language
stringlengths 2
9
| page_url
stringlengths 25
757
| image_url
stringlengths 54
738
| page_title
stringlengths 1
239
| section_title
stringlengths 1
674
⌀ | hierarchical_section_title
stringlengths 1
1.2k
⌀ | caption_reference_description
stringlengths 1
15.6k
⌀ | caption_attribution_description
stringlengths 1
47.4k
⌀ | caption_alt_text_description
stringlengths 1
2.08k
⌀ | mime_type
stringclasses 7
values | original_height
int32 100
25.5k
| original_width
int32 100
46.6k
| is_main_image
bool 1
class | attribution_passes_lang_id
bool 1
class | page_changed_recently
bool 1
class | context_page_description
stringlengths 1
2.87k
⌀ | context_section_description
stringlengths 1
4.1k
⌀ |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
ar
|
https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%AB%D9%82%D8%A7%D9%81%D8%A9_%D9%81%D8%A7%D8%B1%D8%B3%D9%8A%D8%A9
|
ثقافة فارسية
|
الخط
|
ثقافة فارسية / اللغة / الخط
|
رباعيات الخيام بالخط الفارسي
|
Deutsch: Beschreibung: Vierzeiler Omar Chayyams. Der Text ist gegen den Uhrzeigersinn von rechts oben beginnend zu lesen. Der Duktus ist persisches Schekaste.
| null |
image/png
| 1,000
| 1,000
| true
| true
| true
|
تشتهر إيران أو بلاد فارس بقدم تاريخها وثقافتها التي تمتد إلى أكثر من ثلاثة الآف سنة قبل الميلاد. كما أنها تعتبر بلد متعدد الثقافات لتعدد الأعراق به وتوالي الحقب التاريخية المختلفة عليها. وتعد أكثر الحقب تأثيرا في الثقافة الفارسية هي الإمبراطورية الفارسية، عهد الامبراطورية الساسانية والعصر الصفوي. وتشتمل الثقافة الإيرانية على ثقافة الدول المحيطة بإيران باعتبارها كانت جزء منها وتقع تحت سيطرتها مثل أوزبكستان وأفغانستان وباكستان وطاجيكستان وتركمنستان وأذربيجان وأرمينيا وتركيا وإقليم كردستان العراق.
|
تشير الشواهد التاريخية إلى ان الخط كان رائجاً في إيران قبل ظهور سلاله الهخامنشه. وبفضل التحويرات التي وجدت فيه ظهر بصورته الالفبائيه، وبدأ يكتب به من اليسار الي اليمين، وكانت له اثنان واربعون علامه.وفقاً للشواهد التاريخية المتوافره فان العرب خلال رحلاتهم التجارية إلى الحيرة تعلموا نوعاً من الخط كان متداولاً بين السريانيين، وعملوا على اشاعته في ارض الحجاز، وكان يسمي بالخط «السطرنجيلي». وبعد رواجه بين قريش وفي جزيرة العرب، اشتهر في الكوفة وسمي بالخط الكوفي أيضاً. وقد اخذ الإيرانيون يستفيدون منه في كتابه القرآن وخطوط الكتاب والزخارف والنقوش، بعد أن اوجدوا فيه ابداعات كثيره نظير ايجاد قرائن للحروف، والاستفادة من الفضاءات المناسبة والأبعاد الهندسية والزهور واوراق الأشجار جنباً إلى جنب الحروف ومقترنه معها.
و يعتقد بعضهم ان «ابن مقله الشيرازي» كان قد ابتكر في القرن الثالث الهجري، سته خطوط من الخط الكوفي عرفت بـ «الأقلام الستة»، وهي عباره عن «ريحان، ومحقق، ورقاع، وتوقيع، والثلث، والنسخ». والصحيح هو ان ابن مقله نظم الخطوط التي كانت موجوده، واظهرها بمثابه قوانين هندسيه. بتعبير آخر، وضع ابن مقله اصولاً للخط علي أساس السطح والدور، حظيت بقبول الجميع. ومن ثم راح يقلده الكتاب خاصه تلامذته في طريقه خطهم.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Batalla_de_Antioqu%C3%ADa_(218)
|
Batalla de Antioquía (218)
| null |
Batalla de Antioquía (218)
|
Moneda de Macrino, fallecido en la batalla
|
English: A map of Syria under Roman control.
| null |
image/jpeg
| 658
| 585
| true
| true
| true
|
La batalla de Antioquía fue librada el 8 de junio de 218 en los alrededores de Antioquía, entre el ejército romano del emperador Macrino y el del pretendiente Heliogábalo. El general Gannys, comandante de las tropas del joven pretendiente, venció en la batalla, y Heliogábalo se convirtió en emperador.
|
La batalla de Antioquía fue librada el 8 de junio de 218 en los alrededores de Antioquía (Siria), entre el ejército romano del emperador Macrino y el del pretendiente Heliogábalo. El general Gannys, comandante de las tropas del joven pretendiente, venció en la batalla, y Heliogábalo se convirtió en emperador.
|
|
no
|
https://no.wikipedia.org/wiki/Pok%C3%A9mon_Go
|
Pokémon Go
|
Utgivelse
|
Pokémon Go / Utgivelse
|
Når og hvor Pokémon Go ble lansert de første dagene: ██ Sluppet 6. juli 2016 (Australia, New Zealand, USA) ██ Sluppet 13. juli 2016 (Tyskland) ██ Sluppet 14. juli 2016 (Storbritannia) ██ Sluppet 15. juli 2016 (Italia, Spania, Portugal) ██ Sluppet 16. juli 2016 (Det meste av Europa)[note 1] ██ Sluppet 17. juli 2016 (Canada) ██ Sluppet 22. juli 2016 (Japan)
| null | null |
image/svg+xml
| 1,314
| 2,560
| true
| true
| true
|
Pokémon Go er et mobilspill der en skal fange virtuelle monstre med en smarttelefon i den virkelige verden. Spillet er stedbasert, det vil si avhengig av mobilens geografiske plassering, og bruker utvidet virkelighet som blander informasjon fra den fysiske verden med ulike virtuelle effekter. Pokémon Go er utviklet av Niantic og utgitt av The Pokémon Company som en del av franchise-systemet Pokémon. Det kom på markedet i juli 2016 for iOS og Android.
Spillet lar spillere fange, bekjempe og trene pokémon-monstre, maskotliknende spill- og tegnefilmfigurer som opprinnelig ble lansert i Japan i 1996. Spillmonstrene blir vist i form av datafigurer på mobilskjermen plassert i kart og på mobilbilder av nærmiljøet, som om de fantes i de virkelige omgivelsene. Spillet bruker GPS og kameraet på enhetene. Spillet er free-to-play, det vil si har gratis grunnpakke, men kan utvides med valgfrie tilleggselementer som koster penger.
Kort etter lanseringen har spillet blitt en av de mest nedlastede applikasjonene for smarttelefoner. Etter én uke var det mer enn 21 millioner spillere i USA. I begynnelsen av september 2016 hadde spillet blitt lastet ned over 500 millioner ganger på verdensbasis.
| null |
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Great_Victoria_Desert
|
Great Victoria Desert
|
Flora
|
Great Victoria Desert / Flora
|
Serpentine Lakes, South Australia, 2011
|
Deutsch: Serpentine Lakes, South Australia. Salzseen nahe der westaustralischen Grenze in der Großen Viktoria-Wüste English: Serpentine Lakes, South Australia. Salt Lakes in the Great Victoria Desert near the Western Australian border
| null |
image/jpeg
| 2,304
| 3,456
| true
| true
| true
|
The Great Victoria Desert is a sparsely-populated desert ecoregion and interim Australian bioregion in Western Australia and South Australia.
|
Only the hardiest of plants can survive in much of this environment. Between the sand ridges there are areas of wooded steppe consisting of Eucalyptus gongylocarpa, Eucalyptus youngiana and mulga (Acacia aneura) shrubs scattered over areas of resilient spinifex grasses particularly Triodia basedowii.
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E3%82%AF%E3%83%AD%E3%83%83%E3%83%86%E3%83%B3%E3%82%BC%E3%83%BC%E3%81%AE%E6%88%A6%E3%81%84
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/e0/Krottensee-Obelisk.jpg
|
クロッテンゼーの戦い
| null |
クロッテンゼーの戦い
| null |
English: Memorial of the battle of Krottensee Deutsch: Mahnmal der Schlacht bei Krottensee
| null |
image/jpeg
| 1,334
| 785
| true
| true
| true
|
クロッテンゼーの戦いはスペイン継承戦争中の1703年5月24日、ハプスブルク帝国とフランケン・クライスの連合軍とバイエルン選帝侯領の軍の戦闘。戦闘はノイハウス・アン・デア・ペグニッツのクロッテンゼーで行われた。大敗したバイエルン軍はアウアーバッハ・イン・デア・オーバープファルツへ撤退した。
|
クロッテンゼーの戦い（クロッテンゼーのたたかい、ドイツ語: Schlacht bei Krottensee）はスペイン継承戦争中の1703年5月24日、ハプスブルク帝国とフランケン・クライスの連合軍とバイエルン選帝侯領の軍の戦闘。戦闘はノイハウス・アン・デア・ペグニッツのクロッテンゼーで行われた。大敗したバイエルン軍はアウアーバッハ・イン・デア・オーバープファルツへ撤退した。
|
af
|
https://af.wikipedia.org/wiki/Stephen_Baldwin
|
Stephen Baldwin
| null |
Stephen Baldwin
| null |
English: Movie and television actor Stephen Baldwin at CPAC in Washington, D.C..
|
'n Beeld van die betrokke persoonlikheid.
|
image/jpeg
| 1,434
| 1,145
| true
| true
| true
|
Stephen Baldwin is 'n Amerikaanse akteur, vervaardiger, en regisseur. Hy is bekend vir sy rolle in die rolprente The Usual Suspects, Bio-Dome, The Flintstones in Viva Rock Vegas, en Fred Claus.
|
Stephen Baldwin (gebore 12 Mei 1966) is 'n Amerikaanse akteur, vervaardiger, en regisseur. Hy is bekend vir sy rolle in die rolprente The Usual Suspects (1995), Bio-Dome (1996), The Flintstones in Viva Rock Vegas (2000), en Fred Claus (2007).
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Big_Black_River_Railroad_Bridge
|
Big Black River Railroad Bridge
| null |
Big Black River Railroad Bridge
|
Downstream side of the bridge
|
English: Southern (downstream) side of the Big Black River Railroad Bridge, which carries an Illinois Central railroad line over the Big Black River east of Bovina across the Hinds/Warren county line in the U.S. state of Mississippi. Built in 1917, this open-spandrel concrete deck arch bridge is listed on the National Register of Historic Places.
| null |
image/jpeg
| 3,199
| 4,571
| true
| true
| true
|
Big Black River Railroad Bridge is a 465-foot-long concrete open-spandrel arch bridge over the Big Black River built in 1917 near Bovina, Mississippi. It spans the river between Warren County and Hinds County; the nearest settlements are Bovina and Edwards, Mississippi.
It was listed on the National Register of Historic Places in 1988. According to its listing in the Mississippi Historic Bridge Survey in 1988, it is significant as the largest and "most impressive" concrete open-spandrel bridge in Mississippi.
Open-spandrel concrete arch bridges were built in the early 1900s in areas where concrete was not too expensive relative to alternatives and where the span would be sufficiently high so that the arch could span the requisite distance.
|
Big Black River Railroad Bridge is a 465-foot-long (142 m) concrete open-spandrel arch bridge over the Big Black River built in 1917 near Bovina, Mississippi. It spans the river between Warren County and Hinds County; the nearest settlements are Bovina (in Warren) and Edwards, Mississippi (in HInds).
It was listed on the National Register of Historic Places in 1988. According to its listing in the Mississippi Historic Bridge Survey in 1988, it is significant as the largest and "most impressive" concrete open-spandrel bridge in Mississippi (out of just two in the state).
Open-spandrel concrete arch bridges were built in the early 1900s in areas where concrete was not too expensive relative to alternatives and where the span would be sufficiently high so that the arch could span the requisite distance. (Truss bridges can be built lower.)
|
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%83%D1%85%D0%BE%D1%86%D0%B8%D1%86%D0%B5_(%D0%92%D0%B5%D0%BB%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%B2%D0%BE%D1%94%D0%B2%D0%BE%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE)
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/5/5f/Ruchocice_dworzec_%281%29_WK13.jpg
|
Рухоцице (Великопольське воєводство)
| null |
Рухоцице (Великопольське воєводство)
| null |
Dworzec kolejowy w Ruchocicach. This photo was taken during Railway Wikiexpedition 2013 set up by Wikimedia Polska Association. You can see all photographs in category Wikiekspedycja kolejowa 2013. English | Polski | +/−
| null |
image/jpeg
| 2,448
| 3,264
| true
| true
| true
|
Рухоцице — село в Польщі, у гміні Раконевіце Ґродзиського повіту Великопольського воєводства.
Населення — 788 осіб.
У 1975-1998 роках село належало до Познанського воєводства.
|
Рухоцице (пол. Ruchocice, нім. Feldkirch) — село в Польщі, у гміні Раконевіце Ґродзиського повіту Великопольського воєводства.
Населення — 788 осіб (2011).
У 1975-1998 роках село належало до Познанського воєводства.
|
ca
|
https://ca.wikipedia.org/wiki/Brimeux
|
Brimeux
| null |
Brimeux
| null |
Français : église Brimeux
| null |
image/jpeg
| 1,605
| 1,198
| true
| true
| true
|
Brimeux és un municipi francès, situat al departament del Pas de Calais i a la regió dels Alts de França. L'any 2007 tenia 738 habitants.
|
Brimeux és un municipi francès, situat al departament del Pas de Calais i a la regió dels Alts de França. L'any 2007 tenia 738 habitants.
|
|
nn
|
https://nn.wikipedia.org/wiki/Temparken_Sioux_City
|
Temparken Sioux City
| null |
Temparken Sioux City
|
Clint Eastwood har medverka til fleire filmar innspelt i temaparken Sioux City
|
English: Clint Eastwood at the Letters from Iwo Jima screening, Berlinale 2007 Deutsch: Clint Eastwood bei einer Vorführung von Letters from Iwo Jima auf der Berlinale 2007
| null |
image/jpeg
| 300
| 233
| true
| true
| true
|
Sioux City er ein temapark på Gran Canaria som førestiller ein westernby. Temaet i parken er henta frå den ville vesten i USA. Parken er heile 320 000 kvadratmeter stor. Temaparken Sioux City ligg i Canõn del Aguila i San Agustín på kanariøya Gran Canaria i Spania. Det er spela inn fem westernfilmar i parken, mellom anna For a fistful of dollars med Clint Eastwood.
|
Sioux City er ein temapark på Gran Canaria som førestiller ein westernby. Temaet i parken er henta frå den ville vesten i USA. Parken er heile 320 000 kvadratmeter stor. Temaparken Sioux City ligg i Canõn del Aguila i San Agustín på kanariøya Gran Canaria i Spania. Det er spela inn fem westernfilmar i parken, mellom anna For a fistful of dollars med Clint Eastwood.
|
|
hr
|
https://hr.wikipedia.org/wiki/Vojska_Srbije
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/35/126_VOJIN.png
|
Vojska Srbije
|
Zrakoplovstvo i protuzračna odbrana
|
Vojska Srbije / Struktura / Zrakoplovstvo i protuzračna odbrana
| null |
English: 126th Center for Air Reconnaissance Distinctive Unit Insignia
| null |
image/png
| 944
| 826
| true
| true
| true
|
Vojska Srbije službeno je proglašena 8. lipnja 2006. godine uredbom Narodne skupštine Republike Srbije. Nastala je nakon proglašenja nezavisnosti Crne Gore od onih dijelova Vojske Srbije i Crne Gore koji su se nalazili na teritoriju Srbije.
Vojska Srbije su oružane snage Republike Srbije namjenjena za obranu zemlje od oružanog ugrožavanja izvan teritorija Republike Srbije, kao i za izvršavanje drugih misija i zadataka, u skladu s Ustavom, zakonom i načelima međunarodnog prava koji uređuju uporabu vojne sile. Vojska Srbije se može uporabiti izvan granica Republike Srbije samo po odluci Narodne skupštine Republike Srbije.
Vojska Srbije je organizirana na strategijskom, operativnom i taktičkom nivou i u zapovjedne jedinice i ustanove. Vojska je podjeljena na grane, rodove i službe.
Grane Vojske Srbije su:
kopnena vojska,
ratno zrakoplovstvo i protuzračna odbrana.
Brojno stanje Vojske Srbije je oko 49.000 profesionalne vojske. Vojska provodi značajne organizacijske promjene, ali također je i suočena sa velikim financijskim problemima.
|
204. Zrakoplovna Baza - Batajnica
101. lovačka zrakoplovna eskadrila
252. mješovita zrakoplovna eskadrila
138. mješovita transportna zrakoplovna eskadrila
1. izviđačko avijacijsko odjeljenje
24. zrakoplovni tehnički bataljun
17. bataljun za osiguranje zrakoplovne baze
17. topnički bataljun PZO
98. Zrakoplovna Baza - Lađevci/Niš
241. jurišna zrakoplovna eskadrila
714. protutenkovska helikopterska eskadrila
119. mješovita transportna helikopterska eskadrila
2. izviđačko avijacijsko odjeljenje
24. zrakoplovni tehnički bataljun
161. bataljun za osiguranje zrakoplovne baze
98. bataljun za osiguranje zrakoplovne baze
98. topnički bataljun PZO
250. raketna brigada PZO
Komandna Baterija
1. Raketni bataljun PZO
2. Raketni bataljun PZO
3. Samohodni raketni bataljun PZO
4. Samohodni raketni bataljun PZO
5. Samohodni raketni bataljun PZO
126. centar VOJIN
Zapovjedna satnija
20. bataljun VOJIN
31. bataljun VOJIN
Satnija za zrakoplovno-tehničko i tehničko održavanje i snabdevanje
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Swallow_Falls
|
Swallow Falls
| null |
Swallow Falls
|
Swallow falls (Rhaeadr Ewynnol)
|
Swallow Falls near Betws-y-Coed
| null |
image/jpeg
| 481
| 640
| true
| true
| true
|
Swallow Falls is a name coined by early tourists for the Rhaeadr Ewynnol, a multiple waterfall system in Wales, located on the Afon Llugwy near Betws-y-Coed, in Conwy County Borough.
|
Swallow Falls is a name coined by early tourists for the Rhaeadr Ewynnol (English: Foaming Waterfall), a multiple waterfall system in Wales, located on the Afon Llugwy near Betws-y-Coed, in Conwy County Borough.
|
|
gl
|
https://gl.wikipedia.org/wiki/Sal_com%C3%BAn
|
Sal común
|
Papel na alimentación
|
Sal común / Papel na alimentación
|
Saleiro
|
English: a glass salt shaker with a metal top photographed on a white background
| null |
image/jpeg
| 2,189
| 1,837
| true
| true
| true
|
O sal común é un mineral composto principalmente por cloruro de sodio, un composto químico encadrado dentro dos sales químicos. Na súa forma natural é un mineral cristalino e coñécese co nome de halita. O sal atópase en grandes cantidades na auga mariña, sendo o mineral principal constituínte da mesma, facendo que esta posúa unha media de salinidade dun 3,5%. O sal é un composto esencial para a vida en xeral, e o salgado é un dos sabores básicos dos humanos. Os tecidos dos animais conteñen maiores cantidades de sal que os das plantas. O sal é tamén un dos condimentos alimenticios máis antigos e comúns, e o salgado é un método historicamente moi importante para a conservación da comida.
