target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Тай усі люде тепер так у нас говорєт про Олексія». | Та й усі люди тепер так у нас говорять про Олексія». |
А зрештов, то ми собі даємо». | А зрештою, то ми собі даємо». |
Я ни хочю, аби в мене на весілю співали, шо: «Кухарка загоріла, а скрипичник впивси, Най на ката газда будет, шо на ні спустивси». | Я не хочу, аби в мене на весіллю співали, що: Кухарка загоріла, а скрипичник впився, Най на ката ґазда буде, що на них спустився». |
Але джюпинитиси, то старі діди джюпинилиси, ловили навіть и молоду чєлідь у данец, приспівуючі їй: «Ой єк я си постарію, шия си зібгаєт, Ніхто помай біг ни кажет, лиш назбитки маєт». | Але джюпинитися, то старі діди джюпинилися, ловили навіть і молоду жінку в танець, приспівуючи їй: Ой як я ся постарію, шия ся зібгає, Ніхто «помай Біг» не каже, лиш назбитки має. |
Ни поклонивси й Олексієви, лиш задражнив шє йиго. | Не поклонився й Олексієві, лиш задражнив ще його. |
Кудлатий, єк медвідь. | Кудлатий, як ведмідь. |
«Добре здоров’є!» — помали, аж ліниво видповів хлопец. | «Добре здоров’я!» — помалу, аж ліниво відповів хлопець. |
«Ає, того кортит зо мнов поговорити?. | «Та ну, його кортить зо мною поговорити?. |
Поливали Поливаний понедівнок так, йикби посеред корчьми бійки ни було. | Поливали Поливаний понеділок так, немов посеред корчми бійки й не було. |
«Дєковать! Най и тобі Бог помагаєт, Иванку», — гуртом всі, крім Обарінчука, видповіли косарі. | «Дякуємо! Най і тобі Бог помагає, Иванку», — гуртом, крім Обарінчука, відповіли косарі. |
А він хотів богдай у сні з нев си попестити та поговорити, єк було наєві годі через жінку та устид. | А він хотів бодай у сні з нею попеститися й поговорити, як було наяву годі через жінку й устид. |
А Иванчікова Єлена, то аж таки в непки скакала, така була рада, шо переиначіла Иванчіка, бо цим зволила Шкиндину волю тай зробила собі гонір, бо показала всім, шо її чоловік мусит її слухати, хоть би й ни рад. | А Иванчікова Єлена аж стрибала на радощах від того, що переконала Иванчіка, бо уволила Шкиндину волю й зробила собі гонор, показавши всім, що її чоловік мусить її слухати, хоч би й не рад. |
Аж до самої земні прибигав тисічі головок білєвих невісток, шо молоком си біліли на дідовий Ріжи. | Аж до самої землі пригинав тисячі головок білявих невісток, що молоком біліли на дідовій Ріжі. |
Бо й тепер я до тебе голіруч ни прийшов, бо ни такий я дурний, абих ни розумів, єк треба до тебе, дідочку, йти. | Бо й тепер я до тебе голіруч не прийшов, бо не такий я дурний, аби не розумів, як треба до тебе, дідочку, йти. |
Навіть и бриндзу в путині, то помогли йиму пастирі браями вбриндзити, набити в бербениці тай вагов їх уже сами позадинали, лиш Иванчік сам почістив будзи. | Навіть бринзу в путині помогли йому пастухи браями вбринзити, набити в бербениці та й позакривати, лиш Иванчік сам почистив будзи. |
Манив мене надвір схід сонця. | Манив мене надвір схід сонця. |
Схопиласи тай тріскаючі та лускаючі з серця дверми, взєласи до кутаня в хаті. | Схопилася та й, тріскаючи й лускаючи спересердя дверми, взялася до роботи в хаті. |
Аж на бік йиму рот викривило. | Аж набік йому рот викривило. |
Юріштан казав, бувало, навіть згонити до війта жінок тих поарештованих людий, тай з ними на очєх їх чоловіків вироб’єв, шо лиш му си хотіло. | Юриштан наказував, бувало, навіть згонити до війта жінок тих поарештованих чоловіків і з ними на очах їхніх чоловіків виробляв, що лиш йому хотілося. |
Тай может мара, изчезла би, водити самого чьоловіка вночі так, шо блудив би біда знаєт куда, аж доків би ни запіли перші когути, поопивночі. | Та й може мара, щезла би, водити саму людину вночі так, що блудив би біда знає куди, аж доки би не запіли перші півні по опівночі. |
