language stringlengths 2 9 | page_url stringlengths 25 757 | image_url stringlengths 54 738 | page_title stringlengths 1 239 | section_title stringlengths 1 674 ⌀ | hierarchical_section_title stringlengths 1 1.2k ⌀ | caption_reference_description stringlengths 1 15.6k ⌀ | caption_attribution_description stringlengths 1 47.4k ⌀ | caption_alt_text_description stringlengths 1 2.08k ⌀ | mime_type stringclasses 7
values | original_height int32 100 25.5k | original_width int32 100 46.6k | is_main_image bool 1
class | attribution_passes_lang_id bool 1
class | page_changed_recently bool 1
class | context_page_description stringlengths 1 2.87k ⌀ | context_section_description stringlengths 1 4.1k ⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Famille_de_Saulieu | Famille de Saulieu | Galerie | Famille de Saulieu / Galerie | null | Français : camion | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | La famille de Saulieu de La Chomonerie est une famille subsistante de la noblesse française, originaire du Nivernais. Elle doit probablement son nom à la ville de Saulieu, d'où elle pourrait provenir. Le nom de terre de La Chomonerie a été ajouté au patronyme au XVIIIᵉ siècle. La branche ainée semble ne plus le porter à l’état-civil.
La famille de Saulieu remonte sa filiation suivie jusqu'en 1541, fut confirmée noble et anoblie en tant que de besoin par lettres patentes de 1653, et fut maintenue noble à Moulins en 1702. | null | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Beratzhausen | Beratzhausen | Kultur und Sehenswürdigkeiten | Beratzhausen / Kultur und Sehenswürdigkeiten | Kirche St. Martin Oberpfraundorf | Deutsch: Die katholische Pfarrkirche St. Martin in Oberpfraundorf bei Beratzhausen | null | image/jpeg | 4,000 | 6,000 | true | true | true | Beratzhausen ist ein Markt im Oberpfälzer Landkreis Regensburg in Bayern. | Pfarrkirche St. Peter und Paul: Die spätbarocke Kirche besitzt im Inneren eine prachtvolle Rokokoausstattung und farbenfrohe Deckenfresken von Otto Gebhard vom Kloster Prüfening (1764). Hochaltar von Georg Leonhard Däntl aus Velburg von 1763. Altarbild von Johannes Anwander aus Lauingen (1764)
Wallfahrtskirche Maria-Hilf: Eine erste Wallfahrtskirche von 1710 wurde aufgrund von Platzproblemen 1734–1742 durch eine größere Kirche ersetzt. Wiederaufbau nach Brand 1845. Inneres im Rokokostil
Friedhofskapelle St. Michael (auch Karnerkapelle): Ende des 14. Jahrhunderts von den Stauffern von Ehrenfels errichtete gotische Kapelle
Rathaus Beratzhausen: barocker Bau vom 1573. Beim Umbau 1791 erhielt es das heutige Walmdach mit Glockentürmchen
Zehentstadel: Der dreigeschossige Bau mit Satteldach wurde 1599 zur Lagerung des Zehnt errichtet. Heute beherbergt der Bau den Bürgersaal, das Verkehrsamt, die Marktbücherei, das Heimatmuseum und den Sitzungssaal des Marktrates. Eine Gedenktafel am Brunnen in der Eingangshalle erinnert an den Aufenthalt von Paracelsus 1530.
Friedhofskapelle St. Sebastian: 1496 erstmals urkundlich erwähnt. Sie wurde dem Pest-Heiligen St. Sebastian geweiht. Der Ort wurde mehrmals von der Pest heimgesucht.
Schloss Beratzhausen | |
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/Apatura | Apatura | Hình ảnh | Apatura / Hình ảnh | null | Eesti: Pildistatud Perakülas Nõva vallas Läänemaal. | null | image/jpeg | 3,000 | 4,000 | true | true | true | Apatura là một chi thuộc phân họ Apaturinae trong Họ Bướm giáp thường được gọi là "hoàng đế". Chi này có loài. | null | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Astronaut_Badge | Astronaut Badge | Militärische Abzeichen | Astronaut Badge / Militärische Abzeichen | Das Army Astronaut Badge in seinen drei Abstufungen. | English: Army Astronaut Device US Army | null | image/png | 364 | 909 | true | true | true | Unter dem Begriffen Astronaut Badge oder Astronaut Wings versteht man eine Gruppe von US-amerikanischen Symbolen und Abzeichen, die zur Kennzeichnung von militärischen und zivilen Personen dienen, die eine Raumfahrt unternommen und/oder die dazugehörige Ausbildung durchlaufen haben.
Es existieren mehrere Astronautenabzeichen, die unterschiedlichen Charakter haben und von unterschiedlichen US-Behörden verwendet werden. Die US-Streitkräfte verleihen ihren Angehörigen eigene Astronautenabzeichen, die als Tätigkeitsabzeichen an der Uniform getragen werden. Alle diese Abzeichen finden sich auch an den Namensschildern der von NASA-Astronauten oft getragenen blauen Trainingsoveralls. Kein offizielles Abzeichen ist hingegen die „NASA-Astronauten-Anstecknadel“, die von den NASA-Astronauten selbst eingeführt wurde. | Für Mitglieder der US-Streitkräfte existieren eigene Astronautenabzeichen, die neben den beschriebenen Verwendungen auch als Tätigkeitsabzeichen an der Uniform getragen werden. Jede Teilstreitkraft gibt ihre eigene Version des Astronautenabzeichens heraus. Es besteht aus dem standardmäßigen Fliegerabzeichen (United States Aviator Badge) der Teilstreitkraft, auf dessen Wappenschild sich das Astronautenemblem befindet, eine Sternschnuppe, die durch eine Ellipse (Symbol für eine Umlaufbahn) fliegt. Die Abzeichen der United States Army und der US Air Force werden außerdem in drei Abstufungen verliehen. Das Senior Astronaut Badge zeichnet sich durch einen Stern oberhalb des Wappenschildes aus, das Master/Command Astronaut Badge durch einen Stern mit Lorbeerkranz. | |
no | https://no.wikipedia.org/wiki/Edmund_Heines | Edmund Heines | null | Edmund Heines | Ernst Röhm (til v.) og Heines på en oppstilling i 1933 | For documentary purposes the German Federal Archive often retained the original image captions, which may be erroneous, biased, obsolete or politically extreme. Stabschef der SA Röhm mit dem SA-Gruppenführer Heines | null | image/jpeg | 800 | 575 | true | true | true | Edmund Heines var Ernst Röhms nestkommanderende i SA, og kan også ha vært hans elsker. Adolf Hitler hadde et nært vennskap med Röhm, men i mindre grad med Heines. | Edmund Heines (født 21. juli 1897 i München, død 30. juni 1934 i Stadelheim-fengselet i München) var Ernst Röhms nestkommanderende i SA, og kan også ha vært hans elsker. Adolf Hitler hadde et nært vennskap med Röhm, men i mindre grad med Heines. | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/1801BMx | 1801BMx | КА1801ВМ4, КН1801ВМ4 | 1801BMx / Микросхемы серии / КА1801ВМ4, КН1801ВМ4 | null | Русский: Сопроцессор КН1801ВМ4 English: Soviet made coprocessor KN1801BM4 for the DEC-compatible systems. Engineering sample. | null | image/jpeg | 170 | 230 | true | true | true | 1801ВМx — серия советских 16-разрядных однокристальных микропроцессоров.
Первоначально разрабатывалась как однокристальная ЭВМ 1801ВЕ1, который в свою очередь был развитием микропроцессорного комплекта серии К587 с добавленной на кристалле периферией. Позднее по требованию Министерства электронной промышленности от этой архитектуры отказались в пользу архитектуры PDP-11.
Прямого зарубежного аналога нет. Наиболее близкий аналог — однокристальный процессор DEC T-11, но полной совместимости нет; у T-11 имеется прямой клон К1807ВМ1. Другой близкий аналог — LSI-11/03, но в отличие от неё, процессоры К1801 имеют однокристальное исполнение.
Процессоры производились на заводах «Ангстрем», г. Зеленоград и «Экситон», г. Павловский Посад. Позднее, для выпуска полной номенклатуры комплектующих УКНЦ было освоено производство КМ1801ВМ2 на Солнечногорском электромеханическом заводе в г. Солнечногорске. | Математические сопроцессоры для КМ1801ВМ3 и КН1801ВМ3. 32/64 разряда, первоначально 6 МГц, после 1991 года — до 8 МГц. Полностью советская разработка. Повышает производительность при работе с числами с плавающей точкой почти на два порядка. В настоящее время заводом Ангстрем выпускается его КМОП-версия под обозначением 1806ВМ4У с тактовой частотой 16 МГц, предназначенная для совместной работы с процессорами 1806ВМ3У или 1806ВМ5У соответственно. Корпус — такой же как и у КН1801ВМ4 (Н18.64-1В).
Выполнен по n-канальной МДП технологии, норма проектирования — 3 мкм, 1 слой металлизации.
Кристалл содержит 52 тыс. транзисторов, размер 6,65 × 8.4 мм.
Тактовая частота 8, 6, 4 МГц (А,Б,В)
Напряжение питания +5В
Потребляемая мощность: до 2 Вт
Корпус Н18.64-1В (у КН1801ВМ4)
Число команд — 46, исполняет все инструкции DEC PDP-11 FP11 кроме LDUB, LDSC, STA0, STB0 и STQ0.
время выполнения операций:
сложение чисел с двойной точностью 10 мкс
умножение чисел с двойной точностью 11 мкс | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Pizzo_di_Meta | Pizzo di Meta | null | Pizzo di Meta | null | Pizzometa | null | image/jpeg | 1,130 | 2,142 | true | true | true | Il Pizzo di Mèta è una montagna dell'Appennino centrale, situata nella parte più settentrionale della catena dei Monti Sibillini nelle Marche.
Amministrativamente è compresa nel territorio comunale di Sarnano, in provincia di Macerata. | Il Pizzo di Mèta (1.576 m.s.l.m.) è una montagna dell'Appennino centrale, situata nella parte più settentrionale della catena dei Monti Sibillini nelle Marche.
Amministrativamente è compresa nel territorio comunale di Sarnano, in provincia di Macerata. | |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Guldmantlad_sisel | Guldmantlad sisel | null | Guldmantlad sisel | null | Description  Spermophilus lateralis, Golden-mantled Ground Squirrel Date  September 05, 2002 Location  Lake Louise - Banff National Park - Alberta, Canada Photographer  Franco Folini | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | Guldmantlad sisel är en art i släktet sislar som tillhör ekorrfamiljen. | Guldmantlad sisel (Callospermophilus lateralis) är en art i släktet sislar som tillhör ekorrfamiljen. | |
hu | https://hu.wikipedia.org/wiki/Koloncos_legyez%C5%91f%C5%B1 | Koloncos legyezőfű | Képek | Koloncos legyezőfű / Képek | null | Filipendula vulgaris Moench - dropwort | null | image/jpeg | 600 | 900 | true | true | true | A koloncos legyezőfű vagy közönséges legyezőfű a rózsavirágúak rendjébe és a rózsafélék családjába tartozó faj.
Nemzetségének a típusfaja. | null | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Chiesa_di_San_Papino_Martire_(Milazzo) | Chiesa di San Papino Martire (Milazzo) | Galleria d'immagini | Chiesa di San Papino Martire (Milazzo) / Galleria d'immagini | null | Italiano: Navata | null | image/jpeg | 1,918 | 1,076 | true | true | true | La chiesa di San Papino è il centro religioso della Parrocchia del Santissimo Crocifisso in San Papino Martire con l'annesso convento dell'Ordine dei frati minori riformati sono ubicati nella riviera di ponente, l'insieme dei manufatti costituisce uno dei più estesi complessi monumentali della città di Milazzo ai piedi del Castello e dell'omonimo Borgo. Appartenente all'arcidiocesi di Messina-Lipari-Santa Lucia del Mela, vicariato di Milazzo sotto il patrocinio di San Francesco di Paola, arcipretura di Milazzo, Parrocchia del Santissimo Crocifisso in San Papino Martire, appartenente ai Frati Minori della Provincia Religiosa del "SS. Nome di Gesù" Sicilia.
Attualmente la Parrocchia è guidata da Fra Stefano Smedile o.f.m., vicario parrocchiale Fra Mario Marino o.f.m., mentre il Guardiano del Convento è Fra Girolamo Palminteri o.f.m. | null | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Annette_Hanshaw | Annette Hanshaw | Biography | Annette Hanshaw / Biography | Hanshaw, c. 1933 | English: Published alongside a brief biography | null | image/jpeg | 1,123 | 906 | true | true | true | Catherine Annette Hanshaw was an American Jazz Age singer. She was one of the most popular radio stars of the 1930s. Over four million of her records had been sold by 1934.
In her ten-year recording career, she recorded about 250 sides. In a 1934 poll conducted by Radio Stars magazine, she received the title of best female popular singer. Second place went to Ethel Shutta, third place went to Ruth Etting, and fourth place went to Kate Smith. | Catherine Annette Hanshaw was born on October 18, 1901 to Frank Wayne Hanshaw (1873–1927) and Mary Gertrude McCoy (1874–1959) in their residence in Manhattan. She had two brothers, George and Frank.
Her aunt and uncle, Nellie McCoy and Bob "Uke" Hanshaw, were vaudeville performers. She sang for guests at hotels owned by her father and demoed sheet music at her family's music store, The Melody Shop, in Mount Kisco, Westchester County, New York. Hanshaw aspired to be a portrait painter, studying at the National School of Design for a year. Her professional music career started when she was paid to sing for society and birthday parties.
Before recording, in 1926, Hanshaw sang on local radio stations while visiting Florida with her family. Her first recording was a demo for Pathé featuring a medley of popular songs. Her first commercial recordings, "Black Bottom" and "Six Feet of Papa," were recorded on September 12 and 18. She recorded for Pathé until 1928; Pathé released her records on both the Pathé and the Perfect labels.
Starting in June 1928, she recorded for Columbia; most of these recordings were issued on their dime-store labels Harmony, Diva, Clarion and Velvet Tone. A handful were also released on their regular-priced Columbia and OKeh labels. Although most were released under Hanshaw's name, she was renamed Gay Ellis for sentimental numbers, and Dot Dare or Patsy Young for her Helen Kane impersonations. She recorded under a number of other pseudonyms, including Ethel Bingham, Marion Lee, Janet Shaw and Lelia Sandford.
Starting in August 1932, she began recording for ARC; her recordings were issued on their Melotone, Perfect, Conqueror, Oriole and Romeo labels. Her final session, on February 3, 1934, was placed on ARC's Vocalion label.
Throughout her recording career, she sang with the Original Memphis Five, Willard Robison's Deep River Orchestra, Sam Lanin's Orchestra, Lou Gold's Orchestra, and Rudy Vallée's Connecticut Yankees. Some of the artists whose solos were featured on her recordings were Red Nichols, Miff Mole, Phil Napoleon, Joe Venuti, Eddie Lang, Adrian Rollini, Vic Berton, Benny Goodman, Jimmy Dorsey, Tommy Dorsey, Jack Teagarden, and Irving Brodsky.
Hanshaw began performing on the radio in 1929. In the early 1930s, she sang on the air with Glen Gray's Casa Loma Orchestra. From 1932 to 1934, she was featured on the popular Thursday evening radio program Maxwell House Show Boat. She made her only appearance on film in the 1933 Paramount short Captain Henry's Radio Show. Her music career ended on December 6, 1937, after a performance on The Chevrolet Musical Moments Revue.
Hanshaw's singing style was relaxed and suited to the jazz-influenced pop music of the late 1920s and early 1930s. She combined the voice of an ingenue with the spirit of a flapper. She was known as The Personality Girl, and her trademark was saying "That's all!" in a cheery voice at the end of many of her records. Hanshaw had a low opinion of her voice, and she said was afraid of broadcasting. When asked why, she said, "I'm so afraid I'll fail, not sing my best. Suppose I should have to cough. Suppose I didn't get just the right pitch. And all those people listening." Hanshaw's favorite singers were Marion Harris, Sophie Tucker, and Blossom Seeley. She also enjoyed her contemporaries, Ruth Etting, Ethel Waters, and Connee Boswell. She composed two songs, "Sweet One" and "Till Your Happiness Comes Along." Hanshaw disliked show business. In a 1972 interview with Jack Cullen she said,
As a matter of fact, I disliked all of [my records] intensely. I was most unhappy when they were released. I just often cried because I thought they were so poor, mostly because of my work, but a great deal, I suppose, because of the recording. [...] I disliked the business intensely. I loathed it, and I'm ashamed to say I just did it for the money. I loved singing, you know, jamming with the musicians when it isn't important to do, but somehow or another I was terribly nervous when I sang. [...] You just have to be such a ham and love performing, and I | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Heinrich_Volbert_Sauerland | Heinrich Volbert Sauerland | null | Heinrich Volbert Sauerland | Heinrich Volbert Sauerland (1839–1910) | Deutsch: Heinrich Volbert Sauerland (1839-1910) | null | image/jpeg | 981 | 720 | true | true | true | Heinrich Volbert Sauerland war ein katholischer Priester, deutscher Historiker und Kirchenkritiker. | Heinrich Volbert Sauerland (* 11. Mai 1839 in Arnsberg; †
13. Juni 1910 in Rom) war ein katholischer Priester, deutscher Historiker und Kirchenkritiker. | |
lv | https://lv.wikipedia.org/wiki/Meink%C5%ABns | Meinkūns | Galerija | Meinkūns / Galerija | null | English: Profile of a 7-month old Maine coon. It shows some of distinctive features of the breed:big ears, lynx-tips, and a gentle curve. The image was taken in the USA in 2011. | null | image/jpeg | 350 | 320 | true | true | true | Meinkūni jeb Meinas jenotveidīgais kaķis ir populāra kaķu šķirne, kas izceļas ar savu lielo augumu un izcilajām medību iemaņām. Tā ir viena no vecākajām Ziemeļamerikā selekcionētajām kaķu šķirnēm, kas attīstīta, izmantojot vietējos Meinas kaķus. Šī šķirne oficiāli ir pasludināta par Meinas štata kaķi. Meinkūni Amerikā kļuva populāri 19. gadsimta beigās, tad tos uz kādu brīdi 20. gadsimta sākumā "piemirsa" un šķirne gandrīz izzuda. Toties mūsdienās tā ir atguvusi savu popularitāti un to audzē visā pasaulē. | null | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/John_Duthie_(politician) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/ac/John_Duthie%2C_ca_1900.jpg | John Duthie (politician) | null | John Duthie (politician) | Portrait of John Duthie in ca 1900 | English: John Duthie photographed circa 1900 while he was a Member of Parliament. | Portrait photo of a bearded man in aged about 60 | image/jpeg | 2,644 | 2,125 | true | true | true | John Duthie was a politician and businessman in New Zealand. Originally from Scotland, he came to Auckland in 1863. He set up his own ironmongery in New Plymouth, then Wanganui, and he finally settled in Wellington. In the latter city, he was mayor for one term. He then represented Wellington in Parliament for a total of eleven years. For the last two years of his life, he was appointed to the New Zealand Legislative Council. | John Duthie (28 February 1841 – 14 October 1915) was a politician and businessman in New Zealand. Originally from Scotland, he came to Auckland in 1863. He set up his own ironmongery in New Plymouth, then Wanganui, and he finally settled in Wellington. In the latter city, he was mayor for one term. He then represented Wellington in Parliament for a total of eleven years. For the last two years of his life, he was appointed to the New Zealand Legislative Council. |
iw | https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%9E%D7%A8%D7%99%D7%94_%D7%A0%D7%99%D7%A7%D7%95%D7%9C%D7%90%D7%99%D7%99%D7%91%D7%A0%D7%94,_%D7%94%D7%A0%D7%A1%D7%99%D7%9B%D7%94_%D7%94%D7%92%D7%93%D7%95%D7%9C%D7%94_%D7%A9%D7%9C_%D7%A8%D7%95%D7%A1%D7%99%D7%94_(1899%E2%80%931918) | מריה ניקולאייבנה, הנסיכה הגדולה של רוסיה (1899–1918) | null | מריה ניקולאייבנה, הנסיכה הגדולה של רוסיה (1899–1918) | null | Русский: Великая княжна Мария. Царское Село, 1914 г. 13,7х8,7 см. На обороте фотографии надпись с рождественским поздравлением Великой Княгине Елизавете Маврикиевне: «Сердечно благодарю за карточку. От всей души Тебя милая Тетя поздравляю и желаю всего хорошего в Новом 1915 году. Крепко тебя целую и обнимаю.» English: Maria Nikolaevna of Russia | הנסיכה הגדולה מריה, תמונה משנת 1914 | image/jpeg | 1,535 | 943 | true | true | true | מריה ניקולאייבנה, הנסיכה הגדולה של רוסיה, הייתה נסיכה גדולה של רוסיה, בתם של ניקולאי השני, אחרון קיסרי רוסיה, ושל אלכסנדרה, נסיכת הסן, אשר הוצאה להורג בידי הצ'קה יחד עם כל משפחתה ב-17 ביולי 1918.
בשנת 1991 נמצא קבר האחים שבו נקברה המשפחה הקיסרית, אולם גופה אחת הייתה חסרה, מה שהעלה מחדש את הסברה שמריה או אחותה הקטנה אנסטסיה, אכן הצליחה להימלט. אולם סיפור ההימלטות הופרך סופית בשנת 2007, עת נמצא קבר נוסף ובו גופתה החסרה. בדיקות DNA אישרו כי אלו אכן בני המשפחה הקיסרית. | מריה ניקולאייבנה, הנסיכה הגדולה של רוסיה (ברוסית Великая Княжна Мария Николаевна Романова; 26 ביוני 1899 - 17 ביולי 1918), הייתה נסיכה גדולה של רוסיה, בתם של ניקולאי השני, אחרון קיסרי רוסיה, ושל אלכסנדרה, נסיכת הסן, אשר הוצאה להורג בידי הצ'קה יחד עם כל משפחתה ב-17 ביולי 1918.
