target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Бо «на Марків день куда подивитси Марко, туда голод»: чьорти то так завзєто пидоймали залізними вийми навислі брови, шо аж в них кістки рипіли, аби він си був на Марків день подививси своїми студеними очима на світ. | Бо «на Марків день куди подивиться Марко, там голод»: чорти так завзято піднімали залізними вилами навислі брови, що аж у них кістки рипіли, аби він на Марків день подивився своїми студеними очима на світ. |
А Курлей, то аж дурів за нев, за циганистов молодичков, шо д’кождому си вискірєла своїми пишними, єк у лісни, зубками, та приспівував їй: «Ой ти роду великого, тай я ни малого, Єк си будим женихати, то я ни вид того». | А Курлей — то аж дурів за нею, за циганистою молодичкою, що до всіх вишкірялася своїми пишними, як у лісної, зубками, та приспівував їй: Ой ти роду великого, та й я не малого, Як ся будем женихати, то я не від того. |
По заході сонця, — говорив занюрено дідо, — володієт над водов ничіста сила, тимунь ни можна по заході сонця надворі пити воду, ані її в хату брати. | У цей час, — говорив похнюплено дідо, — заволодіває водою нечиста сила, тому не можна по заході сонця надворі пити воду, ані її в хату брати. |
Завжде ходив ув однім убраню єк у будні, так и свєтки, в тим убраню, шо уліті, то й взимі. | Завжди ходив в одному й тому ж одязі як у будні, так і у свята, як улітку, так і взимку. |
Хоть ціла церква сповідників уводно шош гуторила мижи собов, єк бжоли літної ночі у вулию, то він стоєв, єкби німий, ні до кого й словечком си ни обизвав, бо знов си зачєв вагувати над тим головним ділом, шо погадав йиго по сповіди з законом учінити. | Хоч ціла церква сповідників завжди щось гуторила поміж себе, як бджоли літної ночі у вулику, та він стояв, мов німий, ні до кого й словечком не обізвався, бо знов почав вагатися з тим головним ділом, яке погадав по сповіді з причастям учинити. |
А тепер я її в цім дереві тобі передав». | А тепер я її в цім дереві тобі передав». |
Парасочка ни ждала навіть, аби старости й на лавицу сіли, видразу порсла з хати, єк серна в лісі з-перед вовка, бо ни хотіла навіть тих старіст и на очі видіти. | Парасочка не ждала навіть, аби старости й на лаву сіли, відразу втекла з хати, як серна в лісі з-перед вовка, бо не хотіла навіть тих старостів і видіти. |
Пишнилиси, та ніби соромилиси перед ґаздами й ґаздинями, аби їх фалили, шо вни шє поцтиві та порєдні дівчєта. | Пишнилися, та ніби соромилися перед ґаздами й ґаздинями, аби їх хвалили, що вони ще поштиві та порядні дівчата. |
Він казав, шо нового місіця то добре зачінати хто-ику роботу, бо вна си добре робит тай ни навтємєєтси, тай навесні — то першої кватирі добре сієти сівбину тай садити городину, бо вна тогди красно тай борзо росте. | Він казав, що за нового місяця добре починати яку завгодно роботу, бо вона добре робиться та й не наскучує, а навесні за першої чверті місяця добре сіяти сівбину й садити городину, бо вона тоді красно й швидко росте. |
Ростет нигроженим дикунцем. | Росте дикунцем. |
Тай я увакую її, єк би си пробувала шош физати, бо арапник вид чого?». | Та й я угамую її, якби пробувала брикатися, бо арапник для чого?». |
Але хоть устав він з тої лежі, то однако ни цілком видужів, бо оглух, тай уводно лупало та шпилєло йиго в голов та дзвонило йиму у вухах. | Але хоч устав він із тої лежі, однак не цілком видужав, бо оглух, та й завжди лупало й шпиняло його в голову і дзвонило у вухах. |
У нижній хаті, пид високим побоєм, то сидів йиго син Николай Дарадудейчик. | У нижній хаті, під високим побоєм, жив його син Николай Дарадудейчик. |
Поклонивси свєтій запашній земници, тій, шо нас всіх споживаєт, тай вид шшірого серця запросив її: «Ни виверж, а прийми йиго кости, свєта земнице, нашя ненько». | Поклонився святій запашній землиці, тій, що нас усіх споживає, та й від щирого серця запросив її: «Не викинь, а прийми його кості, свята землице, наша ненько». |
