target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Тай нарубив шє й поверхницу: міртук, четвертину й колач, так єк війшло її післідь міри молока. | І рубав ще й поверх: міртук, четвертину й вершок — так, як вийшло після міри молока. |
Ніодна з них так би ни банувала по шірости за своїм чоловіком, єк би її лишив, хоть би єк добре з нев жив, єк за любасом, коли її полишит. | Жодна з них так би щиро не банувала за своїм чоловіком, якби її покинув, хоч би як добре з нею жив, як за коханцем, який її покинув. |
Старому цілици шош си було затєло пістолє й ни вистрілило. | Старому Цілиці щось заклинило було в пістолі й не вистрілило. |
Молоденька, єк цвітка на єблінці, книгиня з-за стола метала на всі боки єдерно головков, єк єшірочка. | Молоденька, як цвіт на яблуньці, княгиня з-за стола прудко крутила на всі боки голівкою, як ящірочка. |
Ґаздині висипали з вовнєних бисах у велику чєру зерно. | Ґаздині висипали з вовняних бесаг у велику чару зерно. |
Пропала би була йиго міць. | Пропали б його зусилля. |
Клонивси дідикови до самої земні, тай, припадаючі до йиго ніг, богомолив: «Йой! Олексійку, ни заклинай мнє. | Клонився дідикові до самої землі та й, припадаючи до його ніг, богомолив: «Йой! Олексійку, не заклинай мене. |
Нидурно то кажут старі люде, шо ліпшя из свої печі росівниця, єк з чужеї печі книші. | Недарма кажуть старі люди, що ліпша зі своєї печі росівниця, ніж із чужої книші. |
Ни було уже кому боронити Иванчіка, бо й мама була сердита на него за зґарду, шо він її їй зіпсотив. | Не було вже кому боронити Иванчіка, бо й мама була сердита на нього за зґарду, що він її зіпсував. |
Старий дєк — то паламантирь був. | Старий дяк — то баламут був. |
Де стоїте, де пасете, де воду п’єте, Буду вам манну обертати, виддавати…» Залагожєв опередь Благовішшінєм у вечєр манну у своїх коровок тай си пидлагожєв до видбираня манни у чюжеї худібки, єк рушит полонинский хід по Юрію. | Де стоїте, де пасете, де воду п’єте, Буду вам манну обертати, віддавати…» Залагоджував перед Благовіщенням увечері манну у своїх корівок та й готувався до відбирання манни в чужої худібки, коли рушить полонинський хід по Юрію. |
По студеній зимі птахє, радуючіси теплій весні, єк маленькі діти рідній мамі, шо довго її ни було з ними, славили своїм співом Бога весни — Сонце. | По студеній зимі птахи, радіючи теплій весні, як маленькі діти рідній мамі, що довго її не було з ними, славили своїм співом Бога весни — Сонце. |
Але хоть він ни гиб за попом, то чійко би я ни хотіла, аби йиго ниопроваженого взєли мині з хати. | Але хоч він не зважав на попа, однак я б не хотіла, аби його неопровадженого взяли мені з хати. |
Та гонорилиси оперед ним сірими вінками ниви, завесновані по селах. | Та гонорилися перед ним сірими вінками ниви, завесновані по селах. |
Але однако йиго говорила, так шо аж тєжко здихала до шірого, любого та солодкого Бога: «Довжником нашим. | Але однак його говорила, так що аж тяжко зітхала до щирого, любого та солодкого Бога: «Довжником нашим. |
У тот раз котик штрик з-пид кагли на припічок тай кріз каглу в комені вискочів надвір. | Тим часом котик вистрибнув з-під кагли на припічок і крізь каглу в комині вискочив надвір. |
Закурив люльку тай з вогнем у люльці лиш висунувси з стаї, єк злодій». | Закурив люльку та й із вогнем у люльці лиш висунувся зі стаї, як злодій». |
Ти-и-и, опришку проклєтий. | Ти-и-и, опришку клятий. |
«Гов». | «Гов». |
