target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Аби всі були однакі, рівні, шєсливі. | Аби всі були однакі, рівні, щасливі. |
Засмієласи прилипачко д’нему. | Засміялася солодко до нього. |
Через то мало хто йиму си поправді сповідав, аби він йиго ни безчестив, але до сповіди йшов, бо то був такий звич, шо до неї треба було пити раз у рік оперед Великоднем. | Через це мало хто йому по правді сповідався, аби він його не безчестив, але до сповіді йшов, бо то був такий звичай, що до неї треба було піти раз у рік перед Великоднем. |
«Та де ж би тілький нарід ждав на мене одного, доків си я виклепаю, бо мушу си довго клепати, бо моя коса страшно затерта, тай ади єке в неї вістрє повикажуване». | «Та де ж би стільки люду чекало на мене одного, доки я виклепаю, бо мушу довго клепати, моя коса страшно затерта, та й, бачте, яке в неї вістря побите». |
На опередхатю Иванчік впотемку забивси в сагу, бо на задвірю в ґражді спала худоба. | Перед хатою Иванчік у потемку вступив у грязюку, бо на задвір’ю в ґражді спала худоба. |
Бо то на приказ Довгого «нивмиваний» в одній чєсинці нараз поссєв їх усі пістолета. | Бо за наказом Довгого «невмиваний» умить обісцяв усі їхні пістолі. |
Ледви так котрий молодєк би шє був потрафив заданцувати, єк старий береза-Джюнда. | Навряд чи котрийсь юнак спромігся б затанцювати, як старий береза Джюнда. |
Давно у горах так туго було за гроші, єк й за хліб. | Давно в горах так туго було за гроші, як і за хліб. |
Розказував мині богато про старовітчіну, бо видів, шо я набирав собі у головку йиго первовічні слова про давнину. | Розказував мені багато про старовітчину, бо видів, що я набирав собі в головку його первовічні слова про давнину. |
Я ни хотів, шоби уни коло мене довго плєсали, хоть любив я на плєс дівитиси И слухати Ииго. | Я не хотів, щоб вони коло мене довго плєсали, хоч любив я на плєс дивитися й слухати його. |
А єк стрілит, то чьорт крикнет: «Видиш?. | А коли стрілить, то чорт крикне: “Бачиш?. |
Він нікому ни стерпів, а хто лиш запробував ни уступитиси йиму з дороги, то з тим жерту ни було. | Він нікому не стерпів, а хто лиш спробував не поступитися йому дорогою, то з тим жарту не було. |
Єк ніч-день клав вид себе оборону протів наслання, бо ни знав, коли может сказити йиго Дарадуда. | Ніч і день клав від себе оборону проти наслання, бо не знав, коли може сказити його Дарадуда. |
Ни дали їй довго дівочіти, бо навіть сам ватажко пушкарів — Юріштан из Стебних присилав у перевідки до Иванчіка своїх пислів, ци він би ни дав свою доньку за йиго сина. | Не дали їй змоги довго дівочити, бо навіть сам ватажко пушкарів — Юриштан зі Стебних — присилав на розвідку до Иванчіка своїх послів, чи він би не дав свою доньку за його сина. |
У тоти дни приходило до діда й богато бідничії брати на роботу скороми: масла, бриндзи та гуслінки. | У ті дні приходило до діда й багато бідняків брати за роботу скороми: масла, бринзи та гуслянки. |
Вишукуєт чєліди любасів, а мушшінем любасок. | Вишукує жінкам коханців, а чоловікам коханок. |
Книзєта вклонилиси старини, а Джюнда, подаючі Костюкам горівку в кубках почерез стів, приговорював весело: «Це «за чєсть», а зараз будет «на повницу». | Князята вклонилися старині, а Джюнда, подаючи Костюкам горілки в кубках почерез стіл, приговорював весело: «Це “за честь”, а зараз буде “на повницю”. |
