target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Або й така, шо він гадав собі в своїй голові, шо то вара було будь-кому д’ній приступити, тай будь-єк з нев шош про любу заговорити. | Або й така, що він гадав собі, що годі було будь-кому до неї приступити та й будь-як із нею щось про любощі заговорити. |
Котрий чьоловік умерав, то йиго душка рваласи вид неба, летіла у далечіну й гасла у безвістях. | Котра людина вмирала, то його душка рвалася в небо, летіла в далечінь і гасла в безвістях. |
По заході сонця ни можна у хаті замітати, аби ни вимести сліди сонця. | Після заходу сонця не можна в хаті замітати, щоб не вимести сліди сонця. |
Усіляко радили йиго розумні люде. | Усіляке радили йому розумні люди. |
Дехто з погріб’єників зберавси попови йти вікна бити за йиго збитки над Олексієм. | Дехто з погребінників збирався попові йти вікна бити за його збитки над Олексієм. |
Ни пишов до церкви, бо ждав на свою любаску, любу Марічку. | Не пішов до церкви, бо ждав на свою любаску, любу Марічку. |
Їй си чюло, шо то лиш на її плечьох лежит ціле ґаздівство. | Їй чулося, що то лиш на її плечах лежить ціле ґаздівство. |
Тай через ті пестошші проклєті він и в гріб пишов з ліснов, бо через своє мнєке сумлінє ни зміг си оперти покусі мари. | Та й через ті пестощі прокляті він і в гріб пішов із лісною, бо через своє м’яке сумління не зміг опертися спокусі мари. |
З горішшя потєгав холодний вітер, бо над Хороцевов покай си зводив. | Із верхів повівав холодний вітер, бо над Хороцевою біда зводилася. |
— «Ґадаєте, шо за це я вам си ни віддєчу?». | — Гадаєте, що за це я вам не віддячу?». |
Тай пудно йиго нівертили, бо кончє си наважили були йиго з ніг звернути. | Добряче взялися за нього, конче хотіли його з ніг звернути. |
Уни си водно вискірєли из сволока д’мині на постіль. | Завше вишкірялися зо сволока до мене в постіль. |
Витак ходили надвір слухати голосу вуйко и вуйна. | Відтак ходили надвір слухати голосу вуйко і вуйна. |
Нираз у літі виходив ид хаті мокрий, єк мийка, але за тото виносив по повній пазусі риби. | Не раз улітку приходив до хати мокрий, як мийка, зате приносив по повній пазусі риби. |
Прошу блишше заходити». | Прошу заходити». |
Хочєт поховати пид плотом, єк повішенника?. | Хоче поховати під плотом, як повішеника?. |
Але й я їм си добре показав чоловіком, шє ліпшим, єк уни мині, бо завернув смих їм назад тото їх наслане так, шо утікало, єк дурний у брід, без дороги, — сміючіси, говорив сам из собов Иванчік, затераючі аж руки з радости, — бо ни мало си коли роззерати тай виберати собі дорогу, куди втікати, лиш летіло без потємку, ку... | Але і я їм добре показався чоловіком, ще ліпшим, як вони мені, бо завернув їм назад те їхнє наслання так, що утікало, як дурний у брід, без дороги, — сміючись, говорив сам до себе Иванчік, аж руки потираючи з радості, — бо не мало коли роззиратися та й вибирати собі дорогу, куди втікати, лиш летіло без тями, куди виділ... |
Нарацки пидсувавси я попид густі гаджюґи ид дідовим головицям. | Рачки підсувався я під густі смерічки до дідових джерел. |
Так само добре є примов’єти коровам на соли у східні суботи, єк избавлені. | Так само добре примовляти коровам на солі в східні суботи, якщо чарівники відібрали в них молоко. |
Сховав її трошки у роті. | Сховав її трошки в роті. |
Ци свєтєт паски?. | Чи святять паски?. |
«Та чому би ти, Процьку, ни хотів мині помочі?. | «Та чому б ти, Процьку, не хотів мені помогти?. |
