language stringlengths 2 9 | page_url stringlengths 25 757 | image_url stringlengths 54 738 | page_title stringlengths 1 239 | section_title stringlengths 1 674 ⌀ | hierarchical_section_title stringlengths 1 1.2k ⌀ | caption_reference_description stringlengths 1 15.6k ⌀ | caption_attribution_description stringlengths 1 47.4k ⌀ | caption_alt_text_description stringlengths 1 2.08k ⌀ | mime_type stringclasses 7
values | original_height int32 100 25.5k | original_width int32 100 46.6k | is_main_image bool 1
class | attribution_passes_lang_id bool 1
class | page_changed_recently bool 1
class | context_page_description stringlengths 1 2.87k ⌀ | context_section_description stringlengths 1 4.1k ⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
no | https://no.wikipedia.org/wiki/Hartvig_Nissens_skole | Hartvig Nissens skole | Kjente elever ved Hartvig Nissens skole | Hartvig Nissens skole / Kjente elever ved Hartvig Nissens skole | Prinsesse Astrid | Prinsesse Astrid fru Ferner – og hunden ved vindauge på Slottet 17. mai 2007 | null | image/jpeg | 182 | 181 | true | true | true | Hartvig Nissens skole er en videregående skole i Niels Juels gate på Frogner i Oslo. Skolen ble etablert av Hartvig Nissen i 1849 med navnet Nissens Pigeskole, og var opprinnelig en privat pikeskole som var eid av sine bestyrere.
Skolen var den første institusjonen som tilbød middelskoleeksamen og examen artium for kvinner i Norge, og også den første institusjonen i Norge som begynte med høyere utdannelse for kvinner i form av Nissens Pikeskoles seminar, senere kalt Kristiania lærerskole. Gjennom lærerskolen utdannet Nissens Pikeskole en stor andel av de kvinnelige lærerne i Norge på 1800-tallet og tidlig på 1900-tallet. Miljøet rundt Nissens Pikeskole var også sentralt i kvinnesaken generelt, og utgjorde et av de sentrale miljøene som etablerte Norsk Kvinnesaksforening i 1884 og kjempet for kvinners rett til høyere utdanning og stemmerett. Skolen ble overtatt av kommunen i 1918, sammen med naboskolen Frogner skole. Gutter fikk adgang til skolen i 1955 og den skiftet navn fra Nissens Pikeskole til Hartvig Nissens skole i 1963. Hartvig Nissens skole er Oslos nest eldste videregående skole, etter Oslo katedralskole, som tradisjonelt bare var åpen for gutter. | Margrethe Munthe, forfatter.
Clara Holst, språkhistoriker og første norske kvinne som tok doktorgraden.
Eva Nansen, mezzosopran og gift med Fridtjof Nansen.
Prinsesse Ragnhild, søster av kong Harald V, kronprinsesse Märthas eldste datter.
Prinsesse Astrid, søster av kong Harald V, kronprinsesse Märthas yngste datter.
Lillebjørn Nilsen, begynte på musikklinjen i 1967.
Steinar Ofsdal, fløytist.
Jon Balke, jazzmusiker.
Maria Bonnevie, skuespiller (dramalinjen fra 1989).
Bokken Lasson, sanger og revykunstner.
Helga Helgesen, en pioneer innen husstellsfaget.
Rigmor Galtung, skuespiller og komiker.
Hege Schøyen, skuespiller og komiker.
Odd-Magnus Williamson, tekstforfatter, komiker og skuespiller.
Henrik Thodesen, skuespiller, programleder og komiker.
Nikis Theophilakis, skuespiller.
Hans Marius Hoff Mittet, skuespiller og sanger.
Anders Behring Breivik, terrorist og massemorder.
Anders Bye, komiker, sanger og dubber.
Jon Niklas Rønning, komiker og musiker.
Anja Garbarek, musiker og sanger.
Leiv Igor Devold. filmregissør
Silje Storstein, skuespiller.
Philip Boardman, norsk reggae/dancehall/hiphop-artist.
Simon Stranger, forfatter.
Tarjei Sandvik Moe, skuespiller.
Victoria Ose, journalist og skuespiller.
Jakob Oftebro, skuespiller | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Cuban_Five | Cuban Five | null | Cuban Five | Spandoek in Cuba, waar de vrijlating van de Cuban Five wordt gevierd | Português: Outdoor em Cuba pedindo a libertação dos Cinco Cubanos | null | image/jpeg | 1,944 | 2,592 | true | true | true | De Cuban Five is een groep van Cubanen die als leden van een spionagenetwerk in 1998 in de Amerikaanse stad Miami werden aangehouden en in 2001 werden veroordeeld. In december 2014 waren alle vijf leden weer op vrije voeten. | De Cuban Five is een groep van Cubanen die als leden van een spionagenetwerk in 1998 in de Amerikaanse stad Miami werden aangehouden en in 2001 werden veroordeeld. In december 2014 waren alle vijf leden weer op vrije voeten. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Paul_Heyse | Paul Heyse | Heyse in München | Paul Heyse / Leben / Heyse in München | Grabmal für Paul und Anna Heyse im Münchner Waldfriedhof | Deutsch: Grabmal von Paul Heyse und Anna Heyse. Waldfriedhof München | null | image/jpeg | 3,840 | 5,760 | true | true | true | Paul Johann Ludwig Heyse, ab 1910 von Heyse war ein deutscher Schriftsteller, Dramatiker und Übersetzer. Neben vielen Gedichten schuf Heyse rund 180 Novellen, acht Romane und 68 Dramen. Heyses Biograf Erich Petzet rühmte die „Umfassenheit seiner Produktion“. Die Ausgabe der Werke, die Petzet 1924 besorgte, umfasst drei Reihen von je fünf Bänden, von denen jeder rund 700 Seiten zählt. Der einflussreiche Münchener „Dichterfürst“ Heyse pflegte zahlreiche Freundschaften und war auch als Gastgeber berühmt.
Theodor Fontane glaubte 1890, dass Heyse seiner Epoche „den Namen geben“ und ein „Heysesches Zeitalter“ dem Goetheschen folgen werde. 1910 wurde Heyse als erster deutscher Autor belletristischer Werke mit dem Nobelpreis für Literatur ausgezeichnet. | 1852 war Emanuel Geibel zum literarischen Ratgeber des bayerischen Königs Maximilian II. berufen worden. 1854 überredete er den König, den jungen Paul Heyse, der damals noch ein talentierter, aber unbekannter Anfänger war, mit einer hohen Pension nach München zu berufen. So erhielt der 24-jährige Heyse von Maximilian II. zu seiner Überraschung das Angebot, für eine jährliche Pension von zunächst 1000 Gulden nach München überzusiedeln und dort zu dichten. Heyse sollte an den vom König veranstalteten Symposien teilnehmen. Zudem wurde ihm ein Vorlesungsrecht an der Universität gewährt (Professur in romanischer Philologie). Nach der Heirat mit Margaretha Kugler (1834–1862) traf Heyse am 25. Mai 1854 in München ein. Bei seiner ersten Audienz beim König überreichte Heyse diesem seine Verserzählungen Hermen. Wie sich später zeigte, musste Heyse seinen Dienstherrn auch auf Reisen begleiten und bei den Teeabenden der Königin lesen. Sein Vorlesungsrecht übte er dagegen nicht aus.
Heyse durfte sich nun zur geistigen Elite des drittgrößten deutschen Teilstaates zählen und genoss ein reges geselliges Leben. Bei den königlichen Gesprächsrunden, den Symposien, saß der junge Dichter gleichberechtigt neben Geibel und Friedrich Bodenstedt, neben den besten Wissenschaftlern Münchens wie dem Chemiker Justus von Liebig, dem Philologen Friedrich Thiersch, den Historikern Heinrich von Sybel und Wilhelm Heinrich Riehl und dem Arzt Max von Pettenkofer. Die Teilnehmer an den Symposien verkehrten häufig mit dem König und zwangloser als mancher Minister.
In der Ehe mit Margaretha geb. Kugler wurden vier Kinder geboren. Der Erstgeborene, Franz, kam am 22. August 1855 zur Welt.
Zwischen 1855 und 1874 war Heyse Mitglied der Zwanglosen Gesellschaft München. Mit den ebenfalls nach München berufenen „Nordlichtern“ Geibel und Riehl gründete er 1856 den Dichterverein Die Krokodile. Zu den Mitgliedern der Vereinigung gehörte auch der Komponist Robert von Hornstein, in dessen Haus Heyse zeitweise wohnte und dem er einige Libretti lieferte.
In Zürich lernte Heyse 1857 Gottfried Keller kennen, mit dem er schon bald in einen Gedankenaustausch trat, vorwiegend in Form eines Briefwechsels (1859–1888), woraus sich eine dauerhafte Freundschaft entwickelte. Seit Dezember 1854 pflegte Heyse auch eine langjährige Korrespondenz mit Eduard Mörike.
Ab 1859 musste Heyse einige Mitglieder der Familie Kugler versorgen und deshalb den ungeliebten Redakteursposten beim Literaturblatt zum deutschen Kunstblatt annehmen. Er sagte einem verlockenden Angebot des Großherzogs Carl Alexander von Sachsen-Weimar-Eisenach ab, der ihn zur Übersiedlung nach Thüringen bewegen wollte. In diese Zeit fiel der Beginn einer Freundschaft mit dem schwäbischen Dichter Hermann Kurz.
Angeregt durch ein Bild seines Freundes Bonaventura Genelli schrieb Heyse 1860 für die Argo die Novelle Der Centaur. Im selben Jahr erschien die Sammlung italienischer Volkslieder Italienisches Liederbuch, die später von Hugo Wolf unter demselben Titel vertont wurde.
1861 lernte Heyse bei einem Besuch in Wien Grillparzer und Hebbel kennen. Auf Heyses Zureden übernahm der Verleger Wilhelm Ludwig Hertz Fontanes Balladen in seinen Verlag.
1862 entstand das Schauspiel Ludwig der Bayer. Heyse gab Ein Münchner Dichterbuch zusammen mit Emanuel Geibel heraus. Andrea Delfin erschien in der Sammlung Neue Novellen. Am 30. September 1862 erlag Heyses Frau Margaretha in Meran einer Lungenkrankheit.
1867 heiratete Heyse die junge Münchnerin Anna Schubart (* 25. Mai 1849; † 26. Juli 1930). Die Novelle Beatrice erschien. 1868 entzog Ludwig II. Geibel die Pension wegen des Gedichtes An König Wilhelm, das den preußischen König als zukünftigen Kaiser feierte. Daraufhin verzichtete Heyse auf seine eigene Pension und erklärte freimütig, er sei der gleichen Meinung wie Geibel. Von 1868 bis 1870 entstanden Das Mädchen von Treppi, Die Stickerin von Treviso (Novellen), Moralische Novellen und Die Göttin der Vernunft (Tragödie).
Heyse wurde 1871 Mitglied des Bayerischen Maximiliansordens für Wissenschaft und Kunst. Er entwickelte in der Einleitu | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%B1%D0%BE%D0%BA_%D0%86%D1%81%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%96%D1%97_%D0%B7_%D1%84%D1%83%D1%82%D0%B1%D0%BE%D0%BB%D1%83 | Кубок Ісландії з футболу | null | Кубок Ісландії з футболу | null | Italiano: coppa d' Islanda | null | image/jpeg | 259 | 162 | true | true | true | Ку́бок Ісла́ндії з футбо́лу — футбольний плей-оф турнір Ісландії, переможець якого отримує право грати в Лізі Європи УЄФА. | Ку́бок Ісла́ндії з футбо́лу — футбольний плей-оф турнір Ісландії, переможець якого отримує право грати в Лізі Європи УЄФА. | |
fi | https://fi.wikipedia.org/wiki/HMS_Kale_(1904) | HMS Kale (1904) | null | HMS Kale (1904) | null | English: Starboard side view of HMS Kale at sea, c1905 (TWAM ref. DS.HL/2/100/3). HMS Kale was a River Class destroyer launched by Hawthorn Leslie on 8 November 1904. Sadly she was lost on 27 March 1918 after striking a mine in the North Sea. The shipyard of R. & W. Hawthorn Leslie at Hebburn built many fine warships. During the First World War the firm built 2 light cruisers, 3 destroyer leaders and 25 torpedo boat destroyers. The firm also built machinery and boilers for 2 battleships, and a further 3 light cruisers. These and other warships built by Hawthorn Leslie before the War, are remembered in this set. There are remarkable images of warships under construction at Hebburn, as well as fascinating shots of the people who attended the launches. The set also contains majestic views of the ships at sea. The images are not only a testimony to the skill of those who designed and built these ships but also to the courage of those who sailed in them. (Copyright) We're happy for you to share these digital images within the spirit of The Commons. Please cite 'Tyne & Wear Archives & Museums' when reusing. Certain restrictions on high quality reproductions and commercial use of the original physical version apply though; if you're unsure please email archives@twmuseums.org.uk | null | image/jpeg | 698 | 1,092 | true | true | true | HMS Kale oli Britannian Kuninkaallisen laivaston River-luokan torpedovenehävittäjä. | HMS Kale oli Britannian Kuninkaallisen laivaston River-luokan torpedovenehävittäjä. | |
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%82%BB%E3%82%AF%E3%82%BF%E3%83%BC%E3%83%BB%E3%83%A2%E3%83%87%E3%83%AB | セクター・モデル | null | セクター・モデル | 基本的なセクター・モデルを示した図。 | null | null | image/svg+xml | 381 | 708 | true | true | true | セクター・モデルは、都市の発展に関する同心円モデルに修正を加えたものであり、土地経済学者ホーマー・ホイトが1939年に提唱したことから、ホイト・モデルとも呼ばれる。これを適用することで、都市の成長が都市の外側に向かって進展していく事実をモデルに取り込むことができる。ただし、複雑な現象を説明しようとする単純化されたモデルの例に漏れず、このモデルの有効性は限られたものである。 | セクター・モデル（英語: sector model、扇形モデルと訳されることもある）は、都市の発展に関する同心円モデルに修正を加えたものであり、土地経済学者ホーマー・ホイトが1939年に提唱したことから、ホイト・モデル（Hoyt model）とも呼ばれる。これを適用することで、都市の成長が都市の外側に向かって進展していく事実をモデルに取り込むことができる。ただし、複雑な現象を説明しようとする単純化されたモデルの例に漏れず、このモデルの有効性は限られたものである。 | |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Vitricythara_metria | Vitricythara metria | null | Vitricythara metria | null | English: Vitricythara metria (Dall, 1903); family Mangeliidae | null | image/jpeg | 793 | 428 | true | true | true | Vitricythara metria är en snäckart som först beskrevs av Dall 1903. Vitricythara metria ingår i släktet Vitricythara och familjen kägelsnäckor. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life. | Vitricythara metria är en snäckart som först beskrevs av Dall 1903. Vitricythara metria ingår i släktet Vitricythara och familjen kägelsnäckor. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life. | |
fi | https://fi.wikipedia.org/wiki/Hurrikaani_Irene | Hurrikaani Irene | Kehitys | Hurrikaani Irene / Kehitys | null | English: The GOES-13 satellite captured this stunning visible image of Hurricane Irene at 8:32 a.m. EDT, just 28 minutes before Irene's landfall in New York City. The image showed Irene's huge cloud cover blanketing New England, New York and over Toronto, Canada. Shadows in Irene's clouds indicate the bands of thunderstorms that surround now tropical storm Irene. (Credit: NASA/NOAA GOES Project) | null | image/jpeg | 1,058 | 1,500 | true | true | true | Hurrikaani Irene oli Pohjois-Atlantilla riehunut trooppinen hirmumyrsky, joka aiheutti vaaraa Karibian itäosassa ja Yhdysvalloissa, missä evakuoitiin miljoonia ihmisiä. Se oli vuoden 2011 ensimmäinen hurrikaani ja yhdeksäs nimetty myrsky Atlantilla. Voimakkaimmillaan hurrikaani Irene oli viisiportaisella Saffirin-Simpsonin hurrikaaniasteikolla 3. luokan hurrikaani.
Irene surmasi Puerto Ricosta Connecticutiin ulottuvalla alueella ainakin 18 ihmistä. Virginiassa ja Pohjois-Carolinassa surmansa sai ainakin kymmenen ihmistä. | Kuuropilvien ryväs alkoi järjestäytyä trooppiselle myrskylle tyypilliseen muotoon, ja myrsky nimettiin Ireneksi 28. elokuuta, kun se oli Pienten Antillien itäpuolella. Se liikkui Puerto Ricon yli ja jatkoi kohti Bahamaa 22. elokuuta aamulla. Sen kovimmat keskituulet olivat 34 m/s ja ilmanpaine keskuksessa 987 hPa. Seuraavana aamuna (23.8.) Irene voimistui 2. luokan hurrikaaniksi, kun sen tuulet puhalsivat lähes 45 m/s. Irenen sade- ja pilvijärjestelmän halkaisija oli yli 650 km. Satelliittikuvista ei vieläkään voinut erottaa pilvetöntä myrskyn silmää.
Irene voimistui 3. luokan hurrikaaniksi 24. elokuuta aamulla juuri ennen kuin se iski Bahamalle. Tällöin sen silmä erottui satelliittikuvista hyvin. Korkein keskituuli oli 51 m/s. Hurrikaanikeskus varoitti voimakkaasta myrskyvuoksesta: merenpinta voisi nousta yli kolme metriä yli normaalitason. Se ehti laantua takaisin 1. luokan hurrikaaniksi ennen kuin se rantautui Pohjois-Carolinaan aikaisin lauantaiaamuna 27. elokuuta. 28. elokuuta myrsky rantautui uudelleen New Jerseyyn. | |
lt | https://lt.wikipedia.org/wiki/%C5%BDiebtuv%C4%97lis | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/02/100_Yen_lighter.JPG | Žiebtuvėlis | null | Žiebtuvėlis | Žiebtuvėlis | Lighter, photo taken in Japan. This kind of Lighter is cheap priced and sometimes distributed free in sales promotion. | null | image/jpeg | 928 | 1,040 | true | true | true | Žiebtuvėlis − prietaisas kibirkščiai įžiebti arba liepsnai gauti.
Kibirkštį arba liepsną sukelia trinami kibirkščiuojantys lydiniai, elektra įkaitinta viela arba elektrinis išlydis.
Žiebtuvėliai būna su degalais arba be jų.
Pirmasis žiebtuvėlis − Dobereinerio lempa buvo išrastas 1823 m. J. V. Dobereinerio ir buvo gaminamas iki 1880 m. | Žiebtuvėlis − prietaisas kibirkščiai įžiebti arba liepsnai gauti.
Kibirkštį arba liepsną sukelia trinami kibirkščiuojantys lydiniai, elektra įkaitinta viela arba elektrinis išlydis.
Žiebtuvėliai būna su degalais (benzinu, dujomis) arba be jų (elektrinis žiebtuvėlis).
Pirmasis žiebtuvėlis − Dobereinerio lempa buvo išrastas 1823 m. J. V. Dobereinerio (Johann Wolfgang Döbereiner) ir buvo gaminamas iki 1880 m. |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Santa_Claus_Village | Santa Claus Village | null | Santa Claus Village | La distanza Roma-Santa Claus Village. | Italiano: Distanza Roma-Santa Claus Village | null | image/jpeg | 480 | 640 | true | true | true | Il Santa Claus Village situato a circa 8 km da Rovaniemi, in Finlandia, è la residenza ufficiale di Babbo Natale; è infatti possibile incontrarlo personalmente e visitare il suo studio o l'ufficio postale dove ogni anno arrivano le lettere dai bambini di tutto il mondo.
Nel villaggio sono presenti numerose attrazioni, tutte riguardanti Babbo Natale e la regione della Lapponia, ed è simbolicamente contraddistinto sul pavimento il punto preciso in cui secondo le coordinate di latitudine è situato il circolo polare artico.
All'interno di una caverna non distante dal Santa Claus Village è presente il Santa Park, un altro parco di divertimenti. | Il Santa Claus Village situato a circa 8 km da Rovaniemi, in Finlandia, è la residenza ufficiale di Babbo Natale; è infatti possibile incontrarlo personalmente e visitare il suo studio o l'ufficio postale dove ogni anno arrivano le lettere dai bambini di tutto il mondo.
Nel villaggio sono presenti numerose attrazioni, tutte riguardanti Babbo Natale e la regione della Lapponia, ed è simbolicamente contraddistinto sul pavimento il punto preciso in cui secondo le coordinate di latitudine è situato il circolo polare artico.
All'interno di una caverna non distante dal Santa Claus Village è presente il Santa Park, un altro parco di divertimenti. | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D1%83%D0%B4%D0%B0%D1%80-%D0%BF%D0%B0%D1%88%D0%B0 | Джудар-паша | null | Джудар-паша | Держава Саадитов с учётом завоеваний Джудар-паши. | null | null | image/svg+xml | 1,500 | 1,561 | true | true | true | Джуда́р-паша́, имя при рождении — Дие́го де Гева́ра — марокканский полководец и путешественник, по происхождению мориск.
Родился недалеко от Альмерии в семье ремесленников-морисков. В раннем детстве при набеге турецких корсаров был похищен и доставлен в Марракеш ко двору шерифа Абд аль-Малика. Там мальчик был обращён в ислам и оскоплён; несмотря на презрение, каким пользовались все невольники, Джудар смог подняться по карьерной лестнице, продемонстрировав свои способности в военном деле. В 1578 году, отличившись в Битве трёх королей, он получил должность каида Марракеша.
В 1590 году шериф Ахмад аль-Мансур присвоил Джудару звание паши и поручил отправиться на завоевание империи Сонгай, стоявшей на грани распада из-за непрекращающихся междоусобиц. В октябре Джудар-паша выступил в поход с 4-тысячным отрядом, располагавшим огнестрельным оружием и артиллерией; часть воинов составляли европейские наёмники и пленники-христиане. Проделав путь через Сахару, у излучины Нигера войска Джудар-паши сразились с 40-тысячной армией сонгайского правителя Аскиа Исхака II. | Джуда́р-паша́ (исп. Yuder Pachá), имя при рождении — Дие́го де Гева́ра (исп. Diego de Guevara; ок. 1550, Куэвас-дель-Альмансора — 1606, Марракеш) — марокканский полководец и путешественник, по происхождению мориск.
Родился недалеко от Альмерии в семье ремесленников-морисков. В раннем детстве при набеге турецких корсаров был похищен и доставлен в Марракеш ко двору шерифа Абд аль-Малика. Там мальчик был обращён в ислам и оскоплён; несмотря на презрение, каким пользовались все невольники, Джудар смог подняться по карьерной лестнице, продемонстрировав свои способности в военном деле. В 1578 году, отличившись в Битве трёх королей, он получил должность каида (губернатора) Марракеша.
В 1590 году шериф Ахмад аль-Мансур присвоил Джудару звание паши (генерала) и поручил отправиться на завоевание империи Сонгай (располагавшейся на территории нынешнего Мали), стоявшей на грани распада из-за непрекращающихся междоусобиц. В октябре Джудар-паша выступил в поход с 4-тысячным отрядом, располагавшим огнестрельным оружием и артиллерией; часть воинов составляли европейские наёмники и пленники-христиане. Проделав путь через Сахару, у излучины Нигера войска Джудар-паши сразились с 40-тысячной армией сонгайского правителя Аскиа Исхака II. Несмотря на огромный численный перевес и тактические уловки противника (в частности, сонгайцы пытались выпустить на марокканцев стадо разъярённых быков), Джудар-паша одержал убедительную победу, умело используя превосходство своих воинов в вооружении, опыте и дисциплине.
Разгром противника при Тондипи открыл ему дорогу в сердце империи: Джудар-паша вступил в Тимбукту, Дженне и Гао, подверг их разграблению и отправил аль-Мансуру более 4 млн фунтов золота. Он был назначен полновластным правителем захваченных земель. Проявляя милость к побеждённым, он сохранил жизнь элите покорённых народов, в том числе Исхаку II, который предложил ему взятку в 10 тысяч золотых монет и тысячу невольников за оставление города. Узнавший об этом аль-Мансур сместил Джудар-пашу и стал назначать других пашей из Марракеша. Впрочем, Джудар сохранял огромный авторитет у местного населения и фактически продолжал распоряжаться бывшими сонгайскими землями. Около 1599 года он вернулся на север Африки, где продолжил делать блестящую карьеру при марракешском дворе. Джудар-паша умер в 1606 году, по одной версии, убитый чернью во время междоусобных войн, по другой, обезглавленный одним из претендентов на трон за измену.
Часть воинов Джудар-паши, происходивших из Андалусии, поселилась на излучине Нигера, образовав своеобразную этническую группу, которую местные называли арма (по-испански «оружие»; см. en:Armas). Они сохраняли свои обычаи и язык до 1737 года, когда попали под власть народа фульбе; их потомки, численность которых составляет около 20 тыс., до сих пор употребляют в речи испанские слова и помнят о своём андалусийском происхождении. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Historia_de_Tulu%C3%A1 | Historia de Tuluá | null | Historia de Tuluá | Representación Batallas Independentistas. | The Battle of Boyacá in the War of Independence of Colombia, Venezuela, Ecuador and Panama against Spain (Boyacá, Colombia, 1819). | null | image/jpeg | 233 | 196 | true | true | true | Tuluá, geográfica e históricamente reconocido este territorio como el valle que conforman los ríos Tuluá y Morales, ha sido una zona con actividades humanas posteriores a la colonización, ya que se conoce que desde mediados del año 1300 D.C había asientos humanos en este territorio.
Según las crónicas, cuando tropas al mando del capitán Juan de Lemos y Pedro Antonio Aguirre realizaron las exploraciones y conquista de los territorios, le permitieron celebrar capitulaciones de tierra con el gobernador don Luis de Valenzuela Fajardo, el 9 de AGOSTO 1635. Recibiendo a su favor las tierras del valle del Tuluá, Jícara-manta, Espíritu Santo y San Juan de Barragán. Pidió “Lemus y Aguirre” merced de tierras al cabildo de Buga para establecer en él “Hatos de Ganado y estancias de Comida”, para proveer de alimentos a la empresa conquistadora. La nueva población obtuvo su importancia, cuando el fundador abrió el camino de Barragán, que comunica el Valle del río cauca y el virreinato de Cartago, con el valle de Saldaña y el valle del Tolima. | Tuluá, geográfica e históricamente reconocido este territorio como el valle que conforman los ríos Tuluá y Morales, ha sido una zona con actividades humanas posteriores a la colonización, ya que se conoce que desde mediados del año 1300 D.C había asientos humanos en este territorio.
