target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Иванчік лишив буйний данец, любу Марічьку тай загонистого Федька посеред корчьми далі веселитиси, а сам, кривавий, йик єрчук, пишов плаєм разом з Шкиндев тай Довгим д’хаті. | Иванчік покинув буйний танець, любу Марічку й загонистого Федька посеред корчми далі веселитися, а сам, кривавий, як баранчик, пішов плаєм разом зі Шкиндею й Довгим додому. |
Злісно стискаючі кулаки, Шкиндя пудно заскрегінцав зубами, цідічі криз ні помали слово за словом: «Криишило, тай будет, а йиго ни будет, крі-і-іс душу маму йиму псом», — сипів на Иванчіка, єк гадина пожєриста з корчя. | Злісно стискаючи кулаки, Шкиндя страшно заскреготав зубами, цідячи крізь них помалу слово за словом: «Кри-ишило, та й буде, а його не буде, крі-і-іс душу маму йому псом», — сипів на Иванчіка, як чорна гадина з корча. |
Але єк прийшов у нашу парафію молодий піп, та вчюв на одно Риздво наші колєди, то так злементувавси на нас, шо аж таки ни зрозумів, шо й дієти. | Але коли прийшов у нашу парафію молодий піп та почув на Різдво наші коляди, то так злементувався на нас, що я аж не зрозумів, що діяти. |
Він казав мині, погумкочюючі: «Абес знав, хло’, шо єк навесні квап’єтси косарі на небі борше заходити звечєра за Чьорногору, то того року будет рана весна. | Він казав мені, гумкочучи: «Щоб знав, хло’, що як навесні квапляться косарі на небі швидше заходити звечора за Чорногору, то того року буде рання весна. |
А єк прошумувавси, то нікого коло него ни було. | А коли прокидався, то нікого коло нього не було. |
Четвер, то скоромна днина й добра днина у тижни, так єк воли четвертаки на ґаздівстві у ґазди. | Четвер — то скоромна днина й добра, так, як воли-четвертаки на ґаздівстві. |
Таже попик «ни наш чоловік, а шерепітка. | Адже попик «не наш чоловік, а шерепітка. |
Тай хоть єка була стара, слаба та згризена, то мусіла вставати з печі, бо єк ни стало на світі її приєтеля життя, то вже ни було з-за кого їй лежєти довше на печі тай припочювати, бо вже ни було кому другому за ню си пожурити на ґаздівстві. | Та й хоч яка була стара, хвора та згризена, проте мусила вставати з печі, бо якщо не стало на світі її приятеля життя, то вже не було через кого їй лежати довше на печі та й відпочивати, бо вже не було кому за неї пожуритися на ґаздівстві. |
Середа, то божка. | Середа — то божка. |
З кресом на плечьох, бувало, цілу зиму визимуєтси лісами. | З крісом на плечах, бувало, цілу зиму ходив лісами. |
У п’єті тє ни чую!. | У п’яті тебе не чую!. |
А мині, то вже й так все одно, ци по смерти будет зо мнов цап ци баран, бо я й так гаразд добре знаю, шо нікуда инуда ни піду по смерти, лиш просто в Чорногору град ковати. | А мені — то вже й так усе одно, чи по смерті буде зо мною цап, чи баран, бо я й так добре знаю, що нікуди вже не піду по смерті, лиш просто в Чорногору град кувати. |
«Є, пані березо! Єк би ни було для Джюнди?. | «Є, пане березо! Як би не було для Джюнди?. |
«А чій це такий гожий леґінь, нимавше я діла питати — запитаюси?» — зачєв Ботик бесіду, єк привитавси з Иванчіком. | «А чий це такий гожий леґінь, не мавши я діла питати — запитаюся?» — почав Ботик бесіду, привітавшись з Иванчіком. |
А ти знаєш, шо примівники, то так си всі добре знают, єк злодії! Тай гадаю, шо, єк я попрошу дідика, то дідок за мою пришию схочєт зробити вівцям обертин». | А ти знаєш, що примівники все так само добре знають, як злодії! Та й гадаю: якщо я попрошу дідка, то дідок погодиться зробити вівцям обертин». |
Джюнда з-за стола чєстував гостий, просічі їх на «чєсть», а єк гість пив «чєсть», то він жартував: «тепер ти видиш, єк я си виложєю оперед тобов з горівков, але зараз и я буду видіти, єк ти си виложиш и оперед мене, з чєрвонними». | Джюнда з-за стола частував гостей, просячи їх на «честь», а якщо гість пив «честь», то він жартував: «Тепер ти видиш, як я викладаюся перед тобою з горілкою, але зараз і я буду видіти, як ти викладешся переді мною з червоними». |