Тай ни давали си гнобити та пид ноги брати своїм ворогам. | Та й не давалися гнобити й скорятися своїм ворогам. |
Ни хотів допустити до биршеї побліки. | Не хотів допустити більшого клопоту. |
Кождий зачірав собі тілько ґрунту, кілько лиш хотів. | Кожен брав собі стільки ґрунту, скільки лиш хотів. |
Високий, широкоплечєй, жвавий чоловік, головов, то майже у саму стелю бивси, хоть ика висока коршма була. | Високий, широкоплечий, жвавий чоловік, головою майже в саму стелю бився, хоч яка висока корчма була. |
Одну вивороть з них завела. | Геть понищила. |
— «Ни бійкоси, Иванчіку, чій ти си нічо ни станет з цего переполоху, бо я годна вид него тебе злічіти. | — Не бійся, Иванчіку, з тобою нічого не станеться з цього переполоху, бо я годна від нього тебе вилікувати. |
Вуйна загошила мене. | Вуйна заспокоїла мене. |
Правда, ниодна горда молодиця, то й відпітькнула малого підристка від себе так, шо всий си нарід смієв. | Правда, не одна горда молодиця й відганяла малого підлітка від себе так, що весь нарід сміявся. |
Обертав руку на другий бік. | Обертав руку на другий бік. |
Сама борше из вуйнов узєлиси до варіня свєтої вечері из дванацітьох писних страв. | Сама швидше з вуйною взялися до варіння святої вечері з дванадцятьох пісних страв. |
Ледви йиго упросив, шо він схотів стати з ним на дорозі в бесіду. | Ледве його впросив, щоб він із ним на дорозі побесідував. |
Почерез плечя порошниці та вибивані тобівки. | Почерез плечі — порохівниці та вибивані тобівки. |
А єк низападна зима, то бірше сижу лісами, слухаючі голосу пташок та реву звірєт, єк у хаті, бо ни годен смих слухати дурних бесід молодшеї верстви. | А коли малосніжна зима, то більше ходжу лісами, слухаючи голосу пташок і реву звірів, аніж у хаті, бо не годен слухати дурних бесід молодшої верстви. |
Ми вже собі нагонили оден одному кози на бер тай изшібали смих оден одному роги на голові, лиш шо правда, ни так доичне, єк тепер». | Ми вже собі нагонили один одному кози на кладку та й ізшибали один одному роги на голові, лиш, щоправда, не так віч-на-віч, як тепер». |
Набурив в печі таку ватру, шо половінь досєгала майже стелі, здавалоси, шо стелина кождої хвилі иметси, але то ни було йиму в голові. | Напалив у печі таку ватру, що половінь сягала майже стелі, — здавалося, що стелина кожної хвилі може загорітися, але то не було йому в голові. |
«А «тото» є?» — цікаво запитавси Шкиндя. | «А “ото” є?» — поцікавився Шкиндя. |
Аж отєк ни зрозуміла, шо маєт заговорити. | Аж не зрозуміла, що має казати. |
Махав так моцно гачами на хмари, шо аж упрівав, та так шепотів шош губами, єкби в горечці говорив. | Махав так затято штанами на хмари, що аж упрівав, та так шепотів щось губами, якби в гарячці говорив. |
Тай ишє з гіршим завзєтком наприкінци весіля крутилиси колеса за колесами в швидких данцях, шо аж у мушшін понад плечя волосє рихтіло, розвіваючіси. | Та й з іще більшим завзяттям наприкінці весілля крутили коло за колом у швидких танцях, що аж у чоловіків понад плечі волосся ряхтіло, розвіваючись. |
Пішов д’хаті, бо пудно лупало та шпигало йиго в голов, тай ни переставало в ній шуміти, а у вухах дзвонити. | Пішов додому, бо страшно лупало та шпигало йому в голові й не переставало в ній шуміти, а у вухах дзвеніти. |
