target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
В хату увійшов Довгий, але Иванчік навіть ни подівивси на него, такий був сердитий. | У хату увійшов Довгий, але Иванчік навіть не подивився на нього, такий був сердитий. |
Добре спаслиси до лою у Руским Ділу. | Добре нагуляли жир у Руському Долу. |
Намахував їм кулаками у лице, у очі, в зуби. | Намахував їм кулаками в лице, в очі, в зуби. |
А єк шє шош меш далі пробувати дієти, то шє ни так ми тебе скілцуємо». | А якщо ти ще щось пробуватимеш діяти, то ми тебе ще й не так окільцюємо». |
Навіть у хаті ни замітали, бо вид першего Свєтого вечєра до Василієного ни можна у хатах замітати й вимітувати пометки надвір. | Навіть у хаті не замітали, бо від першого Святого вечора до Василевого не можна в хатах замітати й викидати пометки надвір. |
Дівки забули за долю, єк гулаві, закипіли за леґінями видоймати у них дрантє, зіваючі по зимі голим тілом. | Дівки забули про долю, кинулися вслід за леґенями відбирати в них одяг, світячи по зимі голим тілом. |
А флоєру, то так любив, шо казав, аби йиму флоєра играла й тогди, єк мут нести йиго до гробу. | А флояру так любив, що казав, аби йому флояра грала й тоді, коли його нестимуть до гробу. |
Приказуют, шо Шкиндя з Довгим, бувало, ни боєлиси навіть стрільчіти опередь самих вікон устєріцкої мандаторії, такі то нибоєзливі стрільці були. | Приказують, що Шкиндя з Довгим, бувало, не боялися навіть полювати перед самими вікнами устеріцької мандаторії — такі то сміливі стрільці були. |
Кобес си зважив лиш стрілити, а єк уже стрілиш, то ни бійси, тогди вже тобі нієкого страху ни будет, бо видразу всий страх так си вид тебе видчєпит, єк бес йиго руков видвернув. | Аби лиш зважився стрілити, а якщо вже стрілиш, то не бійся, тоді вже тобі ніякого страху не буде, бо відразу весь страх від тебе відчепиться, мовби його рукою відвернув. |
Иванчік, пристаючі на її бесіду, сказав: «Но та я вже йду, лиш дай мині воскову свічку, абих мав притулити коло Шкиндиного тіла, єк увійду в хату по смерти поклонитиси йиму тай помолитиси до праведного Сонечка за йиго грішну душу». | Иванчік, пристаючи на її бесіду, сказав: «Ну, та я вже йду, лиш дай мені воскову свічку, аби притулив коло Шкиндиного тіла, коли увійду в хату поклонитися йому по смерті та й помолитися до праведного Сонечка за його грішну душу». |
Тай так болючо тенькнуло в серця саме в тот раз, єк хотів стрілити, шо аж студений піт густими краплями дожжя укрив йиго чоло. | І так болюче тенькнуло в серце саме в ту мить, коли хотів стрілити, що аж студений піт густими краплями дощу вкрив його чоло. |
Уна, аби мати повні кліти достатку, вічьно робила, єк чорний вів. | Вона, щоб мати повні кліті достатку, вічно робила, як чорний віл. |
Нираз хотіла би була перестаршувати Иванчіка, лиш він ни такий то дуже поданчливий був, бо ни любив того вола, шо йиго корова б’єт. | Не раз хотіла би була перестаршувати Иванчіка, лиш він не надто піддатливий був, бо не любив того вола, що його корова б’є. |
В тот раз привиділоси Иванчікови, шо Хрестос так ласкаво усміхнувси д’нему, шо аж йиго тот усміх заскобитав у п’єтах. | Привиділося тоді Иванчікові, що Христос так ласкаво усміхнувся до нього, що аж його той усміх залоскотав у п’ятах. |
На варту житя в полонинах ни вшюхав голос трембіт — голос тепла, писланий людем на земню богом Сонцем з найвишшого тридевєтого неба громами бога Перуна. | На варті життя в полонинах не вщухав голос трембіт — голос тепла, який послав людям на землю бог Сонце з найвищого тридев’ятого неба громами бога Перуна. |
Витак покушів води з менчеї голубої кварти з трьох боків три рази. | Відтак скуштував води з меншої голубої кварти з трьох боків три рази. |