Лиш скричєв, шо Олексія поховаєтси там на цвинтари, де ховают покриточі стратчєта, збігленєта та повішенників, а ни там, де си ховаєт побожних людий. | Лиш кричав, що Олексія поховають там на цвинтарі, де ховають дітей, яких позбулися покритки, збігленят і повішеників, а не там, де ховають побожних людей. |
Уклонитси йиму низко, говорєчі з притиском: «Вид цеї хвилі аж до твої смерти я твій слуга, а ти мій пан, бо хоть ми оба собі побратимами стали, то однако в усім, шо ти захочеш, то я тебе мушу слухати й служити тобі, бо ти став головним стрільцем. | Уклониться йому низько, говорячи з притиском: “Від цієї хвилі аж до твоєї смерті я твій слуга, а ти мій пан, бо хоч ми обидва собі побратимами стали, однак у всьому, чого ти захочеш, я тебе мушу слухати й служити тобі, бо ти став головним стрільцем. |
То прото фіґоль. | Ото вже фіґоль. |
Иванчік сів на постіль, а Дарадуда примов’єв тій дівчині до голови тай пішов шє у ватрєник їй примов’єти, а вна лишиласи в хаті з своїм дєдем, ждучі на Дарадуду. | Иванчік сів на постіль, а Дарадуда примовляв тій дівчині до голови та й пішов ще у ватерник їй примовляти, а вона лишилася в хаті зі своїм дєдем, ждучи на Дарадуду. |
Погано любила пошуждати хрестєнина, най лиш їй оден Бог заплатит из вишного неба по її правді. | Любила погано обсудити людину, най лиш їй один Бог заплатить із вишнього неба по її правді. |
Йиму знов зачєли шуміти у вухах Олексієві слова: «Ива’, а мині си здаєт, шо ти ледви збізуєш сповчіти то головне діло, бо вижу по тобі, шо ти є мнєкого серця чоловік. | Знову почали шуміти у вухах Олексієві слова: «Ива’, а мені здається, що ти навряд чи зумієш здійснити те головне діло, бо бачу по тобі, що ти м’якого серця чоловік. |
Й хату першу на світі, то змайстрував чьорт, але світло у ню носив міхом. | І хату першу на світі змайстрував чорт, але світло в неї носив міхом. |
Минувси з цего світа, єк сомне видінє. | Минувся з цього світу, як сонне видіння. |
Рано на Ивана Купала, то земня купаласи вже в літних холодних росах буйних пристигаючих до кішні трав та фалюючого збіжя. | Рано на Йвана Купала земля купалася вже в літніх холодних росах буйних, готових до коси трав і колихкого збіжжя. |
А зрештов», — він усміхнувси хєтро, — «я й без ворожіння вже вижу, шо тобі є наслано твоїми пізмаками». | А, зрештою, — він усміхнувся хитро, — я й без ворожіння вже виджу, що тобі наслано твоїми пізьмаками». |
Гердлічка, то аж си зивмів из того чюда та дива. | Гердлічка тільки й дивувався з того чуда та дива. |
Книзєта сіли за стів; книзь на передну, а книгиня на задну лавицу, на зав’єзках лавиц, аби си їм ціле житє вєзав у дому гаразд, дотєк тай діточки. | Князята сіли за стіл: князь на передню, а княгиня на задню лаву, на зав’язках лавиць, аби їм ціле життя в’язався в домі гаразд, достаток та й діточки. |
А дідо далі говорив: «Досвіта кождого заранку Сонце купаєтси у синих морях. | А дідо далі говорив: «Кожного досвітку Сонце купається в синіх морях. |
У тот чєс, шо прийшла Иванчікова Парасочка (моя мама) на світ, то особа Юріштана — Юри Павличука из Стебних — була майже на всі гори дуже голосна тай грізна, бо в йиго руках, тай устєріцкого мандатора Гердлічки (чеха родом), було житє й смерть усіх гуцулів. | У той час, коли прийшла Иванчікова Парасочка (моя мама) на світ, особа Юриштана — Юри Павличука зі Стебних — була майже на всі гори дуже голосна та й грізна, бо в його руках та й у руках устеріцького мандатора Гердлічки (чеха з роду) було життя і смерть усіх гуцулів. |
