target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Але Марічка то ни завважила. | Але Марічка того не завважила. |
«Та я чув, шо ти ді був слабий?» — прижмурєючі лукаво чорними очіма, обода зачепив Иванчіка на бесіду. | «Та я чув, що ти хворів?» — примружуючи лукаво чорні очі, напряму зачепив Иванчіка на бесіду. |
Нидурно то старовіцкі люде дуфали бірше в курнєнки на зиму, єк у світлиці. | Недарма старовіцькі люди дбали радше про курні хатки на зиму, аніж про світлиці. |
У тот раз из рога фужнув порох половіньов так, шо мало їм усім очі ни повипарєв, тай лиш изфушкотів кутами. | Із рога фугонув порох половінню так, що мало їм усім очі не повипарював, та й лиш ізфушкотів кутами. |
Стали стінов над Хороцевов. | Стали стіною над Хороцевою. |
А хто маєт в своїм тілі болічки, то вни лакоми зновєтиси нового місіця. | А хто має у своїм тілі болячки, то вони лакомі зновлятися нового місяця. |
Або хоть випрошшєтиси з ним навіки… Йду!» Тай викрутивси вид хлопця в тот бік, єк си йшло до Олексія, але через ніч, то вже ни видко було Олексіїв осидок. | Або хоч попрощатися з ним навіки… Йду!» Та й викрутився від хлопця в той бік, де був Олексіїв осідок, але в темряві його вже не видко було. |
А то ти помиливси, сараку». | А то ти помилився, сараку». |
Йиго вже болів и бурлак вид того бегеканя, шо вигледало скорше на козєче верешшінє медведеви в лабах, єк на людский спів. | Його вже болів і борлак від того бегекання, що скидалося радше на козяче верещання у ведмежих лапах, аніж на людський спів. |
Тай дідови Иванчікови ни було гани за флоєру. | Та й дідові Иванчікові не було гани за флояру. |
А за це вуйна йиго витак, єк приспавси, добре висповідала. | А за це вуйна його відтак, коли проспався, добре висповідала. |
Став бес тогди нишєсливим чоловіком, бо так би тє гризло твоє сумлінє, шо шє бес хотів відтак тото своє головне стрілецтво й на плоти метати, але вно тогди вже би си й плотів ни ловило. | Став би тоді нещасливим чоловіком, бо так би тебе гризло сумління, що ще хотітимеш відтак оте своє головне стрілецтво й на плоти жбурляти, але воно тоді вже й плотів не ловитиметься. |
Ни треба було Иванчіка два рази просити, бо він тій пришни був такий рад, єк сліпий світу, бо видразу погадав, шо тогди знов си будет видіти з любов Марічков. | Не треба було Иванчіка двічі просити, бо він тому запрошенню був такий радий, як сліпий світлу, бо відразу погадав, що тоді знов побачиться з любою Марічкою. |
Перемучіний, аж отєк слабий на тілі. | Перемучений геть. |
Тай на царинці за ґраждов, то цілу ніч за Олексієм плакалиси разом з Иванчіковов флоєров березовов коров увиті дві довгі тримбіти, — в оден тєг: ту-у-у-гу-у-у, у-гу-у-у-гу-у-у… ту-у-у гу-у-у… у-у-у-у-у… Тай запрошували людий зувезде Олексієви на посіжіннє, тай на вічну йиго вирєду, на йиго комашню. | Та й на царинці за ґраждою цілу ніч за Олексієм плакали разом з Иванчіковою флоярою березовою корою увиті дві довгі трембіти — в один тяг: ту-у-угу-у-у, угу-у-угу-у-у… ту-у-у-гу-у-у… у-у-у-у-у… Та й запрошували людей звідусіль Олексієві на посіжіння та й на вічну його виряду, на його поминки. |
А зимними ключями замикав сам у своїй загорожі зиму, аби вже ни пужєла людий фляцкавками у веснованю. | А зимовими ключами замикав сам у своїй загорожі зиму, аби вже не лякала людей поганою погодою під час веснування. |