Según las crónicas, cuando tropas al mando del capitán Juan de Lemos y Pedro Antonio Aguirre realizaron las exploraciones y conquista de los territorios, le permitieron celebrar capitulaciones de tierra con el gobernador don Luis de Valenzuela Fajardo, el 9 de AGOSTO 1635. Recibiendo a su favor las tierras del valle del Tuluá, Jícara-manta, Espíritu Santo y San Juan de Barragán. Pidió “Lemus y Aguirre” merced de tierras al cabildo de Buga para establecer en él “Hatos de Ganado y estancias de Comida”, para proveer de alimentos a la empresa conquistadora. La nueva población obtuvo su importancia, cuando el fundador abrió el camino de Barragán, que comunica el Valle del río cauca y el virreinato de Cartago, con el valle de Saldaña y el valle del Tolima.
La ciudad moderna ó la que fundaron los españoles, no tuvo un Acta de la Real Corona Española , ni del Reino de Granada de fundación, pero, se ha adoptado oficialmente como fecha de fundación el 24 de agosto de 1639, día de San Bartolomé Apóstol, debido a que los colonos al fundarla, la ofrecieron a este Santo Católico en encomienda y protección de los españoles habitantes de dichas tierras, y se reconoció que la población recibió el nombre de San Bartolomé de “Tuluá” (Voz Indígena que significa “LLANO FÁCIL DE CULTIVAR”), por el anterior poblado de indios que existía en dichas tierras.
Tuluá adquiere la calidad de Municipio el 30 de mayo de 1825 Con la instalación del primer Concejo Municipal, dando así comienzo a su organización político administrativa, este suceso, se debe en gran parte, a que el General Joaquín París Ricaurtedel Ejército independentista, luego de la batalla de Boyacá decidiera instalar su cuartel general en la ciudad, (que para ese entonces era un territorio del la ciudad de Buga, clara aliada de la corona y sede del poder del rey en la región), y en una maniobra política le sustituyó el ayuntamiento y la nombró villa en 1819., cariñosamente llamada Corazón del Valle, por su ubicación geográfica o conocida también como La Villa de Céspedes, en honor a Don Juan María Céspedes su ilustre hijo quien fuere sacerdote, científico, sabio naturista y patriota.
Posteriormente en la medida que él rio fue cambiando de curso al caer el Valle del Cauca, la ciudad se vio obligada a desplazarse hasta tomar su asentamiento definitivo a mediados de 1.875, cuando se constituye el Parque de Boyacá y se construye, por fin la iglesia de San Bartolomé.
Dos son las características de Tuluá durante este periodo de formación lento. La primera, que fue una ciudad que no se dio alrededor de un parque principal o de una plaza mayor como la mayoría de las ciudades de la estructura hispánica. La segunda, que, por la misma razón o por algunas otras que los historiadores no han descifrado, solo vino a tener iglesia parroquial a finales del siglo pasado, pese a tener cura doctrinero desde casi siglo y medio antes.
La ciudad se convirtió en un municipio del Departamento del Valle del Cauca en 1910 con la separación del territorio que actualmente lo conforma del estado soberano del Cauca, la sede del nuevo estado fue la ciudad de Santiago de Cali que fuese la capital hasta la actualidad. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Monetiforme | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/df/Ficha_para_m%C3%A1quina_expendedora_de_Coca_Cola.JPG | Monetiforme | null | Monetiforme | Ficha para máquina expendedora de Coca Cola. | English: Token for Coca Cola vending machines. Español: Ficha para máquina expendedora de Coca Cola. | null | image/jpeg | 682 | 1,435 | true | true | true | Los monetiformes o fichas, llamadas «tokens» en inglés, «jetons» en francés y «gettone» en italiano, son piezas de metal, baquelita o plástico, que, a diferencia de las monedas, no tienen valor de curso legal, porque han sido acuñadas por particulares, empresas, instituciones u organismos no oficiales.
Podemos establecer dos grandes apartados: las que representan un valor monetario y las que no.
Al primer grupo pertenecen, entre otras, las «chapas» de Cooperativas, las fichas de casino, las «tax» tokens, etc.
Las fichas del segundo grupo, no llevan expresado su valor en la equivalencia en dinero de curso legal, sino, en todo caso, en el producto para el cual sirven.
A la hora de clasificar las fichas, podemos establecer, entre otras, las siguientes categorías:
Fichas con el valor económico especificado:
Fichas de bancos.
Fichas de comercios y empresas.
Fichas de particulares.
Fichas de cooperativas.
Fichas del mercado del Borne.
Fichas de casinos.
Fichas de impuestos.
Fichas patrióticas.
Fichas sin especificación de valor económico:
Fichas de transporte.
Fichas de teléfono.
Fichas de bebidas y comidas.
Fichas de aparcamiento y trenes de lavado.
Fichas de lavanderías. | Los monetiformes o fichas, llamadas «tokens» en inglés, «jetons» en francés y «gettone» en italiano, son piezas de metal (cobre, níquel, latón, aluminio, zinc, etc), baquelita o plástico, que, a diferencia de las monedas, no tienen valor de curso legal, porque han sido acuñadas por particulares, empresas, instituciones u organismos no oficiales.
Podemos establecer dos grandes apartados: las que representan un valor monetario y las que no.
Al primer grupo pertenecen, entre otras, las «chapas» de Cooperativas, las fichas de casino, las «tax» tokens, etc.
Las fichas del segundo grupo, no llevan expresado su valor en la equivalencia en dinero de curso legal, sino, en todo caso, en el producto para el cual sirven («vale para una consumición»; teléfono, aparcamiento, un transporte en metro, etc).
A la hora de clasificar las fichas, podemos establecer, entre otras, las siguientes categorías:
Fichas con el valor económico especificado:
Fichas de bancos.
Fichas de comercios y empresas.
Fichas de particulares.
Fichas de cooperativas.
Fichas del mercado del Borne.
Fichas de casinos.
Fichas de impuestos.
Fichas patrióticas.
Fichas sin especificación de valor económico:
Fichas de transporte.
Fichas de teléfono.
Fichas de bebidas y comidas.
Fichas de aparcamiento y trenes de lavado.
Fichas de lavanderías.
Fichas de duchas.
Fichas de máquinas de juego.
Fichas de recuerdo.
Fichas de propaganda.
Existen fichas muy antiguas y otras actuales. En algunos países su uso continúa siendo frecuente. Así, por ejemplo, en Italia suelen ser muy corrientes las fichas de bebidas, en Estados Unidos de América muchos transportes públicos funcionan con fichas así como en Alemania o Gran Bretaña, las lavanderías suelen hacer funcionar lavadoras y secadoras con fichas en lugar de monedas.
Por lo que al coleccionismo se refiere, el país donde hay más afición es Estados Unidos donde existen sociedades, comercios especializados y una amplia bibliografía sobre el tema. |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Conflent | Conflent | null | Conflent | Localización del Conflent en el departamento de Pirineos Orientales. | null | null | image/svg+xml | 304 | 558 | true | true | true | El Conflent es una comarca situada en el sur de Francia, en el departamento de Pirineos Orientales, en la región de Occitania. Hasta la firma del Tratado de los Pirineos en 1659 perteneció a la Corona de Aragón como parte del Rosellón. Su capital es la ciudad de Prades. | El Conflent es una comarca situada en el sur de Francia, en el departamento de Pirineos Orientales, en la región de Occitania. Hasta la firma del Tratado de los Pirineos en 1659 perteneció a la Corona de Aragón como parte del Rosellón. Su capital es la ciudad de Prades. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Gromada_Brzyszczki | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/bb/Ko%C5%9Bci%C3%B3%C5%82_w_Warzycach.jpg | Gromada Brzyszczki | null | Gromada Brzyszczki | null | Polski: Kościół w Warzycach | Brzyszczki | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | Gromada Brzyszczki – dawna gromada, czyli najmniejsza jednostka podziału terytorialnego Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej w latach 1954–1972.
Gromady, z gromadzkimi radami narodowymi jako organami władzy najniższego stopnia na wsi, funkcjonowały od reformy reorganizującej administrację wiejską przeprowadzonej jesienią 1954 do momentu ich zniesienia z dniem 1 stycznia 1973, tym samym wypierając organizację gminną w latach 1954–1972.
Gromadę Brzyszczki z siedzibą GRN w Brzyszczkach utworzono – jako jedną z 8759 gromad na obszarze Polski – w powiecie jasielskim w woj. rzeszowskim na mocy uchwały nr 22/54 WRN w Rzeszowie z dnia 5 października 1954. W skład jednostki weszły obszary dotychczasowych gromad Brzyszczki, Warzyce, Gorajowice, Hankówka i Kowalowy ze zniesionej gminy Jasło w tymże powiecie. Dla gromady ustalono 27 członków gromadzkiej rady narodowej.
31 grudnia 1961 z gromady Brzyszczki wyłączono: a część wsi Gorajowice o pow. ok. 190 ha; b część wsi Brzyszczki o pow. ok. 48 ha; oraz c część wsi Hankówka o pow. ok. 3 ha, włączając je do miasta Jasła w tymże powiecie.
Gromada przetrwała do końca 1972 roku, czyli do kolejnej reformy gminnej. | Gromada Brzyszczki – dawna gromada, czyli najmniejsza jednostka podziału terytorialnego Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej w latach 1954–1972.
Gromady, z gromadzkimi radami narodowymi (GRN) jako organami władzy najniższego stopnia na wsi, funkcjonowały od reformy reorganizującej administrację wiejską przeprowadzonej jesienią 1954 do momentu ich zniesienia z dniem 1 stycznia 1973, tym samym wypierając organizację gminną w latach 1954–1972.
Gromadę Brzyszczki z siedzibą GRN w Brzyszczkach (obecnie w granicach Jasła) utworzono – jako jedną z 8759 gromad na obszarze Polski – w powiecie jasielskim w woj. rzeszowskim na mocy uchwały nr 22/54 WRN w Rzeszowie z dnia 5 października 1954. W skład jednostki weszły obszary dotychczasowych gromad Brzyszczki, Warzyce, Gorajowice, Hankówka i Kowalowy ze zniesionej gminy Jasło w tymże powiecie. Dla gromady ustalono 27 członków gromadzkiej rady narodowej.
31 grudnia 1961 z gromady Brzyszczki wyłączono: a) część wsi Gorajowice o pow. ok. 190 ha; b) część wsi Brzyszczki o pow. ok. 48 ha; oraz c) część wsi Hankówka o pow. ok. 3 ha, włączając je do miasta Jasła w tymże powiecie.
Gromada przetrwała do końca 1972 roku, czyli do kolejnej reformy gminnej. |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B8%D0%BD%D0%BA%D0%B2%D0%B5-%D0%A2%D0%B5%D1%80%D1%80%D0%B5 | Чинкве-Терре | null | Чинкве-Терре | null | English: View of the Cinque Terre Mediterranean shoreline from above Riomaggiore. | null | image/jpeg | 1,600 | 1,200 | true | true | true | Чи́нкве-Те́рре — національний парк Італії, частина узбережжя на сході Лігурії в провінції Спеція, східна частина Рів'єри. У Чинкве-Терре входить п'ять невеликих сіл заснованих ще в Середньовіччі.
До складу Чинкве-Терре входять Монтероссо-аль-Маре, Вернацца, Корнілья, Манарола і Ріомаджоре. Всередині поселень, окрім Монтероссо, заборонено автомобільний рух, а в Монтероссо він вкрай обмежений. У 1997 році Чинкве-Терре, разом з містом Порто-Венере і найближчими островами стали об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Побут мешканців, незважаючи на присутність всіх благ цивілізації, мало змінився. Чинкве-Терре популярне серед туристів. В основному відвідувачі прибувають морем в Монтероссо з Ла-Спеції або Порто-Венере чи потягом. Спеціальні добові квитки дозволяють вільно користуватися залізницею, яка з'єднує п'ять сіл та Ла-Спецію.
У Чинкве-Терре берег скелястий і обривистий, пляжі кам'яні або галькові, за винятком піщаного пляжу в Монтероссо. У селах збереглися середньовічні захисні споруди від піратів. Манарола і Ріомаджоре з'єднує мальовнича Дорога любові. На цьому відрізку пішоходного шляху дуже популярно залишати замочки як символ вічної любові. | Чи́нкве-Те́рре (італ. Cinque Terre, ліг. Sinque Tere - «П'ять земель») — національний парк Італії, частина узбережжя на сході Лігурії в провінції Спеція, східна частина Рів'єри. У Чинкве-Терре входить п'ять невеликих сіл (міст) заснованих ще в Середньовіччі.
До складу Чинкве-Терре входять Монтероссо-аль-Маре (або просто Монтероссо), Вернацца, Корнілья, Манарола і Ріомаджоре. Всередині поселень, окрім Монтероссо, заборонено автомобільний рух, а в Монтероссо він вкрай обмежений. У 1997 році Чинкве-Терре, разом з містом Порто-Венере і найближчими островами (Пальмарія, Тіно і Тінетто) стали об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО. Побут мешканців, незважаючи на присутність всіх благ цивілізації, мало змінився. Чинкве-Терре популярне серед туристів. В основному відвідувачі прибувають морем в Монтероссо з Ла-Спеції або Порто-Венере чи потягом. Спеціальні добові (або на більший термін) квитки дозволяють вільно користуватися залізницею, яка з'єднує п'ять сіл та Ла-Спецію.
У Чинкве-Терре берег скелястий і обривистий, пляжі кам'яні або галькові, за винятком піщаного пляжу в Монтероссо. У селах збереглися середньовічні захисні споруди від піратів. Манарола і Ріомаджоре з'єднує мальовнича Дорога любові (італ. Via dell'Amore). На цьому відрізку пішоходного шляху дуже популярно залишати замочки як символ вічної любові.
Кухня жителів складається в основному з морських дарів, але на терасах вирощуються також виноград і ростуть оливкові дерева, а також інші рослини, виробляються вина і лікери. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Monroe_Street_Bridge | Monroe Street Bridge | Geschichte | Monroe Street Bridge / Geschichte | null | English: Monroe Street bridge, the first one built, 1889. Spokane, WA | null | image/png | 250 | 503 | true | true | true | Die Monroe Street Bridge ist eine Straßenbrücke in der Stadtmitte von Spokane, Washington, USA, die im Zuge der gleichnamigen Straße den Spokane River überquert. | Die erste Brücke an dieser Stelle war eine 1889 eröffnete hölzerne Trestle-Brücke, die 1890 bereits wieder abbrannte.
Ihr folgte kurz danach eine stählerne Auslegerbrücke, die jedoch erhebliche Schwingungen und Senkungen in der Brückenmitte aufwies. Sie wurde 1905 für unsicher erklärt und 1909 im Zusammenhang mit dem Bau der neuen Betonbogenbrücke abgerissen.
Die 1911 eröffnete Betonbogenbrücke hatte zunächst an ihrem südlichen Ende ebenfalls nur ein Trestle-Viadukt, das erst einige Jahre später durch Betonbögen wie auf der Nordseite ersetzt wurde.
Der Anblick der neuen Brücke, des Stolzes der jungen Stadt, wurde jedoch schon 1914 beeinträchtigt, als die Union Pacific Railroad eine Fachwerk-Eisenbahnbrücke quer über den nördlichen Seitenbogen errichtete, die erst 1973 wieder abgebaut wurde.
In den 1990er Jahren hatte sich der Zustand der Brücke so verschlechtert, dass ein Abriss geplant wurde. Nach Protesten aus der Bevölkerung entschied man sich schließlich für den Erhalt der Brücke, bei dem von Januar 2003 bis September 2005 die Bögen saniert, fast der ganze Rest der Brücke jedoch im alten Stil neu aufgebaut wurde.
Die Monroe Street Bridge wurde 1976 in das National Register of Historic Places aufgenommen. | |
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Biserica_de_lemn_din_Sumurducu | Biserica de lemn din Sumurducu | Imagini din exterior | Biserica de lemn din Sumurducu / Imagini din exterior | null | Română: Biserica de lemn din Sumurducu. Absida altarului | null | image/jpeg | 1,944 | 2,592 | true | true | true | Biserica de lemn din Sumurducu, județul Cluj, datează din anul 1715, conform unei inscripții aflată în partea superioară a ușii de la intrare. Are hramul „Sfinții Arhangheli Mihail și Gavriil” și a fost adusă din localitatea învecinată Berindu. Biserica se află pe noua listă a monumentelor istorice sub codul LMI: cod LMI CJ-II-m-B-07773. | null | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Jefferson_County_EMS | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/e8/JCPEMS_Car.jpg | Jefferson County EMS | Notes | Jefferson County EMS / Notes | null | English: A Jefferson County Police "Strecher Car" | null | image/jpeg | 256 | 400 | true | true | true | Jefferson County Emergency Medical Services was the primary advanced life support provider for Jefferson County, Kentucky outside the limits of the City of Louisville. The merger of Jefferson County Government with the City of Louisville brought about the combining of JCEMS with the EMS bureau of the Louisville Division of Fire to form Louisville Metro EMS in early 2005. Therefore, as a separate and distinct entity, it no longer exists. | JCEMS was an "all ALS service" for its entire existence meaning all ambulances fielded included at least one Paramedic on board. This type of staffing did not require the use of extra response vehicles specifically for advanced life support providers.
The distinctive "slant-sided" profile of Jefferson County's ambulances was actually attributed to a design by JCEMS employees. This style of ambulance has been copied and used elsewhere around the United States. Proponents of the slanted sides claim they allow a lower center of gravity. Consequently, the vehicle displays less tendency to sway side-to-side and reduces roll-over potential.
JCEMS's Disaster Response Team (DRT) performed all hazardous materials response inside Jefferson County (outside of the City of Louisville), a function carried over from previous police department responsibilities. DRT often responded outside of the county at the request of other agencies. |
ce | https://ce.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D1%83%D0%B0%D1%81%D1%81%D0%B8 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/c5/Froissy_-_Eglise.JPG | Фруасси | null | Фруасси | null | Français : Froissy (Oise - Picardie - France) : L'église Notre-Dame Italiano: Chiesa di Notre Dame a Froissy, (Oise, Piccardia, Francia) | Сурт | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | Фруасси — Францин гӀала-коммуна, лаьтта О-де-Франс регионехь. Коммунан департамент — Уаза. Кхузахь климат барамехь ю, аьхка йовха хуьлу, ткъа Ӏа барамехь-шийла хуьлу. ГӀалин бахархой французаш бу. Официалан Французийн мотт бу. | Фруасси (фр. Froissy) — Францин гӀала-коммуна, лаьтта О-де-Франс регионехь. Коммунан департамент — Уаза. Кхузахь климат барамехь ю, аьхка йовха хуьлу, ткъа Ӏа барамехь-шийла хуьлу. ГӀалин бахархой французаш бу. Официалан Французийн мотт бу. |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Museo-monumento_al_deportato_politico_e_razziale | Museo-monumento al deportato politico e razziale | L'opera | Museo-monumento al deportato politico e razziale / Storia del museo / L'opera | Ingrandisci
Graffiti realizzati su bozzetti di Fernand Léger e di Alberto Longoni | leglon | null | image/gif | 645 | 2,551 | true | true | true | Il Museo Monumento al Deportato di Carpi è un museo storico sulla deportazione e sui campi di concentramento nazisti inaugurato nel 1973. Progettato dallo studio BBPR, in collaborazione con Giuseppe Lanzani e Renato Guttuso, è situato al piano terra del Palazzo dei Pio, nel centro storico della città. | La soluzione antiretorica di applicare un linguaggio rigoroso nel trattare alla deportazione, che dava facilmente adito a ovvie forme di simbolismo, è già chiara nelle parole della relazione con cui lo studio BBPR accompagnò il progetto per il museo:
La realizzazione del museo riproponeva il dibattuto tema della monumentalità come esigenza umana, già oggetto, nel 1943, di una "dichiarazione" formulata dallo storico Sigfried Giedion, dal pittore Fernand Léger e dall'architetto Josep Lluís Sert che denunciavano la svalutazione della monumentalità negli ultimi cento anni sostenendo che i monumenti non potevano più prescindere dal tessuto urbanistico in cui erano collocati.
Veniva inoltre sottolineata la necessità di una collaborazione tra architetto, pittore, scultore e urbanista per riportare l'architettura monumentale alle sue finalità originarie. | |
hy | https://hy.wikipedia.org/wiki/%D5%80%D5%B8%D5%AC%D5%AB%D5%BC%D5%B8%D6%82%D5%A4%D5%B0%D5%A1%D5%B8%D6%82%D5%A6 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7e/Holyrood_palace_courtyard.jpg | Հոլիռուդհաուզ | Ճարտարապետություն | Հոլիռուդհաուզ / Ճարտարապետություն | Սըր Ուիլյամ Բրյուսի նախագիծը, արված 1850֊ական թվականներին[4] | English: The courtyard of Holyrood Palace in the 1850s | null | image/jpeg | 1,760 | 2,880 | true | true | true | Հոլիռուդհաուզ, Մեծ Բրիտանիայի և Հյուսիսային Իռլանդիայի Միացյալ Թագավորության միապետի պաշտոնական նստավայրը Շոտլանդիայում։ Գտնվում է Էդինբուրգի Ռոյալ Մայլ թաղամասում՝ էդինբուրգյան դղյակի դեմ դիմաց։ 16֊րդ դարից ի վեր Հոլիռուդհաուզը եղել է Շոտլանդիայի միապետների հիմնական նստավայրը։ Այսօր այն պետական միջոցառումների և պաշտոնական ընդունելությունների կազմակերպման վայր է։ Եղիսաբեթ 2֊րդ թագուհին յուրաքանչյուր տարվա ամռան առաջին օրերն անցկացնում է Հոլիռուդհաուզում, որտեղ կազմակերպում է պաշտոնական ընդունելություններ և հանդիսություններ։ Շոտլանդիայի Մարի Ստյուարտ թագուհու բնակարանը՝ կից հարկաբաժիններով, կլոր տարին բաց է հասարակության համար՝ որպես թանգարան, բացառությամբ այն օրերի, երբ արքայական ընտանիքի որևէ ներկայացուցիչ գտնվում է պալատում։ | Պալատը կառուցվել է 1671֊1678 թվականներին, քառանկյունաձև նախագծով՝ բացառությամբ 16֊րդ դարի հյուսիս֊արևմտյան աշտարակի, որը կառուցել է Ջեյմս V-ը։ Սըր Ուիլյամ Բրյուսը կառուցեց երեք հարկանի Բարոկկո ոճի պալատը Անգլիայի Չարլզ II թագավորի համար` ի նշան միապետական կարգերի պահպանման։ Պալատի հիմնական մուտքը արևմուտքից է։
Հյուսիսային և հարավային ճակատամասերը ունեն սիմետրիկ, երեք հարկանի ճակատամասեր։ Պալատի ընդհանուր վերանորոգումն իրականացրել է ճարտարապետ Ռոբերտ Ռեյդը 1824-1834 թվականներին, որը նաև մասնակիորեն վերանորոգել է հարավ֊արևմտյան անկյունային աշտարակը։ Պալատի հյուսիս֊արևելյան անկյունում գտնվում են աբբայության եկեղեցու ավերակները։ Ներքին քառանկյունաձև ինտերիերի համար Բրյուսը հյուսիսային, հարավային և արևելյան ճակատամասերի վրա կառուցել է ինը կամարներից բաղկացած սյունաշարքով վերանդա, որն ընդգծում է երեք հիմնական հարկերի ընդհանուր տեսքը։
Ճարտարապետական պատմաբան Դեն Քրուկշենկը Հոլիռուդհաուզը նշել է ԲիԲիՍի֊ի 2002 թվականին հրատարակած «Բրիտանիայի լավագույն շենքերի պատմություն» գրքում, որպես Բրիտանիայի իր կարծիքով ութ լավագույն կառույցներից մեկը։ |
sl | https://sl.wikipedia.org/wiki/Pikareskni_roman | Pikareskni roman | null | Pikareskni roman | El Lazarillo de Tormes kot ga je videl španski slikar Francisco de Goya (1746-1828). | El lazarillo de Tormes (antes llamado "El garrotillo"). | null | image/jpeg | 2,056 | 1,620 | true | true | true | Pikareskni roman je literarna podzvrst romana v prozi. Še posebej je značilen za Španijo, čeprav se je razširil tudi drugod po Evropi. Pojavi se v obdobju med Renesanso in Barokom, v času Španskega zlatega veka, svoj vrhunec pa doseže v prvi tretjini 17. stoletja. | Pikareskni roman je literarna podzvrst romana v prozi. Še posebej je značilen za Španijo, čeprav se je razširil tudi drugod po Evropi. Pojavi se v obdobju med Renesanso in Barokom, v času Španskega zlatega veka, svoj vrhunec pa doseže v prvi tretjini 17. stoletja. | |
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%99%E3%83%8D%E3%83%81%E3%83%86%E3%82%B9%E7%9B%AE | ベネチテス目 | null | ベネチテス目 | キカデオイデアの花 | Bennettiales from the Sedgwick Museum's collection. Note the "cone" in the top-right of the image, and leaf traces. Width is ~15cm. | キカデオイデアの花 | image/jpeg | 1,422 | 1,473 | true | true | true | ベネチテス目は化石裸子植物の一群で、中生代三畳紀に現れ、白亜紀の終わり頃絶滅した。一般に太い幹、羽状複葉と茎の先につく生殖器官を特徴とし、見かけは現生のソテツ類に似ているが、気孔の配置などに違いがある。
キカデオイデア科とウィリアムソニア科の2群に分けられる。キカデオイデア科は幹が異様に太く、生殖器官は両性で、茎の先に雌胞子葉、根元に雄胞子葉が配置し、その点では被子植物の花と似ている。ただし、具体的な形の復元には諸説ある。また、この共通性はそれぞれ独自に生じたものであり、直接の関係はないとの考えが有力である。ウィリアムソニア科は幹がやや細く、分枝し、生殖器官はソテツ類と同じように雌雄別になっている。
なお、命名の基になったベネチテス Bennettites は葉の化石に、キカデオイデア Cycadeoidaea は幹と生殖器官の化石に対して当初つけられた属名で、両者はあとから同じものであることがわかった。 | ベネチテス目（ベネチテスもく、学名：Bennettitales、キカデオイデア目ともいう）は化石裸子植物の一群で、中生代三畳紀に現れ、白亜紀の終わり頃絶滅した。一般に太い幹、羽状複葉と茎の先につく生殖器官を特徴とし、見かけは現生のソテツ類に似ているが、気孔の配置などに違いがある。
キカデオイデア科（Cycadeoidaceae、キカデオイデアを含む）とウィリアムソニア科（Williamsoniaceae）の2群に分けられる。キカデオイデア科は幹が異様に太く、生殖器官（花あるいは胞子葉穂）は両性で、茎の先に雌胞子葉、根元に雄胞子葉が配置し、その点では被子植物の花と似ている。ただし、具体的な形の復元には諸説ある。また、この共通性はそれぞれ独自に生じたものであり、直接の関係はないとの考えが有力である。ウィリアムソニア科は幹がやや細く、分枝し、生殖器官はソテツ類と同じように雌雄別になっている。
なお、命名の基になったベネチテス Bennettites は葉の化石に、キカデオイデア Cycadeoidaea は幹と生殖器官の化石に対して当初つけられた属名で、両者はあとから同じものであることがわかった。 | |
bs | https://bs.wikipedia.org/wiki/Epsilon_Indi | Epsilon Indi | null | Epsilon Indi | Ilustracija primarne zvijezde s dva pratioca | English: Artist's conception of the Epsilon Indi system showing Epsilon Indi and the brown-dwarf binary companions. Due to the perspective of the brown dwarf companions, the relative sizes are not represented in this illustration. Brown dwarfs have a radius close to Jupiter. The more massive brown dwarf would be denser and brighter in the Near-IR. | null | image/jpeg | 2,100 | 3,000 | true | true | true | Epsilon Indi je zvijezda u sazviježđu Indijanac. Gledajući sazviježđe ona simbolizira jednu od strijela koje Indijanac drži u ruci. Udaljena je 11.8 sg. Ubraja su zvijezde glavnog niza spektralne klase K5V. Kao njena posebna karakteristika je veliko stvarno ugaono kretanje, na trećem je mjestu od svih golim okom vidljivih zvijezda. U godini 2640. će se pomaknuti u sazviježđe Tukan. Ima i još dva smeđa patuljka, spektralnog tipa T1V odnosno T6V, pa spada u višestruke zvijezde. | Epsilon Indi (ε Indi, ε Ind) je zvijezda u sazviježđu Indijanac. Gledajući sazviježđe ona simbolizira jednu od strijela koje Indijanac drži u ruci. Udaljena je 11.8 sg. Ubraja su zvijezde glavnog niza spektralne klase K5V. Kao njena posebna karakteristika je veliko stvarno ugaono kretanje, na trećem je mjestu od svih golim okom vidljivih zvijezda. U godini 2640. će se pomaknuti u sazviježđe Tukan. Ima i još dva smeđa patuljka, spektralnog tipa T1V odnosno T6V, pa spada u višestruke zvijezde. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Babuijore_Dharani_Dhar_High_School_(H.S) | Babuijore Dharani Dhar High School (H.S) | null | Babuijore Dharani Dhar High School (H.S) | School photo | English: School | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Babuijore Dharani Dhar High Schoolis held in Babuijore. Mr.Dharani Dhar Mondal had given his own area to establish this school and the school was established in 1953. In 2011, the school has permitted for Higher Secondary and the school was renamed as Babuijore Dharani Dhar High School (H.S). | Babuijore Dharani Dhar High Schoolis held in Babuijore. Mr.Dharani Dhar Mondal had given his own area to establish this school and the school was established in 1953. In 2011, the school has permitted for Higher Secondary and the school was renamed as Babuijore Dharani Dhar High School (H.S). | |
bg | https://bg.wikipedia.org/wiki/Graptemys_flavimaculata | Graptemys flavimaculata | null | Graptemys flavimaculata | null | English: Yellow-Blotched Map Turtle Deutsch: Gelbtupfen-Höckerschildkröte | null | image/jpeg | 1,880 | 2,816 | true | true | true | Graptemys flavimaculata е вид влечуго от семейство Блатни костенурки. Видът е световно застрашен, със статут Уязвим. | Graptemys flavimaculata е вид влечуго от семейство Блатни костенурки (Emydidae). Видът е световно застрашен, със статут Уязвим. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/337-%D0%BC%D0%B0_%D0%BF%D1%96%D1%85%D0%BE%D1%82%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%B8%D0%B2%D1%96%D0%B7%D1%96%D1%8F_(%D0%A2%D1%80%D0%B5%D1%82%D1%96%D0%B9_%D0%A0%D0%B5%D0%B9%D1%85) | 337-ма піхотна дивізія (Третій Рейх) | Історія | 337-ма піхотна дивізія (Третій Рейх) / Історія | Битва під Леніно. Жовтень 1943 | Polski: Szkic bitwy pod Lenino (12-13.10.1943)English: Battle of Lenino (12-13.10.1943) | null | image/png | 2,500 | 2,138 | true | true | true | 337-ма піхотна дивізія (Третій Рейх) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни. Дивізія 14-ї хвилі мобілізації Сухопутних військ Третього Рейху брала участь у битвах на Східному фронті. Після розгрому в операції «Багратіон» разом з 260-ю та 299-ю піхотними дивізіями об'єднані в корпусну групу «G». | 337-ма піхотна дивізія сформована 16 листопада 1940 року в Кемптені у VII-му військовому окрузі під час 14-ї хвилі мобілізації Вермахту.
