target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Надворі було так тихо, шо вітер й ни дихав. | Надворі було так тихо, що вітер і не дихав. |
Сприєв про це, шо треба дієти, аби стати головним стрільцем. | Розказував, що треба діяти, аби стати найкращим стрільцем. |
Кілько оположилоси коров. | Скільки оположилося корів. |
Сонце, всамперед, виталоси з шонайвисшими полонинами. | Насамперед Сонце віталося з найвищими полонинами. |
— «Тот сам, шо й мою сестру зігнав из світа, тай шо навчів добре розуму устєріцкого мандатора Гердлічку?. | — Той, що й мою сестру зігнав зі світу та й навчив добре розуму устеріцького мандатора Гердлічку?. |
Хіба лиш то користали, шо їх добре чюпрував п’єний дєк, тай буком сушив кости їм нидолугий Матій. | Тільки й того, що їх добре чупрував п’яний дяк та й буком сушив кості їм недолугий Матій. |
Ни будь дурний. | Не будь дурний. |
Хоть на тих усіх морях тогди був лиш Бог тай Арідник, то їм обом у воросі жити видразу стало вузко, бо уни си нинавиділи. | Хоч на тих усіх морях тоді був лиш Бог та й Арідник, то їм обом у мирі жити відразу стало вузько, бо вони ненавиділи один одного. |
«Боже, велике праведне Сонечько!. | «Боже, велике праведне Сонечко!. |
Шкиндя прилипачко з того смієвси, а Довгий фіґляво запитавси: «Мині си здаєт, Дми’, шо ти ді, біднику, був відев з нев колис май молодшим ни чюжий, шо так по шшірости кортіло її шош ни одно про тебе знати?». | Шкиндя весело з того сміявся, а Довгий хитро запитав: «Мені здається, Дми’, що ти був, певно, з нею колись молодшим не чужий, що так щиро кортіло їй про тебе знати?». |
Тай городів вироблених у них обмаль було. | Та й городів оброблених у них обмаль було. |
Почінали, сирі єйця бючі, мушіне чєлєди, а чєлєдь мушіним, єйця в рукавах, чьоркаючиси єйцями, єйце до єйця, тай пили тоти єйця. | Починали, сирі яйця б’ючи, чоловіки жінкам, а жінки чоловікам — яйця в рукавах, цоркаючись яйцями, яйце до яйця, — та й пили ті яйця. |
Ни оден чоловік й нивинно сконав йиму в руках. | Чимало людей і невинно сконали йому в руках. |
Мож пробувати. | Можеш пробувати. |
Ми ни були оттакими виволенками, єк отся молодшя чєлідь з теперішними дівками. | Ми не були отакими легковажними, як оці молоді жінки й теперішні дівки. |
Тай знов спалахнуло в нім життє, єк притаєний вогонь у дереві, роздутий вітром. | Та й знов спалахнуло в нім життя, як притаєний вогонь у дереві, роздутий вітром. |
Єлена єк тов бечков на цілий рік вимела блихє з хати, то заткала її в хаті за образ, бо доків та бечка стоїт за образом, то й одна блиха ни маєт права закрутитиси в тій хаті. | Єлена тою бечкою на цілий рік вимела бліх із хати й сунула її в хаті за образ, бо доки та бечка стоїть за образом, то жодна блоха не має права закрутитися в хаті. |
Пизнав, шо то ни була проста шотина. | Пізнав, що то не була проста щетина. |
Кури крав, у міх клав. | Кури крав, у міх клав. |
Він угадував, шо тот вугов йиму вішюєт: ци добро, ци зло. | Він угадував, що той жар йому віщує: добро чи зло. |
Опередь хати став на полуднє лицем пид сонце. | Наперед хати став на південний бік лицем під сонце. |
Аж позгоді єв май си розправ’єти, так голосно бомборосічі, шо Иванчік виразно вчув слова примівки: «Абес йиго так кришив, Єк камінь зерно кришит!. | Аж відтак почав бурмотіти голосніше, й Иванчік виразно почув слова примівки: Аби його так кришив, Як камінь зерно кришить!. |
Ходічі у місто, велет ни баривси. | Ходячи в місто, велет не барився. |
Иванчік, здивований, єк Лелітка й без ворожіння знаєт про йиго насланнє, просив ишє дужше йиго поворожити, подаючі йиму п’єть банок за то ворожіннє. | Иванчік, здивований, як Лелітка й без ворожіння знає про його наслання, просив ще дужче його поворожити, подаючи йому п’ятірку за то ворожіння. |
