language stringlengths 2 9 | page_url stringlengths 25 757 | image_url stringlengths 54 738 | page_title stringlengths 1 239 | section_title stringlengths 1 674 ⌀ | hierarchical_section_title stringlengths 1 1.2k ⌀ | caption_reference_description stringlengths 1 15.6k ⌀ | caption_attribution_description stringlengths 1 47.4k ⌀ | caption_alt_text_description stringlengths 1 2.08k ⌀ | mime_type stringclasses 7
values | original_height int32 100 25.5k | original_width int32 100 46.6k | is_main_image bool 1
class | attribution_passes_lang_id bool 1
class | page_changed_recently bool 1
class | context_page_description stringlengths 1 2.87k ⌀ | context_section_description stringlengths 1 4.1k ⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Jacques_Fran%C3%A7ois_Joseph_Swebach-Desfontaines | Jacques François Joseph Swebach-Desfontaines | Biographie | Jacques François Joseph Swebach-Desfontaines / Biographie | La vitrine du service encyclopédique au Louvre. | English: Collection of porcelain plates of the period of the French Empire. Louvre museum (Paris, France). Français : Ensemble d'assiettes en porcelaine de période d'Empire. Musée du Louvre. | null | image/jpeg | 2,112 | 2,816 | true | true | true | Jacques François Joseph Swebach-Desfontaines, dit « Fontaine, ou Swebach-Desfontaines », né le 19 mars 1769 à Metz et mort le 10 décembre 1823 à Paris, est un peintre et dessinateur français. | Fontaine apprit d’abord le métier avec son père, puis auprès de Michel Hamon-Duplessis, à Paris. Spécialiste des scènes de bataille, il a brillamment illustré la geste napoléonienne. Il était aussi reconnu pour ses scènes de genre. Pendant la Révolution, il a peint des œuvres dans le genre patriote, comme le Jeune Darruder ou Joseph Agricola Vialla, toutes deux mises au burin par Descourtis.
Premier peintre de la manufacture de Sèvres de 1802 à 1813, Swebach-Desfontaines a également créé de nombreux cartons pour celle-ci où il est très apprécié par Brongniart pour son talent et sa vitesse d’exécution et qui le juge comme « le premier dans son genre après Vernet pour les scènes de batailles de chevaux ».
On lui doit notamment le « service encyclopédique », réalisé en 1805-1806 à Sèvres à la demande de Napoléon Iᵉʳ souhaitant récompenser son secrétaire d’État Hugues Bernard Maret pour ses services rendus lors de l’organisation du mariage de Stéphanie de Beauharnais avec le futur Charles II de Bade. Le « service encyclopédique », qui tire son nom de l’idée de créer ce service en s’inspirant des illustrations de l’Encyclopédie ou Dictionnaire raisonné des sciences, des arts et des métiers de Diderot et d’Alembert, comprend soixante assiettes plates, douze compotiers, deux sucriers, quatre corbeilles rondes, deux vases à glace et quatre jattes à fruit ; seules deux pièces manquent aujourd’hui. Le Service a fait l’objet d’un don au musée du Louvre par Hugues Lepic (en), descendant de Hugues Bernard Maret. Un deuxième « service encyclopédique », réalisé à Sèvres en 1807-1808, est aujourd’hui conservé à la Résidence de Munich.
Il eut un élève très doué : le marquis Julien de la Croix de Chevrières de Sayve qui enseigna la peinture à sa fille Cécile.
Entre 1815 et 1817, il est appelé à Saint Pétersbourg pour y diriger la manufacture impériale de porcelaine. À sa mort, il a été inhumé au cimetière du Père-Lachaise (16ᵉ division). Il a laissé de nombreuses estampes et dessins.
Il avait épousé Antoinette-Prudence Pujolle, dont il eut deux fils, dont Édouard-Bernard Swebach (ou Chwebach, Paris 1800-Versailles 1870), inventeur d’un procédé de fabrication de gaz inexplosible à domicile et également peintre de genre et de sujets militaires. | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Grafo_di_Frucht | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/b5/Frucht_planar_Lombardi.svg | Grafo di Frucht | null | Grafo di Frucht | Grafo di Frucht | null | null | image/svg+xml | 123 | 123 | true | true | true | Il grafo di Frucht è un grafo 3-regolare con 12 vertici e 18 archi descritto per la prima volta da Robert Frucht nel 1939.
Il grafo di Frucht è un grafo planare hamiltoniano con numero cromatico 3. | Il grafo di Frucht è un grafo 3-regolare con 12 vertici e 18 archi descritto per la prima volta da Robert Frucht nel 1939.
Il grafo di Frucht è un grafo planare hamiltoniano con numero cromatico 3. |
hu | https://hu.wikipedia.org/wiki/I._Amalrik_jeruzs%C3%A1lemi_kir%C3%A1ly | I. Amalrik jeruzsálemi király | null | I. Amalrik jeruzsálemi király | null | English: Amalric I of Jerusalem | null | image/jpeg | 198 | 171 | true | true | true | I. Amalrik 1152–1162 között Jaffa és Aszkalon grófja, majd 1162–1174 között Jeruzsálem királya. Courtenay Ágnessel kötött első házassága révén két további jeruzsálemi uralkodó, IV. Balduin és Szibilla, Komnénosz Máriával kötött második házassága révén még egy további uralkodó, I. Izabella édesapja. | I. Amalrik (ismert még mint I. Amalrich; latinul: Amalricus I, franciául: Amaury I; 1136 – Jeruzsálem, 1174. július 11.) 1152–1162 között Jaffa és Aszkalon grófja, majd 1162–1174 között Jeruzsálem királya. Courtenay Ágnessel kötött első házassága révén két további jeruzsálemi uralkodó, IV. Balduin és Szibilla, Komnénosz Máriával kötött második házassága révén még egy további uralkodó, I. Izabella édesapja. | |
no | https://no.wikipedia.org/wiki/Mus%C3%A9e_des_Blind%C3%A9s | Musée des Blindés | null | Musée des Blindés | Den eldste stridsvognen i samlingen en Schneider CA1 fra 1916. | The last surviving Schneider CA tank, the oldest still running tank in the world, participates in the Saumur Carroussel. | null | image/jpeg | 647 | 1,387 | true | true | true | Musée des Blindés eller Musée Général Estienne er et militærmuseum i Loiredalen i Frankrike. Samlingen består hovedsakelig av stridsvogner og de har en av verdens største samlinger av stridsvogner.
Bare rundt en fjerdedel av alle kjøretøyene er utstilt på grunn av plassproblemer. Over 200 av kjøretøyene i samlingen er fullt kjørbare og har tidligere blitt vist frem under et årlig kavalerishow kalt Carrousel. Området har tradisjonelt vært kjerneområdet for den franske hærens stridsvognsutdanning og École d'application de l'arme blindée cavalerie ligger i nærheten. | Musée des Blindés eller Musée Général Estienne er et militærmuseum i Loiredalen i Frankrike. Samlingen består hovedsakelig av stridsvogner og de har en av verdens største samlinger av stridsvogner.
Bare rundt en fjerdedel av alle kjøretøyene er utstilt på grunn av plassproblemer. Over 200 av kjøretøyene i samlingen er fullt kjørbare og har tidligere blitt vist frem under et årlig kavalerishow kalt Carrousel. Området har tradisjonelt vært kjerneområdet for den franske hærens stridsvognsutdanning og École d'application de l'arme blindée cavalerie ligger i nærheten. | |
vi | https://vi.wikipedia.org/wiki/USS_Stansbury_(DD-180) | USS Stansbury (DD-180) | null | USS Stansbury (DD-180) | Tàu khu trục USS Stansbury (DD-180) | English: The U.S. Navy destroyer USS Stansbury (DD-180) underway off San Diego, California (USA), circa in 1920-1922, while serving with Destroyer Division 22. | USS Stansbury (DD-180) | image/jpeg | 446 | 740 | true | true | true | USS Stansbury là một tàu khu trục thuộc lớp Wickes của Hải quân Hoa Kỳ trong giai đoạn Chiến tranh Thế giới thứ nhất, sau được cải biến thành tàu quét mìn DMS-8, rồi thành một tàu phụ trợ AG-107 trong Chiến tranh Thế giới thứ hai. Nó là chiếc tàu chiến duy nhất của Hải quân Hoa Kỳ được đặt tên theo John Stansbury, một sĩ quan Hải quân Hoa Kỳ tử trận trong cuộc Chiến tranh 1812. | USS Stansbury (DD–180) là một tàu khu trục thuộc lớp Wickes của Hải quân Hoa Kỳ trong giai đoạn Chiến tranh Thế giới thứ nhất, sau được cải biến thành tàu quét mìn DMS-8, rồi thành một tàu phụ trợ AG-107 trong Chiến tranh Thế giới thứ hai. Nó là chiếc tàu chiến duy nhất của Hải quân Hoa Kỳ được đặt tên theo John Stansbury (1788-1814), một sĩ quan Hải quân Hoa Kỳ tử trận trong cuộc Chiến tranh 1812. | |
be | https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D0%BD_%D0%9B%D1%8F%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%87_%D0%90%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%81%D1%8F%D0%BD | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/69/Walls_of_Erebuni_Fortress.jpg | Канстанцін Лявонавіч Аганесян | Біяграфія | Канстанцін Лявонавіч Аганесян / Біяграфія | Сцены крэпасці Эрэбуні. | Yerevan. Walls of Erebuni Fortress | null | image/jpeg | 1,024 | 1,536 | true | true | true | Канстанцін Лявонавіч Аганесян — армянскі савецкі архітэктар і археолаг. Доктар архітэктуры, Заслужаны дзеяч мастацтваў Армянскай ССР. Ён быў кіраўніком археалагічнай экспедыцыі, якая займалася раскопамі старажытнага Урарцкага горада Эрэбуні. | Канстанцін Аганесян нарадзіўся 19 снежня 1911 года ў Тыфлісе (цяпер Тбілісі) у сям'і медыка Лявона Аганесяна (1885—1970). Скончыў Ерэванскі Політэхнічны інстытут у 1932 годзе і адразу ж пачаў працаваць пад кіраўніцтвам армянскіх архітэктараў Аляксандра Таманяна і Мікалая Буніяцяна (у 1933—1934 і 1934—1941 гадах адпаведна). У якасці архітэктара Аганесян спраектаваў мноства савецкіх шматкватэрных дамоў і сацыяльных аб'ектаў, якія былі пабудаваны ў Ерэване і наваколлі. Браў удзел у Вялікай Айчыннай вайне.
У 1950 годзе ён быў прызначаны кіраўніком прац археалагічнай каманды, што займалася раскопамі старажытнай Урарцкай крэпасці Эрэбуні, размешчанай да паўднёвага ўсходу ад сучаснага Ерэвана. Менавіта Аганесян першым вызначыў узгорак Арын-Берд як месцазнаходжанне Эрэбуні, засноўваючыся на надпісах знойдзеных у наваколлі горада. Аганесян скарыстаў тое, што засталося ад Эрэбуні, у якасці глебы для рэканструкцыі крэпасці і аднаўлення яе выгляду на момант пабудовы ў 782 годзе да н.э.
Раскопы Эрэбуні працягвалася некалькі дзесяцігоддзяў, і Аганесян заставаўся іх кіраўніком да 1969 года. Аганесян узначальваў Упраўленне па ахове і рэстаўрацыі помнікаў архітэктуры Дзяржбуда Армянскай ССР 1953 па 1979 год. Ён быў таксама прафесарам у сваёй Альма-матэр, выкладаючы ў Ерэванскім політэхнічным інстытуце з 1955 па 1971 год. |
lt | https://lt.wikipedia.org/wiki/Buknai%C4%8Diai | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7d/Buknaiciu_kaimo_kapinaites.JPG | Buknaičiai | null | Buknaičiai | Buknaičių kaimo kapinaitės | Lietuvių: Buknaičių kaimo kapinaitės, Mažeikių raj., Reivyčių sen. Foto: Algirdas, 2006 m. gegužės 4 d. | null | image/jpeg | 392 | 522 | true | true | true | Buknaičiai – kaimas Mažeikių rajono savivaldybės teritorijoje, Reivyčių seniūnijoje, 7 km į šiaurę nuo Mažeikių, Latvijos pasienyje. Per Buknaičius eina asfaltuotas kelias 163 Ežerė–Mažeikiai, keliai į Leckavą ir į Laižuvą. Per kaimą teka Vaidminas, Alksnupis. Seniūnaitijos centras. Yra biblioteka, kapinaitės, H. Nagio pagrindinė mokykla, anksčiau buvo muitinės postas. | Buknaičiai – kaimas Mažeikių rajono savivaldybės teritorijoje, Reivyčių seniūnijoje, 7 km į šiaurę nuo Mažeikių, Latvijos pasienyje. Per Buknaičius eina asfaltuotas kelias 163 Ežerė–Mažeikiai , keliai į Leckavą ir į Laižuvą. Per kaimą teka Vaidminas, Alksnupis. Seniūnaitijos centras. Yra biblioteka, kapinaitės, H. Nagio pagrindinė mokykla, anksčiau buvo muitinės postas. |
ceb | https://ceb.wikipedia.org/wiki/Schmitten_(kapital_sa_munisipyo) | Schmitten (kapital sa munisipyo) | null | Schmitten (kapital sa munisipyo) | null | Deutsch: Wappen von Schmitten English: Coat of Arms of Schmitten | null | image/png | 1,148 | 1,094 | true | true | true | Kapital sa munisipyo ang Schmitten sa Alemanya. Nahimutang ni sa distrito nga gobyerno sa Regierungsbezirk Darmstadt ug estado pederal sa Hessen, sa sentro nga bahin sa nasod, 400 km sa habagatan-kasadpan sa Berlin ang ulohan sa nasod. 465 metros ibabaw sa dagat kahaboga ang nahimutangan sa Schmitten, ug adunay 9,042 ka molupyo.
Ang yuta palibot sa Schmitten kay medyo bungtoron. Ang kinahabogang dapit sa palibot dunay gihabogon nga 622 ka metro ug 1.0 km sa sidlakan sa Schmitten. Dunay mga 476 ka tawo kada kilometro kwadrado sa palibot sa Schmitten nga hilabihan populasyon. Ang kinadul-ang mas dakong lungsod mao ang Oberursel, 11.2 km sa habagatan-sidlakan sa Schmitten. Sa rehiyon palibot sa Schmitten, mga bungtod, ug mga lasang talagsaon komon.
Hapit nalukop sa lasang nga sagolsagol ang palibot sa Schmitten. Ang klima baybayon. Ang kasarangang giiniton 7 °C. Ang kinainitan nga bulan Hulyo, sa 17 °C, ug ang kinabugnawan Enero, sa -4 °C. | Kapital sa munisipyo ang Schmitten sa Alemanya. Nahimutang ni sa distrito nga gobyerno sa Regierungsbezirk Darmstadt ug estado pederal sa Hessen, sa sentro nga bahin sa nasod, 400 km sa habagatan-kasadpan sa Berlin ang ulohan sa nasod. 465 metros ibabaw sa dagat kahaboga ang nahimutangan sa Schmitten, ug adunay 9,042 ka molupyo.
Ang yuta palibot sa Schmitten kay medyo bungtoron. Ang kinahabogang dapit sa palibot dunay gihabogon nga 622 ka metro ug 1.0 km sa sidlakan sa Schmitten. Dunay mga 476 ka tawo kada kilometro kwadrado sa palibot sa Schmitten nga hilabihan populasyon. Ang kinadul-ang mas dakong lungsod mao ang Oberursel, 11.2 km sa habagatan-sidlakan sa Schmitten. Sa rehiyon palibot sa Schmitten, mga bungtod, ug mga lasang talagsaon komon.
Hapit nalukop sa lasang nga sagolsagol ang palibot sa Schmitten. Ang klima baybayon. Ang kasarangang giiniton 7 °C. Ang kinainitan nga bulan Hulyo, sa 17 °C, ug ang kinabugnawan Enero, sa -4 °C. | |
da | https://da.wikipedia.org/wiki/Adolf_Dassler | Adolf Dassler | Adidas gennembrud: Den moderne fodboldsko | Adolf Dassler / Liv / Adidas gennembrud: Den moderne fodboldsko | En af de seks skulpturer i Walk of Ideas i Berlin for at fejre FIFA verdensmesterskabet i 2006. Denne fejrer "The Modern Football Boot" opfundet af Adolf Dassler. | Deutsch: “Der moderne Fußballschuh“, erste Skulptur von sechs beim Berliner Walk of Ideas zur FIFA Fußball-Weltmeisterschaft Deutschland 2006, enthüllt am 10. März 2006 im Spreebogenpark (Park an der Spree und an dem Bundeskanzleramt (Berlin). Die Skulpturen ierinnern an den von Adi Daßler 1953 gefertigten sportgerätetechnisch revolutionären Schraubstollenschuh.) English: „The modern Football Shoe“, first sculpture (from six) of the Berliner Walk of Ideas on the occasion of 2006 FIFA World Cup Germany. Unveiling: 10 March 2006 in Spreebogenpark (park nearby river Spree and Bundeskanzleramt (Berlin). It is to commemorate to a invention by Adi Daßler) | null | image/jpeg | 494 | 797 | true | true | true | Adolf " Adi " Dassler var en tysk skomager, opfinder og iværksætter, der grundlagde det tyske sportstøjsfirma Adidas. Han var også den yngre bror til Rudolf Dassler, grundlægger af Puma. Dassler var en innovatør inden for design af atletisk sko og en af de tidlige producenter, der fik reklame fra atleter til at drive salg af hans produkter. Som et resultat af hans koncepter byggede Adi Dassler den største producent af sportsbeklædning og udstyr. Da han døde havde Adidas 17 fabrikker og et årligt salg på en milliard mark. | Som Dasslers tiltrådte Sepp Herberger nazistpartiet i 1933. I 1936 efter Tysklands ydmygende kvartfinale nederlag til Norge under Sommer-OL i Berlin, udpegede de nazistiske sportsmyndigheder ham til at træne det nationale fodboldhold. Herberger startede en forening med Dassler-firmaet, der blev dyrket af Rudolf Dassler. Efter sammenbruddet gik Herberger sammen med Puma-firmaet, indtil Rudolf igen mente, at hans autoritet blev udfordret og fornærmede ham. Herberger skiftede herefter sin troskab til Adidas. Tvistens karakter er ukendt; nogle mente, at det involverede de betalinger der skyldtes, hvis det tyske hold havde brugt Puma-sko.
På mange måder passede det bedre med Adi, der var stille, villig til at lære fodboldspillerens behov og mere innovativ end sin bror. Herbergers ønske om at gøre Tyskland til en dominerende styrke i international fodbold foregik forud for krigen. Han lærte om 18 år gamle Fritz Walter i 1938 og begyndte at gøre ham klar holdet. Da krigen kom, var Herberger i stand til at holde Walter ude af hæren. Efter krigen blev Herberger betragtet som en Mitlaufer, og de tyskerne fortsatte med ham som træner for landsholdet. Adi blev snart en regelmæssig del af landsholdet, der sad ved siden af Herberger og justerede spillernes sko under spillet.
Vesttyskland var ikke berettiget til deltagelse i verdensmesterskabet i 1950, og derfor blev alle forberedelser foretaget med henblik på 1954-kampene i Bern, Schweiz. På det tidspunkt var Adidas-fodboldstøvler betydeligt lettere end dem, der blev lavet før krigen, baseret på engelsk design. Til verdensmesterskabet havde Adi et hemmeligt våben, som han afslørede, da Vesttyskland vandt finalen mod det overvældende begunstigede ungarske hold, som var ubesejret siden maj 1950 og havde besejret Vesttyskland i 8-3 i gruppespillet. På trods af dette nederlag kom Vesttyskland til knock-out-runderne ved to gange at besejre Tyrkiet let. Holdet besejrede Jugoslavien og Østrig for at nå finalen, hvor håbet fra mange tyske fans ganske enkelt var, at holdet skulle "undgå endnu et ydmygende nederlag" til ungarerne. Finalen dagen begyndte med let regn, hvilket lysnede udsigterne for det vesttyske hold, der kaldte det "Fritz Walter-Wetter", fordi holdets bedste spiller udmærkede sig i mudrede forhold. Dassler informerede Herberger inden kampen om sin seneste innovation - "skru i knopper." I modsætning til den traditionelle støvle, der havde faste læderknopper, tillod Dasslers sko, at der monteres knopper i forskellige længder afhængigt af banens beskaffenhed. Da spillebanen på Wankdorf Stadion forringedes drastisk, bebudede Herberger berømt, "Adi, skru dem på." De længere pigge forbedrede forholdene for de vesttyske spillere sammenlignet med ungarerne, hvis mudderklædte støvler også var meget tungere. Vesttyskerne iscenesatte et en overraskelse og vandt 3-2 i det, der blev kendt som "Miraklet i Bern." Herberger roste Dassler offentligt som en vigtig bidragyder til sejren, og Adidas berømmelse steg både i Vesttyskland, hvor sejren blev betragtet som en vigtig efterkrigshændelse i gendannelsen af tysk selvtillid og i udlandet, hvor man i den første tv-sendte VM-finale, blev introduceret til "det ultimative gennembrud."
I 1973 grundlagde Adolf Dasslers søn Horst Dassler Arena, en producent af svømmeudstyr. Efter Adolf Dasslers død af hjertesvigt i 1978 overtog Horst og Adis kone Käthe ledelsen. Käthe døde den 31. december 1984, og Horst døde den 11. april 1987.
Adidas blev omdannet til et privat aktieselskab i 1989, men forblev familieejendom indtil sin børsnotering i 1995. Den sidste af familiemedlemmerne, der arbejdede for Adidas, var Frank Dassler (barnebarn af Rudolf), leder af den juridiske afdeling siden 2004, som trak sig tilbage i januar 2018.
