target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Иванчік ни требував школов, бо вже й про ню знав розказувати про давних велетів, шо колис жили у наших горах. | Иванчік не переймався школою, бо вже й без неї знав розказувати про давніх велетів, що колись жили в наших горах. |
Поломилиси так, єк на стаї в путині ломит ватаг ботилевом молоко, тай тоненьков смужков, таков зашироков, єк корито в ріці, посувалися з градом помаленьки долів Черемошом, просто на Білоберезку. | Поломилися так, як на стаї в путині ломить ватаг ботилевом молоко, та й тоненькою смужкою, такою завширшки, як корито в ріці, посувалися з градом помаленьку долі Черемошем, просто на Білоберезку. |
Ану меш видіти, шо сеї весни ни будет туго за сіно, дєкувати Праведному. | Ану ж побачиш, що цієї весни не буде туго на сіно, дякувати Праведному. |
Бо він ни був головним мальфарем, лиш підручним головних мальфарів. | Бо він не був головним мольфаром, лиш підручним головних мольфарів. |
Воду свєтили хрест загубили, й тд. | Воду святили, хрест загубили, і тд. |
— «То фіґоль! Оборонивси перед ничістов силов. | — То хитрун! Оборонився перед нечистою силою. |
При цім слові поклав Дарадуда слабому на плечя свої костисті жилаві руки, хукаючі на голов «ху, тфі», три рази на ню хукнув, тай в лівий бік за кождим разом плюнув назадь себе, тай далі голосно примов’єв: «Буду вітрами видувати, Кришити! Буду дожями виполікувати, Вимивати. | При цім слові поклав Дарадуда хворому на плечі свої костисті жилаві руки, хукаючи на голову «ху, тфі», тричі на неї хукнув та й у лівий бік за кожним разом плюнув назад себе й далі голосно примовляв: Буду вітрами видувати, Кришити! Буду дощами виполікувати, Вимивати. |
Ждав, поки ни сєдет сонце за високу Чьорногору. | Ждав, коли сяде сонце за високу Чорногору. |
Був аж до по Риздвєних свєтках. | Був аж по Різдвяних святах. |
А в тот раз вітер на своїх нивидимих крилах ніс з долин на верх високої полонини слова журливої співанки: «Співаночки мої любі, де я вас подіну?. | Вітер на своїх невидимих крилах ніс із долин на верх високої полонини слова журливої співанки: Співаночки мої любі, де я вас подіну?. |
Аж у серця йиму си лихо зробило, єк холоднокровно розгадавси добре, шо він хотів виґоїти почерез свій дурний розум. | Аж серце йому заболіло, коли холоднокровно розмислив, що він хотів накоїти через свій дурний розум. |
В него ні до чого вже нима охоти. | У нього ні до чого вже нема охоти. |
А єк Иванчік прийшов д’нему, то, справ’єючі руков оперед себе на стільчік, сказав: «Сідай». | А коли Иванчік підійшов, він показав рукою перед себе на стільчик і сказав: — Сідай». |
Погріхувавси, шо то инак ни є, лиш то ватаг натер сільов руки тай зачєв був норовити вівці в царках, аби си за ніч стерли тай зрули над сільов, а другий день «на міру» аби дали менче молока. | Запідозрив, що то не що інше, як ватаг натер сіллю руки та й почав дражнити овець у загородах, аби за ніч не відпочили, а наступного дня на міру дали менше молока. |
Потемедивси на тілі. | Змінився на тілі. |
Він видважно ступив на спопеліле ватришшє, брав у жменю попелу тай чістив ним свою стрюбу, залагожєв її на цілий рік до стрілецтва. | Він відважно ступав на спопеліле ватрище, брав у жменю попелу та й чистив ним свою зброю — залагоджав її на цілий рік до стрілецтва. |
«Шош ни дуже, бо гей заборзо хєбли молоко». | «Щось не дуже, бо занадто швидко втратили молоко». |
