target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
А в праву руку затулили йиму навіки ту свічку, шо засвітив йиму до смерти йиго вірний побратим Савин Микулай, аби на тім світі вна йиму світила у вічність. | А в праву руку затулили йому навіки ту свічку, яку засвітив йому до смерті його вірний побратим Савин Миколай, аби на тім світі вона йому світила у вічність. |
В Дарадуди в хаті нікого бірше ни було, лиш Иванчік, Дарадуда та Дарадудиха, бо всіх людий Дарадуда вигнав з хати, аби ни чули, єк він мет Иванчікови примов’єти. | У Дарадуди в хаті нікого більше не було, лиш Иванчік, Дарадуда й Дарадудиха, бо всіх людей Дарадуда вигнав із хати, аби не чули, як він буде Иванчікові примовляти. |
А тоти депутати, шо мали злі полонини — худі, псюрковаті, нимолочні, а йик шє мали нидобрих ватагив та низдалих пастирів на них — то вни самі мусили ходити по ґаздах, коло хат, тай усілєко мусіли гулити мішєників з худобов на літованє у тоти свої полонини, аби вни через літо ни гаверлували порожні, без худоби, бо й оде... | А ті депутати, що мали гірші полонини — худі, псюрковаті, немолочні, а ще й недобрих ватагів і нездалих пастирів, — то вони самі мусили ходити по ґаздах, коло хат, та й усіляко заманювати господарів із худобою на літування в ті свої полонини, аби вони ціле літо не стояли порожні, без худоби, бо жоден господар не хотів ... |
Я це добре памнєтаю, бо уни обоє винесли мині по колачікови дваґрейцеровому пригісного з міста. | Я це добре пам’ятаю, бо вони обоє винесли мені по калачикові двоґрейцеровому пригісного з міста. |
Єк медвідь, роз’юшений вид мерші, прожогом штрик ид бабі. | Як ведмідь, роз’юшений від падла, прожогом скочив до баби. |
Але він до того тумана нічьо ни обзивавси, тай тот туман делінь йиму изчєз из дороги. | Але він до того туману не обзивався, то невдовзі туман йому й щез із дороги. |
У тій керници Золотий золотар З золотов золотарихов Стаєт до золотого вінчєня. | У тій криниці Золотий золотар З золотою золотарихою Стає до золотого вінчання. |
«Миром й у мене, дєкувати Праведному, тай днинці свєтій, запашній», — говорив прибитачко до них Иванчік. | «Миром і в мене, дякувати Праведному та й днинці святій, запашній», — говорив чемно до них Иванчік. |
Тай уважєй там мині добре на ватерку, аби ни вигас вічний вогонь, бо я лиш тебе на це держу тай годую, та вбераю ціле твоє життє, аби ти впорєдку дозерав мині ватерку у ватрєнику». | І вважай там мені добре на ватерку, аби не згаснув вічний вогонь, бо я лиш тебе на це тримаю, годую і вбираю ціле твоє життя, аби ти добре доглядав мені ватерку у ватернику». |
А боєре, виводічі книзя з-за стола вже надвір, то співали весілної, шо: «Лежє-є-ли-и-и берви бервінко-о-ові-ї-ї-ї, А злотне пірєчко стіни гне-е-ет…» Книзь уважно переступав разом з боєрами вовнєними ліжниками застелений хатний и хоромнєний поріг, а чєлідь пошепки йиму в вухо напоминала йиго, аби, ни дай то Боже, ни гли... | А бояри, виводячи князя з-за стола вже надвір, співали весільної: Лежа-а-ли-и-и берви бервінко-о-ові-ї-і-і, А злотне пір’ячко стіни гне-е-е… Князь уважно переступав разом із боярами вовняними ліжниками застелений хатній і хоромний поріг, а жінки пошепки йому у вухо напоминали, аби, не дай-то Боже, не глянув тоді на чел... |
Єк роз’юшена медведиця, сануласи д’нему из замітавков у руках тай ирвала нев йиго, куди лиш засєгла. | Як роз’юшена ведмедиця, сунула на нього з віником у руках і била його, куди лиш діставала. |
