target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Тай старим бабам чєсом плєсали й назбитки, аби си було з чього посмієти: Оттам, оттам у терлиці, просив в баби мізерниці. | Та й старим бабам часом плєсали жартома, аби було з чого посміятися: Отам, отам у терлиці, просив в баби мізерниці. |
Тота ніч, то була така видка, шо мож було мак зберати, бо місєць лиш урєди-годи грав на земни тінями хмар. | Та ніч була така світла, що можна було мак збирати, бо місяць лиш вряди-годи грав на землі тінями хмар. |
Тай єк війшли удень надвір, то було шо видіти, шо то си за покаїнє виробило тої ночі, єк Олексій умер, бо ничіста сила з утіхє, то так гуляла, шо аж гори си порозсідали. | Та й коли вийшли удень надвір, то було що видіти, що то за жахіття коїлося тої ночі, коли Олексій умер, бо нечиста сила з утіхи так гуляла, що аж гори порозсідалися. |
«Він нимало назоливси на цім світі ничістій силі. | — Він немало нашкодив на цім світі нечистій силі. |
Або вид кого шо тай кілько взєти, бо він вів цілу ґаздівку на стаї тай за всьо то йиму голов схла. | Або від кого що й скільки взяти, бо він вів усю ґаздівку на стаї й за все йому голова сохла. |
Це может робити хіба лиш тот, шо знаєт обчістити воду вид ничістої сили. | Це може робити хіба лиш той, хто знає, як відчистити воду від нечистої сили. |
Гладив мнє холодом по лици, оповиваючіси довкруги мене, цілого — студіньов прошивав. | Гладив холодом по обличчю, оповиваючись круж мене — студінню прошивав. |
Навхрест порошниці. | Навхрест порошниці. |
Задзвонив у дзвинок. | Задзвонив у дзвінок. |
Баба сердито лопотіла: «Най зчєзаєт біда, йкий це розвезений та нигрожений невкритун. | Баба сердито лопотіла: «Най щезає біда, який це розвезений та розбалуваний шибайголова. |
А Шкиндя ждав на Довгого діло у ватернику на накладі від ватри. | А Шкиндя ждав на Довгого у ватернику на згарищі. |
Він сам був різником, бо ни любив за кожде друге си клонити та панькати. | Він сам був різником, бо не любив за кожної потреби комусь кланятися й когось запрошувати. |
А він, бувало, лиш зими глипів. | А він, бувало, лиш чекає зими. |
Лихєй розум і лихе нишєстє вид нас видверніт, а все, шо добре, до нас приверніт на віки віков. | Лихий розум і лихе нещастя від нас відверніть, а все, що добре, до нас приверніть навіки-віків. |
То цілий инклюз, ни баба була. | То цілий інклюз, а не баба була. |
По мірі ватаг заґлєджів разом все молоко у великій путині до рахунку депутата, а ранішний будз покроїв на вічку від путини на кавалки тай роздав йиго всім мішєнникам, післідь удою молока на міру, єк подорішшіну, аби мали шо дати в селі своїй родині пригісного з полонини від їх овец. | Після міри ватаг заґлєджив разом усе молоко у великій путині до рахунку депутата, а вранішній будз порізав на вічку від путини на шматки й роздав усім господарям після удою молока на міру як лагоминку, аби мали що дати в селі своїй родині пригісного з полонини від їхніх овець. |
Ударила раптова плова, а витак зачєв падати град, и то такий великий, єк курічі жовтки. | Ударила раптова плова, а відтак почав падати град, і то такий великий, як курячі жовтки. |
А старенька бабка, Олексієва Параска, поморшіна в лице, єк таршучок, лежічі долівлиц на печі, тоненьков, єк скіпочка, руков підштуркувала в каганци шкаберков из біленького рамата зроблений ґніт, аби май видше світив на хату. | А старенька бабка, Олексієва Параска, з поморщеним лицем, як таршучок, лежачи долілиць на печі, тоненькою, як скіпочка, рукою поправляла в каганці трісочкою зроблений із біленької шматини ґніт, аби краще освітив хату. |
Боєре, п’ючі горівку за столом, співали до книгині книзевими словами: «Гуляй, доню, ни бороню, єк рибка по воді, Бо єк підеш ти за мене, то гуляти годі». | Бояри, п’ючи горілку за столом, співали до княгині князевими словами: Гуляй, доню, не бороню, як рибка по воді, Бо як підеш ти за мене, то гуляти годі. |
