language stringlengths 2 9 | page_url stringlengths 25 757 | image_url stringlengths 54 738 | page_title stringlengths 1 239 | section_title stringlengths 1 674 ⌀ | hierarchical_section_title stringlengths 1 1.2k ⌀ | caption_reference_description stringlengths 1 15.6k ⌀ | caption_attribution_description stringlengths 1 47.4k ⌀ | caption_alt_text_description stringlengths 1 2.08k ⌀ | mime_type stringclasses 7
values | original_height int32 100 25.5k | original_width int32 100 46.6k | is_main_image bool 1
class | attribution_passes_lang_id bool 1
class | page_changed_recently bool 1
class | context_page_description stringlengths 1 2.87k ⌀ | context_section_description stringlengths 1 4.1k ⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
eo | https://eo.wikipedia.org/wiki/Finna_pano | Finna pano | null | Finna pano | Reikäleipä | English: Reikäleipä (finnish traditional bread with the hole in center): a view from above | null | image/jpeg | 1,365 | 1,465 | true | true | true | Tre tradicia pano en Finnlando estas bakita el sekalo, kiu estas cerealo pli taŭga por malvarmaj klimatoj ol aliaj cerealoj, kiaj tritiko aŭ hordeo, pli taŭgaj por moderklimataj reginoj. En Finnlando, pano estas tre grava manĝaĵo fakte bazmanĝaĵo, servita kun ĉiu manĝo. el kiuj estas multaj diferencaj tipoj produktitaj hejme. En la sved-parolanta regiono Åland, estas aliaj variaĵoj de pano, kies majoritato rilatas multe al Sveda kuirarto. Ankaŭ hordepano estas tradicia en Finnlando. | Tre tradicia pano en Finnlando estas bakita el sekalo, kiu estas cerealo pli taŭga por malvarmaj klimatoj ol aliaj cerealoj, kiaj tritiko aŭ hordeo, pli taŭgaj por moderklimataj reginoj. En Finnlando, pano estas tre grava manĝaĵo fakte bazmanĝaĵo, servita kun ĉiu manĝo. el kiuj estas multaj diferencaj tipoj produktitaj hejme. En la sved-parolanta regiono Åland, estas aliaj variaĵoj de pano, kies majoritato rilatas multe al Sveda kuirarto. Ankaŭ hordepano estas tradicia en Finnlando. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Histoire_du_Sahara_occidental | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a4/Saadiens-1591.png | Histoire du Sahara occidental | Saadiens | Histoire du Sahara occidental / Domination marocaine (1541–1884) / Saadiens | Extension maximale du Maroc sous les Saadiens. | Français : Extension des Saadiens en 1591 Source: "Trade and empire in Africa, 1500-1800", Times Books 2007 sur qed.princeton.edu [1] | null | image/png | 679 | 713 | true | true | true | L’histoire du Sahara occidental est celle d'un territoire désertique peuplé par des tribus nomades, qui n'a jamais été organisé en État-nation. Elle est intimement liée à celle de ses voisins, le Maroc, la Mauritanie et l'Algérie. Après quelques tentatives infructueuses au XVᵉ siècle, les Espagnols en font une colonie entre 1884 et 1975. À la suite du désengagement de l'Espagne en 1975 qui abandonnait ce territoire sans procéder au référendum du Peuple Sahraoui pour lequel elle était mandatée par l'ONU, le territoire était militairement envahi et annexé par le Maroc et la Mauritanie ; le Front Polisario, un mouvement indépendantiste, entreprend une lutte armée. Le Sahara occidental est aujourd'hui un territoire non autonome selon l'Organisation des Nations unies, revendiqué par le Royaume du Maroc et la République arabe sahraouie démocratique ; son statut définitif reste en suspens depuis le cessez-le-feu de 1991. | Avec l'avènement de la dynastie marocaine des Saadiens, l'ascendant marocain devient effectif sur le Sahara occidental. Au sud, ils avancent jusqu'à Tombouctou et au Sénégal. En 1591, à la bataille de Tondibi, les troupes d'Ahmed al-Mansur Saadi, commandées par Djouder, un eunuque espagnol converti, remportent une victoire décisive sur l'empire songhaï auquel les Touareg (berbères du centre du désert, descendants non-arabisés des Sanhadja) payaient jusqu'alors tribut. L'apogée marocaine ne dure pas : après la mort d'al-Mansur en 1603, ses fils se déchirent le Maroc ; le pays se désintègre en une multitude de fiefs tandis que les Européens se créent de nouvelles enclaves au nord. Vers 1632, Tombouctou et Gao déclarent leur indépendance et les nomades reprennent le contrôle du désert.
En 1644, les Sanhadja se révoltent contre les Hassaniya du désert et déclenchent la guerre de Charr Boubba. Menés par un émir lemtuna, Nasr ad-Din, ils sont battus dans le Trarza, au sud-ouest de la Mauritanie. En 1674, la région est de nouveau sous contrôle arabe. |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Narborough_baronets | Narborough baronets | null | Narborough baronets | The Scilly naval disaster of 1707, which claimed the life of Sir John Narborough, Bt, and his younger brother | Français : Gravure du XVIIIème siècle représentant le naufrage du HMS Association (1697), lors du Désastre naval de Sorlingues (1707) | null | image/jpeg | 840 | 1,252 | true | true | true | The Narborough Baronetcy, of Knowlton in the County of Kent, was a title in the Baronetage of England. It was created on 15 November 1688 in honour of Admiral Sir John Narborough for his four-year-old son John, and with remainder to his younger brother, James.
The title became extinct when both brothers were lost in the Scilly naval disaster of 1707, alongside their stepfather, Admiral Sir Cloudesley Shovell. The brothers were buried in Old Town Church on St Mary's, Isles of Scilly, and are commemorated in Knowlton church, Kent. Their memorial displays an incredible rendition of the grounding of HMS Association and has been attributed to Grinling Gibbons.
The Narborough family seat was Knowlton Court. After the Narborough brothers' death, the family estates passed to their sister, Elizabeth, the wife of Thomas D'Aeth, who was himself created a baronet in 1716. | The Narborough Baronetcy, of Knowlton in the County of Kent, was a title in the Baronetage of England. It was created on 15 November 1688 in honour of Admiral Sir John Narborough (who had died aboard his ship in May 1688) for his four-year-old son John, and with remainder to his younger brother, James.
The title became extinct when both brothers were lost in the Scilly naval disaster of 1707, alongside their stepfather, Admiral Sir Cloudesley Shovell. The brothers were buried in Old Town Church on St Mary's, Isles of Scilly, and are commemorated in Knowlton church, Kent. Their memorial displays an incredible rendition of the grounding of HMS Association and has been attributed to Grinling Gibbons.
The Narborough family seat was Knowlton Court. After the Narborough brothers' death, the family estates passed to their sister, Elizabeth, the wife of Thomas D'Aeth, who was himself created a baronet in 1716 (see D'Aeth baronets). | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Grohe | Grohe | null | Grohe | Küchenarmatur | English: Veris kitchen faucet from German manufacturer GROHE | null | image/jpeg | 500 | 424 | true | true | true | Die Grohe AG ist ein deutscher Hersteller von Armaturen und Sanitärprodukten mit Satzungssitz in Hemer und Verwaltungssitz in Düsseldorf. Seit 2014 gehört Grohe zur japanischen Lixil Group. Grohe ist nicht identisch mit dem Unternehmen Hansgrohe, das ebenfalls ein deutscher Armaturenhersteller ist. | Die Grohe AG ist ein deutscher Hersteller von Armaturen und Sanitärprodukten mit Satzungssitz in Hemer und Verwaltungssitz in Düsseldorf. Seit 2014 gehört Grohe zur japanischen Lixil Group. Grohe ist nicht identisch mit dem Unternehmen Hansgrohe, das ebenfalls ein deutscher Armaturenhersteller ist. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Osiedla_I%C5%82%C5%BCy | Osiedla Iłży | null | Osiedla Iłży | Mapa podziału administracyjnego Iłży na osiedla | Polski: Mapa podziału administracyjnego Iłży na osiedla | null | image/jpeg | 512 | 579 | true | true | true | Osiedla Iłży – dzielnice, osiedla oraz obszary zabudowy znajdujące się na terenie miasta Iłży, które posiadają znaczenie kulturowo-gospodarcze, a także administracyjne | Osiedla Iłży – dzielnice, osiedla oraz obszary zabudowy znajdujące się na terenie miasta Iłży, które posiadają znaczenie kulturowo-gospodarcze, a także administracyjne (lecz w innych granicach) | |
eo | https://eo.wikipedia.org/wiki/Deprimo | Deprimo | null | Deprimo | bildo de Vincent van Gogh | null | null | image/jpeg | 1,611 | 1,256 | true | true | true | Deprimo aŭ depresio estas psika malsano tre ofta nuntempe. Tamen, laŭ NPIV, depresio povas esti iomete malsama ol deprimo kaj signifas gravan deprimon.La deprimo estas karakterizita per timemo, angoro kaj melankolio. Ĝi trafas ĉefe adoleskantojn kaj personojn en plena produktokapablo, pli ofte inter la 40-a kaj 60-a jaraĝo, sed povas ataki ankaŭ infanojn kaj maljunulojn. La virinoj estas iom pli ofte viktimoj ol la viroj.
Ĝi komenciĝas pro reala aŭ nereala perdo: la morto aŭ foriro de amata persono; la perdo de riĉaĵoj, sano, posteno aŭ elstara aŭ honora pozicio en la socio; akcidento aŭ ĥirurgia operacio, kiu senigis la pacienton je parto de ties korpo aŭ je unu el ties funkcioj; perdo de la beleco, de la juneco, de la seksa allogo aŭ kapablo; malapero de la amikoj kaj kamaradoj kun paso de la tempo. | Deprimo aŭ depresio (laŭ PIV ambaŭ vortoformoj samrange eblas, kvankam la dua havas pliajn, ekonomian kaj meteologian signifojn) estas psika malsano tre ofta nuntempe. Tamen, laŭ NPIV, depresio povas esti iomete malsama ol deprimo kaj signifas gravan deprimon.La deprimo estas karakterizita per timemo, angoro kaj melankolio. Ĝi trafas ĉefe adoleskantojn kaj personojn en plena produktokapablo, pli ofte inter la 40-a kaj 60-a jaraĝo, sed povas ataki ankaŭ infanojn kaj maljunulojn. La virinoj estas iom pli ofte viktimoj ol la viroj.
Ĝi komenciĝas pro reala aŭ nereala (imaga) perdo: la morto aŭ foriro de amata persono; la perdo de riĉaĵoj, sano, posteno aŭ elstara aŭ honora pozicio en la socio ; akcidento aŭ ĥirurgia operacio, kiu senigis la pacienton je parto de ties korpo aŭ je unu el ties funkcioj; perdo de la beleco, de la juneco, de la seksa allogo aŭ kapablo ; malapero de la amikoj kaj kamaradoj kun paso de la tempo. Aliaj kaŭzoj povas ankaŭ influi la aperon de deprimo: la soleco ; la fizika, mensa aŭ emocia trolaciĝo; kelkaj medikamentoj; la tabako, la alkoholo kaj aliaj dependecoj ktp.; kelkaj infektaj malsanoj (ekzemple virusaj) mise traktitaj per antibiotikoj kaj kemiaĵoj; kronikaj malsanoj kiel reŭmatismaj, endokrinaj, diabeto ktp. erare traktitaj per hormonoj kaj aliaj drogoj ; nutromankoj ; familia dismembriĝo ; menopaŭzo kaj andropaŭzo; politikaj kaj sociaj ŝanĝoj ; novaj situacioj (divorco, emeritiĝo) ktp. Pluraj sciencaj studoj trovis statistikajn korelaciojn inter depresio kaj iuj agrikulturaj pesticidoj. Finfine, tro multaj kaŭzoj, dependante kiuj varias de kulturo al kulturo kaj de homo al homo.
Kiam homo suferas perdon aŭ gravan psikan aŭ emocian traŭmaton, tiu ekfunkciigas defendajn mekanismojn: la ellaboradon aŭ la eskapon. En la unua kazo li analizas sian angoron ĝis li sukcesas venki aŭ superi ĝin, kelkfoje kun alies helpo (psikoanalizisto, ŝamano, pastro ktp.), sen gravaj sekvaĵoj. En la dua kazo la interna tensio malŝargiĝas en plurajn direktojn estigante diversajn fizikajn, emociajn kaj mensajn perturbojn, kiuj konsistigas nenormalajn reagojn, inter ili la deprimon. Sekve, deprimo ne estas simple malgajeco, aŭ malĝoja sento.
La malĝoja sento por perdo, kun paso de la tempo ĝi kelkfoje spontanee pliboniĝas; sed, la deprimo kronikiĝas. La remalsaniĝoj kaj la recidivoj estas oftaj, kun sensimptomaj periodoj de ĝis 3 jaroj ĉe la komenco, kiuj emas mallongiĝi post ĉiu sekva atako.
Kiam la deprimo ŝuldiĝas al organaj kaŭzoj, kaj tiuj ĉi estas traktataj per la naturista sistemo, ĝi definitive kuraciĝas kaj malaperas.
Ne ĉiam estas facile diagnozi la deprimon, ĉar unuj kaŝas ĝin sub rideto, aliaj neas ĝin stoike kaj la ceteraj ĝin maskas per diversaj organaj aŭ emociaj perturboj.
La deprimito ne povas aprezi la belecon de la plej ĉarma pejzaĝo; la agrablaj sentoj kaj la buntaj koloroj ŝajne ne atingas lian konscion; lia vivo iĝis monotone griza, sinistra kaj sensenca; kaj li sentas sin soleca meze de sia propra dezerta mondo. Li marŝas trenante la piedojn, kurbdorse, kun trista rigardo; parolas balbute, heziteme kaj sengeste; liaj movoj estas malrapidaj ; li sin sentas konstante laca, precipe frumatene ĉe ellitiĝo kaj devas penegi por ion fari ; lia dormo ne estas normala: li vekiĝas tre frumatene kaj ofte dumnokte kaj liaj sonĝoj estas ĝenaj ; li suferas stomakintestajn perturbojn (lakso aŭ mallakso, abdomena doloro, dispepsio, epigastra malordo, gasoj, naŭzo, senapetiteco), maldikiĝon (ne ĉiam kaŭzitan de la senapetiteco), malpliiĝon de la seksa impulso, kapdoloron, kapturniĝon, poliurion (troa kvanto da urino), palpitacion, spirmalfacilon, neklaran vidadon, buŝan sekecon, pruriton.
Krom la supre menciitaj fizikaj simptomoj, la deprimito prezentas ankaŭ emociajn simptomojn: melankolia humoro, krizo de plorado, sentoj de malkvieteco kaj fiasko, agitiĝo, timo, sendefendo, memriproĉo; li sentas sin pesimista, senespera, kulpa, malbona aŭ sentaŭga, seniluziiĝinta.
Li ankaŭ prezentas psikajn simptomojn: malfacilo por koncentriĝi en la laboro, la legado aŭ la studado ; sendecideco ; perdo de la memoro, de la i | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B5%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B8%D1%87,_%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%BD | Грегорчич, Симон | null | Грегорчич, Симон | Дом Симона Грегорчича, почтовая карточка, 1906 г. | English: Postcard of Aljažev dom, written by Simon Gregorčič to Ivan Vrhovnik. | null | image/jpeg | 769 | 1,200 | true | true | true | Симон Грегорчич — словенский поэт и католический священник. | Симон Грегорчич (словен. Simon Gregorčič, 5.10.1844 г., — 21.11.1906 г., Врсно, около Кобарида, графство Горица и Градишка, Австро-Венгрия — 24.11.1906 г., Гориция, Италия) — словенский поэт и католический священник. | |
nan | https://zh-min-nan.wikipedia.org/wiki/St%C5%99%C3%ADbrn%C3%A9_Hory | Stříbrné Hory | null | Stříbrné Hory | null | Čeština: Znak obce Stříbrné Hory (okres Havlíčkův Brod) | Stříbrné Hory ê hui-kì | image/jpeg | 871 | 778 | true | true | true | Stříbrné Hory sī Czech Vysočina chiu Havlíčkův Brod koān ê chi̍t ê hiuⁿ-siā. | Stříbrné Hory sī Czech Vysočina chiu Havlíčkův Brod koān ê chi̍t ê hiuⁿ-siā. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Schlacht_von_Mogadischu | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/29/An_abandoned_MOGADISHU_Street_known_as_the_Green_Line%2C_Jan_1993.JPEG | Schlacht von Mogadischu | Die Ausgangslage | Schlacht von Mogadischu / Schlachtverlauf / Die Ausgangslage | Die „grüne Linie“, Straße in Mogadischu und Trennlinie zwischen Nord und Süd | A long shot of an abandoned MOGADISHU Street known as the "Green Line". Foliage has grown up along the sidewalk on both sides of the street. An abandoned, burned out car is seen in the center of the frame. The street is the dividing line between North and South MOGADISHU, and the warring clans. Members of the clans (not shown) tore down the roadblocks along the line in a show of unity. This mission is in direct support of Operation Restore Hope. | null | image/jpeg | 819 | 1,527 | true | true | true | Die Schlacht von Mogadischu war eine kriegerische Auseinandersetzung zwischen US-Soldaten sowie Angehörigen einer UNO-Mission mit Friedenstruppen aus Malaysia und Pakistan einerseits und somalischen Milizionären andererseits im somalischen Bürgerkrieg. Sie fand am 3. und 4. Oktober 1993 in der Stadt Mogadischu statt und stellte den bis dahin verlustreichsten Kampfeinsatz des US-Militärs seit dem Vietnamkrieg dar. Der Tod von 18 US-Soldaten führte zu einer grundlegenden Änderung der Interventionspolitik der US-Regierung unter Bill Clinton hin zur Maxime „No Dead!“. Die Schlacht ist in der westlichen Welt auch unter den Namen Operation Irene oder als Schlacht um das schwarze Meer bekannt. Der Operationsname war Gothic Serpent. | Die Hauptlast der Fahndung nach Aidid ruhte zunächst auf der schnellen Eingreiftruppe der 10. US-Gebirgsdivision (10th Mountain Division) unter dem Kommando von General Thomas Montgomery. Die Kommandeure vor Ort forderten vom US-Verteidigungsministerium gepanzerte Unterstützung an, die jedoch verweigert wurde. Dafür wurde Ende August eine Einsatzgruppe (Task Force, TF) bestehend aus Mitgliedern der Delta Force und US Army Rangers des 75th Ranger Regiment unter dem Kommando von General William F. Garrison nach Mogadischu verlegt. Die Task Force Ranger (TFR) sollte die schnelle Eingreiftruppe bei der Jagd nach Aidid entlasten.
Auch die CIA beteiligte sich mit bereits im Land befindlichen Agenten der Special Activities Division an der Informationsbeschaffung über den Aufenthalt Aidids, konnte jedoch keine verwertbaren Ergebnisse liefern. Die TFR führte mehrere Einsätze zur Ergreifung Aidids durch.
Parallel zur Jagd verhandelte das UNO-Kommando mit Aidid, um einen Waffenstillstand nach UNO-Bedingungen zu ermöglichen. Im gleichen Zeitraum nahmen Angriffe auf die UNO-Truppen sowie auf die schnellen Eingreiftruppen zu. Unter anderem stellte dies eine Reaktion Aidids und seiner SNA-Miliz auf die Einsätze der TFR dar, die zwar nicht ihn persönlich trafen, aber zur Festnahme mehrerer seiner Vertrauter führten. Gleichzeitig traten Auflösungserscheinungen innerhalb des UNO-Kontingents auf. Verschiedene Staaten zogen ihre Soldaten zurück oder weigerten sich, die Suche nach Aidid zu unterstützen.
