target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
То помахував козєчим фостиком, д’горі на плечя задертим. | То помахував козячим хвостиком, на плечі задертим. |
Розказували одни одним придобашки такі веселі, шо чєсом аж слизи їх обливали вид сміху. | Розказували одні одним придабашки такі веселі, що часом аж сльози їх обливали від сміху. |
Одної днини він зо мнов закладав у пригородку пліт, шо йиго зима розвалила, закопував у земню на ворота стовп тай викопав из земні хрушшєвого чєрвачька. | Одної днини він зо мною закладав у пригородку пліт, що його зима розвалила, закопував у землю на ворота стовп та й викопав із землі хрущевого черв’ячка. |
Ни пустив того року колєдників. | Не пустив того року колядників. |
Видгасив ватри. | Відгасив ватри. |
А тепер він лиш пусто траву вилежуєт», — замисливси Иванчік тай рушив далі в дорогу з своїм ботиєм плаєм у долину. | А тепер він лиш дармо траву вилежує», — замислився Иванчік і рушив далі в дорогу зі своїм ботеєм плаєм у долину. |
А витак пишли круглєка у пасіці дідови на бжьоли, аби си роїли. | А відтак пішли кружка в пасіці дідові на бджоли, щоб роїлися. |
Божим, вічним вогнем палив всу ту ґалу — писланців, помичників та слугів ничістої сили, шо то в особах гаді та єшєрок ними орудуєт злий дух. | Божим, вічним вогнем палив усе те гаддя — посланців, помічників і слуг нечистої сили, що в особах гадюк та ящірок ними орудує злий дух. |
А Обарінчук погадав, шо то лиш Иванчікова коса ни хочєт так рубати, шо він мусит її так борзо острити, то відразу зачєв си з Иванчіка посмівати: «Ийга, отто, хло’, єк твоя коса несет далеко поправок», — тай погірдливо хіхотівси: «Хі, хі, хі, хі-і-і-і». | А Обарінчук погадав, що то Иванчікова коса не хоче рубати, і він мусить її так швидко гострити, тож відразу почав з Иванчіка насміхатися: «Ійга, хло’, як твоя коса несе далеко поправок, — та й погордливо захихотів: — Хі, хі, хі, хі-і-і-і». |
А Иванчік, шо дівивси збоку, то лиш усміхавси тай фалив ватага Карпу оперед мішєнниками: «Розумна в него тота головка. | А Иванчік дивився збоку й лиш усміхався і хвалив ватага Карпу перед власниками худоби: «Розумна в нього головка. |
Вуйко нічьо й словом не обзивавси. | Вуйко й словом не обзивався. |
Позадь тов бійков шош нидовго він поґовів, бо таки у скорим чєсі поніс води на тот світ свому мандаторови Гердлічці. | Після тої бійки недовго він поговів, бо таки в скорім часі поніс води на той світ своєму мандаторові Гердлічці. |
Церква була битком набита людьми, єк муряховина муряхами. | Церква була вщент набита людьми, як мурашник мурахами. |
Ану коби ни хотів, то я би йиму тогди показав, шо то значіт ити на супротивність из ватажком пушкарів Юріштаном». | Ану, якби не захотів, то я би йому тоді показав, що то значить перечити ватажкові пушкарів Юриштанові». |
Але єк уздрів Шкиндя, шо Иванчік ни зчєпаєт бесіду про стрілецтво, то хоть єк потайний був, то однако її перший зчепив, бо через опалистість ни утерпів довше. | Але побачив Шкиндя, що Иванчік не заводить бесіду про стрілецтво, то хоч як потайний був, однак її першим зачепив, бо через запальний характер не втерпів довше. |
Тепла та погідна. | Тепла й погідна. |
«Най Біг даст бірше», — видповів я на закінчєнє. | «Най Біг дасть більше», — відповів я наостанок. |
А самого Федора припадало того тижня у суботу. | А самого Федора припадало того тижня в суботу. |