Algunhas das primeiras evidencias do procesamento do sal que se coñecen datan de hai uns 8 000 anos, cando os humanos que vivían nunha zona da actual Romanía fervían augas de mananciais para extraer os sales da mesma, e o comezo da extracción de sal na China data de aproximadamente o mesmo período. O sal era moi apreciado polos hebreos, gregos, romanos, bizantinos, hititas, exipcios e indios.
|
O sal é esencial para a saúde dos humanos e outros animais, e é un dos cinco sabores básicos. Emprégase na gastronomía de moitas partes do mundo, habitualmente dentro de saleiros na propia mesa para o seu uso persoal. É tamén un ingrediente de moitos alimentos manufacturados. O sal de mesa é un sal refinado que contén entre un 97 % e un 99 % de cloruro de sodio. É habitual que se lle engadan axentes antiaglutinantes coma aluminosilicato de sodio ou carbonato de magnesio para que flúa libremente, e o sal iodado que contén ioduro de potasio é un produto común. É tamén unha práctica común a de introducir desecantes nos saleiros, coma graos de arroz cru, para eliminar a humidade e axudar a previr a aglomeración do sal.
|
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Engelsk_iris
|
Engelsk iris
|
Bildgalleri
|
Engelsk iris / Bildgalleri
| null |
Champ d'Isis (Iris Latifolia) dans les Pyrénées..
| null |
image/jpeg
| 768
| 1,024
| true
| true
| true
|
Engelsk iris är en irisväxtart som först beskrevs av Philip Miller, och fick sitt nu gällande namn av Andreas Voss. Enligt Catalogue of Life ingår Engelsk iris i släktet irisar och familjen irisväxter, men enligt Dyntaxa är tillhörigheten istället släktet irisar och familjen irisväxter. Arten förekommer tillfälligt i Sverige, men reproducerar sig inte. Inga underarter finns listade i Catalogue of Life.
| null |
|
ro
|
https://ro.wikipedia.org/wiki/Biserica_de_lemn_din_F%C4%83r%C4%83u
|
Biserica de lemn din Fărău
| null |
Biserica de lemn din Fărău
|
Iconostasul
|
Română: iconostasul
| null |
image/jpeg
| 2,448
| 3,264
| true
| true
| true
|
Biserica de lemn din Fărău, județul Alba, datează din anul 1762. Are hramul „Sfinții Arhangheli Mihail și Gavriil”. Biserica se află pe noua listă a monumentelor istorice sub codul LMI: cod LMI AB-II-m-A-00217.
|
Biserica de lemn din Fărău, județul Alba, datează din anul 1762 . Are hramul „Sfinții Arhangheli Mihail și Gavriil”. Biserica se află pe noua listă a monumentelor istorice sub codul LMI: cod LMI AB-II-m-A-00217.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Ellen_Glasgow
|
Ellen Glasgow
| null |
Ellen Glasgow
| null |
English: Portrait of Ellen Glasgow, by Aimé Dupont
| null |
image/jpeg
| 813
| 540
| true
| true
| true
|
Ellen Glasgow, née à Richmond le 22 avril 1873 et morte dans cette ville le 21 novembre 1945, est une romancière américaine, prix Pulitzer du roman, qui a dépeint le monde changeant du Sud américain contemporain.
|
Ellen Glasgow, née à Richmond (Virginie) le 22 avril 1873 et morte dans cette ville le 21 novembre 1945, est une romancière américaine, prix Pulitzer du roman, qui a dépeint le monde changeant du Sud américain contemporain.
|
|
eo
|
https://eo.wikipedia.org/wiki/Lensahn
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/c/ce/Lensahn_in_OH.png
|
Lensahn
| null |
Lensahn
| null |
English: This map shows the area of the Gemeinde (municipality) Lensahn in the Kreis (district) Ostholstein, Schleswig-Holstein, Germany. Deutsch: Diese Karte zeigt das Gebiet der Gemeinde Lensahn im Kreis Ostholstein, Schleswig-Holstein, Deutschland.
| null |
image/png
| 367
| 327
| true
| true
| true
|
Lensahn estas komunumo en Germanio. Ĝi troviĝas en la distrikto Orienta Holstinio de la federacia lando Ŝlesvigo-Holstinio. Fine de decembro 2015 la komunumo havis 4 967 loĝantojn.
|
Lensahn estas komunumo en Germanio. Ĝi troviĝas en la distrikto Orienta Holstinio de la federacia lando Ŝlesvigo-Holstinio. Fine de decembro 2015 la komunumo havis 4 967 loĝantojn.
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/John_Smith_Field
|
John Smith Field
| null |
John Smith Field
| null |
English: John Smith Field (Sacramento State)
| null |
image/jpeg
| 2,988
| 5,312
| true
| true
| true
|
John Smith Field is a baseball venue in Sacramento, the capital city of the U.S. state of California. It is home to the Sacramento State Hornets college baseball team. Opened in 1953, it has a capacity of 1,200 fans. The facility is named for former Sacramento State baseball coach John Smith, who coached the program for 32 seasons. The park was dedicated in 2010, after Smith's retirement following the 2010 season.
|
John Smith Field is a baseball venue in Sacramento, the capital city of the U.S. state of California. It is home to the Sacramento State Hornets college baseball team. Opened in 1953, it has a capacity of 1,200 fans. The facility is named for former Sacramento State baseball coach John Smith, who coached the program for 32 seasons. The park was dedicated in 2010, after Smith's retirement following the 2010 season.
|
|
fy
|
https://fy.wikipedia.org/wiki/Marije_I_fan_Skotl%C3%A2n
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/7b/Mary_Stuart_James_Darnley.jpg
|
Marije I fan Skotlân
|
Werom yn Skotlân
|
Marije I fan Skotlân / Libben / Werom yn Skotlân
|
Marije mei har twadde man, lord Darnley.
|
English: Mary, Queen of Scots, and her second husband Henry Stuart, Lord Darnley, parents of King James VI of Scotland, later King James I of England. Lord Darnley is on the left, Queen Mary on the right.
| null |
image/jpeg
| 497
| 650
| true
| true
| true
|
Marije I, yn 'e regel Marije Stuart neamd en yn it Ingelsk bekend as Mary, Queen of Scots, wie keninginne fan Skotlân fan 1542 oant 1587 en dêrnjonken ek keninginne-gemalinne fan Frankryk fan 1559 oant 1560. Hja wie it iennichste oerlibjende wettige bern fan kening Jakobus V fan Skotlân, dy't seis dagen nei har berte stoar. Marije waard grutbrocht oan it Frânske Hof, wylst Skotlân bestjoerd waard troch reginten. Har houlik mei kening Frâns II fan Frankryk duorre mar koart.
Yn 1561 kearde se as widdo werom nei Skotlân om it regear oer har heitelân op te nimmen. Troch har roomske opfieding yn Frankryk stie Marije negatyf foar it oanwaaksende protestantisme yn Skotlân oer, wylst de protestanten har as harren wichtichste fijân seagen. Doe't har ûnlijige leafdeslibben it hiele lân yn ûnstjoer brocht, waard Marije yn 1567 twongen en doch ôfstân fan 'e troan. Se waard finzen set, mar wist nei Ingelân te ûntkommen, dêr't se lykwols fannijs opsletten waard troch har efternicht Elizabeth I. Dy seach har as in bedriging om't Marije troch de roomsen yn Ingelân as de wiere keninginne fan dat lân beskôge waard.
|
Op 5 desimber 1560 kaam Marije har man Frâns II fan Frankryk te ferstjerren oan in ynfeksje oan it middenear, dy't in abses yn syn harsens feroarsake. Marije wie yn djippe rou. Har skoanmem, Katerine de' Medici, waard regintesse oer Frankryk foar har twadde soan Karel IX, dy't doe tsien jier âld wie. Dêrop kearde Marije werom nei Skotlân, dêr't se op 19 augustus 1561 oankaam. It doetiidske Skotlân waard ferskuord troch de striid tusken en de yntriizjes fan 'e roomske en protestantske partijskippen. Troch har goedroomske opfieding kaam Marije sels oan it haad fan 'e roomsen te stean, wylst har ûnwettige healbroer Jakobus Stuart, greve fan Moray, lieder fan 'e protestanten wie. In oare wichtige protestant wie de tsjerkeherfoarmer John Knox, dy't tsjin Marije preke om't se nei de mis gie, dûnse en klean droech dy't hy te ûnbeskieden fûn. Hja besocht mei de man te praten, mar hy woe net harkje, en letter besocht se him om 'e nocht foar ferrie feroardiele te krijen.
Lykwols fersette Marije har net tsjin 'e ynfloed dy't protestantske eallju oan it Skotske hof hiene. Sa wie har healbroer Moray ien fan har wichtichste riedslju, en hiene ek oare protestantske lieders, lykas de greven fan Argyll en Glencairn, foaroansteande posysjes. Yn 1562 wurke Marije sels gear mei Moray om 'e wichtichste roomske ealman fan Skotlân, George Gordon, 4e greve fan Huntley, ûnder fuotten te heljen nei't dy yn 'e Heechlannen in opstân tsjin har úteinset wie.
Underwilens wie Marije op 'e sneup nei in nije man. Doe't har omke, de kardinaal fan Loataringen, lykwols sûnder har tastimming ûnderhannelings iepene mei Karel II, aartshartoch fan Eastenryk, sette hja him lulk te plak, en rûnen dy ûnderhannelings op neat út. Sels hie se Karel, prins fan Astuerje, de geastlik labile erfgenamt fan 'e Spaanske kening Filips II, op it each, mar dêr lei Filips it near op. Elizabeth fan Ingelân besocht Marije oan har favoryt Robert Dudley, greve fan Leicester te keppeljen. Elizabeth wie der wis fan dat hja Leicester wol ûnder de tomme hâlde kinne soe, en fia him ek Marije. Mar de Skotske keninginne seach harren oankommen, en it besykjen rûn op neat út.
Begjin 1563 waard in Frânsk dichter oan it Skotske Keninklik Hof, Pierre de Boscosel de Chastelard, dy't blykber smoar wie op Marije, ûnder har bêd ûntdutsen by in rûtinemjittich befeiligingsûndersyk fan har fertrekken, dêr't er him nei't it skynt ferskûle hie om har 'te ferrassen' as se allinnich wie. Marije ferballe de healwizeling út Skotlân, mar Chastelard negearre dat en krong twa dagen letter de keninklike fertrekken binnen doe't Marije op it punt stie om har út te klaaien. Har healbroer Moray en ferskate paleiswachters hastigen harren op 'e gjalp fan 'e keninginne nei binnen ta en oermasteren de dichter, dy't dêrnei foar ferrie feroardiele en ûnthalze waard. Der is wol suggerearre dat Chastelard syn ferealens mar bearde en dat er eins diel útmakke fan in protestantsk-hugenoatsk komplot om Marije har reputaasje te besmodzgjen.
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Ralph_Beard_(baseball)
|
Ralph Beard (baseball)
| null |
Ralph Beard (baseball)
|
1955 Bowman card
|
English: 1955 Bowman Gum card.
| null |
image/jpeg
| 650
| 956
| true
| true
| true
|
Ralph William Beard was an American professional baseball player, a right-handed pitcher whose ten-season pro career included 13 games pitched for the St. Louis Cardinals of Major League Baseball. Beard, a native of Cincinnati, attended the University of Cincinnati. He stood 6 feet 5 inches tall and weighed 200 pounds.
Beard's 13 big-league appearances included ten starting pitcher assignments, as he took a regular turn in the Cardinals' rotation during late July and August of the 1954 season. Although he lost all four decisions, he made a memorable start on July 22, 1954, against the Pittsburgh Pirates at Busch Stadium. He went 12 innings and allowed only one earned run and eight hits, but left the game for a pinch hitter with the score tied 2–2. He was relieved by Jerry Staley, who hurled two perfect frames and St. Louis won, 3–2, in 14 innings.
As a starter, Beard gave up 29 runs in ten efforts and 49²⁄₃ innings pitched, but only 21 were earned. All told as a Major Leaguer, he surrendered 62 hits and 28 bases on balls in 58 innings pitched, with 17 strikeouts.
Beard died in West Palm Beach, Florida, on the day before his 74th birthday.
|
Ralph William Beard (February 11, 1929 – February 10, 2003) was an American professional baseball player, a right-handed pitcher whose ten-season (1947–56) pro career included 13 games pitched for the St. Louis Cardinals of Major League Baseball. Beard, a native of Cincinnati, attended the University of Cincinnati. He stood 6 feet 5 inches (1.96 m) tall and weighed 200 pounds (91 kg).
Beard's 13 big-league appearances included ten starting pitcher assignments, as he took a regular turn in the Cardinals' rotation during late July and August of the 1954 season. Although he lost all four decisions, he made a memorable start on July 22, 1954, against the Pittsburgh Pirates at Busch Stadium. He went 12 innings and allowed only one earned run and eight hits (including a home run by Preston Ward for the Pirates' earned run), but left the game for a pinch hitter with the score tied 2–2. He was relieved by Jerry Staley, who hurled two perfect frames and St. Louis won, 3–2, in 14 innings.
As a starter, Beard gave up 29 runs in ten efforts and 49²⁄₃ innings pitched, but only 21 were earned (for a 3.81 earned run average in starting assignments). All told as a Major Leaguer, he surrendered 62 hits and 28 bases on balls in 58 innings pitched, with 17 strikeouts.
Beard died in West Palm Beach, Florida, on the day before his 74th birthday.
|
|
bg
|
https://bg.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%8A%D1%89%D0%B0_%D0%BD%D0%B0_%D0%A5%D0%B0%D0%B4%D0%B6%D0%B8%D0%B3%D0%B5%D0%BE%D1%80%D0%B3%D0%B0%D0%BA%D0%B8%D1%81_%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B5%D1%81%D0%B8%D0%BE%D1%81
|
Къща на Хаджигеоргакис Корнесиос
|
Галерия
|
Къща на Хаджигеоргакис Корнесиос / Галерия
| null |
Български: Детайл от легло - Етнографски музей (Къщата на Хаджигеоргакис Корнесиос) в Никозия, Кипър. English: Bed's Detail - Ethnographic Museum (Hadzhigeorgakis Kornesios'house) in Nicosia, Cyprus.
| null |
image/jpeg
| 1,536
| 2,048
| true
| true
| true
|
Къщата на Хаджигеоргакис Корнесиос в Никозия, заедно с двора към нея, е един от най-важните примери на кипърската градска архитектура от 18 век. В наши дни е отворена за обществеността като етнографски музей. Сградата се намира в чертите на Стария град, близо до Архиепископията. По време на османското и британско владичество това е мястото, традиционно обитавано от класата на богатите гърци. Външният му архитектурен облик напомня на имение от средновековния период. Градската среда около нея съдържа и други знакови за Кипър и града сгради като църквата „Свети Антоний“, катедралата „Свети Йоан“, Византийския музей, Общокипърската гимназия, джамията Омерийе, османският хамам и други.
| null |
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Aichryson
|
Aichryson
|
Galeria
|
Aichryson / Galeria
| null |
English: Aichryson laxum, Picos del Risco de las Cuevas (El Rodeo), La Palma, Spain
| null |
image/jpeg
| 2,592
| 3,872
| true
| true
| true
|
Aichryson é um género de plantas eudicotiledóneas pertencente à família Crassulaceae que agrupa cerca de 15 espécies de terófitas e nanofanerófitas suculentas subtropicais da Macaronésia. O género tem a sua máxima diversidade nas ilhas Canárias, mas está presente na Madeira, Açores e na região costeira de Marrocos. Uma espécie ocorre no sudoeste da Península Ibérica. Algumas espécies, resistentes à secura, são usadas como planta ornamental.
| null |
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B6%D0%BE%D1%80%D1%96_%D0%95%D1%81%D1%82%D1%96%D0%B0%D0%BD%D0%BE
|
Маржорі Естіано
| null |
Маржорі Естіано
| null |
Marjorie Estiano - Anchieta
|
Зображення
|
image/jpeg
| 800
| 600
| true
| true
| true
|
Маржорі Естіано, порт. Marjorie Estiano — бразильська акторка та співачка.
Відома головними ролями у трьох серіалах та роллю антагоніста у ще одному. Крім того знімається у повнометражних фільмах та грає у театрі.
Свою першу роль вона виконала у молодіжній новелі «Malhação» телекомпанії Globo.
2011 року вона стада ведучою щотижневої програми «Майбутнє Т».
Народилася у Curitiba. Марджорі грала роль антагоністки Наташі Феррейри у теленовелі «Malhação». Потім грала головну роль роль у теленовелі «Duas Caras» телевізійного каналу Globo де вона зіграла роль Марії Паула. У 2011 році зіграла роль Ману у серіалі «Життя, як воно є». У 2012 році Марджорі грала головну роль у теленовелі «Пліч-о-пліч» де вона зіграла роль Лаура.
|
Маржорі Естіано, порт. Marjorie Estiano (* 8 березня 1982, Куритиба) — бразильська акторка та співачка.
Відома головними ролями у трьох серіалах та роллю антагоніста у ще одному. Крім того знімається у повнометражних фільмах та грає у театрі.
Свою першу роль вона виконала у молодіжній новелі «Malhação» телекомпанії Globo.
2011 року вона стада ведучою щотижневої програми «Майбутнє Т».
Народилася у Curitiba. Марджорі грала роль антагоністки Наташі Феррейри у теленовелі «Malhação». Потім грала головну роль роль у теленовелі «Duas Caras» (2007) телевізійного каналу Globo де вона зіграла роль Марії Паула. У 2011 році зіграла роль Ману у серіалі «Життя, як воно є» (A Vida da Gente). У 2012 році Марджорі грала головну роль у теленовелі «Пліч-о-пліч» (Lado a Lado) де вона зіграла роль Лаура.
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Cmentarz_%C5%BBo%C5%82nierzy_Radzieckich_w_Suwa%C5%82kach
|
Cmentarz Żołnierzy Radzieckich w Suwałkach
|
Układ cmentarza
|
Cmentarz Żołnierzy Radzieckich w Suwałkach / Układ cmentarza
|
Kwatery jeńców
|
Polski: Suwałki - Cmentarz Żołnierzy Radzieckich w Suwałkach. Kwatery anonimowych jeńców. (zabytek nr A-832 z 26.08.1991) This image was uploaded as part of Wiki Loves Monuments 2012. Afrikaans | Alemannisch | العربية | جازايرية | azərbaycanca | Bikol Central | беларуская | беларуская (тарашкевіца) | български | বাংলা | brezhoneg | català | čeština | Cymraeg | dansk | Deutsch | Zazaki | Ελληνικά | English | Esperanto | español | eesti | euskara | فارسی | suomi | français | Frysk | Gaeilge | galego | עברית | हिन्दी | hrvatski | magyar | հայերեն | Bahasa Indonesia | Ido | italiano | 日本語 | ქართული | 한국어 | Кыргызча | Lëtzebuergesch | latviešu | Malagasy | македонски | മലയാളം | Bahasa Melayu | Malti | norsk bokmål | नेपाली | Nederlands | norsk nynorsk | norsk | polski | português | português do Brasil | română | русский | sicilianu | davvisámegiella | slovenčina | slovenščina | shqip | српски / srpski | svenska | ไทย | Tagalog | Türkçe | українська | اردو | 中文 | 中文（中国大陆） | 中文（简体） | 中文（繁體） | 中文（香港） | 中文（台灣） | +/−
| null |
image/jpeg
| 2,400
| 3,200
| true
| true
| true
|
Cmentarz Żołnierzy Radzieckich – cmentarz położony na osiedlu Szwajcaria przy wyjeździe z Suwałk w kierunku Jeleniewa za Cmentarzem Komunalnym w Suwałkach.
Na cmentarzu pochowani zostali radzieccy jeńcy zamordowani w niemieckim stalagu IF Sudauen, który funkcjonował w latach 1941–1944 na terenie Suwałk. Na nekropolii spoczywają również żołnierze radzieccy, którzy zginęli podczas walk o wyzwolenie okupowanych przez Niemców Suwałk w czasie II wojny światowej.
Pomimo wielu represji na ludności suwalskiej ze strony Sowietów cmentarz nie uległ aktom dewastacji ze strony lokalnych mieszkańców, a władze miejskie dbały o jego stan techniczny i organizowały tu uroczystości upamiętniające wyzwolenie miasta 23 października 1944 roku spod okupacji niemieckiej.
|
Cmentarz położony na planie prostokąta przyległy do ul. M. Reja. Ogrodzony prefabrykowanym parkanem. Układ nekropolii można podzielić na pięć warstw. Idąc w głąb cmentarza przechodzimy przez: bramę wejściową, zieleń parkową ze ścieżkami, plac, pomnik-mauzoleum, mogiły zbiorowe. Przez środek nekropolii przebiega aleja prowadząca od bramy przez jego całą długość aż do kwater z bezimiennie pochowanymi jeńcami.