Am 3. Oktober 1993 kam es schließlich zum verlustreichen Einsatz amerikanischer Truppen zur Ergreifung Aidids. |
zh | https://zh.wikipedia.org/zh-sg/%E7%B4%84%E7%91%9F%E5%A4%AB%E5%9F%8E_(%E4%BA%9E%E5%88%A9%E6%A1%91%E9%82%A3%E5%B7%9E) | 約瑟夫城 (亞利桑那州) | null | 約瑟夫城 (亞利桑那州) | null | English: Photographed and uploaded by user:Geographer, November 28, 2004. A shot to capture the roadside landscape of Joseph City, AZ right off the ramp of the en:Interstate 40. | 约瑟夫城的天际线 | image/jpeg | 1,228 | 1,818 | true | true | true | 约瑟夫城是位于美国亚利桑那州纳瓦霍县的一个人口普查指定地区。根据2010年美国人口普查，该地共人口500人，而该地的面积约为19.20平方千米。 | 约瑟夫城（英语：Joseph City）是位于美国亚利桑那州纳瓦霍县的一个人口普查指定地区。根据2010年美国人口普查，该地共人口500人，而该地的面积约为19.20平方千米。 | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Glossopteris | Glossopteris | null | Glossopteris | null | Exhibit in the Houston Museum of Natural Science, Houston, Texas, USA. Photography was permitted in the museum without restriction. | null | image/jpeg | 4,320 | 3,240 | true | true | true | Glossopteris era un arbusto o árbol del género de los pteridófitos fósiles que caracterizó al final del Paleozoico al supercontinente Gondwana, de tal forma es la flora existente de esta planta es el género extinto orden de las plantas Glossopteridales. | Glossopteris era un arbusto o árbol del género de los pteridófitos fósiles que caracterizó al final del Paleozoico al supercontinente Gondwana, de tal forma es la flora existente de esta planta es el género extinto orden de las plantas Glossopteridales. | |
no | https://no.wikipedia.org/wiki/Freital | Freital | null | Freital | null | Deutsch: Blick auf Freital | Freital | image/jpeg | 1,608 | 3,888 | true | true | true | Freital er en større kretsby i Landkreis Sächsische Schweiz-Osterzgebirge i Direktionsbezirk Dresden i Fristaten Sachsen, Byen har 39 037 innbyggere.
Freital var kretshovedstad i Kreis Freital fra 1952 til 1990, og i Landkreis Freital fra 1990 til 1994. Fra 1. august 1994 frem til 1. august 2008 var byen innlemmet i Weißeritzkreis, som oppstod gjennom en sammenslåing av kretser i forbindelse med kretsreformen i Sachsen i 1994 og 1996. Siden 1. august 2008 har byen vært en del av Landkreis Sächsische Schweiz-Osterzgebirge. | Freital er en større kretsby i Landkreis Sächsische Schweiz-Osterzgebirge i Direktionsbezirk Dresden i Fristaten Sachsen, Byen har 39 037 innbyggere (31. desember 2008).
Freital var kretshovedstad i Kreis Freital fra 1952 til 1990, og i Landkreis Freital fra 1990 til 1994. Fra 1. august 1994 frem til 1. august 2008 var byen innlemmet i Weißeritzkreis, som oppstod gjennom en sammenslåing av kretser i forbindelse med kretsreformen i Sachsen i 1994 og 1996. Siden 1. august 2008 har byen vært en del av Landkreis Sächsische Schweiz-Osterzgebirge. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/26._Mai | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d8/Heinrich_Geissler.jpg | 26. Mai | 1801–1850 | 26. Mai / Geboren / 19. Jahrhundert / 1801–1850 | Heinrich Geißler (* 1814) | null | null | image/jpeg | 721 | 672 | true | true | true | Der 26. Mai ist der 146. Tag des gregorianischen Kalenders, somit bleiben 219 Tage bis zum Jahresende. | 1806: Vinzenz Jakob von Zuccalmaglio, deutscher Schriftsteller
1808: Isaac van Amburgh, US-amerikanischer Dompteur
1812: Otfried Hans von Meusebach, deutsch-US-amerikanischer Farmer, Botaniker und Senator
1812: Johann Adolf Karl van Heusde, niederländischer Philologe und Literaturwissenschaftler
1814: Heinrich Geißler, deutscher Glasbläser, Instrumentenbauer und Erfinder
1820: Maria Katharina Kasper, seliggesprochene katholische Kongregationsgründerin
1821: Amalie Dietrich, deutsche Botanikerin und Zoologin
1822: Auguste Reuß zu Köstritz, Großherzogin von Mecklenburg
1822: Edmond und Jules de Goncourt, französischer Schriftsteller
1825: Felipe Gutiérrez y Espinosa, puerto-ricanischer Komponist
1826: Richard Christopher Carrington, britischer Astronom
1832: Arnold Hug, Schweizer Altphilologe
1832: Nakamura Keiu, japanischer Pädagoge und Übersetzer
1835: Edward Porter Alexander, US-amerikanischer General
1842: Caroline Auguste Fischer, deutsche Schriftstellerin und Frauenrechtlerin
1842: Evald Rygh, norwegischer Finanzminister
1849: Albert Adamo, deutscher Genremaler und Zeichner
1849: Hubert von Herkomer, britischer Maler und Bildhauer, Musiker und Schriftsteller |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Ziegelrote_Brennwinde | Ziegelrote Brennwinde | null | Ziegelrote Brennwinde | null | Location: Botanical Gardens Berlin Habitus, Leaves and Flowers | null | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | Die Ziegelrote Brennwinde ist eine Pflanzenart aus der Gattung Caiophora in der Familie der Blumennesselgewächse. | Die Ziegelrote Brennwinde (Caiophora lateritia) ist eine Pflanzenart aus der Gattung Caiophora in der Familie der Blumennesselgewächse (Loasaceae). | |
hr | https://hr.wikipedia.org/wiki/Korhogo | Korhogo | null | Korhogo | null | Français : Korhogo (Côte d'Ivoire, 1995). | null | image/jpeg | 1,111 | 1,800 | true | true | true | Korhogo je grad u Obali Bjelokosti, u regiji Savanes. Nalazi se na sjeveru države, 110 km južno od tromeđe Obala Bjelokosti-Burkina Faso-Mali. Stanovništvo se većinom bavi poljoprivredom, posebice uzgojem pamuka i riže.
Od 2002. ovo je područje mjesto stalnih oružanih sukoba između vladinih snaga predsjednika Laurenta Gbagboa i pokreta MPCI.
Godine 1998. Korhogo je imao 142.093 stanovnika, čime je bio peti grad po brojnosti u državi. | Korhogo je grad u Obali Bjelokosti, u regiji Savanes. Nalazi se na sjeveru države, 110 km južno od tromeđe Obala Bjelokosti-Burkina Faso-Mali. Stanovništvo se većinom bavi poljoprivredom, posebice uzgojem pamuka i riže.
Od 2002. ovo je područje mjesto stalnih oružanih sukoba između vladinih snaga predsjednika Laurenta Gbagboa i pokreta MPCI (Mouvement Patriotique de Côte d'Ivoire).
Godine 1998. Korhogo je imao 142.093 stanovnika, čime je bio peti grad po brojnosti u državi. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Evangelisch-reformierte_Kirche_(Bremen-Blumenthal) | Evangelisch-reformierte Kirche (Bremen-Blumenthal) | Bauwerk | Evangelisch-reformierte Kirche (Bremen-Blumenthal) / Bauwerk | Orgelpfeifen der Führer-Orgel | Deutsch: Orgelpfeifen der Führer-Orgel in der Ev.-ref. Kirche in Bremen-Blumenthal | null | image/jpeg | 2,448 | 3,264 | true | true | true | Die Evangelisch-reformierte Kirche in Bremen-Blumenthal ist die Kirche der Evangelisch-reformierten Gemeinde des Ortsteils, die seit dem 8. Juni 1959 zur Bremischen Evangelischen Kirche gehört. Sie ist seit 1978 ein Einzeldenkmal der Denkmalliste des Landes Bremen. | Die Kirche bildet mit dem vierjochigen Langhaus, dem Querschiff und der Apsis die traditionelle altkirchliche Kreuzform. In den drei ersten Jochen ist sie fast einschiffig, abgesehen von schmalen Seitengängen. Im vierten Joch weitet sich der Raum durch an die Vierung anschließende kapellenartige Anbauten. Durch sie wird der Zentralbereich von Langhaus und Querhaus dreischiffig und bildet ein geräumiges Quadrat, in dem die Gemeinde sich nahe an der Kanzel und am Abendmahlstisch versammeln kann. Auch die Emporen finden im erweiterten Querschiff reichlich Platz, ohne den Raum optisch einzuengen. Die Kirche bot ursprünglich 1.100 Sitzplätze; ihre Zahl ist später durch Auseinanderrücken der Bänke verringert worden.
Der Turm ist mit einer Höhe von 61,4 m inkl. der 4 m hohen Spitze (Kreuz und Kugel) der fünfthöchste Kirchturm in Bremen. Nur die Türme der vier Kirchen der Altstadt sind höher. Die Uhr befindet sich in einer Höhe von etwa 31 m.
Die gesamte Länge beträgt etwa 49,5 m und die Breite etwa 26 m. Die Hauptachse der Kirche weicht um einen verhältnismäßig großen Winkel von 45° von der sonst üblichen Ost-West-Achse (Ostung) ab. Der Chorraum zeigt also nach Nord-Osten.
Der Innenraum hat weiße Wände und Gewölbe vom roten Ziegelwerk der gemauerten Pfeiler, Rippen, Simse und Brüstungen. Im Osten stand zunächst ein eher der lutherischen Tradition entsprechender steinerner Tisch mit Altarretabel, danach mehrere Jahrzehnte ein schmuckloser steinerner Tisch für das Abendmahl (nach reformierter Tradition nicht als „Altar“ bezeichnet). Nach Rücksprache mit dem Landesdenkmalpfleger wurde jener Tisch im Frühjahr 2015 im Rahmen einer Katastrophenschutzübung des THW aus dem Kirchraum entfernt. Im Anschluss daran wurde ein Kunstwettbewerb in Kooperation mit der Hochschule für Künste (HfK) in Bremen ausgeschrieben, um einen neuen Abendmahlstisch designen zu lassen, der der Lebenswirklichkeit der Gemeinde besser entspricht. Seit Juni 2016 steht nun der hölzerne Abendmahlstisch „A Tavola“ („zu Tisch!“) der Künstlerin Kirsti Masnick von der HfK im Chorraum. Die ursprüngliche Überlegung, den Tisch aus nicht mehr benötigten Kirchenbänken anzufertigen, verhinderte des Veto des Landesdenkmalpflegers Georg Skalecki, der die zur Originalausstattung der Kirche gehörenden Bänke schützen wollte.
Hinter dem Tisch erhebt sich als Symbol ein großes Holzkreuz ohne Korpus. Es wurde bei einer Umgestaltung nach 1960 in den damals einheitlich weiß überstrichenen Raum gestellt und hob sich deutlich vom Hintergrund ab. Seit der Renovierung der Kirche, mit der die roten Ziegelelemente wieder sichtbar gemacht wurden, ist es der Architektur nicht mehr angepasst.
In den Fenstern befinden sich als Symbole das Christusmonogramm JHS, eine Dornenkrone, ein Abendmahlskelch, Kornähren, eine Krippe, ein Schiff mit Kreuzmast und eine Weinrebe. Drei Kreuze stellen den Tod Christi auf Golgatha dar. Kreuz und Schlange bedeuten den Sieg über die Sünde. Ein Kreuz auf der Weltkugel symbolisiert die Siegeskraft des Glaubens. Die Krippe symbolisiert die Botschaft der Engel an die Hirten. Die Öllampe mahnt zur Wachsamkeit. Weiterhin befinden sich dort ein Stern und die Taube als Symbol der Taufe und des Heiligen Geistes. Die seitlichen Chorfenster enthalten seit 1949 die Namen der gefallenen Soldaten sowie von Bombenopfern des Zweiten Weltkriegs.
Die Originalkanzel an der Südseite ist in ihrer Höhe auf die Emporen abgestimmt, damit die dort sitzenden Teilnehmer die Predigt verstehen und den Pastor sehen können. Diese Kanzel ist inzwischen kaum noch in Gebrauch.
Die aus einer der Vorgängerkirchen stammende alte Kanzel von 1585 steht der Originalkanzel gegenüber an der Nordseite. Von ihr aus hat bereits der erste reformierte Pastor von Blumenthal gepredigt. Wahrscheinlich hatte sie der Senat zu Bremen als Patron gestiftet, weil sich die Gemeinde eine künstlerisch geschnitzte Kanzel nicht leisten konnte. Diese älteste noch erhaltene Kanzel aller bremischen Kirchen war an ihrem ursprünglichen Ort nur 70 Jahre in Gebrauch, dann wurde das alte Kirchlein vergrößert. Die Kanzel wurde durc | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Holden_Adventra | Holden Adventra | Adventra (VZ, 2004–2006) | Holden Adventra / Von Jahr zu Jahr / Adventra (VZ, 2004–2006) | null | Channel 10 News Holden Adventra. | null | image/jpeg | 592 | 1,024 | true | true | true | Der Holden Adventra ist ein Softroader, der von Holden in Australien in den Jahren 2003 bis 2006 als Nachfolger des Frontera hergestellt wurde. Er basiert auf dem Commodore Kombi dieser Baujahre, hat aber Allradantrieb im Gegensatz zum Hinterradantrieb des Commodore.
Die Verkaufszahlen des Adventra erfüllten nie die Erwartungen von Holden, insbesondere, wenn man sie mit denen des Konkurrenten Ford Territory vergleicht. So wurde er 2006 aus dem Programm genommen und durch den Captiva ersetzt, den man von Daewoo aus Südkorea zukaufte. | Ein vorläufiger Adventra VZ wurde im August 2004 zur gleichen Zeit wie die Commodore VZ-Serie vorgestellt, war aber im Grunde nur der bekannte Adventra VY mit VZ-Typenschildern. Die tatsächliche Facelift-Serie des VZ wurde im Februar 2005 eingeführt und damit auch ein V6-Motor als Basisausstattung. Den Adventra gab es nun in vier Ausstattungsvarianten – SX6, CX6, LX6 und LX8. Die Sechszylindermodelle hatten einen 3,6-Liter-V6 mit 190 kW (258 PS) und eine Fünfstufenautomatik. Die Leistung des aus dem VY bekannten V8-Motors wurde auf 250 kW (340 PS) gesteigert und war nur im Spitzenmodell LX8 erhältlich. Die Fertigung dieses Modells wurde im Dezember 2005 eingestellt, weil Holden die Produktion dieses Motors aufgab und keinen ausreichenden Grund sah, Investitionen in die Fertigung des 6,0-Liter-V8 der 4. Generation von GM zu stecken. | |
zh-TW | https://zh.m.wikipedia.org/wiki/M113 | M113裝甲運兵車 | 發展沿革 | M113裝甲運兵車 / 發展沿革 | FMC T113概念車 | T113, M113 pilot variant | null | image/jpeg | 852 | 1,052 | true | true | true | M113是一種美國生產的裝甲運兵車，外銷世界上諸多國家，以便宜好用、改裝方便著稱於世，在近代軍事史有重要地位。
M113採用全履帶配置並有部分兩棲能力，也有越野能力，在公路上可以高速行駛。M113家族有極多的變型版可以擔任運輸到火力支援等等戰場角色，超過80,000輛的生產量遍布世界。雖然它不是坦克但是也能設計成戰鬥載具，M113在越戰時期甚至是裝甲覆蓋最完全的載具，也使得後續的諸多裝甲步兵戰車從它獲得靈感，至今21世紀M113各種改型依然在服役，並且在最近被選為史上10大步兵戰車第一名。 | M113由FMC公司研製，為取代M59裝甲運兵車及M75裝甲運兵車而生。這兩款裝甲運兵車為1950年代的韓戰時期製品；M75雖然具有足夠防護力，但太重、缺乏渡河能力、也難以空運，M59則是吸取韓戰經驗，在地形適性上比M75要好，但又更重、且防護力更弱，不被美軍所認同。當時美軍想找到一款兼具兩者優點的新型裝甲運兵車，因此傘兵部隊提出一項「空運多用途裝甲載具」（AAM-PVF）開發計畫；FMC公司與凱薩鋁業合作，在1950年代成功開發出可以作為造車材料用的鋁合金，該合金主要材質為鋁、錳、鎂，採冷軋製造；雖然直到未來才發現這種材質有易燃的危險問題，但在當時鋁合金讓設計師找到了滿足防禦力及重量平衡的解決方案。
食品機械公司的山·喬斯提出了兩種初期概念設計，在1956年9月於加州聖荷西工廠推出原型：T113和T117，T113就是後來的M113，當時採用鋁製車殼、大陸空冷引擎；T117則採用鋼鐵車體、派卡德液冷引擎。兩車車重幾乎相等，前者冷軋5083鋁—鎂—錳合金裝甲厚31.75mm（1.25英寸），後者鋼裝甲厚9.53mm（3/8英寸），都具有相同的抗彈能力，但鋁裝甲焊接容易，厚度較大，車體堅固，省去了部分加固結構件，重量較t117型輕6%。1957年美軍開始測試，T-117的派卡德引擎不敷使用，只好更換為福特368UC引擎。最後T113中選，因為它比T117輕，使用鋁材質而不是鋼鐵，T113在1957年推出改良原型，為T113E1與T113E2，T113E1改用克萊斯勒A710B汽油引擎與艾利森TX-100自動變速箱，在1960年通過美國陸軍測試量產，得到M-113的正式軍用代號。T113E2則是柴油引擎原型車，到1964年也成功投產，就是日後的M113A1它很快就取代了M113的地位。 | |
ka | https://ka.wikipedia.org/wiki/%E1%83%92%E1%83%A0%E1%83%98%E1%83%92%E1%83%9D%E1%83%9A_%E1%83%A0%E1%83%AA%E1%83%AE%E1%83%98%E1%83%9A%E1%83%90%E1%83%AB%E1%83%94 | გრიგოლ რცხილაძე | null | გრიგოლ რცხილაძე | null | Русский: Рцхиладзе | null | image/jpeg | 260 | 195 | true | true | true | გრიგოლ სვიმონის ძე რცხილაძე — ქართველი იურისტი, პუბლიცისტი, კრიტიკოსი. | გრიგოლ (გიგო) სვიმონის ძე რცხილაძე (დ. 1876, სოფ. ფანიანი, ახლანდელი სიღნაღის მუნიციპალიტეტი — გ. 1934, თბილისი) — ქართველი იურისტი, პუბლიცისტი, კრიტიკოსი. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Urechis_caupo | Urechis caupo | null | Urechis caupo | null | English: Urechis caupo. "The innkeeper worm lives in a U shaped tube, and gets its name for the goby, scale worm, and pea crab that are often found living with it. It also puts out a slime net from its proboscis which can extend and capture food down to 30 microns." | Urechis caupo | image/jpeg | 1,839 | 2,759 | true | true | true | Urechis caupo ist der Name einer sehr großen im Sand grabenden Art der Igelwürmer aus der Familie Urechidae, die im Pazifischen Ozean an der nordamerikanischen Westküste verbreitet ist. | Urechis caupo ist der Name einer sehr großen im Sand grabenden Art der Igelwürmer (Echiura) aus der Familie Urechidae, die im Pazifischen Ozean an der nordamerikanischen Westküste verbreitet ist. | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Domenico_Savio | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/bc/Z_domingo_savio.jpg | Domenico Savio | null | Domenico Savio | null | Česky: Dominik Savio Deutsch: Dominikus Savio English: Dominic Savio Esperanto: Dominiko Savio Español: Domingo Savio Français : Dominique Savio Magyar: Savio Szent Domonkos Bahasa Indonesia: Domenico Savio Italiano: Domenico Savio 日本語: ドミニコ・サヴィオ ភាសាខ្មែរ: ដូមីនិក សាវីយ៉ូ മലയാളം: ഡൊമിനിക് സാവിയോ Nederlands: Domenico Savio Kapampangan: Domingo Savio Polski: Dominik Savio Piemontèis: Dumini Savio Português: Domingos Sávio Русский: Савио, Доминик Svenska: Domenico Savio தமிழ்: தோமினிக் சாவியோ | null | image/jpeg | 2,374 | 1,582 | true | true | true | Domenico Savio è stato un allievo di san Giovanni Bosco, morto quattordicenne. È stato proclamato santo nel 1954 da papa Pio XII. | Domenico Savio (San Giovanni di Riva presso Chieri, 2 aprile 1842 – Mondonio di Castelnuovo d'Asti, 9 marzo 1857) è stato un allievo di san Giovanni Bosco, morto quattordicenne. È stato proclamato santo nel 1954 da papa Pio XII. |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Macedonia_del_Norte | Macedonia del Norte | Bellas artes | Macedonia del Norte / Cultura / Bellas artes | Icono del siglo XIV en Ohrid. | Русский: Данная икона является одной из двух двусторонних икон, полученных архиепископом Охрида Григорием в дар от византийского императора Андроника II и вложенных им в кафедральный собор Охрида, храм Св. Софии | null | image/jpeg | 800 | 580 | true | true | true | Macedonia del Norte, oficialmente República de Macedonia del Norte, es un país independiente sin litoral, situado en la península balcánica, en el sureste de Europa. Limita al norte con Serbia y Kosovo, al este con Bulgaria, al sur con Grecia y al oeste con Albania. Su capital es Skopie, con más de 700 000 habitantes.
