target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Витак дідо з вуйком пишли кутати маржину, а баба з вуйнов лугом з букового попелу обмили вид скоромної страви стів, миски, лижки тай горшьки. | Відтак дідо з вуйком пішли порати маржину, а баба з вуйною лугом із букового попелу обмили від скоромної страви стіл, миски, ложки й горшки. |
— «Бо зараз так потемнієт надворі, шо хоть би хто в лице бив, то ни будет видко, хто б’єт. | — Бо зараз так потемніє надворі, що хоч би хто в лице бив, то не буде видко, хто б’є. |
— «Бо наші примівники, то навіть и нивмівалиси тим примівникам та мальфарям дорівнати. | — Бо наші примівники навіть і не намагалися тим примівникам та мольфарам дорівнятися. |
Пид свойов руков мав він завжде таких дібраних дванайціть пушкарів, шо готові були за ним й у вогонь штрикнути, а ни то йиго боронити. | Під своєю рукою мав він завжди дванадцять добірних пушкарів, що готові були за ним й у вогонь скочити, а не то його боронити. |
Він зразу то величезним колесом обода кружлєв, а шо раз, то все менчим обводом спускавси чімраз то нишше на земню. | Він спершу величезним колом кружляв та щораз усе меншим обводом спускався все нижче до землі. |
«Але иків Иванчік то був годен знати, шо Довгий свис на Волоский бік до Дарадуди робити на него насланє?». | «Але як би Иванчік дізнався, що Довгий подався на волоський бік до Дарадуди робити на нього наслання?». |
Були там голови з гадиний, а навіть и цілі гадини, лиш засушені. | Були там голови гадюк, ба навіть цілі гадюки, лиш засушені. |
А мині пид грудьми так билоси серце, єк тому потєтку, шо йиго чяпнут хлопці у свої руки. | А мені під грудьми так билося серце, як тому пташенятку, що хлопцям до рук потрапило. |
Нам буде золоте вінчєнє давати Дев’єть попів срібні, Усі братярідні. | Нам буде золоте вінчання давати Дев’ять попів срібних, Усі браття рідні. |
За суботу, то розказував дідо, шо субота — то послідна днина у тижни. | Про суботу розказував дідо, що це останній день тижня. |
Тогди він у тих ланцах так пудно из злости забутів, шо аж си гори розпадали. | Тоді він у тих ланцюгах так страшно зо злості заревів, що аж гори розпадалися. |
Розказав докладно так ціле йиго життє, єк би разом з Иванчіком вкупі йиго пережив. | Розказав докладно так ціле його життя, немовби разом з Иванчіком його пережив. |
А єк був дорєнник повний, то обкитичіли йиго зеленим хренем. | А коли вже був доренник повний, то закитичили його зеленим хроном. |
Ади й тепер побіг за нев у зальоти, чуд би му впав на голов. | Ади, й тепер побіг за нею у зальоти, чуд би йому впав на голову. |
Ни пробив він тим сучком то око, лиш трошки йиго ним бодьнув, бо ни хотів видразу вигонити з голови око тому, шо споганив був тот кріс. | Не пробив він тим сучком око, лиш трошки його ним штурхнув, бо не хотів відразу вигонити з голови око тому, хто споганив кріс. |
Тай єк обернувси лицем д’тій жінці-стрілі на смереці, то аж засмієвси з себе, бо поцілив її саме під пуп у волосєчко. | Обернувся до тої жінки-стріли на смереці й аж засміявся із себе, бо поцілив її саме під пуп у волоссячко. |
Иванчік послухав Шкиндю тай заждав, аж доків си всі косарі ни зрівнали своїми ручками з йиго ручков. | Иванчік послухав Шкиндю й зачекав, доки всі косарі не зрівнялися своїми ручками з його ручкою. |
Тай таким пудним вітром звієвси з ріжі, шо курєва, єк мрака, здоймиласи за ним. | Та й таким страшним вітром звіявся чорт із Ріжі, аж курява, немов мряка, знялася за ним. |
Ни клепаюси, бо я й никлепанов косов буду икос помали ззаду за косарями чєпелати тай буду гнати свою ручку й ззаду так, єк бихїї гнав клепанов косов наоперед косарів». | Не клепаю, бо я й неклепаною косою буду якось помалу ззаду за косарями чалапати та й гнати свою ручку і ззаду так, як би її гнав клепаною косою наперед косарів». |
