target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Шо то за чоловік був?» — запитавси хєтро в боднаря Иванчік. | Що то за чоловік був?» — запитав хитро в боднаря Иванчік. |
Баба досвіта на Видорші здоймила з-пид образів трійцу єворівскої роботи, мудро вирізану в пишні узори. | Баба вдосвіта на Видорші дістала з-під образів свічник-трійцю яворівської роботи, мудро вирізьблений пишними узорами. |
Ци шє дзвонєт дзвони на світі?. | Чи ще дзвонять дзвони на світі?. |
Кілько вже обкотилоси овец та кіз. | Скільки вже окотилося овець і кіз. |
Лиш мене ни конєрували ні до єкої роботи, бо я був шє малий. | Лиш мені не давали жодної роботи, бо я був ще малий. |
«Я таки вас обох прошу: поверніт на Дубову. | «Я таки вас обох прошу: зайдіть на Дубову. |
Книзєта пили до старині, а стариня їм відздоровкнула: «Пийте, діточки, здорови! Най Біг даст вам на пожиток та на многа літ. | Князята пили до старині, а стариня їм відздоровкнула: «Пийте, діточки, здорові! Най Біг дасть вам на пожиток та на многа літ. |
Тогди Арідник був си так торгнув из того крісла, шо аж земня задрижєла, а то гов! Тпррр — нима куда! Имили ланци йиго у тим кріслі, єк би саморидні. | Тоді Арідник так рвонув із того крісла, що аж земля задрижала, та марно! Тпр-р-р — нема куди! Тримали ланцюги його в тому кріслі, немов саморідні. |
Понад вечєр надійшов Ботик з пропоєм до Костюка, але видразу ни ближивси на Костюково подвірє. | Під вечір прийшов Ботик із пропоєм до Костюка, але відразу не заходив на Костюкове подвір’я. |
Казали: «Певне, бестия ни хотіла си з ним так пестити, єк би був він хотів тай то любив, тай тимунь він ретенно мислив про инчу чєлідь, тай то так силно, шо аж та си чєлідь йиму мала снити. | Казали: «Певне, бестія не хотіла з ним так пеститись, як він хотів і любив, тому він мислив про іншу жінку, і так сильно, що аж та жінка йому мала снитися. |
Тай депутати вже зачінали маґулити ґаздів з худобами, кождий у свою полонину. | Та й депутати вже починали заманювати ґазд із худобою кожен у свою полонину. |
Иванчік смутно всміхнувси: «То так світ кажет, шо чєсом мусєт всі покутувати через одного, а чєсом оден через усіх». | Иванчік сумно всміхнувся: «То так у світі діється, що часом мусять усі покутувати через одного, а часом один через усіх». |
То вна мусит тобі зчєзнути з голови, єк лиш ти хукнеш тай плюнеш». | Вона мусить тобі щезнути з голови, щойно ти хукнеш та й плюнеш». |
А книгиня, то сховаласи мижи чєлідьов у куті, на запічку. | А княгиня сховалася межи жінками в кутку, на запічку. |
Дідо розказував, шо тота тисова флоєра походила вид ватажка опришків Дмитра Василюкового, понад икого ніхто крашше ни умів зайграти у флоєру. | Дідо розказував, що та тисова флояра походила від ватажка опришків Дмитра Василюкового, і ніхто краще від нього не умів заграти на флоярі. |
Хя — устидайси навіть про це мині згадувати бірше», — казав Шкинди збушно Довгий, фалічі Дарадуду: «Таже мо-о-о, та тот ни боїтци навіть самого Олексія з Плоскої. | Хя, устидайся навіть про це мені згадувати більше, — переконував Шкиндю Довгий, хвалячи Дарадуду: — Таж, мо-о-о, він не боїться навіть самого Олексія з Плоскої. |
Бувало, понад него ніхто би був крашше ни зайграв у скрипку старовіцких игрий при пійці ґаздам до співаня. | Ніхто краще від нього не заграв би на скрипці старовіцьких ігор при пиятиці ґаздам до співання. |