Este país surgió en 1991 después de que la antigua República Socialista de Macedonia, una de las partes constituyentes de la República Federal Socialista de Yugoslavia, declarara su independencia con el nombre de «República de Macedonia», y con el nombre corto de «Macedonia», en algunos casos. El uso del término «Macedonia» fue rechazado por Grecia, y surgió una disputa sobre la denominación de este país entre ambos estados. Como postura intermedia, en 1993 se adoptó la referencia provisional «Antigua República Yugoslava de Macedonia» para denominar al Estado macedonio en algunas organizaciones internacionales, como en la Organización de las Naciones Unidas. El conflicto perduró hasta febrero de 2019, después de que ambas partes aceptaran el uso definitivo del nombre de «República de Macedonia del Norte». | El arte tradicional macedonio se ha desarrollado en torno a la producción de frescos religiosos. Los más antiguos datan del siglo XI. Entre esas obras destacan las pinturas bizantinas por su naturaleza y por su perspectiva tridimensional. Los frescos de la Iglesia de San Pantaleón, con escenas de la Pasión de Cristo, alcanzan un nivel de expresividad similar al de los primitivos italianos.
La producción de iconos se remonta a las representaciones cristianas de terracota realizadas en el siglo V y descubiertas en Vinica. Los casi 800 iconos medievales conservados en Ohrid son referentes de la iconografía eslava y bizantina, y la segunda colección mayor por detrás de la galería Tretiakov. Los macedonios también han producido un elevado número de tallas de madera, en su mayoría pensadas para decorar los iconostasios, tanto ortodoxas como con motivos orientales después de la conquista otomana. Los turcos influyeron en la construcción de mezquitas decoradas con frescos, techos de madera tallada y alfombras.
La pintura y la escultura comienzan a desarrollarse en el siglo XX por influencia occidental. Del expresionismo destacan los artistas macedonios formados en su mayoría en el extranjero, como los pintores Nikola Martinoski (1903-1973) y Petar Mazev (1927-1993) y el escultor Dimo Todorovski (1910-1983), mientras que otros como Dimitar Kondovski (1927-1993) reinterpretaron el arte tradicional del país. El Museo de Arte Contemporáneo de Skopie conserva la mayor colección de este género en el país, entre las cuales hay obras de reputados artistas internacionales: Pablo Picasso, Pierre Soulages, Alexander Calder y Victor Vasarely. | |
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%DB%8C%D9%88%D9%87%D8%A7%D9%86_%D9%87%D8%A7%DB%8C%D9%86%D8%B1%DB%8C%D8%B4_%D9%81%D9%88%D8%B3%D9%84%DB%8C | یوهان هاینریش فوسلی | نگارخانه | یوهان هاینریش فوسلی / نگارخانه | null | From Act V, Scene 1 of William Shakespeare's The Tempest | null | image/jpeg | 1,536 | 1,144 | true | true | true | یوهان هاینریش فوسلی مشهور به هنری فیوزلی نقاش و طراح رمانتیک و منتقد هنری اهل سوئیس بود که بیشتر عمرش را در بریتانیا سپری کرد.
معمولاً موضوعات و عناصر فراطبیعی را دستمایه خلق اثر قرار میداد و آثارش تأثیر بسیاری بر نسل جوانتر نقاشان بریتانیایی -به ویژه بر ویلیام بلیک- گذارد.
مشهورترین اثرش بختک نام دارد. | null | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Grattacieli_pi%C3%B9_alti_d%27Italia | Grattacieli più alti d'Italia | Città per numero di grattacieli | Grattacieli più alti d'Italia / Città per numero di grattacieli | null | Italiano: Le Torri Eurosky (a sinistra) ed Europarco (a destra) a Roma viste dalla collina del Torrino; sullo sfondo a sinistra è visibile il serbatoio dell'acqua dell'EUR, il c.d. "fungo" | null | image/jpeg | 2,134 | 2,848 | true | true | true | Questa è una lista dei grattacieli più alti d'Italia ordinati per altezza.
In base alla classificazione internazionale e come riportato nel sito del Ctbuh, in Italia il grattacielo più elevato in base all'altezza strutturale è la Torre UniCredit a Milano.
La Torre Allianz del progetto Citylife, sempre a Milano, con i suoi 209 metri e 50 piani è invece il grattacielo più alto per numero di piani e detiene anche il titolo di grattacielo più alto secondo i criteri highest occupied floor e height to tip, con 249 metri d'altezza. | null | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/2009 | 2009 | Politik und Weltgeschehen | 2009 / Ereignisse / Politik und Weltgeschehen | Katholische Gläubige tragen Mundschutzmasken in der Kathedrale von Mexiko-Stadt während des beginnenden Ausbruchs der Influenza-Pandemie 2009/10. | Ayer 26 de Abril, algunos católicos se reunieron en la catedral metropolitana (México D.F.) para pedir a Dios. Por los enfermos, los tomadores de decisiones y la sociedad en general. Para que hagan "lo correcto" frente a la epidemia de influenza porcina en nuestro país. Some catholics gathered yesterday at the Metropolitan Cathedral (in Mexico City). They prayed for the sick people, the government and the rest of the society. Hoping they make "good decisions" against the swine flu epidemic in our country. Foto sin edición | null | image/jpeg | 2,848 | 4,288 | true | true | true | Das Jahr 2009 stand insbesondere im Zeichen der globalen Finanzkrise. Mit Barack Obama trat im Januar erstmals ein Afroamerikaner die US-Präsidentschaft an. In der Musikgeschichte prägte vor allem der frühe Tod des sogenannten King of Pop Michael Jackson das Jahr 2009. | Siehe auch: Liste der andauernden Kriege und Konflikte, Liste der Resolutionen des UN-Sicherheitsrates (2009) | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Laurent_Goumarre | Laurent Goumarre | null | Laurent Goumarre | null | Français : portrait | null | image/jpeg | 640 | 480 | true | true | true | Laurent Goumarre, est un journaliste et producteur de radio français spécialisé dans la culture. | Laurent Goumarre (né le 24 juin 1963 , Saint-Flour dans le Cantal), est un journaliste et producteur de radio français spécialisé dans la culture. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Tempel_des_Zeus_Theos | Tempel des Zeus Theos | null | Tempel des Zeus Theos | Weihinschrift aus dem Jahr 120/121 | English: Inscription found at Dura Europos in Temple of Zeus Theos; see Rostovtzeff, Brown, Welles, Excavations at Dura-Europos, 1933-1934 adn 1934-1935, New Haven 1939, pl. LIV,3 | null | image/jpeg | 480 | 432 | true | true | true | Der Tempel des Zeus Theos in Dura Europos wurde im zweiten Jahrhundert errichtet und gehört zu den bedeutenderen Heiligtümern der Stadt. Der Bau liegt zentral im Siedlungsgebiet, misst etwa 37 Quadratmeter und nimmt damit ungefähr eine halbe Insula ein. Er wurde von Dezember 1933 bis März 1939 von einer amerikanisch-französischen Expedition ausgegraben.
Der Eingang zum Tempel liegt im Osten. Darüber befand sich eine Inschrift, die als Tempelerbauer einen Seleukos und das Jahr 114 nennt. Es ist unsicher, ob dieses Datum sich auf die Fertigstellung des Tores oder des ganzen Tempels bezieht. Die Tempelanlage hat einen monumentalen Hof und in diesem einen großen Naos. Um diesen Hof befindet sich an der Nord- und an der Südseite eine Reihe von Räumen, die zum großen Teil an allen Seiten mit Bänken ausgestattet sind.
Der Naos befindet sich an Westseite des Hofes als freistehender Bau. Er hat vier Räume. Der größte Raum war die Cella, die wiederum ausgemalt war. Die Malereien wurden in kleinen Fragmenten gefunden, konnten jedoch weitgehend rekonstruiert werden. An der Rückwand war die Kultfigur des Gottes dargestellt. Sie stand neben einem Streitwagen und wurde von zwei Niken gekrönt. | Der Tempel des Zeus Theos in Dura Europos wurde im zweiten Jahrhundert errichtet und gehört zu den bedeutenderen Heiligtümern der Stadt. Der Bau liegt zentral im Siedlungsgebiet, misst etwa 37 Quadratmeter und nimmt damit ungefähr eine halbe Insula ein. Er wurde von Dezember 1933 bis März 1939 von einer amerikanisch-französischen Expedition ausgegraben.
Der Eingang zum Tempel liegt im Osten. Darüber befand sich eine Inschrift, die als Tempelerbauer einen Seleukos und das Jahr 114 nennt. Es ist unsicher, ob dieses Datum sich auf die Fertigstellung des Tores oder des ganzen Tempels bezieht. Die Tempelanlage hat einen monumentalen Hof und in diesem einen großen Naos. Um diesen Hof befindet sich an der Nord- und an der Südseite eine Reihe von Räumen, die zum großen Teil an allen Seiten mit Bänken ausgestattet sind.
Der Naos befindet sich an Westseite des Hofes als freistehender Bau. Er hat vier Räume. Der größte Raum war die Cella, die wiederum ausgemalt war. Die Malereien wurden in kleinen Fragmenten gefunden, konnten jedoch weitgehend rekonstruiert werden. An der Rückwand war die Kultfigur des Gottes dargestellt. Sie stand neben einem Streitwagen und wurde von zwei Niken gekrönt. An den Seitenwänden des Saales befinden sich in drei Registern die Bilder der Spender und deren Familienmitglieder, die diesen Tempel finanziert hatten. Ihre Namen sind neben ihren Bildern geschrieben. Es scheint sich um Mitglieder zweier einflussreicher Familien zu handeln, darunter der Lysias-Familie. Es fanden sich diverse Inschriften, alle in griechischer Sprache. Neben der Cella befindet sich ein kleinerer Raum, der offensichtlich der Schatzhaus des Tempels war. Hier fanden sich noch einige Schmuckstücke. Eine Weihinschrift auf einer Stele datiert in das Jahr 120/121 n. Chr. und stammt von einem gewissen Seleukos. | |
sq | https://sq.wikipedia.org/wiki/Arti_n%C3%AB_Shqip%C3%ABri | Arti në Shqipëri | Galeria e artit bizantin dhe pasbizantin | Arti në Shqipëri / Piktura Murore (Afresket) / Galeria e artit bizantin dhe pasbizantin | null | Christus-Ikone (18. Jhdt.). Teil d. Ikonostase in der Marienkirche in Labova e Kryqit (Albanien) | null | image/jpeg | 936 | 743 | true | true | true | Arti në Shqipëri është influencuar nga ngjarjet e ndryshe gjatë periudhës historike, ka gjurmë të hershme, dhe vazhdon të zhvillohet. | null | |
sr | https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BF_%D1%83_%D0%A1%D1%80%D0%B1%D0%B8%D1%98%D0%B8 | Вертеп у Србији | Историја | Вертеп у Србији / Историја | Сцена за вертеп у Белорусији (батлейка) | English: Batleika Беларуская: be:Батлейка ў Нацыянальным гiстарычным музеі Рэспублiкi Беларусь | null | image/jpeg | 3,872 | 2,592 | true | true | true | Вертеп је обред посвећен рођењу Исуса Христа. Изводе га, као игроказ, обредне поворке које за време божићних празник походе домаћинства. По својој морфологији обред је повезан са коледарским поворкама и представља управо христијанизовани облик претхришћанских веровања и обичаја.
Игроказ се изводи у виду луткарске представе на посебно направљеној, малој преносивој бини у виду дрвеног сандука са једном отвореном страном, унутар кога је направљена позоришна сцена. Вертепска традиција у историји српског луткарства и обредно-религиозног позоришта дуга је око 200 година. У српским писаним изворима Вертеп се јавља 30-их година 18. века, а током 19. века постаје масовна појава у данашњој Војводини и у Србији.
Године 2018. вертеп је, као део културног наслеђа, увршен у Национални регистар нематеријалног културног наслеђа Србије. | Појам "вертеп" настао је према називу специфичног облика луткарског позоришта, чије представе су се изводиле током Божићних празника и приказивале сцене Христовог рођења, комбиноване са веселим сценама из свакодневног живота. Ове вертепске представе датирају из касног 16. века, а настале су у Украјини, одакле су се врло брзо прошириле међу источно словенским етничким групама. Своју популарност ове позоришне представе су достигле у другој половини 18. века, када се јављају и у Русији, а касније и у Србији. Развоју вертепа допринели су студенти Кијевско-махилске академије, као и путујуће позоришне трупе.
Током времена развила су се и правила за конструкцију бине, број, карактер и конструкцију лутака, као и костиме, музику и сценарио. Секуларни део представе често је приказивао савремене догађаје догађаје, па се тако, на пример, лутка козака појавила током владавине Катарине Велике. | |
hr | https://hr.wikipedia.org/wiki/Erehtej | Erehtej | null | Erehtej | Trijem s karijatidama. | English: The Porch of Maidens at Erechteum. Photography by Thermos. Русский: Портик кариатид в Эрехтейоне | null | image/jpeg | 2,076 | 3,114 | true | true | true | Erehtej je grčki hram jonskog stila posvećen bogu Erihtoniju Atenskom. Izgrađen je od panteličkog kamena na atenskoj Akropoli, a gradili su ga arhitekti Filoklo i Arhiloh od 421. do 406. pr. Kr.
Građevina je komplicirana i nepravilna tlocrta s nekoliko odvojenih kultnih mjesta sa svetištima i žrtvenicima, te celama: Pandroseion, Posejdonovo svetište, svetište Atene Polias i najčuveniji Trijem kora sa šest kipova mladih žena karijatida koje nose ravni krov trijema.
Kosi nagib terena i zahtjev za nekoliko svetišta uvjetovao je različite razine unutrašnjih prostorija i različito oblikovanje volumena. Svetišta Erehteju i Posejdonu se nalaze 3 m niže od Trijema karijatida i Ateninog svetišta, a njihova razlika se riješila brojnim stepenicama. Ovakav hram je mnogo življi, dinamičniji i zanimljiviji od monotonih statičnih dorskih hramova. To se osobito ističe u izbačenim trjemovima.
U srednjem vijeku Erehtej je služio kao crkva, a u doba Turaka kao stan zapovjednika Atene. | Erehtej (grčki: Erekhteion) je grčki hram jonskog stila posvećen bogu Erihtoniju Atenskom. Izgrađen je od panteličkog kamena na atenskoj Akropoli, a gradili su ga arhitekti Filoklo i Arhiloh od 421. do 406. pr. Kr.
Građevina je komplicirana i nepravilna tlocrta s nekoliko odvojenih kultnih mjesta sa svetištima i žrtvenicima, te celama (prostorija sa svetištem): Pandroseion, Posejdonovo svetište, svetište Atene Polias i najčuveniji Trijem kora sa šest kipova mladih žena karijatida koje nose ravni krov trijema (danas su zamijenjene kopijama).
Kosi nagib terena i zahtjev za nekoliko svetišta uvjetovao je različite razine unutrašnjih prostorija i različito oblikovanje volumena. Svetišta Erehteju i Posejdonu se nalaze 3 m niže od Trijema karijatida i Ateninog svetišta, a njihova razlika se riješila brojnim stepenicama. Ovakav hram je mnogo življi, dinamičniji i zanimljiviji od monotonih statičnih dorskih hramova. To se osobito ističe u izbačenim trjemovima.
U srednjem vijeku Erehtej je služio kao crkva, a u doba Turaka kao stan zapovjednika Atene. | |
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E8%97%A4%E5%8E%9F%E6%B8%85%E6%AD%A3 | 藤原清正 | null | 藤原清正 | 藤原清正（狩野尚信『三十六歌仙額』） | English: Sanjūrokkasen-gaku (Thirty-six Poetry Immortals framed picture) #19: Fujiwara no Kiyotada 日本語: 「三十六歌仙額」 藤原清正/妙法院宮堯然親王 | null | image/jpeg | 640 | 450 | true | true | true | 藤原 清正は、平安時代中期の貴族・歌人。藤原北家良門流、中納言・藤原兼輔の次男。官位は従五位上・紀伊守。三十六歌仙の一人。 | 藤原 清正（ふじわら の きよただ）は、平安時代中期の貴族・歌人。藤原北家良門流、中納言・藤原兼輔の次男。官位は従五位上・紀伊守。三十六歌仙の一人。 | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BB%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%B7%D0%B5 | Толлензе | Галерея | Толлензе / Галерея | null | Tollense - Fluß in Mecklenburg-Vorpommern | null | image/jpeg | 854 | 1,280 | true | true | true | Толлензе — река в Германии, протекает по земле Мекленбург-Передняя Померания.
Площадь бассейна реки составляет 1799 км². Общая длина реки — 95,8 км. Высота истока 70,1 м. Высота устья 0,1 м. Приток реки Пене.
В средние века в долине реки жило славянское племя доленчане. | null | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Pelh%C5%99imov | Pelhřimov | null | Pelhřimov | null | Čeština: List tvoří tři vodorovné pruhy, modrý, zubatý bílý a zelený, v poměru 1 : 2 : 1. Ve střední části listu poutník s černým kloboukem a pláštěm, bílou suknicí a šedou holí v pravé ruce. Poměr šířky k délce listu je 2 : 3. Vlajka je platná od 16. 7. 2014, kdy nahradila dříve užívanou vlajku s třemi vodorovnými pruhy, shora červeným, bílým a modrým se znakem města uprostřed listu.English: Flag of Pelhřimov, Pelhřimov District, Czech Republic. | Vlag | image/jpeg | 500 | 743 | true | true | true | Pelhřimov is een Tsjechische stad in de regio Vysočina, en maakt deel uit van het district Pelhřimov. Pelhřimov is gesticht in 1289, 56 jaar na het ontstaan van zusterstad Waddinxveen.
Pelhřimov telt 16.546 inwoners. | Pelhřimov (Duits: Pilgrams) is een Tsjechische stad in de regio Vysočina, en maakt deel uit van het district Pelhřimov. Pelhřimov is gesticht in 1289, 56 jaar na het ontstaan van zusterstad Waddinxveen.