«Добрий!» «Шо за добрий?» — сердито вже запитавси з черсака мушшінский голос. | «Добрий!» «Що за добрий?» — сердито вже запитав із черсака чоловічий голос. |
Стадарь переберає коні, але загнав їх стадарку, бо ни мав коли тої днини їх пасти. | Стадар перебирав на себе опіку над кіньми, але загнав їх у стадарку, бо не мав коли тої днини їх пасти. |
Та лишешо вирмене повилізали з-пид печі, а Шумеїв син лиш наниґ на двері в хату. | Та щойно вірмени повилізали з-під печі, а Шумеїв син лиш у хату. |
Ледви Проциха вирвала йиму дитину з рук, але то однако нічьо ни помогло Иванчікови. | Ледве Проциха вирвала йому дитину з рук, але то однак нічого не помогло Иванчікові. |
Постарієшси, шо й ни стємишси — коли. | Постарієш, що й не стямишся коли. |
А я ни брешу», — затроскотіла люто вна, — «бо я чула, єк ти, примов’єючі своїм джомбам, відберав манну в людских тай моїх коровок. | А я не брешу, — затраскотіла люто вона, — бо я чула, як ти, примовляючи своїм джомбам, відбирав манну в людських та й моїх корівок. |
— докірливо запиталаси баба. | — докірливо запитала баба. |
Дали йиму тілько гроший, кілько сам хотів, тай видпустили йиго вид себе д’хаті в тим убраню, шо в нім ходив у опришках. | Дали йому стільки грошей, скільки сам хотів, та й відпустили його від себе додому в тім убранню, в якім ходив у опришках. |
Але вже ни спав. | Але вже не спав. |
Єк ків правий, то будет книзь файний, а єк будет ків кривий, то книзь будет поганий, охаблений. | Якщо кілок рівний, то буде наречений файний; а якщо кривий кілок, то й наречений буде некрасивий, нікому не потрібний. |
На сході сонця з-поза Писаного Каменя, з долів, попри самі верхє ґрунів небо єснов зарев провидало. | На сході сонця з-поза Писаного Каменя, з долин, попри самі верхи ґрунів небо ясною зорею провида́ло. |
Ти прецінь знаєш, шо я нічо ни п’ю, але з Дарадудов, то ни одно око горівки ми два у воросі спорожнили. | Ти, прецінь, знаєш, що я нічого не п’ю, але з Дарадудою не одно око горілки ми два спорожнили. |
Иванчік мав два креси: оден то капшлівка, а другий — кременовий — старовітчєна. | Иванчік мав два кріси: один — то капшлівка, а другий — кремнієвий — старовітчина. |
Иванчік инак собі гадав про Олексія. | Иванчік інакше собі гадав про Олексія. |
Ци йти в колєдники, ци ні?. | Чи йти в колядники, чи ні?. |
Богацтво — то було ціле її житє. | Багатство — то було ціле її життя. |
«Ги, ги, ги-и-и! Хльов’! Єк єс то собі наварив, то мусиш тепер пити, хоть бес и ни рад. | «Ги, ги, ги-и-и! Хльов’! Що собі наварив, то мусиш тепер пити, хоч би і не рад. |
Нізашо у світі ни лишив бих си був иззаду за дідом йти у хату. | Нізащо в світі не лишився б іти позад діда в хату. |
А єк нима маржини, то богдай колови у плоту, або букови, ци смереці у лісі. | А якщо немає маржини, то бодай колові в плоту або букові чи смереці в лісі. |
Швидко, з клекотом била габами, шо аж си пінила. | Швидко, з клекотом била хвилями, аж пінилася. |
Нараз уздрів, шо єкийс нивеличкий хлопец вигнав з ліса на поле товарєта. | Нараз уздрів, що якийсь хлопчина вигнав із лісу в поле худібку. |
Такий, шо ціле житє лиш си йиму у гонорі розходило, а бірше ні в чім. | Такий, що ціле життя лиш гонор йому був важливий, а більше нічого. |
«Ає, сараку, ти лиш си уводно з єкимис ворожками носиш, єк баба з штимбелем, тай тимунь у тебе тілько нараз гадок у голові, єк у заїця стежок в лісі. | «Ти, сараку, завжди з якимись ворожками носишся, як баба зі штимбелем, тому в тебе стільки нараз гадок у голові, як у зайця стежок у лісі. |
Нараз посумнів він так, єк тот заранок увосени, шо в ним имет синєвка надворі. | Нараз посумнів він так, як осінній ранок увосени, коли синява надворі. |
