target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
З иничими людьми, то може, він би був й бірше говорив, а з Иванчіком, то, видко, сокотивси, аби си єкимос слівцем ни имив на вудку, єк струг у воді, бо слово, то гірше вид бритви. | З іншими людьми, може, він би був і більше говорив, а з Иванчіком, видко, остерігався, аби якимось слівцем не піймався на вудку, як струг у воді, бо слово гірше від бритви. |
Дідо став на воротіх у загороді, обернений лицем из загороди на двір, шулєв тим мазилом упирям й відьмам, їх слугам й пислам у вочі та у рот: «Чєснок вам пид єзиком вид манни у моїх коровок! Оцес свинєк смакуйте на своїх єзиках, а ни манну вид моїх коровок!» Сипав ничістий силі ув очі, розсіваючі у повітрю потовчене ву... | Дідо став на воротах у загороді, обернений лицем надвір, бризкав тим мазилом упирям і відьмам, їхнім слугам і послам у вічі й у рот: «Часник вам під язиком від манни в моїх корівок! Оцей свиняк смакуйте на своїх язиках, а не манну від моїх корівок!» Порскав нечистій силі ув очі, розсіваючи в повітрі потовчене вугілля т... |
Дідок у коршмі навіть и ни сідав, лиш шош си розіздрів по коршмі тай шворкнув у хороми пид каглу, тай там чєсочок шош бомборосів. | Дідок у корчмі навіть і не сідав, лиш щось роззирнувся та й кинувся в хороми під каглу й там часочок щось бурмотів. |
Узимі ни було на чім держєти маржинку, мусіла вна голодна лісами бродити. | Узимку не було на чому тримати маржинку, мусила вона голодна лісами бродити. |
Прихожі гості витєгали з бисах, бордюгів, з тобівок та з-за ременів свої гримкі пістолета, витаючі вистрілами з них домашного ґазду тай йиго ціле весілє. | Прихожі гості витягали з бесах, бордюгів, тобівок та з-за ременів свої гримкі пістолі, вітаючи пострілами з них домашнього ґазду та його весілля. |
У тот чєс, єк увійшов Иванчік у хату, то Олексій саме снітувавси. | Коли Иванчік увійшов у хату, Олексій саме снітувався. |
У хатнім кутаню раз руков нічьо ни хочєт за ню помочі. | До хатньої роботи й пальцем би не торкнувся. |
А єк зайшов у церкві в чілідинский кут помижи чєлідь, то кожда йиму вергла лепту «на Боже» в кружок, бо він умів си з ними так обійти, єк то ни одна жінка любила: одну шшіпнув, д’другій зажертував, д’инчій вискіривси. | А коли заходив у церкві в жіночий кут, то кожна йому подавала «на Боже» в кружок, бо він умів із ними так обійтися, як то жінки люблять: одну вщипнув, до другої зажартував, до третьої вишкірився. |
Костюк на царинці витав гостий, цулувавси з ними, дєкуючі їм за їх прихід: «Ой гості мої любі, гості привічасті, Здаєт ми си, мої гості, шо сте позлочясті». | Костюк на царинці вітав гостей, цілувався з ними, дякуючи їм за їхній прихід: Ой гості мої любі, гості привічасті, Здаєть ми ся, мої гості, що сте позлочасті. |
Низадовго зачьнет боршєвіти, тай знимидієт, шо й ни будет видко, коли зчєзла. | Невдовзі почне хиріти та й здиміє, що й не буде видно, коли щезла. |
Дарадуда сидів з того боку Граблина над Путилівков у старій плюскій хаті, наваленій камінєм. | Дарадуда жив із того боку Ґраблина над Путилівкою в старій пласкій хаті, наваленій камінням. |
Аби старі ни пизнали, шо у хаті копана земня, закалив її глинов. | Аби старі не завважили, що в хаті копана земля, замастив її глиною. |
Пишли данцувати по-жєбівски, хто з ким хотів. | Пішли танцювати по-жаб’ївськи, хто з ким хотів. |
Рубали там смеречє, кололи воринє тай закладали кошєри на вівці та городили загороди на маргу, аби вліті пастирі мали спокій з обгорожев кошєрий. | Рубали там смеріччя, кололи вориння й закладали кошари на овець і городили загороди на маржину, аби влітку пастухи мали спокій з огорожею кошар. |
