audio audioduration (s) 1.26 10.5 | text stringlengths 2 2.33k | speaker_id int64 0 40 |
|---|---|---|
Ті страшні картини народної недолі та політичного тиску знов доводять поета до розпуки. | 0 | |
Довбня усміхнувся своїми суворими очима. | 0 | |
Але вертати годі було. | 0 | |
Я вже піду, мені ніщо не болить, — заговорив він благальне. | 0 | |
Де це ви так довго блукали? | 0 | |
Його милість король може бути спокійний. | 0 | |
В її вікно щось товче, хтось добивається. | 0 | |
Роби, як собі хочеш! | 0 | |
Ну, а хто ж перемагає? | 0 | |
Якийсь час стояли обидва, обнявшись. | 0 | |
Знаєте, за військового комунізму всі махорку брали, аби курити. | 0 | |
Адже ж їй, богу дякувати, не треба аж так заробляти. | 0 | |
Тепер, коли прибули ще півтораста мисливців, почалася запальна стрілянина. | 0 | |
Не люблю я того мовчання. | 0 | |
Мене поручик поставив до вікна пристрелити. | 0 | |
Ти ж віриш мені? | 0 | |
Тепер, дійсно, тільки вбити себе. | 0 | |
У нас хоч і страви простіші, так зате ж весело! | 0 | |
Ну, а що б воно, скажемо, було, коли б мужиків не стало? | 0 | |
Чи я позбавила тебе чогось доброго? | 0 | |
Через твоє мотовило син побив батька. | 0 | |
Якби ти знала, яка в нас катавасія. | 0 | |
Ходім до мене, мамочко. | 0 | |
Так і скажи, що завтра прийду. | 0 | |
Його дотик до руки запалював у ній віру. | 0 | |
Хіба не знаєш, що впав із даху і забився на смерть? | 0 | |
У сусідньому дворі рипнули двері — хтось вийшов надвір. | 0 | |
А думки химерним мереживом спліталися на самоті. | 0 | |
Серед дрібної хвилі показалась величезна акула. | 0 | |
Прощаючись, дочка виймає вузлик, за слізьми його не бачить. | 0 | |
Ціла надія на короля. | 0 | |
Але сталося так, що вони разом озирнулись і стали. | 0 | |
Я все вам кину під ноги, не треба мені нічого вашого! | 0 | |
Не дурно сказано, що покиньте мертвих свої мерці ховати, — отак і це. | 0 | |
Вона тільки похитала головою й тихо заплакала. | 0 | |
Спроби ввести унію викликали рішучий спротив українського і білоруського народів. | 0 | |
Так буде, як я хочу. | 0 | |
Першу хвилину вони не помітили навколо себе жодного судна. | 0 | |
А тут ви з будьонівками наче з неба впали. | 0 | |
Підводний ворог під час світової війни став найстрашнішим ворогом. | 0 | |
Йому притаманні були лише цікавість, бажання переборювати перешкоди та велика рухливість. | 0 | |
Хто ж це може знати? | 0 | |
Це хіба аж тоді можливо, як я буду вартувати на фігурі. | 0 | |
Ти сховав його десь тут недалеко. | 0 | |
Спав на возі, як і другі. | 0 | |
Попросилася лягти, їй було зимно. | 0 | |
Що чесного батька й роду. | 0 | |
Виявилось, що ніхто не писав. | 0 | |
Та нашим ворогам тільки цього ж і треба. | 0 | |
Мабуть, дзвінки налякали її найбільше. | 0 | |
Дай вам бог на користь. | 0 | |
Мовчки змінювали один одного і несли вперед дорогоцінну ношу. | 0 | |
Зате він читав, писав, хворих лічив. | 0 | |
Я вас питаю: хочете по-доброму виїхати від нас? | 0 | |
Що ж тепер нам робити? | 0 | |
Та чом же й не вірити? | 0 | |
Бліде лице дівчинки спалахнуло, як рожевий ліхтар, а очі засяяли радісним промінням. | 0 | |
І то зовсім немалі! | 0 | |
А тепер я дам вам докази. | 0 | |
Та не сподобалося йому тут. | 0 | |
Але за які гроші? | 0 | |
Само собою у школі. | 0 | |
От зразу й видно всякому, в ім'я чого хлопці йдуть в опришки. | 0 | |
Хай же живе брехня! | 0 | |
Старий жалібним оком подивився кругом. | 0 | |
З-під густих брів блищали чорні, як терен, очі. | 0 | |
З дверей пахнуло сіном. | 0 | |
Чи може, загубивши персонального бога, — шукати бога — світову силу, як то роблять німці? | 0 | |
Та й не всякому вдасться викликати в такої голівки такий усміх і такий погляд. | 0 | |
Тим часом і в мене в каюті також гроза. | 0 | |
Та зараз закрутилися ще сотні інших. | 0 | |
Навіть більше, бо, здається, щиріше. | 0 | |
Скільки її не грабували вороги. | 0 | |
Коло неї смутний дід. | 0 | |
Адже мій брат просив вас. | 0 | |
Сім'я в нас була велика, я був наймолодший. | 0 | |
Я тихенько підійшов до них. | 0 | |
Сестра лише важко зітхнула. | 0 | |
По дорозі гуртки людей. | 0 | |
А землі так і зовсім ніякої немає. | 0 | |
А роги в нього, мов ті гілляки зі смереки. | 0 | |
У келії знову запанувало мовчання. | 0 | |
Чи не подібна його доля до її? | 0 | |
Вони краще знають, що їм робити. | 0 | |
Він швиденько витирає стіл, ставить склянки, пляшки, закуски. | 0 | |
Вже, мабуть, і обідати час. | 0 | |
Летить його пісня, як вихор. | 0 | |
Життя до неї усміхається, манить до себе якимсь невідомим чаром, тягне несподіваними надіями. | 0 | |
Неначе зумисне слідкував за мною? | 0 | |
Ти їх, напевне, ще не знаєш. | 0 | |
Чи думала я таке, чи гадала? | 0 | |
Нема чого слухати, як гомонять гармати, коли сам не береш участі в їхній розмові. | 0 | |
Спитай — нерозумні не скажуть. | 0 | |
Це — цілюще повітря. | 0 | |
Ну, біжи ж до жида й скажи йому, що я жду його. | 0 | |
Ах, у життю багато драм, я сам люблю більше комедію. | 0 | |
Минулося моє кохання, моє женихання! | 0 | |
І рейки — рейки. | 0 | |
Але ви не знаєте, де має бути лекція? | 0 | |
Слухай, що я буду тобі казати. | 0 |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.