target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
А цілі хороми данцівників голосно гутіли: «Ой сіда-ріда, ріда, сіда-ріда дана», — тай ихкали, ухкали, та так фівкали у пальці, шо аж си кріз вуха промикало, та з криком «Их-га, га!» вискакували молодєки з рєдів данців на середину колеса, сідали осовито гайдука, та з усеї сили вилускували так долонями по помості, шо з н... | А цілі хороми танцівників голосно гуділи: «Ой сіда-ріда, ріда, сіда-ріда, дана», — та й ихкали, ухкали, та так фівкали в пальці, що аж крізь вуха промикалося, та з криком «Их-га, га!» вискакували молоді чоловіки з рядів танцівників на середину колеса, хвацько сідали гайдука й з усієї сили вилускували так долонями по по... |
Усіляко міркував: «Ігій-бідо, шо то за гість может прийти сеї ночі суда?. | Усіляко міркував: «Агій-бідо, що за гість може прийти цієї ночі сюди?. |
«Го-о-ов! Тпр-р-р. | «Го-о-ов! Тпр-р-р. |
Порозправ’єв на боки бірші єк по на сєжневи крила, тай лиш по разови ними покєвував, а в повітрю плив так скоро, єк дараба в повени на ріці. | Порозправляв більші, ніж по сажневі, крила та й лиш де-не-де ними покивував, а в повітрі плив так скоро, як дараба в повені на ріці. |
Ой ні! А всі будут знати, єк уни мині войну виточєт, шо я за правдов став. | Ой ні! А всі будуть знати, як вони мені війну готують, бо я за правду став. |
Але то мене ни так дуже болит, бо я ни йду за її поводом. | Але то мене не так дуже болить, бо я не йду за її поводом. |
А зрештов, тої днини можна було мушшінинови пошукати писанки скрізь у кождої чєлідини тай можна було мушшінем при тім з чєлідьов жертувати. | А зрештою, тої днини можна було чоловікові пошукати писанок скрізь у кожної жінки та й при тому з нею жартувати. |
У новій хаті баба злагодила на столу, укритім вовнєнов скатертьов, тканов у чьорно-білі бартки, колєдницкий колачь — кавущ зерна, два кислі хліби, пшенишний разовий плетений колачь, на шух загрубий кусак солонини, шє передтогідної лунчіни. | У новій хаті баба злагодила на стіл, укритий вовняною скатертиною, тканою в чорно-білі бартки, колядницький калач: кавуш зерна, два кислі хліби, пшеничний разовий плетений калач, на шух загрубий кусень солонини, ще позаминулорічної. |
Було повно мушін, жинок, дівок, а навіть малих дітий, шо повертали в корчьму з своєв старинев. | Було повно чоловіків, жінок, дівок, навіть малих дітей, що повертали в корчму зі своїми батьками. |
А це їх обох з Шкиндев сердит, тай тимунь вни тебе хотєт знівертити, тай збутиси з цего світа, бо ни хотєт, аби ти їм мо’ більше поперечів дорогу в стрілецтві. | А це їх обох зі Шкиндею сердить, тому вони тебе хочуть понівечити й збутися з цього світу, бо не хочуть, аби ти їм ще більше переходив дорогу в стрілецтві. |
Золили, прали й сушили прєжі. | Золили, прали й сушили її. |
Шептав ранішну молитву, шелестєчі у листю дідового саду. | Шептав вранішню молитву, шелестячи в листю дідового саду. |
Тепер упало на гадку Иванчікови, чого йиму так було цілу ніч тєжко на души тай чого то він так пудно був рано захлинувси, але все вже пропало, бо через юду-жінку пишов до Шкинді на толоку, а він зрадов потрафив йиму в голов наслати насланє, з пізми за розмовленнє жєбівцем у Костюка на весілю пістолет. | Тепер упало на гадку Иванчікові, чого йому так було цілу ніч тяжко на душі та й чого то він так був рано захлинувся, але все вже пропало, бо через юду-жінку пішов до Шкинді на толоку, а той зрадою зумів йому в голову наслати наслання з помсти за розмовлені жаб’ївцям у Костюка на весіллі пістолі. |
