target stringlengths 3 926 | source stringlengths 3 923 |
|---|---|
Тай, єкто кажут, нима шо си дивити на людскі бесіди, лиш треба мати свій розум при собі. | Та й, як то кажуть, нема чого зважати на людські бесіди, лиш треба мати свій розум при собі. |
Тот чєпелик, шо дідо йиго завжде носив при собі коло ременя на остушсі, зсилений разом из громовов трісков й гадєчьов пацирков, походив вид головного мальфаря Олексія из Плоскої, у дарунку для діда йиго виклепав из вістря коси досвіта на Свєтий вечєр у ватернику Олексій, голий, так дехіро, шо при тій роботі ни чюв нічі... | Той чепелик, що дідо його завжди носив при собі коло ременя на мотузці, зсилений разом із громовою тріскою і гадючою пациркою, походив від головного мольфара Олексія з Плоскої, у дарунок для діда Олексій його виклепав із вістря коси вдосвіта на Святий вечір у ватернику — голий, і то так, що при тій роботі не чув нічийо... |
«У стадарку коний». | «У стадарку коней». |
Він такий був стрілец, шо на йку звірину наставив стрій, така у него впала. | Він такий був стрілець, що на яку звірину наставив пастку, така в неї і впала. |
Уже увечер перед Илями, то в Шкинді все було єк річ прилагожено на тоту толоку: голубці були нароблені, юшки наварені тай хліб напечений стоєв у два рєди на сволоках в обидвох хатах. | Уже ввечері перед Іллею в Шкинді все було готове до толоки: голубці нароблені, юшки наварені та й хліб напечений стояв у два ряди на сволоках в обох хатах. |
А опришки, єк файно си покунтетували ситов їдов, то їх ватажко уставив усіх оперед шопи в оден рєд, тай сказав до Шумея: «Ану пизнавай, котре твій син?. | А опришки всмак наїлися, і їхній ватажко вишикував усіх наперед шопи в один ряд та й сказав до Шумея: «Ану пізнавай, котре твій син?. |
Боже! Аж изтіпси над тим порохом. | Боже! Як зрадів він тому пороху. |
У старім толубі ожив молодечій порив. | У старім тулубі ожив молодечий порив. |
Давно у горах були майже скрізь великі преліси. | Давно в горах були майже скрізь великі праліси. |
Нам аж пуду дало, йкої біди дідо так реготитси, ци ни здурів. | Нам аж лячно стало, якої біди дідо так регоче, чи не здурів. |
Розказував за кожду днину у тижни, йке вна маєт значінє, бо кожда днина маєт свій рахунок й свою особу. | Розказував про кожен день тижня, яке він має значення — бо кожен день має свій рахунок і свою особу. |
Ховавси зперед людий тай туда, лісами, цілу днину любувавси нев гадками у своїй голові так, шо аж йиго з того голов боліла. | Ховався від людей і там, у лісах, цілий день милувався нею гадками у своїй голові так, що аж його з того голова боліла. |
Прото старовіцке, шє Бог знаєт, колишнє то коромесло. | Адже старовіцьке, ще бозна колишнє те коромисло. |
А народу то так було повно в корчьмі, шо ни було де иглу пустити. | А народу стільки прийшло в корчму, що ніде було й голку впустити. |
Лиш боєлиси одного, ци Иванчік в то говінє ни стрілив законом у Хреста, бо тогди би тєжше було шош йиму подієти, бо боронила би йиго ничіста сила. | Лиш боялися одного, чи Иванчік у той піст не стрілив причастя у Христа, бо тоді тяжче було би щось йому заподіяти, бо його боронила б нечиста сила. |
Тай тимунь то тепер повстала така нинависть на світі, шо оден одного иззів би через земню. | Тому тепер постала така ненависть на світі, що один одного з’їв би через землю. |
У дожь йиго переміню». | На дощ його переміню». |
Але з косарів однако ніхто ни поваживси рубати наоперед него, бо всі ждали, аби він йшов косити наперед. | Однак ніхто з косарів не зважився рубати наперед нього, бо всі ждали, аби він ішов косити наперед. |
Набій помнєкшив. | Набій пом’якшив. |
У нім переміг голос душі ґазди над голосом душі стрільця. | У ньому переміг голос душі ґазди над голосом душі стрільця. |
