Split (1)

train · 9.85k rows

target stringlengths 3 926	source stringlengths 3 923
Я так борзо ни озму годованців, ой ні.	Я так швидко не візьму годованців, ой ні.
Лиш кутали коло хатий маржинку тай набувалиси одни в одних на колєдниках.	Лиш доглядали маржинку та й набувалися одні в одних у колядниках.
Аж настанет Божя весна, то зблага говорит, Берет богач бук у руки, вид собак боронит: «Гій, собако, устекла бес, підеш на жинтицу, Через тебе я ни зробю всу свою травицу.	Аж настане Божа весна, то зблага говорить, Бере багач бук у руки, від собак боронить: «Гій, собако, устекла би, підеш на жинтицю, Через тебе я не зроблю всю свою травицю.
Навіть нираз той по полонинским ході сушит в полонинах худибку студіньов та шариґов.	Навіть іноді й після полонинського ходу сушить у полонинах худібку студінню та шарґою.
Уни двоє мижи собов уводно ишли на джюрджю.	Вони двоє завжди суперечили одне одному.
День був дуже погідний.	День був дуже погідний.
Про усе говорила по людски так, єк то си годит мижи вінчєними говорити й радитиси.	Про все говорила по-людськи, так, як то годиться межи вінчаними говорити й радитися.
Вбиваєт охіть чоловіка до жінки, бо хоть кажут, шо слово ни стріла, але вно гірше від стріли.	Вбиває охоту чоловіка до жінки, бо хоч і кажуть, що слово не стріла, але воно гірше від стріли.
Прийди попередь нас три рази, тай єк и за третим разом йиго ни пизнаєш, то він си лишит далі з нами, бо принадивси він у нашім товаристві бути.	Пройди поперед нас тричі, і якщо й за третім разом його не впізнаєш, то він залишиться з нами, бо прижився він у нашім товаристві.
В баби стара, стара».	В баби стара, стара».
Иванчік сів на стільчику коло Маковія, а він, курічі люльку, казав, шо вчєра увечєр на Реґесі шє й ни додоїли всі вівці, лишень шо внесли перше молоко вид овец у стаю, тай йиго вже ни доцідив у путину Семенко, бо йиго нараз вергло від путини просто у ватру.	Иванчік сів на стільчику коло Маковія, а він, курячи люльку, казав, що вчора увечері на Реґесі ще й не додоїли всіх овець, лише внесли перше молоко в стаю, та й навіть його вже не доцідив у путину Семенко, бо його нараз кинуло від путини просто у ватру.
«Ми оба з отсим леґінем є стрільці», — Дмитруш устав з лавиці тай став у попровень з Иванчіком серед хати, а Иванчік говорив далі: — «Ми си вибрали на стрілецтво тай переймили смих куницу.	«Ми обидва з оцим леґенем стрільці, — Дмитруш устав із лавиці та й став поруч з Иванчіком серед хати, а Иванчік говорив далі: — Ми вибралися на стрілецтво та й переймили куницю.
Тай вузоньку ручку, вид коліна, то він ніколи ни гнав, бо в него завжде була ручка широка, з-поза плечя брана.	Та й вузеньку ручку, від коліна, він ніколи не гнав, у нього завжди була ручка широка, із замахом з-поза плеча.
Він помаленьки мусів си заправ’єти до ґаздівства, тай разом из свойов мамов Маріков зачєв видразу нисогірше ґаздувати.	Він помаленьку мусив братися до ґаздівства та й разом зі своєю мамою Марікою почав відразу несогірше ґаздувати.
Він навіть вже ни забізовував свою роботу сам обробєти, мусів донаймати вже робітників и на своє ґаздівство.	Він навіть уже не мав змоги свою роботу сам обробляти, мусив донаймати вже робітників і на своє ґаздівство.
А він би був таки подав їй за то свої очі з голови, так то дуже любив.	А він навіть очі з голови був би вийняв і віддав їй — так дуже любив.
Дмитро Бичюків, то своє пістолє клав у пліт тай криз пліт из него стрілєв, так охаблено торгало: боєвси, аби си йиму ни вирвало из рук або шоби ни обтовкло йиму чіколонки.	Натомість Дмитро Бичуків свій пістоль клав у пліт та й крізь пліт із нього стріляв: боявся, аби той не вирвався йому з рук або щоб не обтовкло йому пальці.