בשנת 1991 נמצא קבר האחים שבו נקברה המשפחה הקיסרית, אולם גופה אחת הייתה חסרה, מה שהעלה מחדש את הסברה שמריה או אחותה הקטנה אנסטסיה, אכן הצליחה להימלט. אולם סיפור ההימלטות הופרך סופית בשנת 2007, עת נמצא קבר נוסף ובו גופתה החסרה. בדיקות DNA אישרו כי אלו אכן בני המשפחה הקיסרית. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%86%D1%80%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%96%D1%8F_%D0%BD%D0%B0_%D0%B7%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%85_%D0%9E%D0%BB%D1%96%D0%BC%D0%BF%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D1%85_%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%85_2010 | Ірландія на зимових Олімпійських іграх 2010 | null | Ірландія на зимових Олімпійських іграх 2010 | Збірна Ірландії під час Параду націй на церемонії відкриття Олімпіади | The athletes from Ireland entering the stadium at the opening ceremonies of the 2010 Winter Olympics | null | image/jpeg | 2,336 | 3,504 | true | true | true | Ірландія на зимових Олімпійських іграх 2010 представлена 6 спортсменами в 4 видах спорту. | Ірландія на зимових Олімпійських іграх 2010 представлена 6 спортсменами в 4 видах спорту. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/LI_periodo_legislativo_del_Congreso_Nacional_de_Chile | LI periodo legislativo del Congreso Nacional de Chile | Presidentes de la Cámara de Diputados | LI periodo legislativo del Congreso Nacional de Chile / Cámara de Diputados / Presidentes de la Cámara de Diputados | null | Español: Pablo Lorenzini Basso | null | image/jpeg | 333 | 250 | true | true | true | El LI Período Legislativo del Congreso Nacional de Chile corresponde a la legislatura del Congreso Nacional, tras las elecciones parlamentarias de 2001, que estuvo conformada por los senadores y los diputados miembros de sus respectivas cámaras, que inició el día 11 de marzo de 2002 y concluyó el día 11 de marzo de 2006.
En el proceso electoral de 2001 se renovó en su totalidad la Cámara de Diputados, cuyos diputados ejercieron sus cargos por un periodo de cuatro años y por ende, únicamente en este periodo legislativo; asimismo, se eligieron 18 senadores correspondientes a las circunscripciones de las regiones I, III, V, VII, IX y XI, que desempeñaron sus cargos por un periodo de ocho años, y por lo tanto, también, lo hicieron en el siguiente periodo legislativo. En las elecciones de 1997 se eligieron 20 senadores, correspondientes a las circunscripciones de las regiones II, IV, VI, VIII, XI, XII y Metropolitana, que concluyeron su mandato durante este periodo legislativo. | null | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Verwaltungsgliederung_Belgiens | Verwaltungsgliederung Belgiens | Provinzen | Verwaltungsgliederung Belgiens / Verwaltungsgliederung nach NUTS / Provinzen | null | English: Province of East Flanders | null | image/png | 335 | 398 | true | true | true | Die Verwaltungsgliederung Belgiens bezeichnet die in Belgien existierenden vertikalen administrativen Strukturen. Seit der Föderalisierung Belgiens sind diese Strukturen weniger klar als im zuvor bestehenden Zentralstaat. Die europäische NUTS-Systematik gibt nicht alle Subtilitäten des belgischen Staatsrechtes wieder. | Die NUTS-2 Kategorie bilden die zehn Provinzen. Fünf von ihnen gehören zur Flämischen Region, fünf zur Wallonischen Region.
Die Provinzen sind im Gegensatz zu den Regionen dezentralisierte Organe. Dies bedeutet, dass sie sich in der Hierarchie sowohl unter dem Föderalstaat als unter den Regionen befinden. Die Institutionen der Provinz, d. h. Provinzialrat, Permanentdeputation (bzw. Provinzkollegium) und insbesondere der Gouverneur, können mit der Ausführung von föderalen oder regionalen Bestimmungen betraut werden. Die Provinzen dienen bei den Föderalwahlen als Wahlkreise.
Als elfte NUTS-2 Einheit ist wieder die Region Brüssel-Hauptstadt zu finden, da diese auf ihrem Gebiet die Zuständigkeiten der Provinzen selbst ausübt. Das zweisprachige Gebiet Brüssel-Hauptstadt an sich ist provinzfrei. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Camargo_(Illinois) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/97/Camargo_Illinois_Post_Office.jpg | Camargo (Illinois) | null | Camargo (Illinois) | null | Camargo_Illinois_Post_Office | ilustracja | image/jpeg | 2,304 | 3,456 | true | true | true | Camargo – wieś w Stanach Zjednoczonych, w stanie Illinois, w hrabstwie Douglas. | Camargo – wieś w Stanach Zjednoczonych, w stanie Illinois, w hrabstwie Douglas. |
mk | https://mk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B5%D1%80%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC_%D0%9A%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%85%D0%B0%D0%B3%D0%B5%D0%BD | Аеродром Копенхаген | Терминал 2 | Аеродром Копенхаген / Авиокомпании и одредишта / Терминал 2 | Добредојдовте во Копенхаген | null | null | image/jpeg | 2,448 | 3,264 | true | true | true | Аеродромот во Копенхаген е главниот аеродром кој го опслужува Копенхаген, Данска и околните градови во регионот на Ересунд. Сместен е на некои 8 километри од центарот на Копенхаген, и 24 километри од центарот на Малме, Шведска.
Аеродромот е еден од трите главни централи на Scandinavian Airlines System, исто така е централа и на авиокомпанијата Sterling. Aеродромот опслужува во просек околу 60.000 патници во еден ден, додека минатата година околу 21,4 милиони патници поминаа низ аеродромот, правејќи го најзафатен аеродром во Скандинавија, како и на 17 место меѓу најфрекфентните аеродроми во Европа. Аеродромот оригинално беше наречен Каструп аеродром, бидејќи е сместен до мало место наречено Каструп, и сѐ уште официјалното име е Аеродром Копенхаген, Каструп за да се направи разлика од аеродромот Роскилде, кој е официјално наречен аеродром Копенхаген, Роскилде. | Adria Airways (Љубљана)
Aer Lingus (Даблин)
Aeroflot (Москва Шереметјево)
Air France (Париз де Гол)
оперирано од Brit Air (Лион, Стразбур)
Air Greenland (Кангерлусуак, Нарсарсуак)
Arkia (Тел Авив) [сезонски]
Atlantic Airways (Фарски острови)
British Airways (Лондон Хитроу)
Brussels Airlines (Брисел)
Bulgarian Air Charter (Бургас, Пловдив)
Cimber Air (Букурешт Отопени, Базел/Мулхоуз, Њукасл, Норкопинг, Паланга, Вроцлав)
Croatia Airlines (Загреб)
Czech Airlines (Прага)
Delta Air Lines (Атланта)
easyJet (Берлин Шенефелд, Лондон Станстед, Милано Малпенза)
Finnair (Хелсинки)
Iberia Airlines (Мадрид)
Iceland Express (Акуреири, Рејкјавик, Егилстадир)
Iran Air (Техеран)
Jet Air (Бидгошч, Лоѓ)
Jettime (Малта)
KLM Royal Dutch Airlines (Амстердам)
LOT Polish Airlines (Варшава)
Middle East Airlines (Бејрут)
Norwegian Air Shuttle (Осло Гардермоен, Стокхолм Арланда)
Ostfriesische Lufttransport (Бремен)
Pakistan International Airlines (Исламабад, Карачи, Лахор, Осло)
Rossiya (Санкт Петербург)
Sterling Airlines (Аликанте, Амстердам, Атина, Барселона, Берген, Берлин Тегел, Биариц, Будимпешта, Бургас, Брисел, Чанија, Единбurg, Источен Мидлендс, Фаро, Фиренца, Женева, Гетеборг Ландветер, Краков, Лас Палмас, Лондон Гетвик, Малага, Милано Малпенза, Монтпелје, Мурсија, Ница, Наполи, Осло Гардермоен, Палма де Мајорка, Париз де Гол, Прага, Рим Фјумичино, Салцбург, Сплит, Стокхолм Арланда, Тенерифе, Валенсија, Венеција)
Sun D'Or (Тел Авив)
Swiss International Air Lines (Цирих)
Syrian Arab Airlines (Дамаск)
TAP Portugal (Осло, Лисабон)
Turkish Airlines (Анкара, Истанбул Ататурк, Кајзери, Конија) | |
ur | https://ur.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%D9%88%D9%88%D9%84_(%DA%A9%D8%B1%DA%A9%D9%B9_%D9%85%DB%8C%D8%AF%D8%A7%D9%86) | اوول (کرکٹ میدان) | مزید دیکھیے | اوول (کرکٹ میدان) / مزید دیکھیے | null | English: The Clock Tower of the Palace of Westminster, colloquially known as "Big Ben", in Westminster, London, England. Français : Tour de l'horloge du palais de Westminster, couramment nommée "Big Ben". Londres (Angleterre). فارسی: برج ساعت کاخ وستمینستر، پارلمان بریتانیا در شهر لندن، که به «بیگ بن» مشهور است. 日本語: 通称ビッグ・ベンとして知られる英国、ロンドンのウェストミンスター宮殿の時計塔。 | باب آئیکن | image/png | 427 | 250 | true | true | true | اوول، جو اس وقت اشتہاری وجوہات سے Kia Oval کہلاتا ہے، ایک بین الاقوامی کرکٹ کا میدان ہے جو کیننگٹن، لندن بورو لیمبیتھ، جنوبی لندن میں واقع ہے۔ اوول 1845ء میں اپنے یوم تاسیس سے ہی سرے کاؤنٹی کرکٹ کلب کا ہوم گراؤنڈ رہا ہے۔ یہ انگلینڈ کا پہلا کرکٹ میدان تھا جس پر بین الاقوامی ٹیسٹ کرکٹ میچ ستمبر 1880ء کو کھیلا گیا۔ انگلش سیزن کا آخری ٹیسٹ میچ روایتی طور پر یہاں کھیلا جاتا ہے۔ | ٹیسٹ کرکٹ کے میدانوں کی فہرست | |
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%DB%8C%D9%84%D8%B2%D9%86%D8%A8%D8%B1%DA%AF | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/82/Wappen_Ilsenburg.png | ایلزنبرگ | null | ایلزنبرگ | null | Deutsch: Wappen von Ilsenburg English: Coat of Arms of Ilsenburg | نشان رسمی ایلزنبرگ | image/png | 660 | 590 | true | true | true | شهر ایلزنبرگدر ایالت زاکسن-آنهالت در کشور آلمان واقع شدهاست. | شهر ایلزنبرگدر ایالت زاکسن-آنهالت در کشور آلمان واقع شدهاست. |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Mixco | Mixco | null | Mixco | null | Español: El cerro Alux desde la colonia Nueva Vida, Mixco, Guatemala English: Alux mountain, from colonia Nueva Vida, Mixco, Guatemala | Mixco | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Mixco est une ville dans le département du Guatemala. Il y a 384 428 habitants, c'est la deuxième plus grande ville du Guatemala. | Mixco est une ville dans le département du Guatemala. Il y a 384 428 habitants, c'est la deuxième plus grande ville du Guatemala. | |
bg | https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BB%D0%B0_%D0%A5%D0%B0%D0%BD | Ула Хан | null | Ула Хан | Ула Хан през 2004 г. | Deutsch: Dieses Fotos dürfen Sie honorarfrei nutzen, wenn Sie folgenden credit beachten: Copyright: Das blaue Sofa / Club Bertelsmann. Ulla Hahn, aufgewachsen im Rheinland, arbeitete nach ihrer Germanistik-Promotion als Lehrbeauftragte an verschiedenen Universitäten, anschließend als Literaturredakteurin bei Radio Bremen. Schon ihr erster Lyrikband, "Herz über Kopf" (1981), wurde zu einem großen Leser- und Kritikererfolg. Ihr lyrisches Werk wurde u. a. mit dem Leonce-und-Lena-Preis und dem Friedrich-Hölderlin-Preis ausgezeichnet. Für ihren Roman „Das verborgene Wort“ (2001) erhielt sie den Deutschen Bücherpreis. 2009 folgte "Aufbruch", der zweite Teil des Epos. Auch dieser Roman stand monatelang auf der Bestsellerliste. www.randomhouse.de/Autor/Ulla_Hahn/p160006.rhd?frm=false | Ула Хан през 2004 г. | image/jpeg | 3,008 | 1,960 | true | true | true | Ула Хан е германска поетеса, белетристка и есеистка, родена в Брахтхаузен, Зауерланд. | Ула Хан (на немски: Ulla Hahn) е германска поетеса, белетристка и есеистка, родена в Брахтхаузен, Зауерланд. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Soap | Soap | 19th century | Soap / History / 19th century | Ad for Soapine, circa 1900, indicating that it is made of whale oil | English: Persistent URL: digital.lib.muohio.edu/u?/tradecards,746 Subject (TGM): Whales; Whaling; Household soap; Cosmetics & soap; Chemical industry; Grocery stores; Keywords: Soapine French Laundry Soap Victoria Glycerine Soap Toilet soap | null | image/jpeg | 481 | 798 | true | true | true | Soap is a salt of a fatty acid used in a variety of cleansing and lubricating products. In a domestic setting, soaps are surfactants usually used for washing, bathing, and other types of housekeeping. In industrial settings, soaps are used as thickeners, components of some lubricants, and precursors to catalysts.
When used for cleaning, soap solubilizes particles and grime, which can then be separated from the article being cleaned. In hand washing, as a surfactant, when lathered with a little water, soap kills microorganisms by disorganizing their membrane lipid bilayer and denaturing their proteins. It also emulsifies oils, enabling them to be carried away by running water.
Soap is created by mixing fats and oils with a base, as opposed to detergent which is created by combining chemical compounds in a mixer.
Humans have used soap for millennia. Evidence exists of the production of soap-like materials in around 2800 BC in ancient Babylon. | Until the Industrial Revolution, soapmaking was conducted on a small scale and the product was rough. In 1780, James Keir established a chemical works at Tipton, for the manufacture of alkali from the sulfates of potash and soda, to which he afterwards added a soap manufactory. The method of extraction proceeded on a discovery of Keir's. In 1790, Nicolas Leblanc discovered how to make alkali from common salt. Andrew Pears started making a high-quality, transparent soap in 1807 in London. His son-in-law, Thomas J. Barratt, opened a factory in Isleworth in 1862.
During the Restoration era (February 1665 – August 1714) a soap tax was introduced in England, which meant that until the mid-1800s, soap was a luxury, used regularly only by the well-to-do. The soap manufacturing process was closely supervised by revenue officials who made sure that soapmakers' equipment was kept under lock and key when not being supervised. Moreover, soap could not be produced by small makers because of a law which stipulated that soap boilers must manufacture a minimum quantity of one imperial ton at each boiling, which placed the process beyond reach of the average person. The soap trade was boosted and deregulated when the tax was repealed in 1853.
William Gossage produced low-priced, good-quality soap from the 1850s. Robert Spear Hudson began manufacturing a soap powder in 1837, initially by grinding the soap with a mortar and pestle. American manufacturer Benjamin T. Babbitt introduced marketing innovations that included sale of bar soap and distribution of product samples. William Hesketh Lever and his brother, James, bought a small soap works in Warrington in 1886 and founded what is still one of the largest soap businesses, formerly called Lever Brothers and now called Unilever. These soap businesses were among the first to employ large-scale advertising campaigns. | |
no | https://no.wikipedia.org/wiki/Torgauten_fort | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/94/Torgauten_fort_kommandobygg.jpg | Torgauten fort | null | Torgauten fort | null | English: Command building camouflaged as cottage at Torgauten fortress, Fredrikstad, Norway Norsk bokmål: Kommandobygning kamuflert som hytte ved Torgauten fort i Fredrikstad, Norge | null | image/jpeg | 987 | 1,000 | true | true | true | Torgauten fort er et eks-tysk fort i Norge med betegnelse Heeres Küsten Batterie HKB 6/980 Torgauten. Batteriet ble satt opp i april-mai 1941 med 4 stk 10 cm K17/04 kanoner med skuddvidde 14000m.
Fortet skulle dekke Glommas vestre innløp til Fredrikstad, mens Kjøkøy fort skulle dekke det østre. Fortet var under kontinuerlig utbygging frem til krigens slutt, alt behørig skrittet opp, tegnet og overført til England av norske anleggsarbeidere. Foruten selve fortsområdet var det en rekke mindre anlegg for fortets nærforsvar i Øyenkilen og Foten og en lyskasterstasjon på odden mellom Helleskilen og Dypeklo. Kun mindre spor etter dette er nå synlig.
Etter krigen ble fortet overtatt av det norske forsvaret og videre modernisert bl.a. med radar og to kanoner i kasematter. Ca. 1993 ble det nedlagt. Det er nå museum med omvisning enkelte søndager om sommeren.
Underlagt Torgauten fort lå også Mørvika fort Zug 6/980 ved Ringdalsfjorden.
Forsvaret startet rundt 1933 anlegg av et fort noe lenger nord, mellom Helleskilen og Dypeklo. Dette fortet skulle også kalles Torgauten fort, men arbeidet ble aldri fullført. | Torgauten fort er et eks-tysk fort i Norge med betegnelse Heeres Küsten Batterie HKB 6/980 Torgauten (593). Batteriet ble satt opp i april-mai 1941 med 4 stk 10 cm K17/04 kanoner med skuddvidde 14000m.
Fortet skulle dekke Glommas vestre innløp til Fredrikstad, mens Kjøkøy fort skulle dekke det østre. Fortet var under kontinuerlig utbygging frem til krigens slutt, alt behørig skrittet opp, tegnet og overført til England av norske anleggsarbeidere. Foruten selve fortsområdet var det en rekke mindre anlegg for fortets nærforsvar i Øyenkilen og Foten og en lyskasterstasjon på odden mellom Helleskilen og Dypeklo. Kun mindre spor etter dette er nå synlig.
Etter krigen ble fortet overtatt av det norske forsvaret og videre modernisert bl.a. med radar og to kanoner i kasematter. Ca. 1993 ble det nedlagt. Det er nå museum med omvisning enkelte søndager om sommeren.
Underlagt Torgauten fort lå også Mørvika fort Zug 6/980 ved Ringdalsfjorden.
Forsvaret startet rundt 1933 anlegg av et fort noe lenger nord, mellom Helleskilen og Dypeklo. Dette fortet skulle også kalles Torgauten fort, men arbeidet ble aldri fullført. I dag finnes bare begynnelsen til fire kanonstandplasser for 30,5 cm haubitser og to innslag til en festningstunnel her. |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Russisches_Geschwader | Russisches Geschwader | Die Schiffe des Geschwaders | Russisches Geschwader / Die Schiffe des Geschwaders | Der Zerstörer Derzky | English: Imperial Russian destroyer Derzkii. Русский: Эскадренный миноносец Дерзкий. | null | image/jpeg | 889 | 1,200 | true | true | true | Als Russisches Geschwader, bezeichnete man den Rest der Kaiserlich Russischen Schwarzmeerflotte, der im Russischen Bürgerkrieg auf der Seite der Weißen Armee des Generals Pjotr Nikolajewitsch Wrangel stand und danach bis 1924 in französisch Tunesien interniert war. | Die verbliebene Flotte bestand aus einem modernen Dreadnought-Linienschiff, einem veralteten Einheitslinienschiff, einem Geschützten Kreuzer, einem Kleinen Kreuzer, zehn Zerstörern bzw. Torpedobooten, vier U-Booten, drei Kanonenbooten, einem Aviso, zwei Minensuchbooten, drei bewaffneten und einem unbewaffneten Eisbrecher, einem Wachboot, zwei Hydrographie-Schiffen, zwei Schulschiffen, einem Bergungsschiff, drei Schleppern, einem Werkstattschiff, einem U-Boot-Tender, einem (unfertigen) Wasser-Tanker, einem Dampfer, und 19 Transportschiffen.
Linienschiffe:
General Alexejew («Генерал Алексеев», ex Wolja)
Georgi Pobedonossets («Георгий Победоносец»)
Geschützter Kreuzer:
General Kornilow («Генерал Корнилов», ex Kagul, ex Otschakov)
Kleiner Kreuzer:
Almas («Алмаз»)
Zerstörer/Torpedoboote:
Kapitän Saken («Капитан Сакен»)
Bespokoiny («Беспокойный»)
Dersky («Дерзкий»)
Gnewny («Гневный»)
Pospeschny («Поспешный»)
Pylki («Пылкий»)
Zerigo («Цериго»)
Scharki («Жаркий»)
Swonki («Звонкий»)
Sorki («Зоркий»)
U-Boote:
Tjulen («Тюлень»)
Burewestnik («Буревестник»)
AG-22 («АГ-22»)
Utka («Утка»)
Kanonenboote:
Strasch («Страж»)
Grosny («Грозный»)
Jakut («Якут»)
Aviso:
Kitoboi («Китобой»)
Minensuchboote:
Albatros («Альбатрос»)
Baklan («Баклан»)
Bewaffnete Eisbrecher:
Wsadnik («Всадник»; ex Eisbrecher Nr. 1, «Ледокол № 1»)
Gaidamak («Гайдамак»; ex Eisbrecher Nr. 2, «Ледокол № 2»)
Dschigit («Джигит»; ex Eisbrecher Nr. 3, «Ледокол № 3»)
Eisbrecher:
Ilja Muromez («Илья Муромец»)
Hydrographie-Schiffe:
Wecha («Веха»)
Kasbek («Казбек»)
Schulschiff:
Morjak («Моряк»)
Swoboda («Свобода»)
Bergungsschiff:
Tschernomor («Черномор»)
Schlepper:
Holland («Голланд»)
Welbek («Бельбек»)
Sewastopol («Севастополь»)
Werkstattschiff:
Kronstadt («Кронштадт»)
U-Boot-Tender:
Dobytscha («Добыча»)
Tanker (unfertig):
Baku («Баку»)
Dampfer:
Großherzog Konstantin («Великий князь Константин»)
Transporter:
Don («Дон»)
Krim («Крым»)
Dalland («Далланд»)
Schtschilka («Шилка»)
Samara («Самара»)
Jekaterinodar («Екатеринодар»)
Rion («Рион»)
Inkerman («Инкерман»)
Poti («Поти»)
Jalta («Ялта»)
Sarytsch («Сарыч»)
Ostoroschny («Осторожный»)
Turkestan («Туркестан»)
Olga (Suchum) («Ольга» («Сухум»))
Sarja «Заря»
Psesuape «Псезуапе»
Elpidifor № 410 Wera («Вера»)
Elpidifor № 412
Elpidifor № 413 | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Vertisol | Vertisol | Eigenschappen | Vertisol / Eigenschappen | Vertisol profiel | null | null | image/jpeg | 488 | 278 | true | true | true | Vertisols zijn kleirijke bodems met brede en diepe scheuren, die zich voornamelijk vormen onder grasland of onderaan hellingen. Vertisols beslaan ca. 335 miljoen hectare, ongeveer 2 procent van het landoppervlak van de wereld, voornamelijk in de tropische delen van Australië, Afrika en India. Ook delen van de Verenigde Staten en Europa zijn ermee bedekt. Ongeveer 150 miljoen hectare is potentieel bouwland. Vertisols in de tropen beslaan circa 200 miljoen hectare. Hiervan wordt een kwart beschouwd als bruikbaar voor de landbouw.
