target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Дідо Иванчік сидів на опецку. | Дідо Иванчік сидів на опецку. |
Бо хоть єк ніби шшіре любилиси книзєта поверхє, то в души одно одному вже видразу ни довірєло тай по шшірости одно одного в души ни любило, бо перед тим си вни ни знали тай ни любили, а через то ни було мижи ними тої тривкої любовної петельки, здавну прилагоженої, аби могла була їх тепер, по вінчєню, навіки докупи зв’є... | Бо хоч як ніби щиро любилися князята на позір, та в душі одне одному вже відразу не довіряло та й по-щирості одне одного в душі не любило, бо перед тим вони не зналися та й не любилися, тож і не було між ними тої тривкої любовної петельки, здавна прилагодженої, аби могла була їх тепер, по вінчанню, навіки докупи зв’яза... |
Уклєк покірно на зелену скатерть шовкових трав, шо пашнистим руном чічькато укривала царинки. | Укляк покірно на зелену скатерть шовкових трав, що пашнистим руном чічкато укривала царинки. |
А ти ґаздуй здорова! Тай моя голова мусит за всим схнути на ґаздівстві. | А ти ґаздуй здорова! Та й моя голова мусить за всім сохнути на ґаздівстві. |
«Ой май гадку, бо цес від того», — смієвси Шкиндя. | «Ой, май гадку, що цей не проти», — сміявся Шкиндя. |
А єк у данцях висихали беривки з горівков, то тогди до Костюкових вух долітала з хорім співанка: «Ой куєт зазулиця при горбі, при горбі, Коби дали горівочки видмочіти в горлі». | А коли в танцях висихали берівки з горілкою, тоді до Костюкових вух долітала з хором співанка: Ой кує зозулиця при горбі, при горбі, Коби дали горілочки відмочити в горлі. |
Їм майже усі люде завидували, шо уни обоє шєсливі. | Їм майже всі люди заздрили, що вони обоє щасливі. |
Переирстив він руков тоту страву и пишов з нев надвір. | Перехрестив він ту страву й пішов із нею надвір. |
Тай казала, шо східної суботи до схід сонця добре митиси водов з головиці, бо змиваютси з лиця всєкі остуди, тай лице видмолодоваєт. | Та й казала, що в суботу до схід сонця добре митися водою з джерела, бо змиваються з лиця усякі остуди, й лице молодшає. |
Напихав їх у хаті попид лавиці так, єк дрива, а сам разом з війтом тай пушкарями й своїми любасками набувавси та пив й по тижневи. | Напихав їх у хаті попід лави так, як дрова, а сам разом із війтом і пушкарями й своїми любасками набувався й пив і по тижневі. |
Най собі тото там на печі сопет, ти чіниси, шо то ни до тебе, шо то тебе нічьо ни обходит. | Най собі воно там на печі сопе, ти вдавай, що то не до тебе, що тебе нічого не обходить. |
Але лісну, то годі було вид себе пласами видпласувати та обухами видбити. | Але лісну годі було від себе пласами відпласувати й обухами відбити. |
Але однако Сухонький ни хотів йиго дуже позниважити, лиш трошки показати йиму, шо хоть він уже й старий, але шє однако здалий чоловік на світі жити, тимунь попустив з бійков Ґавицеви, боронічі вже йиго від п’єниц: «Гов! Хльов’! Стійте, ни бийте так дуже біду, бо насмерть уб’єте нехар. | Однак Сухонький не хотів його дуже зневажити, лиш трошки показати йому, що хоч він уже й старий, але ще вдатний чоловік на світі жити, тому попустив із бійкою Ґавицеві, боронячи вже його від п’яниць: «Гов! Хльов’! Стійте, не бийте так дуже біду, бо на смерть уб’єте нехар. |
В стаї поклав він відро з молоком на ковбок рівно з путинов на молоко, вкритов полотнєним цідилом. | У стаї поклав відро з молоком на колоду поруч із путиною, вкритою полотняним цідилом. |
Бувало, єк допікали йиму мушшіне за лісну, то він з придобашками їм відповідав: «Ба ци біда бери, шо моя любаска, то лісна. | Бувало, коли допікали йому чоловіки за лісну, то він жартома їм відповідав: «Ба біда бери, що моя любаска — то лісна. |