«Та єк ти кажу, Ива’, шо ні, то ні! Вір мині. | «Та як тобі кажу, Ива’, що ні, то ні! Вір мені. |
Забув навіть за свої нидороблені хати з кайлачьків у куті ватерника, так докладно слухав, шо дідо розказував про Бога-Сонце. | Забув навіть про свої недороблені хати з кайлачків у кутку ватерника, так докладно слухав, що дідо розказував про Бога-Сонце. |
Радочьку радєт первовічную, Шо тіпер ни так, єк стародавно, Єк стародавно з-за старих людий, й тд. | Радочку радять первовічную, Що тепер не так, як стародавно, Як стародавно, за старих людей, і тд. |
Казав, шо наколи вуйко берет мене на годованця, то видразу записуєт йиму усий свій маєток. | Казав: щойно вуйко візьме мене за годованця, то відразу записує йому весь свій маєток. |
Я шє то передчєра повиділа, єк просила смих тє, аби ти пішов до Шкинді на толоку, а ни до доньки, шо ти нинавидиш мене тай мого брата. | Я ще позавчора виділа, коли просила, аби ти пішов до Шкинді на толоку, а не до доньки, що ти ненавидиш мене та й мого брата. |
Прив’єзував їй чюберку мижи плечя. | Прив’язував їй старе відро межи плечі. |
Видберала з чюжих мисок по трошки пирогів й голубців, а на їх місце докладала своїх. | Відбирала з чужих мисок потрошки пирогів і голубців, а на їхнє місце докладала своїх. |
Ни любив навесні громадити за маржинов на даванях потолочі. | Не любив навесні загрібати за маржиною потолочі. |
Дарадуда шош важко подумав, тай твердо сказав: «А то си ни помогаєт! Ой ні, любчіку! Хоть мині жєль тебе, бо й я вижу, шо ти ни дурний чоловік, то однако ни хочу тобі нічо помогати. | Дарадуда про щось важко подумав та й твердо сказав: «А то не помагається! Ой ні, любчику! Хоч мені жаль тебе, бо і я бачу, що ти не дурний чоловік, однак не хочу тобі нічого помагати. |
Баба уже пожурковуваласи, де вери си дів?. | Баба вже хвилювалася: де дівся?. |
А підристок пізмливо лупав очіма тай присєгавси, шо тот встид він скупит на ній бартков по голові, коби лиш борше пидріс. | А підліток сердито лупав очима та й присягався, що за той сором він відіграється барткою по голові, аби лиш швидше підріс. |
О єкий! Догодив би тобі у любі, так єк ти то любиш». | О який! Догодив би тобі в коханні так, як ти то любиш». |
Ни одни, шо були боєзливі на тим весілю, то вже ззагоді затикали собі пальцями вуха, аби ни перепудитиси гримкого гласу. | Декотрі боязливі, що були на тім весіллю, вже загодя затикали собі пальцями вуха, аби не перелякатися грімкого гласу. |
З церкви кріз вікна лродералоси на цвинтар слабеньке світло, шо таки зараз поза стінами церкви губилоси в потемку ночі. | Із церкви крізь вікна прозирало на цвинтар слабеньке світло, яке зараз-таки губилося в потемку ночі. |
Там, в корчьмі, тої днини було троє таких людий, шо в року лише два рази в ню ходили: в той Поливаний великодний понедівнок тай на Петра, йик був храм у Дідушковій Річці. | Там, у корчмі, тої днини було й троє чоловіків, які лише двічі на рік туди ходили: у Поливаний Великодній понеділок і на Петра, коли був храм у Дідушковій Річці. |
Ни страптуй наше житєхлібец градом. | Не побий наш життєхлібець градом. |
Видко, він нев згидував, а вна свисла до Дарадуди, аби си йиму виддєчєти за тот збиток. | Видко, він нею згидував, а вона побігла до Дарадуди, аби йому віддячити за той збиток. |