«Но, йик так, то прошу тє, моя люба полонино, позволь знов мині літувати на тобі з людсков тай мойов худибков, так, йик то було доцив», — просив, низко клонічіси, полонину Фока. | «Ну, якщо так, то прошу тебе, моя люба полонино, дозволь знову мені літувати на тобі з людською і моєю худібкою так, як то було досі», — просив, низько уклоняючись, полонину Фока. |
То жєлю ми ни будет, шо си з нев буду до гробної дошки сходити тай любити так, єк з правдивов жінков, хоть вна лиш є лісна-мара, а ни жінка, бо то варт си й из таков любити. | То жалю мені не буде, якщо я з нею буду до гробної дошки сходитися та й любитися так, як зі справжньою жінкою, хоч вона лише лісна, мара, а не жінка, та варт і з такою любитися. |
Він ни журивси тим ані трошки, шо пропав хлоп у катуши, єк пес у сливах, хоть був и нивинен. | Він не журився тим анітрошки, що пропав хлоп у тюрмі, як пес у сливах, хоч був і не винен. |
Бабу кончє перло палцетуватиси з дідом. | Бабу аж розпирало гиркатися з дідом. |
Дідо конем ніс пістолет та пороху до церкви на проріз, аби було з чього стрілєти, єк мет піп на Ардані воду свєтити. | Дідо віз на коні пістолі та порох, аби було з чого стріляти, коли піп на Ардані воду святитиме. |
Здоймив из голови смолену крисаню тай обернений лицем до сонця, д’поличному вікну, смутно похітуючі головов, ирстивси: «Прости Господи, праведне Сонечко, йиго душу та одпусти гріха», — тай придавленим голосом сказав: — «Та шо дієти?. | Зняв із голови смолену крисаню та й, обернений лицем до сонця, до поличного вікна, сумно похитуючи головою, хрестився: «Прости, Господи, праведне Сонечко, його душу й відпусти гріхи, — і придавленим голосом сказав: — Та що діяти?. |
Тай смутна, аж отєк мертва, йиго довгобраза твар поросла нивеличков рудов борідков, отєк си міціцько здригала слабоньков усмішков. | Та й сумне, аж ніби мертве його довгобразе обличчя з невеличкою рудою борідкою ледь-ледь здригалося в легесенькій усмішці. |
Вна навіть рідко ни знала такого розумного чьоловіка, йик її Федько, шо аби з люби до жинки позволєв їй любитиси з любасами, йик вна того хотіла тай любиласи. | Вона й не знала іншого такого розумного чоловіка, як її Федько, який би з любові до жінки дозволяв їй любитися з коханцями, як вона того хотіла та й любилася. |
Дарадуді на тот басаринок лакомо засвітилиси очі, єк голодному котови на миш, але однако ни приобицєвси по-шшірости Иванчікови помочі. | Дарадуді на той басаринок ласо засвітилися очі, як голодному котові на мишу, однак він не пообіцяв по щирості Иванчікові допомогти. |
Водно вишукував собі икус роботу: єк ни йшов з кресом у ліс, то боднарив. | Завше вишукував собі якусь роботу: як не йшов із крісом у ліс, то боднарив. |
Пудне си заводило у хмарах. | Страшне заводилось у хмарах. |
А обоє діточьок тай всий нарид шіро їй декував за винчьованє. | А обоє діточок і весь нарід щиро їй дякували за віншування. |
У ремени стирчєв правий ніж у нижнах тай довгий сугак из насажуванов ручков. | У ремені стирчав гострий ніж у піхвах і довгий сугак із насадною ручкою. |
А Иванчік борше протів їх гадок клав обертин вид себе. | А Иванчік швидко супроти їхніх гадок клав обертин від себе. |
— «Ниостави довги наші. | — Не остави довги наші. |