Й хто знаєт, ци коли си на ні натрафит?. | І хто знає, чи колись на них натраплять?. |
Дурнєк тай конец!» «Але — ні!» — задивувавси Иванчік. | Дурень, та й годі!» «Але — ні!» — здивувався Иванчік. |
Загуркотів провалами у найглібших ізворах. | Загуркотів провалами в найглибших зворах. |
Але я аж задрижєв, йик погадав, йик я з того каменя злізу. | Але я аж задрижав, подумавши, як я з того каменя злізу. |
Умерло Юріштаново имнє, лиш старики шє й до сегодне показуют своїм правнукам то місце, де колис жив Юрій Павличук, тот пудний Юріштан, шо, бувало, оперед ним зострахє гори каменіли, а земня, то аж стогнала, єк він нев ишов ровтов ловити людий, аби витак їх катувати в устєріцких катушах. | Умерло Юриштанове ім’я, лиш старі люди ще й досі показують своїм правнукам те місце, де колись жив Юрій Павличук, той страшний Юриштан, що, бувало, перед ним гори каменіли, а земля аж стогнала, коли він ішов по ній із ротою ловити людей, щоб відтак їх катувати в устеріцькій в’язниці. |
Лиш оден Иванчік, то ни мішєвси в забави. | Лиш Иванчік не втручався до забав. |
Співав та гойкав, шо аж ми си рот ни стулєв. | Співав та гойкав, аж мені рот не закривався. |
Тай мусит робити тот запис на свою душу стрілец з чьортом, хоть би вже й ни рад був. | Та й мусить укласти той контракт на свою душу стрілець із чортом, хоч би вже й не рад був». |
Бербеницями меду брав вид бжів. | Бербеницями мед брав від бджіл. |
Встав мовчки з постелі. | Устав мовчки з постелі. |
Лиш обода про це згадувала. | Лиш принагідно про це згадувала. |
Тай пишов далі у свою дорогу, ни обзераючіси назадь себе. | Та й пішов далі своєю дорогою, не озираючись. |
Люди ворожили, шо єк за високо сєгав на береги потоками й ріками спір з ледів, так у літі за високо на ні будет засєгати повінь из дожів. | Люди ворожили, що як високо сягали на береги потоків і рік сходження льоду, так і влітку високо засягатиме повінь із дощів. |
Прото, на ґаздівстві є вічьно робота. | Зрештою, на ґаздівстві є вічно робота. |
Вни ловили майже кожду дівку й молодицу, тай сами в них шукали за попружков писанок та обмацували їх руками попід кіптар наокола поєса, шукаючі писанок. | Вони ловили майже кожну дівку й молодицю та й самі в них шукали за попружкою писанок, навіть обмацували їх руками попід кептар довкола пояса. |
А до школи нираз из шиньку привозивси такий п’єний, шо аж єзиком у роті ни міг обертати, лиш таке шош ним белемотів, шо ніхто йиго ни розумів. | А до школи не раз із шинку приплентувався такий п’яний, що аж язиком у роті не міг обертати, лиш таке щось ним белемотів, що ніхто його не розумів. |
Мене погано тенькнуло у серця, шо я ни мав гроший, а у діда запросити ни мав я видваги, онимавси. | Мене погано тенькнуло в серці, що я не мав грошей, а в діда попросити не мав відваги, соромився. |
«Ти зробиш то?» — запитавси Шкиндя. | «Ти зробиш то?» — запитав Шкиндя. |
«Ой єк бих си, хло, оженив господар бих, браті, Порубав бих всі лавиці тай кулішєр в хаті». | Ой якби ся, хло’, оженив господар би, браті, Порубав би всі лавиці та й кулешір в хаті. |
Та зима була до Видорш гола, а вид Видорш стала дуже западна. | Та зима була до Видорш гола, а від Видорш випало дуже багато снігу. |
Вид Юрія — то вже притьма кликали, бо в кождого депутата кортіло зловити в свою полонину богачів, бо тогди мав на полонині доста худоби, а мало до чініня з мішєниками. | Від Юрія вже притьма кликали, бо кожному депутатові кортіло зловити у свою полонину багачів, бо тоді мав на полонині вдосталь худоби й мало клопоту з дрібними господарями. |
У Штефана Шкинді було аж сім дівок, а лиш штири сини. | У Штефана Шкинді було аж сім дівок, а лиш чотири сини. |
Тай відав, шо післідь мене вже ни будет на світі другого такого Дарадуди, єк я був… А втім… хто знаєт?. | Та й, певно, після мене вже не буде на світі другого такого Дарадуди, як я був… А втім… хто знає?. |
