target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Иванчік би був слухав Малишя й до другий день. | Иванчік слухав би Малишя й до наступного дня. |
Тай упав єс в клопіт, єк сливка в болото. | Та й упав у клопіт, як сливка в болото. |
А за волами Олексієві слуги гнали чотири барани з позолоченими рогами та сирєними колачами й засвіченими свічками на рогах. | А за волами Олексієві слуги гнали чотирьох баранів із позолоченими рогами та сирними калачами й засвіченими свічками на рогах. |
Виберала любаса рівного собі, бо ни хотіла мати устид, єк би си шош визнало на ню, шо вна вломила голов з пустого коня. | Вибирала любаса рівного собі, бо не хотіла мати сором, якби визнали про неї, що вона зламала собі голову з пустого коня. |
Тай тим допомочі вже конаючому вид тепла, сили бога сонця, Проклєтому Маркови вкорити й по Благовішеню шє хоть раз богу сонцу, нишючі морозом по Юрію плоди земні. | Та й тим допомогти вже конаючому від тепла, сили бога Сонця, Проклятому Маркові нашкодити й після Благовіщення ще хоч раз богу Сонцю, нищачи морозом по Юрію плоди землі. |
«Добрий вечєр», — остро привитавси Юріштан. | «Добрий вечір», — гостро привітався Юриштан. |
На то увійшов з примівков у хату Дарадуда тай, гордо всміхаючіси, запитавси: «Но, а шо, дівчинко, ти протухла?». | Тут увійшов із примівкою в хату Дарадуда та й, гордо всміхаючись, запитав: «Но, а що, дівчинко, ти почула?». |
Тай довго ни ждали, бо лише сонце міціцько сійнуло на Костричу, єк Ботик уже прийшов з свойов піймицев до церкви. | Та й довго не ждали, бо щойно сонце ледь сяйнуло на Костричу, як Ботик уже прийшов зі своєю піймицею до церкви. |
Було пизначно свєту Покрову, Суса Христа на хресті, свєтого Петра з ключями вид літа у руці. | Можна було розрізнити святу Покрову, Ісуса Христа на хресті, святого Петра з ключами від літа в руці. |
Тот кріс діставси був у руки Юріштанови, єк имив він Штолу. | Той кріс дістався був у руки Юриштанові, який піймав Штолу. |
На Стрічінє, то вже вид самих зір дідо ни спав. | На Стрітення вже від самих зір дідо не спав. |
Саме вже дес була опівніч, єк Иванчік, идучі вид Дарадуди, перейшов у Головах Білу річку. | Близько опівночі Иванчік, ідучи від Дарадуди, перейшов у Головах Білу річку. |
Тай він лишєвси на другий раз. | Та й він лишався. |
Й єк может свєта земня таких грішників на собі держєти?. | І як може свята земля таких грішників на собі держати?. |
Ни силував уже більше йиго горівков. | Не силував уже більше його пити горілку. |
Земнице свєта, водице свєта, Ангелики свєті, Апостоли свєті, станьте на помочі усім добрим людем тай мині. | Землице свята, водице свята, Ангелики святі, Апостоли святі, станьте на помочі усім добрим людям та й мені. |
Видгашував на ній ватру тай нев мивси. | Відгашував на ній ватру та й нею мився. |
Навіть ніхто й на очі їх ни видів, бо оба, єк злодії з комори, потихонько, нишком висунулиси з ватерника надвір тай утекли й без вирєди з того весіля, бо повиділи, шо на тім весілю, то вже ни їх, а Иванчікова скрипка грала. | Навіть ніхто й на очі їх не видів, бо обидва, як злодії з комори, тихенько нишком висунулися з ватерника надвір і втекли й без виряджання з того весілля, бо впевнилися, що на тім весіллі вже не їхня, а Иванчікова скрипка грала. |
Колєдники, ходєчі хата вид хати, играючі та співаючі, веселостев наповнєли гори. | Колядники, ходячи хата від хати, граючи та співаючи, веселощами наповнювали гори. |
Уже тогди стариня мала з йиго стрілецтва гроші на хатні видатки. | Уже тоді стариня мала з його стрілецтва гроші на хатні видатки. |