Na murze przy bramie wejściowej znajduje się symbol czerwonej gwiazdy oraz tablica upamiętniająca spoczywających na cmentarzu o treści:
Bezpośrednio za bramą znajduje się zacieniony teren parkowy, który rozciąga się na całą szerokość nekropolii. Rosną tam drzewa liściaste. Szereg licznych krzewów oddziela tą część cmentarza od placu. Nieduży plac jest wybrukowany i był w przeszłości używany do organizacji uroczystości odbywających się na cmentarzu. Jest to najbardziej nasłonecznione miejsce nekropolii. Łącznikiem między częścią cmentarza w której pochowane są ciała ofiar a częścią placową jest pomnik-mauzoleum. Monument stoi na betonowym podeście rozciągającym na długość kilkunastu metrów. To przez niego trzeba przejść, aby dojść do obszaru na którym umieszczone są kwatery zamordowanych jeńców. W tej części cmentarza rosną drzewa i panuje półcień.
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E9%9D%92%E8%91%89%E8%AD%A6%E5%AF%9F%E7%BD%B2
|
青葉警察署
|
交番
|
青葉警察署 / 交番
|
あざみ野駅前交番
|
あざみ野駅前交番
| null |
image/jpeg
| 2,736
| 3,648
| true
| true
| true
|
青葉警察署は、神奈川県警察が管轄する警察署の一つ。
横浜市警察部隷下、第二方面に属する中規模警察署であり、署長は警視。識別章所属表示はNI。
管轄区域は市内屈指のベッドタウンであり、高級住宅地としても名高い、人口およそ30万人が住む横浜市青葉区全域。交通の要所でもあることから、刑法犯罪、交通事故等の取扱い件数が比較的多い。
署内には地域部自動車警ら隊の青葉分駐所が併設されており、主に横浜市北西部から川崎市西部一帯の治安を担っている。また、管轄区域が東京都町田市と隣接していることから、しばしば警視庁と相互の緊急配備等が発令され、その合同訓練等も行われている。
以前は「緑北警察署」と呼ばれていた。
|
青葉台駅前交番 - 青葉区青葉台一丁目7番地4
荏田町交番 - 青葉区荏田町2365番地1
たまプラーザ駅前交番 - 青葉区美しが丘一丁目一番地3
藤が丘駅前交番 - 青葉区藤が丘二丁目5番地
すすき野交番 - 青葉区すすき野二丁目6番地17
鉄町交番 - 青葉区鉄町695番地
こどもの国駅前交番 - 青葉区奈良１丁目100番地（奈良町交番から移転・改名）
あざみ野駅前交番 - 青葉区あざみ野二丁目1番地3
市が尾駅前交番 - 青葉区市ケ尾町1063番地4
鴨志田交番 - 青葉区鴨志田町813番地1
田奈駅前交番 - 青葉区田奈町76番地
|
|
fi
|
https://fi.wikipedia.org/wiki/Golden_Globe_2016
|
Golden Globe 2016
|
Elokuvat
|
Golden Globe 2016 / Voittajat ja ehdokkaat / Elokuvat
|
Alejandro González Iñárritu palkittiin parhaan ohjauksen palkinnolla elokuvasta The Revenant.
|
English: Alejandro G. Iñárritu. Los Angeles, US, 2014.Français : Alejandro G. Iñárritu, à Los Angeles, en 2014.
| null |
image/jpeg
| 1,883
| 1,370
| true
| true
| true
|
Golden Globe 2016 oli järjestyksessään 73. Golden Globe -palkintogaala, jossa jaettiin palkintoja vuoden 2015 elokuville ja televisiosarjoille. Gaala järjestettiin Beverly Hilton -hotellissa, Kaliforniassa 10. tammikuuta 2016. Gaalan juonsi neljättä kertaa Ricky Gervais. Eniten ehdokkuuksia sai Carol viidellä ehdokkuudella. Palkintoja voitti eniten The Revenant, joka palkittiin parhaasta draamaelokuvasta, ohjauksesta ja miespääosasta.
| null |
|
uk
|
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%B2%D1%96%D0%BB%D0%BB_(%D0%A2%D0%B5%D1%85%D0%B0%D1%81)
|
Бівілл (Техас)
| null |
Бівілл (Техас)
| null |
English: 100 North block of Washington Street, Beeville, Texas. At right, the Rialto Theater.
| null |
image/jpeg
| 1,944
| 2,592
| true
| true
| true
|
Бівілл — місто в США, в окрузі Бі штату Техас. Населення — 12 863 особи.
|
Бівілл (англ. Beeville) — місто (англ. city) в США, в окрузі Бі штату Техас. Населення — 12 863 особи (2010).
|
|
fa
|
https://fa.wikipedia.org/wiki/%D8%A7%D8%B1%D9%86%D9%88%D9%84%D8%AA%DB%8C%D8%AA%D8%B3%D9%87
|
ارنولتیتسه
| null |
ارنولتیتسه
| null |
Čeština: Vlajka obce Arnoltice (okres Děčín) English: Flag of Arnoltice (Děčín District), Czech republic
|
پرچم ارنولتیتسه
|
image/jpeg
| 500
| 743
| true
| true
| true
|
ارنولتیتسه یک منطقهٔ مسکونی در جمهوری چک است که در ناحیه دیتشین واقع شدهاست. ارنولتیتسه ۵٫۵۳ کیلومتر مربع مساحت و ۳۰۶ نفر جمعیت دارد و ۳۴۳ متر بالاتر از سطح دریا واقع شدهاست.
|
ارنولتیتسه (به چکی: Arnoltice) یک منطقهٔ مسکونی در جمهوری چک است که در ناحیه دیتشین واقع شدهاست. ارنولتیتسه ۵٫۵۳ کیلومتر مربع مساحت و ۳۰۶ نفر جمعیت دارد و ۳۴۳ متر بالاتر از سطح دریا واقع شدهاست.
|
|
et
|
https://et.wikipedia.org/wiki/Aardla_K%C3%BClmajaam
|
Aardla Külmajaam
| null |
Aardla Külmajaam
|
Aardla Külmajaam
|
Eesti: Aardla Külmajaam
| null |
image/jpeg
| 1,756
| 2,633
| true
| true
| true
|
Aardla Külmajaam on Tartus Ränilinnas asuv 5,4 MW võimekuse ja ligi 1,3 km pikkuse jahutusvõrguga külmajaam, mis avati 2017. aasta juunikuus ja mille esialgne võimsus on arvestatud hetke põhikliendi Lõuna-Eesti suurima kaubandus- ja vaba aja keskuse, Lõunakeskuse, ja selle lähikonna hoonete vajadusi arvestades.
Külmajaama haldab kontserni Fortum Tartu tütarettevõte Anne Soojus.
Külmajaam töötab aastaringselt. Varakevadest kuni hilissügiseni kasutatakse jahutuseks jahutusmasinaid koostöös jahutustornidega ning talviti kasutatakse vajamineva jahutusenergia tootmiseks soojuspumpa.
Kogu tootmisprotsess täielikult automatiseeritud ja selle juhtimine toimub Tartu elektrijaama juhtimiskeskusest.
Lisaks Aardla Külmajaamale asub Tartus ka Tartu Kesklinna Külmajaam.
|
Aardla Külmajaam on Tartus Ränilinnas asuv 5,4 MW võimekuse ja ligi 1,3 km pikkuse jahutusvõrguga külmajaam, mis avati 2017. aasta juunikuus ja mille esialgne võimsus on arvestatud hetke põhikliendi Lõuna-Eesti suurima kaubandus- ja vaba aja keskuse, Lõunakeskuse, ja selle lähikonna hoonete vajadusi arvestades.
Külmajaama haldab kontserni Fortum Tartu tütarettevõte Anne Soojus.
Külmajaam töötab aastaringselt. Varakevadest kuni hilissügiseni kasutatakse jahutuseks jahutusmasinaid koostöös jahutustornidega ning talviti kasutatakse vajamineva jahutusenergia tootmiseks soojuspumpa.
Kogu tootmisprotsess täielikult automatiseeritud ja selle juhtimine toimub Tartu elektrijaama juhtimiskeskusest.
Lisaks Aardla Külmajaamale asub Tartus ka Tartu Kesklinna Külmajaam.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Marly_(Bogot%C3%A1)
|
Marly (Bogotá)
|
Actividades socio-económicas
|
Marly (Bogotá) / Actividades socio-económicas
|
Plaza 39 Centro comercial
|
English: The Plaza 39 shopping mall in Bogotá, Colombia Español: Centro Comercial La Plaza 39 en Bogotá, Colombia
| null |
image/jpeg
| 1,337
| 1,984
| true
| true
| true
|
Marly es uno de los barrios de Bogotá, ubicado en la localidad de Chapinero.
|
Es un barrio de estrato socioeconómico medio y alto (4 y 5), aquí se encuentra la Clínica de Marly, el barrio es mayormente reconocido por sus servicio de salud.
|
|
hu
|
https://hu.wikipedia.org/wiki/Louisiana_korm%C3%A1nyz%C3%B3inak_list%C3%A1ja
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/f/f1/GovFuqua.jpg
|
Louisiana kormányzóinak listája
|
Louisiana szövetségi állam kormányzói
|
Louisiana kormányzóinak listája / Louisiana szövetségi állam kormányzói
| null |
English: Photo of former Louisiana Governor Henry L. Fuqua.
| null |
image/jpeg
| 400
| 300
| true
| true
| true
|
Ez a lista az Amerikai Egyesült Államok Louisiana államának kormányzóit sorolja föl.A spanyol hódítók már a 16. században jártak Louisiana öbleinél, de a buja növényzet miatt nem találták meg a nagy folyó öblét.Hernando de Soto is járt az állam északi részén. Hosszú idő telt el, míg újabb expedíciók megjelentek itt. Először 1682-ben a franciaRené-Robert Cavelier de La Salle hajózott le északról. La Salle engedélyt kapott a francia királytól egy francia település létrehozására, amelyet a „Napkirály” tiszteletére Louisianának nevezett el, de az öböl felől próbálta megközelíteni a szárazföldet. Elvétette a kikötőt, és Texas területén kötött ki. Itt fellázadt legénysége 1687-ben meggyilkolta.
1718-ban Jean-Baptiste Le Moyne de Bienville a Mississippi deltájában megalapította Nouvelle-Orléans-t, amely gyors fejlődésnek indult és a francia gyarmat fővárosa lett. A megérkezett francia katonák után hajóval fiatal lányokat küldtek, hogy családot alapítsanak, s növeljék a gyarmati város nagyságát.
A vidék sajátos körülmények között fejlődött. A kreolok a francia gyarmatosítók, a karib-tengeri szigetlakók és a spanyolok keverékéből alakult ki. Később a francia gyarmatosítók feketéket hoztak.
| null |
ko
|
https://ko.wikipedia.org/wiki/%EB%8D%B0%EA%B0%80%EB%9D%BC_%EC%97%AD
|
데가라 역
| null |
데가라 역
| null |
日本語: 山陽電鉄手柄駅
|
역사
|
image/jpeg
| 2,708
| 4,061
| true
| true
| true
|
데가라 역은 일본 효고현 히메지시 가메야마 정에 있는 산요 전기철도 본선의 역이다. 역 번호는 SY 42이다. 부역명은 데가라야마 중앙 공원이다.
|
데가라 역(일본어: 手柄駅, てがらえき)은 일본 효고현 히메지시 가메야마 정에 있는 산요 전기철도 본선의 역이다. 역 번호는 SY 42이다. 부역명은 데가라야마 중앙 공원이다.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/South_African_Class_NG_G16_2-6-2%2B2-6-2
|
South African Class NG G16 2-6-2+2-6-2
| null |
South African Class NG G16 2-6-2+2-6-2
|
No. NG113 at Sandstone Estates, 9 April 2006
|
English: SAR Class NG G16 113 (2-6-2+2-6-2)Builder's No: BP 6923Location: Sandstone Estates, Ficksburg, Free State
| null |
image/jpeg
| 916
| 1,236
| true
| true
| true
|
The South African Railways Class NG G16 2-6-2+2-6-2 of 1937 is a narrow gauge steam locomotive.
Between 1937 and 1968, the South African Railways placed 34 Class NG G16 Garratt articulated steam locomotives with a 2-6-2+2-6-2 Double Prairie type wheel arrangement in service on the Avontuur Railway and on the Natal narrow gauge lines.
|
The South African Railways Class NG G16 2-6-2+2-6-2 of 1937 is a narrow gauge steam locomotive.
Between 1937 and 1968, the South African Railways placed 34 Class NG G16 Garratt articulated steam locomotives with a 2-6-2+2-6-2 Double Prairie type wheel arrangement in service on the Avontuur Railway and on the Natal narrow gauge lines.
|
|
et
|
https://et.wikipedia.org/wiki/Ondrej_Duda
|
Ondrej Duda
| null |
Ondrej Duda
| null |
English: Ondrej Duda
|
Duda mängimas Varssavi Legia eest (2014)
|
image/jpeg
| 577
| 297
| true
| true
| true
|
Ondrej Duda on Slovakkia jalgpallur, ründav poolkaitsja.
Ta mängib Saksamaa Bundesliga klubis Hertha BSC ning ka Slovakkia rahvuskoondises. Enne Herthaga liitumist mängis ta Poola kõrgliigas Varssavi Legias, kelle koosseisus tuli ta kaks korda Poola meistriks.
|
Ondrej Duda (sündinud 5. detsembril 1994 Sninas) on Slovakkia jalgpallur, ründav poolkaitsja.
Ta mängib Saksamaa Bundesliga klubis Hertha BSC ning ka Slovakkia rahvuskoondises. Enne Herthaga liitumist mängis ta Poola kõrgliigas Varssavi Legias, kelle koosseisus tuli ta kaks korda Poola meistriks.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Hippolyte_Bernheim
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/0/03/H_Bernheim.JPG
|
Hippolyte Bernheim
| null |
Hippolyte Bernheim
| null |
English: Portrait of H. Bernheim Français : Portrait de H. Bernheim
|
Portrait de Hippolyte Bernheim
|
image/jpeg
| 211
| 158
| true
| true
| true
|
Hippolyte Bernheim, né à Mulhouse le 17 avril 1840 et mort à Paris le 2 février 1919, est un professeur de médecine et neurologue français, célèbre dans le cadre de l'histoire de l'hypnose et de la psychothérapie.
|
Hippolyte Bernheim, né à Mulhouse le 17 avril 1840 et mort à Paris le 2 février 1919, est un professeur de médecine et neurologue français, célèbre dans le cadre de l'histoire de l'hypnose et de la psychothérapie.
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Jeudis_du_port
|
Jeudis du port
|
Animations du port
|
Jeudis du port / Animations du port
| null |
Français : Les Jeudis du Port à Brest le 15 août 2013.
| null |
image/jpeg
| 3,072
| 4,608
| true
| true
| true
|
Les Jeudis du port est un festival gratuit de musiques et d'arts de la rue se déroulant tous les jeudis soirs de mi-juillet à mi-août depuis 1989, sur le port de commerce de Brest.
Conçu à l'origine pour réconcilier les brestois avec la façade maritime de leur ville, peu attrayante et éloignée du centre-ville, il rassemble désormais chaque année environ 80 000 spectateurs, chiffres cumulés sur l'ensemble des soirées du festival. Sa gratuité et son éclectisme ont permis son succès auprès d'un public de tous âges.
| null |
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Pegu
|
Pegu
| null |
Pegu
|
Región administrativa de Bago, Birmania, de donde es capital Pegu.
| null | null |
image/svg+xml
| 2,520
| 1,200
| true
| true
| true
|
Pegu es la capital de la división administrativa de Bago, Birmania y la cuarta mayor ciudad del país. Otras ciudades importantes de la división son Taungoo y Pyay.
|
Pegu es la capital de la división administrativa de Bago, Birmania y la cuarta mayor ciudad del país. Otras ciudades importantes de la división son Taungoo y Pyay.
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/G7_del_2016
|
G7 del 2016
|
Leader invitati
|
G7 del 2016 / Leader invitati
| null |
DAVOS/SWITZERLAND, 27JAN12 - Angel Gurria, Secretary-General, Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD), Paris; Global Agenda Council on Water Security looks on during the session 'Fixing Capitalism' at the Annual Meeting 2012 of the World Economic Forum at the congress centre in Davos, Switzerland, January 27, 2012.. . Copyright by World Economic Forum. swiss-image.ch/Photo by Sebastian Derungs
| null |
image/jpeg
| 2,825
| 3,882
| true
| true
| true
|
Il 42º vertice del G7 si è svolto al Kanko Hotel di Shima, in Giappone il 26 e 27 maggio 2016. La riunione è stata guidata dal Primo Ministro giapponese Shinzō Abe. Nel marzo del 2014 i membri del G7 dichiararono che al momento non era possibile un significativo confronto con la Russia nel contesto del G8. Per la terza volta consecutiva quindi il vertice si è tenuto nel formato G7.
|
Ospiti dell'incontro di sensibilizzazione:
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Briefmarken-Jahrgang_1981_der_Deutschen_Post_der_DDR
|
Briefmarken-Jahrgang 1981 der Deutschen Post der DDR
|
Sondermarken
|
Briefmarken-Jahrgang 1981 der Deutschen Post der DDR / Liste der Ausgaben und Motive / Sondermarken
| null |
Information: Landschaftsparks: Wörlitz (Schloss) Ausgabepreis: 5 Pfennig First Day of Issue / Erstausgabetag: 9. Juni 1981 Auflage: 5.000.000 Entwurf: Dietrich Dorfstecher Druckverfahren: Offsetdruck Michel-Katalog-Nr: Ländercode-MiNr: 2611
| null |
image/jpeg
| 1,076
| 659
| true
| true
| true
|
Der Briefmarken-Jahrgang 1981 der Deutschen Post der DDR umfasste 73 einzelne Sondermarken, drei Briefmarkenblocks mit jeweils einer Sondermarke und zwei Kleinbogen mit zusammen sieben Sondermarken. Acht Briefmarken wurden zusammenhängend gedruckt; dabei gab es vier Paare mit innenliegendem Zierfeld. Ein Motiv gab es als sowohl als Einzelmarke als auch als Kleinbogen.
Die Deutsche Post der DDR hat in diesem Jahr fünf Dauermarken ausgegeben. Insgesamt erschienen 95 Motive.
