target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
«Добрий вечєр» — привитав я їх, але уни ни обизвалиси д’мині, лиш потєгли мене за рукав сардака ид собі, прикладаючі мині пальці до рота, аби я нічьо ни говорив, лиш причєкав коло них. | “Добрий вечір”, — привітав я їх, але вони не обізвалися до мене, лиш потягли мене за рукав сардака, прикладаючи мені пальці до рота, аби я нічого не говорив, лиш приклякав коло них. |
Кочєли єйця, палили свєтий вогонь тай, стрілєючі з гримких пістолєт, витали весну тай славили свєте Юріє. | Качали яйця, палили святий вогонь та й, стріляючи з грімких пістолів, вітали весну й славили святого Юрія. |
Тропнув чоботом на Иванчіка, але Иванчікови це все нікуда було, бо він навіть від того и ни трюхнувси, бо ни трабував тим, шо попика на него зачєло вже, ні сіло, ні впало, розсажувати. | Тупнув чоботом на Иванчіка, але Иванчікові це все байдуже було, бо він навіть від того й не здригнувся, бо не переймався тим, що попик на нього почав уже ні сіло ні впало напосідати. |
Воювавси з ними. | Моцувався з ними. |
Коли гної розвозити на царинки й на городи. | Коли гної розвозити на царинки й на городи. |
Лиш обіздрів вулиї з бжолами, тай знов ліг в отаву на своє місце в пасіці. | Лиш оглянув вулики з бджолами та й знов ліг в отаву на своє місце на пасіці. |
Ниспанє, й то таке, шо витак, по колєдниках, зо дві неділі чьоловік ходит, єк розвалений, а такий трудний, шо виспатиси годі, то однако й йиго потенькувало пити в колєдники шє й того року, бо кажут, шо чього бик извик, того й ричєт. | Неспання — і відтак по колядниках тижнів зо два людина ходить, як розвалена, а така втомлена, що виспатися годі, — та однак і йому хотілося піти в колядники ще й того року, бо кажуть, що до чого бик звик, до того й ричить. |
«Тай шо з того, шо вижу?. | «Та й що з того?. |
Скажи, аби я знала ззавгоді, хотівше так си злагодити їх приймити, єк то си годит ґаздам приймити колєдників. | Скажи, аби я знала загодя й приготувалася так їх приймити, як то годиться ґаздам приймити колядників. |
Але покуса перемогла йиго, махнув лиш руков на то, шо будет пімше, тай пишов поза ґражду визерати Марічки, бо люде вже прійшли до церкви, то вна могла надійти. | Але спокуса перемогла, махнув лиш рукою на то, що буде пізніше, та й пішов поза ґражду визирати Марічки, бо люди вже прийшли до церкви, то вона могла надійти. |
Ми лиш таки вже утікаймо з цего весіля, бо тут вже ни наш верх, а Иванчіків, слих би му пропав так, єк попів вид вітру на верху». | Ми лиш таки вже утікаймо з цього весілля, бо тут уже не наш верх, а Иванчіків, слих би му пропав так, як попіл від вітру на горі». |
Цілих три роки ни було нієкого віданя про него. | Цілі три роки не було жодної звістки про нього. |
Тої днини мусів и я ниївши ждати на водицу, доків її ни виніс вуйко вид церкви, бо баба казала, шо тої днини усі мусєт говіти хреста. | Тої днини мусив і я, не ївши, ждати на водицю, доки її не виніс вуйко від церкви, бо баба казала, що тої днини всі мусять говіти хреста. |
Уни будут такі малі, шо їх буде аж дванаціть молотити у печі, тай шє для них там будет забогато місця. | Вони будуть такі малі, що їх буде аж дванадцять молотити в печі, та й ще для них там буде забагато місця. |
Тай зачінаєт увидьки слабнути тота сила проклєтого Марка — студінь, шо то він так нев з пресподного через цілу зиму гакував лютими морозами нашу матір-земню — доньку Бога-Сонця, заморожуючі її житє мертвим сном. | Та й починає вочевидь слабнути та сила Проклятого Марка — холод, що він так нею з пекла цілу зиму мордував лютими морозами нашу матір-землю — доньку Бога-Сонця, заморожуючи її життя мертвим сном. |
А єк припадаєт на дійнаря менче сто овец, то він їх й добре, й борзо доїт, вівця йдет скоро в пашу тай борзо ни губит молоко». | А якщо припадає на дояра менше ніж сто овець, то він їх і добре, і швидко доїть, вівця йде скоро на пашу й швидко молока не втрачає». |