До весни 1941 року дивізія перебувала на території військового округу, у березні розпочалася її передислокація до центральної Франції на рубежі демаркаційної лінії між окупованою частиною та республікою Віші. З'єднання контролювало завдання в районі Бон—Лангр—Доль—Шалон-сюр-Сон. Окупаційні функції частини дивізії виконували до літа 1942 року, коли були перекинуті на узбережжя Бретані в район Сен-Мало—Дінар—Дінан—Кольн, де займали берегові позиції на випадок висадки морського десанту західних союзників.
Восени 1942 дивізія готувалася до перекидання на Східний фронт, куди прибула наприкінці жовтня. З'єднання увійшло до складу XXXIX-го танкового корпусу генерала танкових військ Г.-Ю. фон Арніма, котрий утримував оборонні позиції в, так званому, Ржевському виступі поблизу Сичовки.
З листопада 1942 до березня 1943 обороняла рубежі по річках Гжать-Вазуза, відбиваючи атаки та наступи радянських військ на цій дільниці фронту. У березні 1943 взяла участь в операції «Буффель» — відступі військ Вермахту з Ржевського виступу. Після відходу з займаних позицій 337-ма піхотна дивізія зосередилася західніше Смоленська в районі Ново-Дугіно—Соседово—Тарбеєво. Літом 1943 року вела оборонні бої поблизу Дорогобужа.
У жовтні 1943 року в ході Оршанської наступальної операції 33-ї радянської армії генерал-полковника Гордов В. М., підрозділи 337-ї піхотної дивізії обороняли позиції «лінії Пантера» на 5-кілометровому відрізку від Щукино до хутора Романово. Основні сили генерала Отто Шюнеманна були згруповані в два ешелони оборони: 688-й і 313-й піхотні полки в першому і 113-та дивізійна бойова група (близько двох батальйонів) — у другому. Серед наступаючих військ Червоної армії була 1-ша польська піхотна дивізія, яка здобула бойове хрещення у запеклих боях при форсуванні Дніпра неподалік від білоруського селища Леніно (Могильовська область).
2 листопада 1943 року до складу дивізії введені рештки 113-ї піхотної дивізії, що була розгромлена Червоною армією у попередніх боях.
Взимку 1943–1944 років частини дивізії у складі XXXIX-го танкового корпусу обороняли свої позиції поблизу Бєлиничі—Шклов—Березино—Червень.
У червні 1944 року в ході стратегічної наступальної операції Червоної армії під кодовою назвою «Багратіон», XXXIX-й танковий корпус генерала артилерії Р.Мартінека (110-та, 337-ма, 12-та, 31-ша піхотні дивізії) був розгромлений і в безладі відступав на захід. До липня 1944 року 337-ма дивізія зазнала таких невиправних втрат, що була визнана непридатної для відновлення боєздатності та припинила існування.
7 серпня 1944 командування Сухопутних військ Вермахту офіційно видало наказ про ліквідацію дивізії. | |
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/M%E1%BA%B7t_Tr%E1%BB%9Di_m%E1%BB%8Dc | Mặt Trời mọc | Thư viện ảnh | Mặt Trời mọc / Thư viện ảnh | null | English: Sunrise over the bay, Little Gasparilla Island, Florida. | null | image/jpeg | 1,944 | 2,592 | true | true | true | Mặt Trời mọc là khoảnh khắc mà người quan sát thấy rìa phía trên của Mặt Trời xuất hiện phía trên đường chân trời phía đông. Mặt Trời mọc không nên nhầm lẫn với rạng đông hay bình minh, là các thời điểm và khoảng thời gian mà bầu trời bắt đầu sáng dần ra, nói chung là trước khi Mặt Trời xuất hiện, thời điểm đánh dấu sự kết thúc tranh tối tranh sáng. Do sự khúc xạ trong khí quyển làm cho Mặt Trời được nhìn thấy trong khi nó thực tế vẫn còn ở phía dưới đường chân trời một chút nên cả Mặt Trời mọc lẫn Mặt Trời lặn chỉ là các ảo giác quang học. Mặt Trời cũng thể hiện ảo giác quang học vào thời điểm Mặt Trời mọc tương tự như ảo giác Mặt Trăng nghĩa là chúng trông dường như có kích thước lớn hơn khi ở gần đường chân trời so với khi chúng ở trên cao, gần về phía đỉnh đầu.
Chuyển động biểu kiến về phía tây của Mặt Trời xung quanh Trái Đất sau khi mọc từ phía đường chân trời là do chuyển động tự quay của Trái Đất về phía đông, một chuyển động ngược chiều kim đồng hồ khi nhìn từ phía trên cực Bắc của Trái Đất. Ảo giác này cũng làm cho phần lớn các nền văn hóa đều có các truyền thuyết và tôn giáo được xây dựng theo mô hình địa tâm. | null | |
iw | https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%9E%D7%99%D7%93%D7%94_%D7%9B%D7%A0%D7%92%D7%93_%D7%9E%D7%99%D7%93%D7%94_(%D7%9E%D7%97%D7%96%D7%94) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a8/FirstFolioMeasure.jpg | מידה כנגד מידה (מחזה) | null | מידה כנגד מידה (מחזה) | העמוד הראשון של "מידה כנגד מידה", שראה אור במהדורת הפוליו הראשונה, 1623 | Photo of the first page of Measure for Measure from a facsimile edition of the First Folio of Shakespeare's plays, published in 1623 | null | image/jpeg | 3,648 | 2,736 | true | true | true | מידה כנגד מידה הוא מחזה פרי עטו של ויליאם שייקספיר. יש המעריכים שנכתב בשנת 1603 או 1604. המחזה מסווג כקומדיה, אולם אינו כזה באופיו. כתוצאה מכך ובשל מגוון סיבות, יש מבקרים שמקטלגים אותו כאחד מ"המחזות הבעייתיים" של שייקספיר.
"מידה כנגד מידה" ראה אור לראשונה במהדורת הפוליו הראשונה, 1623, ההצגה הראשונה של המחזה שתועדה הייתה ב-1604. המחזה עוסק בסוגיות של רחמים, צדק ואמת ויחסי הגומלין בינם לבין גאווה וענווה. | מידה כנגד מידה (באנגלית: Measure for Measure) הוא מחזה פרי עטו של ויליאם שייקספיר. יש המעריכים שנכתב בשנת 1603 או 1604. המחזה מסווג כקומדיה, אולם אינו כזה באופיו. כתוצאה מכך ובשל מגוון סיבות, יש מבקרים שמקטלגים אותו כאחד מ"המחזות הבעייתיים" של שייקספיר.
"מידה כנגד מידה" ראה אור לראשונה במהדורת הפוליו הראשונה, 1623 (בה תויג לראשונה כקומדיה), ההצגה הראשונה של המחזה שתועדה הייתה ב-1604. המחזה עוסק בסוגיות של רחמים, צדק ואמת ויחסי הגומלין בינם לבין גאווה וענווה. |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Riel-les-Eaux | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/2a/Map_commune_FR_insee_code_21524.png | Riel-les-Eaux | null | Riel-les-Eaux | Ubicación de Riel-les-Eaux | Map commune FR insee code 21524.png | null | image/png | 605 | 756 | true | true | true | Riel-les-Eaux es una población y comuna francesa, en la región de Borgoña, departamento de Côte-d'Or, en el distrito de Montbard y cantón de Montigny-sur-Aube. | Riel-les-Eaux es una población y comuna francesa, en la región de Borgoña, departamento de Côte-d'Or, en el distrito de Montbard y cantón de Montigny-sur-Aube. |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Hero_of_Labour_(GDR) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/85/Held_der_Arbeit.jpg | Hero of Labour (GDR) | null | Hero of Labour (GDR) | null | Deutsch: Ehrenzeichen "Held der Arbeit" der Deutschen Demokratischen Republik, hier das Ehrenzeichen als goldener Stern mit Bandschnalle. English: Honorary title "Hero of the Lebour" of the German Democratic Republic. Polski: Gwiazda Bohatera Pracy (NRD) | null | image/jpeg | 241 | 151 | true | true | true | The title Hero of Labor was awarded by the German Democratic Republic. It was instituted on 19 April 1950 and was limited to 50 awards per year. A cash prize of up to 10,000 marks was linked to each award. | The title Hero of Labor (German: Held der Arbeit) was awarded by the German Democratic Republic. It was instituted on 19 April 1950 and was limited to 50 awards per year. A cash prize of up to 10,000 marks was linked to each award. |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/St._Cornelius_(K%C3%B6ln_Rath/Heumar) | St. Cornelius (Köln Rath/Heumar) | Architektur und Ausstattung | St. Cornelius (Köln Rath/Heumar) / Architektur und Ausstattung | Innenraum der Pfarrkirche St. Cornelius | Deutsch: Innenraum der kath. Pfarrkirche St. Cornelius, Köln-Heumar | null | image/jpeg | 1,920 | 2,560 | true | true | true | Die Kirche St. Cornelius an der Eiler Straße im Kölner Stadtteil Rath/Heumar ist eine römisch-katholische Kirche im Erzbistum Köln. Sie ist neben der Pfarrkirche Zum Göttlichen Erlöser die zweite Kirche innerhalb des Stadtteiles. Die Pfarrei ist Teil des katholischen Pfarreienverbandes Roncalli am Heumarer Dreieck.
Die dem Hl. Cornelius geweihte Kirche entstand 1834/35 im neuromanischen Stil, der zugehörige Turm 1886. | Die Kirche ist eine Saalkirche in Backstein mit Satteldach. Sie besitzt eine kreisförmige Apsis. Der Bau ist klassizistisch geprägt. Der 1886 entstandene neuromanische Turm, geplant und umgesetzt durch den Kölner Architekten Theodor Kremer, ist achteckig und besitzt ein verschiefertes Faltdach. | |
fi | https://fi.wikipedia.org/wiki/Tamara_Karsavina | Tamara Karsavina | null | Tamara Karsavina | Tamara Karsavina Odilena ja Pierre Vladimirov prinssi Siegfriedinä baletissa Joutsenlampi, 1913 | null | null | image/jpeg | 383 | 238 | true | true | true | Tamara Platonovna Karsavina oli venäläinen balettitanssija.
Karsavina opiskeli Pietarin Keisarillisessa balettikoulussa mm. Ceccettin, Christian Johnssonin ja Paul Gerdtin johdolla valmistuen vuonna 1902. Mariinski-teatterin ballerinana hän esiintyi muun muassa Gisellen ja Joutsenlammen Odette-Odillen rooleissa. Parhaiten hänet muistetaan Sergei Djagilevin venäläisen baletin Ballets russesin ballerinana sen alusta vuonna 1909 aina vuoteen 1922. Hän asettui myöhemmin Englantiin, missä oli mukana perustamassa kuuluisaa tanssikoulua, Royal Academy of Dancea vuonna 1920. | Tamara Platonovna Karsavina (ven. Тамара Платоновна Карсавина; 9. maaliskuuta (J: 25. helmikuuta) 1885 Pietari, Venäjä – 26. toukokuuta 1978 Beackonsfield, Englanti) oli venäläinen balettitanssija.
Karsavina opiskeli Pietarin Keisarillisessa balettikoulussa mm. Ceccettin, Christian Johnssonin ja Paul Gerdtin johdolla valmistuen vuonna 1902. Mariinski-teatterin ballerinana hän esiintyi muun muassa Gisellen ja Joutsenlammen Odette-Odillen rooleissa. Parhaiten hänet muistetaan Sergei Djagilevin venäläisen baletin Ballets russesin ballerinana sen alusta vuonna 1909 aina vuoteen 1922. Hän asettui myöhemmin Englantiin, missä oli mukana perustamassa kuuluisaa tanssikoulua, Royal Academy of Dancea vuonna 1920. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Invest_in_Mecklenburg-Vorpommern | Invest in Mecklenburg-Vorpommern | null | Invest in Mecklenburg-Vorpommern | null | Deutsch: Logo von Invest in MV | Logo | image/jpeg | 178 | 454 | true | true | true | Die Invest in Mecklenburg-Vorpommern ist die Wirtschaftsfördergesellschaft für das Bundesland Mecklenburg-Vorpommern. Die Landesgesellschaft ist für die Beratung von nationalen und internationalen Unternehmen für den Wirtschaftsstandort Mecklenburg-Vorpommern zuständig. Invest in Mecklenburg-Vorpommern hat neben ihrem Hauptsitz in Schwerin eine weitere Niederlassung in Greifswald.
Das Land Mecklenburg-Vorpommern ist Hauptgesellschafter von Invest in MV. Weitere Gesellschafter sind die Industrie- und Handelskammer zu Neubrandenburg, Rostock und Schwerin, die Handwerkskammer Ostmecklenburg-Vorpommern und Schwerin sowie die Vereinigung der Unternehmerverbände für Mecklenburg-Vorpommern e.V. | Die Invest in Mecklenburg-Vorpommern (Landeswirtschaftsfördergesellschaft Invest in Mecklenburg-Vorpommern GmbH, Invest in MV) ist die Wirtschaftsfördergesellschaft für das Bundesland Mecklenburg-Vorpommern. Die Landesgesellschaft ist für die Beratung von nationalen und internationalen Unternehmen für den Wirtschaftsstandort Mecklenburg-Vorpommern zuständig. Invest in Mecklenburg-Vorpommern hat neben ihrem Hauptsitz in Schwerin eine weitere Niederlassung in Greifswald.
Das Land Mecklenburg-Vorpommern ist Hauptgesellschafter von Invest in MV. Weitere Gesellschafter sind die Industrie- und Handelskammer zu Neubrandenburg, Rostock und Schwerin, die Handwerkskammer Ostmecklenburg-Vorpommern und Schwerin sowie die Vereinigung der Unternehmerverbände für Mecklenburg-Vorpommern e.V. | |
pt | https://pt.wikipedia.org/wiki/Porto_Alegre | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/25/AntigaEngenhariaUFRGS.jpg | Porto Alegre | Educação | Porto Alegre / Infraestrutura / Educação | Prédio histórico da Escola de Engenharia da Universidade Federal do Rio Grande do Sul. | Português: Escola de Engenharia, um prédio histórico da Universidade Federal do Rio Grande do Sul, Porto Alegre, Brasil. | null | image/jpeg | 683 | 900 | true | true | true | Porto Alegre é um município brasileiro e a capital do estado mais meridional do Brasil, o Rio Grande do Sul. Com uma área de 496, 682 km² e uma população de 1.479.101. Possui uma geografia diversificada, com morros, baixadas e um grande lago: o Guaíba. Está a 2.027 Km da capital nacional, Brasília.
A cidade constituiu-se a partir da chegada de casais açorianos em meados do século XVIII. No século XIX contou com o influxo de muitos imigrantes alemães e italianos, recebendo também espanhóis, africanos, poloneses e libaneses. Sede da maior concentração urbana da região Sul e quinta mais populosa do Brasil, desenvolveu-se com rapidez e hoje abriga quase 1,5 milhão de habitantes dentro dos limites municipais e cerca de 4.276.475 habitantes na região metropolitana. Com 37,7% da população vivendo em apartamentos, é a segunda capital mais verticalizada do país. A cidade enfrenta muitos desafios, entre eles o fato de parte da população viver em condições de sub-habitação, alto custo de vida, alta incidência de obesidade e tabagismo, deficiências sérias no quesito poluição, degradação de ecossistemas originais, índices de crime elevados e crescentes problemas de trânsito. | Porto Alegre em 2007 recebeu do Ministério da Educação o selo que a reconhece como Cidade Livre do Analfabetismo, concedido a toda cidade que alcançar 96% de alfabetização. Entre as capitais, além de Porto Alegre, apenas Curitiba e Florianópolis foram reconhecidas. Conforme o censo do IBGE de 2000, Porto Alegre registrou taxa de analfabetismo de 3,3%.
Em 2009 seu ensino fundamental era servido por 369 escolas e 8 777 docentes, atendendo a 190 005 matriculados; o ensino médio era ministrado por 3 281 professores em 142 escolas, para 51 319 alunos. O Colégio Militar de Porto Alegre ficou em 2007 na 14ª colocação entre as melhores escolas da rede pública brasileira com maiores médias no ENEM. Na escala estadual, o Colégio Militar e o Colégio Anchieta são os dois melhores.
Existem muitas universidades e faculdades, e as duas maiores universidades sediadas em Porto Alegre foram consideradas em 2006 como as melhores da região sul do Brasil - a Universidade Federal do Rio Grande do Sul (UFRGS) e a Pontifícia Universidade Católica do Rio Grande do Sul (PUC-RS). Em 2009, a PUC-RS foi premiada como a melhor universidade privada do ano do Brasil, segundo o V Prêmio Melhores Universidades 2009, do Guia do Estudante e Banco Real - Grupo Santander. Em 2010, a UFRGS se colocou entre as 500 melhores universidades do mundo e, no Índice Geral de Cursos (IGC) 2008-2011, elaborado pelo Ministério da Educação, a UFRGS se classificou como a melhor do país. Na mesma avaliação, a Universidade Federal de Ciências da Saúde de Porto Alegre (UFCSPA) ficou com a 12ª colocação nacional e a PUC-RS com a 21ª, entre 227 instituições universitárias avaliadas. Em 2013 o QS World University Rankings classificou a UFRGS como a terceira melhor universidade federal brasileira, bem como a quinta melhor universidade do país, tendo ocupado a décima quarta posição entre as instituições da América Latina. |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Acraea_jordani | Acraea jordani | null | Acraea jordani | null | English: Acraea serena, Hotel Marina grounds, Cotonou, Benin, 15 Jan 2012 | null | image/jpeg | 616 | 800 | true | true | true | Acraea jordani är en fjärilsart som beskrevs av Le Doux 1928. Acraea jordani ingår i släktet Acraea och familjen praktfjärilar. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life. | Acraea jordani är en fjärilsart som beskrevs av Le Doux 1928. Acraea jordani ingår i släktet Acraea och familjen praktfjärilar. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life. | |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/%C3%96dlevargfisk | Ödlevargfisk | Bildgalleri | Ödlevargfisk / Bildgalleri | null | English: Lancetfish (Alepisaurus ferox), left corner down Northern stoplight loosejaw (Malacosteus niger), right corner up Opisthoproctus soleatus and right corner down Gigantactis macronema, at the Natural History Museum in London, England. Magyar: Alepisaurus ferox, lent balra Malacosteus niger, fent jobbra Opisthoproctus soleatus és lent jobbra Gigantactis macronema, a londoni Természettudományi Múzeumban. | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | Ödlevargfisk är en fiskart som beskrevs av Lowe, 1833. Ödlevargfisk ingår i släktet Alepisaurus och familjen Alepisauridae. IUCN kategoriserar arten globalt som livskraftig. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life. | null | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B5%D1%84%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B0_%D0%B7%D0%B4%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BE%D1%85%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F_%D0%B8_%D0%B7%D0%B0%D1%89%D0%B8%D1%82%D1%8B_%D0%BF%D0%B0%D1%86%D0%B8%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%B2_%D0%B2_%D0%A1%D0%A8%D0%90 | Реформа здравоохранения и защиты пациентов в США | Содержание реформы | Реформа здравоохранения и защиты пациентов в США / Содержание реформы | Подпись на оригинале закона. | The signatures of President Barack Obama, Vice President Joe Biden, and Speaker of the House Nancy Pelosi on the health insurance reform bill signed in the East Room of the White House, March 23, 2010. | null | image/jpeg | 430 | 654 | true | true | true | Закон о защите пациентов и доступном здравоохранении — федеральный закон США, подписанный президентом Обамой 23 марта 2010 года. Законодательная основа реформы здравоохранения, ставшей одним из самых крупномасштабных проектов в истории США с середины 1960-х годов.
Реформа является инициативой бывшего президента США Барака Обамы и считается главным достижением его президентства.
Это первая попытка реформировать медицинскую систему США с 1960-х гг., когда президентом Джонсоном были созданы государственные программы Medicare и Medicaid с целью помочь пенсионерам и малоимущим. Нынешнюю реформу ещё в 1993 году пыталась провести, правда, безуспешно, администрация Билла Клинтона.
13 января 2017 года, за 6 дней до инаугурации республиканца Дональда Трампа, Палата представителей Конгресса США проголосовала за резолюцию, которая инициирует процесс отмены Obamacare. | 21 марта 2010 года Конгресс США одобрил реформу здравоохранения; часть её положений была в 2012 году сочтена Верховным судом противоречащей конституции (en:National Federation of Independent Business v. Sebelius). В 2015 году до рассмотрения Верховным судом дошло дело о законности применения налоговых кредитов к лицам, приобретающим страховку на федеральных биржах (а не только на созданных штатами) — данная практика была признана законной (en:King v. Burwell).
Главным элементом реформы, осуществление которой должно начаться с октября 2013 года, является введение обязанности граждан США приобретать медицинскую страховку, если они не застрахованы. При этом предусматриваются субсидии малоимущим.
Реформа также призвана улучшить условия медицинского страхования уже имеющих полис граждан. Так, согласно законопроекту, с 1 января 2014 года работодатели и их страховщики больше не смогут отказывать работникам в предоставлении медицинской страховки или повышать страховые взносы за неё в случае, если до момента началa трудового договора у работника уже было подтверждено тяжелое хроническое заболевание (например, СПИД, рак и т. д.).