Він дбав у своїй парафії про школу й дороги, раз тимунь, шо такий наказ мав вид властий из циркулу, а другий раз тимунь, шо він таки сам ни любив, аби люде були темні й бідували без доріг, єк то було здавну. | Він дбав у своїй парафії про школу й дороги: по-перше, тому що такий наказ мав від влади, а по-друге, тому, що він таки сам не любив, аби люди були темні й бідували без доріг, як то було здавна. |
В нім нараз зродилоси підозрінє тай торкнуло йиму в голов — «єк би си Иванчік ні в чім ни чюв, то би це ни робив, бо сегодне такий день, шо через писанку є приліж говорити з кождов чілідинов». | У нім нараз зродилася підозра: «Якби Иванчік не чувся ні в чому винним, то він би так не робив, бо сьогодні такий день, що через писанку можна розмовляти з кожною жінкою». |
Він з серця мало її ни перервав тялефом. | Він із серця мало її не перервав тялефом. |
Дідо из серед хати нікуда й ни стрюхавси, лиш смієвси прилипачько з неї. | Дідо й не рипнувся нікуди з-посеред хати, лиш голосно сміявся з неї. |
Дівивси в очі, на брови, призерав на вуха, на лице, тай ворожив так, єк би з равашя рубив все то, шо досив Иванчік мав тай шо прижив. | Дивився в очі, на брови, на вуха, на лице та й ворожив так, немов із раваша рубив усе те, що досі Иванчік мав та й що нажив. |
Дідо з печі дражнив бабу смішними молитвами: «Очінаш, татку наш. | Дідо з печі дражнив бабу смішними молитвами: «Очінаш, татку наш. |
Я маю свою горівку тай єк шє схочю далі пити з добрим чоловіком, то шє забізую собі її купити тілько, кілько захочю пити. | Я маю свою горілку, і якщо захочу далі пити з добрим чоловіком, то ще зможу собі її купити стільки, скільки захочу пити. |
Ни брикаємо кожде про себе, бо вже смих ни годни вороскувати, єк то, бувало, ми вороскували, шо через то нираз смих си й били, тай ни любили. | Не брикаємо кожне про себе, бо вже не годні пустувати, як то, бувало, ми пустували, що через то не раз і билися, а не любилися. |
Бувало, ніколи ни треба було йиго до неї пригиршкувати, бо знав, шо то так мусит бути, бо так робила йиго стариня, сусіде, тай він так робив з маленького хлопця, шо кождого року, раз у рік, оперед Великоднем, йшов до сповіди, бо низаконюваному ни годилоси їсти паску. | Ніколи не треба було його до неї примушувати, бо знав, що так мусить бути, бо так робила його стариня, сусіди, та й він так робив із маленького хлопця, що кожного року, раз на рік, перед Великоднем, ішов до сповіді, бо тому, хто не висповідався, не годилося їсти паску. |
А єк си комус мусит дати єйця тої днини, то треба покласти йиго на земню, аби та особа собі сама узєла єйця из земні, хотівше, аби половик ни бив кури за тото, шо си ни чтит божку. | А якщо комусь мусиш дати яйце тої днини, то треба покласти його на землю, щоб та особа сама взяла його із землі, якщо хочеш, щоб половик не бив курей за те, що ти не шануєш божку. |
Шо хоч, то меш мати, лиш попусти ми. | Що хочеш, те будеш мати, лиш попусти мені. |
Він любив си лиш убрати, красно ззісти, набутиси, тай лиш дуфав у любаски, бо нираз мав їх й по кільканайціть нараз, и то так, шо одна за одну знала, але ни сварилиси, бо він би був їм відразу смерть зробив. | Він любив убратися, смачно попоїсти, набутися та й лиш дбав про любасок, бо не раз мав їх і по кільканадцять нараз, і то так, що одна про одну знала, але не сварилися, бо він би був їм відразу смерть зробив. |
