target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Мірувавси старенький дідок сухорлєвенький Сухонький, головний музикант старовіцких игрий, з молодєчком жєбівським, чорнєвим, довгобразним, циганского роду по дєдеви, Игнатом Ґавицем, головним музикантом новомодних игрий до данців тай співанок. | Змагався старенький дідок, сухорлявенький Сухонький, головний музика старовіцьких ігор, із молодиком жаб’ївським, чорнявим, довгобразим, циганського роду по дєдеві, Игнатом Ґавицем, головним музикою новомодних ігор до танців і співанок. |
У хмарах шуміло так, шо аж дзвонило, бо там вариласи ничіста сила. | У хмарах шуміло так, що аж дзвонило, бо там варилася нечиста сила. |
«Куда?» «Надвір». | «Куди?» «Надвір». |
— «Тай из нами, колєдниками, дай Боже намногаліт, Иванку», — обзивалиси оба коні, Чєкайло тай Олєґа, Онисим’юкові сини, шо несли, аж угинаючіси, наповнені колєдов бисаги на плечьох, такі верховаті, єк кичіри. | — Та й із нами, колядниками, дай Боже на многа літ, Иванку», — обізвалися обидва коні, Чекайло й Олег, Онисим’юкові сини, що несли, аж угинаючись, наповнені колядою бесаги на плечах, такі верховаті, як кичери. |
А из знакомицев, то навіть и поцулувавси. | А зі знайомицею — то навіть і поцілувався. |
Лежєчі на боці, дівивси просто на Маркову Кичіру, куда вела дорога до Дарадуди в Ґраблин. | Лежачи на боці, дивився просто на Маркову кичеру, куди вела дорога до Дарадуди в Ґраблин. |
Він казав, шо тоти усі дівки, шо їх си вже кортит виддавати, йдут досвіта на Видорші до церкви, пишно вивберані в шонайкрашшу убирю. | Він казав, що всі ті дівки, яким кортить заміж, ідуть удосвіта на Видорші до церкви, пишно вбрані в щонайкращу одіж. |
При цій говірці покручював так остро головов, шо аж йиго пелешє розвівалоси на голові. | При цій говірці так гостро крутив головою, що аж волосся розвівалося. |
Бо лиш уни три: Иванчік, Дмитро Шкиндя й Довгий, виділи й розуміли, єк та бійка зайшла, то и змогли її загошити. | Бо лиш вони три — Иванчік, Дмитро Шкиндя й Довгий — виділи й розуміли, як та бійка зайшла, то й змогли її загасити. |
Мене ишє гірший страх зиймив. | І ще гірший страх мене по- йняв. |
Видразу штрик мижи старі. | Відразу скочив поміж старих. |
«Ни журиси, хло’, ти вже вівцями, єк ти в моїй хаті тай єк я хочу тобі помочі, бо я 'їх направ’ю на добре молоко, тай будеш знати борзо, хто збавив Фочіно мішінє», — здуфално говорив Малиш, показуючі руков Иванчікови, аби сів на ковбок оперед него. | «Не журися, хло’, вівцями, якщо ти в моїй хаті та й якщо я хочу тобі допомогти, бо я їх направлю на добре молоко, та й будеш знати швидко, хто зіпсував Фочину отару, — гонорово говорив Малиш, показуючи рукою Иванчікові, аби сів на колоду перед ним. |
За ними йшла чєлідь, обмерзла, єк кочєни з капусти — вид великої люти надворі. | За ними йшли жінки, обмерзлі, як качани капусти, від великої люті надворі. |
Так минет, єк би руков видвернув. | Так минеться, немовби рукою відвернув. |
Весело си вискірєла д’мині. | Весело усміхнулась мені. |
А Иванчіка, то видразу тенькнуло в серцях, шо то єго єкес лихо ни минет. | А Иванчікові відразу тенькнуло в серце, що його якесь лихо не мине. |
Никого ни слухав!. | Нікого не слухав!. |
Заберайси, бо так тє зараз буду бити, шо меш вид земні пидскакувати та пишшєти». | Забирайся, бо так тебе зараз буду бити, що від землі будеш підскакувати й пищати». |
Ни було чюти нієкого голосу. | Не було чути жодного голосу. |
Я стрілец». | Я стрілець». |
