target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Від сповіди аж до закону, то знов ни стоєв він серед церкви так, єк то си єлило такому ґазді, єк він, там стоєти. | Від сповіді аж до причастя знов не стояв він серед церкви, як годилося такому ґазді. |
Але дідо ни ошюхавси. | Але дідо не заспокоювався. |
Усміхнувси, здув тот басаринок оперед себе тай видніс почерез хороми в кліть, аби в хаті ни заважєв. | Усміхнувся, взяв той басаринок наперед себе та й відніс почерез хороми в кліть, аби в хаті не заважав. |
У тих сторонах жили такі мальфарі, шо воду ґлєджіли. | У тих сторонах жили такі мольфари, що воду ґлєджіли. |
З нужди аж руки собі зломив, шо ни посокотивси ворога, тай бірше в тій хаті й ни закрутивси, лиш просто пишов між косарів на Шкиндівску кичіру, а за ним ззаду потєгси помали й Шкиндя, єк нидобита ґайда. | З нужди аж руки собі зломив, що не остерігся ворога, та й більше в тій хаті й не закрутився, лиш просто пішов між косарів на Шкиндівську кичеру, а за ним ззаду потягся помалу й Шкиндя, як недобита псюра. |
Лиш най си преч кажет від такого дива та чюда». | Лиш най ся преч каже від такого дива та чуда». |
Ніхто би мнє вже був ни спер надворі тай ни завернув в хату, бо я бурев летів у чужі бурдеї посидіти, пофрашкувати та послухати всіляких придобашок тай пожертувати з чюжев чєлідьов. | Ніхто би мене вже був не спинив надворі й не завернув у хату, бо я бурею летів у чужі бурдеї посидіти, повеселитися й послухати всіляких придабашок, та й пожартувати з чужими жінками. |
А хлопчік, ни здоймаючі крисаню з голови, бо то вже вечєріло, а вночі, то ніколи ни годитси здоймати з голови крисаню, аби си шош ни осахнуло простоволосої голови, побожно переирстивси тай и собі сказав боєзливим, аж дрижучєм голосом: «Й я кажу, шо лиш най си преч кажет вид такого дива. | А хлопчик, не знімаючи крисаню з голови, бо вже вечоріло, а вночі ніколи не годиться знімати з голови крисаню, аби щось не вчепилося простоволосої голови, побожно перехрестився та й і собі сказав боязливим, аж тремтячим голосом: «І я кажу, що лиш най ся преч каже від такого дива. |
Пустив Иванчікову руку тай борзо посєг обіруч за мотузком на шиї, шо носив на нім уводно собі на плечох пид сорочков чорний осиновий хрестик. | Пустив Иванчікову руку та й швидко сягнув обіруч за мотузком на шиї, на якому носив завжди під сорочкою чорний осиновий хрестик. |
Чяпараджіха хапнула з голови собі фустку у пазуху, аби її в бійці ни пірвали, простоволоса, з буком у руці играла у тій бійці, єк мушшінин, б’ючіси з побійцями наліво й направо. | Чяпараджиха хапнула з голови собі хустку в пазуху, аби її в бійці не порвали, простоволоса, з буком у руці, грала в тій бійці, як чоловік, б’ючись наліво й направо. |
Тай ніхто шє ми ни сказав до ич, шо смих йиму ни поміг». | Та й ніхто ще мені не сказав у вічі, що я йому не поміг». |
Шкоропавієт шкіра. | Шкоропавіє шкіра. |
Горівка та була така солодка, шо аж вид неї губи си злипали, єк би вид самого меду. | Горілка та була така солодка, що аж від неї губи злипалися, немов від самого меду. |
А він шє си перечів з Олексієм, шо то маха йиму будет стрілити, коби лиш збізував виплювати з рота закін так у церкві, аби йиго на тим ни приловив піп, або люде. | А він ще заперечував Олексієві, що запросто стрілить, аби лиш зумів виплюнути з рота причастя у церкві так, аби його на тому не піймав піп або люди. |
Він казав, шо єк умрет, то тоту воду вара будет видразу висипати надвір, бо міг би си у тот раз світ затопити, такі би ударили плови. | Він казав, що коли помре, то ту воду треба буде відразу вилити надвір, бо міг би й світ потонути, такі б зливи сталися. |
Тай він це робив. | Та й він це робив. |