А Семенко тогди мині кажет: «Но, та ти ни осліп, шо то там єлівник пасет, бо з смереки почюріла кров, єк я в ню бодьнув ножем, бо єкби то був дійник, то з неї би було почуріло молоко, тай відразу міг йиго збавити на ціле літо молока». | А Семенко тоді мені каже: “Но, та ти не осліп, що то ялівник пасе, бо зі смереки потекла кров, коли я в неї тицьнув ножем, бо якби то був дійник, то з неї потекло б молоко, і я відразу б міг його попсувати на ціле літо”. |
А Шумеїв предід у тот раз имив медведя за вуха тай зачєв тєгнути почерез колоду д’собі. | А Шумеїв прадід тоді схопив ведмедя за вуха та й почав тягнути почерез колоду до себе. |
За старшим церковним братом, першим колєдницким виберцев, вироївси из церкви усий нарід, єк бжьоли из вулия, єк роєтси, за матков. | За старшим церковним братом, першим колядницьким виборцею, вироївся із церкви увесь нарід, як бджоли з вулика, що рояться за маткою. |
Здоймила піківне корито з грєдий верх постелі, поклала йєго на передну лавицу, пид середний сволок. | Зняла пікне корито з полиці над ліжком, поклала його на передню лаву під середній сволок. |
Из річьки долітав до него глухєй шум води й смутком заповнєв йиго душу. | Від річки долітав до нього глухий шум води й смутком заповняв його душу. |
У тот раз у хоромах завівси гаркіт, бо данцівники хапнули Ґавиця за ноги. | У хоромах зчинився гаркіт, бо танцівники хапнули Ґавиця за ноги. |
Ий гину! Лиш ни фалітси сараки, бо нима куда. | Аж гину! Лиш не хваліться, сараки, бо нема куди. |
Морозом скобитала. | Морозом лоскотала. |
З люби великої, то аж дурію за тобов. | З любові великої аж дурію за тобою. |
Обарінчукови зробивси пудний встид, бо до тепер, то всі йиго уважєли за такого великого випинку, шо ніхто нігде ніколи навіть ни посмів бувало йиго зачепити. | Обарінчукові зробився великий сором, бо дотепер усі його вважали за такого великого зазнайка, що ніхто ніде ніколи навіть не посмів, бувало, його зачепити. |
Він знав лісами на звір усі засідки тай усі дороги, куда звір ходила. | Він знав лісами на звіра всі засідки та й усі дороги, куди звір ходив. |
Бо то все з одного роду, корінь би тому всох. | Бо то все з одного роду, корінь би йому всох. |
«Та най цего ворога біг піб’єт», — погадав він. | «Та най цього ворога Біг поб’є, — погадав він. |
Тай тимуть шомісяця, з дідів-препрадідів зветси й до сегодне «кочєлами», хоть вни там вже й ни відбуваютси так, йик у давнині. | Тому це місце з дідів-прапрадідів зветься й донині «кочелами», хоч вони там уже й не відбуваються так, як у давнину. |
Стискали плечіма: «Най си лиш преч кажет, шо та горівка ни робит з людий. | Стискали плечима: «Най ся лиш преч каже, що та горілка не робить з людей. |
Й нарік ни будет тєжка зимівля, бо це літо будет трав’єне. | І наступного року не буде тяжка зимівля, бо це літо буде трав’яне. |
Йиго, а ни моя голов рєдит на маєтку», — хєтро говорив вуйко, єк хтос, бувало, питав йиго про годованців. | Його, а не моя голова все вирішує в маєтку, — хитро говорив вуйко, коли хтось, бувало, питав його про годованців. |
Тогди можна то зілє копати, бо Арідників сокотінник так, єк жид, злакомитси на гріш, хапнет йиго тай лишєєт сокотити то зілє. | Тоді можна те зілля копати, бо Арідників сторож так, як єврей, злакомиться на гріш, хапне його та й лишає сторожити те зілля. |
«Сеї весни, то хіба лиш йикийс капарник ни завеснувавси до Николиних обсівків, така вна була рана, тепла, та погідна», — говорив Иванчік задоволено на Николини обсівки, свєткуючі їх, єк свєто закінчіня веснованя та свєто звіри, аби ни калічіла худібку вліті полонинами. | «Цієї весни хіба лиш якийсь капарник не завеснувався до Николиних обсівок, така вона була рання, тепла й погідна», — говорив Иванчік задоволено на Николині обсівки, відзначаючи їх як свято закінчення веснування та свято звірів, аби не калічили худібку влітку полонинами. |