Будут созданы биржи для страхователей, благодаря которым появится возможность получить полис для тех, кто не смог получить страховку у работодателя. Для страховых взносов в этом случае будет установлен «потолок» в 3-9,5 % от доходов клиента. Граждане смогут приобретать страховку без содействия работодателей в специально созданных для этого центрах. Появится административная ответственность в отношении лиц, отказывающихся приобретать, и компаний, отказывающихся продавать полис. Начиная с 2014 года подобные штрафы для граждан составят 95 долл. или 1 % от дохода и постепенно возрастёт до 695 долл. или 2 % от дохода. Система снабжения престарелых граждан нужными медикаментами будет усовершенствована.
В результате страховое покрытие должно охватить 95 % населения страны (против 84 % по данным 2011 года).
Ожидается также, что реформа создаст новые 400 тыс. рабочих мест. Удастся снизить расходы на отдельного пациента и инвестировать в медицину больше средств.
Появятся также новые налоги для богатых граждан и фармацевтических компаний — в объёме 409,2 млрд долл. к 2019 году. Благодаря реформе планируется в течение ближайших 10 лет сократить дефицит бюджета на 138 млрд долл. и ещё на 1,2 трлн долл. — в последующее десятилетие. По мнению авторов законопроекта, эффективность системы в целом повысится. Только в результате сокращения административных расходов в страховых компаниях удастся высвободить 286 млрд долл.
Программа рассчитана на 10 лет и будет стоить американскому бюджету 940 млрд долл. По оценке Бюджетного управления Конгресса, данной в 2012 году, в случае отмены реформы бюджетный дефицит на протяжении 10 лет вырос бы на 109 млрд долл.
«Растянутый» характер реформы позволит пациентам, участникам рынка и экономике в целом адаптироваться к ней. | |
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/L%E1%BB%99c_v%E1%BB%ABng | Lộc vừng | Lộc vừng hoa đỏ | Lộc vừng / Lộc vừng hoa đỏ | null | English: Barringtonia acutangula - Freshwater Mangrove, Indian Oak, Samudraphal, Nivar, Pivar, Hijal at Lotus Pond, Hyderabad, India. | null | image/jpeg | 600 | 900 | true | true | true | Lộc vừng, còn gọi là chiếc hay lộc mưng là một loài thuộc chi Lộc vừng, là loài cây bản địa của các vùng đất ẩm ven biển Nam Á và Bắc Úc, từ Afghanistan đến Philippin và Queensland.
Tại Đông Nam Á, loài này phân bố ở Việt Nam, Lào, Campuchia, Thái Lan. Ở Việt Nam, cây mọc khắp nơi, từ Bắc vào Nam ra tới Côn Đảo.
Cây lộc vừng có thân và gốc đẹp, hoa thường màu đỏ và lá của nó có hình mác, khi nở có hương thơm, được dùng làm cây cảnh. Có người xếp lộc vừng vào bốn loại cây cảnh quý: sanh, sung, tùng, lộc. | Lộc vừng hoa đỏ còn gọi là chiếc khế, có danh pháp khoa học là Barringtonia acutangula (L.) Gaertn. subsp. spicata (Blume) Payens. Đây là phân loài của các nước Đông Nam Á. Ở Việt Nam, có gặp từ Hòa Bình vào đến Bình Dương. | |
ar | https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%D9%84%D8%B9%D8%A7%D9%84%D9%85_%D8%A7%D9%84%D9%85%D8%B3%D9%8A%D8%AD%D9%8A | العالم المسيحي | أفريقيا جنوب الصحراء | العالم المسيحي / الديموغرافيا / القارات ذات الغالبية المسيحية / أفريقيا جنوب الصحراء | كنيسة القديس جرجس في ليبيلا، طورت المسيحية الأثيوبية نمط معماري كنسي فريد. | Original caption: “Bet Giyorgis church, Lalibela” — Flickr | null | image/jpeg | 2,136 | 2,848 | true | true | true | العالم المسيحي أو الجسد المسيحي أو الأممية المسيحية هو مصطلح يطلق على مجموعة البلدان ذات الغالبية المسيحية والحضارة المسيحية المشتركة والتي ترتبط من الناحية التاريخية والثقافية والاجتماعية والسياسية. من الناحية التاريخية يُشير المصطلح إلى الأمم التي تكون فيها المسيحية الكاثوليكية هي الديانة الرسميَّة، أو الدول ذات النظام المسيحي الكاثوليكي. ويتضمن المصطلح أيضًا وفقًا للتقاليد المسيحية الجماعة المسيحية أو الكنيسة المسيحية والتي تعرّف نفسها حسب قانون الإيمان وتعاليم الكنيسة بأنها "واحدة، جامعة، مقدسة".
خلال العصور الوسطى ارتبط مصطلح العالم المسيحي مع أوروبا الغربية بصفة خاصة؛ إذ أنه حتى نهاية القرن الخامس عشر اعتبرت أوروبا التي احتضنت الحضارة المسيحية، كيانًا واحدًا ومركزًا للعالم المسيحي. واضطلعت البابوية الكاثوليكية بدور سياسيّ بارز في أوروبا وإمبراطورياتها، وتنامى الدور خلال القرون الوسطى خاصةً أثناء وبعد عهد الإمبراطور شارلمان؛ وتجّلى ذلك في تشابك الكنيسة مع الملكيّة ودورها السياسي النافذ. تواجدت خارج إطار أوروبا الغربية مجتمعات مسيحية شرقية اتخذت من المسيحية دينها الرسمي وعامل توحيد حضاري وثقافي رئيسي ومنها الإمبراطورية البيزنطية، أرمينيا وإثيوبيا. | حسب إحصائية مركز البحاث الأميركي بيو يعيش اليوم في أفريقيا 516,470,000 مسيحي ويُشكلّون حوالي 62.7% من سكان أفريقيا جنوب الصحراء، و23.6% من مسيحيي العالم، في حين يشكّل البروتستانت أكثر من نصف مسيحيي أفريقيا (57.2%) من مجمل مسيحيين أفريقيا، بينما الكاثوليك 34.1%، في حين تصل نسبة الأرثوذكس إلى 7.8% من مجمل المسيحيين في أفريقيا.
بدأ وجود المسيحية في أفريقيا في منتصف القرن الأول في مصر حيث أقدم الطوائف المسيحية في أفريقيا هي الكنيسة القبطية في مصر وكنيسة التوحيد الأرثوذكسية الإثيوبية وكنيسة التوحيد الأرثوذكسية الإريترية وتنضوي هذه الكنائس في عائلة الكنائس الأرثوذكسية المشرقية، في القرن الرابع الميلادي وطد ملك إثيوبيا عيزانا المسيحية وجعلها دين الدولة وبالتالي تعتبر أثيوبيا من الأمم المسيحية الأولى في العالم. أنتجت أفريقيا العديد من الشخصيات الذين كان لهم تأثير كبير في العالم المسيحي خارج القارة، بما في ذلك أوغسطينوس، أوريجانوس، ترتليان، إكليمندس الإسكندري، أثناسيوس، وثلاثة بابوات للكنيسة الكاثوليكية البابا فيكتور الأول، ملتيادس وغاليليوس الأول فضلًا عن شخصيات من الكتاب المقدس مثل سمعان القوريني والخصي الإثيوبي الذي عمّد بواسطة فيليب الإنجيلي.
وجدت المسيحية في إثيوبيا قبل عيزانا الملك حاكم مملكة أكسوم، وأعلنت المسيحية على أنها دين الدولة في سنة 330 لتصبح واحدة من الدول المسيحية الأولى في العالم. أقرب ذكر لمرجع معروف في كيفية دخول المسيحية إلى أفريقيا في أعمال الكتاب المقدس المسيحي من الرسل، وتنتمي إلى تحويل وفيليب المبشر للمسافر الإثيوبية في القرن الميلادي الأول. على الرغم من أن الكتاب هو الكتاب المقدس. ظهرت في منطقة القرن الأفريقيثقافة مسيحية خاصة ومميزة وفريدة من نوعها خاصةً في العمارة الكنسية ومن أبرز مآثر الهندسة المعمارية المسيحية المشرقية هي كنائس أكسوم، ديبرا دامو واليبيلا في أمهارة وفي شيوة. جدير بالذكر أنّ انتشرت المسيحية في شمال أفريقيا وشرقها عن طريق تلاميذ المسيح أبرزهم كان مرقس، بالمقابل فالمجتمعات المسيحية في أفريقيا جنوب الصحراء هي نتاج العمل التبشيري الأوروبي.
ازداد عدد المسيحيين في القارة الأفريقية من 10 مليون إلى 482 مليون أي بمثابة 47% من سكان أفريقيا، وتشهد المسيحية في الآونة الأخيرة نمو دراميكي في القارة الأفريقية إذ يتوقع الخبراء أن تصل أعداد المسيحيين في سنة 2025 إلى 633 مليون مسيحي." خاصةً مع نمو المسيحية وازدهارها في أفريقيا وآسيا، وانتقال الثقل المسيحي إلى جنوب الكرة الارضية. | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Adalbert_Kuhn | Adalbert Kuhn | null | Adalbert Kuhn | Franz Felix Adalbert Kuhn | English: Franz Felix Adalbert Kuhn (1812–1881) was a German philologist and folklorist. Русский: Франц Феликс Адальберт Кун (1812—1881) — немецкий лингвист и историк. Deutsch: Franz Felix Adalbert Kuhn (* 19. November 1812 in Königsberg in der Neumark; † 5. Mai 1881 in Berlin) war ein Indogermanist und Mythologe. Er gilt als Begründer der "linguistischen Paläontologie" und der vergleichenden Mythologie. Français : Franz Felix Adalbert Kuhn, philologue allemand et folkloriste, est né le 19 novembre 1812 à Konigsberg in der Neumark. Il meurt à Berlin le 5 mai 1881. Italiano: Franz Felix Adalbert Kuhn (Königsberg in der Neumark, 19 novembre 1812 – Berlino, 5 maggio 1881) è stato un linguista e filologo tedesco, studioso della mitologia, della preistoria e delle antichità indoeuropee. È considerato il fondatore della mitologia comparata. | null | image/jpeg | 413 | 348 | true | true | true | Franz Felix Adalbert Kuhn è stato un linguista e filologo tedesco, studioso della mitologia, della preistoria e delle antichità indoeuropee. È considerato il fondatore della mitologia comparata.
Kuhn nasce a Königsberg nel 1812 nella regione di Neumark, in Brandeburgo. Dal 1841 strinse legami con il Köllnisches Gymnasium a Berlino, del quale divenne direttore nel 1870. Kuhn fu il fondatore di una nuova scuola di mitologia comparativa, basata sulla filologia comparativa. Ispirato dall'opera Deutsche Mythologie di Jakob Grimm, si dedicò allo studio delle storie e delle leggende germaniche e pubblicò diversi saggi: Märkische Sagen und Märchen, Norddeutsche Sagen, Märchen und Gebräuche e Sagen, Gebräuche und Märchen aus Westfalen.
Ma è sulle sue ricerche sul linguaggio e sulla storia dei popoli indogermanici nel loro complesso che si basa la reputazione del Kuhn. | Franz Felix Adalbert Kuhn (Königsberg in der Neumark, 19 novembre 1812 – Berlino, 5 maggio 1881) è stato un linguista e filologo tedesco, studioso della mitologia, della preistoria e delle antichità indoeuropee. È considerato il fondatore della mitologia comparata.
Kuhn nasce a Königsberg nel 1812 nella regione di Neumark, in Brandeburgo. Dal 1841 strinse legami con il Köllnisches Gymnasium a Berlino, del quale divenne direttore nel 1870. Kuhn fu il fondatore di una nuova scuola di mitologia comparativa, basata sulla filologia comparativa. Ispirato dall'opera Deutsche Mythologie di Jakob Grimm, si dedicò allo studio delle storie e delle leggende germaniche e pubblicò diversi saggi: Märkische Sagen und Märchen (1842), Norddeutsche Sagen, Märchen und Gebräuche (1848) e Sagen, Gebräuche und Märchen aus Westfalen (1859).
Ma è sulle sue ricerche sul linguaggio e sulla storia dei popoli indogermanici nel loro complesso che si basa la reputazione del Kuhn. I suoi capolavori in quest'ambito sono: Zur ältesten Geschichte der Indogermanischen Völker (1845), nel quale cercò di rendere conto delle primissime civiltà indogermaniche prima della loro frammentazione in diversi popoli, confrontando ed analizzando i significati originari delle parole e delle loro derivazioni nelle differenti lingue; Die Herabkunft des Feuers und des Göttertranks (1859; nuova ed. di E Kuhn, sotto il titolo di Mythologische Studien, 1886); Über Entwicklungsstufen der Mythenbildung (1873), in cui sostiene che le origini dei miti devono esser ricercate nel dominio della lingua, e che i loro fattori più essenziali erano la polisemia e l'omonimia.
Kuhn fu anche l'editore della rivista Historische Sprachforschung (originariamente Zeitschrift für vergleichende Sprachforschung auf dem Gebiete der Indogermanischen Sprachen), che era al suo tempo il periodico più accurato su quest'argomento. | |
fil | https://tl.wikipedia.org/wiki/Procter_%26_Gamble | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/db/Cincinnati-procter-and-gamble-headquarters.jpg | Procter & Gamble | null | Procter & Gamble | Punong-himpilan ng Procter & Gamble sa kabayanang Cincinnati, Ohio | null | null | image/jpeg | 2,560 | 1,920 | true | true | true | Ang Procter & Gamble Company ay isang Amerikanong multinasyonal na korporasyon sa mga produktong mamimili na may punong-himpilan sa bayanan ng Cincinnati, Ohio at itinatag noong 1837 nina William Procter at James Gamble. Nagdadalubhasa ang kompanyang ito sa maraming uri ng panlinis, pansariling pag-aalaga at produktong may kinalaman sa pangangalaga ng kalusugan. Organisado ang mga produkto sa mga iiang sangay kabilang ang Beauty; Grooming; Health Care; Fabric & Home Care; at Baby, Feminine, & Family Care. Bago ang pagbenta ng Pringles sa Kellogg's, kasama rin sa portpolyo ng produkto nito ang mga pagkain, pangmeryenda, at inumin. Inkorporado ang P&G sa Ohio.
Noong 2014, nagtala ang P&G ng $83.1 bilyon na benta. Noong Agosto 1, 2014, pinabatid ng P&G na papasimplehan ang kompanya sa pamamagitan ng pagtanggal at pagbenta sa ibang kompanya ng tinatayang 100 mga tatak mula sa portpolyo ng produkto nito upang mapunta ang tuon nila sa natitirang 65 mga tatak, na naglilikha ng 95% ng kita ng kompanya. Sinabi ni A. G. | Ang Procter & Gamble Company (P&G) ay isang Amerikanong multinasyonal na korporasyon sa mga produktong mamimili na may punong-himpilan sa bayanan ng Cincinnati, Ohio at itinatag noong 1837 nina William Procter at James Gamble. Nagdadalubhasa ang kompanyang ito sa maraming uri ng panlinis, pansariling pag-aalaga at produktong may kinalaman sa pangangalaga ng kalusugan. Organisado ang mga produkto sa mga iiang sangay kabilang ang Beauty (Kagandahan); Grooming (Pag-aayos); Health Care (Pangangalagang Pangkalusugan); Fabric & Home Care (Pangangalagang Pantela & Pambahay); at Baby, Feminine, & Family Care (Pangangalagang Pansanggol, Pambabae, & Pampamilya). Bago ang pagbenta ng Pringles sa Kellogg's, kasama rin sa portpolyo ng produkto nito ang mga pagkain, pangmeryenda, at inumin. Inkorporado ang P&G sa Ohio.
Noong 2014, nagtala ang P&G ng $83.1 bilyon (mahigit PHP4 trilyon) na benta. Noong Agosto 1, 2014, pinabatid ng P&G na papasimplehan ang kompanya sa pamamagitan ng pagtanggal at pagbenta sa ibang kompanya ng tinatayang 100 mga tatak mula sa portpolyo ng produkto nito upang mapunta ang tuon nila sa natitirang 65 mga tatak, na naglilikha ng 95% ng kita ng kompanya. Sinabi ni A. G. Lafley—ang tagapangulo ng kumpanya, at CEO hanggang Oktubre 31, 2015—na ang P&G ng hinaharap ay magiging "mas simple, mas di-masalimuot na kumpanya ng mga nangungunang tatak na mas madaling pangasiwaan at patakbuhin".
Si David S. Taylor ang kasalukuyang tagapangulo at CEO ng P&G. |
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%D9%85%D9%88%D9%86%D8%AA%D9%87%E2%80%8C%D8%AC%D8%B1%D9%88%D8%AA%D9%88_%D8%AA%D8%B1%D9%85%D9%87 | مونتهجروتو ترمه | null | مونتهجروتو ترمه | null | Italiano: La Piazza Roma die Montegrotto Terme con gli alberi metallici | null | image/jpeg | 1,185 | 1,621 | true | true | true | مونتهجروتو ترمه یک کومونه در ایتالیا است که در استان پادووا واقع شدهاست. مونتهجروتو ترمه ۱۵٫۲ کیلومترمربع مساحت و ۱۰٬۸۸۶ نفر جمعیت دارد و ۱۱ متر بالاتر از سطح دریا واقع شده. | مونتهجروتو ترمه (به ایتالیایی: Montegrotto Terme) یک کومونه در ایتالیا است که در استان پادووا واقع شدهاست. مونتهجروتو ترمه ۱۵٫۲ کیلومترمربع مساحت و ۱۰٬۸۸۶ نفر جمعیت دارد و ۱۱ متر بالاتر از سطح دریا واقع شده. | |
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Comuna_Alma%C8%99,_Arad | Comuna Almaș, Arad | null | Comuna Almaș, Arad | null | English: a spring in the vicinity of Almaş village, signing symbolically the border of the Moţ area | Almaș | image/jpeg | 3,264 | 2,448 | true | true | true | Almaș este o comună în județul Arad, Crișana, România, formată din satele Almaș, Cil, Joia Mare și Rădești. Se află pe malul sudic al Crișului Alb, în Depresiunea Gurahonț. | Almaș (în maghiară Háromalmás, colocvial Almás, în trad. "Merești") este o comună în județul Arad, Crișana, România, formată din satele Almaș (reședința), Cil, Joia Mare și Rădești. Se află pe malul sudic al Crișului Alb, în Depresiunea Gurahonț. | |
ar | https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%B3%D9%8A%D9%81%D8%A7%D8%B3%D8%AA%D9%88%D8%A8%D9%88%D9%84 | سيفاستوبول | null | سيفاستوبول | null | English: Command ship Angara and project 141 mooring/buoy tenders KIL-158. The Black sea, Sevastopol bay. Русский: Корабль управления Ангара и килекторное судно проекта 141 КИЛ-158 в Южной бухте Севастополя. | null | image/jpeg | 960 | 1,280 | true | true | true | سيفاستوبول أو سيباستوبول أو أَقْيَار هي إحدى مدن شبه جزيرة القرم المتنازع عليها بين روسيا و أوكرانيا وتتطل على البحر الأسود. تشتهر دائما بأنها مدينة المجد العسكري الروسي ولها أهمية هائلة في تاريخ روسيا العسكري وهى حاليا مقر لأسطول البحر الأسود الروسي، على الرغم من وقوعها في أراضى أوكرانيا ظلت موسكو ترفض بشدة سحب الاسطول الروسي من المدينة، إلى أن تم ضمها إلى روسيا عام 2014. عدد سكان المدينة 342451 طبقا لإحصائيات عام 2001 والمدينة تنمو بسرعة كبيرة منذ انهيار الاتحاد السوفيتى.
تشهد المنطقة منذ أوائل 2014م أزمة سياسية بعدما قامت القوات المسلحة الروسية ببسط سيطرتها على شبه الجزيرة، واجرت استفتاء من بعده ضمت شبه الجزيرة إلى قوام روسيا الاتحادية والذي اعتبرته اوكرانيا ومعها المجتمع الدولي احتلال وتعدي على سيادة اوكرانيا ووحدة اراضيها.
لا تزال هذه المدينة محدودة الأعتراف دوليا. | سيفاستوبول أو سيباستوبول (Севасто́поль) أو أَقْيَار هي إحدى مدن شبه جزيرة القرم المتنازع عليها بين روسيا و أوكرانيا وتتطل على البحر الأسود. تشتهر دائما بأنها مدينة المجد العسكري الروسي ولها أهمية هائلة في تاريخ روسيا العسكري وهى حاليا مقر لأسطول البحر الأسود الروسي، على الرغم من وقوعها في أراضى أوكرانيا ظلت موسكو ترفض بشدة سحب الاسطول الروسي من المدينة، إلى أن تم ضمها إلى روسيا عام 2014. عدد سكان المدينة 342451 طبقا لإحصائيات عام 2001 والمدينة تنمو بسرعة كبيرة منذ انهيار الاتحاد السوفيتى.
تشهد المنطقة منذ أوائل 2014م أزمة سياسية بعدما قامت القوات المسلحة الروسية ببسط سيطرتها على شبه الجزيرة، واجرت استفتاء من بعده ضمت شبه الجزيرة إلى قوام روسيا الاتحادية والذي اعتبرته اوكرانيا ومعها المجتمع الدولي احتلال وتعدي على سيادة اوكرانيا ووحدة اراضيها.
لا تزال هذه المدينة محدودة الأعتراف دوليا. | |
el | https://el.wikipedia.org/wiki/%CE%A4%CE%B6%CE%BF%CF%81%CF%84%CE%B6_%CE%9F%CF%85%CE%AC%CF%83%CE%B9%CE%BD%CE%B3%CE%BA%CF%84%CE%BF%CE%BD | Τζορτζ Ουάσινγκτον | null | Τζορτζ Ουάσινγκτον | null | Portrait of George Washington (1732–99) | null | image/jpeg | 5,615 | 4,626 | true | true | true | Ο Τζορτζ Ουάσινγκτον ή Γεώργιος Ουάσιγκτον ήταν ο πρώτος πρόεδρος των Ηνωμένων Πολιτειών Αμερικής, διοικητής του Γενικού Επιτελείου του Ηπειρωτικού Στρατού κατά τη διάρκεια της Αμερικανικής Επανάστασης και ένας από τους ιδρυτές των Ηνωμένων Πολιτειών της Αμερικής. Προήδρευσε της συνέλευσης που συνέταξε το Σύνταγμα, το οποίο αντικατέστησε τα άρθρα της Συνομοσπονδίας και καθόρισε τη θέση του Προέδρου.
Ο Ουάσιγκτον εξελέγη Πρόεδρος με ομόφωνη επιλογή των 69 εκλογέων το 1788, και υπηρέτησε δύο θητείες. Φρόντισε για τη δημιουργία μιας ισχυρής, καλά χρηματοδοτούμενης εθνικής κυβέρνησης που θα διατηρούσε την ουδετερότητα στους πολέμους που θα μαίνονταν στην Ευρώπη, θα κατέστειλε εξεγέρσεις, και θα κέρδιζε την αποδοχή μεταξύ των Αμερικανών όλων των τύπων. Το στυλ ηγεσίας του εγκαθίδρυσε πολλές μορφές και τελετουργικά της κυβέρνησης που έχουν χρησιμοποιηθεί, όπως η χρήση ενός συστήματος υπουργικού συμβουλίου και την παροχή ομιλίας κατά την ορκωμοσία. Ακόμα, η ειρηνική μετάβαση από την προεδρία του στην προεδρία του Τζον Άνταμς δημιούργησε μια παράδοση που συνεχίζεται στον 21ο αιώνα. Ο Ουάσιγκτον χαρακτηρίστηκε ως εθνοπατέρας, ακόμη και κατά τη διάρκεια της ζωής του. | Ο Τζορτζ Ουάσινγκτον ή Γεώργιος Ουάσιγκτον (αγγλ. George Washington, προφέρεται: [ˈwɒʃɪŋtən] ( ακούστε), 22 Φεβρουαρίου 1732 – 14 Δεκεμβρίου 1799) ήταν ο πρώτος πρόεδρος των Ηνωμένων Πολιτειών Αμερικής (1789-1797), διοικητής του Γενικού Επιτελείου του Ηπειρωτικού Στρατού κατά τη διάρκεια της Αμερικανικής Επανάστασης και ένας από τους ιδρυτές των Ηνωμένων Πολιτειών της Αμερικής. Προήδρευσε της συνέλευσης που συνέταξε το Σύνταγμα, το οποίο αντικατέστησε τα άρθρα της Συνομοσπονδίας και καθόρισε τη θέση του Προέδρου.
Ο Ουάσιγκτον εξελέγη Πρόεδρος με ομόφωνη επιλογή των 69 εκλογέων το 1788, και υπηρέτησε δύο θητείες. Φρόντισε για τη δημιουργία μιας ισχυρής, καλά χρηματοδοτούμενης εθνικής κυβέρνησης που θα διατηρούσε την ουδετερότητα στους πολέμους που θα μαίνονταν στην Ευρώπη, θα κατέστειλε εξεγέρσεις, και θα κέρδιζε την αποδοχή μεταξύ των Αμερικανών όλων των τύπων. Το στυλ ηγεσίας του εγκαθίδρυσε πολλές μορφές και τελετουργικά της κυβέρνησης που έχουν χρησιμοποιηθεί, όπως η χρήση ενός συστήματος υπουργικού συμβουλίου και την παροχή ομιλίας κατά την ορκωμοσία. Ακόμα, η ειρηνική μετάβαση από την προεδρία του στην προεδρία του Τζον Άνταμς δημιούργησε μια παράδοση που συνεχίζεται στον 21ο αιώνα. Ο Ουάσιγκτον χαρακτηρίστηκε ως εθνοπατέρας, ακόμη και κατά τη διάρκεια της ζωής του.