Дідок, гордо усміхаючіси, штуркав нишком локтем у бік затривоженого Иванчіка. | Дідок, гордо усміхаючись, штуркав нишком ліктем у бік затривоженого Иванчіка. |
Йиму радувавси цілий світ, тай я без потємку радувавси, див’єчіси на красоту йиго сходу. | Йому радів увесь світ, та й я нестямно радів, споглядаючи красу його сходу. |
Син обчєпивси старини наокола шиї, єк мала дитина. | Син обчепився старині навколо шиї, як мала дитина. |
Нираз йиго, бувало, у серця шош жєвкало тай в’єлило, єк він уздрів файну чілідину, але шо з того, коли він був зтєгливої вдачі. | Не раз йому, бувало, в серці щось озивалося, коли він бачив гарну жіночку, але що з того, коли він був соромливої вдачі. |
Дідо весело говорив синови Олексі тай усім сусідем: «Ни журітси! Цеї зими ни будет страху за сіно. | Дідо весело говорив синові Олексі та й усім сусідам: «Не журіться! Цієї зими не буде страху за сіно. |
Живов цвітучов китицев полонинский хід зквитичував плай почерез Скупову. | Живою квітучою китицею полонинський хід заквітчував плай почерез Скупову. |
«Га, то ти тот мальфар? Стрілец? Га?. | «Га, то ти той мольфар? Стрілець? Га?. |
«Ачюй, шо пустий потак торкотит: тор-тор-тор-р-р-р». | «А чуй, що пустий птах торкотить: тор-тор-тор-р-р-р». |
Він ціле своє житє ґаздував так, єк Бог приказав. | Він ціле своє життя ґаздував так, як Бог приказав. |
А може, єкраз тебе Бог надніс у цу хату, аби ти шош поміг Олексієви, бо він ни одному поміг в долегливости. | А може, якраз тебе Бог надніс у цю хату, аби ти щось поміг Олексієві, бо він не одному поміг при потребі. |
Єк би була йиго жінка таков жінков, єку він любив, то ретенно би си була йиго лісна — преч би си казало — ни опелюскала. | Якби була його жінка такою, яку він любив, то вже точно лісна — щезни, бідо — не вчепилася б його. |
Ой ковала зазулиця в млині на лотоках. | Ой кувала зозулиця в млині на лотоках. |
Кажи, най чюю, бо розсідаюси». | Кажи, хай чую, бо розсідаюся». |
А Иванчік, удаючі дурного, запитавси: «А тобі, Дми’, нашо це доконче треба знати?». | А Иванчік, удаючи дурного, запитав: «А тобі, Дми’, навіщо це доконче треба знати?». |
Усєко может бути, бо ніхто би си так ни оженив тай ни виддав, аби йиго ни обсудили, шо він такий та гентакий, а єк скоро сплешші весілє, то менче мают чєсу судєниці єзиками бріхні молоти. | Усяко може бути, бо ніхто би так не оженився та й не віддався, аби його не обсудили, що він такий та розтакий, а як скоро зіграють весілля, то менше мають часу пліткарки язиками брехні молоти. |
«А нам двом з Шкиндев, Ива’, то стоїт на помочі ничіста сила з усіма чьортами». | «А нам двом зі Шкиндею, Ива’, допомагає нечиста сила з усіма чортами». |
Я всамперед хочю сам перебути свою стариню. | Я насамперед хочу сам пережити своїх батьків. |
Усі стріли, болі, Корчі, гістці, Вур, клич, наслане, Убрід, постріли Вни рубали, стрілєли, З слабого вигонили. | Усі стріли, болі, Корчі, гістці, Вур, клич, наслане, Убрід, постріли Вони рубали, стріляли, З слабого вигонили. |
Через ню пропав мій гонир тепер так марно, єк пропадаєт навесні чічка вид морозу». | Через неї пропав мій гонор тепер так марно, як пропадає навесні чічка від морозу». |
На Свєтий вечєр стеріг дідо тот чєпелик, єк око у голові, аби дес йиго зчєзник ни форнув у него. | На Святий вечір стеріг дідо той чепелик, як око в голові, аби щезник не поцупив. |
Всі си дивували та стурєли. | Усі лиш дивувалися. |
«Ой верг єс ми сороківця, тай шо мині з того?. | Ой верг єс ми сороківця, та й що мені з того?. |
Кєвав йиго арапником та летів вид церкви з пасков д’хаті перший вид усіх людий. | Торкнув його арапником і полетів від церкви з паскою додому першим серед усіх людей. |