Учів мене, шо єк си умиваєт хрестєнин до схід сонця рано, то аби ніколи ни стрєсав на земню воду з пальців, єк жид, бо з кождої тої краплі стаєт чьорт. | Учив мене, що коли вмивається християнин до схід сонця рано, то аби ніколи не струшував на землю воду з пальців, як єврей, бо з кожної тої краплі постає чорт. |
А шо він си їм на це ни хочєт потворити, то уни стали йиго ворогами такими, шо у лижці води би йиго втопили, коби лиш могли. | А оскільки він на це не ведеться, то вони стали його ворогами такими, що в ложці води б його втопили, якби лиш могли. |
Й то ретенно Шкиндя з Довгим может йиго навіки звалити з ніг, або надовго покласти в постіль. | І то певно Шкиндя з Довгим можуть його навіки звалити з ніг або надовго покласти в постіль. |
А раз мав він дочінінє из медведем на рибі в Мосірним, на Шикманах. | А раз мав він пригоду з ведмедем на рибі в Мосірнім, на Шикманах. |
Аж кришив її: «З золотого моря Вилетіла золота золотариця, Вогнева вужиця! Вужиця вилетіла: З дванайцітьма головами, Дванайцітьма жєлами, Дванайцітьма єзиками, Тай прилетіла до цего слабого! Жєлами повижєлювала! Єзиками повилизувала! Стрілунасланнє На дно плиявого моря Забрала! Жєлами повитикала! Єзиками повисисала: Ст... | Аж кришив її: З золотого моря Вилетіла золота золотариця, Вогнева вужиця! Вужиця вилетіла З дванадцятьма головами, Дванадцятьма жалами, Дванадцятьма язиками Та й прилетіла до цього слабого! Жалами повижалювала! Язиками повилизувала! Стрілу-наслання На дно плиявого моря Забрала! Жалами повитикала! Язиками повисисала: Ст... |
Наложив люльку з таршука, шо завжде була в него за ременем напоготові, повний тітіню-бакуну з Кобак. | Набив люльку з капшука, що завжди був у нього за ременем напоготові, повний тютюну-бакуну з Кобак. |
Навіть ни позволив йиму подуші дзвонити, бо й говорити з Савиним ни схотів, єк дізнавси, чьо він прийшов. | Навіть не дозволив йому по душі дзвонити, бо й говорити із Савиним не захотів, коли дізнався, чому він прийшов. |
Він чістив та застерігав стрілецкий стрій вид уроків, уїду, споганеня, клику, насланя й усєкого злого діла. | Він чистив і оберігав стрілецький стрій від уроків, уїду, споганення, клику, наслання й усякого злого діла. |
Я тобі, Иванчіку, навмисне дала дві писанці, аби ти вірив, шо я тебе шшіре люб’ю, тай аби ти знав, шо ти в мене того варт. | Я тобі, Иванчіку, навмисне дала дві писанки, аби ти вірив, що я тебе щиро люблю, та й аби знав, що ти в мене того вартий. |
Питавси, й то ни раз, бо лиш наколи я до него поріг у хату переступив, то він видразу борше запитавси: «А Шкиндя де?». | Питався, і то не раз, бо щойно я до нього поріг у хату переступив, він відразу: “А Шкиндя де?”. |
Урвав вав». | Урвав вав». |
Тобі йкої колєдувати колєди: новомодної ци старовіцкої, бо я всєких знаю?». | Тобі якої колядувати коляди: новомодної чи старовіцької, бо я всяких знаю?». |
Але про це зілє я тобі забула вчєре сказати, аби й ти то був знав напровсєке. | Але про це зілля я тобі забула вчора сказати, аби й ти то був знав про всяк випадок. |
А при набуткови був великий заведія. | А при набуткові був великий заводій. |