Ни міг Дмитруш нічо вдієти з чєлідьов, єк уни си всіма до него вселепили, бо хоть йикий був буйний досів леґінем, то єк оженивси, то вже відразу попустив своїй жінці. | Не міг Дмитруш нічого вдіяти з жінками, як вони всі на нього напосіли, бо хоч яким був буйним леґенем, та, оженившись, уже відразу попустив своїй жінці. |
На нім сорочка-мазенка, вимочена в маслі, то аж си улискала тай, липнучі до йиго голого тіла, холодом володила, бо вітер високо вид неї підвівав полами брудом пересєклого кіптарика, голосно лопотічі по ногах у брудних портєницях, шо спадали майже на самі постоли, заталі в шовкових зеленєках полонини. | На нім сорочка-мазенка, вимочена в маслі, аж блищала й, липнучи до його голого тіла, охолоджувала, бо вітер високо від неї підвівав полами просяклого брудом кептарика, голосно лопотячи по ногах у брудних штанах, що спадали майже на самі постоли, заталі в шовкових травах. |
Иванчік и без питання здогадавси, де сидів Дарадуда, бо наоперед хати в него було так богато людий, єк би на єкій требі. | Иванчік і без питання здогадався, де жив Дарадуда, бо наперед хати в нього було так багато людей, мовби на якійсь требі. |
Раз-два мож трафити на свого тай мож випити навіки. | Швидко можна трафити на свого та й випити навіки. |
За столи-и-и тисові-і-ї-ї-їзаводи-и-и-мо книзі молоді-і-ї-ї-ї». | За столи-и-и тисові-і-ї-і-і заводи-и-имо князі молоді-і-ї-і-і. |
Я їм зараз так поможу, шо все весілє будет си з них довлєгу смієти. | Я їм зараз так поможу, що все весілля буде з них до упаду сміятися. |
Шумна горівка усім розв’єзувала єзики. | Шумна горілка усім розв’язувала язики. |
«А ти гадав, шо він си тобов ни журит?». | «А ти гадав, що він тобою не журиться?». |
Чєлідь таки гибла зазерати з хати вікна на колєдників, єк за файно плєсати та йкі гей за єдерні?. | Жінки одразу кинулися до вікон роздивлятися колядників: як файно плєшуть та які запальні?. |
— «Ми пізмували мижи собов лиш через стрілецтво, а инак, то добрі були. | Ми ворогували лиш через стрілецтво, а в усьому іншому добрі були. |
«Ти бреши, а я ни брешу», — лютиласи баба. | «Ти брешеш, а я не брешу, — лютилася баба. |
Третий раз видобрав у накривчєсту коновочьку й тоти обі воді поклав у хоромах пид каглу, наказуючі усім, аби си варували йиму тоту воду зпорснити. | Утретє — в накривчасту коновочку, й обидві поклав у хоромах під каглу, наказуючи всім, аби тої води йому не торкалися. |
Тепер постало дуже тєжко за доброго наймита, бо то все фалчиве та фіґляве поробилоси. | Тепер стало дуже тяжко знайти доброго наймита, бо то все фальшиве та фіґляве поробилося. |
Дес издалеку нісси голос у тихім повітрю тримбіти, шо упротєж играла-тримбітала вивцям до вечері. | Десь іздалеку в тихім повітрі нісся голос трембіти, що протяжно грала-трембітала вівцям до вечері. |
Зверхє на перехрестю й на вимню иззаду. | Угорі на перехресті й на вимені ззаду. |
Юрія й того року, йик завжди, припадало у мірних сімнадцять тижнів вид Риздва тай у ту саму днину, шо й Риздво. | Юрія того року, як завжди, припадало на сімнадцятий тиждень від Різдва і ту само днину, що й Різдво. |
«Ива’!» «Гов». | «Ива’!» «Гов». |
Перепрошував мене за знивагу, лиськав єзиком мині то руки, то губи. | Перепрошував мене за зневагу, лизькав язиком мені то руки, то губи. |
А війт, то був такий п’єний, єк ніч, ледви єзиком обертав у роті, лупав на людий такими, єк скло, очіма, перевертаючі ними у голові, єк нидотєтий баран, шо аж всі боєлиси, аби в нім ни ймиласи горівка. | А війт — то був такий п’яний, як ніч, ледве язиком обертав у роті, лупав на людей такими, як скло, очима, перевертаючи ними в голові, як недорізаний баран, що аж усі боялися, аби в нім не загорілася горілка. |
Обидві лавици, припічок и запічок були заплішені людьми оден коло одного. | Обидві лавиці, припічок і запічок були заплішені людьми одне коло одного. |
Хоть усі опришки були однако вбрані в дорогу, гонорову вбирю, то Шумей однако за першим разом пизнав свого сина. | Хоч усі опришки були однаково дорого й гонорово вбрані, та Шумей однак за першим разом упізнав свого сина. |