Бгавси й він все шораз то більше на тот світ, але однако він про смерть ніколи ни думав, лиш завжде мислив про життє, тай завзєто боронив йиго перед ворогами. | Посувався й він щораз більше на той світ, однак про смерть ніколи не думав, лиш завжди мислив про життя та й завзято боронив його перед ворогами. |
А я задрімав аж тогди, єк перші кугути запіли по опівночі, бо аж тогди мині поправді полекшєло на души. | А я задрімав аж тоді, коли перші півні запіли по опівночі, бо аж тоді мені направду полегшало на душі. |
Він криз зуби засипів: «А ти, мой, таки ни назбитки б’єш. | Він крізь зуби засипів: «А ти, мой, таки не на жарт б’єш. |
— Тай куражисто моргнула бровами на палкого леґіня. | Та й хвацько моргнула бровами на палкого леґеня. |
«Але най вна в твою голов залітаєт, а ни в мою, ти проклєтнику проклєтий, шо тобі уводно лиш лізут очі на мене?. | «Але най вона у твою голову залітає, а не в мою, ти, проклятнику проклятий, що тобі завжди лиш лізуть очі на мене?. |
Він пизнавав по людех, шо вни всі так думали про попа тай дєків, єк він, бо ни забувалиси на них тай ни слухали їх, лиш цілий чєс шош своє собі мижи собов говорили, кождий свої, раді, шо вздрілиси, разом зійшлиси богдай у церкві. | Він пізнавав по людях, що вони всі думали про попа й дяків так само, як він, бо не зважали на них та й не слухали їх, лиш щось своє говорили, раді, що побачилися, разом зійшлися бодай у церкві. |
Хоть злий дух він є, то однако пошєнував Олексієво тіло в дорозі з хати до йиго гробу вічного припочівку. | Хоч і злий дух, однак пошанував Олексієве тіло в дорозі з хати до його вічного спочинку. |
Аж єк це він зробит, то аж тогди зачну з ним говорити, куда пушшю йиго сегодне з градом». | Аж коли це він зробить, тоді почну з ним говорити, куди пущу його сьогодні з градом». |
Тай на деків уже навіть бірше й ни хотів си дивити, аби сміхом ни зберати усий гріх з них, бо ни хотів бути записаним на буйволовій шкірі в чорта, єк ни оден хлоп у жидівскім рействі за набір хліба з їх гамбарів. | Та й на дяків уже навіть і дивитися не хотів, аби сміхом не збирати увесь гріх із них, бо не хотів бути записаним на буйволовій шкірі в чорта, як чимало хлопів у єврейськім реєстрі за набір хліба з їхніх комор. |
Иванчік зачєв ніби по цілій хаті шукати тої куниці, зазерав попід лавиці, пид стів, пид постіль, а навіть у полиці наниґав. | Иванчік почав ніби по цілій хаті шукати тої куниці, зазирав попід лавиці, під стіл, під постіль, навіть у полиці зиркав. |
Дідо на це лиш руков махнув: «Біда го бери з ними. | Дідо на це лиш рукою махнув: «Біда його бери з ними. |
А хто шє ни задужів на траву до Богородиці, то на Лукотворенного робив толоку на закіс трави, бо вид Лукотворенного, то трава уже ни ростет, лиш схнет на стеблі. | А хто ще не подужав упоратися до Богородиці, то на Лукотворенного робив толоку на закіс, бо від Лукотворенного трава вже не росте, лиш сохне на стеблі. |
Тимунь він бізівно спросив на тоту толоку шош поверх п’єтьдесєть косарів та понад трийціть громадінників, бо хотів у двох-трох днях закіскати усі свої трави, аби вітак ни сушити собі голов ціле літо з кішнев. | Тому він запросив на ту толоку понад п’ятдесят косарів і понад тридцять громадінників, бо хотів за два-три дні викосити всі свої трави, аби відтак не сушити собі голову ціле літо з кішнею. |