Ой га! Хя! Тай шо він ніби годен таке показати нам, ніби й ми ни косарі, ци шо?». | Ойга! Хя! Та й що він ніби годен таке показати нам, ніби ми не косарі, чи що?. |
Виділи, шо й Иванчік ни був простий чоловік, коли так з ним говорит Дарадуда. | Виділи, що й Иванчік не був простий чоловік, коли так із ним говорить Дарадуда. |
Так само вид Семена Стовпника аж до Обрітенія, шо припадаєт дев’єтого тижня по Різдві, казав, шо треба пантрувати за погодов кождої днини, бо вид Обрітенія; обертаєтси погода полудь осінних и зимових місєців, й така будет погода цілу весну, літо й осінь аж до Семена Стовпника, єк була вид Семена Стовпника до Обрітенія. | Так само від Семена Стовпника аж до Обретіння, що припадає дев’ятого тижня по Різдві, казав, що треба пантрувати за погодою кожної днини, бо від Обретіння обертається погода від осінніх і зимових місяців, і така буде погода цілу весну, літо й осінь аж до Семена Стовпника, яка була від Семена Стовпника до Обретіння. |
За тото и йиго люде дуже навиділи,вельбили, тай просили Бога за йиго маржинку, здоров’є та й видпушшінє гріхів. | За це його люди дуже шанували та й просили Бога за його маржинку, здоров’я і відпущення гріхів. |
Йду-у-у, йду-у-у», — шо аж ми бурлак пукаєт від голосного крику, тай боржій біжу д’жінці в хату, переклинаючі: «Та ни латрай на мнє тілько, латрала би ти біда на голов, таже ни оглух єс, чуєш, шо зараз йду. | Йду-у-у, йду-у-у”, що аж мені борлак тріщить від голосного крику, та й швидко біжу до жінки в хату, переклинаючи: “Та не горлань на мене стільки, горлала б тобі біда на голову, та ж не оглух я, чуєш, що зараз іду. |
Табори, виходічі кожда у свій кут, плєсали, випераючіси перед усим збірним народом, одна табора напротів другої. | Ватаги, виходячи кожна у свій кут, плєсали, показуючи себе перед усім збірним народом, — одна ватага навпроти іншої. |
Але єк вавкнув на поду котик, то Малиш нараз перервав бесіду, взєв Иванчікову судину на обертин тай мовчки пішов з нев у ватрєник назадь хати, де в головеньках вічно тліла в него жива ватра, ни вигасаючі ні вночі, ні вдень. | Але коли нявкнув на горищі котик, Малиш нараз перервав бесіду, взяв Иванчікову посудину на обертин і мовчки пішов із нею у ватерник поза хатою, де вічно тліла в нього жива ватра, не вигасаючи ні вночі, ні вдень. |
При тих словах він остро намахував кулаком ув очі ничістий силі. | При тих словах він гостро намахував кулаком в очі нечистій силі. |
Старший дєк Місько, мішшянин родом, по-пански убраний, середного віку чоловік, великий сміхованец, до сліз смієвси з бійки Трайкала з Гольком. | Старший дяк Місько, з роду міщанин, по-панськи вбраний, середнього віку чоловік, великий сміхованець, до сліз сміявся з бійки Трайкала з Гольком. |
А ти, єк єс є замотиличєна у голові, то собі й далі таков будь. | А якщо ти така замотиличена в голові, то собі й далі такою будь. |
У тот раз єкраз Ботик уговкав свого коня тай поновно давав приказ до стріліня пропійцем, але так осовито, шо аж Костюково весілє збоєлоси того гуку, шо мав у тій хвили бути з жєбівских пістолет. | Ботик зрештою уговкав свого коня й наново давав наказ до стрільби пропійцям, але так різко, що аж Костюкове весілля злякалося того звуку, що мав грянути із жаб’ївських пістолів. |