Єк дала Сапайлиха знати Дарадуді, єк вна погостила в Иванчіка, то ним из серця аж зтелепало на Иванчіка. | Сапайлиха дала знати Дарадуді, як вона погостила в Иванчіка, і ним аж струсило з люті. |
Иванчік був так страшно розигрітий, шо аж з него пара схувала, а так схотілоси було пити, шо аж слина в роті йиму си ґлєджіла. | Иванчік був такий розігрітий, що аж із нього пара валила, і так хотілося йому пити, що аж слина в роті ґлєджілася. |
Иванчіка виддавна покорчувало туда до них скочіти: шош провидіти, признати тай си й ниодного навчіти. | Иванчікові віддавна кортіло туди до них скочити: щось провидіти, признати та й дечого навчитися. |
Зробив я то так доснагу, єк робив то дідо шодня перед сходом сонця. | Зробив я це так достеменно, як робив дідо щодня перед сходом сонця. |
Біда знат куда він ни був. | Біда знає, де він не був. |
Тай тогди ни бійси, шо тот ни зітрет Семенкови чємері тай ни вернет молоко вівцям. | Та й тоді не бійся, що той не утре Семенкові носа й не верне молоко вівцям. |
Єкби то все ни до него липло. | Ніби то все не до нього липло. |
Хоть кожда табора мала свого вибірцу, шо виберав колєдників, котрі мают ити в колєдники, а ни береза, то в Джюндиній таборі так ни було. | Хоч кожна ватага мала свого вибірцю і він, а не береза, вибирав охочих іти в колядники, — та в Джюндиній ватазі так не було. |
Из згарий повироб’єв красні пасовиська, царинки та городи. | На згарах облаштував красні пасовиська, царинки та городи. |
«Иванчіку солоденький, єкби ти знав, єк шшіре я тебе люб’ю. | «Иванчіку солоденький, якби ти знав, як щиро я тебе люблю. |
«Но, то ти деркачь: др-р-р-р», — смієвси дідо. | «Но, то ти деркач: др-р-р-р», — сміявся дідо. |
По бесіді з нев, то Иванчік отєк трошки був шош покмітив, шо вна ниполедви шош лихомислит на него, тай зразу мавси в гадці, єк тай шо вна мет дієти. | Поговоривши з нею, Иванчік ніби трошки був запримітив, що вона щось лихомислить на нього, та й зразу мався на гадці, як та й що вона діятиме. |
Так само верг у бисаги по скруткови титиню, дати ватагови та пастирям на полонині, узєв ґлєґівку ґлєґу, аби було чім заґлєджіти на полонині подоріжшєну. | Так само поклав у бесаги по скруткові тютюну дати ватагові й пастирям на полонині, узяв ґлєґівку ґлєґу, аби було чим заґлєджити на полонині подоріжчину. |
Скривив на голові шєпку на бік тай так, єк буря, крутивси вихром у колесі з жєбівсков чєлідьов. | Скривив на голові шапку набік і, мов буря, крутився вихором у танці із жінкою з Жаб’єго. |
Статочних, порєдних ґазд, то на вирви просили кождий у свою полонину з маргов, аби ни мати дочінінє на полонині з цілов гурмов мішєнників бідних, шо то їх самих бірше повиходит на полонину, єк повигонєт маржини. | Статечних, порядних ґазд навперейми просили кожен у свою полонину з худобою, аби не мати клопоту на полонині з цілою юрмою бідних власників худоби, що їх самих більше повиходить на полонину, ніж повиганяє маржини. |
Иванчік пизнав добре Дарадуду, шо йиму збавити чоловіка — то так значіло, єк комус муху вбити. | Иванчік пізнав добре Дарадуду — йому знищити чоловіка так само значило, як комусь муху вбити. |
Мірувалиси вже з завгоді, котрий з них того літа на полонині в паши маєт старшувати над коровами. | Мірялися вже наперед, котрий із них того літа на полонині в паші має головувати над коровами. |
Але баба корава була, єк зісхла шкіра, ни признаваласи з цим дідови. | Але баба корява була, як висохла шкіра, не признавалася з цим дідові. |
Иванчік, то шє зделеку здоймив крисаню, витаючіси з вівчєрями: «Єк си літуєт на полонині з худобов у вас без нас?. | Иванчік ще здалеку зняв крисаню, вітаючись із вівчарями: «Як літується на полонині з худобою?. |
Инак то ни победив би свого ворога. | Інакше не переможеш свого ворога. |
