target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
«Йди здоров», — кликнув хлопец тай займив так на ґвавт худобу д’свої одаї, шо аж ніхті на пальцох ніг зшібав у каміне на плаю, втікаючі перепужено перед ничістов силов. | «Іди здоров», — відповів хлопець і так швидко погнав худобу до свого дому, що аж нігті на пальцях ніг розбивав об каміння на плаю, втікаючи перелякано від нечистої сили. |
Фіґляві! Слих би їм пропав з цего світа, єк зима навесні». | Фіґляві! Слих би їм пропав із цього світу, як зима навесні». |
Нарід єк загамушєвси разом из колєдниками, шо повиходили вид попа, то так голосно закерекорив, єк вівці на полонині, шо перший раз змішєютси докупи, в одно мішінє. | Нарід, змішавшись із колядниками, що повиходили від попа, так голосно закерекорив, як вівці на полонині, які вперше змішуються докупи. |
Понедівнок, це першя днина у тижни. | Понеділок — перший день у тижні. |
Ніхто ни годен избагнути наперед, йка за рана тай за погідна будет весна. | Ніхто не годен збагнути наперед, чи рання й погідна буде весна. |
З печі порсла ми на ногу искра. | З печі порснула мені на ногу іскра. |
Олексія ховали без попа. | Олексія ховали без попа. |
Ни хочєт так дівитиси на світ, єк дівилоси у давнині». | Не хоче так дивитися на світ, як дивилось у давнину». |
Але я йиго пушшю туда, куда мині си схочєт, а ни туда, куда би собі хотів йиго сипати градовий цар. | Але я його пущу туди, куди мені захочеться, а не туди, куди би собі хотів його сипати градовий цар. |
Иванчікови так остро сійнула кров у серце, шо аж завороть йиму вид того стала в голові. | Иванчікові так сяйнула кров у серце, що аж голова закрутилася. |
А йик смеркалоси на дворі, то зверхє на кєчірі запалив Иванчік велику короду глогового гіля тай разом з свойов родинов поклонивси свєтому вогневи. | А коли смеркалося, угорі на кичері запалив Иванчік велике багаття з глогового гілля й разом зі своєю родиною поклонився святому вогневі. |
Ватаг, то вже лиш половицу прєтав того будза, шо спрєтав йиго на мірі. | Ватаг уже лиш половину виробляв того будза, що на мірі. |
Єк Ботівска дівка несла на проріз з церкви «Матку» з трома инчими дівками, то Дмитруш ишє си ліпше на ню додивив тай уна ишє ліпше припала йиму до деки. | Коли Ботівська дівка з трьома іншими дівками несла до ополонки з церкви Матку, Дмитруш ще краще її роздивився, і вона ще більше припала йому до смаку. |
Ой ні, любчіку проклєтий!. | Ой ні, любчику проклятий!. |
Казав, шо єк би тобі вже так доконче залежєло й на дончіній толоці, то абес прийшов зараз до него на толоку хоть лиш на годинку, зробити йиму гонір. | Казав, що якби тобі вже так конче залежить і на доньчиній толоці, то аби прийшов зараз до нього на толоку хоч на годинку, зробити йому гонор. |
Ти лиши з нами си воювати, кажу ти по добру, бо раз-два ми тебе перевернемо, бо ти нічо ни розумієш». | Покинь із нами воювати, кажу тобі по-доброму, бо на раз-два ми тебе перевернемо, адже ти нічого не розумієш». |
И ни буду на вас нарікати, єк відтепер шош ми си злого станет від вас, але аби й ви оба ни нарікали, єк и від мене шош вам си станет нидоброго». | І не буду на вас нарікати, як відтепер щось мені злого станеться від вас, але аби й ви обидва не нарікали, якщо від мене щось вам станеться недоброго». |
А в Юринґівского леґіня, то піт чюрів з лиця, єк дожь из стріхє. | А в Юринґівського леґеня то піт стікав із лиця, як дощ зі стріхи. |
Але про то тот дідора легонько ступав по земни своїми ногами. | Проте той дід легенько ступав по землі. |
Єк я згадував коли про ню, то мині видразу здоймалоси волосе на голові д’горі тай йшов студений мороз по цілим тілі, вид голови дов ніг. | Коли я про неї згадував, мені одразу волосся на голові ставало сторч і все тіло, з голови до ніг, обдавало морозом. |
