре человек входит в дверь, то в следующем он должен выходить из неё с другой стороны. Если после склейки он окажется уже сидящим на стуле в комнате, в которую вошёл, это нарушит целостность сцены. Для устранения такого логического скачка необходима вклейка между соседними кадрами смысловой «перебивки», имеющей отношение к обоим монтируемым кадрам. Такие перебивочные планы специально снимаются операторами кинохроники и телевидения для облегчения работы монтажёров.
Необходимость соблюдения перечисленных законов вынуждает прибегать к тщательному предварительному планированию съёмок на стадии создания режиссёрского сценария. При документальной событийной съёмке правила монтажа должны учитываться операторами, которые обязаны представлять себе будущую монтажную последовательность. Нарушение базовых монтажных принципов возможно в альтернативных школах киноискусства, но требует продуманного подхода к решению картины. Так, «правило 180 градусов» намеренно многократно нарушено в фильме Стэнли Кубрика «Сияние», в результате чего создаётся мистическая атмосфера.
|
|
et
|
https://et.wikipedia.org/wiki/John_Obi_Mikel
|
John Obi Mikel
| null |
John Obi Mikel
| null |
Nigerian footballer John Obi Mikel
|
Mikel John Obi (2008)
|
image/jpeg
| 387
| 325
| true
| true
| true
|
John Michael Nchekwube Obinna on Nigeeria jalgpallur, kes mängib poolkaitsjana Türgi kõrgliiga klubis Trabzonspor.
Mikel John Obi hakkas jalgpalli mängima 12-aastasena, kui valiti Pepsi Jalgpalli Akadeemiasse 3000 lapse hulgast. Alates 2002 mängis ta jalgpalliklubis Plateau United, kust Euroopa jalgpalli kõrgliigadesse on tulnud näiteks Celestine Babayaro ja Victor Obinna. Aastatel 2006–2016 mängis ta Londoni Chelseas.
|
John Michael Nchekwube Obinna (ka John Obi Mikel ja John Mikel Obi; sündinud 22. aprillil 1987) on Nigeeria jalgpallur, kes mängib poolkaitsjana Türgi kõrgliiga klubis Trabzonspor.
Mikel John Obi hakkas jalgpalli mängima 12-aastasena, kui valiti Pepsi Jalgpalli Akadeemiasse 3000 lapse hulgast. Alates 2002 mängis ta jalgpalliklubis Plateau United, kust Euroopa jalgpalli kõrgliigadesse on tulnud näiteks Celestine Babayaro ja Victor Obinna. Aastatel 2006–2016 mängis ta Londoni Chelseas.
|
|
cy
|
https://cy.wikipedia.org/wiki/Charleston,_De_Carolina
|
Charleston, De Carolina
| null |
Charleston, De Carolina
| null |
English: Broad Street, Charleston SC
| null |
image/jpeg
| 2,848
| 4,272
| true
| true
| true
|
Dinas yn nhalaith De Carolina, Unol Daleithiau America, sy'n ymestyn dros sawl Sir: Swydd Charleston a Swydd Berkeley. yw Charleston. Mae gan Charleston boblogaeth o 120,083. ac mae ei harwynebedd yn 405.5. Cafodd ei sefydlu yn y flwyddyn 1670.
|
Dinas yn nhalaith De Carolina, Unol Daleithiau America, sy'n ymestyn dros sawl Sir: Swydd Charleston a Swydd Berkeley. yw Charleston. Mae gan Charleston boblogaeth o 120,083. ac mae ei harwynebedd yn 405.5. Cafodd ei sefydlu (neu ei ymgorffori) yn y flwyddyn 1670.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Will_Poulter
|
Will Poulter
|
Carrière
|
Will Poulter / Biographie / Carrière
|
Will Poulter lors de l'avant-première du film Les Miller, une famille en herbe, en 2013.
|
Will Poulter at the We're the Millers premier.
| null |
image/jpeg
| 1,505
| 1,080
| true
| true
| true
|
Will Poulter est un acteur britannique, né le 28 janvier 1993 à Londres en Angleterre.
|
Peu enclin aux études, Will Poulter se fait remarquer par une professeur d'art dramatique de l'école qui l'intègre, en 2005, dans le projet de spectacle à sketches intitulé School of Comedy où des petits parodient les grands et qui est repéré par Channel 4 lors d'une représentation au cours du Edinburgh Festival Fringe : il sera diffusé dans le Comedy Lab de Channel 4 avant de devenir une série complète sur la chaîne E4, pour deux saisons.
En 2007, à l'instigation de sa professeur d'art dramatique, il se présente au casting du film Le Fils de Rambow où il décroche le rôle de Lee Carter et partage le rôle principal avec Bill Milner.
En 2009, il est retenu pour le rôle de Eustache Scrubb dans le film Le Monde de Narnia : L'Odyssée du Passeur d'Aurore. Sa famille l'accompagne en Australie le temps du tournage et le film sort le 10 décembre 2010, dans lequel, malgré la réception mitigée du film, sa prestation est remarquée.
En 2010, il apparait dans le pilote The Fades, écrit par Jack Thorne, connu pour la série Skins, puis dans le film indépendant britannique Wild Bill, réalisé par Dexter Fletcher (2011).
En 2013, il crée sa société de production baptisée Good Soil, avec le jeune acteur et scénariste Seb de Souza, rencontré lors du tournage du film Plastic – dont Poulter reconnaît la mauvaise qualité – dans le but notamment de générer l'écriture de scénarios originaux de qualité. Même année, il incarne Kenny dans la comédie Les Miller, une famille en herbe, un rôle dans un succès populaire où il côtoie Jennifer Aniston, Jason Sudeikis et Emma Roberts, qui lui vaut le Rising Star Award aux BAFTA.
En 2014, il apparaît dans Le Labyrinthe (The Maze Runner), interprétant le rôle de Gally.
En 2015, il joue aux côtés de Leonardo DiCaprio dans The Revenant dans lequel il incarne le pionnier et trappeur Jim Bridger.
En 2017, il incarne le flic raciste Philip Kraus dans Detroit de Kathryn Bigelow.
En 2019, on le retrouve dans Midsommar d'Ari Aster, où il interprète Mark.
|
|
fa
|
https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%B4%D8%B1%D9%84%DB%8C_%D8%AC%DA%A9%D8%B3%D9%88%D9%86
|
شرلی جکسون
| null |
شرلی جکسون
| null |
Shirley Ann Jackson, President, Rensselaer Polytechnic Institute (RPI), speaks during the "WHAT IF: the United States remains in a jobless recovery in 2011?" session at the Annual Meeting of the New Champions in Tianjin, China, September 15, 2010.
| null |
image/jpeg
| 447
| 377
| true
| true
| true
|
شرلی جکسون سیاستمدار اهل ایالات متحده آمریکا است. او فیزیکدان و هجدهمین رئیس موسسه پلی تکنیک رنسلیر است. جکسون اولین زن سیاهپوست آمریکایی آفریقایی است که از موسسه فناوری ماساچوست فارغالتحصیل شدهاست. وی دومین زن سیاهپوستی است که دارای دکترای فیزیک است.
وی همچنین برندهٔ جوایزی همچون نشان ملی علوم و جایزه ونیوار بوش شدهاست.
|
شرلی جکسون (انگلیسی: Shirley Ann Jackson؛ زادهٔ ۵ اوت ۱۹۴۶) سیاستمدار اهل ایالات متحده آمریکا است. او فیزیکدان و هجدهمین رئیس موسسه پلی تکنیک رنسلیر است. جکسون اولین زن سیاهپوست آمریکایی آفریقایی است که از موسسه فناوری ماساچوست فارغالتحصیل شدهاست. وی دومین زن سیاهپوستی است که دارای دکترای فیزیک است.
وی همچنین برندهٔ جوایزی همچون نشان ملی علوم و جایزه ونیوار بوش شدهاست.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Leon_C._Goodrich
|
Leon C. Goodrich
|
Works
|
Leon C. Goodrich / Works
|
Rialto Theatre
|
English: The Rialto Theater in Casper, Wyoming, on the northeast corner of Second and Center Streets in the original township. The structure, built in 1921 as the New Lyric Theater, is listed on the National Register of Historic Places.
| null |
image/jpeg
| 1,064
| 688
| true
| true
| true
|
Leon C. Goodrich was an American architect of Casper, Wyoming. A number of his works are listed on the National Register of Historic Places.
|
Works include (with variations in attribution):
Rialto Theatre (1921-1922 remodel), formerly known as the New Lyric Theatre, 102 E. Second St., Casper, Wyoming (Dubois & Goodrich), NRHP-listed
Turner-Cottman Building (1924), Casper, Wyoming, NRHP-listed
St. Anthony School (1927), Casper, Wyoming
Turner-Cottman Building (1924), 120-130 W. Second St., Casper, Wyoming
Paul Stock House (1945-1946), 1300 Sunset Dr, Cody, WY (Goodrich, Leon), NRHP-listed
Wyoming Home & Hospital for the Aged (1948), Thermopolis, Wyoming
Wyoming State Insane Asylum (1948), 831 Highway 150 South, Evanston, Wyoming (four buildings dating to 1948 attributed to Goodrich & Wilking; six large dormitories date from 1907-1935 are attributed to William Dubois)
Odd Fellows Building (1952), 136 S. Wolcott Street, Casper, Wyoming (Goodrich & Wilking), NRHP-listed
Casper Air Terminal (1955), Casper, Wyoming
Sheridan Community College (1958), now known as Sheridan College, 3059 Coffeen Avenue, Sheridan, Wyoming
Casper Junior College (1959), also known as Casper College, 125 College Drive, Casper, Wyoming (works include dormitories designed by Goodrich & Wilking)
Burlington High School, Burlington, Wyoming, considered to be "one of the few Moderne-style institutional buildings in Wyoming."
