target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
А єк знизєлиси понад верхє низко, то з таков силов запералиси в ґруні, єкби хотіли зривнати гори з долинами. | А якщо знижувалися, то з такою силою запиралися в ґруні, немовби хотіли зрівняти гори з долинами. |
Але Джюнда прото великий фіґоль. | Але Джюнда — великий фіґоль. |
Дідо єк мене уздрів, то лиш жєлисливо подівивси на мене своїми добрими очіма. | Дідо як мене уздрів, то лиш жалісливо глянув своїми добрими очима. |
А навіть йиго сукровишшє, то могло би вночі й кликати на нас». | А навіть його сукровище могло б уночі й кликати нас». |
А хоть сердиласи, то мовчєла, уважєла почерез Федька, бо він був чємний чьоловік, уважєв її, а ни так, йик другі мушіне, шо лихо жиют з своїми жинками тай хотєт, аби лиш їм було всьо можна, а ни їх жинкам. | А хоч і сердилася, та мовчала, зважала на Федька, бо він був чемний чоловік, зважав на неї, а не так, як інші чоловіки, що кепсько живуть зі своїми жінками та й хочуть, аби лиш їм було все можна, а не їхнім жінкам. |
Гм, гм. | Гм, гм. |
Й по тому баба свою доньку пизнала. | І по тому баба свою доньку впізнала. |
Хіба серцу жєль додамо, назад відійдемо». | Хіба серцю жаль додамо, назад відійдемо. |
Але й Шкиндя з Довгим у тот чєс ни так-то дуже твердо почєпали Иванчіка. | Але й Шкиндя з Довгим у той час не дуже твердо зачіпали Иванчіка. |
Зострахє я лелів, єк лист на трепеті. | Зо страху я дрижав, як лист на трепеті. |
А свєтий Юрій єк розимок свої вісні брами, то вилетіла на світ, єк ластівка, єдерна весна. | А святий Юрій відчинив свої вісні брами, й вилетіла на світ, як ластівка, запальна весна. |
Але Марічка ни втерпіла. | Але Марічка не втерпіла. |
Ліс зашумів легоньким вітриком, змішеним из запахом живиці, а в нім, ни угаваючі майже, ковали весело зазулі та розкішно співали птахє, плетучі нові гнізда, чібірскали єдерно довстріту Иванчікови: «Весна раз у рік, раз у рік, Хто ї втрати, втрати, Банувати буде, банувати буде Кождий чьоловік, чьоловік, чьоловік». | Ліс зашумів легеньким вітерцем, змішаним із запахом живиці, а в нім, не вгаваючи майже, кували весело зозулі й розкішно співали птахи, плетучи нові гнізда, палко щебетали назустріч Иванчікові: Весна раз у рік, раз у рік, Хто її втратить, втратить, Банувати буде, банувати буде Кожний чоловік, чоловік, чоловік. |
Він ни видчєкав вид Олексія в йиго слабости. | Він не відходив від хворого Олексія. |
Тай маєт тот кордач велику силу в собі до пасення овец у полонинах, тимунь носєт йиго на голим тілі в полонинах ціле літо головні вівчєрі. | Та й має той кордач велику силу в собі до пасіння овець у полонинах, тому носять його на голім тілі ціле літо головні вівчарі. |
Мо! Таже тобі си лишєєт на пастирів, тай на ґаздівку вид овец все ранішне й вечірішне молоко, а нам на вівці лиш идет полуднєшне молоко на бриндзу». | Мо! Таж тобі лишається на пастухів і на ґаздівку від овець усе вранішнє й вечірнє молоко, а нам лише полуднішнє на бринзу». |
Уздрів нараз, шо трафив на свого, бо потрафив урвати и в него струни мимо того, шо мав він вид скрипки оборону. | Уздрів нараз, що трафив на свого, бо той зумів урвати в нього струни, незважаючи на те, що мав він від скрипки оборону. |
Отворив очі. | Розплющив очі. |
Аж при кінци їди горівка май трохє бірше розв’єзала йиму єзик. | Аж наприкінці горілка трохи більше розв’язала йому язик. |
Він навіть у скрипку навчівси трохє йграти. | Він навіть на скрипці навчився трохи грати. |
Виддував свої великі слинаві губи так, єкби си був глумив чєліди в церкві, шо аж си зажмурєла від него. | Віддував свої великі слиняві губи так, немов глумився з жінки в церкві, яка аж зажмурювалася від нього. |