Тай так, єк потайна пирга, шо спереду ластитси, а ззаду потай ловит, зачєла си баба д’мині ув очі ластити. | Та й так, як потайний пес, що спереду ластиться, а ззаду крадькома кусає, почала баба мені в очі ластитися. |
Єк вигуляли по кілька данців на колопні у хаті, Джюнда тогди узєв свій дзвинок из стола, разом из хрестом й, легонько в дзвінок поцоркочюючі тай ногами перебераючі опередь діда, зачінав плєс у хаті. | Коли витанцювали по кілька танців на колопні в хаті, Джюнда взяв свій дзвінок зі стола разом із хрестом і, легенько в дзвінок цоркочучи та й ногами перебираючи перед дідом, почав плєс у хаті. |
Ану меш зараз це видіти». | Ану, зараз це побачиш». |
Видко, шо ничіста сила її, блудькаючу саму без тіла, имила тай ухопила в Чорногірскі одзера град ковати. | Видко, що нечиста сила піймала її, коли вона блукала сама, без тіла, та й ухопила в чорногірські озера град кувати. |
«Але я, то мушу знати, икі то молитви ти говориш, хотівше дати тобі розогрішеніє» — уперто допитувавси попик, приходічі май до себе. | «Але я мушу знати, які молитви ти промовляєш, щоб дати тобі розгрішення», — уперто допитувався попик, помалу приходячи до тями. |
Мусиш дати волося мині пидкуритиси вид переполоху, аби си шош мині ни стало». | Мусиш дати волосся мені підкуритися від переполоху, аби чогось мені не сталося». |
Одного дня на стрілецтві зистрітивси він нинадійно око в око з Шкиндев тай Довгим так, шо вже си ни мали єк виминути, мусіли прийти до чола, бо на Паліївскій Кичірі Иванчік совма на ні вийшов здолин довстріту їм. | Одного дня на стрілецтві зустрівся він несподівано око в око зі Шкиндею і Довгим так, що вже не мали змоги розминутися, мусили прийти до чола, бо на Паліївській кичері Иванчік раптом вийшов із долини назустріч їм. |
«Цес дідок, брате, вічно сидит в хаті», — зачєв він говорити, шочєс всміхаючіси єкос дивно, — «бо нікуда ни ходит на зарібки. | «Цей дідок, брате, вічно сидить у хаті, — почав він говорити, увесь час усміхаючись якось дивно, — бо нікуди не ходить на зарібки. |
Розказав, котрі пости в року мают постити стрільці та котрої днини восени треба чістити стрюбу, та зачінати стрільчіти, аби стрільцеви цілий рік веласи звірина. | Розказав, яких постів протягом року мають дотримуватися стрільці та котрої днини восени треба чистити зброю й починати полювання, аби стрільцеві цілий рік велася звірина. |
А нових мальфарів таких моцних, єк Дарадуда є, та єк був Олексій, то вже нима на світі, бо тепер світ вже цілком ни тот став, шо давно був. | А нових мольфарів таких міцних, яким Дарадуда є та яким був Олексій, уже нема на світі, бо тепер світ уже геть не той став, що давно був. |
Всі вни вид горівки були веселі, усміхнені, з розпаленим лицем та палкими світючісими очіма. | Усі вони від горілки були веселі, усміхнені, з розпашілими обличчями й палкими очима. |
Олексій из її сліду зробив навгадь її подобіє, тай изигнав її из світа, хоть уна може й ни винна була, бо казали, шо він єк бив на ню ківки, то ни бив на винного, але на ймнє, на її особу. | Олексій із її сліду зробив навгад її подобу та й зігнав її зі світу, хоч вона, може, й не винна була, бо казали, що він як бив на неї ківки, то не бив на винного, але на ім’я, на її особу. |
Най Бог боронит. | Най Бог боронить. |
Навіть малі хлопці-підристки, то вже пробували дайкати писанок тай рвати 'їх навіть и в матерої чєліди, а ни лиш у дівчєт. | Навіть малі хлопці-підлітки вже пробували дайкати писанок та й рвати їх навіть і в дорослих жінок, а не лиш у дівчат. |
Бувало, єк було сухо й погідно надворі, то ми оба з дідом в урочєсті і церковні свєтки висижували на тім горбку й по цілій днині. | Бувало, як було сухо й погідно надворі, то ми обидва з дідом на свята висиджували на тім горбку й по цілій днині. |