То ни дурний був, — каже, — чоловік. | То не дурний був, — каже, — чоловік. |
З лускотом отворєючі двері, вбігла в хату роз’юшена, єк пострілений дик, Єлена, тай змийов засипіла на Джюнду: «Ти-и-и… Мальфарю проклятий!. | З лускотом отворяючи двері, вбігла в хату роз’юшена, як підстрелений дик, Єлена та й змією зашипіла на Джюнду: «Ти-и-и… Мольфаре проклятий!. |
Він аж на опецок сів, корєчі їй: «Ти, старьохо, пазь там свій очінаш, а ни глипай тут, шо я дію», — тай далі реготівси. | Він аж на опецок сів, докоряючи їй: «Ти, стара, пантруй там свій отченаш, а не глипай тут, що я дію», — та й далі реготав. |
Видко було, шо вна хєтра пташка була, прото жєбівска дитина. | Видко було, що вона хитра пташка була, адже жаб’ївська дитина. |
Шепнув: «Я передав тобі цу головну річ, Иванчіку…» Ни докінчєв, бо зів’єв, єк повісмо. | Шепнув: «Я передав тобі цю головну річ, Иванчіку…» Не докінчив, бо зів’яв, як повісмо. |
Він, доків си ни умоцнив тай ни випрехтикував гуцулів, то так сидів тихо, єк муха взимі за лубом. | Він, доки не зміцнився та й не вивчив гуцулів, то так сидів тихо, як муха взимку за лубом. |
Ає! Бо навіть доків ти шє підеш на Волоский бік, то єк зробиш ту річ, шо тє поражу, то, може, и сам собі потрафиш вигнати цу стрілу з голови, бо то вна тобі є наслана в голов, а ни аби то сама стріла тебе здобромиру застрілила», — подерзав Джюнда Иванчіка, тай порадив йиму, шо маєт зробити, аби вигнати собі стрілу з го... | Ой так! Бо навіть доки ти ще підеш на волоський бік та якщо зробиш ту річ, яку тобі пораджу, то, може, й сам зумієш собі вигнати цю стрілу з голови, бо вона тобі наслана в голову, а не сама стріла тебе здобромиру застрелила», — мовив Джюнда до Иванчіка та й порадив йому, що має зробити, аби вигнати собі стрілу з голови... |
Чому би ни розказував?. | Чому би не розказував?. |
На задвірю, єк петелькали деревишшє на кілю, аби мож було нести трупа на плечах, то назліталоси там такої всілякої мухи, шо ніхто її ніколи тілько вкупі ни видів. | На задвір’ю, коли в’язали труну на кіллю, аби можна було нести її на плечах, злетілося стільки всякої мушви, що ніхто її ніколи так багато не видів. |
Їй аж завороть у голові стала, погадала: «Хоть най мнє чоловік живу облупит, то з цим леґінем буду си любити», — почерленіла, єк кров, у лице, бо зважиласи на то, на шо погадала, сіпнула йиго за рукав: «Йдім», — шепнула. | Їй аж у голові закрутилося, погадала: «Хоч би мене чоловік живу облупив, та з цим леґенем буду любитися», — почервоніла, як кров, у лице, бо зважилася на те, на що погадала, й сіпнула його за рукав: «Йдім», — шепнула. |
Єк Иванчік добре розігрівси коло ватри, а оленина єла морити спати, зачєло йиго тогди шош млісно солодке натєгати так, шо почюв він у собі йикус дивну любу путерю, тогди играв у флоєру ишє кучєрєвійше тай співав куражистих співанок, з придобашками: «Сеї ночі, опівночі, сонок ми си приснив, Та на тоту чічку-рибку, шо я ... | Коли Иванчік добре розігрівся коло ватри, а з’їдена оленина морила спати, почало його тоді щось млосно солодке натягати так, що почув він у собі якусь дивну любу спромогу, і тоді грав на флоярі ще кучерявіше й співав дражливих співанок, із придабашками: Сеї ночі опівночі сонок ми ся при́снив, Та на тоту чічку-рибку, що... |
Казали: «Маєт чєс за ціле своє житє намучітиси роботов, а тепер, заким малий, то най припочінет. | Казали: «Має час за ціле своє життя намучитися роботою, а тепер, заки малий, то най припочине. |
Але за то йиго вічно гриз Шкиндя з Довгим, бо то вни уводно напосідалиси на него без рукавиц. | Натомість його вічно гризли Шкиндя з Довгим, завжди напосідалися на нього без рукавиць. |