I 2006 blev en skulptur af Dassler afsløret i Adi Dassler Stadium i Herzogenaurach. Det blev skabt af kunstneren Josef Tabachnyk. | |
ga | https://ga.wikipedia.org/wiki/Kirstene_Hair | Kirstene Hair | null | Kirstene Hair | Kirstene Hair | English: Official Parliamentary photograph of Kirstene Hair MP. For confirmation of licence, see https://pds.blog.parliament.uk/2017/07/21/mp-official-portraits-open-source-images/ | null | image/jpeg | 2,072 | 1,554 | true | true | true | Polaiteoir de chuid Páirtí Coimeádach sa Ríocht Aontaithe is ea Kirstene Janette Hair. Rugadh í i mBreichinn, Aonghas ar an 12 Lúnasa 1989. | Polaiteoir de chuid Páirtí Coimeádach sa Ríocht Aontaithe is ea Kirstene Janette Hair. Rugadh í i mBreichinn, Aonghas ar an 12 Lúnasa 1989. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Osmaci | Osmaci | null | Osmaci | null | Српски / srpski: Opština Osmaci | Location of Osmaci | image/png | 481 | 910 | true | true | true | Osmaci is a village and a municipality located in eastern Republika Srpska, an entity of Bosnia and Herzegovina. As of 2013, it has a population of 6,016 inhabitants. | Osmaci is a village and a municipality located in eastern Republika Srpska, an entity of Bosnia and Herzegovina. As of 2013, it has a population of 6,016 inhabitants. | |
cs | https://cs.wikipedia.org/wiki/Seznam_kulturn%C3%ADch_pam%C3%A1tek_v_Peruci | Seznam kulturních památek v Peruci | Pátek | Seznam kulturních památek v Peruci / Pátek | null | Čeština: Dům čp. 35 na Pátku, považovaný památkáři za tvrz Pátek (Peruc).English: House No 35 in Pátek This is a photo of a cultural monument of the Czech Republic,number: 43670/5-1304.Památkový katalogMIS hledat obrázky hledat seznamyWikidata | null | image/jpeg | 2,304 | 3,072 | true | true | true | Tento seznam nemovitých kulturních památek v městysi Peruc v okrese Louny vychází z Ústředního seznamu kulturních památek ČR, který na základě zákona č. 20/1987 Sb., o státní památkové péči, vede Národní památkový ústav jako ústřední organizace státní památkové péče. Údaje jsou průběžně upřesňovány, přesto mohou obsahovat i řadu věcných a formálních chyb a nepřesností či být neaktuální.
Pokud byly některé části dotčeného území vyčleněny do samostatných seznamů, měly by být odkazy na tyto dílčí seznamy uvedeny v úvodu tohoto seznamu nebo v úvodu příslušné sekce seznamu. | null | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Peruvia-Naturschutzgebiet | Peruvia-Naturschutzgebiet | null | Peruvia-Naturschutzgebiet | Karte von Peruvia (grün) und Umgebung. | null | null | image/svg+xml | 324 | 563 | true | true | true | Das Peruvia-Naturschutzgebiet liegt in Suriname, im Distrikt Coronie, vor der Coppename-Mündung im Süßwasserteil der Küste.
Das Reservat wurde 1986 gegründet und umfasst ein Areal von circa 310 km². In dem Schutzgebiet befinden sich eine große Anzahl von Mauritia-Palmen und Sandbüchsenbaum-Wäldern; hier haben Gelbbrustaras ihre Brut- und Schlafplätze. | Das Peruvia-Naturschutzgebiet liegt in Suriname, im Distrikt Coronie, vor der Coppename-Mündung im Süßwasserteil der Küste.
Das Reservat wurde 1986 gegründet und umfasst ein Areal von circa 310 km². In dem Schutzgebiet befinden sich eine große Anzahl von Mauritia-Palmen und Sandbüchsenbaum-Wäldern; hier haben Gelbbrustaras ihre Brut- und Schlafplätze. | |
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%83%8E%E3%83%BC%E3%83%99%E3%83%AB%E7%94%9F%E7%90%86%E5%AD%A6%E3%83%BB%E5%8C%BB%E5%AD%A6%E8%B3%9E | ノーベル生理学・医学賞 | 1920年代 | ノーベル生理学・医学賞 / 歴代受賞者 / 1920年代 | null | English: Frederick Banting, Toronto, Ontario | null | image/jpeg | 632 | 480 | true | true | true | ノーベル生理学・医学賞はノーベル賞6部門のうちの一つ。「生理学および医学の分野で最も重要な発見を行った」人物に与えられる。選考はカロリンスカ研究所のノーベル委員会が行う。
ノーベル生理学・医学賞のメダルは、表面にはアルフレッド・ノーベルの横顔（各賞共通）、裏面には膝の上に本を広げつつ、病気の少女のために岩から流れる水を汲んでいる医者の姿がデザインされている。 | null | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B5%D0%BC%D0%BF%D0%B8%D0%BE%D0%BD_%D0%9C%D0%B8%D1%80%D0%B0_AEW | Чемпион Мира AEW | История титула | Чемпион Мира AEW / История титула | Первый Чемпион Мира AEW, Крис Джерико | English: Features: Chris Jericho, Jon Moxley, Brandi Rhodes, Awesome Kong, Nyla Rose & Jungle Boy dante luna filmmaker/photographer instagram @dantemoon facebook.com/youtubedanteluna | null | image/jpeg | 1,124 | 1,133 | true | true | true | Чемпион Мира AEW — мировое чемпионство в американском реслинг промоушене, созданное и продвигаемое All Elite Wrestling. Мужской одиночный титул в AEW. Был представлен 25 мая 2019 года на Double or Nothing. Крис Джерико первый чемпион завоевавший титул на All Out 31 августа 2019 года. Джон Моксли является действующим чемпионом завоевавшим титул 29 февраля 2020 года на Revolution. | null | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%80%D1%82%D1%85%D0%B0%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%BD | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a6/Warthausen_%28Sportheim_TSV%29.JPG | Вартхаузен | null | Вартхаузен | null | Warthausen (Sportheim TSV) | null | image/jpeg | 2,976 | 3,968 | true | true | true | Вартхаузен — коммуна в Германии, в земле Баден-Вюртемберг. С 1696 г. принадлежала графам Штадион, устроившим здесь свою резиденцию.
Подчиняется административному округу Тюбинген. Входит в состав района Биберах. Население составляет 5008 человек. Занимает площадь 26,00 км². Официальный код — 08 4 26 128. | Вартхаузен (нем. Warthausen) — коммуна в Германии, в земле Баден-Вюртемберг. С 1696 г. принадлежала графам Штадион, устроившим здесь свою резиденцию.
Подчиняется административному округу Тюбинген. Входит в состав района Биберах. Население составляет 5008 человек (на 31 декабря 2010 года). Занимает площадь 26,00 км². Официальный код — 08 4 26 128. |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Bossiaea_stephensonii | Bossiaea stephensonii | Description | Bossiaea stephensonii / Description | Bossiaea stephensonii in Brisbane Waters National Park | English: Bossiaea stephensonii | null | image/jpeg | 3,000 | 4,000 | true | true | true | Bossiaea stephensonii is a perennial multistemmed shrub in the pea family, and is native to New South Wales. | Bossiaea stephensonii grows up to 1 m high, and is mostly glabrous but sometimes the young growth has long, fine hairs. The stems are flat.
The leaves are alternate and 1-foliolate with the lamina being elliptic to oblong, and 10–20 mm long. The leaf apex is pointed and recurved, and the stipules are narrow and triangular.
It flowers from August to October, with flowers that are 8–12 mm long, on pedicels (≤ 7 mm long). The bracts are few, and the bracteoles are about 2.5 mm long. The calyx is 3–4 mm long. The bright yellow petals with reddish markings are roughly equal and the keel is red. The ovary is smooth and contains 6 ovules.
The pod is oblong and 15–25 mm long. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/1934%E2%80%9335_Serie_A | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/87/Serie_A_%28football%29_1934-35.png | 1934–35 Serie A | null | 1934–35 Serie A | Serie A 1934-35 teams distribution | English: Serie A 1934-35 team locations Українська: Місцезнаходження команд Серії A сезону 1934-35 | null | image/png | 950 | 814 | true | true | true | The 1934–35 Serie A season was won by Juventus. | The 1934–35 Serie A season was won by Juventus. |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/2010_Moscow_Victory_Day_Parade | 2010 Moscow Victory Day Parade | International dignitaries | 2010 Moscow Victory Day Parade / International dignitaries | null | Русский: С Президентом Монголии Цахиагийном Элбэгдоржем. | null | image/jpeg | 434 | 290 | true | true | true | The Moscow Victory Day Parade of 2010 was held on 9 May 2010 to commemorate the 65th anniversary of the capitulation of Nazi Germany in 1945. The parade marks the Soviet Union's victory in the Great Patriotic War.
It was the largest parade held in Moscow, Russia since the Soviet Union's dissolution in 1991, and saw 11,135 troops, 127 aircraft and helicopters, and the new Topol-M mobile intercontinental ballistic missile taking part. For the first time, the 2010 parade on Red Square also included military units from foreign countries who were allied with the Soviet Union during World War II, with representation from France, Poland, the United Kingdom, the United States and members of the Commonwealth of Independent States. | Mihai Ghimpu, the Acting President of Moldova, stated in late April 2010, after previously accepting an invitation from Russian President Dmitry Medvedev to attend the celebrations, that he would not be attending, claiming "I have no ties with Moscow. Only the victorious are going, what will the defeated do there?" Concerns also arose that a Moldovan contingent would not be able to attend the parade because of financial difficulties in the country, but a Moldovan government source told Kommersant that this was only an excuse, and Ghimpu was choosing to improve Moldova's relations with Romania, which was not invited to attend the celebrations as it was an ally of Germany during World War II. Russian Foreign Minister Sergey Lavrov responded to remarks by Ghimpu, which also included the opinion that Russia should pay Moldova compensation for what he claimed was a "Soviet occupation", by urging Moldovan authorities not to use the occasion for political speculation. King Michael of Romania, one of the last heads of state alive from World War II, was invited by Russian president Medvedev to attend the ceremony.
German Chancellor Angela Merkel confirmed her attendance on 30 April, as did Acting President of Poland Bronisław Komorowski. Komorowski's attendance is said to be part of an effort to bolster Poland–Russia relations, which improved after the death of Polish President Lech Kaczyński in a plane crash near Smolensk in early April 2010. Kaczyński is said to have confirmed his attendance at the parade shortly prior to the crash in which he was killed, with reports in the week prior to his death showing that he was questioning his attendance.
Chinese President Hu Jintao confirmed his attendance at the parade on 3 May. The following day Slovak President Ivan Gašparovič's attendance was confirmed. Other world leaders who confirmed their attendance included Czech President Václav Klaus, French President Nicolas Sarkozy, Italian Prime Minister Silvio Berlusconi, Serbian President Boris Tadić, Bulgarian President Georgi Parvanov, and Vietnamese President Nguyễn Minh Triết, Leaders from Armenia, Azerbaijan, Estonia, Greece, Israel, Kazakhstan, Latvia, Mongolia and Slovenia also confirmed their attendance. On 8 May Sarkozy and Berlusconi announced that they wouldn't be attending the parade in Moscow, so that they could tackle the European sovereign debt crisis.
Both the United Kingdom and the United States had planned to send high-profile representatives. Gordon Brown, the Prime Minister of the United Kingdom, was invited to Russia, but because of the UK general election he was unable to attend; the Foreign and Commonwealth Office suggested Charles, Prince of Wales, instead. Barack Obama, the President of the United States, was also unable to attend, but offered Vice President Joe Biden as the US representative; Biden was in Brussels as part of US efforts to improve relations with the European Union. According to The Guardian, both figures were rejected by Russian Prime Minister Vladimir Putin, however, in what both countries perceived as a diplomatic snub. This was put down to poor British relations with Russia over the UK's continuing refusal to extradite Boris Berezovsky over Russian charges of embezzlement, and because of Biden's close relations with Georgian President Mikheil Saakashvili, who is widely unpopular in Russia because of the 2008 Russia–Georgia War. The UK and US were instead represented by their ambassadors to Russia, Dame Anne Pringle and John Beyrle respectively.
The list of heads of foreign states, governments and international organisations that attended the parade were: | |
azb | https://azb.wikipedia.org/wiki/%D9%87%D9%88%D9%84%D9%86%D8%AF_%D8%AF%D9%88%D9%92%D8%BA%D9%88_%D9%87%DB%8C%D9%86%D8%AF_%D8%A2%D8%AF%D8%A7%D9%84%D8%A7%D8%B1%DB%8C | هولند دوْغو هیند آدالاری | گؤرونتولر | هولند دوْغو هیند آدالاری / گؤرونتولر | null | English: Cinema "Mimosa" at Batu Nederlands: Foto. Voor de bioscoop zijn onder meer aankondigingen te zien van de film "You can't take it with you" uit 1938 van regisseur Frank Capra, een affiche van de actie in Nederlands-Indië voor de aankoop van een nieuwe torpedobootjager "Van Galen" (1941), en het V-teken van "victory". (Rob Jongmans, 2007). Bioscoop "Mimosa" in Batoe | null | image/jpeg | 487 | 700 | true | true | true | هولند دوْغو هیند آدالاری آسیادا بیر اسکی دؤولت. ایسلام بۇ اؤلکهنین رسمی دینیدی. هولند دوْغو هیند آدالاری 1800 میلادی ایلینده قۇرولدو و 1949 میلادی ایلینده داغیلدی. | null | |
la | https://la.wikipedia.org/wiki/Praelatura_Territorialis_ab_Alma_Domo_Lauretana | Praelatura Territorialis ab Alma Domo Lauretana | null | Praelatura Territorialis ab Alma Domo Lauretana | null | Loreto | null | image/jpeg | 700 | 551 | true | true | true | Praelatura Territorialis ab Alma Domo Lauretana est sedes Italiae Ecclesiae Catholicae Romanae, in Regione ecclesiastica Marchiae Anconitanae sita, suffraganaea Archidioecesis Anconitanae-Auximanae, cuius caput est Lauretum.
Sede 5 paroeciae sunt. | Praelatura Territorialis ab Alma Domo Lauretana (Italiane: Prelatura territoriale di Loreto) est sedes Italiae Ecclesiae Catholicae Romanae, in Regione ecclesiastica Marchiae Anconitanae sita, suffraganaea Archidioecesis Anconitanae-Auximanae, cuius caput est Lauretum.
Sede 5 paroeciae sunt. | |
arz | https://arz.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%D9%8A%DA%A4%D8%A7%D9%86_%D8%A7%D9%87%D8%B3%D9%8A%D9%86 | ايڤان اهسين | null | ايڤان اهسين | null | English: Ivan Ahčin | null | image/jpeg | 399 | 301 | true | true | true | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
ايڤان اهسين كان صحفى من ارجنتين. | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
ايڤان اهسين كان صحفى من ارجنتين. | |
ar | https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%A3%D9%88%D8%AF%D9%8A%D9%86%D8%AC%D9%8A%D9%86_(%D8%A8%D8%A7%D8%AF_%D9%83%D8%A7%D9%84%D9%8A%D9%87) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/be/Map_commune_FR_insee_code_62054.png | أودينجين (باد كاليه) | null | أودينجين (باد كاليه) | null | Map commune FR insee code 62054.png | null | image/png | 605 | 756 | true | true | true | أودينجين، باد كاليه هي بلدية تقع في إقليم باد كاليه من منطقة نور با دو كاليه في شمال فرنسا. تبلغ مساحة هذه المدينة 13.09، وترتفع عن سطح البحر 68 م، يبلغ عدد سكانها 584 نسمة حسب إحصاء المعهد الوطني للإحصاء والدراسات الاقتصادية سنة 2009 م. وترأس Marc Sarpaux البلدية خلال فترة. | أودينجين، باد كاليه (بالفرنسية: Audinghen) هي بلدية تقع في إقليم باد كاليه من منطقة نور با دو كاليه في شمال فرنسا. تبلغ مساحة هذه المدينة 13.09 (كم²)، وترتفع عن سطح البحر 68 م، يبلغ عدد سكانها 584 نسمة حسب إحصاء المعهد الوطني للإحصاء والدراسات الاقتصادية سنة 2009 م. وترأس Marc Sarpaux البلدية خلال فترة (2008-2014). |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_individual_trees | List of individual trees | Living | List of individual trees / Real forests and individual trees / Africa / Living | null | Vue du Limpopo en Afrique du Sud. | null | image/jpeg | 2,720 | 4,080 | true | true | true | The following is a list of notable trees from around the world. Trees listed here are regarded as important or specific by their historical, national, locational, natural or mythological context. The list includes actual trees located throughout the world, as well as trees from myths. | null | |
az | https://az.wikipedia.org/wiki/Saki_Kumaqay | Saki Kumaqay | null | Saki Kumaqay | null | Deutsch: Fußball, Frauen, UEFA Women's Champions League, Olympique Lyonnais - FC Barcelona; Saki Kumagai (Olympique Lyon, 5); beim Abschlusstraining Français : Saki Kumagai (熊谷紗希) le 18 mai 2019 à Budapest lors de la Finale de la Ligue des champions. | null | image/jpeg | 1,510 | 1,086 | true | true | true | Saki Kumaqay — Yaponiya qadın futbolçusu. | Saki Kumaqay (d. 17 oktyabr 1990) — Yaponiya qadın futbolçusu. | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%8E%D0%B4%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D0%BD | Сюдалинн | Фотографии | Сюдалинн / Фотографии | null | English: Center of Tallinn City | null | image/jpeg | 375 | 500 | true | true | true | Сюдалинн — микрорайон в районе Кесклинн города Таллина. Его население составляет 129 человек. | null | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Solid-propellant_rocket | Solid-propellant rocket | Grain geometry | Solid-propellant rocket / Grain geometry | null | English: Low-res simulation of c-slot propellant burn profile | null | image/jpeg | 296 | 692 | true | true | true | A solid-propellant rocket or solid rocket is a rocket with a rocket engine that uses solid propellants. The earliest rockets were solid-fuel rockets powered by gunpowder; they were used in warfare by the Chinese, Indians, Mongols and Persians, as early as the 13th century.
All rockets used some form of solid or powdered propellant up until the 20th century, when liquid-propellant rockets offered more efficient and controllable alternatives. Solid rockets are still used today in military armaments worldwide, model rockets, solid rocket boosters and on larger applications for their simplicity and reliability.
Since solid-fuel rockets can remain in storage for a long time without much propellant degradation, and the fact that they almost always launch reliably, they have been frequently used in military applications such as missiles. The lower performance of solid propellants does not favor their use as primary propulsion in modern medium-to-large launch vehicles customarily used to orbit commercial satellites and launch major space probes. | Solid rocket fuel deflagrates from the surface of exposed propellant in the combustion chamber. In this fashion, the geometry of the propellant inside the rocket motor plays an important role in the overall motor performance. As the surface of the propellant burns, the shape evolves (a subject of study in internal ballistics), most often changing the propellant surface area exposed to the combustion gases. Since the propellant volume is equal to the cross sectional area times the fuel length, the volumetric propellant consumption rate is the cross section area times the linear burn rate , and the instantaneous mass flow rate of combustion gases generated is equal to the volumetric rate times the fuel density :
Several geometric configurations are often used depending on the application and desired thrust curve:
Circular bore: if in BATES configuration, produces progressive-regressive thrust curve.
End burner: propellant burns from one axial end to other producing steady long burn, though has thermal difficulties, center of gravity (CG) shift.
C-slot: propellant with large wedge cut out of side (along axial direction), producing fairly long regressive thrust, though has thermal difficulties and asymmetric CG characteristics.
Moon burner: off-center circular bore produces progressive-regressive long burn, though has slight asymmetric CG characteristics
Finocyl: usually a 5- or 6-legged star-like shape that can produce very level thrust, with a bit quicker burn than circular bore due to increased surface area. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/%C5%81ada_Priora | Łada Priora | Galeria | Łada Priora / Galeria | null | Русский: LADA Priora хэтчбек (вид сзади) | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Łada Priora – model kompaktowego samochodu osobowego produkowanego przez rosyjskie zakłady AwtoWAZ. Model ten po raz pierwszy został zaprezentowany na targach samochodowych w Moskwie w 2003 roku, zaś zadebiutował na rynku rosyjskim 21 marca 2007 roku, na rynku europejskim model ten był oferowany od 2008 roku. Pod koniec 2015 roku zakończono produkcję Priory w wersjach nadwoziowych hatchback oraz kombi, natomiast w ofercie pozostawiono odmianę sedan, której produkcję zakończono w lipcu 2018 roku. | null | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Pierino_da_Vinci | Pierino da Vinci | Prime opere ai giardini medicei | Pierino da Vinci / Biografia / Prime opere ai giardini medicei | Putto con pesce, Firenze, villa medicea della Petraia | Italiano: Villa medicea della Petraia - MIBAC The making of this document was supported by Wikimedia CH. (Submit your project!) For all the files concerned, please see the category Supported by Wikimedia CH. العربية | বাংলা | čeština | Deutsch | English | Esperanto | español | français | magyar | italiano | македонски | Nederlands | rumantsch | sicilianu | українська | +/− This is a photo of a monument which is part of cultural heritage of Italy. This monument participates in the contest Wiki Loves Monuments Italia 2014. See authorisations. (wiki-ID: 048017577-MIBAC) Further authorizations required by the Italian "Code of Cultural Heritage and Landscape" (Codice Urbani), under Legislative Decree No. 42, dated January 22, 2004, and its subsequent amendments, regarding the reuse of the picture.This image reproduces a property belonging to the Italian cultural heritage as entrusted to the Italian government. Such images are regulated by Articles 106 et seq. of the Italian Code of Cultural Heritage and Landscape under Legislative Decree No. 42, dated January 22, 2004, and its subsequent amendments. These regulations, unrelated to copyright regulations, establish a system for the protection of Italy’s historic and artistic heritage and its standards of dignity. Among other things, these regulations provide for the payment of a concession fee by those who intend to benefit economically from reproductions of property belonging to the Italian cultural heritage. Reproduction of this image is permitted for personal use or study. A further authorization by the Italian Ministry of Heritage and Culture is required for reproduction for any other purpose, and particularly for commercial use. Such commercial use includes, but is not limited to, use in (a) any form of advertising, and (b) any company name, logo, trademark, image, activity, or product. | null | image/jpeg | 1,973 | 2,740 | true | true | true | Pierino da Vinci, nato come Pier Francesco di Bartolomeo, è stato uno scultore italiano, nipote di Leonardo da Vinci, figlio cioè del suo fratellastro minore Bartolomeo.
Le note strettamente biografiche su questo artista provengono quasi esclusivamente da Le Vite di Giorgio Vasari, il quale riporta una commistione di fatti reali e romanzati, difficilmente districabile in mancanza di altri riscontri. | Il debutto in un'opera indipendente, avallato dal Tribolo, dovette essere il Putto che minge in un mascherone nel Museo d'arte medievale e moderna di Arezzo, scultura di media grandezza destinata a decorare una fontana per Cristofano Rinieri, in cui si nota la gioiosa vitalità del soggetto, che riecheggia anche agli studi d'espressione di Leonardo.
Inoltre, sempre con l'intermediazione del Tribolo, scolpì uno stemma mediceo marmoreo perduto per il palazzo di Pier Francesco Riccio in via Faenza a Firenze, noto però da un frammentario modello in terracotta al Victoria and Albert Museum, in cui due putti dalle gambe intrecciate si ispiravano a una fontana eseguita dal suo maestro per la villa Caserotta di Matteo Strozzi a San Casciano in Val di Pesa (nota da un'incisione), discostandosi però nel ritmo più serrato, che compare anche in un'altra opera riferibile a quegli anni (non ricordata da Vasari), il Pan e Olimpo nel Museo del Bargello.
Nella prima metà degli anni quaranta fece un primo, breve viaggio a Roma.