Таки борзо по Видоршях, ба шош у пару день, прийшов Костюк з сином до Ботика на Жєб’є, в Дубівский, у старости. | Таки швидко по Видоршах, за якихось кілька днів, прийшов Костюк із сином до Ботика в Жаб’є, в Дубівський, у старости. |
Надворі випогодилоси, тай потискав такий мороз, шо аж драниці на дахах тай кора на бучю пукала вид него. | Надворі випогодилося, та й потискав такий мороз, що аж драниці на дахах і кора на буках тріскала від нього. |
Нидобре у суботи ніхті обрубувати на пальцьох, бо заніхтиці си роб’єт. | Недобре в суботу нігті обрубувати на пальцях, бо занігтиці зробляться. |
А єк стрілит, то підет у ліву дорогу, побідит Шкиндю тай йиго побратима Ивана Довгого, бо видразу станет тим, чім бажів бути — головним стрільцем, але навіки видпадет вид Божего трону Сонця. | А якщо стрілить, то піде ліворуч, переможе Шкиндю і його побратима Ивана Довгого, бо відразу стане тим, ким бажав бути — головним стрільцем, але навіки відпаде від Божого трону Сонця. |
Від того міха тєгло таков студіньов, єкби січня морозом вид ріки. | Від того міха віяло таким холодом, немов у січні морозом від ріки. |
В обох дивно сійнули очі, ніким ни питали обоє, лиш зчєзли з хорім тай пропали в густім лісі за хатов, аби си там набути в штири оці так дехіро, шо аби ніхто ни знав бірше, крім ліса. | В обох дивно сяйнули очі, ніким не питали обоє, лиш щезли з хором та й пропали в густім лісі за хатою, аби там набутися одне з одним так, щоб ніхто не знав більше, крім лісу. |
Шо значіт, тай чім хто пахнет» — говорив знов вже майже подобру Дарадуда. | Що значить та й чим хто пахне, — говорив знов уже майже лагідно Дарадуда. |
На вогнєних воротіх сперав, Вогнєним мечєм ничісту силу сік, рубав». | На вогняних воротах спирав, Вогняним мечем нечисту силу сік, рубав. |
Хе! Сарака! Та йик би си з ним ни любила, хоть бес ми платила, йкий він нисмілий чьоловік, бо я люблю чьоловіка, аби був у любі вогонь, а ни белеґа, йик твій замлілєк». | Хе! Сарака! Та я б із ним не любилася, хоч би мені й платили, такий він несміливий чоловік, бо я люблю чоловіка, аби був у любощах вогонь, а не белеґа, як твій стариган». |
А я тогди начєсок зберуси, тай лиш кулев з креса шворкну надвір. | А я тоді миттю зберуся та й лиш, мов кулею з кріса, порсну надвір. |
«Та ни осліп єс, шо ни йшов, бо сижу в хаті», — сердито видповів Иванчік. | «Та ти ж не осліп, що я не йшов, бо сиджу в хаті», — сердито відповів Иванчік. |
Вуйна смієласи з мого страху, шо аж си захлинала. | Вуйна сміялася з мого страху, аж захлиналася. |
Навіть си устидав йиго, бо ни раз чюв, єк люде посмівалиси из старого дєка Трайкала, шо ходив коло хат савтирі чітаючі, бегекаючі Річьками. | Навіть соромився його, бо не раз чув, як люди посміювалися зі старого дяка Трайкала, що ходив коло хат, псалтир читаючи, бегекаючи річками. |
Єк поклав вид себе в хаті малу оборону, то почювси трохє бізівнійшим, бо цілком бізівним чюв би си був аж тогди, єкби був міг покласти оборону знадвіря, наокола хати. | Коли поклав у хаті малу оборону, то почувся трохи спокійнішим, бо цілком спокійним був би чувся аж тоді, якби міг покласти оборону знадвору, довкола хати. |
Дай и мині горівки». | Дай і мені горілки». |
Ловив молоденьких заїців та бродив у водах по цілій днині річьками. | Ловив молоденьких зайців та цілими днями бродив у річкових водах. |
Точів на ручьній токарнецци пид стелинов миски, ракви. | Точив на ручній токарні під стелиною миски, рахви. |
Двійчєстими дверми, криз пиддашє коло ватерника, убіг я у ґражду на задвірє перед хати. | Двійчастими дверима крізь піддашшя коло ватерника убіг я в ґражду, у двір наперед хати. |
Йиму було дало трошки пуду, але вже нікуда ни втікав з пасіки. | Йому стало трошки лячно, але вже нікуди не втікав із пасіки. |
Дідо похмуривси на мене: «А ти чьо си устидаєш?. | Дідо похмурився на мене: «А ти чого устидаєшся?. |
