target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Він тов примівков запрошєв до себе ничісту силу, царів градового вітрового, вогнєного й царя водєного. | Він тою примівкою запрошував до себе нечисту силу, царів градового, вітрового, вогняного й царя водяного. |
Ади — вно гезде. | Ади — ось воно. |
На гаразд уна вночі ни куєт. | На гаразд вона вночі не кує. |
Сами очі смієлиси, дивєчіси на синіючі верхи. | Самі очі сміялися, дивлячись на сині верхи. |
А Гирдлічка, бувало, лиш си хєтро из того засмієт, махнет байдуже руков, тай фіґляво изирчєт Юріштанови: «Піш пан же пшепадло», — тай далі курив собі безжурно свою любу оріхову люльку на довгим вишневим чобуці. | А Гердлічка, бувало, лиш хитро з того засміється, махне байдуже рукою та й жартома мовить Юриштанові: «Піш пан же пшепадло», — та й далі курить собі безжурно свою любу горіхову люльку на довгім вишневім чубуку. |
«Будем йти до рідного дєді йиго ратувати. | «Будем йти до рідного дєді його рятувати. |
За Джюндов потєгали цу колєду усі колєдники, шо виходили гурмов з розоденції на дідинец. | За Джюндою затягли цю коляду всі колядники, що виходили гуртом із резиденції на дідинець. |
А єк си май трохє підчмелили шумівков, то зачєли й співати на гробу всєких співанок, бо їх торонкий смуток, то шораз більше при горівці перемінювавси в буйну веселість. | А коли трохи підчмелилися шумівкою, почали й співати на гробу всіляких співанок, бо їхній торонкий смуток щораз більше при горілці змінювався на буйну веселість. |
На тих набутках вни набивали пістолета паперовими грішми тай з гонору ними стрілєли, показували людем, шо їм гроші нічо ни значєт, тай шо вни си нікого ни боєт, бо Юріштан навіть самого цісаря си ни боєв у горах, такий був сильний у своїм праві. | На тих набутках вони набивали пістолі паперовими грішми та й з гонору ними стріляли, показували людям, що їм гроші нічого не значать та й що вони нікого не бояться, бо Юриштан навіть самого цісаря не боявся в горах — такий був сильний у своїм праві. |
Вуйна вернуласи у хату, сміючіси. | Вуйна вернулася в хату, сміючись. |
— Смутно похітав головов: — «Тай шо з того?. | — Сумно похитав головою: — Та й що з того?. |
Шкиндев из серця аж стелепало, єк уздрів оперед собов Иванчіка. | Шкиндею аж струсило, коли побачив перед собою Иванчіка. |
Але єк си схопив дідо з-пид припічька, то видразу инчий став, єк би ни тот був. | Але коли схопився дідо з-під припічка, то відразу інший став, уже не той, що був. |
Пив кождий горівки, кілько лиш хотів, навіть и бідних з нев ни обминали. | Пив кожен горілки, скільки лиш хотів, навіть бідних із нею не обминали. |
Викрутивси сердито вид неї тай пишов у церкву. | Викрутився сердито від неї та й пішов у церкву. |
Может пужіти. | Може лякати. |
Ой так. | Ой так. |
Косарі нараз зачєли си кепкувати з Обарінчука: «Та ти, хло’, добрий, гоноровий косар, лиш твоя коса шош єла си робити нигоноровов, бо шош зачєла лихо тобі, до біди, рубати». | Косарі почали кепкувати з Обарінчука: «Та ти, хло’, добрий, гоноровий косар, лиш твоя коса зробилася негонорова, бо щось почала лихо тобі, до біди, рубати». |
За Фоков ишов на полонину ватаг Карпа з тримбітов на плечях та кресом почерез плечє. | За Фокою ішов на полонину ватаг Карпа з трембітою на плечах і крісом через плече. |
Верг в ні порожну вид примівки судину тай пишов з Дарадудиної хати так, шо до нікого й словом ни обизвавси, лиш так луснув, запераючі за собов у хату двері, шо вни аж розпуклиси надвоє. | Укинув у них порожню від примівки посудину та й пішов із Дарадудиної хати так, що до нікого й словом не обізвався, лиш так луснув, зачиняючи за собою в хату двері, що вони аж розкололися надвоє. |