До смерти вбрали йиго в пролюдне фантє тай обули в нову обув. | До смерті вбрали його у святочну одежу та й узули в нове взуття. |
А єк ишов надвір, то хоть п’єні були люде, а однако знали пошєнувати свого давного головного скрипичника, бо отворили йиму дорогу, єк попови в церкві. | А коли йшов надвір, то хоч і п’яні були люди, однак уміли пошанувати свого давнього головного скрипаля, бо отворили йому дорогу, як попові в церкві. |
А всий нарід, шо на то дівивси серед ночі при світлі єсної ватри, то аж до сліз смієвси, приговорюючі: «Прости Госпідку, праведне Сонечко, Олексієву грішну душу та наші проступки, тай дай йиму на тім світі легкий супочівок, а нам, живушшим на цім світі, продовжи віка та дай веселости». | А увесь нарід, що на то дивився серед ночі при світлі ясної ватри, аж до сліз сміявся, приговорюючи: «Прости, Госпідку, праведне Сонечко, Олексієву грішну душу й наші проступки та й дай йому на тім світі легкий спочивок, а нам, живущим на цім світі, продовж віку та дай веселості». |
Доків дійшов Иванчік з тим дідиком дов Білоберезку, то вже си ціле небо захмарило. | Доки дійшов Иванчік із тим дідиком до Білоберезки, то вже все небо захмарилося. |
А у Юріштана вимотав йиго головский пушкар Красійчук Дмитро, а у Красійчука видкупив йиго Иванчік. | А в Юриштана вимотав його головський пушкар Красійчук Дмитро, а в Красійчука відкупив його Иванчік. |
Шочєс у хоромах скрипіли морозаві постоли. | Час від часу в хоромах скрипіли морозаві постоли. |
Так само уважєв дванаціть день по Семені Стовпнику на погоду кождої днини окроме, й то собі добре запамнєтував, йка погода є котрої днини. | Так само дванадцять днів по Семені Стовпнику спостерігав за погодою щодня й усе собі добре запам’ятовував, яка погода котрої днини. |
«А хотів Дарадуда зробити на Иванчіка насланє?». | «А хотів Дарадуда зробити на Иванчіка наслання?». |
Радуйси, радуйси земне, бо Син Божий си народив. | Радуйся, радуйся земне, бо Син Божий ся народив. |
Кості були першунарі, шо прото фронтові ґазди. | Кості були першунарі, великі ґазди. |
Йкос раз п’єний дєк похотів Иванчіка запусто бити, але Иванчік ни давси, а ймив дєка за груди. | Одного разу п’яний дяк похотів Иванчіка нізащо бити, але Иванчік не дався, а схопив дяка за груди. |
Біда знаєт чій?. | Біда знає чий?. |
Додавали ми жєлю за давнинов. | Додавали мені жалю за давниною. |
А кажут, шо «хотівше шош знати, то треба си за тим гнати», — махнув руков перед ич, єкби хотів муху ймити. | Бо кажуть: якщо хочеш щось знати, то треба ся за тим гнати», — махнув рукою перед очима, немов хотів муху піймати. |
Усі си аж дивували з него, відків тай коли то він усе собі понаберав у голов. | Усі аж дивувалися з нього, звідки та й коли то він усе собі понабирав у голову. |
Ми тут пили, тут гуляли, шоби бжьоли низко сідали». | Ми тут пили, тут гуляли, щоби бджоли низко сідали. |
Я ни трабую, про мене грими, куда єс си направив, тай куда ти гук горит бічі. | Я не переймаюся, про мене, грими, куди гримиш та й куди тебе тягне. |
Ни устидайси, шо я кажу, шо чєс тебе женити, бо доків си ни ожениш, то тє ніхто за ґазду ни мет мати, хоть бес йкий був богачь. | Не устидайся, що я кажу, що час тебе женити, бо доки не оженишся, то тебе ніхто за ґазду не матиме, хоч би яким був багачем. |
Тай вид того дня зачєласи мижи ними война. | Та й від того дня почалася межи ними війна. |
«Низнати єк будет» — далі остро говорив тот мушшінский голос. | «Хтозна, як буде, — далі різко говорив той чоловічий голос. |
Мині си здаєт, шо він би мене в усим слухав тай робив так, єк би я йиму приказувала. | Мені здається, що він би мене в усьому слухав та й робив так, як би я йому наказувала. |