Дідо смієвси д’мині своїми синими глібокими очима, жєлив мене своїм зором за серце й притєгав ид собі. | Дідо сміявся до мене своїми синіми глибокими очима, жалив мене своїм зором за серце й пригортав до себе. |
«Слухаємо», — видповіли гуртом усі разом колєдники. | «Слухаємо», — відповіли гуртом усі разом колядники. |
Навіть и твоє ні». | Навіть твоє». |
Така бесіда видразу засокотит чоловіка вид лісни, зчєзла би, бо він си видразу спамнєтаєт. | Така бесіда відразу застереже чоловіка від лісної, щезла би, бо він відразу спам’ятається. |
А у Штефана Шкинді, то дітий лиш самих живих було одинацітеро. | А у Штефана Шкинді — то дітей лиш самих живих було одинадцятеро. |
Насипав горівки порцію за порційов, весело здоровкаючіси. | Наливав келих за келихом, весело здоровкаючись. |
Ти йди до тих, шо тебе пислали, На мене навертали: На муку їх змели! На порох їх зітри! А вид мене зчєзни, На віки віков амінь пропади!» Тай Олексієвим градовим чіпеликом сік ничістій силі в очі та в зуби, та клябучков Олексієвов на ню нагрожував, сперав, видвертав, та назад завертав туда, відків прийшла. | Ти йди до тих, що тебе післали, На мене навертали: На муку їх змели! На порох їх зітри! А від мене щезни, Навіки-віків, амінь, пропади! Та й Олексієвим градовим чепеликом сік нечистій силі в очі та в зуби та клябучкою Олексієвою їй грозив, зупиняв, відвертав і назад завертав туди, звідки прийшла. |
Дес лиш потрохє йиго пробували, ци він шош знаєт до стрюби, тай ци вмієт си оборонити. | Десь лиш потрохи його пробували, чи він щось знає про зброю та й чи вміє оборонитися. |
Нарід в хаті аж упрівав, слухаючі грімкі слова Дарадудиної примівки. | Нарід у хаті аж упрівав, слухаючи грімкі слова Дарадудиної примівки. |
Навіть ниодни жонаті мушшіне діставали так богато писанок, шо ветили й на найгордійших писанчєрів-леґінів. | Навіть декотрі жонаті чоловіки діставали так багато писанок, що перевершували й найбільш гордих писанчарів-леґенів. |
Дрижучі цілим тілом єк би вид пропасниці, пудно кричєв, отєк би був у дурній болі: «О-о-о, вже знов летєт за мнов!. | Дрижачи цілим тілом немов від пропасниці, страшно кричав, немов від несамовитого болю: «О-о-о, вже знов летять по мене!. |
Олексій тогди посумнів. | Олексій тоді посумнів. |
Над Хороцевов пирвалиси хмари. | Над Хороцевою порвалися хмари. |
Говори, бо єк ти ни говориш, то зараз буду я з тобов говорити инчєї. | Говори, бо як ти не заговориш, то зараз я з тобою інакше говоритиму. |
«То дурна в мене жінка, сараку — оттота твоя баба», — говорив мині, бувало, він про ню, єк її ни було в хаті. | «То дурна в мене жінка, сараку, отота твоя баба, — говорив мені, бувало, він про неї, коли її не було в хаті. |
Єк там з нами радо!. | Як там з нами радо!. |
Ни поблічси, мо-о-о, а стріль!» Знов завагувавси, ци би таки ни стрілити законом у Хреста. | Не ганьбися, мо-о-о, а стріляй!» Знов завагався, чи таки б не стрілити причастям у Христа. |
Ни стємиласи, так си пудно олютила. | Аж нестямилась, так страшно розлютилася. |
А через пишну Марічьку — то ничьо ни повстидавси, ни на шо ни зважєючі, крутивси з нев так буйно в данци, шо мало коли до землі дотікавси. | А через пишну Марічку нічого не посоромився, ні на що не зважав, а крутився з нею так буйно в танці, що, здавалося, й землі не торкався. |
Тай ни давали дітві пид міров їсти. | Та й не давали дітві по трохи їсти. |
Приходило бирше чюжих людий до діда лиш у церковні свєтки та у неділі посидіти та поговорити шош з дідом Иванчіком, бо він був нависний и говиркий чьоловік. | Навідувалося більше чужих людей лиш у церковні свята і в неділі посидіти й поговорити про щось із дідом Иванчіком, бо він був приязний і говіркий чоловік. |
Аж завороть йиму стала в голові. | Аж у голові йому закрутилося. |
