target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Иванчік из свойов Єленов ни були нічього жєдні: ні кавалка хліба, ні лижки молока, ні убоїни. | Иванчіку з його Єленою нічого не бракувало: ні кавалка хліба, ні ложки молока, ні м’яса. |
Я веселий біг борше у хату пофалитиси бабі та поджюпинитиси опередь вуйнов, шо я вже богачь, дєкувати Праведному, тай дідови, бо то з-позадь него став я богачєм. | Я веселий біг швидше в хату похвалитися бабі та покрасуватися перед вуйною, що я вже багач, дякувати Праведному та й дідові, бо то завдяки йому став я багачем. |
Иванчік витєгав из стрілецкої тобівки гадєчі голови, цілі гадини та єшєрки тай все то шпурєв на глогову «живу ватру». | Иванчік витягав зі стрілецької тобівки гадючі голови, цілих гадюк та ящірок і все те жбурляв на глогову «живу ватру». |
Усу свою добич зношував на ріжєну серед лісів у порожну, стару курнєнку з маленькими виконцями, шо були замість шклий застанені свинєчєми дималами. | Усю свою здобич зносив на галявину серед лісів у порожню стару хатинку з маленькими віконцями, що були, замість скла, заслані свинячими міхурами. |
Про овечьки-бебелечьки, писані ботеї, та співав про тєжкий-тугий рік, ни пригожєвбиси бірше, шо всі люде будут йиго довго тємити. | Про овечки-бебелечки, писані ботеї; та співав про тяжкий-тугий рік, більше б такого не було, що його всі люди надовго запам’ятали. |
«Та майже так, єк бих пусто, бо лиш одного лиса убив та дві куници», — сердито говорив він, — «шо виводили мене лісами, бродькаючі у зимах аж по груди. | «Та майже дармо, бо лиш одного лиса вбив та дві куниці, — сердито говорив він, — що ви́водили мене лісами в снігах аж по груди. |
Нараз здригнувси, бо вздрів, шо в повітрю понад гори ставав шораз, то довший вогнєний міст вид Дарадуди до йиго хати. | Нараз здригнувся, бо побачив, що в повітрі понад горами ставав щораз довший вогняний міст від Дарадуди до його хати. |
Бо хоть він за нев гиб, то вна могла ним ни трабувати. | Бо хоч він за нею гинув, та вона могла на нього не зважати. |
Ни могли йграти за данцем, бо данец зачєв дубоніти ні в пліт, ні в ворота, кождий гуляв без рєду свої. | Не могли грати за танцем, бо танець почав дубоніти ні в пліт ні в ворота, кожен гуляв на свій лад. |
Ни питав тим, шо почерез ню может бути йиму й голов провалена, бо ни міг з неї спустити своїх лакомих очій. | Не думав про те, що через неї можуть йому й голову провалити, бо не міг із неї спустити своїх ласих очей. |
Повитєгали з-за ременів повні таршуки тітіню, позакурували люльки тай зачєли мижи собов балачку так чємно, шо хто би був ни знав, шо в них кєпит оден на одного всередині, то би був гадав, шо вни є низнати йикі великі товариші. | Повитягали з-за ременів повні капшуки тютюну, розкурили люльки та й почали балачку так чемно, що хто би був не знав, що в них кипить один на одного всередині, то би був гадав, що вони бозна-які великі товариші. |
У скалах та каміню ти си шири, а ни тут». | У скелях та камінню ширся, а не тут». |
Ни столочь травичку и пашку маржинці. | Не витолоч травичку і пашку маржинці. |
— «А єк мне шє до того йка досада перепудит, так єк ти перше, то гіркий ми світ. | — А якщо мене ще до того якась досада перелякає так, як оце ти, то гіркий мені світ. |
А Довгий так нустрив йиго, шо аж підсміхавси: «Тепер Иванчік у Костюка на весілю є у великій завелиці, а ни ти, аді Дми’?. | А Довгий так дорікав йому, що аж насміхався: «Тепер Иванчік у Костюка на весіллі у великій пошані, а не ти, ади, Дми’?. |
Лелітка сховав гроші в мошенку тай докладно дівивси Иванчікови на долонь. | Лелітка сховав гроші в капшук і докладно дивився Иванчікові на долоню. |
Їло кожде, кілько хотіло, бо за харчь у него ни було тєжко. | Їло кожне, скільки хотіло, бо за харч у нього не було тяжко. |