А Иванчікови, то аж слина в роті з дива стила, єк то докладно про ціле йиго житє Лелітка вгадав. | А Иванчікові аж слина в роті з дива стигла, як то докладно про ціле його життя Лелітка вгадав. |
Церкву в Дідушковій Річці, то побудував Шкиндин дєдя Штефан разом из ним. | Церкву в Дідушковій Річці побудував Шкиндин дєдя Штефан разом із ним. |
Ціла днина проходила лиш на кутаню маржини. | Ціла днина проходила лиш у догляді за маржиною. |
В тот раз уздрів Шкиндівску нивістку, шо заходила криз задні двері до него в хату. | І тут він побачив Шкиндівську невістку, що заходила крізь задні двері до нього в хату. |
Спробую, тай банувати ни буду, шо він міг помочі, а я в него ни був. | Спробую та й банувати не буду, що він міг допомогти, а я в нього не був. |
Саме у тот раз, шо ймив Юріштан Штолу, то Гирдлічка докінчєв єкраз будову катушів в Устєріках. | Саме в той час, коли Юриштан піймав Штолу, Гердлічка закінчував спорудження тюрми в Устеріках. |
Єлена з нивістков пекла в хаті паски, а єк вже мала класти їх у піч, то закликала в хату Иванчіка, аби разом з ним покласти в піч паски. | Єлена з невісткою пекла в хаті паски, а коли вже мала класти їх у піч, то закликала в хату Иванчіка, аби разом із ним покласти в піч паски. |
Старий уніс у хату знадвіря утроє сплетені ліскові ризки. | Старий уніс у хату знадвору утроє сплетені ліскові різки. |
Ади тут ніхто ни знав, ні шо я головний мальфар з Плоскої — Олексій, ні шо ти тот градовий цар, шо в чорногірских одзерах вічно куєш град грішними душями тай траптуєш ним людскі ґрунта, наш тєжкий доробок. | Ади, тут ніхто не знав, ні що я головний мольфар із Плоскої — Олексій, ні що ти той градовий цар, що в чорногірських озерах вічно куєш град грішними душами та й б’єш ним людські ґрунти, наш тяжкий доробок. |
Переміг Бог днини — Сонце, над богом ночі — темнотов. | Переміг Бог днини — Сонце — над богом ночі — темрявою. |
Джюнда, найстарійший мижи березами, перебрав березованє над усіма березами й колєдниками, шо йшли колєдувати до попа. | Джюнда, найстарший між березами, перебрав березування над усіма березами й колядниками, що йшли колядувати до попа. |
Уни оба сіли в коршмі за стів, а жид сам вид себе поклав борше перед них почесне — кварту горівки. | Вони обидва сіли в корчмі за стіл, а єврей сам від себе поклав швиденько перед ними почесне — кварту горілки. |
Кортит мене ночювати одну нічку в неї». | Кортить мене ночувати одну нічку в неї. |
Ци носєт гуцули свою убирю?. | Чи носять гуцули свій одяг?. |
Наносив на тоту короду з лісів сухого форосту та лому. | Наносив на ту купу з лісу сухого хворосту й лому. |
«Ласа, мо-о-о! — по-ромунски, назбитки, джеремуґав Ґаджума на псів. | «Ласа, мо-о-о! — румунською жартома говорив Ґаджума до псів. |
Усе старе нимидієт ми з-перед ич, тай старий світ перевертаєтси на моїх очєх, єк горшьок д’горі дном». | Усе старе зникає мені з-перед очей, і старий світ перевертається на моїх очах, як горщик догори дном». |
Тай вп’єлюючі свої чорні очі в голов слабого, з напруженим виразом лиця побожно примов’єв: «Серед світа, Серед Чорногори Є змиєнова Керниця!. | Та й, впившись своїми чорними очима в голову хворого, з напруженим виразом обличчя побожно примовляв: Серед світа, Серед Чорногори Є змієнова криниця!. |
