audio
audioduration (s) 1.26
10.5
| text
stringlengths 2
2.33k
| speaker_id
int64 0
40
|
|---|---|---|
Ті страшні картини народної недолі та політичного тиску знов доводять поета до розпуки.
| 0
|
|
Довбня усміхнувся своїми суворими очима.
| 0
|
|
Але вертати годі було.
| 0
|
|
Я вже піду, мені ніщо не болить, — заговорив він благальне.
| 0
|
|
Де це ви так довго блукали?
| 0
|
|
Його милість король може бути спокійний.
| 0
|
|
В її вікно щось товче, хтось добивається.
| 0
|
|
Роби, як собі хочеш!
| 0
|
|
Ну, а хто ж перемагає?
| 0
|
|
Якийсь час стояли обидва, обнявшись.
| 0
|
|
Знаєте, за військового комунізму всі махорку брали, аби курити.
| 0
|
|
Адже ж їй, богу дякувати, не треба аж так заробляти.
| 0
|
|
Тепер, коли прибули ще півтораста мисливців, почалася запальна стрілянина.
| 0
|
|
Не люблю я того мовчання.
| 0
|
|
Мене поручик поставив до вікна пристрелити.
| 0
|
|
Ти ж віриш мені?
| 0
|
|
Тепер, дійсно, тільки вбити себе.
| 0
|
|
У нас хоч і страви простіші, так зате ж весело!
| 0
|
|
Ну, а що б воно, скажемо, було, коли б мужиків не стало?
| 0
|
|
Чи я позбавила тебе чогось доброго?
| 0
|
|
Через твоє мотовило син побив батька.
| 0
|
|
Якби ти знала, яка в нас катавасія.
| 0
|
|
Ходім до мене, мамочко.
| 0
|
|
Так і скажи, що завтра прийду.
| 0
|
|
Його дотик до руки запалював у ній віру.
| 0
|
|
Хіба не знаєш, що впав із даху і забився на смерть?
| 0
|
|
У сусідньому дворі рипнули двері — хтось вийшов надвір.
| 0
|
|
А думки химерним мереживом спліталися на самоті.
| 0
|
|
Серед дрібної хвилі показалась величезна акула.
| 0
|
|
Прощаючись, дочка виймає вузлик, за слізьми його не бачить.
| 0
|
|
Ціла надія на короля.
| 0
|
|
Але сталося так, що вони разом озирнулись і стали.
| 0
|
|
Я все вам кину під ноги, не треба мені нічого вашого!
| 0
|
|
Не дурно сказано, що покиньте мертвих свої мерці ховати, — отак і це.
| 0
|
|
Вона тільки похитала головою й тихо заплакала.
| 0
|
|
Спроби ввести унію викликали рішучий спротив українського і білоруського народів.
| 0
|
|
Так буде, як я хочу.
| 0
|
|
Першу хвилину вони не помітили навколо себе жодного судна.
| 0
|
|
А тут ви з будьонівками наче з неба впали.
| 0
|
|
Підводний ворог під час світової війни став найстрашнішим ворогом.
| 0
|
|
Йому притаманні були лише цікавість, бажання переборювати перешкоди та велика рухливість.
| 0
|
|
Хто ж це може знати?
| 0
|
|
Це хіба аж тоді можливо, як я буду вартувати на фігурі.
| 0
|
|
Ти сховав його десь тут недалеко.
| 0
|
|
Спав на возі, як і другі.
| 0
|
|
Попросилася лягти, їй було зимно.
| 0
|
|
Що чесного батька й роду.
| 0
|
|
Виявилось, що ніхто не писав.
| 0
|
|
Та нашим ворогам тільки цього ж і треба.
| 0
|
|
Мабуть, дзвінки налякали її найбільше.
| 0
|
|
Дай вам бог на користь.
| 0
|
|
Мовчки змінювали один одного і несли вперед дорогоцінну ношу.
| 0
|
|
Зате він читав, писав, хворих лічив.
| 0
|
|
Я вас питаю: хочете по-доброму виїхати від нас?
| 0
|
|
Що ж тепер нам робити?
| 0
|
|
Та чом же й не вірити?
| 0
|
|
Бліде лице дівчинки спалахнуло, як рожевий ліхтар, а очі засяяли радісним промінням.
| 0
|
|
І то зовсім немалі!
| 0
|
|
А тепер я дам вам докази.
| 0
|
|
Та не сподобалося йому тут.
| 0
|
|
Але за які гроші?
| 0
|
|
Само собою у школі.
| 0
|
|
От зразу й видно всякому, в ім'я чого хлопці йдуть в опришки.
| 0
|
|
Хай же живе брехня!
| 0
|
|
Старий жалібним оком подивився кругом.
| 0
|
|
З-під густих брів блищали чорні, як терен, очі.
| 0
|
|
З дверей пахнуло сіном.
| 0
|
|
Чи може, загубивши персонального бога, — шукати бога — світову силу, як то роблять німці?
| 0
|
|
Та й не всякому вдасться викликати в такої голівки такий усміх і такий погляд.
| 0
|
|
Тим часом і в мене в каюті також гроза.
| 0
|
|
Та зараз закрутилися ще сотні інших.
| 0
|
|
Навіть більше, бо, здається, щиріше.
| 0
|
|
Скільки її не грабували вороги.
| 0
|
|
Коло неї смутний дід.
| 0
|
|
Адже мій брат просив вас.
| 0
|
|
Сім'я в нас була велика, я був наймолодший.
| 0
|
|
Я тихенько підійшов до них.
| 0
|
|
Сестра лише важко зітхнула.
| 0
|
|
По дорозі гуртки людей.
| 0
|
|
А землі так і зовсім ніякої немає.
| 0
|
|
А роги в нього, мов ті гілляки зі смереки.
| 0
|
|
У келії знову запанувало мовчання.
| 0
|
|
Чи не подібна його доля до її?
| 0
|
|
Вони краще знають, що їм робити.
| 0
|
|
Він швиденько витирає стіл, ставить склянки, пляшки, закуски.
| 0
|
|
Вже, мабуть, і обідати час.
| 0
|
|
Летить його пісня, як вихор.
| 0
|
|
Життя до неї усміхається, манить до себе якимсь невідомим чаром, тягне несподіваними надіями.
| 0
|
|
Неначе зумисне слідкував за мною?
| 0
|
|
Ти їх, напевне, ще не знаєш.
| 0
|
|
Чи думала я таке, чи гадала?
| 0
|
|
Нема чого слухати, як гомонять гармати, коли сам не береш участі в їхній розмові.
| 0
|
|
Спитай — нерозумні не скажуть.
| 0
|
|
Це — цілюще повітря.
| 0
|
|
Ну, біжи ж до жида й скажи йому, що я жду його.
| 0
|
|
Ах, у життю багато драм, я сам люблю більше комедію.
| 0
|
|
Минулося моє кохання, моє женихання!
| 0
|
|
І рейки — рейки.
| 0
|
|
Але ви не знаєте, де має бути лекція?
| 0
|
|
Слухай, що я буду тобі казати.
| 0
|
End of preview. Expand
in Data Studio
README.md exists but content is empty.
- Downloads last month
- 22