«Через таких людий, єк твій дєдя, шо ломнєт старовіцку віру, стаєт людем шораз то тєжше жити на світі». | «Через таких людей, як твій дєдя, які ламають старовіцьку віру, стає людям щораз тяжче жити на світі. |
Бо єк мене чоловік ни ревнуєт за другі мушшіне тай через то й ни б’єт, то мині си здаєт, шо він мене ни любит. | Бо якщо мене чоловік не ревнує та й через то не б’є, то мені здається, що він мене не любить. |
А така здорова та вода, шо аби икий був наїдений, а йик її си напити, то видразу си зголоднієт. | А така здорова та вода, що яким би не був ситим, а коли її нап’єшся, відразу зголоднієш. |
Просила попа, аби вписав до школи її Иванчіка. | Просила попа, щоби вписав до школи її Иванчіка. |
Хотів смих на своїм житю шош ни одно спрахтикувати тай шош си навчіти, аби цалком дурнем ни умерти». | Хотів у своїм житті всякого спробувати та й чогось навчитися, аби цілком дурнем не умерти. |
В Дідушковій Річці коло церкви в дзвінници голосні дзвони тепер зпонімлива, смутно та йкос так тихо дзвонили, шо аж отєк німіли дзвонічі. | У Дідушковій Річці коло церкви у дзвіниці голосні дзвони тепер повільно, смутно та й якось так тихо дзвонили, що аж німіли, дзвонячи. |
Иванчік навіть уже знав й про тото, єк Бог світ сотворив. | Иванчік навіть уже знав і про те, як Бог світ сотворив. |
У поли копав барабулі, жєв збіжє та лупив кукурудзи ночями коло бойків, аби заробити на зиму хоть трошки хліба мижи глоту у хату. | У полі копав картоплю, жав збіжжя та лупив кукурудзу ночами коло бойків, аби заробити на зиму хоч трошки хліба для всіх домашніх. |
Ой бігме, шо ні. | Ой, бігме, що ні. |
Тай ми оба з Шкиндев вже би були сночі покотили навіки свої роги. | Та й ми обидва зі Шкиндею вже би були покотили навіки свої роги. |
«Ає! Шош був смих трохє слабий», — видворкнув. | «Ой так! Щось був трохи заслаб, — відворкнув. |
Дідок був кунтетний, курічі добрий тітінь, ни був магнєтний, то охічно балакав з Иванчіком. | Дідок був задоволений, курячи добрий тютюн, не був скривджений, то охоче балакав з Иванчіком. |
Тай зачєв си сповідати. | Та й почав сповідатися. |
Сновали полотна. | Снували полотна. |
«Хто то знаєт, шо то может війти з Марічіної люби з Иванчіком?. | «Хтозна, що може вийти з Маріччиних любощів з Иванчіком?. |
«Єк прийдет на то аді чєс», — ліниво чюхаючіси в потилицу, відповів Довгий. | «Коли прийде на то, ади, час», — ліниво чухаючи потилицю, відповів Довгий. |
«Та бо я так напаратно йшов, шо ледви в житю коли так йшов, ув один раз, то аж ми дух заперало, так борзо йшов». | «Та бо я так бігом ішов, як ніколи в житті, аж мені дух запирало». |
Ой дозолив їй добре», — сказав поважно Иванчік хлопцеви, тай гладічі йиго долонев по лици, пидносив Олексія. | Ой, дозолив їй добре, — сказав поважно Иванчік хлопцеві та й, гладячи його долонею по лиці, хвалив Олексія. |
Шо то за покаїнє дражнит по ночях котюгу?» — остро крикнув хтос из черсака здоровим мушшінским голосом. | Що то за біда дражнить по ночах пса?» — крикнув хтось із черсака здоровим чоловічим голосом. |
Йо-о-ой молю тє», — пишшєв великан, єк би з великого болю, — «шо я тобі за такого великого лиха наґоїв, шо ти си так пудно на мнє напосів?. | Йо-о-ой, молю тебе, — пищав велетень, мовби з великого болю, — чи я тобі аж такого великого лиха накоїв, що ти так страшно на мене напосівся?. |
В тим данци Марічька крадьма поцулувала в лице Иванчіка. | У тім танці Марічка крадькома поцілувала в лице Иванчіка. |
Мині полекшєло на серци. | Мені полегшало на серці. |