Робив западки на вовків та медведів. | Робив капкани на вовків та ведмедів. |
А Ботик єк уздрів Иванчіка оперед собов, то так си йиму зрадував, єк праведному Сонечкови в нипогоду. | А Ботик, побачивши Иванчіка перед собою, так йому зрадів, як праведному Сонечкові в негоду. |
Він повеселів. | Він повеселів. |
Ни можна висипати помиї пид сонце. | Не можна виливати помиї під сонце. |
Єк просили молодєта Ботика з Ботичков на порозі брами на колач тай на чєсть, чєстуючі їх горівков, переваренов з медом из нової красно вирізбленої та вижированої дротиками кубки, старини з радости аж лиця сіяли. | Коли просили молодята Ботика з Ботичкою на порозі брами на калач та й на «честь», частуючи їх горілкою, перевареною з медом із нового красно вирізьбленого й вижированого дротиками кубка, старині з радості аж лиця сяяли. |
Витак розклав струнку у кошєру, поклав тот книш на земню у воротіх, а баба з вуйнов, аби си єгниці чінили, пустили почерез тот книш у кошєру мижи вівці на валованє двох красних чьорних баранів-лунчяків, таких вовнистих, шо аж си вовна з них по саму земню везла. | Відтак розклав стру́нку в кошарі, поклав той книш на землю у воротах, а баба з вуйною, щоб ягниці плодилися, пустили почерез той книш у кошару межи вівці на валування двох красних чорних баранів-однорічників, таких вовнистих, що аж вовна з них по саму землю звисала. |
Навіть ґрейцерів у них ни бракло. | Навіть ґрейцерів їм не бракувало. |
Мав тілько золота, шо міг си з ним зважити. | Мав стільки золота, що міг із ним зважитися. |
Верхє, то хати аж рипіли вид нагальних вітрів, шо пудно крутили смеречєм довгим, розколисуючі та вимахуючі ним у темних лісах, єк би повісемцем, тай галасливо шумнєчі, иноді бгали сиглове смеречє до земні так, шо аж ліси трішшєли. | Угорі — то хати аж рипіли від нагальних вітрів, що страшно крутили смеріччям довгим, розколисуючи та вимахуючи ним у темних лісах, немов повісемцем, та й із галасом іноді бгали сиглове смеріччя до землі так, що аж ліси тріщали. |
А Олексій, єкби навмисне, ни квапивси, помаленьки примов’єв та позівав над серстьов з коров тай над свойов паличков, шо ніколи з нев си ни розлучєв. | А Олексій, мов навмисне, не квапився, помаленьку примовляв над шерстю та й над своєю паличкою, що ніколи з нею не розлучався. |
Гадинов в’ючя річька з зеленими лугами лишєласи глібоко в долинах. | Річка, що гадиною вилася між зеленими лугами, залишилася глибоко в долині. |
Але за тото єк й я прийду на друге село до церкви, то й вни мині гонір віддадут, шє й на чєсть в коршму запросєт». | Але за те якщо і я прийду в інше село до церкви, то й вони мені гонор віддадуть, ще й на честь у корчму запросять». |
А так: хто годен, тот й ни голоден». | А так: хто годен, той і не голоден». |
Про того мальфаря Олексія тай мандаторову пригоду з ним, то так розказували, бувало, люде. | Про того мольфара Олексія й мандаторову пригоду з ним так розказували, бувало, люди. |
Побожно здоймив з голови смолену крисаню й схєлив свою сіду голову низко вдолину, аж до самої матери-земні. | Побожно зняв із голови смолену крисаню й схилив свою сиву голову низько, аж до самої матері-землі. |
И вуйна зарумнєниласи вид цеї бесіди, бо їй си здавало, шо дідо на ню шош потємнєєт… Але удала, шо вна ни розумієт то, шо дідо говорив до неї. | І вуйна зарум’янилася від цієї бесіди, бо їй здавалося, що дідо на неї щось затаює… Але вдала, що не розуміє того, про що дідо говорив. |
А у Великодний понедівнок — то майже всі люди в ню повертали тай оден з одним виталиси. | А у Великодній понеділок майже всі люди до неї звертали й одні з одними віталися. |