Подала Олексієви всі тоти штири кукуцики хліба з кінців гробу, аби мав там шо їсти.	Подала Олексієві всі ті чотири кукуцики хліба з кінців гробу, аби мав там що їсти.
Й тимунь то Иванчік з таков самов віров, єк то робили йиго предки з первовіків, приступав того вівтірка у вечєр оперед живнов середов палити діда на своїм городі, пид Великдень воскресенія матери земні з мертвого сну.	Тому Иванчік із такою само вірою, як то робили його предки з первовіків, приступав того вівторка увечері перед Живною середою палити «діда» на своїм городі під Великдень воскресіння матері-землі з мертвого сну.
Ниодну ми толоку оден одному видбули ци то піхотну, ци волову, нічом добрі сусіде.	Не одну ми толоку один одному відбули чи то пішо, чи кіньми, як добрі сусіди.
Тогди вночі, то перший раз у наших горах так прорідли первовічні ліси, шо куда були праліси, то туда лиш згари з глібокими виворотями полишєлиси.	Тоді вночі вперше в наших горах так проріділи первовічні ліси, що де були праліси, там лише згари з глибокими виворотами полишалися.
Відав вже я ни діжду, аби й йиму так зайграли тримбіти умерскої, єк Шкинди».	Певно, уже я не діжду, аби і йому так заграли трембіти на смерть, як Шкинді».
Нічьо би їй ни поміг у хаті, шо значіт за маково зерно.	Нічого би їй не поміг у хаті й за макове зерно.
Але вже Юріштанова погроза ни подогонила Иванчіка, бо саме дес у тим чєсі знесли устєріцку мандаторію, тай ни то Юріштан, але й сам пан Гердлічка на низке сів.	Але вже Юриштанова погроза не надто бентежила Иванчіка, бо саме десь у той час знесли устеріцьку мандаторію, та й не лише Юриштан, але й сам пан Гердлічка на низьке сів.
То знов болючьо ловивси спаренов пушков за гачю, або утихомирев біль пушки у кудлатим волосю на голові.	То знов болюче хапався обпеченими пальцями за штани або тамував біль пучок у кудлатому волоссі на голові.
Мині найліпше смакувала пшениця з маком й медом, бо фист солодка була.	Мені найліпше смакувала пшениця з маком і медом, бо дуже солодка була.
Й чюти ни хотіла тото, шо він зачєв був їй говорити про погоду.	І чути не хотіла того, що він почав був їй говорити про погоду.
А на конех, у бисагах, було в них повно готових до стріліня пістолет та пороху до них.	А на конях, у бесагах, було в них повно готових до стрільби пістолів і пороху до них.
А в корчьмі жиди так си звивали, йик гадя в клубку, насипаючі ґаздам, ґаздиням та ґаздивським дітям горівку у відра, берівки та баклаги.	А в корчмі євреї так звивались, як гаддя в клубку, наливаючи ґаздам, ґаздиням і ґаздівським дітям горілку у відра, берівки й баклаги.
На Танасія, взимі, вуйко перезерав оплоти из сінами, кілько вигудувано сіна.	На Танасія, взимку, вуйко оглядав оплоти з сіном, скільки його вигодувано.
Але про тот сон никому ни фаливси.	Але про той сон нікому не розказував.
«Ага, ага, но то шє нидорого удер, кріс душу йиму маму», — говорив Шкиндя так повільно, єк би шош вираховував у своїй голові.	«Ага, ага, но, ще недорого здер, кріс душу йому маму, — говорив Шкиндя так повільно, немов щось вираховував у своїй голові.
Убрала трійцу усєлякими зілями чьорногірскими й городними.	Прибрала його всіляким зіллям чорногірським і городнім.
На дворі западав потемок.	Надворі западав потемок.
«И-и-иди-и-и ти, дурню оден, ни хамчі ми дурницу, — сердито вискіривси на него Обарінчук.	«І-і-іди-и-и ти, дурню, не кажи мені дурниць, — сердито вишкірився на нього Обарінчук.
«Брешеш, єк пес», — осердивси Шкиндя.	«Брешеш, як пес», — розсердився Шкиндя.