Слухав уважно, єк колєдники пид стінов колєду колєдували. | Слухав уважно, як колядники під стіною колядували. |
Гаразд, шо все миром», — тай потєг руков за полу сорочки Довгого д’собі на постіль. | Гаразд, що все миром, — та й потягнув рукою за полу сорочки Довгого до себе на постіль. |
А за ними з коршми лунув усий нарід надвір так, єк на полонині виломнені вівці з кошєрий. | А за ними з корчми посунув увесь нарід надвір так, як на полонині вівці з кошари. |
Тай так ним начєсок скруменцувала ничіста сила, шо він мало шо видразу ни минувси. | Та й так його миттю скрутила нечиста сила, що він мало відразу не минувся. |
Бо й я сам на своїм житю имив лиш по одному головному слову з мальфий та примівок вид вісімнайцітьох головних мальфарів тай став чоловіком. | Бо і я сам у своїм житті перейняв лиш по одному головному слову з мальф і примівок від вісімнадцятьох головних мольфарів та й став чоловіком. |
«Ийде! Тот без прошші, то навіть и говорити ни хотів, Дми’, зо мнов про наслане, а ни то йиго робити», — розказував поважно Довгий Шкинди, — «бо єк при горівці я лиш йиму нагилив про насланє на Иванчіка, то він мині видразу, попиваючі горівки, отверто сказав: «Робити насланє на когос, то гріхово, сину, бо тот, шо я роб... | «Ні! Він без прощі й говорити не хотів, Дми’, зо мною про наслання, а не те що робити, — розказував поважно Довгий Шкинді, — бо коли я при горілці обмовився про наслання на Иванчіка, то він мені відразу, попиваючи горілки, відверто сказав: “Робити наслання на когось — то гріх, сину, бо той, на кого я роблю наслання, ні... |
Дідо, почюхуючіси шочєс лівов руков за вухом у голов, злегонька прокашлюючіси, далі розказував мині розважно про сонце: «Сонце цілий світ держит свойов силов и теплом. | Дідо, раз по раз почухуючи лівою рукою за вухом і злегенька прокашлюючись, далі розказував мені розважно про сонце: «Сонце цілий світ держить своєю силою і теплом. |
«А», — здивовано притакнув Иванчік. | «Ага», — здивовано притакнув Иванчік. |
Доків убіг він у хороми, аби видіти Ґавицеву школу за себе, то йиго вже ни били, лиш термасали ним п’єниці та розтєгали насеред хорім мижи собов, єк ворони жєбу. | Доки вбіг він у хороми, аби видіти, як Ґавиця провчили, того вже не били, лиш смикали ним п’яниці й розтягали насеред хором між собою, як ворони жабу. |
Дарадудейчик жив окроме вид Дарадуди. | Дарадудейчик жив окремо від Дарадуди. |
Бувало, дідо уводно прорікав вуйкови, аби вуйко, бездітник, брав мене до себе на годованця. | Дідо часто прорікав вуйкові, щоб той, бездітний, брав мене до себе за годованця. |
Поссипали тай заткали, На стоящу гору видослали. | Позсипали та й заткали, На стоячу гору відіслали. |
Кіптарик новісенький, такий, єк и в Марічки. | Кептарик новісінький, такий, як і в Марічки. |
Иванчік над судинов з видобранов водов з дев’єтьох головиц напочєпки чєпів коло глогової короди. | Иванчік над посудиною з відібраною водою з дев’ятьох джерел навпочіпки чипів коло глогової короди. |
Кочєлиси студеним, чьорним валом долів ріков. | Котилися студеним чорним валом долі рікою. |
А ти, Федю, забув, шо старі люде кажут, шо «бистрої води ніколи ни бійси, лиш тихої, бо то тиха вода береги рвет». | А ти, Федю, забув, що старі люди кажуть: бистрої води ніколи не бійся, лиш тихої, бо то тиха вода береги рве». |
Вни були так пишно й гонорово зібрані, єк бувало убералиси опришки. | Вони були так пишно й гонорово вбрані, як, бувало, вбиралися опришки. |