Alle Briefmarken-Ausgaben seit 1964 sowie die 2-Mark-Werte der Dauermarkenserie Präsident Wilhelm Pieck und die bereits seit 1961 erschienene Dauermarkenserie Staatsratsvorsitzender Walter Ulbricht waren ursprünglich unbegrenzt frankaturgültig. Mit der Wiedervereinigung verloren alle Marken nach dem 2. Oktober 1990 ihre Gültigkeit.
|
BildBeschreibungWertAusgabe-
datum (1981)
AuflageEntwurfMi.-Nr.225. Geburtstag von Wolfgang Amadeus Mozart
Diese Marke wurde als Briefmarkenblock ausgegeben:
W. A. Mozart, Komponist
1 M13. Januar
2.000.000
Manfred Gottschall2572
Seltene Gehölze
Johannisapfel (Malus Pumila)
5
13. Januar
5.000.000
Evelyne Bobbe und Karl-Heinz Bobbe
2573
Schneeglöckchenbaum (Halesia carolina)
10
13. Januar
17.000.000
Evelyne Bobbe und Karl-Heinz Bobbe
2574
Blasenstrauch (Colutea aboreszens)
20
13. Januar
8.000.000
Evelyne Bobbe und Karl-Heinz Bobbe
2575
Paulownie (Paulownie tomentosa)
25
13. Januar
4.000.000
Evelyne Bobbe und Karl-Heinz Bobbe
2576
Deutsches Geißblatt (Lonicera periclymenum)
35
13. Januar
4.500.000
Evelyne Bobbe und Karl-Heinz Bobbe
2577
Echter Gewürzstrauch (Calycanthus floridus)
50
13. Januar
2.000.000
Evelyne Bobbe und Karl-Heinz Bobbe
2578
150. Geburtstag von Heinrich von Stephan
H.v. Stephan, Postfachmann, Mitbegründer des Weltpostvereins (UPU)
10
20. Januar
16.000.000
Gerhard Stauf2579
25. Jahre Nationale Volksarmee (NVA)
Vereidigung in der Nationalen Mahn- und Gedenkstätte Sachsenhausen
10
27. Januar
16.000.000
Hilmar Zill2580
Großer Wachaufzug, Neue Wache, Berlin
20
27. Januar
8.000.000
Hilmar Zill
2581
Parteitag der Sozialistischen Einheitspartei Deutschlands (SED), Berlin (I)
Karl Marx und Wladimir Iljitsch Lenin, Rote Fahne
10
10. Februar
16.000.000
Joachim Rieß2582
Bildungseinrichtungen der Deutschen Post
Lehrlingsausbildung im Post- und Zeitungswesen
5
10. Februar
5.000.000
Ralf-Jürgen Lehmann
2583
Lehrlingsausbildung im Fernsprech- und Fernschreibwesen
10
10. Februar
16.000.000
Ralf-Jürgen Lehmann
2584
Lehrlingsausbildung im Funkwesen
15
10. Februar
4.500.000
Ralf-Jürgen Lehmann
2585
Ingenieurschule „Rosa Luxemburg“ der Deutschen Post, Leipzig
20
10. Februar
8.000.000
Ralf-Jürgen Lehmann
2586
Hochschule für Verkehrswesen „Friedrich List“, Dresden
25
10. Februar
2.000.000
Ralf-Jürgen Lehmann
2587
Persönlichkeiten der deutschen Arbeiterbewegung (IX)
Erich Baron (1881–1933)
10
24. Februar
10.000.000
Gerhard Stauf
2589
Conrad Blenkle (1901–1943), Mitbegründer der Kommunistischen Jugend Deutschlands, NS-Opfer
10
24. Februar
10.000.000
Gerhard Stauf
2590
Arthur Ewert (1890–1959)
10
24. Februar
10.000.000
Gerhard Stauf
2591
Walter Stoecker (1891–1939)
10
24. Februar
10.000.000
Gerhard Stauf
2592
Leipziger Frühjahrsmesse
Hotel Merkur, Leipzig
10
10. März
16.000.000
Paul Reißmüller
2593
TAKRAF, Bandabsetzer für Tagebaubetriebe
25
10. März
4.000.000
Paul Reißmüller
2594
Parteitag der Sozialistischen Einheitspartei Deutschlands (SED), Berlin (II): Gemälde
„Ernst Thälmann“, von Willi Sitte
10
24. März
16.000.000
Detlef Glinski
2595
„Brigadier“, von Bernhard Heisig
20
24. März
8.000.000
Detlef Glinski
2596
„Festtag“, von Rudolf Bergander
25
24. März
3.500.000
Detlef Glinski
2597
„Waffenbrüder“, von Paul Michaelis
35
24. März
4.500.000
Detlef Glinski
2598
Diese Marke wurde als Briefmarkenblock ausgegeben:
„Wenn Kommunisten träumen“ (Detail), von Walter Womacka
1 M24. März
2.200.000
Detlef Glinski
2599
Sport- und Erholungszentrum Berlin
Diese Marke wurde als Briefmarkenblock ausgegeben:
Sport- und Erholungszentrum Berlin, Leninallee
1 M24. März
2.000.000
Joachim Rieß
2600
Rationelle Energieanwendung
Diese Briefmarke wurde auch als Kleinbogen ausgegeben:
Auflage aus Bogen: 21.000.000 Einzelmarken
Braunkohlebrikett, Steckdose, Stecker
10
21. April
29.000.000
Bobbe
2601
Bedeutende Persönlichkeiten (IX)
Heinrich Barkhausen (1881–1956), Elektrotechniker, Im Hintergrund Barkhausensche Röhrenformel
10
5. Mai
16.000.000
Gerhard Stauf
2603
Johannes Robert Becher (1891–1958), Schriftsteller und Dichter, im Hintergrund Vers aus dem Werk Jahrhundert
20
5. Mai
8.000.000
Gerhard Stauf
2604
Richard Dedekind (1831–1916), Mathematiker, im Hintergrund Formel des Dedekindschen Schnittes
25
5. Mai
2.000.000
Gerhard Stauf
2605
Georg Philipp Telemann (1681–1767), Komponist, im Hintergrund Notenblatt
35
5. Mai
3.500.000
Gerhard Stauf
2606
Adelbert von Chamisso (1781–1838), Dichter und Naturforscher, im Hintergrund Zweige des Kalifornischen Kappenmo
|
|
it
|
https://it.wikipedia.org/wiki/Teatro_del_mar_Baltico_della_seconda_guerra_mondiale
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/6/64/ORP_Wicher.jpg
|
Teatro del mar Baltico della seconda guerra mondiale
|
Polonia
|
Teatro del mar Baltico della seconda guerra mondiale / Le forze in campo e gli obiettivi strategici / Polonia
|
Il cacciatorpediniere polacco ORP Wicher
| null | null |
image/jpeg
| 400
| 640
| true
| true
| true
|
Il teatro del mar Baltico comprende l'insieme dei combattimenti navali e delle operazioni anfibie svoltesi nel bacino del mar Baltico durante la seconda guerra mondiale, dal settembre 1939 al maggio 1945. La campagna fu piuttosto frammentaria e vide affrontarsi a più riprese diversi contendenti: inizialmente, nel settembre-ottobre 1939 a combattersi furono la tedesca Kriegsmarine e la polacca Marynarka Wojenna, nell'ambito dell'invasione tedesca della Polonia; tra il novembre 1939 e il marzo 1940, a confrontarsi furono invece le unità navali di Finlandia e Unione Sovietica, impegnate nella cosiddetta "guerra d'inverno". A partire dal giugno 1941 le marine militari tedesca e finlandese cooperarono contro il comune nemico sovietico, fino all'uscita della Finlandia dal conflitto nel settembre 1944; le forze navali tedesche e sovietiche continuarono quindi ad affrontarsi sporadicamente fino alla conclusione delle ostilità nel maggio del 1945.
|
Tornata indipendente nel novembre del 1918 la repubblica polacca aveva acquisito, in virtù del trattato di Versailles, una sottile striscia di costa sul Baltico, il cosiddetto "corridoio di Danzica", che divideva il territorio tedesco della Prussia Orientale dal resto della Germania; per difendere questi nuovi territori venne quindi costituita una piccola forza navale già il 28 novembre 1918, poco dopo la proclamazione dell'indipendenza. Nel periodo tra le due guerre vennero approvati piani per la costruzione di numerose unità navali, anche di grande tonnellaggio, ma le ristrettezze economiche dello stato polacco, acuitesi durante il periodo della Grande depressione, fecero ben presto optare per una flotta dotata di unità leggere.
La marina polacca venne organizzata principalmente per operare contro le forze sovietiche tramite la posa di mine e gli attacchi dei sommergibili, visto che le sue basi principali si trovavano così vicine al confine tedesco da essere gravemente vulnerabili rispetto ad attacchi aerei. La flotta era suddivisa in una squadra di superficie e in una squadra di sommergibili: la squadra di superficie annoverava quattro moderni cacciatorpediniere, due appartenenti alla classe Wicher (ORP Wicher e ORP Burza), costruiti in Francia come versione modificata della classe Bourrasque e consegnati ai polacchi nel 1930, e due appartenenti alla classe Grom (ORP Grom e ORP Błyskawica), di progettazione polacca ma costruiti nel Regno Unito ed entrati in servizio nel 1937; oltre a questi la squadra di superficie si componeva di un grosso posamine (la ORP Gryf, costruita in Francia nel 1936), sei dragamine, due vecchie cannoniere costiere e un certo numero di vascelli ausiliari. La flottiglia di sommergibili disponeva invece di due sommergibili oceanici della classe Orzeł (ORP Orzeł e ORP Sęp), costruiti nei Paesi Bassi nel 1938 come versione modificata dei battelli classe O-19, e di tre sommergibili posamine classe Wilk (ORP Wilk, ORP Ryś e ORP Żbik), costruiti in Francia nei primi anni trenta sul progetto del sommergibile Pierre Chailley. La marina inoltre disponeva di una piccolissima componente aerea, e controllava direttamente le postazioni di artiglieria costiera dispiegate sui litorali del corridoio di Danzica; basi principali erano il porto di Gdynia e la strategica e pesantemente fortificata penisola di Hel.
|
la
|
https://la.wikipedia.org/wiki/Rub%C3%A9court-et-Lam%C3%A9court
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/a/a2/Map_commune_FR_insee_code_08371.png
|
Rubécourt-et-Lamécourt
| null |
Rubécourt-et-Lamécourt
|
Rubécourt-et-Lamécourt: communis tabula
|
Français : Carte des communes françaises: Rubécourt-et-Lamécourt English: Map commune FR insee code 08371.png
| null |
image/png
| 605
| 756
| true
| true
| true
|
Rubécourt-et-Lamécourt est commune Francicum 149 incolarum praefecturae Arduennae in regione Campania et Arduenna.
|
Rubécourt-et-Lamécourt est commune Francicum 149 incolarum (anno 2010) praefecturae Arduennae in regione Campania et Arduenna.
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Caldera_de_los_Marteles
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/e/ea/Gallotia_Stehlini.jpg
|
Caldera de los Marteles
|
Fauna
|
Caldera de los Marteles / Fauna
|
Lagarto gigante de Gran Canaria (Gallotia Stehlini)
|
Italiano: Gallotia Stehlini al bioparco Darwin
| null |
image/jpeg
| 527
| 760
| true
| true
| true
|
La Caldera de los Marteles es una caldera volcánica de Gran Canaria. Se encuentra en la parte oriental de la cumbre de la isla, delimitada por los municipios de Valsequillo, San Bartolomé de Tirajana, Santa Lucía de Tirajana, Ingenio, Agüimes y Telde, y que abarca una superficie de 3 568,7 ha. Por el oeste linda con el paisaje protegido de Cumbres y con el parque rural del Nublo, mientras que por el este linda con el paisaje protegido de Lomo Magullo y con el monumento natural del Barranco de Guayadeque. Este espacio fue declarado como reserva natural especial el 16 de noviembre de 1994.
|
La fauna vertebrada presente en la Reserva comparte, en su mayoría, las mismas características que las existentes en las áreas de medianías y cumbres de la isla. De la fauna vertebrada, es de destacar el interés que suponen los ámbitos rupícolas, existentes en la Reserva, como lugares de posible nidificación y refugio de rapaces, como el Halcón tagorote (Falco pelegrinoides), el cuervo canario (Corvus corax canariensis) y otras aves como el Vencejo unicolor (Apus unicolor), el Gorrión moruno (Passer hispaniolensis), la Alpispa (Motacilla cinerea canariensis), la Calandra canaria (Calandrella rufescens rufescens) y el Jilguero (Carduelis carduelis parva). Es frecuente observar en el espacio bandadas muy numerosas de paseriformes como, el canario (Serinus canarius), el Pico picapinos (Dendrocopos major thanneri) y el pájaro pinto (Carduelis carduelis parva), a esta última, en determinadas circunstancias, se la puede observar alimentándose con semillas de Onopordom. En áreas de bosques o matorrales se puede ver esporádicamente al petirrojo (Erithacus rubecula) y al herrerillo (Parus caeruleus).
En cuanto a los reptiles y anfibios presentes en este espacio, destacan el lagarto gigante de Gran Canaria (Gallotia sthellini), la lisa (Chalcides sexlineatus), el perinquén de Boettger (Tarentola boetgeri) y los anfibios ranita meridional (Hyla merydionalis) y la rana común (Rana perezi). En lo referente a los mamíferos es importante reseñar, la posible presencia de murciélagos, musarañas y erizos morunos.
En cuanto a la fauna invertebrada, se encuentra la especie común perteneciente al filo de los moluscos como la babosa común (Lehmannia valentiana) y las endémicas de Gran Canaria Plutonia tamaranensis y Hemicycla ethelema. Dentro del grupo de los artrópodos endémicos de la isla destacan el isópodo Porcellio strinatti, (que se encuentra en fase de estudio) y los arácnidos Pholcus multidentatus, Oecobius pseudodepressus y Mesiotelus grancanariensis.
|
no
|
https://no.wikipedia.org/wiki/Ben_Hecht
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/d/d6/Hecht_Earlyportrait.JPG
|
Ben Hecht
| null |
Ben Hecht
|
Ben Hecht ca. 1919
|
early photo of Ben Hecht - approx. age 25
| null |
image/jpeg
| 1,425
| 1,086
| true
| true
| true
|
Ben Hecht var en amerikansk Oscar-vinnende manusforfatter, regissør, filmprodusent, dramatiker og romanforfatter.
|
Ben Hecht (født 28. februar 1894, død 18. april 1964) var en amerikansk Oscar-vinnende manusforfatter, regissør, filmprodusent, dramatiker og romanforfatter.
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Sassari
|
Sassari
|
Culture
|
Sassari / Culture
|
University of Sassari
|
English: University of Sassari
| null |
image/jpeg
| 1,536
| 2,048
| true
| true
| true
|
Sassari is an Italian city and the second-largest of Sardinia in terms of population with 127,525 inhabitants, and a Functional Urban Area of about 222,000 inhabitants. One of the oldest cities on the island, it contains a considerable collection of art.
Since its origins at the turn of the 12th century, Sassari has been ruled by the Giudicato of Torres, the Pisans, as an independent republic in alliance with Genoa, by the Aragonese and the Spanish, all of whom have contributed to Sassari's historical and artistic heritage. Sassari is a city rich in art, culture and history, and is well known for its palazzi, the Fountain of the Rosello, and its elegant neoclassical architecture, such as Piazza d'Italia and the Teatro Civico.
As Sardinia's second most populated city, and the fifth largest municipality in Italy, it has a considerable amount of cultural, touristic, commercial and political importance in the island. The city's economy mainly relies on tourism and services, however also partially on research, construction, pharmaceuticals and the petroleum industry.
| null |
|
sco
|
https://sco.wikipedia.org/wiki/Princess_Isabel_Alfonsa_o_the_Twa_Sicilies
|
Princess Isabel Alfonsa o the Twa Sicilies
| null |
Princess Isabel Alfonsa o the Twa Sicilies
| null |
English: Isabel Alfonsa of Bourbon-Two Sicilies and Bourbon
| null |
image/jpeg
| 690
| 750
| true
| true
| true
|
Princess Isabel Alfonsa o the Twa Sicilies, Infanta o Spain wis a member o the Bourbons o Spain an a Princess o the Twa Sicilies bi birth. Through her mairiage tae Coont Jan Kanty Zamoyski, Isabel Alfonsa wis a member o the Hoose o Zamoyski an a Coontess Zamoyska. She wis named in honor o Queen Isabel II an Alfonso XIII o Spain. In 1895 Juan Carlos I moved her tae the Ryal Crypt o the Monestary o El Escorial, in El Escorial.
|
Princess Isabel Alfonsa o the Twa Sicilies, Infanta o Spain (Isabel Alfonsa María Teresa Antonia Cristina Mercedes Carolina Adelaida Rafaela; 10 October 1904 – 18 Julie 1985) wis a member o the Bourbons o Spain an a Princess o the Twa Sicilies bi birth. Through her mairiage tae Coont Jan Kanty Zamoyski, Isabel Alfonsa wis a member o the Hoose o Zamoyski an a Coontess Zamoyska. She wis named in honor o Queen Isabel II an Alfonso XIII o Spain. In 1895 Juan Carlos I moved her tae the Ryal Crypt o the Monestary o El Escorial, in El Escorial.
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E9%B6%B4%E5%BE%A1%E5%B4%8E
|
鶴御崎
| null |
鶴御崎
|
九州最東端の木碑
|
日本語: 九州最東端
| null |
image/jpeg
| 1,143
| 857
| true
| true
| true
|
鶴御崎は、大分県佐伯市の鶴見半島の先端部にある九州最東端の岬である。日豊海岸国定公園の一部となっている。
|
鶴御崎（つるみさき、つるみざき）は、大分県佐伯市の鶴見半島の先端部にある九州最東端の岬である。日豊海岸国定公園の一部となっている。
|
|
vi
|
https://vi.wikipedia.org/wiki/Th%E1%BA%A1ch_Thang
|
Thạch Thang
| null |
Thạch Thang
|
Bảo tàng Mỹ thuật Đà Nẵng.
|
Tiếng Việt: Bảo tàng Mỹ thuật Đà Nẵng
| null |
image/jpeg
| 2,368
| 4,224
| true
| true
| true
|
Thạch Thang là một phường thuộc quận Hải Châu, thành phố Đà Nẵng, Việt Nam.
Phường có diện tích 1,01 km², dân số năm 1999 là 16.658 người, mật độ dân số đạt 16.493 người/km².
|
Thạch Thang là một phường thuộc quận Hải Châu, thành phố Đà Nẵng, Việt Nam.
Phường có diện tích 1,01 km², dân số năm 1999 là 16.658 người, mật độ dân số đạt 16.493 người/km².
|
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Madesj%C3%B6_kyrka
|
Madesjö kyrka
|
Kyrkobyggnaden
|
Madesjö kyrka / Kyrkobyggnaden
|
Madesjö gamla kyrka riven 1757. Teckning av Petrus Frigelius
|
Notera Av dokumentationsskäl har originalbeskrivningen från Riksantikvarieämbetet behållits. Tillrättalägganden och alternativa beskrivningar bör införas separat från nedanstående information. Felaktigheter kan även anmälas till denna sida. Madesjö gamla kyrka från sydväst, riven 1757. Teckning av Petrus Frigelius 1747, kopierad av Fabian Baehrendtz ca 1900. Original i Stifts- och gymnasiebiblioteket i Kalmar. Motiv: Madesjö gamla kyrka Kategori: (01) Exteriörer, TeckningMadesjö gamla kyrka från sydväst, riven 1757. Teckning av Petrus Frigelius 1747, kopierad av Fabian Baehrendtz ca 1900. Original i Stifts- och gymnasiebiblioteket i Kalmar.
| null |
image/jpeg
| 484
| 800
| true
| true
| true
|
Madesjö kyrka är en kyrkobyggnad i Madesjö i Växjö stift. Den är församlingskyrka i Madesjö församling.
|
Tidigaste kända kyrkan på platsen var en liten medeltida träkyrka som brann ner 1652 i samband med en omfattande skogsbrand då även prästgården blev lågornas rov. Efter branden byggde man upp en ny träkyrka som förmodligen var lik den nedbrunna träkyrkan. (Jämförbart exempel på en medeltida träkyrka är Granhults kyrka från 1200-talet)
1700-talets stora befolkningstillväxt påkallade behovet av ett rymligare kyrkorum. 1600-tals kyrka visade sig vara allt för liten. Trängsel vid gudstjänsterna var besvärande. En utvidgning diskuterades 1722 men därav blev intet eftersom kyrkobyggnaden inte ansågs stabil nog för att vare sig förlängas eller utökas med korsarmar. Dessutom präglades bygden av svåra tider på grund av sviterna efter Karl XII:s krig.
1752 tog emellertid Sockenstämman ett beslut om uppförande av en helt ny kyrka. Vid den tiden var trängseln så stor att folk stod i dubbla rader i bänkarna. Med andra ord var behovet av ny kyrka akut. Från början var det tänkt att den nya stora kyrkan skulle uppföras som den gamla i trä. Det visade sig trots den skogrika bygden svårt att anskaffa så mycket virke som behövdes. Dessutom hade man vid denna tid vid nybyggen av kyrkor bland annat på grund av brandrisken börjat uppföra de stora, nya kyrkorna av sten.
Alltså kom den nya kyrkobyggnaden att uppföras i gråsten 1753–1757.Den 16 januari 1775 var kyrkan färdig att invigas av Kalmar stifts biskop Magnus Beronius. Under byggnadstiden hade den gamla träkyrkan använts för gudstjänstbruk. När den revs lämnades klockstapeln kvar.
