target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
«Не, абесте ни стрілили», — запоперечів пропійцем словом Довгий, так голосно зареготівси коло ватерника, шо аж си туда ціле майже Костюково весілє обиздріло, єка то біда там си реготит. | «Ні, не стріляйте», — заперечив пропійцям Довгий і так голосно зареготав коло ватерника, що аж майже все Костюкове весілля озирнулося, яка то біда там регоче. |
Уна мусіла си годити, шо він таки чьоловік, а ни уна, тай шо у него, а ни у неї, крисаня на голові. | Вона мусила погодитися, що він таки чоловік, а не вона, та й у нього, а не в неї крисаня на голові. |
Закінники, цулуючі йиго, подавали з рук до рук одни одним. | Причащальники, цілуючи його, подавали з рук до рук одні одним. |
А Зелених свєт, в неділю, понедівнок тай у вівторок, то так само нічо ни можна робити, бо тих всіх трох днів земня горит, то єк би шош на ній робив, то могла би згоріти. | А на Зелені свята, у неділю, понеділок і вівторок, так само нічого не можна робити, бо всі три дні земля горить, і якби щось на ній робив, то могла би згоріти. |
Липли жінки д’вінчєним чоловікам, а чоловіки д’вінчєним жінкам так, єкби одни одних ніколи ни зражували тай з другими у воросі поза вуглами мід-горівку ни пили. | Липли жінки до вінчаних чоловіків, а чоловіки до вінчаних жінок так, немов одні одних ніколи не зраджували та й з іншими в пустощах поза кутами мед-горілку не пили. |
Казав дідо, шо вид Головосік добре є рубати дерево на будинки, огорожу й дрива хоть котрої днини до оповня кождого місєця, бо уно є жовте, легке й тривучє. | Казав дідо, що від Головосіків добре рубати дерево на будинки, огорожу й на дрова якої завгодно днини до повні кожного місяця, бо воно тоді жовте, легке й тривуче. |
Дивиласи крадьми попід чільце на головску й річкову чєлідь, угадуючі, шо вни про ню гадают тай шо їй важєт. | Дивилася крадьки попід чільце на головських і річківських жінок, угадуючи, що вони про неї гадають та й чого їй бажають. |
Чьоловік ґаруєт на світі ціле житє, єк вів у єрмі. | Людина ґарує на світі ціле життя, як віл у ярмі. |
А рогів до пороху, то мав без рахунку. | А рогів до пороху мав без ліку. |
Мене у діда мали у завелиці, бо в них ни було дітий. | Мене в діда дуже шанували, бо в них не було дітей. |
Тота мара, з кута, знимиділа ми з перед ичь. | Ота мара з кута здиміла мені з-перед очей. |
Усіх їх вогнєними иглами забодую: У зуби, у жєльця, у хавки, у вочі, Аби ни мали моци й путері свій злок, Ід у людий и худібку запустити Так, єк ни мают моци й путері На мори гніздо зробити, А на небі йиго зводити, Так аби ни мали моци й путері Їдь до серця упустити Ні звірині, ні мині!» У пасіці залагодив бджьоли вид ... | Усіх їх вогняними голками задзьобую: У зуби, у жальця, у хавки, ув очі, Аби не мали моці й путері свій злок, Їдь у людей і худібку запустити Так, як не мають моці й путері На морі гніздо зробити, А на небі його зводити, Так, аби не мали моці й путері Їдь до серця упустити Ні звірині, ні мені!» У пасіці примовляв бджола... |
А Копил шош подумав тай півголосом розказував: «То коротке знанє… Олексій шош ни поуважив на Дарадуду, зачепив йиго. | А Копил щось подумав та й півголосом розказував: «То коротке знання… Олексій якось не зважив на Дарадуду, зачепив його. |
Ишє гірше помагнєтивси. | Він хіба ще дужче супився. |