Розсіваючі зором на всі боки, єк злодій, ци хто за ним ни нишькуєт, то потихо, то голосно промов’єв: «…Стійте ви, коровки, ни робіт тото! Буду вам привертати ваше молоко: Буду золотого хлопця муравля посилати Манну збирати, Путини розбивати, Ґелетчіни розтикати. | Роззираючись на всі боки, як злодій, чи хто за ним не спостерігає, то тихо, то голосно промовляв: «…Стійте ви, коровки, не робіть тото! Буду вам привертати ваше молоко: Буду золотого хлопця муравля посилати Манну збирати, Путини розбивати, Ґелетчини розтикати. |
А єк зачєв Довгий май тихше говорити, то Иванчік, ни дочуваючі, приклав до вуха руку тай, надслухаючі, запитавси: «Ге? Шо кажеш?!» «А ти, хло’, видколи так приглух?» — ніби здивувавси. | А коли почав Довгий тихіше говорити, то Иванчік, недочуваючи, приклав до вуха руку та й, наслухаючи, запитав: — Ге? Що кажеш?!» «А ти, хло’, відколи так приглух?» — ніби здивувався Довгий. |
Казав, шо тим зілєм й тими свічьками добре навіть и маржинку пидкурювати, єк їй шош побрекуєт. | Казав, що тим зіллям і тими свічками добре навіть і маржинку підкурювати, як із нею щось негаразд. |
А Семенко Гитруків, шо зроду ни пив горівку, лиш ситу, співав отсеї: «Ой казала пані матка, казав и пан отец, Ни пий, синку, горівочку, будеш годен хлопец». | А Семенко Гитруків, що зроду не пив горілку, лиш ситу, співав оцеї: Ой казала пані матка, казав і пан отець, Не пий, синку, горілочку, будеш годен хлопець. |
Иванчік похмуривси на попика, тай завзєтком говорив далі: «Любий духовнику! Доків люде вірили лиш у ці молитви тай лиш ними си молили, то дотів було добре жити на світі людем тай їх худібці. | Иванчік похмуро дивився на попика й завзято говорив далі: «Любий духовнику! Доки люди вірили лиш у ці молитви та й лиш ними молилися, доти було добре жити на світі людям та й їхній худібці. |
Та тогди, коли вна ни торкотіла одно й то само, шо завжде. | Та тоді, коли вона не торкотіла одне й те саме, що завше. |
Але він так сповідавси, шо шоинче гнув у своїй души а шоинче плів єзиком попикови. | Але так сповідався, що одне гнув у своїй душі, а інше плів язиком попикові. |
Він ніколи ни любив крутитиси в хаті коло чєліди, так єк то инчі мушшіне крутєтси, шо й води унесут у хату за жінку. | Він ніколи не любив крутитися в хаті коло жінок, так, як то інші чоловіки крутяться, що й води унесуть у хату за жінку. |
Устєріцка мандатарія стала самостійнов. | Устеріцька мандаторія стала самостійною. |
«Добре здоров’є!» — дзвінко видвитавси дідо, тай видразу запитавси: — «А ти, мо, з котрої полонини прийшов?». | «Добре здоров’я! — дзвінко відповів дідо й відразу запитав: — А ти, мо, з котрої полонини прийшов?». |
А перепужений мандатор лиш вивалив очі, єк баран, тай ни знав, шо дієти, бо такого чюда він ніколи ни видів. | Переляканий мандатор лиш вивалив очі, як баран, та й не знав, що діяти, бо такого чуда він ніколи не видів. |
Навіть чув, коли вна втєла три рази потрошки волося йиму з голови на свої чінки. | Навіть чув, коли вона втяла три жмутки волосся йому з голови на свої чінки. |
Лиш Обарінчук, ни уважєючі на Иванчіка тай нікому нічо ни кажучі, тєв борше наоперед косарів, бо доконче хотів бути за передовожу мижи косарями на тій толоці. | Лиш Обарінчук, не зважаючи на Иванчіка та й нікому нічого не кажучи, тяв швидше наперед косарів, бо конче хотів бути провідним косарем на тій толоці. |
Тимунь тоти жінки, шо мают збігленєта, то єк шош роб’єт тої днини надворі, то на самі полуднє присідают ту роботу сідаючі мовчки на голу земню, аби присісти в ній навіки свої збігленєта перед злим духом. | Тому ті жінки, які мають збігленят, коли щось роблять тої днини надворі, то ополудні переривають ту роботу, сідаючи мовчки на голу землю, аби присісти в ній навіки своїх збігленят перед злим духом. |
