target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Я сидів коло діда без порток, простоволосий, лиш у дранчіні, на ковбку, складений у куцуб’єк. | Я, притиснувши коліна до грудей, сидів коло діда на колоді без штаненят, простоволосий, лиш у сорочині. |
Її дєдя повістував Иванчікови за тот чєс, шо Дарадуда примов’єв у ватрєнику, шо ту дівчєну шє маленьков шош застрілило так пудно в голов, шо вна майже нічо ни чуєт. | Її дєдя розповів Иванчікові за той час, поки Дарадуда примовляв у ватернику, що ту дівчину ще маленькою щось застрілило так страшно в голову, що вона майже нічого не чує. |
Посміваючіси з них обох, видповів твердо Иванчік. | Посміюючись із них обох, відповів твердо Иванчік. |
Штола такий був силач, шо єк йиго випускали з катушя на прохід, то він брав вартівника собі на долонь, тай вид земні пидносив йиго на долони так, єкби стебелце напротив себе д’горі. | Штола такий був силач, що коли його випускали з в’язниці на прогулянку, він брав вартівника собі на долоню та й над землею підносив його на долоні так, немов стеблинку. |
Дарадуда шош хвильку подумав тай сказав поважно, навіть ніби жєлуючі: «Та я би тобі, сину, міг помочі, єк би то ни так. | Дарадуда хвильку подумав та й сказав поважно, навіть ніби жалкуючи: «Та я би тобі, сину, міг помогти, якби то не так. |
Та це війгри, а ни ґаздині тай ґаздівскі доньки. | Та це вийгри, а не ґаздині й ґаздівські доньки. |
Кождий був оперезаний у широкий ремінь, попид плечя вирізуваний. | Кожен був оперезаний широким ременем, попід плечі вирізуваним. |
Аж тогди задрижєли йиму пудно руки з єкоїс дивної боєзни, єк витєг він з кишеньки кіптарика завитий в платнику Божий закін, тай, замотуючі йиго в оден флейтух, разом з шротом, зробив набій тай набив ним свій кріс. | Аж тоді задрижали йому страшно руки з якоїсь дивної боязні, коли витяг він із кишеньки кептарика загорнене в хустину Боже причастя та й, замотуючи його разом зі шротом, зробив набій і набив ним свій кріс. |
Юрішко всампередь зв’єзав Штолу. | Юришко насамперед зв’язав Штолу. |
Иванчік попочівав в Кінским Жолобі, на Кобилині, Скуповий, бо там чурит з головици чюркалом в корито дуже студена вода. | Иванчік відпочивав у Кінськім Жолобі, на Кобилині, Скуповій, бо там тече з вжерела чуркалом у корито дуже студена вода. |
По Юрію — то худоба в селах дуже лакомо вже завистувала на високі розлогі та широкі полонини. | По Юрію худоба в селах дуже ласо вже зазирала на високі розлогі й широкі полонини. |
Плескали долонев по череві вівцю та шо чєс попльовуючі пушки, так болючо церкали за дійки, шо вна з болю аж на коліна падала. | Плескали долонею по череві вівцю та, щораз попльовуючи на пучки, так смикали за дійки, що вона з болю аж на коліна падала. |
Але я, то фіґлем був. | Але я жартуном був. |
Він зцібав на пса, тай пес, погавкуючі, вступивси їм з дороги. | Він прогнав пса, і той, погавкуючи, вступився їм із дороги. |
Він косив й у чужего так, єк у себе, поправді. | Він косив і в чужого так, як у себе, по правді. |
А єк отворили з Кутів попид Сокільський возову дорогу, то Панкевич справив собі був повиз тай до міста їхав з фірманом, єк піп. | А коли відкрили з Кутів попід Сокільським возову дорогу, то Панкевич справив собі був повіз і до міста їхав із фірманом, як піп. |