А Перун у найвисшім небі єк загримит на Благовішшінє громом, то вид того гримкого грому не лише шо здрігаєтси земня з мертвого сну до життя, але навіть и на мідєним току здригаютси тай розсідаютси леди на проклятим Марку, в тридев’єтій земни. | А Перун у найвищім небі як загримить на Благовіщення громом, то від того грімкого грому не лише здригається земля з мертвого сну до життя, а й навіть на мідянім току здригаються й тріскають льоди на Проклятім Марку, у тридев’ятій землі. |
Ни вмієт Сонечько праведне почтити. | Не вміє Сонечко праведне цінувати. |
Жив з людьми так, єк хлоп, а ни єк піп. | Жив із людьми так, як хлоп, а не як піп. |
«А може то тобі Обарінчук так злагодив за то, шо ти йиго в Шкинді на толоці гей занадто зшедив перед усим народом?». | «А може, тобі Обарінчук так поробив за те, що ти його в Шкинді на толоці добряче поганьбив перед усім народом?». |
Дідо так само, єк на перший, и на другий Свєтий вечєр, злагодив й на цес вечєр у миску дванаціть писних страв тай из чєпеликом у руці ходив тричі надвір просити градового білого царя — водєного чьорнокнижника до тайної вечері. | Дідо так само, як на перший і на другий Святий вечір, набрав у миску дванадцять пісних страв та й із чепеликом у руці ходив тричі надвір просити градового білого царя — водяного чорнокнижника — до тайної вечері. |
Тай усе, шо кому було потрібно, то діставали из-за Гори. | Та й усе, що кому було потрібно, діставали з-за Гори. |
Уліті за мід, а узимі из стрілецтва торгував, бувало, він торонку суму. | Улітку з меду, а взимку з полювання вторговував, бувало, чималу суму. |
Довгий, тонкий, з цап’єчов, рижов борідков жид однов руков потокмив собі лубку на голові, а другов, стискаючі лакомо срібний гріш, онимливо запитавси боєзливим голосом: «Котрому Олексієви?». | Довгий, тонкий, із цап’ячою рудою борідкою єврей однією рукою поправив собі лубку на голові, а другою, стискаючи лакомо срібний гріш, наважився запитати боязливим голосом: «Котрому Олексієві?». |
Паламар подав з престола закінникам хрест цулувати. | Паламар подав із престолу причащальникам хрест цілувати. |
Примівки — то стародавні, первовічні примівки, йикими шє наші пре-предки просили Бога-Сонце для когос о поратунок, або ними кирували ничістов силов, аби на їх приказ звертала когос из ніг. | То стародавні первовічні примівки, якими ще наші препредки просили Бога-Сонце для когось про порятунок або керували нечистою силою, аби за їхнім наказом звертала когось із ніг. |
Або лиш би си їй гріб зазеленів так, шо ніхто би го й до кінця віка ни покмітив. | Або лиш би її гріб зазеленів так, що ніхто би його й до кінця віку не помітив. |
Тай ти, Ива’», — сказав він до мене остро, п’ючі порцію горівки за порційов — «єк хоч, аби я зробив тобі насланє на Иванчіка, то укрий мнє чорним сукном тай три рази прость, то я тогди тобі зроб’ю на него насланє, єке лиш собі захочеш». | Та й ти, Ива’, — сказав він до мене гостро, п’ючи горілку келих за келихом, — якщо хочеш, аби я зробив тобі наслання на Иванчіка, укрий мене чорним сукном і тричі прости, то я тоді тобі зроблю на нього наслання, яке лиш захочеш”». |
Тай розказав и про тото, шо видколи йиго оден стрілец лиш шош трошки напровадив на дорогу про стрілецтво, то видтогди йиму си богато ліпше поводит з кресом, єк бувало перед тим. | Та й розказав і про те, що відколи його один стрілець лиш щось трошки напровадив на дорогу про стрілецтво, то відтоді йому набагато ліпше ведеться з крісом, як бувало перед тим. |
Чьогос снітувавси. | Чогось вовтузився. |
«Та ми знаємо, Иванку, чо ти си прибарив — бо жінка в Шкинді на кухаріню, а ти сам дома, то відав ни загнаний спав єс, біднику», — зажертували до него косарі, а відтак поважно говорили: «Приймемо, Иванку, тебе, єк би ні. | «Та ми знаємо, Иванку, чому ти забарився — бо жінка в Шкинді кухарить, а ти сам удома, то, певно, не спав єс, бідако, — зажартували до нього косарі, а відтак поважно мовили: — Приймемо, Иванку, тебе, чом би й ні. |
