target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
«Ива’!» — перебив Довгий. | «Ива’! — перебив Довгий. |
Вид моїх ґрунтів отсими первовічьними словами я тебе заклинаю й ни допускаю до моїх меж, до моїх хітарів на віки віков. | Від моїх ґрунтів оцими первовічними словами я тебе заклинаю й не допускаю до моїх меж, до моїх хітарів навіки-віків. |
Нараз учюв, а то си шош вирцнуло дверми з надвіря в хороми. | Нараз почув, як щось торгнуло дверми знадвору в хороми. |
А, данцуючі зи свойов родинов наокола вогнишшя стародавного гуцульского круглєка та перескакуючи через вогонь допізна вночі, славив та величав велике свєто весни — Юріє. | Танцюючи зі своєю родиною довкола вогнища стародавнього гуцульського кругляка й перескакуючи через вогонь допізна вночі, славив і величав велике свято весни — Юрія. |
Подаласи наперед, та аж причєкала, так си вадила з Джюндов. | Подалася наперед та аж присідала — так сварилася з Джюндою. |
Співали всєких співанок та наоколах вогню данцували, буйно крутічіси, намішна — мушіне, чєлєдь, дівки та леґіні. | Співали усяких співанок і довкола вогню танцювали, буйно крутячись, усі разом: чоловіки, жінки, дівки та леґені. |
Низавеликий чєс був вже на Гождині верх Ферескула. | Невдовзі був уже на Гождині над Ферескулом. |
Спокійно ждав, аби Иванчік у него стрілив йиго тілом — Божим законом. | Спокійно ждав, аби Иванчік у нього стрілив його тілом — Божим причастям. |
Бо так мнє пудно досердив Дарадудин слуга, заборонєючі мині обернути назад зроблене Дарадудов насланє на Фочіно літовишшє, шо я з серця обернув то насланє так на того ватага, шо він йиго робив у Дарадуди, шо він уже бізівно більше ни піде до Дарадуди робити насланє ні на чії вівці тай ні на кого. | Бо так мене страшно розсердив Дарадудин слуга, забороняючи мені обернути назад зроблене Дарадудою наслання на Фочине літовище, що я із серця обернув те наслання на того ватага, який робив його в Дарадуди, і він уже певно більше не піде до Дарадуди робити наслання ані на чиїхось овець, ані на кого. |
Нічь утікала темним туманом поза Скупову, через Чьорногору у Загірє, перед єсним світлом днини. | Ніч утікала темним туманом поза Скупову, через Чорногору в Загір’я, перед ясним світлом днини. |
Тай сегодне вже годі й на доброго слугу трафити, бо добрі слуги вже си давно позводили. | Та й сьогодні вже годі й на доброго слугу натрапити, бо добрі слуги вже давно перевелися. |
То, може, найдетси хтос такий на світі, шо йиму поможет у цій йиго тєжкій принежді». | То, може, знайдеться хтось такий на світі, що йому поможе в цій його тяжкій потребі». |
Обзерав на ній всі рубежі. | Обзирав на ній усі лінії. |
«Чюв смих, шо дес далеко котюги брешут, отуда на полуднє сонця. | «Чув, що десь далеко пси гавкають, ізвідти, з південного боку. |
Воду имив, єк гаками мороз у коші. | Воду пойняв, як гаками, мороз у коші. |
А ниодни напровсєке, перед соромом, Боже борони, для безпеки, то утікали аж вдолини, в темні джємори, тай там під зеленим смеречєм пестилиси, п’ючі любо та солодко мід-горівку, закушуючі весільними колачями. | А декотрі, про всяк випадок, перед соромом, Боже борони, для безпеки втікали аж у долини, у темні джємори, та й там під зеленими смереками пестилися, п’ючи любо й солодко мед-горілку, закушуючи весільними калачами. |
Учів говорити. | Вчив говорити. |
Єк погадав над тим, шо хотів удієти, то аж сам себе завстидавси. | Погадавши над тим, що хотів удіяти, аж сам себе засоромився. |