Ни стало на світі й діда Иванчіка. | Не стало на світі й діда Иванчіка. |
Ни завалитси. | Не завалиться. |
Тай, ни зважєючі на шо, при великому народови, на очєх у Федька, поцулував по-шірості Марічьку, впиваючі довго своїми палкими губами, в її тверді губи. | Та й, не зважаючи ні на що, при великому народові, на очах у Федька поцілував щиро Марічку, впиваючись довго своїми палкими губами в її тверді губи. |
«Иків би я йиго ни знав» — всміхнувси поважно Малиш. | «Як би я його не знав, — усміхнувся поважно Малиш. |
Доки в то знов земня ни вбираласи в білу сорчьку снігу, шо значів на земни їх сліди тай робив конец їх опришківскому гуляню, на цілу зиму аж знов до Юрія. | Доки знову земля не вдягалася в білу сорочку снігу, на якому залишалися сліди, тож приходив кінець їхньому опришківському гулянню на цілу зиму, аж знов до Юрія. |
А на печі за великим коменом груба, єк осмів, приперта плечіма до стіни, стара клонцата та губата, бубуцата Дарадудиха, простоволоса, в тот раз так голосно позівнула, шо всі си на ню обіздріли. | А на печі за великим комином товста, як бочка, приперта плечима до стіни, стара, зубата й губата, бубуцата Дарадудиха, простоволоса, так голосно позіхнула, що всі на неї озирнулися. |
Пек та осина тобі вид мене!. | Пек та осина тобі від мене!. |
Того, шо ніколи ни вмивавси звиклов водов, лиш водов з відгашенов на ній ватров. | Того, що ніколи не вмивався звичною водою, лиш водою з відгашеною на ній ватрою. |
А надворі, то ставало чімраз темнійше, єкби в розі, бо вже ціле небо захмарилоси чорними тєжкими хмарами. | А надворі ставало все темніше, немов у розі, бо вже все небо затяглося чорними тяжкими хмарами. |
У живну середу Иванчік сам ни рубав нічо сокиров тай заказував Лесеви, аби ни клюцнув сокиров у сиру деревину, бо то така погана днина, шо в котру деревину би тєв сокиров, то тота би всхла. | У Живну середу Иванчік сам не рубав нічого сокирою й забороняв Лесеві, аби не дзьобнув сокирою в сиру деревину, бо то така погана днина, що котру деревину зачепив би сокирою, та б усохла. |
Аж ни знали, шо дієти. | Аж не знали, що діяти. |
Але вна була така сердита, шо тим всим ни питала тай ничьо си ни боєла. | Але вона була така сердита, що тим усім не переймалася й нічого не боялася. |
А всі нагадували бувало собі: «…А хто цису співаночьку, та от таку зложив?. | А всі нагадували бувало собі: …А хто оцю співаночку ось таку зложив?. |
Бо ану єк прийде до ґазди злодій у перевідки провідати, єк шо де стоїт, тай єкий там вхід у хату, ци він би їв перед крадіжев у того ґазди в хаті?. | Бо, ану, як прийде до ґазди злодій провідати, як що де стоїть та й який там вхід у хату, то чи він би їв перед крадіжкою в того ґазди в хаті?. |
Хоть знав, шо то, шо Шкиндя говорит — то ни на вітер, лиш направду, то однак ни змнєк: «Їйга, тай шо, шо ми наженеш кози на бер?. | Хоч і знав, що Шкиндя не кидає слів на вітер, однак не зм’якшився: «Ійга, та й що, наженеш мені кози на кладку?. |
То прото збиршіна. | Адже то багато клопоту. |
Сами очі скємували, шо їх серця забажіли. | Самі очі тямили, чого їхні серця забажали. |
А кукурудзіна мука в їх хаті була лиш про жєдобу, урєди-годи, й то лиш держєли її заділі гостий на кулешу, та про великі свєта, на бануж. | А кукурудзяне борошно було лиш уряди-годи, і то тримали його задля гостей на кулешу та про великі свята на бануш. |
«Ану, затємнюй добре собі, хлопче, то все, шо я оден старий говорю», — говорив він, обзераючі на даху єйце, ци ни пукло вид морозу уночі. | «Ану, затям добре собі, хлопче, то все, що я єдиний старий говорю, — говорив він, обзираючи на даху яйце, чи не тріснуло від морозу вночі. |
Прото він був родимим стрільцем. | Адже він був родимим стрільцем. |
У тій зашепетині виглєдало так, єк у полібичьку, шо з него нікуда инде ни видко, лиш у небо, тимунь коло дєдикових хатий було мині скучьно. | У тій видолині почувалось як у бочечці, що з неї, крім неба, не видно нічого, тож коло батькових хат було мені скучно. |