Баба, ирстєчіси, напомішма из Божими словами клєла діда, на чім світ стоїт: «Воньо ца — біда би ти упала на голов — и сина — Ива’, пусти кота, най так жєсно ни вавчіт — свєтого Духа — ци чюєш — амінь. | Баба хрестилася і навпереміш із Божими словами кляла діда на чім світ стоїть: «Вонімя О-ця — біда би тобі впала на голову — і Сина — Ива’, пусти кота, най так жалісно не нявчить — Святого Духа — чи чуєш — амінь. |
Розвезений, шо най Бог боронит. | Такий розвезений, що най Бог боронить. |
Головний мальфар на всі гори, то й нитрохє си нагрішив на цім світі так, шо йиго тіло за тото могло пудно зигнати. | Головний мольфар на всі гори, то й нагрішив на цім світі так, що його тіло за це могло дуже роздутися. |
На стрілецтвах та риболовли мав він нираз и пригоди, тай то всєкі. | На стрілецтвах та риболовлі мав він не раз і пригоди, та й то всякі. |
Цілу нічь си набували: їли, пили та данцували до білої днини в запусний понедівнок. | Цілу ніч набувалися: їли, пили й танцювали до білої днини в запусний понеділок. |
Хмарки ни було нігде видко. | Хмарки не було ніде видко. |
«Та ни знаю, може, у вечєр на данці прийдет, бо я просив йиго: «Прийди ко хоть у вечєр на толоку, бо будет Иванчік, тай шош ниодно поговоримо». | «Та не знаю, може, увечері на танці прийде, бо я просив його: “Прийди-но хоч увечері на толоку, бо буде Иванчік, та й щось собі поговоримо”. |
Чього инчего горів гук. | Чогось іншого праглося. |
Розіздрівси по горах, по небі, а то нічо ні видко, ні чути надворі. | Роззирнувся по горах, по небу — а то нічого не видко, не чути надворі. |
А шо в нім кипит всередині, то ніхто ни знаєт. | А що в нім кипить усередині, то ніхто не знає. |
То йграв у тримбіту, аж доків уся худоба ни перейшла почерез вогонь на полонину. | І грав у трембіту, доки вся худоба не перейшла через вогонь на полонину. |
Через горівку, то опришки шораз то дужше хлеминділи, а нарешті так знієчілиси, шо пани ни побоїлиси заложити мандатарію навіть в Устєріках над Черемошем, опришкам пид самим носом. | Через горілку опришки все слабшали й нарешті аж так перевелися, що пани не побоялися закласти мандаторію навіть в Устеріках над Черемошем, опришкам під самим носом. |
Любиш ни одному добре зробити. | Любиш не одному добре зробити. |
Найгірше в бегеканю мижи дєками звихавси низенький прицепок, Голько, кутский зайдей, шо зайшов у гори з міста, кушнірічі. | Найгірше в бегеканню між дяками увихався низенький причепок Голько, кутський зайда, що зайшов у гори з міста, кушнірячи. |
В обох старовіцких хатах з коленого протіся почерез хороми, пид плюским дахом, николеним камінєм, кріз брудні шиби в маленьких виконцях світилиси мутні світельця. | В обох старовіцьких хатах із коленого протісся почерез хороми, під пласким дахом, неколеним камінням, крізь брудні шиби в маленьких віконцях світилися каламутні вогники. |
Ботиків пропій видразу у стріліню заветив ціле Костюково весілє, а Иванчік из своїх пістолет, то стрілєв разом з пропійци, бадьорічі їх: «Стрілєйте бізівно! Ни бійтеси, шо вже хтос вам потрафит замовити знов пістолета, єк я їх розмовив, бо я добру оборону поклав вид них». | Ботиків пропій відразу у стрільбі перевершив усе Костюкове весілля, а Иванчік зі своїх пістолів стріляв разом із пропійцями, заохочуючи їх: «Стріляйте сміло! Не бійтеся, що вже хтось вам потрафить замовити знов пістолі, адже я їх розмовив і добру оборону поклав на них». |