Casper National Guard Armory, 900 Werner Court, Casper, Wyoming (Leon Goodrich)
Natrona County Courthouse, Casper, Wyoming (Goodrich & Krusmark)
North Casper Clubhouse, 1002 East "L" Street, Casper, Wyoming (Goodrich & Krusmark), NRHP-listed
Ziettermeister Building, Casper, Wyoming (Goodrich & Krusmark)
|
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/%E7%BE%8E%E5%9B%BD%E4%BD%8F%E6%88%BF%E5%92%8C%E5%9F%8E%E5%B8%82%E5%8F%91%E5%B1%95%E9%83%A8%E9%95%BF
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/83/Samuel_Pierce_official_portrait.jpg
|
美国住房和城市发展部长
|
届次
|
美国住房和城市发展部长 / 届次
| null |
Official portrait of then-Secretary of Housing and Urban Development Samuel Pierce.
| null |
image/jpeg
| 3,300
| 2,400
| true
| true
| true
|
美国住房和城市发展部部长是美国住房和城市发展部的主管，主要掌管美国的住房和城市发展政策。林登·约翰逊签署法律条文之后正式生效。它的责任是“增加住房拥有率、支持社区发展等”。罗伯特·克利夫顿·韦弗是首任部长，他是非裔美国人。现任部长是本·卡森。
|
政党
民主党 共和党
状态
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/SEAT_850
|
SEAT 850
|
SEAT 850 Sport Spider
|
SEAT 850 / Características / Versiones deportivas / SEAT 850 Sport Spider
|
SEAT 850 Sport Spider
|
Seat 850 Spider
| null |
image/jpeg
| 1,402
| 2,139
| true
| true
| true
|
El SEAT 850 también conocido popularmente como ocho y medio, es un automóvil del segmento B producido por el fabricante español SEAT bajo licencia de Fiat y basado en el Fiat 850. Conjugaba un precio asequible con una mayor habitabilidad que su antecesor, el SEAT 600, por lo que se convirtió en uno de los referentes en la incipiente motorización de las familias españolas de Clase media de la época.
|
Es el modelo con carrocería cabrío,(El apellido Spider fue por implantación popular, ya que SEAT no pudo registrarlo como SPIDER pues tal denominación estaba registrada en España por FIAT). Solo se fabricaron 2500 unidades. Como Fiat tenía su propia versión descapotable SEAT desarrollaría un prototipo propio, pero finalmente el modelo se descartaría y se daría luz verde al existente con licencia Fiat con la carrocería diseñada por Giorgetto Giugiaro en su etapa con Bertone.
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%B4%D0%B8%D0%BF%D0%BB%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BC%D1%96%D1%81%D1%96%D0%B9_%D1%83_%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D0%B9%D1%86%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%97
|
Список дипломатичних місій у Швейцарії
|
Посольства в Берні
|
Список дипломатичних місій у Швейцарії / Галерея / Посольства в Берні
| null |
English: Bern, Thunstrasse 68. Iranian Embassy in Bern.
| null |
image/jpeg
| 2,822
| 3,966
| true
| true
| true
|
Нижче наведено список дипломатичних місій в Швейцарії. В столиці Швейцарія Берні знаходяться 87 посольств, окрім того в Женеві знаходяться ще 30 посольств країн світу, суміщених із представництвами цих країн в женевському офісі ООН. Ще 54 країни мають акредитованих послів, які перебувають за межами Швейцарії, в основному в Берліні, Парижі та Брюсселі. Почесні консульства в цьому списку не наведені.
| null |
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Bay%C3%A1n_arabo
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/27/International-Teaching-Centre.jpg
|
Bayán arabo
| null |
Bayán arabo
|
Centro insegnamento Bahai, Haifa
|
Template:EnThe International Teaching Centre, situated on Mount Carmel at the Bahá'í World Centre in Haifa. Taken by me during a 9-day pilgrimage in November 2006.
| null |
image/jpeg
| 596
| 909
| true
| true
| true
|
Il Bayán arabo assieme al Bayán persiano è uno dei testi fondamentali del Bábismo scritto dal Báb attorno al 1848.
Il Bayán arabo è un'opera incompleta contenente solo undici capitoli che contengono diciannove affermazioni, esposizioni su questioni religiose. Alcune di queste esposizioni hanno forma di dialogo.
L'opera è stata scritta dal Báb durante la sua prigionia a Maku in Persia
|
Il Bayán arabo assieme al Bayán persiano è uno dei testi fondamentali del Bábismo scritto dal Báb attorno al 1848.
Il Bayán arabo è un'opera incompleta contenente solo undici capitoli che contengono diciannove affermazioni, esposizioni su questioni religiose. Alcune di queste esposizioni hanno forma di dialogo.
L'opera è stata scritta dal Báb durante la sua prigionia a Maku in Persia
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Irvin_Ungar
|
Irvin Ungar
| null |
Irvin Ungar
| null |
English: For reference, a photograph of Szyk expert Irvin Ungar.
|
Portrait of Irvin Ungar, from the neck up, facing forward, wearing glasses and smiling slightly.
|
image/jpeg
| 680
| 1,024
| true
| true
| true
|
Irvin Ungar is an American former pulpit rabbi and antiquarian bookseller, considered the foremost expert on the artist Arthur Szyk. Ungar is credited as “the man behind the Szyk renaissance” who pulled Szyk “out of obscurity” through scholarship, exhibitions, and publications spanning nearly three decades.
|
Irvin Ungar (born 1948) is an American former pulpit rabbi and antiquarian bookseller, considered the foremost expert on the artist Arthur Szyk. Ungar is credited as “the man behind the Szyk renaissance” who pulled Szyk “out of obscurity” through scholarship, exhibitions, and publications spanning nearly three decades.
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B8%D0%B7%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%B4%D0%BE%D0%BD%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%93%D0%AD%D0%A1
|
Гизельдонская ГЭС
|
Станционный узел
|
Гизельдонская ГЭС / Описание сооружений / Станционный узел
| null |
Русский: Головной узел Гизельдонской ГЭС (водохранилище спущено)
| null |
image/jpeg
| 2,856
| 4,290
| true
| true
| true
|
Гизельдо́нская ГЭС — гидроэлектростанция в Пригородном районе Северной Осетии, у села Кобан, на реке Гизельдон. Построенная по плану ГОЭЛРО. Гизельдонская ГЭС является старейшей действующей гидроэлектростанцией Северного Кавказа и одной из старейших ГЭС в России. С момента ввода в эксплуатацию и до пуска Зарамагской ГЭС-1 в 2020 году она использовала самый большой напор среди ГЭС России и являлась наиболее мощной российской ГЭС, использующей ковшовые гидротурбины. Большая часть оборудования гидроэлектростанции находится в эксплуатации с момента её пуска — более 80 лет, продолжая функционировать и в настоящее время. Собственником Гизельдонской ГЭС является ПАО «РусГидро».
|
Станционный узел ГЭС состоит из напорного трубопровода со зданием затворов, здания ГЭС, отводящего канала, ОРУ 110 кВ. Напорный трубопровод металлический сварной, с клёпанными поперечными стыками. На нижних участках оболочка усилена бандажами. Длина трубопровода 491,4 м, внутренний диаметр от 1250 мм сверху до 1 422 мм, толщина оболочки от 12 до 35 мм. Трубопровод проложен на 6 анкерных и 77 промежуточных опорах с упором в концевой части в бетонный массив. В средней части трубопровода, в районе оползневого участка, он проложен в тоннеле подковообразного сечения длиной 173,9 м и высотой 2,75 м. Трубопровод переходит в разводной коллектор, служащий для подачи воды на гидротурбины. По трассе трубопровода установлено здание затворов с размещёнными в нём основными и аварийными дисковыми затворами.
Здание ГЭС имеет размеры 52×12,5 м. В машинном зале здания установлены три горизонтальных гидроагрегата мощностью по 3,6 МВт. Перед гидроагрегатами установлены шаровые затворы. Каждый гидроагрегат включает в себя двухколёсную ковшововую четырёхсопельную гидротурбины П-461-ГИ, работающую на расчётном напоре 289 м, и гидрогенератора ЗГ-9500/500. Расход воды через гидроагрегат составляет 3,38 м³/сек, частота вращения — 500 об/мин, напряжение генератора — 6 кВ. Для управления турбиной используется автоматический регулятор скорости Т-100 проточного типа. Производитель гидротурбин — Ленинградский металлический завод (ныне входит в концерн «Силовые машины»), генераторов — Харьковский электромеханический завод. Для перемещения оборудования в машинном зале имеется мостовой кран производства итальянской фирмы «Черрети и Танфани», грузоподъёмностью 40 т. После использования в турбинах, вода сбрасывается в русло Гизельдона через трёхниточный отводящий канал длиной 21 м, сечением каждой нитки по 2×1,8 м. Гидротурбинное оборудование Гизельдонской ГЭС является редким для России, кроме неё ковшовые турбины используют ещё Зарамагская ГЭС-1 (её гидротурбины одноколёсные вертикальные), а также четыре малых ГЭС — малая Краснополянская (1,5 МВт), ГЭС «Джазатор» (0,63 МВт) и Курушская ГЭС (0,48 МВт), один ковшовый гидроагрегат (турбина К 450-Г-96, генератор СГ-1600-12В2УХЛЗ) установлен на Фаснальской ГЭС (1,6 МВт), но их гидроагрегаты одноколёсные и намного меньше по мощности,.
С генераторов электроэнергия передаётся на три силовых трансформатора ТДН-10000/115/6,6, и далее на открытое распределительное устройство (ОРУ) напряжением 110 кВ. В энергосистему электроэнергия и мощность станции выдаётся по следующим линиям электропередачи:
ВЛ 110 кВ Гизельдонская ГЭС — ПС Юго-Западная (Л-1);
ВЛ-110 кВ Гизельдонская ГЭС — ПС Кармадон (Л-16).
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%B5_%D0%B2_%D1%84%D0%B5%D0%B2%D1%80%D0%B0%D0%BB%D0%B5_2019_%D0%B3%D0%BE%D0%B4%D0%B0
|
Умершие в феврале 2019 года
|
4 февраля
|
Умершие в феврале 2019 года / 4 февраля
|
Вероника Шильц
|
Русский: Veronique Schiltz (Вероника Шильц)
| null |
image/jpeg
| 323
| 244
| true
| true
| true
|
Это список известных людей, соответствующих установленным критериям значимости, умерших в феврале 2019 года.
Причина смерти указывается лишь в исключительных случаях. В остальных случаях — не указывается.
← Январь 2019
|
Александров, Евгений Владимирович (66) — советский и российский футболист и тренер; финалист Кубка СССР (1971) в составе клуба СКА (Ростов-на-Дону) .
Бибер, Нита (92) — американская актриса .