Ледви Лесьо з Єленов вирвали її озвірілому Иванчікови з рук. | Ледве Лесьо з Єленою вирвали її в озвірілого Иванчіка з рук. |
Він кусивси й на Иванчіка: «То ти таки винен, шибенику, шо вна ни хоче пити за мого сина. | Він косився й на Иванчіка: «То ти таки винен, шибенику, що вона не хоче піти за мого сина. |
Тай нас тіпер хотєт изгладити из лиця земні. | Та й нас тепер хочуть стерти з лиця землі. |
«В хаті!» — видповів старєчок, усміхаючіси хєтро лівим оком, бо праве застало йиму більмо, показуючі в роті шєрбину, моршічі в залімки шкіру на чортіским довгобразім лици. | «В хаті!» — відповів старенький, усміхаючись хитро лівим оком, бо праве закрило йому більмо, показуючи в роті щербину, морщачи в заломи шкіру на чортівському довгобразому лиці. |
По подєкуваню ґаздам за колачь хотіли колєдники уставати из-за стола. | Подякувавши ґаздам за калач, хотіли колядники уставати з-за стола. |
А Господи милосердний, шо то помогаєт, Шо мій милий чорнобривий коло мнє лєгаєт?. | А, Господи милосердний, що то помогає, Що мій милий-чорнобривий коло мнє лягає?. |
Кухарка давала їсти книзеви тай йиго боєрам, клала на стів за порєдком їди: голубці, юшку, а на кінци кашу-водєницу з гуслінков. | Кухарка давала їсти князеві і його боярам, клала на стіл за порядком страви: голубці, юшку, а наприкінці кашу-водяницю з гуслянкою. |
Сильно стискаючі кріс у руках, знов приклав йиго до лиця й видважно замірив ним у саму середину кіліха. | Сильно стискаючи кріс у руках, знову приклав його до лиця й відважно націлився в саму середину чаші. |
Я нізашо у світі ни пишов бих був сам того вечєра надвір, так пудно боєвси того білого царя-водєного чьорнокнижника, шо йиго запрошєв сего вечєра дідо до тайної вечері. | Я нізащо у світі не пішов би був сам того вечора надвір, так боявся того білого царя — водяного чорнокнижника, що його запрошував дідо до тайної вечері. |
Зарань-вечєр. | Зарань-вечір. |
Тпррр вам вид него. | Тпр-р-р вам від нього. |
Тай оперед міров боєвси їх робити, бо казав, шо за тоти фіґлі оперед міров то всі вивці ни зійшли би з полонини по розлучєню. | Та й перед мірою боявся їх робити, бо казав, що за такі фіґлі всі вівці можуть не повернутися з полонини. |
Мині си виділо, шо уни витєгают за мнов свої костисті, жилаві руки й хотєт мене ними черкнути, тай хапнути кудас… Мині борзо шибали гадки у голові: куда?. | Ввижалося мені, що вони тягнуть до мене свої костисті, жилаві руки й хочуть мене ними черкнути та й хапнути кудись… Мені миттю шибали гадки в голові: куди?. |
Він инчу журу колисав у своїй голові, а ни про жінку. | Він іншу журу колисав у своїй голові, а не про жінку. |
Закитичіласи чічьками вже й найвишшя Чьорногора тота, шо шє до нидавно на її голові стоєла глібоко насунена біла шєпка зими. | Закитичилася чічками вже й найвища Чорногора, на голові якої ще донедавна лежала глибоко насунена біла шапка зими. |
У него завше були ключики вид бодень из збіжєм у клітех. | У нього завше були ключики від бодень зі збіжжям у клітях. |
Арідник був веселої вдачі, любив товариство, й тимунь хоть видів, шо Бог на него бівки лупав очіма, то однако си присукував ид Богови. | Арідник був веселої вдачі, любив товариство, і тому, хоч і видів, що Бог на нього лупав очима, та однак присукувався до Бога. |
А кривавий та розкудовчіний Ґавицюк пишов надвір силєти пірвані струни. | А кульгавий і розкуйовджений Ґавицюк пішов надвір силяти порвані струни. |
То буйнове вітрове вісними филями на всі гори давали знати, шо свєтий Николай, помали ступаючі, вже наближєвси из веснов д’Юрієвим брамам. | Ті буйні вітрове вісними хвилями на всі гори давали знати, що святий Миколай, помалу ступаючи, уже наближався з весною до Юрієвих брам. |