Він казав, шо йка за погідна є днина на Семена Стовпника, такий будет за погідний цілий рік. | Він казав, що якою погідною є днина на Семена Стовпника, таким погідним буде цілий рік. |
Джюнда дотєг повницу до кінця. | Джюнда дотяг повницю до кінця. |
Борзо вернувси у хату. | Швидко вернувся в хату. |
Луця ці слова, то аж го гладили так, єк би хтос йиго маслом мастив, бо, аж облизуючіси, говорив: «Ой бігме, шо ни брешеш. | Луця ці слова аж мов гладили так, як би хтось його маслом мастив, бо, аж облизуючись, говорив: «Ой, бігме, що не брешеш. |
Біднійший ґаздик ни смів сісти в чола стола, пид образами, аби богатший сів на йиго місце, у кінци стола, на постіль. | Бідніший ґаздик не смів сісти на чолі стола, під образами, аби багатший сів на його місце, у кінці стола, на постіль. |
«Та йкої біди ти си боїш?». | «І якої біди ти боїшся?». |
«Но! Най здорови будут оба», — видповіла ґречно Ботичка, тай привиталаси з ними, а вни оба привиталаси з дівчєнов. | «Но! Най здорові будуть обидва», — відповіла ґречно Ботичка та й привіталася з ними, а вони привіталися з дівчиною. |
Вас Бог двох обибрав світ испасати. | Вас Бог двох обрав світ рятувати. |
Дівчєна обіздріласи на піч, вздріла кота на опецку, тай сказала свому дєдеви: «Пустіт котика надвір, бо ачюй, на него мицкає Дарадуда знадвіря». | Дівчина глянула на піч, побачила кота на опецку та й сказала своєму дєдеві: «Пустіть котика надвір, бо його кличе Дарадуда». |
Махнув байдужно руков, ніби нічім ни питав, тай ни встаючі з кута коло печі, узєв з полиці верх двер свою любу флоєру тай зачєв игров у ню розгонити з свого серця тусок тай розвеселювати засмучену хату. | Махнув байдужно рукою, ніби нічим не переймався, та й, не встаючи з кута коло печі, узяв із полиці над дверима свою любу флояру й почав грою розганяти зі свого серця туск та й розвеселювати засмучену хату. |
Жили так, єк у тій співанці си співаєт: «Васирами, бутинами, в васирі зимую, По рокови, по півтора за любку ни чую». | Жили так, як у тій співанці співається: Васирами, бутинами, в васирі зимую, По рокові, по півтора за любку не чую. |
Поучів, котрі в року свєтки треба свєткувати, аби вліті фортуна ни била городи тай ни траптувала трави. | Поучав, котрі в році свята треба святкувати, аби влітку стихія не била городи та й не винищувала трави. |
«Но єк так, то я тобі за це, Грицьку, дєкую, бо я ни знав, шо то так треба робити». | «Ну, якщо так, то я тобі за це, Грицку, дякую, бо я не знав, що то так треба робити». |
Тай гадаю, шо бес си ни помилила, єк бес си з Иванчіком полюбила. | Та й гадаю, що ти не помилилася б, якби полюбилася з Иванчіком. |
Аж студений піт йиго збив. | Аж студений піт його збив. |
Приступив карапузови ногов до земні голов, а стара ноги, й обоє молотили у подавки ризками шибеника по хорбаці так, єк на току сніп. | Притиснув малому ногою до землі голову, а стара ноги, й обоє молотили різками шибеника по хребту так, як на току сніп. |
А витак, сміючіси, пошептала мині у вухо: «Нічьо ни бійси. | А відтак, сміючись, пошептала мені у вухо: «Нічого не бійся. |
Хя-хя-хя-хе-е-е», — смієвси. | Хя-хя-хя-хе-е-е, — сміявся. |
Навіть и коні мусіли сідати, помогати колідувати за столом. | Навіть коні мусили сідати, допомагати колядувати за столом. |
«Ні, він ни був слабий. | «Ні, він не був хворий. |
Усий нарід у коршмі закаменів. | Увесь нарід у корчмі закаменів. |
Борзо изшшібемо йиго тоти буйні роги. | Швидко зшибемо ті його буйні роги. |
У давнині, то у горах ни було такої тісноти, єк тепер. | У давнину в горах не було такої тісноти, як тепер. |
Тогди причювалоси мині, шо з долин лісів, зіваючих на нас чьорнов ґаворов, легонько покєвуючі зеленковатов фойов — увікала тоненьким голосом: «У-у-уві-і-і-ві-і-і», — тота йиго лісна, шо потайки з ним любиласи вже великі роки. | Тоді причувалося мені, що з долин лісів, які витріщаються на нас чорнотою, легенько похитуючи зеленкуватою хвоєю, озивалася тоненьким голосом: «У-у-уві-і-і-ві-і-і» — та його лісна, що потайки з ним любилася вже великі роки. |