Тай казав, шо йик покажетси новий перший раз грубий, товставий, з притешкуватими рогами, зверненим рогом на води, то вліті будет слотний, а взимі сніжний. | Та й казав: якщо вперше покажеться новий, товстий, з приосадкуватими рогами, зверненими на води, то влітку буде сльотавий, а взимку сніжний. |
«А ти гадав, мудраку, шо то можна все то робити чьоловікови, шо він знаєт?» — погано си визвірив Шкиндя. | «А ти гадав, мудраку, що можна все те робити чоловікові, що він знає?» — погано визвірився Шкиндя. |
Ботик цілий чес из ними сушив свою голов, аби екийсни спізнивси з вистрілом, бо то би був для них страшний устид. | Ботик увесь час із ними сушив свою голову, аби якийсь не спізнився з пострілом, бо то би був для них страшний сором. |
Хочю бути икийс чєс на своїй отечіні сам старший и менчий. | Хочу бути якийсь час на своїм обійсті сам старшим і меншим. |
Світ ніхто ни годен перебути. | Світ ніхто не годен перебути. |
Зроду дуже хотів смих, аби й другий так мав, єк и я, тай жив так єк чоловік, а ни гиб з голоду. | Зроду дуже хотів, аби й інший так мав, як і я, та й жив так, як чоловік, а не гиб із голоду. |
Ні, це ни будет». | Ні, цього не буде». |
Відев ждав Шкиндя, ци Иванчік про це перший ни зачєпит говорити. | Певно, ждав Шкиндя, чи Иванчік про це перший не заведе мову. |
А бабу, шо забірше йиго досколоб’ювала, то кілька разів на своїм житю так її пообертав банєнков, єк си обертаєт ціпом сніп на току. | А бабу, що найдужче його доймала, він кілька разів на своїм життю так пообертав, як обертається ціпом сніп на току. |
Нічо йиму ни помогат, хіба поможет йиму вже лиш хрест тай лопата», — сушила голов нивістці Єлені, шо ни мала й мінутки вілної з-перед кутаня в хаті. | Нічого йому не помагає, хіба поможе йому вже лиш хрест та й лопата», — сушила голову невістці Єлені, яка не мала й хвилинки вільної з хатніми роботами. |
Тфі, ци ж це ни побліка», — біг надсідно: «Ото маєт шєстє! Тфі». | Тфі, чи ж це не ганьба, — біг надсадно. |
Поверх неї крешенєк-сердак, а на то зверьхє клала свій кіптарик з плечь. | Поверх неї сардак, а на то зверху клала свій кептарик із пліч. |
Казав, шо тота вода є дуже головна. | Казав, що та вода є дуже важлива. |
Тай котрий котрому на полонині маєт вступати з дороги, нічьом менчий старшему, слабший душшему. | Та й котрий котрому на полонині має вступатися з дороги — менший старшому, слабший дужчому. |
Зразу зпонімлива, а витак шораз, то голоснійше, а нарешті єк си розправив, то так згримів голосом, єк би з полібичка: «Гм… гм… нибоже… ти кажеш, шо я трачу тебе пусто дурно?. | Зразу тихо, відтак щораз голосніше, і нарешті розправився й так загримів голосом, немов із бочки: «Гм… гм… небоже… Ти кажеш, що я трачу тебе пусто-дурно?. |
А це бабу ишє гірше дражнило. | А це бабу ще дужче дражнило. |
Їм си здавало, шо то ни лиш люде, але й кичіри тай ліси з них си сміют. | Їм здавалося, що не лиш люди, а й кичери та ліси з них сміються. |
То була на дуже східним місци побудована церква. | То була на дуже зручному місці побудована церква. |
Хя, шкода, шо він лиш си випераєт, бо то нікуда». | Хя, шкода, що він лиш випирається, бо то марна справа». |
Збігалиси докупи й ценькотіли на него, єк котюги. | Збігалися докупи й дзявкотіли на нього, як собаки. |
Так само був убраний и Юріштанів зєть, пидватажко пушкарів Хромчюк. | Так само був убраний і Юриштанів зять, підватажко пушкарів Хромчук. |