Їли тот бануж з кваснов гуслінков, аби си ни відригував їдучі. | Їли той бануш із квасною гуслянкою, аби не відригувався. |
Замикаю ключем хавки та пазурі вид мої худобки на полонині всий поганий нидобрий звіри: медведям, вовкам та рисакам. | Замикаю ключем хавки й пазурі від мої худобки на полонині всій поганій, недобрій звірині: ведмедям, вовкам і рисям. |
«Ой слабий, сла-а-абий, и то тєжко слабий», — говорив смутно тот чоловік з чєрсака, йдучі почерез задвірє грузьов, боронити Иванчіка від котюги. | «Ой, хворий, хво-о-орий, і то тяжко хворий, — говорив сумно той чоловік із черсака, йдучи почерез задвір’я по грязюці боронити Иванчіка від пса. |
Зводит їх докупи тай спліскуєт на грішне діло любу. | Зводить їх докупи й схиляє до грішних любощів. |
Бо він прото був усєкий чоловік. | Адже він був непростий чоловік. |
Хоть люде в церкві нічо йиму ни заважєли, то однако дражнили йиго. | Хоч люди в церкві ніяк йому не перешкоджали, однак дражнили його. |
Ни маю навіть з ким поговорити, бо нима моїх побратимів, одиноким моїм побратимом тепер, то отсес кріс, бо лиш з ним говорю, из звірков у лісі тай з худібков на ґаздівстві, бо лиш уни одни мене розуміют, тай лиш я їх одних розумію. | Не маю навіть із ким поговорити, бо нема моїх побратимів, єдиний мій побратим тепер — оцей кріс, бо лиш із ним говорю, зі звіриною в лісі та й із худібкою на ґаздівстві, бо лиш вони мене розуміють та й лиш я їх розумію. |
Єк вітер на верху, гутіла ватра у печі, палахкотіла злотнов половінев та сипала искрами кріз каглу аж у хороми пид дах. | Як вітер у верхах, гуділа ватра в печі, палахкотіла золотою половінню й сипала іскрами крізь каглу аж у хороми під дах. |
Бо і він у ню умів рідно йграти, другий ніхто ни умів так заиграти у флоєру, єк він у ню играв. | Бо й він умів на ній рідно грати — як ніхто інший. |
Шебетали їх собі нираз любо й солодко по дві особі у купці, — любас из любасков, обчєпаючіси пид смереков у лісі на мнєкім шовковим моху, попиваючі у воросі, аби лиш люде ни виділи, мід-горівку: «Ой кубочька, йка точена, озму ї за вушко, Ти до мене, я до тебе — пий здорова, душко». | Щебетали їх собі не раз любо й солодко по двійко вкупці коханець із коханкою, обіймаючись під смерекою в лісі на м’якім шовковім моху, попиваючи в пустощах, аби лиш люди не виділи, мед-горілку: Ой кубочка, йка точена, візьму ї за вушко, Ти до мене, я до тебе — пий здорова, душко. |
Але шо він був нипидданчливий чоловік, то ни попускавси свого, єк то кажут «чого бик извик, того й ричєт». | Але що він був затятий чоловік, то не попускав свого — як то кажуть, до чого бик звик, за тим і ричить. |
Викрутивси від Марічки. | Викрутився від Марічки. |
При вході в хороми, коло черсака, оден жвавий леґінь, гожий гаратика, вадивси з єковс пуравов дівков. | При вході в хороми, коло черсака, один жвавий леґінь, гожий батяр, сварився з якоюсь малою дівкою. |
А кождий мушінин вже навесні хотів знати, йику гей за добру бринзу він дистанет з полонини вліті на вивці: ци смачьну та масну, йик масло, ци білу та худу, йик порохня. | А кожен господар уже навесні хотів знати, чи добру бринзу він отримає з полонини влітку: чи смачну та масну, як масло, чи білу та худу, як порохня. |
В тот раз Дарадуда у ватрєнику так голосно мицнув на кота, шо аж з хати було чути. | У ту мить Дарадуда у ватернику так голосно покликав кота, що аж із хати було чути. |
Иванчік вертав з стрілецтва на готури. | Иванчік повертався з полювання на ґотурів. |
Стоєла отвором, навстєжір отворена перед усіма стрільцями. | Стояла отвором, навстіж отворена перед усіма стрільцями. |