Ні до Бога, ні до людий, єк то кажут, бо тот ніколи си право ни подивив на чоловіка, лиш флудом криво. | Ні до Бога, ні до людей, як то кажуть, бо ніколи прямо не подивився на людину, лиш флудом, криво. |
Жди, жди-и-и, мой!. | Жди, жди-и-и, мой!. |
Ріс я пестуном у хаті, прото найменчя дитина у старині. | Ріс я пестуном у хаті — що то найменша дитина в батьків. |
Баба в кліти перебраласи в завсідне фантєчько тай сіла за стів їсти. | Баба в кліті перебралася в домашній одяг та й сіла за стіл їсти. |
«Видиш, шо там пасет на тій полонині?» — гордо запитавси в тот раз він у мене. | “Видиш, що там пасе на тій полонині?” — гордо запитав він у мене. |
А инчий ні, бо убила би йиго біда вид них. | А більше ніхто, бо убила б його біда від них. |
Инче гадав, а шо инче казав. | Одне гадав, а інше казав. |
А може, лиш хапнет йиго за плечя, тай лиш фужнет ним з церкви, єк онучков, почерез поріг надвір?. | А може, лиш хапне за плечі та й фугоне ним із церкви, як онучею, почерез поріг надвір?. |
Учінила дівчєт сімдесєть и сім. | Учинила дівчат сімдесят і сім. |
А на Волоский бік, то через Федька я ни можу пити вид хати, аби си він ни здогадав, де я си діла. | А на волоський бік — то через Федька я не можу піти від хати, щоб він не здогадався, де я ділася. |
Де саме сидів Олексій, то він ни знав, бо зроду ни був у Плоскій. | Де саме жив Олексій, він не знав, бо зроду не був у Плоскій. |
Ни дай Боже», — говорила, сміючіси прилипачко, Марічка, — «тай мині си видит по Иванчікови, шо він єкраз би був мині добрий на любаса, бо я йиго таки направду люб’ю, бо єк бих ни любила, то бих навіть з ним и говорити ни хотіла, а ни то, аби я йиго зачєпала на любаскованє. | Не дай Боже, — говорила, ласо сміючись, Марічка, — та й мені видається, що Иванчік якраз би був мені добрий на коханця, бо я його таки направду люблю, бо якби не любила, то би навіть із ним і говорити не хотіла, а не то що зачіпати на любощі. |
Бо, о, о, єк він полохо икос поглипаєт. | Бо, о, о, як він перелякано якось поглипає. |
По некрутації Иванчік таки борзо оженивси, послухав Люпайлючьку за це, бо усі йиму говорили, шо ни пожєлуй молодо си оженити, так єк рано встати. | Після рекрутації Иванчік таки швидко оженився, послухав Люпайлючку за це, бо всі йому говорили: не пошкодуй молодо оженитися, так, як рано встати. |
Була всіляка муха, велика й мала. | Була всіляка мушва, велика й мала. |
Й я цес очінаш цілком ни розумів, тимунь він и мині уритивси говорити, але за бабов мусів говорити, бо то було нипроше. | Я цей отченаш цілком не розумів, тому й мені він набрид, але за бабою мусив повторювати, бо не було на те ради. |
И за це нима диву, бо на світі ніхто ни свєтий, поків молодий, але за гроші своє тіло ниможна продавати». | І за це немає кари, бо на світі ніхто не святий, доки молодий, але за гроші своє тіло не можна продавати». |
Голо будет на світі. | Голо буде на світі. |
Але одно смих зле зробив — ни поклав від себе оборону протів насланя, але я ни понадієвси, шо траф’ю на свого». | Але одну дурницю зробив — не поклав від себе оборону проти наслання, але я не понадіявся, що потрафлю на свого». |
А такий був фудулний, шо пари му ни було. | А такий був гордий, що пари йому не було. |
Чюєш?. | Чуєш?. |
На подушєри, то вни обі нахєлилиси над ним тай наслухали, ци він спит, ци притаївси. | На горищі вони обидві нахилилися над ним і наслухали, чи він спить, чи притаївся. |
Шораз, то більше ставав ниспокійний, бо душя зачєла шош нидобре вішшювати. | Щораз більше ставав неспокійний, бо душа почала щось недобре віщувати. |
Стій ни пади! Зчєзни, пропади! Вид мене скопит скорий лік: Цему пороженому слабому довгий вік». | Стій, не пади! Щезни, пропади! Від мене скопить скорий лік: Цьому пороженому слабому довгий вік. |