Сперси аж над потоком Гранчіним, на зеленій ріжи, шо була серед лісової глушєди, єкби икес первовічне дворишшє. | Спинився аж над потоком Гранчиним, на зеленій Ріжі, що була серед лісової глушини, мов якесь первовічне дворище. |
«Та я йиму вдію!» — полютував Иванчік. | «Та я йому вдію! — полютував Иванчік. |
Ишли в розоденцію лиш усі берези й усі вибірці. | Ішли в резиденцію лиш усі берези й усі вибірці. |
Тай доків горіли діди на городах, то дітвора ни переставала бігати вид вогника до вогника «гріти діда». | Та й доки горіли «діди» на городах, дітвора не переставала бігати від вогника до вогника «гріти діда». |
А й знав він тих співанок усєляких — без конця, без міри. | А й знав він тих співанок усіляких — без кінця, без міри. |
И йиго Бог заклєв, шо він бірший ни виростет за тото, шо він намовив зазулю утопити Кукула. | І його Бог закляв, що він більший не виросте через те, що намовив зозулю утопити Кукула. |
Пропала йиго власть, єк попив вид вітру. | Пропала його влада, як попіл від вітру. |
Пласти фої аж угиналиси до самої земні, стогнучі пид завалними зимами. | Пласти хвої вгиналися аж до землі, стогнучи під завалами снігу. |
«Ци приймете мене, ґазди, на кішню мижи себе, бо я си гей шош трошки прибарив?» — отєк аж нисміло запитавси він. | «Чи приймете мене, ґазди, на кішню межи себе, бо я щось трошки забарився?» — отак аж несміло запитав він. |
Рознесли би так, шо й сліду би з неї в церкві ни лишили. | Рознесли б так, що й сліду з неї в церкві не лишили. |
То був великий богачь, мав свою полонину. | То був великий багач, мав свою полонину. |
На пшеницу поклала вінковий колач, аби її синови йшло кругло житє. | На пшеницю поклала вінковий калач, аби її синові йшло кругло життя. |
«А видиш! Я знав, шо тобі мусит полекшєти на голов, бо то я, Дарадуда, а ни икийс дурень тобі примов’єв до голови вид стріли», — говорив Дарадуда, гордо роззераючіси по людех в хаті. | «А видиш! Я знав, що тобі мусить полегшати на голову, бо то я, Дарадуда, а не якийсь дурень тобі примовляв до голови від стріли, — говорив Дарадуда, гордо роззираючись по людях у хаті. |
Иванчік з Лесем, то спав у стаї на подри в серстєнику з коня. | Иванчік із Лесем спали в стаї на горищі в шерстянику з коня. |
Піть гет! Єк бес си розумів, то ни говорив бес, шо в наших коровок є манна. | Піть геть! Якби розумівся, то не говорив би, що в наших корівок є манна. |
Велике літовишшє овец було пид йиго оком, доглєдом и повадом. | Велике літовище овець було під його оком, доглядом і поводом. |
Оба мовчки хєтро дівилиси бистрими очіма оден на одного, єк би дві низнакомі котюзі, шо обнюхуютси на дорозі, тай упадок їх знаєт, ци ймутси їстиси, ци у великім побратимстві полетєт разом біда знаєт куда, котюжими дорогами. | Обидва мовчки хитро дивилися бистрими очима один на одного, немов два незнайомі пси, що обнюхуються на дорозі, та й хтозна, чи почнуть гризтися, чи у великім побратимстві полетять разом біда знає куди собачими дорогами. |
Найкрашшя корова коштувала найбірше до сорок банок. | Найкраща корова коштувала найбільше до сорок банок. |
Ни можна ні кроїти ані шити сорочьки, аби си в них борзо ґала ни плодила. | Не можна ні кроїти, ані шити сорочки, аби в них швидко ґала не плодилася. |
Видмірєв вид тої смереки дев’єть кроків, сів на земню, обернений плечіма до вирізаної на лубі жінки, тай почерез плече, навгадь, стрілив з креса в ню. | Відміряв від тої смереки дев’ять кроків, сів на землю, обернений плечима до вирізаної на лубі жінки, та й почерез плече, навгад, стрельнув із кріса в неї. |
Великаном аж изкруменцувало серед коршми вид тої погрози, а дідок смієвси: «А видиш, шо ни брешу. | Велетень аж скинувся серед корчми від тої погрози, а дідок сміявся: «А видиш, що не брешу. |