Нираз йшов вид церкви такий кривавий, єк тот єрчюк, шо викривавитси у бійці з баранами. | Не раз ішов від церкви такий кривавий, як той ярчук, що закривавився в бійці з баранами. |
Синєвов держєло надворі. | Синява стояла надворі. |
Він був у порошници через плече, тай з кресом на плечю. | Мав він порохівницю через плече й кріс на плечі. |
«А на кого ж другого?». | «А на кого ж іще?». |
Єк пишли оперед міров на полонину пасти вівці два вивчєрі разом з мішєнниками, то мішєнники їх просили, аби ни завели вівці вни дес на зиму, бо вівця від зими відразу губит молоко. | Перед мірою пішли на полонину пасти овець два вівчарі разом із господарями, то господарі їх просили, аби вони не завели овець десь на сніг, бо вівця від снігу відразу втрачає молоко. |
— «Але відтак я з ним посваривси, бо то ворог, ни чоловік. | — Але відтак я з ним посварився, бо то ворог, не чоловік. |
Витєгав из стрілецкої тобівки гадєчі жєльця, пускав їх у цівки кресів та пістолет, примов’єючі, аби були в стріліню такі острі, єк гадєчі жєльця. | Витягав зі стрілецької тобівки гадючі жальця, пускав їх у цівки крісів та пістолів, примовляючи, аби були в стрільбі такі гострі, як гадючі жальця. |
Він уже видразу зачєв си смієти з нидомотаного попика, шо ни розумівси на хєтрунах. | Він уже відразу почав сміятися з нетямущого попика, що не розумівся на хитрунах. |
Прото, в чоловіка повинна бути крисання на голові, а ни в жінки. | Адже в чоловіка повинна бути крисаня на голові, а не в жінки. |
Видко було по нім, шо ззамолоду був ни бідований. | Видко було по нім, що замолоду був не бідований. |
Він ліг спати, гадав, шо єк уснет, то в сні йиго тот страх минет, але він ни то шо ни вснув, а ни міг навіть й ока зажмурити, бо усєкі гадки зачєли си шибати йиму в голов. | Він ліг спати, гадав, що коли засне, то в сні той страх минеться, але він не лише не заснув, а не міг навіть ока стулити, бо всілякі гадки почали шибати йому в голову. |
Костівска нивістка, Иванчіка Костюкового жінка, Єлена, так само походила з нималого роду — Панкевичівского. | Костівська невістка, Иванчіка Костюкового жінка, Єлена, так само походила з поважного роду — Панкевичівського. |
Ґаздині виходили з хати тай у жертву Богу-Сонцу давали дітворі, дівкам та леґіням писанки, кукуцики, сирені колачіки, а єк того їм ни тєкало, то давали по пригорші бобу. | Ґаздині виходили з хати та й у жертву Богу-Сонцю давали дітворі, дівкам і леґеням писанки, кукуцики, сирні калачики, а коли того їм не вистачало, то давали по пригорщі бобу. |
Из праведного Сонечька повстав Бог. | І з праведного Сонечка постав Бог. |
Молодєта подали собі руки оперед ґаздівского стола, Божего дара, оперед людий тай своїї старині, шо стоєла коло них, благослов’єючі 'їх тай просічі Бога, праведне Сонечко, аби було ласкаве так само їх поблагословити свойов ласков тай злучіти докупи на ціле їх житє. | Молодята подали одне одному руки наперед ґаздівського стола, Божого дару, перед людьми та й своєю старинею, що стояла коло них, благословляючи їх та й просячи Бога, праведне Сонечко, аби було ласкаве так само їх поблагословити своєю ласкою і злучити докупи на ціле їхнє життя. |
Дала цілий рєд новісенького убрання, аби там ни ходив голий та аби си мав у шо перебрати, аби го ков ни утинав. | Дала чимало новісінького убрання, аби там не ходив голий та аби мав у що перебратися, щоб холод йому не дошкуляв. |