Крилатий, єк орев. | Крилатий, як орел. |
Тай хто би си ни боєв біди?. | Та й хто б не боявся біди?. |
Ластівки на дожь зачєли аж попри саму земню шворкати у задвірю, єк стріли з лука, весело чєбірскотіли. | Ластівки на дощ почали аж попри саму землю шворкати в задвір’ю, як стріли з лука, весело щебечучи. |
Зразу то він примов’єв так потихонько, шо Иванчік ни міг й одно слово з тої примівки зловити. | Спершу примовляв так тихенько, що Иванчік не міг жодного слова з тої примівки зловити. |
Тоти три леґіні поженилиси з тими трьома дівками, але баба ни знала, до котрої йти в гості, єк до свої правдивої доньки. | Ті три леґені поженилися з тими трьома дівками, але баба не знала, до котрої йти в гості як до свої правдивої доньки. |
Дідо нираз, бувало, мині розказував, шо зазуля погане сотворінє, бо своїм кованєм нираз людем зло вішюєт. | Дідо не раз, бувало, мені розказував, що зозуля — погане створіння, бо своїм куванням часто людям зло віщує. |
Диставали вид чєлєди писанки. | Отримували від жінок писанки. |
Позволь, Господи, правидне Сонечько, абесте всі си так плодили й коренили з роду в рид, йик на свєтий земници, наший матери, шо з неї зпечєна оця красна паска. | Дозволь, Господи, праведне Сонечко, аби всі так плодилися й коренилися з роду в рід, як на святій землиці, нашій матері, що з неї спечена оця красна паска. |
А Марічка про то нічо ни знала, бо єкраз вже шош цілий тиждень ни виділаси з ним, тай тимунь ни запоперечіла йиму тот хід. | А Марічка про те нічого не знала, бо саме цілий тиждень не бачилася з ним, та й тому не заборонила йому той похід. |
Я все то провідав тай знаю, котрий з них шо значіт. | Я все те провідав та й знаю, котрий із них що значить. |
Бо то лиш він оден ни дав загинути всім людем у хаті з жєху перед тим гадом. | Бо лиш він не дав загинути людям у хаті з жаху перед тим гаддям. |
«А я цего отвертого слова вид вас уже давно ждав», — спокійно, але зато завзєто сказав Иванчік, тай додав рішучо: — «Ви й дотепер вели протів мене борбу, лиш потаємну, а видтепер та борба маєт бути євна, а я таку борбу люб’ю, бо єк борба, то най раз то будет борба, а ни будь шо». | «А я цього відвертого слова від вас уже давно ждав, — спокійно, але завзято сказав Иванчік і додав рішуче: — Ви й дотепер вели проти мене боротьбу, лиш потаємну, а відтепер та боротьба має бути явна, а я таку боротьбу люблю, бо якщо боротьба, то хай буде боротьба, а не будь-що. |
Хоть у хоромах були застановлені данці, доків си ни скінчєєт повниця в хаті, то гості однако ни смутилиси, бо веселили себе при скрипці у повници співанками, шо співали їх на вибір: «Ой посію колопеньки, потому леночок, Кобих така до роботи, єк до співаночок». | Хоч у хоромах припинилися танці, доки не закінчиться повниця в хаті, та гості не сумували, веселили себе при скрипці в повниці співанками, що співали їх на вибір: Ой посію колопеньки, потому леночок, Коби така до роботи, як до співаночок. |
З Чьорногори ступив раз на Скупову, другий раз на Синиці, третий раз на Писаний Камінь, четвертий раз на Сокільский. | З Чорногори ступив раз на Скупову, другий раз на Синиці, третій раз на Писаний Камінь, четвертий раз на Сокільський. |
«Шош маю си в тебе запитати». | «Щось маю в тебе запитати». |
Стрілєв зруч у маху птаху у лету, заїця у скоку, тай лиса або вовка у бігу. | Стріляв із рук птаха в польоті, зайця в скоку й лиса або вовка на бігу. |
А та дивна, чєруюча музика, й тоти прекрасні жіночі голоси співу за ним, то нараз так йиго заморили, шо він ни міг си з місця кєнути. | А та дивна, чарівна музика й ті прекрасні жіночі голоси так його заморили, що він не міг із місця зрушити. |