Иванчіка погано сторгали за серце тоти слова Дарадудиної примівки. | Иванчіка в саме серце вразили ті слова Дарадудиної примівки. |
Казав, шо уна така бешшєсна, шо єк би и уздрів перший раз навесні, куючі на голим колу, то цілий рік ни запоміг би си у фантєчько. | Казав, що вона така безчесна, що якби й побачив її вперше навесні, що кує на голім колі, то цілий рік не розжився б одежею. |
Навіть й я з Ваділівским дівчєнишєм потемками у кутах данцував другим за плечіма. | Навіть я з Ваділівською дівчинкою потемками в кутах танцював в інших за плечима. |
Ни оден молодєк, то й вшіпив легонько пальцями пишну молодичку за ребро так, шо ни одна з них аж півкнула, але ни сердиласи за то. | А хтось і щипав легенько пишну молодичку за ребро так, що аж верещала, але не сердилася. |
«Бреши ти, єк ми ни даєш. | «Бреши ти, якщо мені не даєш. |
Але єк играла смутної, то так си тошно робило в хаті вид тої игри, шо здавалоси, шо аж сажєні, чьорні стіни вид неї плачют. | Але коли грала смутної, то так сумно робилося в хаті від тої гри, що здавалося, ніби закурені чорні стіни плачуть. |
«Й Олексій розказував?» — кортєчо запитавси Иванчік. | «І Олексій розказував?» — зацікавився Иванчік. |
Иванчік важко зітхнув: «Тай тот запис вже ни я буду укладати, лиш отта яведа лєцта. | Иванчік тяжко зітхнув: «Та й той запис уже не я робитиму, лиш ота явида лєцта. |
Загримів Перун так грімко громами на Благовішшінє в небесах, шо аж сам Господь-праведне Сонечько упав був на коліна вид того гримкого грому. | Загримів Перун так грімко на Благовіщення в небесах, що аж сам Господь — праведне Сонечко — упав був на коліна від того грому. |
«А ти, дурню, чо дав йиму взєти з стаї ватру?» — сердито крикнув Иванчік. | «А ти, дурню, чому дав йому взяти зі стаї ватру?» — сердито крикнув Иванчік. |
Чюєш?». | Чуєш?». |
Ни дамоси пустій лєнці позбиткувати над нашев віров». | Не дамося пустій лєнці позбиткуватися над нашою вірою». |
Тай ни лиш до мнє, а до всіх, шо йиго вже пережили. | Та й не лиш до мене, а до всіх, що його вже пережили. |
Але бо й чєлідь замість книгині промов’єла до книзя: «Ой куєт зазулиця в лісі на орісі, Треба жінку шєнувати, єк ластівку в стрісі. | Але бо й жінки, замість княгині, промовляли до князя: Ой кує зозулиця в лісі на горісі, Треба жінку шанувати, як ластівку в стрісі. |
Чуєш?» «Бигме, шо ни лєжу з нев спати», — аж си забожив Иванчік, — «бо я вже й без тебе нев ни страбував через то, шо вна дуже остудна, мерзитси ми своїм ротом. | Чуєш?» «Бігме, що не ляжу з нею спати, — аж забожився Иванчік, — бо я вже й без тебе її незлюбив через те, що вона дуже паскудна, мерзиться мені своїм ротом. |
А єк май у тебе, Федьку, — ци миром?» — запитавси й Иванчік. | А як у тебе, Федьку, чи миром?» — запитав Иванчік. |
Жди-и-и, ти зараз пустиш й ни проше». | Жди-и-и, зараз-таки відпустиш». |
Шо я роб’ю то, шо робили старовіцкі люде, а вни були сто раз розумніші вид твоїх попів, бо мали свій розум, а ни купований, так єк єго мают тіперішні попи, чюєш, шо я говорю, ти відьмо дурна?. | Я роблю те, що робили старовіцькі люди, а вони були стократ розумніші від твоїх попів, бо мали свій розум, а не купований, так, як його мають теперішні попи, чуєш, що я говорю, ти, відьмо дурна?. |
А Иванчік, то так дуже косив, шо вни шє й оден поправок ни прійшли, єк уже він виверг Обарінчука з ручки, тай став за передовожу мижи косарями на тій толоці, навіть и раз ни прав’єчі брусом свою косу. | А Иванчік так хвацько косив, що вони ще й один поправок не пройшли, як уже він викинув Обарінчука з ручки та й став за провідного межи косарями на тій толоці, навіть раз не правлячи брусом свою косу. |