«Ає, ні. | «Ає, ні. |
…Тай видко, шо то й нипрості берут йиго душу оттуда, в Чорногори». | Та й видко, що непрості беруть його душу отуди, в Чорногору». |
Йик хто давав дийні корови в полонину, то вни йшли в бриндзу. | А хто давав дійних корів у полонину, то й за них отримував бринзу. |
Тай свистала та пишшєла, отєкби обмінчєта, ничіста сила плотами в кілю: фі-і-і-і-ю-юю, дз-дзи-и-и, дзи-дзи-и-и дздздз!. | І свистала й пищала, як обмінчата, нечиста сила плотами в кілю: фі-і-і-ію-у-у, дз-дзи-и-и, дзи-дзи-и-и дз-дз-дз!. |
Иванчік став серед хати, витаючіси з усіма: «Добрий вечєр». | Иванчік став серед хати, вітаючись з усіма: «Добрий вечір». |
ХVІХ Ходь Иванчік по своїй слабости мав таки зараз пити лічітиси вид насланої стріли до Олексія в Плоску, то чогос уводно він вид того ходу отєгавси, видкладаючі все йиго з дня на день, шо минула осінь тай ціла зима, а він туда ишє ни ходив. | Хоча Иванчік, трохи оклигавши, мав одразу-таки піти лікуватися від насланої стріли до Олексія в Плоску, та чогось він того походу уникав, відкладав його з дня на день, так що минула осінь та й ціла зима, а він туди ще не ходив. |
Иванчік мовчєв, а то си знов зачєло з поду на него лютити та острити: «Ти маєш тепер шєстє на тоту оборону, шо єс поклав протів мене, бо єкби ни вна, то бих з тє зараз оттам спузу завів. | Иванчік мовчав, а оте знову почало з горища на нього лютити й грозитися: «Ти маєш тепер щастя через ту оборону, що поклав проти мене, бо якби не вона, то з тебе там зараз тільки ватра була б. |
Аж у добрі завлєги він увізси у хату, цілий обмерзлий та сніжєний вид голови до ніг. | Уже було дуже пізно, коли він увійшов у хату, обмерзлий і засніжений з голови до ніг. |
Дідо казав, шо йиму повістував брат Джюнда, шо раз, єк був він на косовици у Рус Молдовици, то там приишов був ид нему такий старий дідо, єк гриб. | Дідо казав, що йому повістував брат Джюнда, що одного разу, коли був він на косовиці в Рус-Молдовиці, то прийшов був до нього такий старий дідо, як гриб. |
А люде, сараки, сковані гірше битлини, цілий тот чєс си карали, навіть и ниївше, попід лавиці. | А люди, бідаки, сковані гірше худобини, увесь той час каралися, навіть і не ївши, попід лавицями. |
Говорила, шо єк си шиєт легко вінок, то й житє тих молодих будет легке, ни мерзке. | Говорила: якщо шиється легко вінок, то й життя тих молодих буде легке, не прикре. |
Скочів у царок мижи вівці та єк шош там поґонтів, то доків си вернув у стаю, то ватаг уже в клубок звивавси насеред стаї коло ватришшя, таке шош погане йиго нагибало. | Скочив у царок межи овець і щось там побурмотів, та доки вернувся в стаю, то ватаг уже в клубок звивався насеред стаї коло ватрища, таке щось погане його нагибало. |
Гості до хати, ґазда из хати Єли ґаздиню ревідувати. | Гості до хати, ґазда із хати, Щоби ґаздиню ревідувати. |
«Но, а ти ни тємуєш, хто то їх міг збавити?» — остро запитавси Иванчік у ватага. | «Но, а ти не здогадуєшся, хто то їх міг зіпсувати?» — сердито запитав Иванчік у ватага. |
Нима чо бідному взимі до богача приходити, Бо він зачнет у виконце собаков тровити. | Нема чому бідному взимі до богача приходити, Бо він зачне у віконце собаков травити. |
Тогди флоєра гутіла, приказувала та заводила тужно, єк над мерцем родина заводит. | Тоді флояра грала протяжно, приказувала та заводила тужно, як над мерцем родина заводить. |
Грузь з них заведу, хоть бих знав, шо ни висижуси за ні з тєжкої ниволі. | На порох зітру, хоч би знав, що тяжка в’язниця мене через них чекає». |
«Старики приказували, шо у давнині сонце чісте сходило и заходило. | «Старі люди приказували, що в давнину Сонце чисте сходило й заходило. |