Та єк ти си, чьоловічє, навіть ни встидаєш таке говорити?. | Та як ти, чоловіче, не встидаєшся таке говорити?. |
— Кепкували з него: «Коби шє дес ни запоров носом єкійс чєлідині під ноги». | — Кепкували з нього: — Коби ще десь не запоров носом якійсь жінці під ноги. |
Нікому йиго ни позволь узєти з свого тіла вид свої душі, поків будеш жити. | Нікому його не дозволь узяти зі свого тіла від своєї душі, поки житимеш. |
Видгашена перший раз у живний чєтверь викручєнов живов ватров из ошкалька громовиці, шо в ній на Благовішшінє розплодив искров грому живий нічьний вогонь Перун. | Відгашена спершу в живний четвер викрученою живою ватрою з ошкалька громовиці, що в ній на Благовіщення розплодив іскрою грому живий нічний вогонь Перун. |
Ийде! Це би він ни зробив, хоть би йиго шинов пік. | Та де! Це би він не зробив, хоч би його шиною пік. |
«Таже чую, ни оглух смих», — прибитим голосом відповів Шкиндя. | «Та ж чую, не оглух», — прибитим голосом відповів Шкиндя. |
Навіть и музиканти посідали на коні з ними разом. | Навіть музики посідали на коней із ними разом. |
Тай лиш тим людем можна розказувати поправді слова примівок и мальфий, а инчим ні. | Та й лиш тим людям можна розказувати по правді слова примівок і мальф, а іншим ні. |
Надворі ни можна метати пометки пид сонце, аби йиго ни запорошити. | Надворі не можна викидати сміття під сонце, щоб його не запилюжити. |
Бо Костюк був перший ґазда на всі Голови, а третий богач з рєду у Річковій парафії, бо першим богачєм був Петро Панкевич, а другим Декеца Жолобівский. | Бо Костюк був перший ґазда на всі Голови й третій багач у Річковій парафії, бо першим багачем був Петро Панкевич, а другим Декеца Жолобівський. |
Навіть сам вуйко медвідь ни увилювавси йиго бистрого ока тай спокійної руки. | Навіть сам вуко ведмідь не міг ухилитися від його бистрого ока й спокійної руки. |
Ти ни гадай собі, шо я піший. | Ти не гадай собі, що я піший. |
Хоть коло нас ни чюти шє її, то однако уна вже дес куєт далеко у світі. | Хоч коло нас не чути ще її, та однак вона вже десь кує далеко у світі. |
А чім си ближив Великдень, тим гірше він си гриз та отєгав вид сповіди, такшо аж ледви, з гірков бідов вигішкала йиго жінка Єлена бечкового тижня до сповіди. | А що ближче було до Великодня, то дужче він гризся й ухилявся від сповіді, так що аж ледве з гіркою бідою випровадила його жінка Єлена Бечкового тижня до сповіді. |
До Здвижіня обголіли полонини вид маржини, єк би її хто онучьов замів, з полонин уся худоба пишла у села. | До Здвиження обголіли полонини від маржини, якби їх хто онучею замів, із полонин уся худоба пішла в села. |
У ґражду увійшов дідо, легонько ступаючі ногами, шо були обуті у постоли-свинєчьки, волоками оборсані, у чьорні онучі та крешені гачі. | У ґражду увійшов дідо, ле- генько ступаючи ногами, що були обуті в постоли-свинячки, волоками обв’язані, у чорні онучі та штани з червоного сукна. |
Йиму в очєх темнів світ, так, шо він нічо ні вздрів, ні вчув. | Йому в очах темнів світ так, що він нічого не бачив, не чув. |
А єк си зверну, по боку верну. | А як ся зверну, по боку верну. |
Бо куда Обарінчукови мижи нас си мішєти тай з нами си мірувати. | Бо куди Обарінчукові межи нас мішатися та й з нами силою мірятися. |
Тай взєв двоє пістолєт за ремінь, а шестеро верх у бордюги Лесю, поклав на коня таркілу, привєзав до тарниці на кони відро тай готовий ждав на рушєнє полонинского ходу. | Та й сунув два пістолі за ремінь, а шість вклав у бордюги Лесеві, поклав на коня вантаж, прив’язав до тарниці на коні відро та й готовий ждав на початок полонинського ходу. |