Een vertisol is rijk is aan expansieve kleimineralen zoals het tot de smectietgroep behorende montmorilloniet. Wanneer er na een droge periode, waarbij diepe scheuren en spleten aan de oppervlakte zijn gevormd, er door regenval een vernatting van de bodem optreedt, dan zullen er door de sterke zwel- en krimpeigenschappen van deze kleimineralen vertische bodembewegingen ontstaan. Hierbij worden lutumdeeltjes die in de scheuren zijn gevallen door de bovengrond verplaatst en vermengd. Dit bodemvormende proces wordt ook wel argillipedoturbatie genoemd. | Vertisolen zijn moeilijk bewerkbaar. De gronden zijn zeer slecht waterdoorlatend. In droge perioden zijn ze zeer hard en is er nauwelijks water beschikbaar. In natte perioden zijn ze zeer kleverig en is er vaak wateroverlast. Het gebruik varieert van zeer extensive veeteelt, verzamelen van brandhout, kleinschalige productie van rijst, sorghum, katoen, bonen tot grootschalige geïrrigeerde landbouw (onder andere katoen, tarwe, gerst, sorghum, bonen, vlas, suikerriet). | |
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/Microstachys_serrulata | Microstachys serrulata | null | Microstachys serrulata | null | Cnemidostachys serrulata Nova genera et species plantarum. Monachii [Munich] :Impensis Auctoris,1824-1829 [i.e. 1824-32].. biodiversitylibrary.org/page/741970 | null | image/jpeg | 2,561 | 1,985 | true | true | true | Microstachys serrulata là một loài thực vật có hoa trong họ Đại kích. Loài này được Müll.Arg. mô tả khoa học đầu tiên năm 1863. | Microstachys serrulata là một loài thực vật có hoa trong họ Đại kích. Loài này được (Mart.) Müll.Arg. mô tả khoa học đầu tiên năm 1863. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Peter_Wilhelm_von_Carnap | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/54/Wuppertal_Else-Lasker-Sch%C3%BCler-Str_0039.jpg | Peter Wilhelm von Carnap | null | Peter Wilhelm von Carnap | Grabstein von Peter Wilhelm von Carnap im aufgelassenen Friedhof an der Else-Lasker-Schüler-Straße | Deutsch: Else-Lasker-Schüler-Straße, Wuppertal | null | image/jpeg | 1,920 | 2,560 | true | true | true | Peter Wilhelm von Carnap war Kaufmann und Ratsverwandter in Elberfeld.
Als Sohn von Peter von Carnap und Johanna Maria Meyer erhielt Peter Wilhelm am 1. April 1752 in Elberfeld die Kindstaufe.
Am 12. Juli 1780 heiratete er Helena Christina von Carnap in Elberfeld und hatte mit ihr 14 Kinder.
1787 war Peter Wilhelm von Carnap als Bürgermeister der Stadt Elberfeld tätig, ein zweites Mal 1804. Stadtrichter von Elberfeld war er in den Jahren 1788 und 1805. Weiter war er Mitbegründer der Elberfelder Johannisloge.
Sein Bruder Kaspar von Carnap war 1794 Bürgermeister von Elberfeld. | Peter Wilhelm von Carnap (* 26. März 1752 in Elberfeld (heute Stadtteil von Wuppertal); † 4. April 1824 ebenda) war Kaufmann und Ratsverwandter in Elberfeld.
Als Sohn von Peter von Carnap (* 1716 in Elberfeld; † 1758 in Elberfeld) und Johanna Maria Meyer (* 1724 in Elberfeld; † 1788 in Elberfeld) erhielt Peter Wilhelm am 1. April 1752 in Elberfeld die Kindstaufe.
Am 12. Juli 1780 heiratete er Helena Christina von Carnap (1762–1807) in Elberfeld und hatte mit ihr 14 Kinder.
1787 war Peter Wilhelm von Carnap als Bürgermeister der Stadt Elberfeld tätig, ein zweites Mal 1804. Stadtrichter von Elberfeld war er in den Jahren 1788 und 1805. Weiter war er Mitbegründer der Elberfelder Johannisloge.
Sein Bruder Kaspar von Carnap (1755–1823) war 1794 Bürgermeister von Elberfeld. |
ar | https://ar.wikipedia.org/wiki/%D9%85%D9%87%D8%B1%D8%AC%D8%A7%D9%86_%D8%AA%D8%B4%D9%8A%D9%86%D8%BA%D9%85%D9%8A%D9%86%D8%BA | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/4d/Five_coloured_papers_on_a_grave_mound%2C_Bukit_Brown_Cemetery%2C_Singapore_-_20110326-02.jpg | مهرجان تشينغمينغ | الاحتفال | مهرجان تشينغمينغ / الاحتفال | أوراق ملونة وضِعت على قبر خلال مهرجان تشينغمينغ ،مقبرة بوكيت براون، سنغافورة | English: "Five coloured papers" placed on the mound of a grave in Bukit Brown Cemetery, Singapore, during Qingming Festival. There is a shrine to the Earth Deity (土地公 Tǔ Dì Gōng), also known as 后土 (Hòu Tǔ; "Backing of the Land"), on the left of the gravestone. | null | image/jpeg | 2,592 | 3,872 | true | true | true | مهرجان تشينغمينغ أو تشينغ مينغ، المعروف أيضا باسم يوم كنس المقابر في اللغة الإنجليزية، هو مهرجان صيني تقليدي. فإنه يقع في اليوم الأول من الفصل الشمسي الخامس من التقويم الشمسي القمري الصيني التقليدي. هذا يجعله 15 يوم بعد الاعتدال الربيعي، إما 4 أو 5 نيسان / أبريل في سنة معينة. خلال مهرجان تشنغ مينغ تقوم الأسر بزيارة قبور أسلافهم لتنظيف المقابر والدعاء لهم، واداء طقوس القرابين. الطقوس عادة ما تشمل الوجبات التقليدية وحرق بخورا و جوس الورق.
احتفل الصينيون بمهرجان تشينغمينغ لأكثر من 2500 عام. أصبحت عطلة رسمية في البر الرئيسي للصين في عام 2008. في تايوان، كانت الأعياد العامة في الماضي تراقب في 5 أبريل لتكريم وفاة تشيانغ كاي شيك في ذلك اليوم في عام 1975، ولكن مع خروج حزب تشيانج من السلطة حاليًا، لا يتم احترام هذه الاتفاقية. في البر الرئيسي، ترتبط العطلة باستهلاك qingtuan، الزلابية الخضراء المصنوعة من الأرز اللزج وعشب الشعير. في تايوان، يتم استهلاك حلواني مشابه. ويلاحظ في عطلة مماثلة في جزر ريوكيو، ودعا Shīmī في اللغة المحلية. | .
مهرجان تشينغمينغ هو عندما يزور الصينيون تقليديا المقابر لاكتساح شواهد القبور. وقد تم هذا التقليد بتشريع من قبل الأباطرة الذين بنوا شواهد قبور الإمبراطورية المهيبة لكل سلالة. على مدار أكثر من 5000 عام، الإمبرياليون الصينيون ، النبلاء، التجار و الفلاحين على حد سواء قد تجمعوا معا لتذكر حياة الفقيد، وزيارة القبور طقوس الأبناء الكونفوشيوسية عن طريق تنظيف مقابرهم، أو لزيارة أماكن الدفن أوالمقابر أو في المدن الحضرية الحديثة مدينة كولومباريا لأداء لأعمال الأرضية والصيانة، والالتزام بالصلاة من اجل أسلافهم في المفهوم الصيني الفريد للحياة الآخرة وتقديم ذكريات أجدادهم لأقارب الدم، وأقاربهم وجيرانهم.
مهرجان تشينغمينغ هو إحياء لذكرى حياة الفقيد في مجموعة معقدة من الطقوس التي غالباً ما يتم ترجمتها في الغرب باسم عبادة الأسلاف في الواقع، هو شكل الكونفوشيوسية من الاحترام بعد الوفاة والتقوى الأبويو تكون مقدمة لأسلاف الشخص الصيني و / أو قريب / ة / و / أو الوالد / الأم. لا يصلي جميع الأشخاص الصينيين مباشرة لأسلافهم بروح الأسلاف، ولكنهم جميعا يراقبون طقوس تشينغ مينغ.
يركع الصغار والكبار على حد سواء لتقديم الصلوات أمام شواهد الأسلاف، وعرض حرق البخور في كل أشكاله، بخور العصي (جوس-ستيكس) والورق الفضي (جوس-بورد) ، كنس المقابر وتقديم الطعام والشاي والنبيذ والعيدان، و/أو سكب السوائل في ذاكرة الأجداد. تبعاً لدين المراقبين، يصلي البعض إلى ألوهية أعلى لتكريم أسلافهم بينما يصلي آخرون مباشرة إلى روح الأجداد / الأسلاف.
هذه الطقوس لها تقاليد عريقة في آسيا، وخاصة بين الإمبراطوريات الذي يشرع فيها هذه الطقوس إلى شكل من أشكال الدين الوطني. فقد تم الحفاظ عليها بشكل خاص من قبل الفلاحين وهي الأكثر شعبية لدى المزارعين اليوم، الذين يعتقدون أن استمرار الاحتفالات سيضمن المحاصيل المثمرة القادمة من خلال استرضاء الأرواح في العالم الآخر.
تحظى الرموز الدينية للطقوس الطهارة، مثل فروع الرمان والصفصاف، بشعبية في هذا الوقت. بعض الناس يحملون فروع الصفصاف معهم على تشينغمينغ أو فروع الصفصاف العصا على بواباتهم و / أو الأبواب الأمامية. هناك أوجه تشابه لأوراق النخيل المستخدمة في نخيل الأحد في المسيحية. كلاهما طقوس دينية. وعلاوة على ذلك، فإن الاعتقاد هو أن فروع الصفصاف سوف تساعد في درء الأرواح غير المستقرة، والمضطربة والمقلقة، و / أو الأرواح الشريرة التي قد تتخبط في العوالم الأرضية على تشينغ مينغ.
بعد التجمع على تشينغمينغ لأداء الواجبات العشائرية والكونفوشيوسية في شواهد القبور والمقابر أو كولومباريا، يقضي المحتفلون بقية اليوم في نزهات العشائر أو العائلات، قبل أن يبدأوا الحرث في الربيع. وغالبًا ما يغنون ويرقصون. تشينغ مينغ أيضا هو الوقت الذي يبدأ فيه الأزواج الشباب تقليديا المغازلة. شيء آخر شائع القيام به هو أن تطير الطائرات الورقية في أشكال الحيوانات أو الشخصيات من. الأوبرا الصينية.ومن الممارسات الشائعة الأخرى حمل الأزهار بدلاً من حرق الورق أو البخور أو المفرقعات النارية.
إن المجتمعات المحلية للصينين في الخارج في جنوب شرق آسيا مثل سنغافورة و ماليزيا يأخذون هذا المهرجان على محمل الجد ويلتزمون بتقاليده بدقة، على الرغم من عدم وجود صفة رسمية لهذا المهرجان في بلادهم. و ترجع بعض طقوس التشينغمينغ واداب تبجيل الأجداد التي يتبعها الصينيين في ماليزيا وسنغافورة إلى فترة حكم سلالة مينغ وتشينغ، حيث ان المجتمعات الصينية المحلية في الخارج لم تتأثر بالثورة الثقافية التي جرت في الصين . في ماليزيا، يعد التشينغمينغ وظيفة أسرية هامة أو عيد عشائري (عادة ما ينظمه اتحاد اللعشيرة الخاص بها). و ذلك للاحتفال بالأقارب المتوفى ين مؤخرا وتكريمهم عند مواقع قبورهم والأسلاف القدامى من الصين في المذابح المنزلية، معابد العشيرة أو مذابح مؤقتة في معابد بوذية أو طاوية . و يعتبر مهرجان التشينغمينغ عند الصينيين في الخارج احتفالا عائلي والتزاما أسري في الآن ذاته. فهذا المهرجان بالنسبة لهم هو وقت للتأمل من أجل تكريم وتقديم الشكر إلى أجدادهم. و عادة ما يزور الصينيين في الخارج قبور أقاربهم المتوفى ن مؤخرا في عطلة نهاية الأسبوع الأقرب إلى التاريخ الفعلي للمهرجان. حيث ان حسب التقاليد القديمة، لا يجوز زيارة موقع القبر للتبجل إلا عشرة أيام قبل وبعد مهرجان تشينغ مينغ. و إن لم تكن الزيارة في ميعادها الفعلي، فيحفز عادة التبجيل قبل مهرجان التشينغمينغ. يبدأ مهرجان التشينغمينغ في ماليزيا و سنغافورة عادة في الصباح الباكر من خلال تقديم الاحترام لأسلافهم القدامى من الصين في المذابح المنزلية. ويعقب ذلك زيارة قبور الأقارب في البلاد. ويتبع البعض مفهوم طاعة الوالدين إلى حد زيارة مقابر أسلافهم في الصين القارية نفسها. .تقليديا، تحرق الأسرالنقود المزيفة و الورق الذي يكون على شكل سلع مادية مثل السيارات والمنازل والهواتف ودمى ورقية صغيرة على ش |
bg | https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%BB%D1%8E%D0%BD | Мелюн | Галерия | Мелюн / Галерия | null | Français : La rue du miroir, dans le quartier Saint-Aspais à Melun (Seine-et-Marne, France). | null | image/jpeg | 2,048 | 1,536 | true | true | true | Мелюн – главен град на френския департамент Сен е Марн, на север е гората на Фонтенбло, и е 45 км на югоизток от Париж. Население – 39 500 жители. | null | |
arz | https://arz.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%D9%86%D8%AA%DA%86_%D8%AC%D8%B1%D9%88%D8%AB%D9%8A%D8%B1 | انتچ جروثير | null | انتچ جروثير | null | Deutsch: Antje Grotheer 2015 | null | image/jpeg | 4,825 | 3,220 | true | true | true | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
انتچ جروثير سياسيه من المانيا. | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
انتچ جروثير سياسيه من المانيا. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%BA_%D0%BF%D0%BB%D0%B0%D0%B7%D1%83%D0%BD%D1%96%D0%B2_%D0%A3%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%89%D0%B8%D0%BD%D0%B8 | Список плазунів Угорщини | Підтверджені плазуни | Список плазунів Угорщини / Список / Підтверджені плазуни | null | English: Detail of a Smooth Snake, Coronella austriaca. This is a young specimen (probably second life year) with an estimated length of 25 cm and a body diameter of about 10-12 mm. Deutsch: Detailausschnitt einer Schlingnatter (Coronella austriaca), hier ein halbwüchsiges, wahrscheinlich im zweiten Lebensjahr befindliches Tier mit einer geschätzten Körperlänge von 25 cm bei einem Durchmesser von vielleicht 10-12 mm. Es lag am Abend wärmetankend auf einem Sandweg in einem Heidegebiet. Français: Vue détaillée d'une coronelle lisse. Jeune individu (probablement âgé de deux ans), mesurant approximativement 25 cm de long, et dont le diamètre du corps est de 10-12 mm. | null | image/jpeg | 1,839 | 2,739 | true | true | true | У цьому списку наведені усі види плазунів, які мешкають на території Угорщини, а також ті види, які викликають сумніви щодо проживання на території країни.
Загалом підтверджено проживання 17 видів, 12 родів, 7 родин та 2 рядів рептилій. З цих видів 16 є автохтонними, а один вид — червоновуха черепаха звичайна — є інтродукованим видом. Наявні дані про інтродукцію гекона середземноморського. Окрім того, низка вчених з 2010 року виділяє підвид веретільниці ламкої — Anguis fragilis colchicus, який мешкає на території Угорщини, в окремий вид під назвою Anguis colchica.
Плазунів можна зустріти по всій території Угорщини, однак їх поширення та щільність популяцій неоднакові. Наприклад, середземноморського гекона можна зустріти лише поблизу Будапешта, а вужа звичайного — на всій території країни. Популяції плазунів зазнають значного антропогенного впливу, особливо потужним фактором, який завдає найбільше шкоди, є розвиток сільського господарства. Практично для всіх видів рептилій зафіксована фрагментація ареалів проживання та зменшення їх площі. Особливо уразливими є гадюки. | null | |
th | https://th.wikipedia.org/wiki/%E0%B9%80%E0%B8%AD%E0%B8%9E%E0%B8%B4%E0%B9%82%E0%B8%97%E0%B8%A3%E0%B8%84%E0%B8%AD%E0%B8%A2%E0%B8%94%E0%B9%8C | เอพิโทรคอยด์ | null | เอพิโทรคอยด์ | เอพิโทรคอยด์ (เส้นสีน้ำเงิน) เมื่อ d > r | Epitrochoid | null | image/gif | 200 | 200 | true | true | true | เอพิโทรคอยด์ คือเส้นโค้งชนิดหนึ่ง สร้างขึ้นจากจุดจุดหนึ่งบนรูปวงกลม ซึ่งอาจอยู่บนเส้นรอบวง ข้างในวง หรือข้างนอกวงก็ได้ แล้วกลิ้งรูปวงกลมพร้อมกับจุดนั้นไปตามขอบ ด้านนอก ของรูปวงกลมอีกรูปหนึ่งซึ่งอยู่กับที่ จากรอยเคลื่อนที่ของจุดนั้นจะทำให้ได้เส้นโค้งคล้ายรูปไข่ดาว ดอกไม้ หรือขดสปริงหันเข้า เอพิโทรคอยด์จัดว่าเป็นรูเลตต์ชนิดหนึ่ง | เอพิโทรคอยด์ (อังกฤษ: epitrochoid) คือเส้นโค้งชนิดหนึ่ง สร้างขึ้นจากจุดจุดหนึ่งบนรูปวงกลม ซึ่งอาจอยู่บนเส้นรอบวง ข้างในวง หรือข้างนอกวงก็ได้ แล้วกลิ้งรูปวงกลมพร้อมกับจุดนั้นไปตามขอบ ด้านนอก ของรูปวงกลมอีกรูปหนึ่งซึ่งอยู่กับที่ จากรอยเคลื่อนที่ของจุดนั้นจะทำให้ได้เส้นโค้งคล้ายรูปไข่ดาว ดอกไม้ หรือขดสปริงหันเข้า เอพิโทรคอยด์จัดว่าเป็นรูเลตต์ชนิดหนึ่ง | |
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/Cream | Cream | null | Cream | Cream năm 1967. Từ trái qua phải: Ginger Baker, Jack Bruce và Eric Clapton. | Photo of Cream. From left: Ginger Baker, Jack Bruce, Eric Clapton | null | image/jpeg | 615 | 928 | true | true | true | Cream là bộ ba siêu ban nhạc người Anh, chơi nhạc rock trong thập niên 1960 bao gồm ca sĩ/tay bass Jack Bruce, tay trống Ginger Baker và ca sĩ/guitar Eric Clapton. Âm thanh đặc trưng của họ được pha trộn giữa blues rock, hard rock và psychedelic rock, bao hàm nhiều chủ đề phiêu diêu cùng phong cách chơi guitar kiểu blues của Clapton, chất giọng khỏe và cách chơi bass điêu luyện của Bruce, cách chơi trống bùng nổ và mang hơi hướng jazz của Baker đi kèm với ca từ ảnh hưởng từ nhà thơ Pete Brown. Album thứ ba của nhóm, Wheels of Fire, là album-kép đầu tiên của lịch sử âm nhạc. Cream được nhìn nhận là một trong những siêu ban nhạc thành công nhất lịch sử với hơn 15 triệu đĩa bán được. Âm nhạc của họ được xây dựng từ những giai điệu blues truyền thống như trong "Crossroads" và "Spoonful", blues hiện đại trong "Born Under a Bad Sign" ngoài ra còn có những sáng tác sử dụng hoàn toàn các nhạc cụ điện như "Strange Brew", "Tales of Brave Ulysses" hay "Toad".
Những ca khúc thành công nhất của ban nhạc có thể kể tới "I Feel Free", "Sunshine of Your Love", "White Room", "Crossroads" và "Badge". | Cream là bộ ba siêu ban nhạc người Anh, chơi nhạc rock trong thập niên 1960 bao gồm ca sĩ/tay bass Jack Bruce, tay trống Ginger Baker và ca sĩ/guitar Eric Clapton. Âm thanh đặc trưng của họ được pha trộn giữa blues rock, hard rock và psychedelic rock, bao hàm nhiều chủ đề phiêu diêu cùng phong cách chơi guitar kiểu blues của Clapton, chất giọng khỏe và cách chơi bass điêu luyện của Bruce, cách chơi trống bùng nổ và mang hơi hướng jazz của Baker đi kèm với ca từ ảnh hưởng từ nhà thơ Pete Brown. Album thứ ba của nhóm, Wheels of Fire, là album-kép đầu tiên của lịch sử âm nhạc. Cream được nhìn nhận là một trong những siêu ban nhạc thành công nhất lịch sử với hơn 15 triệu đĩa bán được. Âm nhạc của họ được xây dựng từ những giai điệu blues truyền thống như trong "Crossroads" và "Spoonful", blues hiện đại trong "Born Under a Bad Sign" ngoài ra còn có những sáng tác sử dụng hoàn toàn các nhạc cụ điện như "Strange Brew", "Tales of Brave Ulysses" hay "Toad".