Entro il 1547, per la villa di Castello, eseguì alcuni putti recanti pesci o altri animali come attributi, perduti o di incerta identificazione, e un Bacco con satiro per la villa di Montici di Bongianno Capponi (morto nel maggio di quell'anno), già documentato a palazzo Vettori-Capponi ma poi perduta, e riprodotta forse in un suo bronzetto (oggi alla Ca' d'Oro) e sullo sfondo di un Ritratto di giovane di Agnolo Bronzino, che potrebbe effigiare lo stesso Pierino (Londra, National Gallery).
La seconda tranche di lavori per la decorazione del giardino mediceo di Castello è legata alla realizzazione delle fontane monumentali di Fiorenza (oggi rimontata nella villa della Petraia) e di Ercole e Anteo ancora in loco (in entrambe gli originali sostituiti da copie e conservati dentro la villa della petraia). Si tratta di opere a più mani sovrintese sicuramente dal Tribolo, che dovette fornire anche i disegni ai vari collaboratori per la realizzazione degli apparati scultorei. Nella prima a Pierino sono riferiti i satiri nelle specchiature delle candelabre e una compartecipazione al disegno del fusto (GDSU n. 638 Orn.); nella seconda gli sono assegnati due dei vivaci putti (Putto con pesce e Putto di spalle) che ornano il bordo della vasca principale (gli altri due putti sono riferiti al Tribolo stesso e ad Antonio Lorenzi), dove Pierino si cimentò per la prima volta col bronzo, sebbene in maniera indiretta perché la fusione di tutti e quattro le statue venne effettivamente pagata a Zanobi di Pagno Portigiani. | |
lt | https://lt.wikipedia.org/wiki/Jonavos_gele%C5%BEinkelio_tiltas | Jonavos geležinkelio tiltas | Galerija | Jonavos geležinkelio tiltas / Galerija | null | Lietuvių: English: Railway bridge over Nėris river in Jonava, Lithuania | null | image/jpeg | 2,432 | 3,648 | true | true | true | Jonavos geležinkelio tiltas – tiltas per Neries upę, Jonavos pietryčiuose. Kairiuoju krantu po tiltu praeina Taurostos g., dešiniuoju – Panerių g.
Statinys reikšmingas konstruktyviniu, architektūriniu ir kraštovaizdiniu požiūriu. Tiltą sudaro geležinės konstrukcijos, besiremiančios į 3 iš plytų pastatytas atramas: 2 Neries krantuose bei vieną atramą upės vagos viduryje. Reikšmingas istorinis akcentas yra išlikęs Neries upėje sugriauto tilto tauras. | null | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%86%D1%96%D1%8F | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/0b/Chiesasantignazio.jpg | Горіція | Галерея зображень | Горіція / Галерея зображень | null | Italiano: Chiesa di Sant'Ignazio a Gorizia. English: Church of Sant Ignatius in Gorizia. | null | image/jpeg | 1,024 | 768 | true | true | true | Горіція, Ґоріція — муніципалітет в Італії, у регіоні Фріулі-Венеція-Джулія, столиця провінції Горіція.
Горіція розташована на відстані близько 460 км на північ від Рима, 37 км на північний захід від Трієста.
Населення — 35 114 осіб.
Щорічний фестиваль відбувається 16 березня. Покровитель — Sant'Ilario. | null |
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Zasip | Zasip | null | Zasip | null | Zasip v občini Bled | null | image/jpeg | 867 | 3,264 | true | true | true | Zasip este o localitate din comuna Bled, Slovenia, cu o populație de 963 de locuitori. | Zasip este o localitate din comuna Bled, Slovenia, cu o populație de 963 de locuitori. | |
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/wiki/%E8%87%BA%E7%81%A3%E8%9D%B4%E8%9D%B6%E5%88%97%E8%A1%A8 | 臺灣蝴蝶列表 | 花弄蝶亞科( Pyrginae Burmeister, 1878) | 臺灣蝴蝶列表 / 鳳蝶總科 Papilionoidea / 弄蝶科 (Hesperiidae Latreille, 1809) / 花弄蝶亞科( Pyrginae Burmeister, 1878) | null | 中文（繁體）: 台灣流星弄蝶 Celaenorrhinus major | null | image/jpeg | 1,800 | 2,700 | true | true | true | 台灣有「蝴蝶王國」之稱，約有 370 種蝴蝶曾在臺灣被紀錄；若再加上偶發種、偶發定居種和疑問種等，可將臺灣的蝴蝶種類推至超過 400 種。其中，有約 50 種屬於臺灣特有種。與北方鄰國日本相比，日本的面積雖為臺灣的 10 倍大，但只有約 230 種蝴蝶，臺灣的蝶種密度為日本的 10 餘倍，這大概可以歸因於此島嶼地理與地形上的特殊性。臺灣位於北回歸線之上，以北屬於亞熱帶氣候，以南屬於熱帶氣候，隨著高度的遞增，中央山地又有溫帶和亞寒帶等氣候，因此形成了多元複雜的蝶相。
※類別
固有種：373種。每年定居、繁殖於臺灣的蝶種。含迷蝶的歸化種。
迷蝶：23種。由於颱風等自然因素由周邊國家飛來的蝶種。不會在臺灣繁殖。
疑問種：20種，誤報或是與記錄衝突的蝶種。
總計臺灣共有421種蝴蝶曾被記錄。這個列表只記錄固有種和迷蝶，共392種。 | null | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Baudenkm%C3%A4ler_im_Stadtbezirk_Eickel | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/8/85/Herne-Holsterhausen_-_Dorstener_Stra%C3%9Fe_279.jpg | Liste der Baudenkmäler im Stadtbezirk Eickel | null | Liste der Baudenkmäler im Stadtbezirk Eickel | null | Deutsch: Gaststätte Zum alten Fritz in Herne-Hosterhausen. Das aus dem Jahre 1775 stammende Gasthaus, seit dem 19. Jahrhundert als „Schlenkhoffscher Kotten“ bekannt, ist das älteste Denkmal am Gahlenschen Kohlenweg[1] This is the photograph of an architectural monument. It is part of the list of cultural monuments of Herne, no. 646 | Fachwerkhaus, Dorstener Straße 279 | image/jpeg | 2,448 | 3,264 | true | true | true | Die Liste der Baudenkmäler im Stadtbezirk Eickel enthält die denkmalgeschützten Bauwerke auf dem Gebiet des Stadtbezirks Herne-Eickel in Nordrhein-Westfalen. Diese Baudenkmäler sind in der Denkmalliste der Stadt Herne eingetragen; Grundlage für die Aufnahme ist das Denkmalschutzgesetz Nordrhein-Westfalen.
Der Stadtbezirk Herne-Eickel umfasst die Ortsteile Eickel, Röhlinghausen und Wanne-Süd. | Die Liste der Baudenkmäler im Stadtbezirk Eickel enthält die denkmalgeschützten Bauwerke auf dem Gebiet des Stadtbezirks Herne-Eickel in Nordrhein-Westfalen (Stand: 14. Juli 2016). Diese Baudenkmäler sind in der Denkmalliste der Stadt Herne eingetragen; Grundlage für die Aufnahme ist das Denkmalschutzgesetz Nordrhein-Westfalen (DSchG NRW).
Der Stadtbezirk Herne-Eickel umfasst die Ortsteile Eickel, Röhlinghausen und Wanne-Süd. |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Piandimeleto | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/59/Piandimeleto.jpg | Piandimeleto | null | Piandimeleto | null | Italiano: Panorama di Piandimeleto. | Piandimeleto – Veduta | image/jpeg | 1,752 | 2,664 | true | true | true | Piandimeleto è un comune italiano di 2 107 abitanti della provincia di Pesaro e Urbino. | Piandimeleto è un comune italiano di 2 107 abitanti della provincia di Pesaro e Urbino. |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Ch%C3%A2telblanc | Châtelblanc | null | Châtelblanc | null | Français : Croix de la Combille This building is inscrit au titre des Monuments Historiques. It is indexed in the Base Mérimée, a database of architectural heritage maintained by the French Ministry of Culture, under the reference PA00101745 . беларуская (тарашкевіца) | বাংলা | brezhoneg | català | Deutsch | Ελληνικά | English | Esperanto | español | euskara | suomi | français | magyar | italiano | 日本語 | македонски | Nederlands | português | português do Brasil | română | русский | sicilianu | svenska | українська | +/− | Châtelblanc – Veduta | image/jpeg | 6,048 | 4,032 | true | true | true | Châtelblanc è un comune francese di 114 abitanti situato nel dipartimento del Doubs nella regione della Borgogna-Franca Contea.
Il territorio comunale ospita la Croix de la Combille, croce di strada del XVI secolo, dichiarata Monumento storico di Francia nel 1989. | Châtelblanc è un comune francese di 114 abitanti situato nel dipartimento del Doubs nella regione della Borgogna-Franca Contea.
Il territorio comunale ospita la Croix de la Combille, croce di strada del XVI secolo, dichiarata Monumento storico di Francia nel 1989. | |
zh-TW | https://zh.wikipedia.org/zh-hk/%E5%A1%94%E5%B8%83%E5%8A%A0 | 塔布加 | null | 塔布加 | 教堂地板上餅和魚的圖案 | Deutsch: Brotvermehrungskirche in Tabgha, Mosaik: vier Brote und zwei Fische | null | image/jpeg | 2,313 | 3,472 | true | true | true | 塔布加位於以色列加利利湖西北岸。傳統認為五餅二魚的神跡和耶穌復活後第四次顯現均發生於此。
該處原為一個巴勒斯坦阿拉伯村莊。1945年人口330人，包括310名穆斯林和20名基督徒。1948年第一次中東戰爭期間，塔布加受到襲擊，阿拉伯居民遭驅逐，房屋被拆毀。
該地有兩座著名教堂：五餅二魚堂和首牧伯多祿堂。 | 塔布加（阿拉伯語：الطابغة, al-Tabigha; 希伯來語：עין שבע, Ein Sheva 意為「七泉」；Tabgha）位於以色列加利利湖西北岸。傳統認為五餅二魚的神跡（Mark 6:30-46）和耶穌復活後第四次顯現（John 21:1-24）均發生於此。
該處原為一個巴勒斯坦阿拉伯村莊。1945年人口330人，包括310名穆斯林和20名基督徒。1948年第一次中東戰爭期間，塔布加受到襲擊，阿拉伯居民遭驅逐，房屋被拆毀。
該地有兩座著名教堂：五餅二魚堂和首牧伯多祿堂。 | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Ej%C3%A9rcito_de_Prusia | Ejército de Prusia | Guerras de la Sexta y Séptima Coalición | Ejército de Prusia / Las guerras napoleónicas / Guerras de la Sexta y Séptima Coalición | Gebhard Leberecht von Blücher. | English: Gebhard Leberecht von Blücher. Artist unknown, copying Paul Ernst Gebauer. Deutsch: Gebhard Leberecht von Blücher, unbekannt, zw. 1815 und 1819, nach Paul Ernst Gebauer, Öl auf Kupfer, 53 x 43 cm. Stiftung Stadtmuseum Berlin, Inv.-Nr. GEM 75/10. | null | image/jpeg | 1,240 | 1,006 | true | true | true | El Ejército de Prusia era el ejército del antiguo Reino de Prusia. Fue vital para que Brandeburgo-Prusia se convirtiera en una potencia europea.
El ejército prusiano tiene su origen en el pequeño número de mercenarios de Brandeburgo que participaron en la guerra de los Treinta Años. Federico Guillermo I de Brandeburgo forma por primera vez un ejército permanente, mientras que Federico Guillermo I de Prusia incrementó drásticamente su tamaño. El rey Federico II el Grande llevó a las tropas prusianas a la victoria en las Guerras de Silesia aumentando su prestigio.
El ejército prusiano fue ampliamente vencido por Francia en las guerras napoleónicas de la cuarta Coalición. Sin embargo, bajo el liderazgo de Gerhard von Scharnhorst, los reformadores prusianos modernizaron el ejército, el cual participó en la Guerra de la Sexta Coalición. Aunque los conservadores detuvieron algunas de las reformas, el ejército se convirtió posteriormente en un baluarte del gobierno de Prusia.
Durante el siglo XIX el ejército prusiano logró derrotar a Dinamarca, Austria y Francia. Tras la unificación alemana, el ejército de Prusia pasó a formar parte del Ejército del Imperio alemán. | Los reformadores y gran parte del público pidió Federico Guillermo III aliarse con el Imperio austríaco en su campaña de 1809 contra Francia. Cuando el rey se negó a apoyar una nueva guerra para Prusia, Schill llevó su regimiento de húsares contra el ocupante francés, esperando para provocar un levantamiento nacional. El rey consideró Schill un amotinado , y la rebelión del comandante fue aplastada en Stralsund por aliados franceses. El tratado franco-prusiano de 1812 forzada a Prusia a proporcionar 20.000 soldados al Grande Armée de Napoleón, primero bajo la dirección de Grawert y luego bajo Yorck . la ocupación francesa de Prusia queda reafirmada, y 300 oficiales prusianos desmoralizados renunciaron en protesta.
Durante la retirada napoleónica de Rusia en 1812, Yorck firmó independiente la Convención de Tauroggen con Rusia, rompiendo la alianza franco-prusiana. Stein llegó a Prusia Oriental y condujo el levantamiento de un Landwehr , una milicia para defender la provincia. Con Prusia uniéndose a la sexta coalición y fuera de las manos, Federico Guillermo III comenzó rápidamente a movilizar al ejército y el Landwehr se duplica en el resto del país. En comparación con 1806, la población de Prusia, especialmente la clase media, está a favor de la guerra, y miles de voluntarios se unieron al ejército. Las tropas prusianas bajo el mando de Blücher y Gneisenau fueron vitales en las batallas de Leipzig (1813) y Waterloo (1815). Oficiales de estado mayor posteriores quedaron impresionados con las operaciones simultáneas de grupos separados del ejército prusiano.
La Cruz de Hierro fue introducida como una condecoración militar por el rey Federico Guillermo III en 1813. Después de la publicación de De la guerra , Clausewitz se convirtió en un filósofo de guerra altamente estudiado. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_M%C3%BCnchner_Brunnen | Liste Münchner Brunnen | Liste | Liste Münchner Brunnen / Liste | null | Deutsch: Schloss Fürstenried, heute Exerzitienhaus des Bistums München und Freising, im Stadtteil Forstenried im Stadtbezirk Thalkirchen-Obersendling-Forstenried-Fürstenried-Solln in München (Bayern/Deutschland), Schlosspark This is a picture of the Bavarian Baudenkmal (cultural heritage monument) with the ID D-1-62-000-1958 This image was uploaded as part of Wiki Loves Monuments 2015. Afrikaans | Alemannisch | العربية | جازايرية | azərbaycanca | Bikol Central | беларуская | беларуская (тарашкевіца) | български | বাংলা | brezhoneg | català | čeština | Cymraeg | dansk | Deutsch | Zazaki | Ελληνικά | English | Esperanto | español | eesti | euskara | فارسی | suomi | français | Frysk | Gaeilge | galego | עברית | हिन्दी | hrvatski | magyar | հայերեն | Bahasa Indonesia | Ido | italiano | 日本語 | ქართული | 한국어 | Кыргызча | Lëtzebuergesch | latviešu | Malagasy | македонски | മലയാളം | Bahasa Melayu | Malti | norsk bokmål | नेपाली | Nederlands | norsk nynorsk | polski | português | português do Brasil | română | русский | sicilianu | davvisámegiella | slovenčina | slovenščina | shqip | српски / srpski | svenska | ไทย | Tagalog | Türkçe | українська | اردو | 中文 | 中文（中国大陆） | 中文（简体） | 中文（繁體） | 中文（香港） | 中文（台灣） | +/− | Panbrunnen | image/jpeg | 4,896 | 3,264 | true | true | true | Diese Seite gibt einen Überblick über Brunnen im Stadtgebiet von München, die öffentlich zugänglich sind. In ganz München gibt es nahezu 700 Brunnen, 190 werden von der Landeshauptstadt München betrieben, weitere vom Freistaat Bayern oder von öffentlichen oder privaten Institutionen. Die meisten Brunnen dienen lediglich zur Dekoration; 125 städtische Brunnen werden mit Trinkwasser gespeist, zwölf Brunnen sind als offizielle Trinkbrunnen ausgewiesen. | Koordinaten nach Planlage abgeschätzt. Sollte durch eine Messung vor Ort justiert werden. | |
hu | https://hu.wikipedia.org/wiki/Subway_to_Sally | Subway to Sally | null | Subway to Sally | null | Subway To Sally | null | image/jpeg | 369 | 369 | true | true | true | A Subway To Sally egy német származású folk rock / folk metal zenekar, amely 1990-ben Potsdam városában alakult. Zenéjük számos középkori dallamot és régi népzenei hangzást dolgoz fel, a német nyelv mellett angol, latin, vagy gael nyelven is énekelnek. Mindeddig tíz stúdióalbumuk jelent meg. | A Subway To Sally egy német származású folk rock / folk metal zenekar, amely 1990-ben Potsdam városában alakult. Zenéjük számos középkori dallamot és régi népzenei hangzást dolgoz fel, a (gyakran régi) német nyelv mellett angol, latin, vagy gael nyelven is énekelnek. Mindeddig tíz stúdióalbumuk jelent meg. | |
ml | https://ml.wikipedia.org/wiki/%E0%B4%B8%E0%B5%8D%E0%B4%AA%E0%B5%86%E0%B4%AF%E0%B4%BF%E0%B4%A8%E0%B4%BF%E0%B4%B2%E0%B5%86_%E0%B4%95%E0%B5%8B%E0%B4%9F%E0%B5%8D%E0%B4%9F%E0%B4%95%E0%B4%B3%E0%B5%81%E0%B4%9F%E0%B5%86_%E0%B4%AA%E0%B4%9F%E0%B5%8D%E0%B4%9F%E0%B4%BF%E0%B4%95 | സ്പെയിനിലെ കോട്ടകളുടെ പട്ടിക | Valladolid | സ്പെയിനിലെ കോട്ടകളുടെ പട്ടിക / Castile and León / Valladolid | Portillo Castle | Castle of Portillo | null | image/jpeg | 1,024 | 1,522 | true | true | true | സ്പെയിനിലെ കോട്ടകളുടെ പട്ടിക'വളരെ വിപുലമായതാണ്. കോട്ടകളും കൊട്ടാരങ്ങളുമായി ആയിരക്കണക്കിനുണ്ട് സ്പെയിനിൽ. അവയിൽ അനേകം എണ്ണം അവിടം ഭരിച്ച മുസ്ലിം മൂർ സുൽത്താന്മാർ പണിതതാണ്.
ഇന്ന് 2500 കോട്ടകളെങ്കിലുമുണ്ട്.
ഇത് സ്പെയിനിലെ കോട്ടകളുടെ പട്ടിക ആകുന്നു. | Castle of Alaejos
Castle of Barcial de la Loma
Castle of Canillas de Esgueva
Castle of Castromembibre
Castle of Castroverde de Cerrato
Castle of Curiel de Duero
Castle of Encinas de Esgueva
Castle of Foncastín
Castle of Fuensaldaña (Fuensaldaña)
Castle of Fuente el Sol
Castle of Íscar
Castle of La Mota
Castle of Montealegre de Campos (Montealegre de Campos)
Castle of Mucientes
Castle of Peñafiel
Castle of Portillo
Castle of San Pedro de Latarce
Castle of Simancas (Simancas)
Castle of Tiedra
Castle of Tordehumos
Castle of the Comuneros (Torrelobatón)
Castle of Trigueros del Valle
Castle of Urueña (Urueña)
Castle of Villafuerte de Esgueva
Castle of Villagarcia de Campos
Castle of Villalba de los Alcores
Castle of Villavellid
Castle-Palace of Curiel de Duero or Castle-Palace of los Zúñiga
Walls of Curiel de Duero (Curiel de Duero)
Walls of Mayorga (Mayorga)
Walls of Medina de Rioseco (Medina de Rioseco)
Walls of Medina del Campo (Medina del Campo)
Walls of Olmedo (Olmedo)
Walls of Peñafiel (Peñafiel)
Walls of Portillo (Portillo)
Walls of Tordesillas (Tordesillas)
Walls of Torrelobatón (Torrelobatón)
Walls of Tudela de Duero (Tudela de Duero)
Walls of Urueña (Urueña)
Walls of Valbuena de Duero (Valbuena de Duero)
Walls of Valladolid (Valladolid)
Walls of Villabrágima (Villabrágima)
Walls of Villalba de los Alcores (Villalba de los Alcores) | |
fi | https://fi.wikipedia.org/wiki/Paalusolmu | Paalusolmu | null | Paalusolmu | Valmis paalusolmu. | Deutsch: Palstek mit innen liegendem Ende (linker Palstek) English: Bowline knot Português: Nó lais de guia | null | image/jpeg | 1,536 | 2,048 | true | true | true | Paalusolmu on solmu, jolla tehdään köyden päähän kiinteä silmukka. Siitä käytetään myös nimiä polsteeki ja polstekki. Paalusolmu on helppo ja nopea tehdä, ja sillä on useita eri tekotapoja. Solmua ei pysty avaamaan, kun siihen kohdistuu veto. Solmu on melko luotettava, vaikka on olemassa kestävämpiä ja vahvempia solmuja. Paalusolmu sopii kuitenkin useimpiin käyttötarkoituksiin. Köyden ollessa liukasta tai jäykkää, solmun on havaittu murtuvan kuormittaessa tai luistavan auki kuormaa purettaessa.
Solmua käytetään esimerkiksi kiinnitettäessä vene laituriin ja lipun yläpäätä solmittaessa. Kiipeilyyn solmua ei enää suositella. | Paalusolmu on solmu, jolla tehdään köyden päähän kiinteä silmukka. Siitä käytetään myös nimiä polsteeki ja polstekki. Paalusolmu on helppo ja nopea tehdä, ja sillä on useita eri tekotapoja. Solmua ei pysty avaamaan, kun siihen kohdistuu veto. Solmu on melko luotettava, vaikka on olemassa kestävämpiä ja vahvempia solmuja. Paalusolmu sopii kuitenkin useimpiin käyttötarkoituksiin. Köyden ollessa liukasta tai jäykkää, solmun on havaittu murtuvan kuormittaessa tai luistavan auki kuormaa purettaessa.
Solmua käytetään esimerkiksi kiinnitettäessä vene laituriin ja lipun yläpäätä solmittaessa. Kiipeilyyn solmua ei enää suositella. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Leszczynowa_Ska%C5%82a | Leszczynowa Skała | null | Leszczynowa Skała | null | Polski: Leszczynowa Skała w grupie Węzich Skał w Dolinie Brzoskwini | null | image/jpeg | 2,183 | 1,943 | true | true | true | Leszczynowa Skała – skała w lewych zboczach Doliny Brzoskwinki, w miejscowości Brzoskwinia, w województwie małopolskim, w powiecie krakowskim, w gminie Zabierzów. Pod względem geograficznym znajduje się na Garbie Tenczyńskim w obrębie Tenczyńskiego Parku Krajobrazowego.