Але єк и ти лєжеш, то так само світ ни загинет, будет далі світом». | Але коли й ти ляжеш, то так само світ не загине, буде далі світом”. |
А Шумеїха, то аж голосила з радости, шо син євивси. | А Шумеїха аж голосила з радості, що син з’явився. |
Наоперед хати, у ватернику, аж три кухарці варили в ґелеткових горшках юшки та голубці для гостий, шо заповнили обі величезні хаті тай широкі хороми. | Наперед хати, у ватернику, аж три кухарки варили в ґелеткових горшках юшки та голубці для гостей, що заповнили обидві величезні хати й широкі хороми. |
Видко, шо вна маєт дес у твоїм дому своє гайно, тай тимунь просимо нам позволити її у вашим дому пошукати». | Видко, що вона має десь у твоїм домі своє лігво, та й тому просимо нам дозволити її у вашім домі пошукати». |
У тот раз ніхто си ни смів д’нему на тоту Ріжу навернути, бо би був дуже погано погостив, навіки би був покотив свої роги. | У такий час ніхто не смів до нього на ту Ріжу навернутися, бо був би дуже погано погостив, навіки би був покотив свої роги. |
Тогди Иванчік устав з отави, війшов з пасіки в сад. | Тоді Иванчік устав з отави, вийшов із пасіки в сад. |
Своєм єсним, теплим проміннєм благо рихтіло над деревишшєм свого сина Олексія, виріжєючі йиго мертве тіло на вічний супочівок до своєї доньки, а Олексієвої матери, з єкої він війшов, на ній жив тай тепер вертавси знов у ню, аби стати земнев тай зацвисти веснов на ній чічков веселов очєм на красу, худібці на пашу, а з х... | Ясним теплим промінням осявало деревище свого сина Олексія, виряджаючи його мертве тіло на вічний спочинок до своєї доньки, а Олексієвої матері, з якої він вийшов, на ній жив та й тепер вертався знов у неї, аби стати землею та й зацвісти навесні на ній чічкою веселою очам на красу, худібці на пашу, а з худібки разом із... |
Розумів тай вірив, шо Олексієви слова були ни на вітер сказані, бо шо він сказав, то мусіло бути свєте. | Розумів і вірив, що Олексієві слова були не на вітер сказані, бо що він сказав, то мусило бути святе. |
Довстріту побіг д’нему, здоймаючі здалеку оперед ним шєпку, низко йиму вклонивси, бо здавну тємував, шо й Иванчік, так само, єк й Шкиндя з Довгим, знав замов’єти й розмов’єти стрюбу. | Побіг йому назустріч, знімаючи здалеку перед ним шапку, низько йому вклонився, бо здавна тямив, що й Иванчік, так само як і Шкиндя з Довгим, умів замовляти й розмовляти зброю. |
На Мідєним Току, де ніколи ни загріваєт сонце й ни ростет там нієка ростина, там, де лиш вічьно лежит мрєчь и стинаєт страшна студінь, прибаг Арідник змайструвати таке штудерне крісло, аби в ним замкнути навіки Бога. | На мідянім току, де ніколи не гріє сонце й не росте жодна рослина, там, де лиш вічні льоди й страшенний холод, прибаг Арідник змайструвати таке хитре крісло, щоб у ньому замкнути навіки Бога. |
Люде на рівним, широким цвинтари укладали паски у велике колесо наокола церкви. | Люди на рівнім, широкім цвинтарі укладали паски у велике коло круж церкви. |
Лиш Риздвєних свєтків пускали у ню колєдників, аби си було де діти людем, єк сходилиси до діда на колєдники. | Лиш на Різдвяні свята пускали до неї колядників, аби було де дітися людям, які сходилися до діда. |
Порозсипалиси ґражди наокола йиго хатий. | Порозсипалися ґражди довкола його хат. |
Тогди дванайціть їх ділитси одним єйцем, тим, шо то йиго люде приносєт в офіру Богу-Сонцу у вівторок увечєр, перед живнов середов, палічі дідів на своїх городах. | Тоді дванадцять їх діляться одним яйцем, тим, що його люди приносять в офіру Богу-Сонцю у вівторок увечері, перед Живною середою, палячи «дідів» на своїх городах. |