А протир лиш нараз переломивси йиму в пушках. | А вушко лиш переломилося йому в пальцях. |
Тай всєкі та ни однакі то дива розказували на вирви оден перед другим про тот пудний вітролом. | Та й усякі, та не однакі то дива розказували навперебій про той страшний вітролом. |
Де ніколи нима тепла, лиш уводно мороз лютий кришит… Ого. | Де ніколи нема тепла, лиш завжди мороз лютий тріщить… Ого. |
Йиму аж слизи си закрутили з жєлю в очєх, а, попліскуючі Иванчіка руков по плечу, говорив з гірков усмішков на губах: «Тай старому то вже нічо ни по чому. | Йому аж сльози закрутилися з жалю в очах, а поплескуючи Иванчіка рукою по плечу, говорив із гіркою усмішкою на вустах: «Та й старому то вже нічого не по чому. |
Марфій випив горівку, взєв букату коржа тай кавалок солонини в руку, тай, идучі у ватрєник, сказав: «Та мині це ни треба уводно пригадувати, Процю, бо я преці знаю, шо служу в тебе лиш на то, аби ватерку дозерати у ватрєнику єк ніч-день, тай шє ни було так, аби я її упустив». | Марфій випив горілку, взяв шмат коржа й кавалок солонини в руку та й, ідучи у ватерник, сказав: «Та мені це не треба завжди пригадувати, Процю, бо я, прецінь, знаю, що служу в тебе лиш на те, аби ватерку дозирати у ватернику як ніч так день, та й ще не було так, аби я її упустив». |
Усміхнуласи д’нему. | Усміхнулася до нього. |
Того вечєра й мене в діда ни понижєли з горівков. | Того вечора й мене в діда частували горілкою. |
Наметала їх у накривчєсту коновочьку из пєрєкладуваними сливинов доґами. | Накидала їх у накривчасту коновочку. |
Из серця Шкинди аж пальці на руках розпрутило, бо хоть йикий він був на усе твердий, але то йиго так згризло, шо він аж у лице почорнів, єк головня. | Шкинді аж пальці на руках розпрутило, бо хоч який він був на все твердий, але то його так згризло, що він аж у лице почорнів, як головня. |
Розперезаний тай босий. | Розперезаний і босий. |
А кому си припадет гола бечка, то капарно мет си жити, бо цілий рік будет мати икіс клопоти та нидотєк. | А кому припаде гола бечка, то кепсько житиметься, бо цілий рік буде мати якісь клопоти й нестаток. |
В добрі обіди ватаг играв у тримбіту, аби навертали вже з паші вівці на струнки доїти на міру. | По обіді ватаг грав на трембіті, аби завертали вже з паші овець на струнки доїти на міру. |
Дарадуда, рослий дідо, єк штуб у старім лісі, став напротів застівного вікна, держєчіси однов руков пид боком за ремінь, а другов чюхаючіси в потилицу, мовчки дівивси у вікно надвір замисленими очіма. | Дарадуда, рослий дідо, як штуб у старім лісі, став навпроти застільного вікна, тримаючись однією рукою під боком за ремінь, а другою чухаючи потилицю, і мовчки дивився у вікно надвір замисленими очима. |
Занадто добре зачєло си їм поводити. | Занадто добре почало їм вестися. |
«Богдай си вна тобі зараз урвала, єк єс мнє нев начєсок споблічів, остатнику остатний. | «Бодай вона тобі зараз урвалась, як ти мене нею умить зганьбив, остатнику остатний. |
У роті в него ни видко було й одного зуба. | У роті в нього не видко було жодного зуба. |
Топиласи й в найглібших зашепетинах. | Танула й у найглибших зашепетинах. |
Аж спати їм ни давала. | Аж спати їм не давала. |
Кождий рид стоєв на гробі своїх покійників тай розкладав кукудзи, перестас тай їду. | Кожен рід стояв коло гробів своїх покійників і розкладав кукуцики, напої і їжу. |
А тепер, єк вже знаю, хто то гійкав, то ти гости здоров, відкив єс прийшов, бо я видчіню на око то, шо смих учінив». | А тепер, коли я вже знаю, хто то гейкав, то ти йди здоровий, звідки прийшов, бо я відверну від ока те, що вчинив». |