Дідо смієвси з неї, шо їй си будут вести цілий рік усєкі бріхні. | Дідо сміявся з неї, що їй цілий рік вестимуться усілякі брехні. |
Дітва криз вікна из школи розліталаси вид кривого Матія, а так пудно ґвавтувала, шо аж нарід стурєвси. | Дітва крізь вікна зі школи розліталася від кривого Матія, а так страшно кричала, що аж нарід лякався. |
Так, єк я б’ю, а ни лиш пусто дурно паскудити собі руки. | Так, як я б’ю, а не лиш пусто-дурно паскудити собі руки. |
Тай аж тогди, єк ми здали аґземен перед попом, пустив він нас колєдувати, тай тимунь, Ива, я си питаю, икої колєдувати, бо я їх знаю й таких, и таких. | Аж тоді, коли здали екзамен перед попом, пустив він нас колядувати, та й тому, Ива’, я питаю, якої колядувати, бо я їх знаю й таких, і таких. |
Пропійців вирушило витати ціле Костюково весіле, лиш Шкиндя з Довгим, крадьми з-перед людий, лишилиси у ватернику. | Пропійців вирушило вітати ціле Костюкове весілля, лиш Шкиндя з Довгим крадьки з-перед людей лишилися у ватернику. |
Навіть їсти ни дала в хаті, доків ни дошила вінок, аби си молодєта по вінчєню ни їли та ни гризли мижи собов. | Навіть їсти не дозволила в хаті, доки не дошила вінок, аби молодята по вінчанню не їлися та не гризлися межи собою. |
Ой га! Хя! Світ и так ніхто ни перебудет, тай рівно з горами ни мет жити, а в земни однако гнити, єк тепер, так у четвер, бо знаю, шо тоти поганини виддєчютси ми за це, але їм то ни однако будет зараз, єк я розмов’ю жєбівцем пістолета. | Ойга! Хя! Світ і так ніхто не перебуде та й не житиме стільки, скільки живуть гори, а в землі однаково гнити як тепер, так у четвер, бо знаю, що ті поганці віддячать мені за це, але їм то не байдуже буде зараз, коли я розмовлю жаб’ївцям пістолі. |
«Даруй, Господи». | «Даруй, Господи». |
Йиму було маха хоть шо виґоїти, бо все йиму було одно: ци жити, ци гнисти, а такого саме було й треба Гердлічці на помичника в йиго роботі. | Йому було запросто що завгодно скоїти, бо все йому було байдуже: чи жити, чи гнити, а такого помічника саме було й треба Гердлічці в його роботі. |
Видиш, то вже зачєли тебе пробувати, ци ти чьоловік, ци ніхто, бо мудрі стрільці люб’єт лиш мудрих, а ни дурних стрільців». | Видиш, то вже почали тебе пробувати, чи ти чоловік, чи ніхто, бо мудрі стрільці люблять лиш мудрих, а не дурних стрільців». |
На земни вуглики потухали, тай гасли так борзо, єк гаснет людске житє. | На землі вуглики гасли так швидко, як гасне людське життя. |
Ретенно шош хочеш мині сприєти?» — сказав Дарадуда, подівивси на стелину верх кагли, де вавкнув кіт, тай лиш скочів так легонько в хороми, єк молодєчок. | Певно, хочеш мені в чомусь допомогти?» — сказав Дарадуда, подивився на стелю над каглою, де нявкнув кіт, та й лиш скочив так легенько в хороми, як парубок. |
У селах на зелений паши весело блєєли писані ботеї овец. | У селах на зеленій паші весело блеяли писані ботеї овець. |
Ми всі їли разом з одної миски того банужу, хто з чім любив — ци з гуслінков, ци з солодким молоком, бо самий ни дававси їсти — заситий був. | Ми всі їли разом з одної миски того банушу, хто з чим любив — чи з гуслянкою, чи з солодким молоком, бо сам не давався їсти — заситий був. |
Так само нидобре зачінати будову посидкових хатий, бо метси в них середно жити. | Так само недобре починати будову посідкових хат, бо буде в них середньо житися. |
«Та ни куда. | «Та ні ж бо. |
— «Ти знаєш, хто твій примівник був?. | — Ти знаєш, хто твій примівник був?. |
Тай випив й ту кубку горівки одним махом. | Та й випив і той келих горілки одним махом. |