Иванчік оборонивси перед покусов ничістої сили. | Иванчік устояв перед спокусою нечистої сили. |
А витак пили, їли тай данцували, набуваючіси в Ботика на старостіх аж до оперед зір. | А відтак пили, їли й танцювали, набуваючись у Ботика на старостах аж до зірок. |
Низмірковану». | Незмірковану. |
Обода її заходити. | З надовкола заходити. |
Тай він сам знав, шо завше «ранок панок». | Та й він сам знав, що завше «ранок — панок». |
Сокотило й застерігало вид усєкого зла, припадку й лихого чєсу. | Сокотило й застерігало від усякого зла, припадку й лихого часу. |
На небі весело мерехтіли зерниці, здрібна покліпуючі на Иванчіка, сп’ючого в отаві коло бжів у пасіці. | На небі весело мерехтіли зірниці, здрібна покліпуючи на Иванчіка, який спав в отаві коло бджіл на пасіці. |
Усі поклонєлиси сходючьому Сонцу, праведному Богови. | Усі поклонялися Сонцеві, що сходить, — праведному Богові. |
— «Єк тепер, у мальфованю, то я йиму пидлєгаю?». | — «Єкщо тепер у мальфуванні я йому підлягаю?». |
Иванчік на цвинтари проходив попри Марічку. | Иванчік на цвинтарі проходив попри Марічку. |
А витак зачєлоси причювати, шо дідо на печі з кимос цулуєтси, смієтси, пеститси, шош шоломотит. | А тоді почало причуватися, що дідо на печі з кимось цілується, сміється, пеститься, щось там мотлошиться. |
Ти ни осліп, котрому, видиш — оттому, шо генде сидит за столом тай п’єт из своїм побратимом горівку. | Ти не осліп котрому, видиш — тому, що онде сидить за столом та й п’є зі своїм побратимом горілку. |
По разови фіґляво усміхавси. | Раз-по-раз хитро усміхався. |
Думав: «Най би си вна й любила з Иванчіком при нім євно, але перед людьми, то аби си крила… Але шо будет, єк він направду є такий упрямий до люби, єк то за него, ніби жертом, сказав сегодне Шкиндя?» — Ним аж то здригнуло. | Думав: «Най би вона й любилася з Иванчіком при ньому явно, але від людей це приховувала… Але що буде, якщо він направду такий палкий до любощів, як про нього ніби жартома казав сьогодні Шкиндя?» — і аж здригнувся. |
Сам погромадив на даванях усі мерви царинками. | Сам позагрібав на царинках усі недоїдки сіна. |
Плечіма висіли розбиті заплітки. | По плечах висіли розбиті заплітки. |
Єк лиш трошки пидниґ він май на біршего леґіня, то вже ніхто ни потрафив понад него ліпше стрілити. | Як лиш виріс він на трохи більшого леґеня, то вже ніхто не потрафив понад нього ліпше стрілити. |
Зав’єзала коновочьку у писану вовнєну тайстрину й подала її вуйкови, шо йшов до церкви, наколи днина, по водицу. | Зав’язала коновочку в писану вовняну тайстрину й подала її вуйкові, що йшов до церкви, щойно днина, по водицю. |
Иванчік кріз чєрсак ишов у темні хороми, бо світло в них заставав чєрсак у потемку, то ни завидів низкі хоромнєні одвірки, тай так си різнув головов у верхний одвірок верх двер, шо сто свічок нараз йиму блисло в очєх. | Иванчік крізь черсак ішов у темні хороми, бо світло в них затуляв черсак, то в потемку не побачив низький хором’яний одвірок та й так тріснувся об нього головою, що сто свічок нараз йому блиснуло в очах. |
Вна плила срібним пасмом помижи кичєри. | Вона плила срібним пасмом поміж кичери. |
Вид того дідика зачєло їм давати пуду. | Від того дідка ляк їх обійняв. |
«З Ґропи!». | «З Ґропи!». |
А за єловий товар то платили хлібом або гришми. | А за молодняк платили хлібом або грішми. |
Він пудно завоїстий та зашитий, єк тот штуб, шо кумбуковато виріс на вітрах пид полонинами. | Він страшно завоїстий та зашитий, як той штуб, що вузлуватий виріс на вітрах під полонинами. |