«А я за тобов», — засмієвси Шкиндя тай закрутив бесіду на инче: «А питавси, може, Дарадуда шош и про мене?». | «А я за тобою, — засміявся Шкиндя та й звернув бесіду на інше: — А питався, може, Дарадуда щось і про мене?». |
Вийшов на Ріжу и з горбка — бо тим голосом трембіти, шо перший раз в тим році на Юрія рано розглігси по всіх горах веселим полонинским круглєком — витав велике праведне сходяче на нашу землю Сонце — Бога весни. | Вийшов на Ріжу і з горбка тим голосом трембіти, що вперше того року на Юрія рано розлігся по всіх горах веселим полонинським кругляком, вітав велике праведне Сонце — Бога весни, що сходив на нашу землю. |
Сієв свої співанки «горами, долинами», укладав їх довгими рєдами одну за однов, а дівчєта, молодиці, леґіні, тай навіть жонаті ґазди находили їх туда. | Сіяв свої співанки «горами, долинами», укладав їх довгими рядами одну за одною, а дівчата, молодиці, леґені та й навіть жонаті ґазди слухали їх. |
Хоть би йкі мав маєтки, то все ни наше, бо на тот світ чьоловік нічо ни озмет. | Хоч би які мав маєтки, то все не наше, бо на той світ людина нічого не візьме. |
Великан так си схопив борзо з земні, єк вихор, аж вітром вид него війнуло, тай запитав си: «Олексійку, икий даєш варунок?. | Велетень так схопився швидко із землі, як вихор, аж вітром від нього війнуло, та й запитав: «Олексійку, який даєш варунок?. |
Костюк наносив горівки терхами з міліївскої горальні, бо вна тогди нидорога була, пару ґрейцерів коштувало око старе. | Костюк наносив горілки ношами з міліївської ґуральні, бо вона тоді недорога була, кілька ґрейцерів коштувало око старе. |
Гулив у старовіки. | Манив у старовіки. |
Єк прокашлавси, то говорив поважно: «На своїм життю, то я був лиш у головних вісімнайцітьох мальфарів, аби си шош від них навчіти. | А прокашлявшись, говорив поважно: — У своїм житті то я був лиш у головних вісімнадцятьох мольфарів, аби чогось від них навчитися. |
Казав, шо кожда днина по Семені Стовпнику означюєт погоду на кождий місєць, вид Семена Стовпника на цілий рік. | Казав, що кожна днина по Семені Стовпнику означає погоду на кожен місяць на цілий рік. |
Єк зачінают по Обрітенію летіти гуси из теплих країв почерез наші гори та доли, то за штири неділі на безпеку траба надієтиси весни. | Якщо починають по Обретінню летіти гуси з теплих країв почерез наші гори та доли, то більш-менш за чотири тижні треба надіятися весни. |
То прото були нипрості люде. | Адже то були непрості люди. |
Це мене пудно обійшло, але я змовчєв. | Це мені страшенно не сподобалось, але я змовчав. |
Имили йиго пушкарі тай привели опередь мандатора. | Піймали його пушкарі та й привели до мандатора. |
Єлена була рада, шо з овечьок хоть єгнєтка си лишили коло хати тай шо хоть пєть коров літувало в толоках коло хати. | Єлена була рада, що хоч ягнятка лишилися вдома і п’ятеро корів літувало в толоках коло хати. |
Вна заким сіла шити вінок, то стів застелила скатертьов, тай попидпрєтувала все в хаті, аби молодєтам ни було голе, але прибране та богате житє аби їм було. | Поки вона сіла шити вінок, то стіл застелила скатертиною й поприбирала все в хаті, аби молодятам не було голе, але прибране та багате життя їм було. |
У хоромах дзвиніли данці, гомоніли усілякі співанки: «А чія це дівчєночка, шо я з нев данцую, А най будет, чія будет, я їй поцулую». | У хоромах дзвеніли танці, гомоніли співанки: А чия це дівчиночка, що я з нев танцюю, А най буде, чия буде, я ї поцілую. |
А так був мнє вимастив у играшсі муков, шо була смих посіділа, єк гага. | А так був мене в борошні поваляв, що я вся посивіла, як гага. |
Ни гидував. | Не гидував. |