Пишно дозерали маржинку ми цілісенький день, бо дідо казав, шо на Василієний Свєтий вечєр по опівночі є така мінута, шо уся маржина на світі говорит так, єк люде. | Пишно доглядали маржинку ми цілісінький день, бо дідо казав, що на Василів Святий вечір по опівночі є така хвилина, коли вся маржина на світі говорить так, як люди. |
Виталиси мижи собов. | Віталися. |
Заніміла з жєлю за своїм чоловіком Кукулом, шо у молодім дурнім віці свого буйного вісного життя з любовної дурости, через свого любаса, втопила йиго в купели, купаючіси з ним на Ивана Купала. | Заніміла з жалю за своїм чоловіком Кукулом, що в молодім дурнім віці свого буйного весняного життя з любовних дурощів, через свого коханця, втопила його в купелі, купаючись із ним на Йвана Купала. |
Доків був малий, то усєку біду зводив, таку шо стариня з ним собі ради ни могла дати. | Доки був малий, то всяку біду зводив, таку, що стариня з ним собі ради не могла дати. |
Бо єк чєсом розгуляютси в чоловіці болєчки, то лиш ним їх перев’єзати, то видразу гавкнутси. | Бо як часом розгуляються в людині болячки, то лиш ним їх перев’язати, то відразу гавкнуться. |
Але ти за це вибачєй, бо то я ни тобі подієв на око, аби йиго вигонило з голови, лиш тому мудрачкови, шо був си поважив на стріл гійкнути, аби навчіти розуму, шо то бійно гійкати на стріл, бо шє дес є на світі такі люде, шо на чімос так само си розуміют тай ни одно знают так, єк и тот, шо гійкнув. | Але ти за це вибачай, бо то я не тобі поробив на око, аби його вигонило з голови, а лиш тому мудрачкові, що наважився на постріл гейкнути, аби навчити розуму, що то лячно гейкати на постріл, бо ще десь є на світі такі люди, які на чомусь так само розуміються та й не одно знають так, як і той, хто гейкнув. |
Тай вна, прожила би, шє все дозераєт, тай напантруєт на ґаздівство ліпше, єк би й найліпші слуги. | Та й вона, прожила би, ще все доглядає та й стежить за ґаздівством ліпше, ніж найліпші слуги. |
Костюк припрошував, аби гості їли та пили. | Костюк припрошував, аби гості їли та пили. |
«Мо-о-о! Ква-а-апте доїти вівці!» — репетував на великій кошєрі ватаг на мішєнників. | «Мо-о-о! Ква-а-апте доїти вівці! — репетував на великій кошарі ватаг. |
Однако він з бідов ни міг нічьо подієти. | Однак він із бідою не міг нічого вдіяти. |
А то був знак, шо в тім році грозила йиму тєжка бола, або навіть и смерть. | А то був знак, що в тім році грозила йому тяжка болячка або навіть смерть. |
Вни двоє лєгли спати у вішній старій хаті. | Вони двоє лягли спати у вишній старій хаті. |
Ви проклєті змінники, покарало би вас праведне Сонечко за ваші фіґлі, фіґлєрі пусті. | Ви прокляті зрадники, покарало б вас праведне Сонечко за ваші фіґлі, лайдаки пусті. |
По знаках на небі й на земни пизнавав він уже, єк за борзо покажетси весна того року. | По знаках на небі й на землі пізнавав він уже, як швидко покажеться весна того року. |
Він лиш байдужно махнув руков тай пошепки сказав: «Ойга! Світ ніхто не перебудет. | Він лиш байдужно махнув рукою та й пошепки сказав: «Ойга! Світ ніхто не перебуде. |
— «То був чоловік! Лиш ту мав хєбу, шо був дуже упертий, страшно завзєтий тай погано пізмливий. | — То був чоловік! Лиш ту мав хибу, що був дуже упертий, страшно завзятий і погано гнівливий. |