Шкиндя прокашлавси тай далі просив прошші. | Шкиндя прокашлявся та й далі просив прощі. |
То йиго осік… Але ни знаю, ци ти вже йиго живого захопиш». | То його осідок… Але не знаю, чи ти вже його живого застанеш». |
Казала, шо єк при шитю вінка нитка рветси, то тоти молодєта розумрутси, а єк вишиєтси вся нитка, або її нидотєкнет дошити вінок, то тим молодєтам коротке житє вкупі. | Казала: якщо при шиттю вінка нитка рветься, то ті молодята розумруться, а якщо вишиється вся нитка або її не вистачить дошити вінок, то тим молодятам коротке життя вкупі. |
— Він лиш махнув руков, тай сказав смутно: «Ива’, наше богацтво ади лиш йке за велике, — справив помали руков на кусник земні оперед себе, — лиш сєжінь земні, то ціле наше богацтво, а бірше нічо, бо для умерлого, то вже й цілий світ пусте, бо світ є добрий лиш для живого, а ни мертвого». | — Він лиш махнув рукою та й сказав сумно: — Ива’, наше багатство, ади, лиш отаке велике, — й показав помалу рукою на кусник землі перед собою, — лиш сажень землі — то ціле наше багатство, а більше нічого, бо для мерця — то вже й цілий світ пусте, бо світ є добрий лиш для живого, а не мертвого». |
На старість Гердлічка гірко бідував. | На старість Гердлічка гірко бідував. |
«Ото величязна бешість», — злементувавси Иванчік, тєгнучі заздрісним оком на то місце, де він сів, бо варт би було йиго у свої руки дістати. | «О, мерзотний який», — злементувався Иванчік, кидаючи заздрісним оком на те місце, де він сів, бо хотів би його у свої руки дістати. |
Фантє, шо раз йиго убрав на себе, то бувало, доків йиго ни роздер, то ни зверг из своїх плеч. | Що раз убрав на себе, то, бувало, доки не роздере, то не скине з плечей. |
Тай ни журиси, шо вни тобі нихибнут молоко й по Петріх! Ой ні, ни ошукав я тебе на молоці мальфами». | Та й не журися, що вони тобі не матимуть молока й по Петрі! Ой ні, не ошукав я тебе на молоці мальфами». |
Ратуйте! Пек ти та осина вид мене. | Рятуйте! Пек тобі та осина від мене. |
Заставила до роботи разом з собов. | Заставила до роботи разом із собою. |
Гримко погримували пістолєта, та весело вийгрували полонинских игрий тримбіти полонинам на добрий день з писаними ботиями овец, шо розсчипалиси по них в шовкових травах — дрибним маком. | Погримували пістолі й весело вигравали трембіти полонинам на добрий день із писаними ботеями овець, що розсипалися в шовкових травах дрібним маком. |
А найбірше, то примов’єли, бувало, йиму від ув’єли, привертаючі путерю до чілідини, та варили бабиці, єк нираз заслабав на ні через об’їдок. | А найбільше то примовляли, бувало, йому від в’ялості, привертаючи силу до жінки, та варили бабиці, коли не раз хворів на неї через переїдання. |
А витак, з Костюком чєстуючіси горівков на задвірю, Ботик приспівував: «Ой золота беривочка, золоті обручі, Та пиласи горівочка, у пропої йдучі». | А відтак, із Костюком частуючись горілкою на задвір’ю, Ботик приспівував: Ой золота берівочка, золоті обручі, Та пилася горілочка, у пропої йдучи. |
- Пустіт мнє! Я сам зараз їм обом оттам воду освєчю за ці їх збитки! Я їх смерть, а вни мій кремінар! На дрібний мак їх посіцу за цу побліку. | — Пустіть мене! Я сам зараз їм обом отам воду освячу за ці жарти! Я їхня смерть, а вони мій кримінал! На дрібний мак їх посічу за цю ганьбу. |
Рано, оперед міров, то доїли вівці пастирі, а мішєнники, шо помогали їм доїти вівці, то доїли чужі, а ни свої ботеї, аби чєсом котрийс из них ни лишив у свої вівці нивидоїне молоко. | Рано, перед мірою, доїли овець пастухи, а господарі, що помагали їм, доїли чужі, а не свої ботеї, аби, бува, котрийсь із них не залишив у своєї вівці невидоєне молоко. |
Усєкі гадки роїлиси йиму в голові так сильно, шо аж вид них йиго голов заболіла. | Усілякі гадки роїлися йому в голові так сильно, що аж від них голова заболіла. |