Лиш оден Бог, праведне Сонечко, ніколи нікому би си ни зуритило, бо вно вічне». | Лиш один Бог — праведне Сонечко — ніколи нікому б не набридло, бо воно вічне». |
Тай тимунь Федько, йик си схопив з земні, то до Марічьки й ни слова ни писнув, ничьо їй ни сказав, лиш осовито скочів знов д’Йванчікови: «Ива-а-а!. | Та й тому Федько, схопившись із землі, до Марічки й ні слова не писнув, нічого їй не сказав, лиш люто скочив знов до Иванчіка: «Ива-а-а!. |
Напровсєке, то держєв у руці напоготові засвічену свічку Олексієви до смерти, аби, борони Боже, ни умер без свічки, єк жид. | Про всяк випадок тримав у руці напоготові засвічену свічку Олексієві до смерті, аби, борони Боже, не вмер без свічки, як єврей. |
Так світили, шо здавалоси, шо у хмарах таки пожєр имивси. | Так світили, що здавалося, ніби у хмарах пожежа. |
Навіть мало шо з ким тої днини говорив. | Навіть мало тої днини говорив. |
О ґаздівський рід, бо хотів, аби йиго нивістка ни була ні злодій, ні війгра, лиш добра й порєдна ґаздиня. | Про ґаздівський рід, бо хоче, щоб його невістка не була ні зі злодіїв, ні з легковажних людей, лиш добра й порядна ґаздиня. |
Шумеїха єк учюла, шо їй син є пид шопов, то мало шо ни обимліла з радости, але д’синови ни сміла пити, доків їсти ни зварила опришкам, бо такий приказ дав їх ватажко. | Шумеїха, почувши, що її син під шопою, мало що не обімліла з радості, але до сина не сміла піти, доки їсти не зварила опришкам, бо такий наказ дав їхній ватажко. |
Ни розсідайси таке!. | Не розсідайся!. |
Робив кушки, кісєта. | Робив кушки, кісся. |
Таке й моє, шо відев буду мусіти си боронити, тай то так, єк умію тай розумію. | Таке й моє, що, певно, буду мусити боронитися, та й то так, як умію й розумію. |
А руки, то так були ув’єли, шо кріс сам упав з них на земню. | А руки так зів’яли, що кріс сам упав із них на землю. |
Вуйна уважно наслухала так, шо аж голов вид зголов’я пидоймила. | Вуйна уважно наслухала так, що аж голову з постелі підняла. |
Цікавий був чьоловік. | Цікавий то був чоловік. |
Одни одних розгетькували. | Одні одних розгетькували. |
Обійшли з Плашшіницев наокола церкву, тай єк на чілідинским ґанку попик зачєв си просити в церкву, то Иванчік став на цвинтари з боку церковного ґанку тай дівивси, єк піп просивси в церкву. | Обійшли з плащаницею довкола церкву, та й коли на жіночому ґанку попик почав проситися в церкву, то Иванчік став на цвинтарі з боку церковного ґанку та й дивився на це. |
«А ти, пустий паламантирю, ніби ни знаєш видколи?» — вивіривси Иванчік, збиваючі мижи очіма ґудз. | «А ти, пустий баламуте, ніби не знаєш відколи? — визвірився Иванчік, суплячись. |
Шє дивив би си був з молодєком у груди ловити, єк би був ни спороватий. | Ще б із молодими позмагався, якби не дихавиця. |
Шкиндя з Довгим, єк уздріли Иванчіка з кресом на плечох, то видразу оба стали на Паліївскій Кичірі пид хєхлатого бука тай ждали спокійно на свого супутника. | Шкиндя з Довгим, побачивши Иванчіка з крісом на плечах, відразу обидва стали на Паліївській кичері під чубатим буком і спокійно на нього чекали. |
То й найбіднійшя каланниця зможет коровку визимувати помижи люде їх сінцем. | То й найбідніша жінка зможе корівку визимувати помежи людей їхнім сінцем. |
Бо хоть виглєдав він по убраню на простєничка, то по натурі був він страшно подуфалий чьоловік. | Бо хоч із вигляду він скидався на простачка, та з натури був страшно гордий чоловік. |
Постріли з него вигонити, рубати, У плияве море на дно видсилати». | Постріли з нього вигонити, рубати, У плияве море на дно відсилати». |