А ціле весілє, навіть и боєре, шіро гомоніло: «Позволь їм на це, Господи, праведне Сонечко, та поблагослови їх свойов ласков великов и силов свєтов», — тай пидстав’єли мушшіне шєпки з голови, а чєлідь свої передні запаски, аби та пшениця, шо нев обсипали книзєт, порскала їм в шєпки та запаски, бо то зерно є дуже добре ... | А ціле весілля, навіть і бояри, щиро гомоніло: «Позволь їм це, Господи, праведне Сонечко, та поблагослови їх своєю ласкою великою і силою святою», — та й підставляли чоловіки шапки з голови, а жінки свої передні запаски, аби та пшениця, що нею обсипали князят, порскала їм у шапки та запаски, бо те зерно дуже добре в на... |
— «Навіть прєсти на него ни можна. | — Навіть прясти на нього не можна. |
Єк узєли Олексієво тіло з хати, то Олексіїха хапнула хліб пид ліве плечє, вигнала всіх людий за Олексієм з хати надвір, заперла двері тай присіла то місце, де сконав Олексій, аби ни пішов з хати всий статок тай родинне гніздо за головов дому — Олексієм. | Коли взяли Олексієве тіло з хати, то Олексіїха хапнула хлібину під ліве плече, вигнала всіх людей за Олексієм із хати надвір, заперла двері та й присіла на те місце, де сконав Олексій, аби не пішов із хати увесь статок та й родинне гніздо за головою дому — Олексієм. |
Він при даваню сіна так виважєв пласти, аби ни передати сіна маржині, але однако аби й замало ни було. | Даючи сіна, так виважував пласти, аби не передати його маржині, але щоб і замало не було. |
Розсипалиси голосні сміхє, чюти було веселі жерти. | Розсипався голосний сміх, веселі жарти. |
Ціхо!» — то й я аж пидштрик зострахє на припічьку. | Тихо!» — я аж скинувся зо страху на припічку. |
Бувало, по цілий днині вийграєт у дудку на хатним поду, єк з домашних нима нікого в хаті. | Бувало, по цілій днині виграє на дудці на горищі, коли з домашніх немає нікого в хаті. |
Поклала насеред гробу то саме горшєтко з водов тай колачік з засвіченов свічков, шо стоєли, перев’єзані черленов ниточков, на столу в хаті через цілу комашню, єк люди на ній 'їли тай пили, молічіси за Олексієву душу. | Поклала насеред гробу ті самі горнятко з водою і калачик із засвіченою свічкою, що стояли, перев’язані черленою ниточкою, на столі в хаті під час поминок, коли люди їли й пили, молячись за Олексієву душу. |
Наробив нам аді такого устиду, шо вже ни годни смих си вид него умити ніколи. | Наробив нам, ади, такого устиду, що вже не годні від нього відмитися ніколи. |
Поклонивси низко сонечькови й зачєв видберати воду. | Уклонився низько сонечкові й почав відбирати воду. |
А дівки, то таки леліли пити за него, лиш він си ни квапив женити. | А дівки так і леліли піти за нього, лиш він не квапився женитися. |
«Мо-о-ой! Хто там?. | «Мо-о-ой! Хто там?. |
Давно у горах ніхто ни боронив ходити за Гору. | Давно в горах ніхто не боронив ходити за Гору. |
Вна, квап’єчіси, борзо йиму сказала: «Иванчіку — чуєш?. | Вона, кваплячись, швидко йому сказала: «Иванчіку — чуєш?. |
На худобу, то майже нієких закамарків ни було. | Для худоби майже ніяких прибудов не було. |
Горєчєм окропом играла, тєгнучі єго кудас у далечінь. | Гарячим окропом грала, тягнучи його кудись у далечінь. |
А він, дурень, певно, ці сни нікому ни розказував, тай тимунь си имила йиго лісна». | А він, дурень, певно, ці сни нікому не розказував, та й тому вчепилася до нього лісна». |
Вирвавси я вид діда тай вихром вітру, у підбрики, разом з Педлешком тєв до діда у хату. | Вирвався я від діда та й вихором вітру, підбрикуючи, разом з Педлешком урвав до діда в хату. |
Тай покойного Олексія я знав добре. | Та й покійного Олексія я знав добре. |