Отворю тобі дорогу, водєний чорнокнижнику, але варунково.	Отворю тобі дорогу, водяний чорнокнижнику, але варунково.
«А це Костюкового Иванчіка син», — сказав Ботик, тай нишком глипнув на свою дівчєну, шо ніби дивиласи на синиці, але потайки цілила оком на Дмитрушу, а єк уздріла, шо Ботик то заздрів, то почєрленіла в лице так, єк єгода на калині.	«А це Костюкового Иванчіка син», — сказав Ботик та й нишком глипнув на свою дівчину, що ніби дивилася на синиці, але потайки цілила оком на Дмитрушу, а коли побачила, що Ботик то завважив, то почервоніла на лиці так, як ягода на калині.
Господи! Єк тот обертин подогонив її в Гуках на Грамітним, то фижнув нев з коня, єк онучков.	Господи! Коли той обертин наздогнав її в Гуках на Грамітному, то жбурнув її з коня, як онучу.
Повні бисаги зніс Иванчік з Чорногори того зіля собі тай людем на лікарство.	Повні бесаги зніс Иванчік із Чорногори того зілля собі та й людям на ліки.
А єк ни послухаєт тай буде далі бурти класти, то ми йиго раз-два окротимо.	А якщо не послухає та й буде далі бурти класти, то ми його на раз-два впокоримо.
«Та єк би ні, — аж скришивси Ботик з серця.	«Та як би ні, — геть розхвилювався Ботик.
Бо вид дзвінниці піп завжде зачінав усамперед свєтити паски.	Бо від дзвіниці піп завжди починав святити паски.
Навіть забув заперти двері за собов, тай усі люде, шо були в хаті коло Олексія, то верглиси того пудного вавканя в хоромах, бо зрозуміли, шо то «нивмиваний» перевергси в кота, тай, лєшуючі на Олексієву душу, так пудно скамузивси на цего сторонского чоловіка, бо він бізівно шош может пошкодити «йиму» зчєзби.	Навіть забув заперти двері за собою, та й усі люди, що були в хаті коло Олексія, скинулися на те страшне нявкання в хоромах, бо зрозуміли, що то «невмиваний» перекинувся на кота та й, важачи на Олексієву душу, так зреагував на цього сторонського чоловіка, який, певно, може якось нашкодити «йому», щез би.
Зразу, то удавав, шо си ни сердит, тай ишє гірше її дражнив, доґобуючі словами.	Одразу вдавав, що не сердиться, та й ще гірше її дражнив, доймаючи словами.
Але єк я здогадавси, то вже все було запізно, бо стріла вже була в мене у голові».	Але здогадався запізно, бо стріла вже була в мене в голові».
Дєдя її, урадуваний, шо дівчина протухла, пустивси відразу пускати котика надвір, але Дарадудиха запоперечіла: «Ні, ні, ни пускайте цего котика на двір, бо то на инчего котика Дарадуда там у ватрєнику мицкає, а ни на цего».	Дєдя, радий, що дівчина почула, кинувся пускати котика надвір, але Дарадудиха заперечила: «Ні, ні, не пускайте цього котика надвір, бо то іншого котика Дарадуда там у ватернику кличе, а не цього».
Ти ни дивиси на то, шо він виглєдаєт такий благонький.	Ти не зважай на то, що він на вигляд такий благенький.
За столом Иванчік всамперед поділивси з усіма свєчєним єйцем, а відтак їли дору з паскавником, бо паску почінали в него аж по опроводах на Юрія.	За столом Иванчік насамперед поділився з усіма свяченим яйцем, а відтак їли дору з пасківника, бо паску починали в нього аж по проводах на Юрія.
Потихоньки зибрав він ровту, й то майже самих бабий, бо з мушшін лиш пару людий узєв из собов, тай пишов ловити Штолу.	Потихеньку зібрав він роту, і то майже самих жінок, лише кількох чоловіків узяв із собою, та й пішов ловити Штолу.
А за ними, по разови поступаючі, посувавси полонинов наоперед мішіня старший вівчєр Ґаджума: «Бир, би-и-иррр! Бир!» — приспирував він вівці, помахуючі на ні по разови вівчєрсков ботов, аби не летів борзо наперед писаний ботей, а помали аби йшов пасом у зеленій паши.	А за ними, повільно ступаючи, посувався полониною наперед отари старший вівчар Ґаджума: «Бир, би-и-ир-р-р! Бир!» — приструнював він овець, помахуючи на них вівчарською ботою, аби не йшов швидко писаний ботей, а помалу рухався попасом у зеленій траві.