Рано на Видорші, єк идет піп воду свєтити на Ардан, то дівки засідают йиго у церкві коло двер. | Рано на Видорші, коли йде піп воду святити на Ардан, то дівки чатують його в церкві коло дверей. |
«А ти єк про це знаєш?» — здивувавси він. | «А ти як про це знаєш?» — здивувався він. |
Нираз я чув, єк у дєдевим млині розказували, бувало, старики про лісну. | Не раз я чув, як у дєдевому млині розказували старі люди про лісну. |
У тюдівским облазі подогонив дуже старенького дідика, білого, єк молоко. | У тюдівськім облазі наздогнав дуже старенького дідика, білого, як молоко. |
Тай навіть и ни обзераючіси назадь себе в хату, пишов просто з хати надвір, воркотічі: «Вид сегодне то ти, Ива’, сокотиси нас обох з Шкиндев, єк вогню, бо ми годни тебе спарити й на тридев’єтій земни. | І, навіть не озираючись, пішов просто з хати надвір, буркочучи: — Віднині ти, Ива’, стережися нас обох зі Шкиндею, як вогню, бо ми знайдемо тебе й на тридев’ятій землі. |
Доводили обі, шо лиш було потрібно на сардаки, гачі, онучі, на запаски та сорочьки. | Готували обидві все, що лиш було потрібно на сардаки, штани, онучі, на запаски та сорочки. |
Иванчік зачєв си видтинати: «З вами ні озми, ні лиши. | Иванчік почав оборонятися: «З вами ні візьми, ні лиши. |
Дєдик приказував, шо у тій печірі сидит Дониково сукровишє на заклєтих скарбах, бо колис він продав за ні чьортови свою жінку, а тепер за покуту мусит їх там сокотити до суду віка. | Батько розказував, що в тій печері — Доникове сукровище на заклятих скарбах, бо колись він продав за нього чортові свою жінку, а тепер за покуту мусить їх там сокотити до суду-віку. |
Тай ни боєласи, шо він мет їй гаркотіти бартков по ребріх. | Та й не боялася, що він буде їй барткою ребра рахувати. |
Дідо був дуже кунтетний, бо того вечєра по вечєри увійшла першя у хату з чюжих людий до діда Семнєнівска молодиця. | Дідо був дуже задоволений, бо після вечері увійшла першою в хату з чужих людей до діда Семнєнівська молодиця. |
Тимунь иноді вуйко лиш про людске око удавав, шо слухаєт дідової ради, а робив по своєму, так єк він уже розумів, а ни так, єк дідо би був хотів. | Тому іноді вуйко лиш про людське око вдавав, що слухає дідової ради, а робив по-своєму, так, як він уже розумів, а не так, як дідо би був хотів. |
Довгий лиш сердито плюнув оперед Иванчіка на земню тай сказав ліниво Шкинди: «Идім гет вид цего дурнєка, Дми’, бо з ним нима шо аді говорити. | Довгий лиш сердито плюнув перед Иванчіком на землю та й сказав ліниво Шкинді: «Ходімо геть від цього дурника, Дми’, бо з ним нема про що, ади, говорити. |
По хмарах показувало, шо би перетерлоси на далшу погоду, хоть вітер каламотив димом, шо куривси смутно кріз дахє на хатах, єк Марко у пеклі. | Із хмар видавалося, що могло б і перетертися надалі на погоду, хоча вітер каламутив димом, який курився над дахами на хатах, наче Марко в пеклі. |
Пудно засипіли люде на попа, страшнов нинавистев на него зачєли дихати: «Отто пустий макогін, їв би кров матери своїй, ану дивиси, шо він си важит з хлопами робити! То він так робит з нами за тото, шо добре жиєт из нас?. | Дуже зашипіли люди на попа, страшною ненавистю на нього почали дихати: «Ото пустий макогін, їв би кров матері своєї, ану, дивися, що він наважується з хлопами робити! То він так робить із нами за те, що добре живе з нас?. |
Имилиси всі разом широко за руки в колесо, тай, три рази обкручуючіси наокола вогню за сонцем, здрібна приданцовуючі ногами, голосно просили Бога-Сонце своїм грімким співом: «Грій діда», «грій діда», «грій діда», — тай за кождим разом клонючи свої голови низко оперед горючим вонем. | Узялися всі разом широко за руки, стали в коло й, тричі обкручуючись навколо вогню за сонцем, здрібна пританцьовуючи, голосно просили Бога-Сонце своїм грімким співом: «Грій діда, грій діда, грій діда», — та й за кожним разом схиляли низько голови перед горючим вогнем. |