Згидував він нев вид того чєсу на ціле її житє. | Згидував він нею відтоді на ціле її життя. |
Вид дєдикових хатий було видко лиш на тоту скалу тай на ліс верх неї. | Від батькових хат було видко лише ту скелю й ліс над нею. |
Шумеєва служниця пишла коновками у чюркало поза хату води. | Шумеєва служниця пішла з коновками до чуркала поза хату по воду. |
«Та чо?». | «Та чо?». |
Пусти мнє, бо я вже бірше видержєти ни годен, розсідаюси», — тай упав долівлиц разом з міхом на плечох, фоскаючі, єк пострілений медвідь. | Пусти мене, бо я вже більше витримати не годен, розсідаюся», — та й упав долілиць разом із міхом на плечах, фоскаючи, як підстрелений ведмідь. |
Мет си чінити, шо їх и ни видит. | Вдаватиме, що їх і не бачить. |
Олексійку, ти вже ни хоч си зо мнов видіти тай говорити?. | Олексійку, ти вже не хочеш зо мною видітися та й говорити?. |
А хто попрєв и позолив у Пилипивку прєжі, то тепер їх звивав у клубки. | А хто все попряв і позолив у Пилипівку, тепер звивав пряжу в клубки. |
Він то видів по осах, уни сего літа робили свої гнізда глібоко у земни. | Він це бачив по осах: вони цього літа робили свої гнізда глибоко в землі. |
Тоти гості, шо ни данцували, то п’єні понадвірю всіляке виводили межи собов: обчєпалиси, любувалиси, а ниодни, то аж плакали, жєлуючіси на усєку ни однаку біду, нічом п’єні. | Ті гості, що не танцювали, п’яні понадвір’ю всіляке виводили межи собою: обчіпалися, любувалися, а декотрі аж плакали, жаліючись на всяку не однаку біду, адже п’яні. |
Єго широко розґаґараджіні ноги то аж потавали в мохову мнєконьку траву на полонині. | Його широко розставлені ноги аж тонули в моху і м’якенькій траві на полонині. |
«Ци вере даст Иванчікови попик розогрішеніє?. | «Чи дасть Иванчікові попик розгрішення?. |
Понурійше вид голих почорнілих стін хати. | Понуріше від голих почорнілих стін хати. |
Але за тото був я у них и за першего їх побратима». | Але за те був я в них і за першого їхнього побратима». |
Кажут, шо аж пліснівіли у кліти. | Кажуть, що аж пліснявіли в кліті. |
Ніхто й ни чюв за потерюху. | Ніхто й не чув про потерюху. |
Шкиндя з Фоков були великі побратими, лиш то їм була біда, шо далеко сидів оден вид одного, тай тимунь си рідко коли стрічєли, бо Шкиндя на Головах, а Шумей в Єсенові, тай то аж на Варітині. | Шкиндя з Фокою були великі побратими, лиш то їм була біда, що далеко жили один від одного, тому рідко коли зустрічалися, бо Шкиндя в Головах, а Шумей у Ясенові, та й аж на Варітині. |
Тай всі покотом зачєли просити Бога, аби він чімборше сконав, бо ніхто вже ни міг си дивити на йиго велику муку та тєжку кару. | Та й усі гуртом почали просити Бога, аби він чимшвидше сконав, бо ніхто вже не міг дивитися на його велику муку й тяжку кару. |
Хіба дес поклали лиш йкус фантину у ній, аби постоїла тим чєсом, або гуслінку в бербеницях у ній уліті гуслили, бо там холодно й чісто було. | Хіба іноді щось у ній клали, аби постояло тим часом, або гуслянку в бербеницях у ній улітку гуслили, бо там холодно й чисто було. |
А подаючі Иванчікови в руки судину з обертином, пудно похмурєючіси, остро приказував: «На, хло’, цес обертин, сідай на коня тай шо нога закєваєт, палай ним раз-два в Ґропу так, абес там уже разом из заходом сонця був на струнках. | А подаючи Иванчікові до рук посудину з обертином і суплячись, наказував: «На, хло’, цей обертин, сідай на коня і, одна нога тут, а друга там, мчи в Ґропу так, аби вже разом із заходом сонця був на струнках. |