А кілько було умерлих дітий, то й сама Шкиндиха їм рахунку ни знала, бо так їх богато вивмерало. | А скільки вмерло, то й сама Шкиндиха їм рахунку не знала, бо так їх багато повмирало. |
Клав оборону. | Клав оборону. |
«Ану ци Иванчік би так сербував тоти пости, шо їх приказуют попи постити?. | «Ану чи Иванчік би так тримав ті пости, що їх наказують попи постити?. |
Чорні, бистрі Ґаджюмини очі на смаглєвій подовговатій твари з-під просивих вже трохє брів гордо позерали на той писаний ботей овец та кіз, шо то барткатим ліжником назадь него застелював собов розлогу полонину, попиваючі по ній у зеленій паши, обсипаний золотом потаючого поза верх сонечка. | Чорні бистрі Ґаджумині очі на смаглявому подовгуватому обличчі з-під просивих уже трохи брів гордо позирали на той писаний ботей овець і кіз, який барвистим ліжником назад нього застеляв собою розлогу полонину, тонучи в зеленій паші, обсипаний золотом призахідного сонечка. |
Босий. | Босий. |
З її глібоко запалих очій чєс до чєсу кочєлиси по лици слизи з жєлю за її чоловіком, Олексієм. | З її глибоко запалих очей час від часу котилися сльози з жалю за чоловіком, Олексієм. |
А очі йиго то меркли, єк в мерця, то оживали так, шо аж світилиси, єк у вовка темної ночі на чоловіка. | А очі то меркли, як у мерця, то оживали так, що аж світилися, як у вовка темної ночі на чоловіка. |
А знадвіря, кріз хоромнєні двері, на п’єніюче весілє зазерала чорна, єк чєлюсти, ніч. | А знадвору крізь хором’яні двері на п’яне весілля зазирала чорна, як прірва, ніч. |
Впав на коліна, тай на зеленій ріжи, серед первовічних лісів, при веселим співі пташок прожер, а ни виплював Божий закін. | Упав на коліна й на зеленій Ріжі, серед первовічних лісів, при веселім співі пташок проковтнув, а не виплюнув Боже причастя. |
Радувалиси їм, бо дідо вірив, шо дотів си добре дієт на ґаздівстві тай йиму си добре поводит, доків кортит людий приходити до него у гості. | Раділи їм, бо дідо вірив, що доти все добре діється на ґаздівстві та й йому добре ведеться, доки людям хочеться приходити до нього в гості. |
Живушшя. | Живуща. |
Та легонько шумів вітрик тихим шепотом темних лісів. | Та легенько шумів вітерець тихим шепотом темних лісів. |
Федько мав таку натуру, шо ходічі в церкві з кружком помижи люде, ни прійшов він так попри чоловіка, аби си з ним ни привитав, бо був облесний, єк ластівка. | Федько мав таку натуру, що, ходячи в церкві з кружком поміж людей, не минав він так чоловіка, аби з ним не привітатися, бо був облесний, як ластівка. |
Ни можна прати, аби град у літі городи ни прав. | Не можна прати, щоб град улітку городи не молотив. |
Аж дико всміхнувси, бо лиш знесла йиго така велика охіть отверто зачєпитиси з ними почерез нивинних жєбівців: «Най дієт и зараз зо мнов Шкиндя з Довгим, шо хочєт, то я ни позволю їм си кепкувати з таких славних та пишних людий пусто-дурно. | Аж дико всміхнувся, бо взяла його велика охота відверто зчепитися з ними через невинних жаб’ївців: «Хай діють і зараз зо мною Шкиндя з Довгим, що хочуть, та я не дозволю їм кепкувати з таких славних та пишних людей даремно. |
Клали усіх гостий за стів вечєрати. | Клали всіх гостей за стіл вечеряти. |
А сірі воли, йик лиш вчюли перший голос тримбіти на Юріє, то з радости аж пидбрикували та так весело видповідали голубаням, вирикуючі: Ни журітси, голубаньки, зараз ни так буде, Бо в високій полонинці чій нам гаразд буде. | А сірі воли, зачувши перший голос трембіти на Юрія, з радості аж підбрикували й так весело відповідали голубкам, вирикуючи: Не журіться, голубаньки, зараз не так буде, Бо в високій полонинці і нам гаразд буде. |