Бувало, то про тот Рахманский великдень Иванчік так розказував: «За далекими морями, за високими горами, за стримкими скалами, в земни, окруженій з усіх боків водами-морями, там, де перший раз шодня рано з свого золотого трону встаєт праведне Сонечко й до нас сходит, жиют тихим, справедливим, ни кривдєчім оден одного, ... | Про Рахманський Великдень Иванчік так розказував: «За далекими морями, за високими горами, за стрімкими скелями, у землі, оточеній з усіх боків водами-морями, там, де щодня рано зі свого золотого трону встає праведне Сонечко й до нас сходить, живуть тихим, справедливим, не кривдячи одне одного, спільним життям Божі рах... |
Шшіро дєкував Джюнді: «Дєкую тобі, Джюндо, шо ти мене ни понизив оперед людий тай моїх дітий, а звеличів. | Щиро дякував Джюнді: «Дякую тобі, Джюндо, що ти мене не понизив перед людьми та й моїми дітьми, а звеличив. |
Ійга, шо ми зробиш?». | Ійга, що мені зробиш?». |
А баба коло полиц мінєла тайну вечерю. | А баба коло полиць міняла тайну вечерю. |
Я ті жікала, не чєпяй мальфаржи, бо ті то уж не опришкі. | Я ті жікала, не чєпяй мальфаржи, бо ті то уж не опришкі. |
Дуже даєт їсти вид неї. | Дуже хочеться їсти від неї. |
Лиш, правда, тота шарґа, шо нев Проклятий Марко нираз шє й по Юрію пробуєт з Тридивєтої земні пужєти в горах людий тай докучєти нев у полонинах худибці, то вже никому ни страшна, бо вид свєт Юрія то ключі тепла вже в руках Юрієвих, тай доків він смієтси над світом теплом, то лиш гордо собі покєпковуєт над Проклятим Мар... | Лиш, правда, тота шарґа, що нею Проклятий Марко не раз іще й по Юрію пробує з тридев’ятої землі лякати в горах людей і докучати нею в полонинах худібці, вже нікому не страшна, бо ключі тепла вже в руках Юрієвих, та й він сміється над світом теплом і лиш гордо собі кепкує над Проклятим Марком на тридев’ятий землі: «Дуй,... |
Груди, то в него були, єк штола. | Груди — як штола. |
Видразу усі си буковини заперли ширим листом. | Відразу всі буковини вкрилися листом. |
А п’єта корова, озимівка, то пишла за пашу. | А п’ята корова, озимівка, пішла за пашу. |
А мороз такий потискав, шо аж лускали дошки вид него на дахах, а мині зострахє волосє уставало на голові, бо я ни розумів, шо то лускат. | А мороз так тиснув, що аж лускали дошки від нього на дахах, і мені зо страху волосся ставало на голові дибки, бо я не розумів, що то лускає. |
Єк заводили книзєт знадвіря в хату за стів, то в хоромах напоминав їх Джюнда: «Тепер, у хаті, дивітси, книзєта, лиш у вікна на праведне Сонечко, аби вам ціле житє було таке праведне й єсне, єк то Сонце. | Коли заводили князят знадвору в хату за стіл, то в хоромах настановляв їх Джюнда: «Тепер, у хаті, дивіться, князята, лиш у вікна на праведне Сонечко, аби вам ціле життя було таке праведне і ясне, як то Сонце. |
«Иги! Розказував мині про то Дарадуда. | «Ага! Розказував мені про то Дарадуда. |
А я вам кажу одно, шо я си вам ни дам збавити тай узєти пид ноги. | А я вам кажу одно: що я вам не дамся взяти мене під ноги. |
Иванчік всу ту ґалу голіруч наловив вид Благовішшіня до Здвижіня, повибирав живій жєльця з ротів. | Иванчік усе оте гаддя голіруч наловив від Благовіщення до Здвиження, повибирав живому жальця з ротів. |
Довідалиси про него опришки, шо він за силач. | Довідалися про нього опришки, що він за силач. |
Понабивав та позалагожєв їх так, аби вже ніхто ни міг йиму 'їх замовити. | Понабивав і приготував їх так, аби вже ніхто не міг йому їх замовити. |
А нираз, то кликав мальфарів и в розоденцію, до себе, примов’єти коровам до манни, єк, бувало, вліті їх зчередуют на пасовиску відьми та чередінниці, аби привернути назад коровкам густе молоко, жовту сметану та туге масло. | А не раз кликав мольфарів і в резиденцію до себе примовляти коровам до манни, як, бувало, влітку їх зчередують на пасовиську відьми та чередінниці, аби привернути назад корівкам густе молоко, жовту сметану й туге масло. |