На Олексіїв похорон, то піп за жадні гроші ни хотів пити. | На Олексіїв похорон піп за жодні гроші не хотів піти. |
Уна сконала аж дев’єтого дня, єк добив Олексій дев’єтий ківок на ню, й то у саме серце. | Вона сконала аж дев’ятого дня, коли добив Олексій дев’ятий ківок на неї, і то у саме серце. |
Виходит на стоїшшє, а то лиш синске убране висит на сосі, а сина нима. | Виходить на стійбище, а то лиш синове убрання висить на сосі, а сина немає. |
«Но, но, та шє си питаєш єк би назбитки?» — здивувавси Довгий таким питанєм. | «Но, но, ти ще питаєш, немов жартуєш? — здивувався Довгий. |
А йик зайграв у тримбіту, то сів на коня, закурив люльку на тировоним кривим чюбуці з маєтними рептєзками тай, згорда покликаючі на вивці «фітті-тва-а-а бррр!» та на товар «пшка-а-а-нє-нє-є-є», рушив сміло з худобами на полонину. | А загравши на трембіті, сів на коня, закурив люльку на терновім кривім чубуку з маєтними ретязками та й, згорда покрикаючи на овець «фітті-тва-а-а бр-р-р!» та на товар «пшка-а-а-нє-нє-е-е», рушив сміло з худобою на полонину. |
«Ану най лиш спробуєт зачепити! То — ади!» — гордовито потрєс у руці бартков Федько Иванчікови оперед носа, грозічі, шо нев би видразу поломив ребра жіночому любасови, єк би шош було ни по йиго. | «Ану хай лиш спробує зачепити! То — ади!» — гордовито потряс у руці барткою Федько Иванчікові перед носом, грозячи, що нею би відразу поламав ребра жінчиному коханцеві, якби щось було не по його. |
Він увечєр йшов до Кутів, там робив вночі порєдки на мандатарії — замітав, палив у грубах, а наколи зорі, то заберав пошту до устєріцкого мандатора, тай, шо нога затєкала, махав горі. | Він увечері йшов до Кутів, там уночі прибирав на мандаторії — замітав, напалював печі, — а щойно зоріло, забирав пошту до устеріцького мандатора та й швидко вертався в гори. |
Опришки, п’єні, лоском спали у хаті так твердо, шо нічьо ни чюли, шо си з ними дієт. | Опришки, п’яні, лоском спали в хаті так твердо, що нічого не чули, що з ними діється. |
А за ним старший вивчєрь з пістолєтом за ременем. | А за ним старший вівчар із пістолем за ременем. |
«Але най кажет, шо хочєт, а я до него мушу дійти», — твердив сам себе тай йшов далі в Плоску. | «Але нехай каже, що хоче, а я до нього мушу дійти», — твердив сам собі та й ішов далі в Плоску. |
«А чьорт йиго знаєт. | «А чорт його знає. |
Добре знала ним укладати: «Упала би на тє біда, єк нічь на хати», — клєла діда. | Добре знала ним укладати: «Упала би на тебе біда, як ніч на хати», — кляла діда. |
За ним ніхто ни банував, навіть и кутюга ни кавкнула, бо всі були раді, шо нарешті їм изчєзла біда з голови. | За ним ніхто не банував, навіть собака не кавкнув, бо всі були раді, що нарешті їм щезла біда з голови. |
Нитрохє наївси чужего молока», — сердито воркнув ватаг Карпа боднареви, тай, кліпаючі нишком на Иванчіка, гордо сказав: — «Але, нарешті, найшлиси такі люде, шо збавили й йиго навіки». | Анітрохи не наївся чужого молока, — сердито воркнув ватаг Карпа боднареві та й, моргнувши нишком на Иванчіка, гордо сказав: — Але нарешті знайшлися такі люди, що попсували і його навіки». |
Серце радувалоси близким и делеким кичирам, шо понад ними возилиси хмари так, шо аж чюхалиси в ні. | Серце раділо близьким і далеким кичерам, понад якими терлися хмари так, що аж чухалися об них. |
Йиму си ни розходило о красу, але о добре плечє. | Йому йдеться не про красу, а про добре плече. |
Тай то правда, бо вже собов у церкві чоловік ни витераєт церковні кути вид спузий. | Та й то правда, бо вже собою в церкві чоловік не витирає кути від спуз. |