Видлучів телєта в пастивник тай займив корови на пашу в долину, де вни вже ціле літо мали пасти. | Відлучив телят у пастівник і повів корів на пашу в долину, де вони вже ціле літо мали пастися. |
По тім заклинаню веселий вернувси у хату, бо вірив, шо побідив первовічьними словами ничісту силу й загородив їй дорогу з градом йти на свої тай на тоти людскі ґрунта, шо на ні він ни схочєт пустити град у літі. | По тім заклинанню веселий вернувся в хату, бо вірив, що переміг первовічними словами нечисту силу й загородив їй дорогу з градом іти на свої та й на ті людські ґрунти, що на них він не захоче пустити град улітку. |
Ми ніколи тебе си ни боєли. | Ми ніколи тебе не боялися. |
Уже з маленького хлопця вибивавси він на доброго стрільця, бо уже тогди йшла на него так звір, єк би її зчезник на него гнав. | Уже з маленького хлопця вибивався він на доброго стрільця, бо вже тоді йшов на нього так звір, немовби щезник його гнав. |
Сив-сокіл сидит, далеко видит, Шо за далеко? На сине море. | Сив-сокіл сидить, далеко видить, Що за далеко? На синє море. |
Утну з неї серсти, пидкурю тебе, тай чій ти нічьо ни будет. | Утну з неї шерсті, підкурю тебе, та й нічого не буде. |
«Ні, ни пушшю, чюд би ти впав на голов», — стогнала баба пид дідом, обіручь волосуючі йиго заволоси… Уни обоє вовтузилиси пид столом, єк котюги, коли їдєтси. | «Ні, не відпущу, чуд би тобі впав на голову», — стогнала баба під дідом, обіруч видираючи йому волосся… Вони обоє вовтузилися під столом, як розлючені собаки. |
Дала Дарадуді чєсанного полотна на мушшінску сорочку, сукна на гачі тай на онучі. | Дала Дарадуді полотна на чоловічу сорочку, сукна на штани та й на онучі. |
А Лесьо в той раз играв оперед загороди в тримбіту на добрий день худибці з полонинским ходом. | А Лесьо перед загородою трембітав на добрий день худібці з полонинським ходом. |
А єк играла стародавної, буйної опришківскої игри, то причювалоси, шо то ни лиш тота зимарка співаєт старовіцкої співанки про опришків за її голосом, але шо то навіть співают и ліси понадвірю наокола зимарки. | А коли грала стародавньої буйної опришківської мелодії, то причувалося, що не лиш та зимарка співає старовіцької співанки про опришків за її голосом, а навіть співають ліси надворі довкола зимарки. |
Старі люде приказували, шо дівка — то побліка, устиду ни пизнаєт тай нікого си ни боїт. | Старі люди приказували, що дівка — то напасть, устиду не знає та й нікого не боїться. |
Помали їж, абес си ни захлинув. | Помалу їж, щоб не захлинувся. |
Одних у лежу клав, а других з лежі здоймав. | Одних у лежу клав, а других із лежі піднімав. |
Иванчікови всі люде розступилиси так, шо він став оперед самого Олексія коло постелі. | Перед Иванчіком усі люди розступилися так, що він став перед Олексієвою постіллю. |
Ревкнув: «Раз ти кажу — ціхо будь, бо зараз вилетєт ти оттоти клонцулі з хавоктуда, куда ни треба. | Ревкнув: «Раз тобі кажу — тихо будь, бо зараз вилетять тобі оті клонцу́лі з ха́вок туди, куди не треба. |
Иванчік знав уже й то, чіму у мушшін на бурлаці у шиї є кісточька, а у чєліди її нима — бо мушшіне походили з Адамового плечя, а чєлідь из Ивиного. | Иванчік знав уже й те, чому в чоловіків на бурлаці в шиї є кісточка, а в жінок її немає: бо чоловіки походили з Адамового плеча, а жінки з Євиного. |
Та дес у рєдигоди хіба йкийс жид у ній переспав на постели в мнєконьких вовнєних ліжниках, єк, бувало, дес верхє захопила йиго нічь на купецтві ниподелеку вид дідової хати. | Та вряди-годи хіба якийсь єврей у ній переспав на постелі в м’якеньких вовняних ліжниках, якщо, бувало, захопила його ніч на купецтві недалеко від дідової хати. |
Майже цілу осінь докучєли жиди дідови, аби купити в него воли. | Майже цілу осінь докучали євреї дідові, щоб купити в нього воли. |