Иванчік аж затіпси з подражненя, бо ни зрозумів, де діти Марічку. | Иванчік аж нестямився, бо не зрозумів, де діти Марічку. |
Весілє й ни в тот бік, шо вни пропали, далі веселилоси без потемку: Горбоватюків Улашко Иванюччінов молодицев так потрєсав з усеї сили в данци, шо аж її за ребра пошшіпував, та так пристійно цілив їй у очі, шо аж ни змигав очіма. | А весіллю й байдуже, що вони пропали, воно далі веселилося без тями: Горбоватюків Улашко Иванюччиною молодицею так потрясав з усієї сили в танці, що аж її за ребра пощипував, та так пильно цілив їй в очі, що аж не змигав очима. |
Ци свіжу любаску привести, то я привів. | Чи свіжу любаску привести, то я привів. |
«Аєк, чєму бих ни розумів?» — аж устаючі з лавиці, сердито доцотувавси Иванчік. | «А чому б не розумів?» — аж устаючи з лавиці, сердито допитувався Иванчік. |
Засвітила на столу лоєну свічьку. | Засвітила на столі лойову свічку. |
Зашитий на всі боки, єк тот буковий завій, шо ни может йиго ймити ні з одного боку клин. | Захищений з усіх боків, як те букове поліно, яке годі розколоти, бо не може його з жодного боку зловити клин. |
Вірив, шо хто робит на Уласія, то в него мусит бути йкес каліцтво мижи маржинов, богдай кіцько-тіцько. | Вірив, що хто працює на Уласія, то в нього мусить статися якесь каліцтво серед маржини, бодай дрібне. |
Але бізівно, шо ни ти, дурню, мене, лиш я тебе». | Але ясно, що не ти, дурню, мене, лиш я тебе». |
«Ни мет він вже ні з кого бірше бити кепи аж тепер», — погрозивси Дарадуда, йдучі у свій ватрєник робити на Иванчіка смертевне насланнє. | «Аж тепер не буде він ні з кого насміхатися, — погрозив Дарадуда, йдучи у свій ватерник робити на Иванчіка смертельне наслання. |
Иванчік играв у флоєру, а тота чєлідь, шо повиходила замість своїх мушшін у полонину на міру, то з чужими мушшіньми намішма співала за флоєров всєких співанок. | Иванчік грав на флоярі, а жінки, які повиходили замість своїх чоловіків у полонину на міру, разом із чужими чоловіками співали за флоярою усяких співанок. |
Були такі хати, шо він до них навіть й ни хотів повертати, бо знав, шо уни навіть надвір ни винесут колєду, а ни то приймили би у хату колєдників. | Були такі хати, що він до них навіть і не хотів повертати, бо знав, що вони навіть надвір не винесуть коляду, то що вже казати про те, щоб прийняти в хаті колядників. |
«Я», — ніби устидливо шепнула вна. | «Я», — ніби соромливо шепнула вона. |
На толоці в Шкинді єк уздріли косарі, шо д’ним ближитси Иванчік, то всі перестали косити, попидпирані на кісєта, ждали на него, говіркуючі: «А найко, хло’, шо цес зараз покажет, бо то біда — ни чоловік?». | На толоці в Шкинді косарі, побачивши, що наближається Иванчік, перестали косити, поспиралися на кісся, ждали на нього, примовляючи: «А най-ко, хло’, що цей зараз покаже, бо то біда — не чоловік?». |
Палинюкова Марічка уводно була йиму на гадці. | Палинюкова Марічка завжди була йому на гадці. |
Рано, то наколи зорі встав ватаг тай голосом тримбіти з’оперед стаї корнєв спросоння полонину, пастирів, мішєнників тай всу худобу на ній. | Рано, щойно світало, встав ватаг та й голосом трембіти з-перед стаї розбудив сонну полонину, пастухів, господарів і всю худобу. |