Він волів си дивити по людех у церкві тай по свому молитиси до праведного Сонечка, шо вкрадалоси кріз маленькі церковні віконця своєм єсним промінєм, освічуючі в церкві престоли, людий, тай йиго. | Він волів дивитися на людей у церкві та й по-своєму молитися до праведного Сонечка, що вкрадалося крізь маленькі церковні віконця своїм ясним промінням, освітлюючи престоли, людей та й його. |
Дала Устєріцкому мандаторови корову з телєм, бербеницу бриндзи й сорок банок гроший, тай за тото вихопив він Иванчіка панам вже из рук. | Дала устеріцькому мандаторові корову з телям, бербеницю бринзи й сорок банок грошей, та й за те вихопив він Иванчіка в панів уже з рук. |
Пропадет вид тебе переполох у плитє, каміне та у скали дираві, там, де люде ни доходє. | Пропаде від тебе переполох у плити, у каміння та в скелі діряві, туди, куди люди не доходять. |
Бувало, скоро лиш шош трошки ни по йиго, то викручював из люльки чьобук тай бив ним людий, єк коний батогом. | Бувало, скоро лиш щось трошки не по-його, то викручував із люльки чубук та й бив ним людей, як коней батогом. |
Уни йиго пидмаґулили з собов у товариство. | Вони його підговорили із собою в товариство. |
Він зачєв розказувати, шо пацив з медведем, а то ніхто ни хотів вірити. | Він почав розказувати, яку пригоду мав із ведмедем, а ніхто не хотів вірити. |
А тепер и сами ни знаємо, де її діти?». | А тепер і самі не знаємо, де її діти?». |
Головництво нираз мижи родіюв над поділом ґрунту буває. | Убивство не раз межи родиною над поділом ґрунту буває. |
Узимі, єк западут великі зими, то утікаю тогди в колешню д’худібці тай лиш з нев говорю, бо на стрілецтво ни гарен смих через зими ходити, аби там, в лісах, поговорити з звірков. | Узимку, коли западуть великі сніги, утікаю тоді в колешню до худоби й лиш із нею говорю, бо на стрілецтво не годен снігами ходити, аби там, у лісах, поговорити зі звіриною. |
При цих словах зареготавси на всий рот, фудулно тай згорда говорив: «Ви гадали, шо то лиш ви є два люде на світі, а другий, то ніхто?. | При цих словах зареготав на весь рот і згорда говорив: «Ви гадали, що то лиш ви є два люди на світі, а інший — то ніхто?. |
Відев тимунь, шо мене нараз так зачєли величєти И пидносити. | Певно, тому, що мене нараз так почали величати й підносити. |
«Збавлені, дідочку, лиш ни знати, хто їх збавив» — з страхом позераючі пид каглу на чорного котика, сказав Иванчік, просічі Малишя: «Тимунь я й прийшов до тебе, дідочку, з поклоном вид Фоки тай вид ватага Карпи, а вид себе з просьбов, ци ни зробив би ти обертин вівцям?». | «Збавлені, дідочку, лиш не знати, хто їх збавив, — зі страхом позираючи під каглу на чорного котика, сказав Иванчік, просячи Малишя: — Тому я й прийшов до тебе, дідочку, з поклоном від Фоки й від ватага Карпи, а від себе з просьбою, чи не зробив би ти обертин вівцям?». |
Пахнув веснов. | Пахнув весною. |
Тай вся худібка зийдет восени файна з полонини. | Та й уся худібка зійде восени файна з полонини. |
Шєсливі, шо їм си ни бажіло, так єк йиму, шукати гонору, тай ни билиси над славов, та ни хотіли надлюдских діл так, єк він. | Щасливі, що їм не бажалося так, як йому, шукати гонору, не переймалися славою, не хотіли надлюдських діл так, як він. |