Pelhřimov telt 16.546 inwoners (2006). | |
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E4%BF%84%E7%BE%8E%E9%97%9C%E4%BF%82 | 俄美關係 | 美國和蘇聯關係 | 俄美關係 / 關係史 / 美國和蘇聯關係 | 美國副總統理察·尼克森會見赫魯雪夫, 1959年 | English: Vice President Richard M. Nixon and Soviet Premier Nikita Khrushchev at the Kremlin. NARA. Special Media Archives Services Division (Still Pictures). RG306-RMN-1-21 | null | image/jpeg | 304 | 292 | true | true | true | 美俄關係，是當今世界上重要的外交領域之一，牽涉到兩大長期競爭博弈的擁核國家。 | null | |
ar | https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%BA%D8%A7%D8%B1%D9%8A%D8%AA_%D8%A3%D9%86%D8%AF%D8%B1%D8%B3%D9%88%D9%86 | غاريت أندرسون | null | غاريت أندرسون | null | Garret Anderson | null | image/jpeg | 2,300 | 2,000 | true | true | true | غاريت أندرسون هو لاعب كرة قاعدة أمريكي، ولد في 30 يونيو 1972 في لوس أنجلوس في الولايات المتحدة. | غاريت أندرسون (بالإنجليزية: Garret Anderson) هو لاعب كرة قاعدة أمريكي، ولد في 30 يونيو 1972 في لوس أنجلوس في الولايات المتحدة. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Rosenburg-Mold | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/53/Shakespeare_auf_der_Rosenburg_c_Nicole_Bokr.jpg | Rosenburg-Mold | null | Rosenburg-Mold | null | English: Summer theatre - Shakespeare auf der Rosenburg Deutsch: In den vergangenen Jahren hat sich Shakespeare auf der Rosenburg einen fixen Platz im Reigen der Sommertheater erobert. Ein einzigartiges Ambiente und eine prachtvolle Kulisse für Shakespeares Werke. | Rosenburg-Mold | image/jpeg | 1,346 | 2,424 | true | true | true | Rosenburg-Mold est une commune autrichienne du district de Horn en Basse-Autriche. | Rosenburg-Mold est une commune autrichienne du district de Horn en Basse-Autriche. |
bn | https://bn.wikipedia.org/wiki/%E0%A6%87%E0%A6%B0%E0%A6%BF%E0%A6%A4%E0%A7%8D%E0%A6%B0%E0%A6%BF%E0%A6%AF%E0%A6%BC%E0%A6%BE | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/41/Eritrea_Train_Mountain_Tunnel.jpg | ইরিত্রিয়া | null | ইরিত্রিয়া | null | English: Train tunnels on the Eritrean high central plateau. Originally constructed by Italians, and still in use. Svenska: Tågtunnel på den eritreanska högplatån. Ursprungligen färdigställd av italienska trupper, och fortfarande i bruk. | null | image/jpeg | 2,304 | 3,072 | true | true | true | ইরিত্রিয়া উত্তর-পূর্ব আফ্রিকার একটি রাষ্ট্র। এর রাজধানীর নাম আস্মারা। ইরিত্রিয়ার উত্তর ও উত্তর-পশ্চিমে রয়েছে সুদান, দক্ষিণ ও পশ্চিমে ইথিওপিয়া ও দক্ষিণ-পূর্বে রয়েছে জিবুতি। দেশটির পূর্ব ও উত্তর-পূর্ব দিকে লোহিত সাগরের পাড়ে সুবিস্তৃত উপকূলীয় অঞ্চল রয়েছে। দেশটি অতীতে ইতালি ও যুক্তরাজ্যের অধীনে ছিল। ১৯৫২ সালে ইথিওপিয়া দেশটিকে দখল করে। কিন্তু ইরিত্রিয়ার জনগণ স্বাধীনতা সংগ্রাম শুরু করে। দীর্ঘ যুদ্ধ শেষে ১৯৯৩ সালে দেশটি স্বাধীনতা লাভ করে। আসমারা দেশটির রাজধানী ও বৃহত্তম শহর। | ইরিত্রিয়া উত্তর-পূর্ব আফ্রিকার একটি রাষ্ট্র। এর রাজধানীর নাম আস্মারা। ইরিত্রিয়ার উত্তর ও উত্তর-পশ্চিমে রয়েছে সুদান, দক্ষিণ ও পশ্চিমে ইথিওপিয়া ও দক্ষিণ-পূর্বে রয়েছে জিবুতি। দেশটির পূর্ব ও উত্তর-পূর্ব দিকে লোহিত সাগরের পাড়ে সুবিস্তৃত উপকূলীয় অঞ্চল রয়েছে। দেশটি অতীতে ইতালি ও যুক্তরাজ্যের অধীনে ছিল। ১৯৫২ সালে ইথিওপিয়া দেশটিকে দখল করে। কিন্তু ইরিত্রিয়ার জনগণ স্বাধীনতা সংগ্রাম শুরু করে। দীর্ঘ যুদ্ধ শেষে ১৯৯৩ সালে দেশটি স্বাধীনতা লাভ করে। আসমারা দেশটির রাজধানী ও বৃহত্তম শহর। |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_Cultural_Properties_of_Japan_struck_from_the_register | List of Cultural Properties of Japan struck from the register | Castles | List of Cultural Properties of Japan struck from the register / Structures / Castles | null | English: Kankaimon, Shuri Castle, Naha, Okinawa, Japan; destroyed c.12 May 1945 日本語: 首里城歓会門 | null | image/jpeg | 986 | 1,467 | true | true | true | This list is of former Cultural Properties of Japan that have been struck from the register as a result of heavy damage or total destruction during the twentieth and early twenty-first centuries, as identified and catalogued by the Agency for Cultural Affairs. | 17 properties | |
hy | https://hy.wikipedia.org/wiki/%D4%B9%D5%B8%D5%B4%D5%AB_%D5%8C%D5%A1%D5%B4%D5%B8%D5%B6 | Թոմի Ռամոն | null | Թոմի Ռամոն | null | English: Tommy Ramone in an autograph session Italiano: Tommy Ramone in una sessione d'autografi | null | image/jpeg | 1,665 | 1,128 | true | true | true | Թոմի Ռամոն, իսկական անունը՝ Թամաշ Էրդեյի, հունգարական ծագմամբ ամերիկացի պրոդյուսեր և երաժիշտ: Չորս տարի Թոմի Ռամոնը եղել է «Ramones» պանկ ռոք խմբի թմբկահարը: | Թոմի Ռամոն (անգլ.՝ Tommy Ramone, հունվարի 29, 1949, Բուդապեշտ, Republic of Hungary - հուլիսի 11, 2014, Ridgewood, Քուինս, Նյու Յորք, Նյու Յորք, ԱՄՆ), իսկական անունը՝ Թամաշ Էրդեյի (հունգ.՝ Erdélyi Tamás), հունգարական ծագմամբ ամերիկացի պրոդյուսեր և երաժիշտ: Չորս տարի Թոմի Ռամոնը եղել է «Ramones» պանկ ռոք խմբի թմբկահարը: | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Wappen_im_Kreis_Herzogtum_Lauenburg | Liste der Wappen im Kreis Herzogtum Lauenburg | Amt Lütau | Liste der Wappen im Kreis Herzogtum Lauenburg / Ämter / Amt Lütau | null | English: Coat of arms of the municipality Schnakenbek in Schleswig-Holstein, Germany. Deutsch: Wappen der Gemeinde Schnakenbek im Kreis Herzogtum Lauenburg, Schleswig-Holstein. Blasonierung: Geteilt von Gold und Blau. Oben ein wachsender roter Löwe, unten ein goldener Fährkahn mit gewellter Wasserlinie. | null | image/png | 276 | 256 | true | true | true | Diese Liste zeigt die Wappen des Kreises Herzogtum Lauenburg mit seinen Städten, Gemeinden und Ämtern. | null | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Beringe | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/b6/5_maal_Beringen_sign.jpg | Beringe | 5 maal Beringen | Beringe / 5 maal Beringen | 5 maal Beringen bord in Beringe, Nederlands-Limburg | '5 maal Beringen' sign in Beringe, Limburg, The Netherlands | null | image/jpeg | 800 | 533 | true | true | true | Beringe is een dorp in de gemeente Peel en Maas.
Het gebied rond Beringe werd waarschijnlijk al bewoond sinds omstreeks 900 na Christus. Het dorp werd voor het eerst vermeld in 1426, toen er sprake was van een adellijke hoeve.
Het dorp is gelegen aan het uiteinde van de Noordervaart, die in 1808 werd gegraven en in 1854 op vaardiepte werd gebracht. Door de aanwezigheid van die vaart ontwikkelde het dorp zich. Voor 1 januari 2010 maakte het deel uit van de voormalige gemeente Helden. | Beringe heeft sinds 1969 speciale vriendschappelijke relaties met Be(h)ringe(n)s in Duitsland, België, Luxemburg en Zwitserland, vijf maal Beringen genaamd, hoewel het tegenwoordig om in totaal zeven plaatsen gaat met (ongeveer) dezelfde naam. In het centrum van het dorp staat een vijfkantige zuil met de wapens van alle vijf de plaatsen en een bord met de locaties ervan. |
zh | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E5%AE%BD%E5%A2%99 | 宽墙 | null | 宽墙 | 宽墙 | English: Remnants of the broad wall of biblical Jerusalem, built during Hezekiah's days against Sennacherib's siege. Excavated at the old city of Jerusalem, Israel. "And ye numbered the houses of Jerusalem, and ye broke down the houses to fortify the wall", Isaiah 22 10 Français : Vieille ville de Jérusalem - Quartier juif - vestige archéologique d'une muraille appelée le "mur large", cet endroit se trouve sur le circuit de visite fléché סיורובע (étape 8). les restes d'une maison en partie détruite pour construire le mur illustre le verset biblique d'Isaïe 22,10 "vous avez compté les maisons de Jérusalem, vous avez démoli les maisons pour fortifier le rempart.". | null | image/jpeg | 1,232 | 1,840 | true | true | true | 宽墙是耶路撒冷老城内的一堵古代防御墙。宽墙于1970年代由以色列建筑师Nahman Avigad发掘，其年代可追溯到希西家在位期间。
宽墙是一个巨大的防御性结构，厚达7米。挖掘出来的长度65米，最高达3.3米。
修筑宽墙的动机是防备辛那赫里布的入侵。宽墙在尼希米记 3:8 和 以赛亚书 22:9–10提及。 | 宽墙（英语：Broad Wall）是耶路撒冷老城内的一堵古代防御墙。宽墙于1970年代由以色列建筑师Nahman Avigad发掘，其年代可追溯到希西家在位期间（公元前8世纪末）。
宽墙是一个巨大的防御性结构，厚达7米。挖掘出来的长度65米，最高达3.3米。
修筑宽墙的动机是防备辛那赫里布的入侵。宽墙在尼希米记 3:8 和 以赛亚书 22:9–10提及。 | |
et | https://et.wikipedia.org/wiki/I%C5%A1tari_v%C3%A4rav | Ištari värav | Ajalugu | Ištari värav / Ajalugu | Sõnn. Ištari värava bareljeef. Pergamoni muuseum | Deutsch: Basrelief eines Stier (Einhorn) vom Ischtar-Tor, Babylon, Ny Carlsberg Glyptothek, Kopenhagen. English: Bas-relief of a bull (unicorn) from the Ishtar Gate, Babylon, Ny Carlsberg Glyptothek, Copenhagen. Français : Bas-relief de un taureau (licorne) de la porte d’Ishtar, Babylone, Ny Carlsberg Glyptotek, Copenhague. | null | image/jpeg | 1,920 | 2,560 | true | true | true | Ištari värav oli Babüloni linnamüüri kaheksas värav.
Ištari värav, linna peamine sissepääsukoht, oli pühendatud armastusjumalannale Ištarile ja ehitati umbes 575 eKr kuningas Nebukadnetsar II valitsemisajal. See paiknes linna põhjapoolses osas kuningalossi naabruses. | Esialgu peeti Ištari väravat üheks seitsmest maailmaimest, Alles 6. sajandil eKr asendati Ištari värav maailmaimede hulgas Aleksandria tuletorniga.
Saddam Hussein hakkas rajama muuseumi ja selle ette Ištari värava vähendatud koopiat. Muuseum ei saanudki valmis, enne Saddam Hussein kukutati, küll aga valmis värava koopia. Iraagi sõja ajal ja pärast seda on Ištari värava koopia saanud kahjustusi. | |
ceb | https://ceb.wikipedia.org/wiki/Villosa_fabalis | Villosa fabalis | null | Villosa fabalis | null | Villosa fabalis (Lea, 1831) | null | image/jpeg | 1,278 | 1,920 | true | true | true | Espesye sa ukab-ukab nga una nga gihulagway ni I ang Villosa fabalis. Lea ni adtong 1831. Ang Villosa fabalis sakop sa kahenera nga Villosa sa kabanay nga Unionidae. Giklaseklase sa IUCN ang espesye sa nagtikapuo. Pagka karon wala pay siak nga nalista ubos niini niya. | Espesye sa ukab-ukab nga una nga gihulagway ni I ang Villosa fabalis. Lea ni adtong 1831. Ang Villosa fabalis sakop sa kahenera nga Villosa sa kabanay nga Unionidae. Giklaseklase sa IUCN ang espesye sa nagtikapuo. Pagka karon wala pay siak nga nalista ubos niini niya. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/National_Register_of_Historic_Places_listings_in_Kennebec_County,_Maine | National Register of Historic Places listings in Kennebec County, Maine | Current listings | National Register of Historic Places listings in Kennebec County, Maine / Current listings | null | English: Capt. Nathaniel Stone House, Farmingdale, Maine. This is an image of a place or building that is listed on the National Register of Historic Places in the United States of America. Its reference number is 03000292 | Capt. Nathaniel Stone House | image/jpeg | 680 | 1,024 | true | true | true | This is a list of the National Register of Historic Places listings in Kennebec County, Maine.
This is intended to be a complete list of the properties and districts on the National Register of Historic Places in Kennebec County, Maine, United States. Latitude and longitude coordinates are provided for many National Register properties and districts; these locations may be seen together in a map.
There are 135 properties and districts listed on the National Register in the county, including 7 National Historic Landmarks. Three sites were once listed on the register but have since been removed.
This National Park Service list is complete through NPS recent listings posted September 19, 2019. | null | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/1909_Giro_d%27Italia | 1909 Giro d'Italia | General classification | 1909 Giro d'Italia / Results / General classification | Giovanni Cuniolo won the second stage of the Giro d'Italia. | English: The road racing cyclist Giovanni Cuniolo (1907) | A man standing while holding a bike upright. | image/jpeg | 714 | 414 | true | true | true | The 1909 Giro d'Italia was the inaugural running of the Giro d'Italia, a cycling race organized and sponsored by the newspaper La Gazzetta dello Sport. The event began in Milan on 13 May with a 397 km first stage to Bologna, finishing back in Milan on 30 May after a final stage of 206 km and a total distance covered of 2,447.9 km. The race was won by the Italian rider Luigi Ganna of the Atala team, with fellow Italians Carlo Galetti and Giovanni Rossignoli coming in second and third respectively.
Conceived by La Gazzetta to boost its circulation at the expense of its rival Corriere della Sera, the 1909 Giro was the first stage road race. Its eight stages, although relatively few compared to modern Grand Tours, were each much longer than those raced today. The event began with a long primarily flat stage that was won by Dario Beni. He lost the lead after the next stage to the eventual winner Luigi Ganna, who in turn lost it to Carlo Galetti after the mountainous third stage. Ganna regained the lead after the fourth stage and successfully defended it all the way to the finish in Milan, winning three stages en route. Atala won the team classification. | Forty-nine cyclists completed all eight stages. The points each received from their stage placings were added up for the general classification, and the winner was the rider with the fewest accumulated points. Ernesto Azzini won the prize for best ranked isolati rider in the general classification. | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Astor_Piazzolla | Astor Piazzolla | null | Astor Piazzolla | Bandoneon | null | null | image/jpeg | 800 | 1,030 | true | true | true | Astor Piazzolla was een Argentijns tanguero, bandoneonist en componist. Zijn nieuwe tangobenadering zorgde voor een vernieuwing van de Tango. Piazzolla was een controversiële figuur op muzikaal en politiek vlak.
Tot zijn bekendste werken behoren onder meer Libertango, Oblivión en Adiós Nonino. Over dit laatste werk wordt gezegd dat hij in de VS per telefoon te horen kreeg dat zijn vader was overleden. Piazzolla zou zich toen op zijn kamer hebben teruggetrokken en al improviserend op zijn piano dit lied hebben gecomponeerd. "Adiós Nonino" betekent zoveel als "Vaarwel lieve opa". | Astor Piazzolla (Mar del Plata, 11 maart 1921 – Buenos Aires, 4 juli 1992) was een Argentijns tanguero (tangomuzikant), bandoneonist en componist. Zijn nieuwe tangobenadering zorgde voor een vernieuwing van de Tango. Piazzolla was een controversiële figuur op muzikaal en politiek vlak.
Tot zijn bekendste werken behoren onder meer Libertango, Oblivión en Adiós Nonino. Over dit laatste werk wordt gezegd dat hij in de VS per telefoon te horen kreeg dat zijn vader was overleden. Piazzolla zou zich toen op zijn kamer hebben teruggetrokken en al improviserend op zijn piano dit lied hebben gecomponeerd. "Adiós Nonino" betekent zoveel als "Vaarwel lieve opa". | |
iw | https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%AA%D7%97%D7%A0%D7%AA_%D7%94%D7%A8%D7%9B%D7%91%D7%AA_%D7%90%D7%95%D7%A4%D7%A7%D7%99%D7%9D | תחנת הרכבת אופקים | שירות רכבות בתחנה | תחנת הרכבת אופקים / שירות רכבות בתחנה | null | עברית: תחנת הרכבת אופקים | null | image/png | 537 | 957 | true | true | true | תחנת הרכבת אופקים היא תחנת רכבת המשרתת את העיר אופקים וסביבתה. התחנה ממוקמת – ליד אזור התעשייה. שטחה הוא 600 מ״ר, והוכשר בה שטח לחניית 250 כלי רכב. בתחנה נבנו רציף אי אחד ורציף צד אחד, והיא משמשת גם תחנה תפעולית. | בקו פועלות שתי רכבות לכל כיוון בשעות השיא, וזמן הנסיעה מבאר־שבע לתל אביב דרך אופקים, אשקלון וראשון לציון מערב (משה דיין) נע בין 93 דקות ל־101 דקות (1:33–1:41); מאופקים לאשקלון – 30 דקות (0:30); מאופקים לתל אביב – באותו המסלול – כשעה ורבע (1:15); מאופקים ל'באר־שבע – מרכז' – כ־25 דקות (0:25–0:27). | |
cs | https://cs.wikipedia.org/wiki/Kamzi%C4%8Dn%C3%ADk_rakousk%C3%BD | Kamzičník rakouský | Galerie | Kamzičník rakouský / Galerie | null | Doronicum austriacum | null | image/jpeg | 1,296 | 905 | true | true | true | Kamzičník rakouský je vytrvalá horská bylina, která může být až přes metr vysoká a v letním období mívá velké žluté květní úbory. Je to jediný původní druh rodu kamzičník v české přírodě. | null | |
zh | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E5%BC%80%E6%99%AE%E6%95%A6%E9%9B%A8%E8%9B%99 | 开普敦雨蛙 | null | 开普敦雨蛙 | null | English: Breviceps gibbosus. The Cape Rain Frog. South Africa. | null | image/jpeg | 960 | 1,280 | true | true | true | 开普敦雨蛙也称拱短头蛙、驼背蟾，是短头蛙亚科的一种，成年蛙体长约45毫米。开普敦雨蛙是南非的特有种，是第一种被瑞典动物学家卡尔·林奈科学分类的非洲蛙类，也是最常见及体型最大的一种短头蛙。 | 开普敦雨蛙（Breviceps gibbosus）也称拱短头蛙、驼背蟾，是短头蛙亚科的一种，成年蛙体长约45毫米。开普敦雨蛙是南非的特有种，是第一种被瑞典动物学家卡尔·林奈科学分类的非洲蛙类，也是最常见及体型最大的一种短头蛙。 | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Aleksandr%C3%B3w_(Bi%C5%82goraj) | Aleksandrów (Biłgoraj) | null | Aleksandrów (Biłgoraj) | null | Aleksandrów (powiaat biłgorajski) • Urząd Gminy / Commune Council | Aleksandrów (Biłgoraj) | image/jpeg | 700 | 1,000 | true | true | true | Aleksandrów est un village polonais de la gmina d'Aleksandrów dans le powiat de Biłgoraj de la voïvodie de Lublin dans l'est de la Pologne.
Le village est le siège administratif de la gmina appelée gmina d'Aleksandrów.
Il se situe à environ 16 kilomètres au sud-est de Biłgoraj et 91 kilomètres au sud de Lublin.
Le village compte approximativement une population de 3 135 habitants en 2008. | Aleksandrów ( [alɛkˈsandruf] ) est un village polonais de la gmina d'Aleksandrów dans le powiat de Biłgoraj de la voïvodie de Lublin dans l'est de la Pologne.
Le village est le siège administratif (chef-lieu) de la gmina appelée gmina d'Aleksandrów.
Il se situe à environ 16 kilomètres au sud-est de Biłgoraj (siège de la powiat) et 91 kilomètres au sud de Lublin (capitale de la voïvodie).
Le village compte approximativement une population de 3 135 habitants en 2008. | |
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/Eumorpha_vitis | Eumorpha vitis | null | Eumorpha vitis | null | English: Eumorpha vitis, Bentsen-Rio Grande Valley State Park, TX, USA | null | image/jpeg | 604 | 723 | true | true | true | Eumorpha vitis, known as the Vine sphinx, là một loài bướm đêm thuộc họ Sphingidae. Nó sống ở Argentina phía bắc through Trung Mỹ, the West Indies, và México to miền nam Arizona, Texas, Mississippi, và Florida. Strays phía bắc đến Nebraska. | Eumorpha vitis, known as the Vine sphinx, là một loài bướm đêm thuộc họ Sphingidae. Nó sống ở Argentina phía bắc through Trung Mỹ, the West Indies, và México to miền nam Arizona, Texas, Mississippi, và Florida. Strays phía bắc đến Nebraska. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Arpheuilles-Saint-Priest | Arpheuilles-Saint-Priest | Distribution of Age Groups | Arpheuilles-Saint-Priest / Population / Distribution of Age Groups | A Well in Arpheuilles-Saint-Priest | English: A Well in Arpheuilles-Saint-Priest | null | image/jpeg | 4,000 | 6,016 | true | true | true | Arpheuilles-Saint-Priest is a commune in the Allier department in the Auvergne-Rhône-Alpes region of central France.
The inhabitants of the commune are known as Arpheuillais or Arpheuillaises. | Percentage Distribution of Age Groups in Arpheuilles-Saint-Priest and Allier Department in 2017
Source: INSEE | |
da | https://da.wikipedia.org/wiki/Slaget_om_Gr%C3%A6kenland | Slaget om Grækenland | Fremstød gennem det sydlige Jugoslavien og fremrykning til Thessaloniki | Slaget om Grækenland / Tysk invasion / Fremstød gennem det sydlige Jugoslavien og fremrykning til Thessaloniki | Tysk fremrykning indtil 9. april 1941, hvor 2. panserdivision tog Thessaloniki. | English: English translation based on French original en:Commons:Category:Maps of Greece en:Commons:Category:World War II Maps en:Commons:Category:1941 | null | image/png | 596 | 601 | true | true | true | Slaget om Grækenland var et felttog under 2. Verdenskrig, som fandt sted på det græske fastland og i det sydlige Albanien. Slaget blev udkæmpet mellem Grækenland, Storbritannien og Commonwealth of Nations på den ene side og Nazityskland, Italien og Bulgarien på den anden. Sammen med slaget om Kreta og en række træfninger til søs udgør slaget om Grækenland den ægæiske del af Balkanfelttoget under 2. Verdenskrig.