Leszczynowa Skała znajduje się w grupie Węzich Skał. Skały znajdują się w lesie na południowo-wschodnim końcu zabudowanego obszaru wsi Brzoskwinia, tuż przy korycie potoku Brzoskwinka. Przy skałach znajduje się dom i ujęcie wody. W ich pobliże dochodzi wąska droga asfaltowa. Leszczynowa Skała zbudowana jest z wapieni, ma wysokość 9–10 m, ściany połogie, pionowe lub przewieszone z filarem. Na jej zachodniej i północno-zachodniej ścianie uprawiana jest wspinaczka skalna. Jest 11 dróg wspinaczkowych o trudności od V do VI.5 w skali krakowskiej i długości do 10 m. Siedem z nich ma zamontowane stałe punkty asekuracyjne: ringi, stanowiska zjazdowe, ringi zjazdowe lub 2 ringi zjazdowe. | Leszczynowa Skała – skała w lewych zboczach Doliny Brzoskwinki, w miejscowości Brzoskwinia, w województwie małopolskim, w powiecie krakowskim, w gminie Zabierzów. Pod względem geograficznym znajduje się na Garbie Tenczyńskim (część Wyżyny Krakowsko-Częstochowskiej) w obrębie Tenczyńskiego Parku Krajobrazowego.
Leszczynowa Skała znajduje się w grupie Węzich Skał (pozostałe to Menhir, Węzia Skała i Drzewna Skała). Skały znajdują się w lesie na południowo-wschodnim końcu zabudowanego obszaru wsi Brzoskwinia, tuż przy korycie potoku Brzoskwinka. Przy skałach znajduje się dom i ujęcie wody. W ich pobliże dochodzi wąska droga asfaltowa. Leszczynowa Skała zbudowana jest z wapieni, ma wysokość 9–10 m, ściany połogie, pionowe lub przewieszone z filarem. Na jej zachodniej i północno-zachodniej ścianie uprawiana jest wspinaczka skalna. Jest 11 dróg wspinaczkowych o trudności od V do VI.5 w skali krakowskiej i długości do 10 m. Siedem z nich ma zamontowane stałe punkty asekuracyjne: ringi (r), stanowiska zjazdowe (st), ringi zjazdowe (rz) lub 2 ringi zjazdowe (2rz). | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/St._Martini_(Bremen) | St. Martini (Bremen) | Baugeschichte | St. Martini (Bremen) / Geschichte / Baugeschichte | Turm und Gemeindehaus von Westen | Martinikirche in der Bremer Altstadt. Die Westseite des Turms hat unten große sandsteingefasste Spitzbogenblenden, darüber Sandsteinverblendung | null | image/jpeg | 4,000 | 3,000 | true | true | true | Die St.-Martini-Kirche in der Altstadt von Bremen liegt in unmittelbarer Nähe zur Weser über dem nach ihr benannten Schiffsanleger an der Schlachte und gehört zu den ältesten Kirchen der Stadt. Der spätgotische Backsteinbau erlitt 1944 schwere Zerstörungen und wurde nach dem Krieg wieder aufgebaut. Seit 1973 steht das Bauwerk unter Denkmalschutz. | Zunächst wurde St. Martini als Basilika errichtet, und zwar schon überwiegend aus Backstein, während die ältere Pfarrkirche Unser Lieben Frauen von einer romanischen Basilika in eine frühgotische Hallenkirche umgebaut wurde, überwiegend mit Sandsteinverblendung. Mit 38,60 m Länge ihres Mittelschiffs und 24,50 m Gesamtbreite war St. Martini die kleinste Bremer Pfarrkirche. Im (Süd-)Osten hatte sie eine Hauptapsis am Mittelschiff und Nebenapsiden an den Seitenschiffen.
Wegen des zur Weser hin unsicheren Baugrundes wurde der Turm asymmetrisch vor das nördliche Seitenschiffgesetzt. An der Baufuge zwischen dem etwas vorstehenden Turm und der Nordwand des Schiffs schließt seit dem Umbau zur Hallenkirche jüngeres Mauerwerk des Schiffs an ältere des Turms an. Die Fassadenwände des unteren Turmgeschosses sind durch Lisenen und Spitzbögen aus Sandstein in jeweils drei große Blenden gegliedert, deren Hintergrund aus Backstein besteht. Die Turnmgeschosse darüber sind nach (Nord-)Westen mit Sandstein verblendet, die anderen drei Turmseiten zeigen dort Backstein. Mehrere der Fenster sind frühgotische jeweils von einer Blende umfasste Biforien.
Schon in der zweiten Hälfte des 13. Jahrhunderts mussten wegen des weichen Untergrundes und Hochwasserschäden die Gewölbe erneuert werden. Aus dieser Zeit stammen die aus Sandstein gefertigten Wulstrippen der Mittelschiffsgewölbe. Nach der ab 1371 durchgeführten Befestigung der Schlachte begann man 1376 mit dem Umbau zur Hallenkirche mit quergestellten Dächern.
Am Turm findet sich also das älteste äußerlich erkennbare Mauerwerk der Kirche. Archäologisch nachgewiesen sind Reste der Nordwand des Schiff, und derjenigen des Chors, zweier Apsiden sowie die Basen zweier oberirdisch nicht mehr erkennbarer Arkadenpfeiler.
Der Umbau zur Hallenkirche erfolgte von 1376 bis 1384. Er lag im allgemeinen Trend jener Zeit, hatte aber wohl erhebliche Schäden an den Seitenschiffen zum Anlass. Es wurden dabei beide Seitenschiffe bis neben das Chorjoch verlängert und diesem ein weiteres Rechteckjoch und ein polygonaler Abschluss angehängt. Der Zustand des als erstes umgebauten Südschiffs war so schlecht, dass man die Bausubstanz völlig ersetzte. Nach Südschiff und Chor wurde das Nordschiff umgestaltet. Anschließend wurden bis Mitte des 15. Jahrhunderts Mittelschiff und südliches Seitenschiff bis an die Flucht der westlichen Turmkante verlängert. Mitte des 16. Jahrhunderts wurde südlich neben den Chor das Predigerhaus mit einem Stufengiebel der Renaissance gestellt, nach seinem bekanntesten Bewohner heute Neanderhaus genannt.
Der heutige Vorraum des Nord(-ost)portals steht an der Stelle einer von Kaufleuten gestifteten Marienkapelle.
Erst im 19. Jahrhundert wurden die westlichen Schiffsverlängerungen zum Gemeindehaus umgebaut.
Der Turm hat heute mit der rund 3,5 m hohen Wetterfahne eine Höhe von 62 m und eine Breite von 9 m. Die Turmuhr befindet sich in einer Höhe von 33 m (Mitte des Zifferblatts).
Am 5. Oktober 1944 erlitt dieser spätgotische Backsteinbau in einer der Bombennächte des Zweiten Weltkrieges schwerste Zerstörungen. Alle Dächer, fast sämtliche Kreuzgewölbe und die Giebelreihe an der Weserseite lagen in Schutt und Asche. Auch der Turmhelm und die Glockenanlage überstanden den Feuersturm nicht. Nur die Umfassungsmauern ragten noch auf.
Am 12. Januar 1952 begann der Wiederaufbau an dem sich auch die Bremer Regierung beteiligte. Nach über acht Jahren, am 17. Dezember 1960, wurde die Kirche feierlich eingeweiht. Die Hörbarkeit des gesprochenen Wortes wird heute mit Hilfe einer Verstärkeranlage unterstützt.
Der gesamte Kirchenbau inkl. des angebauten Pfarrhauses hat heute eine Länge von 60 m und eine Breite von 31 m. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Brda | Brda | Bieg górny – źródło | Brda / Charakterystyka / Bieg rzeki / Bieg górny – źródło | Most kolejowy w Rytlu | Pont sur la Brda (Pologne) / Bridge over the Brda (Poland) / Most kolejowy na Brdzie w miejscowości Rytel | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Brda – rzeka w północnej Polsce, lewy dopływ Wisły, największy w jej dolnym biegu. Dolny fragment Brdy jest fragmentem drogi wodnej Wisła-Odra, międzynarodowej drogi wodnej E70 oraz Bydgoskiego Węzła Wodnego. | Brda wypływa na wysokości ok. 181 m n.p.m. z Jeziora Smołowego, wśród moren czołowych Pojezierza Bytowskiego na północny wschód od Miastka. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/169th_Field_Artillery_Brigade | 169th Field Artillery Brigade | null | 169th Field Artillery Brigade | 169th Field Artillery Brigade shoulder sleeve insignia | English: The 169th Fires Brigade's shoulder sleeve insignia (SSI). | null | image/png | 563 | 413 | true | true | true | The 169th Field Artillery Brigade is an artillery brigade in the US Army National Guard. It is part of the Colorado Army National Guard. | The 169th Field Artillery Brigade (formerly the 169th Fires Brigade) is an artillery brigade in the US Army National Guard. It is part of the Colorado Army National Guard. | |
gl | https://gl.wikipedia.org/wiki/Jordan_Farmar | Jordan Farmar | null | Jordan Farmar | null | English: Jordan Farmar playing with Maccabi Tel-Aviv at Nokia Arena, Tel Aviv עברית: ג'ורדן פארמר משחק במכבי תל אביב | null | image/jpeg | 1,803 | 1,216 | true | true | true | Jordan Robert Farmar, nado nos Ánxeles o 30 de novembrode 1986, é un xogador de baloncesto estadounidense, que debutou como profesional na National Basketball Association nas filas de Los Angeles Lakers durante a tempada 2006-07 e onde conseguiu dous aneis de campión. | Jordan Robert Farmar, nado nos Ánxeles (California) o 30 de novembrode 1986, é un xogador de baloncesto estadounidense, que debutou como profesional na National Basketball Association (NBA) nas filas de Los Angeles Lakers durante a tempada 2006-07 e onde conseguiu dous aneis de campión. | |
th | https://th.wikipedia.org/wiki/%E0%B8%97%E0%B8%B0%E0%B9%80%E0%B8%A5%E0%B8%AA%E0%B8%B2%E0%B8%9A%E0%B8%AD%E0%B8%B2%E0%B8%8A%E0%B8%B4 | ทะเลสาบอาชิ | null | ทะเลสาบอาชิ | null | 芦ノ湖と富士山。元箱根で撮影。 | ทะเลสาบอาชิ 芦ノ湖 - ทิวทัศน์ทะเลสาบอาชิมองเห็นภูเขาไฟฟูจิ | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | ทะเลสาบอาชิ หรือชื่ออื่น ๆ ได้แก่ทะเลสาบฮาโกเนะและทะเลสาบอาชิโนะโกะ เป็นทะเลสาบที่มีภูมิทัศน์สวยงาม ตั้งอยู่บริเวณตำบลฮาโกเนะ จังหวัดคานางาวะ ประเทศญี่ปุ่น มีลักษณะเป็นทะเลสาบปล่องภูเขาไฟ ทอดตัวในแนวตะวันตกเฉียงใต้ของแอ่งภูเขาไฟรูปกระจาดฮาโกเนะ
ทะเลสาบอาชิเป็นทะเลสาบที่สามารถมองเห็นภูเขาไฟฟูจิได้อย่างสวยงาม อีกทั้งโดยรอบทะเลสาบยังเรียงรายไปด้วยรีสอร์ตบ่อน้ำพุร้อน เป็นสถานที่ที่นักท่องเที่ยวทั้งชาวญี่ปุ่นและชาวต่างชาตินิยมไปเยือน มีบริการเรือข้ามฝาก เรือชมวิว จุดเด่นที่สำคัญของเรือในทะเลสาบอาชิคือเลียนแบบลักษณะเรือมาจากเรือโจรสลัดของทางตะวันตก | ทะเลสาบอาชิ (ญี่ปุ่น: 芦ノ湖 Ashino-ko) หรือชื่ออื่น ๆ ได้แก่ทะเลสาบฮาโกเนะและทะเลสาบอาชิโนะโกะ เป็นทะเลสาบที่มีภูมิทัศน์สวยงาม ตั้งอยู่บริเวณตำบลฮาโกเนะ จังหวัดคานางาวะ ประเทศญี่ปุ่น มีลักษณะเป็นทะเลสาบปล่องภูเขาไฟ ทอดตัวในแนวตะวันตกเฉียงใต้ของแอ่งภูเขาไฟรูปกระจาดฮาโกเนะ
ทะเลสาบอาชิเป็นทะเลสาบที่สามารถมองเห็นภูเขาไฟฟูจิได้อย่างสวยงาม อีกทั้งโดยรอบทะเลสาบยังเรียงรายไปด้วยรีสอร์ตบ่อน้ำพุร้อน เป็นสถานที่ที่นักท่องเที่ยวทั้งชาวญี่ปุ่นและชาวต่างชาตินิยมไปเยือน มีบริการเรือข้ามฝาก เรือชมวิว จุดเด่นที่สำคัญของเรือในทะเลสาบอาชิคือเลียนแบบลักษณะเรือมาจากเรือโจรสลัดของทางตะวันตก | |
sk | https://sk.wikipedia.org/wiki/Viedensk%C3%A9_metro | Viedenské metro | null | Viedenské metro | Stanica Volkstheater | English: The Vienna U-Bahn station Volkstheater | null | image/jpeg | 960 | 1,280 | true | true | true | Viedenské metro, otvorené roku 1976, je metro vo Viedni, ktoré sčasti vzniklo z Viedenskej mestskej dráhy, a ktoré prevádzkuje dopravná spoločnosť Wiener Linien GmbH & Co KG, ktorá je súčasťou akciovej spoločnosti Wiener Holding AG. Väčšinovým vlastníkom Wiener Holding AG je mesto Viedeň. Viedenské metro a všeobecne ""MHD vo Viedni"" vyhralo tretie miesto v poskytovanej kvalite cestovania, a podľa prieskumov spokojnosti cestujúcich skončilo ako najlepšie na svete. Maximálna rýchlosť je 80 km/h. Priemerný ranný interval je 2-3 minúty, obedňajší 4-6 minút, poobedňajší 2-4 minúty, večerný 4-6 minút, po 21:00 premávajú všetky linky v 8 minútovom intervale. Viedenské metro využíva najmodernejšie bezpečnostné systémy, ako napr. systém elektronickej kontroly maximálnej povolenej rýchlosti, a vzdialenosti najbližšieho vlaku. | Viedenské metro (nem. Wiener U-Bahn), otvorené roku 1976, je metro (podzemná železnica) vo Viedni, ktoré sčasti vzniklo z Viedenskej mestskej dráhy (postavenej v 19. storočí ešte v čase cisárstva), a ktoré prevádzkuje dopravná spoločnosť Wiener Linien GmbH & Co KG, ktorá je súčasťou akciovej spoločnosti Wiener Holding AG. Väčšinovým vlastníkom Wiener Holding AG je mesto Viedeň. Viedenské metro a všeobecne ""MHD vo Viedni"" vyhralo tretie miesto v poskytovanej kvalite cestovania, a podľa prieskumov spokojnosti cestujúcich skončilo ako najlepšie na svete (Z 2000 opýtaných 98% odpovedalo že sú spokojní, prieskum bol robený na jar roku 2011). Maximálna rýchlosť je 80 km/h. Priemerný ranný interval je 2-3 minúty, obedňajší 4-6 minút, poobedňajší 2-4 minúty, večerný 4-6 minút, po 21:00 premávajú všetky linky v 8 minútovom intervale. Viedenské metro využíva najmodernejšie bezpečnostné systémy, ako napr. systém elektronickej kontroly maximálnej povolenej rýchlosti, a vzdialenosti najbližšieho vlaku (tzn. pokiaľ vlak prekročí max. povolenú rýchlosť, alebo sa približuje na max. povolenú vzdialenosť od druhej súpravy, vlak automaticky v bezpečnej vzdialenosti vodiča upozorní, pri nezareagovaní sám zabrzdí). | |
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E5%AE%89%E6%88%BF%E6%A3%AE%E6%9E%97%E8%BB%8C%E9%81%93 | 安房森林軌道 | null | 安房森林軌道 | 軌道を横切るヤクシカ | 日本語: 安房森林軌道。屋久島にて。 English: A track of the Anbō Forest Railway in Yakushima, Japan. | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | 安房森林軌道とは、屋久島にある森林鉄道である。日本で唯一現役で稼働している森林鉄道である。安房森林鉄道、屋久島森林鉄道ともいう。 | 安房森林軌道（あんぼうしんりんきどう）とは、屋久島（鹿児島県熊毛郡屋久島町）にある森林鉄道である。日本で唯一現役で稼働している森林鉄道である。安房森林鉄道、屋久島森林鉄道ともいう。 | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%83%D0%BB%D1%8C%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B0_%D0%9B%D1%8E%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%BC%D0%B1%D1%83%D1%80%D0%B3%D1%83 | Культура Люксембургу | Література | Культура Люксембургу / Мистецтво / Література | «Сходження на люксембурзький парнас» — перша книжка, видана люксембурзькою мовою. 1829 рік. | Lëtzebuergesch: Titelblat vun der Originaleditioun vum éischte Buch op Lëtzebergesch: Antoine Meyer, 1829. E' Schrek ob de' Lezeburger Parnassus. Lezeburg, bei J. Lamort, ob der Place-d'Aarem. | null | image/png | 856 | 559 | true | true | true | Культура Люксембургу — сукупність матеріальних та духовних цінностей, традицій Люксембургу. Загалом, культурне життя люксембуржців досить подібне до культурного життя населення сусідніх регіонів суміжних країн. Більшість громадян герцогства в тій чи іншій мірі володіють трьома мовами — люксембурзькою, що має статус національної і додатково французькою і німецькою. Хоча вклад країни у світову культуру мало відомий поза її межами, Люксембург має доволі багату культурну спадщину, особливо у музиці, живопису і мистецтві фотографії. Зростаюча кількість музеїв, концертних зал, театрів і галерей свідчать про відчутний інтерес громадян країни до культурного життя. | Люксембурзька література мало відома за межами країни, частково через те, що вона спрямована на внутрішнього читача. Більше того, люксембурзька література фактично почала розвиватись у 19 столітті.
Можливо єдиною пам'яткою середньовічної люксембурзької літератури є «Марієнтальський кодекс» (Codex Mariendalensis), написаний на початку 14 століття і знайдений у селі Анзембург (комуна Тунтанж) у 1999 році. Рукопис написаний одним з мозельсько-франкських діалектів, близьким до сучасної люксембурзької мови. Автором його вважається чернець Герман Венденцький. Твір є біографією Йоланди з Віандену (люксемб. Yolanda vu Veianen), відомої люксембурзької черниці. Рукопис складається з 5963 віршованих рядків, в ньому розповідається про те, як принцеса Йоланда покинула комфортне життя у замку Віанден й перейшла у манастир у Марієнталі, де стала ігуменью.
У 1829 році Антоні Майєр (люксемб. Antoine Meyer), математик за освітою, написав і видав першу книжку «льотцебурзькою німецькою», мовою, що на той час вважалася діалектом німецької, а пізніше стала називатися люксембурзькою мовою. Це була збірка поем «Сходження на люксембурзький парнас» («E’ Schrek op de’ Lezeburger Parnassus»).
Найважливішими фігурами в історії люксембурзької літератури є Едмон де ла Фонтен, юрист, етнограф і національний поет Люксембургу, поет Мішель Ленц і поет Мішель Роданж, автор люксембурзького національного епосу «Ренерт-Лис». Іншим важливим письменником був Баті Вебер (1860—1940, люксемб. Batty Weber), журналіст і автор коротких історій, новел, драм і поем, який зробив помітний внесок у розвиток люксембурзької культури і розвиток самосвідомості люксембурзької нації.
Письменниця Аніза Кольц (нар. 1928, люксемб. Anise Koltz) (її предки — чеського, німецького, англійського і бельгійського похдження) перші свої твори писала німецькою і люксембурзькою мовами, потім перейшла на французьку. Вона вважається одним з найважливіших письменників країни другої половини 20 століття — початку 21 століття. Іншим успішним сучасним (2016) письменником є новеліс і поет Жан Портант (нар. 1950, люксемб. Jean Portante), уроджинець Люксембургу, який проживає у Парижі.
Люксембурзька література довгий час обмежувалася переважно поезією і драматургією. У 1980-х роках, коли в країні тривав рух за надання люксембурзькій мові офіційного статусу, письменники Гай Ревеніг (нар. 1947, люксемб. Guy Rewenig) і Рожер Мандершайд (1933—1910, люксемб. Roger Manderscheid) відзначились написанням романів люксембурзькою мовою. | |
eo | https://eo.wikipedia.org/wiki/Cenade | Cenade | null | Cenade | Luterana preĝejo en Cenade | Română: Ansamblul bisericii evanghelice fortificate, sec. XV - înc. sec. XX This is a photo of a historic monument in județul Alba, classified with number AB-II-a-A-00198 | null | image/jpeg | 1,704 | 2,272 | true | true | true | Cenade estas komunumo en Rumanio sudoriente de Blaj. Administre apartenas al ĝi: Capu Dealului, Gorgan. | Cenade (ĉenade) (hungare: Szászcsanád [sasĉanad], germane: Scholten) estas komunumo en Rumanio sudoriente de Blaj. Administre apartenas al ĝi: Capu Dealului, Gorgan. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Wierzynek | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f0/Kamienica_Pinoci%C5%84ska%2C_Krak%C3%B3w.jpg | Wierzynek | null | Wierzynek | Kamienica Pinocińska | Polski: Kamienica Pinocińska, Kraków | null | image/jpeg | 2,072 | 1,554 | true | true | true | Wierzynek – restauracja mieszcząca się w Krakowie przy Rynku Głównym. Założona została w 1945 przez Kazimierza Książka jako restauracja Pod Wierzynkiem. Jej nazwa nawiązuje do mieszczanina Mikołaja Wierzynka i wydanej przez niego w 1364 uczty, w której uczestniczyli m.in. cesarz Karol IV Luksemburski, Ludwik Węgierski, Kazimierz III Wielki oraz wielu innych monarchów.
Restaurację prowadzi Elżbieta Filipiak, żona Janusza Filipiaka.
Restauracja zajmuje trzy budynki: kamienicę Morsztynowską, kamienicę Pinocińską oraz piętro kamienicy Hetmańskiej. Parter zajmuje kawiarnia. Pierwsze piętro składa się z czterech sal: Sali Zegarowej, Tatrzańskiej, Kolumnowej i Wierzynkowej. Pół piętra wyżej znajduje się Sala Rycerska. Na drugim piętrze znajdują się trzy sale: Sala Pompejańska Duża i Mała oraz Sala Renesansowa. Są to sale, w zależności od potrzeb, restauracyjne, konferencyjne lub taneczne. | Wierzynek – restauracja mieszcząca się w Krakowie przy Rynku Głównym. Założona została w 1945 przez Kazimierza Książka jako restauracja Pod Wierzynkiem. Jej nazwa nawiązuje do mieszczanina Mikołaja Wierzynka i wydanej przez niego w 1364 uczty, w której uczestniczyli m.in. cesarz Karol IV Luksemburski, Ludwik Węgierski, Kazimierz III Wielki oraz wielu innych monarchów.