А заким, то я си вас обох ни бою, тай най пусто вам ни вилізают очі на мене». | А тим часом я вас обох не боюся, і хай дармо вам не вилізають очі на мене». |
Єкби серпом жєли, так попри земню притинали кінчики вісної паші, шо вже добре єла си зеленіти на ситих отав’єнках. | Немов серпом жали, так попри землю притинали кінчики вісної паші, що вже добре почала зеленіти на ситих отав’янках. |
Иванчік дуже радовавси свєту Юрію, бо Юрій орудував уже веснов. | Иванчік дуже радів святу Юрія, бо Юрій орудував уже весною. |
Таких весний ни одни ґазди через сіно, аби ни стратити маржинку, падали по вуха у мізерію. | У такі весни не один ґазда через сіно, аби не стратити маржинку, впадав по вуха у злидні. |
Хоть знав він, шо через такі сни может си йиго впелюскати лісна — «зчєзла би», то однако їх нікому ни розказував: ні людем, ні худібці, ні смеречю в лісах, ані навіть кілю в плотах. | Хоч знав він, що через такі сни може до нього причепитися лісна, щезла би, однак їх нікому не розказував: ні людям, ні худібці, ні смерекам у лісах, ані навіть кіллю в плотах. |
А йик скінчєв піп опровид, то ґазди й ґаздині на гробах своїх покійників розкладали їдла та питє тай запрошували одни одних на гробах їх покійників їсти. | А коли піп закінчив опровід, ґазди й ґаздині на гробах своїх покійників розкладали їдла та пиття й запрошували одні одних на гробах їхніх покійників їсти. |
Иванчік крадьми си засмієв: «Ага, вже є тот господар, шо споганив був Луців кріс». | Иванчік крадькома засміявся: «Ага, вже є той господар, що споганив Луців кріс». |
Запрошєв и їх до себе в гості. | Запрошував і їх до себе в гості. |
Тої ночі надворі була страшна лють, прото січня, але на дворі їй бийно ни було, бо зариласи пид колешнев корові пид бік, тай винучюваласи на морозі аж до рано. | Тої ночі надворі була страшна лють, адже було це в січні, але надворі їй зле не було, бо зарилася під колешнею корові під бік та й перебула на морозі аж до рана. |
Шумеєвому препредідови було видко з Бистреця на стоїшшє в Ґаджіні, де предід бовгарив, тай удививси старий, шо син вид рано до понад вечєр стоєв на одним місци, а худоби ни було видко. | Шумеєвому прапрадідові було видко з Бистреця на стійбище в Ґаджіні, де прадід бовгарив, та й здивувався старий, що син від ранку до вечора стояв на однім місці, а худоби не було видко. |
До схід сонця рано видобрав у коновку з дев’єтьох головиц води. | До схід сонця рано відібрав у коновку з дев’ятьох джерел води. |
Але Иванчік ни трабував тим, шо Обарінчук на него си юшив, бо шє доґобував весело йиго: «А шо, хло’ Обарінчуку — єк рубают нам коси?. | Але Иванчік не переймався тим, що Обарінчук на нього сердиться, бо ще доймав весело його: «А що, хло’ Обарінчуку, як рубають нам коси?. |
А напротів него, з другого боку ватерки, сидів, єкби до земні прикіпів, тихонько, йиго чорний котик, ни змигаючі з него й раз очіма. | А навпроти, з другого боку ватерки, тихенько сидів, мов до землі прикипів, його чорний котик, не зводячи з нього очей. |
Усіх царів кликав тридев’єтого моря, дев’єтьденного морского дна-спода. | Усіх царів кликав із тридев’ятого моря, дев’ятиденного морського дна-споду. |
Чюв я отсу вуйкову говірку ни раз тай ни двічі, й тимунь ни дуже то мене так куражило йти до вуйка на годованці. | Чув я оцю вуйкову говірку не раз та й не двічі, тому не дуже мене вабило йти до вуйка в годованці. |