Сухонькому нараз инчий спосіб блиснув у голові, єк би си то пімстити на Ґавицеви так, аби й він з того був кунтетний, тай аби си то всім удало, шо старий йиго знов победив, шо таки Сухонький Ґавиця, а ни Ґавиць Сухонького на тим весілю взєв собі під ноги. | Сухонькому нараз інший спосіб блиснув у голові, як би помститися Ґавицеві так, аби й він із того був задоволений, та й аби то всім сподобалося, що старий його знов переміг, що таки Сухонький Ґавиця, а не Ґавиць Сухонького на тому весіллі взяв собі під ноги. |
Тай то мнє так досердит, шо бігме, ни стємнюси. | Та й то мене так розсердить, що, бігме, нестямлюся. |
Таже тобі шє гет ни вичюріли оттоти сліпаки, шо дитина навіть з лиця, то скапенний ти. | Та ж тобі ще геть не витекли оті сліпаки, що дитина навіть із лиця — то викапаний ти. |
Пазливі до роботи, єк бжола, одіті, єк зима, красні, єк весна, палкі, єк літо, повні в достаток, єк осінь. | Беручкі до роботи, як бджола, одіті, як зима, красні, як весна, палкі, як літо, повні достатку, як осінь. |
Дідок смієвси, а Иванчіка збивав студений піт зострахє, але дідок тим ни питав, шепотів охічно далі Иванчікови: «О — видиш, єк си він жєсно дивит на мене?. | Дідок сміявся, а Иванчіка збивав студений піт зо страху, але дідок тим не переймався, шепотів далі Иванчікові: «О — видиш, як він страшно дивиться на мене?. |
Шє маю сій розум сегодне у своїй голові, дякувати праведному Сонечькови». | Ще маю свій розум у голові, дякувати праведному Сонечкові». |
А шє, йик ишов у данец з таком молодицев чи дівков, шо вна була подєчна в души, то тогди так данцував, шо ничім ни питав: ни людьми, шо си на него дивили, ни своїм здоровєм, навіть житєм своїм ни трабував, так з нев завзєто та охічно данцував. | А ще, коли йшов у танець із такою молодицею чи дівкою, яка була подячна в душі, то так танцював, що нічим не переймався: ні людьми, що на них дивилися, ні своїм здоров’ям, навіть життям своїм не переймався — так із нею завзято й охоче танцював. |
Хто чіхнув, тому мінили на шєстє то, шо першя корова вположит, вивця окотит, або шо кобила ожеребит. | Хто чхнув, тому щасливо пророкували, що перша корова вположиться, вівця окотиться або що кобила ожеребиться. |
Ми у добрі завлєги лєгли спати. | Ми пізно лягли спати. |
Він ніби оправдувавси, гонорічіси: «Бо ади й з того церковного братства чоловік ни маєт нієкої инчеї користи, лиш гонір. | Він ніби виправдовувався, пишаючись: «Бо, ади, й з того церковного братства чоловік не має ніякої іншої користі, лиш гонор. |
Але вна смієласи з Иванчікової погрози, бо виділа, шо він лиш єзиком грозивси, а до бійки ни мав жєла. | Але вона сміялася з Иванчікової погрози, бо виділа, що він лиш язиком грозився, а до бійки не мав жала. |
«Я так си молю Богу, єк молилиси мої предки», — пидводічі побожно очі д’горі, зітхаючі, видповів Иванчік. | «Я так молюся Богу, як молилися мої предки», — підводячи побожно очі вгору, зітхаючи, відповів Иванчік. |
Низнакомий хлопец помали, осторожно пидійшов д’Иванчікови. | Незнайомий хлопець помалу, обережно підійшов до Иванчіка. |
Поучєв людий про нові права, шо ураз приходили до него из губернії, тай из самої Відні, вид найєснішшего дєдика. | Поучав людей про нові права, що враз приходили до нього з губернії та й із самого Відня, від найяснішого отця. |
Йиго довга мотузковата шия ишє си гірше натєгла. | Його довга жилава шия ще дужче натяглася. |
Тай то цес, ни гнив би, перевернув Олексія», — сказав тихим голосом старєчок, показуючі боєзливо руков на Дарадуду в хаті. | То цей, не гнив би, перевернув Олексія, — сказав тихим голосом дідок, показуючи боязливо рукою на Дарадуду в хаті. |