Він добре їх знав, бо нираз вліті й узимі, блудькаючі лісами з кресом, ховавси пид ні, єк спіймала, бувало, фортуна, бо то були такі хєхлаті смереки, шо аби була йшла єка плова вліті або взимі вієла й найпуднійшя фіфола, то під ними страху ни було, бо ховавси, єк пид халаш.	Він добре їх знав, бо не раз улітку й узимку, блукаючи лісами з крісом, ховався під них, як спіткала, бувало, негода, бо то були такі густі смереки, що навіть під час зливи влітку або щонайлютішої віхоли взимку під ними страху не було, бо ховався, як під намет.
Косарі смієлиси, а Обарінчук постав’євси: «Мете видіти, шо таки навмисне буду косити наоперед него, бо хочу видіти, ци він годен шош ми подієти за тото, шо я го понижу в кішни.	Косарі сміялися, а Обарінчук надимався: «Побачите, що таки навмисне коситиму наперед нього, бо хочу видіти, чи він годен щось мені подіяти за те, що я його здолаю в кішні.
Ни журиси лиш тим, Дми’, шо ми вже два ни прибагнемо з них зробити такий сміх, шо й одно пістолє в них ни спалит без нашеї аді волі».	Не журися лиш тим, Дми’, що ми вже два не прибагнемо з них зробити такий сміх, що жоден пістоль у них не стрельне без нашої, ади, волі».
У неділю вара спати з жінков, бо діти каліки би си начінили.	У неділю не можна спати з жінкою, бо можна зачати дитину-каліку.
Аж здригнувси: «Вере це, хло’, ни Шкиндя з Довгим повітрили, де я си повертаю?.	Аж здригнувся: «А чи це, хло’, не Шкиндя з Довгим повітрили, де я подівся?.
Инчеї ради ни мав и ни знав, шо з бабов дієти.	Іншої ради не мав і не знав, що з бабою діяти.
Файнивси він протів Марічки, бо й тої ночі вна си йиму снила — шо дес у лісі, під хєхлатов смереков, на мнєконьким моху пестивси та цулувавси з нев.	Чепурився задля Марічки, бо й тої ночі вона йому снилася: що десь у лісі під густою смерекою на м’якенькому моху пестився й цілувався з нею.
Видко, шо й тот старєчок у чорним сардачку, латаних на колінах гачох та підшитих постоліх на ногах мав охоту балакати з Иванчіком, бо видразу легонько отворив до бесіди запалі в рот, в клин подовговаті губи.	Видко, що й той дідок у чорнім сардачку, латаних на колінах штанах і підшитих постолах на ногах мав охоту балакати з Иванчіком, бо відразу легенько відкрив до бесіди запалі в рот, у клин подовгуваті губи.
Казав, шо то є гріхові слова й ни варт мині си їх через тото учіти, бо то ни до мене, тай я шє замалий їх знати.	Казав, що то гріховні слова, і через це не варт мені їх учитися, бо вони не для мене, та і я замалий іще їх знати.
Мало си шо цілий світ ни завалив вид Арідникового гласу, а вид того чєсу у саму опівничь кождого року на Благовішшінє зувезде, з цілого світа, злітаютси чьорти, упирі, відьми, лісни, бісиці, градівники й вся ничіста сила, шо пидлєгаєт йиму, «изчез би», до него на репорт.	Мало цілий світ не завалився від Арідникового гласу, а від того часу опівночі щороку на Благовіщення звідусіль, із цілого світу, злітаються чорти, упирі, відьми, лісні, бісиці, градівники й уся нечиста сила, що підлягає «йому», щез би, до нього на рапорт.
Треба си до него розумно брати, хотівше звернути йиго з ніг, бо він єк би си добре попуртав, то нима бізівности, может и нас звернути з ніг, бо він, видко, шо добрий свердлик».	Треба до нього розумно братись, якщо хочемо звернути його з ніг, бо якби він добре набрався сил, то нема певності, що не зміг би й нас звернути з ніг, бо він, видко, добрий свердлик».