По вечєри перший устав вид стола дідо. | По вечері першим устав із-за стола дідо. |
А матера чєлідь оправдуваласи тай поправ’єла молодших: «Ни кортіло мнє курварити, курваречков бути, Лиш кортіло погуляти тай файно побути». | А зрілі жінки виправдовувалися й поправляли молодших: Не кортіло мнє курварити, курваречков бути, Лиш кортіло погуляти та й файно побути. |
Ци єс з бешиґов?. | Чи єс з бешиґов?. |
Але сто раз було пуднійше в них тому, кого в ні замкли сидіти, бо в тих катушях вічно мучів тай катував людий поганий на сумлінє тай на вид Юріштан. | Але стократно страшніше було тому, кого в ній замкнули, бо там вічно мучив і катував людей злий Юриштан. |
Буде проклєтий з-за житя Сонцем. | Буде проклятий за життя Сонцем. |
Єк лучєлиси богацкі роди, рівні, шо годі їх було поклясувати, котрі з них богатші, то клали їх за стів полудь віку й за це ніхто ни сердивси, хоть сідав їсти й у глухім кінци стола, бо такий звич був. | Якщо траплялися багацькі роди, рівні, що годі їх було покласувати, котрі з них багатші, то клали їх за стіл згідно з віком, і за це ніхто не сердився, хоч сідав їсти й у глухім кінці стола, бо такий звичай був. |
А єк би були ни тоти письма, то він був би ніколи в церкві й словечком ни кавкнув про нієкі чінки та мальфарів, бо й він сам вірив так само в мальфи й мальфарів, єк и всі гуцули. | А якби не ті листи, то він був би ніколи в церкві й словечком не обмовився про жодні чінки та мольфарів, бо й він сам вірив у мальфи й мольфарів, як і всі гуцули. |
Лесьо серед ночі хапнув її на коня тай поніс у Грамітний, аби старий ни упав у біду через проклєть. | Лесьо серед ночі хапнув її на коня та й поніс у Грамітний, аби старий не впав у біду через прокляття. |
Єк за добре котра вгудувала зрізні свині тої зими, бо по солонині пизнати, єка то за приєзна в дому ґаздиня. | Як добре вигодувала свині тої зими, бо по солонині видно, чи путня в домі ґаздиня. |
Тай бисагами з пасков бив кожду корову, примов’єючі: «Абес так, миленька, ні оден рік ни переходили в ківненю, єк ни переходит ні оден рік Великдень». | Та й бесагами з паскою бив кожну корову, примовляючи: «Аби так, миленька, жодного року не проминала в кі́вненю, як жодного року не проминає Великдень». |
Данец відразу став, а Ґавиць лиш си за голов имив, бо до того чєсу шє ніхто йиму в скрипці ни рвав струни, хіба він другим, бо він хоть молодий був, а вже знав струни рвати другим музикантам. | Танець відразу став, а Ґавиць лиш за голову схопився, бо досі ще ніхто йому на скрипці не рвав струни, лише він комусь, бо хоч і молодий був, а вже знав, як струни рвати іншим музикам. |
«О! Єк пила трацка ріжет: ш-ш-ш. | «О! Як пила трацька ріже: ш-ш-ш. |
Раз си оберну тай си ни зверну — бо пиду далі. | Раз ся оберну та й ся не зверну — бо піду далі. |
А він вже ни питав, шо вна дієла за коменом, бо цілий потунув у своїй примівці, шо пошепки вже примов’єв її тому чоловікови до голови. | А він уже не питав, що вона діяла за комином, бо увесь потонув у своїй примівці, що пошепки вже примовляв її тому чоловікові до голови. |
Тай дав їсти її з свіжов сербавков пастирям, приквап’єючі на ні, аби борзо сербали сербанки, бо чєс уже було доїти вівці на міру. | Та й дав їсти її зі свіжою сербавкою пастухам, кваплячи їх, аби швидко їли, бо час уже було доїти овець на міру. |
З нев, то страшно добре йшла звір на засідку, тай ніколи ни схєбив у стріліню. | Із нею дуже добре йшов звір у засідку, й Иванчік завжди стріляв влучно. |
Хатні двері були обзамикані. | Хатні двері були замкнені. |