Навіть визимуєт маржинину й тот, шо свого сіна й стебельця ни маєт, бо у ґазд будет сіна в кождого подостатком, дєкувати праведному Сонечькови» — при цих словах здоймив він з голови рогату шєпку з йигнєчього смушка й низко поклонивси Сонечькови. | Навіть визимує маржину й той, хто свого сіна й стебельця не має, бо в ґаздів буде сіна в кожного удосталь, дякувати праведному Сонечкові», — при цих словах зняв він із голови рогату шапку з ягнячого смушка й низько вклонився Сонечкові. |
«Чюю», — криз плачь шепнув я. | «Чую», — крізь плач шепнув я. |
Робив против наслання обертин. | Робив проти наслання обертин. |
А сегодне, ади, єкраз добра днина на то. | А сьогодні, ади, саме добра днина на це. |
А витак так, єк буря, буйно полетіло сорок и четверо коний з книзем у боєріх до вінчєня тай по книгиню йиго на Жєб’я. | А відтак, мов буря, буйно полетіли сорок і четверо коней із князем і боярами до вінчання й по княгиню його на Жаб’є. |
Тай хто знаєт Иванчікову натуру тай сумлінне, ци ни годен він мене понизити, або поважити мині навіть й смерти. | Та й хто знає Иванчікову натуру й сумління, чи не годен він мене понизити або навіть смерті мені забажати. |
Скрізь си носили, лиш де за єкого примівника вчули, тай увезде питалиси, вид чого би могло помочі Иванчікови, тай усе то робили, шо лиш хто казав тай радив. | Скрізь носилися, лиш десь про якогось примівника вчули, та й питалися, що би могло помогти Иванчікові, й усе те робили, що лиш хто казав та й радив. |
Їм лиш стрілецтво в голові тай почерез то лиш вічно воюютси мижи собов та борбуютси, а всі три йдут однов дорогов у пресподне. | Їм лиш стрілецтво в голові, та й через те лиш вічно воюються між собою та борються, а всі три йдуть одною дорогою в пекло. |
Тай подала Олексієви й йиго коня в сідлі, аби на тім світі ни ходив Олексій пішо тай ни зшібав нігті з ніг у каміне. | Та й подала Олексієві його коня в сідлі, аби на тім світі не ходив Олексій пішки й не збивав нігті з ніг об каміння. |
Він погадав: «Розмов’ю ці пістолета, бо Шкиндя з Довгим и так на мене ворогували досів пусто дурно, а вид тепер єк мут ворогувати, то хоть буду знати, шо ни дурно, бо вже буде за шо». | Він погадав: «Розмовлю ці пістолі, бо Шкиндя з Довгим і так на мене ворогували досі за нізащо, а відтепер якщо ворогуватимуть, то хоч знатиму, що не дурно, бо вже буде за що». |
Мішєнники кожду вівцю на мірі приєзно доїли. | Господарі кожну вівцю на мірі старанно доїли. |
Тай вижу, шо богато ни треба за тим шукати, шо нам треба купити, бо и в тебе, видко, шо є шош для нас на продаж. | Та й бачу, що довго не треба шукати, що купити, бо і в тебе, видко, є щось для нас на продаж. |
Бо єк з церкви розійдутси люде, то в саму опівніч на цвинтари вмерлі вилізают з гробів тай ідут у церкву відправ’єти свої видправи. | Бо коли з церкви розійдуться люди, то в саму опівніч на цвинтарі мерці вилізають із гробів та й ідуть у церкву відправляти свої відправи. |
Але Иванчік ни давси довго просити, бо відразу сам зачєв лагідков говорити: «Ни треба мене таке дуже, ґаздо любий, просити, бо єк зможу шо ти помочі, то поможу й без великої пришні, бо на це я суда д’тобі надійшов, ци бих ти шош ни поміг, єк бих бізував тай шош розумів. | Але Иванчік не дався довго просити, бо відразу сам почав говорити: «Не треба мене таке дуже, ґаздо любий, просити, бо якщо зможу тобі помогти, то допоможу й без великої просьби, бо на це я сюди до тебе надійшов, чи б не поміг, якби щось міг і розумів. |