Сеймували мижи собов, ци гей дуже будет бідними конєрувати на роботі. | Обговорювали між собою, чи дуже буде бідних ганяти на роботі. |
Але то ни о підкову йиму йшло, а о волоку, аби її перевити на видлю взістріть сонця на лівій нозі, кладучі обертин вид себе протів Иванчікового насланя. | Але то не про підкову йому йшлося, а про волоку, аби її перевити навідліг до сонця на лівій нозі, кладучи обертин від себе проти Иванчікового наслання. |
Вуйна при тих словах перехрестиласи. | Вуйна при тих словах перехрестилася. |
Шкиндев из злости аж зтелепало, бо ни надієвси такої видповіди. | Шкиндею зо злості аж струсило, бо не надіявся такої відповіді. |
Йиго за босі ноги шшіпала роса студіньов, бо тот заранок, то був такий холодний, шо брав си аж отєк трошки приморозковатий. | За босі ноги щипала його роса студінню, бо той ранок був такий холодний, що аж, здавалося, з приморозком. |
Навіть з волами та єлівками, то ходили на єрмарки аж до Тєчєва. | Навіть із волами та ялівками ходили на ярмарки аж до Тячева. |
Аби ґоґа ни мала моци й путері на йиго ґаздівстві поганити людий и маржинку, то він увечєр перед Благовішшінєм, бодаючі иглов головку чєснику раз коло разу, за кождим разом закликав гадю: «Виліз лой ци лоїшка?. | Аби гадюка не мала сили й спромоги на його ґаздівстві поганити людей і маржинку, він увечері перед Благовіщенням, тицяючи голкою головку часнику раз коло разу, за кожним разом закликав гаддя: «Виліз лой чи лоїшка?. |
Замість паном бути, він волів бути ґаздов. | Замість паном бути, він волів бути ґаздою. |
Але він змовчєв, трошки заждав, аби си Обарінчук вид него відкосив май наперед, тай став тогди на свою ручку, за Обарінчуком, косити. | Але він змовчав, трошки зачекав, аби Обарінчук від нього відкосився, та й став тоді на свою ручку, за Обарінчуком, косити. |
Я ни сижу на твоїй кулеши, але на своїй. | Я не сиджу на твоїй кулеші, але на своїй. |
Вни си лиш привитали, а своїми ботиями то си ни мишєли — йшли окроме. | Вони привіталися, а ботеї не змішували — йшли окремо. |
Кріз отворені двері глипнув у хороми, але нічо ни було ні чути, ні видко, лиш чорна ніч з хорім пудно глипнула потемком на него, так, шо ним аж сійнуло, але удавав, шо си ни верг тай нічо си ни боїт. | Крізь відчинені двері визирнув у хороми, але нічого не було ні чути, ні видко, лиш чорна ніч із хором страшно глипнула потемком на нього так, що ним аж сяйнуло, але він удавав, що нічого не боїться. |
Ой поклонишси зараз, хоть бес и ни рад, бо я на то суда післаний, аби тебе примусити», — тай знов загриміло, залускотіло та засвистало так пудно на поду, шо здавалоси, шо там си сто пар чортів нараз женит. | Ой, поклонишся зараз, хоч би й не рад, бо мене для того сюди послали, щоб тебе примусити», — та й знов загриміло, залускотіло та засвистало так страшно на горищі, що здавалося, ніби там сто пар чортів нараз женяться. |
Позамикав за собов ґражди, та єк сів поверх бисах з пасков на коня та кєнув йиго арапником, то кінь пид пасков бурев полетів до церкви. | Позамикав за собою ґражду, сів поверх бесаг із паскою на коня й торкнув його арапником, і кінь бурею полетів до церкви. |
Казав він, шо досвіта на Благовішшінє вилізаєт уся ґала из земні наверх, шо там сиділа запрєтана цілу зиму вид Здвижіня до Благовішшіня. | Казав він, що вдосвіта на Благовіщення вилізає все гаддя із землі, яке провело там цілу зиму від Здвиження до Благовіщення. |