Иванчік своїм дивним зором йиго аж отєк присипав тай тєг у низнане йиму. | Иванчік своїм дивним зором його аж присипляв та й тягнув у незнане йому. |
Єлена без запаски, та навіть и простоволоса, без потємку вибігла з хати надвір подівитиси, на кого то Иванчік так пудно кипів: «Гов! Тпр-р-р! Стій, ничіста сило! Ни гути! Ни лети! Гов! Пр-р-р, стій!» Иванчік на даху пасіки шо мав сили, то рейвахував. | Єлена, без запаски й навіть простоволоса, без тями вибігла з хати надвір подивитися, на кого то Иванчік так страшно кричав: Гов! Тпр-р-р! Стій, нечиста сило! Не гути! Не лети! Гов! Тпр-р-р, стій! Иванчік на даху пасіки щосили репетував. |
Аж упрівав, так увихавси, аби разом з вечєром бути готовим запалити «діда». | Аж упрівав, так увихався, аби ввечері бути готовим запалити «діда». |
Хоть єк тєжко ни хочєтси йти йиму д’мині, то однако він мусит си євити зараз оттут оперед нас. | Хоч як тяжко не хочеться йти йому до мене, однак мусить явитися зараз отут перед нами. |
Баба, єк клала перший хліб у пічь рано, то дідо на тот хліб наклав тілько вугликів букової грани, кілько мислив навесні сієти ґатунків сюбини й садити городнини. | Коли баба поклала перший хліб у піч рано, то дідо на той хліб наклав стільки вугликів букової грані, скільки мислив навесні сіяти ґатунків зернових і садити городини. |
Він гризси, шо, може, вна збрехала, тай ни прийдет. | Він гризся, що, може, вона збрехала та й не прийде. |
Він цілу днину на Благовішшінє нічьо ни дієв, лиш роззеравси по хмарах. | Він цілу днину на Благовіщення нічого не робив, лиш роззирався по хмарах. |
Тай хочу знати, шо ти за оден». | Та й хочу знати, хто ти». |
Він ни пив тої горівки кубков, а просто з миски полодником її сербав, єк би йикоїс сербавки, здоровкаючіси з головским війтом, Олексов Костюковим, рідним братом Иванчіка Костюкового: «Здоров, війте Костюку!» «Пий здоров, Джюндо-о-о», — ревкав уже п’єний війт, бо й він ласий до горівки, єк Джюнда, сербав її полодником з... | Він не пив тої горілки чаркою, а просто з миски ополоником її сьорбав, мов якоїсь сьорбанки, здоровкаючись із головським війтом, Олексою Костюковим, рідним братом Иванчіка Костюкового: «Здоров, війте Костюку!» «Пий здоров, Джюндо-о-о», — рявкав уже п’яний війт, бо й він ласий до горілки, як Джюнда, сьорбав її ополонико... |
Береза витавси з усіма в хаті, та вінчюючі усім шєстя, здоров’я, многаліт, засідав из колєдниками видразу за стів до колєди. | Береза вітався з усіма в хаті та, віншуючи всіх на щастя, здоров’я, многа літ, засідав із колядниками відразу за стіл до коляди. |
Могло би си йиму видразу вид неї пофолосити. | Могло би йому відразу від неї полегшати. |
Иванчік тот кріс ни обзерав, а таки їв йиго зависливими очіма, бо про него нираз чув, але досив йиго ни мав у своїх руках. | Иванчік той кріс не обзирав, а буквально їв його заздрісливими очима, бо про нього не раз чув, але досі його не мав у своїх руках. |
А Шкиндя у вочі, то так з Иванчіком, єк би з рідним братом привитавси, бо про людске око удавав Иванчікови великого побратима. | А Шкиндя в очі — то так із Иванчіком, як би з рідним братом, привітався, бо про людське око удавав Иванчікового великого побратима. |
Наголов вибіг з хати й Лесьо, та ледви силоміць затєг стару назад в хату, аби ни галасувала таке дуже понадвірю на старого та ни баламутила йиго, бо видразу порозумів, шо то старий ни здурів, лиш робив так голосно обертин протів єкогос наслання. | Тут вибіг із хати й Лесьо та ледве силоміць затяг стару назад у хату, аби не галасувала так надворі на старого й не баламутила його, бо відразу зрозумів, що то старий не здурів, лиш робив так голосно обертин проти якогось наслання. |
Гладив мене руков файно по волосю: «Мині вже банно за цим, шо смих тє так погано заклєв та остро посировив. | Гладив мене рукою файно по волоссю: «Я вже шкодую за тим, що так погано тебе закляв та гостро висварив. |