И так за очередьов кличючі у повницу, дійшов аж до найбіднійшего на тим весілю, кличючі всіх однако, єк богачів, так бідних. | І так, по черзі кличучи в повницю, дійшов аж до найбіднішого на тім весіллі, кличучи всіх однако: як багачів, так бідних. |
А єк вздріла, шо він єв мнєкнути, то вна, приступаючі, зачєла йиго мозолити: «Шкиндя тебе дуже просив, аби ти йиго сегодне з толоков ни звів. | А коли побачила, що він почав м’якнути, то почала його мозолити: «Шкиндя тебе дуже просив, аби ти його сьогодні з толокою не підвів. |
Аж єк усий нарід розійшовси из проріза, тогди лишив стрілєти. | Аж коли увесь нарід відійшов від ополонки, він покинув стріляти. |
Видразу штуркнула бабу, аби умовкла, бо я усе чюю, шо вна торанит. | Відразу штуркнула бабу, щоб замовкла, бо я все чую, що вона верзе. |
Потів снитси їм старим дідом, шо гонитси за ними з довгим ножем у руці та хочєт їх вирізати, аж поків уни си ни зарчут на него. | Потім сниться їм старим дідом, що ганяється за ними з довгим ножем у руці й хоче їх вирізати, аж доки вони не зарічуться на нього. |
Вічно вертівси пид чоловіком, єк верклюг. | Вічно вертівся під чоловіком, як вертлюг. |
Тай лиш у тот раз вихопив з ножен в ремени правий ніж, шош пошепотів над ним тай на відлю бодьнув ним у смереку. | Та й лиш вихопив із піхов на ремені гострий ніж, щось пошепотів над ним і навідліг штрикнув ним у смереку. |
Бо чоловік так, єк би ни жив на світі, а лиш спав тай снив, а прошумавси, а то нічо нима, лиш смерть стоїт перед очіма». | Бо людина так, як би не жила на світі, а лиш спала та й снила, а прочумилась — і нічого немає, лиш смерть стоїть перед очима». |
Господи, йик си ближит Иванчік д’Шумеюковому Фоці, то так оба варили з пістолєт, а з ними разом й мішєники, шо аж гори глухли. | Господи, як наблизився Иванчік до Шумеюкового Фоки, то так обидва гехали з пістолів, а з ними разом й інші господарі, що аж гори глухли. |
Видтєв, обернув, назад видослав, видвернув. | Відтяв, обернув, назад відіслав, відвернув. |
Тай пастирі сокотилиси, аби си ни спутати на полонині з чужев чілідинов, бо ціле літо ни обігнали би си вид вовків та медведів, так би налазив звірак вночі на 'їх кошєри та загороди з худобов, бо блудство на полонинах ни можна робити. | Та й пастухи стереглися плутатись на полонині з чужими жінками, бо ціле літо не обігналися б від вовків і ведмедів — так би налазили звірі вночі на їхні кошари й загороди з худобою, бо блудство на полонинах не можна чинити. |
А низкого зросту, присадистий, бездітний богач з Просічного, Процьо Баган, жартував: «Костюку! Ти лиш нами си ни жури, бо ану лиш подивиси у миски з горівков, то меш видіти, єк у них вітер вієт, шо аж шинкарі ни можут їх горівков доповнити. | А низького зросту присадистий бездітний багач із Просічного, Процьо Баган, жартував: «Костюку! Ти лиш нами не журися, бо ану лиш подивися в миски з горілкою, то побачиш, як у них вітер віє, що аж шинкарі не можуть їх горілкою доповнити. |
Цураха тобі, вороже, вид мене». | Цураха тобі, вороже, від мене». |
Але Єлена ни слухала йиго, бо аж ухлєвала, голосічі. | Але Єлена не слухала його, бо аж умлівала, голосячи. |
Але шо мусів и їх угостити икос, то їм давали кухарки їсти, але у старій хаті, тій, шо в ній зимував маліг. | Але мусив і їх пригостити якось, то їм давали кухарки їсти, але в старій хаті, тій, що в ній зимував маліг. |
Миска аж порозсідаласи, але мосєж ни розтопиласи, лиш почьорніла. | Миска аж порозсідалася, але мосяж не розтопився, лиш почорнів. |