А сегороку пудно квап’єтси косарі заходити поза верх, то баю за сіно ни будет. | А цього року страшенно квапляться косарі заходити поза верх, то проблем із сіном не буде. |
Вни послухалиси Шкиндю, помирилиси тай цілу днину набувалиси в Шкинді, цілий день стрілєв пістолєт. | Вони послухалися Шкинді, помирилися й цілий день набувалися в Шкинді, цілий день стріляв пістоль. |
А єк припадаєт вже поверх сотки дойки на одного дійнаря, то йиго доїнє нічо ни варт, бо йиму вид доїня пухнут руки й через то він ни годен добре видоювати вівці, а нивидоєна дойка видразу губит молоко. | А якщо припадає вже більше сотні на одного, то його робота нічого не варт, бо йому від доїння пухнуть руки, й через те він не годен добре видоювати, а невидоєна вівця одразу втрачає молоко. |
Лиш у Лужках ни спродано попівскі ґрунта на ліцитації, бо на них осівси й ґаздував попівский син Біньо, шо ни хотів си учіти у школах. | Лиш у Лужках не спродано попівські ґрунти на ліцитації, бо на них осів і ґаздував попівський син Біньо, що не хотів учитися в школах. |
Лишень з ігли зшита. | Щойно з голки. |
А слова мальфий, шо ними зло дію людем ци худобині, або навіть и сам собі, то походєт вид чорного Бога, ничістої сили, від Чорнокнижника, и до него липнут назад, єк си шош ними чінит зле. | А слова мальф, що ними зло дію людям, чи худобині, або навіть і сам собі, походять від чорного Бога, нечистої сили, від Чорнокнижника, і до нього липнуть назад, якщо ними щось зле вчинити. |
Хотів заперти хатні двері, але вже ни запер, бо з поду шош йиго так шворкнуло драницев по голові, шо йиму видразу потемніло ув очєх, запіло в ушех. | Хотів зачинити хатні двері, але вже не зачинив, бо з горища щось його так шворкнуло драницею по голові, що йому відразу потемніло в очах, заспівало у вухах. |
Рахманский Великдень припадаєт пізнійше вид нашего, бо до Рахманскої земні сила проклєтого Марка, студінь, ни маєт доступу, й тимунь в 'їх земни вічна весна, то вни ни знают, коли в нас наступаєт Воскресеніє весни. | Рахманський Великдень припадає пізніше від нашого, бо до Рахманської землі сила Проклятого Марка, студінь, не має доступу, тому в їхній землі вічна весна, то вони не знають, коли в нас настає Воскресіння весни. |
А Иванчік радувавси, шо до него на вогник набігли «гріти діда» перші дівчєта, бо вірив, шо йиго корови того року будут тимунь йиму положити самі телички, а вівці мут котити єгнички. | А Иванчік радів, що до нього на вогник набігли «гріти діда» першими дівчата, бо вірив, що його корови того року будуть через це йому родити самих теличок, а вівці — ягничок. |
Тота жєберина шє мусит замерзнути по Теплим Олексі. | Оте жабуриння ще мусить замерзнути по Теплім Олексі. |
Тай хоть тенькнуло було йиго в серця відповісти попови по стрілецки так, єк то за плечіма йиму до трох раз відповіли Шкиндя з Довгим (бо по голосі відразу пізнав їх обох), то ни зваживси так відповісти. | Та й хоч тенькнуло було його в серце відповісти попові по-стрілецьки — так, як за плечима в нього тричі відповіли Шкиндя з Довгим (бо з голосу відразу впізнав їх обох), — та не зважився так відповісти. |
Єк на прорізі дєки голосно забегекали «Намногаліта», старший брат церковний дав руков знак до стрілєня. | Коли біля ополонки дяки голосно забегекали: «На многа літа», старший брат церковний подав рукою знак. |