А найбоєзливійші, то з перелєку утікали аж у хату тай зострахє прилогом пили там з мисок на столах горівку так, єк спрагнені коні п’ют воду з коритий. | А найбоязливіші то з переляку втікали аж у хату та й зо страху пили там просто з мисок на столах горілку так, як спраглі коні п’ють воду з корит. |
А робила би ти біда ребра на спаню, єкти тєжко мене узолюєш та докорєєш ми». | А рахувала б тобі біда ребра на спанню, як ти тяжко мене узолюєш та докоряєш мені». |
Шкиндя обуривси: «И-и-иди ти-и-и гет, фіґлярю пустий! Ой ти ни винен. | Шкиндя обурився: «І-і-іди ти-и-и геть, фіґлярю пустий! Ой, ти не винен. |
Я уводно лелію тебе видіти, тай тимунь нікуда тє ни пускаю без себе. | Я завжди волію тебе видіти та й тому нікуди не пускаю без себе. |
Аби всі люде жили й любилиси, єк рідні братя. | Аби всі люди жили й любились, як рідні брати. |
Кождий то видів та ни міг си нафалити, єк Ґаджума добре знаєт пускати вівці в пашу. | Кожен бачив це і нахвалював, що Ґаджума добре вміє пускати овець у пашу. |
Тай поклав на лавицу коло полиц два красні овечі будзи сира, око горівки тай п’єтку гроший. | Та й поклав на лаву коло полиць два красні овечі будзи, око горілки та й п’ятку грошей. |
Напишемо на отсій буйволовій шкірі, шо смих її заділі того приніс, шо доків будеш жити, то я буду тобі служити, а по твоїй смерти, то ти меш служити мині на віки віков». | Напишемо на оцій буйволовій шкурі, яку я задля цього приніс, що доки будеш жити, я тобі служитиму, а по твоїй смерті ти служитимеш мені навіки-віків”. |
Ой ти годен шибениці — Ни такої молодиці. | Ой ти годен шибениці — Не такої молодиці. |
«Тото насланя на вівці, то Дарадудина робота, Біг би го побив аж з тридев’єтого неба», — говорив Малиш до Иванчіка, так задихуючіси, єк би си з йикоїс бійки вирвав. | «Наслання на овець — то Дарадудина робота, Біг би го побив аж із тридев’ятого неба, — говорив Малиш до Иванчіка, так тяжко дихаючи, немов із якоїсь бійки вирвався. |
Ни уйми, Госпидку, свєте велике Сонечько, манну в коровок та овечьок. | Не уйми, Госпідку, святе велике Сонечко, манну в коровок та овечок. |
Тай кого з’юдит до гріха, то відразу записуєт борше у своїм рействі на буйволовій шкірі. | Та й кого звабить до гріха, то відразу записує у своїм реєстрі на буйволовій шкірі. |
Ни жєлував горівки, бо мислив нев си прибрехати д’дідови, шо хоть нічо йиму ни поможет, то богдай шош порадит, бо кажут, шо горівка розв’єзуєт єзик до бесіди навіть и каменеви. | Не шкодував горілки, бо мислив із її допомогою прибрехатися до діда, і хай навіть той нічого йому не поможе, та бодай щось порадить, бо кажуть, що горілка розв’язує язик до бесіди навіть каменеві. |
Коло книзя сів Джюнда, а решту гостий за стів до повниці, то укладав сам Костюк, вибераючі шонайбогатших ґазд з ґаздинями, бо від них надієвси доброї повниці. | Коло князя сів Джюнда, а решту гостей за стіл до повниці укладав сам Костюк, вибираючи щонайбагатших ґазд із ґаздинями, бо від них надіявся доброї повниці. |
Вівці дали молоко чісте, без стриґатів, тай вернули йиго так, шо в стаї ватаг аж підскочів з радости, єк уздрів назад повну путину молока, так, єк вна була повна з весни. | Вівці дали молоко чисте, без згустків, і стільки, що в стаї ватаг аж підскочив на радощах, побачивши повну путину, як це було з весни. |
Одни одних розривали, заступаючіси одні за других, а так рейвахували, шо най Господь заборонит від такого галасу. | Одні одних розривали, заступаючись одні за одних, і такий рейвах зчинили, що най Господь боронить від такого галасу. |
Ци дотєкнет сіна до зеленої паші. | Чи дотягнуть із сіном до зеленої паші. |