А вид Благовішшіня, то вже спали у перемітуваних кошєрах на царинці, пид голим небом, так єк сп’ют на полонині, бо вни си рахували вид Благовішшіня вже до полонини. | А від Благовіщення — то вже спали в перемітуваних кошарах на царинці, під голим небом, так, як сплять на полонині, бо від Благовіщення вони причислялися вже до полонини. |
Тай то добру поклав єс вид себе оборону, Біг би тє побив на гладкій дорозі! Але ти меш видіти, шо я ту оборону всуну вид тебе. | Та й добру поклав від себе оборону, Біг би тебе побив на гладкій дорозі! Але ти побачиш, що я ту оборону відсуну від тебе. |
Я майже ни чюв нієкого голосу, бо й з вуйнов боєвси довго стоєти на дворі. | Я майже не чув ніякого голосу, бо і з вуйною боявся довго стояти надворі. |
Джюнді уводно показувало на примівці, шо то у голов була наслана йиму стріла разом з ружев. | Джюнді завжди показувало на примівці, що в голову була наслана Иванчікові стріла разом із ружею. |
Раз плюєш, а другий раз лижеш. | Раз плюєш, а другий раз лижеш. |
Ой ні, дєкувати Богу», — погадав я собі видразу. | Ой ні, дякувати Богу, — погадав я собі відразу. |
Дививси веселими, великими, синими, єк небо, очіма, на пропійців, єк то вни борзо та гордо знов си лагодили до стріліня з своїх пістолет. | Дивився веселими великими синіми, як небо, очима на пропійців, як вони швидко й гордо знов готуються до стрільби. |
Серед ночі лиш спросонку Шкиндя крикнув на когос: «Жди! Я вже йду надвір!» — схопивси з постелі тай лиш побіг надвір. | Серед ночі лиш спросонку Шкиндя крикнув на когось: “Жди! Я вже йду надвір!” — схопився з постелі й побіг. |
У середу то бив белеґу царинками на оплотишиях та закладав плоти, розвалені взимі замітьми. | У середу бив белеґу царинками на загородах і ремонтував плоти, розвалені взимку заметами. |
Иванчік твердо вірив, шо єк би дістав тот цвіт в опівніч Ивана Купала у свої руки, то тогди вже би си нікого ни боєв на світі, бо знав би навіть ту мудрість, шо лиш одни чьорти її знают тай вигадуют. | Иванчік твердо вірив, що якби дістав той цвіт опівночі на Йвана Купала у свої руки, то вже б нікого не боявся на світі, бо знав би навіть ту мудрість, яку лиш самі чорти знають і вигадують. |
Уни два нікого си ни боєли ні в стрілецтві, ні в мальфарстві, бо Довгий лиш на мальфах жив тай у ні вічно дуфав. | Вони два нікого не боялися ні в стрілецтві, ні в мольфарстві, бо Довгий лиш на мальфах жив і вічно щось ворожив. |
Сего року, о, видиш — буде рана весна найліпшя, бо у него лапки передні сеї весни є довші й бирше оброслі. | Цього року — о, видиш — буде рання весна найліпша, бо у черв’ячка лапки передні цієї весни довші й більше оброслі. |
Але ни попи. | Але не попи. |
«Лагідні, — крикнули пропійце всі єк оден, тай так, єкби ліс від вітру, зашуміли їм у тот раз пістолета в руках над головами так буйно, шо порхєй Ботиків кінь аж дуба під ним став и через то Ботик трошки спізнив дати коменду до стріліня. | «Готові», — крикнули пропійці всі як один, та й так буйно, як би ліс від вітру, зашуміли пістолі в руках над головами, що боязкий Ботиків кінь аж дуба під ним став, і через те Ботик трішки спізнився дати команду до стрільби. |
Вже на другий день мусіли винести з хати в хороми Олексієво тіло, бо видразу вно пудно тєнуло. | Уже на другий день мусили винести з хати в хороми Олексієве тіло, бо від нього пішов запах. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.