Kyrkan byggdes senare ut i omgångar. Tornet uppfördes 1830 av byggmästare Hallström efter ritningar av C.G.Blom Carlsson och försågs med en putsad tegellanternin. Men trots den ny kyrkans ansenliga storlek visade sig att den ändå måste utökas på grund av socknens befolkningsökning, inte minst i Nybrodelen. År 1885 tillkom det nuvarande koret med absiden och en sakristia. Resultatet blev en av de största landskyrkorna i dåvarande Kalmar stift, i likhet med Ålems kyrka.
|
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Borgstena_kyrka
|
Borgstena kyrka
|
Inventarier
|
Borgstena kyrka / Inventarier
| null |
Notera Av dokumentationsskäl har originalbeskrivningen från Riksantikvarieämbetet behållits. Tillrättalägganden och alternativa beskrivningar bör införas separat från nedanstående information. Felaktigheter kan även anmälas till denna sida. Dopfunt, 1100-tal eller tidigt 1200-tal. Detalj av cuppan. Kategori: (04) DopfuntarDopfunt, 1100-tal eller tidigt 1200-tal. Detalj av cuppan.
| null |
image/jpeg
| 600
| 601
| true
| true
| true
|
Borgstena kyrka ligger i den norra delen av Borås kommun. Den tillhör sedan 2010 Fristads församling i Skara stift.
|
Dopfunten i original förvaras sedan 1870 på Statens historiska museum. Funten i kyrkan är en avgjutning i betong av originalet, som Historiska museet lät utföra för kyrkans räkning 1952. Originalfunten av sandsten från 1100-talets senare hälft är tillverkad i två delar. Höjd: 90 cm. Cuppan är cylindrisk med skrånande undersida. På livet finns sju arkadfält, varav ett dubbelt, med följande scener: Kunskapens träd. Adam och Eva. Man och kvinna. Sittande man med bok. Två gestalter med föremål mellan sig. Två heliga. I syndafallscenen finns en runinskrift som inte har kunnat tolkas. Foten är nedtill fyrkantig och övergår i rund form. Avslutning överst med en vulst. Fotens ena sida har ett ristat, dubbelt band med spiraler och rankor. Utformningen har engelsk påverkan och är en av Västergötlands mest expressiva. Centralt uttömningshål. Stora skador genom vittring och sprickbildning efter att funten legat på kyrkogården.
Dopfatet är troligen från 1400-talet.
Altartavlan med Golgatamotiv är utförd 1766 av en okänd konstnär. Ramen är en gåva av amiralitetskommendör Johan Gripenstedt och hans hustru Inga Chatharina, som bland annat ägde Röhls gård i Bredared. Deras adelsvapen finns längst ner på altartavlan.
Altarringen är en rekonstruktion efter en tidigare från 1700-talet.
På väggen vid dopfunten hänger en gammal altartavla. På var sida om denna tavla finns två träskulpturer, Markus och Johannes. Figurerna restaurerades 1956.
Predikstolen med timglas är utförd av en okänd konstnär på 1600-talet. Runt denna finns de fyra evangelisterna och Jesus avbildade.
Läktarbröstet har bilder som föreställer elva av Jesu lärjungar samt mästaren själv målade av Johan Blomberg.
Dörrarna till de slutna bänkarna har blomsterdekor och handsmidda hakar.
På söderväggen sitter ett solur från 1692.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Briefmarken-Jahrgang_1936_der_Deutschen_Reichspost
|
Briefmarken-Jahrgang 1936 der Deutschen Reichspost
|
Sondermarken
|
Briefmarken-Jahrgang 1936 der Deutschen Reichspost / Liste der Ausgaben und Motive / Sondermarken
| null |
Stamp description / Briefmarkenbeschreibung Deutsch: Sondermarken zum Weltkongress für Freizeit und Erholung in Hamburg English: Commemorative stamp for the world congress of recreation in Hamburg Graphics by Sepp Semar Ausgabepreis: 6 Pfennig First Day of Issue / Erstausgabetag: 30. Juni 1936 Michel-Katalog-Nr: 622 (Deutsches Reich)
| null |
image/jpeg
| 700
| 610
| true
| true
| true
|
Der Briefmarken-Jahrgang 1936 der Deutschen Reichspost umfasste 40 Sondermarken und einen abschließenden Ergänzungswert der Dauerserie Paul von Hindenburg (III) zu 80 Pf. Dabei wurde eine Briefmarke nur in einem Briefmarkenblock ausgegeben. Dagegen erschienen die acht Werte der beiden Olympiablocks auch separat, bekamen auf Grund des verwendeten anderen Papiers jedoch eigene Katalognummern. Die meisten Briefmarken dieses Jahrgangs waren mit einem Zuschlag versehen. Verlässliche Angaben zu den Auflagenhöhen der Briefmarken liegen nicht vor.
|
BildBeschreibungWerte in
PfennigAusgabe-
datum (1936)
gültig bisAuflageEntwurfMiNr.10 Jahre Deutsche Luft Hansa
Heinkel He 70
40
6. Januar
31. Dezember 1937
Karl Diebitsch603
50 Jahre Kraftwagen und Eröffnung der „Internationalen Automobil- und Motorrad-Ausstellung in Berlin“
Gottlieb Daimler (1834–1900)
6
15. Februar
31. Dezember 1937
Karl Diebitsch
604
Carl Benz (1844–1929)
12
605
Flugpost
Luftschiff Hindenburg LZ 129
50
16. März
31. Dezember 1937
Karl Diebitsch
606
Luftschiff Hindenburg LZ 129
75
607
250. Todestag von Otto von Guericke (1602–1686)
Politiker, Jurist, Naturwissenschaftler, Physiker, Tierarzt und Erfinder
6
4. Mai
31. Dezember 1937
Klein
608
Olympische Sommerspiele 1936
Turner am Reck
3+2
9. Mai
30. Juni 1937
Max Eschle609
624
Turmspringerin
4+3
610
625
Fußballspieler
6+4
611
626
Speerwerfer
8+4
612
627
Fackelläufer
12+6
9. Mai
30. Juni 1937
Max Eschle
613
628
Fechter
15+10
614
629
Rudern
25+15
615
630
Jagdspringer
40+35
616
631
Gemeindekongress, Berlin und München
Mutter mit Kindern
3
3. Juni
31. Dezember 1937
Richard Klein617
Mutter mit Kindern
5
618
Mutter mit Kindern
12
619
Mutter mit Kindern
15
620
3. Rennen um das Braune Band von München Riem
Drei Jockeys auf ihren Pferden während des Rennens
42+108
22. Juni
31. Dezember 1937
Richard Klein
621
Weltkongress Freizeit und Erholung
Sinnbild des Kongresses
6
30. Juni
31. Dezember 1937
Sepp Semar
622
Sinnbild des Kongresses
15
623
8. Nürnberger Reichsparteitag
gereckte Hände unterm Hakenkreuz
6
3. September
31. Dezember 1937
Sepp Semar
632
gereckte Hände unterm Hakenkreuz
12
633
Winterhilfswerk, Bauten
Reichsautobahn 26 München bis zur Reichsgrenze
3+2
21. September
30. Juni 1937
Georg Fritz634
Reichsluftfahrtministerium in Berlin
4+3
26. Oktober
635
Ehrenmal in Nürnberg
5+3
26. Oktober
636
Saalebrücke Rudolphstein
6+4
21. September
30. Juni 1937
Georg Fritz
637
Deutschlandhalle in Berlin
8+4
26. Oktober
638
Deutsche Alpenstraße am Mauthäusl
12+6
21. September
639
Führerhaus in München
15+10
26. Oktober
30. Juni 1937
Georg Fritz
640
Mangfallbrücke
25+15
21. September
641
Haus der deutschen Kunst in München
40+35
26. Oktober
642
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Granular_pugolovka
|
Granular pugolovka
| null |
Granular pugolovka
| null |
English: Granular pugolovka (Benthophilus granulosus) from the northern Caspian Sea Українська: Пуголовка зерниста (Benthophilus granulosus) з північного прибережжя Каспійського моря
| null |
image/jpeg
| 1,348
| 2,204
| true
| true
| true
|
The granular pugolovka is a species of gobiid fish widespread in the Caspian Sea. It is a small fish, with a length up to 5.6 centimetres TL. It was listed as Least Concern by the IUCN in 2008: there are no known major threats. Granular pugolovkas are very abundant in their habitat due to their size and lack of natural predators. The common name 'pugolovka' is a Ukrainian word for tadpole.
|
The granular pugolovka (Benthophilus granulosus) is a species of gobiid fish widespread in the Caspian Sea. It is a small fish, with a length up to 5.6 centimetres (2.2 in) TL. It was listed as Least Concern by the IUCN in 2008: there are no known major threats. Granular pugolovkas are very abundant in their habitat due to their size and lack of natural predators. The common name 'pugolovka' is a Ukrainian word for tadpole.
|
|
be
|
https://be.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%B7%D0%B0_%D0%9B%D0%B0%D1%88%D0%BE%D0%BD%D1%86%D1%8B
|
Геза Лашонцы
| null |
Геза Лашонцы
| null |
Magyar: A felvétel 2012. május 19 -én készült Budapesten, a Kossuth téren. Losonczy Géza emléklapja.
|
Партрэт
|
image/jpeg
| 3,240
| 4,320
| true
| true
| true
|
Геза Лашонцы — венгерскі журналіст і палітык.
У 1939 годзе ўступіў у КПВ. Удзельнік Руху Супраціву. У 1945—1949 гадах супрацоўнік газеты Szabad Nép. У 1949—1951 гадах сакратар Міністэрства асветы ВНР. У 1951 годзе рэпрэсаваны, вызвалены і рэабілітаваны ў ліпені 1954 года.
У час Венгерскага паўстання 1956 года увайшоў у склад урада Імрэ Надзя на пасадзе міністра друку і прапаганды. У пачатку лістапада член Часовага кіраўніцтва ВСРП. 3 лістапада разам з Золтанам Тылдзі правёў апошнюю прэс-канферэнцыю ўрады. 4 лістапада схаваўся ў пасольстве Югаславіі, адкуль пазней разам з Імрэ Надзям і яго прыхільнікамі быў выдадзены ў Румынію.
У сярэдзіне красавіка 1957 года вернуты ў Будапешт. Падчас зняволення абвясціў галадоўку і памёр незадоўга да прызначанага працэсу.
|
Геза Лашонцы (венг.: Losonczy Géza; 5 мая 1917, Ершэкчанад, Аўстра-Венгрыя — 21 снежня 1957, Будапешт, Венгрыя) — венгерскі журналіст і палітык.
У 1939 годзе ўступіў у КПВ. Удзельнік Руху Супраціву. У 1945—1949 гадах супрацоўнік газеты Szabad Nép. У 1949—1951 гадах сакратар Міністэрства асветы ВНР. У 1951 годзе рэпрэсаваны, вызвалены і рэабілітаваны ў ліпені 1954 года.
У час Венгерскага паўстання 1956 года увайшоў у склад урада Імрэ Надзя на пасадзе міністра друку і прапаганды. У пачатку лістапада член Часовага кіраўніцтва ВСРП. 3 лістапада разам з Золтанам Тылдзі правёў апошнюю прэс-канферэнцыю ўрады. 4 лістапада схаваўся ў пасольстве Югаславіі, адкуль пазней разам з Імрэ Надзям і яго прыхільнікамі быў выдадзены ў Румынію.
У сярэдзіне красавіка 1957 года вернуты ў Будапешт. Падчас зняволення абвясціў галадоўку і памёр незадоўга да прызначанага працэсу.
|
|
ar
|
https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%A2%D8%AF%D9%85%D8%B2%D8%AA%D8%A7%D9%88%D9%86_(%D8%AC%D8%B2%D8%B1_%D8%A8%D9%8A%D8%AA%D9%83%D9%8A%D8%B1%D9%86)
|
آدمزتاون (جزر بيتكيرن)
| null |
آدمزتاون (جزر بيتكيرن)
| null |
Norfuk / Pitkern: Adamstown t'Pitkern Ailen. Deutsch: Adamstown auf Pitcairn, der Hauptinsel der Pitcairninseln. English: Adamstown on Pitcairn Island Македонски: Поглед на Адамстаун, главниот и единствен град на островската земја Питкерн. Русский: Вид на Адамстун, главный и единственный город на островах Питкерн.
| null |
image/jpeg
| 985
| 1,431
| true
| true
| true
|
آدمزتاون هي المستوطنة الوحيدة وفي نفس الوقت عاصمة جزر بيتكيرن.
|
آدمزتاون هي المستوطنة الوحيدة وفي نفس الوقت عاصمة جزر بيتكيرن.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Arte_g%C3%B3tico
|
Arte gótico
|
Caracterización
|
Arte gótico / Caracterización
|
Planta de la catedral de Chartres.
| null | null |
image/png
| 932
| 556
| true
| true
| true
|
Arte gótico es la denominación historiográfica del estilo artístico que se desarrolló en Europa Occidental durante la Edad Media tardía, desde mediados del siglo XII hasta la implantación del Renacimiento, y bien entrado el siglo XVI en los lugares donde el gótico pervivió más tiempo. Se trata de un amplio período artístico, que surge en el norte de Francia y se expande por todo Occidente. Según los países y las regiones se desarrolla en momentos cronológicos diversos, ofreciendo en su amplio desarrollo diferenciaciones profundas: más puro en Francia, más horizontal y cercano a la tradición clásica en Italia, con peculiaridades locales en Flandes, Alemania, Inglaterra y España.
|
Frente a las iglesias y monasterios del románico, dicho esto de la forma general, el gótico eleva, como su obra arquitectónica emblemática, prodigiosas catedrales llenas de luz así como con una gran altura, siendo estas sus principales aportaciones técnicas, las cuales se encuentran justificadas en los escritos de Pseudo Dionisio Aeropagita, aunque también se desarrolló una importante arquitectura civil. Otra de sus características es que se comenzó a independizar a otras artes plásticas, como la pintura y escultura, de su subordinación al soporte arquitectónico.
No obstante, hay también muchos elementos de continuidad: este sigue siendo un arte predominante religioso; el monasterio como institución apenas varía excepto en detalles formales y de adaptación a nuevos requerimientos, pero su disposición no presentó variantes, y la planta de las iglesias, mayoritariamente catedrales, siguió siendo predominantemente de cruz latina con cabecera en ábside orientada al este, aunque se complique o varíe (plantas basilicales, colocación del transepto en el centro, complicación de naves, capillas y girolas). Sin duda el principal elemento de continuidad es la concepción intemporal de la obra: en la mayor parte de las construcciones los estilos se suceden y funden al ritmo de los siglos, sabiendo los contemporáneos que hacen una obra que ellos no verían terminada, ni quizá sus hijos o nietos, sino que la construcción de estas edificaciones implica el trabajo varias generaciones. En muchas de ellas, incluso se pone en valor el atrevimiento por comenzar un desafío técnico o económico, a veces por rivalidad política, que cuando se inicia no se ha planificado en su totalidad el proyecto por lo que no se sabe cómo culminarlo, es el caso de las catedrales de Siena y de Florencia.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Wolfgang_Heimbach
|
Wolfgang Heimbach
| null |
Wolfgang Heimbach
|
Frederic III à la bataille de Nyborg
(1659) (Château de Rosenborg)
|
English: King Frederick III of Denmark painted at the Battle of Nyborg in November 1659 by Wolfgang Heinbach. However, the king was not actually present at the battle.
| null |
image/jpeg
| 2,892
| 2,300
| true
| true
| true
|
Wolfgang Heimbach est un peintre allemand, né vers 1615 à Ovelgönne et mort au plus tôt en 1678 à Oldenbourg.
Wolfgang Heimbach était sourd, ce qui ne l'empêche pas de voyager à l'étranger, aux Pays-Bas, puis dans le sud de l'Europe pendant 12 ans.
On pense qu'il a été dans le sud de l'Allemagne en 1640. Il est resté à Rome en 1645 où il a fait le portrait du pape Innocent X Pamphili. Il a été recommandé par le grand-duc de Toscane au gouverneur de la Sainte Maison de Lorette. On le retrouve en Bohème en 1651 au service d'Ottavio Piccolomini. Il a également travaillé pour le roi de Hongrie Ferdinand IV de Habsbourg. Il est ensuite allé à Prague à Nuremberg puis à Bruxelles la même année.
Il est employé par le comte d'Oldenbourg en 1652, puis devient peintre de cour de Frédéric III de Danemark de 1653-1661 à Copenhague. Il travaille pour le premier évêque Christoph Bernhard von Galen, à Coesfeld à partir de 1670 où il vit probablement jusqu'à sa mort.
|
Wolfgang Heimbach est un peintre allemand, né vers 1615 à Ovelgönne et mort au plus tôt en 1678 à Oldenbourg.
Wolfgang Heimbach était sourd, ce qui ne l'empêche pas de voyager à l'étranger, aux Pays-Bas, puis dans le sud de l'Europe pendant 12 ans.
On pense qu'il a été dans le sud de l'Allemagne en 1640. Il est resté à Rome en 1645 où il a fait le portrait du pape Innocent X Pamphili. Il a été recommandé par le grand-duc de Toscane au gouverneur de la Sainte Maison de Lorette. On le retrouve en Bohème en 1651 au service d'Ottavio Piccolomini. Il a également travaillé pour le roi de Hongrie Ferdinand IV de Habsbourg. Il est ensuite allé à Prague à Nuremberg puis à Bruxelles la même année.
Il est employé par le comte d'Oldenbourg en 1652, puis devient peintre de cour de Frédéric III de Danemark de 1653-1661 à Copenhague. Il travaille pour le premier évêque Christoph Bernhard von Galen, à Coesfeld à partir de 1670 où il vit probablement jusqu'à sa mort.
|
|
en
|
https://simple.wikipedia.org/wiki/Kenny_Baker
|
Kenny Baker
| null |
Kenny Baker
|
Baker at a science fiction convention, February 12, 2005
|
English: Kenneth George "Kenny" Baker, best known as the man inside the R2-D2 costume in the original Star Wars films, at a science fiction convention in February 2005.
| null |
image/jpeg
| 958
| 747
| true
| true
| true
|
Kenneth George "Kenny" Baker was an English actor and musician. He played R2-D2 in the Star Wars movie series.
Baker was born on 24 August 1934 in Birmingham, West Midlands. He died on 13 August 2016.
|
Kenneth George "Kenny" Baker (24 August 1934 – 13 August 2016) was an English actor and musician. He played R2-D2 in the Star Wars movie series.
Baker was born on 24 August 1934 in Birmingham, West Midlands. He died on 13 August 2016.
|
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Castellet
|
Castellet
| null |
Castellet
| null |
Village of le Castellet-en-Luberon, Vaucluse, France
| null |
image/jpeg
| 428
| 1,000
| true
| true
| true
|
Castellet é uma comuna francesa na região administrativa da Provença-Alpes-Costa Azul, no departamento de Vaucluse. Estende-se por uma área de 9,84 km². Em 2010 a comuna tinha 116 habitantes.
|
Castellet é uma comuna francesa na região administrativa da Provença-Alpes-Costa Azul, no departamento de Vaucluse. Estende-se por uma área de 9,84 km². Em 2010 a comuna tinha 116 habitantes (densidade: 11,8 hab./km²).
|
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Signe_Brander
|
Signe Brander
| null |
Signe Brander
| null |
Suomi: Signe Brander
| null |
image/jpeg
| 1,988
| 1,375
| true
| true
| true
|
Signe Viola Brander, född 15 april 1869 på Runsa gård i Parkano, död 17 maj 1942 i Sibbo, var en finländsk fotograf.
Signe Brander var det femte av sju barn till överforstmästaren i Vasa län Ernst Brander och Jenny Amanda Carolina Rääf. Hon växte upp och gick i skola i Gamlakarleby. Hon utbildade sig till teckningslärare vid Centralskolan för konstflit i Helsingfors. Hon ägnade sig åt målning, och framför allt åt fotografering och dokumenterade med sina fotografier finländsk kulturhistoria, framför allt från Helsingfors. Hon fotograferade också herrgårdar och krigsskådeplatser i Finland.