Люде вірили, шо він мав «йиго изчєзби» до вишукуваня крадежий, так він добре потраф’єв на кожду крадіж, де вна була захована. | Люди вірили, що він мав «його», щез би, до вишукування крадіжок — так добре розшукував крадене, де б воно не було заховане. |
«А миром ті, тезку?» — ліниво пулькнув Довгий. | «А миром тобі, тезку?» — ліниво буркнув Довгий. |
Дейка чєлідь, то у четвер прєдет лиш до вечєра, а по вечєри лишєєт прєсти кужіль, бо кажет, вже зайшла п’єтниця. | Деякі жінки в четвер прядуть лиш до вечора, а по вечері покидають прясти кужіль, бо кажуть, що вже зайшла п’ятниця. |
Вна прото ни дурно казала: «Хоть би мнє чоловік за мого любаса й насмерть убив, то ми би жєлю ни було! Бо єк я йиго шшіре люб’ю тай сама смих собі йиго вибрала на любаса, то й жєлувати ни мала бих чого, бо за порєдного любаса жінці й смерть ни страшна». | Адже вона недарма казала: «Хоч би мене чоловік за мого любаса й на смерть убив, то мені б жалю не було! Бо якщо я його щиро люблю та й сама собі його вибрала в коханці, то й не мала б чого жаліти, бо за порядного любаса жінці й смерть не страшна». |
А Костючка, обсипаючі 'їх, далі примов’єла: «Аби си вас ціле ваше житє держєв хліб, плід праведного Сонечка, абесте си так радували ціле своє житє одно одному, єк си радуют люде Божему хлібови, абесте були такі плодючі, єк свєта земня. | А Костючка, обсипаючи їх, далі примовляла: «Аби вас ціле ваше життя тримався хліб, плід праведного Сонечка, аби так раділи ціле своє життя одне одному, як радіють люди Божому хлібові, аби були такі плодючі, як свята земля. |
Та аж цулував Иванчіка, богомолічі, аби розмовив пістолета. | Та аж цілував Иванчіка, молячи, аби розмовив пістолі. |
Наколи день рано, на Пушшінє, наказував нам усім, аби ми варувалиси дес тої днини їсти понадвірю буженицу, бо вліті за тото била би звір маржинку на паши. | Раненько на Пущення наказував нам усім, аби ми остерігалися десь тої днини їсти надворі буженину, бо влітку за це бив би звір маржинку на паші. |
Та хоть йик тоти слова єго пудно були роздражнили, то однаково в ним любу до неї ни вбили, бо він так шшіре її любив, шо на ту любу вже ниєкого ліку ни мав, хоть хотів си навіть вже й сам її збути, старавси ни думати про любу Марічьку, а думав про своє ґаздівство. | Та хоч як ті слова його роздражнили, однак любові в нім до неї не вбили, бо він так щиро її любив, що на ту любов уже ніяких ліків не мав, хоч хотів навіть уже й сам її позбутися, намагався не думати про любу Марічку, а думав про своє ґаздівство. |
Ти, пило!» «А ти хто?». | Ти, пило!» «А ти хто?». |
Здибувалиси ни одни такі там, шо й по рокови або й по бірше ни видалиси мижи собов. | Здибувалися й такі там, що і по рокові або й більше не бачилися. |
Тай меш видіти, шо я видразу знимидію, наколи лиш отворєтси в хату двері». | Та й побачиш, що я відразу зникну, щойно відчиняться в хату двері». |
— «Суда занесла мнє моя біда — давна кортєчка до ліса й до креса, а охіть, то прото біда». | — Сюди занесла мене моя біда — давня охота до лісу й до кріса, а охота — то таки біда». |
Нізашо у світі їм ни пиддамси, бо єк си зачнет война, то мусит си дотів провадити, доків хтос з нас її ни вийграє. | Нізащо у світі їм не піддамся, бо як почнеться война, то мусить доти провадитися, доки хтось із нас її не виграє. |
З лиця краса изслизаєт. | І з лиця краса зіслизає. |
Шпурєла мушшіньми в играшках, єк карапузами. | Жбурляла чоловіками завиграшки, як дітваками. |
Ни прийшов смих до тє їди, лиш доброго слова, але з тобов нима шо говорити. | Не прийшов до тебе їсти, лиш доброго слова сказати, але з тобою нема про що говорити. |
Нічо то ни помогло, шо по вінчіню він перший переступив з церкви поріг надвір, а ни вна, бо він їй, а ни вна йиму, вже на самий почєток мусів зробити волю. | Нічого то не помогло, що по вінчанню він перший переступив із церкви поріг надвір, а не вона, бо він їй, а не вона йому, вже на самому початку мусив зробити волю. |