O Τζορτζ Ουάσινγκτον γεννήθηκε από αγροτική αριστοκρατική οικογένεια της Βιρτζίνια. Η οικογένειά του είχε στην κατοχή της καπνοκαλλιέργειες και δούλους. Αφότου πέθαναν ο πατέρας και ο μεγαλύτερος αδερφός του, όταν ήταν νέος, συνδέθηκε προσωπικά με τον ισχυρό Ουίλιαμ Φαίρφαξ, ο οποίος τον προώθησε ως τοπογράφο και στρατιώτη. Έγινε γρήγορα ανώτερος αξιωματικός των αποικιακών δυνάμεων κατά την διάρκεια των πρώτων σταδίων του Πολέμου Γάλλων και Ινδιάνων. Επιλέχθηκε από το Δεύτερο Ηπειρωτικό Κογκρέσο το 1775 να γίνει διοικητής του Γενικού Επιτελείου του Ηπειρωτικού Στρατού στην Αμερικανική Επανάσταση. Ο Ουάσινγκτον κατάφερε να εκδιώξει τους Βρετανούς από τη Βοστώνη το 1776, όμως ηττήθηκε και παρ΄ολίγο αιχμαλωτίσθηκε το ίδιο έτος, όταν έχασε την Νέα Υόρκη. Μετά την διάσχιση του ποταμού Ντελάγουερ κατά τη διάρκεια ενός βαρύ χειμώνα, νίκησε τους Βρετανούς σε δύο μάχες και ανακατέλαβε το Νιου Τζέρσεϊ. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Bydgoszcz | Bydgoszcz | Międzynarodowy port lotniczy | Bydgoszcz / Transport / Transport lotniczy / Międzynarodowy port lotniczy | Terminal portu lotniczego Bydgoszcz | Polski: Terminal portu lotniczego Bydgoszcz | null | image/jpeg | 768 | 1,024 | true | true | true | Bydgoszcz – miasto na prawach powiatu w północnej Polsce, siedziba wojewody i jednostek mu podporządkowanych oraz największe miasto województwa kujawsko-pomorskiego. Położone na styku czterech makroregionów Pojezierzy Południowobałtyckich, nad rzeką Brdą i Kanałem Bydgoskim, od wschodu graniczy z Wisłą, która poprzez Przełom Fordoński zwraca się ku Morzu Bałtyckiemu. Miasto położone jest w pradolinie rzeki Brdy, na wysokości 60 m n.p.m. Ciągnie się od Łąk Nadnoteckich aż po Wisłę, gdzie Brda ma swoje ujście.Od strony południowej i północnej usytuowane są pasma wysoczyzn.
Bydgoszcz jest jednym z największych miast w Polsce, 8. miejsce pod względem liczby ludności.
Duży ośrodek przemysłu, handlu i logistyki oraz węzeł drogowy, kolejowy i żeglugi śródlądowej. Na terenie miasta jest zlokalizowany Międzynarodowy Port Lotniczy im. Ignacego Jana Paderewskiego oraz port rzeczny. Bydgoszcz jest jednym z głównych krajowych ośrodków branży informatycznej oraz usług dla biznesu Business Process Outsourcing/Share Service Center. W Bydgoskim Parku Przemysłowo-Technologicznym działa Pomorska Specjalna Strefa Ekonomiczna.
Bydgoszcz to także ośrodek akademicki, naukowy i kulturalny. | Międzynarodowy Port Lotniczy im. Ignacego Jana Paderewskiego Bydgoszcz-Szwederowo (kod ICAO: EPBY), zlokalizowany jest 3,5 km na południe od centrum Bydgoszczy. Jego zaletą oprócz bliskości do centrum, jest powiązanie z siecią dróg ruchu szybkiego (węzeł „Lotnisko” na S5, na wylocie z miasta). Połączenie z miastem zapewnia autobusowa linia nr 80.
Lotnisko w Bydgoszczy zostało zbudowane w czasach I wojny światowej, a weszło do użytku cywilnego w 1929. Posiada utwardzoną drogę startową o wymiarach 2500 × 60 m i jest 9. najruchliwszym portem lotniczym kraju. Od 2004 posiada nowoczesny terminal pasażerski. W 2015 odprawiono w porcie 341 tys. pasażerów. Od 2013 port jest włączony do transeuropejskiej sieci TEN-T.
Port lotniczy obsługują loty rejsowe linii Ryanair, Lufthansa (połączenie z Frankfurtem) oraz Sprint Air. Odprawiane są także letnie loty czarterowe (Bułgaria, Chorwacja, Grecja, Turcja), towarowe i loty lotnictwa ogólnego (ang.: general aviation). | |
ur | https://ur.wikipedia.org/wiki/%D9%85%D8%BA%D8%B1%D8%A8%DB%8C_%D9%81%D8%B1%DB%8C%D8%B3%DB%8C_%D8%B2%D8%A8%D8%A7%D9%86 | مغربی فریسی زبان | null | مغربی فریسی زبان | Present-day distribution of the Frisian languages in Europe:
West Frisian
North Frisian
Saterland Frisian | null | null | image/svg+xml | 500 | 680 | true | true | true | مغربی فریسی زبان ایک مغربی جرمنیہ زبان ہے جو فریسلانت اور تاریخی خطے فریسیا میں بولی جاتی ہے۔ | مغربی فریسی زبان (West Frisian language) (تلفظ: Frysk; ولندیزی: Fries [ˈfris]) ایک مغربی جرمنیہ زبان ہے جو فریسلانت اور تاریخی خطے فریسیا میں بولی جاتی ہے۔ | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Navya | Navya | null | Navya | De shuttlebus Arma, hier op het terrein van het Ommelander Ziekenhuis Groningen. | Nederlands: Zelfrijdende bus bij het Ommelander Ziekenhuis Groningen in Scheemda met ZZ kentekenplaat | null | image/jpeg | 3,456 | 4,227 | true | true | true | Navya is een Frans bedrijf, gevestigd in Villeurbanne, dat gespecialiseerd is in het bouwen van autonome elektrische voertuigen.
In 2014 presenteerde het bedrijf zijn shuttlebus genaamd Arma op de Consumer Electronics Show, die in 2015 getest werd op het terrein van de kerncentrale van Civaux. Sinds 2018 wordt deze ingezet op het terrein van het Ommelander Ziekenhuis Groningen in Scheemda.
In 2018 werd de autonome taxi Autonom Cab gepresenteerd op de Mondial de l'Automobile. | Navya is een Frans bedrijf, gevestigd in Villeurbanne, dat gespecialiseerd is in het bouwen van autonome elektrische voertuigen.
In 2014 presenteerde het bedrijf zijn shuttlebus genaamd Arma op de Consumer Electronics Show, die in 2015 getest werd op het terrein van de kerncentrale van Civaux. Sinds 2018 wordt deze ingezet op het terrein van het Ommelander Ziekenhuis Groningen in Scheemda.
In 2018 werd de autonome taxi Autonom Cab gepresenteerd op de Mondial de l'Automobile. | |
eu | https://eu.wikipedia.org/wiki/Sor%C3%B8 | Sorø | null | Sorø | Ole Jørgen Rawerten marrazkia (1820) | null | null | image/jpeg | 497 | 700 | true | true | true | Sorø Danimarkako Seelandia eskualdeko hiriburua da, hiri handiena Roskilde bada ere. | Sorø Danimarkako Seelandia eskualdeko hiriburua da, hiri handiena Roskilde bada ere. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Pridi_Banomyong | Pridi Banomyong | 24 mars- 23 août 1946 : Pridi 1er ministre de Thaïlande | Pridi Banomyong / Biographie / 24 mars- 23 août 1946 : Pridi 1er ministre de Thaïlande | Statue de Pridi Banomyong à l'Université Thammasat (le jour) | English: Monument of Pridi Phanomyong at Thammasat University, Bangkok, Thailand ไทย: อนุสาวรีย์ปรีดี พนมยงค์ มหาวิทยาลัยธรรมศาสตร์ กรุงเทพมหานคร ประเทศไทย | null | image/png | 496 | 331 | true | true | true | Pridi Banomyong, né le 11 mai 1900 dans la province d'Ayutthaya en Thaïlande, et mort le 2 mai 1983 à Paris en France, est un homme d'État thaïlandais.
En 1940, Pridi Banomyong, alors ministre des finances, écrit et réalise le film "The King of The White Elephant" pour condamner les invasions militaires passées, actuelles et à venir.
Il est le 8ᵉ Premier ministre de Thaïlande en 1946. Son rôle marquant dans la construction de la démocratie thaïlandaise et ses succès lui valent d'être célébré par l'UNESCO en 2000 lors de son anniversaire centenaire. | Pridi Phonmayong est alors nommé 1ᵉʳ ministre le 24 mars 1946.
Mais dès son premier mois de 1ᵉʳ ministre, les ennuis s'amoncellent : l'exportation en fraude de riz est massive; une partie des officiers militaires sont mécontents; le tribunal chargé de jugé Phibun pour crimes de guerre se déclare incompétent en vertu du principe de la non-réactivité des lois donc Phibun est acquitté et libéré.
Le 9 juin 1946, le jeune roi Ananda Mahidol (Rama VIII) est retrouvé mort dans sa chambre du grand palais, une balle dans la tête. C'est une immense stupeur qui frappent tous les thaïlandaises et thaïlandais quelques qu'ils soient. La thèse d'un suicide, grand tabou en Thaïlande, est vite écartée; la thèse de l'accident est très souvent refusée elle aussi ; la rumeur d'un crime organisé se propage et certains prétendent que Pridi pourrait être le commanditaire.
Sous fortes pressions, Pridi invoque des raisons de santé et il démissionne de son poste de 1ᵉʳ ministre le 23 août 1946.
Pibun saisit cette occasion pour reprendre patiemment le pouvoir. Il fait arrêter des suspects (le Sénateur Chaleo Patoomros, secrétaire du roi Ananda et deux des pages) dans l'affaire du possible assassinat du roi etc.
Le roi Bhumibol Adulyadej (Rama IX), n'a sans doute jamais pensé que Pridi pouvait être impliqué dans la mort de son frère Ananda (sinon il n'aurait sans doute pas pardonné un tel crime et n'aurait jamais permis la réhabilitation de Pridi Phonmayong dans les années 1990 et 2000, la création d'une fondation portant son nom à Bangkok, une statue le célébrant à l'Université Thammasat, et même des timbres-poste en son honneur en 2011 etc. ) | |
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E8%A5%BF%E5%A5%A7%E5%A4%9A%C2%B7%E7%BE%85%E6%96%AF%E7%A6%8F%E8%99%9F%E8%88%AA%E7%A9%BA%E6%AF%8D%E8%89%A6 | 西奧多·羅斯福號航空母艦 | null | 西奧多·羅斯福號航空母艦 | null | English: Insignia of the USS Theodore Roosevelt (CVN-71). Français : Insigne de l'USS Theodore Roosevelt (CVN-71). | null | image/png | 400 | 400 | true | true | true | 西奧多·羅斯福號航空母艦，或羅斯福號航空母艦，是美國尼米茲級核動力航空母艦的四號艦，起造於1981年，於1984年正式下水。西奧多·羅斯福是美國第26任總統，是個海軍迷，任期內大力擴充海軍，也在他任內完成了大白艦隊計畫。暱稱「T.R.」的羅斯福號是美國海軍第一艘以西奧多·羅斯福總統命名的航空母艦，但除了該艦外，美國海軍其實曾擁有過另一艘以羅斯福為名的航空母艦──以第32任總統富蘭克林·羅斯福命名的富蘭克林·D·羅斯福號。 | 西奧多·羅斯福號航空母艦（USS Theodore Roosevelt CVN-71），或羅斯福號航空母艦，是美國尼米茲級核動力航空母艦的四號艦，起造於1981年，於1984年正式下水。西奧多·羅斯福是美國第26任總統（任期1901年—1909年），是個海軍迷，任期內大力擴充海軍，也在他任內完成了大白艦隊計畫。暱稱「T.R.」的羅斯福號是美國海軍第一艘以西奧多·羅斯福總統命名的航空母艦，但除了該艦外，美國海軍其實曾擁有過另一艘以羅斯福為名的航空母艦──以第32任總統富蘭克林·羅斯福命名的富蘭克林·D·羅斯福號（USS Franklin D. Roosevelt CVB-42）。 | |
zh | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E7%A7%91%E6%99%AE%E5%88%A9%E7%8D%8E%E7%AB%A0 | 科普利獎章 | 1851-1900 | 科普利獎章 / 历届得主 / 1851-1900 | null | Léon Foucault | null | image/jpeg | 1,228 | 961 | true | true | true | 科普利奖章是英国皇家学会每年颁发的科学奖章，以奖励“在任何科学分支上的杰出成就”。始于1731年授予斯蒂芬·格雷的科普利奖章是皇家学会仍在颁发的最古老的科学奖章，也可能是世界上最早的科学奖章。 | null | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%8C%D0%BE%D1%97%D0%BA%D1%83_%D0%BA%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D0%B7%D1%96 | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f9/%E6%98%93-bw.png | Кьоїку кандзі | П'ятий рік | Кьоїку кандзі / Список кандзі / П'ятий рік | null | This 易-bw.png image depicting the stroke order of the character 易 in bw.png style. This image is part of the Commons:Stroke Order Project(zh-de-ja), a project to create a complete set of images depicting the right stroke order (Protocols). The 214 Kangxi radicals have been completed. We currently work on the most frequent characters. Help is welcome. | null | image/png | 133 | 1,067 | true | true | true | Кьоїку кандзі — список із 1006 навчальних кандзі, що складається Міністерством освіти Японії. Повна назва — гакунембецу кандзі хайтохьо. Саме цей список визначає, які кандзі будуть вивчати японські школярі на кожному році свого навчання в шести початкових класах.
Кьоїку кандзі є підмножиною Дзьойо кандзі. | 圧, 移, 因, 永, 営, 衛, 易, 益, 液, 演, 応, 往, 桜, 恩, 可, 仮, 価, 河, 過, 賀,
解, 格, 確, 額, 刊, 幹, 慣, 眼, 基, 寄, 規, 技, 義, 逆, 久, 旧, 居, 許, 境, 均,
禁, 句, 群, 経, 潔, 件, 券, 険, 検, 限, 現, 減, 故, 個, 護, 効, 厚, 耕, 鉱, 構,
興, 講, 混, 査, 再, 災, 妻, 採, 際, 在, 財, 罪, 雑, 酸, 賛, 支, 志, 枝, 師, 資,
飼, 示, 似, 識, 質, 舎, 謝, 授, 修, 述, 術, 準, 序, 招, 承, 証, 条, 状, 常, 情,
織, 職, 制, 性, 政, 勢, 精, 製, 税, 責, 績, 接, 設, 舌, 絶, 銭, 祖, 素, 総, 造,
像, 増, 則, 測, 属, 率, 損, 退, 貸, 態, 団, 断, 築, 張, 提, 程, 適, 敵, 統, 銅,
導, 徳, 独, 任, 燃, 能, 破, 犯, 判, 版, 比, 肥, 非, 備, 俵, 評, 貧, 布, 婦, 富,
武, 復, 複, 仏, 編, 弁, 保, 墓, 報, 豊, 防, 貿, 暴, 務, 夢, 迷, 綿, 輸, 余, 預,
容, 略, 留, 領, 快. |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Lijst_van_personen_geboren_op_7_januari | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/30/Eilhard_Mitscherlich.jpg | Lijst van personen geboren op 7 januari | null | Lijst van personen geboren op 7 januari | Eilhard Mitscherlich
geboren op 7 januari 1794 | Eilhard Mitscherlich | null | image/jpeg | 1,308 | 792 | true | true | true | Dit is een lijst van personen die geboren zijn op 7 januari.
De inhoud van deze pagina is gebaseerd op gegevens in Wikidata. Als er onvolkomenheden in deze lijst zitten, gelieve dan aldaar de gegevens aan te passen. Achter iedere persoon is hiervoor een link aanwezig met de aanduiding bewerken.
Wijzigingen in Wikidata worden met enige regelmatigheid geautomatiseerd overgenomen naar deze pagina.
1355 - Thomas van Woodstock, hertog, lid van het Britse Hogerhuis, militair uit het Koninkrijk Engeland bewerken
1414 - Hendrik II van Nassau-Siegen, graaf bewerken
1528 - Johanna van Albret, koningin, politicus, dichter en schrijver uit het Koninkrijk Navarra bewerken
1594 - Vincenzo II Gonzaga, markgraaf, kardinaal en katholiek bisschop, rooms-katholiek priester bewerken
1647 - Willem Lodewijk van Württemberg, Duitse hertog, aristocraat bewerken
1655 - Edzard van Grovestins, Nederlands burgemeester bewerken
1682 - Maria de Wilde, Nederlandse dichter, schrijver, graveur en toneelschrijver bewerken
1685 - George Clifford, Nederlandse bankier, botanicus, advocaat en jurist bewerken
1700 - Chökyi Jungne, kunstschilder bewerken | Dit is een lijst van personen die geboren zijn op 7 januari.
De inhoud van deze pagina is gebaseerd op gegevens in Wikidata. Als er onvolkomenheden in deze lijst zitten, gelieve dan aldaar de gegevens aan te passen. Achter iedere persoon is hiervoor een link aanwezig met de aanduiding bewerken.
Wijzigingen in Wikidata worden met enige (on)regelmatigheid geautomatiseerd overgenomen naar deze pagina.
1355 - Thomas van Woodstock, hertog, lid van het Britse Hogerhuis, militair uit het Koninkrijk Engeland (overleden in 1397) bewerken
1414 - Hendrik II van Nassau-Siegen, graaf (overleden in 1451) bewerken
1528 - Johanna van Albret, koningin, politicus, dichter en schrijver uit het Koninkrijk Navarra (overleden in 1572) bewerken
1594 - Vincenzo II Gonzaga, markgraaf, kardinaal en katholiek bisschop, rooms-katholiek priester (overleden in 1627) bewerken
1647 - Willem Lodewijk van Württemberg, Duitse hertog, aristocraat (overleden in 1677) bewerken
1655 - Edzard van Grovestins, Nederlands burgemeester (overleden in 1729) bewerken
1682 - Maria de Wilde, Nederlandse dichter, schrijver, graveur en toneelschrijver (overleden in 1729) bewerken
1685 - George Clifford, Nederlandse bankier, botanicus, advocaat en jurist (overleden in 1760) bewerken
1700 - Chökyi Jungne, kunstschilder (overleden in 1774) bewerken
1712 - Pieter Lofvers, Nederlandse kunstschilder en beeldhouwer (overleden in 1788) bewerken
1712 - Adolf Nikolaus von Buccow, militair (overleden in 1764) bewerken
1727 - Pierre-Montan Berton, Franse dirigent, componist, choreograaf en organist (overleden in 1780) bewerken
1731 - Hendrik van der Noot, Belgische advocaat, politicus en jurist (overleden in 1827) bewerken
1732 - Johannes in de Betouw, politicus en advocaat (overleden in 1820) bewerken
1740 - Heinrich von Cerrini, Duitse militair en politicus (overleden in 1823) bewerken
1745 - Emmanuel-Louis van Outryve d'Ydewalle, Nederlandse ondernemer (overleden in 1827) bewerken
1745 - Johann Christian Fabricius, Deense botanicus, lepidopterist, econoom, zoöloog, academisch docent, arachnoloog en carcinoloog (overleden in 1808) bewerken
1745 - Willem Hendrik Teding van Berkhout, Nederlands burgemeester (overleden in 1809) bewerken
1753 - Sébastien de la Barre de Flandre, politicus (overleden in 1838) bewerken
1759 - Jean Gérard Diert de Kerkwerve, Nederlandse politicus (overleden in 1828) bewerken
1768 - Jozef Bonaparte, Franse koning van Spanje, politicus, diplomaat, officier en militair (overleden in 1844) bewerken
1787 - Carlo Emmanuele dal Pozzo, 5th Prince of Cisterna, markgraaf, politicus uit het Koninkrijk Italië (overleden in 1864) bewerken
1791 - Johan Frederic Hoffmann, Nederlandse burgemeester van Rotterdam en wethouder van Rotterdam en ondernemer (overleden in 1870) bewerken
1794 - Eilhard Mitscherlich, Duitse scheikundige, academisch docent en mineraloog (overleden in 1863) bewerken
1796 - Charlotte Augusta van Wales, Britse prinses, politicus (overleden in 1817) bewerken
1797 - Mariano Paredes y Arrillaga, Mexicaanse President, minister en militair (overleden in 1849) bewerken
1799 - François-Adolphe de Bourqueney, Franse senator in het Tweede Keizerrijk, diplomaat (overleden in 1869) bewerken
1799 - Daniel Tyler, Amerikaanse officier (overleden in 1882) bewerken
1800 - Moritz Daniel Oppenheim, Duitse kunstschilder (overleden in 1882) bewerken
1800 - Millard Fillmore, Amerikaanse president van de Verenigde Staten, lid van het Huis van Afgevaardigden van de Verenigde Staten, vicepresident van de Verenigde Staten en lid van de Senaat van New York State, staatsman en advocaat (overleden in 1874) bewerken
1802 - Charles Venneman, Belgische kunstschilder (overleden in 1875) bewerken
1808 - Félix Janlet, Belgische architect (overleden in 1868) bewerken
1819 - Johan Heinrich Neuman, Nederlandse kunstschilder (overleden in 1898) bewerken
1825 - Charles Sainctelette, Belgisch lid van de Kamer van volksvertegenwoordigers en advocaat (overleden in 1898) bewerken
1827 - Sandford Fleming, Canadese ingenieur, postzegelontwerper en uitvinder (overleden in 1915) bewerken
1830 - A |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Asyut | Asyut | null | Asyut | null | العربية: قصر ألكسان باشا بمحفاظة أسيوط مصر ويعود أنشائة لعام 1910 English: Alexan Pasha Palace in Assiut, which dates back to its inception in 1910 This is a photo of a monument in Egypt identified by the ID EG-AST-020 | null | image/jpeg | 5,906 | 8,268 | true | true | true | Asyut is the capital of the modern Asyut Governorate in Egypt. It was built close to the ancient city of the same name, which is situated nearby. The modern city is located at 27°11′00″N 31°10′00″E, while the ancient city is located at 27°10′00″N 31°08′00″E. The city is home to one of the largest Coptic Catholic churches in the country. | Asyut (Arabic: أسيوط Asyūṭ [ʔɑsˈjuːtˤ], Coptic: ⲥⲓⲟⲟⲩⲧ and ⲥⲓⲱⲟⲩⲧ Siōwt [sʲˈo:wt]) is the capital of the modern Asyut Governorate in Egypt. It was built close to the ancient city of the same name, which is situated nearby. The modern city is located at 27°11′00″N 31°10′00″E, while the ancient city is located at 27°10′00″N 31°08′00″E. The city is home to one of the largest Coptic Catholic churches in the country. | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Oberrotweil | Oberrotweil | null | Oberrotweil | null | Deutsch: Lage von Oberrotweil in totografischer Darstellung des Kaiserstuhls Teil einer topographischen Karte des Kaiserstuhlgebirges bei Freiburg im Breisgau, erstellt mit Overlays projiziert auf einen Ausschnitt von DEMsuedlicher-oberrhein.jpg, mit Ortsbezeichnungen, für die deutsche Wikipedia. Die Dörfer Ober- und Niederrotweil sind rot eingezeichnet. | null | image/jpeg | 300 | 300 | true | true | true | Oberrotweil is een plaats in de Duitse gemeente Vogtsburg im Kaiserstuhl, deelstaat Baden-Württemberg, en telt 1234 inwoners. | Oberrotweil is een plaats in de Duitse gemeente Vogtsburg im Kaiserstuhl, deelstaat Baden-Württemberg, en telt 1234 inwoners (2006). | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Kirche_Mar_Assia_al-Hakim | Kirche Mar Assia al-Hakim | null | Kirche Mar Assia al-Hakim | Innenansicht der Kirche, 2006 | English: Mar Assia Syrian Catholic Church, Aleppo. | null | image/jpeg | 1,281 | 1,920 | true | true | true | Die Kirche Mar Assia al-Hakim, deutsch Sankt-Assia-die-Weise-Kirche, die ehemalige Kathedrale Unserer Frau der Syrer, ist ein Kirchengebäude der syrisch-katholischen Kirche von Antiochien in al-Dschudaide, dem christlichen Viertel der syrischen Stadt Aleppo. Ihre Bedeutung als Kathedrale büßte sie 1970 durch die Eröffnung der neuen Mariä-Himmelfahrt-Kathedrale im Zentrum Aleppos ein, und seit September 2012 ist sie wegen Kriegsschäden geschlossen. | Die Kirche Mar Assia al-Hakim, deutsch Sankt-Assia-die-Weise-Kirche (arabisch كنيسة مار آسيا الحكيم, DMG Kanīsat Mār Āsiyā al-Ḥakīm), die ehemalige Kathedrale Unserer Frau der Syrer, ist ein Kirchengebäude der syrisch-katholischen Kirche von Antiochien in al-Dschudaide, dem christlichen Viertel der syrischen Stadt Aleppo. Ihre Bedeutung als Kathedrale büßte sie 1970 durch die Eröffnung der neuen Mariä-Himmelfahrt-Kathedrale im Zentrum Aleppos ein, und seit September 2012 ist sie wegen Kriegsschäden geschlossen. | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Nash_Motors | Nash Motors | Galleria d'immagini | Nash Motors / Galleria d'immagini | null | Nash Ambassador Eight 4-Door Sedan (1942) | null | image/jpeg | 467 | 800 | true | true | true | La Nash Motors è stata una Casa automobilistica statunitense attiva tra il 1917 ed il 1954. Dal 1917 al 1938 fu indipendente, mentre dal 1938 al 1954 fece parte della Nash-Kelvinator Corporation. Autovetture con marchio Nash continuarono ad essere prodotte anche dal 1954 al 1957 in seno all'American Motors Corporation.