А тут, коло твого осідка, її слід ми згубили. | А тут, коло твого осідка, її слід ми згубили. |
Знав кожде зілє, єк вно си називаєт тай на шо вно є помичним. | Знав кожну билинку, як вона зветься і від чого є помічною. |
Ой бигме, шо ні!» — тай при цих словах аж вдаривси кулаком у груди. | Ой, бігме, що ні!» — та й при цих словах аж ударив себе кулаком у груди. |
Єк виграла скрипка, то книзь з дружбами тай боєре йиго видразу посідали на коні, гордо посідлані новими серстєниками та попругами, писаними тарницями з мосєжними стрименами, з писаними пидфостинами та поперстинами, вбрані в дзвинкі дзвинки та викєтичєні крашеним волосом, тай поприсідлувані коверцовими присідками. | Коли відіграла скрипка, князь із дружбами й бояри його відразу посідали на коней, гордо посідланих новими шерстяниками та попругами, писаними тарницями з мосяжними стременами, з писаними підхвостинами та поперстинами, вбраних у дзвінкі дзвінки й викитичені фарбованим волосом та й поприсідлувані барвистими присідками. |
Обіздрівси в тот бік, відків на него закликав тот нинадійний голос. | Озирнувся в той бік, звідки прозвучав той непевний голос. |
В листок широка, в верху кудрєва. | В листок широка, вверху кудрява. |
Та чім приєзнійше вдив’ювавси він в прострілене місце на тій розґаґараджіній на лубі смереки жінці, тим чудатішші гадки зачєли приходити йиму в голов про чєлідь. | Та що уважніше вдивлявся він у прострелене місце на тій розґаґарадженій на лубі смереки жінці, то чудніші гадки почали спадати йому на думку про жінок. |
«Нибійси, Дми’, я знаю, шо йиму вдієти, аби си ни вилічів. | «Не бійся, Дми’, я знаю, що йому вдіяти, аби не вилікувався. |
Иванчік здогадувавси, шо вни лиш можут Ботикови назбитки замовити пістолета, єк прийдет сегодне з пропоєм до Костюка, бо це лиш йиму, єк стрільцеви, єлилоси їм зробити Ботикови. | Иванчік здогадувався, що вони лиш можуть Ботикові жартома замовити пістоль, коли прийде сьогодні з пропоєм до Костюка, бо це лиш йому, як стрільцеві, пасувало зробити Ботикові. |
А єк си зверну, по боку верну. | А як ся зверну, по боку верну. |
Иванчік на то нічо ни відповів, лиш дав вівчєрям по скруткови тітіню тай пішов кіньми з Белеєм на стоїшшє. | Иванчік на це нічого не відповів, лиш дав вівчарям по скруткові тютюну та й пішов кіньми з Белеєм на стоїще. |
Ой ні. | Ой ні. |
Тої днини то навіть звір у лісах так пудно розійграєтси, шо єкби си хтос на ню в тот чєс наніс, то роздерла би го на кришечки, бо Розійгри — то свєто звіри, тай тимунь ни можна їй тої днини в лісах перешкожєти. | Тої днини навіть звірі в лісах так розійграються, що якби хтось на них у той час надійшов, то роздерли б його на шматки, бо Розійгри — то свято звірів, тому не можна їм тої днини в лісах заважати. |
Помаленьки, фіґляво з тебе душу вимотуєт. | Помаленьку, фіґляво з тебе всю душу й вимотує. |
Так спалив усі три дев’єтині повісмнєних ґушечок, й єк допалив послідну ґушку, то здоймив Иванчікови з голови запаску тай сказав: «Ива’, ану оттепер борше хукни три рази тай три рази плюнь на відлю, то меш видіти, шо тобі зараз полекшєєт на голов, бо я спалив докладно тобі ружу. | Так спалив усі три дев’ятини повісмяних ґушечок і, коли допалив останню, зняв Иванчікові з голови запаску й сказав: «Ива’, ану, тепер швидше хукни три рази та й три рази плюнь навідліг, то побачиш, що тобі зараз полегшає на голову, бо я добре спалив тобі ружу. |
Иванчік ни обзивавси, а з поду верешшєло ни своїми голосами, прото нисамовите: «Ти, мудраку, ни хоч си поклонити мудрішшим стрільцям вид себе?. | Иванчік не обзивався, а з горища верещало не своїми голосами щось несамовите: «Ти, мудраку, не хочеш поклонитися мудрішим стрільцям від себе?. |
Ніколи ни любив смих нікого окривдити тай ни любив смих чужев кривдов жити, бо чужа кривда нікого ни грієт. | Ніколи не любив нікого скривдити й не любив чужою кривдою жити, бо чужа кривда нікого не гріє. |