А за ним ззаду ботия ишов Лесьо з тримбітов на плечьох, женучі наоперед себе писаний ботей. | А позаду йшов Лесьо з трембітою на плечах, женучи писаний ботей. |
А єка в п’єтницу й суботу, то таке буде літо й осінь. | А яка в п’ятницю й суботу, то таке буде літо й осінь. |
Витак видгасив ватри на видобраній воді у ґарчіку й насипав тої видгашеної ватри до того мазила. | Відтак відгасив ватри на відібраній воді в ґарчику й налив тої відгашеної ватри до того мазила. |
Навчіт її, єк посміватиси з підристка. | Навчить її, як насміхатися з підлітка. |
Навіть и котюги ни гавкали. | Навіть пси не гавкали. |
Ні в кого її такої нима ні до чого, єк у стрільця до креса. | Ні в кого її такої нема ні до чого, як у стрільця до кріса. |
Напровсєке поклав у бордюг два роги стрільного пороху, аби було чім набити пістолета, єк би си стребило. | Про всяк випадок поклав у бордюг два роги пороху, аби було чим набити пістолі в разі потреби. |
А я шо знаю удієти, Дми’?. | Що я можу вдіяти, Дми’?. |
Скрутив словами, бо відповів — Воїстен воскрес. | Скрутив словами, бо відповів: «Воістину воскрес. |
Ану подивиси, хло, єк мнє излагодили кутскі левізоре за тото, шо я помогав ловити тітінарів тай шукав у людий конробанту. | Ану подивися, хло’, як мене побили кутські ревізори за те, що я допомагав ловити тютюнарів та й шукав у людей контрабанду. |
Навіть мав осібний мішок на кремінє до креса, тай мав осібну тобівку до стрілецтва таку, шо крім него ніхто си ни смів до неї й дотєнути, тай він лиш тогди її уберав, єк йшов на стрілецтво, а бірше ніколи. | Навіть мав осібний мішок на кремені до кріса й осібну тобівку до стрілецтва таку, що, крім нього, ніхто не смів до неї й доторкнутися, і її він лиш тоді брав, як ішов на стрілецтво, а більше ніколи. |
Ботик ласкаво сказав: «Проше шукати, стрільцям ни боронено, тай єк її ймете в моїм дому, то й озмете вид мене собі тоту вашу добич». | Ботик ласкаво сказав: «Прошу шукати, стрільцям не боронено, та якщо піймаєте в моїм домі, то візьмете від мене собі ту вашу здобич». |
Казав, шо Теплого Олекса завжде припадаєт дванайцітого тижня вид Риздва. | Казав, що Теплого Олекси завжди припадає дванадцятого тижня від Різдва. |
Тай потєг загадочно очіма на Шкиндю з Довгим коло ватерника, єк уни гордо гопали з пістолет, реготічіси з Ботика тай йиго пропою, єк коні. | Та й повів загадково очима на Шкиндю з Довгим коло ватерника, як вони гордо гупали з пістолів, регочучи з Ботика та його пропою, як коні. |
Хоть бих ціле житє пропадала сама без чоловіка. | Хоч би ціле життя пропадала сама без чоловіка. |
Тай ни бійси, шо си ни поможет. | І не бійся, що не поможе. |
А в цілій голові, то так, єк би буря, пудно зашуміло, аж у вухах йиму задзвонило та зацвіркотіло, єк би свершки там цвіркотіли. | А в цілій голові — так, як би буря, страшно зашуміло, аж у вухах йому задзвеніло й зацвіркотіло, немов цвіркуни там завелися. |
Обрахував з книзем гроші тай на всий рот голосно її викликав — кілько звержено у повницу гроший. | Порахував із князем гроші й усім оголосив, скільки складено в повницю грошей. |
Став зверхє на буркници даха тай там поклав вид себе оборону та зачєв борше робити обертин, аби завернути назад туда то пудне Дарадудино насланнє, відків вно до него летіло. | Став зверху на гребені даху та й там поклав від себе оборону й почав швидше робити обертин, аби завернути те страшне Дарадудине наслання туди, звідки воно до нього летіло. |