На Пушшінє варили в діда дуже масно й богато усєкаї їди: голубці, юшку, пироги, студенец, бануж, масло, єйця, молошну кашу. | На Пущення варили в діда дуже масно й багато різної їжі: голубці, юшку, вареники, холодець, бануш, масло, яйця, молочну кашу. |
Зроґошивси, але через страх ни став єс тим чьоловіком, шо хотів єс ним бути». | Намірився, але через страх не став тим чоловіком, яким хотів бути». |
В тот раз здавалоси йиму, шо ціла церква падет на него. | Здавалося йому, що ціла церква падає на нього. |
Вни всі спали в другій хаті, бо в тій хаті, де сконав Олексій, то ни можна було спати, аби ни сполошити Олексієву душу, єк вна тої ночі прийдет там у гості. | Вони всі спали в іншій хаті, бо в тій хаті, де сконав Олексій, не можна було спати, аби не сполошити Олексієву душу, коли вона тої ночі прийде в гості. |
Й то так телепало, шо мині си здавало, шо й лавиці у хаті трєсутси. | І то аж так, що мені здавалося, ніби й лавиці в хаті трясуться. |
Рано на Різдво у діда зварили бануж из свіжеї сметани, засипаний жовтов, єк золото, кукурудзінов муков, а такий масний був тот бануж, шо аж крутивси на маслі. | Рано на Різдво в діда зварили бануш зі свіжої сметани, засипаний жовтим, як золото, кукурудзяним борошном, а такий масний, що аж крутився на маслі. |
Білєва, румнєна та чорнобрива, з чьорними, масно світючими очіма. | Білява, рум’яна й чорнобрива, з чорними очима, які грайливо світилися. |
«Ци рада ти, полонинко, мині тай тим писаним ботеям, шо тепер идут на тебе?». | «Чи рада ти, полонинко, мені й тим писаним ботеям, що тепер ідуть на тебе?». |
Уни си бірше з ним лиш дричкували, єк направду йиго почєпали. | Вони більше з ним бавилися, ніж направду його зачіпали. |
Тай тимунь то ціла церква сповідників була така цікава видіти, єк мет тот молоденький попик сповідати того старого, завоїстого стрільця, шо кріс у него був дорожший від усего на світі. | Тому ціла церква сповідників була така цікава видіти, як молоденький попик сповідатиме того старого, завоїстого стрільця, що кріс у нього був дорожчий від усього на світі. |
Молодєта на порозі брами з колачями в руках були убрані в білих ґуґлях, тай молода з білим рантухом позашию, так єк до вінчєня. | Молодята на порозі брами з калачами в руках були убрані в білі ґуґлі, та й молода з білим рантухом поза шию, так, як до вінчання. |
Тай шє хочю, аби си мині градовий цар поклонив, и то ни будь-єк, а до самих ніг. | Та й ще хочу, аби мені градовий цар поклонився, і то не будь-як, а до самих ніг. |
Слава за славу, бо на світі нічо нима в чоловіка понад честь, пізнане, гонір та славу. | Слава за славу, бо на світі нічого нема в чоловіка понад честь, пізнання, гонор і славу. |
Їх лиця були чєрлені, єк бураки. | Їхні лиця були червоні, як буряки. |
З того помислу, то він си лиш засмієв чортівским сміхом тай стиснув так кулаки, єкби си був хотів з кимос бити. | З того помислу він лиш засміявся чортівським сміхом та й стиснув так кулаки, немов хотів із кимось битися. |
Мішєнники у вечир подоїли свої ботеї окроме, ґлєджючі то молоко для себе, а ни для депутата, то ватаг Карпа того вечєра мав шє мало пораїня в стаї. | Господарі увечері подоїли свої ботеї кожен окремо, ґлєджучи те молоко для себе, а не для депутата, тож ватаг Карпа того вечора мав ще мало порання в стаї. |
Він ишов цікаво. | Він ішов цікаво. |
На почєток кликав до повниці книзеву стариню. | На початок кликав до повниці князеву стариню. |