Й припочіла, тай нираз вирваласи з хати мижи люде. | І припочила, та й не раз вирвалася з хати межи люди. |
Я, єк котюжка, побіг й собі за дідом, наниґаючі, шо вин мет робити. | Я, як песик, побіг і собі за дідом, стежачи за тим, що він робитиме. |
А будь-йким лапатачєм ни хотів си смішити. | А будь-яким лапатачем не хотів смішитися. |
Прудче вид подиху вітру. | Швидше від подиху вітру. |
А Иванчікови, то ватаг ни дав ватрувати, бо сказав: «Ти, Иванку, вже вчєра видватрував свою ватру, ходічі в Голошину, а сегодне, то припочювай». | А Иванчікові ватаг цього не дозволив, бо сказав: «Ти, Иванку, вже вчора відпрацював, ходячи в Голошину, а сьогодні відпочивай». |
Убранний, єк літо. | Убраний, як літо. |
«А хто знаєт?» — сердито перебив Иванчік, але шош подумав, тай нараз умовк. | «А хто знає?» — сердито перебив Иванчік, але про щось подумав та й нараз умовк. |
На глоговій грани та вся ґала так скверенчєла, шо аж піла, але то ни ґала піла, а ничіста сила, шо в ній сиділа. | На глоговому жару те все гаддя так шкварчало, що аж співало, але то не гаддя співало, а нечиста сила, що в ньому сиділа. |
Оттакий то головний ватаг був, тот Семенко. | Оттакий-то головний ватаг був, Семенко. |
Знаю доконче то, шо мав помічників», — и засмієвси довірливо, — «бо єк умер, то й ліси вни ним поломили. | Знаю доконче те, що мав помічників, — і засміявся довірливо, — бо як умер, то й ліси вони ним поломили. |
Розберали та звивали прєжі у клубки. | Розбирали й звивали в клубки. |
Йиго онуки вже ни требуют тим, шо було гонором тай славов їх предка. | Його онуків уже не переймає те, що було гонором та й славою їхнього предка. |
Чім бірше попивали — здоровкаючіси та вінчюючіси на многаліт из свєтками, шумної горівки, тим бірший гармідер робивси у хаті. | Що більше попивали, вітаючи та віншуючи на многа літ зі святками, шумної горівки, то більший гармидер робився в хаті. |
Хоромнєні двері були замкнені так, єк він їх звечєра замок лавчєстим замком, на шєнючках, ніхто їх ни розмикав, лиш хатні двері стоєли отвором навстежір. | Хоромні двері були замкнені так, як він їх звечора замкнув лавчастим замком, ніхто їх не розмикав, лиш хатні двері стояли навстіж. |
Тай варив у великім мідєним кітлі-зерєнику на верклюзі верг ватри вурду з жинтиці. | Та й варив у великім міднім котлі на вертлюзі над ватрою вурду з жентиці. |
Тай люде вже здавну пророкували, шо то таке будет, лиш наколи Олексій зажмурит свої очі. | Та й люди вже здавна пророкували, що таке буде, коли Олексія не стане. |
Иванчік зибравси, тай на зоречках, так рано, шо шє й птаха ни співала, пишов до Олексія. | Иванчік зібрався й на зорі, так рано, що ще й птах не співав, пішов до Олексія. |
Ґазди скликалиси, у воросі розпивали ту горівку тай складали за ню гроші. | Ґазди скликалися, у шарварку розпивали ту горілку та й складали за неї гроші. |
А Иванчік, обчєпаючі та цулуючі її скрізь по тілі, аж звалив на земню її, пестічі до безтєми. | А Иванчік, обіймаючи та цілуючи її всю, звалив на землю й пестив до безтями. |
Упала майже у коліно. | Упала майже по коліно. |
Бистрим клекотом, змішєним з шепотом лісів, наповнєла долини вічьнов музиков. | Бистрим клекотом, змішаним із шепотом лісів, наповняла долини вічною музикою. |
Свєтий Николай передавав у руки свєтому Юрієви ключі вид весни. | Святий Миколай передавав у руки святому Юрієві ключі від весни. |
Але ти цего ни діждеш. | Але ти цього не діждеш. |
Єк лиш прийшов чєс, то притис так, єк до муру, Дмитрушу женитиси. | Щойно прийшов час, то притиснув так, як до муру, Дмитрушу женитися. |
Глушила в йиго сумліню голос, шо то лихо він поступит, єк стрілит законом, бо йиго лиха гадка в нім над усим заветила. | Глушила в його сумлінні голос, що він погано вчинить, стрельнувши причастям, бо його лиха гадка в нім над усім запанувала. |