Здоймила їй из голови чільце тай зібрала з бовтиц перев’єзки, а книзь ножем видтєв їй вид голови дівочу косу, але ж ни видтєв волосє вид голови, бо чєлідь ни дала, лиш видтєв пуговиці вид ниток у бовтицях. | Зняла їй із голови чільце та й зібрала з бовтиць перев’язки, а князь ножем відтяв їй від голови дівочу косу, але ж не відтяв волосся від голови, бо жінки не дали, лиш відтяв ґудзики від ниток у бовтицях. |
Зістрітив тай пізнав: оден з них був гакало Бабіїв, а другий Бабій з Вигоди, тот сам, шо за найдену опришківску поклажу в Лєльковій побудував на Красноїли муровану каплицу над берегом Чорного Черемоша. | Зустрів і впізнав: один із них був Гакало Бабіїв, а другий Бабій із Вигоди, той, що за знайдений опришківський скарб у Лєльковій побудував у Красноїллі муровану каплицю над берегом Чорного Черемошу. |
А Иванчік, таки діправди, вже з маленького був набитий повно усілєких фіґлів та мудрішків так дуже, шо ніхто йиго ни міг ніколи ні збагнути, ні зміркувати. | А Иванчік таки направду вже з маленького був повен усіляких фіґлів та мудрашок так дуже, що ніхто його не міг ніколи ні збагнути, ні зміркувати. |
Разом з вечєром, то вся худоба вже була на місци. | Разом із вечором уся худоба вже була на місці. |
У тій тобівці держєв він усєкі стрілецкі кавалки, й то такі, шо будь-хто таки й боєвси до них чєпнути, хоть би навіть він був и позволєв на тото. | У тій тобівці тримав він усіляке стрілецьке причандалля, і то таке, що будь-хто й боявся до нього торкнутися, хоч би навіть він це й дозволив. |
Колєдники заходили в розоденцію колєдувати до попа, колєдуючі за Джюндов у протєж головскої колєди: «Ми д’цему двору — Чьом веселому, Гий дай Боже…» Старший колєдницкий вибірця виберав лиш саму чівку з помижи колєдників и пускав до попа всередину колєдувати. | Колядники заходили в резиденцію колядувати до попа, протяжно співаючи за Джюндою головську коляду: Ми д’цему двору — Чом веселому, Гий, дай Боже… Старший колядницький вибірця вибирав лиш найповажніших з-помежи колядників і пускав до попа всередину колядувати. |
По тих словах вітер став, єкби й ни вієв. | По тих словах вітер став, мовби й не віяв. |
В зрубах сієв єчьмінь та жито півторарічьне. | У зрубах сіяв ячмінь та жито півторарічне. |
А вна єка?. | А вона яка?. |
А, усміхаючиси любо до діточок, сказала ґречно: «Беріт, діточькі, ці писанки. | І, усміхаючись любо до діточок, сказала ґречно: «Беріть, діточки, ці писанки. |
Вуйко уже таки здорово борсав волоки у постоли — хріп, сп’єчі за столом на голій лавици, лиш кулак пидоклав собі пид голов. | Вуйко уже таки здорово борсав волоки в постоли: хріп, заснувши за столом на голій лаві, лиш кулак підклав собі під голову. |
А на Свєтий вечєр, єк я тебе запрошєв з усіх штирох чєстий світа, аби ти був прийшов, градовий царю — водєний чорнокнижнику — до мене засісти зо мнов разом до Свєтої вечєрі, то ти си тогди ни євив, бо ни мав єс моци тай путері. | А на Святий вечір, коли я тебе запрошував з усіх чотирьох сторін світу, аби ти був прийшов, градовий царю — водяний чорнокнижнику, засісти зо мною разом до Святої вечері, то ти тоді не явився, бо не мав сили й спромоги. |
Уни оба так були вигрозили людий у горах, шо ніхто ни смів против них и слівцем писнути. | Вони обидва так були залякали людей у горах, що ніхто не смів проти них і слівцем писнути. |
Бо то прото був головний вівчєр. | Адже то був головний вівчар. |