Отчє, скажу ти поправді, шо мальфарі ни розказуют будь-кому тай ни учут так легко будь-кого мальфий тай примівок, бо вни лиш є для них самих. | Отче, скажу тобі по правді, що мольфари не розказують будь-кому та й не вчать так легко будь-кого мальф і примівок, бо вони лиш є для них самих. |
«Єк дужий, Ива’?» — заговорив так нинадієно за плечіма йиму чілідинский голос, шо він на топоришє підштрик вид земні: аж у пазуху собі плюнув, так си перепудив. | «Як дужий, Ива’?» — несподівано пролунав за його плечима жіночий голос, так що він на топорище підскочив від землі: аж у пазуху собі плюнув, так перелякався. |
П’єтниця, так само, єк середа, є божка. | П’ятниця, так само як середа, є божка. |
Та за тото, шо вни штили сонце так єк Бога. | Та за те, що вони шанували сонце так, як Бога. |
«Та ми йдемо від Красійчука, бо гонив нас туда ватажко пушкарів з Стебних, Юріштан, з отсев буженицев, тай тот ворог ни хочєт її приймити вид нас. | «Та ми йдемо від Красійчука, бо гонив нас туди ватажко пушкарів зі Стебних, Юриштан, із оцією бужениною, та той ворог не хоче її прийняти від нас. |
Кажу ти, шо я вже би си була давно з ним полюбила, бо він бигме шо мині си вдав!» «Тай мині си вдав», — заздрісно сказала Мандрюкова, а єк уздріла, шо Марічка за це на ню си похмурила, то закрутила инчеї: — «Але однако я би си з ним ни хотіла любити, бо я инчеї натури, єк ти. | Кажу тобі, що я вже б давно з ним полюбилася, бо він, бігме, дуже мені сподобався!» «Та й мені сподобався, — заздрісно сказала Мандрюкова, а коли побачила, що Марічка за це на неї насупилася, то закрутила іншої: — Але я би з ним не хотіла любитися, бо я іншої натури, ніж ти. |
Джюнда хожував у колєдниках понад шістьдесєть років, то зазнав усєкі чєси. | Джюнда ходив у колядниках понад шістдесят років, то зазнав усякі часи. |
Инак то ни є, лиш так. | Не інакше, лиш так. |
Зчєзни!. | Щезни!. |
В Якова Бойкового в Акрешорі. | У Якова Бойкового в Акрешорі. |
Ой бигме, шо ні. | Ой бігме, що ні. |
Уни вівці дуже шєнували. | Вони овець дуже шанували. |
Ніхто з жєбівців ни хотів и краплі горівки випити ні вид Костюка, ні вид йиго шинкарів, єк прийшли д’ним узістріть поза ворота разом из цілов свойов музиков тай цілим весілєм витати їх, бо зустиду аж ни розуміли, шо з собов дієти. | Ніхто з жаб’ївців не хотів і краплі горілки випити ні від Костюка, ні від його шинкарів, які вийшли їм назустріч за ворота разом із музиками й цілим весіллям вітати їх, бо з устиду аж не розуміли, що з собою діяти. |
Олексій тоти ківки бив помали, цілих дев’єть день так, єк то си б’єт ківки. | Олексій ті ківки бив помалу, аж дев’ять днів, так, як то й б’ється ківки. |
Ху-тфі ни май моци та путері до цего слабого, пороженого Дмитра», — дав си йиму напити до трох раз тої примівки відгашеної ватри. | Ху-тфі, не май моці та сили до цього хворого, враженого Дмитра», — дав йому напитися тричі тої примівки, відгашеної ватри. |
Сіруни зійшли з полонини ситі, єк ріпа. | Сірі зійшли з полонини ситі, як ріпа. |
Цілий чєс ми доїдала, коли то ти до неї в гості на Волоокий перейдеш. | Усе допитувалася, коли ти до неї в гості на Волоокий перейдеш. |
Він завжде, бувало, говорив, шо волієт з розумним загубити, єк из дурним найти. | Він завжди, бувало, говорив, що воліє з розумним загубити, ніж із дурнем найти. |
Другої днини на Уведениє нічьо ні їст, ні п’єт цілий день аж до вечєра. | А наступного дня, на Уведення, нічого не їсть і не п’є. |