На Василієний свєтий вечєр, єк мали сідати до вечері, то дідо так, єк й на перший Свєтий вечєр, набрав дванайціть страв у миску, лиш тепер скоромних, тай просив тричі градового царя — водєного чьорнокнижника на тайну вечєрю. | На Василів Святий вечір, коли мали сідати до вечері, дідо так само, як і на перший Святий вечір, набрав дванадцять страв у миску, лиш тепер скоромних, та й просив тричі градового царя — водяного чорнокнижника — на тайну вечерю. |
Бо я вже добре чюв про тебе, шо ти ни одно діло знаєш до стрюби, лиш з тим си нікому ни фалиш». | Бо я вже добре чув про тебе, що ти не одно діло знаєш до зброї, лиш нікому тим не похваляєшся». |
Навіть дайкали писанку й у такої молодиці або дівки, шо зроду їх и на очі ни виділи. | Навіть дайкали писанку в такої молодиці або дівки, що зроду її й не бачили. |
Казав, шо усі мудрації, икі лиш є на світі, то прибаг Арідник, лиш Бог тото все в него дурничьками повигулював й подав людем до ужитку. | Казав, що всі мудрації, які лиш є на світі, повигадував Арідник, лиш Бог те все в нього дурничками повиманював і подав людям до вжитку. |
Вно смутно засвічувало послідний раз тої днини гори, бо дивилоси, єк Олексіїха старенька застелювала білим полотном Олексіїв гріб. | Воно смутно освітлювало востаннє тої днини гори, бо дивилося, як Олексіїха старенька застелювала білим полотном Олексіїв гріб. |
Ни знаю, єк навіть такі люде можут по свєтій земни ходити». | Не знаю, як навіть такі люди можуть по святій землі ходити». |
Мало шо навіть хотів з ким говорити. | Навіть до розмов охоти не мав. |
То оснедія, а ни жінка в мене була. | То оснедія, а не жінка в мене була. |
Ади, преч би си казало, чоловік на чєсок зумав. | Ади, преч би ся казало, чоловік на часок з ума зійшов. |
Тай він, може, би й схотів то зробити, але коли мині показуєт так… Гм. | Та він, може, би й захотів то зробити, але мені показує так… Гм. |
«Єк так, то нако, бідничьку, гроший, аби тє зазуля ни заковала без грейцеря. | «Якщо так, то на, бідничку, грошей, аби тебе зозуля не закувала без ґрейцеря. |
Він вічьно невкритував, тай шош уводно нове виґоював. | Він вічно був неслухом та й щось завжди нове вигадував. |
Малиш довго побаривси у тім ватрєнику, а єк увійшов з обертином у хату, то аж цілий мокрий був, так там пудно він мотичівси з ничістов силов, доків обернув насланє, насланє на вівці, тай зробив протів него обертин та привернув вівцям назад їх молоко. | Малиш довго побув у тім ватернику, а коли увійшов з обертином у хату, то аж весь мокрий був — так там страшно змагався з нечистою силою, доки обернув наслання, пороблене на овець, і зробив проти нього обертин та привернув вівцям назад їхнє молоко. |
Про то він розказував так: «Раз восени пишло їх кілька мушшін на струги. | Про це він розказував так: «Раз восени пішло кілька чоловіків на струги. |
То лиш так вам изострахє уводно привижєютси опришки, тимунь, шо ви маєте богато гроший, а суда їх нима. | То лиш так вам зо страху завжди привижаються опришки, тому що ви маєте багато грошей. |
Він обіздрівси. | Він озирнувся. |
Пудно сердито пофоскувала на него, єк кіт на котюгу, аби він борзо коло печі кінчєв свою біду дієти. | Дуже сердито пофоскувала на нього, як кіт на собаку, аби він скоро коло печі закінчував зі своїми справами. |