Ни закольохандрюєтси ні з прєдінєм, ні з шитєм та латанєм старого дрантя, ні з тканєм. | Не бариться ні з прядінням, ні з шиттям та латанням старого дрантя, ні з тканням. |
З двох боків хатий кліти, кліпали на мене почьорнілими из старости дверми. | З двох боків хат кліті кліпали на мене почорнілими від старості дверми. |
На праву руку намок йиму глинєний боклаг з горівков, тай пислав йиго до книгининої старині принести книзево деревце, шо там го лишили боєре, тай запросити її стариню в пропій до книзя тай книгині. | На праву руку насунув йому глиняний боклаг із горілкою та й послав його до княгининої старині принести князеве деревце, що там його залишили бояри, та й запросити її стариню в пропій до князя й княгині. |
«З Фочіної?». | «З Фочиної?». |
Він пробував, єк би то так прибагнути, аби тот порох дав глас так, єк из пістолети. | Він пробував, як би то так прибагнути, аби той порох вистрелив так, як із пістоля. |
Тай узєвси перемивати боїчким окропом усий судник на стаї, бо він любив велику чістоту держєти. | Та й узявся перемивати окропом увесь посуд на стаї, бо він любив великої чистоти дотримуватися. |
А Ґавиць из свойов музиков играв гостям так, шо аж дурнів. | А Ґавиць зі своїми музиками грав гостям так, що аж дурів. |
Пишна чічка. | Пишна чічка. |
Ти, може, мислиш, шо мальфарі мижи собов ни говорєт про людий?. | Ти, може, мислиш, що мольфари поміж себе не говорять про людей?. |
Входили мовчки в хату. | Входили мовчки в хату. |
А я, зачудований, шо з смереки почуріла кров, єк він у ню бодьнув ножем, кажу: «Та я вижу, шо з смереки почюріла кров, але шо там на полонині пасет, то таки ни знаю». | А я, зачудований, кажу: “Та я бачу, що зі смереки кров тече, але що там на полонині пасе, то таки не знаю”. |
Нарешті, то навіть и Єлена вже дала йиму спокій тай ни ревнувала йиго вид лісни. | Нарешті навіть Єлена вже дала йому спокій та й не ревнувала його до лісної. |
Бірше пив горівку, єк говорив, тай їв. | Більше пив горілку, ніж говорив, та й їв. |
Ми си усі перебрали. | Ми всі перевдягнулися. |
Костюк з Костючков дрижучими руками з великого зворушення пиднесли на шєпці високо верх стола над книзевов головов йиго позолочений бервінковий вінок, тай разом обоє просили на вінок: «Просимо тебе, пане молодий, Наш книзю дорогий, На вінок бервінковий — Золотий». | Костюк із Костючкою тремтячими руками з великого зворушення піднесли на шапці високо над столом над князевою головою його позолочений барвінковий вінок і разом обоє просили на вінок: Просимо тебе, пане молодий, Наш князю дорогий, На вінок барвінковий — Золотий. |
Ни мав ніколи чєсу коло баби сидіти у хаті. | Не мав ніколи часу коло баби сидіти в хаті. |
А баба з вуйнов куталиси в хаті. | А баба з вуйною поралися в хаті. |
Иванчік, играючі в флоєру, уклоном голови дєкував їй за співанку, а вна приспівувала йиму так, єкби ластівка шебетала: «Ой я піду данцувати, сіда-річок дана, Колотільці на тобівці в мойого Ивана». | Иванчік, граючи на флоярі, кивком голови дякував їй за співанку, а вона приспівувала йому так, немов ластівка щебетала: Ой я піду данцювати, сіда-ріда дана, Колотільці на тобівці в мойого Ивана. |
А Иванчік, миючі руки вид доїня овец у видгашеній ватрі в співним митіли до митя рук для всіх мішєнників й пастирів, налагоженим коло ватри у відрі, весело сміючіси, боронивси: «Иди-и-и, ти-и-и, вороже! Нидовірку поганий. | А Иванчік, миючи руки від доїння овець у відгашеній ватрі в спільній купелі для всіх господарів і пастухів, приготовленій коло ватри у відрі, весело сміючись, боронився: «Иди-и-и, ти-и-и, вороже! Недовірку поганий. |