На коритах, при вході з Иванчікового ґрунту на Джундину царинку, насипав Иванчік грани з живої ватри на земню своїй худибці, шо йшла в полонину, так, би вна вся почерез тоту живу ватру переступила. | На коритах, при вході з Иванчікового ґрунту на Джюндину царинку, насипав Иванчік жару з живої ватри на землю своїй худібці, що йшла в полонину, так, аби вона вся через ту живу ватру переступила. |
Навіть на Жєб’є, на Єсеново та у Єворово кликали мене березувати. | Навіть у Жаб’є, у Ясенів та в Яворів кликали мене березувати. |
Розумієш?» — завзєто шворкнув попид ніс Довгому Иванчік. | Розумієш?» — завзято шворкнув попід ніс Довгому Иванчік. |
З сухої короди підоймивси просто в небо сірий туман диму, розсипаючі в потемок ночі дрібні, золотом світучі вогнєні іскри. | Із сухої купи піднявся просто в небо сірий туман диму, розсипаючи в потемок ночі дрібні золоті вогняні іскри. |
Кичєри, вишші одни вид других. | Кичери, одна від одної вищі. |
Ти лиш на мольфах сидиш, сидів бес у нишєстю страшнім та великім», — лопотіла баба, стераючі мийков стів перед вечєрев. | Ти лиш на мальфах сидиш, абись сидів у нашестю страшнім та великім», — лопотіла баба, витираючи ганчіркою стіл перед вечерею. |
Вернувси знов у хату, а витак пишов и третий раз надвір просити ничісту силу й просив її тепер, обернений лицем на схід сонця. | Вернувся знов у хату, а відтак пішов і втретє надвір просити нечисту силу й просив її тепер, обернений лицем на схід сонця. |
А йиго, то лиш то, шо зносит тай иззіст, а бірше, то нічо». | А його — лише те, що зносить і з’їсть, а більше нічого». |
Гов! Тпртр-р-р…» Йиго голубі, єк небо, очі нараз склом стали. | Гов! Тпр-р-р-р…» Його голубі, як небо, очі нараз склом стали. |
Абес знав, шо цілий світ мет си з тебе поругати, шо ти ни міг си зважити стрілити законом, так, єк то стрілєют головні люде. | Знай, що цілий світ із тебе насміхатиметься, що ти не зміг зважитися стрілити причастям так, як стріляють головні люди. |
Лиш Шкиндя з Довгим на цвинтари вид Иванчіка бокували, єк вовки вид медведя, бо вид Костюкового весіля погано вни злом регнули на него. | Лиш Шкиндя з Довгим на цвинтарі від Иванчіка бокували, як вовки від ведмедя, бо від Костюкового весілля вони затаїли злість на нього. |
Так само досвіта у живний четвер головні ватаги та розумні депутати крутєт живу ватру тай сокотєт її в селі, у своїх ватерниках, аби ни загасла аж до полонинского ходу. | Так само вдосвіта в Живний четвер головні ватаги й розумні депутати крутять живу ватру та й стережуть її в селі, у своїх ватерниках, аби не загасла аж до полонинського ходу. |
А хотівше, аби си йиго лісна ни ймила, то він мусит зараз на другий день, наколи лиш зачнет си йиму чєлідь снити, тот сон комус другому розказати, й то поправді. | А щоб його лісна не піймала, він мусить наступного-таки дня, щойно почне йому снитися жінка, той сон комусь розказати, і то по правді. |
За икийс чєс увійшов Дарадуда в хату. | За якийсь час увійшов Дарадуда в хату. |
Видко було, шо надсідно йшов, бо пудно засипси, дихав так, єк би у циганский міх дув. | Видко було, що швидко йшов, бо страшно засапався, дихав так, якби в циганський міх дув. |
Йиго душу шораз то гірше обгортав йкийс тусок, але чого, то він то ни міг видгадати. | Його душу щораз гірше огортав туск, але чому, він то не міг відгадати. |
Розперезав из себе на голим тілі вовнєний кордач, виплетений в живний четвер для полонини, тай почерез видгашену ватру, Божий вогонь и тот кордач пустив з кошєри на полонину в пашу перший раз по мірі мішінє овец. | Розперезав із себе на голім тілі вовняний кордач, виплетений у Живний четвер для полонини, та й почерез відгашену ватру, Божий вогонь, і той кордач пустив із кошари на полонину в пашу всіх овець уперше після міри. |
Вид того чєсу Иванчік ишє си ліпше побізував до стрілецтва, тай став шє завзєтійшим стрілцем, єк був дотів. | Від того часу Иванчік ще ліпше взявся до стрілецтва та й став ще завзятішим стрільцем, як був доти. |