Розійгри, шо припадают у тиждень вид Зеленого понедівка, є першев днинов Петрівки, а послідним свєтом весни. | Розійгри, що припадають за тиждень від Зеленого понеділка, — перший день Петрівки й останнє свято весни. |
Тай єгнєта будут ні рані, ні пізні — саме добрі на міцки. | Та й ягнята будуть ні ранні, ні пізні — саме добрі на вовну. |
Сховавси, сховавси, сховавси — Пропав, пропав, пропав. | Сховався, сховався, сховався — Пропав, пропав, пропав. |
Иванчік дуже добре розумівси на зіллях. | Иванчік дуже добре розумівся на зіллі. |
На крисани в него засвітилиси до сонця начеплені наокола наголовника золоті дукати. | На крисані в нього засвітилися до сонця начеплені наоколо наголовника золоті дукати. |
Ватаг верх путини мірєв міртуком, кілько вдоїв Иванчік бербениц бриндзи на свої вівці тай кози. | Ватаг у путині міряв міртуком, скільки вдоїв Иванчік бербениць бринзи від своїх овець і кіз. |
Викресав ватри. | Викресав вогню. |
Хоть був тої неділі в церкві й Палинюків Федько, то «тот», зчєз би, так ним обертав у церкві, шо він й ни в тот бік був тай нічо й ни видів, єк йиго Марічка куражисто жертувала очіма з Иванчіком. | Хоч був тої неділі в церкві й Палинюків Федько, то «той», щез би, так ним обертав у церкві, що він і не завважив, як його Марічка звабливо жартувала очима з Иванчіком. |
А за тот чес їх челідь на конех, чепурічіси, ек навесні пташки в лісах на галузю, співала куражисто розмаїтих співанок. | А за той час їхні жінки на конях, чепурячись, як навесні пташки в лісах на гілках, звабливо співали розмаїтих співанок. |
А наоперед хати, то так встікала буря, шо худібка в страсі з-перед неї, тулєючіси до стін, рула, єк би з-перед медведів. | А наперед хати так шаленіла, що худібка зо страху, тулячись до стін, ревіла, немов ведмедів побачила. |
Лишила би си навіки в полонині, бо полонина ни любит шахрайства. | Лишилася б навіки в полонині, бо полонина не любить шахрайства. |
Гаснув йиго бистрий сильний зір разом з йиго життєм з цего світа. | Гаснув його бистрий сильний зір разом із його життям на цьому світі. |
Най си лиш преч кажет вид такої побліки». | Най ся лиш преч каже від такої ганьби». |
Гадка про головного стрільця, то всу тривогу в нім глушила. | Гадка про головного стрільця всю тривогу в нім глушила. |
А тепер, єк смих ни годни, то любімси, моя бабко, хоть на старість, вид шшірого серця». | А тепер, коли не годні, то любімся, моя бабко, хоч на старість, від щирого серця». |
Єк заповідаєтси рана весна, то на Обрітеніє земня вже зачінаєт потрошки пахнути веснов. | Якщо заповідається рання весна, то на Обретіння земля вже починає потрошку пахнути весною. |
Око в’єло вид студени. | Око в’яло від сту́дені. |
Вклонилиси низко дідови й бабі, тай усім зібраним гостям, тай вибралиси вид діда колєдники до Джюнди на розплєс. | Вклонилися низько дідові й бабі і всім гостям та й вибралися від діда колядники до Джюнди на розплєс. |
Кортіло видіти, на кілько таборий поділєтси колєдники. | Кортіло видіти, на скільки таборів поділяться колядники. |
Баба пудно глипнула на него, але то йиму нікуда було, шо баба си юшила на него. | Баба страшно зиркнула на нього, але йому то байдуже було. |
Тай середь хати сторцувало так богато людий, шо аж годі си було припхати до постелі д’Олексієви. | Та й серед хати стояло так багато людей, що аж годі було пропхатися до постелі Олексія. |
А єк би то був инчий чьоловік, а ни Процьо, то єк би був її зпригиршкував голій присєгати серед хати, на розпеченій у печі соли тай на засвічених навхрест свічках, шо: «Аби си так розтопила, єк сіль у воді, тай аби си так стопила, єк си віск топит, та аби так згоріла, єк свічка горит, шо то таки діправди походит вид не... | А якби то був інший чоловік, а не Процьо, і змусив її голою присягати серед хати на розпеченій у печі солі та й на засвічених навхрест свічках, що «аби так розчинилась, як сіль у воді, та й аби так розтала, як віск тане, та аби так згоріла, як свічка горить, що то таки направду походить від нього дитина», — то так тяжк... |