Але розважнійші люде 'їх розгетькали, шо нима там з ким шо зачєпати, бо то прото лантух, тай тимунь ни варт ним собі навіть руки поганити. | Але розважливіші люди їх угомонили, що нема там із ким зачіпатися, адже то лантух, та й тому не варт ним собі навіть руки поганити. |
А шоби Иванчік на ту толоку до него бізівно пишов, то він закликав на тоту толоку на старшу кухарку свою сестру, а Иванчікову жінку — Єлену, бо знав, шо хоть би він був й ни схотів пити на тоту толоку, то вна йиго вигішкаєт доконче на ню. | А щоб Иванчік на ту толоку до нього неодмінно пішов, він закликав старшою кухаркою свою сестру, а Иванчікову жінку Єлену, бо знав, що хоч би він був і не захотів піти, та вона його таки будь-що приведе. |
Шумів людский шепіт в церкві, єк вітер у лісі, бо піп з дєками відправ’єв Службу Божу, а люде — свої бесіди. | Шумів людський шепіт у церкві, як вітер у лісі, бо піп із дяками відправляв службу Божу, а люди — свої бесіди. |
Від тепер буду тобі пригонити на то місце, на єке лиш погадаєш, всу ту звір, шо її захочеш вбити. | Відтепер буду тобі приганяти на те місце, на яке лиш погадаєш, усю ту звірину, яку захочеш убити. |
«Чюю», — ліниво видворкнув Довгий, ступакуючі ногами на однім місци. | «Чую», — ліниво відворкнув Довгий, переступаючи ногами на однім місці. |
Раз руков нічьо ни тєнет ні надворі коло роботи, ні в хаті. | Пальцем нічого не торкнеться ні надворі коло роботи, ні в хаті. |
Наклала Олексіїха всеї страви з комашні Олексієвій души на стів, аби вна мала шо їсти, єк прийдет, та світло тої ночі в тій хаті ни гасила, аби їй було видко в хаті. | Наклала Олексіїха всіх страв із поминок по Олексієвій душі на стіл, аби душа мала що їсти, коли прийде, і світло тої ночі в тій хаті не гасила, аби душі було видко. |
«Та вно инак и ни є!» — зажурено відповів Ґаджума. | «Та воно інакше й не є!» — зажурено відповів Ґаджума. |
Тай тимунь ни раз за ню поревновувала Федька, а тепер, єк уздріла, шо вна стоїт оперед ним на цвинтари тай мижи народом розчіпірєєтси оперед ним та, покліпуючі на него, вискірєєтси д’нему, то таки ни зрозуміла, шо й дієти. | Та й тому не раз до неї приревнувала Федька, а тепер, побачивши, що вона стоїть перед ним на цвинтарі та й межи народом залицяється й вишкіряється до нього, то аж не зрозуміла, що діяти. |
Иванчік, обтираючі рукавом вид води рот, сперавси руков на круглий камінь, йик круг вид хліба, шо лежєв пониж дороги на поточині мижи зеленими листками шєви та чємериці: «Ади, отим каменем був накритий кітлик з чєрвонцями в ций головици!. | Иванчік, витираючи рукавом від води рот, спирався рукою на круглий камінь, як круг від хліба, що лежав нижче дороги на поточині між зеленими листками щиви й чемериці: «Ади, оцим каменем був накритий кітлик із червінцями в цьому джерелі!. |
Примовив на ній, тай протів насланя зробив обертин. | Примовив на ній і проти наслання зробив обертин. |
Бубаві, рапаві, єк рапавка. | Бородавчасті, рапаві, як рапавка. |
То бідоїдки. | То бідоїдки. |
«А ніби я шош цему винен, шо хтос тобі вигонит око з голови, ци шо?». | «А хіба я винен, що хтось тобі виганяє око з голови?». |
А Єлена, то була весела, бо її єйце ані раз ни попало в пасковник, тай тимунь їй в тім році ни грозила нієка слабість. | А Єлена була весела, бо її яйце анітрішки не вгрузло в пасковник, тому їй того року не грозила ніяка хвороба. |
Прото — жидівска брага, лиш надвір вид того гонит, а в голові нічо ни чути. | Єврейська брага — лиш надвір від того гонить, а в голові нічого не чути. |
«Зразу, то я підлєгав Дарадуді Процеви, бо він мене й примов’єти навчів», — говорив спроволока Малиш. | «Зразу Дарадуді Процеві, бо він мене й примовляти навчив, — говорив спроволока Малиш. |
Бо жінка прото так, єк верба, де її посадиш, там си уна приимет. | Бо жінка — як верба: де її посадиш, там вона й приживеться. |