Я хочю сам си додержувати, доків буду годен си сам убувати. | Я хочу сам дотримувати себе, доки буду годен. |
У тот раз йиму полекшєло в голові. | І йому полегшало в голові. |
Корови, румиґаючі, постогнували. | Корови, ремиґаючи, постогнували. |
Ключики бери, скрині розмикай, Скрині розмикай, нам гроші давай». | Ключики бери, скрині розмикай, Скрині розмикай, нам гроші давай. |
Юрішка убити було вара, бо він був уводно на осторозі. | Юришка убити було годі, бо він був завжди насторожі. |
Ойга. | Ойга. |
Кажу тобі виразно, шо я ни твій, а Шкиндин тай Довгого примівник, тай тимунь на їх пришню я тебе сказив». | Кажу тобі виразно, що я не твій, а Шкиндин та й Довгого примівник, і на їхнє прохання я тебе сказив». |
«Джюндо-о-о, мо-о-о! Оце ти, бігме, вірну правду заспівав», — єк би ворони репали, кричєли п’єні за столом, сміючіси з п’єнішшего від себе війта: «Ади, єк пишно у дві дорозі идет війт від горівки». | «Джюндо-о-о, мо-о-о! Оце ти, бігме, вірну правду заспівав, — немов ворони, кричали п’яні за столом, сміючись із п’янішого від себе війта: — Ади, як пишно у дві дорозі йде війт від горілки. |
Бо вірила, шо йиго душа ни даласи ймити ничістий силі в руки, тай через то пекуни тої ночі, то так си розсідали та збиткували над світом. | Бо вірила, що його душа не далася нечистій силі в руки, та й через те пекуни тої ночі так шаліли й збиткувалися над світом. |
Вірив, шо хто дістанет ситу, повну й розвиту бечку, тому шєсливо будет ити цілий рік. | Вірив, що хто дістане ситу, повну й розвиту бечку, тому щасливо буде йти цілий рік. |
А з цим нипорадна година. | А з цим непорадна година. |
А єк вже скрізь потухли по горах вогники вночі, то тогди ни лише дітва, але й дорослі леґіні та дівки збералиси у табори тай ходили таборами цілу ніч, аж дов живну середу рано, хата вид хати «гріти діда». | А коли вже скрізь позгасали в горах вогники вночі, тоді не лише дітва, але й дорослі леґені та дівки збиралися в гурти й ходили цілу ніч, аж до Живної середи рано, хата від хати «гріти діда». |
То мій хлопчішє це з макогоном зробив, шо він сам прикотивси д’моїм ногам. | То мій хлопчище це з макогоном зробив, що він сам прикотився до моїх ніг. |
Подихував полегоньки теплий вітрик. | Подихував легенький теплий вітерець. |
Всі пропійце, буйна мушшіннота, єкби вибраковані, хлоп у хлопа, укрили Костюкову царинку на конех, єк трошшя. | Усі пропійці, буйне чоловіцтво, немов вибрані, хлоп до хлопа, укрили Костюкову царинку на конях, як троща. |
«Видиш!» — засмієвси загадочно Малиш. | «Видиш!» — загадково засміявся Малиш. |
Примов’єют у примівника на нім й висипают в суботу у вечєр пид неділю пид порогом церковної брами людем пид ноги, аби були такі голосні, єк церквоні дзвони. | Примовляють у примівника на ній і виливають у суботу ввечері під порогом церковної брами людям під ноги, аби були такі голосні, як церковні дзвони. |
Боліли йиго груди, тай кашель остатний уводно прутив, бо був спороватий. | Боліло його в грудях, та й кашель тяжкий завжди хапав, бо був дихавичний. |
Вни йшли в поровень, єк воли в єрмі. | Вони йшли поруч, як воли в ярмі. |
— Бо по розлучєню, йик пишла вже худоба тай люде, то я гола си лишила. | — Бо по розлуче́нню, як пішла вже худоба та й люди, я гола лишилася. |