Нікуда си ни розглипував. | Нікуди не роззирався. |
У лісі пониж хати, на видосовни, закопував у велику муряховину гуску соли, миску чєжівницу, цідило, полодник, ботилев вид колочіня сметани. | У лісі нижче хати, на осонні, закопував у великий мурашник гуску солі, миску, цідило, ополонник, ботилев. |
Єк вихор, гонив серенами за лисєчими слідами. | Як вихор, ганяв за лисячими слідами. |
На дворі усі дивилиси в горішшє. | Надворі всі дивилися догори. |
А розказував ми оден старенький примівник у Рус Бовулі, шо давно, то примов’єли й по-турецки, а шє давнійше, то примов’єли ишє икимос инчим єзиком, таким, єк туда, на сході, пид сонцем говорєт ним. | А розказував мені один старенький примівник у Рус-Бовулі, що давно примовляли й по-турецьки, а ще давніше — якоюсь іншою мовою, що нею на сході, під сонцем розмовляють. |
А відтак уфатив Иванчікови з голови полотно, та так, єк медвідь пострілений, на него пудно визвіривси: «Мо-о-о, та ти мене хоч стратити?». | А відтак вихопив Иванчікові з голови полотно й так, як ведмідь поранений, на нього страшно визвірився: «Мо-о-о, та ти мене хочеш стратити?». |
Верхє розлєгалиси игиканя та крики дітви, шо йшла обвертати худобу з толік на стоїшя. | Верхами розлягалося игикання та крики дітви, що йшла вертати худобу з толок на стійбища. |
Он там, де Довбуш колис сидів. | Он там, де Довбуш колись сидів. |
А Сапайлиха лиш того сокотила, коли він уснет, аби борше йиго звернути навіки з ніг своїми поганими мальфами. | А Сапайлиха лиш чекала, коли він засне, аби швидше його звернути навіки з ніг своїми поганими мальфами. |
Ничісту силу, злого духа, наслане до цеі хати ни допустив. | Нечисту силу, злого духа, наслання до цієї хати не допустив. |
На цілу хату вид него морозом дихало. | На цілу хату від нього морозом дихало. |
«Так, дідочку! Сказав єс все», — весело видповів тот чоловік, бо йиму видразу полекшєло в голові вид Дарадудиної примівки. | «Так, дідочку! Сказав усе», — весело відповів той чоловік, бо йому відразу полегшало в голові від Дарадудиної примівки. |
Згас Олексій, єк загашена свічка. | Згаснув Олексій, як загашена свічка. |
А на образ Суса Хреста з правого боку коло райских двер, на образі Матер Божя, то таки розсичюваласи, плачучи за ним. | А на образ Ісуса Христа праворуч від райських дверей, на образ Матері Божої боявся й глянути. |
За цу співанку підп’єний Джюнда боком дививси на Гитрука, бо він зроду був ласий до горівки, єк телє до молока. | За цю співанку п’яненький Джюнда боком дивився на Гитрука, бо він зроду був ласий до горілки, як теля до молока. |
Але шо Бог ни обтер из чьоловіка Арідникові харканці, лиш згорнув 'їх усередину, тимунь тепер прєчютси людем харки у грудех. | Та оскільки Бог не обтер із чоловіка Арідникову слину, лиш згорнув її всередину, тому тепер ховаються людям плювки в грудях. |
Він казав про себе, шо зроду ни мав охоти до роботи, лиш мав її до бріхонь та до біганок. | Він казав про себе, що зроду не мав охоти до роботи, лиш мав її до побрехеньок і до бігання. |
А за Горов були бані тай тимунь там бриндза була дорога, бо її з’їдали банскі робітники. | А за Горою були бані, тому там бринза була дорога, бо її з’їдали банські робітники. |
Ану лиш дай ми слово, шо ни спераєш її дати за мого сина, то вже в тим бірше ни твоя голова, шо вна за него ни підет. | Ану, лиш дай мені слово, що не проти її дати за мого сина, то вже в тому більше не твоя голова, що вона за нього не піде. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.