Những ca khúc thành công nhất của ban nhạc có thể kể tới "I Feel Free" (thứ 11 tại Anh), "Sunshine of Your Love" (thứ 5 tại Mỹ), "White Room" (thứ 6 tại Mỹ), "Crossroads" (thứ 28 tại Mỹ) và "Badge" (thứ 18 tại Anh). Cream gây ảnh hưởng sâu rộng tới nền âm nhạc quần chúng vào thời điểm đó, và cùng Jimi Hendrix với Terry Kath của nhóm Chicago là những người phổ biến việc sử dụng chiếc pedal wah-wah. Họ cũng mạnh dạn nhắc tới những chủ đề âm nhạc mới phủ bóng lên những nghệ sĩ đương thời như Led Zeppelin, The Jeff Beck Group và Black Sabbath cuối những năm 1960 đầu những năm 1970. Phong cách trình diễn psychedelic rock của họ cũng là nguồn cảm hứng cho nhiều ban nhạc như Rush. Cream được vinh danh tại Đại sảnh Danh vọng Rock and Roll vào năm 1993. Họ cũng có tên trong những danh sách "100 nghệ sĩ vĩ đại nhất" từ tạp chí Rolling Stone và kênh VH1 ở lần lượt vị trí 67 và 61. Họ cũng có được vị trí số 16 trong danh sách "100 nghệ sĩ Hard rock vĩ đại nhất" của VH1. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Distritos_de_Sevilla | Distritos de Sevilla | Galería de imágenes | Distritos de Sevilla / Galería de imágenes | null | Interior de la estación de ferrocarril Santa Justa (Sevilla). | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | Con el objetivo de la desconcentración y buscando la participación ciudadana, el municipio de Sevilla se divide en 11 distritos diferentes. Todos ellos están organizados mediante una Junta Municipal de Distrito con su correspondiente delegado, oficinas administrativas, y representantes de las asociaciones vecinales de la zona.
El municipio de Sevilla y su división por distritos se rige por el Reglamento Orgánico de las Juntas Municipales de Distritos, que fue acordado por su ayuntamiento durante el pleno del 14 de julio de 2005. | null | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Filmfestivals_in_Belgien_und_Luxemburg | Filmfestivals in Belgien und Luxemburg | Organisationsstrukturen und Finanzierung | Filmfestivals in Belgien und Luxemburg / Organisationsstrukturen und Finanzierung | Das Programmkino Cinéma Nova, eine Spielstätte des Brussels International Festival of Fantastic Films | Cinéma Nova, Bruxelles - Belgique | null | image/jpeg | 1,512 | 1,327 | true | true | true | Die Filmfestivals in Belgien und Luxemburg gehen bis in die 1970er Jahre zurück. Heute gibt es in der Region insgesamt etwa dreißig Filmfestivals, von denen die meisten in Brüssel stattfinden. | Die überwiegende Anzahl an Filmfestivals in Belgien und Luxemburg wird von associations sans but lucratif (Kurzform: a.s.b.l.) veranstaltet. Beispiele dafür sind etwa die Apas Films Production a.s.b.l. beim Festival International du Court-Métrage du Luxembourg und die Folioscope a.s.b.l. bei Anima. Eine a.s.b.l. ist eine nicht-kommerziell orientierte Sonderform des Vereins nach belgischen und luxemburgischen Recht, die mit der association de la loi 1901 in Frankreich vergleichbar ist.
Die Existenz einiger Filmfestivals in Belgien geht auf politische Initiative zurück. Der Hauptveranstalter von Media 10/10 ist der Service de la Culture der Provinz Namur, während das Festival International du Film Francophone in Namur von der Internationalen Organisation der Frankophonie organisiert wird. Das Festival International du Film d'Amour hingegen wurde vom späteren Bürgermeister von Mons gegründet.
Öffentliche Förderungen stellen die Finanzierung der meisten Festivals sicher. Wichtige Geldgeberinnen sind hierbei die beiden großen Gemeinschaften Belgiens, namentlich die Französische Gemeinschaft Belgiens und die Flämische Gemeinschaft, sowie die Region Brüssel-Hauptstadt. In Brüssel angesiedelte Filmfestivals werden manchmal von allen dreien unterstützt, etwa das Brussels International Fantastic Film Festival. Außerhalb der Hauptstadt kommen oft die Provinzen und Städte hinzu, so erhält zum Beispiel das Europees Jeugdfilmfestival Vlaanderen auch Förderungen von der Provinz Westflandern, der Provinz Antwerpen und der Stadt Brügge. Im europäischen Vergleich auffallend hoch ist die Anzahl der belgischen Filmfestivals, die über das Media-Programm von der Europäischen Union gefördert werden, darunter Anima, das Brussels European Film Festival, das Europees Jeugdfilmfestival Vlaanderen und das Festival du Court Métrage de Bruxelles. Eine geringere, vor allem bei kleineren auf ausländische Filme spezialisierten Festivals zum Tragen kommende Rolle als Geldgeber spielen schließlich die Botschaften anderer Staaten. | |
eo | https://eo.wikipedia.org/wiki/Benevento | Benevento | Historio | Benevento / Historio | La Arko de Trajano en Benevento, gravurita de Piranesi | null | null | image/jpeg | 1,792 | 2,612 | true | true | true | Benevento estas komunumo de Italio. Tie Sankta Januaro estis episkopo. | La urbo kiu hodiaŭ nomiĝas Benevento komence havis nomon Maloenton (latine: Maleventum) kaj estis samnita urbo. En 275 a.K. la Romianoj tie venkis Pirhon kaj kaptis la urbon; ili ŝanĝis la nomon de Maleventum al Beneventum (latine male = malbone, bene = bone).
Ĉirkaŭ 100 jarojn post la fino de la Okcidenta Romia Imperio, en 571, la Lombardoj fondis la Duklandon de Benevento, kiu iĝis princlando ekde 840 kaj falis en 1053. De 1130 ĝis 1860 Benevento apartenis al la ĉefa ŝtato de Suditalio (Reĝlando de Sicilio, Reĝlando de Napolo, Reĝlando de la Du Sicilioj), sed ankaŭ tenis preskaŭ ĉiam apartan rilaton kun la papo. Sub Napoleono dum malmultaj jaroj revivis la princlando de Benevento (1806-1814).
En 1860 Benevento iĝis parto de la ĵus kreita Reĝlando de Italio. | |
af | https://af.wikipedia.org/wiki/Borsjt | Borsjt | Koue borsjt | Borsjt / Variasies / Koue borsjt | Litause koue borsjt (šaltibarščiai), gemeng met suurroom of jogurt en besprinkel met grasuie. | English: Chlodnik (Polish version of cold borscht) as served at a restaurant in Poznan, Poland. | null | image/jpeg | 1,524 | 2,286 | true | true | true | Borsjt is ’n suur sop wat in verskeie Oos-Europese lande gewild is, veral in Oekraïne, Rusland, Pole, Belarus, Litaue en Roemenië. Die variasie wat in die Weste gewoonlik met die naam verbind word, is van Oekraïense oorsprong en bevat beet as een van die hoofbestanddele, vandaar die sop se kenmerkende rooi kleur. Daar is egter verskeie ander variasies sonder beet, soos suring-, rog- en koolborsjt.
Borsjt is ’n nuwer variasie van ’n antieke sop wat gemaak is van die gepekelde stamme, blare en blomskerms van die bereklou, ’n kruidagtige plant wat in klam graslande groei en aan die gereg sy Slawiese naam verleen het. Mettertyd het dit ontwikkel in ’n groot verskeidenheid soppe, waarvan die een met beet as basis die gewildste geword het. Dit word gewoonlik gemaak van vleis- of beenaftreksel en gebraaide groente, wat benewens beet kool, wortels, uie, aartappels en tamaties kan insluit. Dit kan, na gelang van die resep, vleis of vis bevat of geheel en al vegetaries wees; dit kan warm of koud voorgesit word; dit kan wissel van ’n vullende maaltyd tot ’n helder sop. | In die somer is koue borsjt ’n gewilde alternatief vir bogenoemde variasies, wat gewoonlik warm voorgesit word. Dit bestaan uit beetsuur of beetsap wat gemeng word met suurroom, karringmelk, suurmelk, kefir of jogurt. Die mengsel het ’n kenmerkende pienk of magenta kleur. Dit word verkoel voorgesit, gewoonlik met fyn gekapte beet, komkommer, radyse en salotte, asook halwe hardgekookte eiers en vars dille. Verder kan gekapte kalfsvleis, ham of kreef bygevoeg word.
Hierdie sop het waarskynlik ontstaan in die Grootvorstedom van Litaue, wat die gebiede van die hedendaagse Litaue en Belarus beslaan het, en dit is steeds deel van die koskultuur van hierdie en naburige lande. Litaus is eintlik die enigste taal in die streek wat daarna verwys as "koue borsjt" (šaltibarščiai). In Belarussies is dit bekend as халаднік (chaladnik, of "koue sop"); in Pools as chłodnik litewski ("Litause koue sop") en in Russies as свекольник (swekolnik, of "beetsop". | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Tourism_in_Cambodia | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/bf/Khao_phra_viharn_001.png | Tourism in Cambodia | World Heritage Sites | Tourism in Cambodia / Major attractions / World Heritage Sites | Preah Vihear Temple | Deutsch: Khao Phra Viharn English: Preah Vihear Temple | null | image/png | 697 | 1,093 | true | true | true | Tourism in Cambodia is one of the most important sectors in Cambodia's economy. In 2013, tourism arrivals increased by 17.5 percent year on year, with business travelers increasing 47 percent. | Angkor
Preah Vihear Temple
Sambor Prei Kuk |
fi | https://fi.wikipedia.org/wiki/AC_(auto) | AC (auto) | 1960-luku; Cobran aikakausi | AC (auto) / Historia / 1960-luku; Cobran aikakausi | AC Cobra | AC Cobra in the pits at Laguna Seca's Historic car races.IMG_7156 | null | image/jpeg | 2,304 | 3,072 | true | true | true | AC Cars Group Ltd., on brittiläinen autonvalmistaja ja yksi vanhimmista itsenäisistä autonvalmistajista Britanniassa. Yhtiön päämaja sijaitsee Surreyssä, Englannissa. AC aloitti toimintansa 1901 Weller Brothers -nimellä. Nimi vaihtui Autocarrier Ltd:ksi 1909, jolloin yritys myös alkoi käyttää AC-logoa. 1911 yritys muutti Thames Dittonille, Surreyihin, jossa sillä oli tehdas aina 1980-luvulle saakka. Yrityksen nykyinen omistaja on Alan Lubinsky, jonka johdolla AC nykyään valmistaa ”retrohenkisiä” kevytrakenteisia urheiluautoja pienissä erissä. Kaikki nykyiset mallit pohjautuvat AC:n 1960-luvulla myymään Cobra-malliin. | Vuonna 1961 Carroll Shelby lähestyi AC:ta, ideanaan yhdistä Ace-mallin alusta ja tehokas V8-moottori. AC myöntyi, kunhan Shelby vain löytäisi sopivan moottorin autolle. Neuvottelut Chevroletin kanssa eivät tuottaneet tulosta, sillä valmistaja ei halunnut kilpailijoita omalle urheiluautolleen, Chevrolet Corvettelle. Ford oli kuitenkin jo pitkään yrittänyt löytää ratkaisua, joka pystyisi kilpailemaan Corvetten kanssa ja heiltä löytyikin Shelbylle moottori. Moottori oli täysin uusi, suorituskykyinen ja kevyt V8, joka muutamien muutosten jälkeen saatiin AC:n tehtaalla istumaan Ace:n koriin. Tulos oli erittäin tehokas AC Cobra. Ennen kuin testit ehdittiin aloittaa, oli Ford jo kehittänyt uuden version moottoristaan, jossa iskutilavuutta oli nostettu 3,5 litrasta, 4,2:een ja jolloin auton kiihtyvyys nollasta sataan kävi peräti 4,2 sekunnissa. Auton huippunopeuskin oli 240 km/h. Uusi moottori asennettuna Cobran prototyyppi lähetettiin pian Los Angelesiin. Siellä auto laitettiin valmiiksi ja rankka testirupeama aloitettiin. Auto kesti sen täydellisesti, ja Shelby ihastui luomukseensa. Ford saatiin rahoittamaan autojen tuotanto, ensimmäinen versio sai nimekseen Cobra 260 tai Cobra MKI, ja 75 menestyksekästä autoa roadster-tyyppisellä korilla valmistettiin vuosina 1962–1963. Roadsterista AC pitikin kiinni Cobran tuotannon lopettamiseen saakka.
75 auton tuottamisen jälkeen AC alkoi etsiä uusia ratkaisuita ja vuoden 1963 aikana tuotantoon tuli AC Cobra 289 tai Cobra MKII, josta edellisen version ongelmat oli pyritty poistamaan, ja moottori oli vaihdettu entistä tehokkaampaan Fordin 4,7-litraiseen, joka tuotti 271 hevosvoimaa. Cobralla kilpailtiin aktiivisesti GT-luokan MM-sarjassa, ja auto osoittautui todella kilpailukykyiseksi. Carrol Shelbyn haave, lyödä Ferrari, jäi kuitenkin vielä tässä vaiheessa täpärästi saavuttamatta, erityisesti vanhentuneen korin ala-arvoisen aerodynamiikan vuoksi. 289:n sarjatuotanto lopetettiin 1965, kun 571 autoa oli valmistettu. Syy tähän oli Shelbyn halu kompensoida huonoa aerodynamiikkaa korottamalla moottorin tehoa todella radikaalisti.
Tulos oli 1965 sarjatuotantoon tullut AC Cobra 427 tai Cobra MKIII, jonka taas kerran Fordilta tilattu moottori, oli peräti 7,0-litrainen. Fordin insinöörien täytyi kehittää yli kolme kertaa vahvempi alusta, jotta auto kestäisi huiman tehon, joka vakionakin oli 425 hevosvoimaa, mutta viritettynä helposti yli 600 hevosvoimaa. Lukuisia eri versioita valmistettiin, ja esimerkiksi ns. kilpamallissa, 485 hevosvoiman moottorilla, huippunopeus oli uskomaton 290 km/h ja se todettiin maailman nopeimmaksi sarjavalmisteiseksi autoksi siihen aikaan. Moottori oli kuitenkin täysin ylimitoitettu autoon ja auton hallitseminen oli lähes mahdotonta. Niin isolla moottorilla autoa ei myöskään hyväksytty GT-luokkaan Shelby-tallin käyttöön, mutta sitä käyttivät monet yksityiset tallit ja kilpakuljettajat. Auto oli rahallisesti todella suuri virhe AC:lta, senkin jälkeen kun moottori vaihdettiin halvempaan ja selvästi pienempään, jolloin version 428 tuotanto aloitettiin.
Tästä syystä ja osittain Carroll Shelbyn myötävaikutuksesta, Cobran tuotanto siirrettiin Fordille 1965, eikä AC, viimeisen mallinsa valmistuttua joulukuussa 1966, ollut enää minkäänlaisissa tekemisissä sen valmistamisen kanssa. Kaiken kaikkiaan AC Cobran versioita 427 ja 428 valmistettiin 306 kappaletta ja ne muistetaan lähinnä siitä, että niiden ylitehoisuus oli yksi niistä merkittävistä tekijöistä, jotka pakottivat Britannian hallituksen määräämään 70 mailin nopeusrajoituksen Britannian moottoriteille.
Kun AC sai tietää Cobran tuotannon siirtyvän Fordille, oli sillä iso rako paikattavana. Pitäisi rakentaa yhtiön heikko rahatilanne huomioon ottaen kohtuuhintainen auto, joka olisi Cobran veroinen. Tähän hätään AC lähestyi, esimerkiksi Maseratille työskennellyttä, Pietro Fruaa, joka suostui suunnittelemaan auton korin, ja auto nimettiin AC Frua:ksi mutta tunnetaan myös nimellä 428 ja myöhemmin 429. Auto oli Cobran 15 cm pidennetylle alustalle rakennettu Gran Tourismo -tyyppinen ylellinen urheiluauto, joka kilpaili esimerk | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%BB%D0%B3%D0%B0%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8F_%D0%BC%D1%83%D1%80%D1%80%D0%B0 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/44/Bulgarian_Murrah%2C_Sliven_1.JPG | Болгарская мурра | null | Болгарская мурра | Девятимесячный молодняк | English: Bulgarian Murrah Български: Малачета на около 9 месечна възраст | null | image/jpeg | 2,128 | 2,800 | true | true | true | Болгарская мурра — болгарская порода домашних буйволов. | Болгарская мурра — болгарская порода домашних буйволов. |
kk | https://kk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D1%82%D0%B5%D1%80%D0%BD%D0%B1%D0%B5%D1%80%D0%B3_%D0%92%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%BB%D0%B8%D0%B9_%D0%98%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 | Штернберг Василий Иванович | null | Штернберг Василий Иванович | Штернберг Василий Иванович | Русский художник Василий Штернберг | null | image/jpeg | 337 | 300 | true | true | true | Штернберг Василий Иванович- орыс кескіндемешісі. 1835-1838 жылдары Петербург Көркемсурет академиясында оқыды. Профессор М.Н.Воробьевтан сабақ алды. 1939 жылы суретші атағына ие болды.1840 жылы А.В.Перовскийдің экспедициясына қатысты. Ол-украиндықтар мен қазақтардың өмірі мен тұрмысын бейнелейтін «Биені жүгендеу», «Қырғыздар қонысы» атты суреттердің авторы Т.Г.Шевченкомен дос әрі пікірлес болған. | Штернберг Василий Иванович(1818, Петербург-1845, Рим)- орыс кескіндемешісі. 1835-1838 жылдары Петербург Көркемсурет академиясында оқыды. Профессор М.Н.Воробьевтан сабақ алды. 1939 жылы суретші атағына ие болды.1840 жылы А.В.Перовскийдің экспедициясына қатысты. Ол-украиндықтар мен қазақтардың өмірі мен тұрмысын бейнелейтін «Биені жүгендеу», «Қырғыздар(қазақтар) қонысы» (Ленинград, Орыс музейі) атты суреттердің («Түйе», «Киіз үйлер» екеуі де Қаз. КСР-нің Мемл. Өнер музейінде) авторы Т.Г.Шевченкомен дос әрі пікірлес болған. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Prince-Bishopric_of_Osnabr%C3%BCck | Prince-Bishopric of Osnabrück | History | Prince-Bishopric of Osnabrück / History | St. Peter's Cathedral (Osnabrück) | English: St. Peter in Osnabrück. | null | image/jpeg | 2,448 | 3,264 | true | true | true | The Prince-Bishopric of Osnabrück was an ecclesiastical principality of the Holy Roman Empire from 1225 until 1803. It should not be confused with the Diocese of Osnabrück, which was larger and over which the prince-bishop exercised only the spiritual authority of an ordinary bishop. It was named after its capital, Osnabrück.
The still-extant Diocese of Osnabrück, erected in 772, is the oldest see founded by Charlemagne, in order to Christianize the conquered stem-duchy of Saxony. The episcopal and capitular temporal possessions of the see, originally quite limited, grew in time, and its prince-bishops exercised an extensive civil jurisdiction within the territory covered by their rights of Imperial immunity. The Prince-Bishopric continued to grow in size, making its status during the Reformation a highly contentious issue. The Peace of Westphalia left the city bi-confessional and had the Prince-Bishops alternate between Catholic and Protestant.
The bishopric was dissolved in the German Mediatisation of 1803, when it was incorporated into the neighboring Electorate of Hanover. The see, the chapter, the convents and the Catholic charitable institutions were secularized. | The temporal protectorate (Latin: Advocatia; German: Vogtei) exercised over so many mediaeval dioceses by laymen became, after the 12th century, hereditary in the Amelung family, from whom it passed to Henry the Lion.
After Henry's overthrow, it came into the possession of Count Simon of Tecklenburg and his descendants, though it was the source of many conflicts with the bishops. In 1236 the Count of Tecklenburg was forced to renounce all jurisdiction over the town of Osnabrück, as well as the lands of the see, the chapter and the parish churches. On the other hand, the bishop and chapter, from the 13th century on, expanded their jurisdiction over many convents, churches and hamlets. Scarcely any other German see freed itself so thoroughly from civil jurisdiction within its territory. The royal prerogatives were transferred little by little to the bishop, e.g. the holding of fairs and markets, rights of toll and coinage, forest and hunting rights, mining royalties and fortresses so that, by the early part of the 13th century, the bishop was the real governor of the civil territory of Osnabrück.
Among the prominent mediaeval bishops were: Drogo (952–68); Conrad of Veltberg (1002); the learned Thietmar or Detmar (1003–22); Benno II (1067–88); Johann I (1001–10), who built the actual cathedral in place of the wooden one destroyed by fire in the time of his predecessor; Diethard I (1119–37) who was the first bishop elected by the free choice of the cathedral clergy; Philip II (1141–73) who ended the conflicts between his see and the Imperial Abbeys of Corvey and Hersfeld; and Arnold of Berg (1137–91), who died a crusader at Akkon. In the time of Engelbert of Altena-Isenberg (1224–26, deposed following his implication in Archbishop Engelbert II of Berg's assassination, rehabilitated 1238–50), Bruno of Altena-Isenberg (1250–59), and under Conrad II of Rietberg (1269–97), the new orders of Franciscans, Dominicans and Augustinians were received with favour. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Cath%C3%A9drale_Notre-Dame-et-Saint-Privat_de_Mende | Cathédrale Notre-Dame-et-Saint-Privat de Mende | Les gargouilles et les ornements | Cathédrale Notre-Dame-et-Saint-Privat de Mende / Architecture / Architecture extérieure / Les gargouilles et les ornements | Ornements extérieurs de la cathédrale | Deutsch: Kathedrale von Mende, Detail der Fassade | null | image/jpeg | 3,888 | 2,592 | true | true | true | La cathédrale Notre-Dame-et-Saint-Privat de Mende est le siège épiscopal du diocèse de Mende. Située dans le centre-ville de la préfecture de la Lozère, elle est classée monument historique depuis 1906. Il s'agit du seul édifice pleinement gothique de l'ensemble du département.