А про Сухонького, то йиму навіть и на гадку ни падало, бо єк перейграв йиго, то гадав, шо то йкас біданка, а ни чоловік, тай тимунь навіть з ним си був й ни привитав. | А про Сухонького й гадки не мав, бо переграв його й гадав, що то якийсь бідака, а не чоловік, тому навіть із ним і не привітався. |
Знав примовити вид фиси, вид кіточьки, єк умастила товаре. | Знав примовити від фиси, від кіточки, якщо вкусила худобу. |
А за той чєс, шо Єлена рвала зілє, то Иванчік розплодив у ватернику житву ватру, викручєну досвіта в Живний чітверь, тай нев видгасив затри на ілий воді, видобраних з девєтьох головиц до схід сонця рано. | А за той час, що Єлена рвала зілля, то Иванчік роздмухав у ватернику живу ватру, викручену вдосвіта в Живний четвер, і нею відгасив ватри на воді, відібраній із дев’ятьох джерел до схід сонця. |
«Шош нас порахувало», — жертувала Никорівска дівка, данцуючі йиму під плечем. | «Щось нас порахувало», — жартувала Никорівська дівка, танцюючи йому під плечем. |
На віки віков, амінь!». | На віки віків, амінь!. |
Ни вискірєлиси давно так, єк тепер си вискірєют майже з кождої закутини бурдеї, бідні халупини через то, шо нарід біднієт, тай ни стане кождого на порєдні хати — великі забудованя. | Не вишкірялися давно так, як тепер вишкіряються майже з кожної закутини бурдеї, бідні халупини, через те, що нарід бідніє, та й не стане кожного на порядні хати — великі забудови. |
«Тфі», — плюнув, устидливо усміхаючіси, — «шкода лиш було мого заходу», — махнув байдужно руков тай пропихаючіси, єк бурсук, кріз джємори, гутурив шош сам из собов, єк дикий голубец у глухєх гучях, тай радуючіси красній весні-житю разом з пташками, славив велике, праведне Сонце — Бога, держителя світа. | «Тфі, — плюнув, соромливо усміхаючись, — шкода лиш було мого заходу», — махнув байдужно рукою та й, пропихаючись, як борсук, крізь хащі, бурмотів щось сам із собою, як дикий голуб у глухих заростях, радіючи красній весні-життю разом із пташками, славив велике праведне Сонце — Бога, держателя світу. |
Гуцули тогди великі фунта нехрестам засахсонили. | Гуцули тоді великі багатства нехристам повіддавали. |
Він мусів її випльовувати. | Він мусив її випльовувати. |
Ни турав на то, шо делеко, бо вітів зносив бисагами сушеної риби. | Не зважав на те, що то далеко, бо звідти зносив бесагами сушену рибу. |
Рохкали свині, верешєли кози. | Рохкали свині, верещали кози. |
Молодєчком, то ни знав він нієку злагоду зробити до креса ні собі, ні другому. | Замолоду не знав він ніяку злагоду зробити до кріса ні собі, ні комусь іншому. |
Таже ану ти лиш на него добре придивиси, то меш видіти сам, шо так у тє удавси, сараку, єк би ти з ока випав». | Ану, ти лиш на нього добре придивися, то сам побачиш, що так у тебе вдався, сараку, якби тобі з ока випав». |
Шо ці люде їм винні?» — Говорив він то, пудно пулькаючі очіма на Шкиндю з Довгим. | Що ці люди їм винні?» — говорив він то, страшно лупаючи очима на Шкиндю з Довгим. |
Він знав, шо на світі є мальфарі над мальфарами, й то такі, шо їх силу ніхто ни годен ні збагнути, ні зміркувати так, єк Божу. | Він знав, що на світі є мольфари над мольфарами, і то такі, що їхню силу ніхто не годен ні збагнути, ні зміркувати, так, як Божу. |
А вид такого устиду Боже крий кождого. | А від такого устиду Боже крий кожного. |
Навіть Иванчік пишов у данец з Марічьков, ни питаючі тим, шо Бог знає коли він оперед корчьмов на данци данцував. | Навіть Иванчік пішов у танець із Марічкою, незважаючи на те, що він бозна-коли перед корчмою танцював. |
Цілий чєс говорила чємно з дідом про всєкі ґаздівскі справи. | Увесь час говорила чемно з дідом про всякі ґаздівські справи. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.