А єка в четвер, така будет весна. | А яка в четвер, така буде весна. |
Заткав дорєнник, зав’єзав бисаги та єк верг їх на коня, то нараз всий нарід заглушив з своїх грімких пістолет, бо так грімко з них стрілєв, шо аж пужілиси порхі коні. | Закрив доренник, зав’язав бесаги, закинув їх на коня — і зараз-таки увесь нарід заглушив зі своїх грімких пістолів, бо так голосно з них стріляв, що аж лякалися боязкі коні. |
Він перший з мішєнників поніс у стаю мірєти молоко. | Він першим із господарів поніс у стаю міряти молоко. |
Тай повилисювали вид лісів верхє гір, єк ни в одного голов вид волося. | Та й полисіли від лісів верхи гір, як голови лисіють від волосся. |
Скліпалиси очіма тай потихоньки взєли йиго полегоньки на руки, Марічка попід плечя в голові, а Мандрюкова в ногах, за ноги, тай єк хотіли з ним уже злізати з подушєрі драбинов на земню, то він заздрів у Мандрюкової молодиці на плечох під кіптариком кишки. | Переморгнулися й узяли його легенько на руки, Марічка попід плечі, а Мандрюкова за ноги, і хотіли з ним уже злізати з горища драбиною на землю, аж тут він побачив у Мандрюкової молодиці на плечах під кептариком кишки. |
А навіть, то нираз и бив її, так єкби будь-котру жінку бив вид себе. | А навіть не раз і бив її так, як би будь-котру жінку бив від себе. |
Віддиху ни давали. | Віддиху не давали. |
А у нас, Богу дєкувати, є тай тимунь страху нима, шо дес си діли козенєта». | А в нас, Богу дякувати, є, тож і страху нема, що десь ділися козенята». |
Ни вірив слугам тай служницям, бо казав, шо чюжими руками лиш добре грань замітати, а ни на ні спускати кутане худоби, бо худоба — то ґаздівский маєток. | Не вірив слугам та й служницям, бо казав, що чужими руками лиш добре жар замітати, але не порати худобу, бо худоба — то ґаздівський маєток. |
Але ни журиси. | Але не журися. |
«А чєму ти ни приймив нашего «хлопця» — хло’, єк ми тобі йиго були пислали на помич до стрілецтва в Шекерівку?». | «А чому ти не прийняв нашого “хлопця”, хло’, якого ми тобі послали на поміч до стрілецтва в Шекерівку?». |
Может з тої головки кров почюріти. | Може з тої головки кров потекти. |
Бо казав, шо йик чєсом Юрій шош помилит тай заборзо узмет в свої руки плуг навесні, то тогди сердитси на него Дмитрій. | Бо казав, що, бува, Юрій помиляється й надто швидко бере до рук плуг навесні, й тоді сердиться на нього Дмитрій. |
Джюнда, подаючі Костюкови гроші, наказував йиму, сміючіси: «А тепер дивиси, коравий богачю, ти пліснева скупиндре, ни замкниси по повници у кліть разом з грішми так, шо аби ми тебе и ни виділи у хаті з питєм та їдов, бо єк це зробиш, то ни гадай, шо ми дурні. | Джюнда, подаючи Костюкові гроші, наказував йому, сміючись: «А тепер дивися, коравий багачу, ти, пліснява скупиндро, не замкнися по повниці в кліті разом із грішми так, аби ми тебе й не виділи в хаті з питтям та їдою, бо якщо це зробиш, то не гадай, що ми дурні. |
Лесьо шє спав усередині тай тимунь ни хотів си з нев розговорєти. | Лесьо ще спав і не хотів із нею говорити. |
Маю си де діти у свої старині. | Маю де дітися у своїх батьків. |
Середного росту, з шюпними губками, весело усміхненими. | Середнього зросту, з тендітними губками, весело усміхненими. |
Мочєючі єчьмінним буришіником густу сметану, я їв, дуже квап’єчіси. | Мочаючи ячмінним буришинником густу сметану, я їв, дуже кваплячись. |
Ану послухай мене, будь лиш ціхо, то уна зараз заберетси з хати. | Ану послухай мене, лише будь тихо, то вона зараз забереться з хати. |
Ни квапилиси, а горі, над Хороцевов, біда си зводила. | Не квапилися, а в горах, над Хороцевою, біда зводилася. |
«В загороду воли та корови». | «В загороду воли та корови». |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.