Вінчюємо шєстєм, здоров’єм, Шєстєм, здоров’єм, многа літами. | Віншуємо щастям, здоров’ям, Щастям, здоров’ям, многа літами. |
Тай шо з того! Біда бідов була, бо вна була в любі велика занора. | Та й що з того! Біда бідою, бо вона була в любові дуже справна. |
Марш ти-и-и!» — крикнула нисамовитим голосом тай черкнула обіруч Джунду коло вух за паворєта. | Марш ти-и-и!» — крикнула несамовитим голосом та й черкнула обіруч Джюнду коло вух за паворєта. |
Але й він ни дурень був, прилетів навздогін за нев тай запоперечів їй дорогу до Дарадуди. | Але й він не дурень був, прилетів навздогін за нею та й закрив їй дорогу до Дарадуди. |
Ой озмет, бо инде нима ти дороги, лиш у ніверть та у пресподне», — аж плакала баба. | Ой, візьме, бо нема для тебе іншої дороги, лиш у безодню та в пекло», — аж плакала баба. |
А витак нараз остро запитавси: «Шо ти за оден?». | А відтак нараз гостро запитав: «Що ти за один?». |
Золила йиго словами, єк єсеновов золов, а кажут, шо хрестєнина гірше уб’єш словом, єк буком. | Золила його словами, як ясеновою золою, а кажуть, що християнина гірше уб’єш словом, як буком. |
Тай закладали мішєники окромішні царки на свої ботеї овец, бо мішєти вивці докупи мож аж другий день по мірі. | Та й закладали господарі худоби окремі загорожі на свої ботеї овець, бо мішати їх докупи можна аж наступного дня після міри. |
Пропадет вид тє раз назавжде». | Пропаде від тебе раз і назавжди». |
А вни два виривали собі тот бук из рук, тєгаючі поземни — то «бог» «чьортом», то «чьорт» «богом». | А вони два виривали собі той бук із рук, тягаючи по землі то «бог» «чортом», то «чорт» «богом». |
Пишов він у високі полонини: загороди загородив, брами зробив. | Пішов він у високі полонини: загороди загородив, брами зробив. |
На це дідо дуже охаблено сквацивси, так єк би укусив падурицу з квасної єблинки. | На це дідо дуже сердито скривився, немов надкусив падалицю з квасної яблінки. |
Само заходит за Чьорногори, високі гори, за делекі моря й сідаєт на свій Божий трон у дияментових дворах. | Саме заходить за Чорногори, високі гори, за далекі моря й сідає на свій Божий трон у діамантових дворах. |
— Показав на головку хрестика, де слідно було забитий чопок. | — Показав на головку хрестика, де видно було забитий чопок. |
«А я їй на то, ніби сердито, лиш відворкну: «Иди, та слухай шо, бо ти лиш у хаті вічно вониш, а ни чуєш, єке на мнє війт галасуєт, абих уні голов борше до него біг». | А я їй на те, ніби сердито, лиш відворкну: “Йди та слухай що, бо ти лиш у хаті вічно смердиш, а не чуєш, як на мене війт галасує, аби стрімголов до нього біг”. |
Ударили богачєви подуші в два дзвони, Ой йикий ж то богач грішний, най Господь боронит. | Ударили багачеві подуші в два дзвони, Ой який ж то багач грішний, най Господь боронить. |
Ци держєт гуцули свою старовіцку віру?. | Чи дотримуються гуцули своєї старовіцької віри?. |
То залежєло вид токми, зробленої оперед міров з депутатом навесні. | Це залежало від домовленості, зробленої перед мірою з депутатом навесні. |
У скрипку играв Контраш, дідив побратим. | У скрипку грав Контраш, дідів побратим. |