На плечьох крешенєк-сардак, а на сардаці висів йиго срібний хрест заслуги. | На плечах сардак, а на сардаку висів його срібний хрест за заслуги. |
А видколи єли люде ни чтити праведне Сонечько, вид тогди стало на світі туго жити. | А відколи люди перестали вшановувати праведне Сонечко, відтоді стало на світі туго жити. |
Бо він любив так гладко косити, єк бритвов бритити. | Бо він любив так гладко косити, як бритвою голити. |
Шкиндя з Довгим того вечєра вже в хороми на данці ни входили. | Шкиндя з Довгим того вечора вже в хороми на танці не входили. |
— Дарадуда сердито всміхнувси. | — Дарадуда сердито всміхнувся. |
«Штуркнімси, єк маєш охоту», — усміхаючіси, відповіла Костючка. | «Штуркнімся, як маєш охоту», — усміхаючись, відповіла Костючка. |
Тай єке, відав, з-за житя фіґляве та заноре, таке будет, бізівно, й по смерти фіґляве та ничємне, слих би му пропав». | Та й який за життя фіґлявий та впертий, такий буде, певно, й по смерті фіґлявий та нечемний, слих би йому пропав». |
А в тот понедівнок, через писанку, то й вна була в гонорі та завелиці. | Але в той понеділок через писанку й вона була в гонорі та пошані. |
«Богу дєкувати, шо все миром тай шо по-старому», — ласкавим голосом закінчєв Шкиндя витанє. | «Богу дякувати, що все миром та й що по-старому», — ласкавим голосом закінчив Шкиндя вітання. |
Най зчєзаєт. | Най щезає. |
А єк кліпнула очіма, то сади зацвили білим, єк молоко, цвітом. | Кліпнула очима, то сади зацвіли білим, як молоко, цвітом. |
«Но дивітци, люде добрі, шо це за справний чоловік?. | «Но, дивіться, люди добрі, що це за справний чоловік?. |
Цур та осина вашим гадкам вид мене». | Цур та осина вашим гадкам від мене. |
Колєдники розмєцкували по кавалкови лоєної свічьки в пушках, клали йиму її на пиріг, єк він зажмурки ніс йиго у рот тай він, разом з пирогом, їв по кавалкови свічьки. | Колядники розминали в пушках по шматочку лойової свічки, клали йому її на пиріг, як він зажмурки ніс його до рота й разом із пирогом їв. |
Узєв свій кріс на плечя тай пішов лісом просто на Люпайлівску Кичіру. | Узяв свій кріс на плечі й пішов лісом просто на Люпайлівську кичеру. |
Голубані то ни переставали в селі жєлувати вічно запрєжених в єрем волив: Рикала голубаня сірому бикови: Ти ни маєш, сірий бику, гаразду николи, Бо бідуєш зимі в єрмі, навесні у плузі. | Голубки не переставали в селі жаліти вічно запряжених у ярмо волів: Рикала голубаня сірому бикові: Ти не маєш, сірий бику, гаразду ніколи, Бо бідуєш взимі в ярмі, навесні у плузі. |
Кочєлиси жєлисні голоси дзвонів Річками, стихаючі горами. | Котилися жалісні голоси дзвонів Річками, стихаючи горами. |
Барани до лою пасли вже вид Илів, єк зійшли з полонини, окроме у паши. | Барани вже від Іллі, коли зійшли з полонини, паслися окремо, нагулювали жир. |
Шо з слави, єк голод калюхє порет?. | Що зі слави, якщо голод доймає?. |
Ніби то він зберав тай клав собі за крисаню тоти многі співанки, шо то, тужічі ними в селі за вівчєрями, посилала їх дівчєна любому вівчєреви вітрами в полонину, розсипаючі їх там чічками в шовкових травах. | Немов збирав і клав собі за крисаню ті численні співанки, які, тужачи ними в селі за вівчарями, посилала дівчина любому вівчареві вітрами в полонину, розсипаючи їх там чічками в шовкових травах. |