Ни питаєт, шо то йиго внука, тай шо він уже старий гриб, хіба лиш до такої баби, єк я, здалий, а ни до дівок». | Не питає, що то його онука та й що він уже старий гриб, хіба лиш до такої баби, як я, здалий, а не до дівок». |
А чєлєдь, то таки мало коли й показуваласи з хатий надвір. | А жінки нечасто й виходили з хат надвір. |
Про то, шо падала велика зима, однако лютило. | І те, що падала велика зима, однак лютило. |
Великан стоєв на однім місци, широко розґаґараджіними ногами, а д’жидови лиш викрутив свою теньґу голов на довгих в’єзех, тай застогнав: «Жиде, покладь оперед пана Олексія на стів кварту горівки. | Велетень стояв на однім місці, широко розставивши ноги, а до єврея лиш викрутив свою велику голову на довгих в’язах та й застогнав: «Єврею, поклади перед паном Олексієм на стіл кварту горілки. |
Крутилиси по задвіру то в оден, то в другий бік, єк жиди на єрмарку. | Крутилися по задвір’ю то в один, то в другий бік, як євреї на ярмарку. |
Але я цим бігме, шо й раз ни требую. | Але я цим, бігме, що й раз не переймаюся. |
Здавалоси мині, шо з кута повид двер коло печі зазераєт нишьком на мене пишна молодичька, єк чічька чічєна, дідова любаска лісна. | Здавалося мені, що з кута за дверима коло печі зазирає нишком на мене пишна молодичка, як чічка красива, дідова любаска лісна. |
Гани їй ни було, бо до усего була охічна, нилінива. | Догани їй не було, бо до всього була охоча, не лінива. |
Розумний війт. | Розумний війт. |
Це все їх гризло й обходило, бо єк нискоро єв’єласи пашя по Благовішшіню, то тої весни треба давати сіна шє икийс чєс и по Юрію. | Це все їх гризло й обходило, бо якщо не скоро з’являлася паша по Благовіщенню, то тої весни треба давати сіна ще якийсь час і по Юрію. |
Нарешті, лукаво всміхаючіси, ніби пристав Иванчікови помочі, бо сказав: «Но єк так, то примов’ю тобі, й то так, шо до гробної дошки будеш ту примівку тємити». | Нарешті, лукаво всміхаючись, ніби погодився Иванчікові допомогти, бо мовив: «Ну, якщо так, то примовлю тобі, і то так, що до гробної дошки будеш ту примівку тямити». |
Він лиш такого чорного коня мав, єк ґава, шо так умів плисти ріков, єк качюр. | Він такого чорного коня мав, як ґава, що так умів пливти рікою, як качур. |
Ни мав я страху, шо дес поганка ми может споганити ногу. | Не мав я страху, що якась гадюка може мене вкусити за ногу. |
Кажи, чому ни говориш, ци ти заціп рот?». | Кажи, чому не говориш, чи тобі заціпило?». |
Обизвавси в ним знов голос стрільця, пужіючі йиго та посміваючіси з него: «Єк оттепер ни стрілиш законом, то вже ніколи в житю ним ни стрілиш. | Обізвався в нім знову голос стрільця, лякаючи його й насміхаючись із нього: «Як тепер не стрілиш причастям, то вже ніколи в житті ним не стрілиш. |
Нидобре у середу золити, бо платє лихо видзолюєтси. | Недобре в середу золити, бо білизна погано відзолюється. |
Куда він протів нас?. | Куди йому супроти нас?. |
Иванчік ні слухав того, шо у захрестію тоненьким голосом сколив попик коло пристола, бо ни розумівси на тім, шо він сколит. | Иванчік не слухав того, що в захрестю тоненьким голосом скиглив попик коло престолу, бо не розумівся на тім, що він скиглить. |
«А куда ти, хло’, з тим колисарем вибравси, ци лиш ни в полонину?» — довстріту запитавси Шумей у Шкинді, насміваючіси з него, шо він з таким малим хлоп’єм вибравси в полонину. | «А куди ти, хло’, з тим колисарем вибрався, чи лиш не в полонину? — запитав Шумей у Шкинді, насміхаючися з нього, що він із таким малим хлоп’ям вибрався в полонину. |
«Але то си минуло, синку, єк сомне видінє. | «Але то минулося, синку, як сумне видіння. |