Баба за хатов на старим бухнишю обзерала капусту на пидметі та казала мині, шо капусту будет чєс рубати аж опередь Покрів, бо вид Головосік уна саме лишень зачінаєтси добре звивати у головки. | Баба за хатою на старому бухнищі обзирала капусту на грядці й казала мені, що капусту буде час рубати аж перед Покровою, бо від Головосік вона лише починає добре звиватися в головки. |
Тиждень тому єк ліг у постіль, з єкої вже відий ніколи ни встанет. | Тиждень тому ліг у постіль, із якої вже, певно, ніколи не встане. |
Гет загубила жєло так, шо лиш єла микати тай мнєти траву, а ни гладко її утинати. | Геть утратила жало, лиш смикала і м’яла траву, а не гладко її утинала. |
Тож файно тє прошу, поможи ми злічітиси, Процьку, вид стріли, то поків жити буду, то я тобі це ни забуду». | Тож файно тебе прошу: допоможи мені вилікуватися, Процьку, від стріли, то поки жити буду, я тобі цього не забуду». |
Орев у повітру остро скрутив. | Орел у повітрі різко розвернувся. |
Тай борєтси вни за добро й шєстє всіх людий на світі, аби ни було ні богачів, ні бідних. | Та й борються вони за добро й щастя всіх людей на світі, аби не було ні багачів, ні бідних. |
Обернув крадьми під сорочков з плеч на груди осинове дерево, шо дав йиму Олексій. | Обернув крадьки під сорочкою з плечей на груди осинове дерево, яке дав йому Олексій. |
Видгашенов ватров мив креси, пістолета, сітки та роги вид пороху, обкурюючі їх иванским зілєм. | Відгашеною ватрою мив кріси, пістолі, сітки та роги від пороху, обкурюючи їх іванським зіллям. |
Ни почєпав гуцулів, тай навіть изразу, то йшов їм пидладь. | Не чіпав гуцулів, та й навіть спершу піддавався їм. |
Майже з слизами в очєх зачєв благати дідика: «Клоню ти си єкнайнишше тай вид шірого серця прошу: отвори ми дорогу. | Майже зі сльозами в очах почав благати дідика: «Клонюся тобі якнайнижче та й від щирого серця прошу: отвори мені дорогу. |
«Ага-а-а, то ти тимунь ни йдеш до Шкинді, шо то він мій брат, тай тимунь ти йиго нинавидиш почерез мене», — сердито пулькаючі на Иванчіка очіма, зачєла вна, єк потак, торкотіти, — «бигме шо це так, а ни инак є. | «Ага-а-а, то ти тому не йдеш до Шкинді, що він мій брат, та й тому ти його ненавидиш через мене, — сердито пулькаючи на Иванчіка очима, почала вона, як птах, торкотіти, — бігме, що це так, а не інак. |
На Головосіка рано, єк прошумаласи Иванчікова жінка Єлена, то ни знала, куда Иванчік з хати дівси. | На Головосіки рано прокинулася Иванчікова жінка Єлена й не знала, де Иванчік із хати дівся. |
То лиш оден Пекун їх знаєт, бо вни лиш йиму служєт тай молєтси, а ни Богу. | То лиш один Пекун їх знає, бо вони лиш йому служать та й моляться, а не Богу. |
«Рогова, дєкувати Богу, миром!». | «Рогата, дякувати Богу, миром!». |
Але на него дуже тєжко набристи, бо Пекунові слуги прикривают йиго перед людским оком. | Але на нього дуже тяжко набрести, бо Пекунові слуги прикривають його перед людським оком. |
— У Семнєнівскій буковині стрілило, а з Шкиндівскої буковини хтос гійкнув. | — Ото має щастя! Тфі, — у Семнєнівській буковині стрельнуло, а зі Шкиндівської буковини хтось гейкнув. |
«Ця сама», — трошки онимаючіси, видповів книзь, тай став побіч неї протів стола так, шо єкраз из лоєних свічок на столу падало світло просто на її білєву, нивеличку, пишну тварцу. | «Це вона», — трохи соромлячись, відповів князь та й став обіч неї навпроти стола так, що якраз із лойових свічок на столі падало світло просто на її біляве невеличке пишне личко. |