Изразу, то шє пів біди лиха було, бо ходив й до школи, але витак, єк уна си йиму измерзила, то й цілими тижнями до неї ни навертавси. | Зразу — то ще пів біди лиха було, бо ходив і до школи, але відтак, коли вона йому остогидла, то й цілими тижнями до неї не заглядав. |
Він маєт прилетіти оперед мене з повним міхом граду на плечох, бо я хочю и йиго надсадити хоть трошки градом так, єк він вічно надсаджуєт людскі душі, й тимунь я вже завдав йиму міх граду на плечя. | Він має прилетіти до мене з повним міхом граду на плечах, бо я хочу і його надсадити хоч трошки градом так, як він вічно надсаджує людські душі, й тому я вже завдав йому міх граду на плечі. |
А шо уна є жінков, то пудно сердитиси на чєлідь за хатну роботу, бо хочєт, аби її чєлідь сербувала й у ню ни робила чілідинску роботу. | А що вона є жінкою, то дуже сердиться на жінок за хатню роботу, бо хоче, щоб жінки її шанували й не робили цього дня жіночої роботи. |
Тай ни ґриндзи кришок из хліба на земню пид стів, бо проклинет те Божий хлібец. | Та й не натрушуй крихт із хліба на землю під стіл, бо прокляне тебе Божий хлібець. |
Уводно визерав. | Завжди визирав. |
На стів поклав такий чістий пугар, єкби в нім ніколи нієкої криви й ни було тай видразу знов він повеселів. | На стіл поклав такий чистий келих, ніби в ньому ніколи й краплі крові не було, та й відразу знову повеселів. |
Бувало, єк нагадав собі про косовицу на Волоскім боці, то лиш тогди співав: «Ой ти, Джюндо, лиши жінку, а я лишу ґазду, Тай підемо в Волошшіну шукати гаразду». | Бувало, як нагадував собі про косовицю на волоськім боці, то лиш тоді співав: Ой ти, Джюндо, лиши жінку, а я лишу ґазду, Та й підемо в Волощину шукати гаразду. |
Хоть він уже на одно погадав доконче зробити з законом то головне діло, то однако в души ни мав спокою, бо зачєло йиго сумлінє ишє гірше гризти, єк оперед сповідев. | Хоч він уже й вирішив доконче зробити з причастям те головне діло, однак у душі не мав спокою, бо почало його сумління ще гірше гризти, ніж перед сповіддю. |
У свєто ци в неділю посидєт из своїми жінками дома, тай си разом попестєт. | У свято чи в неділю посидять зі своїми жінками дома та й разом попестяться. |
Ботик, єк то вчюв, то аж руками обчєпив Иванчіка позашию та йиго за це слово цулував. | Ботик як це почув, то аж руками обчепився Иванчікові за шию та його за це слово цілував. |
Шо він є мальфарем твоїх ворогів протів тебе, й відав, то він цу лісну тобі за їх пришню наслав. | Що він є мольфаром твоїх ворогів проти тебе й, певно, саме він цю лісну тобі на їхнє прохання й наслав. |
Ви гадаєте оба мене заїхати?. | Ви гадаєте обидва мене здолати?. |
По мірі всі мішєнники разом з пастирями, ватагом й депутатом попоїли співно тай усі разом пишли з стаї на велику кошєру дивитиси, єк старший вівчєр пустит по мірі перший раз мішінє овец на полонину в пашу. | Після міри всі господарі разом із пастухами, ватагом і депутатом попоїли разом і пішли зі стаї до великої кошари дивитись, як старший вівчар уперше випустить спільний гурт овець на полонину на пашу. |
А Єлена, хоть йка люта жінка була, то однако йиму нічьо ни значіла, бо куда він исхотів, туда пишов, ни годна була йиго исперти. | А Єлена, хоч яка люта жінка була, однак йому нічого не значила, бо куди він хотів, туди й пішов, не годна була його сперти. |
Взєв Иванчікову судину на примівку тай пішов з нев у ватрєник, а Иванчік на стільчіку в хаті ждав на него так, єк він йиму сказав. | Узяв Иванчікову посудину на примівку та й пішов із нею у ватерник, а Иванчік на стільчику в хаті ждав на нього так, як він йому сказав. |
Дідо випровадит її назад з хати туда, видків увів». | Дідо випровадить її туди, звідки привів». |
Шкиндя хоть був на позір загнений чоловік — поганий, то однако чєсом любив набуток. | Шкиндя хоч і був на позір загнений чоловік — поганий, та однак часом любив набуток. |