Єк хтос хочєт, аби я йиму зробив на когос насланє, то мусит мене простити, бо тов прошьов, то він то все перебераєт на своє сумлінє й тогди тото мене ні свербит, ні болит, бо то вже до него, а ни до мене тогди липнет. | Якщо хтось хоче, аби я йому зробив на когось наслання, то мусить мене простити, бо тою прощею він то все перебирає на своє сумління, і тоді воно мене ні свербить, ні болить, бо то вже до нього, а не до мене тоді липне. |
Иванчік видразу здогадавси, шо то двері отворив нивмиваний, тот, шо перевергси був у пиргу, а єк він стрілив, то так утік, шо й двері ни зудалав за собов заперти. | Иванчік відразу здогадався, що то двері отворив невмиваний, той, що перекинувся був на пса, а коли він вистрелив, то так утік, що й двері не встиг за собою зачинити. |
Обі з нивістков кроїли на крузі, оперед поличного вікна, по кавалкови паскавника, сира, солонини, ковбасий та бужениці тай укладали кавалками в дорєнник дору на свєчінє. | Обидві з невісткою нарізали на крузі наперед поличного вікна по шматкові паски, сиру, солонини, ковбаси й бужениці, укладали шматками в доренник дору для освячення. |
Ци ж то ни можна й пожертувати, Чужого личька поцулувати?». | Чи ж то не можна й пожартувати, Чужого личка поцілувати?». |
«Єк си верну, — розпучливо погрозивси великан, — то по мою столицу Чорногору грузь заведу з тих сіл, шо почерез ні буду си вертати». | «Якщо вернуся, — розпачливо погрозив велетень, — то аж до моєї столиці Чорногори на грязюку перетворю ті села, що почерез них буду вертатися». |
Чвалом ишов д’хаті, лиш про одно думаючі, аби єкнайборше стати вже раз тим головним стрільцем, шо уводно про него гадав и лєгаючі, й устаючі, єк ніч так день. | Чвалом ішов додому, лиш про одне думаючи: якнайшвидше стати вже тим головним стрільцем, що завжди про нього мріяв, і лягаючи, й устаючи, як ніч так день. |
Ни завеликий чєс дороги каменистим плаєм д’горі в нічній пітьмі на кичірі зверхє зачєли си показувати, єк би з земні вилізали, Олексієви забудовання. | Каменистий плай привів Иванчіка в нічній пітьмі на кичеру, де вгорі почав показуватися, немов із землі вилізати, Олексіїв осідок. |
Шоти вигадуєш икіс пусті бесіди на мене?. | Що ти вигадуєш якісь пусті бесіди на мене?. |
Тай ніс кислий хліб у бисагах, аби з села на полонині дати пастирям пригісного, бо за ціле літо, то їм си приїдаєт полонинска їда: кулеша, бриндза, вурда та сербанка. | Та й ніс кислого хліба в бесагах, аби із села на полонині дати пастухам пригісного, бо за ціле літо їм приїдається полонинська їжа: кулеша, бринза, вурда й сербанка. |
Витєг из земні на вуглах у плоту ків. | Витяг із землі на куті плоту кілок. |
Протер руков очі тай кріз розколібину вздрів над земнев, у хмарах, так богато, єк зерниц на небі єсної ночі, прекрасних, єк сонце, жінок, шо, держічіси за руки тай здрібна приданцовуючі маленькими ніжками в хмарах, ніби мотилики снігу, летіли просто д’нему, на колешню, приспівуючі: «Єк би ни лук-чєснок, ни одолєн-зілє,... | Протер рукою очі й крізь шпарину побачив над землею, у хмарах, так багато, як зірниць на небі ясної ночі, прекрасних, як сонце, жінок, які, тримаючись за руки й здрібна пританцьовуючи маленькими ніжками в хмарах, ніби метелики снігу, летіли просто до нього, на колешню, приспівуючи: Якби не лук-часник, не одолен-зілля, ... |
Ув один гайтаж перемелювали єзиками бріхні, єк в млині перемелюєт камінь зерно. | Увесь час перемелювали язиками брехні, як у млині перемелює камінь зерно. |