Юріштан був страшно упертий чоловік, тимунь ни потурав на тото, шо Иванчік видповів був йиго пислови, шо шє дівчєну ни виддаєт ні за кого, бо вна шє замолода до виддавку. | Юриштан був страшно впертий чоловік, тому не зважив на те, що Иванчік відповів був його послові: мовляв, дівчину не віддає ще ні за кого, бо вона ще замолода до віддавання. |
Увечєр їст другу половину того коржя й з тим лєгаєт спати, думаючі про то, шо си їй маєт приснити. | Аж увечері їсть другу половину того коржа і з тим лягає спати, думаючи про те, що їй має наснитися. |
Тогди вернувси у хату, аби разом з усіма засісти до тайної вечєрі так, єкто Бог приказав робити. | Тоді вернувся в хату, щоб разом з усіма засісти до тайної вечері так, як то Бог приказав робити. |
Рув би товар, тай готорили би ґайди на звірака. | Ревів би товар, та й гавкали б собаки на звіра. |
«Ива’». | «Ива’». |
Мене так, єк би ножем шунули у серце тоти її слова. | Мене мовби ножем штрикнули в серце ті її слова. |
Завила в білу чістеньку скатерть пшенишну паску з разової муки тай разом з Иванчіком склала дорєнник тай паску в нові, писанні у бартки вовнєні бисаги, аби були готові лиш покласти їх досвіта на Великдень на коня. | Завила в білу чистеньку скатертину пшеничну паску з разового борошна та й разом з Иванчіком склала доренник і паску в нові писані в бартки вовняні бесаги, аби були готові лиш покласти їх удосвіта на Великдень на коня. |
Гимблювали з опришками, тай помали троїли їх горівков. | Торгували з опришками та й помалу труїли їх горілкою. |
Витак наклала на стів усу вечерю, прилагожену того вечєра до їди так, аби витак, єк сєдетси до вечері, ни вставати вид стола аж до по вечєри. | Відтак наклала на стіл усі страви так, щоб, сівши до вечері, більше з-за столу не вставати аж до її закінчення. |
Єк понесли Шумеї їду опришкам пид шопу, то оден из вірмен побіг за ними назирці, а йик глипнув у шопу криз розколібину в стіні тай уздрів повну шопу опришків, то в оден заскок побіг у хату. | Ото понесли Шумеї їду опришкам під шопу, а один вірмен побіг за ними назирці, зазирнув крізь розколину в стіні, побачив повну шопу опришків — і миттю побіг у хату. |
Ци-и-и, Лисий, Біг би тє побив…» Фирманкували ни лиш бідні люде, бо бідним, то ни гей так вірили вирмене, тимунь фирманкували й богачі, бо мали чім ручіти за набір. | Ці-і-і, Лисий, Біг би тя побив…» Фірманкували не лиш бідні люди, бо бідним не дуже вірили вірмени, а й багачі, бо мали чим ручитися за товар. |
Видразу укрив я ліжником голов, аби нічьо ни видіти. | Я миттю вкрив ліжником голову, аби нічого не бачити. |
«Й то видразу у голов», — додав поважно Довгий. | «І то відразу в голову», — додав поважно Довгий. |
А відтак нев розплодив у короді вічний — живий вогонь, палючи ним мертвого діда — бога студени. | А відтак нею розплодив у купі вічний — живий — вогонь, палячи ним мертвого «діда» — бога холоду. |
В хмарах прошивали зрідка блискавки тай зпонімлива гутів зпоза Скупови грім. | У хмарах прошивали зрідка блискавки, та й озивався з-поза Скупової грім. |
А дідо казав, шо криз вікна у вечєрніх ніколи ни можна зазерати з хати надвір, єк надворі потемок, а у хаті світло, бо тогди шош си может ничісте показати або и окаснути. | А дідо казав, що у вікна увечері ніколи не можна зазирати з хати надвір, коли надворі потемок, а в хаті світло, бо тоді щось може нечисте показатися або і вчепитися. |
На ним у тот раз попускаютси трошки ланци. | На ньому в той час трішки ослаблюються ланцюги. |
Вна їх доста маєт, то шкода, аби роздала пустоті». | Вона їх досить має, то шкода, аби роздала пустоті». |
Закрутив инчеї. | Закрутив іншої. |
Сухєй гліг скоро пожерала ватра. | Сухий гліг швидко пожирала ватра. |