Була набита гнівом, єк кріс. | Була набита гнівом, як кріс. |
А видтак її тратит, а тоти нявки, шо сушітси на ріках до нового місіця, то показуютси людем аж до першого східного понедівка. | А відтак її втрачає, і ті нявки, що сушаться на ріках до нового місяця, показуються людям аж до першого по сході понеділка. |
Казала, шо Юріштан, то мудрійший вид него, бо ніколи ни зачєпав ні одного мальфаря, хоть би був йиго очєвидєчки зловив на йкійс провині, бо боєвси. | Казала, що Юриштан — і то мудріший від нього, бо ніколи не зачіпав жодного мольфара, хоч би був його очевидячки зловив на якійсь провині, бо боявся. |
Але шо в йиго серци дієлоси на Иванчіка, то ніхто ни міг зміркувати, бо то страшно потайна котюга була. | Але що в його серці діялося на Иванчіка, того ніхто не міг зміркувати, бо страшно потайним був. |
Дер у бучю та в смеречю гнізда ворон, чяйок, шпаків, ґань та половиків. | Дер у буках і в смереках гнізда ворон, чайок, шпаків, кань та половиків. |
Приклав до рота, уклєк наколінки у запічьку, припертий ліктями до опецка, зибгавси над обома квартами так, шо мало шо ни мочєв ротом у воду й, ни видриваючі очій вид води, ирстив її правов долонев: «Вонь о-ца й сина, вонь о-ца й сина, вонь о-ца й сина», а витак півголосом примов’єв: «Куда ти йдеш, рідна мати?». | Приклав до рота, став навколішки в запічку, припертий ліктями до припічка, нахилився над обома квартами так, що мало не торкався ротом води, і, не відриваючи від води очей, хрестив її правою долонею: «Вонь о-ця й сина, вонь о-ця й сина, вонь о-ця й сина», а відтак упівголоса примовляв: «Куди ти йдеш, рідна мати?». |
Вни обоє зажурилиси, шо могла би біда бути, єкби вірмене пишли в село тай дали ватаманови знати, шо в них цілу ніч набувалиси опришки. | Вони обоє зажурилися, що могла би біда бути, якби вірмени пішли в село та й дали знати, що в них цілу ніч набувалися опришки. |
Усміхаючіси, видповів Ботик. | Усміхаючись, відповів Ботик. |
Розказував ишє про дівок, єк уни ворожєт про долю на Уведениє. | Розказував ще про дівок, як вони ворожать про долю на Уведення. |
«Кобес то, синку, зробив, то прошшєнний бес був, бо най си лайдака ни збиткуєт из старого», — по шшірости просив він Иванчіка. | «Якби ти то, синку, зробив, то прощенний був би, бо хай лайдак не збиткується зі старого», — по щирості просив він Иванчіка. |
Салом вимастив підфостини, вузду та ремені в стрименах. | Салом змастив підхвостини, вузду й ремені в стременах. |
На прорізі, то Иванчік з Дмитрушем из своїх пістолет у стріліню заглушив усі жєбівскі пістолета так, шо жєбівце лиш си видивили, шо то за одни такі два мудраки си прибрали, шо їх усіх заткли того року своїми пістолети на прорізі собі за поєс. | Біля ополонки Иванчік із Дмитрушем зі своїх пістолів у стрільбі заглушили всі жаб’ївські пістолі так, що жаб’ївці лиш видивлялися, що то за такі два мудраки, які всіх заткали того року своїми пістолями собі за пояс. |
Хотіли, аби сам нарід їх осудив пофалив, котрі табори найбуйнішші. | Хотіли, аби сам нарід їх осудив, похвалив, котрі ватаги найбуйніші. |
Посмотрив руков градовий чєпелик, коло ременя присилений, тай, потихонько шепотічі, робив обертин: «Єк ни має моци й путері Вогнєний чоловік На вогнєнім кони Пролізти з конем в сідлі Криз вухо ігли, Так аби ни мало моци й путері До мнє це Дарадудино насланнє». | Схопився рукою за градовий чепелик, коло ременя присилений, та й, тихенько шепочучи, робив обертин: Як не має моці й путері Вогняний чоловік На вогнянім коні Пролізти з конем в сідлі Крізь вухо голки, Так аби не мало моці й путері До мене це Дарадудине наслання. |