Restaurację prowadzi Elżbieta Filipiak, żona Janusza Filipiaka.
Restauracja zajmuje trzy budynki: kamienicę Morsztynowską (nr 16), kamienicę Pinocińską (nr 15) oraz piętro kamienicy Hetmańskiej (nr 17). Parter zajmuje kawiarnia. Pierwsze piętro składa się z czterech sal: Sali Zegarowej, Tatrzańskiej (Komnaty Wyobraźni), Kolumnowej i Wierzynkowej. Pół piętra wyżej znajduje się Sala Rycerska. Na drugim piętrze znajdują się trzy sale: Sala Pompejańska Duża i Mała oraz Sala Renesansowa. Są to sale, w zależności od potrzeb, restauracyjne, konferencyjne lub taneczne. |
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E5%AE%9F%E3%81%AE%E3%81%AA%E3%82%89%E3%81%AA%E3%81%84%E3%81%84%E3%81%A1%E3%81%98%E3%81%8F%E3%81%AE%E6%9C%A8%E3%81%AE%E3%81%9F%E3%81%A8%E3%81%88 | 実のならないいちじくの木のたとえ | null | 実のならないいちじくの木のたとえ | 実のならないいちじくの木
Etching by Jan Luyken illustrating Luke 13:6-9 in the Bowyer Bible | English: An etching by Jan Luyken illustrating Luke 13:6-9 in the Bowyer Bible, Bolton, England. | null | image/gif | 547 | 714 | true | true | true | 実のならないいちじくの木のたとえは、新約聖書のルカによる福音書に登場する、イエス・キリストが語った神の国に関するたとえ話である。 | 実のならないいちじくの木のたとえ(みのならないいちじくのきのたとえ、英語: Parable of the barren fig tree)は、新約聖書のルカによる福音書（13:6-9）に登場する、イエス・キリストが語った神の国に関するたとえ話である。 | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Jotunheimen | Jotunheimen | Randonnée, alpinisme et sports d'hiver | Jotunheimen / Activités / Randonnée, alpinisme et sports d'hiver | Le centre de ski d'été de Galdhøpiggen. | Galdhøpiggen Summer Ski Centre in Norway | Remontée mécanique sur un paysage enneigé. | image/jpeg | 2,836 | 1,924 | true | true | true | Le Jotunheimen est un massif de montagnes situé dans le Sud-Ouest de la Norvège dans les Alpes scandinaves. Il constitue la région de plus haute altitude de cette chaîne de montagnes avec tous les sommets de plus de 2 300 m, y compris le Galdhøpiggen, point culminant de la chaîne, de la Norvège et de l'Europe du Nord. Le massif s'étend sur 3 500 km² à la limite entre les comtés d'Innlandet et de Vestland.
Le massif est principalement constitué de gabbros et roches similaires, datant du précambrien, mais charriés à leur position actuelle lors de l'orogenèse calédonienne. L'érosion fluvioglaciaire durant les glaciations quaternaires conjuguée à ces roches dures a laissé un des paysages les plus alpins de toute la chaîne. Bien qu'ayant fortement reculé depuis la dernière glaciation, les glaciers sont toujours omniprésents sur les montagnes, et sont les sources de plusieurs des principaux cours d'eau du Sud norvégien. Ces rivières glaciaires ont souvent une couleur turquoise caractéristique, en particulier visible dans les grands lacs de l'est du massif, tels que le célèbre Gjende. | Jotunheimen est l'un des massifs montagneux les plus visités de Norvège. Il est impossible d'avoir un compte exact du nombre de visiteurs dans le massif, mais un indicateur est qu'en 2008, les touristes ont passé 147 000 nuits dans des logements payants au sein ou à proximité immédiate de Jotunheimen. Environ 30 % des visiteurs sont étrangers.
L'accès au massif par la route est facile été comme hiver. Les principaux ports d'entrée sont les grandes vallées (Gjende, Veodalen, Visdalen, Leirdalen, Utladalen), mais aussi les routes de montagne Sognefjellet (route 55), Valdresflye (route 51) et près de Tyin (route 53), ces dernières étant fermées en hiver. La route de Sognefjellet et de Valdresflye sont par ailleurs classées « routes panoramiques nationales ».
Une majorité (environ 80 %) des touristes visitent durant la saison estivale. La randonnée est l'activité principale, et la région compte un grand nombre d'infrastructures dédiées. Le parc national compte pas moins de 300 km de sentiers marqués, la plupart étant aussi des sentiers pour le ski de fond en hiver. Plusieurs cabanes touristiques sont dispersées dans les montagnes. Dans les aires protégées, sept des cabanes ont du personnel (Glitterheim, Gjendebu, Memurubu, Fannaråki, Skogadalsbøen, Vettismorki et Avdalen) et cinq autres sont en libre-service (Olavsbu, Ingjerdbu, Gravdalen Seter, Stølsmaradalen et Vormeli), pour une capacité cumulée de 600 lits. La plupart de ces cabanes appartiennent à l'association norvégienne de randonnée. Il existe aussi de nombreuses options d'hébergement en dehors des aires protégées, dont en particulier Spiterstulen et Juvasshytta, principaux points de départ pour l'ascension de Galdhøpiggen. Juvasshytta est d'ailleurs la station de montagne la plus élevée d'Europe du Nord, à une altitude 1 841 m, et la route d'accès est aussi la plus haute de Norvège.
Les randonnées d'une journée les plus populaires sont Besseggen et l'ascension de Galdhøpiggen, suivies de la vallée d'Utladalen et de l'ascension de Glittertind ou Fannaråki. Si une grande partie des sommets de la région sont accessibles simplement en marchant, certains nécessitent des techniques d'alpinisme plus avancées, en particulier à Hurrungane et dans les Alpes de Gjende. Turtagrø est un point de départ populaire pour les ascensions d'Hurrungane. En hiver, le ski de fond est une activité populaire, que cela soit des petits tours d'une journée ou sur des plus grandes longueurs, dont en particulier la haute route (Høgruta), une route de cinq jours qui passe les plus hauts sommets du massif. Les montagnes comprennent aussi quelques infrastructures de ski alpin, tels que la station de ski de Lemonsjø, en périphérie du massif et le Centre de ski d'été de Galdhøpiggen, à Juvasshytta. Ce dernier, comme son nom l'indique, permet de skier en été, étant situé au pied d'un glacier (Vesljuvbrean). | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Emil_Zegad%C5%82owicz | Emil Zegadłowicz | null | Emil Zegadłowicz | null | Polski: Emil Zegadłowicz (1888 - 1941) - fotografia portretowa, Poznań. | null | image/jpeg | 799 | 571 | true | true | true | Emil Zegadłowicz was a Polish poet, prose writer, novelist, playwright, translator, expert of art; co-originator of Polish expressionism, member of expressionists' group Zdrój, co-founder of group Czartak. | Emil Zegadłowicz (20 July 1888 – 24 February 1941) was a Polish poet, prose writer, novelist, playwright, translator, expert of art; co-originator of Polish expressionism, member of expressionists' group Zdrój, co-founder of group Czartak. | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Stradario_di_Torino | Stradario di Torino | Parella e la Pellerina | Stradario di Torino / Toponomastica dei quartieri / Parella e la Pellerina | La Dora Riparia attraversa il Parco della Pellerina che è dedicato a Mario Carrara | Parco della Pellerina - Torino - Piedmont - Italy | null | image/jpeg | 1,232 | 1,632 | true | true | true | Lo stradario di Torino comprende i nomi di strade, vie, corsi e piazze del capoluogo piemontese con la loro storia, riguardo sia alle diciture attuali sia ai toponimi antichi. | Confini: confine comunale con Collegno, fiume Dora Riparia, corso Potenza, corso Lecce, strada antica di Collegno
Localizzazione: a ovest delle borgate Campidoglio e San Donato
Oltre alle dediche già citate al Monte Grappa, a Telesio, alla regina Margherita e alle città di Potenza e Lecce, troviamo intitolazioni a personaggi storici e località:
piemontesi: Ornavasso, Omegna, Arona, Orta San Giulio, Viverone, Zumaglia, Domodossola, Piedicavallo, Ghemme, Romagnano, Borgomanero, Borgosesia, Trivero, Oleggio, Galliate, Sostegno, Crevacuore, Gaglianico, Baveno, Invorio, Meina, Cardezza
Valsusa e Valsangone: Gravere, Valgioie, Venalzio (nome italianizzato e non più in uso di Venaus), Melezet, Millaures, Salbertrand, Exilles
alla guerra del 1915-1918: Monte Grappa e Brennero
dell'Italia coloniale: Mogadiscio
regioni italiane: Marche, Calabria e Liguria
I personaggi scritti sugli angoli delle vie che hanno meritato la dedica provengono da numerosi campi della cultura. Tra gli altri troviamo i due anarchici Sacco e Vanzetti (menzionati insieme), due poeti (Servais e Actis), due scrittori (Cossa e Fogazzaro), un console romano (Appio Claudio), diversi uomini politici (Bianchi, Boselli, Chironi, i fratelli Passoni (Mario e Pierluigi), un commediografo (Carrera), numerosi docenti medici (Carrara, Pacchiotti, Lessona, Bellardi, Mosso), un conte e generale (Vittorio Asinari di Bernezzo), due filosofi (Telesio e Tommaso Campanella), due professori di botanica (Gian Francesco Re e Carlo Capelli), un esploratore (Franzoj), tre patrioti risorgimentali (Fabrizi, Giacomo Medici, Pilo), un ufficiale (Bianco), un giureconsulto (Belli), un geologo (Sismonda), un partigiano (Catti), un attore (Casaleggio), una medaglia d'oro per l'azione a favore dei partigiani (Bentivoglio) e un'unica donna, Maria Musso Ferraris, pioniera del femminismo e del voto alle donne. | |
br | https://br.wikipedia.org/wiki/Michael_Caine | Michael Caine | null | Michael Caine | null | Deutsch: Michael Caine zu Gast bei der Viennale 2012, Gartenbaukino. English: Michael Caine, guest at the Vienna International Film Festival 2012, Gartenbaukino. | Skeudenn | image/jpeg | 2,200 | 3,300 | true | true | true | Sir Michael Caine, CBE a zo un aktour ha skrivagner saoz bet ganet d'ar 14 a viz Meurzh 1933 e Londrez, e Bro-Saoz. Brudet eo evit e taol-mouezh cockney accent eus bed an ouvrierien. Caine en deus bet c'hoariet e 115 film gwelet eo evel un ikon Saoz. | Sir Michael Caine, CBE (ganet Maurice Joseph Micklewhite) a zo un aktour ha skrivagner saoz bet ganet d'ar 14 a viz Meurzh 1933 e Londrez, e Bro-Saoz. Brudet eo evit e taol-mouezh cockney accent eus bed an ouvrierien. Caine en deus bet c'hoariet e 115 film gwelet eo evel un ikon Saoz. | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Lijst_van_personen_overleden_in_2005/Voorstel | Lijst van personen overleden in 2005/Voorstel | Juni | Lijst van personen overleden in 2005/Voorstel / Juni | null | Nederlands: Oud hoofdcommissaris van politie H.J. van der Molen 30 november 1966 | null | image/jpeg | 3,073 | 2,049 | true | true | true | Dit is een lijst van personen die overleden zijn in 2005.
De inhoud van deze pagina is gebaseerd op gegevens in Wikidata. Als er onvolkomenheden in deze lijst zitten, gelieve dan aldaar de gegevens aan te passen. Achter iedere persoon is hiervoor een link aanwezig met de aanduiding bewerken.
Wijzigingen in Wikidata worden met enige regelmatigheid geautomatiseerd overgenomen naar deze pagina. | 1 - George Mikan, Amerikaanse basketballer, advocaat en basketbalcoach (geboren in 1924) bewerken
1 - Willem van Malsen, Nederlandse kunstschilder (geboren in 1940) bewerken
2 - Frans De Groof, Belgische senator (geboren in 1916) bewerken
2 - Albert Dunning, Nederlandse musicoloog (geboren in 1936) bewerken
2 - Samir Kassir, Libanese politicus, journalist, schrijver, academisch docent en historicus (geboren in 1960) bewerken
2 - Melita Norwood, Britse spion en secretaris (geboren in 1912) bewerken
5 - Adolfo Aguilar Zínser, Mexicaans lid van de Kamer van Afgevaardigden en lid van de Senaat, diplomaat en advocaat (geboren in 1949) bewerken
6 - Anne Bancroft, Amerikaanse filmactrice, stemactrice, scenarioschrijver, filmregisseur, karakteractrice, toneelactrice en televisieactrice (geboren in 1931) bewerken
6 - Dana Elcar, Amerikaanse toneelacteur, filmacteur en televisieacteur (geboren in 1927) bewerken
6 - Jan Verbeeck (zanger), Belgische operazanger (geboren in 1913) bewerken
8 - Servílio de Jesus Filho, Braziliaanse voetballer (geboren in 1939) bewerken
9 - Gerd Kelbling, onderzeematroos en soldaat (geboren in 1912) bewerken
9 - Papa Touwtjie, zanger (geboren in 1970) bewerken
11 - José Beyaert, Franse wielrenner (geboren in 1925) bewerken
11 - Ghena Dimitrova, Bulgaarse zangeres en operazangeres (geboren in 1941) bewerken
11 - Vasco Gonçalves, Portugese politicus, minister en militair (geboren in 1921) bewerken
11 - Juan José Saer, Argentijnse schrijver en romanschrijver (geboren in 1937) bewerken
12 - Marie Altelaar, Nederlandse activist (geboren in 1917) bewerken
12 - Scott Young, Canadese journalist, autobiograaf en biograaf (geboren in 1918) bewerken
14 - Heinz Bechert, Duitse indologist en academisch docent (geboren in 1932) bewerken
14 - Tom Degenaars, Nederlandse religieus dienaar en ingenieur (geboren in 1921) bewerken
14 - Carlo Maria Giulini, Italiaanse dirigent en muziekdirecteur (geboren in 1914) bewerken
14 - Cornelis Verhagen, Nederlandse rector magnificus van de Technische Universiteit Delft, academisch docent en ingenieur (geboren in 1915) bewerken
15 - Suzanne Flon, Franse toneelactrice en filmactrice (geboren in 1918) bewerken
15 - Alessio Galletti, Italiaanse wielrenner (geboren in 1968) bewerken
15 - Paddy Reynolds, violist (geboren in 1920) bewerken
16 - André Vanderstappen, Belgische voetballer (geboren in 1934) bewerken
17 - Billy Bauer, Amerikaanse jazzmuzikant, gitarist en jazzgitarist (geboren in 1915) bewerken
18 - Omelan Kuschpèta, Nederlandse academisch docent en econoom (geboren in 1924) bewerken
19 - Charles Richard Spinney, Amerikaanse dirigent, musicoloog en componist (geboren in 1934) bewerken
20 - Charles David Keeling, Amerikaanse scheikundige, oceanograaf en wetenschapper (geboren in 1928) bewerken
20 - Jack Kilby, Amerikaanse uitvinder, academisch docent, informaticus, fotograaf, ingenieur en natuurkundige (geboren in 1923) bewerken
21 - Barend Cohen, Nederlandse arts (geboren in 1942) bewerken
21 - George Hawi, Libanese politicus (geboren in 1938) bewerken
21 - Hendrik Jan van der Molen, Nederlandse politieagent (geboren in 1911) bewerken
21 - Jaime Sin, Filipijnse kardinaal, katholiek bisschop, titulair bisschop en katholieke aartsbisschop, rooms-katholiek priester (geboren in 1928) bewerken
22 - Herman Berkien, Nederlandse zanger en cabaretier (geboren in 1942) bewerken
22 - Ton Fontani, Nederlandse roeier (geboren in 1930) bewerken
23 - Wim Boersma, Nederlandse judoka (geboren in 1923) bewerken
23 - Gerard Spaink, Nederlandse malacoloog en paleontoloog (geboren in 1928) bewerken
24 - Wim Neijman, Nederlandse televisiepresentator en journalist (geboren in 1935) bewerken
24 - Paul Winchell, Amerikaanse uitvinder, stemacteur, televisieacteur en filmacteur (geboren in 1922) bewerken
25 - John Fiedler, Amerikaanse acteur, stemacteur in de nasynchronisatie, toneelacteur, televisieacteur, filmacteur en stemacteur (geboren in 1925) bewerken
26 - Roland Ducke, Duitse voetballer (geboren in 1934) bewerken
26 - Joop Stoffelen, Nederlandse voetballer (geboren in 1921) bewerken
27 - Frank H | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/National_Register_of_Historic_Places_listings_in_New_Haven_County,_Connecticut | National Register of Historic Places listings in New Haven County, Connecticut | Exclusive of New Haven | National Register of Historic Places listings in New Haven County, Connecticut / Current listings / Exclusive of New Haven | null | English: Plaster House, 117 Plaster House Rd. Southbury This is an image of a place or building that is listed on the National Register of Historic Places in the United States of America. Its reference number is 93000660 | Plaster House | image/png | 600 | 800 | true | true | true | This is a list of the National Register of Historic Places listings in New Haven County, Connecticut.
This is intended to be a complete list of the properties and districts on the National Register of Historic Places in New Haven County, Connecticut, United States. The locations of National Register properties and districts for which the latitude and longitude coordinates are included below, may be seen in an online map.
There are 267 properties and districts listed on the National Register in the county, including 10 National Historic Landmarks. The city of New Haven is the location of 67 of these properties and districts, including 9 National Historic Landmarks; they are listed separately, while the 203 properties and districts in the remaining parts of the county, including 1 National Historic Landmark, are listed here. Three sites appear in both lists.
This National Park Service list is complete through NPS recent listings posted April 24, 2020. | null | |
cs | https://cs.wikipedia.org/wiki/Ivan_Mackerle | Ivan Mackerle | null | Ivan Mackerle | Percy Fawcett | Summary Colonel Percy Harrison Fawcett. Colonel Percy Harrison Fawcett in 1911. Figura de domínio público, originalmente disponibilizada em http://en.wikipedia.org/wiki/Image:PercyFawcett.jpg Licensing | null | image/jpeg | 1,147 | 705 | true | true | true | Ivan Mackerle byl český záhadolog, kryptozoolog, dobrodruh, cestovatel a spisovatel. Se svými kamarády a později i se svým synem podnikl na vlastní náklady několik výprav za záhadami do celého světa – např. do Mongolska, Austrálie, Jižní Ameriky, na Sibiř atd. Stal se známým zejména svým pátráním po mytickém mongolském písečném červu známém jako Olgoj Chorchoj. Byl synem automobilového konstruktéra Julia Mackerleho a synovcem architekta Jaroslava Mackerleho. | Ivan Mackerle (12. března 1942, Plzeň – 3. ledna 2013, Praha) byl český záhadolog, kryptozoolog, dobrodruh, cestovatel a spisovatel. Se svými kamarády a později i se svým synem podnikl na vlastní náklady několik výprav za záhadami do celého světa – např. do Mongolska, Austrálie, Jižní Ameriky, na Sibiř atd. Stal se známým zejména svým pátráním po mytickém mongolském písečném červu známém jako Olgoj Chorchoj. Byl synem automobilového konstruktéra Julia Mackerleho a synovcem architekta Jaroslava Mackerleho. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Truck_art_in_South_Asia | Truck art in South Asia | Gallery | Truck art in South Asia / Gallery | null | such beauty English: Pakistani Truck Art | null | image/jpeg | 600 | 800 | true | true | true | Truck art is a popular form of regional decoration in South Asia, with Pakistani and Indian trucks featuring elaborate floral patterns and calligraphy.
Pakistani decorated trucks servicing Afghanistan came to be known as jingle trucks by American troops and contractors. | null | |
fa | https://fa.wikipedia.org/wiki/%D9%85%D8%B3%D8%AC%D8%AF_%D9%88%D8%B2%DB%8C%D8%B1_%D8%AE%D8%A7%D9%86 | مسجد وزیر خان | شبستان اصلی | مسجد وزیر خان / طرح / شبستان اصلی | سراسر نمای صحن مسجد | English: Wazir Khan Mosque This is a photo of a monument in Pakistan identified as the PB-100 | null | image/jpeg | 2,741 | 11,388 | true | true | true | مسجد وزیر خان مسجد قرن هفدهی واقع در شهر لاهور، مرکز استان پنجاب در پاکستان است و در دوران سلطنت شاه جهان به عنوان بخشی از یک مجموعه ساختمانی، که همچنین شامل حمام شاهی میشود ساخته شد. ساخت این مسجد در سال ۱۶۳۴ آغاز و در سال ۱۶۴۱ پایان یافت.
این مسجدی یکی از پر تزئیناتترین مساجد امپراتوری گورکانی است. مسجد وزیر خان برای کاشیکاریهای پیچیدهٔ آن و همچنین نقاشیهای دیواری به سبک گورکانی در فضاهای داخلی آن شهره است. این مسجد از سال ۲۰۰۹ تحت نظارت سازمان وام فرهنگی آقاخان و دولت پنجاببا کمک از دولت آلمان، نروژ و ایالات متحده تحت مرمت گسترده قرار گرفتهاست. | شبستان اصلی مسجد در غربیترین قسمت از سایت است و حدود ۱۳۰ فوت طول و ۴۲ فوت عرض است. این قسمت به پنج بخش تقسیم شده راهرو طولانی اصلی شمال به جنوب اجرا شده که شبیه به شبستان مسجد مریم زمانی بیگم است.
بخش مرکزی شبستان با یک گنبد به ارتفاع ۳۱ فوت با قطر فوت پوشیده شدهاست که بر چهار طاق استوار است که به شکل یک اتاق مربع شکل است که از عناصر معماری ایرانی به اسم چهار طاقی است. بقیه شبستان با گنبد به ارتفاع ۲۱ فوت و قطر ۱۹ فوت پوشیده شده که به سبکی شبیه به اوایل سلسله لودی ساخته شدهاست. قسمتهای شمالی و جنوبی نیز دارای اتاقهای کوچکیست که با راه پله مارپیچ که به پشت بام میرسند.
دیوارهای داخلی شبستان نیز با خوشنویسی عربی و فارسی تزئین شدهاند.
هر دیوار به قسمتهای کوچکتر تقسیم شده و شامل موزاییکهای منحصر به فرد است. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Rover_Group | Rover Group | Rover 800 series | Rover Group / Models / Rover 800 series | Rover 820 | Rover 820 Si | null | image/jpeg | 1,013 | 1,500 | true | true | true | The Rover Group plc was the British vehicle manufacturing conglomerate known as "BL plc" until 1986, which had been a state-owned company since 1975. It initially included the Austin Rover Group car business, Land Rover Group, Freight Rover vans and Leyland Trucks. The Rover Group also owned the dormant trademarks from the many companies that had merged into British Leyland and its predecessors such as Triumph, Morris, Wolseley, Riley and Alvis.