Луцьо, фалічі війта, фалив и давні чєси: «Ото були добрі чєси, тай мині си тогди добре жило», — говорив він, весело сміючіси, — «бо я у війта тай Юріштана був за вірника, тай до усего був їм надібний и вни мене дуже любили, бо шо їм було треба, то я постарав тай зробив. | Луцьо, хвалячи війта, хвалив і давні часи: «Ото були добрі часи, та й мені тоді добре жилося, — говорив він, весело сміючись, — бо я у війта і Юриштана був за вірника та й до всього був їм потрібний, і вони мене дуже любили, бо що їм було треба, то я постарав та й зробив. |
Він ни годавав їх сімнєм, так, йик ни оден то робит, аби вни мали в мірі бирше молока, йик звикло мают, бо то фіґлі отакі робити то він зроду ни любив. | Він не годував їх насінням, як це часто роблять, аби вони мали в мірі більше молока, ніж зазвичай мають, бо робити такі фіґлі він зроду не любив. |
Вна си засмієла. | Вона засміялася. |
Зразу, то ця мандатарія пидлєгала кутскій мандатарії. | Спершу ця мандаторія підлягала Кутській мандаторії. |
Иванчік, збераючіси йти до Шкинді робити йиму деревишшє, вічну хату, наказував їй: «Чюєш?. | Иванчік, збираючись іти до Шкинді робити йому домовину, вічну хату, наказував їй: «Чуєш?. |
Тай так жити присудило йиму дванайціть судців у ту хвилю, єк він родивси з материної отроби на цес світ». | Та й так жити присудило йому дванадцять суддів у ту хвилю, коли він народився з материної утроби на цей світ». |
Депутат нарубив Иванчікови на раваш так само, кілько він мав овец тай кіз дійних, а кілько єлівника, тай сам бив коров’єчу бриндзу. | Депутат також зарубав Иванчікові на раваші, скільки він мав овець та й кіз дійних, а скільки ялівника, і сам бив коров’ячу бринзу. |
Новісенький, лишень шо від кушніря з Жєб’я принесений. | Новісінький, щойно від кушніра з Жаб’єго. |
Хотіла, аби понад ню ніодна чілідина у тот волочівний понедівнок на цвинтари ни була крашше зібрана. | Хотіла, аби жодна жінка того Великоднього понеділка на цвинтарі не була краще від неї зібрана. |
Усі двері нам поколет, тріскаючі ними, тріснула би й йиму тота головка йиго ничємна та остудна». | Усі двері нам поколе, траскаючи ними, траснула би йому тота головка його нечемна та остудна». |
Я тебе суда ни кликав, ни запрошєв тай ни призивав. | Я тебе сюди не кликав, не запрошував та й не призивав. |
Шо ни моливси до того Бога, шо попи наказували до него молитиси, лиш до свого Бога-Сонця, тай то по-своєму, по-старовіцки, та шо лиш на мальфах жив. | Що не молився до того Бога, що попи наказували до нього молитися, лиш до свого Бога-Сонця, та й то по-своєму, по-старовіцьки, та що лиш на мальфах жив. |
Тай обчєпаючі руками позашию йиго, сильно притиснула лицем до своїх білих грудий. | Та й, обіймаючи його за шию, сильно притиснула обличчям до своїх білих грудей. |
Насипала боїчьким окропом тай приставила у печі варити юшку на вечєрю. | Залила окропом, який аж кипів, та й приставила в печі варити юшку на вечерю. |
Сидит дівка з леґінцем, накриласи рукавцем. | Сидить дівка з леґінцем, накрилася рукавцем. |
А найбірше було коний сорокатих, товстих, єк печі, красно висідланих гоноровими сідлами. | А найбільше було коней сорокатих, товстих, як печі, красно висідланих гоноровими сідлами. |
Тай то йиго відав трошки задражнило, бо він, чухаючіси в потилицу, досадно сказав: «Ти, пустий мальфарю, відав єс и мене задоїв у молоці?. | Та й то його, певно, трішки задражнило, бо він, чухаючи потилицю, досадно сказав: «Ти, пустий мольфаре, певно, й мене перевершив?. |