Габуния, Гуранда Георгиевна (80) — советская грузинская актриса, ведущая актриса театра им. К. Марджанишвили, народная артистка Грузии .
Генайзия, Абдельмалек (82) — алжирский военный деятель, начальник Генерального штаба Национальной народной армии Алжира (1991—1993)), генерал-майор .
Грамль, Герман (90) — немецкий историограф и публицист.
Зверянский, Ян Филиппович (76) — советский и российский актёр-кукольник, артист Кемеровского театра кукол имени А. П. Гайдара, заслуженный работник культуры РСФСР (1990) .
Зирченко, Михаил Павлович (92) — советский Праведник народов мира, спасший во время войны тридцать два еврейских беженца .
Золоев, Таймураз Александрович (87) — советский и украинский кинорежиссёр, заслуженный деятель искусств Украины (2000) .
Калецкая, Татьяна Павловна (81) — советский и российский драматург и киносценарист, жена Александра Гельмана .
Кальеха, Исасио (82) — испанский футболист, защитник. Победитель чемпионата Европы по футболу в Испании (1964) .
Лесков, Вадим Тихонович (82) — советский и российский организатор промышленного производства и государственный деятель, директор Читинского машиностроительного завода, председатель Читинского горисполкома (1985—1990) .
Лиетар, Бернар (76) — бельгийский экономист, специалист по денежному обращению .
Марш, Джон Ото (92) — американский государственный деятель, министр армии США (1981—1989) .
Мессерли, Бруно (87) — швейцарский географ, иностранный член РАН (2003) .
Нюкянен, Матти (55) — финский прыгун с трамплина на лыжах, трёхкратный чемпион зимних Олимпийских игр в Калгари (1988), чемпион зимних Олимпийских игр в Сараево (1984) .
Овчинников, Вячеслав Александрович (82) — советский и российский композитор, дирижёр, народный артист РСФСР (1986) .
Оссовски, Леоне (93) — немецкая писательница .
Пенхерский, Збигнев (84) — польский композитор .
Сакиева, Куляш Срымбетовна (98) — советская и казахстанская театральная актриса и певица, артистка Семипалатинского музыкально-драматического театра имени Абая, народная артистка Казахской ССР .
Силла, Мохамед (44) — гвинейский футболист, игрок национальной сборной .
Шильц, Вероника (76) — французский историк .
Щепковский, Збигнев (66) — польский шоссейный велогонщик, участник Летних Олимпийских игр в Монреале (1976) .
|
|
zh-TW
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/%E5%8F%8D%E4%B8%AD%E8%8F%AF%E4%BA%BA%E6%B0%91%E5%85%B1%E5%92%8C%E5%9C%8B
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/82/Protesters_waving_the_Hong_Kong_colonial_flag_in_front_of_China_liaison_office_in_Hong_Kong_03.jpg
|
反中華人民共和國
|
香港
|
反中華人民共和國 / 反中華人民共和國情況 / 香港
|
香港反中人士針對中國人提出的訴求
|
香港示威者举起“中国人滖回中国”标语
| null |
image/jpeg
| 1,296
| 1,936
| true
| true
| true
|
反中華人民共和國，又稱反中、反中國、反中國因素及反陸，是指對於中華人民共和國的厭惡和反感情緒，反對其政府的所作所為、社會制度與對外影響力。對中國大陸政府的反感，可能延伸為對於其人民言論及行為的反感。
|
中共在第二次國共內戰取得勝利後，部分逃避中共政權的內地人都南移香港紮根，包括國民黨員、知識分子和資本家。香港的親共分子發起六七暴動，被港英政府鎮壓後，香港人的本土意識增強，反共意識亦隨之萌芽。之後香港經歷過支持保釣、六四天安門事件等支援中國民主的社會運動。由六四發生後至到香港回歸，反對和恐懼中共的心理在香港一直揮之不去，包括那些已經移民外國的部分香港人。
2003年香港簽訂了CEPA，港澳個人遊開通，愈來愈多來自內地的新移民移居香港，使到教育、醫療、房屋等社會資源和就業市場變得緊絀，不少香港人均要直接面對內地人搶奪資源的挑戰，部分新移民更有組織涉種票擴大建制派的支持盤，內地遊客大量湧進香港購物並排擠本地消費需求，以及佔用香港醫療資源，嚴重影響民生。又因內地的食物安全問題嚴重，政府又打擊不力，使民眾大量湧到鄰近的香港搶購所需，例如嬰兒奶粉等，引致市面供應缺乏，直接影響香港人的日常生活。此外中華人民共和國成為世界貿易組織的成員國之後，香港不再是中國內地和西方經貿交流的唯一中轉站，在面對深圳等內地城市的競爭中因為勞動力成本較高等原因不敵後者導致香港經濟發展放緩，生活成本上漲，一些香港人將這歸咎於北京政府。兩者文化和心態的差距已影響香港人的日常生活，使部分香港人的反共心態，已經走向反對中國民族主義、反大一統思想和拒絕中國中心主義，以及擴大至反對基本法第二十三條、「德育及國民教育科」和所有試圖促進中港融合的政策。2014年發起雨傘運動後，香港的反中情緒遞增，並於2019年發起反對逃犯條例修訂運動後推至高峰。
|
arz
|
https://arz.wikipedia.org/wiki/%D9%81%D8%B1%D8%A7%D9%86%D8%B2_%D9%83%D8%B1%D9%88%D9%85%D8%B1
|
فرانز كرومر
| null |
فرانز كرومر
| null |
Portrait of Franz Krommer (Czech: František Kramář, 1759 - 1831), Czech composer
| null |
image/jpeg
| 1,741
| 1,393
| true
| true
| true
|
الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
فرانز كرومر كان ملحن مزيكا من Margraviate of Moravia.
|
الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
فرانز كرومر كان ملحن مزيكا من Margraviate of Moravia.
|
|
be
|
https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BF%D1%81%D0%BA%D1%96_%D0%B4%D0%B0%D0%BC%D0%B0%D0%BD
|
Капскі даман
| null |
Капскі даман
| null |
Dassie (Cape Hyrax) photgraphed on Table Mountain, Cape Town. The photo was taken on the rocks near the upper cable car station.
| null |
image/jpeg
| 768
| 1,024
| true
| true
| true
|
Капскі даман — від афрыканскіх млекакормячых, які мае павярхоўнае падабенства з трусам. Маюць кароткія вушы і хвост. Жывуць у абласцях саван альбо ў сенажацях. Часта жывуць у скалістых абласцях, таксама магчыма знайсці ў норах іншых жывёл.
|
Капскі даман (Procavia capensis) — від афрыканскіх млекакормячых, які мае павярхоўнае падабенства з трусам. Маюць кароткія вушы і хвост. Жывуць у абласцях саван альбо ў сенажацях. Часта жывуць у скалістых абласцях, таксама магчыма знайсці ў норах іншых жывёл.
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Ponte_Juscelino_Kubitschek
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/30/BSB_Ponte_JK_Helicoptero_02_2006_79_8x6.JPG
|
Ponte Juscelino Kubitschek
|
Descrição geral
|
Ponte Juscelino Kubitschek / Descrição geral
|
Fotografia aérea da ponte JK.
|
Aereal view Bridge Juscelino Kubitschek (Ponte JK), Brasilia, D.F., Brazil, 2006
| null |
image/jpeg
| 900
| 1,206
| true
| true
| true
|
A Ponte Juscelino Kubitschek, também conhecida como Ponte JK ou Terceira Ponte, está situada em Brasília, ligando o Lago Sul, Paranoá e São Sebastião à parte central de Brasília, através do Eixo Monumental, atravessando o Lago Paranoá. Inaugurada em 15 de dezembro de 2002, a estrutura da ponte tem um comprimento de travessia total de 1200 metros, largura de 24 metros com duas pistas, cada uma com três faixas de rolamento, duas passarelas nas laterais para uso de ciclistas e pedestres com 1,5 metros de largura e comprimento total dos vãos de 720 metros. Inaugurou-se em 2002.
Em 28 de outubro de 1991 Gilson Araújo apresenta o projeto de Lei Nº187. Que exigia do Governo do Distrito Federal a autorização para construção da ponte sobre o Lago Paranoá.
|
A estrutura da ponte tem quatro apoios com pilares submersos no Lago Paranoá. Os três vãos de 240 metros são sustentados por três arcos assimétricos e localizados em planos diferentes, com cabos tensionados de aço colocados em forma cruzada, o que geometricamente faz com que os cabos formem um plano parabólico. Com seus arcos assimétricos, a estrutura em três arcos, inspirados "pelo movimento de uma pedra quicando sobre o espelho d'água", é única no mundo, comparável em forma mas não em sistema estrutural, como a passarela do Aquário Público do Porto de Nagoya, Japão. Inicialmente orçado, em 1998, em R$40 milhões, estima-se que o custo total de construção foi de R$ 160 milhões. Sua beleza arquitetônica resultou num projeto estrutural de grande complexidade, mas apesar do custo adicional, o Governo do Distrito Federal considerou indispensável que a ponte estivesse ao nível da monumentalidade com que Brasília foi projetada.
Projeto inaugurado em 15 de dezembro de 2002, em Brasília, a Ponte Juscelino Kubitschek. O projeto audacioso impressiona pela funcionalidade e pela arquitetura monumental que transformam o empreendimento em uma execução ímpar da engenharia brasileira. Iniciando pela arquitetura, com três arcos inspirados pelo movimento de uma pedra quicando sobre o espelho d'água, a obra se integra ao conceito de Brasília, aliando beleza e inovação. A forma estrutural adotada conta com três arcos que sustentam, por meio de estais de aço, três tabuleiros com vão de 240 metros cada um, sendo um desafio imposto pela arquitetura e vencido pela engenharia, responsável pela obra, Via Dragados, José Celso Gontijo.
A ponte JK se assenta em um ponto muito privilegiado do Lago Paranoá. Recursos de monitoramento eletrônico serão usados para avaliar a segurança da estrutura da ponte nos próximos dois anos, por meio de 51 sensores acoplados aos 48 cabos de sustentação e três no topo dos arcos da ponte.