Єк ни может си ніколи сонце назістріть обернути, так аби й ти, градовий білий царю — водєний чьорнокнижнику, ни мав моци й путері на мої ґрунта й одним зерном граду порснути. | Як не може ніколи сонце навспак обернутися, так аби й ти, градовий білий царю — водяний чорнокнижнику, не мав сили й сміливості на мої ґрунти й одним зерном граду порснути. |
Єлена — то шє досвіта злагодила їм харч на дорогу: спекла єчьмінні бурєшеникі, обварила солонини, зварила свинскої бужениці дві ковбасі, десєтеро єєц тай дала повну ракву масла, складаючі всьо то в чьорні вовнєні бисаги. | Єлена ще вдосвіта приготувала їм харч на дорогу: спекла ячмінні коржі, обварила солонини, зварила дві свинячі ковбаси, десятеро яєць і дала повну рахву масла, склавши все в чорні вовняні бесаги. |
Він викрутив з креса головний набій. | Він викрутив із кріса набій. |
Докінчював своє діло: «Єк служби дослужили, живої ватри видгасили, Водов живучев, цілющев мене напоїли, поздоровили». | Докінчував своє діло: Як служби дослужили, живої ватри відгасили, Водою живучою, цілющою мене напоїли, поздоровили. |
Але єк то кажут «то так, тай шє ни так», — знов си шош замислив, а відтак говорив: — «Гм. | Але, як то кажуть, то так, та й ще не так, — знов замислився, а відтак продовжив: — Гм. |
Костюк упросив Иванчікову жінку, Єлену, аби пишла Риздвєних свєтків у перевідки на Жєб’є до церкви, перевідати мижи людьми книгині з ґаздівского роду для йиго сина, а для него у дім порєдної ґаздині. | Костюк упросив Иванчікову жінку, Єлену, аби пішла на Різдвяні свята в перевідки в Жаб’є до церкви розпитати в людей про дівчину на відданні з ґаздівського роду для його сина, а для нього в дім порядну ґаздиню. |
Тимунь вна гірко за нев плакала. | Тому вона гірко за нею плакала. |
А середушший брат Федьо, тот, шо Джюндов йиго звали, то був знов инчеї натури. | А середульший брат Федьо, той, що Джюндою його звали, був ще іншої натури. |
Вни би були йиго хапнули, лиш мав він шєстє на тримбіту, шо то єкраз у тот чєс зайграв у ню Лесьо оперед хати. | Вони б його й хапнули, лиш мав він щастя, бо саме в ту мить Лесьо наперед хати заграв на трембіті. |
Топив свєтим вогнем на мідєним току йиго леди тай нівертив йиго силу — студінь — на земни. | Розтоплював святим вогнем на мідянім току його льоди та й нівечив його силу — холод — на землі. |
Кричєли на кози козарі тай шьокали на коні стадарі. | Кричали на кіз козарі та й шокали на коней стадарі. |
Засвітили свічки тай, ждучі на свєчєне, обзерали одни в одних паски, єк за файно спечені. | Засвітили свічки та й, ждучи на свячене, оглядали одні в одних паски, чи файно спечені. |
«Йди гет, ти-и-и, пустий фіґлю, никуда це Обарінчукова робота», — роз’юшивси Иванчік. | «Йди геть, ти-и-и, пустий фіґлю, це не Обарінчукова робота, — розсердився Иванчік. |
Тогди би й він був годен вигадати таку ни одну добру мудрість, тай прибагнути ни одну таку добру та покористну для всіх людий на світі річ, шо згадували би йиго через то люде з роду в рід. | Тоді б і він міг вигадати не одну таку добру мудрість та й прибагнути не одну таку добру й корисну для всіх людей на світі річ, що згадували б його через те люди з роду в рід. |
Тай лиш через тот гонір служит церкві. | Та й лиш через той гонор служить церкві. |
Але на кони, то він вже ни годен був сидіти. | Але на коні вже не годен був сидіти. |
Тай пишов до Дарадуди в хату. | Та й пішов до Дарадуди в хату. |
«Тай ни прийдет?» — знов нидовірчєво запитавси Иванчік. | «Та й не прийде?» — знову недовірливо запитав Иванчік. |
Прото «біда біршя вид світа». | Адже «біда більша від світу». |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.