The Rover Group was owned by British Aerospace from 1988 to 1994, when BAe sold the remaining car business to the German company BMW. The group was further broken up in 2000, when Ford acquired the Land Rover division, with the Rover and MG marques continuing with the much smaller MG Rover Group until 2005. Ownership of the original Rover Group marques is currently split between BMW, SAIC, and Tata Motors, the latter owning the Rover marque itself with its subsidiary Jaguar Land Rover owning much of the assets of the historic Rover company. | Although the Rover 800 went on sale shortly after BL plc changed its name to Rover Group in July 1986, it had been developed in conjunction with Honda (whose corresponding model was the Legend). It was initially available as a saloon with a fastback version launching in 1988. It sold well among buyers in the executive market, with a facelift in November 1991 and the introduction of a coupe version a few months later. However, it stagnated after a replacement targeted for the 1992 model year was cancelled. Many of its duties as a flagship were performed by the 600. The 800 series was updated again in 1996 which gave the car a chrome and silver grill and a lot more standard kit. By its demise in 1999, it was looking considerably dated and was replaced with the 75. | |
tr | https://tr.wikipedia.org/wiki/George_Floyd_protestolar%C4%B1 | George Floyd protestoları | null | George Floyd protestoları | null | Please attribute to Lorie Shaull if used elsewhere. | null | image/jpeg | 3,448 | 5,168 | true | true | true | George Floyd protestoları, 25 Mayıs 2020'de Minneapolis'te görev yapan beyaz polis memuru Derek Chauvin'in Afroamerikan George Floyd'u öldürmesi sonrası önce Minnesota'da daha sonra da Amerika Birleşik Devletleri'nin birçok bölgesinde gerçekleştirilen protestolardır.
1 Haziran itibarıyla, Birleşik Devletler'deki 200'den fazla şehirde protestolar yapıldı ve Floyd için adalet arayanlar ve aşırı polis vahşetine karşı çıkanlar uluslararası olarak desteklendi En az 12 büyük şehir, yağma ve vandalizmi önlemek için 30 Mayıs Cumartesi akşamı sokağa çıkma yasağı ilan etti, ve 31 Mayıs itibarıyla 15 eyaletteki valiler ve Washington, DC Ulusal Muhafızlarını çağırdı 5.000'den fazla birlik etkinken. Protestoların başlangıcından 31 Mayıs gecesine kadar en az 4.400 kişi tutuklandı. | George Floyd protestoları, 25 Mayıs 2020'de Minneapolis'te görev yapan beyaz polis memuru Derek Chauvin'in Afroamerikan George Floyd'u öldürmesi sonrası önce Minnesota'da daha sonra da Amerika Birleşik Devletleri'nin birçok bölgesinde gerçekleştirilen protestolardır.
1 Haziran itibarıyla, Birleşik Devletler'deki 200'den fazla şehirde protestolar yapıldı ve Floyd için adalet arayanlar ve aşırı polis vahşetine karşı çıkanlar uluslararası olarak desteklendi En az 12 büyük şehir, yağma ve vandalizmi önlemek için 30 Mayıs Cumartesi akşamı sokağa çıkma yasağı ilan etti, ve 31 Mayıs itibarıyla 15 eyaletteki valiler (Minnesota dahil) ve Washington, DC Ulusal Muhafızlarını çağırdı 5.000'den fazla birlik etkinken. Protestoların başlangıcından 31 Mayıs gecesine kadar en az 4.400 kişi tutuklandı. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Wuppertal | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/4/47/Wuppertal_Hardt_0142.jpg | Wuppertal | Galerie photographique | Wuppertal / Galerie photographique | null | Deutsch: Hardt-Anlagen, Wuppertal | null | image/jpeg | 1,920 | 2,560 | true | true | true | Wuppertal est une ville allemande du land de Rhénanie-du-Nord-Westphalie, située dans la région du Bergisches Land au cœur de l'agglomération de Rhin-Ruhr.
La ville est connue pour son monorail suspendu, inauguré en 1901, d'une longueur de 13 km, circulant principalement au-dessus de la rivière Wupper, mais aussi pour ses jardins publics et forêts qui représentent les deux tiers de sa surface, les vastes quartiers de villas de l’époque des fondateurs, et la compagnie de danse contemporaine créée et longuement dirigée par Pina Bausch. | null |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Geomyersia_coggeri | Geomyersia coggeri | Répartition | Geomyersia coggeri / Répartition | Aire de répartition de l'espèce Geomyersia coggeri selon l'UICN (consulté le 3 janvier 2013). | English: geographic distribution of Geomyersia coggeri | null | image/png | 944 | 1,259 | true | true | true | Geomyersia coggeri est une espèce de sauriens de la famille des Scincidae. | Cette espèce est endémique des îles de l'Amirauté dans l'archipel Bismarck en Papouasie-Nouvelle-Guinée. | |
iw | https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%99%D7%97%D7%A1%D7%99_%D7%97%D7%95%D7%A3_%D7%94%D7%A9%D7%A0%D7%94%D7%91%E2%80%93%D7%A9%D7%95%D7%95%D7%99%D7%99%D7%A5 | יחסי חוף השנהב–שווייץ | null | יחסי חוף השנהב–שווייץ | null | עברית: מפה של חוף השנהב ושל שווייץ | null | image/png | 672 | 1,416 | true | true | true | יחסי חוף השנהב–שווייץ הם היחסים הדיפלומטיים הרשמיים שבין רפובליקת קוט דיוואר לבין הקונפדרציה השווייצרית. | יחסי חוף השנהב–שווייץ הם היחסים הדיפלומטיים הרשמיים שבין רפובליקת קוט דיוואר לבין הקונפדרציה השווייצרית. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/John_Wesley_Prowers | John Wesley Prowers | Early career | John Wesley Prowers / Career / Early career | A sketch of Bent's New Fort made in 1859 by Daniel Jenks who traveled to Colorado Territory in search of gold. Photo courtesy Library of Congress, Prints and Photographs Department. | English: Daniel Jenks traveled to Colorado territory in 1859 in search of gold. While there, he made this sketch of Bent’s New Fort, which is one of the earliest known images of the fort.” Photo courtesy Library of Congress, Prints and Photographs Dept. This is an image of a place or building that is listed on the National Register of Historic Places in the United States of America. Its reference number is 16000666 | null | image/jpeg | 496 | 691 | true | true | true | John Wesley Prowers was an American trader, cattle rancher, legislator, and businessman in the territory and state of Colorado. Married to Amache Prowers, a Cheyenne woman, his father-in-law was a Cheyenne chief who negotiated for peace and was killed during the Sand Creek massacre.
He began his career as a trader when he was eighteen years of age. After several years, he began buying cattle, the first man to drive cattle westward to Colorado. He was among the first white men to settle in southeastern Colorado. Known as the cattle baron of the Arkansas, he was the first known person to introduce Hereford cattle to Colorado and the first cattle rancher in the area. He raised horses and sheep and operated a farm, which supplied Fort Lyon.
The Prowers House—which operated as a stagecoach station, general store, school, county office, and hotel—is one of the two Boggsville properties listed on the National Register of Historic Places. After the railroads came to the area, he moved to Las Animas and established a store, helped found a bank, and, with Charles Goodnight, co-founded a meat packing plant. | When he was eighteen years of age, he was hired by Robert Miller who was an agent for Cheyenne, Arapaho, Kiowas, Comanche, and Apache tribes of the upper Arkansas area. They traveled from Westport, Missouri to Bent's Fort in what is now Colorado. Their wagon contained annuity goods—sugar, oatmeal, bacon, salt, beans, coffee, cornmeal, and other goods—which Miller and Prowers passed out to Native Americans who came to the fort. Bent's Fort was a trading post where Native Americans traded buffalo robes and mountain men traded beaver skins for goods. Their customers included French-Canadians and Mexicans. He worked at Bent's Fort for seven years, from 1856 to 1863, as a trader who led wagon trains to and from Missouri, returning with supplies for Bent's Fort. From 1865 to 1871, he delivered government supplies from Leavenworth, Kansas to Fort Union. He also delivered supplies to Fort Laramie. He learned the Cheyenne language and was sometimes called upon to act as an interpreter. Respected by Native Americans and whites, he often provided background information about the lifestyle and issues of the indigenous people of Colorado to help whites understand their perspectives. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Thaumastocoris_peregrinus | Thaumastocoris peregrinus | null | Thaumastocoris peregrinus | null | English: Thaumastocoris peregrinus, the "bronzing bug", a pest of Eucalyptus. This sighting in the San Fernando Valley was apparently the first in the United States. [1] | null | image/jpeg | 851 | 1,064 | true | true | true | Thaumastocoris peregrinus, the bronze bug, is a true bug first described from Argentina, but is probably native to Australia. The species has been recorded in Africa, Europe, Middle East, North America, South America, Caribbean, and New Zealand. | Thaumastocoris peregrinus, the bronze bug, is a true bug first described from Argentina, but is probably native to Australia. The species has been recorded in Africa (Kenya, Malawi, South Africa, Zimbabwe), Europe (Albania, Italy, Portugal, Spain), Middle East (Israel), North America (Mexico, California), South America (Argentina, Brazil, Chile, Paraguay, Uruguay), Caribbean, and New Zealand. | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Delcy_Rodr%C3%ADguez | Delcy Rodríguez | null | Delcy Rodríguez | null | U.S. Secretary of State John Kerry shakes hands with Venezuelan Foreign Minister Delcy Rodriguez on June 14, 2016, at the Ministry of Foreign Affairs in Santo Domingo, Dominican Republic, before they held a bilateral meeting on the sidelines of the annual Organization of American States General Assembly. [State Department photo/ Public Domain] | null | image/jpeg | 1,057 | 849 | true | true | true | Delcy Eloína Rodríguez Gómez es una abogada, diplomática y política venezolana que desde el 14 de junio de 2018 ocupa el cargo de vicepresidenta ejecutiva de Venezuela. Fue ministra para la Comunicación e Información de Venezuela desde el 3 de agosto de 2013 hasta el 13 de octubre de 2014. Ocupó el cargo de ministra del Poder Popular para Relaciones Exteriores de la República Bolivariana de Venezuela desde el 26 de diciembre de 2014 hasta el 21 de junio de 2017. Es también hermana del ministro Jorge Rodríguez Gómez.
El 30 de julio de 2017 fue electa a la Asamblea Nacional Constituyente y luego el constituyente Diosdado Cabello propuso que fuera presidente del cuerpo en su sesión inicial del 4 de agosto, la cual fue aprobada, hasta su retiro de funciones el 15 de junio de 2018 para asumir la vicepresidencia ejecutiva del país. Ha recibido varias sanciones internacionales responsabilizada por la violación de derechos humanos y la crisis política en el país. | Delcy Eloína Rodríguez Gómez (Caracas, Venezuela, 18 de mayo de 1969) es una abogada, diplomática y política venezolana que desde el 14 de junio de 2018 ocupa el cargo de vicepresidenta ejecutiva de Venezuela. Fue ministra para la Comunicación e Información de Venezuela desde el 3 de agosto de 2013 hasta el 13 de octubre de 2014. Ocupó el cargo de ministra del Poder Popular para Relaciones Exteriores de la República Bolivariana de Venezuela desde el 26 de diciembre de 2014 hasta el 21 de junio de 2017. Es también hermana del ministro Jorge Rodríguez Gómez.
El 30 de julio de 2017 fue electa a la Asamblea Nacional Constituyente y luego el constituyente Diosdado Cabello propuso que fuera presidente del cuerpo en su sesión inicial del 4 de agosto, la cual fue aprobada, hasta su retiro de funciones el 15 de junio de 2018 para asumir la vicepresidencia ejecutiva del país. Ha recibido varias sanciones internacionales responsabilizada por la violación de derechos humanos y la crisis política en el país. | |
ml | https://ml.wikipedia.org/wiki/%E0%B4%B9%E0%B4%BE_%E0%B4%B2%E0%B5%8B%E0%B4%99%E0%B5%8D_%E0%B4%AC%E0%B5%87 | ഹാ ലോങ് ബേ | ചിത്രശാല | ഹാ ലോങ് ബേ / ചിത്രശാല | null | English: Owned by Trekking Travel, Asia cruise is a comfortable tourist boat in Halong bay, Vietnam. The boat has 8 cabins with all amenities. There is restaurant floor and observation deck. | null | image/jpeg | 1,650 | 2,200 | true | true | true | ഹാ ലോങ് ബേ, വിയറ്റ്നാമിലെ ക്വാങ്ങ് നിൻഹ് പ്രോവിൻസിലുള്ള ഒരു യുനെസ്കോ ലോക പൈതൃക സ്ഥലവും ജനപ്രിയ സഞ്ചാരകേന്ദ്രവുമാണ്. ഭരണപരമായി ഉൾക്കടൽ, ഹാ ലോങ് സിറ്റി, കാം ഫാ ടൗൺ എന്നിവയുൾപ്പെട്ട വാൻ ഡോൺ ജില്ലയുടെ ഭാഗമാണ്. ഉൾക്കടൽ, വിവിധ ആകൃതിയിലും വലിപ്പത്തിലുമുള്ള ആയിരക്കണക്കിന് ചുണ്ണാമ്പുകല്ലാൽ നിർമ്മിതമായ ദ്വീപുകളും ഉൾക്കൊള്ളുന്നതാണ്. വടക്ക് കിഴക്ക് ബായി ടു ലോങ് ബേ, തെക്കുപടിഞ്ഞാറ് ക്യാറ്റ് ബാ ദ്വീപുകൾ എന്നിവ ഉൾപ്പെടുന്ന ഒരു വലിയ മേഖലയുടെ കേന്ദ്രമാണ് ഹാ ലോങ് ബേ. ഈ വലിയ മേഖലകൾ ഭൂതത്വശാസ്ത്രപരമായും, ഭൂമിശാസ്ത്രപരമായും, ഭൂമിയുടെ ഉപരിതലരൂപികരണത്തെ പരമായും, കാലാവസ്ഥയും സാംസ്കാരിക പ്രതീകങ്ങളുമായും സമാനമായ സ്വഭാവങ്ങൾ പങ്കിടുന്നു.
ഹാ ലോങ് ഉൾക്കടലിൻറെ വിസ്തൃതി ഏതാണ്ട് 1,553 ചതുരശ്ര കിലോമീറ്ററാണ്. ഇതിൽ 1,960 മുതൽ 2,000 വരെ ദ്വീപുകളുണ്ട്. ഇവയിൽ ഭൂരിഭാഗവും ചുണ്ണാമ്പുകല്ലുകളാലുള്ളതാണ്. ഉൾക്കടലിൻറെ കാതൽ എന്നു പറയുന്നത്, 334 km² വിസ്തൃതിയുള്ള പ്രദേശത്തെ ഉയർന്ന സാന്ദ്രതയിലുള്ള 775 ദ്വീപുകളാണ്. ഈ ഉൾക്കടലിലെ ചുണ്ണാമ്പു കല്ലുകൾ, വിവിധ ഘട്ടങ്ങളിലും പരിതഃസ്ഥിതികളിലും 500 ദശലക്ഷം വർഷങ്ങൾ കൂടി കടന്നുപോയിട്ടുണ്ടെന്നു കണക്കാക്കപ്പെടുന്നു. | null | |
iw | https://he.wikipedia.org/wiki/%D7%A7%D7%A8%D7%98%D7%99%D7%A1-%D7%A8%D7%99%D7%99%D7%98 | קרטיס-רייט | null | קרטיס-רייט | מטוס קרטיס C-46 קומנדו מתוצרת חברת "קרטיס-רייט". | N78774 Curtiss C-46 Commando. "Tinker Bell" Commemorative AirForce getting airborne at Oshkosh | null | image/jpeg | 683 | 1,024 | true | true | true | קרטיס-רייט קורפוריישן היא חברה תעשייתית שבסיסה בארצות הברית, אך מסונפת ופעילה כלל־עולמית, לייצור מוצרים לתעשייה ולמתן שירותים לשווקים מסחריים, תעשייתיים, ביטחוניים ולתעשיות הפקת האנרגיה. החברה נוסדה ב-1929 מאיחודן של החברות קרטיס חברה למטוסים ומנועים, רייט אירונאוטיקל וחברות אספקה שונות. בסיומה של מלחמת העולם השנייה, הייתה זו יצרנית כלי הטיס הגדולה ביותר בארצות הברית, בספּקה כלי טיס שלמים במספרים גדולים, לכוחות המזוינים של ארצות הברית. מאז, התפתחה החברה הלאה מהרכבתם המלאה של מטוסים מוגמרים, בהפכה ליצרנית רכיבי מנגנוני תיקון והפעלה, מערכות בקרת טיסה, שסתומים, ולנותנת שירותי הכנת משטחים. החברה היא גם סַפָּק רכיבים לחברות הפקת אנרגיה גרעינית, למערכות אנרגיה גרעינית להנעה ימית, לרכבי תעשייה ולתעשיות הגז והנפט הגולמי. לחברה יש שרשרת אספקה משולבת מובנית בתוכה, ורשת מתן שירות כלל־עולמית נרחבת. החברה היא אחת משחקני השוק המגוונים והגדולים בענף התעופה והחלל, והיצרן המקומי הגדול ביותר של מטוסי סילון קטנים בארצות הברית. | קרטיס-רייט קורפוריישן היא חברה תעשייתית שבסיסה בארצות הברית, אך מסונפת ופעילה כלל־עולמית, לייצור מוצרים לתעשייה ולמתן שירותים לשווקים מסחריים, תעשייתיים, ביטחוניים ולתעשיות הפקת האנרגיה. החברה נוסדה ב-1929 מאיחודן של החברות קרטיס חברה למטוסים ומנועים, רייט אירונאוטיקל וחברות אספקה שונות. בסיומה של מלחמת העולם השנייה, הייתה זו יצרנית כלי הטיס הגדולה ביותר בארצות הברית, בספּקה כלי טיס שלמים במספרים גדולים, לכוחות המזוינים של ארצות הברית. מאז, התפתחה החברה הלאה מהרכבתם המלאה של מטוסים מוגמרים, בהפכה ליצרנית רכיבי מנגנוני תיקון והפעלה, מערכות בקרת טיסה, שסתומים, ולנותנת שירותי הכנת משטחים. החברה היא גם סַפָּק רכיבים לחברות הפקת אנרגיה גרעינית, למערכות אנרגיה גרעינית להנעה ימית , לרכבי תעשייה ולתעשיות הגז והנפט הגולמי. לחברה יש שרשרת אספקה משולבת מובנית בתוכה, ורשת מתן שירות כלל־עולמית נרחבת. החברה היא אחת משחקני השוק המגוונים והגדולים בענף התעופה והחלל, והיצרן המקומי הגדול ביותר של מטוסי סילון קטנים בארצות הברית. | |
tr | https://tr.wikipedia.org/wiki/M%C3%BCsl%C3%BCman-T%C3%BCrk_katliamlar%C4%B1 | Müslüman-Türk katliamları | Balkan Savaşları ve I. Dünya Savaşı'nda Balkanlar | Müslüman-Türk katliamları / Balkan Savaşları ve I. Dünya Savaşı'nda Balkanlar | 1913'teki I. Balkan Savaşı sırasında Bulgarlardan kaçan Türk sığınmacılar. | English: Turkish refugees from Edirne Français : Salonique, Grèce. Réfugiés de la Seconde Guerre des Balkans. Autochrome. | null | image/jpeg | 797 | 1,024 | true | true | true | Müslüman-Türk katliamları, Türk Katliamları ya da Türk Kırımı, Osmanlı İmparatorluğu'nun dağılma döneminde Müslüman olmayan etnik gruplar tarafından başta Türkler olmak üzere Müslüman tebaaya yönelik gerçekleşen etnik temizlik. Justin McCarthy, olaylardan etkilenenlerin çoğunun Türkçe konuştuğunu belirtmiştir.
McCarthy, 1821-1922 yılları arasında yaklaşık beş buçuk milyon Müslümanın Avrupa'dan sürüldüğünü ve beş milyondan fazlasının öldürüldüğü ya da kaçarken hastalık veya açlık sonucu öldüğünü tahmin etmektedir. Etnik temizlik, 1820'li-1830'lu yıllarda Sırp ve Yunanların bağımsızlığı kazanmalarının, 1877 - 1878 yıllarında 93 Harbi'nin, 1912-1913 yıllarında Balkan Savaşları'nın, I. Dünya Savaşı ve sonrası sırasında Ermeni isyanları ve çeteleri ile Türk Kurtuluş Savaşı sırasında Anadolu'nun Yunanistan tarafından işgali sonucunda meydana geldi. Michael Mann, 1914 Carnegie Endowment raporunda bu eylemlerin Avrupa'da daha önce görülmemiş muazzam ölçüde cani etnik temizlik olarak tanımlandığını aktarmaktadır. 20. yüzyıla girerken Balkanların Osmanlı kontrolündeki bölgelerde 4.4 milyon Müslümanın yaşamakta olduğu tahmin edilmektedir. | Balkan savaşları sırasında Bulgarlar, Yunanlar ve Ermenilerin Türklere ve Müslümanlara karşı yaptıkları katliamlar, 1912 Carnegie Endowment raporunda ayrıntılı olarak anlatılmaktadır. Dennis Hupchick, Balkan savaşlarının sonucu yaklaşık 1.5 milyon Müslümanın öldüğünü ve 400 bininin mülteci olduğunu tahmin etmektedir.
Uluslararası raporlarına göre, Balkan savaşları sırasında Sırbistan ve Karadağ Ordusu tarafından Arnavutlara karşı katliamlar işlendi. Birinci Balkan Savaşı sırasında 1912 - 13 yıllarında Sırbistan ve Karadağ, Osmanlı kuvvetlerinin bugünkü Arnavutluk ve Kosova'dan kovulmasından sonra Arnavut nüfusuna karşı çok sayıda savaş suçu işlediler. Bunlar Avrupa, Amerika ve Sırp muharefet basınlarınca aktarıldı. Bu suçlar incelemek amacıyla Carnegie Uluslararası Barış Vakfı özel bir encümeni kurdu ve 1913 yılında Balkanlara gönderdi. Sırp kontrollü Kosova Vilayeti'ndeki kurban sayısının ilk birkaç ayda 25.000 kişi olduğu tahmin edildi.
Jusuf Hamza'ya göre Balkan Savaşları sırasında Makedonya bölgesinde 300 binden fazla Türk öldürüldü. Bazı Türkler zorla Hristiyanlaştırıldı. Poroy (Ano Poroia)'da 200 bin, Serez'de 10 bin ve Edirne'de 5000 Türk öldürüldü. Carnegie Endownment raporu, Serez'in Bulgarlar tarafından ele geçirilmesinde kısa süre sonra Türk sakinlerinin öldürüldüğünü belirtmektedir. Justin McCarthy, Drama'ya Bulgarların girmesinin ardından yüzlerce Müslümanın öldürüldüğünü yazmıştır. Dedeağaç Bulgarların "Makedon Gönüllüleri" tarafından 12 Kasım 1912'de alındığında şehrin Müslüman semtleri yağmalandı, yüzden fazla Müslüman öldürüldü.