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Kasteel_Caestert
|
Kasteel Caestert
|
Zie ook
|
Kasteel Caestert / Zie ook
| null |
English: Castle Caestert on the slopes of the hill Sint-Pietersberg near Maastricht. Postcard ca 1900.
| null |
image/jpeg
| 342
| 704
| true
| true
| true
|
Kasteel Caestert was een kasteel gelegen op het Plateau van Caestert in de Belgische provincie Luik ten zuiden van Maastricht. Het kasteel lag op zo'n 250 meter ten zuiden van de grens met Nederland en op zo'n 100 meter ten oosten van de grens met de provincie Limburg. Ze lag boven op de rotsen bij Klein-Ternaaien hoog uitkijkende over de Maas. Aan de oostzijde keek ze uit over de Maas, aan de westzijde bevond zich de thans nog in zeer vervallen staat bestaande hoeve Caestert. Het kasteel lag achter de hoeve aan het uiteinde van de Castertweg en bij de Rue de Caster. Ten zuidwesten van het kasteel lag het ondergrondse gangenstelsel van groeve Caestert, dat grotendeels is afgegraven.
|
Lijst van kastelen in Luik
Hoeve Caestert
Kasteelruïne Lichtenberg
ENCI-groeve
|
|
nn
|
https://nn.wikipedia.org/wiki/Gylfi_Sigur%C3%B0sson
|
Gylfi Sigurðsson
| null |
Gylfi Sigurðsson
| null |
English: Gylfi Sigurðsson
| null |
image/jpeg
| 1,200
| 883
| true
| true
| true
|
Gylfi Þór Sigurðsson er ein islandsk fotballspelar som i 2018 spelar for det islandske landslaget og for Everton i engelsk Premier League. Han vart kåra til årets islandske fotballspelar i 2010 og seks år i strekk frå 2012 til 2017.
|
Gylfi Þór Sigurðsson (fødd 8. september 1989 i Reykjavik) er ein islandsk fotballspelar som i 2018 spelar for det islandske landslaget og for Everton i engelsk Premier League. Han vart kåra til årets islandske fotballspelar i 2010 og seks år i strekk frå 2012 til 2017.
|
|
ce
|
https://ce.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D1%83%D0%B4%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8
|
Трудобеликовски
| null |
Трудобеликовски
| null |
Русский: Трудобеликовский Дом Культуры (ул.Ленина, 101)
|
Сурт
|
image/jpeg
| 2,448
| 3,264
| true
| true
| true
|
Трудобеликовский — Российн Федерацин Краснодаран мехкан Красноармейскан кӀоштан юкъа йогӀу эвла.
|
Трудобеликовский (оьрс. Трудобеликовский) — Российн Федерацин Краснодаран мехкан Красноармейскан кӀоштан юкъа йогӀу эвла.
|
|
nl
|
https://nl.m.wikipedia.org/wiki/Lijst_van_personen_overleden_op_8_augustus
|
Lijst van personen overleden op 8 augustus
| null |
Lijst van personen overleden op 8 augustus
|
Willem Roukens
overleden op 8 augustus 1705
|
Nederlands: portret van de Nijmeegse burgemeester Willem Roukens (†1705)
| null |
image/jpeg
| 4,206
| 2,518
| true
| true
| true
|
Dit is een lijst van personen die overleden zijn op 8 augustus.
De inhoud van deze pagina is gebaseerd op gegevens in Wikidata. Als er onvolkomenheden in deze lijst zitten, gelieve dan aldaar de gegevens aan te passen. Achter iedere persoon is hiervoor een link aanwezig met de aanduiding bewerken.
Wijzigingen in Wikidata worden met enige regelmatigheid geautomatiseerd overgenomen naar deze pagina.
362 - Donatus van Arezzo, katholiek bisschop, rooms-katholiek priester bewerken
753 - Hildegar, priester bewerken
869 - Lotharius II, koning der Franken bewerken
1086 - Koenraad I van Luxemburg, hertog, aristocraat bewerken
1091 - Altmann van Passau, Duitse katholiek bisschop, priester bewerken
1295 - Ottone Visconti, katholieke aartsbisschop en Podestà, rooms-katholiek priester uit Milaan bewerken
1303 - Henry of Castile the Senator, regent en militair uit de Kroon van Castilië bewerken
1358 - Étienne Marcel, Franse politicus en ondernemer bewerken
1524 - Stanislaus van Mazovië, Poolse bewerken
1531 - Cornelius Aurelius, Nederlandse rooms-katholiek priester en historicus bewerken
1531 - Günther XXXIX van Schwarzburg, graaf van Schwarzburg-Blankenburg bewerken
|
Dit is een lijst van personen die overleden zijn op 8 augustus.
De inhoud van deze pagina is gebaseerd op gegevens in Wikidata. Als er onvolkomenheden in deze lijst zitten, gelieve dan aldaar de gegevens aan te passen. Achter iedere persoon is hiervoor een link aanwezig met de aanduiding bewerken.
Wijzigingen in Wikidata worden met enige (on)regelmatigheid geautomatiseerd overgenomen naar deze pagina.
362 - Donatus van Arezzo, katholiek bisschop, rooms-katholiek priester bewerken
753 - Hildegar, priester bewerken
869 - Lotharius II, koning der Franken (geboren in 835) bewerken
1086 - Koenraad I van Luxemburg, hertog, aristocraat (geboren in 1040) bewerken
1091 - Altmann van Passau, Duitse katholiek bisschop, priester (geboren in 1015) bewerken
1295 - Ottone Visconti, katholieke aartsbisschop en Podestà, rooms-katholiek priester uit Milaan (geboren in 1207) bewerken
1303 - Henry of Castile the Senator, regent en militair uit de Kroon van Castilië (geboren in 1230) bewerken
1358 - Étienne Marcel, Franse politicus en ondernemer (geboren in 1315) bewerken
1524 - Stanislaus van Mazovië, Poolse (geboren in 1500) bewerken
1531 - Cornelius Aurelius, Nederlandse rooms-katholiek priester en historicus (geboren in 1460) bewerken
1531 - Günther XXXIX van Schwarzburg, graaf van Schwarzburg-Blankenburg (geboren in 1455) bewerken
1545 - Injong van Joseon, monarch (geboren in 1515) bewerken
1555 - Oronce Finé, Franse wiskundige, astronoom, cartograaf, professor en architect (geboren in 1494) bewerken
1584 - Jan van Hembyze, politicus (geboren in 1513) bewerken
1616 - Cornelis Ketel, Nederlandse kunstschilder, beeldhouwer en architect (geboren in 1548) bewerken
1622 - David de Haen, Nederlandse kunstschilder en tekenaar (geboren in 1585) bewerken
1632 - Ambrosius Francken II, kunstschilder uit de Spaanse Nederlanden (geboren in 1581) bewerken
1636 - Simon Lodewijk van Lippe-Detmold, Duitse graaf, aristocraat (geboren in 1610) bewerken
1643 - Dirck de Vlaming van Oudshoorn, Nederlandse burgemeester van Amsterdam en diplomaat (geboren in 1574) bewerken
1651 - Countess Amalie Elisabeth of Hanau-Münzenberg, heerser en aristocraat (geboren in 1602) bewerken
1656 - Salomon Koninck, Nederlandse kunstschilder en prentkunstenaar (geboren in 1609) bewerken
1685 - Giovanni Battista Salvi da Sassoferrato, kunstschilder uit de Kerkelijke Staat (geboren in 1609) bewerken
1694 - Antoine Arnauld, Franse theoloog, dichter, filosoof, wiskundige, essayist, schrijver, academisch docent, logicus en statisticus (geboren in 1612) bewerken
1705 - Willem Roukens, Nederlands burgemeester (circa geboren in 1633) bewerken
1724 - Joseph van den Kerckhove, kunstschilder uit de Zuidelijke Nederlanden (geboren in 1667) bewerken
1726 - Augusta van Baden-Baden, Duitse prinses, politicus (geboren in 1704) bewerken
1745 - Pero de Cassemajor, schout (geboren in 1679) bewerken
1746 - Francis Hutcheson, filosoof, econoom en theoloog uit het Koninkrijk Groot-Brittannië (geboren in 1694) bewerken
1748 - Abraham de Haen, Nederlandse dichter, schrijver en kunstschilder (geboren in 1707) bewerken
1750 - Antoine Joseph van Ligne, Prins van Ligne, militair (geboren in 1682) bewerken
1759 - Carl Heinrich Graun, Duitse kapelmeester, componist, zanger en operazanger (geboren in 1704) bewerken
1796 - Wolter ten Cate, Nederlandse ondernemer (geboren in 1701) bewerken
1806 - Rafael María de Aguilar, Spaanse Gouverneur-generaal van de Filipijnen, militair bewerken
1810 - Willem van Hessen-Philippsthal, politicus (geboren in 1726) bewerken
1824 - Friedrich August Wolf, Duitse Geheimraad, taalkundige, schrijver, klassiek filoloog, academisch docent, literatuurcriticus en classicus (geboren in 1759) bewerken
1827 - George Canning, Brits Lid van het Parlement in het Parlement van Groot-Brittannië, premier van het Verenigd Koninkrijk, Chancellor of the Exchequer, Secretary of State for Foreign and Commonwealth Affairs en Leader of the House of Commons, diplomaat en advocaat (geboren in 1770) bewerken
1827 - Denis Dighton, Britse kunstschilder (geboren in 1792) bewerken
1828 - Louis-Nicolas Robe
|
|
hu
|
https://hu.wikipedia.org/wiki/Deseda
|
Deseda
|
Képek
|
Deseda / Képek
| null |
Magyar: Fekete István Látogatóközpont
| null |
image/jpeg
| 400
| 600
| true
| true
| true
|
Kaposvártól északra található Magyarország leghosszabb mesterséges tava, a Deseda. A tavat a hasonló nevű patak völgyzáró gáttal történő elzárásával duzzasztották fel 8 km hosszúságban, 1974-ben.
A tó a kaposváriak kedvelt pihenő- és üdülőhelye, nyáron strand és elektromos kirándulóhajó, télen korcsolyapálya is üzemel itt. Erdővel, mezővel tarkított környezete a kirándulóknak és a vízi sportok szerelmeseinek is egyaránt kellemes időtöltést nyújt. A Toponárhoz közeli részt főként a fiatalok, a sportolást és a strandolást kedvelők látogatják, míg a Kaposfüredet, Magyaregrest és Somogyaszalót érintő partszakaszok a csendet, nyugalmat keresők pihenőhelyei.