Я виповив трошки голов з-пид ліжника й вудив нишьком очіма за дідом. | Я висунув трішки голову з-під ліжника й водив нишком очима за дідом. |
Ци ни стріла з цего чоловіка в тє влетіла, шо так єс изхавкала пудно?». | Чи не стріла з цього чоловіка в тебе влетіла, що ти так страшно спищала?». |
Надворі було прихмарно, тай потєгав из заходу холодний вітрец, то ни було душно йти Иванчікови. | Надворі було прихмарно, та й повівав із заходу холодний вітерець, то не було душно йти Иванчікові. |
Тай ни дивиси, шо він ніби такий дуже стєгливий до чєліди. | Та й не зважай, що він ніби такий дуже соромливий до жінок. |
Старий піп, бувало, нинавидів дуже на него за тото, шо він був дурноватий тай ни вчівси у школах. | Старий піп, бувало, сердився дуже на нього за те, що він був дурнуватий та й не вчився в школах. |
Маму мамину тобі псом гачю, ти си май бірше в когос гримав, ци лиш у мене?. | Маму мамину тобі псом гачу, ти ще дужче в когось гримався, чи лиш у мене?. |
По законі, то Иванчік ни ждав у церкві на благословенство, бо вже ни траба було йиму йиго, бо вно вже ни липло до него так, єк горох до стіни. | По причасті Иванчік не ждав у церкві на благословення, бо вже не треба було йому його, бо воно вже не липло до нього так, як горох до стіни. |
Пидвів помаленьки свою отєжілу голов. | Підвів помаленьку свою отяжілу голову. |
Але худібку, то най ни казит, сказило би й йиго на спаню, бо шо уна, бідна, йиму винна?». | Але худібку хай не казить, сказило б його на спанню, бо що вона, бідна, йому винна?». |
Джюнда ни дававси, пив, їв тай співав, горівка йиго ни ловила. | Джюнда не давався, пив, їв та й співав, горілка його не брала. |
За тото уни пудно запізмували на него тай зачєли си напосідати, аби доконче датиси йиму узнаки. | За те вони страшно нагнівалися на нього й почали напосідати, аби доконче датися йому взнаки. |
«Туда давно му дорога, бо тот ворог ни одно людске мішінє збавив. | «Туди давно йому дорога, бо той ворог не одно стадо попсував. |
Аж на коліна падав та просив, аби вже бірше Олексій йиму зла ни подієв. | Аж на коліна падав та просив, аби вже більше Олексій йому зла не заподіяв. |
Видко, шо то ни йиго шєстє. | Видко, що то не його щастя. |
То на світі фальчєвий, потайний та пізмливий рід. | То фальшивий, потайний і мстивий рід. |
Шє й дєкуємо за ваші гроші, би ви діждали, ґазди хороші. | Ще й дякуємо за ваші гроші, би ви діждали, ґазди хороші. |
«Но, борзо», — грізно крикнув великан на жида, тай верг жидови у жменю тєжкий, срібний ґульден. | «Но, швидко», — грізно крикнув велетень на єврея й кинув йому в жменю тяжкий срібний ґульден. |
Ой сидєт сидєт, радочьку радєт. | Ой сидять-сидять, радочку радять. |
Шо би ти нам подієв?» — сердито допитувавси Довгий. | Що б ти нам удіяв? — сердито допитувався Довгий. |
Марічка, то навіть у церкву й ни входила, бо прийшла з Федьком разом лиш до на цвинтар. | Марічка навіть у церкву й не входила, бо прийшла з Федьком разом лиш на цвинтар. |
Дідо хоть уже був старший чьоловік, бо сімдесєтка давно йиму минула поза плечі, то шє однако осовито ступав ногами. | Дідо хоч уже й був старший чоловік, бо сімдесятка давно йому минула поза плечі, однак іще жваво ступав ногами. |
Дідо видразу тємував по тому, шо зима вже борзо уступитси літови з дороги. | Дідо відразу виснував із того, що зима вже швидко поступиться літові з дороги. |
Бо розмов’єти тай замов’єти стрюбу, то й ни кождий потрафит, а розмов’єти стрюбу, кимос другим замовлену, й то ни простими людьми, то ни так дуже й бізівно. | Бо розмовляти і замовляти зброю не кожен зможе, а розмовляти зброю, кимось іншим замовлену, і то не простими людьми, не так і легко. |