Ци, може, боєтиси?». | Чи, може, боятися?». |
Стрільці дуже твердо йиго сербуют, цілий день нічо ни ідєт, постєт, чістєт, миют усий стрілецкий стрій, тай зачінают перший раз восени стрільчіти. | Стрільці дуже твердо його дотримуються, цілий день нічого не їдять, постять, чистять, миють увесь стрілецький стрій та й починають перший раз восени стрільчити. |
Мушшіне з чєлідьов у данцях так си обчєпали та цулували, шо єк би були одни на одних ни уважєли та за жарт то ни приймали, то над тим си видразу могло було завести головництво в хоромах. | Чоловіки з жінками в танцях так обіймалися й цілувалися, що якби одні одних не поважали і за жарт це не приймали, то з цього відразу могло б статися побоїще в хоромах. |
Вид Риздва родиласи Божя Весна, — потіха усіх живушших людий на світі. | Від Різдва родилася Божа Весна — потіха всіх людей, що живуть на світі. |
Тай обтерав бруднов платинков своє велике чоло й лису голов вид поту, шо виставав на ній, єк краплистий дож, бо з йиго лисини на голові аж пара гикала, єк из горшка з окропом. | Та й обтирав брудною хустинкою своє велике чоло й лису голову від поту, що проступав на ній, як краплистий дощ, бо з його лисини на голові аж пара йшла, як із горщика з окропом. |
Але шо дієти?. | Але що діяти?. |
Надворі замети рівно з кілем наклало наокола тої бухні, а земню, то так лісом устелило, єкби накошеним пологом. | Надворі замети рівно з кіллям наклало довкола тої хатчини, а землю так деревами встелило, немов викошеною травою. |
Було шо слухати. | Було що слухати. |
Йшла йиму руков. | Ішла йому на руку. |
Єк лиш изв’єзав він руки у церкві из свойов жінков, то видразу їм обом ни пишли роги докупи. | Щойно зв’язав він руки в церкві зі своєю жінкою, відразу їм обом не пішли роги докупи. |
Держєлиси в мішіню купи, єк вовна в руні на вівци. | Трималися купи, як вовна в руні на вівці. |
Весело шнурували пастирі та мішєники тай завзєто шканєкали бовгарі на товар. | Весело йшли пастирі та господарі, завзято покрикували бовгарі на худобу. |
Там и токмилиси на кішню. | Там і товпилися на косовицю. |
Иванчік помали йшов, совпаючі зимами, здолин на кичіру, бо сонечко саме було в полуднє тай так пишно пригрівало, шо годі си було подивити голим оком на зиму. | Иванчік помалу йшов снігами з долини на кичеру, бо сонечко саме було обіднє й так пишно пригрівало, що годі було подивитися голим оком на сніг. |
Ає, бо так нас вилагодив, шо Ботик и в п’єті нас ни мет мати, а ни токма він би си нас боєв. | Ає, бо так нас вилагодив, що Ботик і в п’яті нас не матиме, і не лише він нас не боятиметься. |
А дідо з бабов їх шіре чєстували з великої берівки-дубівки горівков. | А дідо з бабою їх щиро частували з великої берівки-дубівки горілкою. |
«Ой то цес, Біг би го побив, з’їв такого дорогого, доброго та головного мальфара, бо Олексій, то богато був справнійший чоловік від цего проклєтуна». | — Ой, то цей, Біг би його побив, з’їв такого дорогого, доброго й головного мольфара, бо Олексій був значно вправніший чоловік від цього проклятуна». |
Тай протєг нев вид застівного викна до запічка по земни граничну лінію. | Та й протягнув нею від застільного вікна до запічка по землі граничну лінію. |
А Иванчікови зостраху на голові волосє аж крисаню пидоймило д’горі, бо він спамнєтавси, шо вни оба вже давно вмерли. | А Иванчікові зо страху на голові волосся аж крисаню підняло, бо він спам’ятався, що вони обидва вже давно вмерли. |
А зрештов, смага йиго знаєт, шо він нев дієт. | А зрештою, смага його знає, що він з нею діє. |
Шо ти нічо ни винен?. | Що ти нічого не винен?. |
А до того Иванчік був в усіх жєбівців у великій завелиці, тай був таким їх великим побратимом, шо жаден з них би був си на него ни осердив за свою жінку, хоть би шо був він з нев робив. | А до того Иванчік був у всіх жаб’ївців у великій пошані та й був таким їхнім великим побратимом, що жоден із них би був на нього не розсердився за свою жінку, хоч би що він із нею робив. |