Я плакав. | Я плакав. |
Ніби дурним опередь неї зробивси, бо лиш так шшіре хотів визнати нишком, котрий то з мижи гурту її любасів був у неї наймилійший. | Ніби дурним перед нею зробився, бо дуже хотів дізнатися нишком, котрий із гурту її любасів був у неї наймиліший. |
Він ни журивси тим, ци вни си одно одному вдавали, бо казав, шо вночі кожда корова чорна, то страху ни будет, єк си извінчєют. | Він не журився тим, чи вони одне одному подобалися, бо казав, що вночі кожна корова чорна, то страху не буде, коли звінчаються. |
Єк изхочу, викном виштрикну! Єк си намашшю солониною, То си дістану й кріз стелиною. | Як ізхочу, вікном виштрикну! Як ся намащу солониною, То ся дістану й крізь стелиною. |
Дарадуда вкрив йиму голов тим полотном, шо він приніс йиго Дарадуді. | Дарадуда вкрив йому голову тим полотном, яке він йому приніс. |
— «Мій дєдя ніколи ни заказуєт робити по заході сонця надворі. | — Мій дєдя ніколи не забороняє робити по заході сонця надворі. |
Ни встидайтиси. | Не соромтеся. |
Скінчев раз. | Закінчив раз. |
А волосє на голові, то крисаню аж д’горі пидоймало. | А волосся на голові аж крисаню вгору піднімало. |
Депутатам ліпше си виплачувало мати до діла лиш з двома-трома поредними ґаздами, такими, шо свойов маргов заллют їм цілу полонину. | Депутатам ліпше виплачувалося мати справи лиш із двома-трьома порядними ґаздами, такими, що своєю худобою заллють їм цілу полонину. |
Єк зайшов був Арідник з Богом у великий заґер, але Бог ни давси Арідникови. | Вийшов був Арідник із Богом на велику битву, але Бог не дався Арідникові. |
А Шкиндя з Довгим, то були такі роз’юшені, єк поранені медведі. | А Шкиндя з Довгим були такі розлючені, як поранені ведмеді. |
Ми клєнчєли бабі за плечіма й за нев рубили молитви, а уна голосно на всу хату шіре молиласи Богу: «Дєкую тобі, днинко свєта, запашна, Сонечько велике праведне, шо єсте помогли у мирности й радости та веселости сегоднішну днинку зодновати, вечєра диждати. | Ми уклякли в баби за плечима й за нею повторяли молитви, а вона голосно, на цілу хату, щиро молилася Богу: «Дякую тобі, днинко свята, запашна, Сонечко велике праведне, що єсте помогли у мирності й радості та веселості сьогоднішню днинку зоднювати, вечора діждати. |
Того року — то зараз по Юрію рушив полонинский хід. | Того року одразу по Юрію рушив полонинський хід. |
А медвідь, то так си йиго верг, шо єк си торгнув, то йиму лиш си лишили в руках медвежі вуха, а сам медвідь закипів у повал. | А ведмідь так кинувся від нього, що йому лиш лишилися в руках ведмежі вуха, а сам ведмідь зник у вітроломах. |
Тай почерез ту тото гадину, то усий нарід мавси в гадці перед Обарінчуком тай боєвси будь-хто йиго шош почєпати, аж на Шкиндіній толоці ни побоєвси йиго перший Иванчік, тай так пудно шерпнув йиму гонір, єк ни Обарінчукови, тай побідив йиго, бо доків Обарінчук йиго ни перепросив за тото, шо був йиго понизив, то Иванчік ... | Та й через ту гадину увесь нарід остерігався Обарінчука, та й боявся будь-хто його зачіпати, аж на Шкиндиній толоці не побоявся його першим Иванчік, та й так урвав йому гонор, як не Обарінчукові, та й переміг його, бо доки Обарінчук його не перепросив за те, що був його понизив, то Иванчік йому в кішні не попустив. |
А я — своє одним духом випив, тай тєв кріз брами за дідом, лиш запитавси у вуйка, у котрий бік дідо дівси. | А я своє одним духом випив та й урвав крізь браму за дідом, лиш запитав у вуйка, у котрий бік дідо подався. |