Єк пристав лиш він з ними пити в опришки, то вни видразу перебрали йиго у свою убирю, а йиго фантєм убрали соху на стоїшшю, навіть и йиго штуцик кременовий завісили на тоту соху. | Щойно пристав він із ними піти в опришки, вони відразу перебрали його у свою одіж, а його одежею убрали соху на стійбищі, навіть його пістолик кремнієвий завісили на ту соху. |
Аби так біда жила», — тай махнула сердито руков йиму перед лиця. | Аби так біда жила», — та й махнула сердито рукою йому перед лиця. |
Чюв, шо я говорив, ци ні?». | Чув, що я кажу, чи ні?». |
Вже по тій росі було пізначно, шо другий день, на Илія, будет головне веремнє. | Уже по тій росі було зрозуміло, що наступного дня, на Іллі, буде найкраща погода. |
Грань парила пушки так, шо він аж си сискав, та лизькав їх єзиком видволожуючі пальці слинов за кождим разом, шо все верг вуглику кварту. | Жар обпікав пучки пальців так, що він аж сичав і лизькав їх язиком, відволожуючи пальці слиною щоразу після того, як укидав вуглик у кварту. |
Валив йиму дим з рота, єк из кагли. | Валував йому дим із рота, як із кагли. |
Він ни давси пизнати, шо йиго аж шкіра свербіла йти в колєдники, лиш оце хотів ишє великої пришні тай гонору. | Він не дався пізнати, що його аж шкіра свербіла йти в колядники, лиш оце хотів іще великого прохання та й гонору. |
Ни був и він сам собов. | Не був і він сам собою. |
Береза голосно дєкував ґаздам за колачь: «Панове колєдникове». | Береза голосно дякував ґаздам за калач: «Панове колядникове». |
Поклав то все на лавицу оперед поличного вікна, закликав з печі Дарадудиху, запросив Иванчіка до їди тай сам з ними разом сів їсти на лавици. | Поклав то все на лаву перед поличним вікном, покликав із печі Дарадудиху, запросив Иванчіка до їди та й сам із ними разом сів їсти на лавиці. |
Цілу осінь й Пилипівку. | Цілу осінь і Пилипівку. |
Чітав людем з ґазети, шо си у світі дієло, тай розказував їм усєкі прехтики, шо дочєтувавси про ні у своїх грубих книгах. | Читав людям із газети, що у світі діялося, та й розказував їм усякі практичні цікавинки, про які вичитував у своїх грубих книгах. |
Погадковувала, аби си ни спричкував, ни дай то Боже, тай собов ни зосквернив хати. | Гадала, аби си не спричкував, не дай-то Боже, та й собою не осквернив хати. |
Тай ни пожєлую тобі йиго дати». | Та й не пожалію тобі його дати». |
А тримбіти в тот раз, то вже йграли веселої Олексієви на легкий супочівок, а всім живущим на довгий та добрий пробуток. | А трембіти вже грали веселої Олексієві на легкий спочивок, а всім живущим на довгий і добрий пробуток. |
Велич и тебе так, праведне Сонечко, єк ти мене виличяєш та пидносиш». | Велич і тебе так, праведне Сонечко, як ти мене величаєш та підносиш». |
Дідо зразу сердито пофоскував, а витак, єк би молодєчьок, лиш легонько виштрик на пічь тай вітив лиш наслухав, єк йиго до прикладу клєла баба. | Дідо зразу сердито пофоскував, а відтак, гейби парубок, легенько скочив на піч та й звідти лиш наслухав, як старанно його кляла баба. |
Пишли в хату. | Пішли в хату. |
Розтрутив у запічку чєлідь, тай лиш крикнув на книзя: «Ади, хло’, ниполедви нашя здобич гезде! Ану бєй суда, подивиси, ци отеє ни тота куниця, шо ти її шукаєш?» — Тай потєг за руку книгиню насеред хати. | Розсунув у запічку жінок та й лиш крикнув на князя: «Ади, хло’, таки ось наша здобич! Ану ходи подивися, чи це не та куниця, що ти її шукаєш?» — та й потягнув за руку княгиню насеред хати. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.