L'église, dont la construction fut décidée dans les années 1360 par le pape Urbain V, a succédé à trois autres sanctuaires, le premier d'époque mérovingienne, le second préroman, l'avant-dernier roman. Richement décorée, elle fut victime des troubles des guerres de religion et dut être en grande partie reconstruite au début du XVIIᵉ siècle ; elle sera achevée au XIXᵉ siècle par l'adjonction d'un portail néo-gothique.
Élevée au rang de basilique mineure en 1874, la cathédrale offre notamment à la vénération des fidèles une vierge noire du XIIᵉ siècle. Son mobilier comprend des orgues et des boiseries du XVIIᵉ siècle, des tapisseries d'Aubusson du début du XVIIIᵉ siècle, un maître-autel du XXᵉ siècle ; on y conserve aussi le battant de la « Non-Pareille », la plus grosse cloche de la chrétienté à l'époque de sa mise en place. | On retrouve des armoiries en plusieurs endroits de l'extérieur de la basilique-cathédrale. Ainsi, sur le grand clocher, sont visibles les armes des La Rovère : « D'azur au rouvre d'or aux rameaux passés en sautoir ». Mais si François de La Rovère rappelle que c'est lui qui a fait bâtir ce clocher, il n'oublie pas pour autant ses prédécesseurs. Ainsi, il arrive parfois que ces armes soient ornées de la mitre et de la crosse épiscopale, rappelant l'évêque François, parfois ornées du chapeau cardinal, pour Clément de La Rovère, ou encore parfois de la mitre papale, pour Jules II. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Sebastian_Carlone_der_%C3%84ltere | Sebastian Carlone der Ältere | null | Sebastian Carlone der Ältere | Innenraum des Habsburger Mausoleums, Blick zum Altar, links Kenotaph | English: Seckau basilica, mausoleum, view to altar, cenotaph on the leftDeutsch: Basilika Seckau, Habsburger Mausoleum, Blick zum Altar, Kenotaph auf der linken Seite   This media shows the protected monument with the number 57582 in Austria. (Commons, de, Wikidata) | null | image/jpeg | 5,924 | 3,868 | true | true | true | Sebastian Carlone war ein italienischer Baumeister, Bildhauer und Stuckateur, der in der Steiermark tätig war. In der Literatur wird sein Vorname auch als Sebastiano oder Bastian, irrtümlicherweise auch als Stefano und sein Nachname als Carlan, Carlo, Carlon, Carlono, Carolan oder Khorolan angegeben. | Sebastian Carlone (* vor 1584 in Lanzo d’Intelvi; † nach 1612) war ein italienischer Baumeister, Bildhauer und Stuckateur, der in der Steiermark tätig war. In der Literatur wird sein Vorname auch als Sebastiano oder Bastian, irrtümlicherweise auch als Stefano und sein Nachname als Carlan, Carlo, Carlon, Carlono, Carolan oder Khorolan angegeben. | |
tr | https://tr.wikipedia.org/wiki/NGC_2451 | NGC 2451 | null | NGC 2451 | null | Español: NGC 2451 | NGC 2451 | image/jpeg | 495 | 507 | true | true | true | NGC 2451, Yeni Genel Katalog'da yer alan bir açık yıldız kümesidir. Gökyüzünde Pupa takımyıldızı yönünde bulunur. II2p tipi bir II2p sınıfı yıldız kümesidir. İngiliz astronom John Herschel tarafından 1835 yılında 47,5 cm çaplı aynalı tip bir teleskopla keşfedilmiştir. | NGC 2451, Yeni Genel Katalog'da yer alan bir açık yıldız kümesidir. Gökyüzünde Pupa takımyıldızı yönünde bulunur. II2p tipi bir II2p sınıfı yıldız kümesidir. İngiliz astronom John Herschel tarafından 1835 yılında 47,5 cm (18,7 inç) çaplı aynalı tip bir teleskopla keşfedilmiştir. | |
zh | https://zh.wikipedia.org/zh-cn/%E5%AD%AB%E4%B8%AD%E5%B1%B1%E5%8F%B2%E8%B9%9F%E5%BE%91 | 孫中山史蹟徑 | 景点站 | 孫中山史蹟徑 / 景点站 | null | English: zh:中環荷李活道 孫中山史蹟徑 | null | image/jpeg | 2,736 | 3,648 | true | true | true | 孙中山史迹径是一条位于香港中西区的步行径，由中西区区议会在1996年设立，藉以纪念孙中山先生诞辰130周年。由于一直没有统一的识别系统，游人难以穿梭其中。为配合于2006年落成的孙中山纪念馆，中西区区议会连同建筑署、旅游事务署斥资四百万元修葺史迹径。
翻新后的史迹径以香港大学为起点，沿般咸道至德己立街为终点，全长共3.3公里，行毕全程需时120分钟。景点则由13个增至15个，新增景点分别是第一景点的香港大学，它前身为香港西医书院，是孙中山来港时学医的地方，大学正门设立展板，介绍孙中山与港大的关系。另一新增的第五景点是香港兴中会会长杨衢云被暗杀的地方。将孙中山生前在香港活动过的地点串连起来，包括他在香港读书、做礼拜、居住及与革命党人聚会的地方，以突出他与香港的密切关系。目的使公众缅怀孙中山的足迹之余，能对他的革命思想及爱国情操有更多认识，从而亦加深对中国近代史的了解。史迹径原名“中山史迹径”，为配合孙中山纪念馆启用而更名。 | null | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Groomit | Groomit | null | Groomit | null | Groomit logo | null | image/png | 692 | 1,428 | true | true | true | Groomit is an American company which operates the first app for dog and cat owners to schedule in-home grooming for their pets. Groomit was founded in 2016 in Yonkers, New York and launched the app in 2017. It currently serves communities in New Jersey, Connecticut, New York City, and Westchester County, New York. The company is formally operated as Groomit for Pets, LLC.
Groomit offers a network of pet stylists and groomers that pet owners can connect with for a variety of services including haircuts, shampoos, nail clippings, and ear cleanings. | Groomit is an American company which operates the first app for dog and cat owners to schedule in-home grooming for their pets. Groomit was founded in 2016 in Yonkers, New York and launched the app in 2017. It currently serves communities in New Jersey, Connecticut, New York City, and Westchester County, New York. The company is formally operated as Groomit for Pets, LLC.
Groomit offers a network of pet stylists and groomers that pet owners can connect with for a variety of services including haircuts, shampoos, nail clippings, and ear cleanings. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Kalmunai | Kalmunai | null | Kalmunai | null | English: The west and the green side of Kalmunai | null | image/jpeg | 2,068 | 3,072 | true | true | true | Kalmunai es una ciudad de Sri Lanka en el distrito de Ampara, provincia Oriental. | Kalmunai (en tamil: கல்முனை ) es una ciudad de Sri Lanka en el distrito de Ampara, provincia Oriental. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%D1%83-%D0%91%D1%96%D1%88%D0%BE%D1%84%D1%81%D0%B3%D0%B0%D0%B9%D0%BC | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/5e/Gau-BischofsheimLuft.jpg | Гау-Бішофсгайм | Галерея | Гау-Бішофсгайм / Галерея | null | Luftaufnahme des Ortes Gau-Bischofsheim im August 2006 | null | image/jpeg | 1,297 | 1,968 | true | true | true | Ґау-Бішофсгайм — громада в Німеччині, розташована в землі Рейнланд-Пфальц. Входить до складу району Майнц-Бінген. Складова частина об'єднання громад Боденгайм.
Площа — 2,84 км². Населення становить 1951 ос. | null |
hy | https://hy.wikipedia.org/wiki/%D5%8D%D5%A1%D5%AF%D5%AB%D5%B9%D5%AB_%D5%8F%D5%B8%D5%B5%D5%B8%D5%A4%D5%A1 | Սակիչի Տոյոդա | Հիմնական գաղափարներ | Սակիչի Տոյոդա / Հիմնական գաղափարներ | Ջուլհակի հաստոցը Կոսայում գտնվող Սակիչի Տոյոդայի հուշահամալիրում | 日本語: 豊田式木製人力織機（1890年発明） | null | image/jpeg | 3,240 | 4,320 | true | true | true | Սակիչի Տոյոդա, ճապոնացի ձեռնարկատեր, գյուտարար և արդյունաբերող: | 1896 թվականին Ճապոնիայում ստեղծել է իր սեփական էլեկտրասնուցմամբ առաջին ջուլհակը՝ «Տոյոդա էլեկտրական ջուլհակ» անվամբ։
1897 թվականին գործընկերությունում հիմնել է «Otsukawa» տեքստիլ ֆաբրիկան, որտեղ աշխատել են էլեկտրական ջուլհակները:
1910 թվականին հիմնադրել է «Toyota automatic cloth factory» մահուդի գործարանը:
1918 թվականին Շանհայում հիմնադրել է «Toyoda Boshoku Co.», իսկ 1921 թվականին՝ «Toyoda Boshoku Sho» կազմակերպությունները:
1924 թվականին հայտնագործել է աշխարհում առաջին ավտոմատ ջուլհակի հաստոցը, որտեղ մաքոքների փոխարինումը կատարվել է առանց հաստոցի աշխատանքը դադարեցնելու։
1926 թվականին հիմնադրել է «Toyoda Automatic Loom Works» ընկերությունը:
Ձևակերպել է ձիդոկայի սկզբունքը (ինքնավարություն, ավտոմատ կերպով դադարում է խնդիրներ առաջանալու դեպքում), որը ներառված է Տոյոտայի արտադրական համակարգի մեջ, եթե թելը կտրվում է մեխանիկական հյուսվածքային մեքենայի վրա, հաստոցը պետք է անմիջապես կանգ առնի, որպեսզի օպերատորը ժամանակ և ջանքեր չկորցնի խոտանված գործվածքների արտադրության համար։ | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/T-Centralen_(m%C3%A9tro_de_Stockholm) | T-Centralen (métro de Stockholm) | null | T-Centralen (métro de Stockholm) | null | T-Centralen. Subway station in Stockholm. | Station T-Centralen (quais de la ligne bleue) | image/jpeg | 576 | 768 | true | true | true | T-Centralen est la principale station du métro de Stockholm, en Suède. Elle se situe dans le Norrmalm, entre la place Sergels torg et la rue Vasagatan, à une cinquantaine de mètres de l'église Sainte-Claire. Elle est reliée directement à la gare centrale située à moins de 200 mètres de la station par un couloir piéton souterrain sous la rue Vasagatan.
La lettre « T » du nom de la station fait référence au nom suédois du métro : tunnelbana.
Elle est la seule station où toutes les lignes du métro convergent.
La station T-Centralen est répartie sur plusieurs niveaux souterrains:
Au premier sous-sol se trouvent les salles des billets des accès Vasagatan, Gare centrale et Sergels torg.
Au deuxième sous-sol se trouvent les quais des voies 1 et 2.
Au troisième sous-sol se trouvent les quais des voies 3 et 4.
Les quais des niveaux -2 et -3 sont superposés possèdent chacun deux voies qui permettent des correspondances rapides entre les lignes verte et rouge. En venant de Mörby ou Ropsten et pour aller vers Alvik/Hässelby, la correspondance se fait quai à quai. En venant d'Alvik/Hässelby et pour aller vers Ropsten ou Mörby, idem. | T-Centralen est la principale station du métro de Stockholm, en Suède. Elle se situe dans le Norrmalm, entre la place Sergels torg et la rue Vasagatan, à une cinquantaine de mètres de l'église Sainte-Claire. Elle est reliée directement à la gare centrale située à moins de 200 mètres de la station par un couloir piéton souterrain sous la rue Vasagatan.
La lettre « T » du nom de la station fait référence au nom suédois du métro : tunnelbana.
Elle est la seule station où toutes les lignes du métro convergent (T10, T11, T13, T14, T17, T18 et T19).
La station T-Centralen est répartie sur plusieurs niveaux souterrains:
Au premier sous-sol se trouvent les salles des billets (guichets, automates, valideurs) des accès Vasagatan, Gare centrale et Sergels torg.
Au deuxième sous-sol se trouvent les quais des voies 1 (ligne verte vers Alvik, Åkeshov et Hässelby strand) et 2 (ligne rouge vers Norsborg et Fruängen).
Au troisième sous-sol se trouvent les quais des voies 3 (ligne rouge vers Ropsten et Mörby centrum) et 4 (ligne verte vers Skarpnäck, Farsta strand et Hagsätra).
Les quais des niveaux -2 et -3 sont superposés possèdent chacun deux voies qui permettent des correspondances rapides entre les lignes verte et rouge. En venant de Mörby ou Ropsten et pour aller vers Alvik/Hässelby, la correspondance se fait quai à quai (voie 2 vers voie 1). En venant d'Alvik/Hässelby et pour aller vers Ropsten ou Mörby, idem (voie 4 vers voie 3).
Au quatrième sous-sol se situe le couloir de correspondance vers les quais de la ligne bleue. Ce couloir est appelé Blå gången (le « passage bleu » en suédois).
Au cinquième sous-sol se trouvent les quais de la ligne bleue avec la voie 5 vers Hjulsta et Akalla et la voie 6 vers Kungsträdården. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Oie_domestique | Oie domestique | Domestication | Oie domestique / Domestication | null | Deutsch: Eine Hausgans (Emdener Gans) in Tasmanien, Australien English: A Domestic Goose (Embden Goose) in Tasmania, Australia Français : Une oie domestique marrone, ou férale, en Tasmanie (Australie). Polski: Zdziczała gęś domowa (Embden Goose) na Tasmanii (Australia) Camera data Camera Canon EOS 400D Lens Canon EF 70-200mm f4L Flash Fill Focal length 200 mm Aperture f/5.6 Exposure time 1/1000 s Sensivity ISO 400 | null | image/jpeg | 1,714 | 1,296 | true | true | true | Oie domestique est un nom vernaculaire, ambigu en français, désignant des oiseaux palmipèdes domestiqués à partir d'au moins deux espèces d'oies sauvages : l'Oie cendrée, l'Oie cygnoïde et leurs hybrides qui sont fertiles. Le mâle de l'oie domestique est nommé jars. L'élevage des oies domestiques est en progression : ces volailles sont appréciées tant pour leur chair que pour la production de plumes. D'une manière plus marginale, les oies sont élevées pour fournir des œufs, et même pour faire du gardiennage et pour désherber les cultures. | Les espèces d'oies Anser anser et Anser cygnoides, dont sont principalement issues les oies domestiques, ont été domestiquées indépendamment l'une de l'autre. Si leur distribution était autrefois respectivement ouest-est, on les retrouve aujourd'hui partout dans le monde, y compris dans les pays tropicaux, du moment où elles peuvent trouver un espace ombragé.
De nombreuses races ont été développées, si bien qu'il existe un large éventail de couleurs, de tailles et de formes. L'espèce Anser anser, possédant naturellement peu de dimorphisme sexuel, a été sélectionnée de façon à les faire apparaître. En général, les souches domestiques sont plus grosses que leurs ancêtres sauvages, bien qu'elles aient souvent conservé leur aptitude au vol. D'autres caractéristiques physiques sont observables comme la capacité à se tenir debout, afin de pouvoir marcher. | |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Essey | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/cd/Map_commune_FR_insee_code_21251.png | Essey | null | Essey | Detaljkarta över kommunen. | Map commune FR insee code 21251.png | null | image/png | 605 | 756 | true | true | true | Essey är en kommun i departementet Côte-d'Or i regionen Bourgogne-Franche-Comté i östra Frankrike. Kommunen ligger i kantonen Pouilly-en-Auxois som tillhör arrondissementet Beaune. År 2009 hade Essey 198 invånare. | Essey är en kommun i departementet Côte-d'Or i regionen Bourgogne-Franche-Comté i östra Frankrike. Kommunen ligger i kantonen Pouilly-en-Auxois som tillhör arrondissementet Beaune. År 2009 hade Essey 198 invånare. |
ar | https://ar.wikipedia.org/wiki/%D9%82%D8%A7%D8%A6%D9%85%D8%A9_%D8%AE%D8%B3%D9%88%D9%81%D8%A7%D8%AA_%D8%A7%D9%84%D9%82%D9%85%D8%B1_%D9%81%D9%8A_%D8%A7%D9%84%D9%82%D8%B1%D9%86_21 | قائمة خسوفات القمر في القرن 21 | null | قائمة خسوفات القمر في القرن 21 | null | English: April 2052 lunar eclipse chart of moon's path through the earth's shadow. thumb | null | image/png | 560 | 601 | true | true | true | يشهد القرن الواحد والعشرين 230 خسوفًا قمريًا منهم 85 خسوفًا كاملًا و 58 خسوفًا جزئيًا و 87 خسوفًا شبه ظل.
وتنشأ ظاهرة خسوف القمر في منتصف الشهر القمري عندما تحجب الأرضُ ضوءَ الشمس أو جزءاً منه عن القمر.
بمعدل خسوفين لكل سنة.
ويمكن رؤية الخسوف في المناطق التي يكون فيها القمر فوق الأفق. وتحدث تلك الظاهرة عبر المراحل التالية
يبدأ القمر بدخول منطقة شبه ظل الأرض فيبدأ ضوءه بالخفوت دون أن يخسف. ومنطقة شبه الظل التي ينحجب فيها بعض ضوء الشمس عن القمر بسبب الأرض.
يبدأ القمر بدخول منطقة ظل الأرض فيبدأ الخسوف الجزئي. ومنطقة ظل الأرض هي المنطقة التي تنحجب فيها الشمس كاملة بسبب الأرض.
يخسف كامل قرص القمر عند اكتمال دخوله إلى منطقة ظل الأرض.
يبدأ القمر بالخروج من منطقة ظل الأرض فينتهي الخسوف الكلي.
تم تقسيم خسوفات القمر في الجدول التالي إلي مجموعات حسب التقويم القمري الذي تتم فيه السنة القمريًا بمرور 12 شهر وذلك بإتمام العقدة المدارية، وبالنسبة للخسوفات أثناء العقدة المدارية التصاعدية فتم وسمها باللون أحمر في خلفية الجدول. | يشهد القرن الواحد والعشرين (بين عامي 2001-2100) 230 خسوفًا قمريًا منهم 85 خسوفًا كاملًا و 58 خسوفًا جزئيًا و 87 خسوفًا شبه ظل (هو الخسوف الذي يكون فيه القمر مضئ بشكل خافت وذلك لوقوعه في منطقة شبه الظل الخاصة بالأرض).
وتنشأ ظاهرة خسوف القمر في منتصف الشهر القمري عندما تحجب الأرضُ ضوءَ الشمس أو جزءاً منه عن القمر.
بمعدل خسوفين لكل سنة.
ويمكن رؤية الخسوف في المناطق التي يكون فيها القمر فوق الأفق. وتحدث تلك الظاهرة عبر المراحل التالية
يبدأ القمر بدخول منطقة شبه ظل الأرض (penumbra) فيبدأ ضوءه بالخفوت دون أن يخسف (خسوف شبه الظل بالمصطلح الفلكي). ومنطقة شبه الظل التي ينحجب فيها بعض ضوء الشمس عن القمر بسبب الأرض.
يبدأ القمر بدخول منطقة ظل الأرض (umbra) فيبدأ الخسوف الجزئي. ومنطقة ظل الأرض هي المنطقة التي تنحجب فيها الشمس كاملة بسبب الأرض.
يخسف كامل قرص القمر عند اكتمال دخوله إلى منطقة ظل الأرض.
يبدأ القمر بالخروج من منطقة ظل الأرض فينتهي الخسوف الكلي.
تم تقسيم خسوفات القمر في الجدول التالي إلي مجموعات حسب التقويم القمري الذي تتم فيه السنة القمريًا بمرور 12 شهر وذلك بإتمام العقدة المدارية، وبالنسبة للخسوفات أثناء العقدة المدارية التصاعدية فتم وسمها باللون أحمر في خلفية الجدول. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/White_Africans_of_European_ancestry | White Africans of European ancestry | Cameroon | White Africans of European ancestry / Germans in Africa / Cameroon | null | For documentary purposes the German Federal Archive often retained the original image captions, which may be erroneous, biased, obsolete or politically extreme. Kamerun, Duala, Werkstatt Duala.- Die Reparaturwerkstatt, Dreherei [Kamerun, Duala.- Dreherei (Stereobild)] | null | image/jpeg | 391 | 800 | true | true | true | White Africans of European ancestry are descendants of any of the white ethnic groups originating on the European continent. In 1989, there were an estimated 4.6 million white people with European ancestry on the African continent. Most are of Dutch, British, Portuguese, German, and French descent; and to a lesser extent there are also those who descended from Italians, Spaniards, and Greeks. The majority once lived along the Mediterranean coast or in Southern Africa.
The earliest permanent European communities in Africa were formed at the Cape of Good Hope; Luanda, in Angola; São Tomé Island; and Santiago, Cape Verde through the introduction of Portuguese and Dutch traders or military personnel. Other groups of settlers appeared when France and Great Britain colonized Africa. Before regional decolonization, white Africans may have numbered up to 6 million persons and were represented in every part of the continent.
A voluntary exodus of colonials accompanied independence in most African nations. Portuguese Mozambicans, who numbered about 200,000 in 1975, departed en masse because of economic policies directed against their wealth; they now number 82,000. | Kamerun was a German colony in present-day Cameroon between 1884 and 1916. During German control, few German families migrated in comparison with Germany's other colonial settlements, but plantations, trading posts, and infrastructure projects were built to aid the growing German Empire with goods, such as bananas and important minerals. These trading posts were most abundant around the former capital city, and largest city in Cameroon: Douala.
Douala itself was known as Kamerunstadt (German for 'Cameroon City') between 1884 and 1907. Most trading took place with Hamburg and Bremen, and was later made easier by the construction of an extensive postal and telegraph system. Like all German colonies (except South West Africa), after World War I, many Germans left for Europe, America, or South Africa.