Дівиси, Єле’, аби нам устиду ни було, бо там будет на комашни сила силенна народу, то прото був порєдний ґазда. | Дивись, Єле’, аби нам устиду не було, бо там буде сила-силенна народу, адже то був порядний ґазда. |
Він казав: «Затєм собі, синку, шо я тобі сегодне кажу, шо єк на Видорші ни чюрєт стріхє, то у бжів того року меду ни надійси узєти». | Він казав: «Затям собі, синку, що я тобі сьогодні кажу, що як на Видорші не капає зі стріх, то у бджіл того року меду не надійся узяти». |
«Уставай, пустий спюху, ачюй, колєдники йдут. | «Уставай, пустий сплюху, а чуй: колядники йдуть. |
А витак заголосив, єк мала дитина. | А відтак заголосив, як мала дитина. |
Бо ніхто ни хотів вірити, аби Олексій, тот головний мальфар, шо одним життє давав, а другим коротав, міг и сам колис вмерти. | Бо ніхто не хотів вірити, щоб Олексій, той головний мольфар, що одним життя давав, а іншим коротав, міг і сам колись умерти. |
Наокола них данцувало велике колесо, тай гуртом співало ту співанку: «Наказую, наказую перепеличками, А вно мині видсилає все ластивочками». | Довкола них танцювало велике коло та й гуртом співало ту співанку: Наказую, наказую перепеличками, А вно мені відсилає все ластівочками. |
Ти вже знаєш силу отсего чєпелика ни вид сегодне». | Ти вже знаєш силу цього чепелика не віднині. |
Сусіди делеко. | Сусіди далеко. |
Ув усім був дотєк. | У всьому був лад. |
А Иванчікови, то ни могли цілком втерти роги, лиш потрохи їх зшібали, бо й він си вид них добре вмів боронити тай махати, бо він був великий завій. | А Иванчікові не могли цілком втерти роги, лиш помалу їх зшибали, бо він від них добре вмів боронитися та й воювати, бо й він був великий упертюх. |
З сірого диму, шо йшов з печі на хату, искри половіни золотим піском розсипалиси в тот потемок хати. | Із сірого диму, що йшов із печі на хату, іскри половіні золотим піском розсипалися в той потемок хати. |
Уни оба одним махом випили по порції горівки. | Вони обидва одним махом випили по чарці горілки. |
Одітий, єк зима. | Одітий, як зима. |
А середи, п’єтниці й неділі, то чєлідь. | А середа, п’ятниця й неділя — жіночі. |
Він цілу ніч пудно снітувавси, бо йиго душя шош нидобре вішшювала, але шо, то ни міг збагнути. | Він цілу ніч дуже непокоївся, бо його душа щось недобре віщувала, але що саме, не міг збагнути. |
Сусіде виталиси весело «Добрий вечєр. | Сусіди віталися весело: «Добрий вечір. |
Носили крисані з високими наголовниками, наокола наголовників були писані мосєжні блєхє, витєтичєні павами. | Носили крисані з високими наголовниками, навколо наголовників були писані мосяжні бляхи, викитичені павами. |
Лиш коло ніг Иванчікови лежєв йиго кріс на зеленим мурузі, набитий Божим законом, шо випав йиму сам з рук у тот раз, єк хотів він з него стрілити Божим законом у Хреста. | Лиш коло ніг Иванчікові лежав його кріс на зеленій траві, набитий Божим причастям, що випав йому сам із рук у ту мить, коли хотів він із нього стрілити Божим причастям у Христа. |
Говорив далі про ту Иванчікову любаску: — «Гм. | Говорив далі про ту Иванчікову любаску: — Гм. |
Шєстя та здоров’я», — видповідали кожде про себе з домашних, витаючіси з гостями. | Щастя та здоров’я», — відповідали всі домашні, вітаючись із гостями. |
А я ни люб’ю восени заложєти на вівці фураш тай дерти йиго на розлучіню з мішєнників, єк бих ни війшов на полонині за літо, бо й таке си лучєєт депутатам на полонинах». | А я не люблю восени обділяти господарів овець на розлученню, якби полонинське літування було невдале, бо й таке трапляється депутатам на полонинах». |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.