Хоть полонинами ни було слідно людского сліду, то він завжде був добре обзамиканий в зимарці, бо казав, шо «лихо ніколи ни спит ні вночі, ні в днину». | Хоч полонинами не було людського сліду, він завжди добре замикав зимарку, бо казав, що лихо ніколи не спить, ні вночі, ні вдень. |
Є такі люде, шо уни ни зарікалиси на понедівнок з добромиру держєти йиго, а однако мусєт твердо держєти, бо до цего змушуєт їх сам понедівнок. | Є такі люди, що не зарікалися на понеділок із добромиру його додержуватися, та однак мусять, бо до цього змушує їх сам понеділок. |
«Та бо скажіт ми, бабко», — богомолив я її, — «йку воду видберати?». | «Та бо скажіть мені, бабко, — молив я її, — яку воду відбирати?». |
Шо далі гардеґав дідо, то я ни чюв, бо так, єк лошєк з-перед медведя на полонині, задуднів я у хату. | Що далі виповідав дідо, я вже не чув, бо так, як лоша від ведмедя на полонині, задуднів у хату. |
Одни говорили, шо виділи в тім вітроломі чортів, шо в хмарах летіли на бистрих конех, вивбераних у гримкі шеремері. | Одні говорили, що виділи в тім вітроломі чортів, які в хмарах летіли на бистрих конях із гримкими шеремерями. |
Він уже измаленьку любив царами бродити. | Він уже змалечку любив світами бродити. |
Навіть бабиці йиму ніколи ни варили, то годі було мислити, шо то обмінчє. | Навіть бабиці йому ніколи не варили — то годі було мислити, що то обмінча. |
З гирьков бідов докінчювала уна говорити очєнаші. | З гіркою бідою докінчувала вона говорити отченаші. |
Перев’єзували йиго черленов ниточьков, аби по днині видіти, йкий за одітий та за правий ків натрафили у потемку, бо така доля їх маєт бути. | Перев’язували його черленою ниточкою, аби завидна побачити, чи на прибраний і рівний кілок натрапили в потемку, бо така їхня доля має бути. |
Бувало, баба аж до звадки з ним стаєт над співанками, аби заткавси стариґан співати, але він ни турав на тото. | Бувало, баба аж до сварки з ним стає над співанками, аби заткався стариган співати, але йому то було байдуже. |
Мушіне за п’єтницу гріха ни мают й тимуть давно уни усу роботу робили у п’єтниці за чєлідь. | Чоловіки за п’ятницю гріха не мають, тому в давні часи вони всю роботу робили цього дня за жінок. |
Хіба би був брав тай бив біду, аби си була заткала. | Хіба би був брав та й бив біду, аби заткалася. |
Лиш за хатов було видко плюску колешню на трох стінах. | Лиш за хатою було видко пласку колешню на трьох стінах. |
А всий народ до трох раз голосно йиму прошшєв усі йиго провини: «Най буде прошшєно, най буде прошшєно, най буде прошшєно йиму все, шо він злого на цім світі комус зробив». | А увесь нарід тричі голосно йому прощав усі його провини: «Най буде прощено, най буде прощено, най буде прощено йому все, що він злого на цім світі комусь зробив». |
Він умів кликати повницу з придобашками. | Він умів кликати повницю з придабашками. |
У икийс чєс Бог изнов надибав Арідника. | Невдовзі Бог ізнов надибав Арідника. |
Бо знаєт так само лічіти вид лісни, єк Олексій лічів, лиш коби схотів. | Бо вміє так само лікувати від лісної, як Олексій умів, аби лиш захотів. |
Ни боєвси я, шо дідо мене почюєт, бо він був таки гаразд приглухєй. | Не боявся я, що дідо мене почує, бо він був таки добряче глухуватий. |
Я жєлую твої слуги, бо мижи ними є й мої побратими тай побратимки — мальфарі тай мальфарки — тай тимунь пускаю тебе йти з градом, кудас єс си був справив». | Я жалію твоїх слуг, бо між ними є й мої побратими та побратимки — мольфари й мольфарки, тому пускаю тебе йти з градом, куди йшов». |
Шепотіли мижи собов, шо він ни лиш знаєт до стрюби, її розмовити та замовити, але может навіть так само воду заґлєджіти, єк и сам Процьо Дарадуда з Ґраблина ци Олексій з Плоскої. | Шепотіли поміж себе, що він не лише вміє розмовити й замовити зброю, але може навіть так само воду заґлєджіти, як сам Процьо Дарадуда з Ґраблина чи Олексій із Плоскої. |