Slaget om Grækenland anses normalt for at være en fortsættelse af den Græsk-italienske krig, som begyndte, da italienske tropper invaderede Grækenland den 28. oktober 1940. I løbet af få uger blev italienerne fordrevet fra græsk område, og græske styrker trængte ind og besatte en stor del af det sydlige Albanien. I marts 1941 slog en stor italiensk modoffensiv fejl, og Tyskland blev tvunget til at komme sin allierede til hjælp. Unternehmen Marita begyndte den 6. april 1941, da tyske tropper invaderede Grækenland via Bulgarien i et forsøg på at sikre sin sydlige flanke. Græske og commonwealthstyrker forsvarede græsk område med stor ihærdighed, men var i stort undertal og ringere bevæbnet, og brød til sidst sammen. Athen faldt den 27. april. | Ved daggry den 6. april 1941 begyndte de tyske arméer deres invasion af Grækenland, mens Luftwaffe indledte et intensivt bombardement af Beograd. 40. Korps, som var øremærket til brug for et angreb gennem det sydlige Jugoslavien, indledte sit angreb kl. 5.30 og gennemførte fremstød over den bulgarske grænse på to steder. Om aftenen den 8. april erobrede 1. SS Division Leibstandarte SS Adolf Hitler Prilep, og afskar dermed en vigtig jernbaneforbindelse mellem Beograd og Thessaloniki, hvilket isolerede Jugoslavien fra dens allierede. Tyskerne havde nu kontrollen over terræn, som var hensigtsmæssigt til en fortsættelse af offensiven. Om aftenen den 9. april indsatte general Stumme sine styrker nord for Monastir som forberedelse for udvidelse af angrebet over den græske grænse i retning af Florina. Dette truede med at omringe grækerne i Albanien og W Force i området ved Florina, Edessa og Katerini. Mens mindre enheder dækkede ryggen på hans korps mod et overraskelsesangreb fra det centrale Jugoslavien trængte dele af 9. panserdivision mod vest for at få forbindelse med italienerne ved den albanske grænse.
Den tyske 2. panserdivision (18. bjergkorps) gik ind i Jugoslavien østfra om morgenen den 6. april gennem Strimon-dalen. Den mødte ikke megen modstand, men blev forsinket af sprængte veje, landminer og opblødte veje. Alligevel nåede divisionen dagens mål, byen Strumica. Den 7. april blev et jugoslavisk modangreb mod divisionens nordlige flanke slået tilbage, og den følgende dag trængte divisionen over bjergene og overløb de af den græske 19. motoriserede infanteridivisions enheder, som var stationeret syd for Dojransøen. Trods mange forsinkelser på de snævre bjergveje lykkedes det for en pansret fortrop, som var sendt i retning af Thessaloniki at trænge ind i byen om morgenen den 9. april. Erobringen af Thessaloniki fandt sted uden kamp, efter at 2. græske arme var brudt sammen. | |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Kojetice_(ort_i_Tjeckien,_Mellersta_B%C3%B6hmen) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/b2/Kojetice_ME_CZ.png | Kojetice (ort i Tjeckien, Mellersta Böhmen) | null | Kojetice (ort i Tjeckien, Mellersta Böhmen) | null | Čeština: Poloha obce Kojetice v rámci okresu Mělník a správního obvodu obce s rozšířenou působností Neratovice. English: Location of Kojetice municipality within Mělník District and administrative area of Neratovice as a Municipality with Extended Competence. | null | image/png | 848 | 861 | true | true | true | Kojetice är en ort i Tjeckien. Den ligger i länet Mellersta Böhmen, i den centrala delen av landet, 18 km norr om huvudstaden Prag. Kojetice ligger 185 meter över havet och antalet invånare är 620.
Terrängen runt Kojetice är platt. Den högsta punkten i närheten är 311 meter över havet, 6,0 km sydväst om Kojetice. Runt Kojetice är det mycket tätbefolkat, med 1 754 invånare per kvadratkilometer. Närmaste större samhälle är Prag, 17,8 km söder om Kojetice. Trakten runt Kojetice består till största delen av jordbruksmark.
Trakten ingår i den hemiboreala klimatzonen. Årsmedeltemperaturen i trakten är 9 °C. Den varmaste månaden är juli, då medeltemperaturen är 21 °C, och den kallaste är januari, med -6 °C. | Kojetice är en ort i Tjeckien. Den ligger i länet Mellersta Böhmen, i den centrala delen av landet, 18 km norr om huvudstaden Prag. Kojetice ligger 185 meter över havet och antalet invånare är 620.
Terrängen runt Kojetice är platt. Den högsta punkten i närheten är 311 meter över havet, 6,0 km sydväst om Kojetice. Runt Kojetice är det mycket tätbefolkat, med 1 754 invånare per kvadratkilometer. Närmaste större samhälle är Prag, 17,8 km söder om Kojetice. Trakten runt Kojetice består till största delen av jordbruksmark.
Trakten ingår i den hemiboreala klimatzonen. Årsmedeltemperaturen i trakten är 9 °C. Den varmaste månaden är juli, då medeltemperaturen är 21 °C, och den kallaste är januari, med -6 °C. |
ceb | https://ceb.wikipedia.org/wiki/Naverstad_socken | Naverstad socken | null | Naverstad socken | null | Naverstads kyrka (medeltid), Tanums kommun, Västra Götalands län, Sweden | null | image/jpeg | 450 | 600 | true | true | true | Baranggay ang Naverstad socken sa Sweden. Nahimutang ni sa munisipyo sa Tanums Kommun ug lalawigan sa Västra Götalands län, sa habagatan-kasadpang bahin sa nasod, 400 km sa kasadpan sa Estokolmo ang ulohan sa nasod.
Ang klima klima sa kontinente. Ang kasarangang giiniton 5 °C. Ang kinainitan nga bulan Hulyo, sa 16 °C, ug ang kinabugnawan Enero, sa -8 °C. | Baranggay ang Naverstad socken sa Sweden. Nahimutang ni sa munisipyo sa Tanums Kommun ug lalawigan sa Västra Götalands län, sa habagatan-kasadpang bahin sa nasod, 400 km sa kasadpan sa Estokolmo ang ulohan sa nasod.
Ang klima klima sa kontinente. Ang kasarangang giiniton 5 °C. Ang kinainitan nga bulan Hulyo, sa 16 °C, ug ang kinabugnawan Enero, sa -8 °C. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Luis_Juan_Mar%C3%ADa_de_Borb%C3%B3n | Luis Juan María de Borbón | Matrimonio | Luis Juan María de Borbón / Matrimonio | Retrato del Duque de Penthièvre en la Batalla de Fontenoy, por Jean-Marc Nattier. | Français : Louis-Jean-Marie de Bourbon, dit le duc de Penthièvre (petit fils de Louis XIV) à la bataille de Fontenoy (milieu du XVIIIe siècle), huile sur toile de Jean-Marc Nattier. Collection particulière de Georges de Lastic (1927-1988) lors de l'exposition Le cabinet d'un amateur, n°30, au musée de la chasse et de la nature, Paris (décembre 2009-mars 2010). | null | image/jpeg | 3,650 | 2,930 | true | true | true | Luis Juan María de Borbón, duque de Penthièvre, hijo de Luis Alejandro de Borbón y su esposa, María Victoria de Noailles. También era nieto de Luis XIV de Francia y de su amante, Madame de Montespan.
Desde su nacimiento fue conocido como el Duque de Penthièvre. También poseyó los títulos de Príncipe de Lamballe, Príncipe de Carignano, Duque de Rambouillet, Duque de Aumale, Duque de Gisors, Duque de Châteauvillain, Duque de Arc-en-Barrois, Duque de Amboise, Conde de Eu y Conde de Guingamp. | Como era el poseedor de una de las mayores fortunas de Europa, Luis Juan María era un candidato elegible ante un posible matrimonio ventajoso, sobre todo teniendo en cuenta su estrecha relación con la Familia Real Francesa.
Se propuso que se casara con su prima, Luisa Enriqueta de Borbón, nieta mayor de su tía paterna, Luisa Francisca de Borbón. Esta idea, sin embargo, fue abandonada, dado que la madre de Luisa Enriqueta deseaba que su hija se casara con el heredero de la Casa de Orleans.
En 1744, a la edad de diecinueve años, Penthièvre se casó con su prima segunda, la princesa María Teresa Felicidad de Este (1726-1754), hija de Francisco III de Este, duque soberano de Módena y Reggio, y Carlota Aglaé de Orleans. La joven pareja ocupó una suite de apartamentos en Versalles, que antes había sido ocupado por su ancestro común, Madame de Montespan. Estos apartamentos fueron utilizados por el duque y su familia hasta el reinado de Luis XVI, cuando fueron otorgados a las Mesdames, las tías solteras del nuevo rey.
La pareja tuvo siete hijos, de los cuales solo dos llegaron a la edad adulta: | |
eo | https://eo.wikipedia.org/wiki/E%C5%ADforbio | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a3/Euphorbia_palustris1.jpg | Eŭforbio | Specioj kaj disvastiĝo | Eŭforbio / Specioj kaj disvastiĝo | marĉa eŭforbio (Euphorbia palustris) (triparta karpelo) | Species: Euphorbia palustris Family: Euphorbiaceae Image No. 2 | null | image/jpeg | 480 | 640 | true | true | true | Eŭforbio estas planta genro, kiu enhavas unu-, du- aŭ plur-jarajn herbojn kaj arbedojn, el kiuj kelkaj specioj estas kaktosimilaj, sed ĉiuj havas blankan latekson.
Pluraj specioj kulturataj pro la brilkoloraj brakteoj. Umbelsimila infloresko kun unuseksaj floroj. | La latina nomo Euphorbia venas de Euphorbus, kuracisto de reĝo Juba 2a de Maŭretanio (ĉ. 50 a, K. ĝis 23/24 p. K.). Ĝin Linné donis en 1753 al la plantgenro. tipa specio estas Euphorbia antiquorum L.
Euphorbia estas unu el la plej grandaj kaj kompleksaj genroj de la planta regno. |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D1%80%D0%BE%D0%BC%D0%B1 | Тромб | Виды тромбов | Тромб / Виды тромбов | null | English: Very high magnification micrograph of fetal thrombotic vasculopathy. H&E stain. Histopathologically, it is characterized by:[1] Clustered fibrotic chorionic villi without blood vessels. Thrombi in fetal vessels. Clinically, it is associated with cerebral palsy, and stillbirth. Related images Low mag. Intermed. mag. High mag. Very high mag. References ↑  (Jul 1999). "Fetal thrombotic vasculopathy in the placenta: cerebral thrombi and infarcts, coagulopathies, and cerebral palsy.". Hum Pathol 30 (7): 759-69. | null | image/jpeg | 4,272 | 2,848 | true | true | true | Тромб — прижизненный сгусток крови в просвете кровеносного сосуда или в полости сердца, образующийся в результате активации системы свертывания крови и возникающий в ответ на повреждение сосуда. Участвует в процессах гемостаза.
В ряде случаев, при гиперкоагуляции, образование тромбов может приводить к развитию патологических процессов. Так, например, следствием образования пристеночного тромба может быть развитие атеросклеротического поражения с выраженным изменением интимы сосуда. Через гиперплазированную стенку сосуда под интиму проникают различные вещества из крови, вызывая в ней воспалительный процесс с последующей жировой дегенерацией участка. Следующий шаг — отложение и конденсация на эндотелии фибрина. В настоящее время можно с уверенностью утверждать, что атеросклероз, тромбоз и воспаление — взаимно связанные между собой явления. | В зависимости от строения и внешнего вида различают белый, красный, смешанный (слоистый) и гиалиновый тромбы (различаются особенностями и темпами тромбообразования).
Белые тромбы состоят из тромбоцитов, фибрина и лейкоцитов, образуются медленно при быстром токе крови (чаще в артериях).
Красные тромбы, помимо тромбоцитов и фибрина, содержат большое число эритроцитов, образуются быстро при медленном токе крови (обычно в венах).
Смешанные тромбы встречаются чаще всего. Они имеют слоистое строение — слоистый тромб — и пестрый вид, содержат элементы как белого, так и красного тромба. В смешанном тромбе различают головку (имеет строение белого тромба), тело (собственно смешанный тромб) и хвост (имеет строение красного тромба). Головка прикреплена к эндотелиальной выстилке сосуда, что отличает тромб от посмертного сгустка крови. Слоистые тромбы образуются чаще в венах, в полости аневризмы аорты и сердца.
Гиалиновые тромбы — редко содержат фибрин, состоят из разрушенных эритроцитов, тромбоцитов и преципитирующих белков плазмы; при этом тромботические массы напоминают гиалин. Такие тромбы встречаются в капилярах.
В зависимости от размеров относительно просвета в сосуде различают:
Тромбы пристеночные, когда большая часть просвета свободна или закупоривающие, обтурирующие просвет (обтурирующий тромб)
Пристеночный тромб обнаруживается часто в сердце на клапанном или париетальном эндокарде при его воспалении (тромбоэндокардит), в ушках и между трабекулами при хронической сердечной недостаточности (порок сердца, хроническая ишемическая болезнь сердца), в крупных артериях при атеросклерозе, в венах при их воспалении (тромбофлебит), в аневризмах сердца и сосудов.
Закупоривающий (окклюзирующий) тромб образуется чаще в венах и мелких артериях при росте пристеночного тромба, реже — в крупных артериях и аорте.
В зависимости от места образования различают:
тромбы вен,
тромбы артерий,
тромбы капиляр.
Выделяют также:
Иногда тромб, который начал образовываться в венах, например голени, быстро растет по току крови, достигая собирательных венозных сосудов, например нижней полой вены. Такой тромб называют прогрессирующим.
Растущий тромб левого предсердия может отрываться от эндокарда. Находясь свободно в полости предсердия, он «отшлифовывается» движениями крови и принимает шаровидную форму — шаровидный тромб.
Тромб в аневризмах называют дилатационным. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Skurup_Municipality | Skurup Municipality | null | Skurup Municipality | Skurup Railway Station | English: Former railway station in Skurup, Sweden Svenska: Skurups före detta järnvägsstation | Skurup Railway Station | image/jpeg | 1,437 | 2,364 | true | true | true | Skurup Municipality is a municipality in Skåne County in southern Sweden. Its seat is located in the town Skurup. It is considered part of Greater Malmö by Statistics Sweden.
The present municipality was formed in 1971 when the market town of Skurup was merged with Rydsgård and Vemmenhög. | Skurup Municipality (Skurups kommun) is a municipality in Skåne County in southern Sweden. Its seat is located in the town Skurup. It is considered part of Greater Malmö by Statistics Sweden.
The present municipality was formed in 1971 when the market town (köping) of Skurup was merged with Rydsgård and Vemmenhög. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Bonnethead | Bonnethead | Pectoral fins and swimming | Bonnethead / Morphology / Pectoral fins and swimming | Dorsal view showing the pectoral fins | Sphyrna tiburo (Atlanta aquarium) | null | image/jpeg | 364 | 640 | true | true | true | The bonnethead shark or shovelhead is a small member of the hammerhead shark genus Sphyrna, and part of the family Sphyrnidae. It is an abundant species on the American littoral, is the only shark species known to display sexual dimorphism in the morphology of the head, and is the only shark species known to be omnivorous. Sphyrna derives from the Greek word for "hammer", referring to the shape of this shark's head; tiburo derives from the Spanish word "tiburón", meaning "shark". | The pectoral fins on most fish control pitching (up-and-down motion of the body), yawing (the side-to-side motion), and rolling. Most hammerhead sharks do not yaw or roll and achieve pitch using their cephalofoils. The smaller cephalofoil of a bonnethead shark is not as successful, so they have to rely on the combination of cephalofoils and their large pectoral fins for most of their motility. Compared to other hammerheads, bonnethead sharks have larger and more developed pectoral fins and are the only species of hammerhead to actively use pectoral fins for swimming. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Lublin_G%C5%82%C3%B3wny | Lublin Główny | Perony | Lublin Główny / Perony | Perony (2015) | Widok dworca kolejowego w Lublinie od strony peronów This photo was taken during Railway Wikiexpedition 2015 set up by Wikimedia Polska Association in cooperation with Fundacja Grupy PKP. You can see all photographs in category Wikiekspedycja kolejowa 2015. English | Nederlands | polski | +/− | null | image/jpeg | 3,072 | 4,608 | true | true | true | Lublin Główny – najważniejsza stacja kolejowa na terenie Lublina. Zabytkowy dworzec wybudowany został w roku 1877. Do dzisiejszego stanu doprowadził go 10-letni remont. Według klasyfikacji PKP stacja ma najwyższą kategorię Premium.
W roku 2018 stacja obsługiwała ok. 5100 pasażerów na dobę, co dawało jej, wespół ze stacją Przemyśl Główny, 63. miejsce w kraju. | Stacja posiada trzy perony, przy czym peron 1 przylega bezpośrednio do budynku dworca, dwa pozostałe są wyspowe.
Peron 1,(tor 52) zmodernizowany. Przylegający tor przelotowy obsługuje ruch ze wschodu w kierunku Warszawy oraz pociągi wyjeżdżające z Lublina. Głównie długie składy TLK. Z kolei tor oporowy (nieco bardziej w kierunku zachodnim) służy do wyprawiania krótszych składów pasażerskich w kierunku Warszawy, Dęblina, Rzeszowa, Stalowej Woli, Szastarki i Kraśnika. We wrześniu 2014 utworzono na bazie nieużywanej od 2007 bocznicy pocztowej drugi tor oporowy,(tor 54) który obsługuje pociągi w kierunku Lubartowa oraz Parczewa, w przyszłości również dalej na północ województwa.
Peron 2 – obsługuje głównie ruch dalekobieżny, przede wszystkim pociągi w kierunku wschodnim, oraz dłuższe składy wyjeżdżające z Lublina, jak i pociągi w kierunku Portu Lotniczego Lublin.
Peron 3, o skróconej długości. Oba tory przy peronie służą krótszym składom, głównie regionalnym pociągom do Dęblina, Stalowej Woli, Rzeszowa i Chełma oraz na lotnisko, w przeszłości także – Łukowa. Peron trzeci jest również wykorzystywany do obsługi krótszych składów TLK, głównie przyjazdy.
Przy peronie 3 znajduje się pomnik parowóz Pt47-157 (odstawiony w 1983) z mini-muzeum poświęconym historii lokomotywowni Lublin.
Wybudowano również peron 4 (tor 113). | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/National_Irrigation_Congress | National Irrigation Congress | Twentieth century | National Irrigation Congress / Twentieth century | Elephant Butte Dam under construction | English: Photograph of the Elephant Butte Dam under construction circa 1914 | null | image/jpeg | 500 | 728 | true | true | true | The National Irrigation Congress was held periodically in the Western United States beginning in 1891 and ending in 1916, by which time the organization had changed its name to International Irrigation Congress. It was a "powerful pressure group." | 1903
The eleventh congress was held in Ogden, Utah, in September 1903, with Senator William A. Clark of Montana as chairman. The agenda included "Practical irrigation and forestry lessons; reports of experts; application of provisions of the Reclamation act; State progress under the National act; views on settlement of legal complications, and the theme of colonization."
Commander Frederick Booth-Tucker of the Salvation Army made the principal address, arguing on behalf of the a plan to "colonize the irrigated lands of the West with poor people from the cities." He said some 3,000 acres of land had been settled in such a way in Colorado, California and Ohio.
1905
The 1905 meeting of the congress, held in Portland, Oregon, in conjunction with the Lewis and Clark Centennial Exposition, attracted 1,200 delegates. A plan to hold "sectional meetings" was deemed a failure because most of the delegates preferred to attend the fair instead, a New York Times reporter said.
1906
The congress was held at Boise, Idaho and took a stand against any "legislative concessions in favor of Philippine sugar," a nation recently conquered by the United States, so that sugar-beet production "may be fully developed in the arid regions of America." The delegates also rescinded a resolution that the 11th conference had adopted in 1903 endorsing Zea Maize as the "national floral emblem."
1907
The congress was opened in Sacramento, California, in September, held in conjunction with a colorful Interstate Exposition of Irrigated Land and Forest Products. The "four great objects of the congress" were "To save the forests, store the floods, reclaim the deserts, and make homes on the land." Agronomist Luther Burbank, the "Wizard of the Plant Industry," told the delegates he had developed a "thornless cactus" that would "become the great fodder of arid regions."