Так играти у флоєру вмів у нас лиш дідо Иванчік, а бірше ніхто. | Так грати на флоярі вмів у нас лиш дідо Иванчік, а більше ніхто. |
На Видохрестний Свєтий вечєр досвіта, наколи зорі, наробила баба воскових хрестиків на водицу. | На Водохресний Святий вечір удосвіта, щойно зазоріло, наробила баба воскових хрестиків на водицю. |
Ачюй!. | А чуй!. |
«Бізівно, шо то їх робота, Біг би їх тєжко побив, єк погано мнє збавили», — заклєв Иванчік. | «Певно, що то їхня робота, Біг би їх тяжко побив, як погано мене збавили», — закляв Иванчік. |
Чім ближилоси до Благовішшіня, тим бирше дідо поговирковував про весну та про ворожки, шо до неї липли. | Що ближче до Благовіщення, то більше дідо виговорював про весну та про ворожки, що до неї липли. |
Гет хату кужелями задиміли так дуже, шо аж баба з вуйнов над сим до звадки ставала. | Геть хату кужелями задиміли, аж баба вуйні за те докоряла. |
Прийдет наслане, й то нисамовите. | Прийде наслане, і то несамовите. |
Лиш погрозивси, шо за це плінцанє йиму в’очі мижи людьми він си з нев порахуєт у хаті сам на сам. | Лиш погрозив, що за це цвиркання йому в очі межи людьми він із нею порахується вдома віч-на-віч. |
Ой ні! Шє з тижник ти, угиднаку, погараздуєш у мене на весілю, а аж витак озмешси, красото, до роботи дома. | Ой ні! Ще з тиждень ти, угіднаку, погараздуєш у мене на весіллі, й аж відтак візьмешся, красото, до роботи дома. |
— «Ти знаєш, де тут сидит Олексій?». | — Ти знаєш, де тут живе Олексій?». |
Ни мали коли шо довго гадати вирмене зострахє, лиш усі разом из своїми шкіреними бисагами набилиси, єк коти, пид піч, шо була в хаті на пидку, тай так там сиділи ціхо, шо майже й ни дихали. | Не мали коли довго гадати вірмени зо страху, лиш усі разом зі своїми шкіряними бесагами набились, як коти, під комин, що вів із хати на горище, та й так там сиділи тихо, що майже й не дихали. |
Ни жениси тай ни гуляй таке, бо ніхто си тє вже ни напудив!. | Не женися та й не гуляй, бо ніхто тебе вже не боїться!. |
Приєзно дівиласи, ци ни зарубана йкими гріхами дорога нашим молитвам до Божего трону Сонця. | Приязно дивилася, чи не зарубана якими гріхами дорога нашим молитвам до Божого трону Сонця. |
Але шо він був дуже хєтрий чоловік, то умів си пидхліб’єти ватажкови, тай тимунь ватажко йиго любив тай зробив пидватажком. | Але що він був дуже хитрий чоловік, то вмів піддобритися до ватажка, і ватажко його любив та й зробив своїм заступником. |
Уни кепкувалиси з тої співанки тай з бідничії, єк уна її на тім весілю їм співала кутами. | Вони кепкували з тої співанки та й із бідарів, як вони її на тім весіллі їм співали по кутках. |
А єк ми її ни зачєпаємо, то нам ретенно нима баю вид неї. | А якщо ми її не зачіпаємо, то нам немає від неї жодної шкоди. |
То залежєло вид того, єк де було йиму треба: ци потиснути, ци попустити словом в тій примівці. | Це залежало від того, як де було йому треба: чи потиснути, чи попустити словом у тій примівці. |
То старовіки обзивалиси з дідової флоєри. | То старовіки обзивалися з дідової флояри. |
Уна гезде, тимунь питаюси вас обох з ґаздинев, ци позволєєте, аби цес молодий стрілец узєв собі цу куницу?». | Вона ось, тому питаюся вас обох із ґаздинею, чи дозволяєте, аби цей молодий стрілець узяв собі цю куницю?». |
Дарадуда пишов вид викна д’полицям, взєв кубку з полиці, зачєр пид лавицев з горшка повну кубку горівки, перевареної з медом, тай одним махом її випив. | Дарадуда пішов від вікна до полиць, узяв келих із полиці, зачерпнув під лавицею з горщика повен келих горілки, перевареної з медом, та й одним махом її випив. |