Але одного чєсу, єк Шкиндя з Довгим потисли йиго так добре стрілов у голов, шо він світа з-перед болю ни видів, то див’єчіси на Волоский бік у Ґраблин, подумав пити до Дарадуди на прубу, шо він йиму скажет. | Але одного разу, коли Шкиндя з Довгим так потиснули його стрілою в голову, що він із болю світу не видів, то, дивлячись на волоський бік у Ґраблин, подумав піти до Дарадуди на пробу, що він йому скаже. |
Марічка уводно, шоночі йиму си снила, шо приходила д’нему в сні таков, про єку він наєві думав. | Марічка завжди, щоночі йому снилася, приходила до нього в сні такою, про яку він наяву думав. |
Пид опаратом була на нім довга, по саму земню, єк бів, біленька сорочка. | Під опаратом була на нім довга, аж до землі, біленька сорочка. |
А давно, то бувалі люде були, тай ни на одним прехтичні. | А то бувалі люди були та й з різноманітним досвідом. |
Пометків би був из свічьков ни найшов ніґде. | Сміття й зі свічкою ніде б не знайшов. |
Тай понад головами собі в данцях викручювали буйно єсними бартками, поцоркуючі ними обух до обуха так, шо аж искри сипалиси, та назбитки погрожуючі ними чєліди в очі, співали: «Ой барточка мосєндзова, круте топоришшє, Єкударит, ни жертуєт, лиш у грудех свишшєт». | Та й понад головами собі в танцях викручували буйно ясними бартками, поцоркуючи ними обух до обуха так, що аж іскри сипалися, та жартома погрожуючи ними жінкам, співали: Ой барточка мосяндзова, круте топорище, Як ударить, не жартує, лиш у грудях свище. |
Ни мав чьо бічі, бо видів, шо йким дурним уписали йиго до школи, таким зарозумним він її искінчєєт, бо ни було кому у школі учіти дітий. | Не вважав за потрібне, бо бачив, що яким дурним уписали його до школи, таким він її й закінчить, бо не було кому в школі учити дітей. |
Иванчік так завжде крутив, шо мав свіжий гріш. | Иванчік так завше крутив, що мав свіжий гріш. |
Він кликав примівників на лічінє до себе тай ходив до них лічітиси, бо лиш у ні дуфав тай їм вірив, а ни міским дохторем, бо казав за ні, шо то: «Тлумаки, пусті! Иків уни знати, шо хрестєнинови бракуєт всередині?. | Він кликав примівників на лікування до себе та й ходив до них лікуватися, бо лиш їм вірив, а не міським лікарям, про яких казав, що то «тлумаки, пусті! Звідки їм знати, чого християнинові бракує всередині?. |
А на ту земню, шо си лишила шє людем, то народу си так уже намножило, єк прусів, гет покришили земню на дрібні кавальчіки. | А на ту землю, що лишилася ще людям, народу стільки вже намножилось, як прусів, геть покришили землю на дрібні кавальчики. |
Це все кортіло людий видіти й знати. | Кортіло людей видіти й знати. |
Джюнда, єк береза церковних колєдників, мусів цес наказ виконувати, але сам, єк чьоловік, то був цему противний, бо казав, шо то все однакі люде на світі. | Джюнда, як береза церковних колядників, мусив цей наказ виконувати, але сам як чоловік — то противився цьому, бо казав, що то все однакі люди на світі. |
Аби й дваціть раз за мнов посилав из церькви хрест, то ни пиду ид нему, бо я си ни чюю у провині. | Аби й двадцять раз за мною посилав із церкви хрест, то не піду до нього, бо я не чуюся винуватим. |
А я сидів на порозі у ватернику, тай допитував: «Тай я си, дідочьку, постарію?». | А я сидів на порозі у ватернику та й допитував: «То і я, дідочку, постарію?». |
Ой бигме шо ні, тай ни гріх ми си забожити». | Ой, бігме, що ні, та й не гріх мені забожитися». |