Nevének eredetéről eltérő álláspontok léteznek. Az biztosnak tűnik, hogy a tó a középkorban Somogyaszaló mellett elhelyezkedő faluról kapta a nevét. Ez a falu egyes vélemények szerint Dershida volt, mások szerint Déshida. Mindkettő személynévi eredetű, és úgy alakulhatott ki, hogy a Dés vagy Ders nevű birtokos a tulajdonába tartozó hídon vámot szedett. 1975-ben felmerült, hogy hivatalosan is vissza kellene állítani a Déshida nevet, ám az elképzelés nem valósult meg.
| null |
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Otto_Hauser
|
Otto Hauser
|
Fouilles en Dordogne
|
Otto Hauser / Biographie / Fouilles en Dordogne
|
Crâne de l'Homme de Combe-Capelle
|
Deutsch: Schädel des fossilen Homo sapiens sapiens aus dem Epipaläolithikum von Combe Capelle English: Skull of the fossil Homo sapiens sapiens from the Epipaleolithic of Combe Capelle
| null |
image/jpeg
| 1,676
| 1,272
| true
| true
| true
|
Otto Hauser, né le 12 avril 1874 à Wädenswil et mort le 14 juin 1932 à Berlin, est un archéologue, préhistorien et marchand d'art suisse. Il est le découvreur de sites paléolithiques renommés en Dordogne, où il a mené des fouilles de 1906 à 1914. Il a publié plusieurs ouvrages de vulgarisation scientifique sur la Préhistoire.
|
Au début de l'année 1906, il mène avec Louis Capitan, qu'il connaît depuis 1895, des fouilles sur le site de La Micoque aux Eyzies-de-Tayac-Sireuil (Département Dordogne) ; il en publie les résultats, tout en montrant un sens aigu pour la commercialisation des objets paléolithiques. À partir de 1906, Hauser possède une maison près du site de la Laugerie-Haute et fouille régulièrement aux Eyzies, en organisant des équipes ; il loue 20 sites dans la zone autour des Eyzies, et indique lui-même avoir fouillé ou fait fouiller 34 sites au total. Les plus connus sont :
Chez Pataud (fouille en 1898)
Laugerie-Basse (fouilles en 1898-1899 et 1907)
La Micoque (fouille en 1906)
Le Moustier, Le Ruth, Longueroche, Fongal, Combe Capelle (fouilles à partir de 1907)
La Souquette, Badegoule (fouille en 1910)
Laugerie-Haute, Thenon, La Rochette , La Balutie, La Faurelie (fouilles de 1910 à 1912)
En 1906, il vend un grand nombre de bifaces (appelés coins Micoque) trouvés dans les fouilles de La Micoque, à des collectionneurs ainsi qu'à des musées, notamment à la Société d'histoire naturelle de Nuremberg.
Il est le premier à fouiller à partir de 1908 l'abri du Moustier, où l'un des fouilleurs découvre le squelette d'un jeune Néandertalien ; il lui donne le nom de Homo mousteriensis Hauseri. Parmi les découvertes les plus importantes de Hauser, figure en 1909 le squelette de l'homme de Combe Capelle dans la vallée de la Couze, qu'il nomme Homo aurignacensis Hauseri.
Pour financer la suite de ses recherches, Hauser vend les deux squelettes au Musée de Préhistoire et de Protohistoire de Berlin ; après un séjour en Union soviétique de 1945 à 1958, ils réintègrent les collections du musée ; le crâne de l'homme de Combe-Capelle, qui n'a été formellement identifié qu'en 2001, est exposé au musée, transféré en 2009 au Neues Museum ; quant au squelette du Moustier, désigné par le Moustier 1, seul le crâne existe encore, le reste ayant été détruit à la fin de la Seconde Guerre mondiale.
En 1910 le journal français Le Matin publie un article dénonçant les procédés de Hauser, notamment les ventes d'objets préhistoriques en Allemagne, présentées comme guidées par le seul profit. Les méthodes de fouille de Hauser sont critiquées par certains préhistoriens comme Denis Peyrony ou Henri Breuil. En 1913, l'entrée en vigueur de la loi sur la protection des antiquités, qui interdit la vente et l'exportation des découvertes archéologiques faites en France, place Hauser dans de graves difficultés financières.
|
|
azb
|
https://azb.wikipedia.org/wiki/%D8%A8%D8%B1%D8%B2%D9%88%D9%88%D8%A7-%D8%A7%D9%88%D9%84%D8%B4%DA%A9%D9%88
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/33/Brezova-Olesko_CZ_flag.jpg
|
برزووا-اولشکو
| null |
برزووا-اولشکو
| null |
Čeština: Vlajka obce Březová-Oleško, okres Praha-západ. List tvoří modrý žerďový pruh široký čtvrtinu délky listu a pět vodorovných pruhů, střídavě bílých a zelených. V modrém pruhu žlutá berla závitem k žerdi, s bílým sudariem s černým křížkem a žlutým třepením. English: Municipal flag of Březová Oleško, Prague-West District, Czech Republic.
|
بایراق Březová-Oleško
|
image/jpeg
| 666
| 992
| true
| true
| true
|
برزووا-اولشکو چک اؤلکهسینده بیر یاشاییش منطقهسیدیر. سوْن نۆفوس ساییمی اساسيندا ۸۲۱ نفر ایمیش. گئنیشلیگی ۶٫۷۲ کیلومتر موربّع ایدی و مرکزی بوهم اوستانیندا یئرلشیب. بۆتون چکدا اوْلدوغو کیمی، بۇ شهرده آنا دیلی چک دیلی دیر.
|
برزووا-اولشکو (چکجا: Březová-Oleško) چک اؤلکهسینده بیر یاشاییش منطقهسیدیر. سوْن نۆفوس ساییمی اساسيندا ۸۲۱ نفر ایمیش. گئنیشلیگی ۶٫۷۲ کیلومتر موربّع ایدی و مرکزی بوهم اوستانیندا یئرلشیب. بۆتون چکدا اوْلدوغو کیمی، بۇ شهرده آنا دیلی چک دیلی دیر.
|
fa
|
https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%D8%B3%D8%AA%D8%A7%D9%86_%D9%84%D8%B1%D8%B3%D8%AA%D8%A7%D9%86
|
استان لرستان
|
دریاچهها
|
استان لرستان / مکانهای دیدنی لرستان / گردشگاهها و دیدنیهای طبیعی / دریاچهها
|
سراسرنما از دریاچه کیو در شمال شهر خرمآباد
|
فارسی: دریاچه کیو خرم آباد
| null |
image/jpeg
| 1,179
| 4,000
| true
| true
| true
|
استان لرستان از استانهای غربی ایران است. این استان ۲۹۳۰۸ کیلومتر مربع مساحت و بیش از یک میلیون و ۷۶۰ هزار نفر جمعیت دارد. نرخ بیکاری در لرستان با ۲۰٫۲ درصد بالاترین نرخ بیکاری در ایران است. این استان سیزدهمین استان کشور از نظر جمعیت میباشد و یکی از استانهای پرجمعیت ایران بهشمار میرود. خرمآباد مرکز استان است. طبق آمار سال ۱۳۸۵، خرمآباد بیستمین شهر بزرگ کشور است. لرستان سرزمینی کوهستانی است و غیر از چند دشت محدود، سراسر آن را کوههای زاگرس پوشاندهاست. اشترانکوه با ۴۱۵۰ متر ارتفاع بلندترین نقطه استان واقع در حدفاصل شهرستانهای دورود، ازنا و الیگودرز و پستترین نقطه آن در جنوبیترین ناحیه استان واقع شده و حدود ۵۰۰ متر از سطح دریا ارتفاع دارد. بر اساس یافتههای باستانشناسی این منطقه یکی از نخستین سکونتگاههای قدیمی بشر است و مفرغ لرستان از شهرت باستانشناسی زیادی برخوردار است. لرستان تنها استان ایران است که به دلیل اهمیت فوقالعاده تاریخی یکی از ۴ بخش اصلی موزه ملی ایران را به خود اختصاص دادهاست. این ۴ بخش اصلی عبارتند از پیش از تاریخ، تاریخی و لرستان، دوران اسلامی، مهر و سکه.
استان لرستان سومین استان پرآب کشور است و ۱۲ درصد آبهای کشور را در اختیار دارد. این استان علیرغم غیرمرزی بودن خسارتهای بسیاری در جریان جنگ ایران و عراق متحمل شدهاست.
|
دریاچه گهر
دریاچه گهر در میان رشته کوه اشترانکوه در جنوب شرقی شهرستان دورود واقع شدهاست. این دریاچه که به «نگین اشترانکوه» معروف است یکی از زیباترین دریاچههای طبیعی ایران بهشمار میرود و با ارتفاع ۲۳۶۰ متر از سطح دریا واقع شدهاست. دسترسی به این دریاچه از طریق شهر دورود امکانپذیر است.
دریاچه کیو
دریاچه کیو در شمال غرب شهر خرمآباد قرار گرفتهاست. مساحت دریاچه هفت هکتار و عمق آن بین سه تا هفت متر است. این دریاچه از ارزشهای توریستی درونشهری برخوردار بوده و همچنین زیستگاهی مناسب برای جانوران آبزی و پرندگان بومی و مهاجر است. کیو در گویش لری مردمان خرمآباد به معنی کبود رنگ و آبی است و دلیل استفاده آن آب زلال و عمیق این دریاچه است که به رنگ آبی و نیلی دیده میشود.
دریاچه شط تمی
دریاچه تمی یکی از جاذبههای گردشگری الیگودرز است. دریاچه تمی یکی از زیباترین دریاچههای کوهستان لرستان بهشمار میرود که در جنوب استان لرستان و شهرستان الیگودرز در منطقهای کوهستانی قرار دارد. تمی در گویش محلی به مکانی صاف و هموار که در جایی بلند قرار گرفته گفته میشود.
دریاچه خانآباد
دریاچه سد خانآباد یکی از جاذبههای الیگودرز میباشد. این دریاچه در ۵۰ کیلومتری جنوب شرقی الیگودرز قرار دارد که شامل امکانات تفریحی همچون قایق تفریحی، جت اسکی و اسکان شبانه میباشد.
|
|
nl
|
https://nl.wikipedia.org/wiki/Station_Stonehouse
|
Station Stonehouse
| null |
Station Stonehouse
| null |
English: Stonehouse railway station as viewed from the station footbridge.
| null |
image/jpeg
| 534
| 800
| true
| true
| true
|
Stonehouse is een spoorwegstation van National Rail in Stonehouse, Stroud in Engeland. Het station is eigendom van Network Rail en wordt beheerd door First Great Western.
|
Stonehouse is een spoorwegstation van National Rail in Stonehouse, Stroud in Engeland. Het station is eigendom van Network Rail en wordt beheerd door First Great Western.