Він си пудно сердив на теперішну верству, шо вна ни розумієт старих людий. | Він дуже сердився на теперішню верству, що вона не розуміє старих людей. |
Навіть и Дарадудиху на печі то зацікавило, бо поклала беривку з горівков из рук на полицу верх печі. | Навіть Дарадудиху на печі то зацікавило, бо поклала берівку з горілкою з рук на полицю над піччю. |
А навіть раз й половика убив з лука. | А навіть раз і половика убив із лука. |
Знала Єлена про то все, навіть знала, шо на згибку місяця скусовити дітий находит скуса, тай шо лакоми збігленєта, закопані дес у лісі, тогди пишчити. | Знала Єлена про то все, навіть знала, що на спаді місяця скусовити дітей находить скуса та й що лакомі збігленята, закопані десь у лісі, тоді пищать. |
Навіть кождого чоловіка здохє він знаєт, а ни то він би ни знав людскі діла тай їх чінінє. | Навіть подих кожного чоловіка він знає, а не лише його діла та й ним скоєне. |
Иванчік взєв у ліву руку коня, а в праву головеньку з коліючьов в ний живов ватров тай пишов з конем вид самої загороди наоперед ботия в полонину. | Иванчік узяв у ліву руку повід коня, а в праву головеньку, у якій ятріла жива ватра, і пішов із конем перед ботеєм у полонину. |
Шпурєв за нев своїм мечєм єсним блиском блискавок. | Жбурляв за нею своїм мечем — ясним блиском блискавок. |
«Добре, дєкувати праведному Сонечкови, тай худібка миром. | «Добре, дякувати праведному Сонечкові, та й худібка миром. |
Але то він з ними лиш си любив драчкувати назбитки, аби мав си з чого посмієти тай розвеселити собі душу на самоті, а ни збиткувавси так остатно з людий, єк сеї ночі позбиткуваласи ничіста сила з Иванчіка. | Але то він із ними лиш любив жартувати, аби мав із чого посміятися й розвеселити собі душу на самоті, а не збиткувався так тяжко з людей, як цієї ночі позбиткувалася нечиста сила з Иванчіка. |
Гризлиси дуже тим обоє, бо хто годен зміркувати Божу силу?. | Дуже переймалися тим обоє, бо хто годен зміркувати Божу силу?. |
А зразу, то молоденький попик ни хотів мене приймити до церковного братства через то, шо я пив горівку. | А зразу молоденький попик не хотів мене приймати до церковного братства через те, що я пив горілку. |
Сами руки вхлєли йиму з кресом вид лиця. | Самі руки опустилися йому з крісом від лиця. |
Прибувала чіріна, аж чьорна, брудно-каламітна повінь виполікувала шодо зерна град з зарінків тай несла го у Чорне море. | Прибувала чорна брудно-каламутна повінь, виполікувала зерна граду із зарінків і несла в Чорне море. |
При тім плакав він тай плакала йиго стариня з йикогос дивного жєлю. | При тім плакав він та й плакала його стариня з якогось дивного жалю. |
По Видоршях, мнєсниц, у Костюка Иванчіка було подуфальне та торонке весілє. | По Видоршах, на м’ясниці, у Костюка Иванчіка було чванливо багате й пишне весілля. |
Але він їм ни дававси: «Я ни галю, лиш кажу, шо ни чую йиго в кішни, бо ади й зараз тну наоперед него, так шо навіть си го й ни запитаю, ци він би ни рубав наперед мене». | Але він їм не давався: «Я не галасую, лиш кажу, що не чую його в кішні, бо, ади, й зараз тну наперед нього, так що навіть його й не запитаю, чи він би не рубав наперед мене». |
Олексій ґречно уклонивси усім людем у коршмі тай пишов з Иванчіком надвір дивитиси, єк мет самов ріков ити град. | Олексій ґречно уклонився всім людям у корчмі та й пішов з Иванчіком надвір дивитись, як самою рікою йтиме град. |
Хто йиго знаєт?». | Хто його знає?». |
Розіздрівси, але коло него нікого ни було ні видко, ні чути. | Роззирнувся, але коло нього нікого не було ні видко, ні чути. |
Видразу инчий став, хоть цілком шє си ни видужів. | Відразу інший став, хоч цілком ще не одужав. |