Йду лиш вид котюги оборонити, абес міг у хату зайти. | Йду лиш від пса оборонити, аби міг у хату зайти. |
Збоївси, шо Иванчік ни видважитси піти на ту дорогу, але слово ни стріла, єк йикийс казав, запробував запросити йиго розмовити їм пістолета. | Злякався, що Иванчік не відважиться піти на ту дорогу, але слово — не стріла, як хтось казав, спробував запросити його розмовити їм пістолі. |
Ладо, Ладо, Ладо!. | Ладо, Ладо, Ладо!. |
Він сумний, єк осінний заранок, сидів коло Олексієвих ніг на задній лавици тай ни переставав играти у флоєру Олексієви умерскої тужної игри. | Він сумний, як осінній ранок, сидів коло Олексієвих ніг на задній лавиці та й не переставав грати на флоярі Олексієві тужних мелодій. |
Я з маленького навидів кози й тимунь любив з ними ходити. | Я з маленького любив кіз, і мені подобалося з ними ходити. |
Аби усі люде лиш про ні говорили та аби на вирви били на ні леґіні у старости. | Аби всі люди лиш про неї говорили та аби леґені наввипередки посилали до неї старостів. |
Засвітив її викрученов живов ватров тай пішов у стару курнєнку мити маліг. | Засвітив її викрученою живою ватрою та й пішов у стару хатину мити маліг. |
Тай метала делеко назадь него в потемок ночі йиго довгу тінь на воскресаючу з мертвого сну до життя земню. | Та й метала далеко позад нього в потемок ночі його довгу тінь на землю, що воскресала з мертвого сну до життя. |
А по смерти підет у Чорногори град ковати тай служити ничістий силі. | А по смерті піде в Чорногору град кувати та й служити нечистій силі. |
А нарешті лишив пустим си гризти. | А нарешті перестав дурним гризтися. |
Через п’єного війта ни пишов данец кругло, путавси, бо війт, ледви возічі ногами, баламутив ціле колесо. | Через п’яного війта не пішов танець кругло, плутався, бо війт, ледве возячи ногами, баламутив ціле колесо. |
А нидалеко них, коло ватри, то старі й молоді мушшіне так завзєто били галембези, шо аж на земню падали з таким голосним криком та реготом, шо з хати вибігало ціле посижінє дівитиси, єк вни всі лоском лежєли на земни. | А неподалік коло ватри старі й молоді чоловіки так завзято били галембези, що аж на землю падали з таким голосним криком і реготом, що з хати вибігало ціле посіжіння дивитися, як вони всі лоском лежали на землі. |
А Шкиндя з Довгим нишьком помижи люде підсунулиси йиму поза плечя, аби чюти, шо він відповіст, єк скажет піп до людий — Хрестос воскрес?. | А Шкиндя з Довгим нишком поміж людей підсунулися йому поза плечі, аби чути, що він відповість, коли скаже піп до людей «Христос воскрес»?. |
Дружби обмінєли книзєт їх вінчєними сирєними колачями на руках. | Дружби обміняли князят їхніми вінчальними сирними калачами на руках. |
Ґаздівством, то він ні журивси, ні требував. | Ґаздівством він не журився, не переймався. |
Але класти оборону надворі, наокола хати серед ночі, то він си ни бізував, бо навіть головні мальфарі роб’єт йиго дуже дрижєчі. | Але класти оборону надворі, довкола хати, серед ночі — на це він не зважувався, бо навіть головні мольфари роблять це з великим острахом. |
Навіть й то місце на Стебних, де сидів колис для всіх гуцулів страшний Юріштан, сегодне опустіло, бо ни так уно виглєдаєт буйно, єк виглєдало колис. | Навіть те місце на Стебних, де сидів колись страшний для всіх гуцулів Юриштан, тепер спорожніло, не таке буйне стало, як колись. |
Амінь». | Амінь. |
Шанталавенько зібраний у просте фантєчко, з клябучков у руці. | У простенькій одежині, з паличкою в руці. |
Нічім ни питали, увидьки постоли драли. | Ні про що не питали, залюбки постоли драли. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.