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Teresa_Moure
|
Teresa Moure
| null |
Teresa Moure
|
Teresa Moure (2014).
|
Galego: Teresa Moure nunha entrevista no 2014.
| null |
image/jpeg
| 1,674
| 1,200
| true
| true
| true
|
María Teresa Moure è un'accademica e scrittrice spagnola.
Si è laureata in linguistica generale e insegna nelle facoltà di filosofia e filologia all'Università di Santiago di Compostela.
|
María Teresa Moure (Monforte de Lemos, 1969) è un'accademica e scrittrice spagnola.
Si è laureata in linguistica generale e insegna nelle facoltà di filosofia e filologia all'Università di Santiago di Compostela (Spagna).
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/St._Barbara_(Liblar)
|
St. Barbara (Liblar)
| null |
St. Barbara (Liblar)
|
St. Barbara
|
Deutsch: Erftstadt-Liblar
| null |
image/jpeg
| 3,396
| 4,629
| true
| true
| true
|
Die römisch-katholische Pfarrkirche St. Barbara liegt in Liblar, einem Stadtteil von Erftstadt im Rhein-Erft-Kreis.
|
Die römisch-katholische Pfarrkirche St. Barbara liegt in Liblar, einem Stadtteil von Erftstadt im Rhein-Erft-Kreis.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_denkmalgesch%C3%BCtzten_Objekte_in_Weitersfelden
|
Liste der denkmalgeschützten Objekte in Weitersfelden
|
Denkmäler
|
Liste der denkmalgeschützten Objekte in Weitersfelden / Denkmäler
| null |
Roman Catholic Chapel of Wienau, Upper Austria   This media shows the protected monument with the number 16468 in Austria. (Commons, de, Wikidata)
|
Hoisn-Kapelle
|
image/jpeg
| 2,048
| 1,536
| true
| true
| true
|
Die Liste der denkmalgeschützten Objekte in Weitersfelden enthält die 7 denkmalgeschützten, unbeweglichen Objekte in Weitersfelden.
| null |
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Historia_Lublina
|
Historia Lublina
|
Od potopu do zaborów
|
Historia Lublina / Od potopu do zaborów
|
Wojewoda lubelski i przewodniczący Komisji Boni Ordinis, Kajetan Hryniewiecki
|
Polski: Malarz nieznany - Kajetan Hryniewiecki English: Unknown Artist - Kajetan Hryniewiecki
| null |
image/jpeg
| 3,792
| 2,952
| true
| true
| true
|
Historia Lublina sięga VI–VII w., kiedy kształtowały się pierwsze centra osadnicze: Czwartek, Grodzisko i Białkowska Góra. Od tamtego czasu ośrodek ten przeżywał okres rozwoju; największą świetność Lublin osiągnął w XVI w. Ożywienie trwało do okresu upadku polskich miast w XVII w. Kolejny okres rozwoju trwa od początku XIX w. Dynamiczny wzrost obserwowany od 1944 został poprzedzony epizodem II wojny światowej i związanych z nią zmian w strukturze ludnościowej i urbanistyce.
|
Od połowy XVII w., na fali ogólnopolskich konfliktów narodowościowych, gospodarczego zastoju i w wyniku wojen, miasto uległo zniszczeniom, ludność zdziesiątkowały epidemie, a jarmarki lubelskie upadły. Nastąpił okres stagnacji. Na skutek wojen i rewolt kozackich (1648–1650) z miasta wyemigrowała większość kupców z Europy. „Lublin mieszczański, Lublin handlu i rzemiosła stał się Lublinem szlachecko-kościelnym, Lublinem Trybunału Koronnego, obrad sejmikowych i sądów ziemskich i grodzkich”.
W 1655 miasto zostało splądrowane przez wojska rosyjsko-kozackie. Szczególnie ucierpiała w tym czasie dzielnica żydowska. Najazd był najtragiczniejszym momentem tamtego okresu w historii lubelskiej gminy żydowskiej. Wymordowano wówczas około 2000 Żydów oraz doszczętnie zniszczono miasto żydowskie i synagogę na Podzamczu. Ocaleni Żydzi zaczęli wynajmować lokale mieszkaniowe w dzielnicy chrześcijańskiej od bogatych mieszczan oraz duchowieństwa, którzy liczyli na duże zyski. W 1656 Lublin złupili Szwedzi, dopełniając aktu zniszczeń lubelskiej zabudowy i dziesiątkując populację. Kolejne lata przyczyniły się do dalszego upadku miasta, głównie za sprawą trwającej wojny północnej (początek XVIII wieku). Ożywienie przynieść miał dopiero wiek XIX.
W XVII wiek duża grupa Żydów zaczęła się osiedlać na Kalinowszczyźnie, która była podkahałem gminy lubelskiej. Wkrótce przy obecnej ulicy Towarowej wzniesiono synagogę.
Przez Jana III Sobieskiego 24 stycznia 1680 został w Lublinie zwołany synod, tzw. colloquium lubelskie. Celem spotkania miało być pojednanie wyznawców prawosławia i unitów. Przygotowano projekt zgody pomiędzy oboma wyznaniami, jednak do ugody nie doszło z powodu protestu prawosławnych (zwłaszcza bractw cerkiewnych, m.in. ze Lwowa), którzy nie chcieli brać udziału w zgromadzeniu zwołanym bez wiedzy patriarchy Konstantynopola. W efekcie colloquium przyniosło latynizację Kościoła unickiego w Rzeczypospolitej, czyli dostosowanie liturgii i sztuki cerkiewnej do liturgii Kościoła rzymskokatolickiego. W 1686 zaczęto grać hejnał Lublina.
W 1703 August II Mocny nadał miastu przywilej zrównujący je w prawach do miasta Krakowa. Nadając ten przywilej, król określił wówczas Lublin słowami Fidelitatem et Constantiam (łac. Wierność i Stałość). Przywilej został nadany miastu w związku z postawą jego mieszczan, którzy popierali Augusta II w trakcie wielkiej wojny północnej. Ta dewiza znajdzie się na sztandarze miasta i rady miasta, który został ustanowiony z okazji 690. rocznicy lokacji Lublina jako jeden z nowych symboli miasta i jego władz.
8 sierpnia 1707 roku rozpoczęła obrady Rada Lubelska, ale w związku z rabunkami i innymi nadużyciami wojsk rosyjskich, Sejm zaczął popierać Ferenca Rákóczego, kandydata Elżbiety Sieniawskiej.
2 czerwca 1719 roku od uderzenia pioruna w słomiany dach jednego z domów w dzielnicy żydowskiej pod miejskimi murami wybuchł pożar. Pożoga ogarnęła większą część Lublina, a w najbardziej dramatycznym momencie ulicami miasta ruszyła procesja dominikanów z relikwią Drzewa Krzyża Świętego. Podobno zdarzył się cud. Pomimo upału nagle zebrały się chmury i spadł wielki deszcz, który pomógł opanować i żywioł. Wydarzenie przeszło do historii pod mianem Pożar Lublina.
Po wojnach północnych nastąpił okres rozbudowy wyniszczonego miasta, głównie siedzib magnackich i dóbr kościelnych. Ukształtowało się oblicze dzisiejszego Krakowskiego Przedmieścia i placu Litewskiego, jednak wciąż zabudowa miasta prezentowała się ubogo. Podczas polskiego oświecenia (1780) powstała Lubelska Komisja Boni Ordinis pod przewodnictwem wojewody lubelskiego, Kajetana Hryniewieckiego, doprowadzając swym działaniem do restauracji kamienic miejskich i wybrukowania ulic oraz odnowy ratusza.
W 1788 roku, po blisko 100 latach przerwy, odrodził się w Lublinie protestantyzm. Zbudowano wówczas ewangelicką świątynię pw. Świętej Trójcy, która funkcjonuje do dzisiaj. Ożywioną działalność prowadził Trybunał Koronny, który spełniał również rolę lokalnego ośrodka kultury.
Po ogłoszeniu Konstytucji 3 maja, przyjętej z entuzjazmem w mieście, Lublin zyskał swego pierwszego prezyde
|
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/Saab_29_Tunnan
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d3/Saab_29_Tunnan.jpg
|
Saab 29 Tunnan
|
Тактико-технические характеристики
|
Saab 29 Tunnan / Тактико-технические характеристики
| null |
English: Saab S 29 Tunnan, a Swedish fighter aircraft
| null |
image/jpeg
| 243
| 340
| true
| true
| true
|
Сааб 29 «Туннан» — второй шведский реактивный истребитель. Разработан компанией Saab AB. Совершил первый полёт 1 сентября 1948 года. Серийно производился в 1950—1956 годах. Состоял на вооружении ВВС Швеции с 1950 года, эксплуатация истребительных модификаций завершена в 1965 году, других — несколько позже.