«Повернеш?» — благо похмурєючіси, запитавси. | «Повернеш?» — запитав, суплячись. |
Вна прийшла д’нему, тай схєлєючіси трошки вид него в бік, шукала у фустці коло поєса писанку. | Вона підійшла до нього та й, схиляючись трошки від нього вбік, шукала в хустці коло пояса писанку. |
Видко, оба над чімос глібоким си застанов’єли. | Певно, обидва над чимось глибоким замислилися. |
Він борше набивав флейтушєм из клочя свої пістолета, пидсипав їх моцно порохом тай чім боржій знов из них стрілєв. | Він швидше набивав клоччям свій пістоль, насипав добряче пороху й чимшвидше знову стріляв. |
Єк скінчєла дітва «гріти діда», то Иванчік тому хлопцеви, шо перший з-поміж хлопців прибіг на вогник, дав писанку. | Коли закінчила дітва «гріти діда», Иванчік тому хлопцеві, що першим з-поміж хлопців прибіг на вогник, дав писанку. |
Нараз зачюли, єк пид пічьов шош так зашоломотіло, шо уни си аж вергли. | Нараз зачули, як під піччю щось зашоломотіло, що вони аж скинулися. |
Подавси вид стола так узад, шо мало шо си плечіма до стіни ни приперав. | Подався від стола так назад, що мало плечима до стіни не припирався. |
А з Дубової, вид корчьми, долітали до Иванчікових вух навздогін за ним веселі сміхє, крики та голосні співанкє, шо співали їх у данцях розохочіні данцивники, бо там далі данцували данці тай пили роди з родами, миленькі з миленькими тай сусіди з сусідами у корчьмі горівку. | А з Дубової, від корчми, долітали до Иванчікових вух навздогін за ним веселі сміхи, крики й голосні співанки, що співали їх у танцях розпашілі танцівники, бо там далі танцювали й пили роди з родами, миленькі з миленькими та й сусіди з сусідами в корчмі горілку. |
Ґазди платили робітникам по пару ґрейцерів за роботу, а хто хотів заробити гроші, то міг їх заробити хіба лиш на косовици у Рус Молдовици. | Ґазди платили робітникам по пару ґрейцерів за роботу, а хто хотів заробити гроші, то міг їх заробити хіба лиш на косовиці в Рус-Молдовиці. |
Ого. | Ого. |
Бо то всєко буває», — гордо пофаливси Копил тай запитавси, цікаво позераючі на Иванчіка: «А ти, хло’, шо за оден?». | Бо то усяко буває, — гордо похвалився Копил та й запитав, цікаво позираючи на Иванчіка: — А ти, хло’, хто такий?». |
Правда, дурнєком йиго ни женив таким, аби ни знав, шо з жінков дієти так, єк то ни в одних бувало, шо вінчєли дурну дітву в тринаціть-штиринаціть років. | Правда, дурником його не женив таким, аби не знав, що з жінкою діяти, так, як то не в одних бувало, що вінчали дурну дітву в тринадцять-чотирнадцять років. |
Тої днини разом из заходом сонця уся маржина була покутана й позагонювана, а ми оба з вуйком по заході сонця були у хаті без роботи. | Тої днини разом із заходом сонця вся маржина була попорана, а ми обидва з вуйком по заході сонця були в хаті без роботи. |
Баба лагодиласи печі буришєники. | Баба готувалася пекти картопляники. |
А хочю, шоби ви, тай люде из вами зато довше могли набутиси в моїй хаті. | А хочу, щоби ви та й люди з вами зате довше могли набутися в моїй хаті. |
Там була церковця ґонтами побита, соломов пошита. | Там була церковця ґонтами побита, соломою пошита. |
Ни бійси. | Не бійся. |
А громи, то таки ни вгавали гриміти. | А громи не вгавали гриміти. |
Ци пушший, ци крашший вид їх. | Чи гірший, чи кращий від їхнього. |
Де-не-де було видко й хєтру головатицу. | Де-не-де було видко й хитру головатицю. |
Заткнула у ню три грубі великі воскові свічці. | Заклала в нього три великі товсті воскові свічки. |
А бриндзу то диставали післідь того, кілько хто вдоїв на свої вивці молока на мірі. | А бринзу отримували згідно з тим, скільки хто надоїв зі своїх овець молока на мірі. |