Й тимунь він згорда ступав легонько ногами, вбутими в постоли варгованці, на два боки моршіні. | І тому він згорда ступав легенько ногами, взутими в постоли-варгованці, на два боки морщені. |
Але єк вернувси старий з Ґаджіни, а стара виділа, шо то старий шош крутит, бо син шош задовго сидит у Загірю, то єк єла йиго гризти, то він мусів си їй приповісти, шо син дес пропав. | Але вернувся старий із Ґаджіни, і стара виділа, що він щось крутить, бо син якось задовго сидить у Загір’ю, то й почала його гризти, і він мусив їй розповісти, що син десь пропав. |
Дідо у вилатаній драноцци, оперезаний в широкий ремінь на п’єть прєжок. | Дідо — у вилатаній дранці, оперезаний широким ременем на п’ять пряжок. |
А вірічі, шо Иванчік по правді си сповідав, вдив’ювавси так приєзно в йиго бистрі очі своїми очіма, шо аж ни змигав. | Повіривши, що Иванчік по правді сповідався, вдивлявся так приязно в його бистрі очі своїми очима, що аж не мигав. |
Баба була надтєта, тай тимунь дідо їй терпів, мало коли з нев вадивси. | Баба була нервова, тому дідо її терпів, мало коли з нею вадився. |
Приказували, шо аби йикий був скорий кінь, то би си був з ним ни зривнав ані у ходу, ані в бігу, такий то був леґун. | Приказували, що хоч би який був прудкий кінь, та з ним не зрівнявся б ані в ходу, ані в бігу — такий то був леґінь. |
Ззамолоду, то він був у головского війта пушкарем и то було йиго житє, бо він любив бути в Гриця Доникового за пушкаря, бо то був гоноровий чоловік. | Замолоду він був у головського війта пушкарем, і то було його життя, бо він любив бути в Гриця Доникового за пушкаря, бо то був гоноровий чоловік. |
— Це слово так си удало попови тай людем, шо й до сегодне йиго пилнуют у горах. | Це так сподобалося попові й людям, що донині його згадують у горах. |
Нинавидів 'їх, медведями називав та кождої неділі, бувало, в церкві на наказаню такий покай виводив на людий та так їх лоточів, шо люде аж утікали з церкви, або затикали вуха собі пальцями, аби ни чюти, єк він їх остатно ни за одно лоточів, а найгірше через мальфарів тай мальфи. | Ненавидів їх, ведмедями називав та кожної неділі, бувало, в церкві на казанню таку біду виводив на людей та так їх лоточив, що люди аж утікали з церкви або затикали вуха собі пальцями, аби не чути, як він їм тяжко за всяке докоряв, а найгірше за мольфарів і мальфи. |
А ти ввечєр єк си ни поквапиш вернути вид Шкинді, то жди мене там, бо я єк си вкутаю, то зберуси тай з нивістков прийду на посіжінє. | А ти ввечері, якщо не поквапишся вернутися від Шкинді, то жди мене там, бо коли я впораюся, то зберуся та й з невісткою прийду на посіжіння. |
Заря розливаласи золотавими, чімраз далі блідо золотавими, золотаво черленими, аж багреними красками по темних олов’єних, сірих хмарах, шо, єк устеклі котюги, возилиси по небі, розвіваючіси над Писаним Каменем. | Зоря розливалася золотавими, а чимраз далі блідо-золотавими, золотаво-черленими, аж багряними барвами по темних олов’яних, сірих хмарах, що, як скажені собаки, гасали по небу, розвіваючись над Писаним Каменем. |
Иванчік досвіта на Головосіки ни заспав зорі, бо Головосіки, то найбірше рокове стрілецке свєто. | Иванчік удосвіта на Головосіки не заспав зорі, бо Головосіки — то найбільше в році стрілецьке свято. |
То джвінда. | То джвинда. |
Ледви Иванчік їх розборонив. | Ледве Иванчік їх розборонив. |