Дідо добритков напоминав мене: «Абес, синку, уже варувавси мене бірше пужіти, бо то шкідливо мині. | А дідо м’яко напоумлював мене: «Абись, синку, не наважувався мене знову пужіти, бо то шкідливо мені. |
А, зрештов, тобі це й ни треба казати, бо ти знаєш ліпше від мене тот рід, бо держиш з 'їх роду жінку. | А, зрештою, тобі про це не треба й казати, бо ти знаєш ліпше від мене той рід, бо держиш із їхнього роду жінку. |
Видважний та кріцовитий, а ни така белеґа, єк Довгий, шо лиш вічно був лінивий, остудний та видгонистий у товаристві. | Відважний і кріпкий, а не такий баламут, як Довгий, що лиш вічно був лінивий, остудний та неприємний у товаристві. |
Иванчік ни квапивси, помали ближивси д’косарям. | Иванчік не квапився, помалу наближався до косарів. |
Спамнєтавси аж тогди, єк третий раз кури запіли. | Спам’ятався аж тоді, коли третій раз кури запіли. |
Изсипав потрошки тої води три рази собі на тімнє й мив нев лице, гладічі йиго згори удолину долонями три рази. | Бризкав легенько тою водою три рази собі на тім’я й мив нею лице, тричі гладячи його згори вниз долонями. |
Указія людска. | Оказія людська. |
Тай це могла бути й правда, бо він так знав и заданцувати, шо ледви хто другий би був так потрафив, єк він. | Та це могла бути й правда, бо він так умів затанцювати, як мало хто. |
Навіть и ни закашлав. | Навіть не кашляв. |
Кажут по правді, шо то все є на Гуцульшіні. | Кажуть по правді, що то все є на Гуцульщині. |
Він знов напивси горівки, шош подумав, фіґляво всміхнувси та казав: «То так є, Ива’! Я ни можу їсти твого хліба, аж доків тобі ни примов’ю, бо ни знаю, шо ми покажет шє на примівці, єк зачну тобі примов’єти. | Він знов напився горілки, щось подумав, хитро всміхнувся й сказав: «То так є, Ива’! Я не можу їсти твого хліба, доки тобі не примовлю, бо не знаю, що мені покаже, коли почну тобі примовляти. |
Худібка — миром?». | Худібка — миром?». |
По хвили додав: «Є такі люде, шо си скупуют через їду у хату пускати колєдників. | — По хвилі додав: — Є такі люди, що скупляться через їжу пускати в хату колядників. |
Мало пальці ни обирвало. | Мало пальці не обірвало. |
Пустила оба дзиґарки мижи образами на стінах, аби клепали, тай знов си вернула д’бабі помогати кутатиси на колєдники. | Запустила обидва годинники між образами на стінах, аби клепали, та й знову вернулася до баби допомагати накривати стіл колядникам. |
Баба вибрала з водиці кучєрєві пишні, жовті воскові хрестики, натулєла їх на одвірках поверх двер у обох хатах, у хоромах, хлівами, колешнями й загородами. | Баба вибрала з водиці кучеряві пишні жовті воскові хрестики, натулила їх на одвірках поверх дверей в обох хатах, у хоромах, хлівах, колешнях і загородах. |
Иванчік з короварем при депутатови подоїв на міру свої корови. | Иванчік із короварем при депутатові подоїв на міру своїх корів. |
А у цим ділі то йик смих були добрі, тай далі будьмо, бо ми люди, а ни такі дурні, йик Федько Палинюків, шо сам тебе застав’єв у Марічьки дайкати писанки, а видтак через марне діло мало тобі житє ни взєв!». | А в цім ділі які були добрі, такі й далі будьмо, бо ми люди, а не такі дурні, як Федько Палинюків, що сам тебе змушував у Марічки дайкати писанок, а відтак через марне діло мало тобі життя не взяв!». |
А єк маєт бути зима легка, низападна, то уни роб’єт гнізда високо у дахах. | А коли має бути зима легка, не надто сніжна, то вони роблять гнізда високо в дахах. |
Шкиндя притакнув головов тай довго оба виражєлиси шош пошепки, сидічі в потемку, єк злодії, бо каганец Шкиндя навмисне ни світив, аби їх хтос ни пидвидів разом, радічіси. | Шкиндя притакнув, та й довго обидва про щось шепотілися, сидячи в потемку, як злодії, бо каганець Шкиндя навмисне не світив, аби хтось не підгледів, як вони радяться. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.