«Туннан» использовался во время миротворческой операции ООН в Конго в начале 1960-х годов и остаётся единственным шведским реактивным самолётом, участвовавшим в боевых действиях. Поставлялся на экспорт в Австрию.
| null |
ar
|
https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%B1%D9%88%D8%B3%D8%A7%D8%B1%D9%8A%D8%A7_%D9%83%D9%88%D9%86%D8%B3%D9%88%D9%84
|
روساريا كونسول
| null |
روساريا كونسول
| null |
English: Rosaria Console at the Berlin Marathon 2011 Kilometer 35, Tauentzien. She finished on place 7.
| null |
image/jpeg
| 2,192
| 1,457
| true
| true
| true
|
روساريا كونسول والمعروفة بإسم روزالبا وهي عدائة مسافات طويلة وماراثون إيطالية ولدت في يوم 17 ديسمبر 1979 في بلدة مارتينا فرانكا في إيطاليا، أبرز إنجازاتها كان تحقيقها للميدالية الذهبية في دورو الألعاب الجامعية 1999 في بالما في إسبانيا في سباق نصف الماراثون، كما فازت بميداليتين فضيتين في ألعاب البحر الأبيض المتوسط 2005 في ألميريا في إسبانيا في سباق الماراثون وبميدالية أخرى في دورة 2009 في بسكارا في إيطاليا.
|
روساريا كونسول (بالإيطالية: Rosaria Console) والمعروفة بإسم روزالبا (بالإيطالية: Rosalba) وهي عدائة مسافات طويلة وماراثون إيطالية ولدت في يوم 17 ديسمبر 1979 في بلدة مارتينا فرانكا في إيطاليا، أبرز إنجازاتها كان تحقيقها للميدالية الذهبية في دورو الألعاب الجامعية 1999 في بالما في إسبانيا في سباق نصف الماراثون، كما فازت بميداليتين فضيتين في ألعاب البحر الأبيض المتوسط 2005 في ألميريا في إسبانيا في سباق الماراثون وبميدالية أخرى في دورة 2009 في بسكارا في إيطاليا.
|
|
iw
|
https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%A4%D7%A8%D7%A9%D7%AA_%D7%95%D7%95%D7%98%D7%A8%D7%92%D7%99%D7%99%D7%98
|
פרשת ווטרגייט
|
תוצאות
|
פרשת ווטרגייט / תוצאות
|
הנשיא ניקסון עוזב את הבית הלבן לאחר התפטרותו
|
English: Richard Nixon departing the White House after resigning.Français : Richard Nixon quittant la Maison Blanche après sa démission - Gerald Ford le remplacera (1974).
| null |
image/jpeg
| 1,206
| 1,063
| true
| true
| true
|
פרשת ווטרגייט הייתה שערורייה פוליטית שהתרחשה בארצות הברית בין השנים 1972 ל-1974, ואשר הובילה בסופו של דבר להתפטרותו של נשיאה ה-37, ריצ'רד ניקסון. הפרשה אירעה במהלך מלחמת וייטנאם, בתקופה שבה החל הציבור האמריקאי לאבד את אמונו בצדקת המלחמה, והתמיכה הציבורית בה ירדה מאוד, תהליך שהחל עוד בתקופתו של הנשיא הקודם, לינדון ג'ונסון.
המונח "פרשת ווטרגייט" מתייחס לשרשרת אירועים שהתחוללו במשך כשנתיים. תחילת הפרשה בגילוין של פעולות בלתי חוקיות שנקטו אנשי ממשל ניקסון נגד מחאת הדמוקרטים על המלחמה בווייטנאם. באוגוסט 1974 נחשפה קלטת ובה ראיות חותכות לפעולות אלו ולמעורבותו של הנשיא ניקסון בהן, וגרמה לסערה ציבורית ומשפטית, שגררה מהלך שנועד להביא להדחת הנשיא ניקסון מכס הנשיאות, אך הוא הקדים את המהלך והתפטר ארבעה ימים מאוחר יותר, ב-9 באוגוסט.
|
הנשיא החדש, ג'רלד פורד, ערך רה-ארגון מקיף בממשלו, במה שנקרא "טבח ליל כל הקדושים". כמה מראשי הממשל של ניקסון הודחו מתפקידם; בין השאר הודח הנרי קיסינג'ר מתפקידו כיועץ לביטחון לאומי, אם כי המשיך לכהן כמזכיר המדינה; הוא הוחלף על ידי ברנט סקוקרופט; דונלד רמספלד מונה כמזכיר ההגנה, ודיק צ'ייני, לימים סגן נשיא ארצות הברית, מונה כראש סגל הבית הלבן.
בבחירות 1976 הובס פורד על ידי מועמד הדמוקרטי ומושל ג'ורג'יה לשעבר, ג'ימי קרטר, ויש שייחסו לפרשה ולחנינתו של ניקסון על ידי פורד תרומה מכרעת לניצחונו של קרטר. הדמוקרטים הגדילו את ייצוגם בבתי הנבחרים, והסנאטורים החדשים נקראו "תינוקות ווטרגייט".
מעבר להתפטרות הנשיא וכליאת חלק מעוזריו, לפרשת ווטרגייט היו גם תוצאות עקיפות. הפרשה הובילה לחקיקת חוקים שונים בנושא מימון מפלגות ולשינויים בחוק חופש המידע בשנת 1986. בנוסף, בעקבות הפרשה נחקקו חוקים הדורשים שקיפות בנושאים כספיים של אנשי ציבור ממשלתיים. מאז הפרשה, חשיפת עניינים פרטיים כגון תשלום מסים הפכה מקובלת בקרב בכירים. כמו כן, למיטב ידיעת הציבור, נשיאים הפסיקו להקליט את שיחותיהם.
מבחינה עיתונאית הובילה פרשת ווטרגייט לעידן שבו הפכה תקשורת ההמונים לאגרסיבית וצינית יותר בדיווחיה על פוליטיקאים. עיתונאים אימצו את הכתיבה התחקירנית בתקווה לחשוף את השערורייה הבאה.
חלק נכבד מן האישים המעורבים בפרשה, בהם ניקסון עצמו, היו עורכי דין, והפרשה הטילה כתם על מקצוע זה בעיני הציבור. בתגובה, הוסיפה לשכת עורכי הדין של ארצות הברית קורס חובה בנושא אחריות מקצועית אשר שינה את דפוסי ההתנהגות הנדרשים מן המשפטן על פי חוק.
הרושם הלאומי כמו גם הבינלאומי שהשאירה פרשת ווטרגייט היה כה גדול עד שלשערוריות נוספות הוספה הסיומת "גייט", למשל: איראן-קונטרהגייט, ווייטווטרגייט, טרוולגייט, פיילגייט ומוניקה-גייט בארצות הברית; טונהגייט בקנדה; דיאנהגייט ותאצ'רגייט בממלכה המאוחדת; פמקסגייט וטואלהגייט במקסיקו ועוד.
זהותו של "גרון עמוק" נשמרה בסוד על ידי וודוורד וברנסטין, שיחד עם העורך בראדלי, היו שלושת האנשים היחידים שידעו את שמו, והגנו בעקשנות על הסוד במשך עשרות שנים. רק בשנת 2005, לאחר ספקולציות רבות במשך השנים, הזדהה מארק פלט, מי שהיה מס' 2 בשורות הבולשת בשנות ה-70 המוקדמות כ"גרון עמוק". גם לאחר חשיפה זו סירבו וודוורד וברנסטין לאמת את הידיעה; רק עם מותו של פלט ב-18 בדצמבר 2008 הוסר סופית מעטה הסודיות.
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Cujubim
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/c9/Brasao_Cujubim.png
|
Cujubim
| null |
Cujubim
| null |
Coat of arm of the city of Cujubim, Rondônia, Brazil.
|
Herb
|
image/png
| 136
| 150
| true
| true
| true
|
Cujubim – miasto i gmina w Brazylii, w stanie Rondônia. Znajduje się w mezoregionie Madeira-Guaporé i mikroregionie Porto Velho.
|
Cujubim – miasto i gmina w Brazylii, w stanie Rondônia. Znajduje się w mezoregionie Madeira-Guaporé i mikroregionie Porto Velho.
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/zh-cn/%E6%BC%A2%E7%A5%9E%E5%B7%A8%E8%9B%8B%E8%B3%BC%E7%89%A9%E5%BB%A3%E5%A0%B4
|
漢神巨蛋購物廣場
| null |
漢神巨蛋購物廣場
| null |
中文（台灣）: 高雄市左營區漢神巨蛋購物廣場。Bân-lâm-gú: Ko-hiông-chhī Chó-iâⁿ-khu Hàn-sîn Kī-tàn kò͘-bu̍t Kóng-tiûⁿ
| null |
image/jpeg
| 3,000
| 4,000
| true
| true
| true
|
汉神巨蛋购物广场，简称汉神巨蛋，是一间位于台湾高雄市的大型购物中心，2008年7月10日开业，由汉神购物中心股份有限公司高雄分公司经营。汉神巨蛋自2012年起取代创始店汉神百货成为高雄市年营业额最高的百货购物中心，稳坐高雄百货业市场龙头地位，更在2019年微幅超越了因台南百货市场竞争相对不激烈而稳坐南部百货购物中心龙头的新光三越台南新天地。2014年亦在中国西安开设汉神购物广场西安店，成为台湾首间赴中国市场发展的购物中心业者。
|
汉神巨蛋购物广场（Hanshin Arena Shopping Plaza），简称汉神巨蛋，是一间位于台湾高雄市的大型购物中心（营业面积约22,060坪），2008年7月10日开业，由汉神购物中心股份有限公司高雄分公司经营。汉神巨蛋自2012年起取代创始店汉神百货成为高雄市年营业额最高的百货购物中心，稳坐高雄百货业市场龙头地位，更在2019年微幅超越了因台南百货市场竞争相对不激烈而稳坐南部百货购物中心龙头的新光三越台南新天地（2019年总营收约为新台币140.6亿元与140亿元之差）。2014年亦在中国西安开设汉神购物广场西安店，成为台湾首间赴中国市场发展的购物中心业者。
|
|
hy
|
https://hy.wikipedia.org/wiki/%D5%95%D6%80%D5%AF%D5%A1%D5%B6%D5%B5%D5%A1
|
Օրկանյա
| null |
Օրկանյա
| null |
English: Identifier: vitedepieccell001vasa (find matches) Title: Vite de più eccellenti pittori scultori ed architetti Year: 1767 (1760s) Authors: Vasari, Giorgio, 1511-1574 Coltellini, Marco, 1719-1777 printer Stecchi, Giovanni Batista, printer Pagani, Antonio Giuseppe, printer Masi, Tommaso, publisher Subjects: Artists Art, Italian Art, Renaissance Publisher: Livorno : Per Marco Coltellini Firenze : Per lo Stecchi e Pagani Contributing Library: Brandeis University Libraries Digitizing Sponsor: Boston Library Consortium Member Libraries View Book Page: Book Viewer About This Book: Catalog Entry View All Images: All Images From Book Click here to view book online to see this illustration in context in a browseable online version of this book. Text Appearing Before Image: -to onorato con verfi dà virtnofidi quel tempo, come uomo,che molto aveva meritato per coftumi, e per aver condottocon bellordine, oltre alle pitture, .molte fabbriche nella fuaCittà comodiflìme: ed oltre quello che s è detto, per averfollecitamente, e con diligenza efeguita la fabbrica del campa-nile di S. Maria del Fiore col difegno làfciato da Giotto fuomaeftro: il quale campanile fu di maniera murato, che nonpoflòno commetterli pietre con più diligenza, né farfi più bela-la torre per ornamento, per fpefè, e per difegno. Lepitaffio,,che fu fatto a. Taddeo, fu quello, che qui fi leggerHoc uno dici poter at Fior enti a felisoVivente: at certa eft non potuijje morì.FuTaddeo molto refoluto nel difegno, come fi può veder*nelnoftro libro, dovè difegnata di fua mano laftoria che fe-ce nella cappella di S. Andrea in. S. Croce di Firenze. VITA detto Baldimicci dà le notizie di quefto GieVami, ma tutte fon tratte;dal Fa fari* e visite fett r fornente t Nota dell Ediz. di Roma.. Text Appearing After Image: VITA I ANDREA DI CIONE 0) ORGAGNA PITTORE, SCULTORE, E ARCHITETTOFIORENTINO. RAre volte un ingegnofo è eccellente in una colà, chenon poflà agevolmente apprendere alcunaltra, e maf-fimamente di quelle che fono alla prima fua profeflionefomiglianti, e quali precedenti da un medefimo fonte; co-me fece F Orgagna Fiorentino, il quale fu pittore, fcul-core, architetto, e poeta, come di fotto fi dirà. Coltilinato in Firenze, cominciò-ancora fanciulletto, a dar operaalla fcultura fotto Andrea Pifano, e feguitò qualche anno; Seguì Andj-eapoi efTendo defiderofo per fere vaghi componimenti dilio- pjf™° nelì®rie, e deffèr abbondante nellinvenzioni, attefe con tanto feitlmmftudio al difegno, ajutato dalla Natura, che volea farlouniverfale, che ( come una cola tira V altra ) provatoli adipignere con i colori a tempera, ed a frefco, riufcì tantobene, con 1 ajuto di Bernardo Orgagna fuo fratello, cheelfo Bernardo lo tolfe in compagnia a fare in S. Maria No- (0 fi Baldìnuccidee. 6. del Note About Images Please note that these images are extracted from scanned page images that may have been digitally enhanced for readability - coloration and appearance of these illustrations may not perfectly resemble the original work.