After World War I, the colony of Kamerun was split between British and French administrations. Once Germany was admitted to the League of Nations, the new colonial administrations were forced to allow German settlers and missionaries to return and repossess their land beginning in 1925. The German-run factories and plantations in Southern Cameroon employed over 25,000 Cameroonians at this time. Sentiment among native Cameroonians at the time remained overwhelmingly pro-German, which was made most evident when only 3,500 Cameroonians enlisted to fight for the British at the outbreak of World War II. By the 1930s, Germans accounted for more than 60% of the white population in British Cameroon and owned more than 300,000 acres of cocoa plantations in both the French and British Cameroons. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Lowrider_(Auto) | Lowrider (Auto) | null | Lowrider (Auto) | Ford Galaxie, Baujahr 1960 | null | null | image/jpeg | 1,279 | 1,824 | true | true | true | Als Lowrider, Jumpcar oder Low Low werden Autos, meist Limousinen oder Cabriolets, bezeichnet, bei denen mit Hilfe elektrisch betriebener Hydraulik- oder Pneumatikpumpen die Karosserie an den Vorderrädern sowie jede Radaufhängung einzeln angehoben werden kann. In Amerika finden häufig Lowrider Hopping Competitions statt. Das Prinzip ist simpel: Wessen Auto am höchsten springt, gewinnt. Gemessen wird an den Rädern der Vorderachse. | Als Lowrider, Jumpcar oder Low Low (vor allem in der afroamerikanischen Szene) werden Autos, meist Limousinen oder Cabriolets, bezeichnet, bei denen mit Hilfe elektrisch betriebener Hydraulik- oder Pneumatikpumpen die Karosserie an den Vorderrädern sowie jede Radaufhängung einzeln angehoben werden kann. In Amerika finden häufig Lowrider Hopping Competitions statt. Das Prinzip ist simpel: Wessen Auto am höchsten springt, gewinnt. Gemessen wird an den Rädern der Vorderachse. | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Klasse_van_de_berkenbroekbossen | Klasse van de berkenbroekbossen | Soortensamenstelling | Klasse van de berkenbroekbossen / Soortensamenstelling | Gerafeld veenmos | Sphagnum girgensohnii, Schwäbisch-Fränkische Waldberge, Germany | null | image/jpeg | 2,048 | 2,165 | true | true | true | De klasse van de berkenbroekbossen is een klasse van open, lage bosgemeenschappen die voorkomt op natte, venige standplaatsen waar uitsluitend zuur en voedselarm regenwater beschikbaar is. | Deze klasse heeft voor België en Nederland als belangrijkste ken- en begeleidende soorten:
Boomlaag
Struiklaag
Kruidlaag
Moslaag | |
et | https://et.wikipedia.org/wiki/Gargazon | Gargazon | null | Gargazon | Ristija Johannese kirik |    This media shows the cultural heritage monument with the number 14896 in South Tyrol. Deutsch: Kuratienkirche Hl. Johannes der Täufer in Gargazon. | null | image/jpeg | 3,518 | 2,848 | true | true | true | Gargazon on vald Lõuna-Tiroolis Põhja-Itaalias umbes 15 km Bolzanost loodes.
2010. aasta 30. novembri seisuga elas seal 1639 inimest. | Gargazon (itaalia Gargazzone) on vald (comune) Lõuna-Tiroolis Põhja-Itaalias umbes 15 km Bolzanost loodes.
2010. aasta 30. novembri seisuga elas seal 1639 inimest. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/%C3%89comus%C3%A9e_Roscheider_Hof | Écomusée Roscheider Hof | Histoire | Écomusée Roscheider Hof / La création du musée / Histoire | null | English: Grocer's shop about 1900 Deutsch: Tante Emma-Laden um 1890 im Volkskunde- und Freilichtmuseum Roscheider Hof, Konz | null | image/jpeg | 1,431 | 2,274 | true | true | true | L'écomusée Roscheider Hof est un musée en plein air inauguré en 1976 à Konz. Le musée se trouve sur une hauteur dans la vallée de la Moselle dans le Stadtteil de Konz-Roscheid à la frontière territoriale avec la ville de Trèves. Elle a pour vocation la présentation de la culture rurale de la région de la Moselle et Sarre, à laquelle appartiennent l’Eifel, le Hunsrück et la Sarre ainsi qu'une partie du Luxembourg et de la Lorraine. Avec sa surface d’exposition de 4 000 m² et ses 22 ha de site à l’air libre, ce musée est l’un des plus grands de sa catégorie en Allemagne. L’intérêt pour les expositions telles que un petit monde en étain, les jouets du monde entier et les plaques à taques va au-delà des limites de la région. Le responsable du musée est l’association Volkskunde- und Freilichtmuseum Roscheider Hof, Konz e. V. comptant en son sein plus de mille membres. | Après plus d’une décennie de vaines tentatives d’établir à Konz un écomusée central de Rhénanie-Palatinat, fut créée le 12 juin 1973 dans la salle de séance de la Mairie de Konz une nouvelle association, qui sera chargée plus tard de gérer le musée. Ce fut une réaction contestataire après que le ministre-président de l’époque, Helmut Kohl, décida le 15 mai 1971 de mettre une croix sur toutes les initiatives de créer un écomusée dans la ferme Roscheider Hof.
Le musée vit le jour sur l‘initiative de certaines personnes avec le soutien de certains décideurs communaux et régionaux. Le poumon de cette initiative était Rolf Robischon, architecte, chercheur en construction et professeur à l’école d’architecture de Trèves (aujourd’hui Fachhochschule Trier). À partir de 1975, tous les objets de la collection du musée furent stockés dans les locaux du bâtiment principal de la ferme qui avait été restauré auparavant. Une première maison, la Mairie de Gödenroth, fut transposée entre 1975 et 1976. Huit salles contenant des objets du musée furent aménagées dans le bâtiment principal de la ferme de sorte que le musée, alors très modeste, puisse être inauguré le 17 juin 1976 en présence du Ministre de la Culture de l’époque Bernhard Vogel.
Les plus anciens locaux du musée se trouvent dans le bâtiment principal derrière l’entrée en venant de la cour intérieure. Une épicerie, appelée communément "Tante-Emma-Laden", datant de la première moitié du XXᵉ siècle, des locaux de classes et salles de tissage se trouvent aujourd’hui encore (ou presque) dans leur état initial. Un salon de coiffure (une boutique de coiffeur) et un café du village ont été aménagés dans la ruelle artisanale et l’ancienne cuisine fut déménagée dans la maison de Saargau. Le monde des enfants se trouve actuellement dans cette section.
Rolf Robischon fut directeur du musée pendant la première phase de construction jusqu’en 1985. La citoyenneté d’honneur de la ville de Konz lui fut octroyée pour son mérite et ses œuvres jusqu’à son décès en 1989.
Ulrich Haas est depuis 1985 directeur de la section industrie et directeur bénévole du musée. Il se consacra intensivement à l’achèvement du village de l'Hunsrück, du village de Moselle et surtout à la transformation du bâtiment principal en bâtiment d’exposition. Ce bâtiment était loué à un agriculteur jusqu’à la fin des années 1980, ce qui retarda les travaux. La dernière partie du bâtiment principal, une grosse grange, put être reprise en novembre 2008. Un grillage autour du site fut construit en 1996 afin de limiter les dégâts causés par les enfants et les sangliers.
Construction durant les années suivantes de locaux pour expositions thématiques. Un fournil et une école furent construits dans le village de l'Hunsrück. Construction d’un nouveau bâtiment avec musée des bois et dépôts ainsi que les premières maisons du groupe Moselle.
Le conseil communal décida à l’unanimité le 11 juin 2006 d’octroyer à Ulrich Haas la citoyenneté d‘honneur de la municipalité de Konz pour son engagement en tant que directeur du musée. | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D1%84%D0%BB%D0%B5%D0%B9%D1%88,_%D0%AD%D0%B4%D1%83%D0%B0%D1%80%D0%B4_%D1%84%D0%BE%D0%BD | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d9/Eduard_von_Rindfleisch_3.png | Риндфлейш, Эдуард фон | null | Риндфлейш, Эдуард фон | null | Deutsch: Eduard von Rindfleisch (1836–1908), deutscher Pathologe English: Eduard von Rindfleisch (1836–1908), German pathologist | null | image/png | 300 | 200 | true | true | true | Георг Эдуард фон Ри́ндфлейш — немецкий медик, патолог. | Георг Эдуард фон Ри́ндфлейш (нем. Georg Eduard von Rindfleisch; 15 декабря 1836, Кётен — 6 декабря 1908, Вюрцбург) — немецкий медик, патолог. |
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Llista_de_monuments_de_Terrassa | Llista de monuments de Terrassa | null | Llista de monuments de Terrassa | null | Català: Casa Sanmartí, al passeig del Comte d'Ègara núm. 14-16 (Terrassa). Edifici de Lluís Muncunill, del 1900. This is a photo of a building indexed in the Catalan heritage register as Bé Cultural d'Interès Local (BCIL) under the reference IPA-28098. Català: A banda i banda, les cases vuitcentistes del passeig del Comte d'Ègara. This is a photo of a building indexed in the Catalan heritage register as Bé Cultural d'Interès Local (BCIL) under the reference IPA-28160. | Casa Sanmartí (Terrassa) | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | Llista de monuments de Terrassa inclosos en l'Inventari del Patrimoni Arquitectònic Català per al municipi de Terrassa. Inclou els inscrits en el Registre de Béns Culturals d'Interès Nacional amb la classificació de monuments històrics i els Béns Culturals d'Interès Local de caràcter arquitectònic. | Llista de monuments de Terrassa inclosos en l'Inventari del Patrimoni Arquitectònic Català per al municipi de Terrassa (Vallès Occidental). Inclou els inscrits en el Registre de Béns Culturals d'Interès Nacional (BCIN) amb la classificació de monuments històrics i els Béns Culturals d'Interès Local (BCIL) de caràcter arquitectònic. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Entourage_de_Bree_Van_de_Kamp | Entourage de Bree Van de Kamp | Henry Mason | Entourage de Bree Van de Kamp / Famille étendue / Henry Mason | Ronny Cox, interprète d'Henry Mason. | English: Photo taken and submitted by Phil Konstantin. I give my permission for anyone to use this photo. | null | image/jpeg | 450 | 549 | true | true | true | Cet article présente les personnages de l'entourage de Bree Van de Kamp du feuilleton télévisé Desperate Housewives. | Interprété par : Ronny Cox
Comédien de doublage (VF) : Marc Cassot
Nombre d'épisodes : 1
Saison : 2
Biographie :
Henry Mason est le père de Bree, ancien procureur, qui rend une visite à sa fille, avec sa femme Eleanor, dans le but d'apaiser la relation entre Bree et Andrew. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%96%D1%83%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B7%D0%B0%D0%BC%D0%BE%D0%BA | Жупний замок | Галерея | Жупний замок / Галерея | null | Polski: Wieliczka. Zamek Żupny | null | image/jpeg | 2,453 | 1,644 | true | true | true | Жупний замок — споруда в польському місті Величка, збудована для охорони однієї з найстаріших соляних шахт у світі — соляної копальні в Бохні. З 2013 року весь комплекс шахт входить до списку світової спадщини ЮНЕСКО. Перші згадки про ці копальні відносяться до 1248 року. | null | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/King_for_a_Day..._Fool_for_a_Lifetime | King for a Day... Fool for a Lifetime | Singles | King for a Day... Fool for a Lifetime / Singles | Keyboard player Roddy Bottum (pictured in 2009) was absent for much of the album's recording. | Faith No More | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | King for a Day... Fool for a Lifetime is the fifth studio album by San Francisco-based band Faith No More, released on March 28, 1995 by Slash and Reprise Records. It was their first album recorded without longtime guitarist Jim Martin. The album showcased a greater variety than the band's usual heavy metal leanings, with Rolling Stone calling the result a "genre shuffle". The album spawned three singles—"Digging the Grave", "Ricochet" and "Evidence".
Following Martin's departure, Trey Spruance was brought on to perform on the album, having also been in Mr. Bungle with singer Mike Patton. Production of the album was further marred by the band suffering a car accident, and by the absence of keyboard player Roddy Bottum, who was affected by the deaths of both his father and Kurt Cobain, whose wife was his close friend. Spruance was replaced on the supporting tour by the band's former roadie Dean Menta. However, Spruance played live with Faith No More for the first time in November 2011, playing the entire album during a show in Chile.
Critical reception to the album has been mixed, with its varied genres being cited as a detraction by several reviewers. | Before the album's release, the song "Digging the Grave" was released as a single on February 28, 1995. That March, the band appeared on the British television program Top of the Pops to promote the single, later performing it on MTV Europe, Canal+'s Nulle Part Ailleurs and The Jon Stewart Show. The single reached number 16 on the UK Singles Chart, and number 12 on the Australian ARIA Charts. It featured on an episode of Beavis and Butt-head in August 1995, and was included on the soundtrack of the 1996 Italian film Jack Frusciante è uscito dal gruppo. A video for the song was recorded, directed by Marcus Raboy, and filmed in San Francisco. and was later included on the collection Who Cares a Lot?: The Greatest Videos.
"Ricochet" was released as the album's second single on May 1, 1995; and was promoted with an appearance on Late Night with Conan O'Brien. The song peaked at number 27 on the UK charts and number 58 in Australia. The song was also included on the soundtrack to the 1996 PlayStation game Fox Hunt. A video for "Ricochet" was filmed in Paris and directed by Alex Hemmings. It does not appear on the video collection, Who Cares a Lot?: The Greatest Videos.
The album's third and final single was the jazz-funk number "Evidence", released on May 8, 1995. The band made an appearance the previous month on the Australian variety show Hey Hey It's Saturday to perform the song, which eventually peaked at number 32 in the UK and number 27 in Australia. A video was made for the song, directed by Walter A. Stern. | |
eu | https://eu.wikipedia.org/wiki/Psophodes_cristatus | Psophodes cristatus | null | Psophodes cristatus | null | Spent a couple of days with some other people who are non-birders, so I had no opportunity to chase birds in Station country in Western NSW and East SA. This is my first shot of this species, they don't stay in the open for long and real pity about the branch in the way of the body but it is the best of my attempts. | null | image/jpeg | 2,537 | 1,903 | true | true | true | Psophodes cristatus Psophodes generoko animalia da. Hegaztien barruko Psophodidae familian sailkatua dago. | Psophodes cristatus Psophodes generoko animalia da. Hegaztien barruko Psophodidae familian sailkatua dago. | |
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/wiki/1972%E5%B9%B4%E6%AC%A7%E6%B4%B2%E8%B6%B3%E7%90%83%E9%94%A6%E6%A0%87%E8%B5%9B | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/35/Euro_1972.png | 1972年欧洲足球锦标赛 | 外圍賽 | 1972年欧洲足球锦标赛 / 外圍賽 | 1972年歐洲足球錦標賽參賽隊伍分布圖 | UEFA European Football Championship 1972 final team ranking, showing: Winner (dark blue) Runner-up (light blue) 3rd (dark green) 4th (light green) Yellow square is host nation (Belgium). | null | image/png | 1,000 | 1,200 | true | true | true | 1972年歐洲足球錦標賽於1972年6月14日至6月18日在比利時舉行。本屆比賽是由歐洲足總主辦的第四屆歐洲足球錦標賽。
本屆賽事一如往年由 4 支球隊參與決賽圈，西德在決賽中以 3-0 擊敗蘇聯奪冠。成了德國隊內策爾獨角戲 | 外圍賽為主客場制，勝得2分，打平1分，負0分，只有小組勝者可以出線。
以下球隊晉級決賽圈：
比利時
匈牙利
蘇聯
西德 |
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Jeroni_Martorell_i_Terrats | Jeroni Martorell i Terrats | Restauracions | Jeroni Martorell i Terrats / Restauracions | null | Català: Entrada del Castell-Cartoixa de Vallparadís | null | image/jpeg | 2,592 | 1,936 | true | true | true | Jeroni Martorell i Terrats fou un arquitecte català format a la vora de grans arquitectes modernistes com Josep Puig i Cadafalch. El 1914 es convertí en el director del Servei de Catalogació i Conservació de Monuments de Catalunya fins a la seva mort, el qual anteriorment era anomenat Servei de Salvaguarda de Monuments de la Generalitat. Durant el període del 1914-1925 aquest servei va estar en mans de la Diputació de Barcelona, sota el manament de la Mancomunitat de Catalunya i cap al 1936 Martorell fou nomenat, per segon cop, cap del Servei pel que era en aquells moments president, Lluís Companys. També es convertí en el principal conservador de Monuments del Tresor Nacional del Ministerio de Instrucción Pública y Bellas Artes, fou director del Servei d'Arquitectes Conservadors de Monuments el 1929, la qual cosa li va permetre realitzar la catalogació de monuments i d'obres d'art dins del territori espanyol i que ja havia iniciat l'any 1916. Amb aquestes catalogacions el que aconseguia era una defensa clara i aferrissada del patrimoni arquitectònic, sobretot català, lluitant per a la seva protecció. | null | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Lepus_(constelaci%C3%B3n) | Lepus (constelación) | Estrellas principales | Lepus (constelación) / Estrellas / Estrellas principales | T Leporis (abajo) en comparación al Sol y a la órbita terrestre (arriba). | English: Hundred metre virtual telescope captures unique detailed colour image A team of French astronomers has captured one of the sharpest colour images ever made. They observed the star T Leporis, which appears, on the sky, as small as a two-storey house on the Moon [1]. The image was taken with ESO's Very Large Telescope Interferometer (VLTI), emulating a virtual telescope about 100 metres across and reveals a spherical molecular shell around an aged star. “This is one of the first images made using near-infrared interferometry,” says lead author Jean-Baptiste Le Bouquin. Interferometry is a technique that combines the light from several telescopes, resulting in a vision as sharp as that of a giant telescope with a diameter equal to the largest separation between the telescopes used. Achieving this requires the VLTI system components to be positioned to an accuracy of a fraction of a micrometre over about 100 metres and maintained so throughout the observations — a formidable technical challenge. When doing interferometry, astronomers must often content themselves with fringes, the characteristic pattern of dark and bright lines produced when two beams of light combine, from which they can model the physical properties of the object studied. But, if an object is observed on several runs with different combinations and configurations of telescopes, it is possible to put these results together to reconstruct an image of the object. This is what has now been done with ESO’s VLTI, using the 1.8-metre Auxiliary Telescopes. “We were able to construct an amazing image, and reveal the onion-like structure of the atmosphere of a giant star at a late stage of its life for the first time,” says Antoine Mérand, member of the team. “Numerical models and indirect data have allowed us to imagine the appearance of the star before, but it is quite astounding that we can now see it, and in colour.” Although it is only 15 by 15 pixel across, the reconstructed image shows an extreme close-up of a star 100 times larger than the Sun, a diameter corresponding roughly to the distance between the Earth and the Sun. This star is, in turn, surrounded by a sphere of molecular gas, which is about three times as large again. T Leporis, in the constellation of Lepus (the Hare), is located 500 light-years away. It belongs to the family of Mira stars, well known to amateur astronomers. These are giant variable stars that have almost extinguished their nuclear fuel and are losing mass. They are nearing the end of their lives as stars, and will soon die, becoming white dwarfs. The Sun will become a Mira star in a few billion years, engulfing the Earth in the dust and gas expelled in its final throes. Mira stars are among the biggest factories of molecules and dust in the Universe, and T Leporis is no exception. It pulsates with a period of 380 days and loses the equivalent of the Earth’s mass every year. Since the molecules and dust are formed in the layers of atmosphere surrounding the central star, astronomers would like to be able to see these layers. But this is no easy task, given that the stars themselves are so far away — despite their huge intrinsic size, their apparent radius on the sky can be just half a millionth that of the Sun. “T Leporis looks so small from the Earth that only an interferometric facility, such as the VLTI at Paranal, can take an image of it. VLTI can resolve stars 15 times smaller than those resolved by the Hubble Space Telescope,” says Le Bouquin. To create this image with the VLTI astronomers had to observe the star for several consecutive nights, using all the four movable 1.8-metre VLT Auxiliary Telescopes (ATs). The ATs were combined in different groups of three, and were also moved to different positions, creating more new interferometric configurations, so that astronomers could emulate a virtual telescope approximately 100 metres across and build up an image. “Obtaining images like these was one of the main motivations for building the Very Large Telescope Interferometer. We have now truly entered the era of stellar imaging,” says Mérand. A perfect illustration of this is another VLTI image showing the double star system Theta1 Orionis C in the Orion Nebula Trapezium. This image, which was the first ever constructed from VLTI data, separates clearly the two young, massive stars from this system. The observations themselves have a spatial resolution of about 2 milli-arcseconds. From these, and several other observations, the team of astronomers, led by Stefan Kraus and Gerd Weigelt from the Max-Planck Institute in Bonn, could derive the properties of the orbit of this binary system, including the total mass of the two stars (47 solar masses) and their distance from us (1350 light-years). Notes [1] The VLTI will however not be able to observe the Moon as its surface is too big to produce the interference patterns necessary for this technique. More information These results are to appear in a Letter to the Editor in Astronomy and Astrophysics (J.-B. Le Bouquin et al., Pre-maximum spectro-imaging of the Mira star T Lep with AMBER/VLTI). The team is composed of Jean-Baptiste Le Bouquin and Antoine Mérand (ESO), Sylvestre Lacour and Stéphanie Renard (LAOG, CNRS, Grenoble, France), and Eric Thiébaut (AIRI, Observatoire de Lyon, France). The Theta1 Orionis C result is presented in an article to appear in Astronomy and Astrophysics (S. Kraus et al., Tracing the young massive high-eccentricity binary system Theta1 Orionis C through periastron passage). | null | image/jpeg | 1,000 | 1,000 | true | true | true | Lepus, es una constelación situada justo al sur de Orión, y posiblemente representa una liebre siendo perseguida por él. Lepus fue una de las 48 constelaciones de Ptolomeo y hoy es una de las 88 constelaciones modernas.