А жартуючі в сторону давних знакомиц, фаливси: «У високій полонині готури запіли. | А жартуючи в бік давніх знайомиць, хвалився: У високій полонині ґотури запіли. |
«Може, це тот сам головний мальфар Олексій з Плоскої?» — погадав собі Иванчік лиш у голові, а питатиси про це в него ни смів, бо йкос ни пасувало. | «Може, це той сам головний мольфар Олексій із Плоскої? — погадав собі Иванчік лиш у голові, а питатися про це в нього не смів, бо якось не пасувало. |
Тай мушу си пожурити всим, єк великим так малим. | Та й мушу пожуритися всім, як великим, так малим. |
Він знав, кому єк чєсть виддати. | Він знав, кому як честь віддати. |
«Та ні!» — здивовано відповів Иванчік. | «Та ні!» — здивовано відповів Иванчік. |
Чьорний робак був, єк припадав до єкоїс роботи. | Ґарував по-чорному, припавши до якоїсь роботи. |
Бо бритвов єк би си втєв, то загоїтси, а єк би бризнув противникови таке слово, шо йиму ни потрібно було сказати, то ого, зрадивси чоловік навіки. | Бо бритвою якби втяв, то загоїться, а якби бризнув супротивникові таке слово, яке йому не слід було казати, то ого, зрадився б чоловік навіки. |
А я ни мав коли робити, тай ни міг си плести хати, бо я, преці, був службовий чоловік, у громаді — пушкар. | А я не мав часу робити та й не міг триматися хати, адже я був службовий чоловік, у громаді — пушкар. |
Єк верг Иванчік на ватру иванске зілє, то зирвавси нараз такий пудний вітер наокола Ріжі, шо аж дерева д’земни вершєками бгав, а на Ріжу й ни дихнув, так потрафив то місце засокотити против ничістої сили Иванчік. | Коли кинув Иванчік на ватру іванське зілля, то зірвався нараз такий страшний вітер навколо Ріжі, що аж дерева до землі верхами бгав, а на Ріжу й не дихнув — так потрафив те місце оберегти проти нечистої сили Иванчік. |
Баба зачєла си до бійки рвати. | Баба почала до бійки рватися. |
Ни мат припочівку. | Не має перепочинку. |
А вно, сарако, шє си дует, єк потрух у горшку. | А воно, сарака, ще дується, як потрух у горщику. |
Аж ни стємивси за цу бесіду на Иванчіка. | Аж нестямився через ці слова. |
Були ґазди й ґаздині, але був там й нешишник. | Були ґазди й ґаздині, але був там і нешишник. |
Погадав смих — насмерть уб’єт бабу. | Здавалося, на смерть уб’є бабу. |
Тай дєки над ним ни бегекали, лиш Иванчік у свою флоєру цілу дорогу тужно співав йиму вічну памнєть аж до самого гробу. | Та й дяки над ним не бегекали, лиш Иванчік на своїй флоярі цілу дорогу тужно співав йому вічну пам’ять аж до самого гробу. |
Але він ни давси. | Але він не дався. |
Але баба сперла, аби за одним махом їх и видстолувати. | Але баба спинила, аби за одним махом їх і відстолувати. |
Перебратиси в чісті білі сорочьки. | Перебратися в чисті білі сорочки. |
А їла ж би ти біда голов — гадаю — та я твої їди жєден?. | А їла ж би біда твою голову, — гадаю, — та хіба я потребую твоєї їжі?. |
Ой ні. | Ой, ні. |
Тай взєла бисаги кукуцив, тай пишла з тим всим на гроби. | Та й узяла бесаги кукуців і пішла з тим усім на гроби. |
Раз ти кажу. | Раз тобі кажу. |
Але я її ни перепрошував. | Але я її не перепрошував. |
На Шибеним, коло озера, подогонив Иванчік з своїм ботиєм депутатський ботей Шумеєвого Фоки. | На Шибенім, коло озера, наздогнав Иванчік зі своїм ботеєм депутатський ботей Шумеєвого Фоки. |
Тпрр!. | Тпрр!. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.