La Nash ebbe diversi primati nella storia dell'automobile: fu pioniere nel costruire i corpi vettura a scocca e montò per prima l'impianto di riscaldamento/aria condizionata/ventilazione, con uno schema generale che è ancora utilizzato dalle odierne autovetture. Inoltre, fu la prima ad installare, come optional, le cinture di sicurezza e categorizzò per prima la propria gamma nel modo in cui sono classificate oggi parte delle vetture statunitensi, cioè compact, subcompact e muscle car. | null | |
sq | https://sq.wikipedia.org/wiki/Shpellat_Ellora | Shpellat Ellora | Indra Sabha | Shpellat Ellora / Shpellat xhainiste / Indra Sabha | Shpella 12 | English: The image shows cave no. 12 at Ellora Caves, Maharastra, India. | null | image/jpeg | 3,072 | 4,608 | true | true | true | Ellora është një sit arkeologjik 29 km në veri-perëndim të qytetit të Aurangabadit në shtetin indian Maharashtra, ndërtuar nga Dinastia Rashtrakuta dhe Yadav. E mirënjohur për shpellat e saj monumentale, Ellora është pjesë e trashëgimisë botërore të UNESCO-s dhe formon një nga tërheqjet kryesore turistike në rajonin e Marathwada-s në Maharashtra Ellora është një shembull përfaqësues i Arkitekturës shkëmbore të Indisë. 34 "shpellat" aktualisht janë struktura të gërmuara në faqen vertikale të kodrave Charanandri. Në këtë kompleks janë ndërtuar tempuj shkëmborë, vihara dhe matha hindu, Budiste dhe xhainiste midis shekujve të V dhe të X. Të përbëra nga 17 shpella hindu, 12 budiste dhe 5 xhainiste, të ndërtuara në afërsi me njëra-tjetrën, tregojnë harmoninë fatare mbizotëruese gjatë kësaj periudhe të historisë indiane. Është një kompleks monumental i mbrojtur i Archaeological Survey of India. | Indra Sabha (shpella 32) është një shpellë me dy kate me faltore monolitike më shumë në oborrin e saj. Ka një skalitje shumë rafinuar të lules së zambakut në tavan. E ka marë emërtimin "Indra Sabha" me gjasa se është në mënyrë domethënëse e zbukuruar dhe për shkak të skulpturës së yaksha Matanga-s mbi një elefant, që u identifikua gabimisht si ajo e Indras. Në katin e sipërm të faltores dy-katëshe të gërmuar në pjesën e mbrapme të oborrit, është gjetur një imazh U i Ambika-s, yakshini i Neminath-it i hipur në luanin e saj nën një pemë mangoje të mbushur me fruta. | |
bn | https://bn.wikipedia.org/wiki/%E0%A6%B6%E0%A6%BF%E0%A6%96%E0%A6%BE_%E0%A6%9A%E0%A6%BF%E0%A6%B0%E0%A6%A8%E0%A7%8D%E0%A6%A4%E0%A6%A8 | শিখা চিরন্তন | null | শিখা চিরন্তন | শিখা চিরন্তন | বাংলা: শিখা চিরন্তন রাজধানী ঢাকার সোহরাওয়ার্দী উদ্যানে অবস্থিত একটি স্মরণ স্থাপনা। | null | image/jpeg | 2,448 | 3,264 | true | true | true | শিখা চিরন্তন রাজধানী ঢাকার সোহরাওয়ার্দী উদ্যানে অবস্থিত একটি স্মরণ স্থাপনা। ১৯৭১ সালের ৭ মার্চ শেখ মুজিবর রহমান এই স্থানটিতে দাঁড়িয়ে ঐতিহাসিক ৭ মার্চের ভাষণ প্রদান করেন। | শিখা চিরন্তন রাজধানী ঢাকার সোহরাওয়ার্দী উদ্যানে অবস্থিত একটি স্মরণ স্থাপনা। ১৯৭১ সালের ৭ মার্চ শেখ মুজিবর রহমান এই স্থানটিতে দাঁড়িয়ে ঐতিহাসিক ৭ মার্চের ভাষণ প্রদান করেন। | |
eu | https://eu.wikipedia.org/wiki/Basoagako_mendilerroa | Basoagako mendilerroa | null | Basoagako mendilerroa | null | Euskara: Basoagako mendilerroaren mapa topografikoa. English: Topographic map showing the Basoaga Range. Français : Carte topographique du massif de Basoaga. Español: Mapa topografico de la sierra de Basoaga. | null | image/png | 436 | 616 | true | true | true | Basoagako mendilerroa Bizkaian kokatuta dagoen mendilerro bat da. Bere punturik altuena Bortal mendia da, 371 metrorekin.
Mendilerroan dagoen Basoaga mendiak ematen dio izena mendilerroari. | Basoagako mendilerroa Bizkaian kokatuta dagoen mendilerro bat da. Bere punturik altuena Bortal mendia da, 371 metrorekin.
Mendilerroan dagoen Basoaga mendiak ematen dio izena mendilerroari. | |
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%A8%D8%A7%D8%BA_%DA%AF%DB%8C%D8%A7%D9%87%E2%80%8C%D8%B4%D9%86%D8%A7%D8%B3%DB%8C_%D8%AA%D8%A7%D9%84%DB%8C%D9%86 | باغ گیاهشناسی تالین | نگارخانه | باغ گیاهشناسی تالین / نگارخانه | null | English: Botanic Garden in Tallinn Eesti: Botaanikaaed Tallinnas | null | image/jpeg | 734 | 999 | true | true | true | باغ گیاهشناسی تالین یک باغ گیاهشناسی در تالین، استونی است.
این باغ که در سال ۱۹۶۱ تأسیس شده در سمت راست رود پیریتا در منطقه کلوستریمتسا واقع شده و دارای ۱۲۳ هکتار وسعت میباشد. باغ گیاهشناسی تالین شامل درختستان و باغ رز است. | null | |
iw | https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%90%D7%A1%D7%99%D7%95%D7%98 | אסיוט | הערות שוליים | אסיוט / הערות שוליים | אסיוט בשנת 1838. ציור של דייוויד רוברטס | English: Siout - Upper Egypt | null | image/jpeg | 1,247 | 1,900 | true | true | true | אסיוט היא בירת מחוז אסיוט במצרים התיכונה. אוכלוסיית העיר מונה כ-400,000 תושבים, והיא העיר המצרית עם הריכוז הגבוה ביותר של נוצרים קופטים. אוניברסיטת אסיוט היא אחת האוניברסיטאות החשובות במצרים. בעיר קיימת תשתית איסלאמית קיצונית שהייתה מעורבת מאז סוף שנות ה-70 של המאה ה-20 בעימותים קשים נגד הקופטים ונגד השלטון המצרי.
בסמוך לעיר המודרנית נמצאת העיר העתיקה של אסיוט. | חגי ארליך (עורך), המזרח התיכון בימינו: מצרים, האוניברסיטה הפתוחה, תשס"ד 2003, עמ' 292.
יוזמת הפיוס של ארגון "אל-גמאעה אל-אסלאמיה" עם המשטר המצרי (א), אתר ממר"י. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Cory_Pesaturo | Cory Pesaturo | null | Cory Pesaturo | At a Festival in 2012 | Cory Pesaturo on the accordion | null | image/jpeg | 3,744 | 5,616 | true | true | true | Cory Pesaturo is an American musician from Cumberland, Rhode Island. Pesaturo is an accordion player, who also plays the piano, clarinet, and saxophone. He began playing at the age of nine, and in 2002, became the youngest person to win the National Accordion Championship. He most recently won the 2011 Primus Ikaalinen World Championship and was the first ever American contestant. Additionally, Pesaturo won the Coupe Mondiale World Digital Accordion Championship in Auckland, New Zealand, and became the first American to win a World Accordion Championship since Peter Soave 25 years earlier. In 2017, he broke the Guinness World Record for the longest continuous playing of the accordion, which was sponsored by Red Bull. In June 2009, Pesaturo won the Leavenworth International Championship, and International Jazz Championship, along with performing in 5 different continents which included the countries of Canada, Italy, New Zealand, Tunisia and Japan. Cory is one of only four accordionists in history to win a World Championship on both acoustic and electronic accordion, and is the only person to also win a world championship in jazz. | Cory Pesaturo is an American musician from Cumberland, Rhode Island. Pesaturo is an accordion player, who also plays the piano, clarinet, and saxophone. He began playing at the age of nine, and in 2002, became the youngest person to win the National Accordion Championship. He most recently won the 2011 Primus Ikaalinen World Championship and was the first ever American contestant. Additionally, Pesaturo won the Coupe Mondiale World Digital Accordion Championship in Auckland, New Zealand, and became the first American to win a World Accordion Championship since Peter Soave 25 years earlier. In 2017, he broke the Guinness World Record for the longest continuous playing of the accordion, which was sponsored by Red Bull. In June 2009, Pesaturo won the Leavenworth International Championship, and International Jazz Championship, along with performing in 5 different continents which included the countries of Canada, Italy, New Zealand, Tunisia and Japan. Cory is one of only four accordionists in history to win a World Championship on both acoustic and electronic accordion, and is the only person to also win a world championship in jazz. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%BF%D0%B5%D0%BA%D1%82_%D0%9C%D0%B8%D1%80%D1%83_(%D0%9C%D0%B0%D1%80%D1%96%D1%83%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C) | Проспект Миру (Маріуполь) | Історія | Проспект Миру (Маріуполь) / Історія | Дореволюційний вигляд вулиці | Mariupol old picture | null | image/jpeg | 527 | 825 | true | true | true | Проспект Миру — центральна вулиця Маріуполя. Розташована в Центральний районі. Напрямок — зі сходу на захід. Довжина проспекту — 5 км.
Проспект починається від площі Визволення, далі перетинається з вулицями: Земська, Торгова, Харлампіївська, Грецька, огинає Театральну площу з обох сторін і перетинається з вулицями Куїнджі, Архітектора Нільсена, проспектом Металургів, вулицею Казанцева, провулком Нахімова, вулицями Осипенко, Леваневського, бульваром Богдана Хмельницького, проспектом Будівельників, вулицями Зелінського, Громової, Купріна і закінчується біля перетину з вулицею Андрія Назаренка, переходячи в шосе на Бердянськ. | Велика, Катерининська, Проспект Республіки починалась від Харлампієвського собору, який відокремлював міський базар від головної вулиці. Її парадна частина закінчувалась біля скверу, далі знаходились обивательські подвір'я, винний склад, відомий сучасникам як лікеро-горілчаний завод, кінний двір, амбари і так до «вигону», до Сінної площі (до сучасного проспекту Металургів).
З 1933 по початок 1960-х років по проспекту ходив трамвай.
У радянські часи, у передвоєнні роки планувалось розвивати проспект Республіки в західному напрямку, навіть встигли збудувати багатоповерхівку в стилі конструктивізму. У ній знаходився магазин «Дитячий світ», а тепер відділення Першого українського міжнародного банку. У перші повоєнні роки зруйновані будинки були відбудовані, а поруч із ними з'явились кілька нових. Лише в 1960—1970-ті роки проспект Миру стрімко почав розбудовуватись на захід.
У вересні 1943 року гітлерівці спалили всі, за малим винятком, будівлі проспекту Республіки. Проте відновлення будинків зі стінами, які досить добре збереглись, йшло дуже швидко. На це знадобилось небагато часу і до початку 1950-х вони отримали майже довоєнний зовнішній вигляд.
З початку 1950-х почалось будівництво великих багатоповерхівок в стилі «сталінського ампіру» на місці руїн і одноповерхових будинків. Це будинки № 13 (поруч з редакцією «Приазовского рабочего», № 10/20 і № 24. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Prudnik_(rzeka) | Prudnik (rzeka) | null | Prudnik (rzeka) | null | Polski: Rzeka Prudnik w mieście Prudnik, w głębi nieczynny most Čeština: Říčka Prudník v městě Prudníce English: Prudnik River in Prudnik(town) | Ilustracja | image/jpeg | 3,456 | 4,608 | true | true | true | Prudnik – rzeka w woj. opolskim, lewy dopływ Osobłogi, jedna z czterech głównych rzek Gór Opawskich odwadniająca północne stoki pasma, długości ok. 23 km. | Prudnik (również Wielka Prądna, historycznie Prądnik, cz. Prudník, niem. Prudnik, Braune, Brdun, Brudnick) – rzeka w woj. opolskim, lewy dopływ Osobłogi, jedna z czterech głównych rzek Gór Opawskich odwadniająca północne stoki pasma, długości ok. 23 km. | |
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Strada_Covaci | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/2/27/Strada_Covaci_19%2C_Bucuresti%2C_Romania.jpg | Strada Covaci | null | Strada Covaci | null | English: 3D design of Str Covaci 19 | null | image/jpeg | 2,681 | 4,144 | true | true | true | Strada Covaci este situată în centrul municipiului București, în sectorul 3. Numele străzii provine din termenul maghiar kovács, care înseamnă „fierar” și arată meseria cu care se îndeletniceau, pe vremuri, meșterii pe această străduță. | Strada Covaci este situată în centrul municipiului București, în sectorul 3. Numele străzii provine din termenul maghiar kovács (covaci), care înseamnă „fierar” și arată meseria cu care se îndeletniceau, pe vremuri, meșterii pe această străduță. |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Pr%C3%A4sidentenpalast_Osttimors | Präsidentenpalast Osttimors | Galerie | Präsidentenpalast Osttimors / Galerie | null | Deutsch: Japanische Delegation unter Vize-Außenminister Nakayama Norihiro besucht Osttimors Präsidenten Francisco Guterres im PräsidentenpalastTetun: PREZIDENTE REPÚBLIKA KONTINUA APOIU KONSTRUSAUN AEROPORTO NICOLAU LOBATO Palásiu Prezidensiál Nicolau Lobato, Díli, 15 janeiru 2020 Prezidente Repúblika, Francisco Guterres Lú Olo, iha hasoru malu ho Vise Ministru Negosiu Estranjeiru Japaun, Nakayama Norihiro, hateten katak sei kontinua fó apoiu ba Governu Japaun atu halo konstrusaun Aero Portu Internasionál Nicolau Lobato. Prezidente Repúblika rekoñese katak maske iha diferensa uitoan iha hanoin kona-ba konstrusaun aeroporto iha Díli tanba husi parte Governu Timor-Leste hakarak iha aeroportu ho kualidade ne’ebé di’ak liu, maibé Xefe Estadu sei kontinua ko’alia ho Primeiru Ministru Taur Matan Ruak atu haree asuntu refere. Vise Ministru Negosiu Estranjeiru hateten katak Governu prontu nafatin atu fó apoiu atu halo konstrusaun ba aeroportu maibé iha limite $ 44 miloens dolares ne’ebé aprova tinan kotuk iha Japaun. Kooperasaun bilateral entre Japaun no Timor-Leste ne’ebé la’o di’ak tebes, Prezidente Repúblika hateten katak sei nomea Embaixadór Timor-Leste ba Japaun i atu hametin liután relasaun nasaun rua. Prezensa Vise Ministru, Nakayama Norihiro, nu’udar parte husi selebrasaun tinan-20 kooperasaun Timor-Leste ho Japaun. Governu Japaun hahú fó apoiu ba Timor-Leste iha momentu difísil iha tinan-1999 to’o ohin loron. JICA hahú estabelese nia kooperasaun iha Timor-Leste iha 2000. Iha vizita ne’e, Vise Ministru sei haree projetu husi Governu Japaun hanesan konstrusaun uma ba Fakuldade Engineria Universidade Nasionál Timor-Lorosa’e (UNTL), Portu Díli no ko’alia kona-ba konstrusaun Aeroportu Internasionál Nicolau Lobato. Vise-Ministru espera katak apoiu sira ne’e bele kontribui ba dezenvolvimentu siensia no rekursu umanu atu diversifika industria, fasilita mobilidade ema no sasan hodi kontribui ba ekonomia rai-laran. Governu Japaun fó apoiu ba Timor-Leste iha area kapasitasaun, rekursu umanus, reabilitasaun infraestrutura no hadi’ak kondisaun moris no saúde. Iha area marítima, Timor-Leste, Japaun no Indonézia iha koperasaun trilaterál atu asegura tasi. | null | image/jpeg | 1,172 | 1,916 | true | true | true | Der Präsidentenpalast Osttimors ist der Amtssitz des Staatspräsidenten des Landes. Offiziell heißt das Gebäude Palácio Presidente Nicolau Lobato nach Nicolau dos Reis Lobato, dem ersten Premierminister und späteren Präsidenten des Landes. Ursprünglich sollte das Gebäude „Palast der Hoffnung“ heißen. | null | |
yue | https://zh-yue.wikipedia.org/wiki/%E6%9F%B4%E9%A0%AD%E6%B8%AF%E6%BA%AA | 柴頭港溪 | 橋 | 柴頭港溪 / 橋 | null | 中文（繁體）: 柴頭港溪無名橋之一，在聖功女中附近。左方遠處即是聖功女中。 | null | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | 柴頭港溪（粵拼：caai⁴ tau⁴ gong² kai¹）係臺灣臺南市鹽水溪嘅一條支流，又叫石頭坑，過去直接流入臺江內海。柴頭港溪發源喺臺南市東區後甲一帶，向北流過小東路後成為北區同永康區嘅界河，後注入鹽水溪內。而喺過去，柴頭港溪都係永康里同武定里嘅界河，而喺柴頭港溪一帶重有大橋港、小橋港等港道同萬裕埤。但因城市嘅發展，柴頭港溪嘅上游從勝利橋往源頭嘅部分大致上已經加蓋，柴頭港溪已經成為中央管排水，全長3.9 km。 | 喺柴頭港溪上有嘅橋（由下到上游排）： | |
tr | https://tr.wikipedia.org/wiki/%C3%87akall%C4%B1,_Karaisal%C4%B1 | Çakallı, Karaisalı | null | Çakallı, Karaisalı | Çakallı Arek Köy Meydanı | Türkçe: Köy merkezi | null | image/jpeg | 2,988 | 5,312 | true | true | true | Çakallı, Adana ilinin Karaisalı ilçesine bağlı bir mahalledir. | Çakallı, Adana ilinin Karaisalı ilçesine bağlı bir mahalledir. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Donnybrook_Stadium | Donnybrook Stadium | null | Donnybrook Stadium | The new grandstand, shortly after completion, in February 2008 | The newly completed stand at the Leinster Rugby Ground, Donnybrook, Dublin, Ireland | null | image/jpeg | 2,906 | 4,372 | true | true | true | Donnybrook Stadium, known for sponsorship reasons as Energia Park, is a rugby union stadium in Donnybrook, Dublin 4, Ireland. | Donnybrook Stadium, known for sponsorship reasons as Energia Park, is a rugby union stadium in Donnybrook, Dublin 4, Ireland. | |
sl | https://sl.wikipedia.org/wiki/Sveti_Marko | Sveti Marko | null | Sveti Marko | Relief z upodobitvijo svetega Marka Evangelista v župnijski cerkvi v Volšperku na avstrijskem Koroškem | English: Saint Marcus-relief in the parish-church of Wolfsberg, Carinthia, (1150-1200) Deutsch: Sankt Markus-Relief in der Pfarrkirche von Wolfsberg, Kärnten, (1150-1200) | null | image/jpeg | 2,010 | 2,423 | true | true | true | Sveti Marko Evangelist je pomemben krščanski svetnik in domnevni avtor Evangelija po Marku. *, Palestina, † 25. april 68, Aleksandrija, Egipt.
Markovo pravo ime, ki ga je dobil ob obrezovanju, je bilo יוחנן [Johanan], kar je hebrejska oblika imena Janez. Njegovo drugo, pozneje privzeto ime pa je bilo Marko. V tistem času je bila med Judi iz višjih slojev precej razširjena navada, da so poleg hebrejskega uporabljali še drugo latinsko ali grško ime. V nekaterih besedilih je imenovan tudi z obema imenoma: Janez Marko.
Marko se je rodil v Palestini, v času cesarja Avgusta. O njegovi mladosti ni nič znanega, prav tako ne vemo, ali je poznal Jezusa osebno ali se je pridružil njegovim učencem šele pozneje. Vemo pa, da je bila njegova mati Marija v nastajajoči skupnosti kristjanov precej znana oseba. Kristjani so se pogosto sestajali v njeni hiši v Jeruzalemu.
Iz Svetega pisma izvemo, da je Marko spremljal Barnabo in Pavla na njunem prvem potovanju. Pozneje so se sprli in Pavel Marka ni več hotel vzeti s seboj, Barnaba pa je z Markom odpotoval na Ciper. Pozneje so se odnosi med Markom in Pavlom spet izboljšali, saj je Marko Pavla spremljal v Rim. Marko je v Rimu sodeloval tudi s Petrom. | Sveti Marko Evangelist je pomemben krščanski svetnik in domnevni avtor Evangelija po Marku. *(?), Palestina, † 25. april 68, Aleksandrija, Egipt.
Markovo pravo ime, ki ga je dobil ob obrezovanju, je bilo יוחנן [Johanan], kar je hebrejska oblika imena Janez. Njegovo drugo, pozneje privzeto ime pa je bilo Marko (latinsko Marcus, grško Μάρκος). V tistem času je bila med Judi iz višjih slojev precej razširjena navada, da so poleg hebrejskega uporabljali še drugo (bolj plemenito) latinsko ali grško ime (glej tudi: sveti Pavel - Savel). V nekaterih besedilih je imenovan tudi z obema imenoma: Janez Marko (npr.: Apd 12,12; Apd 12,25; Apd 15,37).
Marko se je rodil v Palestini, v času cesarja Avgusta. O njegovi mladosti ni nič znanega, prav tako ne vemo, ali je poznal Jezusa osebno ali se je pridružil njegovim učencem šele pozneje. Vemo pa, da je bila njegova mati Marija v nastajajoči skupnosti kristjanov precej znana oseba. Kristjani so se pogosto sestajali v njeni hiši v Jeruzalemu.
Iz Svetega pisma izvemo, da je Marko spremljal Barnabo (ki je bil njegov bratranec) in Pavla na njunem prvem potovanju (Apd 13; Apd 14). Pozneje so se sprli in Pavel Marka ni več hotel vzeti s seboj, Barnaba pa je z Markom odpotoval na Ciper (Apd 15,36-40). Pozneje so se odnosi med Markom in Pavlom spet izboljšali, saj je Marko Pavla spremljal v Rim (Kol 4,10; Flm 1,24; 2Tim 4,11). Marko je v Rimu sodeloval tudi s Petrom (1Pt 5,13). Pravijo, da je Marko zapisal svoj evangelij po Petrovi pripovedi. Ohranila se je legenda, da je Marko pozneje zapisal še latinsko različico evangelija med svojim bivanjem v Ogleju.
O Marku govori tudi več drugih izročil, katerih resničnosti ne moremo potrditi iz zanesljivejših virov. Tako je bil Marko menda eden od strežnikov na poroki v Kani Galilejski (Jn 2,1-11); da je bil služabnik, ki je prinašal vrč vode v hišo, kjer je bila pozneje zadnja večerja (Mr 14,13); da je bil on tisti mladenič, ki je nag pobegnil, ko so Jezusa prijeli (Mr 14,51-52) in da so se apostoli zbrali v njegovi hiši, ko se jim je prikazal vstali Jezus (Jn 20).
Staro izročilo pravi tudi, da je bil Marko prvi, ki je širil krščansko vero po Severni Afriki. Ustanovil je krščansko skupnost v Aleksandriji in šteje za prvega aleksandrijskega patriarha (oziroma papeža, kot pravijo patriarhu v Aleksandrijski koptski Cerkvi). Ko se je čez nekaj časa vrnil v Aleksandrijo, je bila v mestu precej ljudi usmerjenih zelo protikrščansko. Marka so ubili in njegovo truplo zažgali. Po legendi je ostalo njegovo truplo sredi pepela nedotaknjeno, aleksandrijski kristjani pa so ga pozneje pokopali v svoji cerkvi.
Leta 828 so beneški pomorščaki ukradli Markove posmrtne ostanke in jih prepeljali v Benetke. Glavni zaščitnik Benetk je bil prej sveti Miklavž (zavetnik mornarjev), kmalu pa se je kot zaščitnik mesta uveljavil Marko. V Markovi cerkvi v Benetkah je tudi mozaik, ki prikazuje del legende: pomorščaki so med potjo Markove posmrtne ostanke pokrili s kosi svinjine, zato da jim muslimani (za katere je svinjina nečista) ne bi ukradli ravnokar ukradene relikvije.
Leta 1968 je papež Pavel VI. Koptski Cerkvi vrnil manjši del relikvij svetega Marka.
Pri likovnem upodabljanju ima vsak od štirih evangelistov svoj razpoznavni znak: Markov znak je (krilati) lev, ki je tudi beneški grb. (Znaki ostalih evangelistov: Matej - angel, Luka - vol, Janez - orel)
Evangelist Marko goduje 25. aprila po katoliškem in po pravoslavnem koledarju. | |
iw | https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%92%D7%95%D7%92%D7%95%D7%A9 | גוגוש | null | גוגוש | גוגוש | Googoosh Malaysia 2009. | null | image/jpeg | 682 | 682 | true | true | true | גוּגוּש היא זמרת פופ ושחקנית איראנית. | גוּגוּש (בפרסית: گوگوش; נולדה ב-1950 בטהראן, איראן) היא זמרת פופ ושחקנית איראנית. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Australie | Australie | Musique | Australie / Culture / Musique | Nick Cave lors d'un concert solo à Mayence (Allemagne). | Nick Cave at a Grinderman performance in Mainz (Germany), November 11, 2006. | null | image/jpeg | 497 | 400 | true | true | true | L'Australie, en forme longue le Commonwealth d'Australie, est un pays de l'hémisphère sud dont la superficie couvre la plus grande partie de l'Océanie. En plus de l'île éponyme, l'Australie comprend également la Tasmanie ainsi que d’autres îles des océans Austral, Pacifique et Indien. Elle revendique aussi 6 000 000 km² en Antarctique. Les nations voisines comprennent notamment l'Indonésie, le Timor oriental et la Papouasie-Nouvelle-Guinée au nord, les îles Salomon, Vanuatu et le territoire français de Nouvelle-Calédonie au nord-est, la Nouvelle-Zélande au sud-est ainsi que le territoire français des îles Kerguelen à l'ouest des îles australiennes Heard et McDonald.
Peuplée depuis plus de 50 000 ans par les Aborigènes, l'île-continent d'Australie est visitée de manière sporadique, notamment par des pêcheurs venus du nord, puis par des marins néerlandais. À partir du XVIIᵉ siècle, explorateurs et marchands européens reconnaîtront les côtes, mais ce n’est qu’en 1770 que la moitié orientale de l'île est officiellement revendiquée par la Grande-Bretagne et le 26 janvier 1788 — jour de la fête nationale australienne — qu'est fondée la colonie pénitentiaire de Nouvelle-Galles du Sud. | Le didjeridoo est un instrument de musique australien à l'origine très ancienne. Instrument à vent de la famille des aérophones, il était utilisé par les Aborigènes du nord de l'Australie depuis l'âge de la pierre (il y a environ 20 000 ans). Les Aborigènes ont conservé nombre de chants ancestraux et développé des instruments très particuliers. Le yidaki ou didgeridoo est considéré comme l'instrument le plus représentatif des Aborigènes et certains avancent qu'il est le plus ancien des instruments à vent. Cependant, seuls les Aborigènes de l'Arnhem land en jouaient comme les Yolngu. De plus, seuls les hommes pouvaient en jouer.