Уздрів серед хати з люльков у зубах уже єк гриб, старого, трохє вже й згорбленого з старости, з просивим волосєм на голові діда, шо з-пид навислих, сідих брів над порослим нивеличким заростом припешкуватим круглим лицем, бистрим позором подививси на него чорними, єк сажя, очіма, хєтро ними міріючі йиго від голови до ні... | Побачив він серед хати з люлькою в зубах уже, як гриб, старого, трохи вже й згорбленого зо старості сивого діда, який з-під навислих сивих брів над злегка порослим круглим лицем зиркнув на нього чорними, як сажа, очима, хитро ними міряючи його з голови до ніг. |
Умлі ока, єк білиця у смереку из-перед стрільця, вихопивси я високо у кілє з перед ґайди. | Умить, як білка по смереці з-перед стрільця, вихопився я високо в кілля з-перед ґайди. |
Цу флоєру подарував дідовій нени Маріці оден опришок шє тот чєс, єк уна молода була й зналаси з опришками. | Цю флояру подарував дідовій нені Маріці один опришок, ще коли вона була молодою і зналася з опришками. |
Прото, туда є всєкі люде, тай аж голосила оперед ним, шо без него, то вна ни годна жити. | Адже є усякі люди, та й аж голосила перед ним, що без нього не годна жити. |
Чєс вид чєсу йиго мнєсисті губи подрижували глумливим сміхом. | Час від часу його м’ясисті губи тремтіли глумливим сміхом. |
Най би вже був чьоловік, йкий би був, коби лиш хлібця роздобув! А то ні пихоти, ні гидоти ни видко». | Най би вже був чоловік, який би був, коби лиш хлібця роздобув! А то ні пихи, ні гидоти не видко”». |
«А я ти кажу, Ива’, шо цес кріс сегодне, то вже для мене ни головний кріс, а пусте коромесло, бо вже до него ни зудалав, бо ади й перше мнє зрадив». | «А я тобі кажу, Ива’, що цей кріс нині — то вже для мене не добротний кріс, а пусте коромисло, бо вже я з ним не годен упоратися, бо, ади, він щойно мене зрадив». |
А єк я видповів, шо в хати лишивси, то він охаблено сквацивси на мене тай сердито мині виговорив: «Побардзував старим лайдак, бо ни прийшов д’старому на бесіду. | А коли я відповів, що вдома лишився, то він насупився на мене й сердито мені виговорив: “Погребував старим лайдак, бо не прийшов до старого на бесіду. |
З прєдівними бисажками на лівим плечю, зібганий, помаленьки йшов горі дорогов, кашлючі, єк дихавичний кінь. | З бесажками на лівім плечі, зібганий, помаленьку йшов угору дорогою, кашляючи, як дихавичний кінь. |
Вни оба так по-шірости си привитали, шо аж си поцулували, а єк хотів Федько з сороківця видати решту, то Иванчік ни приймив, говорєчі: «Умерлого, Федьку, вже си вид церкви назад ни вертаєт. | Вони обидва так щиро привіталися, що аж поцілувалися, а коли хотів Федько із сороківця видати решту, то Иванчік не взяв, кажучи: «Умерлого, Федьку, вже від церкви назад не вернути. |
Єк хлопчішє, в підскоки біг він у ліси, шо аж здавалоси йиму, шо й ни докєвавси ногами земні. | Як хлопчик, підстрибом біг він у ліси, аж здавалося йому, що й не торкався ногами землі. |
Примов’ю вид переполоху, тай то минет. | Примовлю від переполоху, та й минеться. |
Тої днини ниоден писанчєр задайкав писанку й у такої біданки, шо з гордости инак ніколи би був ни зваживси навіть з нев заговорити, а ни то д’ній приступити. | Тої днини чимало писанчарів випросили писанку й у такої біданки, що в інший час із гордості не зважилися б навіть із нею заговорити, а не те що приступити до неї. |
Там її замикаю! Є вас, руж, сімдесєть і сім, А я вам знаю короткий лік усім». | Там її замикаю! Є вас, руж, сімдесят і сім, А я вам знаю короткий лік усім. |
А з осени, доків си гудуєтпогудівні свині, то ґаздиня маєт великий устанчь. | А з осені, доки годує поросні свині, то ґаздиня має великий клопіт. |
Бог запанував добрим духом на світі — світлом днини. | Бог запанував добрим духом на світі — світлом днини. |
Знала вже добре чілідинску снагу, бо й сама нев була. | Знала вже добре жіночу снагу, бо й сама нею була. |
Мутно угоравси. | Погано розгорався. |