З иковс чємно привитавси. | З якоюсь чемно привітався. |
Ховавси в темні ліси, аби людске око ни вілділо, шо він там мет дієти. | Ховався в темні ліси, аби людське око не виділо, що він там буде діяти. |
Вид того чєсу, шо повісив Гердлічка Штолу, то з гонору аж на хмари кланцав, таки гет виливав воду из берегів. | Коли повісив Гердлічка Штолу, то з гонору аж на хмари кланцав, таки геть виливав воду з берегів. |
Поважно задумавси над чімос великим, усміхнувси гірко тай сказав завзєто: «…Біда бери, але зараз Шкиндя з Довгим лиш за вилиці имутси, єк жєбівце зачнут и їм навкірки буркати з своїх пістолет», — тай у тот раз так, єкби шош було йиго понесло, побіг просто д’жєбівцем, ні на шо ни уважєючі тай нічім ни трабуючі. | Поважно задумався над чимось великим, усміхнувся гірко та й сказав завзято: «…Біда бери, але зараз Шкиндя з Довгим лиш за вилиці схопляться, коли жаб’ївці почнуть їм наперекір буркати зі своїх пістолів», — і так, немов щось його понесло, побіг просто до жаб’ївців, ні на що не зважаючи і нічим не переймаючись. |
Хоть ни умів данцувати, то лиш пидбрикував, тай голосно ладокав співанок, а усі, хто мене видів данцуючі, фалив, шо з мене виберетси добрий данцивник и співак. | Хоч не вмів танцювати, лиш підбрикував та й голосно виспівував, а всі, хто мене бачив у танці, хвалили, що з мене вийде добрий танцівник і співак. |
Хоть й субота є чілідинов, але уна ни сердитси, єк у ню чєлідь робит. | Хоч субота і є жіночою, але вона не сердиться, якщо жінки цього дня працюють. |
Війт, уже п’єний, єк штуб, обчєпав позашию руками Джюнду, цулуючі слинавими губами, виревкуючі на всу хату ні суда, ні туда, приспівував: «Ой ни пиймо горівочку, бо горівка дурна, З-за горівки закупили жиди в людий грунта». | Війт, уже п’яний, як штуб, обхопив поза шию руками Джюнду, цілуючи слинявими губами, недоладно вирявкуючи на всю хату, приспівував: Ой не пиймо горілочку, бо горілка дурна, З-за горілки закупили євреї в нас ґрунта. |
Тай боюси, шо молодєки мут си на мнє сердити», — говорив згорда Иванчік, — «бо ади, єк си зависливо див’єт, шо ти їм, молодим, дала лиш по одній писанці, а мині, старому — та дві». | Та й боюся, що молоді будуть на мене сердитися, — говорив згорда Иванчік, — бо бач, як заздрісно дивляться, що ти їм, молодим, дала лиш по одній писанці, а мені, старому, дві». |
Хоть єк було устидно мандаторови, то мусів сам пити до катушя перепрошувати Олексія за знивагу, бо мандаториха через корови ни давала йиму виддиху. | Хоч як було соромно мандаторові, та мусив сам піти до в’язниці перепрошувати Олексія за зневагу, бо мандаториха через корів не давала йому віддиху. |
Данцувала та, перескакуючі почерез вогонь, радуваласи перемозі тепла над студіньов. | Танцювала та, перестрибуючи через вогонь, раділа перемозі тепла над холодом. |
Будь здоров!». | Будь здоров!». |
А однако йиму ишє тєжше стало на души, єк було перед тим, бо прийшло йиму на гадку, шо низабавком прийдет и на него та сама джерга. | Однак йому ще тяжче стало на душі, ніж було перед тим, бо прийшло йому на гадку, що незабаром прийде й на нього та сама черга. |
На мою гадку, то лиш шкода пусто працу розносити тобі коло наших примівників. | На мою гадку, то лиш шкода даремно працю розносити тобі коло наших примівників. |
Днинко свєта запашна, видверніт вид нас ничісту силу», — говорив він шопотом. | Днинко свята, запашна, відверніть від нас нечисту силу”, — говорив він шепотом. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.