Esta constelación no debe ser confundida con Lupus, el lobo. | α Leporis (Arneb), la más brillante de la constelación con magnitud 2,58, es una supergigante amarilla similar a Canopo.
β Leporis (Nihal o Nibal), segunda estrella más brillante con magnitud 2,81, es una gigante luminosa amarilla situada a 159 años luz de distancia.
γ Leporis, sistema binario cercano al sistema solar —dista 29,2 años luz— de magnitud 3,59; la componente principal es una enana amarilla más caliente que el Sol.
δ Leporis, subgigante naranja y estrella del disco grueso de magnitud 3,81.
ε Leporis, gigante naranja de magnitud 3,19, la tercera estrella más brillante de Lepus.
ζ Leporis, estrella blanca de la secuencia principal que parece estar rodeada por cinturón de asteroides.
η Leporis, estrella blanco-amarilla de magnitud 3,72 rodeada por un disco circunestelar de polvo.
ι Leporis, estrella doble cuyas componentes, una estrella blanco-azulada y otra amarilla, están separadas 17 segundos de arco.
λ Leporis, subgigante azul de magnitud 4,27.
μ Leporis, estrella de mercurio-manganeso de magnitud 3,28, una de las más brillantes de esta clase.
8 Leporis, subgigante blanco-azulada de magnitud 5,22.
17 Leporis (SS Leporis), estrella binaria cercana —las dos componentes están muy próximas entre sí— formada por una estrella blanca y una gigante roja.
R Leporis (Estrella carmesí de Hind), estrella variable Mira cuyo brillo varía entre magnitud 5,5 y 11,7. Es una estrella de carbono de intenso color rojo.
S Leporis, gigante roja y variable semirregular cuyo brillo fluctúa entre 6,0 y 7,6.
T Leporis, variable Mira cuyo brillo oscila entre magnitud 7,4 y 14,3.
RX Leporis, gigante roja y estrella variable irregular.
TX Leporis, variable Alfa2 Canum Venaticorum de magnitud 6,54.
AC Leporis (HD 40745), variable Gamma Doradus de magnitud 6,21.
AF Leporis (HD 35850), variable RS Canum Venaticorum de magnitud 6,31.
AH Leporis (HD 36869), enana amarilla y variable BY Draconis.
HD 33283, enana amarilla con un planeta extrasolar.
HD 38382, enana amarilla distante 83 años luz.
Gliese 229, enana roja acompañada por una enana marrón a 18,8 años luz. | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B5%D0%BD,_%D0%98%D0%B8%D1%80%D0%BE | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/93/Iiro_Pakarinen_KalPa.JPG | Пакаринен, Ииро | Игровая карьера | Пакаринен, Ииро / Игровая карьера | 2011 год | English: Finnish ice hockey player Iiro Pakarinen playing for KalPa Kuopio against Vienna Capitals in the 2011 European Trophy in Vienna, Austria. Suomi: Suomalainen KalPan jääkiekkoilija Iiro Pakarinen pelaa Itävallan Wienissä paikallista Vienna Capitals -joukkuetta vastaan elokuussa 2011. Ottelu oli osa European Trophy 2011 -turnausta. | null | image/jpeg | 3,569 | 1,419 | true | true | true | Ииро Эркки Ильмари Пакаринен — финский хоккеист, нападающий клуба «Йокерит», выступающего в КХЛ. Сыграл 124 матча в НХЛ за клуб «Эдмонтон Ойлерз». Серебряный призёр чемпионата мира 2014 года в составе сборной Финляндии. | Пакаринен играл в своей родной Финляндии с молодежного уровня в профессиональным клубе КалПа. Как опытный разносторонний форвард, Пакаринен был выбран под общим 184-м номером на драфте НХЛ 2011 года клубом «Флорида Пантерз». Не согласившись на условия с «пантерами», Пакаринен решил продолжить своё развитие в финской лиге. 3 мая 2012 года он подписал двухлетний контракт с ХИФК в качестве свободного агента.
По завершении своего второго сезона с ХИФК в 2013/14 годах, забив 20 голов и набрав 30 очков, 16 июня 2014 года Пакаринен подписал свой первый контракт в НХЛ как свободный агент с «Эдмонтон Ойлерз» на два года. 1 декабря 2017 года он был отстранен из «Ойлерз», а затем 2 декабря был отправлен в их фарм-клуб в АХЛ, «Бейкерсфилд Кондорс».
2 июля 2018 года Пакаринен покинул «Эдмонтон Ойлерз» в качестве свободного агента, подписал годичный контракт с клубом КХЛ «Металлургом (Магнитогорск)». За сезон в 60 матчах регулярного чемпионата набрал 26 (19+7) очков, в 6 играх плей-офф отметился голевой передачей.
2 мая 2019 перешёл в «Барыс». В его активе 10 (4+6) очков в 22 матчах регулярного чемпионата 2019/20. В 5 играх плей-офф он отметился одним голом.
11 апреля 2020 года вернулся в Финляндию в «Йокерит», подписав контракт на 3 года. |
sk | https://sk.wikipedia.org/wiki/Byzantsk%C3%A9_umenie_v_maced%C3%B3nskom_obdob%C3%AD | Byzantské umenie v macedónskom období | Úžitkové umenie | Byzantské umenie v macedónskom období / Úžitkové umenie | Pala d'Oro (Zlatý oltár v bazilike sv. Marka, Benátky) | Русский: Пала д'Оро (золотой алтарь в базилике Святого Марка, Венеция) | null | image/jpeg | 1,198 | 1,861 | true | true | true | Byzantské umenie v macedónskom období alebo byzantské umenie vo vrcholnom období alebo obdobie macedónskej renesancie bola etapa byzantského umenia ohraničená rokmi 843 – 1081. Obdobie vlády Macedónskej dynastie a čiastočne aj vláda nedynastických vládcov po smrti cisárovnej Theodory bola po justiniánskom období druhým zlatým vekom byzantského umenia. Napriek zložitým začiatkom obnovy ikonografie a figurálnej mozaiky po tzv. triumfe ortodoxie sa postupne znovu rozvinula tvorba ikon i mozaiky, ktorá dosiahla svoj vrchol na prelome 10. a 11. storočia. Umenie možno v niektorých oblastiach stále považovať za prechod medzi antikou a stredovekom, inak však šlo už najmä o typicky stredoveké umenie - založené na duchovnosti a špirituálnosti a oslave božského. Rozvíjalo sa však aj sekulárne umenie spojené najmä s úžitkovým umením. | Pod úžitkové umenie spadá široká škála predmetov dennej, či príležitostnej potreby, ktorá sa často prekrýva s inými formami umenia. Napríklad rozličné reliéfy zo slonoviny v Byzancii slúžili i ako výzdoba nábytku, truhlíc, či skriniek, a nahrádzali tak pomerne obmedzené sochárstvo. Tieto predmety, keďže boli často sekulárneho (svetského) charakteru niesli aj mytologické, či rastlinné námety a nepodliehali striktným náboženským dogmám.
Známe boli okrem kovových a kamenných diel aj byzantské hodvábne dielne, ktoré si od svojho začiatku uchovali kvalitu a de facto aj dominanciu v celom európskom trhu. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Andr%C3%A9s_Roca_Rey | Andrés Roca Rey | null | Andrés Roca Rey | null | English: El torero Peruano Roca Rey en la Segunda de Abono de la Santamaría de Bogotá en 2018. | null | image/jpeg | 2,056 | 3,088 | true | true | true | Andrés Roca Rey est un matador péruvien. Sa passion du taureau lui vient de sa famille, notamment du côté de son père. Il est le petit frère de Fernando Roca Rey, également matador. Son oncle José Antonio a été rejoneador durant de longues années, et son grand-père a travaillé dans l'administration taurine à Lima. | Andrés Roca Rey (Lima, 21 octobre 1996) est un matador péruvien. Sa passion du taureau lui vient de sa famille, notamment du côté de son père. Il est le petit frère de Fernando Roca Rey, également matador. Son oncle José Antonio a été rejoneador durant de longues années, et son grand-père a travaillé dans l'administration taurine à Lima. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%B7%D0%B8%D0%BB%D1%96%D0%BA%D0%B0_%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a6/Donatello%2C_miracolo_del_cuore_dell%27avaro.jpg | Базиліка святого Антонія | Головний вівтар | Базиліка святого Антонія / Архітектура / Інтер'єр / Головний вівтар | Донателло, «Чудо з серцем лихваря», 1447 | Donatello, miracolo del cuore dell'avaro | null | image/jpeg | 1,223 | 2,639 | true | true | true | Бази́ліка свято́го Анто́нія — кафедральний собор у м. Падуї; один із найважливіших релігійних і художніх центрів міста і одне із найбільш відомих місць паломництва у світі, оскільки в ній зберігаються мощі проповідника Св. Антонія Падуанського.
Споруджена у XIII столітті. Становить собою тринефну споруду завдовжки 195 м із 7 куполами; на фасаді фреска Андреа Мантеньї; у лівій частині розміщена каплиця дель Санто — один із найкращих творів епохи Відродження із мармуровими горельєфами Антоніо і Тулліо Ломбардо та Якопо Сансовіно; у вівтарі знаходиться бронзовий барельєф роботи Донателло і знаменитий бронзовий канделябр Андреа Бріоско; у каплиці Сан-Феліче — фрески Альтік'єро да Дзевіо і Якопо Аванці.
Розташована на п'яцца дель Санто. Перед базилікою знаходиться кінний пам'ятник кондотьєру Гаттамелаті. | Перший вівтар з готичною дароносицею був зруйнований у 1448 році, аби поступитися місцем новому вівтарю, встановити який захотів багатий і благочестивий Франческо Тергола (1446) і проект якого виконав Донателло. Дерев'яна модель вівтаря у вигляді подвійного портика була виготовлена у червні 1450 року, однак його створення не було завершено до того моменту, коли Донателло поїхав з Падуї у 1453 році.
Другий головний вівтар Донателло був розібраний, оскільки здавався надто простим і не відповідав пишному стилю другої половини XVI століття. Пізніше його переробили у зовсім іншому, монументальному вигляді. Автором нинішнього вівтаря (1895 р.) став архітектор Камілло Бойто (1836—1914). Цей твір передусім відповідає своєму літургічному призначенню, а окрім цього, у ньому об'єднані усі бронзові роботи (статуї і рельєфи) Донателло, хоча розміщені зовсім не так, як було задумано спочатку. Так, наприклад, «Розп'яття» (1444) не стояло на вівтарі, як зараз, а висіло перед пресбітерієм, закріплене на опорних стовпах третього купола. Тіло вмираючого Ісуса, зображене на фоні небесно-блакитного хреста підкреслювало об'єм і ритм композиції, зобразивши реалізм, з яким Донателло зміг передати сумну агонію сцени розп'яття, однак ритмічний рух добре відображає духовну направленість жертви. Зараз святі розміщуються на сходах вівтаря праворуч і ліворуч від Богоматері, а під портиком Донателло вони стояли навколо, що здебільшого створювало ілюзію життя. Єпископи Просдочімо і Лудовіко звертались до вірян, мученики Данило і Юстина, простягаючи праву руку, свідчили істину. Святий Франциск, засновник ордену і учитель, показував своїм послідовникам розп'яття, святий Антоній, закривши книгу «Проповідей», шукав натхнення, роздумуючи над таїнством втілення.
У центрі, на другому ярусі, Марія, слухаючи молитви вірян, вказує їм на свого сина Ісуса. Сім статуй представляють шедевр ритму і форми (1447—1448), але особливої майстерності Донателло досяг у зображенні фігури Діви Марії, тендітної, майже безтілесної серед плавних складок одягу і за контрастом з міцним тілом немовляти.
Зі зворотньої сторони трону Марії зображено перворідний гріх Адама і Єви. На своєму колишньому місці, на цоколі за вівтарем залишилось «Зняття з хреста», на барельєфі бронщованого беричного каменю — вираження трагічного пафосу, переданого надзвичайно експресивним переплетенням ліній.
На сходах вівтаря знаходиться зображення чотирьох чудес св. Антонія (1447 р.): серце лихваря, знайдене у ларці, і знову приживлена відрізана нога; мул, що встав на коліна перед Святими Дарами, і новонароджений, який знайшов дар мови. Ліворуч від вівтаря (висота 3,5 м) здіймається пасхальний канделябр (1507—1515), відомий твір падуанського майстра Андреа Бріоско, відомого як Річчо. На численних ярусах канделябра зображені священні і алегоричні фігури, тонкого, але динамічного моделювання. Попри свою пишність, твір пронизаний домірністю і гармонією. |
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Armata_roman%C4%83 | Armata romană | Bătălii și războaie importante din perioada Principatului | Armata romană / Bătălii și războaie importante din perioada Principatului | Bust al conducătorului Arminius | German, so called Arminius. Cast in Pushkin museum after original in Dresden | null | image/jpeg | 1,370 | 1,074 | true | true | true | Armata romană este termenul generic pentru forțele armate terestre ale Regatului Romei, Republicii Romane, Imperiului Roman și ale Imperiului Roman de răsărit. Termenul a fost în uz circa 2000 de ani, perioadă în care forțele armatei romane au suferit numeroase schimbări în compunere, organizare, echipamente și tactici, păstrând un nucleu de tradiții de durată. | null | |
eu | https://eu.wikipedia.org/wiki/Sari%C3%B1ena | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/ba/Sari%C3%B1ena_-_Iglesia_San_Salvador_03.JPG | Sariñena | null | Sariñena | null | English: Iglesia parroquial de San Salvador, Sariñena, Huesca, Aragón, España | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Sariñena Huescako Monegroak eskualdean dagoen udalerria da.
2007an 4.206 biztanle zituen. | Sariñena Huescako Monegroak eskualdean dagoen udalerria da.
2007an 4.206 biztanle zituen. |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D1%85%D0%BC%D0%B5%D0%B4_VI | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/90/Territorial_changes_of_the_Ottoman_Empire_1920.jpg | Мехмед VI | null | Мехмед VI | Османская империя в 1920 году | Territorial changes of the Ottoman Empire | null | image/jpeg | 834 | 1,104 | true | true | true | Мехме́д VI Вахидедди́н — 36-й и последний султан Османской империи, 101-й халиф. | Мехме́д VI Вахидедди́н (осман. محمد سادس — Mehmed-i Sadis, тур. Altıncı Mehmet, Mehmet Vahideddin) (2 февраля 1861 — 15 мая 1926) — 36-й и последний султан Османской империи (1918—1922), 101-й халиф. |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Schlepphebel | Schlepphebel | null | Schlepphebel | Ventilsteuerung über Nockenwelle und Schlepphebel | Overhead camshaft with rockers (Autocar Handbook, 13th ed, 1935).jpg | null | image/jpeg | 756 | 655 | true | true | true | Ein Schlepphebel ist ein in Verbrennungsmotoren eingesetzter Hebel zur Übertragung von Kurvenbewegungen eines Nocken von der Nockenwelle auf die Einlass- bzw. Auslass-Ventile.
Der Schlepphebel ist ein einseitiger Hebel. Er ist an einer Seite drehend gelagert, am anderen Ende liegt er auf dem Ventil auf. Im Gegensatz zur Anordnung beim Kipphebel liegt die Nockenwelle oberhalb des Schlepphebels. Die Nockenwelle betätigt ohne Zwischenglieder den Schlepphebel von oben.
Auch Varianten mit kugelgelagertem Rollenabgriff sind üblich. Bei einem Rollenschlepphebel ist im Eingriffsbereich der Nockenwelle eine gelagerte Rolle vorhanden. Diese Rolle verringert die Reibung im Ventiltrieb um rund 30 %.
Typischerweise drückt die Ventilfeder den Schlepphebel in seine Ausgangslage zurück, sobald sich die Nockenwelle weitergedreht hat. Einige Konstruktionen weisen eine separate Rückstellfeder auf, um den Schlepphebel in seine Ausgangslage zurückzustellen.
Die auf den Schlepphebel wirkenden Kräfte fallen im Vergleich zum Kipphebelantrieb geringer aus. Ein weiterer Vorteil ist die einfache Realisierung eines Ventilspielausgleichs. Zum Ausgleich des Ventilspiels wird der Drehpunkt vertikal verstellt. | Ein Schlepphebel (auch Schwinghebel) ist ein in Verbrennungsmotoren eingesetzter Hebel zur Übertragung von Kurvenbewegungen eines Nocken von der Nockenwelle auf die Einlass- bzw. Auslass-Ventile.
Der Schlepphebel ist ein einseitiger Hebel. Er ist an einer Seite drehend gelagert, am anderen Ende liegt er auf dem Ventil auf. Im Gegensatz zur Anordnung beim Kipphebel liegt die Nockenwelle oberhalb des Schlepphebels. Die Nockenwelle betätigt ohne Zwischenglieder den Schlepphebel von oben.
Auch Varianten mit kugelgelagertem Rollenabgriff sind üblich. Bei einem Rollenschlepphebel ist im Eingriffsbereich der Nockenwelle eine gelagerte Rolle vorhanden. Diese Rolle verringert die Reibung im Ventiltrieb um rund 30 %.
Typischerweise drückt die Ventilfeder den Schlepphebel in seine Ausgangslage zurück, sobald sich die Nockenwelle weitergedreht hat. Einige Konstruktionen weisen eine separate Rückstellfeder auf, um den Schlepphebel in seine Ausgangslage zurückzustellen.
Die auf den Schlepphebel wirkenden Kräfte fallen im Vergleich zum Kipphebelantrieb geringer aus. Ein weiterer Vorteil ist die einfache Realisierung eines Ventilspielausgleichs. Zum Ausgleich des Ventilspiels wird der Drehpunkt vertikal verstellt. Die Ausgleichselemente zählen hier nicht zu den bewegten Massen, der Schlepphebel stützt sich nur darauf ab.
Schlepphebel werden in der Regel aus Blech oder aus Stahlguss hergestellt. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Abtei_Sablonceaux | Abtei Sablonceaux | Baugeschichte | Abtei Sablonceaux / Baugeschichte | null | Deutsch: Sablonceaux, gotisches Wandmuster | null | image/jpeg | 2,592 | 3,872 | true | true | true | Die Ruinen der Abtei Sablonceaux befinden sich rund 20 Kilometer westlich von Saintes, außerhalb des gleichnamigen französischen Ortes zwischen den Ortschaften Nancras und Saujon im Département Charente-Maritime in der Region Nouvelle-Aquitaine. | Die Abteikirche Notre-Dame stammt in wesentlichen Teilen noch aus dem 12. Jahrhundert. Die Vierung und drei Joche des ehemaligen Schiffes waren ursprünglich von kreisrunden Kuppeln eingewölbt, die durch Trompen (Hängezwickel) dem quadratischen Grundriss angeschlossen waren. Kuppelkirchen sind ein typisches Element der aquitanischen Romanik. Etwa 60 derartige Kuppelkirchen haben sich noch erhalten. Das Schiff war im Ganzen über 60 Meter lang, das Querhaus 30 Meter breit.
Der Chorraum ist das älteste gotische Bauelement der Anlage. Er wurde vermutlich im 13. Jahrhundert angefügt.
Im Jahr 1791 wurden die Klostergebäude mit Ausnahme der Kirche zum Volksgut erklärt und auf Abbruch an die Bevölkerung veräußert. Um einen abgeschlossenen Kirchenraum zu erhalten, zog man 1830 im Westen, vor den erhaltenen Kuppeln, eine provisorische Wand, die heute noch den Abschluss des Sakralraumes bildet.
Die Rettung der Reste der Abteigebäude, die zwischenzeitlich landwirtschaftlich genutzt wurden, kam vom Bischof von La Rochelle, der die Ruinen im Jahr 1986 erwarb. Nach umfangreichen Restaurierungs- und Sanierungsarbeiten werden die alten Gebäude wieder von katholischen Gemeinschaften mit ökumenischer Berufung genutzt. | |
iw | https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%A6%27%D7%90%D7%92%D7%90%D7%98%D7%90%D7%99_(%D7%97%D7%90%D7%A0%D7%95%D7%AA) | צ'אגאטאי (חאנות) | null | צ'אגאטאי (חאנות) | null | English: Locator map of the Chagatai Khanate, c. 1300. (Partially based on Atlas of World History (2007) - The World 1200-1300, map) | null | image/png | 959 | 1,644 | true | true | true | החאנות של צ'אגאטאי הייתה אחת ממדינות הירושה של האימפריה המונגולית.
חאנות זו התפתחה מהאולוס של צ'אגאטאי חאן, בנו השני של ג'ינגיס חאן. לאחר מותו של מונגקה חאן, נקלעה האימפריה למלחמת אזרחים שהביאה להתפרקות המסגרת האימפריאלית המאחדת ולעלייתן של חאנויות עצמאיות. החאנות של צ'אגאטאי שלטה על שטחים נפרדים במרכז אסיה. חאנות זו עברה שני תהליכים חשובים של התאסלמות ושל טורקיזציה. בתוך החאנות התפתחה שפה טורקית, המכונה טורקית צ'אגאטאי. השושלת הטימורית והשושלת המוגולית קשרו קשרי משפחה עם השושלת הצ'אגאטאית, בשל היוקרה שהייתה לצאצאיו של ג'ינגיס חאן. | החאנות של צ'אגאטאי (במונגולית: Tsagadaina Khaanat Ulus/Цагаадайн Хаант Улс) הייתה אחת ממדינות הירושה של האימפריה המונגולית.