А я клинуси, шо ни то шо ни озму твою косу в руки, але навіть до того млавого чєпеля тобі й ни докєнуси». | А я клянуся, що не лише не візьму твою косу до рук, але навіть до того млявого чепеля тобі й не доторкнуся». |
А він лиш си боронит з-перед них, єк вид устеклих котюх». | А він лиш борониться від них, як від скажених собак». |
А аби люде на тоти дороги ни воркотіли, шо запусто на них роб’єт, то й він сам на них робив разом из людьми, так єк будь котрий мушшінин. | А щоб люди на ті дороги не нарікали, що даремно на них працюють, то й він сам на них працював разом із людьми так, як будь-який чоловік. |
Ни зрозуміла, шо й казати спересердя. | Не зрозуміла, що й казати спересердя. |
Натесами на смеречю видпайовував вид прелісу собі крису ліса, тай то вже було навіки Боже тай йиго, бо тогди шє пани в горах над земнев ни панували, лиш панував над нев оден Бог, праведне Сонечько, тай тоти люде, шо її запосідали. | Позначками на смереках відмежовував від пралісу собі шмат ліса, та й то вже було навіки Боже і його — бо тоді ще пани в горах над землею не панували, лиш панував над нею один Бог, праведне Сонечко, та й ті люди, що її посідали. |
Громи так пудно били, шо аж земня здригаласи. | Громи так страшно били, що аж земля здригалася. |
Йиго приказок слухала ни так баба, єк усі сусіде, бо усі казали, шо тото, шо Иванчік говорит, то усе си сповнюєт. | Його приказок слухала не так баба, як сусіди, бо всі вважали: усе, що каже Иванчік, сповнюється. |
Икос дивно усміхнувси, похітав смутно лиш головов, тай сказав: «Ти хоч, аби я тут на дорозі тобі верг у карти тай поворожив, шо тобі хєбуєт?». | Якось дивно усміхнувся, похитав сумно головою й сказав: «Ти хочеш, аби я тут, на дорозі, кинув карти й поворожив, що тебе турбує?». |
Висипав у ту дирку вид кола в земни воду з голубої кварти, шо нев перед заходом сонця мив и чістив себе вид насланя й всєкого злого діла. | Вилив у ту дірку з-під кілка в землі воду з голубої кварти, що нею перед заходом сонця мив і чистив себе від наслання і всякого злого діла. |
Ни одного ватага я переверг на своїм житю, бо вже, відав, тілько ни буду літувати полонинами, єк смих досів літував, але на такого дурня, єк Карпа, то я шє ни лучєв. | Не одного ватага я випробував, бо вже, певно, стільки не буду літувати полонинами, як досі літував, але такого дурня, як Карпа, ще не стрічав. |
Ціла хата зажмурєласи, аби ни видіти, єк пудно конає Олексій. | Ціла хата очі заплющила, аби не видіти, як страшно конає Олексій. |
Тої днини то навіть вже ни замітала ани в хаті, ани по задвирю, а навіть й на загороді ни скіскала позадь худибков белеґу, аби, ни дай то Боже, ни вимила або ни викіскала сліди худибки оперед заходом сонця з свого завиря та загороди. | Навіть не замітала ані в хаті, ані на подвір’ї, та й у загороді не прибирала за худібкою, аби, не дай Боже, не вимила або не витерла сліди худібки перед заходом сонця зі свого подвір’я й загороди. |
Малиш подививси на котика. | Малиш подивився на котика. |
Вна так пудно гриміла дерев’єними мисками в полицях, шо мало шо 'їх ни вилупала. | Вона так страшно гриміла дерев’яними мисками в полицях, що мало їх не вилупала. |
Навіть хоть икі є завжде видважні жєбівце, то тогди зачєли були розбігатиси, лиш один Шкиндя ни вергси, єк над ним изджеремуґали волохє, змірєючі в него своїми пушками. | Навіть завжди відважні жаб’ївці почали розбігатися, один лиш Шкиндя й не здригнувся, коли над ним заґелґотіли волохи, наставляючи на нього свою зброю. |
Писаний Камінь запалав золотом, обсипавси єснов мовнев праведного Сонця. | Писаний Камінь запалав золотом, облився ясною банею праведного Сонця. |