А Джюнда навздогін за ним, назбитки, з-за стола співав: «Ий шо тота горівочка лихєй розум маєт, Ни одного чоловіка из ніг извертаєт». | А Джюнда навздогін за ним, жартома, з-за стола співав: Ой що тота горілочка лихий розум має, Не одного чоловіка із ніг ізвертає. |
А відтак лиш кожде Дарадудино слово пошепки йиму назад словами завертав: «З губий та в груди. | А відтак лиш кожне Дарадудине слово пошепки йому назад завертав: «З губ та в груди. |
Ми два вже ретенно сперед него плакати ни будемо, лиш аби аді він за тим ни банував пимше, шо нас зачепив тай ни перепросив. | Ми два, ясна річ, перед ним плакати не будемо, лиш аби, ади, він за тим не банував, що нас зачепив та й не перепросив. |
Тої днини добре є зачінати робити хоть-йку роботу, бо нев зачінаєтси тиждень. | Цього дня добре починати робити хоч яку роботу, бо нею починається тиждень. |
Але казав, шо добре зарікатиси східної суботи вид пійки, вид курінки, бо лиш тєжше три східні суботі перетерпіти, то витак и на гадку ни мет падати ні пійка, ні курінка. | Але казав, що добре зарікатися східної суботи від пияцтва, від куріння, бо лиш тяжче три східні суботи перетерпіти — й відтак і на гадку не спадатиме ні пияцтво, ні куріння. |
День оперед полонинским ходом — то Иванчік нагодував вивці, кози тай корови залагоженов мальфами сильов, тов, шо вибрав її оперед Юрієм увечір з мураховини, аби вни губили в полонині молоко та манну. | За день перед полонинським ходом Иванчік нагодував овець, кіз і корів залагодженою мальфами сіллю, яку вибрав перед Юрієм увечері з мурашника, аби вони не губили в полонині молоко та манну. |
Застерігав ничістий силі приступ д’маржині на йиго обійстє первовічьними словами: «Моя загорода закладена. | Застерігав нечистій силі приступ до маржини на його обійстя первовічними словами: Моя загорода закладена. |
Розказували старики про давнину та про опришків. | Розказували старі люди про давнину та про опришків. |
Тимунь з доїнєм кождий отєгавси, єк лиш міг найдовше отєгнути. | Тому з доїнням кожен старався якомога довше відтягнути. |
Дошитий вінок на вінковим колачі поклала на пшеницу в мисці. | Дошитий вінок на вінковім калачі поклала на пшеницю в мисці. |
То икас оснедія, а ни чоловік був. | То якась оснедія, а не чоловік був. |
Ишов мовчки, єкби з примівков вид примівника, а ни єк вид закону з церкви. | Ішов мовчки, немов із примівкою від примівника, а не від причастя з церкви. |
Нараз та дівчина аж підштрикла на стільчіку серед хати, тай сказала, шо їй шош стрілило у вухах. | Нараз та дівчина аж підскочила на стільчику серед хати та й сказала, що їй щось стрілило у вухах. |
Зробив обертин против ничістої сили й усєкого злого насланя вид себе й свого дому. | Зробив обертин супроти нечистої сили й усякого злого наслання від себе й свого дому. |
А ти уводно видводив з дня на день — най-ко йиго шє, та найко, може си він нарозумит тай підет нам підладь. | А ти завжди відводив із дня на день: “Не чіпай його ще та не чіпай, може, він нарозумиться та й піде нам на поступки. |