1908
For the 12-day conference in Albuquerque, New Mexico, beginning September 29, the federal government appropriated $50,000 to underwrite an exposition exhibiting the products of agriculture. Territorial Governor George Curry moved his office from the state capital at Santa Fe so he could be on hand to greet the 4,000 people who eventually arrived. New Mexicans used the event to drum up support for statehood, which was granted four years later, in 1912. A reporter reviewing the event said that:
The toniclike effect of the entire affair buoyed spirits of Albuquerque's many boosters and reinforced in them the conviction that their city, in the century stretching ahead, was marked for bright and wondrous things.
1909Gifford Pinchot, who had been appointed by President William McKinley to head the government's Division of Forestry in 1898, and who had run the U.S. Forest Service since it had taken over management of forest reserves from the General Land Office in 1905, became convinced that U.S. Secretary of the Interior Richard A. Ballinger intended to "stop the conservation movement". In August, speaking at the annual meeting of the National Irrigation Congress in Spokane, Washington, he accused Ballinger of siding with private trusts in his handling of water power issues.
In his opening speech at the congress, chairman George E. Barstow urged the government to find work for (overseas) immigrants "out West", to provide them with transportation and to lend them money to establish homes.
1910
The 1910 conference in Pueblo, Colorado, was highlighted by a dispute over whether water policy should be in the hands of the federal government or, as sought by congress chairman Frank C. Goudy of Denver, "larger private and State holdings in irrigation projects." The congress endorsed federal control of interstate water "by a substantial majority."
1911
At the Chicago, Illinois meeting, a move was afoot to change the name of the organization to National Reclamation Congress and "make the reclaiming of the swamp and lowlands of the South the primary object and the irrigation of the Southwest and the West a secondary matter." The attempt was not carried out. At one session, Gifford Pinchot, "President Roosev | |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Upplands_runinskrifter_875 | Upplands runinskrifter 875 | Historia | Upplands runinskrifter 875 / Historia | Detaljbild av skålgropar på U 875. | English: runic stone Upplands runinskrifter 875 detail Svenska: Upplands runinskrifter 875 (RAÄ-nr Hagby 61:2) med skålgropar (RAÄ-nr Hagby 61:4). This is a picture of an archaeological site or a monument in Sweden, number Hagby 61:2 in the RAÄ Fornsök database. This is a picture of an archaeological site or a monument in Sweden, number Hagby 61:4 in the RAÄ Fornsök database. | null | image/jpeg | 636 | 1,000 | true | true | true | Upplands runinskrifter 875 står på östra sidan vägen mellan Hagby kyrka och Säva, bara ca 200 m söder om Focksta kvarn. | En del av runslingan längs den vänstra och övre kanten av runstenen är ristade över äldre skålgropar i den för övrigt plana ytan av stenen. Stenen har alltså tidigare används som offersten innan runmästaren Åsmund Kåresson valde ut stenen för sina ristningar. Under sin undersökning av runstenen år 1727 beskrev Olof Celsius d.ä. att skalgroparna fortfarande var smorda med fett som alltså har använts fortfarande i offerceremonier.
Runristaren Åsmund Kåresson som var mycket produktiv i Uppland under första halvan av 1000-talet, har inte signerat U 875. Ornamentiken och den ihopskrivna, avslutande bönen är dock typiska för hans verk.
Stenen står på sin ursprungliga plats på sidan av en gammal landsväg. I närheten, ca 50 m längre söderut längs samma väg finns U 876. | |
la | https://la.wikipedia.org/wiki/%C3%89tavigny | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/fa/Map_commune_FR_insee_code_60224.png | Étavigny | null | Étavigny | Étavigny: communis tabula | Map commune FR insee code 60224.png | null | image/png | 605 | 756 | true | true | true | Étavigny est commune Francicum 148 incolarum praefecturae Esiae in regione Picardia. | Étavigny est commune Francicum 148 incolarum (anno 2012) praefecturae Esiae in regione Picardia. |
el | https://el.wikipedia.org/wiki/%CE%A3%CE%BF%CF%83%CE%B9%CE%B1%CE%BB%CE%B9%CF%83%CE%BC%CF%8C%CF%82_%CE%AE_%CE%92%CE%B1%CF%81%CE%B2%CE%B1%CF%81%CF%8C%CF%84%CE%B7%CF%84%CE%B1 | Σοσιαλισμός ή Βαρβαρότητα | null | Σοσιαλισμός ή Βαρβαρότητα | Εξώφυλλα του περιοδικού Socialisme ou Barbarie. | foto of some copies of the journal "Socialisme ou Barbarie"/Foto einiger Ausgaben der Zeitschrift "Socialisme ou Barbarie" | null | image/jpeg | 768 | 1,024 | true | true | true | Σοσιαλισμός ή Βαρβαρότητα ονομαζόταν μία επαναστατική ομάδα, που ιδρύθηκε μετά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο και δραστηριοποιούνταν κυρίως στη Γαλλία. Το όνομά της προέρχεται από μία φράση που χρησιμοποιήθηκε για πρώτη φορά από τον Φρίντριχ Ένγκελς και που παρατέθηκε από την Ρόζα Λούξεμπουργκ στο δοκίμιό της του 1916 «Το Φυλλάδιο του Ιουνίου». Δραστηριοποιήθηκε την περίοδο 1948-1965. Κεντρική φιγούρα της ομάδας αυτής ήταν ο Κορνήλιος Καστοριάδης, ο οποίος ήταν επίσης γνωστός με τα ψευδώνυμα Πιερ Σολιέ και Πολ Καρντάν. | Σοσιαλισμός ή Βαρβαρότητα (γαλλικά: Socialisme ou barbarie) ονομαζόταν μία επαναστατική ομάδα (οργάνωση), που ιδρύθηκε μετά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο και δραστηριοποιούνταν κυρίως στη Γαλλία. Το όνομά της προέρχεται από μία φράση που χρησιμοποιήθηκε για πρώτη φορά από τον Φρίντριχ Ένγκελς και που παρατέθηκε από την Ρόζα Λούξεμπουργκ στο δοκίμιό της του 1916 «Το Φυλλάδιο του Ιουνίου». Δραστηριοποιήθηκε την περίοδο 1948-1965. Κεντρική φιγούρα της ομάδας αυτής ήταν ο Κορνήλιος Καστοριάδης, ο οποίος ήταν επίσης γνωστός με τα ψευδώνυμα Πιερ Σολιέ και Πολ Καρντάν. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%BB%D0%B0%D0%B1%D1%83%D0%B3%D0%B0 | Єлабуга | Історія | Єлабуга / Історія | Єлабуга на карті В'ятської губернії | English: Map of Vyatka Governorate (1901) Русский: Карта Вятской губернии с волостями (1901) | null | image/jpeg | 2,540 | 2,567 | true | true | true | Єла́буга — місто у Татарстані, адміністративний центр Єлабузького району, хоча саме до його складу не входить, а утворює окремий Єлабузький міський округ. | Єлабуга є одним з найстаріших міст Росії, 2007 року вона відсвяткувала своє 1000-річчя. Біля міста був відкритий Ананьїнський могильник, дослідження якого призвели до виділення окремої Ананьїнської культури 8-5 століть до нашої ери. На основі комплексних археологічних та історичних даних, враховуючи експертну оцінку хронології знахідок з найдавнішого шару Єлабузького городища, беручи до уваги висновки провідних наукових центрів Росії вчена рада Інституту історії АН Татарстану визначила, що заснування міста відбулось на межі 10-11 століть і сформувалось воно як міське поселення до 1005–1010 років.
Здавна тут знаходилась переправа через Каму. У болгарський період Єлабуга знаходилась на торгово-караванному шляху із центра Волзької Булгарії до Прикам'я. У 12 столітті була споруджена білокам'яна мечеть з 8 баштами, схожа на соборні мечеті Біляру та Болгару, аналогічна до мечетів-фортець Суса та Багдада. Археологічні розкопки останніх років дозволяють розглядати Алабугу поряд з булгарськими містами домонгольського періоду. У 9-10 століттях сформувалась Булгарська держава, найціннішим пам'ятником якої є Єлабузьбке городище — залишки древнього булгарського міста. Одна з башт фортеці була реставрована у 1860-их роках і є місцем паломництва вірян, гостей міста та туристів.
Після підкорення Казанського ханства на місці Єлабузького городища 1614 року був влаштований іноцький скіт. 1616 року на цьому місці розпочалось будівництво Троїцького монастиря, який проіснував до 1764 року. Приблизно до часу заснування скіту відносять утворення села Трьосвятського. Воно вперше згадується у книзі Великого Нарису, складеної у першій чверті 17 століття. Існує гіпотеза, що після заснування села і першої Покровської церкви царем Іваном Грозним, до храму була передана ікона Трьох Святих, яка і дала назву селу. Вона є досі зберігається у Єлабузі.
1780 року указом Катерини II Єлабуга отримала статус повітового міста В'ятської губернії. На той час в ній проживало приблизно 1000 осіб. З другої половини 19 століття починається розквіт династії купців Ушкових, які будували у містах Прикам'я хімічні заводи. На початку 20 століття у місті жило вже 10 тисяч осіб, з яких понад 600 купців, а серед них 12 мільйонерів. Найбільш відома династія купців Стахеєвих, торгові доми яких мали щорічний обіг до 150 мільйонів карбованців. Іншою відомою династією були Гірбасові, які займались в основному хлібом. Місто славилось своєю благодійністю. З 1870-их до 1917 років існував особливий «Благотворительный граждан И. И. и Д. И. Стахеевых комитет», величезні кошти якого направлялись виключно на допомогу людям. Окрім цього існував також і комітет купця Чернова, кошти якого йшли виключно на будівництво храмів.
В роки революції захоплення влади здійснювали працівники Бондюзького хімічного заводу на чолі з більшовиком С. М. Гассаром. Єлабузькі купці здійснювали супротив повстанцям. 16 листопада 1917 року повітовий з'їзд селянських депутатів прийняв рішення про перехід до Радянської влади. Була обрана повітова рада, головою якої став Гассар. Під його керівництвом здійснювалась націоналізація власності купців. 24 лютого був розстріляний протоієрей Спаського собору. У травні 1918 року був націоналізований Сюгинський скляний завод. Влітку 1918 року був сформований загін селянської самооборони, який діяв проти більшовиків, на чолі з Молчановим Вікторином Михайловичем. Чисельність загону становила 9 тисяч осіб, вони легко спромоглись прибрати з міста більшовиків. Але 7 вересня загін червоноармійців на чолі із О. М. Железкіним захопили Єлабугу. Восени загін Молчанова, чисельність якого скоротилася до 4 тисяч осіб, відійшов до Уфи. У жовтні 1918 року війська адмірала О. В. Колчака увійшли до міста, але 25 квітня 1919 року після битви при Кокшанському заводі червона армія зайняла місто. 2 травня Колчак знову увійшов до Єлабуги. 24 травня відбулась битва на Камі, перемогу в якій отримав білогвардійський флот. Але залишки флоту Червоної армії без наказу почали обстрілювати Єлабугу, після чого на місто наступали сухопутні війська. Єлабуга була покинута Колчаком 25 травня, а захоплена черво | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/C%C3%A9dric_Bakambu | Cédric Bakambu | Bursaspor | Cédric Bakambu / Carrière en club / Bursaspor | Cedric Bakambu a Bursaspor en 2015 | Türkçe: Cedric Bakambu 2015 | null | image/jpeg | 960 | 585 | true | true | true | Cédric Bakambu, né le 11 avril 1991 à Ivry-sur-Seine, en France, est un footballeur international congolais qui évolue au poste d'attaquant au Beijing Guoan. | Il fait ses débuts en entrant à la 55ᵉ minute de jeu face à Genclerbirligi le 13 septembre lors de la 2ᵉ journée de Spor Toto Süper Lig, son équipe s'impose 1-2. Le 19 octobre, lors de la 6ᵉ journée du championnat turc, il inscrit un doublé qui sont ses deux premiers buts avec sa nouvelle équipe ; Bursaspor concèdera finalement le nul en fin de match 2-2. La semaine suivant son doublé, il inscrit cette fois-ci un triplé face à Balıkesirspor, Bursaspor s'imposant sur le large score de 5-0 pour le compte de la 7ᵉ journée de championnat. Déjà adulé par les supporters, il ne fait qu'accroître leur bonheur, le mercredi suivant lors du match de Coupe de Turquie, alors qu'il débutait sur le banc, il marque lors des arrêts de jeu pour finalement donner la victoire à son équipe sur le score de 2 à 0. Bakambu porte à cet instant son compteur à 6 buts en autant de matchs. Il conclut sa saison en ayant inscrit 13 buts en 27 rencontres de championnat et 8 réalisations en 12 matchs de coupe. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Feuerzangenbowle | Feuerzangenbowle | null | Feuerzangenbowle | Feuerzangenbowle mit brennendem Zuckerhut | Feuerzangenbowle | null | image/jpeg | 3,008 | 2,000 | true | true | true | Die Feuerzangenbowle ist ein Punsch auf der Basis von Rotwein. Trotz des Namens handelt es sich bei dem Getränk nicht um eine Bowle. Nach der Zugabe verschiedener Gewürze und eventuell Fruchtsäfte wird eine „Feuerzange“ auf das Punschgefäß gelegt und darauf ein in Rum getränktes, kegelförmiges Zuckerstück angezündet, das brennend in die Flüssigkeit tropft.
Bekanntheit erlangte der Punsch durch den Film Die Feuerzangenbowle aus dem Jahr 1944 mit Heinz Rühmann in der Hauptrolle. Dabei handelt es sich um eine Verfilmung nach dem 1933 veröffentlichten gleichnamigen Roman von Hans Reimann und Heinrich Spoerl. | Die Feuerzangenbowle [ˈfɔʏɐtsaŋənˌboːlə] () ist ein Punsch auf der Basis von Rotwein. Trotz des Namens handelt es sich bei dem Getränk nicht um eine (kalt zu trinkende) Bowle. Nach der Zugabe verschiedener Gewürze und eventuell Fruchtsäfte wird eine „Feuerzange“ auf das Punschgefäß gelegt und darauf ein in Rum getränktes, kegelförmiges Zuckerstück angezündet, das brennend in die Flüssigkeit tropft.
Bekanntheit erlangte der Punsch durch den Film Die Feuerzangenbowle aus dem Jahr 1944 mit Heinz Rühmann in der Hauptrolle. Dabei handelt es sich um eine Verfilmung nach dem 1933 veröffentlichten gleichnamigen Roman von Hans Reimann und Heinrich Spoerl. | |
bar | https://bar.wikipedia.org/wiki/Bj%C3%B6rn_Vikstr%C3%B6m | Björn Vikström | null | Björn Vikström | Björn Vikström (2010) | English: Evangelical Lutheran bishop of Porvoo Björn Vikström at the Helsinki Book Fair 2010. Suomi: Porvoon piispa Björn Vikström Helsingin kirjamessuilla 2010. | null | image/jpeg | 2,656 | 2,260 | true | true | true | ]]
Björn Vikström is Bischof van schwedischsproching Bisdum Borgå in da Evangelisch-Lutherischn Kiach vo Finnland. | ]]
Björn Vikström (* 17. Juli 1963 in Turku, Finnland) is Bischof van schwedischsproching Bisdum Borgå in da Evangelisch-Lutherischn Kiach vo Finnland. | |
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%A2%D8%A8%D8%B4%D8%A7%D8%B1_%D9%84%D8%A7%D9%86%DA%AF_%D8%B4%DB%8C%D8%A7%D9%86%DA%AF | آبشار لانگ شیانگ | null | آبشار لانگ شیانگ | null | English: waterfall | null | image/jpeg | 4,000 | 6,000 | true | true | true | آبشار لانگ شیانگ آبشاری است که در مگالایا، هند واقع شده و ارتفاع کلی ریزشگاه آن ۳۳۷ متر است. | آبشار لانگ شیانگ (به انگلیسی: Langshiang Falls) آبشاری است که در مگالایا، هند واقع شده و ارتفاع کلی ریزشگاه آن ۳۳۷ متر (۱٬۱۰۶ فوت) است. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/National_Register_of_Historic_Places_listings_in_Alger_County,_Michigan | National Register of Historic Places listings in Alger County, Michigan | Current listings | National Register of Historic Places listings in Alger County, Michigan / Current listings | null | English: Grand Island North Lighthouse This image or file is a work of a United States Coast Guard service personnel or employee, taken or made as part of that person's official duties. As a work of the U.S. federal government, the image or file is in the public domain (17 U.S.C. § 101 and § 105, USCG main privacy policy and specific privacy policy for its imagery server). English | italiano | македонски | മലയാളം | sicilianu | українська | +/− Object location46° 33′ 32″ N, 86° 40′ 49″ W View this and other nearby images on: OpenStreetMap - Google Earth | Grand Island North Light Station | image/jpeg | 293 | 306 | true | true | true | This is a list of the National Register of Historic Places listings in Alger County, Michigan.
This is intended to be a complete list of the properties and districts on the National Register of Historic Places in Alger County, Michigan, United States. Latitude and longitude coordinates are provided for many National Register properties and districts; these locations may be seen together in a map.
There are 16 properties and districts listed on the National Register in the county.
This National Park Service list is complete through NPS recent listings posted May 15, 2020. | null | |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/General_Atomics_Aeronautical_Systems | General Atomics Aeronautical Systems | Bilder | General Atomics Aeronautical Systems / Bilder | null | A photo of the US Army's new MQ-1C Warrior UAV | null | image/jpeg | 1,714 | 2,400 | true | true | true | General Atomics Aeronautical Systems, Inc. är ett amerikanskt tillverkningsföretag inom försvarsindustrin och som utvecklar och tillverkar obemannade luftfarkoster men även övervaknings- och radarsystem. Mellan 2003 och 2015 hade de också ansvaret för att utveckla det DARPA-stödda luftförsvarssystemet High Energy Liquid Laser Area Defense System, som är byggd för att eliminera robotar samt projektiler från artillerier och granatkastare, med hjälp av högenergilasrar. De är ett dotterbolag till General Atomics and affiliated companies och har sitt huvudkontor i Poway i Kalifornien.
Moderbolaget har sitt ursprung från att vara en avdelning inom försvarsjätten General Dynamics Corporation. 1986 blev General Atomics ett självständigt bolag efter år med ständiga ägarbyten. 1993 ville de in på marknaden för obemannade luftfarkoster och köpte det konkurshotade företaget Leading Systems, vars enda produkt var den obemannade luftfarkosten Gnat. Leading Systems slogs ihop med andra avdelningar tillhörande General Atomics och bildade dagens General Atomics Aeronautical Systems. | null | |
hu | https://hu.wikipedia.org/wiki/Nagy_%C5%91zl%C3%A1bgomba | Nagy őzlábgomba | Képek | Nagy őzlábgomba / Képek | null | Deutsch: Der Parasol (Macrolepiota procera), oder Riesenschirmpilz in seiner natürlichen Umgebung. | null | image/jpeg | 1,920 | 2,560 | true | true | true | A nagy őzlábgomba a gombákhoz, ezen belül a kalaposgombák rendjébe, és a csiperkefélék családjába tartozó faj. Ritkás erdők és erdőszélek lakója. Nagy termetű, feltűnő megjelenésű gomba .Csak a kalapja fogyasztható, mivel a tönk húsa kemény, rostos. A procera szó jelentése a faj latin nevében karcsú, magasra nőtt. Rántott gombaként elkészítve a legízletesebb. | null | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Pachnolith | Pachnolith | null | Pachnolith | null | English: Pachnolite Locality: Ivigtut Cryolite deposit, Ivittuut (Ivigtut), Arsuk Firth, Arsuk, Kitaa (West Greenland) Province, Greenland (Locality at mindat.org) Picture width 1.5 mm. Collection and photograph Christian Rewitzer Deutsch: Pachnolith (Bildbreite 1,5 mm) Fundort: Ivigtut Cryolite deposit, Ivittuut, Arsuk Firth, Arsuk, Kitaa Province, Grönland (Fundort bei mindat.org) | null | image/jpeg | 964 | 1,024 | true | true | true | Pachnolith, veraltet auch Pyroconit, ist ein selten vorkommendes Mineral aus der Mineralklasse der Halogenide. Es kristallisiert im monoklinen Kristallsystem mit der chemischen Zusammensetzung CaNaAlF₆ · H₂O und bildet entlang [001] langgestreckte, prismatische, bis zu acht Zentimeter große, farblose oder weiße Kristalle. | Pachnolith, veraltet auch Pyroconit, ist ein selten vorkommendes Mineral aus der Mineralklasse der Halogenide. Es kristallisiert im monoklinen Kristallsystem mit der chemischen Zusammensetzung CaNaAlF₆ · H₂O und bildet entlang [001] langgestreckte, prismatische, bis zu acht Zentimeter große, farblose oder weiße Kristalle. | |
bg | https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B2%D0%B5%D1%82%D0%B8_%D0%9B%D1%83%D0%BA%D0%B0_(%D0%94%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%BE%D0%BC%D0%BE) | Свети Лука (Дистомо) | Мозайки на нартекса | Свети Лука (Дистомо) / Мозайки на католикона / Мозайки на нартекса | null | English: Monastery of Hosios Loukas | null | image/jpeg | 2,680 | 793 | true | true | true | „Свети преподобни Лука“ е главен православен манастир на църквата на Гърция и на цяла Елада. Той е един от най-ценните паметници на средновековната архитектура и византийско изкуство. Намира се на западните склонове на Хеликон, край село Дистомо, Беотия. Отстои на 37 km от Делфи.