| null |
image/jpeg
| 1,914
| 1,752
| true
| true
| true
|
Անդրեա դի Չոնե դի Արքանջելո, մականվանյալ Օրկանյա, վաղ Վերածննդի ժամանակաշրջանի իտալացի նկարիչ, քանդակագործ, ճարտարապետ: Հիմնականում գործել է Ֆլորենցիայում: Ֆլորենցիայի տաճարի շինարարության ժամանակ եղել է խորհրդատու, բացի այդ, ղեկավարել է Օրվիետոյի տաճարի ճակատի կառուցման աշխատանքները:
|
Անդրեա դի Չոնե դի Արքանջելո, մականվանյալ Օրկանյա (իտալերեն՝ Andrea di Cione di Arcangelo - Orcagna, մոտ. 1315, 1320 կամ մոտ. 1308, Ֆլորանս, Ֆլորենցիայի Հանրապետություն - 1368, Ֆլորանս, Ֆլորենցիայի Հանրապետություն), վաղ Վերածննդի ժամանակաշրջանի իտալացի նկարիչ, քանդակագործ, ճարտարապետ: Հիմնականում գործել է Ֆլորենցիայում: Ֆլորենցիայի տաճարի շինարարության ժամանակ եղել է խորհրդատու, բացի այդ, ղեկավարել է Օրվիետոյի տաճարի ճակատի կառուցման աշխատանքները:
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Muzeum_Narodowe_Rolnictwa_i_Przemys%C5%82u_Rolno-Spo%C5%BCywczego
|
Muzeum Narodowe Rolnictwa i Przemysłu Rolno-Spożywczego
| null |
Muzeum Narodowe Rolnictwa i Przemysłu Rolno-Spożywczego
|
Wirtschaftshof
|
English: National Museum of Agriculture in Szreniawa
| null |
image/jpeg
| 5,184
| 3,456
| true
| true
| true
|
Das Muzeum Narodowe Rolnictwa i Przemysłu Rolno-Spożywczego in Szreniawa ist Polens größtes Museum zu landwirtschaftlichen und lebensmittelindustriellen Themen. Es befindet sich in der Nähe der Stadt Posen, liegt am Rande des Wielkopolski-Nationalparks und wird seit 1975 als einziges agrarhistorisches Nationalmuseum Polens geführt. Die rund 120.000 Quadratmeter große Anlage gehört zu den größten Museen der Art in Europa.
|
Das Muzeum Narodowe Rolnictwa i Przemysłu Rolno-Spożywczego (deutsch: Nationalmuseum der Landwirtschaft und der Landwirtschaftslebensmittelindustrie) in Szreniawa ist Polens größtes Museum zu landwirtschaftlichen und lebensmittelindustriellen Themen. Es befindet sich in der Nähe der Stadt Posen, liegt am Rande des Wielkopolski-Nationalparks und wird seit 1975 als einziges agrarhistorisches Nationalmuseum Polens geführt. Die rund 120.000 Quadratmeter große Anlage (ohne eingegliederte Museen an anderer Stelle) gehört zu den größten Museen der Art in Europa.
|
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/zh-cn/%E7%8E%8B%E5%B1%8B%E6%9D%91%E6%B0%91%E5%AE%85
|
王屋村民宅
| null |
王屋村民宅
|
王屋村民宅古屋
|
HK Wong Uk Village
| null |
image/jpeg
| 1,134
| 1,513
| true
| true
| true
|
王屋村民宅，亦称“王屋村古屋”位于香港新界沙田区圆洲角的东南面旧王屋村内，王屋村由一对来自广东兴宁王姓夫妇在约200多年前的清乾隆年间建立。现存的民宅是由王氏第19代族人王清和约于1911年兴建。香港政府于1984年接管王屋民宅，在相邻兴建了王屋花园，更于1989年12月22日将王屋民宅列为香港法定古迹。
|
王屋村民宅，亦称“王屋村古屋”（英语：The Old House at Wong Uk Village）位于香港新界沙田区圆洲角的东南面旧王屋村内，王屋村由一对来自广东兴宁王姓夫妇在约200多年前的清乾隆年间建立。现存的民宅是由王氏第19代族人王清和约于1911年兴建。香港政府于1984年接管王屋民宅，在相邻兴建了王屋花园，更于1989年12月22日将王屋民宅列为香港法定古迹。
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D1%82%D1%82%D0%BE_%D1%84%D0%BE%D0%BD_%D0%93%D0%B0%D0%B1%D1%81%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3
|
Отто фон Габсбург
|
Життєпис
|
Отто фон Габсбург / Життєпис
|
На коронаційній фотографії з батьками
|
English: Coronation of King Charles IV and Queen Zita, with crown prince Otto, in Budapest.
| null |
image/jpeg
| 2,061
| 1,395
| true
| true
| true
|
Отто фон Габсбург — ерцгерцог, син Карла І і Зіти Бурбон-Пармської, з 1922 — голова дому Габсбургів. Титулярний Король Галичини та Володимерії, Герцог Буковини.
|
Після розпаду Австро-Угорської імперії в 1918 родина Карла I була змушена покинути батьківщину і відправилася спочатку до Швейцарії, а потім на Мадейру, де Карл I помер у 1922.
Жив в Іспанії та Бельгії. У 1935 закінчив Льовенський католицький університет, захистивши диплом з політико-соціальної тематики. Він добре знав п'ять мов — німецьку, угорську, французьку, англійську, іспанську, також у меншій мірі знав італійську, португальську та латинь.
За протидію приєднання Австрії до Третього Рейху його дядьки потрапили до концентраційного табору, а Отто виїхав до Вашингтона.
У 1951 одружився з Регіною Саксен-Мейнингенською.
Мали сім дітей: Андре фон Габсбург, Моніка фон Габсбург, Мішель фон Габсбург, Габріель фон Габсбург, Вальбурга фон Габсбург, Карл фон Габсбург та Георг фон Габсбург) і 22 онука.
З 1 квітня 1922 був формальним претендентом на престоли нині не існуючих королівств (Угорщина, Богемія, Далмація, Хорватія, Славонія, Галичина та Лодомирія).
У 1961 відмовився від претензій на австрійський престол, внаслідок чого в 1966 йому було дозволено повернутися до Австрії. У 1961 іспанський диктатор Франсіско Франко запропонував йому стати королем Іспанії, але Отто відмовився і від цієї пропозиції.
Він проявив себе послідовним прихильником ідеї об'єднаної Європи, в 1979—1999 представляв Християнсько-Соціальний Союз в Європарламенті, в 1973-2004 очолював Міжнародний пан'європейський союз. Громадянин Німеччини. Також мав громадянство ще трьох країн колишньої імперії — Австрії, Угорщини та Хорватії.
У 1989 став одним з головних ініціаторів та організаторів так званого «Пан'європейського пікніка» на австро-угорському кордоні, в ході якого було відкрито кордон між двома державами. Близько 600 жителів НДР скористалися цією можливістю, щоб втекти через Угорщину до ФРН.
У 2005 в своїй доповіді на тему «Нова Європа» в Університеті Джона Хопкінса у Вашингтоні він заявив, що для Європи найбільшою проблемою є Росія і влада Путіна. Він сказав: "Путін дуже відкрито заявляє про свої наміри. Гітлер поступав так само. Такі люди слів на вітер не кидають. Справа може дійти до катастрофи, якщо інший світ ніяк не реагуватиме на існуючі небезпеки ".
У 2007 заявив, що наступним головою дому буде Карл Габсбург-Лотринген (* 1961).
|
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Disa_venosa
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/35/Disa_tripetaloides_Orchi_003.jpg
|
Disa venosa
|
Bildgalleri
|
Disa venosa / Bildgalleri
| null |
Disa tripetaloides
| null |
image/jpeg
| 1,450
| 2,000
| true
| true
| true
|
Disa venosa är en orkidéart som beskrevs av Olof Swartz. Disa venosa ingår i släktet Disa och familjen orkidéer. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
| null |
Subsets and Splits
Rainbow References in WIT
The query retrieves entries containing the word 'rainbow' in various fields, providing a basic search and limited context about where the term appears.