То шє ни так будет, єк ти собі мислиш. | То ще не так буде, як ти собі мислиш. |
Вже була пізна година, бо надворі добре утовкло. | Була пізня година, надворі добре стемніло. |
Надворі так було тихо, шо навіть пси ни гавкали, лиш йиго вівці блієли в царку. | Надворі так було тихо, що навіть пси не гавкали, лиш його вівці блеяли в царку. |
Буря ломила ліси так, єкби колопні, стелила їх лоском так, єк косар траву стелит. | Буря ломила ліси, немов коноплі, стелила їх лоском так, як косар траву стелить. |
Затускував він за старовітчєнов. | Затужив він за старовітчиною. |
«Дєкуємо ласкаво! Дай Боже й вам шєстя та здоров’я й многаліт из цими свєтками», — говорили колєдники, витаючіси з дідом, заходічі за березов у хату, єк бджьоли у вулий за матков. | «Дякуємо ласкаво! Дай Боже й вам щастя та здоров’я й многа літ із цими святками, — говорили колядники, вітаючись із дідом і заходячи слідом за березою в хату, як бджоли у вулик за маткою. |
Олексій здригнувси. | Олексій здригнувся. |
Коби лиш схотів. | Аби лиш хотів. |
Скарживси вуйні, шо дідо пусто-дурно на мене виваливси, єк на йкого остатника. | Скаржився вуйні, що дідо пусто-дурно на мене визвірився, мов на якого остатника. |
Хто кого перетєгнет тай передужієт, ци «бог» «чьорта», ци «чьорт» «бога». | Хто кого перетягне й подужає, чи «бог» «чорта», чи «чорт» «бога». |
Знов хронув тай потєг Иванчіка за руку д’собі на постіль. | Знов захропів і потягнув Иванчіка за руку до себе на постіль. |
На хітари Ґропи, вид ґонтаря панского ліса, Фока зліз з коня тай стрілив з пістолєти три рази раз по раз. | На межі Ґропи, біля панського лісу, Фока зліз із коня й стрілив із пістоля тричі поспіль. |
Бувало, наші люде ходили з бриндзами аж до Золотої Бані, до Бистриці та до Фальчі Бані, а ни лишень до Сигота. | Бувало, наші люди ходили з бринзами аж до Золотої Бані, до Бистриці та до Фальчі Бані, а не лише до Сигота. |
Лишивси Иванчік сиротов вид свого дєді, й то ни дуже великим леґінем. | Лишився Иванчік сиротою без свого дєді, і то не дуже великим леґенем. |
Я знаю йиго натуру добре, тай тимунь умію добре йиго підійти. | Я знаю його натуру і вмію добре до нього підійти. |
Порожна, стара, почорніла стая дихала шє погіднов зґуров сажі на ватага та депутата, шо перші прийшли д’ній. | Порожня стара почорніла стая дихала ще встояним запахом сажі на ватага й депутата, що першими прийшли до неї. |
Я хоть мав лабки, то однако годі було нев бродити, бо увалила по поєс. | Я хоч мав лабки, то однак годі було бродити, бо увалило по пояс. |
Навіть сам він богато всєких примівок вид них си понаучував. | Навіть сам багато усяких примівок від них понаучувався. |
Поправив свою косу тай разом з усіма косарями наоперед них, єк передовожя, повільно косив на темпо, бо вже ни хотів знов розсипати косарів, тай уважєв, аби, гонічіси за ним, ни переслюговатили косами ручки, ни лишєли гривий пид валами тай аби добре утинали покіс. | Поправив свою косу та й разом з усіма косарями наперед них як провідний повільно косив на темпо, бо вже не хотів знов розсипати косарів та й уважав, аби, ганяючись за ним, не псували косами ручки, не лишали гриви під валками та й аби добре утинали покіс. |
То так осердило Шкиндю, шо він то риштованє зробив запусто. | Це так розсердило Шкиндю, що він те риштування зробив задарма. |
За мнов убіх Педлешко у хату, а за ним увійшов дідо Иванчік. | Слідом за мною вбіг Педлешко в хату, а за ним увійшов дідо Иванчік. |
Вна тої днини лиш випустила єгнєтка з хліва в Ґропу, шо сумно блієли за мамами, ниплекані. | Вона лиш випустила з хліва ягнят, які сумно блеяли за мамами, неплекані. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.