Марічка засмієласи весело на всий рот, розсипаючи голосний сміх по цвинтари, тай подуфално сказала: «Бо мині си так хотіло дати, тай шо кого то обходит?. | Марічка засміялася весело на повен рот, розсипаючи голосний сміх по цвинтарю, та й чванливо сказала: «Бо мені так хотілося дати, та й що кого то обходить?. |
Прогріб гачьком спереду у печі грань и присунув тот гліг д’ватрі. | Прогріб гачком спереду в печі жар і присунув той гліг до ватри. |
Ватаг з депутатом, то спали на своїх місцях коло верклюга за ватров, на лавицях. | Ватаг із депутатом спали на своїх місцях коло вертлюга за ватрою, на лавах. |
По їді боєре встали тай виводили книзя з-за стола до вінчєня, обходічі наокола за сонцем три рази стів, держєчі одно одного за руки. | По їді бояри встали й виводили князя з-за стола до вінчання, обходячи довкола за сонцем тричі стіл, тримаючи одне одного за руки. |
У діда дуже ґречьно приймали прихожих. | У діда дуже ґречно приймали прихожих. |
Ні на кого ни ждав. | Ні на кого не ждав. |
Казав, шо розказував йиму головний мальфарь Олексій из Плоскої на Буковині, шо східної суботи єк би взєв перше єйце з-пид писківки, вимастив йиго вуглом й сам аби си вимастив сажев тай то єйце аби поклав собі пид ліве плечє й так аби пересидів голий за коменом на печі дев’єть день ни вмиваний, ниївше й ни молічіси Богу... | Казав, що розказував йому головний мольфар Олексій із Плоскої на Буковині, що східної суботи якби взяв перше яйце з-під молодої курки, вимастив його вугіллям і сам вимастився сажею, та й то яйце поклав би собі під ліве плече й так аби пересидів голий за комином на печі дев’ять днів не вмиваний, не ївши й не молячись Бо... |
При тих словах проникливо впер він очіма на Иванчіка. | При цих словах проникливо витріщився він на Иванчіка. |
На кождим поступі. | На кожнім поступі. |
А на плечох — кременові креси. | А на плечах — кремнієві кріси. |
Вна пустиласи д’нему, а він у тот раз шворкнув її бартков по ногах так, шо засколила ни своїми голосами тай видскочіла набік. | Пес кинувся до нього, а він шворкнув його барткою по ногах так, що той заскиглив не своїми голосами й відскочив набік. |
Баба унесла нам пролюдне фанте у хату. | Баба принесла нам святковий одяг у хату. |
Ни можна нічьо глинов мастити, бо за це сердитси п’єтниця. | Не можна нічого глиною мастити, бо за це сердиться п’ятниця. |
А хто дістав тої днини найбірше писанок, тот мав найбірший гонір. | А хто дістав тої днини найбільше писанок, той мав найбільший гонор. |
Я ходив шош кільканаціть років из ним за звичєйного колєдника, доків навчівси усіх йиго колєд. | Я ходив кільканадцять років із ним за звичайного колядника, доки навчився усіх його коляд. |
А тераз відіш, цо нам удєлал мальфарж?» — репотіла на него ни своїми голосами. | А тераз відіш, цо нам удєлал мальфарж?» — репетувала не своїми голосами. |
Того року Иванчік досвіта у живний четвер, так єк усі примівники й мальфарі то робили, викрутив з ошкалька громовиці у ватернику живої ватри на то, аби вна си йиму цілий рік фолосила, бо жива ватра, викручена перший раз у живний четвер, є головним ділом, на усе помічним. | Того року Иванчік удосвіта в Живний четвер, так, як усі примівники й мольфари робили, викрутив з ошкалька громовиці у ватернику живої ватри, аби вона йому цілий рік вдавалася, бо жива ватра, викручена вперше в Живний четвер, на все помічна. |
Кликала й мене на толоку до курованки, але я ни йшов. | Кликала мене допомагати, але я не йшов. |
«Тай чого ти прийшла д’мині?» — змішєвси устидливо він, ни розуміючі, шо личєло їй на то сказати. | «Та й чого ти прийшла до мене?» — засоромився він, не розуміючи, що личило їй на то сказати. |