Нираз богато стариків мижи собов говорило про йиго лісну. | Старші люди не раз про неї говорили між собою. |
Була надута, єк свинєче димало на таршук, дуласи, єк білий потрух у горшьку, из серця на діда, шо через него їй ни йшло зарєдом кутане коло печі. | Була надута, як свиняче димало на таршук, дулась, як білий потрух у горщику, спересердя на діда, що через нього не мала змоги до ладу поратися коло печі. |
Поклав на стів молодого деревце, затикаючі йиго криз колач в оден хліб из деревцем молодої, зв’єзуючі їх докупи, в’єзав він тай лучів навіки в спільне житє молодєт. | Поклав на стіл молодого деревце, протикаючи його крізь калач в один хліб із деревцем молодої, зв’язуючи їх докупи, в’язав він навіки в спільне життя молодят. |
Про страсти в церкві зачєв розказувати, бо знав, шо вна то любит. | Про страсті в церкві почав розказувати, бо знав, що вона то любить. |
Виносив її из глибини моря за ніхтями. | Виносив її з глибини моря за нігтями. |
Одної днини, перед заходом сонця, лежєв я долівлиц на голим припічьку. | Одної днини, перед заходом сонця, лежав я долілиць на голім припічку. |
Тай чого би він, ніби, мав йиму вірити?. | Та й чого б він мав йому вірити?. |
«Но-но, также дівки так ростут борзо, Иванку, єк жидівська лифа», — засмієвси Ботик тай хотів шош сказати Иванчікови, але у тот раз закликала на него Ботичка: «Ану иди суда». | «Но-но, та ж дівки так ростуть швидко, Иванку, як єврейські проценти», — засміявся Ботик та й хотів щось сказати Иванчікові, але покликала його Ботичка: «А йди-но сюди». |
Але з ліснов гляба було то вдієти, бо то прото була лісна, а ни проста чєлідина, шо то роби з нев, шо хоч. | Але з лісною годі було те вдіяти, адже то була лісна, а не проста жінка, що то роби з нею, що хочеш. |
«Добре здоров’єчко», — ґречно видповів Иванчік, бо знав, шо з Юріштаном жерту нима, то прото поганин. | «Добре здоров’ячко», — ґречно відповів Иванчік, бо знав, що з Юриштаном жарту немає, адже то поганин. |
Але мижи людьми вже ни хотів си з нев поблічіти. | Але межи людьми не хотів ганьбитися. |
Пид кождов хатов ставали гуртом пид вікна, тай ни питаючі, ци в хаті сп’ют, ци ні, голосно на них кликали: «грійте діда, грійте діда, грійте діда». | Під кожною хатою ставали гуртом під вікна й, не питаючи, чи в хаті сплять, чи ні, голосно кликали: «Грійте діда, грійте діда, грійте діда». |
А на будь-єке лапатачє, то вна си й ни дівила, а ни то аби си була з ним любила. | А на будь-яке лапатаччя й не дивилася, не те щоб любитися. |
Але Иванчік того ні чув, ні видів, єк си гризла ним йиго жінка, бо йиму ни та играла в голові. | Але Иванчік того не чув, не бачив, як гризлася ним жінка, бо йому не це грало в голові. |
А видтак кочєли єйцями по земни тай били єйцем до єйця, в кого періш пукнет в руках єйце, пробували, в кого сильніше єйце. | А відтак качали яйцями по землі й били яйцем до яйця, у кого першого трісне в руках яйце; пробували, у кого сильніше яйце. |
А єк вже мали си розходити під Середним на потоці, то оба аж стали та докінчували про Иванчіка свою бесіду. | А коли вже мали розходитися під Середнім на потоці, то обидва спинилися й докінчували про Иванчіка свою бесіду. |
А єк си зверну, по боку верну». | А як ся зверну, по боку верну. |
Шо міг, то заривавси вуйні пид бік. | Як міг, заривався вуйні під бік. |