Hon gick troligen i lära hos fotografen Daniel Nyblin. Hon var ateljéfotograf i Nyslott 1896–98 och senare i sin ateljé Heliko i Helsingfors 1904–06, men föredrog så småningom landskaps- och miljöfotografering. Redan 1898 hade hon fotograferat landskapsmotiv vid Punkaharju, och hennes första Helsingforsmotiv är från 1905. Helsingfors fornminnesnämnd, senare Helsingfors stadsmuseum, uppdrog 1906 åt henne att fotografera motiv från ett Helsingfors i förändring, med början i de äldsta stadsdelarna och fortsättning med bland andra Arkadia, Eira och Berghäll.
|
Signe Viola Brander, född 15 april 1869 på Runsa gård i Parkano, död 17 maj 1942 i Sibbo, var en finländsk fotograf.
Signe Brander var det femte av sju barn till överforstmästaren i Vasa län Ernst Brander och Jenny Amanda Carolina Rääf. Hon växte upp och gick i skola i Gamlakarleby. Hon utbildade sig till teckningslärare vid Centralskolan för konstflit i Helsingfors. Hon ägnade sig åt målning, och framför allt åt fotografering och dokumenterade med sina fotografier finländsk kulturhistoria, framför allt från Helsingfors. Hon fotograferade också herrgårdar och krigsskådeplatser i Finland.
Hon gick troligen i lära hos fotografen Daniel Nyblin. Hon var ateljéfotograf i Nyslott 1896–98 och senare i sin ateljé Heliko i Helsingfors 1904–06, men föredrog så småningom landskaps- och miljöfotografering. Redan 1898 hade hon fotograferat landskapsmotiv vid Punkaharju, och hennes första Helsingforsmotiv är från 1905. Helsingfors fornminnesnämnd, senare Helsingfors stadsmuseum, uppdrog 1906 åt henne att fotografera motiv från ett Helsingfors i förändring, med början i de äldsta stadsdelarna och fortsättning med bland andra Arkadia, Eira och Berghäll. Hon tog fler än 900 fotografier 1907–13 för fornminnesnämnden, vilka dokumenterar både byggnader, typiska stadsvyer och stadsbornas liv. Hennes Helsingforsbilder visades för första gången på en större utställning i Villa Hagasund 1909.
Sommaren 1907 fotograferade Signe Brander slagfält och minnesmärken från Finska kriget för Hugo Schulmans (1850–1919) bok Striden om Finland 1808–1809. Hon påbörjade 1910 ett tredje större fotoprojekt, att fotografera finländska herrgårdar under 20 års tid, vilket resulterade i närmare 2 000 bilder. En del bilder publicerades i Herrgårdar i Finland 1928–29.
Hon var ogift.
|
|
vi
|
https://vi.wikipedia.org/wiki/Danh_s%C3%A1ch_di_s%E1%BA%A3n_v%C4%83n_h%C3%B3a_T%C3%A2y_Ban_Nha_%C4%91%C6%B0%E1%BB%A3c_quan_t%C3%A2m_%E1%BB%9F_t%E1%BB%89nh_Burgos
|
Danh sách di sản văn hóa Tây Ban Nha được quan tâm ở tỉnh Burgos
|
Burgos, Tây Ban Nha
|
Danh sách di sản văn hóa Tây Ban Nha được quan tâm ở tỉnh Burgos / Di tích theo thành phố / B / Burgos, Tây Ban Nha
| null |
Español: Archivo Histórico Provincial de Burgos - RI-AR-0000020 This is a photo of a monument indexed in the Spanish heritage register of Bienes de Interés Cultural under the reference RI-AR-0000020.
|
Archivo Histórico Provincial de Burgos
|
image/jpeg
| 3,216
| 4,288
| true
| true
| true
|
Danh sách di sản văn hóa Tây Ban Nha được quan tâm ở Burgos.
| null |
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Leptogenys_stuhlmanni
|
Leptogenys stuhlmanni
| null |
Leptogenys stuhlmanni
| null |
English: Profile view of ant Leptogenys stuhlmanni specimen casent0101826.
| null |
image/jpeg
| 808
| 1,073
| true
| true
| true
|
Leptogenys stuhlmanni é uma espécie de formiga do gênero Leptogenys, pertencente à subfamília Ponerinae.
|
Leptogenys stuhlmanni é uma espécie de formiga do gênero Leptogenys, pertencente à subfamília Ponerinae.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Mane_Rokvi%C4%87
|
Mane Rokvić
| null |
Mane Rokvić
|
Mane Rokvić
|
Srpskohrvatski / српскохрватски: Četnički vojvoda Mane Rokvić
| null |
image/jpeg
| 1,165
| 933
| true
| true
| true
|
Mane Rokvić war der Führer einer serbischen Tschetnik-Einheit der Dinarischen Tschetnik-Division im Zweiten Weltkrieg. Er wird für Kriegsverbrechen wie das Massaker von Gata verantwortlich gemacht.
Im Oktober 1942 ermordeten Rokvićs Tschetniks etwa 200 Kroaten bei Massakern im Kreis Omiš.
Nach der Kapitulation Italiens im September 1943 wurde Đujić von der deutschen Besatzungsmacht in Jugoslawien zur Sicherung der Straßenverbindungen Bosansko Grahovo – Drvar – Bosanski Petrovac – Bihać eingesetzt. Die Wehrmacht bescheinigte Rokvić und seinen Tschetniks ununterbrochene Zusammenarbeit und gute Kampfkraft gegen die kommunistischen Tito-Partisanen.
|
Mane Rokvić (* in Kolunić bei Bosanski Petrovac; † 1944 in Knin) war der Führer einer serbischen Tschetnik-Einheit der Dinarischen Tschetnik-Division im Zweiten Weltkrieg. Er wird für Kriegsverbrechen wie das Massaker von Gata verantwortlich gemacht.
Im Oktober 1942 ermordeten Rokvićs Tschetniks etwa 200 Kroaten bei Massakern im Kreis Omiš.
Nach der Kapitulation Italiens im September 1943 wurde Đujić von der deutschen Besatzungsmacht in Jugoslawien zur Sicherung der Straßenverbindungen Bosansko Grahovo – Drvar – Bosanski Petrovac – Bihać eingesetzt. Die Wehrmacht bescheinigte Rokvić und seinen Tschetniks ununterbrochene Zusammenarbeit und gute Kampfkraft gegen die kommunistischen Tito-Partisanen.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Georg_Tannstetter
|
Georg Tannstetter
|
Humanistisches Wirken
|
Georg Tannstetter / Naturforscher und Buchautor / Humanistisches Wirken
|
Der von der Tabula Hungarie erfasste Ausschnitt Mitteleuropas
|
English: Tabula Hungariae, first printed map of Hungary oriented approximately to fit over the topographical map of Europe
| null |
image/jpeg
| 1,289
| 1,583
| true
| true
| true
|
Georg Tannstetter, Humanistenname Collimitius, war ein deutsch-österreichischer Humanist, Astronom, Astrologe und Mediziner. Er war Professor für angewandte Mathematik an der Universität Wien, wo Peter Apian und Joachim Vadian zu seinen Schülern gehörten. Seine Darstellung der Geschichte der Wiener Astronomen und Mathematiker ist ein früher Ansatz von Naturwissenschaftsgeschichte. Auch sein Ansatz zu einer empirischen Astrologie war damals noch ungewöhnlich. Gemeinsam mit einem Schüler entwarf er eine Ungarnkarte, die zum Weltdokumentenerbe gehört. Er war königlicher Leibarzt im Dienst mehrerer habsburgischer Regenten. 1531 wurde er geadelt.
|
Tannstetter gilt als Repräsentant des Renaissance-Humanismus. Das ist in den sogenannten Dunkelmännerbriefen erkennbar, aber auch an seinen Freundschaften, etwa mit Vadian. Der Theologe Johannes Eck, später Kontrahent Luthers, widmete 1516 den Abdruck zweier Vorträge „seinen Freunden“ in Wien, darunter Tannstetter. Tannstetters Mathematik-Professur gehörte wahrscheinlich zum humanistischen, von Konrad Celtis initiierten Poetenkolleg.
Darüber hinaus hatte Celtis in Wien eine Donaugesellschaft gegründet, das war eine Vereinigung von Gelehrten und wohl auch Studenten, die sich an manchen Abenden trafen. Vielleicht die Fortsetzung dieser Sodalitas war jener Kreis, der sich später im Haus von Tannstetter traf und Sodalitas Collimitiana genannt wurde. Sie wird um 1520 in Briefen an Vadian oft erwähnt.
Das publizistische Wirken Tannstetters entspricht – teilweise – dem klassischen Bild vom Humanismus, etwa darin, dass er sich in seiner Astrologie vor allem auf Claudius Ptolemäus stützte und mitunter Vorbehalte gegen die arabischen Astrologen äußerte. Aber in medizinischer Hinsicht ist für ihn neben Galenus und Hippokrates auch Avicenna eine Autorität. Unter den 12 von Tannstetter edierten – durchwegs naturwissenschaftlichen und mathematischen – Texten war nur einer von einem antiken Autor (dem Neuplatoniker Proclus), die anderen 11 waren von spätmittelalterlichen abendländischen Autoren, vor allem von Georg Peuerbach.
Tannstetter war auch mit Kardinal Matthäus Lang, Erzbischof von Salzburg, befreundet, dem er mehrere, in den Jahren 1515 bis 1519 gedruckte Bücher widmete. Sie hatten einander vermutlich am Hof Maximilians kennengelernt.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/List_of_gothic_festivals
|
List of gothic festivals
|
Gallery
|
List of gothic festivals / Gallery
| null |
Deutsch: Aufgenommen auf dem Wave-Gotik-Treffen 2004 zu Leipzig.
| null |
image/jpeg
| 1,311
| 783
| true
| true
| true
|
The following is an incomplete list of gothic festivals, which encapsulates music festivals focused on gothic music. Goth festivals may feature genres such as gothic rock and gothic metal, as well as industrial music. The festivals also tend to feature aspects of the Goth subculture, such as fans and bands in goth fashion. Goth is a musical subgenre of post-punk and alternative rock that formed during the late-1970s. Gothic rock bands grew from the strong ties they had to the English punk rock and emerging post-punk scenes. The genre itself was defined as a separate movement from post-punk due to its darker music accompanied by introspective and romantic lyrics. Gothic rock then gave rise to a broader subculture that included clubs, fashion and publications in the 1980s.
| null |
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Liginiac
|
Liginiac
|
Lieux et monuments
|
Liginiac / Lieux et monuments
| null |
Français : L'église sous la neige
| null |
image/jpeg
| 2,304
| 3,072
| true
| true
| true
|
Liginiac est une commune française située dans le département de la Corrèze en région Nouvelle-Aquitaine.
|
L'église Saint-Barthélémy de Liginiac est une église romane du XIIᵉ siècle modifiée au XVIIᵉ siècle . Elle est classée monument historique depuis le 22 décembre 1930. Elle possède plusieurs objets répertoriés dans la Base Palissy du ministère de la Culture et on peut remarquer sur la corniche de l'église un animal impudique en forme de chien en pleine masturbation.
Château de la famille Masson de Saint-Félix, devenu la mairie de Liginiac XIVᵉ siècle.
Château de Marèges.
Barrage de Marèges : barrage voûte, construit entre 1932 et 1935, qui se trouve en partie sur la commune, sur la Dordogne à la limite avec Saint-Pierre.
Vestiges du château de Peyroux.
|
|
war
|
https://war.wikipedia.org/wiki/Chusquea
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/7/71/Chusquea_quila.jpg
|
Chusquea
| null |
Chusquea
| null |
Chusquea quila, Poaceae - Chile, Salto de Petrohué (Prov. de Llanquihue)
| null |
image/jpeg
| 800
| 500
| true
| true
| true
|
An Chusquea in uska genus han Liliopsida. An Chusquea in nahilalakip ha familia nga Poaceae.
|
An Chusquea in uska genus han Liliopsida. An Chusquea in nahilalakip ha familia nga Poaceae.
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Albin_Egger-Lienz
|
Albin Egger-Lienz
|
Gallery
|
Albin Egger-Lienz / Gallery
| null |
English: Albin Egger-Lienz, 1904, Gouache on canvas
| null |
image/jpeg
| 822
| 1,591
| true
| true
| true
|
Albin Egger-Lienz was an Austrian painter known especially for rustic genre and historical paintings.
| null |
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D0%B0%D1%87
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/1/1d/Sergach_Sovetskaya_Street.jpg
|
Сергач
| null |
Сергач
| null |
English: Sovetskaya Street in Sergach Русский: Улица Советская в Сергаче
| null |
image/jpeg
| 1,860
| 2,416
| true
| true
| true
|
Серга́ч — старинный город Нижегородской области, самое первое упоминание о котором в древних русских летописях относится к 1382 году. В ряде дореволюционных источников упоминается как Сергачевск или Сергачёвск. Административный центр Сергачского муниципального района Нижегородской области. Население — 20 416 чел.
В городе находится станция Сергач — крупная железнодорожная станция, находящаяся на магистрали, связывающей центр России с Уралом.
|
Серга́ч — старинный город Нижегородской области, самое первое упоминание о котором в древних русских летописях относится к 1382 году. В ряде дореволюционных источников упоминается как Сергачевск или Сергачёвск. Административный центр Сергачского муниципального района Нижегородской области. Население — 20 416 чел. (2017).
В городе находится станция Сергач — крупная железнодорожная станция, находящаяся на магистрали, связывающей центр России с Уралом.
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Indre_(d%C3%A9partement)
|
Indre (département)
|
Sentiers de randonnée
|
Indre (département) / Géographie / Voies de communication et transports / Sentiers de randonnée
| null |
Français : La branche de Tournon-Saint-Martin au Blanc de la voie verte des Vallées, en direction de Preuilly-la-Ville, au lieu-dit Les Cloîtres, à Fontgombault (36).
|
La voie verte des Vallées à Fontgombault en 2014.
|
image/jpeg
| 2,448
| 3,264
| true
| true
| true
|
L'Indre est un département français de la région Centre-Val de Loire qui tire son nom de l'Indre, une rivière qui le traverse. L'Insee et la Poste lui attribuent le numéro de code 36.
Le chef-lieu du département est Châteauroux et les sous-préfectures sont : Le Blanc, La Châtre et Issoudun.
|
Le département est traversé par les sentiers de grandes randonnée : 41, 46, 48 et 654 ; par les sentiers de grande randonnée de pays : Valençay, Brenne, Sur les pas des maîtres sonneurs, Le Val de Creuse et Champagne berrichonne ainsi que par la voie verte des Vallées.
|
|
cs
|
https://cs.wikipedia.org/wiki/Seznam_turistick%C3%BDch_zna%C4%8Den%C3%BDch_tras_v_Praze
|
Seznam turistických značených tras v Praze
| null |
Seznam turistických značených tras v Praze
| null |
Čeština: Praha, Zbraslav, Závist, Břežanské údolí, trojitá turistická šipka. English: Zbraslav-Závist, Prague, the Czech Republic. Hiking signs. Camera location49° 58′ 18.5″ N, 14° 24′ 00.4″ E   View all coordinates using: OpenStreetMap - Google Earth
| null |
image/jpeg
| 1,536
| 2,048
| true
| true
| true
|
Seznam turistických značených tras v Praze obsahuje turistické trasy, které vedou celé nebo částečně po území Hlavního města Prahy. Seznam nemusí být úplný.
|
Seznam turistických značených tras v Praze obsahuje turistické trasy, které vedou celé nebo částečně po území Hlavního města Prahy. Seznam nemusí být úplný.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Benedictine_High_School_(Ohio)
|
Benedictine High School (Ohio)
|
Academics
|
Benedictine High School (Ohio) / Academics
|
Some of the "Men of Benedictine on business day 2008
|
English: bene men
| null |
image/jpeg
| 1,704
| 2,272
| true
| true
| true
|
Benedictine High School is a private, Roman Catholic, college preparatory high school for boys, located in Cleveland, Ohio, United States. The school serves grades 9–12 and has an enrollment of over 340 students for the 2017–2018 school year. It is a part of the Roman Catholic Diocese of Cleveland. Benedictine's sister school is Beaumont School of Cleveland Heights.
|
Accreditation:
Ohio State Board of Education
North Central Association of Colleges and Schools
Ohio Catholic School Accrediting Association
To receive a diploma, students must earn 24 credits in college preparatory classes. Because of these and other academic guidelines, over 99% of graduates qualify for college. The average class size is 18 students.
The school has an outstanding academic record, with recent graduates qualifying as National Merit semi finalists, a current Hesburgh Scholar at the University of Notre Dame, and as of 2014, the school boasted acceptance of at least one graduate into one or more of the U.S. military academies in sixteen of the last eighteen years.
The school offers a selection of Advanced Placement courses, including AP English, AP Biology, AP European History, AP US History, AP Government, AP Chemistry, AP Psychology, and AP Calculus AB.
|
|
fr
|
https://fr.wikipedia.org/wiki/Francis_Bardot
|
Francis Bardot
| null |
Francis Bardot
| null |
English: The choir master Francis Bardot
| null |
image/jpeg
| 5,184
| 3,456
| true
| true
| true
|
Francis Bardot est un ténor et chef de chœur français né le 29 avril 1946.
|
Francis Bardot est un ténor et chef de chœur français né le 29 avril 1946.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Single-stage-to-orbit
|
Single-stage-to-orbit
|
Early concepts
|
Single-stage-to-orbit / History / Early concepts
|
ROMBUS concept art
|
ROMBUS SSTO space launch vehicle
| null |
image/jpeg
| 415
| 575
| true
| true
| true
|
A single-stage-to-orbit vehicle reaches orbit from the surface of a body using only propellants and fluids and without expending tanks, engines, or other major hardware. The term usually, but not exclusively, refers to reusable vehicles. To date, no Earth-launched SSTO launch vehicles have ever been flown; orbital launches from Earth have been performed by either fully or partially expendable multi-stage rockets.
The main projected advantage of the SSTO concept is elimination of the hardware replacement inherent in expendable launch systems. However, the non-recurring costs associated with design, development, research and engineering of reusable SSTO systems are much higher than expendable systems due to the substantial technical challenges of SSTO, assuming that those technical issues can in fact be solved.
It is considered to be marginally possible to launch a single-stage-to-orbit chemically-fueled spacecraft from Earth.
|
Before the second half of the twentieth century, very little research was conducted into space travel. During the 1960s, some of the first concept designs for this kind of craft began to emerge.
One of the earliest SSTO concepts was the expendable One stage Orbital Space Truck (OOST) proposed by Philip Bono, an engineer for Douglas Aircraft Company. A reusable version named ROOST was also proposed.
Another early SSTO concept was a reusable launch vehicle named NEXUS which was proposed by Krafft Arnold Ehricke in the early 1960s. It was one of the largest spacecraft ever conceptualized with a diameter of over 50 metres and the capability to lift up to 2000 short tons into Earth orbit, intended for missions to further out locations in the solar system such as Mars. The North American Air Augmented VTOVL from 1963 was a similarly large craft which would have used ramjets to decrease the liftoff mass of the vehicle by removing the need for large amounts of liquid oxygen while traveling through the atmosphere.
From 1965, Robert Salked investigated various single stage to orbit winged spaceplane concepts. He proposed a vehicle which would burn hydrocarbon fuel while in the atmosphere and then switch to hydrogen fuel for increasing efficiency once in space.
Further examples of Bono's early concepts (prior to the 1990s) which were never constructed include:
ROMBUS (Reusable Orbital Module, Booster, and Utility Shuttle), another design from Philip Bono. This was not technically single stage since it dropped some of its initial hydrogen tanks, but it came very close.
Ithacus, an adapted ROMBUS concept which was designed to carry soldiers and military equipment to other continents via a sub-orbital trajectory.
Pegasus, another adapted ROMBUS concept designed to carry passengers and payloads long distances in short amounts of time via space.
Douglas SASSTO, another launch vehicle concept.
Hyperion, yet another Philip Bono concept which used a sled to build up speed before liftoff to save on the amount of fuel which had to be lifted into the air.
In 1979 Rockwell International unveiled a concept for a 100 ton payload heavy-lift multicycle airbreather ramjet/cryogenic rocket engine, horizontal takeoff/horizontal landing single-stage-to-orbit spaceplane named Star-Raker, designed to launch heavy Space-based solar power satellites into a 300 nautical mile Earth orbit.