Дарадуда увійшов шош супавий у хату тай сказав остро: «Мав смих вже тобі примов’єти, але наперед мушу примовити отій глухій дівчині з Криворівні, бо вже ждет шє вид передчєра з своїм дєдем на примівку в мене». | Дарадуда увійшов насуплений у хату та й сказав гостро: «Мав уже тобі примовляти, але наперед мушу примовити отій глухій дівчині з Криворівні, бо жде ще від передучора зі своїм дєдем на примівку в мене». |
Обіздрівси, а то аж в’єваєт зосміхє Марічка, сміючіси з него, шо так пудно перепудила йиго. | Озирнувся, а то аж в’яне зо сміху Марічка, сміючись із нього, що так його злякала. |
На лавици за столом, в куті, сидів на коновочці тай играв у скрипку головний скрипичник Сухонький, зісхлий, єк скіпка, та білий, єк молоко, дідок. | На лаві за столом, у кутку, сидів на коновочці та й грав на скрипці головний скрипаль Сухонький, зісхлий, як скіпка, та білий, як молоко, дідок. |
Усі мусіли з попом приєзно робити на дорогах, бо з ним жерту ни було на роботі. | Усі мусили з попом приязно робити на дорогах, бо з ним жарту не було на роботі. |
Радувалиси усі Риздву, бо Риздво — це велика днина у року. | Раділи всі Різдву, бо Різдво — це велика днина в році. |
Дідо ни змигав оком, так уважєв на знак до стріліня. | Дідо й оком не кліпав — так уважно чекав знаку до стрільби. |
Иванчік викресав ватри, засвітив на опецку лоєний пузар тай зшукав скрізь тої пирги: в хаті, в хоромах, але її ни було, пропала, єк мара. | Иванчік викресав ватри, засвітив на опецку лоєву свічку та й шукав скрізь того пса: у хаті, в хоромах, але його не було, пропав, як мара. |
Говори, мудраку, доків ти будеш ити всім назістріть так, шо я через тебе ніколи ни маю супокою?. | Говори, мудраку, доки ти будеш усім перечити так, що я через тебе ніколи не маю супокою?. |
Всий нарід, шо це видів, то лиш з дива плечіма стискав тай шепотів мижи собов, шо цим чоловіком об’євивси знов Олексій на світі. | Увесь нарід, який це бачив, лиш із дива плечима стискав та й шепотів поміж себе, що в цьому чоловікові об’явився знов Олексій на світі. |
Йиго очі знов смутком си вкрили: «Була и в мене колис молодість», — говорив сповільна, — «але минуласи так борзо, єк сонне видінє. | Його очі знов смутком укрилися: «Була і в мене колись молодість, — говорив сповільна, — але минулася так швидко, як сонне видіння. |
То все ни дало йиму лежєти. | То все не дало йому спати. |
Низбави нас, облукавого. | Низбави нас об лукавого. |
А до того шє Иванчік мав таки й шєстє на звірину, й то таке велике, шо вна сама йшла на него, єк маржина на солишшє. | А до того ще Иванчік мав таки й щастя на звірину, і то таке велике, що вона сама йшла на нього, як маржина на сіль. |
Тай знала, шо лиш оден Олексій годен був йиго злічіти вид неї, а більше ніхто, бо лиш він оден знав лічіти мушшін вид тої дурної люби. | Та й знала, що лиш Олексій годен був його вилікувати від неї, а більше ніхто, бо лише він умів лікувати чоловіків від тої дурної любові. |
«Та воно би, може, могла це й правда бути, єк би я в тебе вдавси, вороже», — боронивси Иванчік, ніби сміючіси, але направду, то Шкиндя добре потрафив сказати, бо Иванчік почервонів у лице, єк рак, вид тої бесіди, так вна йиго обійшла дуже. | «Та воно би, може, могла це й правда бути, якби я в тебе вдався, вороже», — боронився Иванчік, ніби сміючись, але направду Шкиндя добре потрафив сказати, бо Иванчік почервонів, як рак, від тої бесіди, так вона його зачепила. |