Доснагу такі, єк тоти, шо ними мальфарі си послуговуют у своїх чєрях: уроваті, вурковаті, страшно пудні. | Достоту такі, як ті, що ними мольфари послуговуються у своїх чарах: уроваті, вурковаті, дуже страшні. |
Тай з молодими старому й тєжко жити, бо молодшя верства ни розумієт стару, а стара молоду верству. | Та й із молодими старому тяжко жити, бо молодша верства не розуміє стару, а стара — молоду. |
Хукав, спльовував и знов рахував: «Ни дев’еть, ни вісім, ни сім…». | Хукав, спльовував і знов рахував: «Не дев’ять, не вісім, не сім…». |
Тай побіг бігом д’хаті, перескакуючі так легонько почерез плоти, єк то молодєчком він почерез ні скакував. | Та й побіг додому, перескакуючи так легенько почерез плоти, як замолоду він їх перестрибував. |
— Або шо, може, ни можна мині було то зробити, єк я умію, ци шо?». | — Або що, може, не можна мені було того робити, як умію?». |
Мовчки обернувси від Иванчіка в другий бік тай зачєв ніби шош говорити з патинтарем про кішню та про погоду. | Мовчки обернувся від Иванчіка та й почав ніби щось говорити з патентарем про кішню й про погоду. |
Випитувалиси, єк гей за файно визимуваласи маржинка. | Випитували, як добре визимувала маржинка. |
Охочєй. | Охочий. |
А однако жиди, пусті паламантирі, хотіли вигулити тоти воли у діда нізащо. | Та однак євреї, отакі балакуни, хотіли видурити ті воли в діда ніза́що. |
А єк йиго изтратили вороги, то ни стало й правди на світі. | А коли його стратили вороги, то не стало й правди на світі. |
Нидалекий сусід Олексіїв. | Недалекий сусід Олексіїв. |
А з цев, то пропадаєт все, єк би каменем верг у воду». | А з цією то все пропадає, немов камінь кинув у воду». |
Жили мижи собов, єк кіт з котюгов, вічно гаркаючіси. | Жили, як кіт із собакою, вічно гаркаючись. |
Бувало, кіньми зношував з полонини то все, шо собі туда за зиму настарував. | Бувало, кіньми звозив із полонини то все, що собі за зиму настарував. |
А єк переступав церковний поріг, то шош йиго так жєсно бодьнуло у серце, єк би в него був хтос нинадійно сугаком сунув. | А коли переступав церковний поріг, то щось його так страшно тенькнуло в серце, немов його хтось раптом сугаком сунув. |
Вни пужіли бездітників, шо єк ни передадут з-за житя на когос свої маєтки, то по смерти їх родія будет си ділити їх вуглами, проклинаючі при ділевшіні и їх кости в гробі, шо ни розпорєдили по-людски своїми маєтками з-за житя. | Вони лякали бездітних, що як не передадуть за життя комусь свої маєтки, то по смерті їхня рідня буде ділитися їхнім добром, проклинаючи при ділінню і їхні кості в гробі, що не розпорядилися по-людськи своїми маєтками за життя. |
Джюнда й на крок ни відчєкав вид него, й по два рази денно видберав з головиц воду, видгашував ватри, тай цілими годинами над нев примов’єв то в хаті в куті коло печі, то пид каглов у хоромах, то надворі, мижи вікни пид середним сволоком на приспі. | Джюнда й на крок не відходив від нього й по два рази денно відбирав із джерел воду, відгашував ватри та й цілими годинами над нею примовляв то в хаті в кутку коло печі, то під каглою в хоромах, то надворі межи вікнами під середнім сволоком на призьбі. |
Иди ми гет з-перед ичь, най на тє си й ни див’ю, такий єс ми став студений у серця, та мерзкий у душі. | Іди мені геть з-перед очей, най на тебе й не дивлюся, такий мені став студений у серці та мерзотний у душі. |
Він був дуже утомлений. | Він був дуже втомлений. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.