Сусіде жили оден вид одного далеко, ни треба си їм було плотами видгорожувати, так єк то си тепер дієт. | Сусіди жили один від одного далеко, не треба їм було плотами відгороджуватися так, як тепер. |
Усі її дорогі убирі повиносив из клітий на задвірє тай наметав у болото, тай то все дороге її убране потолочів у болоті ногами. | Усі її дорогі убори повиносив із клітей на задвір’я, повикидав у багнюку й потовк там ногами. |
Уна ни прошумуваласи. | Вона не прокидалася. |
Але єк зачєпит, то вже їй тогди гіркий світ з ним, такий куражистий та палкий до чєлідини». | Але якщо зачепить, то вже їй тоді гіркий світ із ним — такий палкий до жінки». |
Єк куєт близко коло хати на деревині, то лиха важит тому ґазді, бо в тій хаті мусит бути до року мертвец. | Якщо кує близько коло хати на деревині, то лихо пророчить тому ґазді, бо в тій хаті мусить бути до року мрець. |
Нираз розказував дідо мині усі примивки та поучював, єк уни си складают и протів чього приходит кожде слово у примівці, бо кожде слово маєт своє місце й значінє. | Не раз розказував дідо мені всі примівки та поучав, як вони складаються і супроти чого вжите кожне слово в примівці, бо кожне слово має своє місце й значення. |
Б’ютси, ріжутси та процесуютси. | Б’ються, ріжуться й процесуються. |
Ни гасло світло на свічях и трійцях, єк ишли з церкви на проріз з річями воду свєтити. | Не гасло світло на свічках і трійцях, коли йшли з церкви до ополонки з річами воду святити. |
Єк у пожєристої гадини, заблишєлиси злісно їй очі. | Як у зажерливої гадини, заблищали злісно її очі. |
Вид того чєсу Юріштаново имнє стало для кождого горєна пудне, бо ніхто ни міг знати, ци й йиго ни досєгнет коли-тогди Юріштанова грізна рука. | Відтоді Юриштанове ім’я стало для кожного горянина страшним, бо ніхто не міг знати, чи і його не дістане колись Юриштанова грізна рука. |
«Овва! Та бігме?» — посмішливо питали мушшіне. | «Овва! Та бігме?» — насмішливо питали чоловіки. |
Вічьно за будь-шо джвинґіла. | Вічно за будь-що докоряла. |
Глас из громив видбивавси попид небеса. | Глас із громів відбивався попід небеса. |
Ой ні!» — потвердив Иванчік тихим, дрижучим, але твердим голосом хлопцеві слова. | Ой ні! — потвердив Иванчік тихим, тремтячим, але твердим голосом. |
«Ні, ни я». | «Ні, не я». |
Бувало, вержут панскі посіпаки ґазді терьх горівки у хату, тай ни питают тим, ци він її пив, ци висипав, а панови за горівку гроші мусів зложити. | Бувало, принесуть панські посіпаки ґазді бутель горілки до хати та й не питають, чи він її пив, чи вилив, а панові за горілку гроші мусив заплатити. |
— «Ни йду до Шкинді на толоку, бо шош мня туда душя ни тєгнет ити». | — Не йду до Шкинді на толоку, бо чогось мене туди душа не тягне йти». |
А навіть був прибаг такий ручьний жорен до меліня, доснагу на тот скрій, шо водєний млин: з пальковим колесом, цівами. | А навіть був вигадав такі ручні жорна до меління за принципом водяного млина: з пальковим колесом, цівами. |
Лиш сварку та бійку нидобре тої днини почєпати, бо міг би си витак цілий тиждень сварити та бити. | Лиш сварку та бійку недобре тої днини починати, бо можна відтак цілий тиждень сваритися й битися. |
У ватернику Шкиндя з Довгим пудно си гризли, шо ни по їх пишло на тим весілю, бо жєбівце їм си ни дали. | У ватернику Шкиндя з Довгим страшно переживали через те, що не їхнє взяло гору на тім весіллі, бо жаб’ївці їм не далися. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.