Смутно дівилиси полонини увосени на плаї стримкі та каменисті, єк сходила тими плаями весело худоба.	Смутно дивилися полонини увосени на плаї стрімкі та каменисті, якими весело сходила худоба.
Пусто нічьо й ни говори лиш.	Пусто нічо й не говори лиш.
Бувало, куда йшов піп на икус требу ци на набуток, то й Бровка з ним йшов.	Бувало, куди йшов піп на якусь требу чи на набуток, то й Бровка з ним ішов.
Иванчік говорив ту молитву-примівку стародавну, шо лиш йиго одного на всі гори навчів говорити Олексій з Плоскої.	Иванчік говорив ту молитву-примівку стародавню, що лиш його одного на всі гори навчив говорити Олексій із Плоскої.
Аж одежини на собі ни чув з великого жєху.	Аж одежини на собі не чув із великого жаху.
Засохрани її, Госпидку, вид кіточьки, вид фиси й вид звіри, вид лихого чьоловіка, й вид чередінників й чінатарьок.	Сохрани її, Госпідку, від кіточки, від фиси й від звіра, від лихого чоловіка й від чародійників та відьом.
Курили ладаном та осинов.	Курили ладаном та осиною.
Видко, шо йкіс молоді люде игралиси в зимах, ни питали, шо студінь.	Видко, якісь молоді люди гралися в снігах, не питали, що студінь.
Розчіпірєючі пальці, поклав обі долоні на стів.	Розчепіривши пальці, поклав обидві долоні на стіл.
Знав їх парсуну, тай ни трабував їх кипом.	Знав їхню вдачу та й не переймався тим.
Єк кажет піп, свєтивбиси, у церкві на наказаню, — «то дикуни, а ни люде».	Як каже піп, святився б, у церкві на казанню, “то дикуни, а не люди”».
Він волів из товариством ходити своїми дорогами, єк мучітиси у школі.	Він волів із товариством ходити своїми дорогами, а не мучитися в школі.
Ватаг так поважєв Иванчіка, шо самі овечі будзи сира з подрі йиму дав, полуднєшні.	Ватаг так поважав Иванчіка, що самі овечі будзи з горища йому дав, з обідніх удоїв.
Але єк переступив хатєний поріг, то йиго страх минув.	Але коли переступив поріг хати, страх минув.
А нам двом з Марічков широко хоть-куда пити тай можемо хоть-єк довго побути, то баю нима, бо є из-за кого.	А нам двом із Марічкою широко хоч куди піти, та й можемо хоч як довго побути.
Навіть зичів гроші у жидів на трат, тай ни боєвси, шо вни заберут йиго маєток за довги, бо він дітий ни мав тай маєтком ни питав.	Навіть зичив гроші в євреїв, витрачав і не боявся, що вони заберуть його маєток за борги, бо він дітей не мав та й маєтком не переймався.
Єк молодєчьок, біг борше боронити мене вид кутюги, а хоть низадовго вже мав змінєти й вісімдесєтку, то йиму нічьо ни значіло — одним бігом біг ми на поратунок.	Як парубок, кинувся боронити мене від собацюри, і хоч невдовзі вже мав розміняти й вісімдесятку, то для нього нічого не значило — легко біг мені на порятунок.
Сонце мало коли визерало з-поза чьорних, тєжких хмар.	Сонце украй рідко визирало з-поза чорних, тяжких хмар.
Він був такий сердитий за тото на Иванчіка, шо виверг йиго з ручки, шо мало шо ни тєв у Иванчіка косов, єк у штуба сокиров.	Він був такий сердитий на Иванчіка за те, що той викинув його з ручки, що мало що не тяв у Иванчіка косою, як у стовбур сокирою.
«Довгий говорив тобі про мене?».	«Довгий говорив тобі про мене?».
Нидобре у ню садити сад ані сієти сюбину, бо мет середно родити.	Недобре цього дня садити сад ані сіяти озимину, бо буде середньо родити.
Твої клєтьби до мене ни мают моци та путері.	Твої клятьби не мають сили на мене.
Але єк ни знаєш, то хоть би я ни повинен це тобі сказати, то скажу, біда тє бери.	Але якщо не знаєш, то хоч би я не повинен це тобі казати, проте скажу, біда тебе бери.