Побілів у лице. | Побілів на лиці. |
Єк корж хліба на столу, коли до него засєдет багато їдців. | Як корж хліба на столі, коли до нього засяде багато їдців. |
Ти гадаєш, шо може я си тебе напудила, ци шо?!. | Ти гадаєш, що, може, я тебе налякалася?!. |
У тій хаті ніколи ни сиділи посидком. | У тій хаті ніколи не сиділи посидком. |
За старосту був Иванчік. | За старосту був Иванчік. |
Зразу дідо погадав, шо баба згулавіла. | Зразу дідо погадав, що баба здуріла. |
Тай утікали на цвинтар, бо вни хотіли молодого життя й веселости ужити на цвинтарю та побути одни з одними, раді, шо си зійшли разом та вздріли вкупі, а ни скучнувати у церкві між старими дідами та бабами. | Та й утікали на цвинтар, бо вони хотіли молодого життя й веселості та побути одні з одними, раді, що зійшлися разом, а не скучати в церкві поміж старими дідами й бабами. |
А це хто другий ми зробив, єк ни ти, безличнику?» — злісно вискіривси він на Иванчіка. | А хто б таке мені зробив, як не ти, ошуканцю?» — злісно вишкірився він на Иванчіка. |
Джюнда насмішливо жертував до дейких колєдників: «Кобесте, сараки, отакі цікаві були й до колєди, єк до їди, отогди би були з вас добрі колєдники, а так з вас лиш добрі калюхачі, а ни колєдники». | Джюнда насмішливо жартував до деяких колядників: «Аби, сараки, отакі цікаві були й до коляди, як до їди, отоді були б із вас добрі колядники, а так із вас лише добрі їдці». |
Тай тогди учів він дітву письма — п’єте почерез десєте. | Та й тоді учив він дітву письму абияк — п’яте почерез десяте. |
Тай навіть и ни витаючіси з Иванчіком, повів йиго просто в хату. | Та й, навіть не вітаючись з Иванчіком, повів його просто в хату. |
Єк соловейко в тужінім лузі, Єк зазулецька в зеленим гаю. | Як соловейко в тужному лузі, Як зозуленька в зеленім гаю. |
А вид гласу гримких пістолет, то у вухах піло тай шиби дзеленькотіли у вікнах. | А від гласу гримких пістолів у вухах пищало та й шиби дзеленчали у вікнах. |
Богови си кривда зробила, шо Арідник прибагаєт и чьоловіка зробити, тай вигулив у него того чьоловіка. | Богові кривдно стало, що Арідник намагається і людину зробити, та й виманив у нього ту людину. |
Довгий, фіґляво всміхаючіси, витавси: «Єк дновав, Ива’?». | Довгий, хитро всміхаючись, вітався: «Як днював, Ива’?». |
Ледви цес звичь скасував новий піп, шо прийшов на місце старого, єк тот умер. | Ледве цей звичай скасував новий піп, що прийшов на місце старого, коли той умер. |
«Ні, Процьку», — червоніючі, заперечів Иванчік. | «Ні, Процьку», — червоніючи, заперечив Иванчік. |
Того вечира на страсти до церкви пішов Лесьо з жінков. | Того вечора на страсті до церкви пішов Лесьо з жінкою. |
А горівки пєть кварий на полонину для ватага, депутата та пастирів — то шє з завгоді налагодив в точєну беривку, красно писану. | А горілки п’ять кварт на полонину для ватага, депутата й пастирів ще загодя Иванчік налив у точену берівку, красно писану. |
То був набудливий чьоловік. | То був набутливий чоловік. |
Одного вечєра перед спанєм ми всі хатов, єк завжде, крим діда, говорили разом з бабов очєнаші. | Одного вечора перед сном ми всією хатою, як завше, крім діда, говорили разом з бабою отченаш. |
Увечєріх поклав надворі на дах курічє єйце, аби там ночювало до рано. | Увечері поклав надворі на дах куряче яйце, аби там ночувало до ранку. |
Бізівно ни мет йиму бірше зазуля ковати на цим світі, бо вна вже йиму отеперечки заковала навіки. | Не буде йому більше зозуля кувати на цім світі, бо вона вже йому отеперечки закувала навіки. |
А Иванчік, то таки аж їв кожде слово, так приєзно слухав. | А Иванчік аж їв кожне слово — так приязно слухав. |
Єк сконав Олексій, то в тот раз на йиго хатєних подах такий страшний ґвавт завівси, шо всім людем у хаті аж кров стигла в жилах. | Коли сконав Олексій, то на горищах його хат такий страшний ґвалт зчинився, що всім людям у хаті аж кров стигла в жилах. |