Сидів коло ватри на припічьку й зазерав, єк дідо видгашував ватри у голубій кварті, на видобраній воді з дев’єтьох головиц. | Сидів коло ватри на припічку й дивився, як дідо відгашував ватри в голубій кварті на відібраній воді з дев’ятьох джерел. |
Иванчік то повидів, але удав, шо ни розумієтси на Шкиндиних фіґлях. | Иванчік бачив це, але вдав, що не розуміється на Шкиндиних хитрощах. |
Гет до пізна тої ночі лунала по горах до Бога-Сонця співуча молитва — «грій діда», «грій діда», «грій діда». | Допізна тої ночі лунала по горах до Бога-Сонця співуча молитва: «Грій діда, грій діда, грій діда». |
Прото Юда. | Адже то Юда. |
На задвірю боєре разом з книзем крутилиси півторака в колесі за скрипков довкола скрипичників так борзо, шо ни мали коли й у бік глипнути. | На задвір’ю бояри разом із князем крутилися півторака в колесі за скрипкою довкола скрипалів так швидко, що не мали коли й убік глянути. |
Ми дівилиси, ни змигаючі очіма, на Синиці зверхє, ци ни вздримо де в Довбушєнках, єк мут там горіти Олексини поклажі. | Ми дивилися незмигно на Синиці, чи не завважимо де в Довбушенках, як горітимуть Олексині сховки. |
Завзєто процідив кріз зуби: «Кришило тай будет, а йиго ни будет, кріс душу, йиму маму мамину псом гачу», — тай заскреготав зубами так сердито, шо мало шо їх ни виломив. | Завзято процідив крізь зуби: «Кришило та й буде, а його не буде, кріс душу йому маму мамину псом гачу», — та й заскреготав зубами так сердито, що мало їх не викришив. |
А нарешті пишов у запічок її шукати. | А нарешті пішов у запічок її шукати. |
Чюєш?» — Кричєла, єк у дзвін била баба, аж стіни у хаті дзвонили. | Чуєш?» — кричала, як у дзвін била, баба, аж стіни в хаті дзвонили. |
А йик покажетси білий, тоненький, з острими рижками, задертими рогом на небо, то будет сухєй, погидний та ни годиноватий. | А якщо покажеться білий, тоненький, із гострими ріжками, задертими на небо, то буде сухий, погідний та не дощовий. |
Він онімів вид того поцулунку. | Він онімів від того поцілунку. |
Тай був добрий з него колєдницкий береза. | Та й був добрий із нього колядницький береза. |
Остро на ню зцуфав, грозічі сталєнков перед ич: «Кайси ни кайси, а єк си стало, то заткайси. | Люто на неї скричав, грозячи сокирою перед очей: «Кайся — не кайся, а якщо сталося, то заткайся. |
«Дєкую тобі красно, синку, шо єс ми шош поповістував тай справив на Олексієву хату. | «Дякую тобі красно, синку, що розповів мені це й показав Олексієву хату. |
Забив, запіхав він там на віки вічні ничісту силу й все лихе из себе. | Затовк він там на віки вічні нечисту силу й усе лихе із себе. |
Дідо довлєгу смієвси з баби, дричькувавси: «Ой так, сарака, кажут, шо доків курка зерно найшла, то з розуму зійшла, тай коби ти, сарака, ни зійшла з розуму, доків вибелемотиш свої очінаші». | Дідо довго сміявся з баби, дражнився: «Ой так, сарака, кажуть, що доки курка зерно знайшла, то з розуму зійшла, та й аби ти, сарака, не зійшла з розуму, доки вибелемкотиш свої отченаші». |
Навіть и шєпку опередь мандатором ни хотіли здоймити, а ни то, шоби були ходили йиго просити о позволінє на стрілецтво. | Навіть шапку перед мандатором не хотіли знімати, а не те щоб були ходили просити в нього дозволу на стрілецтво. |
Осов сануласи из затисненими кулаками на діда. | Осою сунулася із затисненими кулаками на діда. |
Він видберав и прилагожєв кождого зерна на насінє того, шо мав йиго сієти, бо вірив, шо з кождого зерна, прилагоженого на насінє на Сорок свєтих, ув осени уродитси сорок зерен збіжя. | Він відбирав і готував усяке зерно на насіння, бо вірив, що з кожного зерна, приготовленого на насіння на Сорок святих, восени вродиться сорок зерен збіжжя. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.