А колєдники додавали «даруй, Господи». | А колядники додавали: «Даруй, Господи». |
Из Шкиндев жерту ни було, бо на кого си, бувало, шош погрозив, то ни на вітер, бо шо раз плюнув, то ни лизав. | Зі Шкиндею жарту не було, бо на кого, бувало, погрозив, то не на вітер, бо що раз плюнув, то не лизав. |
Траба було великої біди, аби він, бувало, у коршму повернув пити. | Треба було великої біди, щоб він, бувало, у корчму завернув пити. |
Але у баби, то все було нипочьому, бо він завше лиш своїм возом грав тай проклєто був упертий и ниподанчьливий. | Але для баби то все не мало значення, бо він завше лиш своїм возом грав та й був затято впертий і неподатливий. |
А витак далі пив дідок з Иванчіком горівки, голосно здоровкаючіси тай приговорєючі: «Мо-о-о-о, И-и-ива-а-а’, пиймо тут, бо у Ґаджіні ни дадут. | А відтак далі пив дідок з Иванчіком, голосно здоровкаючись і приговорюючи: «Мо-о-о-о, И-и-ива-а-а’, пиймо тут, бо в Ґаджіні не дадуть. |
Тай хочю побути витак ишє й сам ґаздов. | Та й хочу побути відтак іще й сам ґаздою. |
А та сумна Иванчікова флоєра, то так тужно играла-приказувала над Олексієм, шо здавалоси, шо то ни лиш за ним всий нарід був магнєтний тай разом з нев сумував, але здавалоси, шо то й усі гори були магнєтні тай разом з нев шумом потоків та шепотом лісів приказували, голосили за Олексієм. | А та сумна Иванчікова флояра так тужно грала-приказувала над Олексієм, що здавалося, що то не лиш за ним увесь нарід тужив і разом із нею сумував, а й усі гори тужили та й разом із нею шумом потоків і шепотом лісів приказували, голосили за Олексієм. |
Плінцаючі то їм ув очі, плюнув просто Шкинди під ноги, так єкби навмисне, тай, ни обзераючіси назадь себе, пишов надвір. | Мовивши те їм ув очі, плюнув просто Шкинді під ноги так, як би навмисне, та й, не озираючись, пішов надвір. |
Усе тото собі він так дес помижи стрільці понарискував, шо й стариня про тото ни знала. | Усе це собі він так десь поміж стрільців настарав, що й стариня про те не знала. |
А єкбих нічьо ни знав, то бих и ни говорив нічьо. | Якби я нічого не знав, то й не говорив би нічого. |
Инчі прєдут й до опівночі, бо говорєт, що п’єтниця заходит аж вид опівночі. | Інші прядуть і до опівночі, бо кажуть, що п’ятниця заходить аж від опівночі. |
«Та ждіт ко сараки, най вас помилую трошки», — говорив дідо, сміючіси из задиханих вид плєсу колєдників. | «Та ждіть-но, сараки, най вас помилую трошки», — говорив дідо, сміючись із задиханих від плєсу колядників. |
«Варко завизної години», — заклопотано сказав він. | «Варко завізної години», — заклопотано сказав він. |
А Луцьо, урадуваний таков бесідов, виговорєвси, чому ни застрілив, а лиш поранив того вирла. | А Луцьо, радий такій бесіді, виправдовувався, чому не застрелив, а лиш поранив того орла. |
Мало йиго ни вдушила. | Мало його не задушила. |
Усєкої нехари. | Усякої не́харі. |
Ні забувавси на тото покаїнє, шо си виводило мижи деками в їх лавці, бо ни хотів собі си тим мерзити. | Не зважав на той жах, що коївся серед дяків, бо не хотів об те бруднитися. |
Аж самому Шкинди нієково стало на души від того зловішшого сміху. | Аж самому Шкинді ніяково стало на душі від того зловісного сміху. |
«Ає, чьоловік! Ти сотона, ни чьоловік. | «Де там, чоловік! Ти сатана, не чоловік. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.