Шепотіла вна йиму, обчєпаючі та цулуючі йиго так любо та єкос мило, шо ніколи в житю вінчєна жінка йиго так ні обчєпила, ні поцулувала. | Шепотіла вона йому, обіймаючи та цілуючи його так любо та й якось мило, що ніколи в житті вінчана жінка його так не обіймала й не цілувала. |
Усі ліси мірєв своїми ногами уздовж й упоперек по кілька разів на зиму. | Усі ліси міряв своїми ногами уздовж і впоперек по кілька разів на зиму. |
А корови одна за однов так си схапували из земні, єк би й ни були ніколи слабі, тай пустилиси до єсел борше їсти сіно. | І корови одна за одною так схапувалися із землі, немов і не були ніколи хворі, та й пустилися до ясел швидше їсти сіно. |
Він си їй зрадував у души, бо вже здавну мав на ню гадку, лиш через близке сусідство ни хотів її зачєпати на то «діло», аби почерез «пусте» ни мати чєсом в сусідстві єкогос перегону з її чоловіком, Шкиндиним Иваном, бо знав, шо він її ревнував навіть вид плотів, а ни повид людий. | Він у душі зрадів їй, бо вже здавна мав на неї гадку, лиш через близьке сусідство не хотів її зачіпати на те «діло», аби через «пусте» не мати в сусідстві сварки з її чоловіком, Шкиндиним Иваном, бо знав, що він її ревнував навіть до плотів, а не лише до людей. |
Дай вам Боже з роси, з води, з паші, з ліса, з рілі — усего добра й достатку». | Дай вам Боже з роси, з води, з паші, з лісу, з ріллі — усього добра й достатку». |
Тай Дарадуда йиму повірив. | Та й Дарадуда йому повірив. |
Лиш у молодого вже ни було вінка на шєпці, а в молодої стоєв він на голові зверхє на білій перемітці, шо в ню була завита, єк кожда видданиця, а ни на бовтицях, єк у дівчєни, бо вна вже була новачка, а ни книгиня. | Лиш у молодого вже не було вінка на шапці, а в молодої був він на голові зверху на білій перемітці, що на ній була завита, як у відданиці, а не на бовтицях, як у дівчини, бо вона вже була новачка, а не княгиня. |
Тай то вже вірна правда, шо чоловік нігде би си так добре ни розпизнав тай ни приговорив навіть и д’чєлідині, а ни то будь д’єкому чоловікови, єк при пійці». | Та й то вже суща правда, що чоловік ніде б так добре не розпізнався та й не приговорив навіть і до жінки, а не лише до будь-якого чоловіка, як при чарці. |
Її то куражило, вна, притропочуючі здрібонька ногами, приспівувала йиму любо: «Ой я піду данцувати, хороми си крив’є, Я би дала, ти би узєв, та люде си див’є». | Її то заводило, вона, притоптуючи здрібонька ногами, приспівувала йому любо: Ой я піду танцювати, хороми ся кривлять, Я би дала, ти би узяв, та люди ся дивлять. |
«Гаразд єк ти дужий, леґіню», — весело сказав дідо, беручі мене на коліна пестити, цулував прилипачько в лице. | «Гаразд, як ти дужий, леґіню», — весело сказав дідо, беручи мене на коліна пестити, й липуче цілував у лице. |
Тай оперед ним плакали рідков живицев біліючі рани, пороблені йиго руков на тілах трьох первовічних смерік, рідних близниц-посестриц. | І перед ним плакали рідкою живицею рани, пороблені його рукою на тілах трьох первовічних смерек, рідних близнючок-посестриць. |
Пахав з табакирки табаку, чіхав, єк вівця вид чемериці, тай кашлав, єкби в бубонь бив, и то си йиму вдавало, бо він був спороватий. | Діставав із табакерки тютюн, чхав, як вівця від чемериці, й кашляв, немов у бубон бив, бо він був дихавичний. |
Вид овец з полонини увійшли на стаю перші вівчєрскі пси, аби ватаг дав їм вже зароблений ними їх обід. | Від овець із полонини увійшли на стаю перші вівчарські пси, аби ватаг дав їм уже зароблений обід. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.