Danimarka'nın Riget gazetesi için haberler yazmakta olan Fritz Magnussen, Kumanova - Üsküp bölgesinde 3000 Arnavutun Sırplar tarafından öldürüldüğünü, Arnavut köylerinin yakılıp evlerin sakinlerinin kovalanıp "fareler gibi" vurulduğunu bildirmekte, ve Sırp askerlerinin bundan gurur duyduklarını belirtmektedir.
Priştine'de şehrin Müslüman (çoğunluğu Arnavut) nüfusu şehrin kalesine beyaz bayrak çekip Sırpları kandırmak suretiyle pek çok Sırbı öldürmüştü. Bunun üzerine Sırp ordusu şehre girer girmez intikam almak amacıyla halka saldırdı ve Müslüman nüfusu avlamaya başladı. Şehirde Sırp hakimiyetinin ilk günlerinde öldürülen Arnavut sayısı 5000 olarak tahmin edilmektedir.
Ferizovik'te Arnavutların kesin direnişine karşın Sırplar şehri ele geçirdi. Sırpların şehri ele geçirmesinin ardından Sırp ordusunun komutanı tarafından, halktan evlerine dönmeleri ve silahlarını teslim etmeleri istendi. Direnişten sonra hayatta kalanlar geri döndüğünde 300 ila 400 kişi katledildi. Bunu Ferizovik çevresindeki Müslüman köylerinin yıkımı takip etti.
I. Dünya Savaşı sırasında, Ekim 1914'te Doksat (Doksato)'daki Yunanlar bölgedeki Türklere karşı katliamlar yaptı, mallarını yağmaladı ve sahibi oldukları arazileri Yunanlara bıraktıklarına dair belgeler imzalattı. Vodina ve bölgesinde demir sopalarla 300 Türk öldürüldü. Yunan hakimiyetine giren Dedeağaç'ta Osmanlı kaynaklarına göre Rumlar "mezalim ve katliâm" yapmışlardır.
1912 ile 1922 yılları arasında, bölgedeki katliamlar yoğun bir şekilde devam etti. Carnegie Endowment raporuna göre, Türkler bölgedeki Hristiyanlar, yani Sırplar, Yunanlar ve Bulgarlar tarafından, Arnavutlar ise Sırplar tarafından öldürüldü. Kosova'da bölgedeki Müslümanların sayısını azaltarak bölgeyi Sırplaştırma hareketleri vardı. Arnavutlara uygulanan katliamlar, 1941'e kadar devam etti. | |
tt | https://tt.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B5%D0%B9_%D0%A1%D0%B0%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%BD | Алексей Садовен | null | Алексей Садовен | null | Русский: Алексей Андреевич Садовень, заслуженный ординарный профессор Киевского университета, ректор университета в 1917—1918 годах | null | image/jpeg | 747 | 508 | true | true | true | Алексей Садовен — Киев университетының атказанган профессоры, хакыйкый дәүләт киңәшчесе, Киев университеты ректоры вазыйфасын башкаручы. | Алексей Садовен (рус. Алексей Андреевич Садовень, 25 сентябрь 1857 (Julian), Чернигов губернасы, Русия империясе — 8 октябрь 1919, Киев, Украин Совет Социалистик Җөмһүрияте) — Киев университетының атказанган профессоры, хакыйкый дәүләт киңәшчесе (1911), Киев университеты ректоры вазыйфасын башкаручы (1917-1918). | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Ferenc_Erkel | Ferenc Erkel | Opere | Ferenc Erkel / Opere | Autografo di Ferenc Erkel | Magyar: Erkel Ferenc aláírása | null | image/jpeg | 153 | 460 | true | true | true | Ferenc Erkel è stato un compositore, pianista e direttore d'orchestra ungherese.
Viene considerato il padre della Grand opéra ungherese componendo su trame storiche principalmente riferite alla tradizione ungherese paese del quale è anche il compositore della musica dell'Himnusz cioè dell'inno nazionale adottato nel 1844. | Bátori Mária (1840, 2 atti; Mária Bátori è l'amante di László, figlio del Colomanno d'Ungheria)
Hunyadi László (1844, 4 atti)
Erzsébet (1857, 3 atti, solamente il secondo è di Erkel)
Bánk bán (1861, 3 atti; Bánk bán è un palatin di Andrea II) – ci si riferisce spesso a questa come l'opera nazionale dell'Ungheria
Sarolta (1862, 3 atti)
Dózsa György (1867, 5 atti)
Brankovics György (1874, 4 atti)
Névtelen hősök (1880, "Gli eroi innominati", 4 ati)
István király (1885, "Re Stefano", 4 atti)
Kemény Simon (ne rimangono frammenti; avrebbe dovuto essere in 3 atti) | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A6%D0%B5%D1%80%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D1%8C_%D0%A1%D0%B2%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B8%D0%BB%D0%B0_(%D0%92%D0%B5%D0%BD%D0%B0) | Церковь Святого Михаила (Вена) | null | Церковь Святого Михаила (Вена) | null | Michaelerkirche in Vienna   This media shows the protected monument with the number 40779 in Austria. (Commons, de, Wikidata) | null | image/jpeg | 1,992 | 1,200 | true | true | true | Церковь Святого Михаила — приходская церковь Римско-католической церкви в Вене. Расположена во Внутреннем Городе, в восточной части площади Михаэлерплац. Трёхнефная базилика была заложена в 1221 году монахами ордена Святого Михаила. В XIV веке церковь была расширена, а в XVI веке перестроена в готическом стиле. В XIII—XVIII веках Михаэлеркирхе была одной из трёх приходских церквей Вены наряду с собором Святого Стефана и Шотландским монастырём. К приходу Михаэлеркирхе относилась императорская резиденция. В 1724—1725 годах церковь обрела барочный вид.
10 декабря 1792 года на отпевании Вольфганга Амадея Моцарта в церкви впервые был исполнен его «Реквием». В 1792 году западный фасад был оформлен в классицистском стиле. В обширной крипте церкви Святого Михаила тела усопших естественным образом мумифицировались благодаря особым климатическим условиям и доступны для осмотра. | Церковь Святого Михаила (Михаэ́леркирхе, нем. Michaelerkirche) — приходская церковь Римско-католической церкви в Вене. Расположена во Внутреннем Городе, в восточной части площади Михаэлерплац. Трёхнефная базилика была заложена в 1221 году монахами ордена Святого Михаила. В XIV веке церковь была расширена, а в XVI веке перестроена в готическом стиле. В XIII—XVIII веках Михаэлеркирхе была одной из трёх приходских церквей Вены наряду с собором Святого Стефана и Шотландским монастырём. К приходу Михаэлеркирхе относилась императорская резиденция. В 1724—1725 годах церковь обрела барочный вид.
10 декабря 1792 года на отпевании Вольфганга Амадея Моцарта в церкви впервые был исполнен его «Реквием». В 1792 году западный фасад был оформлен в классицистском стиле. В обширной крипте церкви Святого Михаила тела усопших естественным образом мумифицировались благодаря особым климатическим условиям и доступны для осмотра. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Trolejbusy_w_Lublinie | Trolejbusy w Lublinie | Wykaz linii | Trolejbusy w Lublinie / Linie / Wykaz linii | null | Polski: Schemat trasy linii trolejbusowej 202 MPK Lublin This map of Lublin was created from OpenStreetMap project data, collected by the community. This map may be incomplete, and may contain errors. Don't rely solely on it for navigation. | null | image/png | 5,241 | 5,755 | true | true | true | Trolejbusy w Lublinie – jeden z trzech czynnych systemów trolejbusowych w Polsce. Przewoźnikiem na liniach trolejbusowych jest Miejskie Przedsiębiorstwo Komunikacyjne Lublin Sp. z o.o. | Linia cmentarna
Linia turystyczna (obsługiwana zabytkowym trolejbusem)
Linia zjazdowa
Niektóre z kursujących dawniej linii (ostatnia znana trasa) | |
ro | https://ro.wikipedia.org/wiki/Challignac | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/6c/Challignac_eg2.JPG | Challignac | null | Challignac | null | English: church of Challignac, Charente, France Français : église de Challignac (16), France | Challignac | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Challignac este o comună în departamentul Charente, Franța. În 2009 avea o populație de 299 de locuitori. | Challignac este o comună în departamentul Charente, Franța. În 2009 avea o populație de 299 de locuitori. |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/Ligne_de_Bordeaux_%C3%A0_Lacanau | Ligne de Bordeaux à Lacanau | Gares | Ligne de Bordeaux à Lacanau / Gares | null | Français : Ancienne gare de Saint Médard en Jalles, sur la piste cyclable Bordeaux à Lacanau, Gironde | null | image/jpeg | 768 | 1,024 | true | true | true | La ligne de Bordeaux à Lacanau est une ancienne ligne de chemin de fer secondaire française non électrifiée à écartement standard et à voie unique de la région Aquitaine. Elle reliait la ville de Bordeaux à l'Océan. | La ligne desservait les gares de :
Bordeaux Saint-Louis (km 0)
Bruges (km 4,3), embranchement de la ligne de Pointe-de-Grave
Eysines (km 7,3)
Le Haillan (km 9,6), halte
Saint-Médard-en-Jalles (km 12,5), halte route de Bordeaux
Saint-Médard-en-Jalles (km 13,7), raccordement de voies vers la poudrerie
Issac (km 17,1)
Le Lignan, arrêt facultatif
Salaunes (km 23,8)
Sainte-Hélène (km 29,2), embranchement VFL vers Margaux.
Les Tronquats (km 32,8), arrêt facultatif
Saumos (km 38,6)
Lacanau-Ville (km 48,7), correspondance avec la ligne de Lesparre à Saint-Symphorien des S.E.
Talaris (km 52,0), arrêt facultatif
Le Moutchic (km 55,5)
Le Huga (km 58,3), arrêt facultatif
Lacanau-Océan (km 60,6) | |
ru | https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B8%D0%B9_(%D0%91%D1%8F%D0%BA%D0%BE%D0%BD%D1%82) | Алексий (Бяконт) | Постриг | Алексий (Бяконт) / Биография / Постриг | Лицевой летописный свод: Исполнилось ему двенадцать лет, и было ему видение, так как Бог хотел явить свою волю о нём, расставил он силки для ловли птиц и немного задремал, и был ему голос, говорящий: «Алексий, зачем понапрасну трудишься? Отныне будешь ты ловцом людей» | ЛИЦЕВОЙ ЛЕТОПИСНЫЙ СВОД Исполнилось ему двенадцать лет, и было ему видение, так как Бог хотел явить свою волю о нем, расставил он силки для ловли птиц и немного задремал, и был ему голос, говорящий: «Алексий, зачем понапрасну трудишься? Отныне будешь ты ловцом людей». | null | image/jpeg | 3,040 | 1,771 | true | true | true | Митрополи́т Алекси́й — митрополит Киевский и всея Руси, епископ, государственный деятель, дипломат. В церковно-богослужебных текстах именуется «святителем Московским и всея России чудотворцем». Сын боярина Фёдора Бяконта.
Воспитан митрополитом Феогностом; в 1354 году патриарх Константинопольский поставил его митрополитом Киевским и всея Руси. Обладая исключительным умом и способностями, был фактическим правителем Московского княжества при трёх московских князьях; в 1366 году начал строительство каменного Московского Кремля. Пользовался большой благосклонностью в Орде, где исцелил болевшую глазами ханшу Тайдулу; содействовал тому, что великое княжение Владимирское укрепилось окончательно за московскими князьями.
Через 50 лет по смерти Алексий был канонизирован в лике святителя. Его мощи были обретены в 1431 году в основанном им Чудовом монастыре в Кремле в результате восстановительных работ и положены в храме Архангела Михаила; в 1485 году перенесены в Алексиевский храм Чудова монастыря; в 1686 году — в новопостроенный храм Благовещения той же обители; с 1947 года покоятся в Богоявленском, что в Елохове, соборе Москвы. | Согласно житию, выучившись грамоте в раннем возрасте, святитель Алексий уже в отрочестве начал мечтать о монашеской жизни, после того как однажды, уснув на ловле птиц силками, услышал голос, называющий его монашеским именем и предвещающий стать «ловцом человеков».
Девятнадцати лет пострижен, по свидетельству жития преподобного Сергия Радонежского, в Богоявленском монастыре в Загородье (современный Китай-город), старшим братом преподобного Сергия игуменом Стефаном, духовником великих князей; однако, по другим достоверным источникам, связь святителя и его рода с этой обителью не прослеживается. | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Adelidae | Adelidae | Adulto | Adelidae / Descrizione / Adulto | null | Deutsch: Gilia tricolor (Vogeläuglein; Vogelauge) English: Gilia tricolor (Bird's-eye Gilia) is an annual plant native to the Central Valley and foothills of the Sierra Nevada and Coast Ranges in California Español: Gilia tricolor (WP) u ojos de pájaro es una planta anual nativa del Valle Central de California y colinas de Sierra Nevada y cadenas costeras de California. | null | image/jpeg | 1,440 | 1,920 | true | true | true | Gli Adelidi sono una famiglia di lepidotteri, diffusa in tutto il mondo con 297 specie. | Si tratta di piccoli lepidotteri alquanto primitivi che, pur avendo una nervatura alare di tipo eteroneuro, si distinguono dai Ditrysia per il fatto di possedere un apparato riproduttore femminile provvisto di un'unica apertura destinata sia all'accoppiamento, sia all'ovodeposizione; per questo motivo in passato venivano riunite con altre famiglie nella divisione Monotrysia, oggi considerata obsoleta in quanto polifiletica.
È presente una connessione tergosternale, immediatamente posteriore rispetto al primo spiracolo addominale, formata da un processo ventrocaudale del primo tergite, che va a collegarsi all'estensione anterolaterale del secondo sternite.
Le ali, che rivelano anche la presenza di aculei, hanno forma ovoidale-allungata con apice arrotondato; appaiono spesso bruno-grigiastre (nelle specie con abitudini notturne) ma possono anche avere riflessi metallici ed iridescenze molto vivaci. I microtrichi sono presenti ed uniformemente distribuiti. Come nei Ditrysia, si osserva una riduzione del sistema legato al settore radiale (Rs) nell'ala posteriore, con anastomosi di Sc ed R dal quarto basale fino al termen, ed Rs non ramificata; l'accoppiamento alare è di tipo frenato, con frenulum a singola setola composita nei maschi, e da tre a cinque setole nelle femmine; queste setae dipartono da cavità distinte, ed in prossimità di esse possono riscontrarsi, in ambo i sessi, altre setae pseudofrenulari. È presente l'apparato di connessione tra ala anteriore e metatorace; si possono inoltre osservare un ponte precoxale e la perdita del primo sternite addominale, mentre il secondo può suddividersi (completamente o parzialmente) in uno sclerite anteriore più piccolo (S2a) ed uno posteriore più sviluppato (S2b).
Le antenne sono di regola filiformi; nei maschi raggiungono fino a sei volte la lunghezza del corpo (per esempio in alcune Adela), mentre nelle femmine superano comunque la lunghezza della costa. Si può osservare la presenza di uno sclerite intercalare (forse caso unico tra i lepidotteri) oltre a spinule laterali (probabilmente derivate dai sensilla) in alcuni segmenti prossimali del flagello dei maschi di Nemophora; in Adela questi processi sono spesso ricurvi.
Gli ocelli sono assenti, come pure i chaetosemata. Gli occhi dei maschi di alcune specie sono molto sviluppati. La spirotromba che, fatta eccezione per alcune Ceromitia sudafricane, è perfettamente funzionante, risulta ricoperta di scaglie (a differenza degli altri Adeloidea) e più lunga della capsula cefalica, estendendosi fin oltre i palpi mascellari; questi ultimi possono essere allungati e costituiti da quattro o cinque segmenti, come in Ceromitia, oppure ridotti a soli due o tre segmenti, come in Nemophora. I palpi labiali hanno tre segmenti, corti e con setole laterali sul secondo; l'organo di vom Rath sul segmento apicale del palpo labiale, può essere profondo o superficiale.
Nelle zampe, l'epifisi è spesso presente, mentre gli speroni tibiali hanno formula 0-2-4.
L'apparato genitale maschile di alcune specie (e.g. Ceromitia) rivela, su ogni valva, una struttura a pettine detta pectinifer (assente in Nemophora), che nel caso del genere Nematopogon può essere retta da un peduncolo. L'uncus è assente, mentre il vinculum presenta un saccus allungato. La juxta è a forma di freccia, l'edeago è assottigliato.
Nel genitale femminile, l'ovopositore è ben sviluppato e perforante, con gli apici appiattiti lateralmente, al fine di permettere l'inserimento delle uova all'interno dei tessuti fogliari della pianta ospite; tale caratteristica viene considerata una specializzazione secondaria della famiglia. La cloaca è stretta e tubuliforme. Le apofisi sono fortemente sclerotizzate; il corpus bursae è sviluppato e membranaceo, senza signa. Gli ovarioli sono in numero elevato (10-12), a differenza dei quattro riscontrabili di norma negli altri lepidotteri.
L'apertura alare può variare da 4 a 28 mm. | |
bg | https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B0_%D1%82%D0%B5%D0%BA%D0%B5 | Демир Баба теке | Галерия | Демир Баба теке / Галерия | null | Български: Демир баба теке English: Demir Baba Teke This is a photo of a monument in Razgrad in Bulgaria identified by the ID 17/g-34 | null | image/jpeg | 3,088 | 4,160 | true | true | true | Демир баба теке е алевийско теке с тюрбе край село Свещари, Община Исперих, област Разград, Североизточна България, Намира се в извивката на каньона на р. Крапинец, до мощен карстов извор. То е част е от историко-археологическия резерват Сборяново, който е сред Стоте национални туристически обекта на БТС. Теккето е един от първите официално обявени в „Държавен вестник“ национални паметници на културата поради забележителната си архитектура, природна среда и запазеност. Според „Вилаетнаме" османска ръкописната апокрифна книга, предполагемото време на построяване на тюрбето е 1612-1617 г. | null | |
es | https://es.wikipedia.org/wiki/Cacatuini | Cacatuini | null | Cacatuini | Cacatúa sulfúrea (izquierda) y cacatúa galerita (derecha) | null | null | image/jpeg | 472 | 594 | true | true | true | Cacatuini es una tribu de ave Psittaciformes de la familia de las cacatúas. | Cacatuini es una tribu de ave Psittaciformes de la familia de las cacatúas. | |
bs | https://bs.wikipedia.org/wiki/Tango | Tango | null | Tango | null | Tango dancers in San Telmo, Buenos Aires | null | image/jpeg | 2,000 | 3,008 | true | true | true | O tačnom izvoru tog plesa se još uvijek raspravlja. Pretpostavlja se da vuče korijene iz Španije ili Maroka. I značenje samog imena je nejasno. Na Kubi i u Brazilu riječ tango je izraz koji se pojavio početkom 19. vijeka, a označavao je solo ples kojeg su izvodile žene. Tek kasnije se počeo izvoditi u paru. Rodno mjesto pravoga tanga je na zapadnoj obali La Plate, u Buenos Airesu, i zato tango imenujemo Argentinski tango. Priča tanga započinje s argentinskim gaučosima koji su odlazili u pune noćne klubove i molili lokalne djevojke za ples. Budući da se nisu tuširali, djevojke su kružile oko njih zabacujući glave unazad. Kako su gaučosi stalno jahali, pri čemu su koljena u savijenom položaju, taj položaj nogu su prenijeli i na ples. U argentinskom tangu se pokazuju suprotnosti muško-žensko, čvrsto-mekano, grubo-sentimentalno, a najčešće ga prati muzika violine, gitare, flaute i klavira. Zbog svog erotičnog karakterima je bio godinama zabranjen. Tango je počeo osvajati Evropu 1907. godine, a prvi ga je preuzeo Pariz. U Americi ga je popularizirao Rudolf Valentino. | O tačnom izvoru tog plesa se još uvijek raspravlja. Pretpostavlja se da vuče korijene iz Španije ili Maroka. I značenje samog imena je nejasno. Na Kubi i u Brazilu riječ tango je izraz koji se pojavio početkom 19. vijeka, a označavao je solo ples kojeg su izvodile žene. Tek kasnije se počeo izvoditi u paru. Rodno mjesto pravoga tanga je na zapadnoj obali La Plate, u Buenos Airesu, i zato tango imenujemo Argentinski tango. Priča tanga započinje s argentinskim gaučosima koji su odlazili u pune noćne klubove i molili lokalne djevojke za ples. Budući da se nisu tuširali, djevojke su kružile oko njih zabacujući glave unazad. Kako su gaučosi stalno jahali, pri čemu su koljena u savijenom položaju, taj položaj nogu su prenijeli i na ples. U argentinskom tangu se pokazuju suprotnosti muško-žensko, čvrsto-mekano, grubo-sentimentalno, a najčešće ga prati muzika violine, gitare, flaute i klavira. Zbog svog erotičnog karakterima je bio godinama zabranjen. Tango je počeo osvajati Evropu 1907. godine, a prvi ga je preuzeo Pariz. U Americi ga je popularizirao Rudolf Valentino. Englezi su argentinski tango pretvorili u standardni ples, čije su karakteristike trzaji (prvenstveno glavom), strastveni progresivni pokreti, nagla zakašnjenja i strogo odvajanje figura, nema dizanja i spuštanja. Evropski tango zahtijeva strogo podudaranje s ritmom. Fraziranje je vrlo bitno. Izvodi se u 2/4 taktu, a naglasak je na prvom i trećem udarcu. | |
de | https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_ehemaligen_Landesvertretungen_in_Bonn | Liste der ehemaligen Landesvertretungen in Bonn | null | Liste der ehemaligen Landesvertretungen in Bonn | null | Deutsch: Ehemalige Ständige Vertretung und heutiger Sitz der Deutschen Gesellschaft für Ernährung in Hochkreuz, Bonn-Bad Godesberg. English: Former Ständige Vertretung, present seat of the Deutsche Gesellschaft für Ernährung in Bonn-Hochkreuz. | null | image/jpeg | 606 | 902 | true | true | true | Diese Liste stellt dar, welche Gebäude in der ehemaligen Bundeshauptstadt Bonn von den Vertretungen der Länder beim Bund in der Zeit von 1949 bis zur Verlegung des Parlaments- und Regierungssitzes nach Berlin genutzt wurden; wie sie entstanden sind, welche Veränderungen sie erfahren haben und wie sie heute genutzt werden. Im ersten Jahr nach Gründung der Bundesrepublik Deutschland 1949 kamen einige Landesvertretungen zunächst im und in den sog. „Pressehäusern“ am Bundeshaus sowie in der Villa Henkel in Unkel unter. Der Umzug der letzten Landesvertretungen nach Berlin erfolgte aufgrund des späteren Zeitpunkts der Verlegung des Sitzes des Bundesrats erst Ende 2000. | Diese Liste stellt dar, welche Gebäude in der ehemaligen Bundeshauptstadt Bonn von den Vertretungen der Länder beim Bund (Landesvertretungen) in der Zeit von 1949 bis zur Verlegung des Parlaments- und Regierungssitzes nach Berlin genutzt wurden; wie sie entstanden sind, welche Veränderungen sie erfahren haben und wie sie heute genutzt werden. Im ersten Jahr nach Gründung der Bundesrepublik Deutschland 1949 kamen einige Landesvertretungen zunächst im und in den sog. „Pressehäusern“ am Bundeshaus sowie in der Villa Henkel (Länderhaus) in Unkel unter. Der Umzug der letzten Landesvertretungen nach Berlin erfolgte aufgrund des späteren Zeitpunkts der Verlegung des Sitzes des Bundesrats (Sommer 2000) erst Ende 2000. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Lapin_Agile | Lapin Agile | null | Lapin Agile | Lapin Agile w 1885 | Au Lapin Agile | null | image/jpeg | 270 | 401 | true | true | true | Lapin Agile – paryski kabaret znajdujący się na ulicy des Saules 22 w centrum dzielnicy Montmartre w 18 okręgu paryskim. Kabaret jest położony na północ od bazyliki Sacré-Cœur.