А скрипка тай дудка, то йиго, зчєз би, тай тимунь при них буваєт на набутках мижи людьми найбіршя покуса, а нираз и головництво си виводит при скрипці на набутку, почерез чєлідь. | А скрипка й дудка — то «його», щез би, та й тому при них буває на набутках межи людьми найбільша гризня, а не раз і злочин стається при скрипці на набутку, через жінок. |
Бо ни чєстувала їх молода горівков з диравої кубки, так єк то ни одна тота молода, шо собі на то дівков заслужила, чєстуєт свою стариню горівков з диравої кубки, аби си її старини лице лупило перед усим народом, шо вна за порєдна виддаласи. | Бо не частувала їх молода горілкою з дірявого кубка, так, як то не одна така молода, яка собі на це дівкою заслужила, частує свою стариню, аби її старині лице лупилося перед усім народом, якою порядною вона віддалася. |
И так помали пани за помочьов горівки тай жидів обсновали гори, єк павук, плотами. | І так помалу пани з допомогою горілки й євреїв обснували гори, як павук, плотами. |
Оден зойк вилітав надвір. | Суцільний зойк вилітав надвір. |
Вид живної середи аж до Великодня кождої днини уважєв Иванчік понадвірю на погоду, бо вірив, шо єка за красна погода буде в живну середу, така буде зима. | Від Живної середи аж до Великодня кожної днини спостерігав Иванчік надворі за погодою, бо вірив, що яка погода буде в Живну середу, така буде зима. |
Мушу си гризти, абес мав шо жерти, єк си привозиш з ліса. | Мушу гризтися, аби мав що жерти, коли припрешся з лісу. |
Ми знаємо, кому давати пити! Надіємоси, шо ви свої діти ни скривдите. | Ми знаємо, кому давати пити! Надіємося, що ви своїх дітей не скривдите. |
А зрештов, то ни ти мене имив, ані твої баби, лиш сам си я имив через отту проклєту шумівку. | А зрештою, то не ти мене піймав, ані твої жінки, лиш сам я піймався через оту прокляту горілку. |
По їді боєре вивели книзєт у хороми, вигуляли короткий данец, крутічіси за сонцем, розпустилиси. | Після трапези бояри вивели князят у хороми, вигуляли короткий танець, крутячись за сонцем. |
Юріштан из бабами обскочів знадвіря наокола шиньк, припер вікна в хаті заткавницями, а витак з кількома людьми пишов ид опришкам у хату. | Юриштан із жінками оточив шинок, припер вікна в хаті віконницями, а відтак із кількома чоловіками пішов до опришків у хату. |
Бо шо було до тепер, то я вже видів, а шо буде вид тепер, то шє буду видіти тай знати. | Бо що було дотепер, те я вже видів, а що буде відтепер, те ще буду видіти та й знати. |
А друциґа пустий лиш из кресиком лісами играєт узимі. | А нероба пустий лиш із крісиком лісами бавиться взимку. |
У день спав, а увечєр робив коло хати з тушеної риби шкрум на наду куницям тай лисицям. | Удень спав, а ввечері робив коло хати з тушкованої риби шкрум на принаду куницям і лисицям. |
А такий був тенґий чоловік, єкби гузір з грубої єлиці. | А такий був міцний чоловік, як стовбур із грубої ялиці. |
Иванчік сів, а він зачєв йиму розказувати: «Мині раз розказував Олексій про тебе: «Йшов я з Кутів, тай в Тюдівским облазі подогонив мене головский чоловік. | Иванчік сів, а він почав йому розказувати: «Мені раз розказував Олексій про тебе: “Йшов я з Кутів, та й у Тюдівськім облазі наздогнав мене головський чоловік. |
На вінок поклав Костюк за шите вінка сороківця, тай хоть ни хотіла Палинючка тоти гроші брати, то мусіла, бо то си так годит. | На вінок поклав Костюк за шиття вінка сороківця, та й хоч не хотіла Палинючка ті гроші брати, та мусила, бо так годиться. |
Позвольте знов уздріти свєте велике, праведне Сонечько усім добрим людем, тай нам грішним, людскій тай нашій росици-маржинці. | Дозвольте знов уздріти святе велике праведне Сонечко усім добрим людям та й нам, грішним, людській та й нашій росиці-маржинці. |
Тай зробит він так само все то з тобов, шо лиш я йиму скажу. | Та й зробить він так само з тобою все, що лиш я йому скажу. |
Від других гуцулів ружнивси лиш тим, шо у неділі йшов до церкви убраний напів у гуцулске лудинє, а напів у кушматє. | Від інших гуцулів різнився лиш тим, що в неділю йшов до церкви вбраний напів у гуцульський одяг, а напів у кушмаття. |