Бігме, шо за це дивуюси Богови, бо уни ни визнают того Бога, шо учют про него попи у церкви, лиш мают собі инчего Бога. | Бігме, що за це дивуюся Богові, бо вони не визнають того Бога, що учать про нього попи в церкві, лиш мають собі іншого Бога. |
Я побіг у хороми сокотити діда — ци гей сердитий буде йти. | Я побіг у хороми сокотити діда — чи сердитий буде йти. |
А єк ни всхнет, будет цвисти й родити, то й ці молодєта будут довговічні! Розродитси тай закоренитси на отсим верху їх рід так, єк коренитси та розрожуєтси родюче дерево». | А якщо не всохне, буде цвісти й родити, то й ці молодята будуть довговічні! Розродиться та й закорениться на оцім верху їхній рід так, як корениться та розроджується родюче дерево». |
Єк хотів, то викрив’єв людем роти аж на потилицу. | Якщо хотів, то викривлював людям роти аж на потилицю. |
Самі очі плакали ні знаєш чьо, ні за чім. | Самі очі плакали не знати чому й за чим. |
Й так доста лунчєний повистоюєтси у людий оплотами на нарік. | І так чимало торішнього сіна повистоюється в людей у оплотах на наступний рік. |
А єк вже зачінала боїти, то всипав на заквас квасної гуслінки, тай гуслінка так красно витєла жинтицу, шо кожен видразу верг усу вурду. | А коли вже починала боїти, додав на заквас кислої гуслянки, і та гуслянка так красно виділила жентицю, що відразу утворилася вурда. |
«Де ти в досади так си забарив?». | «Де ти в досади так забарився?». |
Він був голий, та такий чорний, єк сажя, шо аж си улискав. | Він був голий і такий чорний, як сажа, аж блищав. |
Вуйко пид колешнев додоював послідну корову. | Вуйко під колешнею додоював останню корову. |
Буйно си рушило усе рости. | Буйно почало все рости. |
На него, то всі в хаті так си вітрішшіли, єк би на самого зчєзника. | На нього всі в хаті так витріщилися, мов на самого щезника. |
Я мислив, шо хоть він си боїт показатиси дідови на очі, то однако, приваблений дідовими словами сего вечєра суда, может легко лєшувати попид викна. | Я мислив, що хоч він і боїться показатися дідові на очі, однак, приваблений дідовими словами, запросто може тинятися під вікнами. |
Ни бив тої днини градом тай ни вієв бурев. | Не бив тої днини градом та й не віяв бурею. |
А Божий дух — вітер — ніс той голос трембіти, голос бога Сонця, понад кичєри та понад головами високих полонин у далеку далечінь, у світи світенні аж до самого божего трону Сонця. | А Божий дух — вітер — ніс той голос трембіти, голос бога Сонця, понад кичери й понад головами високих полонин у далеку далечінь, у світи світенні аж до самого божого трону Сонця. |
Смерекові ліси убралиси в білии иней, єк молодєта до вінчєня у білі ґуґлі. | Смерекові ліси убралися в білий іній, як молодята до вінчання в білі ґуґлі. |
Стают на чєсинку на порі, й у тот раз днина перемогаєт на нічь. | Стають на часинку на порі, й того разу днина перемагає ніч. |
«Та я си тобі ни дам мо-о-ой! Зараз я тобі покажу, шо я значу», — тай лиш порс из хати у ватрєник. | «Та я тобі не дамся, мо-о-ой! Зараз я тобі покажу, що я значу», — та й лиш кинувся з хати у ватерник. |
Аж ноги під ним дрижєли, бо то перший раз у житю трафилоси йиму, шо потрафив другий скрипичник в игрі свойов игров заткнути собі йиго за поєс. | Аж ноги під ним дрижали, бо то вперше в житті сталося йому, що інший скрипаль своєю грою заткнув його за пояс. |
Видколи Иванчік вернув вид Олексія, то вид тогди мижи ним а Єленов вже ни було доброго людского життя. | Відколи Иванчік вернувся від Олексія, відтоді між ними з Єленою вже не було доброго людського життя. |
Пизначьно було, шо коло тої маржини ходив сам ґазда, й то добрий, а ни замлілєк. | Помітно було, що коло тої маржини ходив сам ґазда, і то добрий, а не так собі. |
Ой ні!. | Ой ні!. |
— «Бо лиш там, на Волоскім боці є, Ива’, шочоло-мальфарі. | — Бо лиш там, на волоськім боці, є, Ива’, головні мольфари. |