Треба жінку шєнувати, коли хочеш мати, Бо вна тобі ни наймичка все поле зорати». | Треба жінку шанувати, коли хочеш мати, Бо вна тобі не наймичка все поле зорати. |
Але шо він міг з бідами подієти, єк уни всі троє разом дули пацирку на него, єк гадя. | Але що він міг із бідами вдіяти, якщо вони всі троє разом дули пацирку на нього, як гаддя. |
«Я вже видразу вижу, Луцьку, шо це за пусте коромесло» — аж усміхаючіси до того креса в руках, фалив йиго Иванчік. | «Я відразу бачу, Луцьку, що це за пусте коромисло, — аж усміхаючись до того кріса в руках, хвалив його Иванчік. |
Окриєв на цілим тілі, весело вцірєючіси. | Йому полегшало, він весело всміхнувся. |
Зиркаючі гнівом на Шкиндю з Довгим, так сердито поправив собі шєпку на голові, єкби си був хотів з ними до рукопашної бійки чєпнути. | Зиркаючи гнівом на Шкиндю з Довгим, так сердито поправив собі шапку на голові, немов хотів із ними до рукопашної бійки стати. |
Й приказуєт у найвисшім тридев’єтим небі свому підручному богови громів — Перунови вже вид Благовішшіня володіти над світом громами. | І наказує в найвищім тридев’ятім небі своєму підручному богові громів — Перунові — уже від Благовіщення володіти над світом громами. |
Ни жиєт він зо мнов так, єк то жиют инчі ґазди з своїми ґаздинями, шо си радєт з ними над ґаздівством. | Не живе він зо мною так, як то живуть інші ґазди зі своїми ґаздинями, що радяться з ними над ґаздівством. |
«Я си ни сержу, брате, бо в жінки є доста того, людем тай мині. | «Я не серджуся, брате, бо в жінки є досить того людям та й мені. |
— «Ти ни брешеш це мо-о-о?» — запитавси перепуженим голосом в хлопця, ступакуючі ниспокійно ногами, єк норовистий кінь. | — Ти не брешеш це, мо-о-о?» — запитав переляканим голосом у хлопця, поступаючи неспокійно ногами, як норовистий кінь. |
Тай знов собі став збоку весіля, припертий плечіма до кіля в плоту. | Та й знов собі став збоку, сперся до кілля в плоту. |
Вни пили, співали та фалилиси одни протів одних стрілецтвом та своїми богацтвами. | Вони пили, співали й хвалилися одні перед одними стрілецтвом та своїми багатствами. |
Біг чвалом вдолини, запускаючіси шораз то глібше в провал густої первовічної сигли. | Біг чвалом униз, спускаючись щораз глибше в густу первовічну сиглу. |
«Дай Боже, аби й ти здоров був, пишний ґаздо, тай твої діточки, — виддєчівси словами Иванчік Ботикови, тай запитавси в него обода, — а то чія дівчєна оттота, шо перше несла Матку Божу на проріз, а тепер идет, генде, разом з твойов жінков?». | «Дай Боже, аби й ти здоров був, пишний ґаздо, та й твої діточки, — віддячився словами Иванчік Ботикові та й запитав у нього натомість: — А то чия дівчина, що несла Матку Божу до ополонки, а тепер іде онде разом із твоєю жінкою?». |
Але ти таки любиш брехати, нислівний єс. | Але ти таки любиш брехати, не дотримуєшся слова. |
А в Иванчікової доньки, в Жолобі, видко було лишень шош трийціть косарів. | А в Иванчікової доньки, в Жолобі, видко було лише зо тридцять косарів. |
А другі бисаги налагодила перепічок, аби їх роздати на цвинтари бідним на Великдень за тоти душі, шо пішли з того місця, шо вни на нім жили. | І приготувала другі бесаги з перепічками, аби їх роздати на цвинтарі бідним на Великдень за ті душі, що пішли з того місця, на якому вони жили. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.