Я тебе знаю. | Я тебе знаю. |
«Таже я тимунь до тебе, дідочку, прийшов», — видповів чемно, але уперто Иванчік. | «Таж я тому до тебе, дідочку, прийшов», — відповів чемно, але уперто Иванчік. |
Тої зими Иванчік уже бірше ни ходив полонинами на стрілецтво. | Тої зими Иванчік уже більше не ходив полонинами на стрілецтво. |
На усіх плаях, плаїчьках. | На всіх плаях і плаєчках. |
З голоду пух. | Із голоду пух. |
А уночі виберав из застівного вікна димало, сідав на лавицу тай з кресом у викні терпеливо ждав на засідці на здобич. | А вночі вибирав із застівного вікна димало, сідав на лаву і з крісом у вікні терпеливо ждав у засідці на здобич. |
Запаски вперезала на себе майже на самій дроти ткані в маковий узір. | Запаски вперезала на себе майже на самому дроті, тканому в маковий узір. |
Єк удівилоси на то бірше людий, то нарешті ціла хата смієласи з Маріканюка. | Усе більше людей звернули на це увагу, й нарешті ціла хата сміялася з Маріканюка. |
Уставай з постелі, розмикай двері. | Уставай з постелі, розмикай двері. |
А навіть шош ничісте можетси й осахнути самої людини вночі. | А навіть щось нечисте може й учепитися до людини вночі. |
Але це ни до тебе си тичєт, а до него п’єтци порція, закаменів би й на тім світі». | Але це не до тебе тичеться, а до нього, закаменів би й на тім світі». |
Ти гадаєш, дурнєку, шо ни через таке саме пишов сиру земню гризти?». | Ти гадаєш, дурнику, що не через таке саме пішов сиру землю гризти?». |
«Ни помогат йиму навіть и то, шо ходив сегодне до сповіди тай шо їв у церкві Божий закін. | «Не помагає йому навіть те, що ходив сьогодні до сповіді та й їв у церкві Боже причастя. |
Ни видваживси за першим разом стрілити, єк си був замірив, бо нараз йиго так, єк би шош сокиров було тєло у голов. | Не відважився за першим разом стрельнути, як намірився, бо вмить його немов сокирою щось втяло в голову. |
Зйойкотіло тай втихло. | Зйойкотіло та й втихло. |
За тілом Олексієвим ишли до гробу на цвинтар цілі тисічі народу. | За тілом Олексієвим ішли до гробу на цвинтар тисячі народу. |
Крім него, на тій ріжи бірше нікого ни було, бо навіть нізвідків ни долітав там людский голос, лиш буйнове вітрове на ній спонімлива повівали, шепотічі в пралісі вічну молитву лісів до Бога-Сонця. | Крім нього, на тій Ріжі більше нікого не було, бо навіть нізвідки не долітав туди людський голос, лиш буйні вітри на ній легенько повівали, шепочучи в пралісі вічну молитву лісів до Бога-Сонця. |
«А я вам за це файно дєкую», — уперто видтєв Иванчік. | «А я вам за це файно дякую», — уперто відтяв Иванчік. |
Пужі-і-іла би ти біда голов страшна та велика, єк ти мене пудно перепудив. | Пужі-і-іла би тебе біда страшна та велика, як ти мене перепудив. |
Так вивилював, аби нічьо ни зачюти, шо він шепотів, бо така лиш то тайна примівка була. | Так, аби ніхто не зачув, що він шепотів, бо то таємна примівка була. |
Розказував він, шо бувало, єк би був икоїс днини ни поклав тов водов коло себе оборону й ни зробив нев вид себе обертин, то вже би си був давно йиму лиш гріб зазеленів, так си уводно напосідали на него йиго пізмаки. | Розказував він, що якби був якоїсь днини не поклав тою водою коло себе оборону й не зробив нею від себе обертин, то вже був би давно йому лиш гріб зазеленів, так напосідали на нього його кривдники. |
Але лиш такому можеш передати це дерево, шо вірит и шшєнуєт так у нашу стародавну віру тай первовічну молитву, єк ми два вірили в ню, шшєнували, сокотили та носили в своїм серци». | Але лиш тому можеш передати це дерево, хто вірить і шанує так нашу стародавню віру й первовічну молитву, як ми два вірили в неї, шанували, берегли й носили у своїм серці». |
Котрий вуглик спопелів до тла, то на тот ґатунок збіжя ци городнини того року мала бути урожя. | Котрий вуглик спопелів до тла, на той ґатунок збіжжя чи городини того року мав бути урожай. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.