Oryginalnie kabaret nazywał się Cabaret des Assassins. Nazwa ta została nadana ze względu na pamięć o synu właściciela kabaretu, który zginął w zamachu na kabaret. Kabaret przez ponad 20 lat nie posiadał stałej nazwy aż do 1875 kiedy to artysta André Gill zaproponował nazwę kabaretu Le Lapin à Gill od nazwy położonego w pobliżu klubu nocnego o tej samej nazwie.
W czasie następnych lata nazwa kabaretu ewoluowała do obecnie, jaką jest Cabaret Au Lapin Agile lub zdrobniale po prostu Lapin Agile. W pierwszych latach XX wieku Lapin Agile było jednym z ulubionych miejsc spędzania wolnego czasu przez artystów pisarzy oraz malarzy w tym m.in Pabla Picassa, Amedeo Modiglianiego, Guillaume Apollinaire oraz Maurice'a Utrillo.
Oprócz popularności wśród artystów Lapin Agile był słynnym miejscem spotkań kryminalistów, sutenerów oraz lokalnych anarchistów pochodzących głównie z Dzielnicy Łacińskiej.
W 1905 Pablo Picasso namalował obraz "W kabarecie Lapin Agile" dzięki czemu kabaret zyskał sławę. | Lapin Agile – paryski kabaret znajdujący się na ulicy des Saules 22 w centrum dzielnicy Montmartre w 18 okręgu paryskim. Kabaret jest położony na północ od bazyliki Sacré-Cœur.
Oryginalnie kabaret nazywał się Cabaret des Assassins. Nazwa ta została nadana ze względu na pamięć o synu właściciela kabaretu, który zginął w zamachu na kabaret. Kabaret przez ponad 20 lat nie posiadał stałej nazwy aż do 1875 kiedy to artysta André Gill zaproponował nazwę kabaretu Le Lapin à Gill od nazwy położonego w pobliżu klubu nocnego o tej samej nazwie.
W czasie następnych lata nazwa kabaretu ewoluowała do obecnie, jaką jest Cabaret Au Lapin Agile lub zdrobniale po prostu Lapin Agile. W pierwszych latach XX wieku Lapin Agile było jednym z ulubionych miejsc spędzania wolnego czasu przez artystów pisarzy oraz malarzy w tym m.in Pabla Picassa, Amedeo Modiglianiego, Guillaume Apollinaire oraz Maurice'a Utrillo.
Oprócz popularności wśród artystów Lapin Agile był słynnym miejscem spotkań kryminalistów, sutenerów oraz lokalnych anarchistów pochodzących głównie z Dzielnicy Łacińskiej.
W 1905 Pablo Picasso namalował obraz "W kabarecie Lapin Agile" dzięki czemu kabaret zyskał sławę. Kabaret Lapin Agile był także częstym motywem prac Maurice'a Utrillo. | |
fr | https://fr.wikipedia.org/wiki/%C3%89pith%C3%A8te_sp%C3%A9cifique | Épithète spécifique | null | Épithète spécifique | Groseillier à grappes (même nom générique : Ribes, épithète spécifique différente : rubrum). | null | null | image/jpeg | 1,296 | 1,424 | true | true | true | L’épithète spécifique, parfois appelée nom spécifique, est le second terme du nom binominal ou binôme linnéen, qui correspond au nom scientifique d'une espèce biologique, le premier terme étant le nom générique ou nom du genre. | L’épithète spécifique, parfois appelée nom spécifique, est le second terme du nom binominal ou binôme linnéen, qui correspond au nom scientifique d'une espèce biologique, le premier terme étant le nom générique ou nom du genre. | |
nl | https://nl.wikipedia.org/wiki/Montclar_(Aveyron) | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/b/b6/Map_commune_FR_insee_code_12149.png | Montclar (Aveyron) | Geografie | Montclar (Aveyron) / Geografie | null | Map commune FR insee code 12149.png | Detailkaart van de gemeente | image/png | 605 | 756 | true | true | true | Montclar is een gemeente in het Franse departement Aveyron en telt 147 inwoners. De plaats maakt deel uit van het arrondissement Millau. | De oppervlakte van Montclar bedraagt 12,8 km², de bevolkingsdichtheid is 11,5 inwoners per km².
De onderstaande kaart toont de ligging van Montclar (Aveyron) met de belangrijkste infrastructuur en aangrenzende gemeenten. |
arz | https://arz.wikipedia.org/wiki/%DA%86%D9%88%D8%B1%DA%86_%D9%BE%D8%A7%D9%84 | چورچ پال | null | چورچ پال | null | Photo of animator George Pal. | null | image/jpeg | 637 | 389 | true | true | true | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
چورچ پال كان كاتب من المجر و امريكا. | الصفحه دى يتيمه, حاول تضيفلها لينك فى صفحات تانيه متعلقه بيها.
چورچ پال (George Pal) كان كاتب من المجر و امريكا. | |
zh | https://zh.wikipedia.org/zh-cn/%E6%A4%BF%E8%AA%AA%E5%BC%93%E5%BC%B5%E6%9C%88 | 椿說弓張月 | 锦绘 | 椿說弓張月 / 派生作品 / 锦绘 | null | 日本語: 『鎮西八郎為朝外伝 椿説弓張月』（葛飾北斎画） English: Chinsetsu Yumihari-zuki, by Hokusai Katsushika | null | image/jpeg | 250 | 320 | true | true | true | 《椿说弓张月》是一部日本江户时代的传奇小说读本，由曲亭马琴作、葛饰北斋画。该书的全称为《镇西八郎为外传 椿说弓张月》。1807年-1811年刊行，共5篇。其讲述的是镇西八郎源为朝前往琉球、开创琉球王朝的故事。
椿说弓张月的前篇于1807年出版，以后逐渐出版了后篇、续篇、拾遗、残篇，总计5篇29册。前篇和后篇是根据《保元物语》的记载进行忠实描写的，之后则是根据传说编的。由于源为朝是《保元物语》中的悲剧英雄，该书颇为流行，与曲亭马琴的另一部作品《南总里见八犬传》同为代表作。
《椿说弓张月》中引用了大量中日古代文学著作的典故。其中包括平安时代的军记物语《保元物语》、佐藤行信的《伊豆国海岛风土记》、中国明末清初的《水浒后传》、中国清朝徐葆光的《中山传信录》。其中该书前半部分参照了元禄时代水户彰考馆刊行的《参考保元物语》，后半部分相当部分参照了《水浒后传》李俊渡海成为暹罗王的故事。同时，作者还活用了《中山传信录》中记载的琉球人名、地名和历史事件等。
《椿说弓张月》曾在1914年和1955年两次被编成电影。三岛由纪夫曾在1969年创作将此作品编成歌舞伎，搬上了舞台。 | null | |
sv | https://sv.wikipedia.org/wiki/Iain_Duncan_Smith | Iain Duncan Smith | null | Iain Duncan Smith | Iain Duncan Smith | English: Iain Duncan Smith, British politician and former leader of the Conservative Party. | null | image/jpeg | 1,998 | 3,024 | true | true | true | George Iain Duncan Smith, född 9 april 1954 i Edinburgh, är en brittisk politiker, som var partiledare för Konservativa partiet 2001-2003.
Duncan Smith blev 1992 parlamentsledamot för Londonförorten Chingford. Han profilerade sig som en av Torypartiets EU-kritiker. Under oppositionsåren 1997-2001 var han skuggminister, först för socialförsäkringar och sedan för försvarsfrågor. Efter partiets valförlust 2001 ställde han upp i partiledarvalet efter avgående William Hague och blev av parlamentsgruppen framröstad som en av två slutkandidater. I den påföljande medlemsomröstningen besegrade Duncan Smith den EU-vänlige Kenneth Clarke med 61 procent mot 39. Duncan Smith fick dock inte partiets opinionssiffror att lyfta och efter två år på posten tvingades han bort av sin parlamentsgrupp.
Duncan Smith förblev parlamentsledamot och efter att de konservativa återkommit i regeringsställning 2010 blev han arbets- och pensionsminister i David Camerons regering. Han avgick hastigt i mars 2016, enligt egen utsago i protest mot finansminister George Osbornes planer på nedskärningar i bidragssystemen. | George Iain Duncan Smith, född 9 april 1954 i Edinburgh, är en brittisk politiker, som var partiledare för Konservativa partiet 2001-2003.
Duncan Smith blev 1992 parlamentsledamot för Londonförorten Chingford. Han profilerade sig som en av Torypartiets EU-kritiker. Under oppositionsåren 1997-2001 var han skuggminister, först för socialförsäkringar och sedan för försvarsfrågor. Efter partiets valförlust 2001 ställde han upp i partiledarvalet efter avgående William Hague och blev av parlamentsgruppen framröstad som en av två slutkandidater. I den påföljande medlemsomröstningen (detta var första gången som partiets medlemmar fick avgöra partiledarfrågan) besegrade Duncan Smith den EU-vänlige Kenneth Clarke med 61 procent mot 39. Duncan Smith fick dock inte partiets opinionssiffror att lyfta och efter två år på posten tvingades han bort av sin parlamentsgrupp.
Duncan Smith förblev parlamentsledamot och efter att de konservativa återkommit i regeringsställning 2010 blev han arbets- och pensionsminister i David Camerons regering. Han avgick hastigt i mars 2016, enligt egen utsago i protest mot finansminister George Osbornes planer på nedskärningar i bidragssystemen. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Freight_railways_in_Melbourne | Freight railways in Melbourne | Former services | Freight railways in Melbourne / Former services | Looking north from the Melbourne CBD north west towards the Southern Cross Station carriage yards, Melbourne Yard, the Melbourne Steel Terminal, and Dynon | Overview looking north-west from the CBD in Melbourne, Australia. Dudley Street train carriage yards in foreground, and Latrobe Street bridge then Melbourne Yard freight terminal. Elevated CityLink freeway overpass in background. | null | image/jpeg | 2,272 | 1,704 | true | true | true | The rail network of Melbourne, Australia, has a significant number of railway lines and yards serving freight traffic. Rail transport in Victoria is heavily focused on Melbourne, and, as a consequence, much of the state's rail freight passes through the metropolitan network.
The lines are of two gauges: 1,600 mm Victorian broad gauge and 1,435 mm standard gauge. Because the standard gauge lines were developed to facilitate interstate freight decades after the establishment of the original broad gauge network, they are used almost exclusively by freight services; while some broad gauge lines are used exclusively for freight, but many are shared with the suburban and regional passenger networks operated by Metro Trains Melbourne and V/Line respectively.
Although a limited number of electric freight services historically operated in the metropolitan area, a lack of electrical infrastructure on Victorian mainlines means that no freight services in Melbourne now use electric traction, despite some services operating over the electrified passenger network.
Fixed infrastructure, such as track, signals and yards, is largely owned, operated and maintained by government agencies. | In the late 1920s, the Victorian Railways introduced their fleet of E class electric locomotives which operated throughout Melbourne for the next 60 years, trains operating during the off-peak and at night. As late as the 1970s, most suburban railway stations had goods yards for general freight, as well as the local distribution of huge quantities of brown coal briquettes and firewood, which were the principal forms of industrial and domestic heating. Briquette traffic peaked in 1960/61 when 1.7 million tons were moved within Victoria, second only to the wheat harvest in volume.
There were also a large number of sidings that directly served factories and other industrial facilities. With the rise of efficient door to door road transport, suburban rail freight operations ceased in the late 1980s. The majority of goods yards have since been removed and the land used for car parking, or converted to stabling locations for suburban trains.
Suburban stations with goods yards or sidings included:
Dandenong
Essendon
Newport
Werribee
Sunshine
Broadmeadows
Eltham
Heidelberg
General Motors
Williamstown
Laverton
Newmarket
Yarraville
Spotswood (sand trains to AGM Siding near Nyora)
Seaford
Port Melbourne
In recent years, attempts have been made to run shuttles between the Port of Melbourne and inland ports. Between 2003 and 2006, CRT Group operated a shuttle to their terminal at Altona, 22 kilometres from the docks. In 2004/05, the service transported 13,000 TEU, this being 42 per cent capacity for import and 58 per cent for export containers. The service ceased due to high access fees charged by track operator ARTC, and delays by interstate freight trains sharing the same track making the reliable operation of two trips per day impossible. The service restarted in 2005, but failed for the same reasons. A second port shuttle has operated to the Austrack terminal at Somerton during various periods since 1998, with difficulties faced including inefficient track layouts, high rail transfer charges at the port, and inconvenient timetables dictated by long distance freight services. | |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_Gothic_brick_buildings_in_Germany | http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/5b/Heppendorf_Katholische_Kirche_01.JPG | List of Gothic brick buildings in Germany | Northern Rhineland | List of Gothic brick buildings in Germany / Mecklenburg-Vorpommern / Hither Pomerania without Rügen / North Rhine-Westphalia / Northern Rhineland | null | St. Dionysius in Sindorf-Heppendorf, Kerpen, Germany | null | image/jpeg | 2,000 | 1,852 | true | true | true | This list is a part of the international List of Gothic brick buildings.
For the parts of this list on the various countries see:
– In long tables, vertical arrows link to the navigation boards above and below. – | null |
en | https://en.wikipedia.org/wiki/Katsumasa_Chiyo | Katsumasa Chiyo | GT racing | Katsumasa Chiyo / Career / GT racing | null | English: The race-winning Nissan GT-R of Katsumasa Chiyo, Wolfgang Reip and Florian Strauss at the 2015 Liqui Moly Bathurst 12 Hour. | null | image/jpeg | 2,304 | 3,456 | true | true | true | Katsumasa Chiyo is a Japanese racing driver, currently driving for RJN Motorsport in the Blancpain Endurance Series and for Gainer in the Super GT series. He is a part of Nissan's GT Academy program. | Following his National Class win in the 2011 All-Japan Formula Three Championship, Chiyo switched to the Super GT series, racing a Nissan GT-R in the GT300 class for NDDP Racing. He took victory at Sportsland SUGO with Yuhi Sekiguchi and went on to finish the season in fourth place. Chiyo moved to Dijon Racing for the 2013 series and finished 28th in the standings after taking just one points-scoring finish. He didn't race in the series in 2014, but returned in 2015, driving for Gainer in the GT300 class. He won at Fuji with teammate André Couto and at Suzuka with Couto and Ryuichiro Tomita. Chiyo will step up to the GT500 class in 2016, driving the S Road MOLA Nissan GT-R alongside Satoshi Motoyama.
Chiyo began racing in the Blancpain Endurance Series in 2014, driving a Nissan GT-R Nismo GT3 for RJN Motorsport. He scored a podium finish at Circuit Paul Ricard. Along with Alex Buncombe and Wolfgang Reip, Chiyo won the 2015 series. The trio won the 1000 km Paul Ricard and finished third in the final race of the series at the Nürburgring, taking the title by three points over the Bentley M-Sport entry of Steven Kane, Andy Meyrick and Guy Smith. In doing so, Chiyo became the first Japanese driver to win a championship in a top-level sports car racing series organized by the Stéphane Ratel Organisation, and the first to win a major sports car racing championship of any kind outside of Asia.
Chiyo competed in the 2014 Bathurst 12 Hour as part of the Nismo Global Driver Exchange, driving a Nissan GT-R Nismo GT3 with Buncombe, Reip and V8 Supercar driver Rick Kelly. Chiyo was involved in a crash in the early stages of the race, ending the team's chances after 58 laps. Chiyo returned to the race in 2015, this time paired with Reip and Florian Strauss. The trio won the race after Chiyo took the lead with two laps remaining. In the 2016 race, Chiyo finished a close second driving with Kelly and Strauss. | |
ca | https://ca.wikipedia.org/wiki/Emma_Hamilton | Emma Hamilton | null | Emma Hamilton | null | Dansk: Portræt af Emma Hamilton, Nelsons elskerinde, malet af George Romney. English: Emma, Lady Hamilton, by George Romney (died 1802). See source website for additional information. Deutsch: Emma, Lady Hamilton, von George Romney (gest. 1802). Siehe Quell-Webseite für weitere Informationen. | null | image/jpeg | 2,904 | 2,400 | true | true | true | Lady Emma Hamilton fou una cortesana anglesa famosa per ser la darrera amant de l'almirall britànic Horatio Nelson. També fou actriu, model i ballarina. | Lady Emma Hamilton (1761-1815) fou una cortesana anglesa famosa per ser la darrera amant de l'almirall britànic Horatio Nelson. També fou actriu, model i ballarina. | |
pl | https://pl.wikipedia.org/wiki/Dubie_(jezioro_na_R%C3%B3wninie_Drawskiej) | Dubie (jezioro na Równinie Drawskiej) | null | Dubie (jezioro na Równinie Drawskiej) | Dubie od północnego brzegu w Drawnie | English: Poland, Dubie Lake Polski: Jezioro Dubie (południowe) | null | image/jpeg | 1,800 | 2,400 | true | true | true | Dubie – jezioro wytopiskowe znajdujące się na terenie Równiny Drawskiej, najgłębsze jezioro Puszczy Drawskiej. Jezioro znajduje się w całości w granicach administracyjnych miasta Drawno.
Przed II wojną światową jezioro posiadało dwie niemieckie nazwy Großer See lub Düpsee. W 1949 roku zmieniono urzędowo nazwy kilku jezior połączonych wokół miasta na jedno jezioro Drawno. W 2006 roku Komisja Nazw Miejscowości i Obiektów Fizjograficznych w wykazie hydronimów przedstawiła dla akwenu na południe od miasta Drawna nazwę Dubie. | Dubie (także Adamowo) – jezioro wytopiskowe znajdujące się na terenie Równiny Drawskiej, najgłębsze jezioro Puszczy Drawskiej. Jezioro znajduje się w całości w granicach administracyjnych miasta Drawno.
Przed II wojną światową jezioro posiadało dwie niemieckie nazwy Großer See lub Düpsee. W 1949 roku zmieniono urzędowo nazwy kilku jezior połączonych wokół miasta na jedno jezioro Drawno. W 2006 roku Komisja Nazw Miejscowości i Obiektów Fizjograficznych w wykazie hydronimów przedstawiła dla akwenu na południe od miasta Drawna nazwę Dubie. | |
it | https://it.wikipedia.org/wiki/Papa_Felice_IV | Papa Felice IV | Eventi significativi durante il pontificato | Papa Felice IV / Eventi significativi durante il pontificato | Papa Felice IV consacra la Basilica dei Santi Cosma e Damiano | Painting from SS Cosma e Damiano. | null | image/jpeg | 549 | 399 | true | true | true | Felice IV, a stretto rigore Felice III, è stato il 54º Papa della Chiesa cattolica, che lo venera come santo. Resse la Chiesa di Roma dal 12 luglio 526 alla sua morte. | Il pontificato di Felice IV è segnato da tre eventi importanti:
Il primo è simbolico: si tratta della chiusura della scuola filosofica di Atene, la prestigiosa Accademia fondata da Platone. Ormai la cultura greca non sarà più trasmessa che da parte dei monaci, fino al Rinascimento.
Il secondo apre prospettive considerevoli alla cristianizzazione del profondo dell'Europa occidentale. Benedetto da Norcia fonda l'Abbazia di Montecassino in Italia. La regola benedettina si basa sulla preghiera, sulla lettura di opere religiose e sul lavoro manuale (Ora et labora). La comunità dei laici che si fanno monaci vive del proprio lavoro. Il monachesimo, comparso in Oriente, si espande in Occidente. La fondazione dell'abbazia di Lerino, nel 410, ne è stato un segno premonitore.
Il terzo riguarda il suo sostegno a Teodosio il Cenobiarca nella sua opposizione al monofisismo, preconizzato dall'imperatore Anastasio I nella Chiesa d'Oriente. | |
ja | https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%82%A6%E3%82%A3%E3%83%BC%E3%83%B3%E6%A5%BD%E5%8F%8B%E5%8D%94%E4%BC%9A | ウィーン楽友協会 | ギャラリー | ウィーン楽友協会 / ギャラリー | null | Deutsch: Podium bzw. Stirnseite des Brahms-Saales im Wiener Musikvereinsgebäude. Der Innenausbau besteht zur Gänze aus Holz, welches großteils lackiert wurde.   This media shows the protected monument with the number 30580 in Austria. (Commons, de, Wikidata) | null | image/jpeg | 3,341 | 4,724 | true | true | true | ウィーン楽友協会は、1812年に設立された、オーストリア・ウィーンにあるクラシック音楽関係者による団体およびその本部の建物。団体の正式名称はDie Gesellschaft der Musikfreunde in Wien。日本では「楽友協会」と呼ばれることが多い。
大ホールは、通称「黄金のホール」と呼ばれ、ウィーン・フィルハーモニー管弦楽団の本拠地として知られる演奏会場である他、同じ建物に資料室や出版社、ベーゼンドルファーなどが同居している。 | null | |
uk | https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B5%D1%80%D0%BC%D0%BE%D1%81 | Лермос | Галерея | Лермос / Галерея | null | Lermoos im Schnee | null | image/jpeg | 1,200 | 1,600 | true | true | true | Лермос — громада округу Ройтте у землі Тіроль, Австрія.
Лермос лежить на висоті 1004 м над рівнем моря і займає площу 56,4 км². Громада налічує 1113 мешканців.
Густота населення 20/км².
Адреса управління громади: Unterdorf 15, 6631 Lermoos. | null |
Subsets and Splits
Rainbow References in WIT
The query retrieves entries containing the word 'rainbow' in various fields, providing a basic search and limited context about where the term appears.