Костючка, до вінка шити, поклала на стів миску пшениці, аби молодєта були красні та люблені, єк пшениця. | Костючка до шиття вінка поклала на стіл миску пшениці, аби молодята були красні та люблені, як пшениця. |
Додавайте достатком сіна, кілько лиш бізуєт їсти. | Давайте вдосталь, скільки лиш подужає їсти. |
Єк докінчєли колєди, дідо видразу увійшов у хату й разом з бабов передав колєдникам на руки берези колачь на колєду, тай дав ринскі, приговорюючі поважно: «Просимо вас, панове, на то, шо втєкаємо». | Коли закінчили коляди, дідо відразу увійшов у хату й разом із бабою передав колядникам на руки берези калач на коляду та й дав ринського, приговорюючи поважно: «Просимо вас, панове, на то, що втікаємо». |
Ой є! Нима жєлю, шо ниоден так довго ждет на Проця, бо це дідок ниабиєкий. | Ой є! Нема жалю, що так довго доводиться ждати на Проця, бо це дідок неабиякий. |
А лице так само гаразд си поломило в йикіс дивні пруги, тонко, остро закінчені коло чорних та злюшших, єк у гадини, очій. | А лице вкрилось якимись дивними пругами, тонко й гостро обвитими коло чорних і злющих, як у гадини, очей. |
Раз зибравси Шкиндя з братским хлоп’єм Лесем до себе у полонину. | Раз зібрався Шкиндя з братовим хлопчиком Лесем до себе в полонину. |
Він уродитси навіть й у горах. | Він уродить навіть у горах. |
Хотіли колєдувати, але дідо чьогос ни дав. | Хотіли колядувати, але дідо чомусь не дозволив. |
А на отим гладкім, найвишшим камени — то сидів колис Олекса Довбуш. | А на отім гладкім найвищім камені сидів колись Олекса Довбуш. |
Ніхто ни обзивавси, бо кождий видів, шо то си ни йиго порція пила, а цих двох нисамовитих людий. | Ніхто не обзивався, бо кожен видів, що то не його чарка пила, а цих двох несамовитих людей. |
Біда бери, буде шо буде — ни трабую», — сказав він, нарешті подаючіси за нев. | Біда бери, буде що буде — не переймаюся», — сказав він, нарешті подаючись за нею. |
Їй видразу си вергло око на него, але було пизначно, шо й він на ню верг оком, коли так лакомо подививси на ню. | Вона відразу кинула оком на нього, але було зрозуміло, що й він на неї кинув оком, коли так лакомо подивився на неї. |
Казав, шо хоть би він сам усі свої вівці подоїв, то й краплі молока ни лишив би нивидоєного ні в одної вівці оперед міров, бо восени тота вівця, за йиго фіґлі на мірі, вже би ни зійшла більше з полонини на йиго загороду. | Казав, що хоч би він сам усі свої вівці подоїв, то й краплі молока не лишив би невидоєного в жодної вівці перед мірою, бо восени та вівця за його фіґлі на мірі вже б не зійшла з полонини на його загороду. |
Вуглики падали на воду. | Вуглики падали на воду. |
Мене студений піт збивав. | Мене студений піт збивав. |
А взимі вид води тєгла така лють, шо аж иноді морозом таки кришило. | А взимку від води віяла така лють, що аж іноді морозом кришило. |
А, може, на плияві моря?. | А може, на плияві моря?. |
Ми оба з дідом зегекали на половика: «Е-е-еге, біда би ти упала на голов, е-е-еге-е-е», — тай він забравси. | Ми обидва з дідом зегекали на половика: «Е-е-еге, біда би тобі впала на голову, е-е-еге-е-е» — і він полетів собі. |
«А єк то си старієт чьоловік, діду?» — цікаво запитавси я. | «А як то старіється чоловік, діду?» — зацікавлений, спитав я. |
Або ногу дес у колодю вломит товаре, або у борінці ріг изшібет, або виб’єт око на сучьок, ци таки з добрамиру шош захрамаєт на ногу. | Або ногу десь у колоддю зламає худобина, або в боротьбі ріг ізшибе, або виб’є око на сучок чи таки невідь-чого зашкутильгає. |
На своїм житю лиш раз си був поховз так Юріштан, шо за ту провину пишов до ниволі й він. | У своїм житті лиш раз провинився так Юриштан, що за те пішов до неволі. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.