Давно — то ни так було, йик тепер, на полонинах, шо то годили сплатити депутатови за худобу на полонині. | Давно не так було, як тепер, що треба сплатити депутатові за худобу на полонині. |
Казав, шо єк би си був він учєре нагодив, то ни дав би був йиго мандаторови замкнути, бо ни хотів би був дражнити собі біду на здорову голов, бо він добре знаєт, шо то за зілє, тот Олексій. | Казав, що якби був він учора нагодився, то не дав би був його мандаторові замкнути, бо не хотів би був дражнити собі біду на здорову голову, бо він добре знає, що то за зілля той Олексій. |
А витак, легонько вдарєючі кожду корову тов паличков, остро на ню крикав: «Ану у добрий чєс — гий! Чого, пуста, так лежиш? Уставай». | А тоді, легенько вдаривши кожну корову тою паличкою, різко на них крикнув: «Ану в добрий час — гий! Чого, пуста, так лежиш? Уставай». |
А я їм си ни гадаю поклонити тай пиддати, шо значіт сине за ніхтем, бо най и вни знают, шо й я чьоловік. | А я їм не гадаю поклонитися та й піддатися, ані сине за нігтем, бо хай вони знають, що і я чоловік. |
Казав, шо єго син мусит йиго слухати, тай мусит брати жінку, де він йиму скажет, тай тим си ни журит він, шо йиго син ни мет из жінков добре жити. | Казав, що його син мусить його слухати та й мусить брати жінку там, де він йому скаже, і він тим не журиться, що його син не буде з жінкою добре жити. |
Ато говкайтеси тай тпрукайтеси трохє. | А то вгамуйтеся трохи. |
Понад ґраждов хєтро пролетів половик. | Понад ґраждою хитро пролетів шуліка. |
— «Пішлю зараз до него «свої слуги», тай вни шє до опівночі запечєтают йиму навіки гріб». | — Пошлю зараз до нього “своїх слуг”, та й вони ще до опівночі запечатають йому навіки гріб». |
Лиш діда було мині банно лишєти, але почерез бабу я мусів це удієти. | Лиш діда було мені банно залишати, але через бабу я мусив так зробити. |
«Ає, тот сам!» «Но-о-о. | «Ой так, то я!» «Но-о-о. |
При злогах у неї ціла хата була обкурена зілями, й то головними, тай каганец цілу ніч горів у хаті, аби біда, зчєзла би, ни могла їй пидверечі свою скверну, а людску дитину ухопити собі. | При пологах у неї ціла хата була обкурена зіллям, і то головним, та й каганець цілу ніч горів у хаті, аби біда, щезла би, не могла їй підкинути свою скверну, а людську дитину вхопити собі. |
Почєсови, то він так си приєзно дивив тим коровам ув очі, шо аж ни змигав, тай тогди шестерив паличков на земни наокола коров велике колесо. | А тоді так приязно дивився тим коровам в очі, що аж не змигав, та й тоді окреслив паличкою на землі круж корів велике коло. |
Котик помали хлептав молоко, прижмурєючі очі. | Котик помалу хлептав молоко, мружачи очі. |
Та будьте ласкави у хату. | Та будьте ласкаві в хату. |
А ни злічуси, то», — він гірко всміхнувси, — «бідашка її бери. | А якщо ні, то, — він гірко всміхнувся, — біда її бери. |
Пишла ціла хата данцувати на колопні, окрим діда. | Пішла ціла хата танцювати на колопні, окрім діда. |
Кажут, шо лісна ніколи би си не вселепила тих мушшін, шо вни ни є стєгливі до чєлідини, тих, шо уни зачєп’єт будь-котру чєлідину, тай перемітуют чєлідьов, єк конюхарі кіньми. | Кажуть, що лісна ніколи б не причепилася до тих чоловіків, що вони не є дбайливі до жінок, тих, що зачеплять будь-яку жінку та й перебирають жінками, як конюхи кіньми. |
Він отворєв понад Річьки дороги аж у Головиці. | Він прокладав від Річки дороги аж у Головиці. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.