А може, підет з нев и на данец в коршму.	А може, піде з нею і в танець у корчмі.
Сама співанка співала, людий веселила.	Сама співанка співала, людей веселила.
Нидурно то приказуют старі люде, шо на Великдень пид пасков и найпушший кінь буйно йдет.	Недарма кажуть старі люди, що на Великдень під паскою і найгірший кінь буйно йде.
Закориласи вадитиси з ним, бо ни хотіла Божі молитви переривати клєтьбами тай через біду падати у гріхє.	Не ставала з ним до сварки, бо не хотіла Божі молитви переривати клятьбами та й через ту біду впадати в гріх.
Тай кожда ростина на земни, шо тої днини коло неї робив би, то би всхла.	Та й кожна рослина на землі, що тої днини коло неї робив би, усохла б.
Тай наповнєючі йиго голов образами всіляких голих жінок, збералиси в ній разом докупи, єк вода в запертій гати на ріці.	Наповнили його голову образи всіляких голих жінок, зібралися в ній разом, як вода в запертій гаті на ріці.
Ждав лиш на старого, шо, ниспокійно ступакуючі серед хати ногами, шє наказував Єлені, єк то маєт бути: «Так си тобі треба кутати, аби ми всі четверо пишли й на посіжінє, й на комашню, бо то Шкиндя нам був и сусід близкий, и близкий родич по твоїм плечу», — Иванчік важко зітхнув.	Ждав лиш на старого, який, неспокійно походжаючи серед хати, ще наказував Єлені, як то має бути: «Так тобі треба впоратися з хатньою роботою, аби ми всі четверо пішли й на посіжіння, й на поминки, бо Шкиндя нам був і сусід близький, і близький родич по твоїм плечу, — Иванчік тяжко зітхнув.
Бувало, навіть й у млин ходили до Рус Полєн, бо там мнєко мололи овес.	Бувало, навіть у млин ходили до Рус-Полян, бо там м’яко мололи овес.
Ми потрафимо и двері у кліть уломити, у хаті череп є на печі кухаркам побити тай тобі, иржєвчє, ребра поломити, скоро лиш шош нам будет нидогода, бо доків горівка з бербениц вонит, то ми ни хочемо шє співати, шо: «А заріжу кугутика тай заріжу ганю, Бо цисе вже по весілю, тай по видриґаню».	Ми потрафимо і двері в кліть зламати, у хаті череп’я на печі кухаркам побити та й тобі, іржавче, ребра поломити, скоро лиш щось нам буде недогода, бо доки чути з бербениць запах горілки, то ми не хочемо ще співати, що: А заріжу когутика та й заріжу ґаню, Бо оце вже по весіллю та й по видриґаню».
Аж у грудех му свистало, єкби спороватому дідови.	Аж у грудях йому свистало, немов дихавичному дідові.
На ґаздивских царинках, пообкладуваних кориновими плотами у високе кілє з моцними ужвами, згорда бутіли та вирикували сірі воли крутогорі.	На ґаздівських царинках, обгороджених вориновими плотами у високе кілля з міцними ужвами, згорда буті́ли й вири́кували сірі воли круторогі.
Навіть Шкиндя з Довгим тай Иванчік в тот понедівнок повернули оперед корчьми на данці, хоть, окрим сити, вни иначе ничо ни пили.	Навіть Шкиндя з Довгим та й Иванчік того понеділка зайшли на танці перед корчмою, хоч, окрім сити, вони нічого не пили.
А він на всу хату голосно молотив словами стрілу, єк ціпом сніп.	А він на всю хату голосно молотив словами стрілу, як ціпом сніп.
А він так, єкби вішший того, фіґляво усміхнувси, тай ишє блишше приближивси д’ній, майже у поровеньки з нев став.	А він так, як би віщий того, грайливо усміхнувся та й наблизився до неї, майже поруч із нею став.
Відколи Иванчік зайшов у заґер из самим Дарадудов, то ни мав ні вночі, ні вдень чістої години.	Відколи Иванчік загнівався із самим Дарадудою, то не мав ні вночі, ні вдень чистої години.

Subsets and Splits

No community queries yet

The top public SQL queries from the community will appear here once available.