Я разом з вечіром уже вертавси з ліса, але коло Цюбив забаривси», — зачєв, уже сміючіси, він. | Я разом із вечором уже вертався з лісу, але коло Цюбів забарився, — уже сміючись, почав оповідати він. |
А ґаздині журилиси, єк би злагодитиси, аби єкнайкрашше приймити колєдників, аби витак їх ни судили. | А ґаздині журилися, чого наготувати, щоб якнайкраще прийняти колядників, аби відтак їх не судили. |
Весна будет така студена, шо белеґа шє си довго по Євдокію ни розмерзнет. | Весна буде така студена, що грязюка ще довго по Євдокії не розмерзнеться. |
Шє й до сегодне на полонинах тоти місця, де вни ничлігували та попасали, звутси «вирмінскими попасами». | Ще й донині на полонинах ті місця, де вони нічлігували та попасали, звуться вірменськими попасами. |
Він казав, шо кождого року на Стрічєнє зистрічєєтси літо из зимов. | Він казав, що кожного року на Стрітення зустрічається літо із зимою. |
— «Зачьнеш тєжіти. | — Поважчаєш. |
Джюнда, то все умів так нустрити, шо всі, випераючіси одни напротів одних, метали по богато гроший у повницу. | Джюнда умів так влаштувати, що всі, випираючись одні напроти одних, давали по багато грошей у повницю. |
Шумів-ш-ш-ш, та гуркотів — грррр-грр, бурррр бур бу-у-уррр р-р-р. | Шумів: ш-ш-ш — та гуркотів: гр-р-р-р, гр-р, бур-р-р-р, бур, бу-у-ур-р-р, р-р-р. |
Тай розійшлиси оба, кождий у свою дорогу. | Та й пішли кожен своєю дорогою. |
Але дідок ни попускав йиму. | Але дідок не попускав йому. |
Мут й сего року мнов си люде журити, так єк си журили досив, але страху ми ни будет, бо голос походив з-пид сонця а ни з півночі». | Будуть і цього року люди журитися мною так, як журилися досі, але страху мені не буде, бо голос походив з-під сонця, а не з півночі». |
Тогди старий здогадувавси, шо сина або опришки з собов пидгулили, або хтос йиго убив, тай так дес приметав ломом у шкрепітю, шо й ворон йиго кости туда ни найдет, а ни то чоловік. | Тоді старий здогадався, що сина або опришки із собою підговорили, або хтось його вбив та й так десь прикидав вітроломом у шкрепітю, що й ворон його кісток не знайде, не те що людина. |
«Ни квапси. | «Не квапся. |
У тобівку поклав кілька писанок, аби дати їх комус на цвинтари. | У тобівку поклав кілька писанок, аби дати їх комусь на цвинтарі. |
У лице пишний. | У лице пишний. |
А ви два, брате, лиш бесте були пустопаш троєрали». | А ви два, брате, лиш би пустопаш волочилися». |
Й то вбране йиму дуже єлило. | І те вбрання йому дуже пасувало. |
Але чєлідь ни така пужлива була мушшінских барток, кепкувала з них: «Ой цора, пидківочки, та цора, та цора, Видколи мнє чоловік бив, вид тогди я хора». | Але жінки не лякалися чоловічих барток, кепкували з них: Ой цора, підківочки, та цора, та цора, Відколи мнє чоловік бив, відтоді я хвора. |
На видхідним сказав йиму тот стрілец: «Єк меш хотіти, то й сам си діб’єш бірше розуму помижи люде, так, шо будеш знати то все, шо тобі будет потрібно знати до креса, бо мус, то великий пан — навчіт чьоловіка усего. | Наостанок сказав йому той стрілець: «Якщо хотітимеш, то й сам доскочиш більше розуму межи людьми, так, що знатимеш усе те, що тобі буде потрібно знати до кріса, бо мус — то великий пан: навчить чоловіка всього. |
Навів Иванчіка на дорогу, шо треба дієти, аби мочі хоть-кому плюнути у юшку, хоть у чім забороздити та хоть-кого добре усколобити. | Навів Иванчіка на дорогу, що треба діяти, аби могти кому завгодно плюнути в юшку, що завгодно учворити та кому завгодно добряче дошкулити. |
Тай у той раз дала по писанці дівчинці тай хлопчікови, шо стоєли нидалеко вогню, напротив неї. | Та й дала по писанці дівчинці й хлопчикові, що стояли недалеко від вогню, навпроти неї. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.