Федько й тої неділі, єк завжде, пішов по церкві з кружком помижи людий зберати «на Боже», бо він тим, шо належєв до церковного братства, то дуже гоноривси. | Федько й тої неділі, як завжди, пішов по церкві з кружком поміж людей збирати «на Боже», бо він тим, що належав до церковного братства, дуже пишався. |
Устали всі колєдники за столом. | Устали всі колядники за столом. |
На плаю Просічьним, йик злучівси Иванчіків ботей з инчими ботеями, то шо так само ишли на літованє в Ґропу до Фоки, то на Скупову, вже йшов великий ботей овец. | На плаю Просічному з’єднався Иванчіків ботей з іншими ботеями, що так само йшли на літування в Ґропу до Фоки, і на Скупову вже йшов великий ботей овець. |
Мині си здавало, шо то вни з мене насмівалиси, шо я ув один гайтаж укривав полами дранчіни голі коліна, боронічіси з-перед досадних мух. | Мені здавалося, що то вони з мене насміхалися, що я увесь час укривав полами сорочини голі коліна, боронячись від досадних мух. |
— «Та єк ни питавси?. | — Та як не питатися?. |
Та й ци ходєт діти гріти Діда?. | Та й чи ходять діти гріти Діда?. |
Цілий чєс у тій тєжкій лежи боровси він из смертьов, бо вічно однов ногов уже був на тім світі. | Увесь цей час боровся він зі смертю й одною ногою вже був на тім світі. |
Вже на Стрічєнє, хто си на тім розумієт, то видит, хто маєт біршу силу — літо ци шє зима. | Уже на Стрітення, хто на тому розуміється, видно, хто має більшу силу — літо чи ще зима. |
Тошний тусок зачєв давити йиго серце. | Туск давив його серце. |
Лелітка, злодій, видко, полакомивси тій п’єтці, бо видразу закрутив инчеї: «Я вижу, шо ти си наважив, аби я таки тут на дорозі тобі поворожив. | Лелітка, злодій, видко, полакомився на ті гроші, бо відразу закрутив іншої: «Я бачу, що ти наважився, аби я таки тут, на дорозі, тобі поворожив. |
Дим з короди пидоймавси вид земні погабучіними клубками, сірим стовпом просто у небо, а Иванчік уважно слідкував за тим, єк уставав перший дим з ватри. | Дим із короди піднімався від землі хвилями-клубками, сірим стовпом просто в небо, а Иванчік уважно слідкував за тим, як уставав перший дим із ватри. |
Даєт людем умучіним нічь на припочівок. | Дає втомленим людям ніч на перепочинок. |
Він навіть мав ступу до піханя пороху, бо робив йиго сам из ліскового вугля тай салітри. | Він навіть мав ступу до розтирання пороху, бо робив його сам із ліскового вугля й селітри. |
«Ой до хати бідні люде, до хати, до хати, Прошшєйте мнє за роботу, бо хочу вмерати». | «Ой до хати, бідні люди, до хати, до хати, Прощайте мні за роботу, бо хочу вмирати». |
А у хоромах данцівники, знаючі, шо на другий день уже будет по весілю, співали: «А ми гості запрошені, тиждень минув вчєра, Чєс би нам си виберати, дорога шєслива». | А в хоромах танцівники, знаючи, що наступного дня уже буде по весіллі, співали: А ми гості запрошені, тиждень минув вчора, Час би нам ся вибирати, дорога щаслива. |
Ой га, хя, я тим ни трабую». | Ойга, хя, я тим не переймаюся». |
Зайграли знов тримбіти, россипаючі свої голоси далеко по горах. | Заграли знов трембіти, розсипаючи свої голоси далеко по горах. |
Дєкував усім за повницу: «Дєкую вам усім за повницу, бо уна дуже велика. | Дякував усім за повницю: «Дякую вам усім за повницю, бо вона дуже велика. |
А роб’єчі обертин протів усєкого насланя, забезпечівси з Шкиндев оборонов протів насланя, аби ним їх хтос ни сказив, єкби си хтос, напровсєке, найшов на тім весілю такий, шо міг би розмовити тоти пістолета жєбівцем, шо він їх гадав їм замовити, бо на світі є всєкі люде над людьми. | Роблячи обертин проти всякого наслання, убезпечився зі Шкиндею, аби їх хтось не сказив, якби, бува, знайшовся на тім весіллі такий, що міг би розмовити ті пістолі жаб’ївцям, що він їх гадав їм замовити, бо на світі є всякі люди над людьми. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.