Аж одної ночі, єк добре утовкло надворі, зробилоси йиму в тій курнєнці йкос дуже лєчно. | Аж одної ночі, коли добре утовкло надворі, зробилося йому в тій хатинці якось дуже лячно. |
З ким ти Біг дав — из приєтеликами. | З ким ти Біг дав — із приятеликами. |
Тай я пропадаю без добрих слуг. | Та й я пропадаю без добрих слуг. |
Але розходитиси з нев ни думав, аби через пусте маєток ни розривавси. | Але розходитися з нею не думав, аби через пусте маєток не розривався. |
Стоїт на переді в гонорі, тай від захрестія видит добре на всий нарід у церкві. | Стоїть попереду в гонорі та й від захрестя добре бачить увесь нарід у церкві. |
Изроду, то був указія — ни чьоловік. | Ізроду то був оказія, не чоловік. |
Лесьо, аби скараскатиси старої з-перед ич, ніби сомно видворкнув: «Та най гримит дєдя, куда си наважив, біда йиго бери, а я хочю спати», — тай обернувси д’жінці лицем. | Лесьо, аби скараскатися старої з-перед очей, ніби сонно відворкнув: «Та най гримить дєдя, куди наважився, біда його бери, а я хочу спати», — та й обернувся до жінки лицем. |
Прото дитина, нічьом дурнєк. | Що то дитина, тішиться дурничці. |
В души гиб за нев, а зачепити її онимавси. | У душі гинув за нею, а зачепити її не зважувався. |
Най гинет. | Най гине. |
З хорім отворилиси двері в черсак. | З хором отворилися двері в черсак. |
Розпитувалиси одни в одних, єк з сіном стоєт. | З’ясовували одні в одних, чи вистачає сіна. |
А найголовнійші стрільці, Шкиндя з Довгим, почерез то насмерть на него заворогували, бо вни завистували, шо він ув очєх людий у стрілецтві зачєв ветити на ні. | А найголовніші стрільці, Шкиндя з Довгим, через це на смерть на нього заворогували, бо вони заздрили, що він в очах людей у стрілецтві почав їх переважати. |
Задер голов узад аж на плечя, задив’юючіси в почорнілу вид сажі стелину, тай знов спустив її смутно собі на груди. | Задер голову аж на плечі, задивляючись у почорнілу від сажі стелю, та й знов опустив її смутно собі на груди. |
Бо хоть и далі ни раз він з нев сходивси тай пестивси так любо, єк то було мижи ними спочєтку, то однако йиго то вже гризло, шо вна ни є правдива жінка, а лиш лісна, привид, тимунь то шораз, то більше він гадав над тим, ским би то способом її си скараскати. | Бо хоч і далі не раз він із нею сходився та й пестився так любо, як то було межи ними спочатку, однак його вже гризло, що вона несправжня жінка, а лиш лісна, привид, тому щораз більше він гадав, яким би то способом її спекатися. |
Свойов веселостев йиго увеселила. | Своїми веселощами його звеселила. |
Тай земні було доста, усім тєкало. | Та й землі було вдосталь, усім вистачало. |
Тижнем до Покрив дідо лагодивси пускати барани на валованє мижи вівці. | За тиждень до Покрови дідо готувався пускати баранів на валування межи вівці. |
Знав звірєчі переходи тай перескічки. | Знав звірячі переходи й перегони. |
Але дивиси, покладь такої, аби вид неї аж у п’єтах загимзіло. | Але дивись, поклади такої, аби від неї аж у п’ятах заворушилося. |
Єк лиш на небі показаласи першя зерниця, то дідо набрав у велику дерев’єну миску потрошки кождої варі, разом 'їх було дванаціть страв. | Щойно на небі показалася перша зірниця, дідо набрав у велику дерев’яну миску потрошки кожної страви — разом їх було дванадцять. |
Ни бійси, я добре знаю, шо ти за опришок». | Не бійся, я добре знаю, що ти за опришок». |
А вугол у тот раз, єкби навмисне — розсівси. | А жарина, мов навмисне, — розсілася. |
Аж кортіло дівитиси на ліси, шо зівали на хмари чьорнєвов тай дихали вітром на зелені царинки. | Аж кортіло дивитися на ліси, що зівали на хмари чорнотою та дихали вітром на зелені царинки. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.