Around 1985 the NASP project was intended to launch a scramjet vehicle into orbit, but funding was stopped and the project cancelled. At around the same time, the HOTOL tried to use precooled jet engine technology, but failed to show significant advantages over rocket technology.
|
|
cs
|
https://cs.wikipedia.org/wiki/Frederick_Hollyer
|
Frederick Hollyer
|
Galerie
|
Frederick Hollyer / Galerie
| null |
English: Ellen Terry
| null |
image/jpeg
| 420
| 560
| true
| true
| true
|
Frederick Hollyer byl anglický fotograf a grafik známý svými fotografickými reprodukcemi maleb a grafik, převážně spolku Prerafaelitů a portréty osobností lituratury a umění pozdní Viktoriánské éry a Londýna krále EduardaVII.
| null |
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Theodor_Zincke
|
Theodor Zincke
| null |
Theodor Zincke
| null |
Deutsch: Theodor Zincke (* 19. Mai 1843 in Uelzen; † 17. März 1928 in Marburg)
| null |
image/jpeg
| 1,305
| 947
| true
| true
| true
|
Theodor Zincke foi um químico alemão.
|
Theodor Zincke (Uelzen, 19 de maio de 1843 — Marburg, 17 de março de 1928) foi um químico alemão.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Sculpture
|
Sculpture
|
Islam
|
Sculpture / History / Islam
| null |
English: Dagger with horse head pommel, detail. India, Mughal dynasty, 17th century. Blade: Damascus steel inlaid with gold; hilt: jade with carved decoration, inlaid with gold and semi-precious stones. Français : Poignard à tête de cheval, détail du manche. Inde, dynastie moghole, XVIIe siècle. Lame en acier à décor doré ; manche en jade incrusté d'or kundan, de rubis et d'émeraudes.
| null |
image/jpeg
| 2,630
| 1,720
| true
| true
| true
|
Sculpture is the branch of the visual arts that operates in three dimensions. It is one of the plastic arts. Durable sculptural processes originally used carving and modelling, in stone, metal, ceramics, wood and other materials but, since Modernism, there has been an almost complete freedom of materials and process. A wide variety of materials may be worked by removal such as carving, assembled by welding or modelling, or moulded or cast.
Sculpture in stone survives far better than works of art in perishable materials, and often represents the majority of the surviving works from ancient cultures, though conversely traditions of sculpture in wood may have vanished almost entirely. However, most ancient sculpture was brightly painted, and this has been lost.
Sculpture has been central in religious devotion in many cultures, and until recent centuries large sculptures, too expensive for private individuals to create, were usually an expression of religion or politics. Those cultures whose sculptures have survived in quantities include the cultures of the ancient Mediterranean, India and China, as well as many in Central and South America and Africa.
|
Islam is famously aniconic, so the vast majority of sculpture is arabesque decoration in relief or openwork, based on vegetable motifs, but tending to geometrical abstract forms. In the very early Mshatta Facade (740s), now mostly in Berlin, there are animals within the dense arabesques in high relief, and figures of animals and men in mostly low relief are found in conjunction with decoration on many later pieces in various materials, including metalwork, ivory and ceramics.
Figures of animals in the round were often acceptable for works used in private contexts if the object was clearly practical, so medieval Islamic art contains many metal animals that are aquamaniles, incense burners or supporters for fountains, as in the stone lions supporting the famous one in the Alhambra, culminating in the largest medieval Islamic animal figure known, the Pisa Griffin. In the same way, luxury hardstone carvings such as dagger hilts and cups may be formed as animals, especially in Mughal art. The degree of acceptability of such relaxations of strict Islamic rules varies between periods and regions, with Islamic Spain, Persia and India often leading relaxation, and is typically highest in courtly contexts.
|
|
nan
|
https://zh-min-nan.wikipedia.org/wiki/Chi%C5%9Fin%C4%83u
|
Chişinău
| null |
Chişinău
| null |
English: Flag of Kishinev in Moldova. Polski: Flaga Kiszyniowa w Mołdawii.
|
Chişinău ê kî-á
|
image/png
| 333
| 500
| true
| true
| true
|
Chişinău sī Moldova ê siú-to͘.
|
Chişinău sī Moldova ê siú-to͘.
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Herigonius_(crater)
|
Herigonius (crater)
| null |
Herigonius (crater)
|
Apollo 16 Mapping camera image
|
English: Herigonius, on the moon.
| null |
image/jpeg
| 630
| 820
| true
| true
| true
|
Herigonius is a small lunar impact crater that is located in the southern part of the Oceanus Procellarum, to the northeast of the crater Gassendi. It was named after French mathematician and astronomer Pierre Hérigone. Herigonius is roughly circular, with an inward bulge and narrower inner wall along the northeast. In the interior of the sloping inner walls is a floor about half the diameter of the crater.
About 60 kilometers to the west of Herigonius is a sinuous rille designated Rimae Herigonius. This cleft is about 100 kilometers in length and runs generally in a north-south direction, while curving to the east at the north end.
Two mountains within a highland mass informally called "The Helmet" are informally named Herigonius Eta and Herigonius Pi. Eta is the larger mountain on the northern edge of the Helmet, and Pi is along the southwest edge. North and northwest of the crater is the wrinkle ridge Dorsa Ewing, which also contacts Rimae Herigonius.
|
Herigonius is a small lunar impact crater that is located in the southern part of the Oceanus Procellarum, to the northeast of the crater Gassendi. It was named after French mathematician and astronomer Pierre Hérigone. Herigonius is roughly circular, with an inward bulge and narrower inner wall along the northeast. In the interior of the sloping inner walls is a floor about half the diameter of the crater.
About 60 kilometers to the west of Herigonius is a sinuous rille designated Rimae Herigonius. This cleft is about 100 kilometers in length and runs generally in a north-south direction, while curving to the east at the north end.
Two mountains within a highland mass informally called "The Helmet" (by the Apollo 16 crew) are informally named Herigonius Eta (η) and Herigonius Pi (π). Eta is the larger mountain on the northern edge of the Helmet, and Pi is along the southwest edge. North and northwest of the crater is the wrinkle ridge Dorsa Ewing, which also contacts Rimae Herigonius.
|
|
ceb
|
https://ceb.wikipedia.org/wiki/Neustadt-Glewe_(lungsod)
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/9/96/Schloss_Neustadt-Glewe.jpg
|
Neustadt-Glewe (lungsod)
| null |
Neustadt-Glewe (lungsod)
| null |
Schloss Neustadt-Glewe, Castle of Neustadt-Glewe (Germany)
| null |
image/jpeg
| 480
| 640
| true
| true
| true
|
Lungsod ang Neustadt-Glewe sa Alemanya. Nahimutang ni sa estado pederal sa Mecklenburg-Western Pomerania, sa amihanang bahin sa nasod, 150 km sa amihanan-kasadpan sa Berlin ang ulohan sa nasod. 35 metros ibabaw sa dagat kahaboga ang nahimutangan sa Neustadt-Glewe, ug adunay 6,952 ka molupyo.
Ang yuta palibot sa Neustadt-Glewe kay patag. Ang kinahabogang dapit sa palibot dunay gihabogon nga 53 ka metro ug 1.1 km sa amihanan-sidlakan sa Neustadt-Glewe. Ang kinadul-ang mas dakong lungsod mao ang Parchim, 17.8 km sa sidlakan sa Neustadt-Glewe. Sa rehiyon palibot sa Neustadt-Glewe, mga lasang, ug mga kanal talagsaon komon.
Hapit nalukop sa lasang nga sagolsagol ang palibot sa Neustadt-Glewe. Dunay mga 52 ka tawo kada kilometro kwadrado sa palibot sa Neustadt-Glewe medyo hilabihan populasyon. Ang klima hemiboreal. Ang kasarangang giiniton 8 °C. Ang kinainitan nga bulan Hulyo, sa 20 °C, ug ang kinabugnawan Enero, sa -4 °C.
|
Lungsod ang Neustadt-Glewe sa Alemanya. Nahimutang ni sa estado pederal sa Mecklenburg-Western Pomerania, sa amihanang bahin sa nasod, 150 km sa amihanan-kasadpan sa Berlin ang ulohan sa nasod. 35 metros ibabaw sa dagat kahaboga ang nahimutangan sa Neustadt-Glewe, ug adunay 6,952 ka molupyo.
Ang yuta palibot sa Neustadt-Glewe kay patag. Ang kinahabogang dapit sa palibot dunay gihabogon nga 53 ka metro ug 1.1 km sa amihanan-sidlakan sa Neustadt-Glewe. Ang kinadul-ang mas dakong lungsod mao ang Parchim, 17.8 km sa sidlakan sa Neustadt-Glewe. Sa rehiyon palibot sa Neustadt-Glewe, mga lasang, ug mga kanal talagsaon komon.
Hapit nalukop sa lasang nga sagolsagol ang palibot sa Neustadt-Glewe. Dunay mga 52 ka tawo kada kilometro kwadrado sa palibot sa Neustadt-Glewe medyo hilabihan populasyon. Ang klima hemiboreal. Ang kasarangang giiniton 8 °C. Ang kinainitan nga bulan Hulyo, sa 20 °C, ug ang kinabugnawan Enero, sa -4 °C.
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Gruppledare
|
Gruppledare
|
Gruppledare i Sveriges riksdag
|
Gruppledare / Gruppledare i Sveriges riksdag
| null |
Riksdagsledamoten Maj Karlsson (V) efter en debatt på stadsbiblioteket i Göteborg 12 mars 2018.
| null |
image/jpeg
| 2,391
| 2,346
| true
| true
| true
|
Gruppledare är en person som är utsedd att leda/samordna arbetet i en grupp. Den som leder det politiska arbetet för ett parti i parlamentariska församlingar brukar ofta benämnas gruppledare.
|
Samtliga gruppledare och vice gruppledare i Sveriges riksdag.
|
|
war
|
https://war.wikipedia.org/wiki/Metro_Cebu
|
Metro Cebu
|
Mga Syudad ngan Bungto
|
Metro Cebu / Mga Syudad ngan Bungto
| null |
The official seal of Carcar.
| null |
image/png
| 109
| 111
| true
| true
| true
|
An Metropolitano nga Kahaluag han Cebu o Metro Cebu amo an main nga urban center o sawang han isla nga probinsya han Sugbo. An sentro hini amo an Syudad han Sugbo, an gimaiha-i nga syudad ha Pilipinas. Nahamutang an Metro Cebu ha ligid han butnga nga sidlangan nga bahin han isla, lakip an harani nga Isla han Mactan. Han bug-os nga probinsya, an Metro Cebu naglalakip hin 20 por ciento han kahaluag han katunaan ngan 57.5 ka por ciento han katawhan.
An Metro Cebu usa nga metropolitan area nga nahamutnga ha Syudad han Sugbo, an kapital han Probinsya han Sugbo ngan an kapital han rehiyon han Butnga nga Kabisay-an nga naglalakip hin napulo kag duha nga mga nagpapalibot nga mga kasyudaran ngan kabungto-an. An Metro Cebu usa han mga opisyal nga gindesignar nga metropolitan nga kahaluag ha Pilipinas, upod han Metro Manila, nga amo an National Capital Region.
|
Ini nahimug-os hin lima nga mga syudad ngan walo nga mga bungto.
¹2000 Census
Tigamni: Han October 2005, mga development planner tikang han Regional Development Council 7 (Konseho han Pagpadukwag han Rehiyon 7), Metropolitan Cebu Development Council (Konseho han Pagpadukwag han Metropolitan Cebu) nga pinamunoan han Gobernador han Probinsya han Sugbo ngan han mga Lokal nga mga Unit hin Gobyerno han Sugbo nagpahaluag han katubtuban han Metro Cebu nga maglakip han Syudad han Danao, ngan han mga bungto han San Fernando and Carcar.
An kapitolyo han probinsya, an sentral nga distrito hin pannegosyo, mga importante nga mga institusyon hin pag-aram ngan han daungan ha panglangyaw nahamutang ha Syudad han Sugbo samtang an mga importante nga kompanyiya hin industriya ngan mga factory nahamutang ha Syudad han Mandaue. An aeropuerto panlangyaw ngan an export processing zone (zona hin pagproseso hin panglangyaw) nahamutang ha Syudad han Lapu-Lapu ha Isla han Mactan. An Syudad han Danao usa nga syudad hin panmina samtang an Syudad han Talisay usa nga syudad hin pan-ukyan nga iton pagpakabuhi hini tikang hin mga gagmay ngan medium nga kadako nga mga negosyo.
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Bragan%C3%A7a_(Par%C3%A1)
|
Bragança (Pará)
| null |
Bragança (Pará)
| null |
Português: Obelisco do centenário de Adesão de Bragança à Independência do Brasil (1823) e Catedral de Nossa Senhora do Rosário na Praça da Catedral de Nossa Senhora do Rosário em Bragança - Pará - Brasil.
|
ilustracja
|
image/jpeg
| 1,200
| 1,600
| true
| true
| true
|
Bragança – miasto i gmina w Brazylii, w stanie Pará. Znajduje się w mezoregionie Nordeste Paraense i mikroregionie Bragantina.
|
Bragança – miasto i gmina w Brazylii, w stanie Pará. Znajduje się w mezoregionie Nordeste Paraense i mikroregionie Bragantina.
|
|
cs
|
https://cs.wikipedia.org/wiki/Kasejovice_(n%C3%A1dra%C5%BE%C3%AD)
|
Kasejovice (nádraží)
| null |
Kasejovice (nádraží)
|
Nádraží v Kasejovicích
|
Čeština: Kasejovice - nádraží English: Kasejovice - the railway station Русский: Касеёвице - вокзал Italiano: Kasejovice - la stazione ferroviaria
|
Nádraží v Kasejovicích
|
image/jpeg
| 2,304
| 3,072
| true
| true
| true
|
Kasejovice je dopravna D3 v jižní části města Kasejovice v okrese Plzeň-jih v Plzeňském kraji nedaleko říčky Kopřivnice. Leží na neelektrizované jednokolejné trati 192. Ve městě se dále nacházela železniční zastávka Kasejovice zastávka.
|
Kasejovice je dopravna D3 v jižní části města Kasejovice v okrese Plzeň-jih v Plzeňském kraji nedaleko říčky Kopřivnice. Leží na neelektrizované jednokolejné trati 192. Ve městě se dále nacházela železniční zastávka Kasejovice zastávka (zrušena v roce 2016).
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Alvechurch
|
Alvechurch
| null |
Alvechurch
| null |
'The Tudor Rose Fish Bar' in Alvechurch, Worcestershire.
| null |
image/jpeg
| 480
| 640
| true
| true
| true
|
Alvechurch is a large village and civil parish in the Bromsgrove district in northeast Worcestershire, England, in the valley of the River Arrow. It is 11 miles south of Birmingham, 5 mi north of Redditch and 6 mi east of Bromsgrove. At the 2001 Census, the population was 5,316.
|
Alvechurch (/ˈælvtʃɜːrtʃ/ ALV-church) is a large village and civil parish in the Bromsgrove district in northeast Worcestershire, England, in the valley of the River Arrow. It is 11 miles (18 kilometres) south of Birmingham, 5 mi (8 km) north of Redditch and 6 mi (10 km) east of Bromsgrove. At the 2001 Census, the population was 5,316.
|
|
pl
|
https://pl.wikipedia.org/wiki/Abel_Tasman
|
Abel Tasman
|
Praca dla Holenderskiej Kompanii Wschodnioindyjskiej
|
Abel Tasman / Praca dla Holenderskiej Kompanii Wschodnioindyjskiej
|
Fragment dzienników Tasmana (1642-43)
|
English: Woodcut by Gilsemans (?) from ship diary by Abel Tasman, showing both ships in the bay (A), the inhabitants of Tongatapu with presents (B and E), showing their cano (C), how they fish (D), and where the king lives (F). Nederlands: Houtsnede in scheepsdagboek Abel Tasman, met de bewoners van Tongatapu die met geschenken aankomen
| null |
image/jpeg
| 631
| 988
| true
| true
| true
|
Abel Janszoon Tasman – holenderski żeglarz, odkrywca i kupiec.
Był pierwszym Europejczykiem, który dopłynął do Tasmanii i Nowej Zelandii podczas wyprawy w latach 1642–43 zorganizowanej przez Holenderską Kompanię Wschodnioindyjską.
Tasmanię nazwał Anthoonij van Diemenslandt na cześć swojego sponsora, gubernatora Holenderskich Indii Wschodnich. Anglicy skrócili nazwę do Ziemi Van Diemena, a potem zmienili ją na Tasmania.
Podczas drugiej wyprawy w sporządził mapy północnego wybrzeża Australii.
|
Wkrótce po ślubie, Tasman został zatrudniony przez Holenderską Kompanię Wschodnioindyjską (hol. Vereenigde Oostindische Compagnie (VOC)), podpisując w 1633 kontrakt na trzy lata. Do 1634 pływał jako oficer na statku handlowym pomiędzy Batawią a Molukami. W lipcu 1634 został mianowany szyprem małego statku Mocha.
W 1637 odwiedził Holandię, by uregulować swoje sprawy i w październiku 1638 powrócił wraz z żoną na stałe do Batawii. Po upływie pierwszego kontraktu z VOC, podpisał drugi dziesięcioletni.
Tasman brał udział w kolejnych wyprawach organizowanych przez kompanię. W 1639 wysłano go pod komendą Mathijsa Quasta na wschód celem odkrycia legendarnych "Wysp Złota i Srebra", które miały leżeć na wschód od Japonii. Wyprawa zakończyła się fiaskiem. W 1640 i 1641 popłynął do Japonii, a w 1642 na Sumatrę, gdzie podpisał traktat handlowy z sułtanem.
|
|
ja
|
https://ja.wikipedia.org/wiki/%E5%9B%BD%E7%8E%89%E3%81%AE%E5%A4%A7%E6%A9%8B
|
国玉の大橋
| null |
国玉の大橋
|
国玉の大橋が架かっていた地点の濁川
|
English: Kudamano-oohashi of legendary place of the fear 日本語: 国玉の大橋が架かっていた付近
| null |
image/jpeg
| 2,160
| 3,240
| true
| true
| true
|
国玉の大橋または甲斐の大橋は、山梨県に伝わる伝説。
甲府市国玉町付近を流れる濁川に架かっていた小さな石橋にまつわる橋姫伝説で、江戸時代の甲府勤番士の日記である『裏見寒話』に記されている。
|
国玉の大橋（くだまのおおはし）または甲斐の大橋（かいのおおはし）は、山梨県に伝わる伝説（怪談）。
甲府市国玉町（くだまちょう）付近を流れる濁川に架かっていた小さな石橋（現存しない）にまつわる橋姫伝説で、江戸時代の甲府勤番士の日記である『裏見寒話』に記されている。
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/La_Huayca
|
La Huayca
| null |
La Huayca
| null |
la huayca
| null |
image/jpeg
| 2,736
| 3,648
| true
| true
| true
|
La Huayca es una localidad que se ubica a 27 km de Pica, 16 km de La Tirana, 34 km de Pozo Almonte y 87 kilómetros de Iquique, en la Región de Tarapacá, Comuna de Pozo Almonte, Chile.
|
La Huayca (en aimara: wayk'a, ‘lugar de ají’) (en quechua: wayk'u, ‘quebrada lodozal’) es una localidad que se ubica a 27 km de Pica, 16 km de La Tirana, 34 km de Pozo Almonte y 87 kilómetros de Iquique, en la Región de Tarapacá, Comuna de Pozo Almonte, Chile.
|
|
de
|
https://de.wikipedia.org/wiki/Liste_der_Kulturdenkmale_in_D%C3%B6hlen_(Freital)
|
Liste der Kulturdenkmale in Döhlen (Freital)
|
Liste der Kulturdenkmale
|
Liste der Kulturdenkmale in Döhlen (Freital) / Liste der Kulturdenkmale
| null |
Deutsch: Dresdner Str. 111 in Freital-Döhlen
|
Zentral-Apotheke
|
image/jpeg
| 1,212
| 1,616
| true
| true
| true
|
Die Liste der Kulturdenkmale in Döhlen enthält alle Kulturdenkmale des Freitaler Stadtteils Döhlen. Die Anmerkungen sind zu beachten.