Шош двайціть и четверо коний тогди йшло за Гору з бриндзов. | Загалом двадцять четверо коней тоді йшло за Гору з бринзою. |
Иванчік уводно говорив, шо то вни шочєс піднов’єли мальфами йиму стрілу в голові, шо вна йиго все карнувала. | Иванчік завжди говорив, що вони постійно підновляли мальфами йому стрілу в голові, щоб вона його все мучила. |
Дерева з корінєм вивертав, тай у прех плоти ломив. | Дерева з корінням вивертав і вщент плоти ломив. |
Хотів си запитати, де сидит Олексій, але ни було в кого. | Хотів запитати, але не було в кого. |
Приповівси, шо кортит йиго шош май бірше навчітиси до креса, лиш коби мав вид кого, бо в йиго сусідстві жиют два головні стрільці Шкиндя тай Довгий, шо ураз багнут так, аби він їх ни заветив. | Приповів, що кортить йому більше навчитися до кріса, аби лиш мав від кого, бо в його сусідстві живуть два славні стрільці Шкиндя і Довгий, які все стараються зробити так, аби він їх не перевершив. |
Але єк в тот раз нагадав за Марічку, то жура йиго минула, бо побізувавси, шо він ни дастси збавити Шкинди з Довгим, хоть би вни попід воду йшли. | Але нагадав про Марічку, і жура його минула, бо понадіявся, що він не піддасться Шкинді з Довгим, хоч би вони попід воду йшли. |
Пудно сваривси з ними, нацвікуючі їм пальцем. | Дуже сварився з ними, грозячи їм пальцем. |
«Вибачєйте, це я змилив данец», — кричєв найліпший данцівник Гранчіного Гриця молодєк, перебераючі вину з війта на себе. | «Вибачайте, це я змилив танець», — кричав найкращий танцівник — Гранчіного Гриця син, перебираючи провину з війта на себе. |
А Шкинди з лютости, то аж дихати ни дало, таки посоловів на Иванчіка з серця. | А Шкинді з люті аж дихати не дало — так посоловів на Иванчіка. |
А у Черленюкового Міхайла у руках пістолє гет розметало на дрибні кришечьки. | А в Черленюкового Михайла в руках пістоль геть розірвало на дрібні шматочки. |
— «Страх погана на сумлінє, слих би їй пропав. | — Страх погана на сумління, бодай їй грець. |
Най си пречь кажет вид такої ничємної дитини. | Боже борони від такої нечемної дитини. |
А єк розіздривси, а то нікого ні чути, ні видко, бо чорт навіть и того заїця убитого на ріжи ни лишив. | Роззирнувся — нікого не чути й не видко, бо чорт навіть того зайця вбитого на Ріжі не лишив. |
Узєв из стола колачь пид праве плечє й пишов надвір слухати, йкий перший голос учюєт по вечєри надворі. | Узяв калач під праве плече й пішов надвір слухати, який перший голос зачує. |
З тобов прийдетси мині хіба лиш одуріти, бо нима з тобов єк навіть Богу си помолити. | З тобою доведеться мені хіба лиш одуріти, бо нема коло тебе змоги навіть Богу помолитися. |
Я по шірости вірив у ці дідови слова, бо й сам раз мало шо ни осліп, див’єчіси на сонце. | Я щиро вірив у ці дідові слова, бо й сам раз мало не осліп, дивлячись на сонце. |
З шкіри, з-під шкіри. | З шкіри, з-під шкіри. |
«Єк тобі си зимувало, люба полонинко, без мене тай без худибки?». | «Як тобі зимувалося, люба полонинко, без мене та й без худібки?». |
Пістолета в пропійців ни спалили, бо єк кремснули когутики в кремінє, то з пістолет замість стрілу лиш димок закуривси тай вода з них запішкотіла. | Пістолі в пропійців не стрельнули, а лиш кремснули когутики в кременях, і з пістолів димок закурився й вода запшикотіла. |
Ни видриваючі флоєру вид губий, наслухав, але нічо ни чюв, махнув руков: «Та ци, я ни требую! Ой га… біда бери. | Не відриваючи флояру від губ, наслухав, але нічого не чув, махнув рукою: «Та ну, я не переймаюся! Ойга… біда бери. |
А єк приходила їм кортєчька заспівати, то співали їх на всий рот, полонинами за вивцями ходічі. | А коли бувала в них охота заспівати, то співали їх на повен рот, полонинами за вівцями ходячи. |
Бо він файний, єлний чоловік, гоноровий стрілец. | Бо він файний, славний чоловік, гоноровий стрілець. |
Subsets and Splits
No community queries yet
The top public SQL queries from the community will appear here once available.