חאנות זו התפתחה מהאולוס של צ'אגאטאי חאן, בנו השני של ג'ינגיס חאן. לאחר מותו של מונגקה חאן, נקלעה האימפריה למלחמת אזרחים שהביאה להתפרקות המסגרת האימפריאלית המאחדת ולעלייתן של חאנויות עצמאיות. החאנות של צ'אגאטאי שלטה על שטחים נפרדים במרכז אסיה. חאנות זו עברה שני תהליכים חשובים של התאסלמות ושל טורקיזציה. בתוך החאנות התפתחה שפה טורקית, המכונה טורקית צ'אגאטאי. השושלת הטימורית והשושלת המוגולית קשרו קשרי משפחה עם השושלת הצ'אגאטאית, בשל היוקרה שהייתה לצאצאיו של ג'ינגיס חאן. | |
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%97%E3%82%B8%E3%83%A7%E3%83%BC%E3%83%BB604 | プジョー・604 | null | プジョー・604 | null | Peugeot 604 Cambridge | null | image/jpeg | 1,409 | 2,348 | true | true | true | プジョー604は、フランスの自動車会社、オートモビル・プジョーが1975年から1985年まで製造・販売した大型乗用車。 | プジョー604（Peugeot 604 ）は、フランスの自動車会社、オートモビル・プジョーが1975年から1985年まで製造・販売した大型乗用車。 | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Wodospady_Wiktorii | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/77/VicFalls.jpg | Wodospady Wiktorii | null | Wodospady Wiktorii | null | English: Victoria Falls, Zambia | Ilustracja | image/jpeg | 1,440 | 1,920 | true | true | true | Wodospady Wiktorii – wodospady na rzece Zambezi, na granicy Zimbabwe i Zambii.
Wodospady powstały wskutek wlewania się wody z rzeki do szczelin tektonicznych, które powstają w Afryce, rozrywając kontynent na dwie części. Przed przybyciem Europejczyków na te tereny zwane były Mosi-oa-Tunya, co w języku lokalnego plemienia Kololo oznacza Mgła, która grzmi. | Wodospady Wiktorii – wodospady na rzece Zambezi, na granicy Zimbabwe i Zambii.
Wodospady powstały wskutek wlewania się wody z rzeki do szczelin tektonicznych, które powstają w Afryce, rozrywając kontynent na dwie części. Przed przybyciem Europejczyków na te tereny zwane były Mosi-oa-Tunya, co w języku lokalnego plemienia Kololo oznacza Mgła, która grzmi. |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Lijst_van_rijksmonumenten_in_Rhoon | Lijst van rijksmonumenten in Rhoon | null | Lijst van rijksmonumenten in Rhoon | null | Rhoon, Albrandswaard, This is an image of rijksmonument number 32473 | Kasteel Rhoon | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | De plaats Rhoon telt 25 inschrijvingen in het rijksmonumentenregister. Hieronder een overzicht. | De plaats Rhoon telt 25 inschrijvingen in het rijksmonumentenregister. Hieronder een overzicht. | |
af | https://af.wikipedia.org/wiki/Groot_gordelakkedis | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f0/Rieseng%C3%BCrtelschweif_%28Cordylus_giganteus%29_%283%29.JPG | Groot gordelakkedis | Galery | Groot gordelakkedis / Galery | null | English: Cordylus giganteus | null | image/jpeg | 622 | 910 | true | true | true | Die groot gordelakkedis is die grootste spesie van gordelakkedisse. Dit is ook bekend as ouvolk in Afrikaanse gemeenskappe, mbedhla in Zoeloe en patagaly in Sotho. Engelse name vir die Groot gordelakkedis sluit in: Giant Girdled Lizard, sungazer, giant spiny-tailed lizard en giant zonure. Anders as die ander rotsbewoner-lede van die Cordylidae-familie, woon die groot gordelakkedisse in selfgemaakte tonnels in die sanderige grond van grasvelde in die Noord-Vrystaat en Mpumalanga van Suid-Afrika. Hul ander benaming, sonkykers, is afkomstig van hul gewoonte om voor hulle tonnels se ingange te sit en na die son te staar, terwyl hulle die son se hitte in hul liggame opneem.
Hulle is hoofsaaklik insekvreters en vang motte, skoenlappers en sprinkane; maar mag ook af en toe klein gewerweldes vreet. Hulle reproduseer slegs elke twee tot drie jaar, en slegs een of twee kleintjies word per broeisiklus grootgemaak. Ouvolk se grootste bedreiging is habitat-vernietiging a.g.v. landbou-aktiwiteite, en onwettige versamel vir troeteldier- en tradisionele medisyne-handel.
Volwassenes word 150 tot 180 mm lank van snoet tot anus. Die rug is geel tot donkerbruin van kleur en die flanke is geel. | null |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Ardian | Ardian | null | Ardian | null | Deutsch: Ardian Logo | logo de Ardian | image/png | 541 | 541 | true | true | true | Ardian est une société française de capital-investissement indépendante créée en 1996 et dirigée par Dominique Senequier.
En 2020, elle gère plus de 100 milliards de dollars d’actifs en Europe, Amérique du Nord et Asie.
Elle compte plus de 1000 investisseurs : investisseurs institutionnels, fonds de fonds, agences gouvernementales, fonds souverains, family offices, fonds de pension ou compagnies d'assurance et se concentre sur cinq piliers d’investissements : fonds de fonds, fonds direct, infrastructure, Private Debt et Real Estate.
En 2019 elle détient 150 entreprises en portefeuille avec notamment Ivalua, Kersia, 2i Aeroporti1, EWE, Cérélia, Santé et Compagnie. | Ardian (ex-AXA Private Equity) est une société française de capital-investissement indépendante créée en 1996 et dirigée par Dominique Senequier.
En 2020, elle gère plus de 100 milliards de dollars d’actifs en Europe, Amérique du Nord et Asie.
Elle compte plus de 1000 investisseurs : investisseurs institutionnels, fonds de fonds, agences gouvernementales, fonds souverains, family offices, fonds de pension ou compagnies d'assurance et se concentre sur cinq piliers d’investissements : fonds de fonds, fonds direct, infrastructure, Private Debt et Real Estate.
En 2019 elle détient 150 entreprises en portefeuille avec notamment Ivalua, Kersia, 2i Aeroporti1, EWE, Cérélia, Santé et Compagnie. | |
ko | https://ko.wikipedia.org/wiki/%ED%81%B0%EC%9D%B4%EB%B9%A8%EB%B6%80%EB%A6%AC%EA%B3%A0%EB%9E%98 | 큰이빨부리고래 | null | 큰이빨부리고래 | null | Distribution of Mesoplodon stejnegeri | null | image/png | 628 | 1,357 | true | true | true | 큰이빨부리고래는 부리고래과 이빨부리고래속에 속하는 거의 알려지지 않은 부리고래의 일종이다. 베링해부리고래 또는 사부르이빨고래로도 불린다. 북태평양 북부 지역에 서식한다. 1883년 레온하르트 스테츠네거가 베링 섬 해안에서 훼손된 두개골 모식 표본 일부를 수집했고, 1885년 트루가 이를 기록했다. 1904년 완전한 두개골 표본이 수집되었고, 이는 공식 확인되었다. 이 수컷의 가장 주목할만한 특징은 아주 크고, 사부르 모양의 이빨이다. | 큰이빨부리고래(Mesoplodon stejnegeri)는 부리고래과 이빨부리고래속에 속하는 거의 알려지지 않은 부리고래의 일종이다. 베링해부리고래 또는 사부르이빨고래로도 불린다. 북태평양 북부 지역에 서식한다. 1883년 레온하르트 스테츠네거(Leonhard Hess Stejneger)가 베링 섬 해안에서 훼손된 두개골 모식 표본 일부를 수집했고, 1885년 트루(Frederick W. True)가 이를 기록했다. 1904년 완전한 두개골 표본(오리건 주 뉴포트 근처에 좌초한 성체 수컷)이 수집되었고, 이는 공식 확인되었다. 이 수컷의 가장 주목할만한 특징은 아주 크고, 사부르 모양의 이빨이다. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Baudenkmale_in_Ruhland | Liste der Baudenkmale in Ruhland | Baudenkmale | Liste der Baudenkmale in Ruhland / Baudenkmale | null | Deutsch: denkmalgeschütztes Haus Ruhland Hospitalstr.9 | Ackerbürgerhaus | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | In der Liste der Baudenkmale in Ruhland sind alle Baudenkmale der brandenburgischen Stadt Ruhland und ihrer Ortsteile aufgelistet. Grundlage ist die Veröffentlichung der Landesdenkmalliste mit dem Stand vom 31. Dezember 2019. Die Bodendenkmale sind in der Liste der Bodendenkmale in Ruhland aufgeführt. | In den Spalten befinden sich folgende Informationen:
ID-Nr.: Die Nummer wird vom Brandenburgischen Landesamt für Denkmalpflege vergeben. Ein Link hinter der Nummer führt zum Eintrag über das Denkmal in der Denkmaldatenbank. In dieser Spalte kann sich zusätzlich das Wort Wikidata befinden, der entsprechende Link führt zu Angaben zu diesem Denkmal bei Wikidata.
Lage: die Adresse des Denkmales und die geographischen Koordinaten.
Link zu einem Kartenansichtstool, um Koordinaten zu setzen. In der Kartenansicht sind Denkmale ohne Koordinaten mit einem roten Marker dargestellt und können in der Karte gesetzt werden. Denkmale ohne Bild sind mit einem einem blauen Marker gekennzeichnet, Denkmale mit Bild mit einem grünen Marker.
Offizielle Bezeichnung: Bezeichnung in den offiziellen Listen des Brandenburgischen Landesamtes für Denkmalpflege. Ein Link hinter der Bezeichnung führt zum Wikipedia-Artikel über das Denkmal.
Beschreibung: die Beschreibung des Denkmales
Bild: ein Bild des Denkmales und gegebenenfalls einen Link zu weiteren Fotos des Baudenkmals im Medienarchiv Wikimedia Commons | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Kolowrat | Kolowrat | null | Kolowrat | Stammwappen der Kolowrat | Deutsch: Wappen der Kolowrat (tschechisch Kolovratové, auch Krakovští z Kolovrat), eines böhmischen Uradelsgeschlechts mit gleichen Vorfahren wie die Herren und Reichsgrafen Sahrer von Sahr, auch: Schdiar von Schdiar, gelegentlich auch von Saar, tschechisch: Žďárští ze Žďáru und alttschechisch: Zdiárský ze Zdiáru, lateinisch: de Sora oder de Sara, die Herren von Janovic (deutsch von Janowitz) oder die Herren von Vimperk (deutsch von Winterberg). Verwandtschaft besteht auch mit den Rittern und Grafen Čejka von Olbramovic (deutsch Czejka von Olbramowitz) sowie mit den Rittergeschlechtern Dvořecký von Olbramovic (deutsch Dvoretzky von Olbramowitz), Podolský von Olbramowitz und Zrucký von Chřenovic. → [1] | null | image/png | 1,230 | 888 | true | true | true | Die Grafen von Kolowrat sind ein böhmisch-österreichisches Adelsgeschlecht, nach der böhmischen Ortschaft Kolovraty, heute ein Teil von Prag. | Die Grafen von Kolowrat (früher auch Kol(l)owrat(h), tschechisch Páni z Kolovrat, bzw. Kolovratové) sind ein böhmisch-österreichisches Adelsgeschlecht, nach der böhmischen Ortschaft Kolovraty (Pl. von kolovrat – deutsch Spinnrad), heute ein Teil von Prag. | |
sr | https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%80%D0%BF%D1%81%D0%BA%D0%B0_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%86%D1%80%D0%BA%D0%B2%D0%B0_%D0%A1%D0%B2._%D0%93%D1%80%D0%B8%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%98%D0%B0_%D0%91%D0%BE%D0%B3%D0%BE%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0_%D1%83_%D0%A2%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D0%B8%D1%88%D0%B5%D0%B2%D1%83 | Српска православна црква Св. Григорија Богослова у Товаришеву | Галерија | Српска православна црква Св. Григорија Богослова у Товаришеву / Галерија | null | Српски / srpski: Crkva Sv. Grigorija (Tovariševo) | null | image/jpeg | 2,848 | 4,272 | true | true | true | Српска православна црква Св. Григорија Богослова у Товаришеву, насељеном месту на триторији општине Бачка Паланка припада Епархији бачкој Српске православне цркве. Црква представља непокретно културно добро као споменик културе. | null | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B8%D1%81%D0%B5%D0%BB%D1%91%D0%B2%D0%B0,_%D0%9E%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_%D0%98%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BD%D0%B0 | Киселёва, Ольга Игоревна | Двери / Doors (2004) | Киселёва, Ольга Игоревна / Творчество и основные произведения / Видеоарт / Двери / Doors (2004) | Двери. Фрагмент видео | English: exposition view in Vladivostok | null | image/jpeg | 560 | 700 | true | true | true | Оля Игоревна Киселёва — советская и российская художница. | В этой двухканальной видеоинсталляции интерактивность проявляется в связках между параллельными реальностями: Россией и Европой, Западом и Востоком, ведущими государствами и странами третьего мира. В «Контакте» находятся элитный район Парижа и Невский проспект Петербурга. Проекция с трансляцией на стене, подающейся в прямом эфире, смущает французских водителей, внезапно обнаруживающих новый для себя перекресток, и как нельзя лучше демонстрирует проблемы человеческого восприятия, поднимавшиеся ещё во времена художественного авангарда в XX веке.
«Двери» служат мостом между европейскими ценностями с бюрократами-европарламентариями и восточными с тихим афганским двориком, но этот мост скорее разрушенный (или «виртуальный»), чем настоящий. В результате сведения этих виртуальных мостов и искусственного создания диалога там, где он не может быть возможен, где-то на границе рождается сильное художественное высказывание.
История попыток наведения электронных мостов между мировыми культурами в искусстве новых медиа насчитывает почти столетие. Точкой отсчёта может служить манифест философа Бертольда Брехта «Радио как аппарат коммуникации», приуроченный к появлению радио, который впоследствии вдохновлял художников работавших с широким спектром интерактивных медиа. | |
tr | https://tr.wikipedia.org/wiki/Brezilya_faunas%C4%B1 | Brezilya faunası | Memeliler | Brezilya faunası / Memeliler | null | Tamarin monkey exibit, Museum of Science, Boston, Massachusetts. Cottontop Tamarin (Saguinus oedipus) | null | image/jpeg | 1,922 | 2,013 | true | true | true | Brezilya'nın vahşi yaşamı oldukça çeşitlidir. 8,514,877 km² yüzölçümüyle en geniş 5. ülkedir. Fauna açısından en zengin ülkelerden biri olan Brezilya, 5,500,000 km'lik bir coğrafyaya yayılmış durumda olan, 60 farklı yağmur ormanının birleşmesiyle meydana gelen, dünyadaki türlerin % 71'ini içeren Amazonlar'ın % 60'lık bir bölümüne ev sahipliği yapmaktadır. Ayrıca Brezilya bitey bakımından da oldukça geniştir. 55.000 bitki türü içerir. | 520'den fazla memeli türünü barındıran Brezilya, oldukça zengin bir biyo-çeşitliliğe sahiptir. | |
sl | https://sl.wikipedia.org/wiki/Bernard_Cyril_Freyberg | Bernard Cyril Freyberg | null | Bernard Cyril Freyberg | null | IWM caption : THE BATTLE OF CASSINO, JANUARY-MAY 1944. The Commander of the Indian and New Zealand Divisions at Cassino, Lieutenant General Sir Bernard Freyberg VC. Freyberg also commanded the British and Commonwealth troops on Crete. | Portret | image/jpeg | 999 | 1,035 | true | true | true | Bernard Cyril Baron Freyberg VC, GCMG, KCB, KBE, DSO in 3 ploščice, novozelandski general, * 21. marec 1889, † 4. julij 1963.
Med letoma 1946 in 1952 je bil generalni guverner Nove Zelandije. | Bernard Cyril Baron Freyberg VC, GCMG, KCB, KBE, DSO in 3 ploščice, novozelandski general, * 21. marec 1889, † 4. julij 1963.
Med letoma 1946 in 1952 je bil generalni guverner Nove Zelandije. | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D1%80%D0%B0%D1%81%D1%83%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D1%80%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%BD | Карасуский район | null | Карасуский район | null | Map of the rayons of Kazakhstan. Created by Rarelibra 16:49, 3 August 2007 (UTC) for public domain use, using MapInfo Professional v8.5 and various mapping resources. | Карасуский район на карте | image/png | 1,025 | 1,601 | true | true | true | Карасуский район — район Костанайской области Казахстана. Административный центр — село Карасу. | Карасуский район (каз. Қарасу ауданы) — район Костанайской области Казахстана. Административный центр — село Карасу. | |
nn | https://nn.wikipedia.org/wiki/Banoka | Banoka | Galleri | Banoka / Galleri | null | کوردیی ناوەندی: دیمەنێک لە سروشتی گوندی بەنۆکە English: A Spring view of Banoka Village, Erbil, Iraqi Kurdistan العربية: منظر الربيع من قرية بنوكة، اربيل، كردستان العراق | null | image/jpeg | 896 | 1,199 | true | true | true | Banoka er ein landsby i Irakisk Kurdistan i Arbil guvernement nær Khalifan. Han ligg 55 kilometer nordaust for Arbil. | null | |
azb | https://azb.wikipedia.org/wiki/%D9%86%DB%8C%D9%86%D9%82_%D8%B2%D9%88%D9%86%D9%82_(%D8%A7%DB%8C%D9%85%D9%BE%DB%8C%D8%B1%D8%A7%D8%AA%D9%88%D8%B1) | نینق زونق (ایمپیراتور) | null | نینق زونق (ایمپیراتور) | null | Portrait of Emperor Song Ningzong. | null | image/jpeg | 330 | 221 | true | true | true | نینق زونق (ایمپیراتور) بیر ایمپیراتور ایدی. ۲۴ جولای ۱۱۹۴ – ۱۷ سپتامبر ۱۲۲۴ ایللر آراسیندا حؤکومت ائدیب. و اؤزونون وفاتیندان سوْنرا لی زونق (ایمپیراتور) واریث کیمی تخت و تاجه صاحیب چیخیب. | نینق زونق (ایمپیراتور) (اینگیلیسیجه: Emperor Ningzong) بیر ایمپیراتور ایدی. ۲۴ جولای ۱۱۹۴ – ۱۷ سپتامبر ۱۲۲۴ ایللر آراسیندا حؤکومت ائدیب. و اؤزونون وفاتیندان سوْنرا لی زونق (ایمپیراتور) واریث کیمی تخت و تاجه صاحیب چیخیب. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Eugene_Dynkin | Eugene Dynkin | null | Eugene Dynkin | Eugene Dynkin (1976) | English: Russian mathematician Eugene Borisovich Dynkin in Leningrad, 1976. | null | image/jpeg | 298 | 283 | true | true | true | Eugene B. Dynkin war ein russischer Mathematiker. | Eugene B. Dynkin (ursprünglich Jewgeni Borissowitsch Dynkin / russisch Евгений Борисович Дынкин; * 11. Mai 1924 in Leningrad; † 14. November 2014 in Ithaca, New York) war ein russischer Mathematiker. | |
la | https://la.wikipedia.org/wiki/Zygaena_viciae | Zygaena viciae | null | Zygaena viciae | null | Zygaena viciae Many thanks to Daniel Bartsch from http://www.lepiforum.de for determination! Deutsch: Kleines Fünffleck-Widderchen Français : Zygène des vesces | null | image/jpeg | 650 | 600 | true | true | true | Zygaena viciae est papilio familiae Zygaenidarum. | Zygaena viciae est papilio familiae Zygaenidarum. | |
tt | https://tt.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%B9_%D0%9A%D1%83%D1%80%D0%BC%D0%BE%D1%8F%D1%80%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9 | Аксай Курмоярский | null | Аксай Курмоярский | null | English: Aksay Kurmoyarsky, near Kotelnikovo | null | image/jpeg | 685 | 1,024 | true | true | true | Аксай Курмоярский — Русия территориясеннән ага торган елга. Волгоград өлкәсе, Ростов өлкәсе, Калмыкия биләмәләрендә ага. Елга Цимлянск сусаклагычына кушылып, аның кушылдыгы булып тора. Елга озынлыгы 101 км. | Аксай Курмоярский — Русия территориясеннән ага торган елга. Волгоград өлкәсе, Ростов өлкәсе, Калмыкия биләмәләрендә ага. Елга Цимлянск сусаклагычына кушылып, аның кушылдыгы булып тора. Елга озынлыгы 101 км. | |
pt | https://pt.wikipedia.org/wiki/Torneio_de_xadrez_Tata_Steel | Torneio de xadrez Tata Steel | Vencedores | Torneio de xadrez Tata Steel / Vencedores | Jan Hein Donner x Bruno Parma, Hoogovens, 1963 | English: Bruno Parma vs. Jan Hein Donner at Hoogoven | null | image/jpeg | 2,406 | 3,648 | true | true | true | O torneio anual Tata Steel, de enxadrismo, chamado anteriormente de Hoogovens, Corus e Wijk aan Zee, ocorrre normalmente em janeiro, na pequena cidade holandesa de Wijk aan Zee.
O prestigiado torneio é considerado o Wimbledon do xadrez. A elite do jogo tem participado da disputa, desde 1938. Em 1945, em virtude da segunda guerra mundial, o torneio não foi disputado.
O campeão mundial Magnus Carlsen é o grande mestre que acumula o maior número de títulos do torneio. | Vencedores do grupo principal:
1938 – Philip Bakker
1939 – Nicolaas Cortlever
1940 – Max Euwe
1941 – Arthur Wijnans
1942 – Max Euwe
1943 – Arnold van den Hoek
1944 – Theo van Scheltinga
1945 – não houve o torneio
1946 – Alberic O'Kelly de Galway
1947 – Theo van Scheltinga
1948 – Lodewijk Prins
1949 – Savielly Tartakower
1950 – Jan Hein Donner
1951 – Herman Pilnik
1952 – Max Euwe
1953 – Nicolas Rossolimo
1954 – Hans Bouwmeester e Vasja Pirc
1955 – Borislav Milić
1956 – Gideon Ståhlberg
1957 – Aleksandar Matanović
1958 – Max Euwe and Jan Hein Donner
1959 – Friðrik Ólafsson
1960 – Bent Larsen e Tigran Petrosian
1961 – Bent Larsen e Borislav Ivkov
1962 – Petar Trifunović
1963 – Jan Hein Donner
1964 – Paul Keres e Iivo Nei
1965 – Lajos Portisch e Efim Geller
1966 – Lev Polugaevsky
1967 – Boris Spassky |
Subsets and Splits
Rainbow References in WIT
The query retrieves entries containing the word 'rainbow' in various fields, providing a basic search and limited context about where the term appears.