Аж по чєсови медвідь штрик ид Иванчікови, имив Иванчіка за плечя, припер лицем до стіни тай задними лабами став Иванчікови на плечя, а передними имивси за берег, шпрунькнув собов тай одним махом вискочів из западки, а Иванчік лишивси у западці. | Аж відтак ведмідь скочив до Иванчіка, зловив його за плечі, припер лицем до стіни та й задніми лапами став Иванчікові на плечі, а передніми схопився за край ями, підтягнувся й одним махом вискочив із ями, а Иванчік залишився. |
«Можна, синку», — урадувавси Луцьо, тай ніби байдужно додав: — «Бери та обзерай креселину, але то пусте. | «Можна, синку, — зрадів Луцьо й ніби байдужно додав: — Бери й обзирай крісика, але то пусте. |
А надворі, то зірваласи така страшна буря, шо здоймила з хати дах, тай біда знаєт, єк делеко занесла йиго дес у виртопи, бо крутив над хатов такий пудний вихір, шо ціла хата так рипіла та трішшєла у вуглах, шо аж пидвалини пид нев дрижєли. | А надворі зірвалася така страшна буря, що зняла з хати дах та й біда знає як далеко занесла його кудись у провалля, бо крутив над хатою такий страшний вихор, що ціла хата так рипіла та тріщала, що аж підвалини під нею дрижали. |
А хто мав багато дийника, то навіть єливник в одним рахунку з дийними вивцями. | А хто мав багато дійних овець, то навіть молодняк був в однім рахунку з дійними. |
Ти ни з Шкинді зробиш побліку, єк ни підеш до него на толоку, але сам из себе. | Ти не Шкиндю зганьбиш, якщо не підеш до нього на толоку, але сам себе. |
Вуйні плєсали: «У лузі калюжя, нагніваласи жінка на мужя. | Вуйні плєсали: У лузі калюжа, нагнівалася жінка на мужа. |
Лиш гадав, єк тоту нічь переночювати. | Лиш гадав, як тоту ніч переночувати. |
Шкода… уже все пропало. | Шкода… уже все пропало. |
Подув Божим духом — теплим вісним вітерком тай найвишші полонини. | Подув Божим духом — теплим вісним вітерцем — на найвищі полонини. |
Нираз спали у порожних стаях, зимарках та колибах. | Не раз спали в порожніх стаях, зимарках і колибах. |
Коло будови так само нидобре робити, бо Боже крий вид причьки, может ціла будова згоріти. | Коло будови так само недобре робити, бо Боже крий від прички, може ціла будова згоріти. |
Слобідно. | Свобода. |
Богачня си ни стрюхала навіть тогди, коли бідні їм співали: «Пишов богач на ниву волами орати, — Він гадаєт, шо ни будет ніколи вмерати. | Багачня не зважала навіть тоді, коли бідні їм співали: Пішов багач на ниву волами орати — Він гадає, що не буде ніколи вмирати. |
«Синку!» — ласкаво заговорив Иванчік. | «Синку! — ласкаво заговорив Иванчік. |
Нараз дишіль вогнєної брички так грєнув у причівок пасіки, шо аж си вна здрігнула. | Нараз дишель вогняної брички так гримнув об причілок пасіки, що аж вона здригнулася. |
Добре, шо дорогу знав до діда, то ж страху ми ни було. | Добре, що дорогу знав, тож страшно не було. |
Бувало, шє єк лиш накатуєт усу дітву у гал, тай из школи їх розпустит, то добре було. | Бувало, ще як лиш познущається з усієї дітви підряд та й зі школи їх розпустить, то добре було. |
Наокола ременя на гачках висіло по кільканайцітеро кременових пістолет, красно вижированих. | Навколо ременя на гачках висіло по кільканадцять кремнієвих пістолів, красно вицяцькованих. |
Костюк запросив синови шити вінок Палинюкову Василиху, бо та жінка здавну у тім куті найліпше знала шити вінки. | Костюк запросив синові шити вінок Палинюкову Василиху, бо вона здавна в тім куті найліпше знала шити вінки. |
«В пасіку бжів». | «В пасіку бжіл». |
«Гирько! — скаржиласи полонина шепотом лісив. | «Гірко! — скаржилася полонина шепотом лісів. |
Пустіт гет, бо ниволя тєжка вам вонит за отото димало, гонором надуте». | Пустіть, бо неволя тяжка вам грозить за оте димало, гонором надуте». |
Срібними лелітками рихтіла пухка свіжя зима до єсного сонця. | Срібними лелітками ряхтіла пухка свіжа зима до ясного сонця. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.