Тот дідо, то був Олексіїв побратим з дитинства — Савин Миколай. | То був Олексіїв побратим із дитинства — Савин Миколай. |
Навіть тугого року в него ни було голоду, бо він уже тогди був запасений у хлібу. | Навіть тугого року в нього не було голоду, бо він уже тоді припас хліба. |
А така то була цікава молодиця, шо у борінці спераласи хоть єкому мушшінинови. | А така була цікава молодиця, яка в боротьбі не поступалася жодному чоловікові. |
А старий Красійчук, то так данцував у данци, єкби ни знати, йикий то молодєк був. | А старий Красійчук так танцював, як би бозна-який юнак був. |
Тай помали він так си зжив з тим, шо мав лісну, шо навіть нев вже мало шо й гризси. | Та й помалу він так зжився з тим, що мав лісну, що навіть нею вже мало й гризся. |
А може, мет гікати, шо він поваживси протів Шкинді розмовити жєбівцем пістолета?. | А може, дивуватиметься, що він наважився всупереч Шкинді розмовити жаб’ївцям пістолі?. |
У тот самий чєс, єк в опівніч на Ивана Купала цвила папороть, то Юрій вісними ключями замок весну. | Саме в той час, опівночі на Йвана Купала, коли цвіла папороть, Юрій весняними ключами замкнув весну. |
Де си будим видіти-и-и?. | Де ся будем видіти-и-и?. |
Абих так жив, шо ни брешу, шо раз одним зчєзником, то Дарадуда й мині набивавси: «На, Копиле», — казав, даючі мині чорного котика. | Аби так жив, що не брешу, що раз одного щезника Дарадуда й мені пропонував: “На, Копиле, — казав, даючи мені чорного котика. |
Прикрасила крашеним волосом та об’єзала волосовими красками трійцу, аби з неї ни пооппадало зілє, тай пишла разом з дідом тай зо мнов шє до днини до церкви. | Прикрасила трійцю, аби з неї не пообпадало зілля, та й пішла разом із дідом та й зо мною ще до днини до церкви. |
«Та я шош трохє чув, але добре ни знаю, єк то си стало?» — хєтро сказав Иванчік, присуваючіси на плоту ишє близше д’Копилови. | «Та я щось трохи чув, але добре не знаю, як то сталося?» — хитро сказав Иванчік, присуваючись на плоту ще ближче до Копила. |
А жиди так, єк свердлики, уверчювалиси в гори помаленьки, роззнакомнювалиси из людьми тай опришками. | А євреї так, як свердлики, уверчувалися в гори помаленьку, роззнайомлювалися з людьми та й опришками. |
Утечю гет віців удолини до свого дєдика так, шо й видіти ни мут, коли. | Утечу геть звідсіля в долину до свого татуся так, що й не завважать коли. |
А єк ми ни віриш, то подивиси за варцабу, ци вна шє там є». | Якщо не віриш, то подивися за варцабу, чи вона ще там є». |
Бо цілий чєс стрілєли з пістолєт на добрий день Юрію тай красний весні так гримко, шо аж біда знаєт видків було чюти їх голосні пістолєта. | Бо увесь час стріляли з пістолів на добрий день Юрію та красній весні — так грімко, що аж хтозна-де було чути їхні голосні пістолі. |
Шє й ни докінчєв дідок то Иванчікови говорити, єк у коршму увійшов чужосторонский чоловік. | Ще й не докінчив дідок то Иванчікові говорити, як у корчму увійшов чужосторонський чоловік. |
Бо хоть люде за ню всєке нираз торанили, то багато мижи тим и бріхонь про ню флетерили, бо вна би була ніколи у любі будь з ким свій розум ни поклала. | Бо хоч люди про неї всіляке не раз говорили, було й чимало брехні, бо вона б ніколи з любові до будь-кого свій розум не занапастила. |
«То най здоров будет». | «То най здоров буде». |
А напровсєке робив оборону борше від себе: перевив на відлю взістріть сонця на лівій нозі волоку. | А про всяк випадок швидко робив оборону: перевив навідліг проти сонця на лівій нозі волоку. |