Les immigrés anglo-celtiques des siècles 1700 et 1800 introduisent une tradition de ballades de la musique folk qui sont adaptées aux spécificités australiennes, comme les chansons traditionnelles Bound for Botany Bay, The Wild Colonial Boy ou Click Go the Shears. Les paroles de Waltzing Matilda, la chanson folklorique australienne la plus connue, ont été écrites par le poète Banjo Paterson en 1895. Adoptée par les soldats australiens pendant la Première Guerre mondiale, cette chanson est encore populaire et fut entonnée lors de la cérémonie de clôture des Jeux olympiques de Sydney de 2000 par Slim Dusty.
L'hymne national est Advance Australia Fair. Parmi les chants le concurrençant officieusement, on peut citer Waltzing Matilda, I Still Call Australia Home par Peter Allen ou peut-être Down Under par Men at Work.
En musique pop, les groupes et musiciens australiens ne sont pas en reste. Dans les années 1960, The Easybeats et The Seekers et The Bee Gees firent connaître leur nom dans le milieu de la pop. Depuis les années 1970 et surtout depuis les années 1980, AC/DC est l'un des plus importants groupes hard rock de la planète, ayant vendu plus de 180 millions d'albums à travers le monde et ayant le deuxième album le plus vendu de tous les temps, Back in Black, vendu à 63 millions d'exemplaires tandis que Midnight Oil et INXS remportèrent un important succès pop dans les années 1980. Il y a Nick Cave et Crowded House. Au cours des années 1990, Silverchair et Savage Garden ont fait parler d’eux. Aujourd’hui, les groupes Airbourne, Jet, The Vines, The John Butler Trio, Xavier Rudd, Kylie Minogue et Dannii Minogue chanteuses pop, de même que les jumelles de The Veronicas sont célèbres dans tous les pays et se font connaître aux États-Unis, au Royaume-Uni et à travers l'Europe. Ainsi que la chanteuse pop Tina Arena, dont la carrière a été propulsée de l'Australie vers les États-Unis puis vers l'Europe et en particulier en France. Voir aussi : Rock australien.
Johnny O'Keefe (en) est la première et plus grande étoile de l'époque du classic rock 'n roll en Australie. Un autre pionnier du rock est John Farnham, toujours populaire. Dans le genre folk-rock, se trouve Paul Kelly, surnommé le pop poète lauréat d'Australie. Les chanteurs comme Christine Anu, une habitante des îles du détroit de Torrès et Geoffrey Gurrumul Yunupingu, un Yolngu de la terre d'Arnhem ont récemment fait connaître internationalement la musique folk-rock véritablement indigène.
L'Australie a une longue tradition de musique country, qui se développe selon un modèle distinct de ses homologues américains. Elle est influencée par les ballades folkloriques celtiques et la tradition des Bush ballades des poètes australiens. Le grand homme de la musique country australienne est Slim Dusty (1927-2003) dont la carrière dure cinquante ans et qui produit plus de 100 albums. En Australie, les chanteurs John Williamson, Delta Goodrem et Lee Kernaghan sont très populaires et, aux États-Unis, se trouvent des artistes de country australiens connus comme Olivia Newton-John et Keith Urban.
Les chanteuses d'opéra Nellie Melba et Joan Sutherland -La Stupenda- ont été parmi les femmes les plus célèbres dans leur répertoire. L'Opera Australia, compagnie d’opéra nationale, est très réputé grâce à la diva Joan Sutherland. Toutes les capitales australiennes, en particulier Melbourne et Sydney ont des orchestres symphoniques. On citera aussi le chef d'orchest | |
ckb | https://ckb.wikipedia.org/wiki/%D9%86%DB%8E%DA%A9%D8%B3%D8%B3_%D9%A6 | نێکسس ٦ | null | نێکسس ٦ | ڕووی پێشەوەی نێکسس ٦ | English: Photo of the Nexus 6, which is released under CC 2.5 Attribution. Portions of this page are reproduced from work created and shared by the Android Open Source Project and used according to terms described in the Creative Commons 2.5 Attribution License. [1]. | null | image/png | 3,054 | 1,896 | true | true | true | نێکسس ٦ مۆبایلێکی ھۆشمەندی ئەندرۆیدە، دروستکراوی کۆمپانیای گووگڵە. ئەم مۆبایلە بڵاوکراوەتەوە لە تشرینی دووەمی ٢٠١٤. | نێکسس ٦ (بە ئینگلیزی: Nexus 6) مۆبایلێکی ھۆشمەندی ئەندرۆیدە، دروستکراوی کۆمپانیای گووگڵە. ئەم مۆبایلە بڵاوکراوەتەوە لە تشرینی دووەمی ٢٠١٤. | |
az | https://az.wikipedia.org/wiki/Riyeka | Riyeka | Fiume Respublikası və Fiume azad şəhəri (1919-1924-cü illər) | Riyeka / Tarixi / Fiume Respublikası və Fiume azad şəhəri (1919-1924-cü illər) | null | English: Fiume, Hungary's only port, taken from her by the Treaty of Trianon, early XX century. Español: Fiume (Rijeka), el único puerto de Hungría, perdido en el Tratado de paz de Trianon (1920). | null | image/png | 579 | 890 | true | true | true | Riyeka — Xorvatiyanın Zaqreb və Splitdən sonra üçüncü ən böyük şəhəri. Riyeka ölkənin ən böyük liman şəhəridir və Dalmasiya bölgəsinin şimalında, İstriya yarımadasının yaxınlığında yerləşir. Əhali sayı 128 624 nəfər. Əhalinin 82,5 %-i xorvatlardır. | 1919-cu il - Parisdə ilin ilk 9 ayı ərzində davam edən şəhərin gələcəyi haqqındakı danışıqlar dayandırıldı, belə ki, italyan şair və millətçi Qabriele Dannunsionun dəstəsi şəhəri azad ölkə edir və utopik-sosialist konstitusiyanı təsdiq edir.
12 noyabr 1920-ci il - Fiume konflikti nəticəsində Rapallo sülh sazişi imzalanır. Bu sənədə əsasən bütün tərəflər Fiumenin azadlığını qəbul edir. Ölkə ABŞ,Fransa və Böyük Britaniya tərəfindən tanınır. Burada hətta dünyanın ən azsaylı kommunist partiyası belə mövcüd idi.
1921-ci il - Dannunsio hərbi əməliyyatları bərpa edir.
3 mart 1922-ci il - Yerli faşistlər hökuməti devirib, hakimiyyəti ələ keçirdilər və İtaliyadan yardım istədilər.
17 mart 1922-ci il - Fiumeyə italyan qoşunları daxil olur.
27 yanvar 1924-cü il - Serb, Xorvat və Sloven Krallığı ilə İtaliya Krallığı arasında Roma müqaviləsi imzalanır. Sənədə əsasən İtaliya Fiumeni anneksiya edir, lakin Fiume hökuməti sənədi qəbul etməyərək mühacirətdə mübarizə aparmağa davam edir. Şəhərin slavyan əhalisi təqbilərə məruz qalır və assimilyasiyaya uğrayır. | |
te | https://te.wikipedia.org/wiki/%E0%B0%AC%E0%B0%B2%E0%B1%81%E0%B0%B0%E0%B0%95%E0%B1%8D%E0%B0%95%E0%B0%B8%E0%B0%BF | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/68/Stachelmohn.JPG | బలురక్కసి | null | బలురక్కసి | null | Argemone ochroleuca (syn. A.mexicana var ochroleuca) | null | image/jpeg | 2,000 | 3,008 | true | true | true | బలురక్కసి ఆర్జిమోన్ ప్రజాతిలోని ఒక మొక్క. ఇవి మెక్సికోతో సహా అమెరికా, భారతదేశం, ఇతియోపియా దేశాలలో విస్తరించాయి. దీనిని సంస్కృతంలో ఉన్మత్త అని పిలుస్తారు. దీనిని బ్రహ్మదండి, ముల్లు పుచ్చ, జెర్రిపోతు మొక్క అని కూడా వ్యవహరిస్తారు. | బలురక్కసి (Argemone mexicana; Mexican poppy, Mexican prickly poppy, cardo or cardosanto) ఆర్జిమోన్ ప్రజాతిలోని ఒక మొక్క. ఇవి మెక్సికోతో సహా అమెరికా, భారతదేశం, ఇతియోపియా దేశాలలో విస్తరించాయి. దీనిని సంస్కృతంలో ఉన్మత్త అని పిలుస్తారు. దీనిని బ్రహ్మదండి, ముల్లు పుచ్చ, జెర్రిపోతు మొక్క అని కూడా వ్యవహరిస్తారు. |
eu | https://eu.wikipedia.org/wiki/St_Erney | St Erney | null | St Erney | null | English: St Erney Church. The church at St Erney, near Landrake, south east Cornwall. | null | image/jpeg | 427 | 640 | true | true | true | St Erney, kornubieraz: S. Ternin, Ingalaterrako Kornualles konderriko herrixka bat da. | St Erney, kornubieraz: S. Ternin, Ingalaterrako Kornualles konderriko herrixka bat da. | |
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/Nintendo | Nintendo | Những biểu trưng (Logos) | Nintendo / Tiếp thị / Những biểu trưng (Logos) | null | English: A collection of three Nintendo logos used from 1960 to 1965. | null | image/png | 500 | 600 | true | true | true | Nintendo Co., Ltd. là một công ty hàng tiêu dùng điện tử và trò chơi điện tử đa quốc gia của Nhật Bản có trụ sở chính tại Kyoto. Công ty được thành lập vào năm 1889 với tên gọi Nintendo Karuta bởi thợ thủ công Fusajiro Yamauchi, ban đầu sản xuất bài lá hanafuda thủ công. Sau khi mạo hiểm tham gia vào nhiều ngành kinh doanh khác nhau trong những năm 1960 và có được tư cách pháp nhân là công ty đại chúng lấy tên như hiện tại, Nintendo đã phân phối máy chơi trò chơi điện tử đầu tiên của mình, Color TV-Game, vào năm 1977. Nó đã được quốc tế công nhận với việc phát hành Nintendo Entertainment System năm 1985.
Kể từ đó, Nintendo đã sản xuất một số máy chơi game thành công nhất trong ngành công nghiệp trò chơi điện tử, chẳng hạn như Game Boy, Super Nintendo Entertainment System, Wii và Nintendo Switch. Nintendo cũng đã phát hành nhiều nhượng quyền thương mại có ảnh hưởng, bao gồm Donkey Kong, Mario, The Legend of Zelda, Kirby, Metroid, Fire Emblem, Splatoon, Super Smash Bros. và Pokémon.
Nintendo có nhiều công ty con ở Nhật Bản và nước ngoài, còn có các đối tác kinh doanh như The Pokémon Company và HAL Laboratory. | Được sử dụng từ những năm 1960, logo dễ nhận biết nhất của Nintendo là hình đường đua, đặc biệt là phần chữ màu đỏ thường (mặc dù không phải lúc nào cũng vậy) hiển thị trên nền trắng, chủ yếu được sử dụng ở các thị trường phương Tây từ năm 1985 đến 2006. Tại Nhật Bản, một phiên bản đơn sắc không có nền màu có trên Famicom, Super Famicom, Nintendo 64, GameCube, các máy chơi game cầm tay của Nintendo. Kể từ năm 2006, cùng với sự ra mắt của Wii, Nintendo đã thay đổi logo của mình thành một biến thể màu xám, thiếu nền màu bên trong chữ, làm cho nó trở nên trong suốt. Logo chính thức của Nintendo vẫn là biến thể này. Đối với các sản phẩm tiêu dùng và tiếp thị, một biến thể màu trắng trên nền đỏ đã được sử dụng từ năm 2015 và có hiệu lực đầy đủ kể từ khi ra mắt Nintendo Switch vào năm 2017. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Otto_Ambros | Otto Ambros | null | Otto Ambros | null | English: Otto Ambros (1901-1990) at the Nuremberg Trials. Ambros was I.G. Farben official, member of NSDAP. This photograph of Ambros (probably as a defendant) was taken by US Army photographers on behalf of the Office of the U.S. Chief of Counsel for the Prosecution of Axis Criminality (OUSCCPAC, May 1945 - Oct. 1946) or its successor organization, the Office of Chief of Counsel for War Crimes (OCCWC, Oct. 1946 - June 1949). sentenced 8 years | Ilustracja | image/jpeg | 340 | 253 | true | true | true | Otto Ambros – niemiecki chemik i zbrodniarz wojenny pracujący w czasie II wojny światowej nad arsenałem chemicznym III Rzeszy, głównie środkami paralityczno-drgawkowymi z szeregu G.
Był synem profesora uniwersyteckiego. Uczęszczał do szkoły w Monachium i tam też zdał maturę. W 1920 rozpoczął studia z chemii i nauk rolniczych na Uniwersytecie Ludwika i Maksymiliana w Monachium. W 1925 uzyskał doktorat pod kierunkiem Richarda Willstättera, laureata Nagrody Nobla z chemii w 1915.
W 1926 podjął pracę w przedsiębiorstwie Badische Anilin- und Sodafabrik w Ludwigshafen am Rhein. Od 1934 pracował w IG Farben, gdzie w 1935 został szefem zakładów w Schkopau. W 1937 wstąpił do NSDAP. Dział koncernu, w którym pracował, zajmował się badaniami nad bronią chemiczną i jej produkcją, w tym tabunu i sarinu. Jako kierownik przedsiębiorstwa Anorgana nadzorował budowę i działanie zakładów w Dyhernfurth, w których produkowano tabun i napełniano amunicję. Kierował również zakładami w Monowicach, gdzie wykorzystywano więźniów obozów Auschwitz-Birkenau do przymusowej pracy. Był ponadto doradcą Carla Kraucha, jednego z zarządców firmy. | Otto Ambros (ur. 19 maja 1901 w Weiden in der Oberpfalz, zm. 23 lipca 1990 w Mannheim) – niemiecki chemik i zbrodniarz wojenny pracujący w czasie II wojny światowej nad arsenałem chemicznym III Rzeszy, głównie środkami paralityczno-drgawkowymi z szeregu G.
Był synem profesora uniwersyteckiego. Uczęszczał do szkoły w Monachium i tam też zdał maturę. W 1920 rozpoczął studia z chemii i nauk rolniczych na Uniwersytecie Ludwika i Maksymiliana w Monachium. W 1925 uzyskał doktorat pod kierunkiem Richarda Willstättera, laureata Nagrody Nobla z chemii w 1915.
W 1926 podjął pracę w przedsiębiorstwie Badische Anilin- und Sodafabrik (będącym już wówczas częścią IG Farben) w Ludwigshafen am Rhein. Od 1934 pracował w IG Farben, gdzie w 1935 został szefem zakładów w Schkopau. W 1937 wstąpił do NSDAP. Dział koncernu, w którym pracował, zajmował się badaniami nad bronią chemiczną i jej produkcją, w tym tabunu i sarinu (nazwa sarinu pochodzi od nazwisk osób najbardziej zaangażowanych w prace nad tym środkiem: Schrader, Ambros, Rüdiger, van der Linde). Jako kierownik przedsiębiorstwa Anorgana (będącego częścią IG Farben) nadzorował budowę i działanie zakładów w Dyhernfurth (obecnie Brzeg Dolny), w których produkowano tabun i napełniano amunicję. Kierował również zakładami w Monowicach, gdzie wykorzystywano więźniów obozów Auschwitz-Birkenau do przymusowej pracy. Był ponadto doradcą Carla Kraucha, jednego z zarządców firmy.
Został pojmany przez aliantów w 1946 i przesłuchiwany w ramach operacji Dustbin, a następnie skazany w 1948 przez amerykański trybunał wojskowy w czasie procesów norymberskich (proces IG Farben) na 8 lat więzienia za zbrodnie wojenne i zbrodnie przeciwko ludzkości. W czasie procesu zeznawał, że odradzał Hitlerowi użycie broni chemicznej w wojnie, argumentując to tym, iż alianci również mogą posiadać środki paralityczno-drgawkowe (według niego były opisywane jeszcze przed wojną w literaturze naukowej i opatentowane) i użyć ich w odwecie. Prawdziwość tych zeznań nie została potwierdzona, a substancje te nie były opatentowane i istnienie tabunu było objęte tajemnicą do 1951.
Po opuszczeniu więzienia w 1951 pracował dla Dow Chemicals i amerykańskich wojsk chemicznych. Był też przewodniczącym komitetu doradczego w Chemie Grünenthal w czasie afery z talidomidem. Związek ten rzekomo był otrzymany przez Ottona Ambrosa jako antidotum na sarin i testowany na więźniach obozów koncentracyjnych. Jako doradca gospodarczy świadczył usługi Konradowi Adenauerowi. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Kahal-Shalom-Synagoge | Kahal-Shalom-Synagoge | Geschichte | Kahal-Shalom-Synagoge / Geschichte | Innenraum | Rosi, Kahal Shalom Synagogue, int. | null | image/jpeg | 3,648 | 2,736 | true | true | true | Die Kahal-Shalom-Synagoge ist eine sephardische Synagoge. | Die Kahal-Shalom-Synagoge ist die älteste Synagoge Griechenlands. Sie ist die letzte der ursprünglich sechs auf Rhodos befindlichen Synagogen bzw. Gebetshallen, die heute noch verwendet wird. Die Synagoge befindet sich im ehemaligen jüdischen Viertel La Juderia und wurde wahrscheinlich 1577 erbaut.
In den 1930er Jahren wurde in der Synagoge ein Balkon gebaut, hier konnten ab jetzt Frauen direkt am Gottesdienst teilnehmen. Zuvor befand sich der Raum für die Frauen an der Südmauer der Synagoge, durch verzierte Fenster konnte man in den Synagogenraum hineinschauen. Der Innenraum ist mit religiösen Wandmalereien verziert.
Die Kahal-Shalom-Synagoge hat als einzige Synagoge die Bombenangriffe während des Zweiten Weltkrieges überstanden. In den 1930er Jahren bestand die jüdische Gemeinde von Rhodos aus ungefähr 4.000 Menschen. Ab 1923 war die Insel Rhodos in italienischem Besitz, auf Grund des beginnenden staatlich verordneten Antisemitismus in den 30er Jahren verließen viele Juden Rhodos. Als Hitlerdeutschland die Kontrolle übernahm, lebten noch ca. 1.700 Juden hier, von diesen wurden mehr als 1.550 deportiert, nur 151 Menschen überlebten. Heute leben nur noch geschätzte 30 bis 35 Juden auf Rhodos. Sabbat-Gottesdienste finden während des Sommers sowie auch an weiteren Freitagen, wenn ein Minjan erreicht ist, statt.
Der ehemalige Gebetsraum für Frauen dient heute als Jüdisches Museum Rhodos. | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%83%D1%80%D0%B0%D0%BA | Бурак | null | Бурак | Бурак на копії індійської мініатюри XVII ст. періоду правління Великих Моголів | English: Reproduction of 17th century Indian (Mughal) miniature - public domain | null | image/jpeg | 429 | 550 | true | true | true | Бурак, al-Burāq, «блискучий» — ім'я верхової тварини, на якій пророк Мухаммед здійснив згадану в Корані «нічну подорож» з Мекки до Єрусалиму
За переданням, Бурак чекав Мухаммеда біля Кааби, і спочатку не дозволив йому осідлати себе, доки Джабраїл не примусив його до покори. Пізні варіанти передання роблять Бурака і учасником наступного вознесіння, у якому спочатку фігурувала драбина. Вважається, що Бурак до Мухаммеда служив іншим пророкам, зокрема Ібрагіму.
Ім'я Бурак походить від кореня, що означає «зблиснути». Його уявляли то конем, то чимось схожим на осла чи мула — білого кольору, з витягнутою спиною, довгими вухами та крильцями на ногах. У пізньому середньовіччі Бурака почали зображати крилатим конем із людським обличчям. Зображення Мухаммеда, що летить у повітрі верхи на Бураку, — один з найпоширеніших сюжетів у книжкових мініатюрах і особливо в народних картинках від пізнього середньовіччя до сьогодні. | Бурак (араб. البُراق), al-Burāq, «блискучий») — ім'я верхової тварини, на якій пророк Мухаммед здійснив згадану в Корані (17:1) «нічну подорож» з Мекки до Єрусалиму (ісра)
За переданням, Бурак чекав Мухаммеда біля Кааби, і спочатку не дозволив йому осідлати себе, доки Джабраїл не примусив його до покори. Пізні варіанти передання роблять Бурака і учасником наступного вознесіння (мірадж), у якому спочатку фігурувала драбина. Вважається, що Бурак до Мухаммеда служив іншим пророкам, зокрема Ібрагіму.
Ім'я Бурак походить від кореня, що означає «зблиснути». Його уявляли то конем, то чимось схожим на осла чи мула — білого кольору, з витягнутою спиною, довгими вухами та крильцями на ногах. У пізньому середньовіччі Бурака почали зображати крилатим конем із людським обличчям. Зображення Мухаммеда, що летить у повітрі верхи на Бураку, — один з найпоширеніших сюжетів у книжкових мініатюрах і особливо в народних картинках від пізнього середньовіччя до сьогодні. | |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Hugo_Pratt | Hugo Pratt | Hugo Pratt i populärkulturen | Hugo Pratt / Stil och betydelse / Hugo Pratt i populärkulturen | Den franske rockmusikern Bernard Lavilliers hade länge en båt med namnet Corto Maltese och har liksom Pratts äventyrare en ring i ena örat. | Bernard Lavilliers en concert sur la scène Landaoudec lors du festival du bout du Monde à Crozon dans le Finistère (France). | null | image/jpeg | 3,168 | 4,752 | true | true | true | Hugo Pratt, född 15 juni 1927 i Rimini i Italien, död 20 augusti 1995 i Pully i Vaud i Schweiz, var en italiensk serieskapare. Han hade en 50-årig seriekarriär utspridd över minst fem länder, och blev mest känd för sin serie Corto Maltese. Serieberättelserna var ofta relaterade till verkliga händelser eller historiska myter. Hugo Pratts svart-vita teckningsstil är påverkad av traditionen kring Milton Caniff, och både hans teckningar och berättande har influerat ett antal kanske främst europeiska serieskapare.
Både Hugo Pratt och hans mest kända seriefigur Corto Maltese var ofta på resande fot. Pratt bodde under sin levnad bland annat i Etiopien, Argentina, Storbritannien, Brasilien, Frankrike och Schweiz. Han är kanske ändå mest förknippad med Venedig, där han bodde i omgångar och som har betydelse för flera berättelser om Corto Maltese.
Hugo Pratts liv och berättande brukar förknippas med resor, äventyr, romantik, melankoli, vitterhet, poesi och esoterism. Hans serier blev särskilt framgångsrika i Frankrike, där han tillägnades ett stort antal böcker och utställningar. | Hugo Pratt figurerar som figuren HP – äventyrens mästare i Milo Manaras serier kretsande kring Giuseppe Bergman. Där är HP en kombination av svårfångad guru och levnadskonstnär som Manaras seriefigur ser upp till. Milo Manaras förklaring:
”Att jag tagit med Pratt (som HP) i serien beror på att han passar så bra in; han är en del av det fantastiska i livet, och det är det jag försöker upptäcka och få med i mina serier.
„– Milo Manara, 1987
I Italien och Frankrike har figuren Corto Malteses ryktbarhet nått långt utanför seriekretsarna. Den franske rockmusikern Bernard Lavilliers (en både rastlös och medveten berättare som även han bott i Brasilien) har en ring i höger öra, medan Corto Maltese har sin i vänster öra. Lavilliers har (haft) en segelbåt med namnet "Corto Maltese". och har vid mer än ett tillfälle jämförts med Hugo Pratt eller Corto Maltese.
2001 publicerades en något annorlunda guidebok för Venedig – tryckt i samma format som en Guide Michelin – där staden presenterades utan och innan, komplett mer referenser till Pratts och Corto Malteses olika kopplingar till de olika platserna. 2002 års Le Monde extraordinaire de Corto Maltese – redigerad av den franska rese- och fototidningen Géo – är en sorts fotobok över vår planet, eller åtminstone den del som passerats av Corto Maltese på hans resor.
I serien Batman – mörkrets riddare utspelas en del av handlingen på en fiktiv önation med namnet Corto Maltese som Frank Miller hittade på som en hyllning till Hugo Pratt. Det refereras till denna önation i andra serier från DC Comics och filmen Batman från 1989. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Jeanne_d%27Hauteserre | Jeanne d'Hauteserre | Biographie | Jeanne d'Hauteserre / Biographie | Jeanne d'Hauteserre en 2019. | Français : La maire du VIIIe arrondissement de Paris, Jeanne d'Hauteserre, interviewée par l'agence Reuters au surlendemain de la manifestation des gilets jaunes du 16 mars 2019 qui a causé des dommages sur l'avenue des Champs-Élysées. | null | image/jpeg | 5,152 | 3,864 | true | true | true | Jeanne d'Hauteserre, née le 28 juillet 1953 à Haïphong, est une femme politique française.
Elle est maire du 8ᵉ arrondissement de Paris depuis 2014. | Née en Indochine française d'un père médecin militaire français et d'une mère originaire de Canton, en Chine, Jeanne d'Hauteserre arrive en France pendant la guerre du Viêt Nam.
Formée au métier de la communication, du marketing et des relations publiques par Jacques Séguéla, Jeanne d'Hauteserre exerce dans différents groupe de presse (Marie-Claire, L’Express et France 3), avant d’entrer en politique.
Elle est collaboratrice parlementaire à l'Assemblée nationale auprès du député et président de la Polynésie française, Gaston Flosse et du député Jean Juventin (1993-1995).
De 1995 à 1997, elle travaille au cabinet de Bernard Pons, ministre de l'Aménagement du territoire, de l’Équipement et des Transports en tant que chargée de la communication et des relations presse, et s'installe dans le 8ᵉ arrondissement de Paris.
Après la dissolution de 1997, Jeanne d'Hauteserre rejoint Bernard Pons, qui préside l’Association des Amis de Jacques Chirac, pour être chargée des relations presse et des relations avec les élus (1997-2002). Elle est ensuite chargée de mission à la mairie de Paris, au groupe UMP au Conseil de Paris (2003-2007).
Adhérente à l'UMP, Jeanne d'Hauteserre est attachée parlementaire auprès du sénateur René Vestri (2008-2013).
En 2008, elle dirige la campagne de François Lebel (candidat dissident contre Pierre Lellouche) lors des élections municipales de 2008, puis conseille Martine Mérigot de Treigny, élue conseillère UMP de Paris, dans ses activités au Conseil de Paris (2008-2013).