Тай вни данцували по-старовіцки, помаленьки покивуючіси в данцях так, шо на них би були ни змокріли сорочки на плечох, хоть би були й цілий тиждень данцували. | Та й вони танцювали по-старовіцьки, помаленьку покивуючись у танцях так, що на них би були не змокріли сорочки на плечах, хоч би й цілий тиждень танцювали. |
Почєсови уни так хропли, єк нидорізані барани. | Вони так хропли, як недорізані барани. |
«Але комус Бог дав шєстє, там він найшов в тий головици Довбушив скарб, — говорив Иванчік мішєникам, пючі разом з конем з корита води, — тай видтогди й ця вода трошки змлавіла». | «Але комусь Бог дав щастя, й він знайшов у тому джерелі Довбушів скарб, — говорив Иванчік іншим господарям, п’ючи разом із конем з корита води, — та й відтоді ця вода трошки змлавіла». |
А тепер, єк я зав’єзую вже ціпи з тобов, то й поготів ни буду трабувати легати з нев спати. | А тепер, коли я зав’язую вже ціпи з тобою, то й поготів не лягатиму з нею спати. |
Ни бійси». | Не бійся». |
Бувало, єк лиш хтос шош задражнит, то Довгий біг борше до своїх знакомиц-мальфарів тай їх супутник видразу уже мав йикийс знак, шо зачепив людий, а ни дурнів. | Бувало, як лиш хтось щось задражнить, то Довгий швидко біг до своїх знайомих мольфарів, та й їхній супутник відразу мав якийсь знак, що зачепив людей, а не дурнів. |
Земня знов убраласи у нову убирю шовкових трав. | Земля знов убралася в нові шати шовкових трав. |
А то адиви, єк тот си ді нарозумив! Добре пишов підладь, у лици би ти був. | А бач, як він нарозумився! Добре заліз нам під шкіру, ой так. |
Тєв у черлене дерево, гліг, то ни в дерево він тєв, а ничістий силі — насланю — у голов, тімнє, ув очі, у саме серце тєв. | Тяв у черлене дерево, гліг, та не в дерево він тяв, а нечистий силі — насланню — у голову, тім’я, у вічі, у саме серце тяв. |
Скоро заткаєтси мороз. | Скоро стишиться мороз. |
Аж таки Иванчіків брат Джюнда дав йиму своїми примівками трохє видіти світа, бо наразі, то найліпше вид него си йиму помогло. | Аж Иванчіків брат Джюнда дав йому своїми примівками трохи видіти світу, бо наразі то найліпше йому помогло. |
Порубав сокиров до ковбка зґарду тай топив її на грани у печі в глиніний миссі. | Порубав сокирою до колоди зґарду та й топив її на жару в печі в глиняній мисці. |
А сегодне, єк уздрів смих, шо ви оба вже гей занадто почінаєте виливати в ріці воду з берегів, то ни миг смих довше утерпіти, забороздив смих вам напоперек. | А сьогодні, побачивши, що ви обидва вже занадто починаєте виливати в ріці воду з берегів, то не міг більше утерпіти — зробив вам усупереч. |
«Ану лиш ни сердьси аді, Ива’, а сідай отут коло мене, то я тобі скажу, чому. | «Ану лиш не сердься, Ива’, а сідай отут коло мене, то я тобі скажу чому. |
А нараз, то наближивси д’Иванчікови, майже д’самому вухови, тай на всі боки розглипаючіси, єк би хтос хотів йиго ловити за потилицу ззаду, шепотів: «Кажут, шо то чорти берут йиго душу у безвісти тай ни можут взєти, бо душка, сарака, боронитци. | А тоді наблизився до Иванчіка, майже до самого вуха, та й, на всі боки роззираючись, немов хтось хотів його піймати за потилицю ззаду, зашепотів: — Кажуть, що то чорти беруть його душу в безвість, та й не можуть узяти, бо душка, сарака, борониться. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.