А вуйна, то так виливкувала у данци насеред хати з Юринджіним леґінем, шо на ній аж сорочька мокріла. | А вуйна — то так виливкувала в танці насеред хати з Юринджиним леґенем, що на ній аж сорочка мокріла. |
Наколи то договорив Сухонький тай лишив термасати кілєм в плоту, натогди в хоромах галас утих. | Щойно виговорив те Сухонький і перестав трясти кіллям у плоту, як у хоромах галас стих. |
Иванчік побілів у лице. | Иванчік аж побілів. |
«Бо ти вічно гадаєш про мене», — хєтро видповіла вна, міріючі йиго палким зором. | «Бо ти вічно гадаєш про мене», — хитро відповіла вона, міряючи його палким зором. |
Тай попи тогди ни казали, шо то гріхово, бо такий натиск мали. | Та й попи тоді не казали, що то гріх, бо такий натиск мали. |
Ни забув я шє й старовіцкі колєди, бо первовічні колєди й мині є милішші у души, єк нові, про тото, шо я ці нові колєди сам укладав разом из другими березами». | Не забув я ще й старовіцькі коляди, бо первовічні коляди й мені миліші в душі, як нові, хоч я ці нові коляди сам укладав разом із другими березами». |
Єк то кажут — «трафила коса на камінь». | Як то кажуть, трафила коса на камінь. |
Минулиси. | Минулися. |
Я рада, шо мижи люде прийшла, то хочу си мижи людьми набути, а ни в церкві тетеріти. | Я рада, що межи люди прийшла, то хочу межи людьми набутися, а не в церкві тетеріти. |
Провести та виправити косарів у кішни. | Провести й виправити косарів у кішні. |
А єк так ни хочєт, єк я хочу, то дітчя мама йиго бери, най грими куда си направив, а я годна собі шє найти й другого, бо без любаса я в житю би ни була, бо я люб’ю двох нараз любити, й то так, аби вни оба про це знали, але їм других любити окрім мене, то вара. | А якщо так не хоче, як я хочу, то дідьча мама його бери, хай іде, куди собі йде, а я годна собі ще знайти й іншого, бо без коханця мені життя прісне, бо я люблю двох одразу любити, і то так, аби вони обидва про це знали, але їм інших любити, окрім мене, зась. |
Устєріцка мандаторія була побудована над Фрєнцевским потоком пид лісом, високо над Черемошом. | Устеріцька мандаторія була побудована над Френцевським потоком під лісом, високо над Черемошем. |
Перед тими — нипростими та нисамовитими, шо, покланцуючі зубами, в чорних, навислих над Плосков хмарах ждали нитерпеливо на Олексієву душу. | Від тих непростих і несамовитих, що, поклацуючи зубами, у чорних навислих над Плоскою хмарах ждали нетерпеливо на Олексієву душу. |
Ійга, мині вже все одно, єк вид сонця, так вид місєця». | Ійга, мені вже все одно — як від сонця, так від місяця». |
А то все дієлоси йиму через любу Марічку. | А то все діялося йому через любу Марічку. |
А єк уздрів смих, шо зима далі падет, то спудивси опади тай утік у село». | А коли побачив, що сніг і далі паде, то лячно стало через негоду, і я втік у село». |
Аж буче ломив по ній. | Аж різки ламав на ній. |
«Я з Голов, Иванчік Люпайлюків». | «Я з Голов, Иванчік Люпайлюків». |
Баба лиш злісно головов покрутила, але стерпіла йиму цес раз. | Баба лиш сердито головою покрутила, але стерпіла йому на цей раз. |
Спускали снури й плели їх на сардаки. | Спускали снури й плели їх на сардаки. |
Схопивси з перелаза тай футким ходом запрєнделив вдолину на Білу Ріку. | Схопився з перелазу й прудко подався вниз на Білу ріку. |
Прото, про него всі говорили, шо він був «котюжий перелаз», бо котру наманув, тоту ни минув. | Про нього всі говорили, що він був «собачий перелаз», бо котру наманув, ту не минув. |
Єк вергла в кітлі жинтиця пергу, тогди всипав в жинтичку солодкого молока. | Коли жентиця в котлі вкрилася пергою, тоді долив у неї солодкого молока. |
Були потрошки дес и мідіні, але паліли, чєрленіючі у довгі сутуги, а ни дрібно в баранки. | Були де-не-де й мідяні, але світилися, червоніючи, у довгі сутуги, а не дрібно в баранці. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.