En janvier 2014, elle remplace pour les élections municipales de 2014 la tête de liste UMP du 8ᵉ arrondissement de Paris, Martine Mérigot de Treigny, et est élue au second tour malgré la concurrence de Charles Beigbeder et les ambitions de Pierre Lellouche, député de la première circonscription de Paris. Elle prend ainsi la suite de François Lebel, maire de l'arrondissement depuis 1983.
Elle soutient Nicolas Sarkozy pour la primaire présidentielle des Républicains de 2016. Dans l'entre-deux-tours de l'élection présidentielle de 2017 qui oppose Marine Le Pen à Emmanuel Macron, elle annonce qu'elle votera pour le candidat En marche. | |
vo | https://vo.wikipedia.org/wiki/Gulf_Hills | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/ae/Jackson_County_Mississippi_Incorporated_and_Unincorporated_areas_Gulf_Hills_Highlighted.svg | Gulf Hills | null | Gulf Hills | Topam in tat: Mississippi. | null | null | image/svg+xml | 550 | 800 | true | true | true | Gulf Hills binon zif in komot: Jackson, in tat: Mississippi, in Lamerikän. | Gulf Hills binon zif in komot: Jackson, in tat: Mississippi, in Lamerikän. |
fi | https://fi.wikipedia.org/wiki/Kannelm%C3%A4en_terveysasema | Kannelmäen terveysasema | null | Kannelmäen terveysasema | null | Suomi: Kannelmäen terveysasema, Helsinki. English: Kannelmäki health centre (station) in Helsinki. | Kannelmäen terveysasema. | image/jpeg | 2,216 | 5,064 | true | true | true | Kannelmäen terveysasema on Helsingin Kaarelan kaupunginosan Kannelmäen osa-alueella, noin 150 metriä Kannelmäen rautatieasemalta itään sijaitseva kaupungin terveysasema. | Kannelmäen terveysasema on Helsingin Kaarelan kaupunginosan Kannelmäen osa-alueella, noin 150 metriä Kannelmäen rautatieasemalta itään sijaitseva kaupungin terveysasema. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Literatura_victoriana | Literatura victoriana | Novela humorística y humanitaria | Literatura victoriana / Narrativa / Novela humorística y humanitaria | Charles Dickens | null | null | image/jpeg | 290 | 299 | true | true | true | Se denomina literatura victoriana a aquella producida en el Reino Unido durante el reinado de Victoria. La denominada era victoriana constituye en la historia de Inglaterra y en la de Europa una etapa cultural importantísima. Es el gran momento de Inglaterra, y aunque no tiene el brillante esplendor del período isabelino y jacobino ―la muerte de Lord Byron señala el ocaso de una edad heroica―, presenta, en cambio, una trabada coherencia, una organizada tenacidad en todos los campos de la actividad humana, y muestra una decidida voluntad de transformar el mundo y las fuerzas de la naturaleza para el bienestar y servicio del hombre.
Las características esenciales de aquella época son: una indiscutible preocupación por la decencia, con la consiguiente elevación del nivel moral; un creciente interés por las mejoras sociales y el despertar de un fuerte espíritu humanitario; cierta satisfacción derivada del incremento de riquezas, de la prosperidad nacional y del inmenso desarrollo industrial y científico; conciencia de la rectitud, y un sentido extraordinario del deber; indiscutible aceptación de la autoridad y de la ortodoxia; notable carencia de humor. | Fuera de ciertas circunstancias biográficas, lo único indiscutible que se puede decir de Charles Dickens (1812-1870) es que era un hombre de genio. Destacado ejemplo de novelista victoriano, Dickens no solo cultivó lo sentimental, sino lo humorístico, lo grotesco, lo sobrenatural y lo trágico. Extraordinariamente popular en su día (todas sus obras gozaron de una notable difusión) gracias a unos personajes que cobraron vida propia más allá de las páginas de sus libros, al frescor y la cordialidad de su estilo, a la fuerza de sus descripciones y a su incomparable poder para crear personajes, situaciones y ambientes, Dickens sigue siendo uno de los autores más populares y leídos de todos los tiempos. Legó al mundo una galería de personajes, que, sin dejar de ser un tanto caricaturales, son imperecederos también. Como escritor, trabajó diligente y prolíficamente para producir el tipo de literatura entretenida que el público de la época demandaba, pero también para ofrecer un análisis de los retos sociales de su tiempo, ocupándose en muchas de sus novelas de la difícil situación de los pobres y oprimidos. Byron, Scott y Wordsworth habían descubierto la belleza del mar y de las montañas; Dickens descubrió la emoción de los barrios humildes. El arte de Dickens no consistía en retratar la vida como después hicieron con gran acierto Thackeray y Trollope, sino ―como la vida misma, que nunca imita― en crear de nuevo. Los esbozos de escenas y caracteres costumbristas que constituyeron su primera obra, Sketches by Boz (publicados en 1836-37), son una muestra de rapidez de percepción y fuerza descriptiva. Los Sketches by Boz representaban un género nuevo, ya que el periodismo descriptivo apenas se practicaba en aquel tiempo. Dickens, el más grande novelista de una era de novelistas, alcanzó su primer éxito un año antes de que la reina Victoria subiera al trono y prolongó su carrera hasta mediados de su reinado. Entre 1836 y 1837 publicó por entregas su primera novela, Los papeles póstumos del Club Pickwick, la obra humorística por excelencia de la literatura inglesa. Resultó un éxito a medida que avanzaba la obra y se afirmaban los caracteres de los personajes y se desarrollaban sus humorísticas andanzas. Pickwick Papers, el debut con mayor éxito que probablemente haya tenido ningún novelista, vuelve los ojos hacia el pasado en muchos aspectos, a un mundo preindustrial de carruajes, aldeas dormidas y amables balnearios. Con una estructura novelística casi inexistente y sin necesidad de un argumento básico (la trama descansa totalmente sobre los personajes y no tiene verdadero asunto), es la obra de un excelente periodista que lleva en sí el germen de un novelista genial, y constituye un paso adelante hacia la novela, partiendo de los anteriores esquemas descriptivos, los Sketches by Boz. Los primeros trazos de Pickwick en sí siguen una línea de sátira dura, muy dieciochesca, pero Dickens pronto los refuerza dotando a su protagonista de un corazón y una conciencia social propios del siglo XIX. En ella, la comedia no se halla nunca superpuesta, pues se trata de una expresión realizada sin esfuerzo de una visión cómica de la vida. Dickens parece ver las cosas de manera diferente en una forma agradable y exagerada, y en su primera obra pasa con enorme exuberancia de una aventura a otra, sin pensar para nada en un argumento o en un plan preconcebido. En las otras obras de Dickens nuestro juicio se distrae por atender al asunto o a la finalidad de las mismas; pero en esta, que fue el primero de sus éxitos, tenemos solo las dramatis personae y los escenarios y ambientes en que se mueven los personajes. Con todo, en esta etapa de su carrera, la concepción del mundo que tenía Dickens era de sol y rosas, con poco espacio para las sombras. Se trata sin duda de la obra más cómica y humorística de Dickens, y aunque el humor y el tono satírico de uno u otro modo impregnarán toda su producción, después de Los papeles póstumos del Club Pickwick se orientará en un sentido humanitario condicionado por las circunstancias.
En las novelas | |
sk | https://sk.wikipedia.org/wiki/Magurka_(vrch_v_Oravskej_Magure) | Magurka (vrch v Oravskej Magure) | null | Magurka (vrch v Oravskej Magure) | null | Namestovo, Sloviakia | null | image/jpeg | 1,442 | 6,750 | true | true | true | Magurka je vrch v hlavnom hrebeni Oravskej Magury, priamo nad Oravskou priehradou. Podľa vysielača na vrchole ľahko identifikovateľný vrch tvorí dominantu širokého okolia a poskytuje výhľad na celú Hornú Oravu a okolité pohoria. | Magurka (1 107 m n. m.) je vrch v hlavnom hrebeni Oravskej Magury, priamo nad Oravskou priehradou. Podľa vysielača na vrchole ľahko identifikovateľný vrch tvorí dominantu širokého okolia a poskytuje výhľad na celú Hornú Oravu a okolité pohoria. | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Nommern | Nommern | null | Nommern | null | English: Own edit of Kanton MerschLocatie.png | null | image/png | 270 | 203 | true | true | true | Nommern is een gemeente in het Luxemburgse kanton Mersch.
De gemeente heeft een totale oppervlakte van 22,44 km² en telde 1223 inwoners op 1 januari 2012.
De voorgenomen fusie van Nommern met de gemeenten Larochette en Fischbach is in november 2014 bij referendum afgewezen. | Nommern (Luxemburgs: Noumer) is een gemeente in het Luxemburgse kanton Mersch.
De gemeente heeft een totale oppervlakte van 22,44 km² en telde 1223 inwoners op 1 januari 2012.
De voorgenomen fusie van Nommern met de gemeenten Larochette en Fischbach is in november 2014 bij referendum afgewezen. | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/The_Strokes | The Strokes | 1998-2001: Oprichting en eerste ep | The Strokes / Biografie / 1998-2001: Oprichting en eerste ep | Julian Casablancas. | Julian Casablancas with The Strokes | null | image/jpeg | 473 | 418 | true | true | true | The Strokes is een Amerikaanse rockband. De band werd in 1998 in New York opgericht en bestaat uit zanger Julian Casablancas, de gitaristen Albert Hammond Jr. en Nick Valensi, bassist Nikolai Fraiture en drummer Fabrizio Moretti.
In 2001 brachten zij hun debuutalbum Is this it uit, waarmee The Strokes als leidende figuren werden gezien in de postpunk- en garage rock revival. Het album werd wereldwijd geprezen en NME doopte de groep om tot the saviours of rock-'n-roll. Twee jaar later kwam het vervolgalbum Room on fire uit, gevolgd door First Impressions of Earth in 2006. Hierna nam de band een lange pauze, waarbij verschillende bandleden aan soloprojecten gingen werken. In het voorjaar van 2011 verscheen het vierde studioalbum getiteld Angles. Diens opvolger Comedown Machine kwam uit in maart 2013. | Zanger Julian Casablancas ontmoette Nick Valensi en Fabrizio Moretti op Dwight School, een privéschool in New York. In 1998 begonnen de drie samen muziek te maken. Snel daarna ontmoetten ze Nikolai Fraiture, een bassist die in de Upper East Side op school zat. Fraiture werd door de anderen gevraagd om zich bij hun band te voegen, een uitnodiging waar hij op inging. De line-up raakte compleet toen Casablancas aan zijn vroegere vriend Albert Hammond Jr. vroeg of hij bij de band wilde komen. Hammond Jr. kende Casablancas van zijn periode op een kostschool in Zwitserland en was net vanuit Los Angeles naar New York verhuisd. Nadat ze enige tijd onder de naam The Stinky Beatles speelden, werd in 1999 The Strokes als bandnaam gekozen. Dat jaar hield de band zich vooral bezig met oefenen in het New York City's Music Building.
The Strokes begon op te treden in kleine clubs in New York: hun eerste concert was in het New Yorkse Spiral. Ook waren ze te zien in onder andere de Luna Lounge, Arlene Grocery en Baby Jupiter. Na enige tijd kon de band in steeds grotere zalen spelen, totdat ze in december 2000 in de Mercury Lounge (een populaire bar in Manhattan) ontdekt worden. Ryan Gentles, de eigenaar van de bar, was zo onder de indruk dat hij zijn baan opgaf om manager te worden van de band. De band schreef nummers als Last nite en The modern age. Ook kwamen ze in contact met Gordon Raphael, een producer met wie de band een demo mocht opnemen nadat hij een concert van hen bijwoonde.
In 2001 bracht de band via Rough Trade Records hun eerste ep The modern age uit, met de nummers Last nite, Barely legal en The modern age. Deze ep werd de doorbraak voor de band: verschillende platenmaatschappijen vochten om hun handtekening. Uiteindelijk koos de band voor RCA Records, waarbij Rough Trade de zaken in het Verenigd Koninkrijk zou regelen. Er werd begonnen met het werken aan het debuutalbum. De band werkte daarvoor in de Sear Sound Studio in New York. Voor het uitbrengen van Is this it ontstond commotie over de voorkant van het album, waar het heup-gedeelte van een naakte vrouw te zien was. De Amerikaanse versie van het album kreeg uiteindelijk een alternatieve cover. Na de terroristische aanslagen in New York van 11 september, werd ook het nummer New York Cops van de Amerikaanse versie van het album gehaald. Het leek de band ongepast om dit nummer te gebruiken en liet het vervangen door When it started. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/93rd_Operations_Group | 93rd Operations Group | null | 93rd Operations Group | null | English: 93d Bombardment Group emblem | null | image/png | 591 | 522 | true | true | true | The 93d Operations Group is an inactive United States Air Force unit. Its last assignment was with the 93d Air Control Wing, stationed at Robins Air Force Base, Georgia. The unit was inactivated on 1 October 2002.
During World War II, the group's predecessor unit, the 93d Bombardment Group was the first VIII Bomber Command Consolidated B-24 Liberator heavy bombardment groups to carry out strategic bombardment operations against targets in Occupied Europe and Nazi Germany from RAF Alconbury, England. The group became operational with a mission over Occupied France on 9 October 1942.
In the postwar era, the 93d Bombardment Group was one of the original ten USAAF bombardment groups assigned to Strategic Air Command on 21 March 1946. Equipped with low-hour Boeing B-29 Superfortress surplus World War II aircraft, the group deployed to Far East Air Forces during the early part of the Korean War, and flew combat missions over Korea. The group was inactivated in 1952 when the parent wing adopted the dual deputy organization and assigned all of the group's squadrons directly to the wing. | The 93d Operations Group is an inactive United States Air Force unit. Its last assignment was with the 93d Air Control Wing, stationed at Robins Air Force Base, Georgia. The unit was inactivated on 1 October 2002.
During World War II, the group's predecessor unit, the 93d Bombardment Group was the first VIII Bomber Command Consolidated B-24 Liberator heavy bombardment groups to carry out strategic bombardment operations against targets in Occupied Europe and Nazi Germany from RAF Alconbury, England. The group became operational with a mission over Occupied France on 9 October 1942.
In the postwar era, the 93d Bombardment Group was one of the original ten USAAF bombardment groups assigned to Strategic Air Command on 21 March 1946. Equipped with low-hour Boeing B-29 Superfortress surplus World War II aircraft, the group deployed to Far East Air Forces during the early part of the Korean War, and flew combat missions over Korea. The group was inactivated in 1952 when the parent wing adopted the dual deputy organization and assigned all of the group's squadrons directly to the wing.
Reactivated as the 93d Operations Group in 1991 when the 93d Wing adopted the USAF Objective organization plan. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Grenze_zwischen_Lettland_und_Litauen | Grenze zwischen Lettland und Litauen | Galerie | Grenze zwischen Lettland und Litauen / Grenzverlauf / Galerie | null | English: Ukri parish, Latvia | null | image/jpeg | 2,835 | 4,269 | true | true | true | Die lettisch-litauische Grenze ist die Staatsgrenze zwischen Lettland und Litauen. Die Länge der Landesgrenze beträgt 588,1 km zuzüglich 22,2 km Seegrenze.
Die Grenze beginnt am Dreiländereck mit Weißrussland nördlich des Drūkšiai-Sees und erstreckt sich bis zur Ostseeküste, wo sie zwischen Palanga und Rucava endet. Die Hoheitsgebiete reichen 22,2 km westlich in die Ostsee. Die Grenze verläuft 30 km entlang des Flusses Šventoji. | null | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Gelugor | Gelugor | Transportation | Gelugor / Transportation | The Penang Bridge runs between Gelugor and Perai on the Malay Peninsula. | HDRtist HDR Rendering - <a href="http://www.ohanaware.com/hdrtist/" rel="nofollow">www.ohanaware.com/hdrtist/</a> | null | image/jpeg | 1,254 | 1,880 | true | true | true | Gelugor is a southern suburb of George Town in Penang, Malaysia. Named after a plant species, Gelugor lies along the eastern seaboard of Penang Island, between Jelutong and Sungai Dua, and nearly 5 km south of the city centre.
Gelugor had been populated as early as the late 18th century by Malay fishermen who arrived from Sumatra. The area was then cleared for agricultural plantations by David Brown, a partner of Captain Francis Light.
Urbanisation of the area began in earnest in the 1960s, when residential estates were established within the area. Gelugor gradually turned into a suburb of George Town, helped by its strategic location right in the middle between George Town proper and Bayan Lepas to the south. In 1969, Universiti Sains Malaysia was founded at Gelugor and is now one of the top Malaysian public universities.
In recent decades, Gelugor has assumed increased importance. In addition to hosting Penang Island's first university, the Penang Bridge, completed in 1985, was Penang's first cross-strait bridge, linking Gelugor with the Malay Peninsula. | Gelugor is directly linked to Seberang Perai, the mainland halve of Penang, via the 13.5 km (8.4 mi)-long Penang Bridge. Upon its completion in 1985, the bridge was the longest in Southeast Asia; that title has since been passed on to the Second Penang Bridge further south. Nonetheless, the Penang Bridge remains a heavily used road link between Penang Island and the mainland, due to the higher toll charges on the longer Second Penang Bridge, and the older bridge's closer proximity to both George Town and Butterworth.
Within the suburb, Jalan Sultan Azlan Shah serves as the main thoroughfare. In recent years, much of the pan-island and incoming traffic from the Penang Bridge have been diverted to the Tun Dr Lim Chong Eu Expressway, which runs along Gelugor's coastline as well.
Rapid Penang buses 11, 13, 102, 206, 301, 302, 303, 304, 401 and AT (Airport Transit) serve the residents of the suburb, by connecting Gelugor with George Town to the north and other destinations on Penang Island, such as the Penang International Airport, Batu Lanchang, Air Itam, Tanjung Bungah and Balik Pulau.
In addition, a cycling lane has been installed along the Tun Dr Lim Chong Eu Expressway as part of the move to encourage cycling as a form of alternative transportation. This 12.5 km (7.8 mi)-long cycling lane extends from George Town proper towards Queensbay Mall, south of the Penang Bridge. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Kulturdenkmale_in_Schalkau | Liste der Kulturdenkmale in Schalkau | Bachfeld | Liste der Kulturdenkmale in Schalkau / Einzeldenkmale / Bachfeld | null | Deutsch: Backhaus An der Krelle 47 und 48 in Bachfeld im Landkreis Sonneberg | null | image/jpeg | 3,516 | 4,688 | true | true | true | Die Liste der Kulturdenkmale in Schalkau führt die Kulturdenkmale der Stadt Schalkau und ihrer Ortsteile Almerswind, Bachfeld, Ehnes, Gundelswind, Görsdorf, Mausendorf, Roth, Selsendorf, Theuern, Truckendorf und Truckenthal im thüringischen Landkreis Sonneberg auf. Grundlage dieser Liste ist das Buch Denkmaltopographie Bundesrepublik Deutschland – Kulturdenkmale in Thüringen / Landkreis Sonneberg von Thomas Schwämmlein mit dem 30. Mai 2005 als Stand der Erfassung. Die folgenden Angaben ersetzen nicht die rechtsverbindliche Auskunft der Denkmalschutzbehörde. | null | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Mimosa_(astronomia) | Mimosa (astronomia) | Ambiente galattico e distanza | Mimosa (astronomia) / Ambiente galattico e distanza | Mappa dell'Associazione Scorpius-Centaurus. Mimosa è in basso, nel gruppo Centauro inferiore-Croce. | English: Map of the Scorpius-Centaurus Association | null | image/png | 1,000 | 1,200 | true | true | true | Mimosa, chiamata anche Becrux, è una stella appartenente alla costellazione della Croce del Sud. Con una magnitudine apparente di 1,30 essa è la seconda stella più brillante della costellazione dopo Acrux nonché la ventesima stella più luminosa del cielo notturno. La sua posizione marcatamente australe ne favorisce l'osservazione nell'emisfero australe, mentre gli osservatori dell'emisfero boreale risultano penalizzati. Mimosa è in realtà un sistema stellare composto da tre componenti: due calde e massicce stelle di classe spettrale B e una stella pre-sequenza principale, ancora in fase di formazione. La principale è anche una variabile di tipo β Cephei. Il sistema dista circa 290 anni luce dal Sole. Il nome della stella deriva probabilmente da quello dell'omonimo fiore. | È probabile che Mimosa appartenga all'associazione stellare Scorpius-Centaurus, l'associazione OB più vicina alla Terra, della quale fanno parte molte delle stelle blu luminose delle costellazioni dello Scorpione, del Lupo, del Centauro e della Croce del Sud. Centinaia di stelle con massa pari o superiore a 15 masse solari sono state identificate come appartenenti a questa associazione, comprese alcune stelle (come Antares) in una fase avanzata del loro ciclo vitale; si ritiene che il numero complessivo dei membri possa arrivare a 1000-1200 astri.
L'associazione Scorpius-Centaurus è divisa in tre sottogruppi di stelle, chiamati Scorpione superiore, Centauro superiore-Lupo e Centauro inferiore-Croce. È probabile che Mimosa faccia parte di quest'ultimo sottogruppo, che si estende nella parte sudoccidentale del Centauro e che occupa l'area di cielo visibile in direzione della Croce del Sud e della Mosca, fino a raggiungere l'estremità nordorientale della Carena. L'età delle stelle del sottogruppo varia a seconda della loro posizione: le componenti della parte nordorientale, le più prossime al gruppo Centauro superiore-Lupo, hanno un'età di circa 17 milioni di anni, mentre le componenti più meridionali possiedono un'età inferiore, pari a circa 12 milioni di anni; ciò rivela che i fenomeni di formazione stellare sarebbero avvenuti progressivamente in senso nord-sud. Tra i tre sottogruppi dell'associazione Sco-Cen il Centauro inferiore-Croce è quello più vicino a noi, con una distanza media di 118 parsec (circa 385 anni luce).
Quello che suscita dubbi in merito all'effettiva appartenenza di Mimosa a questo sottogruppo è la sua velocità radiale, che si discosta da quella degli altri membri dell'associazione. Tuttavia la natura di stella multipla di Mimosa falsa i dati relativi alla velocità radiale in quanto il moto orbitale delle componenti l'una intorno alle altre si aggiunge ad essa. Quando questo fattore sia stato preso in considerazione, la velocità radiale risulta più compatibile con l'appartenenza al sottogruppo. Inoltre, la presenza di una stella azzurra della massa di Mimosa all'interno di un'associazione OB come quella del Centauro inferiore-Croce non pare poter essere il frutto di una coincidenza. Basandosi su un metodo che non utilizza solo le velocità radiali delle stelle, ma anche la loro parallasse e il loro moto proprio e utilizzando misure più recenti relative a questi tre tipi di dati, Rizzuto et al. (2011) hanno assegnato Mimosa all'associazione con una probabilità del 73%.
Sulla base delle rilevazioni eseguite dal satellite Hipparcos, la parallasse di Mimosa è stata calcolata in 11,17 ± 0,98 milliarcosecondi, che la colloca alla distanza di 291 ± 26 anni luce dalla Terra. Tale distanza è compatibile con l'appartenenza al sottogruppo del Centauro inferiore-Croce. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Daptus | Daptus | null | Daptus | null | Français : This file has been extracted from another file:  Jacobs09.jpg | null | image/png | 499 | 266 | true | true | true | Daptus, es un género de coleópteros adéfagos perteneciente a la familia Carabidae. | Daptus, es un género de coleópteros adéfagos perteneciente a la familia Carabidae. | |
pt | https://pt.wikipedia.org/wiki/Tobe_Hooper | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/3c/Massacre_%C3%A0_la_tron%C3%A7onneuse_40eme_anniversaire_Grand_Rex_23_septembre_2014_-_30.jpg | Tobe Hooper | null | Tobe Hooper | null | Français : Massacre à la tronçonneuse - 40eme anniversaire du film - soirée au Grand Rex le 23 septembre 2014 à Paris en France. English: The Texas Chainsaw Massacre - 40th anniversary of the film - event at the Grand Rex September 23, 2014 in Paris, France. Object location48° 52′ 13.52″ N, 2° 20′ 51.16″ EView this and other nearby images on: OpenStreetMap - Google Maps - Google Earth This file was uploaded with Commonist. | null | image/jpeg | 2,862 | 2,915 | true | true | true | William Tobe Hooper foi um diretor de cinema e TV, roteirista e produtor norte-americano mais conhecido por seus trabalhos com filmes de terror, criador de clássicos do cinema, como a obra-prima de Hooper, “O Massacre da Serra Elétrica”, filme de terror e “Poltergeist - O Fenômeno”. | William Tobe Hooper ( Austin, Texas, 25 de janeiro de 1943 — Sherman Oaks, Califórnia, 26 de agosto de 2017) foi um diretor de cinema e TV, roteirista e produtor norte-americano mais conhecido por seus trabalhos com filmes de terror, criador de clássicos do cinema, como a obra-prima de Hooper, “O Massacre da Serra Elétrica” (1974), filme de terror e “Poltergeist - O Fenômeno”, (1982). |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Iglesia_de_San_Vicente_M%C3%A1rtir_(Paredes_de_Escalona) | Iglesia de San Vicente Mártir (Paredes de Escalona) | null | Iglesia de San Vicente Mártir (Paredes de Escalona) | Ábside | Español: Iglesia de San Vicente Mártir, Paredes de Escalona, ábside, 02 | null | image/jpeg | 4,640 | 6,960 | true | true | true | La iglesia de San Vicente Mártir es un templo católico de la localidad española de Paredes de Escalona, en la provincia de Toledo. A pesar de las escasas fuentes documentales existentes en torno al edificio, todas ellas hablan de una fundación medieval en torno al siglo XIII, con una adscripción cultural románico tardío y no tanto mudéjar como señala M.ª Concepción Abad Castro en su obra Arquitectura mudéjar religiosa en el Arzobispado de Toledo. | La iglesia de San Vicente Mártir es un templo católico de la localidad española de Paredes de Escalona, en la provincia de Toledo. A pesar de las escasas fuentes documentales existentes en torno al edificio, todas ellas hablan de una fundación medieval en torno al siglo XIII, con una adscripción cultural románico tardío y no tanto mudéjar como señala M.ª Concepción Abad Castro en su obra Arquitectura mudéjar religiosa en el Arzobispado de Toledo. |
Subsets and Splits
Rainbow References in WIT
The query retrieves entries containing the word 'rainbow' in various fields, providing a basic search and limited context about where the term appears.