Иванчік без потємку втік у хату, але однако нікому нічо про нявок ни розказував. | Иванчік без тями втік у хату, однак нікому нічого про нявок не розказував. |
А там є таке зілє, шо лиш си может показати тому хрестєнинови, шо знаєт тоти п’єтниці й їх сербуєт. | А там є таке зілля, яке може показатися лише тому християнинові, який знає оті п’ятниці і їх шанує. |
А орев здоймавси все вишше, розхітуючі шо раз то боржійше крильми, а Иванчікови, то від того аж ноги в’єли, бо добич вириваласи йиму з-під самого носа. | А орел здіймався все вище, щораз швидше вимахуючи крильми, й Иванчікові від того аж ноги в’яли, бо здобич виривалася йому з-під самого носа. |
Ци треба було їм горівки раз-два роздобути, то я роздобув. | Чи треба було їм горілки швидко роздобути, то я роздобув. |
З лиця був файний чоловік, вусатий. | З лиця був файний чоловік, вусатий. |
Я аж ни знав, шо дієти и й з утіхє, и й з йкогос устиду дивного, але милого. | Я аж не знав, що діяти — і з утіхи, і з якогось устиду дивного, але милого. |
Иванчік ни служив при войску, бо Люпайлючька викупила йиго у мандатора Гирдлічьки вид войска. | Иванчік не служив у війську, бо Люпайлючка викупила його в мандатора Гердлічки від служби. |
Старенький Николай сердито мотосканивси з упертов зимов, вигонічі її по Благовішшіню вже цілком из гір. | Старенький Миколай сердито моцувався з упертою зимою, виганяючи її по Благовіщенню вже цілком із гір. |
Вни кіньми повиносили гроші в шкірених бисагах тай закупили в старого Шумея кілька сот кіз та цапив. | Вони кіньми повиносили гроші в шкіряних бесагах та й закупили в старого Шумея кілька сотень кіз і цапів. |
А Марічка, ніби соромнічіси, але весело всміхнуласи д’нему любими, куражистими очіма. | А Марічка, ніби соромлячись, але весело всміхнулася до нього любими грайливими очима. |
«Та бо я правду кажу», — засмієвси вдавано Шкиндя. | «Та бо я правду кажу», — засміявся вдавано Шкиндя. |
Иванчік дуже добре вдоїв на міру молока на свої вівці тай на кози, бо виходила бербениця бриндзи. | Иванчік дуже добре надоїв на міру молока від своїх овець і кіз, бо виходила бербениця бринзи. |
А вна, бувало, то криз плач, то усміхаючіси, викручюваласи: «Ає. | А вона, бувало, то крізь плач, то усміхаючись, викручувалася: «Ає. |
Гм… Тай ти хльо-о-ов гинеш за нев, бо віриш, шо то є та сама правдива чілідина, шо ти її був потайма в своїй души полюбив. | Гм… Та й ти, хльо-о-ов’, гинеш за нею, бо віриш, що то є та сама правдива жінка, яку ти потай у своїй душі полюбив. |
Попик кождісеньке Иванчіково слово ловив лакомо, застанов’єючіси глібоко над ним, передумував йиго, до чого вно приходит. | Попик кожнісіньке Иванчікове слово ловив, замислюючись глибоко над тим, чого воно стосується. |
Та давав за примівки такі великі покути, шо аж від них пуду людем давало. | І давав за примівки такі великі покути, що аж від них людям лячно було. |
Тай через ню, то він зачєв утікати з хати в ліси. | І через неї він почав утікати з хати в ліси. |
Уни навіки заприсєгли мижи собов побратимство на криві з мізинних пальців тай на набитій зведеній стрюбі. | Вони навіки заприсягли між собою побратимство на крові з мізинних пальців та й на набитому зведеному пістолі. |
Вогнем сійнув у облаках. | Вогнем сяйнув у хмарах. |
Шумей розказував Шкинди, шо він походив з опришківского роду, бо йиго предід був опришком. | Шумей розказував Шкинді, що він походив з опришківського роду, бо його прадід був опришком. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.