Основан е от Лука Стириот или Лука Еладски през 946 г. Лука умира през 953 година и манастирът възглавява Филотей, който завършва строителството на църквата Света Варвара. При него, благодарение на поддръжката на Константинопол, започва активно развитие на манастира. Построен е католикон, украсен в началото на XI век с мозайки, и крепостна стена около манастира. По времето на Атинското херцогство е многократно разграбван и остава в руини.
Възстановяването му във вида оцелял до днес е по времето на Сюлейман Велики и е основна заслуга на вселенския патриарх по това време Йеремия I, родом от село Зица. Йеремия I е от 1513 г. софийски митрополит, а от 31 декември 1522 г. - вселенски патриарх. Умира във Враца на 13 януари 1545 г., когато бившия католикон на Елада добива днешния си завършен архитектурен вид, който екстериорно много се доближава към моравски стил. | По отношение на техниката на изпълнение на мозайките на нартекса Ото Демус отбелязва:
Стената на нартекса е прецизно украсена от фигурите на 5 мъченици - Ирина, Екатерина, Варвара, Евфимия, Марина и Юлиана.
На централната стена на изхода в медальоните са изобразени фигури на пет гръцки мъченици - Анемподист, Пегасий, Акиндин, Афтоний и Елпидофор. От дясно на тези мозайки са изобразени равноапостолите Константин и Елена, стоящи от страни на Кръста Господен, а така и пет мъченици в медальоните - Анастасия, Текла, Агата, Тефрония и Евгения.
До северния прозорец (страничната стена) е изобразено „Умиването на краката“: апостолите са облечени в бели дрехи, в центъра на композицията Исус в синьо умива краката на апостол Петър. Лицето на апостола показва душевно объркване от произхождащото.
В арките (медальони и в цял ръст) са изобразени апостоли. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Helix-Turn-Helix-Motiv | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/8f/Lambda_repressor_1LMB.png | Helix-Turn-Helix-Motiv | null | Helix-Turn-Helix-Motiv | Das Repressorprotein des Lamda-Bakteriophagen bindet mittels eines Helix-Turn-Helix-Motivs (in der Visualisierung grün) an DNA (In der Visualisierung blau und rot), nach PDB 1LMB. | By Richard Wheeler (Zephyris) 2007. Lambda repressor protein bound to a lambda operator DNA sequence. From . | null | image/png | 1,569 | 1,068 | true | true | true | Das Helix-Turn-Helix-Motiv ist ein Sekundärstrukturelement in Proteinen. Es ist Bestandteil von DNA-bindenden Proteinen mit sequenzspezifischer DNA-Bindedomäne und setzt sich aus zwei α-Helices zusammen, die durch eine β-Schleife verbunden sind. Transkriptionsregulatoren in Bakterien enthalten oft ein HTH-Motiv. Homöodomänen enthalten ein Helix-Turn-Helix-Motiv.
Eine Helix bindet als Erkennungshelix sequenzspezifisch in der großen Furche der DNA und geht mehrere molekulare Wechselwirkungen zwischen Aminosäuren und den Basen der DNA ein, die andere Helix positioniert sich im rechten Winkel dazu und festigt somit die labile Bindung mit der DNA. Eine solche Anordnung dient also einerseits der Stabilität des Protein-DNA-Komplexes, andererseits wird die Spezifität der Reaktion erhöht, da beide Bindungspartner eine ganz bestimmte räumliche Struktur aufweisen müssen.
DNA-bindende Proteine dieser Art sind Homodimere oder Tetramere mit spiegelbildlich symmetrischen Anordnung der DNA-Bindedomäne. Die Zentren der Bindedomänen besitzen einen Abstand von 34 Å. Diese Länge entspricht der Ganghöhe der DNA, sodass die beiden Erkennungssequenzen in zwei aufeinander folgende Furchen der DNA passen. | Das Helix-Turn-Helix-Motiv (HTH) ist ein Sekundärstrukturelement in Proteinen. Es ist Bestandteil von DNA-bindenden Proteinen mit sequenzspezifischer DNA-Bindedomäne und setzt sich aus zwei α-Helices zusammen, die durch eine β-Schleife (auch β-turn) verbunden sind. Transkriptionsregulatoren in Bakterien enthalten oft ein HTH-Motiv. Homöodomänen enthalten ein Helix-Turn-Helix-Motiv.
Eine Helix bindet als Erkennungshelix sequenzspezifisch in der großen Furche der DNA und geht mehrere molekulare Wechselwirkungen (z. B. Wasserstoffbrücken, Ionenbindungen und hydrophobe Wechselwirkungen) zwischen Aminosäuren und den Basen der DNA ein, die andere Helix positioniert sich im rechten Winkel dazu und festigt somit die labile Bindung mit der DNA. Eine solche Anordnung dient also einerseits der Stabilität des Protein-DNA-Komplexes, andererseits wird die Spezifität der Reaktion erhöht, da beide Bindungspartner eine ganz bestimmte räumliche Struktur aufweisen müssen.
DNA-bindende Proteine dieser Art sind Homodimere oder Tetramere mit spiegelbildlich symmetrischen Anordnung der DNA-Bindedomäne. Die Zentren der Bindedomänen besitzen einen Abstand von 34 Å. Diese Länge entspricht der Ganghöhe der DNA, sodass die beiden Erkennungssequenzen in zwei aufeinander folgende Furchen der DNA passen. Die Bindungssequenzen sind Palindrome, d. h., sie sind aus zwei invertierten, spiegelbildlich angeordneten Sequenzen mit einem Abstand von 11 Basenpaaren aufgebaut, der ebenfalls der Ganghöhe der DNA entspricht. Dadurch liegen die beiden Erkennungssequenzen passgenau in aufeinander folgenden Furchen der DNA und werden so von den beiden Erkennungshelices eines dimeren Bindeproteins erkannt. |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B8%D0%BB%D0%B4%D1%81,_%D0%9B%D0%BE%D1%83%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%81 | Шилдс, Лоуренс | null | Шилдс, Лоуренс | null | English: Photograph of Lawrence Shields Occitan : Fotografia de Lawrence Shields | null | image/jpeg | 576 | 357 | true | true | true | Лоуренс Шилдс — американский легкоатлет. На олимпийских играх 1920 года выиграл бронзовую медаль в беге на 1500 метров, показав результат 4.03,0. Также на Олимпиаде 1920 года участвовал в командных соревнованиях на дистанции 3000 метров. Он закончил дистанцию на 8-м месте, а также четвёртым из американских легкоатлетов, что не дало ему право на золотую медаль команды США, так как зачёт был по 3-м лучшим от команды.
Чемпион США среди студентов в беге на 1 милю в 1920 и 1922 годах. После завершения спортивной карьеры он работал тренером в Академии Филлипса. | Лоуренс Шилдс — американский легкоатлет. На олимпийских играх 1920 года выиграл бронзовую медаль в беге на 1500 метров, показав результат 4.03,0. Также на Олимпиаде 1920 года участвовал в командных соревнованиях на дистанции 3000 метров. Он закончил дистанцию на 8-м месте, а также четвёртым из американских легкоатлетов, что не дало ему право на золотую медаль команды США, так как зачёт был по 3-м лучшим от команды.
Чемпион США среди студентов в беге на 1 милю в 1920 и 1922 годах. После завершения спортивной карьеры он работал тренером в Академии Филлипса. | |
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Alt%C4%B1ntepe | Altıntepe | null | Altıntepe | Estàtua de lleó assegut al Museu de les Civilitzacions d'Anatòlia, Ankara. | English: Seated lion statuette. Urartian, 2nd half of 8th century BC. Ivory. Height 10 cm. Width 4,8 cm. From Altıntepe (nearby Erzincan). Excavated in the gallery of the temple, close to the main entrance. The work is naturalistically treated and displays very fine workmanship. The mane, depicted with incised lozenges, was originally plated with gold leaf. Rectangular dowel hole in the base indicates that the lion was used as a decorative element in another object. Source: ‘Land of Civilizations, Turkey’ – Catalogue of the Fukuoka Exhibition (Japan), 1985. | null | image/jpeg | 1,600 | 1,066 | true | true | true | Altintepe és un lloc arqueològic de Turquia, corresponent a una població d'Urartu, al districte d'Üzümlü, a la província d'Erzincan a Turquia, a 16 km d'Erzincan, en la carretera a Erzurum. Les restes es troben a 60 metres en un turó d'origen volcànic. Fou excavada entre 1959 i 1968 per Tahsin Özgüç, i es va trobar una fortalesa urartiana; a la zona, hi ha també un temple o palau, una gran sala, magatzem, muralles, habitacions, habitacions subterrànies i un temple a l'aire lliure. Les excavacions es van reprendre el 2003, dirigides per Mehmet Karaosmanoğlu. La troballa de grans cubs de terra demostra que els urartus havien desenvolupat la producció de vi en aquesta zona. | Altintepe és un lloc arqueològic de Turquia, corresponent a una població d'Urartu, al districte d'Üzümlü, a la província d'Erzincan a Turquia, a 16 km d'Erzincan, en la carretera a Erzurum. Les restes es troben a 60 metres en un turó d'origen volcànic. Fou excavada entre 1959 i 1968 per Tahsin Özgüç, i es va trobar una fortalesa urartiana; a la zona, hi ha també un temple o palau, una gran sala, magatzem, muralles, habitacions, habitacions subterrànies i un temple a l'aire lliure. Les excavacions es van reprendre el 2003, dirigides per Mehmet Karaosmanoğlu. La troballa de grans cubs de terra demostra que els urartus havien desenvolupat la producció de vi en aquesta zona. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/GLTP | GLTP | null | GLTP | null | English: Gene expression pattern of the GLTP gene. | null | image/png | 530 | 732 | true | true | true | GLTP – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 12-ї хромосоми. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 209 амінокислот, а молекулярна маса — 23 850.
Задіяний у таких біологічних процесах, як транспорт, транспорт ліпідів, ацетилювання.
Локалізований у цитоплазмі. | GLTP (англ. Glycolipid transfer protein) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 12-ї хромосоми. Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 209 амінокислот, а молекулярна маса — 23 850.
Задіяний у таких біологічних процесах, як транспорт, транспорт ліпідів, ацетилювання.
Локалізований у цитоплазмі. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D0%B3%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B0_(%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE) | Легенда (видавництво) | null | Легенда (видавництво) | null | Українська: Логотип видавництва "Легенда" | null | image/jpeg | 1,887 | 1,887 | true | true | true | «Леге́нда» — київське видавництво сучасної української прози, яке створює художньо цікаві, суспільно резонансні, літературно значимі книжки про українців, книжки українських авторів, які творять Легенду про нас і наш світ.
Гасло видавництва — «Легенда твориться нині».
Головний редактор — Юрій Бедрик. | «Леге́нда» — київське видавництво сучасної української прози, яке створює художньо цікаві, суспільно резонансні, літературно значимі книжки про українців, книжки українських авторів, які творять Легенду про нас і наш світ.
Гасло видавництва — «Легенда твориться нині».
Головний редактор — Юрій Бедрик. | |
en | https://simple.wikipedia.org/wiki/Hugh_Hefner | Hugh Hefner | Birth and education | Hugh Hefner / Birth and education | Hugh Hefner in 1976 | Photo taken at the private party after the premiere of the movie FIST, 1978 - Permission granted to copy, publish or post but please credit "photo by Alan Light" if you can | null | image/jpeg | 432 | 640 | true | true | true | Hugh Marston Hefner was the founder of Playboy Magazine and its Editor-in-Chief. | Hefner was born into a Methodist family, to Glenn Hefner, an accountant, and Grace (Swanson) Hefner, a teacher, on April 9, 1926 in Chicago, Illinois. He was raised in Woodlawn, Chicago. Hefner served in the US Army (1944 - 1946). He attended the Art Institute of Chicago (1946), the University of Illinois at Urbana-Champaign, earning a BA in Psychology (1949), and Northwestern University, 1949. | |
sw | https://sw.wikipedia.org/wiki/Orodha_ya_miji_ya_Italia | Orodha ya miji ya Italia | null | Orodha ya miji ya Italia | 8. Firenze | English: A view of Florence, Italy at sunset. | null | image/jpeg | 670 | 1,006 | true | true | true | Hii ni orodha ya miji ya nchi ya Italia yenye angalau idadi ya wakazi 100,000. | Hii ni orodha ya miji ya nchi ya Italia yenye angalau idadi ya wakazi 100,000 (2008). | |
ko | https://ko.wikipedia.org/wiki/%EA%B3%A0%EB%A0%A4%ED%95%AD%EA%B3%B5 | 고려항공 | 사진 | 고려항공 / 사진 | null | Air Koryo Antonov An-148-100B | null | image/jpeg | 1,064 | 1,600 | true | true | true | 고려항공은 조선민주주의인민공화국의 국영 항공사이자, 국책 항공사이다. 본사는 평양직할시 순안구역에 있으며, 허브 공항은 순안국제공항이다. | null | |
zh | https://zh.wikipedia.org/zh-my/%E9%96%83%E9%82%81%E4%BA%BA | 閃邁人 | 信仰与习俗 | 閃邁人 / 信仰与习俗 | 编织艺术。 | 中文: zh:上環街景 | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | 闪迈人是马来西亚中部塞诺人中最大的群体。他们分布广泛，从山区的热带雨林到彭亨北部郊区和霹雳州南部。大多数的闪迈人靠打猎、渔猎、采集和利用雨林资源，例如水果或树藤进行交易，或在邻近的小镇打工。住在较大沿海城市的闪迈人已习惯于马来人的生活方式。闪迈人是马来西亚原住民阿斯利人中十七族中的一族。 | 多数萨满人信萨满信仰。而最大的少数则是信基督教。而就算信了基督教，许多基督徒的萨满人生活仍受到传统文化影响，包含巫术等部分。萨满的泛灵信仰中，最重要的祭典就是丰年祭，又称作Genggulang，用来表达他们对于大自然赐予他们丰收的感谢。在祭典中，他们会献祭鸡、花跟未处理过的米。然而，随着时间的迁徙，祭典文化的成分越来越低，而转变得越来越像华人的新年或西方的圣诞节。
闪迈人非常强调他们“非暴力”也就是“和平”的民族特性，他们害怕产生情绪，尤其是负面情绪，因为他们相信产生负面情绪是件非常危险的事，会让他们变得脆弱和无助。他们说他们不会做出任何暴力行为和感到愤怒，而事实说明他们也非常少有暴力行为和感到愤怒。当闪迈人被他人欺骗时他们也不会生气，当别人要对他们做出攻击时，他们会张开双手让对方知道他们没有要攻击的意思或是逃跑。
在过去，当闪迈村落出现问题或歧见，他们的处理方式是私底下讲八卦跟羞辱他们认为造成问题的人。现在，他们采用更正式、有组织性的方式，他们会定期由村落领袖举行叫作Bcaraa的会议。在会议中，一开始村落领袖会先做一个长的演讲，关于村落和平、村落团结的重要性，接着他会带领村人讨论争议事件，让大家发表意见、沟通、协调，为期数小时直到大家产生一致的意见才结束，最后领袖会再做一个演讲，告诉大家什么样的行为才是一个善良、和平的闪迈人所该有的行为作为会议的结束。 | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Drogi_wojew%C3%B3dzkie_w_Polsce | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/32/Droga_wojew%C3%B3dzka_nr_590_c.JPG | Drogi wojewódzkie w Polsce | 500 – 599 | Drogi wojewódzkie w Polsce / Wykaz dróg wojewódzkich / 500 – 599 | Droga wojewódzka nr 590 (województwo warmińsko-mazurskie) | English: Voivodeship road DW590 (Poland) Polski: Droga wojewódzka nr 590 (Polska) | null | image/jpeg | 1,944 | 2,592 | true | true | true | Drogi wojewódzkie w Polsce – sieć dróg publicznych uzupełniająca system dróg krajowych, stanowiąca własność właściwego samorządu województwa.
Do dróg wojewódzkich zalicza się drogi stanowiące połączenia między miastami, mające znaczenie dla województwa i drogi o znaczeniu obronnym niezaliczone do dróg krajowych. Zaliczenie do kategorii dróg wojewódzkich oraz ustalenie ich przebiegu następuje w drodze uchwały sejmiku województwa.
Na drogach wojewódzkich ruchem zarządza marszałek województwa, z wyjątkiem dróg położonych w miastach na prawach powiatu, gdzie zarządza nimi prezydent miasta. Sejmiki wszystkich województw powołały własne jednostki organizacyjne – zarządy dróg wojewódzkich, wykonujące obowiązki zarządcy dróg wojewódzkich na terenie danego województwa.
Drogom wojewódzkim w Polsce nadaje się jedną z dwóch możliwych klas: GP lub G.
Numerację dróg wojewódzkich prowadzi GDDKiA. Drogi wojewódzkie w Polsce oznacza się trzycyfrowym numerem drogi pisanym czarnymi cyframi na żółtym tle, choć na przełomie XX i XXI wieku posiadały oznaczenia nawet cztero- i pięciocyfrowe. Drogowskazy wskazujące na drogi wojewódzkie mają zielone tło. | null |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Juliette_Darcourt | Juliette Darcourt | null | Juliette Darcourt | Juliette Darcourt, photographed by Nadar in 1885 | English: Juliette Darcourt, by Nadar. Français : Juliette Darcourt, par Nadar. | Sepia-toned portrait of a white woman, standing; her hair is dressed in curls atop her head; she is wearing a dress with calico-print skirt and front panel. | image/jpeg | 3,399 | 2,408 | true | true | true | Juliette Darcourt, also seen as Juliette d'Harcourt, was a French actress and singer on the Paris stage. | Juliette Darcourt (1860 – 1920), also seen as Juliette d'Harcourt, was a French actress and singer on the Paris stage. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Flavius_Jos%C3%A8phe | Flavius Josèphe | Biographie | Flavius Josèphe / Biographie | Vespasien | Vespasianus. Plaster cast in Pushkin museum after original in Louvre (L 1261), that was identified as modern art work and removed from collection. Cropped and color adjusted version of original image | null | image/png | 960 | 759 | true | true | true | Joseph fils de Matthatias le Prêtre, plus connu sous son nom latin de Flavius Josèphe, né à Jérusalem en 37/38 et mort à Rome vers 100, est un historiographe romain juif d'origine judéenne du Iᵉʳ siècle.
Son œuvre — écrite en grec — est l'une des sources principales sur l'histoire des Judéens du Iᵉʳ siècle. Elle concerne, les Antiquités judaïques en particulier, les événements et conflits de son temps entre Rome et Jérusalem, même si elle n'est pas sans poser de problèmes aux historiens actuels. | « La vie de Flavius Josèphe est bien connue par les détails qu'il en donne lui-même dans ses propres écrits : c'est donc une véritable biographie que l'on peut tracer de cet auteur, grâce aussi à son Autobiographie (Vita). » Dans cette Vita publiée dans les premières années du IIᵉ siècle pour répondre aux accusations de Juste de Tibériade, il fait grand cas de ses quartiers de noblesse.