А Ботик, легонько викручуючі в руці бартков над головов, даючі нев знак до стріліня, голосно запитавси: «А лагідні, хльо-о-ов?». | А Ботик, легенько викручуючи в руці бартку над головою, щоб подати нею знак до стріляння, голосно запитав: «А готові, хльо-о-ов’?». |
Сам узєвси до бриндзи її бриндзити тай бити в бербениці, а пастирів, то лиш до помочі приймив, бо любив їсти лиш ту бриндзу, шо сам її бив. | Сам узявся її бринзити й набивати в бербениці, а пастухів лиш на допомогу взяв, бо любив їсти лиш ту бринзу, що сам її бив. |
А Нароґа за тото на ню ни сердивси, усе їй прошшєв, бо то було на весілю, при нему, тай мижи народом, а ни на самоті. | А Нароґа за те на неї не сердився, усе їй прощав, бо то було на весіллі, у його присутності та й межи народом, а не на самоті. |
Нираз дідо любив зо мнов про всєке говорити. | Не раз дідо любив зо мною про всяке говорити. |
Але та старовітчєна, то дуже головна стрюба була, походила вид послідного ватажка опришків Мирона Штоли. | Але та старовітчина — то дуже добра рушниця була, походила від останнього ватажка опришків Мирона Штоли. |
Він наказав Иванчікови, аби на Видорші обіздріли дівку коло церкви тай на прорізі, й єк би си вна вдала книзеви, то най так обода зачєпит Ботика на бесіду про дівку, аби він ниназдогадь був, бо єк би дівка шош ни похотіла йти за леґіня, то аби побліки ни було. | Він наказав Иванчікові, щоб на Видорші роздивилися дівку коло церкви та й на ополонці, і якби вона сподобалася синові, то хай так обидва заведуть із Ботиком бесіду про дівку, аби він не здогадався, бо якби дівка чомусь не захотіла йти за леґеня, то аби сорому не було. |
Рано, єк вийшов Иванчік простоволосий на двір помолитиси до праведного Сонечка, то було шо видіти. | Рано, коли вийшов Иванчік простоволосий надвір помолитися до праведного Сонечка, то було що видіти. |
Бувало, сидів нираз на засідці такий голоден, шо світа ни видів, але ни пишов из засідки, поків ни убив то, на шо був пидсів. | Бувало, сидів не раз у засідці такий голодний, що світа не видів, але не йшов, доки не вбивав те, на що полював. |
За ним бурев летіли на буйних, єк змиї, гуцульских конех йиго дружби та боєре, поперев’єзувані в Ботика на весілю білими, полотнєними дарами з сирєними колачями. | За ним бурею летіли на буйних, як змії, гуцульських конях його дружби й бояри, поперев’язувані в Ботика на весіллю білими полотняними дарами з сирними калачами. |
Вісімнацітого тижня, то пізна весна, бо двацєтого тижня вид Риздва повидна бути скінчена весна». | Вісімнадцятого тижня — то пізня весна, бо двадцятого тижня від Різдва весна вже має скінчитися». |
«Вуйно, а то шо лускаєт у дахах?» — боєзливо запитавси я. | «Вуйно, а то що лускає в дахах?» — боязливо запитав я. |
А Иванчік паліницев хліба здолини д’горі перетєв молодєтам руки, дані собі ними на знак згоди спілного житя, благослов’єючі їх: «Най вас Бог, праведне Сонечко, у воросі ціле ваше житє благословит, абесте були плодючі, єк свєта матір-земня. | А Иванчік паляницею хліба знизу вгору перетяв молодятам руки, які вони подали одне одному на знак згоди спільного життя, благословляючи їх: «Най вас Бог, праведне Сонечко, ціле ваше життя благословить, аби були плодючі, як свята матір-земля. |
Він лиш то робит, шо сам уважєєт на добре. | Він лиш то робить, що сам вважає за добре. |
А у руці в него була завше замашиста сталена бартка. | А в руці в нього була завше замашиста сталева бартка. |
А котре брехун, то пустий мальфар, бо він своїм флетерінєм про мальфи та примівки ни лиш шкодит сам собі, але й другим, порєдним мальфарам». | А котрий брехун, то пустий мольфар, бо він своїм базіканням про мальфи та примівки не лиш шкодить сам собі, а й іншим порядним мольфарам». |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.