Diese Liste ist eine Teilliste der Liste der Kulturdenkmale in Freital.
| null |
|
ru
|
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9,_%D0%92%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80_%D0%A4%D0%B5%D0%B4%D0%BE%D1%81%D0%B5%D0%B5%D0%B2%D0%B8%D1%87
|
Раевский, Владимир Федосеевич
|
Биография
|
Раевский, Владимир Федосеевич / Биография
|
Дом Владимира Федосеевича в с. Олонки
| null | null |
image/png
| 2,466
| 3,684
| true
| true
| true
|
Владимир Федосеевич Рае́вский — русский поэт и публицист, декабрист из рода Раевских. Участник Отечественной войны 1812 года.
|
Родился в селе Хворостянке Старооскольского уезда (сейчас входит в Губкинский городской округ Белгородской области) в семье помещика среднего достатка. Отец — курский помещик, отставной майор Феодосий Михайлович Раевский (1768—1824), мать — Александра Андреевна Раевская (урожденная Фенина) (1772—1810).
С 1803 по 1811 год учился в Московском университетском благородном пансионе. Его соучениками были будущие декабристы Николай Иванович Тургенев, И. Г. Бурцов, Н. А. Крюков. Соучеником Раевского по пансиону был и Александр Сергеевич Грибоедов. По окончании пансиона в 1811 году был зачислен в Дворянский полк при 2-м кадетском корпусе в Петербурге, где учился вместе с будущим декабристом Г. С. Батеньковым и откуда 21 мая 1812 года был выпущен прапорщиком, получив назначение в 23-ю артиллерийскую бригаду.
Участник Отечественной войны 1812 года. После Бородинского сражения получил золотую шпагу с надписью «За храбрость» (26.08.1812), Орден Святой Анны 4 ст. (22.09.1812) за отличие у деревни Гремячево (иногда в источниках упоминают «за сражение под Гремячем», но такое сражение в войне 1812 года не фиксируется). 22 октября 1812 года за отличие в бою под городом Вязьмой был произведен в подпоручики, а уже 21 апреля 1813 года стал поручиком за многие отличия и разные дела. 21 ноября 1814 года — закончил войну в польских землях штабс-капитаном (звание присвоено в январе 1814 г.). В 1815—1816 адъютант командующего артиллерией 7-го пехотного корпуса в Каменец-Подольске, где в 1816 году стал членом тайного офицерского кружка.
После 30 января 1817 года в отставке, однако, прожив полтора года дома, в кругу семьи, Раевский, по настоянию отца, совпавшему с его желанием, вернулся на военную службу, но не в артиллерию, а в пехоту. 2 июля 1818 года штабс-капитан Раевский В. Ф. был зачислен в 32-й егерский полк (18-я пехотная дивизия 7-го пехотного корпуса 2-й армии), расквартированный в местечке Линцы Липовецкого уезда Киевской губернии. Прослужив до конца года в 32-м егерском полку, Раевский, вторично по настоянию отца, переводится в кавалерию — в Малороссийский кирасирский полк, размещенный в Старом Осколе, поблизости от его родового имения Хворостянки. Приказ об его переводе датирован 6 декабря 1818 года, но предписание командира полка Непенина А. Г. было отдано Раевскому лишь 25 февраля 1819 года. Для оформления документов Раевский отправился в Тульчин (главная квартира 2-й армии), где его приняли в «Союз благоденствия». Для службы в кавалерийском полку Раевский «чувствовал здоровье своё слабым», перевод в кирасирский полк был против его желания, и в 1820 году приказом от 9 февраля был переведен обратно в 32-й егерский полк. Командиром его по-прежнему был полковник А. Г. Непенин. Полк, расквартированный в Аккермане, к этому времени был переведен из 18-й пехотной дивизии в 16-ю, командиром которой был член Союза благоденствия генерал-майор М. Ф. Орлов. Главной заботой Раевского в армии было просвещение солдат. В то время М. Ф. Орлов ввёл в дивизии школы для нижних чинов по методу взаимного обучения (т. н. ланкастерские школы) и начальником этих школ 3 августа 1821 года назначил майора Раевского. Приняв в своё заведование дивизионные школы, Раевский по поручению Орлова разработал «Учреждение школы взаимного обучения» и «Постановление для учебного заведения при 16-й пехотной дивизии». Одновременно он готовил учебные программы и конспекты уроков для юнкеров и воспитанников ланкастерской школы.
С юности и до глубокой старости Раевский писал стихи. Дружил с А. С. Пушкиным, именно Александр Сергеевич 5 февраля 1822 года предупредил Раевского о неминуемом аресте. 6 февраля 1822 года Раевский был арестован, являясь, по мнению командира 6-го пехотного корпуса 2-й армии генерал-лейтенанта И. В. Сабанеева (16-я дивизия входила в состав этого корпуса), «главною пружиною ослабевшей дисциплины по 16-й дивизии». Находился под надзором в Кишинёве. Так В. Ф. Раевский вошёл в историю как первый декабрист. Затем был переведён в Тираспольскую крепость, где провел в одиночном заключении четыре года, после в Петропавловской крепости, а затем в крепости Замосць б
|
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/zh-sg/%E5%A5%B3%E5%83%8F%E6%9F%B1
|
女像柱
|
女像柱艺术陈列汇集
|
女像柱 / 女像柱艺术陈列汇集
| null |
Српски / srpski: Spomenik Neznanom junaku, Avala This is a photo of Cultural Heritage site of Serbia number СК 644
| null |
image/jpeg
| 2,304
| 3,072
| true
| true
| true
|
女像柱是一种作为女性形象雕塑的建筑支撑结构，她是用来取代圆柱或是顶梁柱的建筑地位，并且乘载着盖压在她头上的柱顶。在希腊文的专门术语中的karyatides，它字面上的意思英译为：“maidens of Karyai”；中译为：“卡里埃的少女”，乃一座伯罗奔尼撒的古镇。卡里埃拥有一座大名鼎鼎且专门供奉以阿耳忒弥斯女神祂的阿耳忒弥斯·卡律阿提斯神态的神庙：“ 就像卡律阿提斯一样她开心的在卡里埃坚果树村的跳舞，那些卡里埃的少女们，在他们欣喜若狂的圆舞中戴在她们头上放置芦苇的篮子，仿佛她们正像是跳着舞的植物般。”
| null |
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Rock_art_Natural_reserve_of_Ceto,_Cimbergo_and_Paspardo
|
http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/3/30/Scena_di_accoppiamento_-_Foppe_R_6_-_Nadro_%28Foto_Luca_Giarelli%29.jpg
|
Rock art Natural reserve of Ceto, Cimbergo and Paspardo
|
Gallery
|
Rock art Natural reserve of Ceto, Cimbergo and Paspardo / Gallery
| null |
English: Copulation scene. Foppe Area, R. 6, Rock Art Natural Reserve of Ceto, Cimbergo and Paspardo. Nadro, Rock Drawings in Valle Camonica. Italiano: Scena di accoppiamento. Area di Foppe, R. 6, Riserva naturale Incisioni rupestri di Ceto, Cimbergo e Paspardo. Nadro, Arte rupestre della Valle Camonica.
| null |
image/jpeg
| 1,024
| 682
| true
| true
| true
|
The Rock art Natural Reserve of Ceto, Cimbergo and Paspardo is a nature reserve located in Valle Camonica, Province of Brescia, Lombardy, Italy. It was established in 1988.
The Reserve is a large protected area, mostly wooded, which extends for about 290 ha. Inside the Reserve there are at least 420 rock surfaces with rock engraves declared in 1979 World Heritage by UNESCO.
There are various itineraries and paths, but the main ones are:
Ceto: Area of Foppe
Cimbergo Area of Campanine
Paspardo Areas of Plas, In Vall, Sottolaiolo
| null |
zh
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/%E9%83%AD%E5%8B%8B%E7%A5%BA
|
郭勋祺
| null |
郭勋祺
|
郭勋祺
|
中文: 郭勛祺（1895年－1959年12月28日），原名郭洪清，字翼之，四川華陽縣（今屬雙流）人，中華民國時期軍事將領，陸軍中將。
| null |
image/jpeg
| 281
| 212
| true
| true
| true
|
郭勋祺，原名郭洪清，字翼之，四川华阳县人，中华民国时期军事将领，陆军中将。
|
郭勋祺（1895年－1959年12月28日），原名郭洪清，字翼之，四川华阳县（今属双流）人，中华民国时期军事将领，陆军中将。
|
|
azb
|
https://azb.wikipedia.org/wiki/%D8%A8%D9%88%D8%AF%D9%84%DB%8C
|
بودلی
|
گؤرونتولر
|
بودلی / گؤرونتولر
| null |
English: Blyth Staithes
| null |
image/jpeg
| 2,112
| 2,816
| true
| true
| true
|
بودلی بریتانیادا بیر یاشاییش منطقهسیدیر سوْن نۆفوس تخمینلرینه گؤره 9470 نفر دیر. بۇ شهر اینگیلیس اؤلکهسینده یئرلشیب.
| null |
|
pt
|
https://pt.wikipedia.org/wiki/Aigurande
|
Aigurande
| null |
Aigurande
| null |
Français : Eglise Notre-Dame d'Aigurande (Indre)
| null |
image/jpeg
| 565
| 850
| true
| true
| true
|
Aigurande é uma comuna francesa na região administrativa do Centro, no departamento Indre. Estende-se por uma área de 27,6 km². Em 2010 a comuna tinha 1 567 habitantes.
|
Aigurande é uma comuna francesa na região administrativa do Centro, no departamento Indre. Estende-se por uma área de 27,6 km². Em 2010 a comuna tinha 1 567 habitantes (densidade: 56,8 hab./km²).
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/Solar_eclipse_of_March_20,_2053
|
Solar eclipse of March 20, 2053
|
Metonic series
|
Solar eclipse of March 20, 2053 / Related eclipses / Metonic series
| null |
English: Solar eclipse map of path on earth.
| null |
image/png
| 729
| 728
| true
| true
| true
|
An annular solar eclipse will take place on Thursday, 20 March 2053 with a magnitude of 0.9919. A solar eclipse occurs when the Moon passes between Earth and the Sun, thereby totally or partly obscuring the image of the Sun for a viewer on Earth. An annular solar eclipse occurs when the Moon's apparent diameter is smaller than the Sun's, blocking most of the Sun's light and causing the Sun to look like an annulus. An annular eclipse appears as a partial eclipse over a region of the Earth thousands of kilometres wide.
|
The metonic series repeats eclipses every 19 years (6939.69 days), lasting about 5 cycles. Eclipses occur in nearly the same calendar date. In addition, the octon subseries repeats 1/5 of that or every 3.8 years (1387.94 days). All eclipses in this table occur at the Moon's descending node.
|
|
ro
|
https://ro.wikipedia.org/wiki/Savignac,_Aveyron
|
Savignac, Aveyron
| null |
Savignac, Aveyron
| null |
L'église et le village de Savignac (Aveyron) -- Photo amateur prise par moi-même
|
Savignac
|
image/jpeg
| 1,536
| 2,048
| true
| true
| true
|
Savignac este o comună în departamentul Aveyron din sudul Franței. În 2009 avea o populație de 610 de locuitori.
|
Savignac este o comună în departamentul Aveyron din sudul Franței. În 2009 avea o populație de 610 de locuitori.
|
|
es
|
https://es.wikipedia.org/wiki/Colegio_Divina_Pastora
|
Colegio Divina Pastora
|
Historia del edificio
|
Colegio Divina Pastora / Historia del edificio
|
Fachada del inmueble a la calle de María de Guzmán.
|
Calle de María de Guzmán, Madrid. Lateral del Colegio Divina Pastora.
| null |
image/jpeg
| 2,736
| 3,648
| true
| true
| true
|
El Colegio Divina Pastora de Madrid es un centro educativo de la ciudad española de Madrid. Está ubicado en el barrio de Ríos Rosas, perteneciente al distrito de Chamberí. Se encuentra en los números 140-142 de la calle de Santa Engracia, en una manzana que también delimitan las calles María de Guzmán por el norte y Cristóbal Bordiu por el sur.
|
Se ubica en el distrito de Chamberí, barrio de Ríos Rosas, en los terrenos correspondientes al norte del Ensanche de Carlos María de Castro aprobado en 1860. En el plan de ensanche esta zona se dedicó primordialmente a la actividad fabril, con una baja ocupación residencial, si bien en el último cuarto de siglo la vivienda comenzó a desplazar a la actividad industrial convirtiéndolo en uno de los barrios más poblados de Madrid.
En lo que respecta al inmueble, el actual colegio Divina Pastora es el resultado de un dilatado número de ampliaciones e intervenciones ejecutadas para satisfacer las crecientes necesidades de la institución, cuyo núcleo original lo constituyó la quinta mencionada. Se trataba de una construcción sencilla, que contaba originalmente con dos alturas (bajo y planta primera) a la que en 1925 se le añadió una segunda planta y cubierta abuhardillada, intervención ejecutada según proyecto de Manuel Mendoza. Esta zona, a día de hoy, alberga la casa madre o convento de la orden franciscana.
La iglesia, ubicada al noroeste de la casa madre, fue el segundo volumen construido en el complejo educativo, pues la primitiva edificación contaba con un pequeño oratorio situado a la derecha de la puerta de entrada que pronto resultó insuficiente. El proyecto del nuevo templo se encomendó a José Urioste Velada (1850-1909), quien realizó en 1903 un diseño en estilo neogótico, movimiento historicista que gozó de gran éxito en la arquitectura madrileña de la época al entroncar a la perfección con las raíces del cristianismo impulsado desde la restauración monárquica. No obstante, este estilo constituye una excepción en la producción de Urioste —que ejercía al mismo tiempo de arquitecto municipal y particular— pues su producción se hallaba más relacionada con otros movimientos como el Neorrenacimiento.
La ejecución del proyecto comenzó en 1905, pero se prolongó en el tiempo ante la escasez de recursos con los que contaba la congregación. Las donaciones de Agustina García permitieron la consecución de las obras, finalizadas en 1910, que fueron dirigidas por el arquitecto Enrique María Repullés y Vargas, buen conocedor de la arquitectura de tradición medievalista y responsable de las modificaciones realizadas sobre el proyecto de Urioste. Posteriormente se tiene constancia de varias intervenciones, entre las que destacan la construcción del camarín para la Virgen en 1930, obra de Joaquín Muro, y la reforma del altar mayor en la década de los sesenta, cuyo objetivo era su adaptación a las nuevas necesidades litúrgicas. No obstante la iglesia ha perdido la mayor parte de sus características originales: solería, acabado murario interior, altares e imaginería desaparecieron durante la Guerra Civil tras la ocupación del inmueble como prisión. El templo fue restaurado en los años 1940 y 1942 y la imaginería repuesta por los talleres Granda, recobrando así su uso original.
La zona de instalaciones educativas, ubicada en la confluencia de las calles Santa Engracia y María de Guzmán, fue el resultado de una nueva ampliación del colegio, dispuesta a continuación de la iglesia. Este volumen fue construido en 1917 según proyecto de Alfredo Echegaray y Romea, bajo parámetros de influencia neomudéjar, con un marcado sentido funcional y fachadas de sencilla composición. Sin embargo, la configuración exterior de esta construcción original ha sido muy transformada; a través de documentación fotográfica de la época, puede apreciarse la primitiva fachada que abría a la calle Santa Engracia, ejecutada en ladrillo y coronada por un original remate: dos cuerpos a modo de espadaña coronaban los flancos del inmueble, unidos al cuerpo principal por una especie de tejadillo, esquema compositivo similar al conservado en la espadaña de la iglesia. El aumento de un tercer piso hacia 1965 hizo desaparecer este singular diseño, que desproveyó las fachadas interiores y exteriores de su primigenio ritmo constructivo. De la misma manera, el patio interior ha sido intervenido sustituyéndose en planta baja el ladrillo original por un tosco cemento, actuac
|
|
en
|
https://en.wikipedia.org/wiki/School_Addition_Historic_District
|
School Addition Historic District
| null |
School Addition Historic District
| null |
English: School Addition Historic District This is an image of a place or building that is listed on the National Register of Historic Places in the United States of America. Its reference number is 06001315
| null |
image/jpeg
| 3,264
| 4,928
| true
| true
| true
|
The School Addition Historic District encompasses a middle-class residential area of Batesville, Arkansas that typifies its growth between about 1850 and 1950. It is located between Main Street and Poke Bayou, along two blocks each of Rock and Water Streets, and the intervening blocks of 7th and 8th Streets. Houses in this area are generally of a modest scale, built for tradesmen and craftsmen. They come in a variety of styles, including the traditional I-house, American Craftsman-style bungalows, and ranches. The district was platted out in 1849 and sold off by the town to raise funds for public education.
The district was listed on the National Register of Historic Places in 2007. It includes two previously-listed properties: the Glenn House, and the Wycough–Jones House.
|
The School Addition Historic District encompasses a middle-class residential area of Batesville, Arkansas that typifies its growth between about 1850 and 1950. It is located between Main Street and Poke Bayou, along two blocks each of Rock and Water Streets (offset to give the district the shape of a parallelogram), and the intervening blocks of 7th and 8th Streets. Houses in this area are generally of a modest scale, built for tradesmen and craftsmen. They come in a variety of styles, including the traditional I-house, American Craftsman-style bungalows, and ranches. The district was platted out in 1849 and sold off by the town to raise funds for public education.
The district was listed on the National Register of Historic Places in 2007. It includes two previously-listed properties: the Glenn House, and the Wycough–Jones House.
|
|
ar
|
https://ar.wikipedia.org/wiki/%D8%A8%D9%88%D8%B1%D8%AA%D9%88_%D9%86%D9%88%D9%81%D9%88_(%D8%A7%D9%84%D8%B1%D8%A3%D8%B3_%D8%A7%D9%84%D8%A3%D8%AE%D8%B6%D8%B1)
|
بورتو نوفو (الرأس الأخضر)
| null |
بورتو نوفو (الرأس الأخضر)
| null |
Português: Cais de Porto Novo, Santo Antão, Cabo Verde. Ao fundo a ilha de São VicenteDeutsch: Hafen von Porto Novo, Santo Antão, Kap Verden. Im Hintergrund die Insel São Vicente
| null |
image/jpeg
| 1,704
| 2,272
| true
| true
| true
|
بورتو نوفو هي مقاطعة في الرأس الأخضر، بلغ عدد سكانها 18,028 نسمة وذلك حسب إحصائيات سنة 2010، عاصمتها بورتو نوفو.
|
بورتو نوفو هي مقاطعة في الرأس الأخضر، بلغ عدد سكانها 18,028 نسمة وذلك حسب إحصائيات سنة 2010، عاصمتها بورتو نوفو .
|
|
sv
|
https://sv.wikipedia.org/wiki/Lonicera_dioica
|
Lonicera dioica
|
Bildgalleri
|
Lonicera dioica / Bildgalleri
| null |
Lonicera_dioica_1-eheep
| null |
image/jpeg
| 512
| 768
| true
| true
| true
|
Lonicera dioica är en kaprifolväxtart som beskrevs av Carl von Linné. Lonicera dioica ingår i släktet tryar, och familjen kaprifolväxter. Utöver nominatformen finns också underarten L. d. dioica.
| null |
|
zh
|
https://zh.wikipedia.org/wiki/%E5%A4%A9%E4%B8%BB%E6%95%99%E5%A4%99%E5%B7%9D%E6%95%99%E6%9C%83
|
天主教夙川教會
|
建筑概要
|
天主教夙川教會 / 建筑概要
| null |
English: Shukugawa Catholic Church in Nishinomiya, Hyogo prefecture, Japan 日本語: カトリック夙川教会。 所在地は兵庫県西宮市 Camera: Panasonic Lumix DMC-FX9
| null |
image/jpeg
| 1,320
| 1,980
| true
| true
| true
|
天主教夙川教会位于兵库县西宫市，是基督宗教天主教会大阪总教区教会的教堂。曾经设置了大阪教区的临时主教座，为前主教大教堂。信徒数目是教区内最多的。
|
设计 - 梅本省三
竣工 - 1932年
构造 - RC造
|
Subsets and Splits
Rainbow References in WIT
The query retrieves entries containing the word 'rainbow' in various fields, providing a basic search and limited context about where the term appears.