Josèphe est né à Jérusalem en 37/38. Il appartient à une famille sacerdotale de la classe Yehoyarib à qui les Hasmonéens avaient attribué la première place, car Mattathias en faisait théoriquement partie. Par sa mère, il est donc apparenté aux Hasmonéens. Il reçoit l'éducation rabbinique qui était de mise dans les familles aisées. « Il a très bonne opinion de ses capacités intellectuelles », faisant état de sa « réputation de mémoire et d'intelligence supérieure (Vita). » Il raconte que vers sa quatorzième année, les « grands prêtres et les notables de la cité venaient [le] voir pour apprendre de [lui] tel ou tel point particulier de la loi. »
Josèphe indique aussi que lorsqu'il eut treize ans, ayant le désir d'apprendre les diverses opinions des Pharisiens, des Sadducéens et des Esséniens, qui d'après lui formaient l'essentiel des « sectes » juives, il « s’instruisit de toutes, et en fit l'épreuve avec beaucoup de travail et d'austérité » afin que les connaissant toutes il puisse s'attacher à celle qui lui paraîtrait la meilleure. Après cela, il aurait aussi fait un séjour de trois ans auprès d'un ermite du désert dénommé Bannos dont André Paul rapproche les mœurs de celles de Jean le Baptiste : « se content[ant] pour vêtement de ce que lui fournissaient les arbres, et pour nourriture, de ce que la terre produit spontanément, et us[ant] de fréquentes ablutions d'eau froide de jour et de nuit, par souci de pureté ».
En 63-64, il est envoyé à Rome et négocie avec succès auprès de Poppée, l'épouse de l'empereur Néron, la libération de prêtres mis en accusation et emprisonnés par le procurateur de Judée, Antonius Felix.
Revenu à Jérusalem, après le début des hostilités en 66, il est nommé commandant militaire de Galilée par les autorités du début de la révolte contre les Romains. Il prend une part active à la Première guerre judéo-romaine au cours de laquelle son commandement a du mal à s'imposer, en concurrence avec d'autres responsables régionaux de la révolte tels Jean de Gischala et Juste de Tibériade. Ceux-ci, ainsi que Jésus fils de Sapphias, le soupçonnent de jouer double-jeu et l'accusent de trahison. Ils parviennent à obtenir sa destitution. Mais Josèphe, en faisant jouer d'autres influences à Jérusalem, se maintient quand même à son poste.
Il se rend aux Romains dès le début de la campagne de Vespasien en Galilée (printemps 67). Selon son propre récit, lors de la prise de la garnison juive de la forteresse de Jotapata, actuelle Yodfat, où des centaines de soldats sont tués et où la plupart des autres se suicident, il est piégé en juillet 67 dans une grotte avec quarante de ses compagnons. Ceux-ci refusent de se rendre aux Romains et se livrent à un suicide collectif, dont seuls Josèphe et un compagnon réchappent, car « un tirage au sort destiné à fixer l'ordre dans lequel ils se donneraient réciproquement la mort désigna Josèphe », pour périr le dernier avec ce compagnon (voir Problème de Josèphe). Après le massacre de leurs compagnons d'arme, « il réussit à le convaincre de choisir avec lui la vie », pour finalement se livrer au général en chef des troupes romaines de Vespasien et son fils Titus. Cette version a semblé hautement improbable à nombre de critiques qui pensent qu'il a manipulé le tirage au sort, ce qui lui a valu une réputation de traître pendant des siècles.
Selon ses dires, il promet à Vespasien l'empire, dans un oracle inspiré des prophéties messianiques contenues dans les livres saints judaïques. Intrigué, Vespasien épargne sa vie et le tient en captivité dans la camp militaire de Césarée de juillet 67 à décembre 69. Cette prédiction, qui participe de la propagande flavienne en recherche de légitimation d'esse | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Beciu | Beciu | null | Beciu | null | ro:Categorie:Hărţi ale judeţului Teleorman | Beciu – Mappa | image/png | 1,000 | 903 | true | true | true | Beciu è un comune della Romania di 1.868 abitanti, ubicato nel distretto di Teleorman, nella regione storica della Muntenia.
Il comune è formato dall'unione di 3 villaggi: Bârseștii de Jos, Beciu, Smârdan.
Beciu è divenuto comune autonomo nel 2004, staccandosi dal comune di Plopii-Slăvitești. | Beciu è un comune della Romania di 1.868 abitanti, ubicato nel distretto di Teleorman, nella regione storica della Muntenia.
Il comune è formato dall'unione di 3 villaggi: Bârseștii de Jos, Beciu, Smârdan.
Beciu è divenuto comune autonomo nel 2004, staccandosi dal comune di Plopii-Slăvitești. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Miguel_Blay | Miguel Blay | Galería | Miguel Blay / Galería | null | English: Peace is represented by the central female figure. Under her look and protecting arm two soldiers (a Royal one and a Carlist) hug each other (right), while a young mother and her son contemplate the scene (left). Español: La Paz está representada por la figura central femenina, bajo cuya mirada y brazo protector un soldado real y otro carlista se abrazan (derecha), mientras una joven madre y su hijo contemplan la escena (izquierda). | null | image/jpeg | 894 | 1,024 | true | true | true | Miguel Blay y Fábrega fue un escultor español. | null | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Clara_Clemens | Clara Clemens | Early career | Clara Clemens / Early career | Twain with his daughter Clara and her friend. | English: Samuel Clemens (Mark Twain) with Clara Clemens (foreground) and her friend Miss Marie Nichols. | Photograph of Mark Twain playing piano, with his daughter Clara and her friend behind him | image/jpeg | 1,444 | 1,173 | true | true | true | Clara Langhorne Clemens Samossoud, formerly Clara Langhorne Clemens Gabrilowitsch, was a daughter of Samuel Clemens, who wrote as Mark Twain. She was a contralto concert singer and she managed his estate and guarded his legacy after his death as his only surviving child. She was married first to Ossip Gabrilowitsch, then to Jacques Samossoud after Gabrilowitsch's death. She wrote biographies of Gabrilowitsch and of her father. In her later life, she became a Christian Scientist. | Clara lived in Vienna with her parents from September 1897 to May 1899 where she cultivated her voice for the concert stage. Her voice was characterized as unusually sweet and attractive. She also studied piano in 1899 under Theodor Leschetizky, who had been a pupil of Carl Czerny. In December 1900, she was invited by the people of Hartford to perform at a grand concert given by the Boston Symphony Orchestra. She studied for several years under masters in Europe before making her professional debut in Florence. She made her American debut as a contralto concert singer on the evening of September 22, 1906 at the Norfolk Gymnasium in Norfolk, Connecticut, assisted by violinist Marie Nichols. She rented Edgewood there in 1905, and she used the proceeds from the concert to purchase a memorial window for her mother in the Norfolk Church of the Transfiguration. Charles Edmund Wark (1876-1954) was a classical pianist from Cobourg, Ontario, and he became Clemens' piano accompanist from the winter of 1906 to late in 1908. Clemens and Nichols also continued to perform together, including a series of concerts in London and Paris in 1908. On May 30, Clemens debuted in London at a benefit concert, raising money for American girls to attend Oxford and Cambridge Universities. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Montreuil-sur-Lozon | Montreuil-sur-Lozon | null | Montreuil-sur-Lozon | null | Français : Église Notre-Dame de fr:Montreuil-sur-Lozon | Montreuil-sur-Lozon | image/jpeg | 1,728 | 2,592 | true | true | true | Montreuil-sur-Lozon est une commune française, située dans le département de la Manche en région Normandie, peuplée de 330 habitants. | Montreuil-sur-Lozon est une commune française, située dans le département de la Manche en région Normandie, peuplée de 330 habitants. | |
el | https://el.wikipedia.org/wiki/%CE%9A%CE%BB%CE%B5%CE%B9%CF%83%CF%84%CF%8C_%CE%B3%CF%85%CE%BC%CE%BD%CE%B1%CF%83%CF%84%CE%AE%CF%81%CE%B9%CE%BF_%CE%A0%CE%B1%CE%BD%CE%B1%CF%87%CE%B1%CF%8A%CE%BA%CE%AE%CF%82 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/0b/Gimnastiriopge.jpg | Κλειστό γυμναστήριο Παναχαϊκής | null | Κλειστό γυμναστήριο Παναχαϊκής | Το Κλειστό της Παναχαϊκής όπως φαίνεται μέσα από το Στάδιο «Κ. Δαβουρλής». (Πάτρα - Λήψη του 2006). | Pale de spor Panachaiki Greece | null | image/jpeg | 515 | 686 | true | true | true | Το Κλειστό Γήπεδο Παναχαϊκής είναι γυμναστήριο που μπορεί να φιλοξενήσει αγώνες μπάσκετ και βόλλεϋ καθώς και -με την τοποθέτηση ρινγκ- αγώνες μαχητικών αθλημάτων όπως η πυγμαχία, ενώ αποτελεί την έδρα των αντίστοιχων τμημάτων της Παναχαϊκής Γ.Ε.
Κατασκευάστηκε το 1984 και βρίσκεται στην συνοικία Αγυιά της Πάτρας, δίπλα ακριβώς στο Στάδιο Παναχαϊκής «Κώστας Δαβουρλής». Έχει χωρητικότητα περίπου 500 θέσεων. Ανήκει εξ ολοκλήρου στην ερασιτεχνική Παναχαική.
Διαθέτει παρκέ δάπεδο, αποδυτήρια, κερκίδα με πλαστικά καθίσματα, φωτισμό led, ηλεκτρονικό πίνακα, κ.α. | Το Κλειστό Γήπεδο Παναχαϊκής είναι γυμναστήριο που μπορεί να φιλοξενήσει αγώνες μπάσκετ και βόλλεϋ καθώς και -με την τοποθέτηση ρινγκ- αγώνες μαχητικών αθλημάτων όπως η πυγμαχία, ενώ αποτελεί την έδρα των αντίστοιχων τμημάτων της Παναχαϊκής Γ.Ε.
Κατασκευάστηκε το 1984 και βρίσκεται στην συνοικία Αγυιά της Πάτρας, δίπλα ακριβώς στο Στάδιο Παναχαϊκής «Κώστας Δαβουρλής». Έχει χωρητικότητα περίπου 500 θέσεων. Ανήκει εξ ολοκλήρου στην ερασιτεχνική Παναχαική.
Διαθέτει παρκέ δάπεδο, αποδυτήρια, κερκίδα με πλαστικά καθίσματα, φωτισμό led, ηλεκτρονικό πίνακα, κ.α. |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Lawrence_Atkinson | Lawrence Atkinson | null | Lawrence Atkinson | Sky Pilot by Lawrence Atkinson for the cover of Wheels, 1918. | English: Cover of Wheels 1918, Sky Pilot, Lawrence Atkinson. (1873–1931) | null | image/jpeg | 698 | 499 | true | true | true | Lawrence Atkinson was an English artist, musician and poet. | Lawrence Atkinson (1873–1931) was an English artist, musician and poet. | |
arz | https://arz.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%D9%86%D8%AE%DA%86%D8%A7%D8%B1%D8%AC%D8%A7%D9%84_%D8%AA%D9%88%DA%A4%D8%B4%D9%8A%D9%86%DA%86%D8%A7%D8%B1%D8%AC%D8%A7%D9%84 | انخچارجال توڤشينچارجال | null | انخچارجال توڤشينچارجال | null | UCI Bike Race 2015 Richmond, VA 2015 UCI Road World Championships – Women's time trial in Richmond, USA | null | image/jpeg | 4,912 | 7,360 | true | true | true | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
انخچارجال توڤشينچارجال لاعبه سباق عجل من مونجوليا. | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
انخچارجال توڤشينچارجال لاعبه سباق عجل من مونجوليا. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Pasterka-H%C3%BCtte | Pasterka-Hütte | null | Pasterka-Hütte | null | Schronisko PTTK w Pasterce w Górach Stołowych w zimowej szacie | Im Winter | image/jpeg | 660 | 990 | true | true | true | Die Pasterka-Hütte liegt auf einer Höhe von 700 m n.p.m. in Polen im Heuscheuergebirge, einem Gebirgszug der Sudeten, auf dem Szczeliniec Wielki. | Die Pasterka-Hütte (polnisch Schronisko PTTK „Pasterka“) liegt auf einer Höhe von 700 m n.p.m. in Polen im Heuscheuergebirge, einem Gebirgszug der Sudeten, auf dem Szczeliniec Wielki. | |
bg | https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B5%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%82%D0%B8 | Зеолити | Производство | Зеолити / Производство | Филипсит – Сицилия, Италия | English: Phillipsite Locality: Palagonia, Northern Iblean plateau, Catania Province, Sicily, Italy (Locality at mindat.org) This is a fairly rare member of the zeolite family that at times can have calcium, or potassium, or sodium as its chief constituent. Phillipsite has cemented brecciated rock and formed a series of botryoidal groups, the largest of which measures 1.0 cm across. These spheres are snow white, and lustrous. I am told it is quite good for the locality! 5.6 x 3.4 x 1.8 cm Deutsch: Phillipsit Fundort: Palagonia, Northern Iblean plateau, Provinz Catania, Sizilien, Italien (Fundort bei mindat.org) | null | image/jpeg | 502 | 600 | true | true | true | Зеолитите са голяма група минерали, които представляват водни алумосиликати предимно на натрия и калция и по-рядко на калия или бария. Характеризират се със способността си да отдават и отново да поглъщат т.нар. зеолитова вода, в зависимост от температурата и влажността на околната среда. Друго важно тяхно свойство е подчертаната им способност за йонен обмен, позволявайки им селективно да отделят и отново да приемат молекулите и йоните на различни вещества, в зависимост от тяхната големина. Каналите в структурата на различните зеолитови минерали са с различни форми и размери и могат да пропускат едни и да задържат други градивни частици. Това основно свойство превръща зеолитите в природни молекулни сита.
Познати са около 40 природни минерала със зеолитови свойства и повече от 1400 синтетични. Класическите зеолити са класифицирани през 1756 година от шведския минералог Аксел Фредрик Кронщед. Наименованието им е дадено от него и се дължи на факта, че при нагряване кипят с бурно отделяне на зеолитова вода. Названието е комбинация от гръцките думи зео, означаващо „кипя“ и литос със значение „камък“. | За добиването на зеолитите се използват конвенционални отворени техники в открити мини. Горният почвен слой се отстранява, за да се получи достъп до рудата. Добива се по два начина – като се взриви или се изкопае. Изгребва се с помощта на трактори или друг вид машини, оборудвани със специални лопатки. Преработва се като се мачка, суши и смила. Смляната руда се сортира в зависимост от големината на частиците и се превозва в торби или в насипно състояние.
Голямото наличие на скали, богати на зеолити, и ниската производствена цена на преработката им, са предпоставки за тяхното мащабно използване. Намират се в големи количества на всички континенти. Годишното производство в света на природен зеолит за 2010 година е между 2,8 и 3,3 милиона тона, но производствените данни за някои страни не са общодостъпни. Основните производители на различни видове зеолити са:
Китай – 1,75 до 2,25 милиона тона
Йордания – 400 до 450 хиляди тона
Южна Корея – 160 до 170 хиляди тона
Япония – 150 до 160 хиляди тона
Турция – 100 хиляди тона
Словакия – 90 хиляди тона
САЩ – 59 хиляди тона
Украйна – 20 до 40 хиляди тона
Унгария – 20 до 30 хиляди тона
Куба – 25 хиляди тона
Нова Зеландия – 17 до 20 хиляди тона
България – 15 хиляди тона
Република Южна Африка – 10 до 15 хиляди тона
Австралия – 5 до 10 хиляди тона
Испания – 5 до 10 хиляди тона
Русия – 5 до 10 хиляди тона
Канада – от 3 до 5 хиляди тона
Гърция – от 3 до 5 хиляди тона
Италия – от 3 до 5 хиляди тона
Филипините – от 3 до 5 хиляди тона
Мексико – 1000 тона
Индонезия – 400 – 500 тона | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Commonwealth_Trading_Bank_Building | Commonwealth Trading Bank Building | null | Commonwealth Trading Bank Building | Commonwealth Trading Bank building viewed from the corner of Martin Place and Pitt Street, while under renovation in 2012, prior to demolition of the 1960s annex (left) | Martin Place | null | image/jpeg | 1,800 | 2,700 | true | true | true | The Commonwealth Trading Bank Building, also known as the Commonwealth Bank Building, is an historically significant building in the Sydney central business district, New South Wales, Australia, located on the corner of Pitt Street and Martin Place. It was formerly the headquarters of the Commonwealth Bank of Australia, which for a significant part of the 20th century functioned as Australia's central bank. | The Commonwealth Trading Bank Building, also known as the Commonwealth Bank Building, is an historically significant building in the Sydney central business district, New South Wales, Australia, located on the corner of Pitt Street and Martin Place. It was formerly the headquarters of the Commonwealth Bank of Australia, which for a significant part of the 20th century functioned as Australia's central bank. | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Specie_di_Eucalyptus | Specie di Eucalyptus | A | Specie di Eucalyptus / A | Eucalyptus accedens | Avon Valley National Park Eucalyptus accedens(Powder-barked Wandoo) Xanthorrhoea(Grasstree) | null | image/jpeg | 4,150 | 2,749 | true | true | true | La seguente è una lista di specie del genere Eucalyptus | Eucalyptus abdita Brooker & Hopper
Eucalyptus absita Grayling & Brooker
Eucalyptus acaciiformis H.Deane & Maiden
Eucalyptus accedens W.Fitzg.
Eucalyptus acies Brooker
Eucalyptus acmenoides Schauer
Eucalyptus acroleuca L.A.S.Johnson & K.D.Hill
Eucalyptus × adjuncta Maiden
Eucalyptus aenea K.D.Hill
Eucalyptus × aequans Blakely
Eucalyptus aequioperta Brooker & Hopper
Eucalyptus × affinis H.Deane & Maiden
Eucalyptus agglomerata Maiden
Eucalyptus aggregata H.Deane & Maiden
Eucalyptus alaticaulis R.J.Watson & Ladiges
Eucalyptus alba Reinw. ex Blume
Eucalyptus albens Benth.
Eucalyptus albida Maiden & Blakely
Eucalyptus albopurpurea (Boomsma) D.Nicolle
Eucalyptus alipes (L.A.S.Johnson & K.D.Hill) D.Nicolle & Brooker
Eucalyptus alligatrix L.A.S.Johnson & K.D.Hill
Eucalyptus alpina Lindl.
Eucalyptus ambigua A.Cunn. ex DC.
Eucalyptus ammophila Brooker & Slee
Eucalyptus amplifolia Naudin
Eucalyptus amygdalina Labill.
Eucalyptus anceps (Maiden) Blakely
Eucalyptus ancophila L.A.S.Johnson & K.D.Hill
Eucalyptus andrewsii Maiden
Eucalyptus angophoroides R.T.Baker
Eucalyptus angularis Brooker & Hopper
Eucalyptus angulosa Schauer
Eucalyptus angustissima F.Muell.
Eucalyptus annulata Benth.
Eucalyptus annuliformis Grayling & Brooker
Eucalyptus × anomala Blakely
Eucalyptus apiculata R.T.Baker & H.G.Sm.
Eucalyptus apodophylla Blakely & Jacobs
Eucalyptus apothalassica L.A.S.Johnson & K.D.Hill
Eucalyptus approximans Maiden
Eucalyptus aquilina Brooker
Eucalyptus arachnaea Brooker & Hopper
Eucalyptus arborella Brooker & Hopper
Eucalyptus arcana (Nicolle & Brooker) Rule
Eucalyptus archeri Maiden & Blakely
Eucalyptus arenacea J.C.Marginson & Ladiges
Eucalyptus arenicola Rule
Eucalyptus argillacea W.Fitzg. ex Maiden
Eucalyptus argophloia Blakely
Eucalyptus argutifolia Grayling & Brooker
Eucalyptus argyphea L.A.S.Johnson & K.D.Hill
Eucalyptus aromaphloia Pryor & J.H.Willis
Eucalyptus articulata Brooker & Hopper
Eucalyptus aspersa Brooker & Hopper
Eucalyptus aspratilis L.A.S.Johnson & K.D.Hill
Eucalyptus assimilans L.A.S.Johnson & K.D.Hill
Eucalyptus astringens (Maiden) Maiden
Eucalyptus atrata L.A.S.Johnson & K.D.Hill
Eucalyptus × auburnensis Maiden | |
sr | https://sr.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D1%80%D0%B4%D0%B5%D0%BD_(%D0%9D%D0%B5%D0%BC%D0%B0%D1%87%D0%BA%D0%B0) | Верден (Немачка) | null | Верден (Немачка) | Верден | Windmühle Germania Wöhrden | null | image/jpeg | 3,648 | 5,472 | true | true | true | Верден општина је у њемачкој савезној држави Шлезвиг-Холштајн. Једно је од 115 општинских средишта округа Дитмаршен. Према процјени из 2010. у општини је живјело 1.328 становника. Посједује регионалну шифру 1051113. | Верден (њем. Wöhrden) општина је у њемачкој савезној држави Шлезвиг-Холштајн. Једно је од 115 општинских средишта округа Дитмаршен. Према процјени из 2010. у општини је живјело 1.328 становника. Посједује регионалну шифру (AGS) 1051113. |
Subsets and Splits
Rainbow References in WIT
The query retrieves entries containing the word 'rainbow' in various fields, providing a basic search and limited context about where the term appears.